Стенограма пленарного засідання

08 квітня 1993

 

ЗАСІДАННЯ ДВАДЦЯТЬ П'ЯТЕ

 

Сесійний зал Верховної Ради України.  8 квітня 1993 року. 10 година.

 

Веде засідання Голова Верховної Ради України ПЛЮЩ І.С.

 

     ГОЛОВА. Доброго ранку, шановні народні депутати!

 

     Сьогодні у нас  є  іменинник  -  Микола  Михайлович  Яришев. Давайте поздоровимо його зі святом, побажаємо всього найкращого.

 

     Включайте систему. Прошу реєструватися.

 

     У залі  зареєструвалось  365  народних  депутатів.  Пленарне засідання оголошується відкритий.

 

     Продовжуємо обговорювати проект індикативного плану і проект бюджету   на   1993   рік.  Слово  надається  народному  депутату Яковишину. За ним виступатиме депутат Бичков.

 

     Поки депутат іде  до  трибуни,  хочу  сказати,  що,  надаючи слово, я дотримуюся списку.

 

     Говоріть, будь ласка.

 

     3

 

     ЯКОВИШИН Л.Г.,  голова  підкомісії  Комісії  Верховної  Ради України з питань Чорнобильської катастрофи / Козелецький виборчий округ,  Чернігівська область/.  Шановні депутати!  Шановний Іване Степановичу!  Шановні  члени  уряду!  Ознайомившись  з  проектами індикативного  плану  і бюджету,  я хотів би висловити деякі свої зауваження. Якщо коротко, то, на мою думку, це ловля чорного кота у  темній  кімнаті,  в  темних  окулярах і напідпитку .  Таке моє враження.

 

     У 1993 році  передбачається  пріоритетний  розвиток  галузей АПК,  куди  спрямовується  136  мільярдів  карбованців  бюджетних коштів,  тобто 46,5 процента від їх загального обсягу,  що на  15 процентів   перевищує  частку  АПК  в  національному  доході.  Це відповідає статті 5 Закону України про пріоритетність соціального розвитку   села   та   агропромислового   комплексу  в  народному господарстві України.

 

     Проте все це гола декларація,  а  в  проектах  індикативного плану  і Державного бюджету має місце явна підтасовка показників, маніпуляція цифрами і прямий обман народних депутатів.

 

     Уряд в особі міністрів,  панів Пинзеника  і  П'ятаченка,  їх підпанків  Терьохіна й інших проігнорував статтю 5 Закону України про пріоритетність соціального розвитку села та  агропромислового комплексу   в   народному  господарстві  України,  в  якій  чітко зазначено,   що    питома    вага    державних    централізованих капіталовкладень   /забезпечених   лімітами   підрядних  робіт  і ресурсами/,  що будуть спрямовуватись на соціальний розвиток села та    зміцнення   матеріально-технічної   бази   агропромислового комплексу,  має перевищувати його частку в  національному  доході республіки...

 

     4

 

     не менш як на 15 пунктів... "

 

     У проектах  плану  і  бюджету цей показник визначено ніби-то об'єктивно.  Частка АПК в  національному  доході  встановлена  на рівні  31,5 процента,  плюс ще ці 15 процентів,  що й становитиме 46,5 процента.

 

     Але весь фокус полягає в тому,  від чого брати ці  проценти. Згідно  з  проектом індикативного плану на 1993 рік,  розробленим Мінекономіки   України,    обсяги    державних    централізованих капіталовкладень   в   нашій  державі  складають  725,3  мільярда карбованців, з яких на ліквідацію наслідків Чорнобильської аварії спрямовуються   196,   на   заходи,   пов'язані   з   поверненням депортованих народів  -  17,9,  а  разом  на  залагодження  нашої національної  біди - 213 мільярдів карбованців.  Таким чином,  на будівництво  об'єктів  виробничого  і  невиробничого  призначення планується направити 511,4 мільярда карбованців.

 

     Виходячи із  статті  5 закону,  на який я посилався,  частка державних  централізованих  капіталовкладень  для   АПК   повинна складати  237,8  мільярда  карбованців.  Фактично,  як  бачимо  з матеріалів,  поданих урядом, на ці цілі передбачається тільки 136 мільярдів карбованців,  що на 101 мільярд менше, ніж повинно бути за законом /мається на увазі із загальних обсягів централізованих капіталовкладень/.

 

     Це стало  можливим  тому,  що  уряд  в  особі  Мінекономіки, Мінфіну  продовжує  негідну  антиселянську  політику   блокування нормального  розвитку  села  та  вирішення  за його рахунок інших державних програм.

 

     При підготовці проектів плану і бюджету з тих 511 мільярдів

 

     5

 

     карбованців централізованих   капіталовкладень   в   народне господарство України штучно вилучено кошти на розвиток виробничої і  соціальної  сфери  вугільної  промисловості   /110   мільярдів карбованців/,  на  здійснення  конверсії,  будівництво  житла для військовослужбовців,  створення  бази  для  виробництва   власної валюти,   проведення   інших  заходів.  Усього  -  218  мільярдів карбованців.  І в розрахунках проекту  бюджету  наводиться  цифра 292,9  мільярда  карбованців,  з якої селу виділяється ота сума - 136 мільярдів. Одночасно в доповіді про проект бюджету наводяться інші показники: централізовані капіталовкладення - 390 мільярдів, з них на розвиток села - 136 мільярдів.  Ці показники в  проектах індикативного плану і бюджету не узгоджені.

 

     Крім цього,  в  1993 році на будівництво виробничих об'єктів АПК, обсяг якого за планом становитиме 78,6 мільярда карбованців, не  передбачаються  кошти за рахунок бюджетних позичок,  хоча для АПК слід було б передбачити в бюджеті 36,5 мільярда карбованців.

 

     Як велике благо для селян в доповіді уряду зазначається,  що на  розвиток  соціальної сфери села передбачається спрямувати 101 мільярд  українських   карбованців   за   рахунок   усіх   джерел фінансування,  у  тому  числі бюджетні асигнування в розмірі 66,8 мільярда карбованців.

 

     Що ж насправді?  А насправді таке.  Для  села,  де  сьогодні проживає  30 процентів населення України,  на розвиток соціальної сфери  направляється  лише   20   процентів   загальних   обсягів капіталовкладень  та лише 26,6 процента державних централізованих капіталовкладень, які передбачені для розвитку соціальної сфери

 

     6

 

     України.

 

     До цього  я  хотів  би  додати  ще  декілька  моментів.   Ви пам'ятаєте, шановні депутати, що в грудні минулого року у зв'язку з подорожчанням пального та іншого  на  індексацію  закупівельних цін  радгоспам,  колективним  і  фермерським  господарствам  було повернено 161 мільярд карбованців,  а у зв'язку  з  подорожчанням інших  ресурсів  -  57  мільярдів  карбованців.  Через це в уряді створилося  враження  про  паритет  промисловості  і   сільського господарства.  Після  цієї  індексації на кінець року на рахунках колгоспів і радгоспів було близько 200 мільярдів  карбованців,  а рентабельність господарств сягнула майже 100 відсотків.

 

     Більш глибокий  аналіз  показує,  що  все  не  так,  як  нам здається, що та рентабельність штучна, і це на шкоду колгоспникам і працівникам радгоспів.

 

     Колишнє керівництво   Мінсільгосппроду  за  активною  участю Мінфіну України не потурбувалося про вчасне проведення індексації оплати  праці в сільському господарстві.  Внаслідок цього середня місячна   заробітна   плата    в    колгоспах    і    колективних сільськогосподарських  підприємствах за 1992 рік становить лише 4 тисячі карбованців.  Не набагато вона вища і в  радгоспах  -  4,7 тисячі.  Для  порівняння  скажу,  що  середня  заробітна  плата в промисловості у два рази вища - 8 тисяч карбованців.  У 1992 році заробітна плата робітників і службовців України зросла проти 1991 року в 14,3 раза,  а оплата праці в колгоспах - лише в 10,5 раза, а  не в 14,9 раза,  як зафіксовано в доповіді уряду.  Це наслідок того,  що значні кошти, які в грудні 1992 року були спрямовані на індексацію заробітної плати і

 

     7

 

     відповідно зараховані  в  собівартість виробленої продукції, пішли на зростання прибутку господарств, а не фондів споживання.

 

     У минулому  році  проведена  індексація  основних  фондів  і оборотних  коштів  радгоспів  та інших державних підприємств /у 4 рази/ за рахунок кредитів,  які  погасила  держава.  В  колгоспах рівень   індексації   менший.  Основні  фонди  і  оборотні  кошти проіндексовані лише в 3 рази за рахунок  кредиту,  до  того  ж  в проекті бюджету не передбачається вирішення питання про погашення цих кредитів за рахунок бюджету.  Це  також  погіршує  фінансовий стан господарств.

 

     У цілому,  шановні депутати,  я вважаю,  що такий підхід, до складання  бюджету  та  індикативного  плану  не  можна   назвати об'єктивним, а їх проекти - обгрунтованими. Тим паче, що в нас не виконаний бюджет 1992  року.  У  проекті  передбачається,  що  ми отримаємо  45  мільйонів  тонн нафти,  але всі чудово знають,  що отримаємо її не більше 17-18 тонн.

 

     Я просив би народних  депутатів  зважити  на  виступи  інших депутатів і сьогодні не приймати бюджет,  а дати можливість уряду попрацювати над ним.

 

     ГОЛОВА. Другий мікрофон.

 

     8

 

     ДЕПУТАТ /не  представився/.  Шановний   Іване   Степановичу! Шановні колеги! Враховуючи те, що на виступи записалося більше 90 депутатів і виступила ще незначна кількість,  я вважаю,  що слово слід  надавати для внесення конкретних пропозицій і відводити для виступу 5 хвилин,  щоб більше депутатів могло виступити. Пропоную також обговорення провести на ранковому засіданні і,  враховуючи, що проект закону  має  багато  статей,  на  вечірньому  засіданні обговорити проект закону. Прошу проголосувати цю пропозицію.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВА. Перший мікрофон.

 

     ДЕПУТАТ /не представився/.  Уважаемые депутаты!  Я думаю, не нужно поддерживать это  предложение.  Документ  обстоятельнейший, очень сложный,  люди подготовились к десятиминутным выступлениям, собрали аргументы, и сейчас менять, я думаю, не стоит.

 

     9

 

     ГОЛОВА. Ми створюємо нерівні можливості:  половина депутатів виступила  за  таким  регламентом,  а другій половині відводиться інший час.  Треба,  щоб цю пропозицію депутати врахували,  щоб  у виступах  не  було  повторень  і так далі.  А переголосовувати не будемо, це неетично.

 

     Слово надається народному депутату Бичкову - від херсонської депутації. За ним виступатиме депутат Пилипчук.

 

     БИЧКОВ В.В.,  заступник глави Херсонської обласної державної адміністрації /Новотроїцький виборчий округ, Херсонська область/. Уважаемый президиум! Уважаемые народные депутаты! В пояснительной записке к проекту бюджета в разделе "Загальні  показники  проекту бюджету  1993  року"  отмечено,  что бюджет нацелен "на створення економічних умов для зупинення спаду виробництва".  Конечно,  это правильно, и сегодня это единственный способ создать благополучие государства и  нашего  народа.  Но  проанализировав  документ  до конца,  находим,  что  в  расходной  части бюджета планируется на народное  хозяйство  всего  11,9  процента  средств.   Сразу   же возникает вопрос: как можно остановить спад производства при этих 11 процентах,  когда  мы  знаем,  что  для  нормального  развития производства  надо  предусматривать  в  бюджете  35-40 процентов. Такие показатели,  как на 1993 год,  мы утверждали на 1991,  1992 годы  и  сегодня пожинаем плоды:  инфляция,  производства товаров нет,  народ нищает.  Раньше у нас был один процент богатых,  а 99 процентов   равных.  Теперь  будет  10  процентов  богатых  и  90 процентов бедных, но равных.

 

     10

 

     Трудно возражать,  конечно, против того, чтобы 53,7 процента средств было направлено на социальные нужды. Мы голосовали за эти программы.  Но Андрей Васильевич  Печеров  выступал  и  предлагал существенно сократить отдельные программы и изыскать средства для народного хозяйства.

 

     Давайте, уважаемые народные депутаты,  посмотрим.  Для АПК в бюджете  выделяется 266 миллиардов.  Мы два дня добивались ответа на вопрос:  больше село получит или у села больше  заберут?  Иван Степанович помог получить ответ на этот вопрос, сказав, что опять у села заберут больше,  чем дадут.  А  потом  по  телевидению,  в печати будут сообщать: инфляция, село виновато...

 

     Я хотел бы сказать следующее.  Если скромно посчитать, то по нашей области надо увеличить средства на производство в два раза.

 

     Леонид Макарович  в  своем  последнем  интервью  сказал   /и приятно  это  было  слышать,  что  занимается  тремя  проблемными вопросами.  Один из них - это АПК.  Наш премьер Леонид  Данилович высказался  еще  четче,  -  что  впредь  правительство  не  будет обманывать село.  Иван Степанович тоже сделал приятное заявление, что городу без села не выжить. Но увы.

 

     Относительно данных   по  области.  Я  обращаюсь  к  Леониду Даниловичу.  Мы все ужимали, как говорят, натягивали... Продукции получим   на   200   миллиардов   рублей.  Если  бы  выполнить  и перевыполнить /а мы собираемся  выполнить  план  1993  года/,  то можно   получить  от  реализации  продукции  240-250  миллиардов. Рентабельность составит 15-18 процентов.

 

     11

 

     Можно било  бы   мириться   со   всякими   трудностями,   но посмотрите.  Мы  получаем  проект  бюджета  и  плана  за подписью Президента от 18 марта:  налог на землю увеличивается в 14,8 раза по сравнению с цифрой,  которую мы записали в законе и за которую проголосовали,  - 121 рубль с гектара.  В документе от  3  апреля тоже стоит подпись Президента:  налог на землю увеличивается в 30 раз.  Там было - 300 миллиардов,  здесь - 600. Если заплатить эти 600  миллиардов,  то  село  закончит год с убытками.  А кто будет даром работать?  Я этот вопрос адресовал бы  Виктору  Михайловичу Пинзенику,   потому   что  сегодня  говорят:  да,  мы  в  бюджете предусматриваем  почти  452  миллиарда  налога   на   добавленную стоимость  возвратить  селу.  Но  этот  возврат бьет по розничным ценам. И не село в этом виновато.

 

     Записали, что прибыль по сельскому  хозяйству  в  сумме  856 миллиардов  не будет облагаться налогом.  Но когда 600 миллиардов заберут только за землю,  такой прибыли на  селе  не  будет.  Это опять липа. Уважаемые народные депутаты, давайте обратим внимание на то,  что в проекте плана предусматривается в два  раза  больше строить жилья на городского жителя,  чем на сельского. Опять село в загоне!

 

     Давайте посмотрим на суммы средств,  которые  выделяются  на содержание Вооруженных Сил, органов судебной власти, прокуратуры, органов   законодательной   и   исполнительной   власти,   Службы безопасности,   Национальной   гвардии  -  непомерное  бремя  для налогоплательщиков.

 

     У меня есть относительно этого предложение,  прошу только не обижаться   сторонников   военной   доктрины.   Из  регионов,  не обеспеченных  трудовыми  ресурсами,  можно  было  бы  год-два  не призывать  молодежь  в  армию,  направить  е|  в СПТУ,  обучить и военной

 

     12

 

     специальности, и  гражданской.  Пусть   бы   она   развивала народное  хозяйство.  А  тем,  кто  уже служит,  дать возможность служить в армии и содержать свои семьи.

 

     Мы не закладываем этого сегодня. Товарищи народные депутаты, найдите в проекте бюджета, сколько средств выделяется на закладку садов,  виноградников...  А мы же будем жить и в 1994,  и в 1995, будем жить и через 10 лет.  Но мы ничего не оставим для тех,  кто после нас придет,  потому что мы не вкладываем деньги в  основное производство.

 

     У меня  есть  еще  два  предложения.  Они касаются не только нашей Херсонской области.  Леонид Данилович побывал и у нас,  и в Запорожье,  и  в Николаеве.  Когда он встречался с животноводами, они  говорили,  что  действительно  трудно,  но  там,  где   было орошение,  есть корма и есть,  в конечном счете,  продукция. Надо строить  оросительные  системы,  надо   заниматься   защитой   от подтоплений,  осушением  земель.  Но  на мелиорацию выделяется 24 процента по сравнению с 1992 годом. Разве это правомерно?

 

     И второе.  У нас  в  Херсоне  было  два  спортивных  учебных заведения. Одно из них - школа высшего спортивного мастерства. Ее воспитанники стали  олимпийскими  чемпионами,  призерами  мировых чемпионатов. Чтобы не потерять то, что есть, и достроить начатое, я  бы  просил  наше  правительство  и  Верховный  Совет   целевым назначением  выделить полтора миллиона рублей.  Это - для будущей славы нашей Украины.

 

     Предложение вношу  такое:  за  бюджет  только  тогда   можно проголосовать, когда в нем будут учтены изменения, которые вносят депутаты и члены правительства.

 

     Спасибо.

 

     13

 

     ГОЛОВА. Слово надається депутату Пилипчуку - від  комісії  з питань  економічної  реформи і управління народним господарством. За ним виступатиме депутат Яворівський.

 

     ПИЛИПЧУК В.М.,  голова  Комісії  Верховної  Ради  України  з питань  економічної  реформи  і управління народним господарством /Жовтневий виборчий округ, Рівненська область/. Шановні товариші! Я майже ніколи не виступаю від імені своїх виборців і не заявляю, що це їхня думка.  Але недавно я був на зустрічі з  виборцями,  і мені один виборець,  поборник незалежності України,  старий єврей Шерман сказав,  що ніколи не буде толку в  державі,  якщо  ми  не погасимо інфляцію, дотацію і корупцію.

 

     Отже, не  вирішивши  загальних  питань  економіки,  не можна вирішити і часткових питань,  зокрема питань бюджету.  Інфляція в економіці  в  наслідком  інфляції  нашої  непослідовної політики, політики  затягування  економічних   реформ.   І   який   би   на сьогоднішній  день  ми не склали добрий бюджет,  через два місяці його треба буде або переглядати,  або він не  буде  виконуватися. Щоб   вирішити  питання  бюджету,  ми  повинні  вирішувати  їх  у комплексі.  І у зв'язку з  цим  були  внесені  одночасно  проекти плану,  бюджету  і  Основ  кредитної політики Національного банку України.

 

     Інфляція нині породжується багатьма факторами. Перший фактор

-  зовнішній.  Це  ціни  на  нафту  і неплатежі.  Другий фактор - внутрішній.  Це дефіцит бюджету,  як складова  частина  інфляції, дефіцит   зовнішньої   торгівлі,  безтоварна  кредитна  емісія  і невідповідність грошової і товарної маси.

 

     14

 

     Отже, ціни на нафту - як одне із основних джерел привнесеної інфляції.  Коли я запитав у німців:  "Скажіть, будь ласка, якби у вас за рік підняли ціну на нафту в 100 разів,  це призвело  б  до інфляції?" - "Звичайно!" Така ж ситуація склалась і у нас.

 

     Як можна нейтралізувати цей фактор? Таким чином. Від України сформувати пакет цензових товарів під нафту і домовитися про  те, що при підвищенні ціни на нафту,  ми підвищуємо ціни на цей пакет наших товарів.  Це не є торгова війна,  це є  недискримінаційний, паритетний підхід у торгівлі. На сьогоднішній день основна частка експортованої інфляції залежить від ціни на нафту. Це - перше.

 

     Друге. Скорочення обсягів нафти також  зумовлюють  інфляцію, тому   що  зменшуються  обсяги  виробництва  товарів,  а  виплата заробітної  плати  не  змінюється.   Формується   невідповідність заробітної плати і товарної маси. Що треба робити?

 

     Жодна держава   не   дозволяє   собі   мати   одне   джерело нафтозабезпечення,  без альтернативного.  І якщо  подивитися,  як катастрофічно падають обсяги видобутку нафти в Росії,  то повинен сказати,  що в наступному році,  точніше восени, із труби з Росії нам  нічого  не  капне.  І  не  з  політичних  мотивів,  а саме з економічних: просто Росія не зможе продавати.

 

     Тому нам треба до зими цього  року  побудувати  термінали  і створити  всю  інфраструктуру  для  того,  щоб  піднімати  з моря мінімум 40 мільйонів тонн нафти і нафтопродуктів.  А у зв'язку  з цим треба закласти в проект індикативного плану більшу суму - 150 мільйонів карбованців, крім валютної частини.

 

     15

 

     Далі. Неплатежі з Росії.  На сьогоднішній день це також одне з   джерел   інфляції.   Що   слід   зробити?  Насамперед,  всяка заборгованість обслуговується.  Є пеня, нараховуються проценти, і ми повинні застосувати цей цивілізований варіант.

 

     Але неплатежі зумовлюються ще й тим, що на сьогоднішній день вони провадяться через розрахункові центри Росії і України.  То в вузька  ланка,  яка  нездатна  пропустити  всі  платежі між двома державами.  Треба запроваджувати платіжне кредитування  експорту, що  дозволить  обминути  розрахункові  центри і вийти напрямки на розрахунки  між  комерційними  банками  України  і  Росії.   Слід запровадити кредит шляхом обліку векселів. Цього в нас немає, але у світі є. Коли експортер виставляє товар і вексель на імпортера, то  імпортер  акцептує вексель і повертає його експортеру,  а той повертає вексель у свій банк для обліку.

 

     Інша форма,  що може бути застосована,  - це  кредит  шляхом права  викупу.  Так він у світі називається і застосовується,  як правило,  у торгівлі з країнами  Далекого  Сходу.  Це  коли  банк імпортера  /того,  що  купує  в нас продукцію/ уповноважує банк - кореспондент,  який  знаходиться  в  Україні,  купити  виставлену експортером  /тобто  нами/  на  імпортера  трату за рахунок банку імпортера.   Зробивши   це,   банк-експортер   повідомляє   свого експортера,  а  той у свою чергу виставляє вексель на імпортера і продає вексель своєму банку.  Після цього  відбувається  зворотна операція, коли банк експортера, тобто банк-кореспондент імпортера перепродає вексель банку імпортера.  Складно це, але для банкірів нескладно  і  відбувається  дуже швидко.  Таким чином ми обминемо причину,  що породжується розрахунками через банківську  систему, через РКЦ банків Росії й України.

