Новини

07 липня 2020, 10:10

Огляд головних тем «Голосу України» від 7 липня

докладніше
07 липня 2020, 09:45

Комітет з питань цифрової трансформації рекомендує Верховній Раді прийняти в цілому проект Закону «Про публічні електронні реєстри»

докладніше
06 липня 2020, 14:30

Комітет з питань молоді і спорту підтримав законопроект про забезпечення рівних можливостей матері та батька на догляд за дитиною

докладніше
06 липня 2020, 12:04

Комітет з питань інтеграції України з Європейським Союзом розглянув ряд законопроектів на предмет відповідності праву ЄС та зобов’язанням України за Угодою про асоціацію

докладніше
06 липня 2020, 10:17

У «Відомостях Верховної Ради України» опубліковано Закон «Про тимчасові слідчі комісії і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України»

докладніше
05 липня 2020, 06:00

Привітання Голови Верховної Ради України Дмитра Разумкова з Днем Військово-Морських Сил Збройних Сил України

докладніше
04 липня 2020, 06:00

Привітання Голови Верховної Ради України Дмитра Разумкова з Днем Національної поліції України

докладніше
03 липня 2020, 17:07

Позачергове пленарне засідання Верховної Ради України (відео)

докладніше
03 липня 2020, 17:05

Прийнято за основу проект Закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії»

докладніше
03 липня 2020, 17:02

Прийнято Закон "Про внесення змін до Закону України "Про державну службу" щодо кандидатського резерву"

докладніше
03 липня 2020, 16:58

Прийнято Закон "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік»""

докладніше
03 липня 2020, 16:50

Прийнято за основу проект Закону «Про реабілітацію осіб з обмеженнями життєдіяльності»

докладніше
03 липня 2020, 16:43

Прийнято Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань організації освітнього процесу в сфері охорони здоров'я»

докладніше
03 липня 2020, 16:40

Прийнято Постанову "Про звільнення Терентьєва Ю.О. з посади Голови Антимонопольного комітету України"

докладніше

Канал Рада 

3D-тур відкриває Парламент України 

Верховна Рада України у соціальних мережах

twitter  facebook  youtube


Звіти депутатів
Децентралізація влади
11 липня 2003, 16:39

Заключне слово Голови Верховної Ради України В.М.ЛИТВИНА при закритті третьої сесії Верховної Ради України четвертого скликання

Дорогі колеги!

Шановні Прем'єр-міністре і члени Уряду, керівники судових інституцій, журналісти та усі гості Верховної Ради України!

З цілком очевидних причин та мотивів зараз, у такий піковий момент, важко, більше того - неможливо виставляти оцінки, виносити узагальнюючі судження щодо сесії, яку ми завершуємо. Втім, це, можливо, виглядало б не зовсім серйозно і навіть самовпевнено, а то й зухвало. Адже, коли перебуваєш в епіцентрі вулкану, у його розпеченій лаві, а саме до таких порівнянь спонукає сьогодні обстановка у Верховній Раді, температури власного тіла не відчуваєш.

То ж про оцінки будемо говорити з часом, коли вистигнемо й відстояться події, пов'язані з цим відрізком нашої роботи і нашого життя.

Правда, це розширить поле для маневру "спеціалістів" по вищому законодавчому органу країни. Зрештою, це їх справа. А нам своє робить.

Відтак, скажу лише про те, що, на мій погляд, слід віднести до найголовнішого.

У Василя Симоненка є глибоке за своєю сутністю визначення: щасливий той, хто хоче мало від життя - він ніколи не розчарується у ньому.

Чи можемо ми бути задоволеними результатами третьої сесії, загальною атмосферою парламентського життя? Переконаний, що усі ви одностайно скажете - ні!

Процес "випростовування", послуговуючись термінологією М.Грушевського, парламенту відбувається складно, суперечливо і болісно. І насамперед через те, що нам нерідко бракувало мужності, могутньої людської (особистісної) та політичної волі, здатності проглядати народні й державні інтереси за політичними чи груповими сутичками, неминущі цінності за повсякденною конкретикою.

Ми не так вже й рідко діяли за принципами недовіри й підозри, зверталися до перевіреної практики подвійних позицій, мовчати і бути обережними тоді, коли вимагалося говорити відверто. Нещирість прикривали патріотично-народними гаслами, помноженими посиланнями на правові норми та реґламент.

Той факт, що Верховна Рада так складно йшла до прийняття процедурного рішення з приводу направлення законопроектів з політичної реформи до Конституційного Суду, наводить на думку, що ми не завжди думаємо і діємо на виріст, а головне - самостійно, що ми ще не готові до парламентсько-президентської республіки, що ми ще не готові до пов'язаної з цим підвищеної відповідальності.

При цьому зазначу: чим тоншою ставала основа злагоди й порозуміння у Верховній Раді, тим більше з'являлося спокус і охочих її перевірити.

Це констатація реалій і урок на майбутнє.

Разом з тим хочу наголосити, що саме ця, подеколи крихка основа дозволила нам зробити відчутний крок в утвердженні у країні парламентаризму. Верховна Рада усе більше виособлюється як реальний епіцентр суспільно-політичного та економічного життя України.

Саме тут приймалися протягом сесії доленосні рішення, які, зокрема, розвивали і законодавчо оформляли заходи Президента та Уряду, покликані забезпечити прорив держави, українського народу на новий, нехай поки що й недостатньо високий, щабель розвитку. Тобто ми виступали останньою інстанцією, а відповідно першими несемо відповідальність за все, що відбувається в країні.

