Стенограма пленарного засідання

28 квітня 1992

 

ЗАСІДАННЯ П'ЯТДЕСЯТ ЧЕТВЕРТЕ

 

Сесійний зал Верховної Ради України. 28 квітня 1992 року. 11 година.

 

Головує Перший  заступник  Голови  Верховної  Ради   України ДУРДИНЕЦЬ В.В.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Доброго  дня,  шановні  народні депутати!  Прошу підготуватися  до  реєстрації.  Вмикайте,  будь  ласка,   систему "Рада". Прошу зареєструватися.

 

     У залі   358  народних  депутатів.  Отже,  ранкове  пленарне засідання оголошується відкритим.

 

     Перш ніж перейти  до  обговорення  питань  порядку  денного, дозвольте сердечно привітати з днем народження народного депутата України,  нашого  колегу,  головного  редактора   газети   "Голос України"  Сергія  Макаровича  Правденка  й  побажати йому плідної депутатської і журналістської діяльності.

 

     Шановні народні   депутати!   На   попередньому   пленарному засіданні   ми  з  вами  домовились  продовжити  розгляд  питань, передбачених орієнтовним порядком денним.

 

     Сьогодні на засіданні Президії Верховної Ради ми  попередньо розглянули готовність питань до сьогоднішнього та завтрашнього

 

     3

 

     засідань. Ми сподівалися, що Уряд, комісії Верховної Ради, а також народні депутати ще попрацюють над проектами,  фактично вже розглянутими,  але,  з  огляду  на  святкові  дні,  не  все  було зроблено.  Тому президія  Верховної  Ради  рекомендує  розглянути пропозицію попрацювати сьогодні до 15 години з однією перервою. А після,  тобто з 16-ї, продовжити роботу в постійних комісіях, щоб у  діловій  обстановці  обговорити  проекти  цілого ряду важливих документів.

 

     Минулого разу ми дійшли висновку,  що вони  потребують  дуже серйозного доопрацювання,  йдеться про те,  щоб уже завтра внести на розгляд Верховної Ради одне з ключових питань - про підвищення соціальних   гарантій   для   населення,  а  також  про  державне регулювання фондів оплати праці на 1992 рік; про перелік товарів, щодо експорту яких встановлюється режим ліцензування і квотування на  1992  рік;  про  порядок  проведення  бартерних  операцій   у нинішньому  році  в  галузі зовнішньоекономічної діяльності;  про внесення змін до постанови Верховної Ради Україні  від  5  лютого 1992 року "Про формування валютних фондів Україні у 1992 році".

 

     Окремо ми  розглянули  також  питання  про хід доопрацювання законопроекту  про  розмежування  повноважень  між  Україною   та Республікою Крим для другого читання.  Ця проблема, як ви знаете, дуже важлива.  Тому ми дійшли висновку,  що  Володимир  Борисович Гриньов  -  керівник  делегації Президії Верховної Ради України - очолить  підготовчу  роботу.   Законопроект   буде   внесено   на обговорення  в  міру  готовності,  можливо навіть і завтра.  Так, Володимире  Борисовичу?  Йдеться  про  дуже  серйозну  підготовчу роботу,  оскільки  народні  депутати внесли цілий ряд зауважень і пропозицій.

 

     4

 

     Сьогодні ж, шановні депутати, пропонується розглянути проект Концепції  судово-правової реформі в Україні та проект Закону про Конституційний Суд України,  оскільки ви неодноразово  порушували питання про розгляд проектів цих документів.

 

     Бачу, біля  мікрофонів  вишикувались народні депутати,  як я розумію,  з тим,  щоб обмінятися думками з різних питань. Давайте виділимо хвилин десять.

 

     Прошу, перший мікрофон.

 

     МОРОЗ О.О., секретар Комісії Верховної Ради України з питань агропромислового комплексу /Таращанський виборчий округ, Київська область/.   Шановний  Василю  Васильовичу!  Шановні  депутати!  Я пропонував би кожен  тиждень  пленарних  засідань  розпочинати  з "розминки", половину часу з якої відводити на інформацію Президії і створених нею органів стосовно виконання  депутатських  запитів або  про  виконання  постанов Верховної Ради.  Можу назвати зараз багато запитів /і  щодо  соціального  захисту  населення,  і  про ситуацію  в сільському господарстві й інших/,  на які не одержано відповіді,  але торкнуся тільки  двох  документів.  Перший  -  це постанова  Верховної Ради щодо працевлаштування працівників,  які скорочуються  у  зв'язку  з   припиненням   діяльності   районних комітетів  партії.  Дана  постанова  в  багатьох  місцях  досі не виконується.

 

     І другий документ...

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. У залі дуже шумно.  Прошу вас, шановні депутати, заспокойтеся,  тому  що  важко  і  слухати,  і виступати.  Прошу, Олександре Олександровичу.