 

     16

 

     Дефіцит бюджету. Дефіцит бюджету має дві проблеми: податкову і видаткову.  Відомо,  що в минулому році ми  недобрали дуже велику суму податків.  Я не можу сказати точно скільки,  але це сталося внаслідок того,  що податкова інспекція не спрацьовує. У зв'язку з цим треба створити податкову слідчу інспекцію, яка не буде підпорядковуватися податковій інспекції,  так,  як  це  нині планується. Вона повинна перевіряти податкових інспекторів.

 

     Податки. Таких  великих  податків  майже ніде у світі немає. Якщо ми будемо  збільшувати  податки,  як  це  запропоновано,  то обсяги  виробництва ще більше впадуть,  оскільки виробник буде не зацікавлений.

 

     Пам'ятаєте, що ми пропонували  як  об'єкт  оподаткування  на період інфляції запровадити обсяг реалізації. Відбивались півтора року,  а зараз повернулися  до  цього,  і  ви  бачите,  що  обсяг реалізації є об'єктом оподаткування.

 

     Але зараз    невідомо,    який   бюджет   затверджувати:   з доповненнями,  де податки 28 і 35 процентів,  чи попередній, який було роздано тиждень тому,  де податки були 20 і 30 процентів? Як голосувати?

 

     У зв'язку з цим треба  відрегулювати  витратну  частину.  На сьогоднішній день,  справді, витрати на армію у нас великі. Але в нас є витрати на армію,  яка не є нашою - Чорноморський флот,  на якому   використовують   наших   людей,   посилають   у   Грузію, використовують наше паливо,  який фінансується за наші кошти, але не  служить  інтересам  України.  За  цей  період,  коли  спільне командування є, а частка флоту - не наша, то уже по факту повинна надходити і орендна плата.

 

     17

 

     Служба безпеки  України.  Це  теж  потужне,  так  би мовити, джерело для скорочення бюджетних витрат.  Я  пам'ятаю,  що  після війни  у  західних  областях управління КДБ було лише в обласному центрі.

 

     Зараз підрозділи Служби  безпеки  розмістилися  у  трьох-  і чотирьохповерхових  приміщеннях  і в райцентрах.  Чи служать вони безпеці України?  Показова в цьому плані нафтова  проблема.  Коли підставили уряд,  Служба безпеки України не провела аналізу, чи є склад злочину в тому реекспорті нафтопродуктів,  чи  є  службовий проступок, чи є в ньому судова перспектива. Осоромилися у зв'язку з цим на весь світ, але ніхто не пішов у відставку.

 

     Одне із джерел надходжень до бюджету - приватизація, причому приватизація за вільно конвертовану валюту. Я міг би погодитися з пропозицією депутата Печерова,  що 600-700 мільярдів  карбованців можна було б зібрати. Якби вони, звичайно, були.

 

     На сьогоднішній день у людей є 340 мільярдів карбованців.  А як капітал,  як інвестиції з цієї суми може бути використана лише половина.  Майна  ж  продаватися  мав на суму майже 20 трильйонів карбованців, якщо розраховувати у нинішніх цінах.

 

     У зв'язку з цим, справді, треба не звертати уваги на можливу корупцію під час приватизації і піти таким шляхом.

 

     Перше. Визначити  всі  підприємства,  що  приватизуються,  і видати  всім  людям  приватизаційні  чеки,  погасивши  при  цьому внутрішню  заборгованість  за  неіндексованими рахунками.  Видати чеки вартістю приблизно 110 тисяч карбованців один, і кожен нехай вкладе  його  в  той об'єкт,  який вибере,  і тут не повинно бути ніяких обмежень. А пенсіонерам дозволити покласти ці чеки на

 

     18

 

     депозити, якщо  хтось   не   хоче   приватизувати.   Видавши приватизаційні чеки під нові ціни власності, ми тим самим знімемо проблему внутрішньої  заборгованості  і  неіндексованих  вкладів, оскільки ми компенсуємо це людям.

 

     Для того  щоб  уряд  зміг виконати цей бюджет,  треба внести зміни до законодавства,  в тому числі і до Конституції,  а  саме: щодо заходів,  які фінансуються з бюджету держави, місцеві органи влади повинні  бути  підконтрольні,  підпорядковані  і  підзвітні Кабінету Міністрів.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВА. Слово від Комісії з питань Чорнобильської катастрофи надається  депутату  Яворівському.  За  ним  виступатиме  депутат Сінько.

 

     ЯВОРІВСЬКИЙ В.О.,  голова  Комісії  Верховної Ради України з питань Чорнобильської катастрофи /Світловодський виборчий  округ, Кіровоградська   область/.  Шановний  парламент!  Шановний  уряд! Шановні виборці!  Оскільки від  Чорнобильської  комісії  виступав депутат  Яковишин  і говорив про село,  виступав депутат Яценко і говорив в основному про  політику,  то  дозвольте  мені  говорити тільки  про  ту  чорнобильську  позицію,  яка  є в проекті нашого бюджету.

 

     Мені, піднявшись  на  цю  трибуну,   можна   було   б   піти традиційним  шляхом:  витиснути  жалібну  сльозу  з  депутатських сердець,  які не очерствіли в парламентських баталіях, педалювати емоційний ряд і ще раз щось випросити, вижебрати... Цього

 

     19

 

     разу я не буду такого робити.  Мені здається, наші спільні з вами польоти уві сні вже закінчилися.  Сьогодні ми бачимо  бюджет як  у  рентгенівських  променях.  Є  його видаткова частина,  і є доходна.  Є депутати,  які  приймають  цей  бюджет  втретє,  а  є депутати,  для  яких цей бюджет,  може,  і ювілейний.  Хтось мені сказав,  що  Юрій  Никифорович  Єльченко  тридцятий  раз  приймає бюджет.

 

     Що ж  нам  робити  сьогодні з Чорнобилем,  оскільки ми маємо реальну цифру:  12 відсотків,  які  ми  беремо  з  кишені  нашого народу,  з кишені людей, які сплачують податок. Ці 12 відсотків - то  приблизно  600   мільярдів   карбованців.   Але   тільки   на чорнобильські програми,  які розробили Мінчорнобиль,  наша наука, потрібно приблизно 600 мільярдів.  Це на капітальне  будівництво, для  відведення  людей,  які  і досі проживають у другій і третій зонах.  Приблизно така ж сума потрібна  та  те,  щоб  забезпечити виконання закону, який ми з вами тут великодушно прийняли.

 

     Отже, в бюджеті ми маємо реальну половину. Ні копійки більше ніхто не дасть,  і навіть ця цифра дуже приблизна  і  далека  від реалій, току що навряд чи вдасться ці гроші зібрати.

 

     20

 

     Через те  -  перша  позиція.  Я  дуже  хочу  з  цієї трибуни звернутися до нашого міністра фінансів.  Григорію Олександровичу, ми  просимо і вимагаємо розробити такий механізм,  щоб,  можливо, поки не будуть переказані чорнобильські гроші,  просто зупинити в банках  оформлення  тих чи інших платежів.  І до голови правління Національного банку звертаюся з цим.  Інакше ми не зберемо навіть цієї мізерної суми.  Що ж тоді робити? Ми з вами повинні прийняти ухвалу: або забезпечуємо наш чорнобильський закон, на який уряд і замахується /але тут Пинзеник клявся, що нічого не знає про це, і будемо йому вірити/,  або давайте правду скажемо  тим  людям:  що жили  ви в Народичах,  у Поліському,  у цих забруднених селах,  і живіть, будь ласка, надалі, бо ми не маємо ні копійки.

 

     Де вихід із цієї ситуації?  Ось реальна проблема. Просити, я прекрасно розумію,  в уряду нічого,  і немає звідки взяти.  Ми це питання дуже педантично обговорювали на засіданні нашої  комісії. Треба  сьогодні  приймати  таке  рішення,  щоб  ті чорнобильці не розчарувалися в незалежній Україні і в нашій з вами політиці, так само, як і в політиці уряду. Де ж нам шукати оцього виходу?

 

     Минулого року   ми   великодушно   прийняли   рішення  /Іван Степанович нас підтримував,  пригадуєте?/ оплачувати  будівництво за  фактом,  тобто  те,  що  вже  збудовано.  Чим це закінчилося? Закінчилося тим,  що будівельна програма  в  минулому  році  була начисто  провалена.  У  кінці  року  ці  гроші розтягнули,  кожен залатав свої дірки, і на цьому все закінчилося.

 

     Сьогодні є одна реальність: ми повинні відселити з другої зони 30 тисяч чоловік. Я підкреслюю, 30 тисяч. Це приблизно

 

     21

 

     11 з гачком тисяч сімей,  або два нормальних села в Україні. Для того щоб це зробити,  ми повинні сьогодні /і ми на це йдемо і просимо  на  це  вашого  дозволу/  дуже  суворо  і безкомпромісно переглянути будівельні програми,  які закладені  в  чорнобильську програму,  бо,  чого  гріха таїти,  сьогодні в багатьох областях, районах України колгоспи,  і не тільки  колгоспи,  латають  дірки саме за рахунок цих наших злиденних чорнобильських копійок.

 

     Якщо ми  відкинемо  все,  без чого можемо сьогодні обійтися, щоб збудувати для оцих 30 тисяч житло,  і мірятимемо не по  тому, скільки  збудовано,  а  тільки по тому,  скільки людей відселили, думаю,  ми зможемо в цю цифру вкластися,  Леоніде Даниловичу.  За умови,    якщо    вже    вирішено,    що   200   мільярдів   буде низькопроцентного,  або пільгового,  або  взагалі  безпроцентного кредиту.   Тоді   ми  зможемо  сказати,  що  все-таки  більш-менш вкладемося.

 

     Ми з вами увійшли в,  так  би  мовити,  непопулярний  період нашої діяльності.  Це зрозуміло.  І ми повинні людям сказати /і я хочу,  щоб нас почули  виборці/  передусім  таке.  Чорнобильський закон  ми  приймали  у певній психологічній,  у певній політичній ситуації, і цей чорнобильський закон, безперечно, соціалістичний. Інакшим  він  бути  тоді  не міг.  Ми працювали в рамках союзного бюджету,  і  ми  тоді  влетіли  сюди  з  вами  на  білих   конях, прив'язавши  там біля парламенту ці білі коні.  Захисники народу, ми хотіли це зробити, і ми це зробили.

 

     Сьогодні ми живемо зовсім в інших реаліях,  і чорнобильський закон повинен мати 5-6 сторінок. /Комісія з питань Чорнобильської катастрофи готова до цього, хоча, може, ситуація не зовсім

 

     22

 

     дозріла/. У ньому повинні  бути  чітко  визначені  категорії людей, які потерпіли. І держава у зв'язку з цим платить їм гроші. Людина робить з ними,  що хоче:  чи купує  собі  житло  за  умови наявності ринку житла,  чи оздоровлюється. І все. Бо більшість із тих пільг, які ми заклали в законі, не працює.

 

     Однак думаю, що ми все-таки не повинні сьогодні цього закону торкатися.  Ми вже погодилися на обмеження пенсій,  бо не секрет, що сьогодні є інваліди Чорнобиля,  які отримують - не  дивуйтеся, це  правда - півтора мільйона пенсії.  Через те виставляти верхню планку,  звичайно,  потрібно.  Але  -  я  вже  це  казав  Леоніду Даниловичу  на засіданні Кабінету міністрів - я дуже стурбований. Таке враження,  що в нашому  Кабінеті  Міністрів  гуляють  кілька партизанських  загонів,  сформованих чи в 40-х,  чи в 70-х роках. Декрет не прийнятий ще,  не обговорений в комісії,  а хтось  бере його і друкує, викликаючи велетенську хвилю листів чорнобильців і таке інше.  Думаю,  що й  ці  питання  ми  повинні  утрясти.  Але найголовніше,  ми повинні - і комісія наша, і парламент, і уряд - навести лад у цих чорнобильських проблемах.

 

     Подивіться, скільки ми тратимо на чорнобильську науку. Хто з учених  може  сьогодні  встати і сказати:  "Так,  ми взяли великі гроші,  але  ми  бодай  одну  програму  розробили.  Ось  вона  є. Подивіться,  люди добрі,  ваші гроші не пішли на вітер? Нічого не зроблено.  Керує наукою  Прістер.  Переходять  гроші,  дублюються програми.  Цю  саму програму робить кооператив,  цю саму програму робить інститут,  а виявляється,  що це дипломна робота  студента 30-х років про насадку на свердло для того,  щоб свердлити тверду породу...

 

     23

 

     Потрібно подумати,  Леоніде Даниловичу.  Ми  шануємо  нашого міністра,  але,  мабуть,  треба й на нього вплинути.  Тут повинна бути  жорсткість,  інакше  ми  все,  що   стосується   Чорнобиля, провалимо. І це може бути найбільший моральний збиток України.

 

     Ми нічого не вимагаємо від уряду.  Може,  єдина комісія, яка не вимагає нічого і ні в чому  уряд  не  звинувачує.  Ми  повинні разом  з  вами  сьогодні  дуже  чітко  ці  гроші розкласти на всі полички і використати їх ефективно. Думаю, ми будемо здатні разом з урядом на це.

 

     І останнє.  З  цієї трибуни хочу сказати ще таке.  Є ухвала, яку ми приймали,  - закрити Чорнобильську атомну до  кінця  цього року.  Що  ще можна говорити?  Президент,  який об'їхав півсвіту, всюди  заявляв  про  те,  що  ми  закриємо   її.   Уже   сьогодні піднімається  світ,  нас просто блокуватимуть за цю Чорнобильську атомну станцію.

 

     Я не можу зрозуміти одного.  Наші колеги,  з якими  працюємо поруч,   разом  виробляємо  якісь  спільні  концепції,  ідуть  на телебачення і переконують народ України,  що Чорнобильська атомна електростанція  повинна  працювати.  Будете  відповідати  за  це, браття наші дорогі!

 

     Я можу зачитати результати експертизи,  що проводиться  нині на цій електростанції.  Хто ж ми з вами будемо, якщо говоритимемо про те,  що,  можливо,  треба зняти мораторій?!  І ви так готуєте громадську думку? Я вам скажу, що робите це безграмотно. Це треба було б робити зовсім інакше.  І ми не можемо сьогодні казати: "Ми наклали мораторій - і крапка!" Треба про це думати.

 

     24

 

     І остання фраза.  Шановний Леоніде Даниловичу!  Я вас просто дуже по-дружньому прошу як колишній письменник: викиньте із свого лексикону  такі  вислови,  як  "іти  здаватися"  або  "я стояв на колінах".

 

     ГОЛОВА. Слово надається  народному  депутату  Сіньку  -  від київської обласної депутації. За ним виступатиме депутат Полях.

 

     СІНЬКО В.Д.,   голова   Київської   обласної  Ради  народних депутатів /Білоцерківський  виборчий  округ,  Київська  область/. Шановні  народні обранці!  Я третій день,  так,  як і ви,  слухаю надзвичайно важливе питання - питання про долю нашої держави.  На думку прийшли слова колишнього генсека Горбачова.  Колись він був на нараді фермерів в Орлі.  Зібрався натовп /а він  умів  збирати вигідний йому натовп/,  Горбачов підійшов і запитав: "Как живете, товарищи?" Усі відповідали:  "Хорошо, Михаил Сергеевич". "А будет еще лучше",  - жартом на жарт відповів Михайло Сергійович. Я тоді думав,  що це жарт,  але бачу,  що це сьогодні реальність  і  для нашої держави, і для Росії. У кожному жарті є частка правди.

 

     Хотів би  сказати про сьогоднішню реальність.  Слухаючи ваші виступи,  я свій  виступ  декілька  разів  коригував  і  згадував депутата  Головатого.  Це точно так,  як він казав:  я є,  і мене немає.  План є, і його немає. Фізично є, а морально немає. Чому я такий  висновок зробив?  Справа вся в тому,  що сьогодні ніхто не може сказати, що нас чекає, як буде з енергоносіями.

 

     25

 

     І друге.  Ми всі знаємо,  що на 40-60 процентів не  укладено договорів   на   поставку   комплектуючих   із  заводів  колишніх республік. Директори сидять у залі, і вони це знають. У мене цими днями були директори з Білої Церкви і піднімали це питання.

 

     Ми говоримо про план.  Дійсно, про нього треба говорити. Але не забувайте,  якщо ми перейдемо на світові ціни на нафтопродукти та енергоносії,  то наш національний доход у сумі 13, 5 трильйона карбованців не покриє ці витрати.  Це питання дуже складне.  І  я розумію те, що казав Леонід Данилович. Я ще висловлюсь, який бачу вихід із цього становища.

 

     Шановні народні    депутати!    Я    на    себе     повністю відповідальності  брати  не буду,  тому що тільки чотири місяці в вами працюю. Ви працюєте більше двох років.

 

     Я пам'ятаю /слухав ваші виступи по радіо, дивився трансляції по телебаченню/,  як казали: найбільше виробляємо... То спитайте, де воно ділося?  Можу назвати депутатів,  які виступали  з  цього приводу, які називали проценти...

 

     Далі. Вискочили з рубльової зони,  як голий в бані.  Хто був ініціатором?  Сивульський. Мабуть, треба спитати товариша чи пана Сивульського:  поінформуйте, що ми від цього маємо сьогодні? /Шум у залі/.  Ми вже "побудували" нафтопровід з Іраном.  Ми одержуємо "величезну"  допомогу з Канади від діаспори.  Вчора говорили,  що треба за пшеницю заплатити 100 мільйонів доларів /по 200  доларів за тонну/, щоб якось вижити.

 

     Все це були обіцянки,  шановні. І я вам скажу, що ця трибуна

- не для розмов якоїсь баби Параски чи баби Палажки, а це трибуна в залі, де виробляється політика 52=мільйонного

 

     26

 

     народу України.  Використовуючи  цю  трибуну,  треба  давати людям відповідь, тому що ми формуємо світогляд людей.

 

     Я підтримую депутата Яценка  в  тому,  що  треба  подивитися стенограми  наших  засідань,  хто  ввів  нас  у  цей блуд.  Чи на закритому,  чи на відкритому  засіданні  нехай  розкаже,  з  чого виходили, коли велася ця агітація. Сьогодні всі мовчать. Шановний Іван Заєць вистрибує...  То я вам скажу  так:  сьогодні  шановний Віктор  Михайлович  пише  декрети,  а  Іван  Заєць без кінця веде розмову,  щоб повністю розвалити сільське  господарство,  яке  ще якось тримається і на яке Пилипчук покладає надії,  що під бартер щось одержуватимемо від Росії.  Іншого у нас немає,  щоб на  щось мінять.

 

     Що робити?   Я  вам  скажу  що.  Леоніде  Даниловичу,  Іване Степановичу,  треба всі амбіції відкинути. Треба все-таки їхати в Росію...  /Шум  у залі/.  Створити групу,  включаючи Поровського, Пинзеника,  і вирішувати питання про поставку  енергоресурсів  на вигідних  для  України умовах.  Відкиньте амбіції.  /Шум у залі/. Можете кричати, але іншого партнера у нас сьогодні немає. Якщо за світовими цінами платити за нафту з Ірану,  то труба є і з Росії. Треба платити за своїми цінами і мовчати. /Шум у залі/.

 

     Декілька слів  про  проект  бюджету.  Я   підтримую   виступ депутата  Бичкова  в  тому,  що,  з  одного боку,  ми боремось із дефіцитом бюджету,  а з іншого - є багато дірок,  які ми  латаємо невиправдано,  Іване Степановичу!  Ви працювали в цій же системі, що і я. Пам'ятаєте, ми тоді думали, як ручку купити, щоб не вийти за  межі виділених нам коштів.  Сьогодні це не цікавить більшість наших різних бюджетних структур.

 

     27

 

     Я не тільки в цьому бачу економію.  Повинен вам сказати,  що та  розмова,  яка  велась навколо банків...  Вікторе Андрійовичу, шановний мій!  Дай Боже,  щоб те,  про що ви вчора казали,  так і здійснилося,  щоб  ми  навели  якийсь  порядок  у банках і дійсно відновили банківський контроль  бюджетних  грошей  рублем,  а  не розкидали  ці  гроші,  щоб  вони  працювали  на  якісь комерційні структури.  Це закон для банківської  системи  -контроль  рублем. /Шум у залі/. Нехай буде карбованцем. На превеликий жаль, немає у банку рублів.

 

     Щодо формування бюджету різними ланками.  Я вважаю, Григорію Олександровичу,  що  Міністерство  фінансів повинно на себе брати більше відповідальності в цьому плані, щоб ця система пронизувала бюджет від низу до верху.

 

     Мені невідомо,  чим керувалася комісія, очолювана Печеровим, коли в останньому варіанті записала,  щоб  збільшити  податок  на землю у 30 разів.  Ми цю систему знаємо,  можна було б в 60 разів збільшити і покінчити з дефіцитністю бюджету.

 

     Ще одне питання,  яке пов'язано з тим,  що місцеві  Ради  /я виступаю   від   Комісії   у  питаннях  діяльності  Рад  народних депутатів,  розвитку місцевого самоврядування/ останнім  декретом позбавлені   права   одержувати   валютні  кошти  від  діяльності підприємств, які розташовані на їх території.

 

     Я вважаю,  і просив би  Івана  Степановича  звернути  на  це увагу,  що  слід відновити дію тих пунктів про місцеві Ради,  які були прийняті Верховною Радою.

 

     Далі. Стосовно  питань,  які  підняв  депутат   Яворівський. Дійсно,  бюджету немає,  бюджетні кошти, як кажуть, обмежені. Але слід пам'ятати, що люди на цій території живуть уже

 

     28

 

     7 років.  Коли ми з Василішиним звернулися  в  комісії,  які очолюють  Віцяк,  Яворівський,  з  пропозицією  подумати  і якось використати швейну фабрику,  меблеву фабрику,  що розташовані  на території  Поліського району,  може,  перевести спецконтингент... Нам відповіли,  що це буде не по-людськи.  А по-людськи,  що люди там 7 років живуть?  Якщо рахувати рік за два,  можна вважати, що вони відбули майже вищу міру покарання. Тому, Леоніде Даниловичу, вашу   постанову,  яку  ви  підписали,  треба  виконувати:  до  1 листопада людей переселити.  /Шум у  залі/.  І  ваш  лист,  Іване Степановичу,  по  телебаченню...  За цим усі стежать...  Зрештою, давайте все зробимо для того, щоб цих людей відселити.

