Стенограма пленарного засідання

28 червня 2016
 

УРОЧИСТЕ ЗАСІДАННЯ

Сесійний зал Верховної Ради України

28 червня 2016 року, 12 година

Веде засідання Голова Верховної Ради України ПАРУБІЙ А.В.

 

12:03:51

ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні колеги, прошу заходити в зал, займати місця, приготуватись до початку урочистого засідання. Будь ласка, заходимо в зал і сідаємо, колеги. Колеги, будь ласка, сідаємо.

Доброго ранку. Шановні народні депутати України! Шановні гості Верховної Ради України! Прошу зустрічати Президента України Петра Олексійовича Порошенка. (Оплески)

Шановні народні депутати, шановні гості нашого засідання, в Урочистому засіданні Верховної Ради України беруть участь народні депутати України; народні депутати України попередніх скликань; президенти України – Леонід Макарович Кравчук (Оплески), Леонід Данилович Кучма (Оплески), Віктор Андрійович Ющенко (Оплески); члени Кабінету Міністрів України (Оплески); голови Верховної Ради України попередніх скликань (Оплески), Олександр Олександрович. Колишні прем'єр-міністри України (Оплески); керівники судової гілки влади; присутні посадові особи, яких Верховна Рада України обирає, призначає і надає згоду на призначення на посаду. Також присутні предстоятелі церков і релігійних об'єднань України. (Оплески) Також на Урочистому засіданні присутні представники дипломатичного корпусу, громадських організацій і засобів масової інформації. (Оплески)

Шановні народні депутати, шановні гості Верховної Ради України, Урочисте засідання Верховної Ради України, присвячене 20-й річниці Конституції України, оголошую відкритим.

(Лунає Державний Гімн України)

(Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Слава Україні!

До слова запрошується Президент України Петро Олексійович Порошенко, будь ласка. (Оплески)

 

12:10:12

ПОРОШЕНКО П.О.

"Во ім'я Отця і Сина, і Святого Духа, Бога, прославленого в Трійці". Це, присвяті отці, дорогий український народе, шановні народні депутати, високодостойна громада, не лише фрагмент молитви, з цих слів починається один з найважливіших документів в нашій українській вітчизняній історії, який називається "Договори і постановлення прав і вольностей Війська Запорізького між ясновельможним паном Пилипом Орликом, обраним гетьманом Війська Запорізького, і генеральною старшиною, полковниками, а також названим Військом Запорізьким, що за давнім звичаєм і за військовими правилами утверджені обома сторонами вільним голосуванням". 

Дивіться, які слова. Звичайно, з висоти сьогоднішнього дня багато до чого в цьому документі можна було би присікатись. Але у квітні 1710 року, більше як 316 років тому, тоді, коли у світі домінували абсолютні монархії, в яких вся влада зосереджується в одних руках, ще десятки років залишались до американської війни за незалежність і десятки років залишались до Великої французької революції, а  наші українські пращури склали вже по суті республікансько-демократичний маніфест. Маніфест, який на багато років випереджував свій час. Вони проектували таку політичну систему, в якій ніхто, цитую, "не осмілився би присвоювати собі надслушність і право на самодержавну владу". А для того, щоби запобігти подібному самодержавному безправству, яке невластиво, знову-таки цитую, "гетьманському урядуванню" ухвалили і відповідні пункти,  договори та постанови.

Готуючись до наших з вами зборів, зробив собі невеликий екскурс в минуле. Погортав не лише Конституцію Пилипа Орлика, але ще і Конституцію Української Народної Республіки і закони про тимчасовий державний устрій України, які були видані гетьманом Павлом Скоропадським. Все це – це є частина нашої української історії. І чинна Конституція – теж історичний, але в той же час живий і практичний документ. І саме з ним маємо звіряти свої політичні вчинки кожного дня. Ми маємо його шанувати і поважати. А чи саме так ми ставимося до Конституції протягом 20 років її існування?  На жаль, ні. І тепер уже, з дистанції прожитих літ, бачимо, що спроби її нелегітимної, ґвалтівної ревізії ні до чого доброго ніколи не призводили. Країна та суспільство заплатили за це дуже високу ціну, і це нам усім важливий урок на майбутнє. Але не бачу жодних підстав ставити під сумнів зафіксовану в чинній редакції Конституції форму правління. Парламентсько-президентська модель – це один із наслідків Революції Гідності, рівно як і індикатор нашої причетності до європейської політичної культури.

Президент, парламент, уряд – всі мусимо вчитися працювати за правилами і гарантувати сталість політичної системи. Ставлення до Основного Закону не повинно залежати ані від точки сидіння конкретного політика, ані від поточної розстановки політичних сил в державі. Тому я не маю наміру зловживати темою змін до Конституції, і надалі поводитимемося в цьому питанні виважено, відповідально, обережно, як і тепер.