 

     5

 

     МОРОЗ О.О.  І другий документ - це мій депутатський запит  з приводу  незаконної  заборони  діяльності  Інституту політології. Комісія,  утворена  Президією  Верховної  Ради,  розглянула  дане питання  і прийняла рішення,  яке влаштовувало всіх - і державу в цілому,  і колектив Інституту,  і тих,  хто звертався із запитом. Але  Кабінет  Міністрів  знову вдається до заходів,  в результаті яких шостий день голодують викладачі і слухачі вузу.  Чому  знову проявляється волюнтаризм по відношенню до цього колективу?

 

     Просив би,  щоб  інформація  про наші запити звучала щоразу, коли ми починаемо тиждень пленарних засідань  Верховної  Ради,  в тому числі і з порушених питань.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, другий мікрофон.

 

     ДУДЧЕНКО В.І.,  голова  ради  Федерації  профспілок Одеської області /Біляївський виборчий округ,  Одеська  область/.  Василий Васильевич!  Вношу  предложение рассмотреть на закрытом заседании доклады  Президента  и  Министра  иностранных  дел  об   основных принципах  нашей  внешней  политики и взаимоотношений со странами СНГ,  особенно с Россией и  Беларусью.  Как  депутаты,  избранные народом,  мы  должны  знать,  куда  идем  и  как это отразится на экономике нашего государства.

 

     Дело в том,  что за последнее время нарушены  связи,  тысячи предприятий  Украины  на грани остановки.  А ведь на них работают миллионы людей.  Поэтому я хотел бы знать, как думаем дальше жить о нашими соседями, потому что эти

 

     6

 

     связи имеют колоссальное значение.

 

     Прошу поставить  этот вопрос на голосование и включить его в повестку дня для рассмотрения сегодня, на этой неделе или в мае.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, третій мікрофон.

 

     ТЕРЕХОВ В.П., член Комісії Верховної Ради України у питаннях екології   та   раціонального   природокористування  /Центральний виборчий  округ,  Республіка  Крим/.  Василий   Васильевич!   Мне показалось,  что вы сомневаетесь, будет ли внесен на рассмотрение Верховного Совета Украины крымский вопрос /я так называю его  для краткости/.  Поэтому  хочу  сказать,  что его нужно вносить не на завтра, а на сегодня. И вот почему.

 

     В крымско-татарской газете,  издающейся в городе Бахчисарае, и в "Независимой газете", издающейся в Москве, помещены заметки о заседании крымско-татарского меджлиса,  на котором  было  принято постановление  о службе в армии крымских татар.  В опубликованной информации  говорится,  что  меджлис  призывает  крымских  татар, проходящих  воинскую  службу  за пределами Украины,  не принимать никакой присяги,  дезертировать из мест  прохождения  службы  для прохождения срочной службы в Крыму,  ставит целью добиться, чтобы все крымские татары служили в отдельных  мусульманских  частях  в пределах Украины. А все это означает, что меджлис делает реальные шаги  к  созданию  национальной  крымско-татарской  армии.  Таким образом, создается опасный прецедент и

 

     7

 

     большая вероятность    того,   что   любая   межнациональная напряженность может перерасти в вооруженный конфликт.

 

     В связи  c  этим  ко  мне  обращаются  избиратели  и  просят выяснить  позицию  Правительства  Украины  по данному вопросу,  а именно:

 

     1. Являются ли  законными  призывы  к  созданию  вооруженных формирований   по   национальному   признаку  и  намереваются  ли Правительство Украины,  Министерство  обороны  Украины  допускать образование  на территории Украины частей,  состоящих из крымских татар?

 

     2. В последнее время из  военных  складов  Крыма  в  области Украины   вывозятся   боеприпасы,  оружие.  Как  расценивать  эти действия?  Или это элементарное нежелание оставлять  материальные ценности  в Крыму,  или попытка обезопасить крымское население на случай внутренних беспорядков,  или подготовка  к  некой  силовой акции со стороны Украины по отношению к Крыму? С такими вопросами ко мне обращаются  мои  избиратели,  и  я  их  адресую  господину Морозову.

 

     Призываю депутатов  рассмотреть  эти  крымские  проблемы уже сегодня,  потому что  работа  комиссии  бесплодная.  Вопрос  надо ставить на пленарном заседании и начинать сначала.

 

     8

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Відповідаю   депутату   Терехову,   що  питання, адресовані Міністру оборони, будуть розглянуті Міністром оборони. А  що  стосується  розгляду  законопроекту  в  другому читанні на пленарному засіданні,  то, думаю, я чітко висловився, і Володимир Борисович  ще  раз  може  підтвердити,  що комісія працює над цим проектом, і як тільки він буде готовий, одразу внесемо на розгляд Верховної Ради.

 

     Перший мікрофон.

 

     МАРЧЕНКО В.Р.,   член   Комісії  Верховної  Ради  України  у закордонних справах /Роменський виборчий округ, Сумська область/. Уважаемые депутаты! Уважаемый Василий Васильевич! Предприятие, на котором я работал,  - Роменский завод  автоматических  телефонных станций  -  переходит  на  укороченную рабочую неделю.  Коллектив специального конструкторского бюро отправлен в отпуск на месяц /а это   крупное  инженерное  подразделение/.  Проблемы  предприятия нарастают.