 

     Вношу пропозицію.  Якщо ми не можемо профінансувати, давайте приймемо так,  як було прийнято в минулому році: в межах фактично виконаних обсягів робіт.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВА. Слово надається народному депутату  Поляху.  За  ним виступатиме депутат Московка.

 

     ПОЛЯХ В.І., голова підкомісії Комісії Верховної Ради України у  справах  молоді  /Золотоніський  виборчий   округ,   Черкаська область/.  Шановний  Іване Степановичу!  Шановні депутати,  члени уряду,  Леоніде Даниловичу!  Сьогодні ми розглядаємо  архіважливе питання. І як розглядаємо? Як і три роки тому. Ті ж балачки, ті ж проблеми, але азарт упав. Майже всі, хто знаходиться

 

     29

 

     біля корита,  як модно було колись говорити, сьогодні про це чомусь мовчать.  Механізму економічного впливу на виробника, який би  стимулював  його  до  праці,   немає.   Закону   об'єктивного формування бюджету теж немає.  Сьогодні держава ледь-ледь натягає діряве рядно на себе,  завтра - області, як було в минулому році, потім - райони.  І старий віл у новій упряжі ледь-ледь буде тягти нелегку ношу.  І будемо ми,  депутати,  на всіх рівнях простягати руки  і  просити  у  верхнього  бюджету,  щоб виправити місцевий. Потрібно чітке розмежування бюджету  на  всіх  рівнях.  Це  легко робиться, але цього не хочеться нам, фінансовим чиновникам, бо не буде чим керувати і не буде що розподіляти.

 

     Аморфність залу перекинулася і за його  межі.  Як  тільки  в цьому залі починаються політичні баталії - ми надмір запалені,  а економічні чомусь йдуть самопливом.  Смирними  стали  Пилипчук  і Барабаш,  Заєць і Мороз, Марченко і Макар. Ніхто не блокує з цієї трибуни і вас, Іване Степановичу.

 

     Як аграрник  хочу  привернути  вашу  увагу  до  сухих   цифр сільськогосподарського виробництва. Україна в 1989 році найбільше виробляла  основної  сільськогосподарської  продукції   на   душу населення  серед  десяти провідних держав світу,  таких,  як США, Франція,  Англія,  ФРН,  Італія,  Угорщина,  Польща,   Югославія, Чехословаччина.

 

     30

 

     Наводжу цифри.  По  виробництву  цукру Україна займала перше місце,  по вирощуванню  зерна  -  п'яте,  картоплі  -  друге,  по виробництву  м'яса  - сьоме,  молока - друге,  масла тваринного і олії - трете місце. У комплексі, без Канади, займала перше місце.

 

     За три роки ми з вами - і парламент,  і  уряд,  і  керівники сільськогосподарського  виробництва  -  довели  наш народ до межі голоду.  Дійшли до того,  що пенсіонери шукають шматок  хліба  на смітниках.

 

     Інший приклад.     У    1989-1990    роках    питома    вага сільськогосподарської продукції у валовому національному прибутку становила  45-48  процентів.  А в 1992 році - аж 31,  2 процента. Спад виробництва як сільського господарства,  так і промисловості був  майже  однаковий  -  на один процент.  Але ціни зробили свою справу в сільськогосподарському виробництві.

 

     31

 

     До болю  стає  прикро  за  свою  державу,   в   якої   такий сільськогосподарський   потенціал,   але   народ   доведений   до зубожіння.  Потрібно  схаменутися  і  парламенту,  і   уряду,   і виробнику,     і     мафіозі.     Не    припинимо    незрозумілих фінансовокредитних і цінових зигзагів - усі разом загинемо.

 

     Хто сьогодні живе добре?  Банківська та торговельна еліта. І це  тоді,  коли  АПК в об'єктивних оцінках дає до 45-48 процентів валового національного продукту.  Плоди добробуту - не  на  селі. Сьогодні  ви їх бачите на вулицях Києва.  Збагачення відбувається далеко не на користь села.

 

     Що потрібно зробити, йдучи до ринку? Коли ми сказали "а", то слід  говорити  і  "б".  Якщо земля /а багато буде проти/ не буде хоча б у собівартості сільськогосподарської продукції як дар,  то ми  ніколи не вирівняємо цін між продукцією сільськогосподарською і   промисловою   і   ніколи   об'єктивно   не   оцінимо    працю сільськогосподарського виробника.

 

     Сьогодні потрібен  земельний  банк.  Нехай він грабує,  а не різні  комерційні  банки.  Я  повторюю:  грабує,  але  паралельно підтримує сільськогосподарського виробника.

 

     Дуже жаль,   що   Міністерство   сільського  господарства  і продовольства, товариші Карасик і Дем'янов, наш Національний банк цього не розуміють і гальмують справу.

 

     Для сільськогосподарського  виробника  потрібен один податок незалежно від форм власності -  податок  на  землю.  Сьогодні,  в критичний   перехідний   період,   я   вважав   би   цей  податок натуроплатою.

 

     Чому цього податку не хочуть наші,  як найдуть, чини - вчені і так далі? Дуже, кажуть, необ'єктивний і дуже довго його

 

     32

 

     обраховувати. Вибачте. У нас об'єктивність іноді доходить до 50 процентів туди-сюди.

 

     Є механізм, який можна за місяць розробити, з об'єктивністю до 10 процентів плюс-мінус, і цей податок ввести. Ось тоді з'явиться об'єктивність    стосовно    будь-якого    сільськогосподарського виробника.  Ось  тоді  не  буде війни між фермерами і колективним господарством. Усі платитимуть податок на землю.

 

     Я ратував і ратую за диктат закону,  особливо  а  перехідний період.  Я  не  раз виступав з цього приводу.  Ми часто розводимо руками,  що на місцях не виконуються створені нами  і  хороші,  і невдалі закони.  На рухається реформа,  грабується держава. Отже, потрібен антисаботажний закон.  Він змусив би тих,  хто  гальмує, хто   не   підтримує   наші   реформи,  а  також  усіх  нас,  від парламентарія до виробника,  шанувати  нашу  Конституцію  і  наші закони.

 

     І останнє.  Леоніде  Даниловичу!  Зробіть  усе можливе,  щоб уряд,  відповідні  комісії  Верховної  Ради  проаналізували   усі висловлені   пропозиції   і   щоб   позитивні  пропозиції  почали виконуватись  з  другого  півріччя  цього  року.  Це  буде  добре підгрунтя для того, щоб ми продовжили повноваження уряду до кінця року. А це треба робити.

 

     У цілому я підтримую тих, хто пропонував затвердити бюджет з поправками. Іншого виходу у нас немає.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Московці.  За ним виступатиме банкір Хомич. Ми ще не слухали банкірів.

 

     33

 

     МОСКОВКА В.М.,  секретар Комісії Верховної  Ради  України  з питань   гласності  та  засобів  масової  інформації  /Ленінський виборчий округ,  Харківська  область/.  Шановні  колеги!  Ми  вже втрете  заслуховуємо  з  цієї  трибуни різних представників уряду України в приводу проектів  Державного  бюджету  і  індикативного плану економічного і соціального розвитку України.  Вищі посадові особи уряду змінюються. Але є середні і низові урядові структури, які,  я  вважаю,  на  90 відсотків працюють у такому ж складі,  в якому вони були 5-10 років тому.  То,  як кажуть, зубри урядового апарату.

 

     Я погоджуюсь,  що був порядок.  А чому був порядок?  Тому що нашим попередникам у цьому залі вручали папери,  вони одноголосно їх   приймали.   Тобто   ті,   хто  керував,  брав  на  себе  всю відповідальність за те,  що  відбувалося.  Ми  вже  побачили,  що сталося  з  урядом  Фокіна,  який нам представив проект бюджету в середині минулого року.  Він взяв  на  себе  відповідальність  за виконання  цього  бюджету  і  плану  розвитку  України  і  восени спокійно пішов.

 

     Тепер уже новий уряд /квартал минув/ представляє нам  проект бюджету.  Я не знаю,  чи приймемо ми його,  чи ні.  Втім, давайте подивимося, що сталося.

 

     Два тижні тому нам вручили проект бюджету.  Через два  тижні ми збираємося,  щоб розглядати це питання.  Проаналізували цифри, що були наведені в попередньому примірнику проекту, нам Президент каже: подаємо на розгляд уточнення до проекту Державного бюджету.

 

     Що ж це за уточнення?  Ось вам уточнення номер один. Податок на добавлену вартість був 362 мільярди, став один

 

     34

 

     трильйон. Тобто зріс у 3 рази.  Далі.  Податок  на  прибуток підприємств  і  організацій.  Був 100 мільярдів,  став майже 600, тобто зріс більш ніж у 5 разів.  Акцизний  збір  зріс  у  півтора раза.  Що  це  таке?  Це уточнення?  Чи це кардинальна зміна?  Як будуть оподатковуватися підприємства,  хто мені скаже?  Як будуть брати податок на добавлену вартість?

 

     А проект  плану  нам  доповіли  попередній.  Там  нічого  не змінилося.  Але  ж  план  і   бюджет,   ви   мені   вибачте,   то взаємопов'язані  речі.  Бюджет - це тільки наукове дзеркало того, яким буде стан економічного і соціального розвитку України.

 

     От і маємо.  Ви мені скажіть,  як можна  збільшити  у  вісім разів надходження від приватизації майна державних підприємств? У попередньому документі було записано,  що від приватизації  майна до Державного бюджету надійде 75 мільярдів. А тепер подають цифру 650 мільярдів,  у  8,  5  раза  більшу.  То  що  це,  помилка  чи запрогнозована економічна диверсія?

 

     У частині видатків те ж саме.  Не буду зупинятися на цифрах, бо це абсолютне безглуздя.  Вважаю,  що той,  хто  таке  складав, мусить за це відповідати.

 

     Я з  великою  повагою ставлюся до нашого Прем'єра і молодого нашого уряду і всіма силами хотів би  допомогти  їм,  щоб  у  цей складний  час  вони  могли  працювати і могли проводити реформи в Україні. Але ж ви подивіться, що робиться в низових ланках вашого апарату, який готує оцю цифір. Бо це - неподобство.

 

     Отже, що  ж робити?  Ви бачите,  що навіть на папері кінці з кінцями не сходяться.  Що ж  буде  в  реальному  житті?  А  буде, мабуть,  те,  що було минулого року:  обідрали народ,  і ніхто не відповідає. Кінці з кінцями не сходяться, і все на плечі рядового

 

     35

 

     трудівника лягав.

 

     І все це під байки про соціальний захист  населення,  які  з трибун  різного  рівня  ллються.  Як  тільки  хтось  хоче  більше популярність завоювати серед  нашого  нещасного  народу,  який  у такій скрутній ситуації знаходиться,  то починає свої промови,  і дві  третини  часу   кожної   промови,   можете   проаналізувати, відводиться на те,  щоб довести,  як буде забезпечений соціальний захист населення.

 

     Та про  який  соціальний  захист   може   йти   мова,   коли працездатна людина,  в якої цілі руки, ноги, - здорова людина, не може забезпечити себе своєю працею?  Що ж це за заробітна  плата? Давайте    подивимося,   що   в   проекті   індикативного   плану передбачається. Середня заробітна плата робітників і службовців - 27  тисяч  карбованців.  Що  таке 27 тисяч карбованців?  Три роки тому,  коли мінімальна заробітна плата становила 70  карбованців, людина могла купити на неї 350 кілограмів хліба печеного. Що вона купить на 27 тисяч карбованців, ви мені скажіть, будь ласка?

 

     Люди живуть не колись, а сьогодні, при сьогоднішніх цінах. А ми  кажемо,  що  це підвищення в 3,  8 раза - це у нас досягнення буде.  Тут іще поправочна  є:  "Таке  підвищення  буде  в  цілому залежати  від  нарощування обсягів виробництва,  темпів зростання продуктивності  праці",  і  таке  інше.  Це  цитата   з   проекту індикативного плану.  А от далі,  через сторінку,  говориться, що нам би зберегти рівень виробництва на рівні минулого року.  І  це добре буде, якщо збережемо. Виходить, ніякого підвищення і до цих рівнів зарплати не буде. То що ж ми будемо мати?

 

     Не хочуть сьогодні реально проаналізувати стан  із  найманою працею. Увели таке поняття, як ринок праці. Ви мене вибачайте,

 

     36

 

     що у нас є таке поняття,  як вартість робочої сили? Хто може сьогодні сказати,  яка вартість робочої сили в Україні? Визначена вона?  Ніхто  її  не  визначав,  і  не  хочуть навіть.  Але таким поняттям жонглюють, мовляв, тут так, як і в них.

 

     Так, у них є ринок праці,  і там можна говорити про  реальну зайнятість населення.  Що ж у нас робиться?  А в нас кажуть: було 0,  4 процента незайнятих,  далі - 1,1,  а тепер 2  проценти  від загальної  кількості  працездатного населення працездатного віку, тобто  550  тисяч  чоловік.  А  двома  абзацами  нижче  кількість незайнятого  населення  чомусь  визначається  іншою цифрою - 1540 тисяч. Я взагалі цього не розумію: тут кажуть, що 2 проценти - це 550 тисяч,  а двома абзацами нижче звідкись випливає втроє більша цифра.

 

     Давайте все  ж  таки  розберемося,  скільки  в  нас  реально незайнятих?  У моєму окрузі,  наприклад, дуже багато підприємств. Це не гіганти індустрії,  але вони  випускають  продукцію,  конче необхідну   народному  господарству  і  споживачеві.  І,  щоб  не вивільняти людей,  там  працюють  три  дні  в  тиждень.  Ви  мені скажіть:  якщо робочий тиждень - шість днів,  а працюють три дні, то,  мабуть,  у нас безробіття не  2  проценти,  а  50  процентів принаймні?  Оце реальне безробіття,  оце з цього треба планувати, щоб вийти на щось реальне.  Скільки ж ми будемо,  як той  страус, ховати голову в пісок і казати: "А може, пронесе". Як же пронесе, коли людина не може своєю працею забезпечити сама себе.  Поки  ми цього не зробимо, у нас не буде ніякого просування далі.

 

     Уже квітень. Якщо ми затягуватимемо з прийняттям бюджету, то нічого цим не досягнемо.  Тож пропоную поданий проект  Державного бюджету прийняти в першому читання, доручити терміново

 

     37

 

     доопрацювати його,  щоб на наступних пленарних засіданнях ми змогли ще раз на нього поглянути.  Може, знайдуть у собі урядовці сили,  щоб  спуститися  на  грішну землю і щось більшменш реальне записати в проекті, щоб ми прийняли бюджет і приступили до праці. Дякую.

 

     ГОЛОВА. Слово  надається  народному депутату Хомичу.  За ним виступатиме депутат Білоблоцький.

 

     ХОМИЧ Д.М.,    керуючий    Центрально-міським    відділенням Промбудбанку     України     /Інгулецький     виборчий     округ, Дніпропетровська область/.  С этой трибуны прозвучало  уже  много мнений.   Проекты   бюджета  и  индикативного  плана  оцениваются по-разному.  Одни поддерживают, другие отвергают их. Но суть всех предложений сводится к тому,  что и Президент, и правительство, и Национальный банк предпринимали реальные меры по  выводу  Украины из кризиса.  Поэтому,  по моему мнению,  все-таки надо поддержать эти предложения правительства, а потом всем вместе, в том числе и Верховному   Совету,   находить   пути  решения  экономических  и социальных проблем суверенной Украины.

 

     38

 

     Я хотел бы коснуться буквально нескольких проблем.  Первое - это вопросы инвестиций. В своем выступлении вице-премьер Пинзеник говорил,  что правительством много делается  по  инвестициях.  Но реальных    результатов    пока   еще   не   видно.   Сегодня   в катастрофическом  состоянии  оказались  строители.  Как  быть   с портфелем заказов и о финансированием отроек? Что говорить, если, скажем,   в   проекте   индикативного   плана   на    1993    год централизованных капиталовложений по такому крупному региону, как Кривбасс,  предусмотрено 203 миллиона рублей?  Этой суммы  хватит для  того,  чтобы  заасфальтировать  триста  метров дороги.  Это, наверное,  немного более десятой  доли  самого  необходимого  для такого   региона.  Мы  должны  осознавать,  что  только  за  счет инвестиций  можно  создать  новые  рабочие  места,  технологии  и обеспечить мощь нашего государства.

 

     Судя по     цифрам,    указанным    в    проекте    бюджета, централизованные  источники  у  нас  ограничены.  Собственные  же средства   предприятий   сейчас  совсем  малы,  и  они  не  могут обеспечить  воспроизводство   основных   средств.   Нужна   новая инвестиционная политика государства. Нужна просто государственная поддержка.

 

     В сложившихся условиях,  на наш  взгляд,  одним  из  выходов является  создание в Украине инвестиционного фонда.  Надо вводить основные средства за счет долгосрочных низкопроцентных  кредитов, так как цена кредитов, которые сегодня предоставляют коммерческие банки, такова, что они могут только разорить строителей.

 

     Необходимым источником  инвестиционного  фонда  могут   быть бюджетные    ассигнования   на   финансирование   государственных капиталовложений,  поступления от  приватизации  государственного имущества, а также кредиты национального банка. Надо определить

 

     39

 

     единую банковскую   систему   по  обслуживанию  кредитования строек.  Такой опыт,  мы знаем,  уже имеет Проминвестбанк /бывший Стройбанк/,  который  накопил  значительный  опыт  в  организации строительства.  Он  может  выступать  как  гарант  государства  в реализации  инвестиционной  политики через все свои филиалы,  где обслуживается   подавляющее   большинства    и    государственных предприятий, и строительных организаций.

 

     С учетом  необходимости  возрождения экономики Украины можно было  бы  привлечь  в  инвестиционный   фонд   и   капитал   всех коммерческих банков и структур по соответствующим квотам.  Короче говоря,  товарищи,  надо отыскать последние гроши  для  поддержки инвестиционной правительственной политики.

 

     Второе. Что хотелось бы подчеркнуть. Национальный банк и вся банковская  система  пока  не  стали   в   Украине   проводниками экономических  реформ,  а  ведь  именно они,  имея в распоряжении кредитно-денежные ресурсы,  должны стать истинными регуляторами в народном хозяйстве.

 

     Национальный банк  не  заявил  о  себе  как о законодателе в кредитовании, финансировании, в расчетах в народном хозяйстве, не предложил  дифференцированного  подхода  к кредитной и процентной политике,  особенно  в  банковских  отраслях.  Вносимые   сегодня предложения  разогнать  банки  можно  назвать просто дилетантским подходом к решению банковских проблем.

 

     Банкам нужна единая банковская государственная  политика,  а ее  как  раз  пока и нет.  Поэтому многие коммерческие банки ради наживы направляют кредитные ресурсы под баснословные проценты  на решение  не  экономических  проблем  Украины,  а  посредникам  на спекулятивные цели. Правильно говорил Иван

 

     40

 

     Степанович Плющ,  что  "жируют"  эти  банки.  В  их   руках, сосредоточены   крупные   кредитные   ресурсы,   в  том  числе  и государственные фонды, например пенсионный.

 

     В то же время для кредитования государственных структур,  за счет которых формируется бюджет Украины, ресурсов не хватает. При незначительном  росте  цен  на  товары  и  сырье  без  индексации оборотных   средств   для   промышленных   предприятий  требуется значительная  банковская  помощь  системы   Проминвестбанка.   Мы систематически   недокредитовываем   предприятия,   и   положение ухудшается.

 

     С подачи Национального банка в нашем банке в текущем году за несколько месяцев уменьшилось почти на 300 миллиардов карбованцев централизованных ресурсов.  Более того, из той же части ресурсов, которые  мы  формируем  из  остатков  на счетах предприятий /а вы знаете какие это сегодня остатки/, Национальный банк 25 процентов без всякого согласия направляет в резервный фонд.  Это приводит и к  дефициту,  и  к  удорожанию  кредитных  ресурсов.  Безусловно, определенный фонд нужен,  но позвольте спросить:  почему 25, а не 10 или 16 процентов,  и куда  делись  эти  деньги?  Мы  попросили Национальный банк обнародовать это.

 

     И третье.   О   платежах.   Сегодня  острейшей  проблемой  в экономике Украины  стали  расчеты  за  поставки  продукции  между предприятиями  Украины,  России,  а также стран СНГ.  В условиях, сложившихся за многие  годы  тесных  хозяйственных  связей  между предприятиями,  это  обстоятельство практически парализует работу предприятий и целых отраслей Украины.  При  огромной  зависимости Украины от экспорта энергоносителей возникает

 

     41

 

     прямая угроза  жизнеспособности ее экономики.  Положение дел усугубилось  после  того,  как  Национальный  банк   заблокировал рублевые  корреспондентские  счета,  которые мы открыли в странах СНГ  и  в  России.  Ранее  за  рубли,  которые  формировались  на корреспондентских  счетах,  мы  могли  купить в России для города Кривого Рога и медикаменты,  и плазму для проведення операций,  и оборудование для детских больниц.  Но теперь мы этого лишены. Так во имя чего и кого эти шаги делаются?

 

     На заблокированные  рублевые  корреспондентские   счета   за последние   дни   не   попало   ни  гроша.  А  рублевые  операции производятся   нынче    теневыми    коммерческими    структурами. Предприятия  идут  на  антирыночную  практику  бартерных  сделок. Многие предприниматели всяческими путями сохраняют свою  рублевую выручку за пределами Украины, не зачисляя ее на корреспондентские счета украинских банков.

 

     В сложившихся условиях,  когда нет перспектив для  получения кредита  Украиной  и отсутствуют реальные источники погашения уже взятых  кредитов,   требуются   радикальные   меры   со   стороны государства по выходу из критической платежной ситуации.

 

     Виктор Михайлович,   Проминвестбанк  вносил  предложения  по совершенствованию системы  расчетов.  Вам  в  своей  работе  надо больше прислушиваться к практикам-профессионалам.