На мою думку, зміни до Конституції мають носити наразі "точковий" характер, готуватися ретельно, на основі широкої громадської дискусії, за участю українських правників та з експертизою таких високоповажних європейських структур як Венеціанська комісія. І головне – ухвалюватися з суворим дотриманням всіх процедур, яких сама Конституція вимагає для того, аби поміняти в ній бодай кому. Приклад саме такої відповідальної роботи над удосконаленням Основного Закону ми з вами, дорогі народні депутати, щойно  продемонстрували. Поправки до Конституції  в частині судочинства внесено в повній відповідальності саме з  нею самою. Завтра буде оприлюднений Закон "Про зміни до Конституції в частині правосуддя", я його підписав. Звичайно. Хотілося б, щоб він був оприлюднений сьогодні, але день нині святковий, газети не виходять, а право на відпочинок теж є одним з прав,  який гарантовано Конституцією. Зміни, за які Верховна Рада остаточно проголосувала на початку місяця, за обсягом невеликі, але  ці зміни мають фундаментальне значення. Чому? Тому що сьогодні правду в судах нам,  українцям, часто-густо знайти дуже важко. Мільйони людей прагнуть справедливості, справедливість була головною вимогою Революції Гідності, отож хіба я міг не ініціювати судову реформу? Хіба ми не мусили знайти той компроміс, коли понад 300 народних депутатів підтримали її? Хіба то не робота Президента і не обов'язок Президента? І я ще раз хотів би щиро подякувати кожному з народних депутатів, хто проголосував за конституційні зміни.  Це є інтегральна реформа. Це є реформа реформ, яка є передумовою і запорукою всіх інших перетворень.

Що головне є в судовій реформі? Глибоке і кардинальне оновлення суддівського корпусу – раз. Жорсткий контроль, у тому числі і громадський, за доброчесністю, за доходами та видатками суддів – два. Скасування необмеженої недоторканності суддів – три. Ліквідація  політичних впливів та незалежність судової гілки влади – чотири. І тут я свідомо і добровільно поступився частиною чинних  президентських повноважень.

Ми, дорогі друзі, на  порозі фундаментальних змін в суддівській системі.   Але не забуваємо, що посіяне не одразу жнуть. Воно потребує часу, щоб прорости, заколоситися і дозріти. Суди не змінити за один день. На впровадження реформи знадобиться кілька років. Але в результаті цієї кропіткої роботи всі українці отримають нову судову систему, те, чого вони прагнуть, – більш чесну, більш незалежну, більш справедливу.

І вже наприкінці поточного року на конкурсній основі буде сформовано новий Верховний Суд України. В конкурсі зможуть взяти участь і правники з-поза меж судової системи. Я закликаю їх зараз активно підключатися до реформи. І, підписавши зміни до Конституції в частині правосуддя,  хотів проінформувати і про стан справ з іншим проектом змін до Основного закону, який стосується децентралізації. Нагадаю, що в першому читанні їх було ухвалено 31 серпня минулого року. І в силу зовнішніх та внутрішніх обставин вони пов'язані з нашою політико-дипломатичною боротьбою за відновлення територіальної цілісності і суверенітету України. Визначаючи послідовність своїх дій в цьому питанні, ми користуємося відомою народною приказкою, яка вчить не ставити віз попереду коня. Очевидно, що для внесення змін до Конституції в цій частині є чіткі попередні умови насамперед безпекового характеру. Має бути встановлений повний та тривалий режим припинення вогню.

Росія – країна-агресор, країна-окупант – повинна вивести всі свої війська, зброю та техніку з території України. Спеціальна моніторингова місія ОБСЄ має отримати повний доступ до всієї неконтрольованої Україною території, а також встановити постійний моніторинг над тимчасово неконтрольованою ділянкою україно-російського кордону. Крім цього, має відбутися реальне роззброєння всіх незаконних угрупувань на цій території, встановлення зон безпеки.

Важливою гарантією від військових провокацій та дотримання режиму припинення вогню, а також забезпечення безпеки майбутнього виборчого процесу має стати розміщення озброєної поліцейської місії ОБСЄ. Паралельно повинен бути досягнутий відчутний прогрес у справі звільнення всіх заручників та українських політичних в'язнів. (Оплески)

 Наголошую, місцеві вибори не під дулами бойовиків, а згідно нашого українського закону і в чіткій відповідності  до критеріїв і стандартів ОБСЄ має визначити тих, хто в інтересах громад розпоряджатиметься новими можливостями, які надає децентралізація. І це, до речі, стосується всіх, а не лише окремих районів Донбасу.