 

     В связи с этим,  Василий Васильевич,  предлагаю сделать  два протокольных поручения.

 

     9

 

     Первое. Поскольку подготовленный депутатом Ягоферовым проект положения о механизме ограничения фонда заработной  платы  принят за  основу,  то  предлагаю  поручить  ему разработать необходимые стабилизационные меры,  для того чтобы не  допустить  дальнейшего развала экономики.

 

     Второе. Глубоко   убежден,  что  стабилизировать  экономику, уберечь предприятия  и  трудовые  коллективы  от  распада  можно, только надо заинтересовать их,  а именно сделать их совладельцами средств  производства.  Поэтому  вношу  такое  предложение:  дать протокольное поручение Комиссии по вопросам экономической реформы и управления народным хозяйством внести в  пакет  законодательных актов о приватизации льготы и приоритеты трудовым коллективам для выкупа своих предприятий.  Это  необходимо  для  того,  чтобы  не допустить развала экономики.

 

     И последнее.  Ко мне обратились участники пленума профсоюзов Роменского  района.  Обращение  я  передал  Владимиру  Борисовичу Гриневу  три недели назад,  в нем речь шла о включении в повестку дня проекта Закона о профсоюзах.  Это очень важно,  потому что на этапе  экономических  реформ многие люди оказываются беззащитными перед своеволием  администрации.  Нужен  закон,  который  дал  бы реальную правовую базу для защиты трудящихся.

 

     Спасибо.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, другий мікрофон.

 

     10

 

     ПЕРЕПАДІН О.І.,   голова   Бахчисарайської   районної   Ради народних депутатів,  голова виконавчого комітету /Бахчисарайський виборчий округ,  Республіка Крим/.  Уважаемый Василий Васильевич! Наша крымская делегация очень удовлетворена  вашим  заявлением  о том,  что  комиссия  будет  готовить проект Закона о размежевании полномочий между Украиной и  Республикой  Крым,  и  я  просил  бы Владимира  Борисовича,  а  также всех членов комиссии поспешить с этим,  потому что уже несколько дней  работа  продвигается  очень медленно, депутаты трудятся непродуктивно. В Крыму ситуация очень сложная. И нам хотелось бы, чтобы до 5 мая мы приняли этот закон. Тогда  нам было бы намного легче.  Ведь закон снял бы напряжение, которое царит в настоящее время в Крыму.

 

     Я просил бы Владимира  Борисовича  взять  под  контроль  эту работу и ускорить рассмотрение проекта закона во втором чтении.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, третій мікрофон.

 

     ШИНКАРУК В.М.,  член Комісії Верховної Ради України з питань відродження та соціального розвитку села  /Доманівський  виборчий округ,  Миколаївська  область/.  Шановний  Василю Васильовичу!  В орієнтовному графіку  розгляду  питань  на  пленарних  засіданнях Верховної  Ради на 8-10 квітня стояло питання про внесення змін і доповнень до Закону про пріоритетність соціального розвитку  села і  агропромислового  комплексу  в народному господарстві України. Враховуючи те, що при обговоренні бюджету вказувалося

 

     11

 

     на слабкі сторони в соціальному  захисті  громадян,  зокрема сільських  трудівників  /за  результатами роботи першого кварталу цього  року  середня   місячна   оплата   працівника   сільського господарства втроє нижча від середньорічного заробітку працівника промисловості/,  пропоную  до   прийняття   закону   про   бюджет розглянути  питання  про  внесення змін і доповнень до Закону про пріоритетність  соціального  розвитку  села  та  агропромислового комплексу   в   народному  господарстві.  Якщо  ті  зміни  будуть розглянуті після затвердження  бюджету,  то  знову  виникне  така ситуація, що закон залишиться гарно написаним, але недіючим, тому що для реалізації значної частини його статей не буде коштів.

 

     Окремо хотів би сказати і про села, відносно яких свого часу була  прийнята  постанова  Ради  Міністрів  про переселення.  Це, зокрема,  села Доманівського району,  де  мало  бути  затоплення. Тепер   затоплення  відмінено.  Це  села:  Богданівка,  Мар'ївка, Виноградний Сад.  Думаю,  треба,  обговорюючи бюджет,  це питання розглянути  окремо,  тому  що  тільки  для розвитку цих трьох сіл потрібно не менше 600 мільйонів карбованців за нинішніми цінами.

 

     Просив би ці питання внести до порядку денного.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Перший мікрофон.

 

     12

 

     ЧЕРНЕНКО В.Г.,  головний лікар  медсанчастини  Микитівського ртутного   комбінату  /Горлівський-Микитівський  виборчий  округ, Донецька     область/.     Уважаемые     депутаты!      Уважаемый председательствующий  Василий  Васильевич!  В  ранее  объявленной повестке дня на сегодня предлагалось рассмотрение проекта  закона об охране здоровья.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Зрозуміло.

 

     ЧЕРНЕНКО В.Г.  Спасибо.  Я  хотел  бы  предложить включить в повестку дня  на  ближайшее  время  и  законопроект  о  страховой медицине.  Комиссия  его  подготовила.  В принципе затягивать его рассмотрение нельзя и не нужно,  да и время настоятельно  требует принятия такого закона.