Саме парламент утримував і забезпечував рівновагу у політичному житті і вводив у цивілізоване річище розв'язання гострих і чутливих проблем. Потужні викиди енергії, здавалося б, непримиренні зіткнення при цьому у сесійній залі лише вивищують, підносять значущість рішень, що приймалися.


Якщо донедавна відсутність відчутних змін в економічній сфері, у тому числі у правовій її частині, ми намагалися видавати за стабільність, то протягом нинішньої сесії вдалося прийняти ряд системних рішень і на цьому напрямку.

Причому, слід підкреслити особливо, Верховна Рада зуміла ухвалити такі закони, які вносять принципові, радикальні зміни у різні сторони економічного й соціального життя. Закони, про доконечну потребу в яких говорилося роками без помітних результатів. Серед них - податкові та з пенсійного забезпечення.

Значний крок зроблено у формуванні правової системи. Етапною віхою можна вважати те, що вже маємо цивільний та господарський кодекси, що вийшли на завершальну стадію у роботі над кримінально-процесуальним, цивільним процесуальним та адміністративним процесуальним кодексами.

Попри цілком природне і закономірне зіткнення політичних, економічних, національно-культурних, мовних і конфесійних інтересів у стінах парламенту, Верховна Рада послідовно захищала національну ідентичність, виробляючи серединну (підкреслюю: серединну, а не усереднену!) лінію державної політики у цій сфері.

Останнім часом нами багато зроблено для утвердження громадянського суспільства, демократичних інституцій, свободи слова, прав і свобод громадян, для того, щоб повернути увагу до української мови, яка, окрім усього іншого, повинна сприяти об'єднанню, а не розмежуванню суспільства, не відчуженню між людьми.

Усе це дає підстави для висновку, що ми наблизили час тотальної мобілізації духу, основним рушієм якої мусить виступати саме парламент України.

Візьму на себе сміливість стверджувати, що зважені й відповідальні дії Верховної Ради зробили можливим не тільки вирівнювання і забезпечення повноцінного співробітництва, а й серйозне поповнення порядку денного міжнародних відносин нашої держави.

Законодавча підтримка відомих пропозицій Президента несподівано для багатьох, особливо "великоваговиків" на світовій арені, засвідчила наявність самостійної політичної лінії України, спростувала чергові пророцтва про її "поглинання", повернула інтерес до неї.

Найголовнішим для сьогоднішнього етапу зовнішньої політики України є те, що Україна все більш виразно сприймається Сполученими Штатами, Євросоюзом і Росією як важливий незалежний чинник світової та європейської безпеки. На якісно новий рівень виведено міжпарламентські зв'язки.

Нарешті, досвід останнього часу переконує, що ефективні закони і результативна практика можливі лише за умови консолідованого усвідомлення того, що Верховна Рада і Кабінет Міністрів України є складовими єдиного державного механізму.

Загальні ж результати нашої роботи за сесію можна вкласти у таку статистику.

Всього за період першої, другої та третьої сесій Верховної Ради України четвертого скликання прийнято в цілому 401 закон, у тому числі на третій сесії - 252 закони. При цьому хотів би підкреслити, що ми практично повністю прийняли ті закони, які були запропоновані Президентом України: 33 повністю і 3 - у першому та другому читанні. Із 221 закону, які запропонував для розгляду та прийняття Уряд, в цілому прийнято 113 і 48 - у першому і другому читанні.

Тобто ми поступилися своїми, парламентськими законопроектами, віддавши пріоритет тим, які вносили Президент і Уряд.

Принципово важливо розглядати ці та інші статистичні підсумки крізь призму і ступінь їх наближення до реалізації ключових, стратегічних цілей розвитку Української держави та суспільства. Тим більше, що ми входимо в такий етап державного будівництва, який вимагає насамперед складних, комплексних і системних рішень на рівні Верховної Ради, поглиблення взаємодії у системі Президент - парламент - Кабінет Міністрів.

Уже зараз ми маємо на наступну сесію понад 950 законопроектів, які внесені Президентом України, Кабінетом Міністрів, Національним банком і безпосередньо народними депутатами України.

Звідси - підвищення актуальності питань щодо рівня відповідальності, політичного структурування, внутрішньої самоорганізації та саморегулювання парламенту, його ролі й місця у системі державної влади, впливу на усі сфери суспільного буття.

Твердо переконаний, що наявний потенціал дозволяє нам відчутно, на порядок піднести політичний, організаційний та інтелектуальний рівень своєї роботи. Але для цього кожному і всім разом треба чітко й недвозначно, остаточно визначитися, якою ми хочемо бачити Верховну Раду - потужним, незалежним і життєздатним законодавчим органом чи структурою, зведеною до рівня обслуговування інтересів окремих осіб, політичних чи фінансових груп, кланів і розтягнутою між різними центрами впливу.

Знову ж таки переконаний і твердо стою на тому, що двох думок, якихось варіантів з цього приводу немає. Парламент повинен бути парламентом, забезпечувати неухильне й ефективне виконання своїх конституційних функцій та суспільного покликання.

А щодо центрів впливу, то для Верховної Ради такий центр один і єдиний - український народ.

Нехай слугують нам орієнтиром слова Михайла Грушевського, який наголошував: "Практична політика не забава..., вона ставить своїм завданням служити живому життю народу, здобуваючи йому нові підвалини для розвою його матеріальних і духовних сил, для поступу на дорозі добробуту, сили, щастя".


Дякую за увагу і співпрацю.