Лише за дотримання таких умов я буду готовий звернутися до Верховної Ради з закликом проголосувати за ці зміни в другому читанні. (Оплески) І хотів би заспокоїти, станеться це не сьогодні, не завтра, не 4 липня, як тут розповсюджують всяку брехню, а як будуть виконані чіткі попередні безпекові умови. (Оплески)

Я припускаю, що я засмутив тих, хто постійно живиться спекуляцією на цю тему. Але моя позиція принципова, і вчора я її ще раз довів до відома наших європейських партнерів, перебуваючи в Брюсселі. До речі, дуже важливо, що в Брюсселі. Це, до речі, дуже важливо, що в Брюсселі ці зустрічі відбуваються після брексіту. Це єдина країна – Україна, яка сьогодні має таку увагу Європейського Союзу. Перша країна! Де керівники Європейського Союзу зустрілися з нами після брексіту для того, щоби оговорити  подальший прогрес і розвиток наших питань.

Я впевнений в тому, що сьогодні ця позиція, і може довести вам, бо повернувся лише сьогодні о четвертій ранку з Брюсселя, що вона  знаходить повне розуміння з боку наших європейських партнерів. (Оплески)

Так само як і деокупація Донбасу на порядку денному стоїть і питання повернення Криму. І ще раз наголошую, що ми маємо розпочати процес внесення змін і доповнень до розділу Х Конституції України, який називається "Автономна Республіка  Крим". Так, пане Мустафа і пане Рефат? Це те, про що я говорив (Оплески) під час Урочистого засідання, і будемо повторювати разом. Вони, ці зміни, повною мірою витікають з невід'ємного права кримськотатарського народу на самовизначення у складі суверенної та незалежної української держави. (Оплески) Звичайно і зрозуміло, що з повним гарантуванням рівних прав і громадянських свобод для етнічних українців, росіян та інших етносів півострова.

Дорогі українці! Шановні народні депутати! Дотримання проголошених Основним законом основоположних цінностей та усвідомлення необхідності вдосконалення Основного закону мають бути органічно поєднані в роботі українського парламенту. Символічно, що Майдан перед будинком Верховної Ради має назву площа Конституції. І кожен громадянин України має знати та гідно реалізовувати передбачені основним законом права і обов'язки, а держава в особі її інститутів повинна забезпечити належні умови для такої всебічної реалізації для чого потрібно успішно провести всі заплановані нами реформи.

20 років тому український парламент прийняв сучасну Конституцію незалежної України. Це, звичайно, не такий великий термін, протягом якого функціонує Конституція Сполучених Штатів. Але і за цей відносно короткий проміжок часу ми всі змогли переконатися, що наша Конституція є якісним,  дієвим та життєздатним правовим документом, яким всі ми можемо пишатися. І за цей час держава пройшла безліч випробувань та змінилася насамперед за останні 2,5 роки. Ми твердо встали на шлях свободи, демократії і європейських реформ, і хочу наголосити, з цього шляху ми не звернемо.

З Днем Конституції вас, дорогі українці! (Оплески) І Слава Україні!

 

(Перегляд відеоролику)

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні народні депутати, шановні гості Верховної Ради України, до слова запрошується перший Президент України Леонід Макарович Кравчук. (Оплески)

 

12:28:30

КРАВЧУК Л.М.

Доброго здоров'я всім! Із святом вас! (Оплески)

Шановний пане Президенте, шановний Голово Верховної Ради, шановні пані і панове! У цій залі приймалися історичні рішення, які змінили не тільки обличчя України, а сприяли зміні обличчя Європи і світу. Тут 24 серпня ми прийняли Акт про державну незалежність (Оплески) України, скріплений волею українського народу. В цьому році виповнюється 25 років незалежності України і 25 років розвалу найстрашнішої імперії – Радянського Союзу. (Оплески)

Двадцять років виповнилося нашій Конституції. Здавалося, що були створені саме в цій залі і волею українського народу всі передумови, щоб ми будували незалежну демократичну Україну. Я хочу подякувати всім, хто присутнім в цій залі, а це творці Конституції і законів України, які долучилися до цієї історичної… до цих історичних подій. Добре, що ви тоді і зараз робили і робимо велику державну справу. Україна живе, Україна розвивається, і це найголовніший підсумок цієї історії 25-річної і 20-річної історії нашої української Конституції. Але, на жаль, ті підвалини, які були створені для будівництва нової держави дуже швидко почали розмиватися, і вибори, які проходили в Україні: і парламентські, і президентські, дуже швидко з'їдали всі наробки Конституції, і нігілізм розвивався у Верховній Раді. Він розповсюджувався в державі, в суспільстві, а потім в цю залу приходили народні депутати, обрані, і замість того, щоб будувати державу, системно послідовно, об'єднавши свої сили, починалася боротьба, яка знову ж таки не завжди сприяла зміцненню засад Конституції. Я хочу задати одне запитання всім. Скажіть, будь ласка, коли-небудь в історії України Конституція виконувалась?