 

     Спасибо.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні   депутати!   Давайте  порадимось.  Час, відведений  на  виступи  від  мікрофонів,  вичерпаний.   Пропоную припинити   виступи.   Немає   заперечень?   Хто   за  це,  прошу проголосувати.

 

     "За" - 283. Пропозиція приймається.

 

     Шановні депутати!  Шановний колего Воробйов!  Дозвольте мені все-таки узагальнити пропозиції, внесені народними депутатами...

 

     Прошу, другий мікрофон,

 

     ВОРОБЙОВ О.М.,   член   Комісії  Верховної  Ради  України  у питаннях  законодавства  і  законності  /Ковпаківський   виборчий округ, Сумська область/. Уважаемые коллеги! Я обращаюсь к Первому заместителю Председателя Верховного

 

     13

 

     Совета. Прежде  всего   хотел   бы   увидеть   Постановление Президиума  Верховного  Совета  об  изменении в законодательстве, связанное с введением Закона о Представителе Президента. Раздайте нам его, если вы меняете наше постановление.

 

     И второй  вопрос.  Я  не  против того,  чтобы депутат Гринев работал в комиссии,  но есть решение  Верховного  Совета  о  том, какие   комиссии  дорабатывают  проект.  Мы  пытаемся  доработать проект,  и  сегодня  просто,   считаю,   нецелесообразно   менять председательствующего  на  заседании.  По  сути,  Президиум опять вмешивается  в  деятельность  комиссии,  в   деятельность   всего Верховного  Совета.  По этому поводу просто выражаю протест - это неправильно.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Це  ваша  справа  -  оголошувати   протести,   а Президія прийняла таке рішення, тим більше, що є в цьому потреба, і заступник Голови Верховної Ради Володимир Борисович Гриньов,  я думаю,  організує  все  так,  щоб  була  нормальна  робота у всіх зацікавлених депутатів.

 

     А зараз дозвольте узагальнити пропозиції,  внесені народними депутатами   від   мікрофонів.   Депутат  Мороз  вніс  пропозицію розпочинати ранкові засідання з відповідей на депутатські  запити і з інформації про хід виконання постанов.

 

     Ця пропозиція заслуговує на увагу.  Президія подумає,  як це практично зробити. Але для того щоб депутати регулярно отримували інформацію,  як виконують доручення Президія, постійні комісії чи урядові та інші структури,  яким адресувалися такі  доручення,  я вам  доповідаю,  що  створена  спеціальна  група  по  контролю  в структурі Секретаріату Верховної Ради.  Ми постараємося,  щоб цей підрозділ запрацював і щоб більше такі питання,  як сьогодні,  не порушувалися.

 

     14

 

     Що стосується пропозиції депутата Дудченка

- розглянути     на     закритому     засіданні    питання    про зовнішньополітичну діяльність,  взаємовідносини з СНД і так далі. Ми  її  розглянемо сьогодні під час обідньої перерви на засіданні Президії і порадимося, як краще і коли це питання внести.

 

     Не хочу  повторювати  інші  пропозиції  депутатів.  Пропоную прийняти протокольне рішення з цих питань,  кому вони адресовані, щоб розпочати підготовку їх до розгляду  і  доповісти  на  сесії. Немає заперечень? Хто за це, прошу проголосувати.

 

     "За" - 279. Протокольне рішення приймається.

 

     Шановні депутати!  Я  правильно  зрозумів,  що ми погодилися працювати сьогодні на пленарному засіданні до 15 години,  а потім

- у постійних комісіях? Так.

 

     Тоді дозвольте  приступити до розгляду першого питания - про проект  Концепції  судовоправової  реформи   в   Україні.   Слово надається Олександру Павловичу Коцюбі,  голові Комісії у питаннях законодавства і законності.

 

     Скільки вам потрібно часу, Олександре Павловичу? Регламент - до  30  хвилин  на  доповідь  і  до  15  хвилин  -  на  відповіді доповідача. Прошу, Олександре Павловичу.

 

     КОЦЮБА О.П.,  голова  Комісії  Верховної  Ради   України   у питаннях  законодавства  і законності /Радянський виборчий округ, м.Київ/.  Шановні  народні  депутати!  Шановний  головуючий!   Ми приступили  до формування однієї з трьох влад - судової влади.  З усією  відповідальністю  пропонуємо  на  ваш  розгляд   Концепцію судовоправової реформи в Україні.

 

     15

 

     Соціально-економічна і політична обстановка,  яка склалася в Україні,   глибокі    демократичні    перетворення    обумовлюють необхідність    проведення   судово-правової   реформи.   Йдеться насамперед про фактори економічні й соціальні.  Про це свідчить і стан  боротьби  із злочинністю.  За 1991 рік зареєстровано 405500 злочинів, що на 9,7 відсотка більше, ніж у 1990 році.