 

     Суть наших  предложений  сводится  к  тому,  чтобы взять под жесткий   контроль   экспортно-импортные    поставки,    особенно осуществляемые в рамках межгосударственных соглашений.  Для этого целесообразно создать небольшую, скажем, государственную

 

     42

 

     структуру, которая  бы  аккумулировала  определенную   часть рублевой  выручки от экспорта продукции и осуществляла платежи за пределами Украины по импорту. В этой структуре необходимо открыть и  карбованцевые,  и  рублевые счета в одном из крупнейших банков Украины,  который  имеет   сеть   своих   филиалов,   скажем,   в Национальном банке или Проминвестбанке.

 

     Затем платежи   осуществлялись  бы  через  корреспондентские счета в России и в других странах  СНГ  обычным  путем.  Но  надо ужесточить   степень  ответственности  хозорганов  за  начисление выручки вплоть до штрафов.

 

     При поступлении       рублей       банк,       обслуживающий клиентаекспортера, перечисляет установленную правительством часть рублевой выручки не текущий рублевый,  счет  Национального  банка или   Проминвестбанка.  А  на  счетах  клиентов  переводит  их  в карбованцы.

 

     Таким образом,  на  текущих  рублевых  счетах  этого   банка концентрировались   хотя  бы  валютные  средства,  распорядителем которых стало бы правительство и государство.  Это,  может  быть, пока  и не рыночная схема,  но она позволит сосредоточить в руках государства определенную сумму рублей,  которые сегодня  нужны  и для расчета за энергоресурсы,  и в целом для укрепления экономики Украины.

 

     ГОЛОВА. Слово надається голові Комісії у питаннях соціальної політики  та  праці  народному  депутату  Білоблоцькому.  За  ним виступатиме депутат Грищенко.

 

     43

 

     БІЛОБЛОЦЬКИЙ М.П.,  голова Комісії Верховної Ради України  у питаннях  соціальної  політики  та  праці  /Жашківський  виборчий округ,  Черкаська область/.  Шановний Іване Степановичу!  Шановні колеги  і члени уряду!  На думку комісії,  важко зробити висновок про реальність прогнозу економічного,  а ще важче  -  соціального розвитку  за умов неухильного поки що падіння майже всіх основних економічних  показників.  А  звідси  -  майже  всі   труднощі   з соціальним  захистом  населення.  Тобто треба мати на увазі все ж таки соціальний захист, бо він залежить від економіки.

 

     Прямо скажемо,  що мало надії на швидкий ефект приватизації, корпоратизації та акціонування. Теоретично хочеться, але практика грунтується зовсім на інших факторах.  І в першу чергу ми повинні знайти  форми  впливу  держави на ці процеси,  в тому числі форми співпраці уряду,  Верховної Ради та Фонду державного  майна.  Які там є недоречності,  вже казали.  На думку комісії, стверджувати, що розрахунки до проекту індикативного плану  погані  чи  хороші, надто проблематично.  Потрібно подальше вдосконалення методології їх  розробки,  а  для  цього  -   науковий   пошук   те   надійне статистично-інформаційне забезпечення.

 

     У цій  ситуації  слід  вважати  також  за доцільне поєднання короткострокових прогнозів з перспективними на 3-5 років і плідно продовжувати роботу.

 

     Тепер конкретні зауваження соціальних питань.  Я виступатиму за дорученням комісії,  яку очолюю,  і прошу це мати на увазі  як урядовців, так і моїх колег з Комісії з питань

 

     44

 

     планування, бюджету, фінансів і цін.

 

     Перше. Відносно виконання постанови, яку ми а вами прийняли 27 січня цього року  з  соціально-економічних  питань.  Згідно  а пунктом  4  Кабінету  Міністрів  і  комісіям  Верховної Ради було доручено при обговоренні проекту бюджету розглянути ряд позицій.

 

     Я на засіданні Президії наполягав  на  тому,  щоб  хтось  із членів уряду зробив інформацію про виконання постанови,  оскільки вона дуже принципова.  Хотів би зазначити,  що практично мало  що зроблено  по  виконанню  цієї постанови.  Із 15 проблем,  які там обумовлені,  сьогодні лише щодо двох є певна ясність. Щодо інших, наскільки  мені відомо,  підготовлений проект декрету уряду.  Він завізований у ряді  відомств  і  відлежується,  шановний  Вікторе Михайловичу, саме у вашому відомстві.

 

     Я розумію,  що,  мабуть,  не можна було виконати всі позиції саме пункту 4 цієї постанови.  Я ніколи  не  ставився  амбіціозно особисто до вас,  але скажіть,  хіба не можна було дати відповідь місяць тому чи комісії,  чи Верховній Раді?  Чесно сказати, що ми бідні,  що виконати її не можемо,  підвищити виплати на поховання не можемо,  зняти податок  на  ліки  не  можемо,  на  матеріальну допомогу,  яку надаємо працюючим,  - не можемо,  на компенсаційні витрати студентам та іншу допомогу - теж не можемо. Це стосується і путівок на оздоровлення, і дитячого харчування тощо.

 

     Навіщо ця вся тяганина,  навіщо ускладнювати цю ситуацію? От я будую

 

     45

 

     стосунки таким чином,  щоб вони перш за все були на  користь справі.   Чи   це   позиція   така,   чи  просто  організаторська неспроможність підлеглих,  чи бажання створювати штучні  перепони на шляху вирішення цих питань? Треба міняти таку позицію.

 

     Друге. Враховуючи,  що  в  проекті бюджету не передбачається зупинення  подальшого  зниження  життєвого  рівня  населення,   у проекті  плану  мають  бути  більш  детально розроблені показники соціального захисту населення, особливо вразливих верств.

 

     При цьому  необхідно  мати  на  увазі,  що  за  розрахунками спеціалістів,  соціально-фізіологічний  прожитковий мінімум зараз значно зріс і досяг приблизно 12 тисяч українських карбованців. І якщо  не  буде  підвищений  мінімальний розмір заробітної плати і пенсії,  то їх співвідношення до споживчого мінімуму знизиться до 38  відсотків,  що  менше  навіть  межі  бідності,  яка визначена Європейським економічним співтовариством.

 

     Майте на  увазі,  що  реальна  вартість  розміру   середньої місячної  пенсії нині знизилася у порівнянні з 1990 роком у двоє. І говорити про те,  що ми в цьому плані багато робимо,  не треба, не треба з цього приводу сперечатися,  наводити приклади,  цифри, робити висновки.

 

     46

 

     Таким чином,  якщо не  вжити  термінових  заходів,  на  яких наголошував  позавчора і Президент України,  то за межею бідності може залишитися майже 6 мільйонів пенсіонерів та  інвалідів,  які отримують мінімальні суми.  Я не хочу звинувачувати уряд, але над цим  питанням  треба  більш  грунтовно  і   вдумливо   працювати. Соціальна політика держави - це захист своїх громадян.

 

     Відносно механізму    індексації    заощаджень   і   вкладів населення.  Нас  обдурили,  пограбували.   Принизили   тих,   хто звертався  з  цього  приводу  до комісій Верховної Ради,  засобів масової інформації.  Прийнятий у січні цього року урядовий декрет нічого  і  ні  для кого не вирішує.  Нам як народним депутатам це дуже добре відомо.  Вихід із даної ситуації треба  шукати  самому уряду.  Президія  Верховної  Ради  вважає,  що  все  ж таки треба повернутися до цього декрету.

 

     47

 

     Треба вдосконалити роботу над проектами індикативного  плану і  бюджету і подивитися не тільки на абсолютні показники,  а й на нормативи видатків,  у першу чергу тих,  що стосуються соціальних програм.

 

     Іде одне   надзвичайно   важливе  питання.  У  представлених документах немає механізму систематичного  перегляду  мінімальних розмірів заробітної плати, пенсії і допомог залежно від масштабів зростання цін.

 

     Для характеристики  і  простежування  процесу   розшарування суспільства доцільно було у розділі плану,  де йдеться про баланс грошових  доходів  і  видатків  населення,  додатково   розробити таблицю  розподілу населення за рівнем середньодушового сукупного доходу. Розробка цих даних за звітний і прогнозований період була б корисною.

 

     Третє. За  умов,  що  склалися  в економіці з виробництвом і забезпеченням населення продовольчими і промисловими товарами /ця проблема   вже  порушувалася  депутатами,  про  це  йшлося  і  на засіданнях Президії Верховної Ради/,  уряду слід  повернутися  до розгляду  питання  про  державне  замовлення  та  централізований розподіл основних груп товарів за фондами і  таким  чином  внести бодай   деяку   стабільність   у  товарозабезпечення  підприємств торгівлі та хоч трохи гарантувати  громадянам  України  одержання вкрай необхідних товарів.  Я вдячний, Іване Степановичу, що якраз цю думку ви підтримуєте.

 

     Наступне. Щодо  показників  балансу  трудових  ресурсів   та зайнятості населення. У проекті індикативного плану немає заходів щодо забезпечення зайнятості на випадок, якщо безробіття сягне за межі, передбачені Державною програмою зайнятості, і

 

     48

 

     охопить мільйони людей.  Про те,  що це реальність, свідчить аналіз.  Так  зване  приховане  безробіття  зафіксоване   на   98 відсотках  обстежених підприємств і охоплює в середньому понад 58 процентів від їх загальної кількості.  У вимушені  відпустки  без оплати направлялися 44 проценти працюючих.  Якщо найближчим часом виробництво не стабілізується,  а  в  це  мало  віриться,  і  нам зрозуміло чому, то ці люди поповнять ринок праці. Потрібні будуть надзвичайні  державні  заходи  для  забезпечення  зайнятості  цих сотень тисяч громадян. Вони в проекті не передбачені.

 

     Що я  пропоную?  У  статті  9  проекту закону передбачається вилучення в доход державного бюджету 50  відсотків  коштів  фонду зайнятості,  які не використані торік.  Якщо вже і вилучати, то я хотів би,  щоб уряд дуже обережно поставився до їх  використання, оскільки   фонд  утворюється  з  метою  забезпечення  соціального захисту населення.  Андрій Васильович Печеров  порушував  питання про цей фонд,  але я хотів би сказати: це не громадський фонд. Це державний фонд.  І те,  що він передбачений  в  проекті  бюджету, правильно,  бо це інституція державна, його не можна поєднувати з іншими фондами.  Є проблема  щодо  правильного  використання  цих грошей, контролю за ними.

 

     Нарешті таке.   Не   можна   обійти   мовчанням  факт,  який насторожує, - доручення Кабінету Міністрів про підготовку програм

-  для  хоч  і  поетапного,  але  переходу  до  системи  платного навчання,  надання  платних   медичних   послуг   населенню.   Це стосується   також   і  обмеження  витрат  на  обмундирування  та харчування учнів

 

     49

 

     профтехучилищ. Судячи  з  названого  документа,   на   черзі розробка  законодавства  про  впорядкування з метою максимального скорочення соціальних виплат  за  рахунок  бюджету,  з  державних фондів.

 

     Я хотів  би  сказати:  ставити  це питання передчасно.  І не треба хвилювати людей.  Тим паче, депутати правильно наголошували на тому,  що сьогодні це суперечить Конституції /статті 40 і 43/. Навряд чи це треба робити.

 

     Далі. Ми незаслужено принизили  роль  профспілок  у  питанні соціального захисту населення, особливо громадян, які працюють. Я звертаюся і до народних депутатів,  і до  уряду:  зараз  ведуться переговори   уряду  з  профспілками  щодо  укладення  генеральних тарифних угод.  Це якраз непогані кроки в цьому плані.  Думаю, що нам  треба  дуже  уважно  розглядати  пропозиції,  які  вносяться профспілками.

 

     На закінчення хотів би сказати:  незважаючи на всі труднощі, що  постають перед країною,  ми не можемо ігнорувати необхідність соціального захисту населення,  особливо малозабезпечених верств. Інакше  на  карту  може  бути  поставлена  доля самої демократії, політичної стабільності в нашому суспільстві.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВА. Слово надається народному депутату  Грищенку  -  від Комісії у справах молоді. За ним виступатиме депутат Поровський.

 

     50

 

     ГРИЩЕНКО І.М., член Комісії Верховної Ради України у справах молоді /Кролевецький виборчий округ,  Сумська область/.  Шановний Іване Степановичу! Шановні народні депутати! Шановні члени уряду! Протягом останніх років в  економіці  України  не  трапилося,  на жаль, нічого такого, що зміцнило б довіру до економічної політики наших реформ.

 

     Минулий рік не тільки не наблизив нас до виходу з тупика,  а ще  далі  відкинув назад.  Якщо говорити з кількісної точки зору, то,  наприклад,  Кролевецький   район   за   рівнем   виробництва сільськогосподарської продукції відкотився на 20 років назад, а у сфері соціальній - ще далі.  Основна маса виборців залишилась  за межею бідності. Це стосується в першу чергу пенсіонерів, лікарів, учителів.

 

     Сьогодні простому трудівникові недоступними стали телевізор, холодильник...  Я не говорю вже про поїздку в санаторій,  покупку легкового автомобіля або квартири.  Це в повній мірі стосується і нашої молоді. Що ж нас чекає в цьому році?

 

     Про проекти  індикативного плану і бюджету на 1993 рік можна говорити  дуже  багато.  Але  те,  що  ці  проекти   неодноразово розглядалися  і доопрацьовувалися,  засвідчує детальну підготовку їх  і  урядом,  і  Президентом.  Проте  всім  зрозуміло  сьогодні головне:  якщо  буде в Україні нафта,  то буде і план,  і бюджет. Якщо нафти  не  буде  в  необхідних  для  стабілізації  економіки кількостях,  то... Тоді хотілось би почути від уряду і Президента відповідь: що ж тоді буде? Як жити? І що повинна зробити Верховна Рада для розв'язання цієї проблеми?

 

     51

 

     У той  же час незрозуміло,  чому в такій ситуації планується зниження забезпеченості  держави  власними  паливними  ресурсами? Діяльність органів виконавчої влади в першому кварталі цього року дає підстави для  великого  сумніву  в  тому,  що  необхідних  43 мільйони  тонн  нафти  Україна  буде  мати.  Оптимізм  у  верхніх ешелонах виконавчої влади дуже  насторожує  виробників,  особливо селян.  Протягом  трьох  останніх  місяців  вони чують запевнення уряду  про  те,  що  бензин  і  дизельне  пальне  надійдуть   для проведення  весняно-польових  робіт.  Але  це  -слова,  обіцянки. Насправді  нічого  в  господарства  ще  не  надходило.   Так,   у Кролевецькому  районі  вже розпочали весняно-польові роботи,  але без  пального.  На  сьогодні  в  районі  пального  є  близько  20 процентів  від  потреби.  А  Міністерство  економіки  вручило нам доповідь,  де сказано,  що до кінця березня господарства одержать 40  процентів  автобензину  і 54 проценти дизельного пального від потреби.  Березень минув,  а на місцях немає необхідних мастил  і пального. Як сіяти? Індикативними цифрами, які нам роздали?

 

     Думаю, нікому не потрібні незасіяні поля,  голодна худоба, а отже, і новий голодомор. У всьому цьому вина тих, хто діє в угоду антинародній  політиці  і не бажає рахуватися з реальністю життя. Ми   можемо   затвердити   будь-який   план.   Але    якщо    він виконуватиметься  так,  як  виконується  сьогодні,  то  економіка зупиниться.

 

     Зрозуміло, що від того,  як працює економіка,  залежить  наш бюджет. Сьогоднішні розрахунки проекту Державного бюджету України показують, що бюджет не може забезпечити соціальну сферу

 

     52

 

     навіть на рівні минулого року,  хоча, як не дивно, видаткова частина  бюджету  свідчить  зовсім  про  інше:  не передбачається економії витрат,  продовжується розширення апарату  управління  і так далі. Все-таки нам незрозумілої ми сьогодні багата держава чи бідна?

 

     Якщо в  бюджеті  передбачаються  витрати  на  законодавчу  і судову  владу  майже  на  рівні  минулого  року,  то  чисельність виконавчих органів збільшується на 17,  5 тисячі службовців.  Уже приміщень  не  вистачає,  щоб  усіх  розмістити.  Знову  й  знову з'являються різні комітети,  відомства і так далі.  Невже в такий важкий для народу період це виправдано?

 

     Для порівняння  наведу  приклад з історії.  У 1922 році було проведено скорочення штатів.  У центральних господарських органах із 35 тисяч службовців залишилося тільки 8 тисяч,  тобто їх стало в 4 рази менше.  У губернських органах  з  235  тисяч  службовців залишилося  18 тисяч,  тобто в 13 разів менше.  Це в той період - 1922 рік,  - коли також утворювалася  нова  держава  і  економіка ставала  на  ринкові  рейки.  А нам сьогодні пропонують розширити тільки виконавчі органи і тільки за один рік на 10 процентів.

 

     Історія і закони Паркінсона довели,  що кількість службовців і обсяги робіт зовсім не пов'язані між собою, тим більше що зараз майже  в  кожному  кабінеті  стоять  комп'ютери.  Ми  підтримуємо пропозицію  тих  депутатів,  які  вважають,  що  Верховна Рада не повинна допустити збільшення органів управління в такій  складній економічній ситуації.

 

     53

 

     Проаналізувавши проекти   індикативного   плану  і  бюджету, Комісія у справах молоді вважає,  що ці документи  не  враховують прийнятих   Верховною   Радою   Декларації  про  загальні  засади державної молодіжної політики та Закону про сприяння  соціальному становленню  та  розвитку  молоді  в  Україні,  де визначено,  що молодіжна політика в Україні є пріоритетною для  держави.  Але  в проекті   індикативного   плану   такого  пріоритету  немає.  Але негативно впливає на психологію людей. Молода людина сьогодні має право поставити запитання перед нами:  чи потрібна державі молода зміна і що сьогодні держава робить для того, щоб молода людина це відчувала і була готова таку державу захищати і робити все для її розквіту?

 

     Ми розуміємо,   що   кожна   людина   повинна   сама    себе забезпечувати усім необхідним. Це стосується, звичайно, і молоді. І ми повинні її включити в цей  процес.  Але  давайте  розглянемо проблему житла. Де молодій сім'ї його взяти?

 

     Тому комісія  просить  виділити  кредит  хоча б у розмірі 20 мільярдів карбованців для того, щоб молода людина могла сама собі збудувати житло,  взявши кредит у держави. Адже ніхто їй квартири вже не дасть.  І нам не зрозуміла позиція уряду з цього  приводу, тим більше що цей кредит сім'я поверне.

 

     Викликає занепокоєння  і  заява  уряду про намір ліквідувати стипендії.  Ми не заперечуємо  проти  того,  що  студент  повинен працювати,  але для цього необхідно створити відповідні умови.  І тому ми пропонуємо:  спочатку разом з Комісією у  справах  молоді розглянути це питання,  а потім вносити його на розгляд Верховної Ради.

 

     54

 

     З проекту   бюджету   ми   бачимо,   що   багато    видатків перекладаються  з  центрального  бюджету  на бюджети місцевих Рад народних депутатів. Але в такому разі Ради просять повернути їм і владу,  і  права,  які були антиконституційним шляхом забрані рік тому. Точніше, вони просять одного, щоб на території кожної Ради, навіть  сільської,  діяла  Конституція  України,  були відновлені виконавчі  органи  Рад.  Без  усунення  двовладдя,  а  точніше  - безвладдя на місцях,  без ліквідації основного джерела політичної напруги на місцях - представників Президента, стабілізації чекати дуже    важко.    Замінивши    демократичні   органи   влади   на недемократичні,  ми відійшли від засад  Європейської  хартії  про місцеве самоврядування, за якими живуть всі демократичні країни.

 

     Наша хибна  практика  державотворення  переконливо  показала виборцям,  що  найефективнішими  органами  управління  є  місцеві виборні органи, які є найближчими до народу, і вони завжди будуть відстоювати його інтереси.  Тому нам треба  прискорити,  розробку проектів законів про вибори до місцевих Рад народних депутатів.

 

     Сьогодні ми  можемо  констатувати,  що  вкрай непопулярний і неприйнятний для менталітету нашого народу інститут представників Президента  підриває в людей довіру до нашої молодої держави і до можливості  побудови  правового  суспільства.  Сьогодні   рейтинг Леоніда Макаровича найвищий серед усіх політичних діячів України. Але на місцях зростає кількість розчарованих і невдоволених  його політикою.  Це  відбувається  тому,  що багато його представників дискредитують Президента як обранця народу і

 

     55

 

     захисника його інтересів.  Таким чином,  виникли ножиці  між високим   рейтингом  Президента  і  надзвичайно  низькою  оцінкою діяльності створених ним владних структур.

 

     Я вважаю,  що Верховна Рада повинна розшити це вузьке  місце для  збереження  нашого  Президента.  І оскільки Леонід Макарович позавчора підтвердив,  що в Україні є Конституція і вона діє,  то пропоную  видатки в бюджеті на утримання представників Президента зняти,  а  на  базі  держадміністрацій   утворити   виконкоми   і утримувати   їх   за   рахунок  місцевих  бюджетів.  Це  повністю відповідатиме нашій Конституції.

 

     Хочу також відзначити,  що курс на ліквідацію  Рад  народних депутатів  і  народовладдя,  взятий  деякими  політичними силами, простежується і в проекті  бюджету  на  1993  рік.  Продовжується реалізація  антинаукової  теорії  роздержавлення Рад.  Чому я так вважаю? Тому що той, хто вивчав політекономію, знає, що економіка

- це базис,  а влада - надбудова. Нам же нав'язали роздержавлення Рад,  не  роздержавивши  базис  -  економіку,  навіть  комунальну власність.  І  цей  абсурд  продовжується,  що підтверджує проект бюджету.  Центр пропонує навіть позабюджетні  та  валютні  крихти забрати в Рад.  А для чого це треба, ми всі бачимо: щоб збільшити штати управлінців.

 

     Пропоную включити до проекту постанови Верховної Ради  пункт про,   те,  щоб  визначені  Законом  про  місцеві  Ради  народних депутатів та місцеве і  регіональне  самоврядування  валютні,  та позабюджетні кошти залишились у місцевих Рад.