 

ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ. (Не чути)

 

КРАВЧУК Л.М. Я зараз і починаю з президентів, я кажу, виконувалась в Україні я сказав.  А те, що не виконується Конституція,  це означає, що підвалин для життя України,  будівництво України як такої не існує.

Ви знаєте, я стою на тій же позиції, на якій стоїте ви всі. Я не кажу, що виконувалась Конституція при першому Президенті. Єдине, що я хочу сказати, що її не було. (Сміх у залі) (Оплески) Але давайте будемо відвертими, аби ми всі виконували Конституцію, можливо, виконував би її кожен з президентів.

А давайте задамось запитанням: чому не виконують президенти, в тому числі Конституцію, я кажу, в тому числі. Тому що в нас в Конституції є великі повноваження президентів, але немає відповідальності президентів. (Оплески)     

І тому часто президенти України, в тому числі ваш покірний слуга, виконували функції генеральних секретарів ЦК КПРС. Все беруть на себе, а відповідальності немає. Поки ми не вирішимо цього корінного питання, щоб кожен пер свого плуга і ніс відповідальність не словесну, а записану в законі, терміни, які визначені законом, ми не зможемо будувати успішну Українську державу.

Весь світ зараз реформується, подивіться: Європа  реформується, світ в цілому реформується, організації світові реформуються, принаймні ставиться питання про їх реформування. Церква православна реформується. Ми повинні як держава, де церква православна має найвищу вагу, не бути сторонніми до цих процесів. Значить нам потрібно розпочати справжні реформування української держави, починаючи з кожної людини і закінчуючи Президентом. краще запалити маленьку свічку, а ніж проклинати темряву. І тисячі слів складено, найкращі промови не варті жодного практичного слова, вписаного в Конституцію і закони. Це останнє – це красиві форми, до них треба ставитися з повагою. Але головне - це написати новий підхід до життя. Ми маємо, врешті-решт, починаючи з сьогоднішнього дня, в цій залі, де присутні депутати скликань, і нинішні депутати, і Президент, і Уряд, і Верховна Рада, поставити перед собою завдання – написати, внести зміни до Конституції, яка відповідала б інтересам, стратегічним інтересам, українського народу, і перестати жонглювати Конституцією, – треба її виконувати.

В Конституції має бути записана відповідальність кожної посадової особи.

Я щиро вдячний вам за те, що ми разом з вами думаємо, як це зробити.  Президент України висловив свою позицію, яку я підтримую в цілому, тому що це позиція будівництва Української  держави. Нам тільки потрібно об'єднати зусилля для того, щоб робили це всі, кожний, починаючи з Президента України. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Леонід Макарович.

Слова надається Юрію Михайловичу Закопцю, який з липня 2014 року на передовій боронив суверенітет та незалежність України, (Оплески)  брав участь у визволенні населених пунктів: Попасне та Лисичанськ. З лютого по квітень 2015 року був командиром бойової машини 3-го батальйону 93-ї окремої механізованої бригади. (Оплески) Брав участь в обороні населеного пункту Піски. Отримав осколкові поранення. Нагороджений орденом "За мужність" та медаллю "Захиснику Вітчизни".

Запрошую Юрія Михайловича до слова.

 

12:37:27

ЗАКОПЕЦЬ Ю.М.

Товаришу Президент, Верховний головнокомандувач Збройних Сил  України! Шановні панове президенти!  Шановний Голово Верховної Ради! Шановні депутати  Верховної Ради України! Шановна громадо! Я – ровесник Конституції. І з самого дитинства я мріяв стати військовим, але ніколи не міг подумати, що стану ним у час війни.  Не міг подумати, що в такому молодому  віці мені доведеться зі зброєю в руках захищати свою країну, її конституційний лад.

Я бачив після  перемоги Майдану, що ворог просто так не здасться. Я розумів, що наш народ тоді лиш виграв битву, але ще не здобув перемогу. Тому, коли було окуповано Крим та  на Сході України почалися бої, я, не вагаючись пішов захищати рідну  землю від російського агресора. Батьки вчили мене:  "Люби свою країну та будь готов її захищати". Вони підтримали мій вибір іти на фронт. (Оплески) Вони, а саме моя бабуся, щодня моляться за мене. Я хочу подякувати їм за те, що вони виховали мене як патріота України. (Оплески)

Нині я навчаюсь… Нині я навчаюсь у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Так я виконую настанову свого командира, старшого лейтенанта Олександра Сака, випускника академії, який під час оборони селища Піски сказав мені: "Калино", ти – не солдат, ти – офіцер". Мій командир завжди вражав мене своєю мужністю, розсудливістю, він першим ішов у бій, він завжди піклувався про кожного з нас. Таким, на моє переконання, має бути кожен офіцер нової української армії. Я хочу бути поруч з таким людьми, а саме з ними ми разом збудуємо Збройні Сили України, які стануть взірцем для всіх країн світу.