 

     Одночасно з  ростом  числа  суспільно  небезпечних   проявів поповзла вгору крива нерозкритих злочинів.  Протягом 1991 року їх кількість становила  193500,  або  47,7  відсотка  від  загальної кількості скоєних.

 

     Фактично розкрито майже кожен другий скоєний злочин. З числа розкритих злочинів на розгляд народних судів направлялась  тільки кожна друга справа.  Таким чином,  майже 3/4 вчинених злочинів не були предметом розгляду суду.

 

     Необхідність судово-правової реформи обумовлена  й  тим,  що суди і правоохоронні органи переживають глибоку кризу,  викликану перевантаженістю,       незадовільним        матеріальнотехнічним забезпеченням.  Суди  як  і  вся  система  юстиції були придатком командноадміністративної системи і провідником її  волі.  Суд  не мав влади, а влада безконтрольно користувалася судом. Це зумовило сприйняття правоохоронних органів як пригнічуючої  сили.  А  стан боротьби  із  злочинністю  і її зростання,  особливо числа тяжких злочинів,  породжує громадську  думку  про  нездатність  міліції, прокуратури,  суду  задовольняти  потреби  суспільства,  а  також недовір'я до них.

 

     16

 

     Торік результати соціологічного опитування показали, що лише 10 відсотків опитаних заявили про повне довір'я до правоохоронних органів.

 

     Система існуючої   кримінальної   юстиції   не    забезпечує суспільство необхідною інформацією про злочинність, про негативні наслідки її для суспільства, про результати діяльності цієї ланки правосуддя.

 

     Кожен слідчий МВС веде в середньому понад 60 кримінальних  справ  за  рік.  Судами  щорічно   розглядається близько  1  мільйона цивільних та кримінальних справ,  матеріалів про  адміністративні  правопорушення.  І  кількість  їх  постійно зростає.

 

     Важкі умови  праці,  соціальна  незахищеність  призводять до того,  що кваліфіковані працівники  залишають  роботу.  За  п'ять років  з  посад  слідчих  системи МВС звільнилося близько 4 тисяч працівників.  За два останніх роки в Україні вибуло 20  відсотків народних  суддів.  У  місті  Києві  заявили  про свою відмову від перевиборів  на  новий  строк  30  відсотків   суддів.   Служіння правосуддю стає все менш престижним.

 

     Становище погіршується  низьким  у  порівнянні  з покладеною відповідальністю   заробітком    співробітників    правоохоронних органів,  їх  незадовільними житловими умовами.  Понад дві тисячі слідчих України не мають житла.  Не  забезпечені  квартирами  183 народних судді.  На цей час в Україні 18 народних судів розміщені в аварійних приміщеннях.

 

     Багато проблем і з непрофесійними суддями

- народними   засідателями.   Особливо   останнім  часом  помітне прагнення керівників госпрозрахункових підприємств, кооперативних організацій   утриматися  від  виборів  народних  засідателів,  а обраним перешкоджають

 

     17

 

     залишати робочі місця для виконання обов'язків у суді.

 

     Ці основні фактори свідчать про те,  що на перспективу  таке становище  матиме  ще  важчі  матеріальні,  моральні та політичні наслідки і може звести нанівець  і  без  того  розхитану  віру  в формування  судової влади парламентом України,  створення юстиції на рівні цивілізованих потреб суспільства.

 

     У цей складний час розбудови правової держави  нам  потрібно виробити  новий,  правовий  світогляд.  Старе  мислення  приписує юстиції завдання  і  можливості,  які  їй  не  властиві.  Нерідко функції  юстиції відносяться до виконавчих та розпорядчих,  що ні теоретично, ні практично не виправдано.

 

     Крім того,  суспільству стійко  нав'язана  думка,  що  метою кримінальної юстиції є лише боротьба із злочинністю. Насправді це не так.  Основним завданням  кримінальної  юстиції  є  не  тільки боротьба  із  злочинністю,  а  й  захист суспільства від злочинів шляхом застосування кримінальних законів,  реалізація гарантій  у здійсненні   громадянами   своїх  прав  та  задоволення  законних інтересів.  Застосування кримінального  закону  не  означає  лише притягнення   до   кримінальної  відповідальності  і  призначення покарання. Тут є більш глибокий зміст - відмова від кримінального переслідування невинних.

 

     Назріла проблема  про  те,  чи  буде  мати вагомі результати об'єднання слідчих  підрозділів  трьох  відомств  -  Прокуратури, Міністерства  внутрішніх  справ,  Служби безпеки України - в один комітет.

 

     18

 

     Мотиви такої   позиції:   по-перше,    об'єднання    слідчих підрозділів в одних руках є неприйнятним,  бо іноді це призводило до зловживань.

 

     По-друге, невиправданим є і становище слідчих  МВС  і  СНБУ, які перебувають у прямому підпорядкуванні начальників структурних підрозділів,  що є органами дізнання,  а це суперечить  зміцненню процесуальної  незалежності  слідчих  і шкодить інтересам завдань кримінальної юстиції.  Є і протилежна думка, щоб залишити слідчих у старих структурах. Думаю, всі ці питання необхідно обговорити у Верховній Раді, щоб висловити свою позицію.