 

     Шановні депутати! Перший квартал ми вже прожили без бюджету. Звичайно,  без зарплати  ніхто  не  залишився.  Але  фінансування спортивних   та   інших  споруд,  об'єктів  соціальної  сфери  ми втратили.  Із бюджетом,  проект якого запропонований,  жити  буде дуже  важко,  але  без  нього  - ще важче.  Тому комісія пропонує затвердити проекти бюджету й індикативного плану, але разом з тим продовжити  роботу  над ними з урахуванням пропозицій і зауважень депутатів.

 

     Дякую за увагу.

 

     56

 

     ГОЛОВА. Слово надається депутату Поровському -  від  фракції КНДС. За ним виступатиме депутат Олійник.

 

     ПОРОВСЬКИЙ М.І.,  член  Комісії  Верховної  Ради  України  з питань оборони і державної безпеки /Рівненський  виборчий  округ, Рівненська область/.  Шановні колеги депутати! Без сумніву, немає меж досконалості.  Наш бюджет можна було  б  ділити,  переділяти, вносити  пропозиції,  як  зменшити  видатки  по  одній  статті  і збільшити по іншій.  Але це  буде  нагадувати  ту  саму  охрімову свиту.  З  якої б статті ми не вирізали клапоть,  а загальна сума бюджету не збільшиться.  Уряд може дати на статті  бюджету  рівно стільки,  скільки  може  дати.  Можна  з цієї трибуни пропонувати збільшити витрати  на  "соціальний  захист  населення"  і  шляхом популізму  заробляти собі авторитет у наших виборців.  Але навіть якщо ми змусимо уряд збільшити цю статтю видатків,  то це  будуть інфляційні карбованці, які користі не принесуть.

 

     Я думаю,  що  розум  наших депутатів,  наша колективна думка повинна бути націлена на те і тільки на те,  як збільшити доходні статті  бюджету,  і  направити  кошти  слід саме в ті галузі,  за рахунок розвитку яких ми зможемо поповнити бюджет.

 

     Для поповнення бюджету я бачу тільки один шлях -  це  продаж тієї  продукції,  яку  держава  може  продати найбільш ефективно, зокрема продаж військової техніки.  У  нас  побудовані  військові кораблі,  які на Чорноморському флоті не потрібні, які ми могли б продати.  Невирішення  питання  про  продаж  того  ж  авіаносного крейсера призводить до щоденного зменшення його вартості. У нас є наднормативні   запаси   корабельного   металу    /ми    порізали недобудовані   та   списані  кораблі,  в  тому  числі  і  атомний авіаносний/, який

 

     57

 

     лежить на заводах.  Ми запросили за метал  з  авіаносця  230 мільйонів  карбованців  і  не  продали  його,  бо треба продавати продукцію за тією ціною, за яку її купують.

 

     Гадаю, що ми не повинні вкладати 200 мільярдів карбованців в конверсію,  як  це  запропоновано  в проекті бюджету,  а навпаки, профінансувати ті галузі військово-промислового комплексу, в яких можливо зробити замкнутий цикл виготовлення озброєння і продавати зброю на світовому ринку.  Може,  хтось уважно  дивився  програму "Останкіно",   по   якій   показували   фільм   про  те,  скільки матеріальних збитків зазнає сьогодні  Росія  внаслідок  того,  що втратила ринки збуту військової продукції.

 

     Я хочу   сказати   про   те,   що   в  нас  відбувається  на підприємствах  військово-промислового   комплексу.   Це   взагалі розвал,  грабунок, диверсія проти нашої держави. На "Южмаші" який випускає супутники,  унікальну космічну техніку,  дійшли до того, що  випускають  тролейбуси!  Це аналогічно тому,  що на станку із комп'ютерним управлінням випускали б цвяхи.  Продаж одного тільки "Зеніту"  принесе  стільки  прибутків,  що цей завод не випустить тролейбусів  на  таку  суму,  напевно,  за  всю   історію   свого існування.

 

     І тому,  ще  раз  підкреслюю,  ми  повинні  ці кошти,  які в проекті бюджету пропонується направити на конверсію, направити на створення  замкнутого циклу виготовлення військової продукції і з цією військовою продукцією виходити на світовий ринок. Враховуючи те,  що  у  нас  є дешевий метал і дешева робоча сила,  ми можемо продавати металомістку  військову  продукцію  за  ціну,  набагато нижчу,  ніж  ціни  на  світовому  ринку.  Зокрема  це  може  бути танкобудування, військове кораблебудування. Саме за рахунок цього наш бюджет може суттєво поповнитися.

 

     58

 

     Колективна думка  депутатів повинна бути націлена на те,  як закрити дірки там,  де внаслідок безвідповідальної  господарської діяльності розкрадаються мільйони народних карбованців.  Я маю на увазі  контракти,  які  уклали   з   торгово-фінансового   групою "Україна",  фірмою  "Сіабеко",  згідно  з  якими 35 відсотків від вартості проданої хімічної продукції з України отримує ця  фірма. Інакше, як грабунком, це назвати не можна. І я хотів би, щоб наші правоохоронні органи і  Служба  безпеки  предметно  зацікавилися, чому на таких грабіжницьких умовах укладено контракт.

 

     Я вважаю,  що  кошти,  які  передбачені в проекті бюджету на космічну програму - 36 мільярдів карбованців -  є  сміхотворними. Якщо   сьогодні   предметно   попрацювати  у  цьому  напрямку  і, спираючись на потужну космічну промисловість,  яка є  в  Україні, укласти договори з сусідніми державами,  які хотіли б мати власні супутники,  супутники зв'язку,  інші космічні  апарати,  добитися авансового   фінансування  цих  програм,  ми  змогли  б  серйозно поповнити державний бюджет.  Це  саме  та  галузь,  в  яку  треба направити значні капіталовкладення.

 

     Звичайно, для того щоб досягти успіхів у торгівлі військовою технікою,  космічною  продукцією,  потрібно  залучити  до   цього зусилля всього нашого дипломатичного корпусу, який поки що працює далеко не відповідно.  Але я  вважаю,  що  критерій  оцінки  його діяльності  має  бути  один  -  це  створення  умов для укладання фінансових програм,  для  укладання  економічних  договорів,  щоб зробити значний внесок у наш бюджет.

 

     Україна нині  не  може  фінансувати  два  військово-морських флоти.  Без сумніву, об'єднаний Чорноморський флот, кораблі якого за   своїми   технічними   характеристиками   застарілі,  Україні непотрібний.

 

     59

 

     Пропоную обмежити  до  мінімуму   фінансування   об'єднаного Чорногорського  флоту,  а виділені кошти направити на будівництво сучасних кораблів українського  військово-морського  флоту,  який нам потрібен.

 

     Я не можу підтримати виступи тих депутатів, які говорили, що з  бюджету  взагалі   треба   виключити   програми   фінансування будівництва військових кораблів. Це говорять люди, які глибоко не ознайомилися а цією проблемою.

 

     У нас    передбачаються    великі    танкерні    перевезення нафтопродуктів.   У   нас   передбачається   велика  риболовецька програма.  І без військового прикриття наших морських  перевезень це  неможливо  здійснювати.  У світовій практиці трапляються такі речі, коли кораблі, які ловлять рибу далеко від економічної зони, беруть   на  буксир,  притягують  у  порт,  розвантажують,  потім складають акт про те,  що,  мовляв, вони займалися риболовством в економічній   зоні.  І  якщо  там  немає  присутності  військових кораблів держави, то грабіж риболовецьких суден, танкерів набуває постійної  практики.  Тому ми повинні побудувати такий сучасний і мобільний військовий флот України, який би відповідав інтересам і потребам нашої держави. А існуючий об'єднаний Чорноморський флот, який за своїми технічними даними  застарілий,  слід  віддати  тій державі,  яка  на  нього  претендує,  і  остаточно  покласти край намаганням   наших   сусідів   створити   у   Севастополі    свою військово-морську базу.

 

     У нас існує ще одна велика проблема.  Згідно з законом, який ми прийняли,  із лав Збройних Сил не звільняються офіцери, які не отримали  житла.  І  виходить,  що ці офіцери отримують заробітну плату,  отримують усі виплати,  які передбачені для  офіцерського складу,  і разом з тим ніякої користі для Збройних Сил України не приносять, а навпаки, розвалюють дисципліну, тому

 

     60

 

     що отримують заробітну плату фактично тільки за  те,  що  не одержали житло.

 

     Я пропоную  в проекті бюджету передбачити або разову виплату офіцерам,  що  звільняється  в  запас,  грошової  компенсації  за неотримане  житло,  або  надання  їм цінних паперів,  щоб держава розрахувалася  за  ненадану  квартиру,  і  негайно  звільнити  цю частину  офіцерського  складу  із  рядів  Збройних Сил.  Тому що, перебуваючи в лавах Збройних Сил до одержання житла, вони цю суму все  одно  отримують,  тільки  за  довший  період.  А  так  у нас скоротиться чисельність армії і скоротиться фактично фінансування Збройних Сил.

 

     Ми повинні   вилучити   з   бюджету  видатки  на  проведення фестивалів,  інших святкових заходів.  Коли економіка перебуває в скруті,  коли  вирішується питання - бути чи не бути державі,  ми взагалі повинні заменшити видатки такого плану.

 

     І останнє.  Те,  що в проекті бюджету передбачені капітальні вкладення в Крим у сумі 90 мільярдів, вважаю провокацією. Тому що Крим не область України,  а автономна республіка.  Кожна  країна, яка  дає  аванси  під  ту чи іншу програму,  тим самим дотує свою промисловість.  А  ми   плануємо   робити   капіталовкладення   і створювати  економічну  базу  для  розвитку  сепаратизму.  Тому я пропоную дати Криму технічні кредити.  І якщо їм потрібна  та  чи інша продукція, нехай за рахунок цих коштів фінансують відповідні галузі економіки України.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Олійнику.

 

     61

 

     ОЛІЙНИК Б.І., голова правління Українського фонду культури /Запорізький виборчий округ, Запорізька область/. Вельмишановний Іване    Степановичу!    Вельмишановний    Леоніде Даниловичу!  Вельмишановні колеги! У проектах індикативного плану та бюджету вражають  не  стільки  прогнози,  скільки  те,  що  ми встигли наробити чи накоїти. Треба подякувати уряду за змальовану відверту картину наших суворих реалій.  Намагатимусь  без  емоцій перейти до конкретики.

 

     Зупинюся лише  на двох,  але найсуттєвіших секторах - село і культура,  бо лише це двокрилля здатне підняти досить таки охляле суспільство.   Що  ж  пропонується  нашому  годувальнику?  Навіть скромний аналіз засвідчує, що майже все залишається так, як було, хоч магія космічних чисел здатна і причарувати.

 

     Скажімо, обсяг   капіталовкладень   становитиме   цілих  390 мільярдів карбованців.  Коли ж придивитися пильніше, то це всього якихось  20 відсотків від загальних капіталовкладень.  Але,  я не кажу  вже  для  реалізації,  хоч  би  для  зрушення  Закону   про пріоритетність  соціального  розвитку села потрібно щонайменше 30 відсотків. Підкреслюю, це граничний мінімум. То, можливо, варто б збільшити в проекті плану суму пільгових кредитів для села до 750 мільярдів, округливши цю цифру.

 

     А де ж брати кошти, запитають мене. І резонно запитають, бо, ревно захищаючи народ,  не любимо відповідати,  за чий рахунок ми такі добрі.  Відбирати чи позичати у когось  -  справа  невдячна. Всім  потрібно.  То,  можливо,  Леоніде  Даниловичу,  піти  таким шляхом:

 

     а/ звільнити        від        оподаткування        прибуток сільськогосподарських

 

     62

 

     підприємств, який вони спрямовують на свій розвиток;

 

     б/ індексувати обігові кошти сільгосппідприємств у 7-8 разів і таким  чином  вивільнити  додаткові  статки  на  розвиток  АПК, погасити   заборгованість  сільгосппідприємств  по  процентах  за кредити,  які бралися  на  виробничі  потреби  села,  переглянути ставки  податків  у  місцеві бюджети на користь села,  добиватися реального  паритету  цін  на  сільськогосподарську  продукцію   і промислові  товари  та  будматеріали.  Не міфічного,  а реального паритету.  Бо,  скажімо,  в 1992 році ціни  на  сільгосппродукцію зросли  в середньому десь у 15-25 разів,  а на промислові товари, будматеріали  і  особливо  на  енергоносії  вони   підскочили   в середньому  в  120-150  разів.  Себто  село  програло в 5-7 разів порівняно з промисловістю.

 

     "А що ж дотація?" - запитує у своїй статті "Село заганяють у безвихідь"  /вчорашній  випуск  газети  "Сільські вісті"/ відомий аграрник,  знаний  і  шанований  голова  колгоспу  ім.   Шевченка Оріхівського  району Запорізької області Олексій Спаський.  І сам же відповідає:  "Дали нам 17  мільйонів  карбованців.  Тільки  на пальне витрачаємо 2 мільйони щомісяця. За продаж молока виручаємо

3-3,  5  мільйона  карбованців,  а  за   електроенергію   повинні заплатити  8  мільйонів.  Та стільки ж треба виділити на нужденну зарплату колгоспникам, враховуючи 3 мільйони всіляких податків та нарахувань".  Та не селянам іде дотація. "Виділяючи гроші, - пише він,  - нібито для відживлення села,  держава через нього  вливає величезні кошти в комерційні структури і підгодовує монополістів, які виробляють техніку,  добрива, будматеріали і деруть за них із селянина   останню  шкуру".  Точніше,  Олексію  Олексійовичу,  не скажеш.

 

     63

 

     Щодо реформи власності на  селі.  Вона  має  відбуватися  не революційним розгоном колгоспів,  а іншим революційним шляхом, де головний орієнтир - розвиток  колективних  форм  нового  типу  на основі  корпоративної  моделі.  За  нинішнього  дефіциту у всьому фермерські  господарства   об'єднуватимуться   в   асоціації   чи корпорації.   Цей   процес   об'єктивно  обумовлений.  Одначе  на підтримку наших  нещасних  фермерів,  яких  ми  на  словах  гучно підтримуємо,  у  проекті  бюджету  заплановано  виділити  лише 14 мільярдів карбованців.  Це,  пробачте,  й справді курям на  сміх. Одне  слово,  без  реальної  підтримки  села  жодна  найсміливіша реформа не піде.  Це аксіома, яку ще у XVIII столітті сформулював класик  англійської  політекономії  Уільям  Петті:  "Земля - мати всілякого багатства, а труд - його батько". Якщо ми так ставимося до  батька і матері,  то,  не дай Боже,  можемо лишитися круглими сиротами.

 

     Хотів, бачте,  обійтися без емоцій. Але як же ми дожилися до того,  що купуємо і позичаємо зерно на стороні!  Це при тому,  що Україна обдарована майже 40 відсотками світових чорноземів.  Ніяк не втямлю.  Не втямлю зокрема й того, як ми збираємося вирощувати нинішній урожай, коли вносимо лише 41 відсоток добрив до потреби, а  фосфорних,  без яких взагалі урожай проблематичний,  усього 23 відсотки до потреби.

 

     А тим  часом  пульсують  чутки,   ніби   на   нинішній   рік затверджені  квоти  на  експорт  продукції,  де  серед товарів на продаж за кордон значаться і  ті  ж  самі  дефіцитні  добрива.  Я усвідомлюю,  що нам украй потрібна валюта.  Але де це бачено, щоб валюту  добувати  за  валюту.  Оскільки  для  нас  міндобрива,  і щонайперше фосфор,  більше, аніж валюта. Якщо це тільки чутки, то хотілося

 

     64

 

     б одержати підтвердження їхньої неспроможності.

 

     Цей фрагмент завершу,  повторивши ще раз:  ми не зрушимося з місця,  доки не приймемо три закони:  про декларацію доходів, про розмежування бізнесу від спекуляції,  про заборону  депутатам  на час  виконання  своїх  обов'язків  брати  участь  у комерційних і посередницьких структурах.

 

     Щодо культури.  Безпосередньо  на  потреби  духовної   сфери планується  всього  1,9 відсотка від загальної суми видатків /188 мільярдів  карбованців,  або  1,6  відсотка   від   національного доходу/.   Це  практично  на  рівні  минулого  року,  а  вкупі  з підтримкою   засобів   масової   інформації   -   трохи    більше минулорічного:  327  мільярдів карбованців,  або 3,3 відсотка від загальної суми видатків /2,9 відсотка від національного  доходу/. До   речі,  в  розвинутих  країнах  на  культурно-освітню  роботу асигнується 4-6 відсотків національного  доходу,  а  не  1,6,  як планується в Україні.

 

     Чи треба доводити,  що економити на культурі, на Чорнобилі - непростимий гріх?  Якщо тілесні ушкодження ще можна гоїти різними ліками,  то моральний розпад, що спостерігається в нашій державі, спроможна  зупинити  тільки  культура  В  супротивному  разі   ми підтвердимо тезу видатної співачки, яка сказала: країну, в котрій не вистачає коштів на культуру,  завойовувати не треба, її завоює власна армія, ім'я якій - хамство.

 

     А на  закінчення  скажу:  я  стою  на  тому,  що нині не час з'ясовувати  стосунки  між  партіями,  рухами  і,  найперше,  між законодавчими  та  виконавчими  структурами.  Вчепившись за якусь одну гілляку влади /це мій переклад з російської "ветви власти"/, можна відчахнути її і разом з нею загриміти так, що і Єльцину з

 

     65

 

     Хасбулатовим не    снилося.    А    нам    же    треба   без виробничополітичних травм  і  струсів  мозку,  на  свіжу  здорову голову  будувати  незалежну  Україну  та  хоча  б  з горем навпіл обсіятися. І не ждімо рятунку ні від кого, включаючи й Америку. В її національних інтересах - принаймні, не зміцнювати нас.

 

     А щодо   мільярдів,   яких  чекають  від  американців  деякі вітчизняні  романтики,  то  процитую  підпис  під  дуже   давньою карикатурою, де Буш погрожує: якщо ви не облишите ображати нашого Гайдара, то ми перестанемо вам обіцяти 24 мільярди.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВА. Оголошується перерва на 30 хвилин.

 

     66

 

     /Після перерви/

 

     ГОЛОВА. Прошу уваги!  Продовжуємо обговорювати запропоновані проекти. Щось я не бачу депутата Кислого Павла Степановича. Немає його?  Тоді слово надається народному  депутату  Марченку  -  від Соціалістичної  партії  України.  Після нього виступатиме депутат Череп.

 

     МАРЧЕНКО В.Р.,  член  Комісії  Верховної  Ради   України   у закордонних справах /Роменський виборчий округ, Сумська область/. Уважаемые депутаты! Я сознательно политизирую свое выступление. И не потому,  что хочу нагнетать политическую обстановку, а потому, что  нормой  жизнедеятельности  цивилизованных  государств   есть политическая ответственность за проведение своей политики реформ. Бюджет  и  план  -  вот  те  основные  документы,  через  которые реализуются программы партий.  И не нужно вице-премьеру Пинзенику обижаться за огласку того, что он проводит политику Руха и "Новой Украины".   Достаточно   проанализировать   его   выступление  на четвертом съезде Руха,  а еще лучше - положить  с  одной  стороны проекты нашего индикативного плана и бюджета,  а с другой стороны

- программу Руха и "Новой Украины", и не трудно убедиться, что по всем   ключевым   вопросам   они   совпадают.  Это  прежде  всего либерализация    цен,    приватизация,     принципы     поддержки предпринимательства,     фермеризация     сельского    хозяйства, либерализация внешней торговли.

 

     67

 

     Такой путь выхода из кризиса я считаю ошибочным. И не только я,  но  и  многие  ученые.  В  частности и те,  кто направил свои замечания.  "Спілка викладачів вищої школи та науковців  України" утверждает,   что   нынешняя   приватизация   развалит  экономику окончательно,   она    направила    свои    выводы    Президенту, Премьерминистру  и  Председателю Верховного Совета.  Но дело не в этом.  Можем ошибаться и мы.  Дело,  повторяю,  в  цивилизованных принципах,  политической  ответственности.  Кому-то  нужно  будет сказать спасибо за удачные решения или привлечь к ответственности за содеянное.  И поскольку как-то замалчивается вопрос о том, чей же это проект бюджета, то об этом скажу я.

 

     Предлагаемый бюджет - внедрение  в  жизнь  программ  Руха  и "Новой  Украины".  Вынужден  говорить об этом только потому,  что наши оппоненты договариваются до того,  что провалы в  проводимой политике  списывают  на  Социалистическую  партию  и на некоторые другие политические силы.  Напомню,  что антикризисная  программа социалистов Президентом и правительством отвергнута.

 

     А теперь  относительно  содержания  проекта бюджета.  На мой взгляд,  в нем  заложено  несколько  мифов,  которые  делают  его нереальным.   Более   того,   предпринимается  попытка  ввести  в заблуждение депутатов и народ Украины.

 

     Миф первый.  Для закупки 43 миллионов тонн нефти  необходимо 5,5 триллиона рублей,  или 15 триллионов купонов.  Доходная часть нашего  бюджета  -  5,8  триллиона  купонов.  Где  взять  еще   9 триллионов  купонов?  Прошу  правительство  конкретно ответить на этот вопрос.

 

     68

 

     Миф второй  -  о  темпах  сокращения  объемов   производства промышленной    продукции,    товаров    народного   потребления, продовольственных товаров.  С начала этого года темпы  сокращения составили  соответственно по этим категориям:  5,4 процента,  8,2 процента,  13,8 процента.  Это  в  среднем  в  6  раз  хуже,  чем планируется в проекте бюджета.

 

     Миф третий.    Объемы   производства   в   ближайшее   время уменьшатся.  Но в проекте бюджета дается цифра 43  миллиона  тонн нефти,   которую   надо   получить.  Депутат  Печеров  говорил  о теоретически  возможных  лишь  28,5  миллиона  тонн.  А   это   в соответствии   с   проектом   бюджета   -   нерегулируемый   спад производства.   Просчитывать   будущий   бюджет    и    принимать соответствующие  антикризисные  меры  необходимо из реального,  к сожалению, худшего варианта. Этого не сделано.

 

     Поэтому считаю, что настоящих проектов плана и бюджета у нас нет.