20 років тому було прийнято Конституцію, але нині її кожне слово, кожну статтю захищають на передовій. Пліч-о-пліч у боротьбі стоять волонтери, які підтримують нас на фронті, капелани, які стали нашими духовними наставниками, мільйони пересічних українців, які словом і ділом підтримують наше героїчне військо. Кожен з нас на своєму місці є захисником Конституції та України. Наша сила, наша сила в єдності, і ворог знає про це, всіляко намагаючись ввести нас, в наші ряди смути.

Звертаюся до вас не лише від себе, а й від товаришів, які зараз знаходяться на фронті. Давайте забудемо про все дрібне, що нас роз'єднує та зміцнимо нашу рішучість у побудові демократичної і процвітаючої України. Для нас, військовослужбовців, важливо, щоб не було проблемного питання соціального захисту українського воїна та його сім'ї, щоб питання зміцнення обороноздатності країни завжди залишалось пріоритетним в стінах Верховної Ради України. Ми виконуємо та будемо виконувати свій конституційний обов'язок, та сподіваємося, що ви будете нашим надійним тилом. На передовій немає вихідних. І кожен українець наполегливою та відповідальною працею має віддати свою шану країні.

Вітаю вас усіх з великим святом – Днем Конституції Україна. І на завершення свого виступу, хотів би сказати настанову нашого пророка – Тараса Григоровича Шевченка: "Борітеся – поборите, вам бог помагає! Україно, в єдності твоя сила та слава". 

Слава героя України! Слава Україні!

Дякую.

(Оплески)

 

ІЗ ЗАЛУ. Героям слава! (Оплески)

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо, друже.

До слова запрошується Голова Верховної Ради України другого та п'ятого скликань Олександр Олександрович Мороз. Будь ласка.

(Оплески)

 

12:41:43

МОРОЗ О.О. Шановні керівники держави, парламенту, урядовці, шановні учасники засідання, я наче вчора вийшов, не 20 років, а вчора вийшов із цього залу. І за всі ці роки засвоюю уроки Конституції, я кілька з них озвучу тепер. Бо ухвалення Конституції – це крок сумірний з проголошенням незалежності, це визнання незворотності історичного вибору нашого народу.

Завершальна стадія роботи над основним законом продемонструвала  консолідацію різних політичних сил у парламенті і суспільстві. Вона стала прикладом того, що будівництво держави потребує спільних зусиль лівих, правих, центристів, радикалів, анархістів, націоналістів, соціалістів, бо тільки в межах своєї держави вони чогось варті. Бо на ворожнечі держава не будується! І ми багато маємо прикладів в останні десятиріччя шкоди будівництву держави тим, що ми не вміли дослухатися до думки один одного.

Я сьогодні маю всі підстави зробити такий заклик, слава депутатам першого і другого скликання парламенту, істинним державотворцям, справжнім борцям за незалежність України. (Оплески)

Я невипадково цим закликом користуюся, я звертаюся до Петра Олексійовича з проханням, як суб'єкт законодавчої ініціативи і гарант дотримання Конституції, зверніть увагу те, що в одному із законів прийнятих недавно про борців тощо забули про депутатів двох скликань ніби хтось приніс і незалежність, і акт, і Конституцію, і так дальше. А це було дуже і дуже непросто зробити. Тому спасибі цим людям. І я з великою повагою ставлюся до всіх незалежно від того, яких політичних поглядів вони тоді дотримувалися чи дотримуються тепер.

Друге. Проголошуючи незалежність і ухвалюючи Конституцію, ми розраховували на інший стан держави, на іншу якість життя людей і суспільства, демократія і соціальна справедливість. Ці засади державності закладені в основному законі, вони якраз ігноруються.

Тому я хотів би сказати думку, яка, переконаний, нею переймаються багато хто, не Конституція винна в тому, що ми так живемо, а ті, хто порушували Конституцію, хто її не дотримувався незалежно від того, яку посаду займав. Ще раз повторюю, Конституція в цьому невинна, вона, справді, хороший і ґрунтовний документ.  

Третє. Формула демократії єдина як складова суспільного життя необхідна така. Народ, Конституція за ним, потім влада, яку формує народ на основі Конституції. У нас же зроблено, на превеликий жаль, тривалою практикою так, народ, як його думку рахують, це інша справа, потім влада, а потім Конституція, яка нібито має обслуговувати владу, це не правильно, цей поворот треба здійснити, обов'язково на практиці зробити, тоді буде зовсім інша ситуація. Так бути не повинно, вже два Майдани самостійно висунули вимогу "Свободу людині!", а права і свободи можуть забезпечуватися лише в демократичній країні. У цьому сенс європейського вибору України, цей вибір ми повинні зробити самі, ніхто до нас не прийде робити це, боротися з корупцією, змінювати виборчу систему, суди робити порядними і тому подібне. Це ми самі повинні зробити і треба в цьому відношенні брати на себе відповідальність.