 

     Залишається конституційною     проблемою     питання     про незалежність суду.  Так, згідно з статтею 153 Конституції України ще існує система підзвітності суддів органам, що їх обрали. В цих умовах  трапляються  випадки,  коли  суддя  змушений  підкорятися закону,  який не відповідає Конституції України.  Це означає,  що без   вирішення   проблеми   незалежності  суддів  і  працівників правоохоронних  органів,  які  виконують  процесуальні   функції, неможливо розраховувати на успіх судової реформи.

 

     Юстиція не  може бути служницею або сліпим знаряддям окремих осіб чи будь-якої з існуючих  влад.  Найвище  її  служіння  -  це служіння закону, захисту прав і свобод громадян України.

 

     До недавнього   часу  причину  неправедного  суду  бачили  у втручанні  партійних  чи  радянських  органів  у  сферу  юстиції. Соціологічні  дослідження підтверджують це.  Чверть суддів із 736 опитаних  піддавалися  незаконному  сторонньому  впливу  вказаних органів.

 

     19

 

     Зараз з'явилися    нові   форми   втручання   в   діяльність правосуддя:  пікетування приміщень судів, проведення демонстрацій та  мітингів,  а  іноді  витребування  справ  окремими  народними депутатами.

 

     Судді не позбавлені  залежності  від  місцевої  влади  через систему   обрання,   забезпечення  судів  приміщеннями,  паливом, транспортом,  а  судових  працівників   квартирами,   телефонами, путівками.

 

     Відповідно до  статті  4  Кримінальнопроцесуального  кодексу України  суд,  як  і  прокурор,  слідчий   та   орган   дізнання, зобов'язаний  порушувати  кримінальну справу у випадках виявлення ознак злочину.  Тим часом не виникає сумнівів,  що  така  функція суду  сприяє створенню механізму кримінального переслідування,  а суд втрачає якість неупередженості,  мимоволі стає в одну упряжку з прокурором, слідчим та органом дізнання.

 

     Цілеспрямоване поєднання  завдань цих органів щодо виконання функцій обвинувачення та суду в  єдине  ціле,  що  мало  місце  в минулому, замість вирішення справи по суті призвело до деформації справжньої мети юстиції, зумовило обвинувальний ухил у діяльності всіх правоохоронних органів.

 

     Серйозні недоліки  є  і  в  захисті  прав і свобод громадян. Негуманність юстиції тут проявляється щодо осіб,  які опинилися в орбіті діяльності правоохоронних органів.

 

     Погоджуючись із необхідністю розширення прав і процесуальних гарантій органів юстиції, неможливо обійти становище потерпілого, право  якого  в  захисті  своїх інтересів обмежено передусім його непоінформованістю.  При відмові в порушенні кримінальної  справи потерпілий взагалі не наділяється

 

     20

 

     будь-якими правами, а у випадку закриття справи отримує лише коротке повідомлення про це,  по  суті  позбавляючись  можливості оскаржити прийняте рішення.

 

     Потрібно в  законодавчому  порядку  надати потерпілому право вимагати  відшкодування   державою   збитків,   заподіяних   йому злочином, і для цього треба створити спеціальний державний фонд.

 

     Ряд невиправданих  правових  обмежень  з'являється також для цивільних позивачів і відповідачів.

 

     Невиправдано і   всупереч   міжнародній   судовій   практиці порушуються   права   обвинувачених,   потерпілих,  позивачів  та відповідачів через відсутність касаційного оскарження  вироків  і рішень,  ухвалених  судовими колегіями Верховного Суду України як суду першої інстанції.

 

     Кримінальний кодекс  України  переповнений   інкримінуванням дій,  які за своєю природою (в умовах ринку) не повинні вважатися злочинними.  Багато  з  них  спрямовані   на   розширення   сфери застосування  кримінальних законів та посилення покарань.  Чимало негуманних норм  щодо  права  власності  потребує  перенесення  в Цивільний  кодекс.  Одначе  правоохоронні  органи  та суд змушені сьогодні застосовувати такі норми при вирішенні судових справ.

 

     Гальмом у проведенні реформи судової  влади  є  процесуальна недосконалість діючого законодавства. Так, кримінальний процес на перший  погляд  містить  елементи  змагальності,   але   фактично процесуальні функції сторін чітко не розмежовані. Суд, наприклад, має право  порушувати  кримінальну  справу  за  матеріалами,  які підготовлені в протокольній

 

     21

 

     формі. Він    зобов'язаний    сформулювати    обвинувачення, віддавати  обвинуваченого  до  суду,   зачитувати   обвинувальний висновок,  виносити обвинувальний вирок навіть у випадках відмови прокурора від обвинувачення.

 

     Саме тому судове провадження в цілому викликає  у  населення далеко  не  позитивні  емоції.  Настав  час  перетворити  суд над людиною в суд для людей,  для захисту їх законних інтересів, прав і  свобод.  Суд  має  стати  пошуком  істини  і реальним гарантом дотримання законності в суспільстві.