 

     И последний  миф  - о том,  что приватизация по предложенной системе улучшит состояние экономики.  Но  это  же  распродажа  за бесценок  государственной  общенародной собственности.  И попадет она не тем,  кто это создавал,  а в руки мафиози и  спекулятивных структур.  Кроме  этого  она  ничего  больше не дает.  Идти можно только на  ту  приватизацию,  которая  стимулирует  производство, поощряет производителя.

 

     Первыми проблемы    нынешней    приватизации   почувствовали трудовые   коллективы   предприятии   торговли,   которых   после проведения аукциона просто выгоняют с работы.

 

     69

 

     Вот что   записано   в   решении  их  конференции:  "Трудові колективи  торгівлі  стали  предметом   сумнівних   експериментів окремих  ринкових спеціалістів,  об'єктом пильної уваги мафіозних структур, жертвами ділків тіньової економіки".

 

     Рассматривая проект  индикативного  плана,  задаю   себе   и правительству   вопрос:   в   какой  стране  мира  собственностью государства управляют рекомендательно,  то есть индикативно?  Так управляют только частным сектором. Но у нас-то свыше 80 процентов государственной собственности. Управлять индикативно - это значит Президенту,  правительству,  Верховному Совету самоустраниться от своих  прямых  обязанностей  и  пустить  все   на   самотек,   на разворовывание.  При  нынешней  приватизации  это  значит продать экономическую самостоятельность Украины.  Самый главный вопрос: а как же выжить нашим людям в условиях этих реформ, что гарантируют проекты бюджета и плана?

 

     Цитата: "Критерием   и   судьей   хорошего   и   плохого   в хозяйственной  политике  являются  не  догматические  и групповые интересы,  а исключительно человек,  потребитель,  народ". Людвиг Эрхардт. "Благосостояние для всех".

 

     В этой  связи  лозунг  пана  Пинзеника  "Каждый  должен  сам зарабатывать" правилен,  но в  условиях  удушения  правительством государственного  сектора  он  не работает.  И нужно быть слепым, чтобы этого не видеть.  Может,  харьковчане, которые в количестве свыше 50 тысяч вышли на митинг 17 марта, и не читали Эрхардта, но в своей резолюции они записали:  своим трудом большинство из  нас не   может   заработать   на  содержание  своих  семей.  Мизерная заработная плата несопоставима с  растущими  ценами  на  продукты питания и услуги, отбрасывает нас за черту бедности.

 

     70

 

     Об этом говорили и бастующие транспортники Киева, с которыми власти,  в сущности, просто расправились. А ведь люди выступили в защиту   своих   жизненных   интересов   и   против  национальной катастрофы,  й об этом кричат цифры.  В 1991  году  смертность  в Украине превысила рождаемость на 20 тысяч,  в 1992 году эта цифра уже выросла до 100 тысяч.

 

     И что же мы видим в проекте бюджета по социальной  защите  и гарантиям?  Фразы,  что будем жить по возможности. В коммерческих структурах сегодня возможности хорошие,  15  процентов  населення улучшили и структуру питания,  и его качество.  А что же осталось остальным? Для того чтобы жить по уровню 1983 года, семья из трех человек сегодня должна получать 180 тысяч купонов в месяц.

 

     Но пан    Пинзеник,    манипулируя   общественным   мнением, утверждает,  что минимальный потребительский бюджет  рассчитывать не  нужно,  так  как потребление в нем в полтора раза превосходит фактический средний уровень.

 

     А что же это  за  средний  уровень  потребления?  Катастрофа состоит  в  том,  что  в  1992  году потребление мяса упало на 20 процентов,  рыбы - на одну треть и так  далее.  По  нормативам  в цивилизованных  странах 12 среднем расходуется 83 килограмма мяса на человека в год, а не 16, как желает пан Пинзеник.

 

     Поэтому требую    представления    депутатам    нормативного минимального прожиточною бюджета и гарантии его пополнения.

 

     Попутно отмечу,  что составители проекта бюджета в разделе о социальных гарантиях и вопросах собственности пошли на  грубейшее нарушение Конституции.

 

     71

 

     За проект   бюджета   в   такой   форме  депутаты-социалисты предлагают не голосовать,  его необходимо существенно доработать. Предлагают  также  учесть  замечания  комиссии Печерова и,  кроме того:  1/  ввести  монополию  на  внешнюю  торговлю;  2/   ввести мораторий   на   распродажу  государственной  собственности  и  о приватизации  говорить  только  после  глубокого  обсуждения   на заседании Верховного Совета и только в том случае, если она будет стимулировать  производство;  3/  пресечь  разрушение   экономики банками  и  формирование ими спекулятивного банковского капитала; 4/ незамедлительно ввести декларацию о доходах,  чтобы все знали, за какие деньги с аукционов покупаются предприятия;  5/ вернуться к индексации заработной платы  и  ввести  распределение  основных продовольственных    товаров   по   карточкам,   чтобы   продукты продавались по фиксированным ценам.  Учитывая то, что чиновники в основном коррумпированны, следует делать это гласно и под рабочим или народным контролем.

 

     Если мы с вами этого не сделаем,  люди начнут защищать  свои интересы сами. И это мы увидим через три недели. Когда, я уверен, сотни тысяч трудящихся,  а может и миллионы,  выйдут на митинг  и демонстрацию   1  Мая  с  требованиями  защитить  их  интересы  и конституционные права,  и принять решительные меры по недопущению голода в Украине и выводу экономики из кризиса.

 

     Спасибо.

 

     ГОЛОВА. Я  звертаюся до всіх партій:  не підбурюйте людей на демонстрації та мітинги. Повторюю: звертаюся до всіх партій.

 

     72

 

     Слово надається   народному   депутату   Черепу,   за    ним виступатиме депутат Голобородько.

 

     ЧЕРЕП В.І.,  голова  Комісії Верховної Ради України з питань будівництва,  архітектури  та  житлово-комунального  господарства /Білопільський   виборчий   округ,   Сумська   область/.  Шановні депутати, шановні запрошені! Я, як і інші депутати, брав участь в обговоренні  проектів плану і бюджету на засіданнях уряду і добре пам'ятаю,  як наш шановний  Президент  Леонід  Макарович  звернув увагу  урядових  структур  на  серйозні недоліки,  прорахунки при розробці  проектів  плану  і  бюджету.  Він  попередив,  що  коли Міністерство  економіки і Міністерство Фінансів у своїх розробках не дадуть конкретних відповідей на запитання,  якими  мають  бути стратегія  і тактика розвитку нашої економіки,  то приймати такий бюджет буде дуже важко.

 

     Суть цих  зауважень   зводилася   в   основному   до   такої конкретики.  Як  план і бюджет працюватимуть на ринок?  Як план і бюджет вписуються в стратегію програм виходу економіки республіки з  кризового  стану?  Коли конкретно буде зупинено падіння обсягу виробництва?  Чи  спрацює  бюджет  на   покращення   умов   життя малозабезпечених верств населення?  Чи будуть зупинені інфляційні процеси?

 

     Минув певний час,  ряд питань  вирішено.  Але,  на  жаль,  в доопрацьованих варіантах індикативного плану і бюджету відповідей на окремі зауваження і сьогодні немає.  Відсутні також  у  деяких важливих  розділах  проекту  плану  конкретні  розрахунки  шляхів виходу економіки України з глибокої кризи.

 

     73

 

     Їх і не могло бути,  тому що зупинити інфляційні процеси при падінні  обсягу  виробництва,  при відсутності дійового механізму контролю за ціноутворенням,  руйнації  кредитно-грошової  системи неможливо. Як і неможливо при таких умовах створити бездефіцитний бюджет.

 

     Чи реально  було  планувати  сьогодні  на  рік   виробництво практично  на  рівні минулого року,  коли вже за два перші місяці року  спад  виробництва  складає  5,  4  процента?  До   того   ж надходження нафти,  про яку сьогодні всі говорять,  очікується за перший квартал лише 60  відсотків  від  кількості  її  за  перший квартал минулого року.

 

     Усе це  ставить  під  великий  сумнів  розрахунки на цей рік рівня виробництва.  Чому я ставлюся до запропонованих розрахунків з великим песимізмом?  Справа в тому,  що всі розрахунки доходної частини бюджету цілком залежать від рівня  падіння  чи  зростання промислового   виробництва,   які   у  свою  чергу  залежать  від забезпечення  промисловості  енергоносіями,  і  перш  за  все   - нафтопродуктами і газом. Про це товариші сьогодні говорили.

 

     Як базовий   рівень  у  проекті  плану  закладена  цифра  43 мільйони  тонн  нафти,  тобто  розрахунки  бюджету  беруться   по максимуму.  Але,  дорогі колеги, всі сьогодні добре розуміють, що такої  кількості  нафти  у  нас,  не  жаль,  не  буде.   Реальних надходжень  нафти  в повному обсязі ми не маємо,  валюти,  щоб її закупити,  теж не маємо.  Чому ж ми робимо вигляд,  що це питання вирішено?   Ні,   питання  нафти  -  це  ахіллесова  п'ята  нашої економіки, і воно потребує негайного вирішення.

 

     74

 

     Було б доцільно /гадаю,  ви з цим погодитесь/,  щоб один  із членів  уряду,  наприклад,  завтра  дав  коротеньку інформацію та конкретні й повні розрахунки  по  забезпеченню  нафтою,  оскільки ситуація  набагато складніша,  ніж ми бачимо в розрахунках плану. Тому пропозиції окремих  депутатів  щодо  подальшого  коригування бюджету за результатами першого півріччя мають підставу.

 

     Тим паче,  що,  на жаль, не витримує критики і прогнозований ріст інфляції - у 4,6 раза.  Зокрема,  і міністр фінансів про  це говорив.  Фактично  уже  за  два  місяці  інфляція  зросла на 274 відсотки,  за три очікується - 350 відсотків.  За рік цей  рівень сягне десь за 1000 відсотків. Це треба теж розглянути.

 

     Завжди наша  держава  оплачувала  людям мізерну платню за їх працю,  посилаючись на те, що людина отримує певні пільги, в тому числі  безкоштовне  житло  від  держави,  за  яке  потім  сплачує символічну квартплату.  Але людина завжди мала хоч маленьку надію на одержання житла.  Зараз і ця надія поступово вмирає. Конкретне підтвердження. Раніше за рахунок усіх джерел фінансування Україна будувала  на  рік  житла  більш як 20 мільйонів квадратних метрів загальної площі.  Минулого року цей показник скоротився до 13, 6, а  тепер планується 12 мільйонів.  Тобто обсяги будівництва житла скоротилися майже  наполовину.  До  того  ж  аналіз  показує,  що фактично житла буде побудовано на третину менше, тому що в планах передбачаються  обсяги  капітальних   вкладень   без   урахування нормальної   інфляції,   більше  того,  одержати  частину  коштів передбачається  за  рахунок  продажу  військового  шина,   зброї, військової техніки, а це проблематично.

 

     75

 

     До того   ж,   не  враховується  у  вартості  житла  стрімке зростання цін на енергоносії, метал, ліс тощо. Мінфін зробив усе, щоб   у   рішенні   уряду  був  відсутній  пункт  про  індексацію капітальних вкладень при непередбачених темпах інфляції.

 

     Аналіз свідчить,  що на будівництво житла нам сьогодні треба додатково  виділити  не  менше 100 мільярдів карбованців.  На мій погляд,  цю можливість треба знайти при  кінцевому  доопрацюванні проекту  бюджету за рахунок будь-яких інших напрямів.  Але чи є у нас інші резерви?  Чи, можливо, збільшити обсяг будівництва житла за рахунок інших джерел фінансування?

 

     Одним із  шляхів  збільшення обсягу будівництва є розширення кооперативного та індивідуального будівництва.  У минулі роки  за рахунок   особистих  коштів  люди  будували  більше  7  мільйонів квадратних  метрів  житла.  У  планах  цього   року   передбачено скоротити  ці  обсяги від бази минулого,  далеко не кращого року, майже втричі. Де ж логіка? Держава, з одного боку, не може надати житло громадянам,  а з іншого -люди бажають будуватися,  але ж не мають грошей. Тому, держава повинна надати довгострокові пільгові кредити  членам житлово-будівельних кооперативів,  у тому числі й молодіжних,  та  індивідуальним  сільським  забудовникам,  як  це робиться  в  більшості  країн  світу.  А  нашим  проектом бюджету передбачається виділення кредитів у розмірі 20 мільярдів, тобто в 4  рази  менше,  ніж потрібно.  Прошу це питання теж більш уважно розглянути.

 

     На мій  погляд,  сам  підхід  уряду  до   вирішення   питань соціальної  політики в цілому,  а до житлового питання конкретно, не зовсім правильний. І ось чому.

 

     76

 

     Уряд пропонує спочатку прийняти  основи  державної  житлової політики,  а  вже  потім,  після  стабілізації економіки /коли це станеться,  ніхто не знає/, розробити план і програму спорудження житла.  Ця  схема  пропонується тільки для того,  щоб спростувати саму проблему забезпечення житлом громадян України.

 

     Розрахунки свідчать,  що  за  два  роки  ми   побудуємо   25 мільйонів  квадратних  метрів житла,  але люди на черзі отримають тільки 19 мільйонів,  тому що третина житла  піде  на  поліпшення умов тих категорій населення,  які сьогодні проживають у бараках, в аварійному житловому фонді.

 

     Як же можна в цій критичнім ситуації йти на різке  зменшення обсягів  будівництва  житла?  В  такому  разі черги на поліпшення житлових умов зростатимуть,  і житлова проблема  ніколи  не  буде вирішена.

 

     Рік тому  в  чергах  на  отримання  житла  перебувало  2,  3 мільйона сімей,  сьогодні вже - 2,  7. Тобто кожна п'ята людина в державі сьогодні без житла,  в перспективи немає ніякої. Пропоную зобов'язати уряд виконати рішення минулої сесії Верховної Ради по підготовці   національної   житлової  програми  і  внести  її  на обговорення депутатів.  До речі,  уряд Росії минулого місяця таку програму затвердив.

 

     У доповіді  Віктора  Михайловича Пинзеника в спокійному тоні було зазначено,  що будівництво  в  цьому  році  скорочується  на третину.  З  точки  зору  математики  все  дуже просто:  сьогодні скоротили - завтра збільшимо.  У житті  це  набагато  трагічніше. Скоротити  обсяги  -  це втратити третину будівельного потенціалу країни,  втратити спеціалістів, розірвати технологічні зв'язки. А це надто серйозно.

 

     77

 

     Ще одне   питання   -  ліквідація  наслідків  Чорнобильської катастрофи.  Володимир  Яворівський  справедливо  сказав,  що  по Чорнобилю  треба  все  робити чесно.  В планах знову повторюються помилки минулого  року,  коли  не  було  вирішено  багато  питань будівельного  комплексу,  в  результаті чого плани виконані на 36 відсотків. І на нинішній рік капітальні вкладення виділяються без урахування   темпів   інфляції,   не   передбачається  індексація капітальних  вкладень,  а  з  огляду  на  те,  що  по  державному замовленню матеріальні ресурси виділяються на одиницю капітальних вкладень,  то виходить,  що чорнобильська програма забезпечена  і капітальними   вкладеннями,   і   матеріальними   ресурсами  лише наполовину.

 

     У програмі передбачається відселити 9300 садиб,  виділяється ж  фондів  десь  на 5 тисяч будинків.  Треба чітко сказати людям, скільки сімей,  з яких конкретно сіл буде відселено.  До того  ж, села  треба  будувати з урахуванням усієї інфраструктури - маю на увазі  школи,  дитячі  заклади,  об'єкти  охорони  здоров'я,  всі інженерні мережі тощо. Чорнобильська зона - це не той полігон, де можна проводити експерименти.  Тому  цей  розділ  треба  серйозно доопрацювати і плани збалансувати.

 

     Було б  доцільно  розробити  й  затвердити  урядову програму відселений людей із забрудненої зони на цей рік,  як це ми робили й раніше.

 

     І ще одне. В розділі ринкових відносин проекту індикативного плану передбачаються кроки по поглибленню економічної  реформи  в Україні.   Зокрема,   в   програмі   приватизації  передбачається здійснити приватизацію 21 тисячі об'єктів малої  приватизації  та близько 900 великих об'єктів. Але тільки 26 квітня уряд планує на своєму засіданні розглянути програму

 

     78

 

     приватизації. Тобто із запізненням на 4 місяці.  Коли  ж  ця програма  буде  затверджена на сесії?  Я прошу,  шановний Леоніде Даниловичу,  максимально прискорити розгляд цього питання, щоб ми могли  внести  його  на  розгляд  Верховної Ради після 20 числа і затвердити.

 

     Досвід минулого року свідчить,  що  до  серйозних  питань  і ставлення має бути серйозним.

 

     У минулому   році,   як  ви  пам'ятаєте,  у  запропонованому переліку об'єктів приватизації було більш як 5 тисяч підприємств. Фактично   /вслухайтеся   в  цю  цифру!  /з  великих  підприємств приватизовано лише одне.  Це річковий флот. І також приватизовано 34 малих підприємств, тобто всього 35 із більш як 5 тисяч.

 

     Було б  доцільно в індикативному плані взяти за основу обсяг приватизації,  який буде  затверджений  урядовою  програмою,  щоб уникнути всіх розбіжностей.

 

     У проекті  індикативного  плану  є  розділ щодо прогнозів за умови зменшення поставок енергоносіїв.

 

     Що це?  Розрахунки,  як кажуть,  на всякий випадок?  Як може урядова структура, маю на увазі Мінекономіки, давати уряду, тобто собі,  доручення?  Цитую:  "Для  недопущення   такого   становища необхідно  на  урядовому  рівні  вжити  невідкладних  заходів  по вишукуванню додаткових джерел,  забезпеченню закупівлі  нафти  та нафтопродуктів   за  межами  України,  що  дозволить  реалізувати основні положення плану уряду".

 

     Шановні колеги!  Сьогодні  вже  квітень,  і  посадові  особи повинні не прогнозувати, а чітко сказати про реальний, конкретний баланс щодо енергоносіїв.

 

     79

 

     Пропоную індикативний план і  бюджет  затвердити.  Дякую  за увагу.

 

     ГОЛОВА. Слово  надається народному депутату Голобородьку від харківської депутації. Після нього виступатиме депутат Заєць.

 

     ГОЛОБОРОДЬКО О.М.,   директор    Харківського    виробничого кооперативу   "Інструмент"   /Червонозаводський  виборчий  округ, Харківська область/. Товарищи депутаты! Я не буду останавливаться подробно  на  расходной  части бюджета,  на том,  сколько средств будет направлено на социальную защиту населения,  на оборону,  на финансирование  науки,  на  защиту  малоимущих,  на реконструкцию памятников,  на образование  и  так  далее.  И  только  по  одной причине.  Проанализировав этот документ, я пришел к выводу, что у нас доходная часть бюджета полностью построена  на  песке.  И  об этом  здесь  уже  говорили  выступающие.  Если  сравнить первый и второй варианты проекта бюджета,  можно увидеть,  каким абсурдным изменениям   подвергаются  те  или  иные  статьи  доходной  части бюджета.

 

     Если хорошо проанализировать прогноз развития экономики на 1993 год,  то увидим,  что объем промышленного производства у нас будет  составлять  97  процентов,  а  по  разделу  машиностроения предвидится  рост 1,2 процента по общему выпуску,  1,6 процента - по выпуску товаров народного потребления.

 

     Я задаю себе вопрос: исходя из чего аналитики Кабинета

 

     80

 

     Министров или Министерства экономики пришли к выводу,  что у нас    будет   рост   объема   производства?   Неужели   они   не проанализировали результаты работы трех месяцев  этого  года?  Мы видим,  что  идет  сокращение  объемов производства.  Предприятия останавливаются,  потому что не с чем работать.  Нет металла, нет топлива,  нет сырья,  нет меди,  нет никеля,  и так далее,  и так далее. А мы планируем рост объемов производства...

 

     Но если  мы  сегодня  так  легко  подойдем  к   формированию доходной  части  бюджета,  то  просто-напросто  себя обманем и не будем  предпринимать  никаких  мер  для  того,  чтобы   поправить положение  дел,  которое  сегодня у нас складываются в экономике. Распределять можно лишь то,  что  мы  заработаем.  Но  эти  цифры говорят   о  том,  что  люди,  которые  составляли  этот  раздел, совершенно не понимают сложившегося положения дел.

 

     В прошлый раз, выступая при обсуждении проекта бюджета на 1992 год,  я  говорил о том,  что не хватает еще одного раздела в нашем  проекте  -  раздела,  который  бы  реально,   на   цифрах, показывал, что даст то или иное предложение или действие Кабинета Министров /тогда - Совета Министров/.

 

     Считаю, что сегодня в этом научно  не  обоснованном  проекте бюджета  дефицит составляет один триллион карбованцев.  Необходим раздел,  в котором должно быть написано: вот за счет таких-то мер мы получим 100 миллиардов,  а за счет таких-то мер - 50 миллионов и так далее. Этого нет. И спрашивается: как же тогда относиться к этому проекту бюджета?  Я считаю,  что относиться к этому проекту бюджета сегодня нужно просто как к "цифири".  И ни  в  коей  мере нельзя сегодня,  этот бюджет утверждать.  Потому что мы, утвердив его, просто-напросто

 

     81

 

     совершим чуть ли не преступление.  Ибо будем  способствовать дальнейшей   бездеятельности  правительства  в  части  проведения реформ.

 

     Давайте загадим себе  еще  такой  вопрос:  почему  с  каждым периодом   углубления   экономических   реформ  жизнь  в  Украине становится с каждым днем все хуже,  хуже и хуже?  Правильно ли мы проводим реформы?  Идем ли мы в том направлении развития рыночной экономики, которого требует жизнь?

 

     Считаю, что нет.  Кому нужны такие реформы, которые ухудшают жизнь  населения?  Мне это непонятно.  Реформа,  я считаю,  - это улучшение положения дел.  А мы говорим,  что проводим реформы, но только ухудшаем положение дел.

 

     Очень большие  ассигнования  даже  в  этом,  на  мой взгляд, неправильном расчете,  планируются на  содержание  исполнительной власти. И вот почему я об этом говорю.