Четверте. Європейська модель – це, перш за все, розвинуте самоврядування. Конституція з поправками 2004 року якраз і передбачала створення умов, при яких людина стає громадянином, відповідальним за створення влади, за якість життя свого, сім'ї, громади, краю і держави. Оцю революцію не просто буде здійснити, але це необхідно, якщо ми хочемо стати справді провідною країною, такі умови треба створити. Тут не арифметика має бути в основі, а права людини, права громади, забезпечені права. Я гадав би, що потрібно спочатку розпочати реформи податкової, бюджетної системи, реформи місцевого самоврядування, закону відповідного. Оце буде справжня децентралізація.

Сьогоднішнє об'єднання громад, яке інколи іде поза законом, незрозуміло як це формується, при тому, що я хотів би звернутися до представника Міністерства юстиції: у нас є Закон про статут громад, але Міністерство юстиції позбавило управління, районні, юстиції реєструвати ці статути, а обласним управлінням не передали такого повноваження. І вже кілька місяців чути відповіді про те, що вони вживають заходів. Ці заходи варті півгодини – підписати відповідні розпорядження. Треба поважати громади, тоді буде повага до всіх структур влади.

І ще одне. Один розумний діалектик, більше ста років тому, зробив висновок: щоб не помилятися в змінах, треба спочатку вирішити загальне, а потім – деталі. Стосовно наших суспільних взаємин, це означає: спочатку текст зміненої редакції Конституції, а потім – всі інші речі: судова реформа, питання прокуратури, місцеве самоврядування, виборча система і так дальше. Тоді буде комплексне розв'язання проблеми. Я нагадую про це, бо вже три роки скоро мине, як в "Юридичному віснику" опублікований текст зміненої редакції чинної Конституції з вимогами двох майданів, із пропозиціями Венеціанської комісії, з рекомендаціями структур влади на місцях. Те, що потрібно суспільству, це треба зробити обов'язково, бо без змін цих, речі часткові загальної проблеми не вирішать. Давайте зробимо потрібні зміни, попросивши у народу підтримки, бо Україні справді потрібна Народна Конституція, Конституція обов'язкова і однакова для всіх. Спасибі вам за увагу, ще раз хотів висловити слова вдячності депутатам І-ІІ скликання. Дякую. (Оплески)

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Шановні колеги, від ровесників Конституції, слово  надається представнику молодого покоління, інтерну Верховної Ради України Іванні Федько, будь ласка. (Оплески)

 

12:49:56

ФЕДЬКО  І.В.

Вітаю, панове Президенте, пане Голово, пані та панове! Чи кожен з нас замислювався над тим, для чого існує українська держава, що є її метою? Держава існує для того, аби забезпечити права своїх громадян, в цьому полягає її зміст. Наша Конституція була ухвалена 20 років тому назад, але реченням: "Україна – правова держава", весь час нагадувала скоріше задекларований курс, аніж реальний стан речей. Як наслідок, корумповане правосуддя, поліцейська держава, відсутність права та справедливості. Але відбулась Революція Гідності і це дало нам шанс розпочати все спочатку.

В цьому залі сидить мій ровесник, звичайний український хлопчина, ви його вже чули, такий як і всі. Він ходив в такі школи як і я, гуляв з нами у дворі, був для нас найліпшим другом. Але сьогодні він один з тих, що захищає українську незалежність і захищає Україну від посягань ворога.  Він ще дуже молодий, але він вже бачив смерть, бачив смерть своїх побратимів. Він ще дуже молодий, але бачив жорстокість війни. Він не нарікає на долю, продовжує мужньо нести свій прапор неначе той хрест, не чекаючи за це винагороди.

Сьогоднішня складна ситуація – це висока плата України за безвідповідальність політиків та несвідомість зокрема громадян, невігластво щодо своєї історії, культури та мови, бездіяльність та пристосуванство.

Навіть найкраща у світі Конституція спроможна забезпечити  успіх держави лише за високої правової культури і природньої необхідності поважати і виконувати закон. А правова держава постане лише там, де є на неї попит.

Вкрай корисною є звичка постійно контролювати владу, а її фундаментом повинно бути громадянське суспільство. Це вільні люди, які знають свої права та обов’язки, це люди, які відчувають відповідальність перед Україною, світом та прийдешніми поколіннями.