 

     Концепція судово-правової реформи,  яка представлена на  ваш розгляд,  закладає  основи  і  правовий  механізм для становлення сильної і самостійної судової влади в правовій державі,  яка може протистояти   будь-якій   сваволі,  визнати  незаконним  будь-яке рішення, що порушує права і законні інтереси громадян і юридичних осіб.

 

     Головною метою    судово-правової   реформи   у   формуванні незалежності  судової  влади  є   перебудова   судової   системи, створення нового законодавства, вдосконалення форм судочинства. У ході реформи необхідно реалізувати демократичні ідеї  правосуддя, вироблені  світовою  практикою  і  наукою,  створити таку систему законодавства,  яка б  забезпечила  незалежність  судової  влади, максимально  наблизила  суди  до  населення,  поступово здійснила спеціалізацію судів та чітко

 

     22

 

     визначила їх компетенцію,  гарантувала право громадянина  на розгляд  його  справи  компетентним,  незалежним  і неупередженим судом.

 

     Для цього  необхідно   виробити   принципи   судово-правової реформи,  якими мають бути:  створення такого судочинства,  яке б максимально  гарантувало  право  на  судовий   захист,   рівність громадян перед законом, створило умови для дійсної змагальності і реалізації  презумпції  невинності;  вилучення  з   кримінального закону  діянь,  які в сучасних умовах ринку не можуть визнаватися злочинними; реформування системи кримінальних покарань; обмеження застосування,  а  в майбутньому скасування застосування виключної міри покарання - смертної кари; розгляд окремих категорій судових справ  суддями одноособово,  а також колегіями професійних суддів та судом присяжних;  встановлення судового контролю за законністю і  обгрунтованістю  процесуальних  рішень  слідчих  органів,  які обмежують права громадян; перевірка законності та обгрунтованості судових  рішень  в  апеляційному  і  касаційному  порядку  та  за нововиявленими обставинами.

 

     23

 

     Доцільно передбачити вже на  першому  етапі  судово-правової реформи  створення  незалежного  Вищого  апеляційного суду,  який переглядав би справи в апеляційному порядку  /такі  суди  успішно діють  у  цивілізованих країнах/,  а Верховний Суд України був би вищим касаційним  судом.  При  цьому  не  передбачається  великих фінансових   асигнувань,  оскільки  частина  судових  працівників перейде в апеляційний суд з Верховного Суду України.

 

     Необхідно значно  поліпшити  нормативне  регулювання  стадії судового  розгляду  справ.  Підсудному повинні бути надані широкі можливості  захищатися  від  обвинувачення  законними  способами. Права   потерпілого   повинні   надаватись  і  юридичний  особам, потерпілим  від  злочинів.   У   разі   відмови   прокурора   від обвинувачення  потерпілий має право вимагати продовження розгляду справи і ухвалення в ній судового рішення.

 

     Думаю, що метою допустити деяке спрощення судових процесів у справах,  у  яких  підсудний  повністю  визнав  себе  винним.  Це виправдано світовою практикою.  Після  його  допиту  в  суді  при відсутності заперечень з боку прокурора,  підсудного, захисту суд може  зразу  перейти  по  судових  дебатів.  Навіщо  ломитися   у розчинені двері і доводити те,  чого ніхто не заперечує?  Розгляд цивільної справи по суті повинен починатися не з доповіді  судді, а  із  заслуховування  вступних  промов  сторін.  Судовий розгляд замінюється ухваленням резолютивної частини вироку чи рішення.

 

     24

 

     У процесі розробки концепції і її створення в комісіях  були подані альтернативні пропозиції.  Зокрема, замість суду присяжних пропонується  зберегти   інститут   народних   засідателів,   але докорінно  реформувати  його.  При  цьому  підкреслювалося,  що в зарубіжних країнах суд присяжних використовується дуже рідко,  що це  суд  не  на  основі  закону,  а  виключно на емоціях,  а тому вірогідність судових помилок дуже висока. Щодо інституту народних засідателів, то його треба зберегти для окремих категорій справ.

 

     Передбачається право   громадянина   на   суд   з   органами державного управління.  Як  свідчить  практика  у  цій  категорії справ,   понад   40   відсотків   громадян   були  притягнуті  до адміністративної  відповідальності  органами   виконавчої   влади безпідставно.   Саме   життя   вказує  на  необхідність  визнання самостійного виду правосуддя у розгляді справ про адміністративні правопорушення  і введення принципу презумпції невинності у сфері адміністративно-деліктних відносин.

 

     Таким чином,  в  цілому  нова  система  судової   влади   на території  України  передбачає  дію Конституційного Суду України, загальних судів,  очолюваних Верховним Судом України, арбітражних судів   під   керівництвом   Вищого  арбітражного  суду  України, адміністративних  судів,  а   в   перспективі   утворення   інших спеціалізованих судів - сімейних, земельних тощо.