 

     В последнее    время    приходит   очень   много   различных инструктивных писем и документов,  по которым должны отчитываться предприятия.  Среди них такой документ, Леонид Данилович, который обязывает нас ежемесячно, ежеквартально давать отчет о выполнении государственного  заказа.  Бумага  переводится,  время  тратится, аппарат содержится. Только пусть мне кто-нибудь сегодня объяснит, как при условии тотальной неплатежеспособности и предоплаты можно выполнить государственный заказ?  Каким образом? Я его сегодня не выполняю,  отчитываюсь  за  его  невыполнение  и  не несу никакой ответственности. Спрашивается: кому это нужно?

 

     Никому это не нужно. Не нужно расходовать бумагу, не

 

     82

 

     нужно выделять средства на содержание этого аппарата...

 

     КУЧМА Л.Д.,  Прем'єр-міністр  України   /Красно-гвардійський виборчий округ, Дніпропетровська область/. Хотел бы знать, как вы работаете...

 

     ГОЛОБОРОДЬКО О.М.  Пусть мне кто-нибудь скажет,  как сегодня выполнить план поставок, если нет гарантированной оплаты? Если бы вы сегодня  приняли  такое  постановление,  что  у  меня  все  по госзаказу приобретает Госснаб Украины и платит мне за это деньги, тогда другое дело.  А  ведь  этого  сегодня  нет.  Зачем  тратить бумагу? Незачем ее тратить. И это один пример.

 

     Второй пример    -    поступления   от   внешнеэкономической деятельности.  В  одном  варианте  плана  указывается   цифра   2 триллиона рублей,  в другом варианте плана,  подписанном через 10 дней,  уже другая цифра - 1 триллион  рублей.  Как  можно  верить доходной части этого бюджета? Я этого понять не могу.

 

     Поэтому считаю,   что  надо  очень  внимательно  рассмотреть содержание предложенных документов.  Если не будет дано четких  и ясных  расчетов,  куда  направляются  эти  деньги,  то  эта цифра вызывает у меня большое сомнение.

 

     И еще  одно  замечание,  касающееся  положения  о  выделении кредитов  на  покрытие  дефицитной  части бюджета.  Мы говорим об инфляции,  мы говорим об обесценивании карбованца,  мы говорим об ухудшении положения дел, потому что имеем слишком

 

     83

 

     много свободных денег, и очень спокойно говорим о том, чтобы выделить  правительству  сроком  на  7  лет  недостающие  деньги. Непонятно,  почему выбран такой срок - 7 лет? Почему не 5, почему не 8,  почему не 3 или 2? Эта цифра взята, очевидно, из поговорки "Семь раз отмерь, один раз отрежь".

 

     Поэтому я предлагаю: ни в коей мере не принимать статью 14 о выделении кредита на  покрытие  дефицита  бюджета.  Правительство должно  представить план мер - каким образом,  за счет чего будет сделано покрытие этого дефицита.  Потому что сегодня все действия правительства   свидетельствуют  о  том,  что  оно  у  нас  стало заниматься тем, чем занималось, как говорится, в застойные годы - брать и делить. Сегодня не это главная задача - разделить то, что создается. Сегодня главная задаче правительства, на мой взгляд, - это  увеличить,  расширить объем производства.  Вот на что должны быть направлены сегодня действия правительства, а не на дележку и на заем кредитов.

 

     И еще.  Иван Степанович сказал, чтобы при обсуждении бюджета не затрагивали политические вопросы.  Поэтому  приношу  извинения группы коллективов Харькова,  которые просили меня зачитать здесь их обращение, принятое на митинге в городе 17 марта. Этот митинг, к  сожалению,  очень и очень мало освещался нашей демократической прессой,  нашим  демократическим  телевидением,   практически   в Украине об этом митинге не знают.  Леонид Данилович,  передаю вам просьбу ряда предприятий Харькова посетить этот  город.  Все-таки Харьков занимает третье место в Украине по выпуску продукции,  по созданию   национального   дохода.   От   имени   коллективов   и руководителей предприятий города Харькова приглашаю вас в

 

     84

 

     ближайшее время посетить наш город. Спасибо.

 

     ГОЛОВА. Хочу  повідомити  депутатів,  що  у  нас  перебувала делегація  з  Харкова,  яка  складалася  з  представників  заводу Малишева,  інших  великих  промислових підприємств.  Вони провели розмови в постійних комісіях Верховної Ради,  запросили  приїхати Леоніда  Даниловича.  Я  знаю,  що він планує цю поїздку.  Нічого поганого в тому немає, що люди просять.

 

     Слово надається народному депутату Зайцю. За ним виступатиме депутат Новицький.

 

     ЗАЄЦЬ І.О., голова підкомісії Комісії Верховної Ради України з питань економічної реформи і управління народним  господарством /Святошинський виборчий округ, м. Київ/. Шановний Голово! Шановні депутати!  Я б усіх виступаючих депутатів розбив  умовно  на  дві частини. Одні - співака кризи, апокаліпсису такого, інші - це ті, хто критикує Кабінет Міністрів.  Дуже незначна частина тих людей, хто справді серйозно підійшов до обговорення цього питання.

 

     Чого ми   хочемо   досягти  в  результаті  такого  тривалого обговорення проектів індикативного плану та Державного бюджету?

 

     Багато хто  з  депутатів  думає,  що  головна  вада  проекту бюджету  полягає в неправильному розподілі доходної частини серед галузей  виробництва.  Тому  переважна  більшість  депутатів,  що виступали, так чи інакше дбали лише про одне - показати, що

 

     85

 

     галузі, представниками   яких   вони   є,   обділені.   Тому найчастіше в цьому залі звучало слово "дайте".  Причому  дехто  з виступаючих  не  забував  запустити змію міжусобиць між регіонами України,  виставити Україну як  супермілітарну  державу,  а  себе показати таким собі білим голубом.

 

     Що ж  реально може стати результатом нашого обговорення?  До всього того,  що тут було сказано,  можна додати і те,  що оцінка валового  національного продукту дуже занижена.  А тому й доходна частина бюджету є нереальною.

 

     Що означав   занижена   вартість   валового    національного продукту?  А  те,  що  значна  частина  його  випадає з поля зору держави і стає здобиччю мафіозних структур.  І  вже  ні  про  яке збалансування не може бути й мови.

 

     Запропонований проект    бюджету    посилює    централізацію розподілу національного  продукту.  І  це  неодмінно  закладатиме економічну   основу   для  відтворення  адміністративно-командних методів  управління.  Доходна  частина   бюджету   формується   в основному   з   двох  джерел:  з  діяльності  підприємств,  котрі випускають акцизні товари,  і тих, які займаються експортом. А де інші підприємства? Що, їх не існує в природі?

 

     86

 

     Така структура  джерел  доходів бюджету є досить небезпечною для його виконання, а отже - і для суспільства. Бо чи реальними є доходи  від  експорту  в  обсязі  1  трильйона карбованців?  І що станеться з бюджетом,  якщо з тих чи інших причин  буде  обмежена зовнішньоекономічна діяльність наших підприємств? Тобто я веду до того,  що політика пільг,  яку так чітко сповідує Верховна  Рада, повинна бути докорінно переглянута.

 

     Дуже важливим  недоліком  системи  доходів проекту бюджету є те,  що майже 2,  5 трильйона карбованців  становлять  пільги  по різних  податках  і  доходах.  Це  приховане фінансування,  яке в діючій формі не створює стимулів,  а сприяє  порушенню  вартісних пропорцій в господарстві і зростанню інфляції.

 

     Можна стверджувати, що пропонований проект бюджету складений з порушенням усіх необхідних пропорцій.  Але можливості покращити його  протягом  нетривалого  часу  немає.  І  не тільки тому,  що кваліфікація  упорядників  проекту   бажає   вищого   рівня,   що Міністерство   фінансів   є  дуже  поступливим  до  тиску  різних підрозділів  депутатського  лобі.  Головною  причиною  недолугого бюджету  є  відсутність стабільної державної політики практично в усіх сферах суспільного буття, а також те, що Верховна Рада так і не  виробила  цивілізованої  процедури створення бюджету.  Тому я пропоную вже зараз створити у Верховній Раді як окремий підрозділ бюджетну  комісію  або  бюджетне  управління.  А то ми дуже добре критикуємо  Кабінет  Міністрів,  а  самі  створити  процедури  не спромоглися. Тож давайте розділимо відповідальність за цей бюджет порівну - між Кабінетом Міністрів і депутатами.

 

     87

 

     Мені здається,  що в результаті нашого обговорення ми мали б усе-таки  визначитися  з  державною  політикою  в  окремих сферах суспільного  буття.  І  вже  під  цю  державну  політику  справді створювати  бюджет.  А то ми нічого в цьому розумінні не зробили, проект бюджету був складений  так,  як  і  сто  років  тому,  але починаємо критикувати його.

 

     Які, на мою думку,  першочергові завдання стоять перед нами, перед Україною?  Україна має сформувати за короткий  час  цілісну повноструктурну  економічну  систему,  зокрема,  цілісну  систему виробництва.  А для цього маємо створити нові виробництва, навіть галузі. З іншого боку - деякі виробництва, особливо енергомісткі, маємо згорнути або  перепрофілювати.  А  якраз  такий  підхід  не передбачений у проекті бюджету. Бюджет має базуватися на цільових програмах,  зокрема інвестиційного характеру,  а не на  розподілі коштів  між  тими  чи  іншими відомствами.  Оце,  вважаю,  був би справді бюджет незалежної України.

 

     Програма створення ринкової інфраструктури.  Чи справді вона є у нас, така програма, і як вона може бути відтворена в бюджеті? Ми також цього не бачимо.  Не простежується в документі й  чіткої фінансово-кредитної  політики.  Я  все  це  адресую вам,  шановні депутати.  Бо це все  -  в  першу  чергу  наше  завдання.  Чи  ми визначилися  в  цій  політиці?  Чи  ми  знаємо,  як формуються ті фінансові  ресурси?  Чи  ми  створили  механізми,  які  регулюють формування  фінансових  ресурсів,  а  потім  уже  через бюджет ми всього-на-всього їх перерозподіляємо? Одначе ні, такої системи ми не  створили.  І  тому  сьогодні  кажемо,  що йде великомасштабне розкрадання державного і суспільного майна.

 

     88

 

     Треба, нарешті, зрозуміти, що сьогодні зволікати з реформами не можна.  А не так,  як тут говорив депутат Голобородько, що чим далі йдуть реформи, тим гіршим стає життя. Та немає у нас реформ! Немає,  не  йдуть  вони,  ми  сьогодні  як  діємо:  зробили крок, поставили людей у невизначеність - і заморозили.  Або навіть далі пішли вже - супроти природного процесу.

 

     Можу продемонструвати це на прикладі земельної реформи.  Тут пан  Чернявський  і  пан  Сінько  говорили  про  те,  що  я  хочу зруйнувати   систему   колгоспів,  сільський  уклад,  будемо  так говорити.  Не мало й не багато.  Я би  все-таки  їм  запропонував прочитати  ще  раз  виступ депутата Борзих,  учора він дуже добре продемонстрував державне  бачення  цієї  проблеми.  А  потім  уже подумати, хто все-таки руйнує село: чи пропозиції депутата Зайця, чи те, що ми сьогодні сповідуємо.

 

     Ви знаєте,  що на сьогоднішній день ми  не  маємо  державної програми розвитку фермерського господарства. На сьогодні земельна реформа заблокована.  Спочатку Ради не віддали землю фермерам або тим,  хто  бажає її обробляти,  а тепер повертають цю землю назад колгоспам навіть без  належного  документального  оформлення.  Ви чудово   знаєте,   що  фермери  сьогодні  десь  на  80  відсотків займаються  виробництвом  рослинницької  продукції.   І   що   та політика,  яку  ми сповідуємо /політика дотацій/,  прямо підрубає фермерів. Адже дотації в основному ідуть на м'ясо й молоко. То що ж  має  від  цього  фермер?  Отже,  поки  на селі не домінуватиме принцип "це моє, а не наше", нічого не буде.

 

     А тепер про діяльність окремих голів колгоспів,  яких ви тут так  захищали.  У  моєму  розумінні,  сьогодні  колгоспна система підточується трьома факторами: природне старіння людей, невміле

 

     89

 

     керівництво з боку багатьох голів і трете  -  той  механізм, який ми сьогодні створили.

 

     Так от  про  діяльність окремих голів колгоспів.  Ви знаєте, про дуже  непоодинокі  випадки,  коли  господарство  не  виконало державне  замовлення  на  поставки  зерна,  не  забезпечило ферми фуражним зерном,  не заклало насіння,  зате  багато  цього  зерна перегнало  на  спирт.  А  як відомо,  коли немає фуражу,  немає й надою,  немає заробітної плати. То хто тоді руйнує колгоспи, якщо сповідує  таку політику,  при якій гинуть корови?  І не треба тут говорити,  що немає  механізму  звільнення  таких  голів.  Є  цей механізм  - це відповідальність за протизаконну діяльність.  І за розпродаж техніки без відома колгоспників, і за все інше.

 

     Отже, давайте,  врешті-решт, запустимо механізм банкрутства. Нехай ця земля, якою не може розумно розпорядитися такий колгосп, виділяється фермерам,  потім тим,  хто хоче працювати, а далі вже віддається,  наприклад,  тому,  хто її купить.  Чи,  може,  ви не знаєте,  що діють цілі комерційні структури, коли пропускають цей спирт по бартеру під прикриттям таких колгоспів?  Може,  ви цього не знаєте,  шановні депутати?  Добре все знаєте!  Ви знали, за що голосували.  Тож  давайте  скажемо правду,  хто розвалює сьогодні село.  Чи не ті,  хто бере кредити, будує по сім - вісім хат і не дає селянам спокійно працювати?  Чи ми справді створимо умови для існування  колективних  господарств.  А  поряд  із   колективними господарствами,   як   страхувальний   пояс,   існуватиме  мережа фермерських господарств.

 

     90

 

     Що я ще хотів би сказати про проект бюджету?  Хочу  сказати, що в нас немає зведеного балансу фінансових ресурсів по регіонах. Тому спекуляції, які мають місце у залі, саме цим обумовлені.

 

     Якщо говорити про донецький регіон,  то я знаю,  що там дуже тяжко працюють люди. Але дайте пільги, які повертатимуться назад.

 

     Отже, шановні   депутати,   давайте   в   результаті   цього обговорення ми все-таки розробимо  процедуру  створення  бюджету, створимо  бюджетне управління і сформуємо програму виходу з кризи в Україні.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Новицькому -  від Івано-Франківської депутації. Потім виступатиме депутат Бондарєв.

 

     НОВИЦЬКИЙ Є.А.,  заступник  голови  Комісії  Верховної  Ради України з питань  діяльності  Рад  народних  депутатів,  розвитку місцевого    самоврядування    /Рожнятівський   виборчий   округ, ІваноФранківська область/.  Шановні  депутати!  Якщо  виходити  з принципу,  що навіть поганий бюджет краще,  ніж його відсутність, то думаю,  що ми  повинні  запропонований  проект  схвалити.  Тим більше, що зараз уже квітень. Що маємо на сьогодні, те й маємо...

 

     У той же час хочу висловити деякі зауваження, хоч вони, знаю завчасно, не всім сподобаються.

 

     91

 

     Перше - про фінансування апарату органів управління.  Про це вже  говорилося.  Справа в тому,  що,  на мою думку,  для користі справи можна було  б  зменшити  на  15-20  відсотків  витрати  на утримання  апарату  управління.  Обгрунтовую  цю пропозицію.  Наш управлінський апарат непомірно  зростає.  Стали  модними  всілякі реорганізації.   Ряд  колишніх  міністерств,  комітетів,  главків перейменовується в асоціації,  корпорації,  департаменти тощо.  А паралельно створюються нові структури під новими назвами.

 

     У 1990  році  в  апараті  обласних,  міських  і районних Рад народних депутатів і їх виконавчих органах було зайнято 38  тисяч 500 чоловік.  Через два роки, в 1992 році в цих структурах працює вже  84  тисячі  500  чоловік.  Кількість  апаратних  працівників збільшилася майже в 2, 5 раза. Причин для такої апаратної ейфорії багато.  Одні надто люблять свої рішення і  їх  верховенство  над законами  України.  Інші  спотворюють  поняття  самоврядування  і роблять те,  що їм заманеться.  Нарешті,  на мою думку,  відсутні контрольні важелі.

 

     Не все  гаразд  і  у  вищих  ешелонах  влади.  Наведу  такий приклад.  Під час розгляду  у  Верховній  Раді  кожного  третього законопроекту  вносилися  пропозиції про створення того чи іншого міністерства, комітету чи іншої структури.

 

     І добре,  що нам вистачає здорового  глузду,  щоб  більшість таких пропозицій відхиляється. І все ж таки надуманих паралельних структур і в Кабінеті Міністрів, і в адміністраціях представників Президента, та й у Верховній Раді у нас на сьогодні чимало.

 

     92

 

     Скажімо, проблеми  Чорнобиля,  які  уже  пережили тріумф,  а зараз переживають  трагедію.  Цими  проблемами  займаються  вісім різних організацій.  Тут і міністерство,  і державний комітет,  і національний комітет,  і просто комітет,  і асоціація,  і фонд, і комісії, і відділи тощо.

 

     Думаю, що  таке  розмаїття  не  поліпшує  розв'язання  справ справжніх  чорнобильців,  про   що   сьогодні   говорив   депутат Яворівський.

 

     Багато військовослужбовців  та  їх  сімей вважають надуманим створення комітету по їх соціальному захисту.  Хіба це не функція Міністерства оборони?

 

     Ми знаємо,  як у стані ейфорії створили Національну гвардію. А зараз,  коли ми остигли, можливо, було б більш розумно передати цю структуру у відання Міністерства внутрішніх справ.

 

     Подібних прикладів немало.  Ще більше створюється структур з невизначеними функціями,  з посадовими особами,  які мало  за  що відповідають.

 

     Вважаю, було    б   добре,   щоб   Міністерство   економіки, Міністерство фінансів  і  Державний  міністр  Кабінету  Міністрів розробили приблизну схему структури органів влади.

 

     Хочу зауважити,   що  на  другий  день  свого  президентства президент  США  Клінтон  видав  указ   про   скорочення   апарату управління  і  про  зменшення витрат на пільги і привілеї апарату управління.

 

     Друге питання.  Вважаю,  що  нам  слід  радикально   змінити порядок фінансування науки, яка нині поставлена у важкі умови.

 

     93

 

     Осмілюся сказати,  що  сьогодні  ми  фінансуємо  не  науку і наукові програми, а наукові установи, вчені ступені та звання.

 

     Звідси і     штучне     збільшення     числа     академіків, членівкореспондентів,   професорів.   Звідси  і  незацікавленість вчених у наукових винаходах.  Створення галузевих академій /а  їх уже 23/, перейменування інститутів, університетів - цього, на мою думку,  аж ніяк не достатньо для того,  щоб наша наука вийшла  на рівень світової.

 

     І останнє   -   про   використання   валюти.  Про  це  також говорилося.  Наша державна казна напівпорожня. І це відомо. У той же   час   у   ряді   випадків   валюта  використовується  не  за призначенням,  не для діла,  а інколи для  розваг.  Мої  опоненти стверджують,   що  японські  телевізори,  відеотехніка,  службові "Вольво", "Тойоти", "Мерседеси" - це атрибути престижу держави.

 

     Все це  правильно,  але  є  ще  інша  правда.  Якщо   людина передчасно вмирає через відсутність ліків,  пенсіонери і студенти непритомніють від голоду,  а завод випускає  браковану  продукцію через  відсутність  передових  технологій,  то це також "престиж" держави, але вже з іншого боку.

 

     Тому за  такої  ситуації  декому  з  міністрів,   керівників банків,  іншим  посадовим  особам,  можливо,  потрібно деякий час потерпіти і  користуватися  "Волгами",  "Жигулями",  телевізорами "Електрон",  "Славутич"  і  так  далі.  А якщо ми вже закупили за валюту,  скажімо,  комп'ютери,  так  вони,  безперечно,   повинні використовуватися за призначенням,  а не для розваг, як це інколи буває  у  високих  кабінетах.  Потрібен  жорсткий   контроль   за використанням коштів, у тому числі й валюти.

 

     94

 

     І останнє  зауваження.  Нині  стало  модним створювати різні фронти, організовувати різні політичні акції тощо. Досить назвати фронт антиімперських,  антикомуністичних сил, фронт національного спасіння, акції "Осінь-92", "Весна України-93" тощо. Не думаю, що це  все  сприяє  стабілізації  обстановки в Україні.  Я противник будь-яких фронтів,  тому  що  слово  "фронт"  -  це  термінологія мілітаристська.

 

     Але якщо  нам потрібен якийсь фронт,  то один-єдиний - фронт боротьби з розрухою,  хаосом і  казнокрадством,  які,  вважаю,  є найголовнішою небезпекою для суверенної України.

 

     ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Бондарєву. За ним виступатиме депутат Науменко.

 

     БОНДАРЄВ В.П.,   заступник   глави   Житомирської   обласної державної  адміністрації  /Овруцький виборчий округ,  Житомирська область/.  Уважаемые Председатель,  члены правительства, коллеги! Третий день внимание народа Украины приковано к этому залу.  Люди думают,  будут ли найдены пути  приостановления  нашего  падения, обнищания.  К  сожалению,  представленные  проекты  индикативного плана,  бюджета ничего  радужного  не  обещают.  Все  повторяется вновь,   прослеживается   стремление   все  экономические  тяготы переложить на людей.

 

     Проект индикативного плана дает пассивный прогноз,  который, наверняка,  не  оправдается.  Результаты  будут  значительно хуже прогнозируемых. В нем четко прослеживается мысль, что все зависит только от поставок энергоресурсов.  Да,  это важно.  Но ведь всем ясно, что спад производства происходит не только из-за

 

     95

 

     дефицита энергии.  Это  и  нарушение  хозяйственных  связей, недостатки и бесконтрольность в банковской системе, игнорирование проблем сельского хозяйства.  В плане-прогнозе  почти  ничего  не говорится о развязывании этих узлов.

 

     На мой взгляд,  правительство до настоящего времени так и не выработало  четкой  стратегии  выхода  из  с  каждым   днем   все углубляющегося кризиса.  Видимо,  у правительства не было другого пути,  как пойти на ограничение  расходов,  особенно  капитальных вложений.  Однако  в  вопросах  защиты людей,  особенно тех,  кто пострадал   по   вине   государства,   должна   быть    проявлена последовательность.  К сожалению, мы сегодня наблюдаем совершенно другое.