Дозвольте звернутись до молоді України. Ми не спроможні змінити своє минуле, а наше майбутнє є нам невідомим. Все, що ми маємо, це коротку мить сьогодення, яка сповнена як і можливостей, так і ризиків, але це не повинно зупиняти наш впевнений та сміливий поступ до правової держави. Звичайно, вкрай наївно сказати або назвати цей шлях простим, але як казав Річард Бах, кожна мрія дається разом з силами, необхідними для її здійснення. Здійснюючи саме українську мрію, важливо зрозуміти кожному з нас, а чи готові ми єднатись, а чи готові ми полишити цю "хату скраю"? Кожному з нас варто пам'ятати, що Україна починається з сім'ї, але вона нею не закінчується. Особливо це відчутно на війні, коли наші захисники ідуть захищати сім'ю, родину, але внаслідок захищають 45 мільйонів українців. Тому закликаю українську молодь, яка часто нарікає на складність українських реалій, мріяти та діяти всупереч перешкодам, зневірі та труднощам. Не шукаймо кращого життя поза межами нашої країни, шукаймо Україну в наших серцях. Наполегливо працюймо щодня, здобуваймо нові знання та нові навички, будьмо освіченими, креативними, ініціативними та, головне, відповідальними молодими українцями. Будьмо успішними українцями в бізнесі, в науці, політиці, виробництві, мистецтві, спорті тощо.

Ймовірно, шлях буде непростим, попереду ще багато кропіткої роботи для того, щоб саме наша країна стала європейською державою свідомих громадян та відповідальної держави. Але я впевнена, що тільки за таких умов це стане найкращим пам'ятником загиблим героям, що так проникливо дивляться на нас з пожовклих портретів.

Бажаю українцям бути щасливими та заможними. Слава Україні!

 

ІЗ ЗАЛУ. Героям слава!

 

ГЕРАЩЕНКО І.В. Шановні народні депутати! Шановні гості Верховної Ради України! До слова запрошується Голова Верховної Ради України  Андрій Парубій. (Оплески)

 

12:54:51

ПАРУБІЙ А.В.

Всечесні отці! Шановний пане Президент, шановні колеги депутати і цього скликання, і попередніх скликань, шановні урядовці, судді, дипломати! Шановні українці! Сьогодні ми зібралися на урочисте засідання з нагоди 20-ліття ухваленні Конституції України – Основного закону нашої держави. І хоча ми святкуємо лишень 20 років історії творення нашого закону, але насправді, він має тисячолітню історію.

Тисячу років тому наша земля уже мала закон і жила за ним. Це був закон Великого князя Ярослава "Руська правда", нашого славного предка, могила якого знаходиться недалеко звідси – за 500 метрів, у Святій Софії.

"Руська правда" –  Конституція України. Батьки-засновники нашої держави дали нам перший закон  неймовірно прогресивний на той час, який був один для всіх. Справедливість прийшла на наші землі. "Не дозволяй, щоби сильний нищив слабкого" – повчав князь Володимир Мономах. Світло закону Руси-України розповсюдилось і на схід. Великий князь Ярослав  вручив новгородцям Статут Великого князя Ярослава. Вручив зі словами: "Йдіть і тримайте, як  списав для вас". Для новгородців закони Ярослава  стали реліквіями, які охоронялися і на яких приносили клятви і присяги.

Так закон із України розповсюдився далеко за межі України-Руси. Усю подальшу історію українці вдосконалювали право на своїх землях. Далі були Литовські статути, Статут 1529 року, в основу якого лягли "Руська Правда" Ярослава та римське канонічне право. Було прийнято як закон, який мав однакову силу для всіх жителів Литовсько-руської держави, незалежно від їхнього стану. Він став першим у Європі  систематизованим зводом законів різних галузей права.

1710 рік Конституція прав і вольностей Війська Запорізького Пилипа Орлика – один із найпрогресивніших засадничих правових документів світу тієї епохи. Нагадаю, конституція Сполучених Штатів Америки було ухвалено лише у 1787 році, а конституцію Російської імперії лише 1905 року.

Борючись за свою свободу з російським окупантом, українці продовжували творити свій основний  закон, який як фенікс із попелу відроджувався в горнові боротьби. Конституція Української Народної Республіки – Основний закон Української Народної Республіки, прийнятий Центральною радою 29 квітня 1918 року.

І українці довели: боротьба за свободу, за право жити на своїй землі і за  своїм законом  веде до перемоги. Ми вибороли незалежність України.

28 червня 1996 року в цих стінах, на древніх київських пагорбах, на яких за легендами стояв апостол Андрій Первозванний, була ухвалена Конституція України. Ми відновили свою державу і свій закон о 9 годині 18 хвилин, після 24-х годин безперервної роботи Верховна Рада України прийняла і ввела в дію   Основний закон України. (Оплески)

Саме в цих стінах вперше прозвучали слова: "Верховна Рада України від імені Українського народу –  громадян України всіх національностей, виражаючи суверенну волю народу, спираючись на багатовікову історію українського державотворення, і на основі здійсненого українською нацією, усім Українським народом права на самовизначення, дбаючи про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, піклуючись про зміцнення громадянської злагоди на землі України, прагнучи розвивати і зміцнювати демократичну, соціальну, правову державу, усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішніми та прийдешніми поколіннями, керуючись Актом проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року, схваленим 1 грудня 1991 року всенародним голосуванням, приймає цю Конституцію –  Основний закон України."

І я хочу всім присутнім тут депутатам, які творили цю історичну для України мить, подякувати від нас усіх і від депутатів теперішнього скликання. (Оплески)

Боротьба за право жити за нашим законом і на нашій землі продовжується і далі. Стаття 1 Конституції: "України є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава".  За ці слова, за нашу незалежність стояв і боровся в Києві Майдан Гідності. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. За кожну букву, за кожне слово Основного закону ведуть бій із російськими загарбниками наші хлопці на сході з однією з найбільших окупаційних армій світу. І ворог переконався, що наше право жити за законом, наше право на свободу відкарбоване на спаливному металі знищених ворожих танків. Саме прагнення українців до свободи як святої споконвічної цінності не дає спокою тим, хто ці слова просто не розуміє і для яких рабство, і благолєпіє перед царем важливіше за волю.

Яке завдання українців і української влади? Зробити все можливе, щоб кожна людина, кожен громадянин у нашій державі відчували справедливість нашого закону. Наше завдання – зробити цю велику книгу основою життя українців, бо в Конституції немає жодного слова про корупцію, про несправедливість, про нечесні суди чи корумповані правоохоронні органи. Наше життя має бути гідне нашого закону.

Уже ця Верховна Рада зробила надважливі кроки для втілення в життя статей Основного закону. Саме в тих стінах були ухвалені закони для відновлення боєздатності української армії. Ми збільшили національні Збройні Сили до 250 тисяч. Саме в цих стінах були ухвалені антикорупційні закони. Саме в цих стінах було створено антикорупційну прокуратуру. Саме в цих стінах ми створили Національне антикорупційне бюро. Саме в цих стінах ми ухвалили закони для творення чесної поліції. Саме ця Верховна Рада України ухвалила закони для створення системи публічних електронних закупівель "ProZorro", державні закупівлі стали відкритими. Саме цей парламент ухвалив усі необхідні закони для відкриття майнових реєстрів, для боротьби з корупцією. Саме в цих стінах ми прийняли закони для безвізового режиму з Європейським Союзом.

І саме в цих стінах ми проголосували "закони Чистого четверга", закони про декомунізацію, якими ми виганяємо демонів "русского мира" з України. (Оплески) І сотні інших законів, щоб втілити справедливість, закладену в Основному законі. Я вірю, саме в тих стінах ми ухвалимо волею Українського народу ратифікацію про членство в Європейському Союзі. І вірю, що саме в цих стінах ми ратифікуємо Угоду про членство України в НАТО. (Оплески)

Історія нашого Основного закону тисячолітня, як і історія українського народу, який тисячі років зі зброєю в руках боронив і боронить своє право жити вільно і гідно, як і наше прагнення нести свободу і світло. Зі святом усіх!

Українська держава і її Закон творилися лицарями Київської Русі, воїнами Святослава та Данила Галицького. Вони творилися під стягами Сагайдачного та Хмельницького. Сторінки української Конституції та незалежності – це боротьба УНР, Холодноярської республіки та Української повстанської армії. І сьогодні за наш Закон і нашу незалежність незламною стіною стоять наші воїни на східному фронті під донецьким аеропортом, Маріїнкою, в авдіївській промзоні, захищаючи нашу свободу і наше право. Тому в цей день для вас, українські воїни, мої особливі вітання. (Оплески)

Вітаю усіх зі святом, зі святом Конституції. Слава Україні! (Оплески)

 

 (Лунає Молитва за Україну)

 (Оплески)

 

 ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую, пане Президенте, Прем’єр-міністр України, та всі, хто брав участь в Урочистому засіданні Верховної Ради. Дякуємо, Всечесні  отці, за участь в нашому засіданні.

Але на цьому наші урочистості не завершені. Я із задоволенням запрошую всіх до кулуарів Верховної Ради України  взяти участь в церемонії Урочистого спецпогашення конверта з оригінальною маркою "28 червня – День Конституції України". Після церемонії спецпогашення відбудеться фотографування на площі Конституції, перед Верховною Радою на згадку про цей знаменний день.

А наше Урочисте засідання у Верховній Раді України оголошую закритим.

Слава Україні! Героям слава!

 (Лунає Державний Гімн України)