 

     В течение последних лет мы слышали  заверения,  в  частности Президента,   Премьер-министра   и   других,  о  приоритете  мер, направленных на ликвидацию последствий Чернобыльской  катастрофы. В  какой-то  мере  об  этом  сказано  /на словах,  формально/ и в проектах бюджета  и  плана-прогноза.  В  то  же  время  выделение средств  на  чернобыльскую  программу  говорит  об  обратном.  Из необходимых триллиона  220  миллиардов  по  проекту  национальной программы  выделяется  только  611  миллиардов - почти в три раза уменьшаются  капитальные  вложения.  Спрашивается,  где  же  этот приоритет?  Или  мы  уже  просто  не  можем  без лозунгов?  Тогда напрашивается   вопрос:   сколько   можно   обманывать   миллионы пострадавших людей?

 

     96

 

     В январе текущего года Минчернобыль вместе с представителями областей довольно глубоко,  на мой  взгляд,  проработал  перечень чернобыльских  объектов.  Достаточно  сказать,  что уже тогда,  в январе,  были усилены  экономические  стимулы  заинтересованности строителей,  пошла  более  активная  их работа на стройках.  Тому способствовал и приезд в Брусилов уважаемого Леонида  Даниловича, его  объективный и критический разбор состояния дел.  После этого было принято,  на  наш  взгляд,  хорошее  постановление  Кабинета Министров.  И мы, депутаты от Житомирской области, просим, Леонид Данилович,  вернуться к этому постановлению  Кабинета  Министров. Что же сделано?  Постановление принято,  а сегодня план-прогноз и проект бюджета перечеркивают практически само это  постановление. Надо где-то найти золотую середину.

 

     Удивляет и  то,  что  в  Минфине  и  в  других хозяйственных органах  некоторые  проблемы  зоны  вообще  не   рассматривались. Сегодня достаточно сказать,  что в области за эти последние два с половиной года построено свыше  тысячи  километров  водопроводных сетей, идет активное газовое строительство. Но проблема проблем - кто,  за какие средства будет  вести  эксплуатацию  этих  сложных вооружений, - до настоящего времени так и не решена.

 

     Следует сказать,  что население, проживающее во второй зоне, обязанное переселиться,  относится довольно своеобразно к  этому, люди  просто  отказываются  переселяться.  Ибо услуги - снабжение топливом,  газом,  водой и некоторые бытовые - они  должны  будут оплачивать суммой не менее чем 12-15 тысяч рублей в месяц, такой, какой они не могут заработать на месте. Я бы просил, чтобы Минфин и  другие  заинтересованные  органы  все-таки  вернулись  к этому вопросу.

 

     97

 

     Понятно, что  сделать  это  все   непросто.   И   хотя   наш председатель    постоянной    комиссии   Владимир   Александрович Яворивский говорил,  что уже там требовать от  правительства,  но мне   кажется,  что  люди,  которые  живут  на  этой  территории, заслуживают большого внимания со  стороны  правительства.  Нельзя допустить, чтобы мы провалили те законы, которые здесь все вместе принимали.

 

     Где же я вижу резервы, за счет которых можно в какой-то мере способствовать решению чернобыльских проблем?

 

     Первое. Нас  средства  массовой  информации часто убеждают в том,  что наше спасение - в малом бизнесе. Видимо, это в какой-то мере  оправданно.  Он сегодня получает государственную поддержку, укрепляет свой престиж обязательными  "Тойотами",  "Мерседесами", его  представители  стремятся туго набить кошельки за счет народа при бесконтрольности правительства и правоохранительных  органов. Но  пока  что я нигде не видел цифр и не знаю,  интересовалось ли правительстве,  а каков же вклад этого малого бизнеса  в  валовой национальный продукт,  формирование доходов бюджета,  как все это выглядит в сравнении с их реальными оборотами.  К сожалению, ни в прогнозе, ни в проекте бюджета этого нет. А здесь, на мой взгляд, таится довольно большой резерв, и, возможно, даже достаточный для того, чтобы покрыть чернобыльский дефицит.

 

     Второе. Сколько мы еще будем планировать расходы на оборону, не имея утвержденной Верховным Советом  военной  доктрины?  Более того,   на   1993   год   предусматривается   увеличение  в  доле национального дохода на 1,  3 процента ассигнований на оборону. У меня возникает вопрос:  с кем же ми собираемся воевать и где этот достаточный предел?

 

     98

 

     Третье. Непонятно,  за   какие   заслуги   предусматриваются затраты на социальную защиту деятелей литературы и искусства?  От кого их надо защищать и за  чей  счет?  И  еще  один  вопрос.  Из проекта  бюджета  нельзя  понять,  куда будут направлены средства дефицитного финансирования.

 

     Заканчивая, мне хотелось  бы  поддержать  достаточно  четкие предложения   выступавшего   председателя   постоянной   комиссии товарища Черепа.  В частности,  о том, что чернобыльские проблемы нуждаются  в финансировании по фактическому выполнению.  Только я бы здесь добавил - по перечню объектов, Леонид Данилович, которые предусмотрены  программой.  Не  вообще  распылять средства,  а по конкретному перечню.  И действительно, необходима индексация этих выделенных средств.

 

     Далее. Верховный  Совет,  мне  кажется,  должен обратиться к Национальному  банку  с  тем,  чтобы  в  качестве  беспроцентного кредита  200  миллиардов  рублей  были  выделены  непосредственно Минфину с последующей передачей.  Минчернобылю  именно  для  этих нужд.

 

     И еще  одно.  Может,  и  не  стоило бы,  но все таки выскажу несколько   другую   позицию   в   отношении   оценок   Владимира Александровича Яворивского.

 

     Меня как-то обидело, да и людей, которые живут на территории области,  высказывание,  что деньги,  которые  были  выделены  по чернобыльским статьям в прошлом году,  разбазарены колхозами.  Да никто  их  не  разбазаривал!  Выполнен   огромный   объем   работ хозяйственным  способом  на загрязненной территории.  Это дороги, бани,  это  дезактивация.  И  если  государство  вернуло,  Леонид Данилович, эти копейки, то мы благодарны государству, но ведь

 

     99

 

     сделана работа. Условия жизни значительно улучшились.

 

     По поводу  принятия  или  непринятия  проекта  бюджета.  Мне кажется,  что было бы честнее неделю поработать над предложениями депутатов,  которые были здесь высказаны. За неделю не произойдет никакой революции. Затем собраться в этом зале, с чистой совестью проголосовать   за   бюджет   и  мобилизовать  все  силы  на  его выполнение.

 

     Спасибо за внимание.

 

     ГОЛОВА. Слово  надається  народному  депутату  Науменку  від Комісії у справах ветеранів. За ним виступатиме депутат Щербина.

 

     НАУМЕНКО М.В.,  голова  Комісії  Верховної  Ради  України  у справах   ветеранів,   пенсіонерів,   інвалідів,    репресованих, малозабезпечених   і   воїнів   інтернаціоналістів   /Центральний виборчий округ,  Хмельницька область/. Уважаемый Иван Степанович, уважаемые  депутаты,  уважаемые  члены  правительства!  Здесь уже много говорилось о плане и  бюджете,  и  во  многих  выступлениях звучала тревога за судьбы наших пенсионеров, забота о том, как их накормить, обеспечить бесплатный проезд и так далее.

 

     Хочу довести до сведения депутатов,  что  не  только  проезд пенсионеров  -  нам  уже в апреле нечем будет пенсию выплачивать. Поэтому  наша  комиссия  рассматривала   два   проекта:   бюджета Пенсионного фонда Украины и Государственного бюджета.

 

     Бюджет Пенсионного  фонда на 1993 год утвержден,  правлением этого фонда в доходах в сумме 2 триллиона 244 миллиарда рублей

 

     100

 

     и по расходам 2 триллиона 337 миллиардов рублей с  дефицитом 93  миллиарда  рублей.  То  есть  получается,  что ежемесячно 7,7 миллиарда рублей пенсий выплачивать не из чего.

 

     Поступления страховых  взносов  рассчитаны  на  фонд  оплаты труда,  который  по  проекту  индикативного  плана,  составляет 6 триллионов 310 миллиардов рублей при средней заработной плате  до 26 тысяч рублей в месяц на одного работающего.

 

     Но кризис в экономике,  нестабильность в работе предприятий, их  неудовлетворительное  финансовое  положение  не  обеспечивают расчетные  поступления  в Пенсионный фонд.  По оперативным данным Министерства  статистики  средняя  заработная  плата   в   январе составляет только 15 тисяч 175 рублей на одного работающего.

 

     Тем самым в пенсионный фонд уже недобираются соответствующие суммы.  Финансовое положение пенсионного фонда резко ухудшилось с января 1993 года.  Увеличилось количество предприятий,  в которых сокращается объем производства,  а с ним  -  фонд  оплаты  труда. Растет   задолженность   предприятий  по  перечислению  страховых взносов,  поэтому перечисление в пенсионный фонд сейчас  является первостепенным.

 

     Поэтому комиссия  считает,  что  надо бы решить вопрос,  что отчисления должны идти в первую очередь в пенсионный  фонд.  Ведь пенсионеры  работали  на  этих предприятиях,  и они не виноваты в том, что не хватает этих средств.

 

     Увеличилось количество предприятий,  которые  выдают  оплату труда      натурой.     Постановлением     Кабинета     Министров предусматривается частично оплата заработной  платы  натурой.  То есть  отчисления  уже  не  попадают в пенсионный фонд.  Поэтому и Кабинету  Министров,  и  нам  надо  подумать  о  том,  чтобы  эту натуральную   оплату   перевести  в  денежное  выражение,  делать отчисления

 

     101

 

     в пенсионный фонд, а потом уже реализовывать.

 

     Поступления в пенсионный фонд уменьшается в связи с тем, что предприятия  сознательно  уклоняются от уплаты страховых взносов, заменяя,  как я сказал,  оплату натуральной выплатой.  По  данным статистики,  если  в целом по Украине в первом квартале 1992 года среднемесячный доход одного работающего  не  превышал  заработную плату  в  1,6  проценте,  то  в  январе  это  составило уже 4,  1 процента,   вследствие   чего   пенсионный   фонд    недополучает значительную  сумму  денег.  Если  в 1992 году только 13 областей дотировалось центральным управлением Пенсионного  фонда  за  счет таких  областей,  как  Донецкая,  Днепропетровская,  Запорожская, Луганская,  Кировоградская, Львовская / а они имели превышение по доходам,  и поэтому это покрывалось в целом по республике/,  то в настоящее время /за январь/ даже эти  области  обеспечивают  себя только на 40 процентов.

 

     На обеспечение   своевременной   выплаты  пенсий  Пенсионным фондом использованы все наличные деньги.  По оперативным  данным, их  остаток на счетах областных управлений на 1 января составляет только  27  миллиардов  рублей.  То  есть  не  хватает  уже   150 миллиардов рублей для выплаты пенсий.

 

     Где же  выход  из  такого  положения?  Если  мы  внимательно проанализируем расходование пенсионного фонда, то можем найти эти деньги.

 

     Статья расходов  предусматривает  выплату помощи по уходу за детьми в возрасте до полутора лет /вдумайтесь в  эту  цифру!/  52 миллиарда  рублей.  И эта сумма выплачивается за счет пенсионного фонда.  А должна выплачиваться за счет  социального  страхования. Ведь  речь идет об уходе за детьми в возрасте до полутора лет,  и пенсионный фонд никакого отношение к этому не имеет.

 

     102

 

     Далее. Министерству связи выплачивается 80 миллиардов рублей за доставку пенсий.

 

     Социальные пенсии выплачиваются тоже из пенсионного фонда, а должны,  вероятно, выплачиваться из Государственного бюджета, так как  государство  должно  побеспокоиться  об  этих  людях.  Но  в Государственном   бюджете   предусматриваются   перечисления    в пенсионный  фонд  только на выплату пенсий военнослужащим срочной службы - солдатам и сержантам, а также помощи детям в возрасте от полутора до трех лет. Поэтому комиссия предлагает, чтобы все-таки в раздел о социальных расходах,  где речь идет о перечислениях  в пенсионный  фонд,  записать,  что  нужно перечислить в пенсионный фонд за счет бюджета 80 миллиардов рублей Министерству связи и 52 миллиарда рублей - на выплату помощи детям в возрасте до полутора лет.

 

     Если же народные депутаты и правительство не  поддержат  это предложение комиссии, то мы должны все вместе в этом зале решить, что же нам дальше делать.

 

     Комиссия предлагает несколько вариантов.  Первый вариант: те отчисления,  которые  предусмотрены  постановлением  о  Законе  о пенсионном   обеспечении,   производить   в   фонд    социального страхования не из фонда заработной платы, а из фонда потребления. Тогда  все   натуральные   выплаты   будут   входить   сюда,   и, соответственно, цифра будет иной.

 

     Следующий вариант.  В нашем критическом положении необходимо увеличить на один процент обязательный взнос от фонда  заработной платы. Тогда мы получим в пенсионный фонд 63 миллиарда рублей.

 

     Другого выхода  у  нас,  конечно,  нет.  Пенсионеров  мы так оставить не можем. Поэтому мы должны сегодня этот вопрос решить.

 

     103

 

     Или проголосовать   за   то,   чтобы    Кабинет    Министров предусмотрел   при   доработке   проекта   бюджета  отчисления  в пенсионный фонд в размере 93 миллиардов рублей.  А  дальше  будем искать.

 

     Следующий вопрос, который беспокоит комиссию, - это статья 6, где предусмотрены отчисления  в  фонд  ликвидации  последствий Чернобыльской  катастрофы и социальная защита населения,  а также обязательные взносы в размерах, установленных в 1992 году.

 

     Комиссия в течение года вносила  предложения  о  том,  чтобы освободить  те  предприятия,  где  работает  более  50  процентов инвалидов, от доплаты в этот фонд. И Кабинет Министров нас в этом поддержал.

 

     Фонд занятости   населения  не  занимается  трудоустройством инвалидов.  Этим занимаются организации слепых и глухих,  а также общественная   организация   инвалидов.   А   инвалиды  вынуждены перечислять еще в фонд занятости населения  3  процента.  А  Фонд занятости  не  создает  рабочих  мест  для  этой категории людей. Далее.  Инвалиды должны  содержать  инвалидовчернобыльцев.  Здесь депутат  Яворивский  говорил,  что многие инвалиды Чернобыля вон, мол,  какую  пенсию  получают.  Просил  бы   народных   депутатов поддержать   наше   предложение   относительно   статьи   6,  где установлены тарифы на 1992 год.  То есть кроме  предприятий,  где работает более 50 процентов инвалидов.  Там суммы небольшие. Надо дать возможность этим организациям выжить.

 

     Проблемой остается в настоящее время и расширение социальной помощи  одиноким  нетрудоспособным  гражданам на дому,  поскольку дополнительно выявлено на сегодняшний день более 200 тысяч  таких граждан,  которые требуют этой помощи.  Для этой цели по расчетам необходимо 13,7 миллиарда рублей. Таковы конкретные

 

     104

 

     цифры. Если мы примем решение, ориентируясь на них, то тогда будет  как-то снято напряжение,  и наши пенсионеры смогут выжить. Иначе никакой  бесплатный  проезд  уже  не  поможет.  Спасибо  за внимание.

 

     ГОЛОВА. Слово  надається  народному  депутату  Щербині - від фракції об'єднання "Нова Україна".

 

     ЩЕРБИНА В.О.,  завідуючий кафедрою  Харківського  державного університету /Радянський виборчий округ,  Харківська область/.  Я хочу высказать несколько соображений относительно того,  с чем  я согласен при обсуждении проекта бюджета и с чем не согласен.

 

     Первое, о чем просил бы коллег, - сопоставить две цифры. Нам приводились цифры - 10 миллионов тонн бензина и 14 миллионов тонн дизтоплива  /это кроме мазута,  я его уже не считаю/.  Прикиньте: сейчас это уже /дизтопливо  стоит  сейчас  около  400  рублей  за килограмм/ порядка 10 триллионов рублей только за энергоносители.

 

     Когда мы сопоставляем эту цифру с остальными, приведенными в проекте  бюджета,  то  должны  понимать  их   относительность   и нестабильность. Поэтому я сейчас не стал бы обсуждать эти цифры и хочу высказаться по вопросам, гораздо более, с моей точки зрения, принципиальным.

 

     Прежде всего,  что  я  поддерживаю  в  проекте индикативного плана   и   в   намерениях   правительства?   Что   мне   кажется перспективным?

 

     Здесь пан Марченко выступал и кое-что говорил по поводу

 

     105

 

     позиции "Новой  Украины" и Руха.  Я от имени "Новой Украины" здесь  выступаю:  не  уверен,  что  вся  "Новая   Украина"   меня поддержит, но высказываю личное мнение.

 

     Я за корпоратизацию государственных предприятий,  то есть их акционирование.  Я скажу потом,  почему я это поддерживаю.  Я  за либерализацию цен и тоже объясню,  почему. Я за земельный налог и создание земельного банка.  Должен сказать,  что все это означает на  самом  деле  приватизацию  земли.  Ее  надо  отдать не только отдельным частным лицам, но и коллективным хозяйствам. Они должны стать  собственниками.  Но тогда и разговор с ними должен вестись на  тех  же  основаниях,   на   каких   он   ведется   со   всеми собственниками, - полная ответственность за это.

 

     Что меня не устраивает?  Непоследовательность правительства, которое  пытается  оперативно  руководить  экономикой   при   уже тактическом наличии честной собственности.

 

     К чему  это  приводит?  Депутат  Марченко  предлагал взять и национализировать,  вернее монополизировать внешнюю торговлю. Вот смотрите: внешний торговец будет торговать не своим товаром, даже если он государственный торговец.  Ну какой у него стимул? Почему он остановится перед вопросом о том,  съездить ли куда-то,  чтобы заключить контракт,  получить  за  это  свою  тысячу  долларов  и проиграть,  так  сказать,  в  государственных интересах несколько миллионов,  а может быть,  и больше?  Что его  в  этом  отношении остановит? Что останавливает обычного, так сказать,

 

     106

 

     собственника? Да   собственные   интересы!   А   этого   что остановит, и в чем его интерес? Да во взятке. И будем говорить об этих вещах прямо.

 

     Мы сейчас имеем невообразимо коррумпированную систему, в том числе и внешней торговли, я уже не говорю о всей торговле вообще. Когда  я говорю о либерализации цен,  то утверждаю,  что мы имеем несколько триллионов в год по нынешним ценам,  которые остаются у очень  узкой  прослойки  населения,  связанной  с государственной торговлей и распределением товаров по так называемым регулируемым ценам.  Распределяют  все  равно  по ценам равновесия,  а разницу оставляют себе.

 

     Я говорю   об   этом   не   для   того,   чтобы    укреплять государственные   карающие   органы,  которые  будут  следить  за "совестью" торговцев. Я предлагаю создать условия, чтобы торговцы продавали по явным ценам,  а покупали за свои деньги.  Мы создала параллельную торговлю, которая состоит из лотков и продажи из-под полы.  Она  берет  ту  разницу,  которую  мы якобы компенсируем с помощью дотаций.  Она эту разницу,  торгуя в  тесном  контакте  с государственной,  официальной  торговлей,  делит  с  очень  узкой прослойкой.

 

     107

 

     Дальше. Почему я поддерживаю  акционирование  предприятий  и корпоратизацию?  Потому  что  у  нас сейчас отсутствует сфера для приложения капитала, который создается, пусть и таким способом, в теневых структурах.

 

     Деньги идут по бросовому обменному курсу за пределы Украины, потому что их  негде  здесь  вложить.  И  пока  у  нас  не  будет нормальной   возможности   приобретать   недвижимость,   средства производства,  акции промышленных предприятий, то есть пока мы не будем    последовательны,   провозглашая   уважение   к   частной собственности,  пока,  повторяю,  этого не будет -  у  нас  будет постоянное  "бегство"  капитала  за  пределы  Украины.  При этом, повторяю,  "бегство" с огромным экономическим ущербом для Украины из-за ненормального обменного курса.

 

     Ну и  ясно:  ваши  деньги  дешевеют  каждый  месяц  на 30-40 процентов.  Вы их тотчас же обменяете на доллары или другую столь же весомую валюту или ценности,  чтобы они у вас, хоть и по этому бешеному соотношению, но сохранились.

 

     108

 

     Тепер о земельном налоге. Здесь много раз фигурировала цифра 600  миллиардов.  Я сейчас произведу простенький расчет.  Во всем мире соотношение "зерно-энергоносители" составляет приблизительно один  к одному,  160 долларов за тонну.  У нас это соотношение не такое,  и это ненормально для сельского хозяйства.  Оно  в  таких условиях эффективно развиваться не сможет.  Это соотношение у нас тоже будет приближаться.  Итак,  давайте посчитаем.  Вот эти  600 миллиардов     разделить     на     50     миллионов     гектаров сельскохозяйственных угодий -  это  12  тысяч  с  гектара  земли. Причем  я  делил  в  общем,  а в городах берут больше,  в деревне соответственно получится  меньше.  Так  что  такое  12  тысяч  по сравнению с теми 200-300 тысячами /а будет и больше/ карбованцев, которые будет стоять зерно при заготовке?  Речь идет  о  каких-то

2-3  процентах от продуктивности нормального гектара.  Знаю,  что можно  мне  возразить  по  этому  поводу,  но  это   никакой   не сверхналог. Не надо пугать себя и людей. Это нормальный налог, и, может быть, еще меньше, чем нужно. Но не в этом дело.

 

     Землей надо распорядиться по-хозяйски.  Вот говорят:  фермер или колхоз? Да фермеры у нас /я уже называл эту цифру/ составляют процентов 10 в производстве сельхозпродукции.

 

     Производить будем  по-прежнему  в  крупных  хозяйствах.   Но крупные  хозяйства  должны  стать экономически самостоятельными и ответственными.  Естественный  способ  такого  перехода   -   это передача  земли  в  собственность,  основание  земельного  банка, выдача кредитов под залог земли.  Впрочем,  можно  и  под  другие ценности, в том числе и под будущий урожай. Если Министерство

 

     109