 

     25

 

     За концепцією  в систему загальних судів пропонується ввести мирових судів, які одноособово розглядають кримінальні справи про злочини,  що  не  мають  великої суспільної небезпеки,  нескладні цивільні та окремі адміністративні  справи.  Але  існує  не  менш аргументована  інша  точка  зору.  Пропонується  замість  мирових суддів збільшити кількість районних,  обласних суддів,  що  дасть можливість провести спеціалізацію судів, більш чітко організувати їх роботу.  Бажано вислухати вашу думку з цього питання. До речі, в концепції є додаток, в якому подано всі альтернативні варіанти.

 

     В умовах  створення  Збройних  Сил,  Прикордонних  військ  і Національної гвардії  незалежної  України,  враховуючи  специфіку діяльності військових формувань,  пропонується зберегти військові суди,  але в підпорядкуванні системи Верховного Суду України, які значно  реформуються  і звільняються від будь-якої залежності від військового командування.  Ці суди розглядатимуть лише справи про військові  злочини  військовослужбовців  та справи про соціальний захист їх. Запропоновано й альтернативний варіант, де йдеться про те, що в діяльності військових судів особливої специфіки немає, а тому  виконання  їх  функцій  слід  покласти  на  загальні  суди. Вирішальне слово щодо цього за вами.

 

     Концепція судово-правової    реформи    закріплює   принципи незмінюваності і недоторканності  суддів.  Судді  Конституційного Суду,  Верховного  Суду  та  Вищого  арбітражного суду обираються Верховною Радою України безстроково. З метою професійного відбору кадрів

 

     26

 

     для суддів,   які   призначаються   вперше,   встановлюється п'ятирічний строк.  Подана і дещо інша пропозиція -  про  надання права   Президенту   України   призначати  лише  суддів  районних /міських/,  міжрайонних судів.  Що ж стосується суддів усіх інших ланок судової системи,  то вони повинні обиратися Верховною Радою України.  Це є  принциповим  положенням,  і  його  теж  необхідно обговорити.

 

     Проблему недоторканності  суддів запропоновано вирішити так. Судді всіх рівнів не можуть бути притягнуті  до  кримінальної  та адміністративної  відповідальності  і  взяті  під варту без згоди Верховної Ради  України.  Принциповим  є  положення  про  те,  що кримінальна   справа   проти  судді  може  бути  порушена  тільки Генеральним прокурором України за згодою Верховної Ради  України, яка одночасно вирішує питання про зупинення повноважень судді.

 

     Передбачається звільнити суддів від виконання невластивих їм функцій.  Суддя не може бути депутатом,  перебувати в  політичній партії,  займати будь-які інші посади, здійснювати підприємницьку діяльність.

 

     По-новому складаються відносини прокурора з судом.  Прокурор не  повинен  здійснювати  нагляду  за  діяльністю судів у процесі розгляду справ.  Він є рівноправним учасником судового процесу  і підтримує державне обвинувачення.

 

     Докорінного реформування  потребує  діяльність  Міністерства юстиції.  Шляхом розробки законодавчих актів Міністерство юстиції має  забезпечувати і координувати роботу,  сортовану на практичну реалізацію судової реформи. На нього покладаються функції

 

     27

 

     підготовки кадрів,  ведення державної реєстрації нормативних актів  міністерств  і  відомств  України,  які  стосуються прав і законних інтересів громадян або мають міжвідомчий характер.

 

     Принциповим є  питання  про   взаємовідносини   Міністерства юстиції  і  його органів на місцях із судами.  Концепція виключає втручання з боку Міністерства юстиції в діяльність судів.

 

     Проблемним є питання,  чи займатиметься Мінюст організацією, матеріально-технічним     і    житлово-побутовим    забезпеченням діяльності  судів.  Переважає  думка,  що   треба   залишити   за Міністерством  юстиції  ці  функції,  а  судам  надати можливість займатися лише правосуддям.

 

     Закріплюються гарантії       самостійності       адвокатури, розширюються  професійні  права  адвоката і одночасно посилюється його  відповідальність.  Адвокатам  надається   право   займатися приватною  практикою  або добровільно об'єднуватися в адвокатські об'єднання і нести повну відповідальність за свою діяльність.

 

     Принципово нові підходи запропоновані в системі фінансування судової  влади.  Вона повинна здійснюватися за рахунок державного бюджету,  самостійним розділом із розподілом за окремими статтями бюджету   щодо  кожного  виду  судової  влади.  При  цьому  треба встановити,  що бюджет не може  бути  зменшений  без  відповідної згоди  Конституційного  Суду  України,  Верховного Суду України і Вищого арбітражного суду України. Розміри загальних асигнувань на судову   владу  мають  визначатися  в  процентах  пропорційно  до бюджету,  виходячи із співвідношення  фінансування  законодавчої, виконавчої  і  судової  влади.  За  розрахунки  могла  б  правити практика передових країн.

 

     28

 

     Ми розуміємо,  що це робиться не за один раз,  але це  треба зробити.

 

     У процесі  першого  етапу реформи передбачається розробити і ввести в дію найважливіші законодавчі акти, які регулюють основні ланки системи судової влади.

 

     Послідовно мають запроваджуватися організаційні структури із спеціалізації  правосуддя  -  утворення,   як   уже   говорилося, адміністративних   судів,   судів  по  розгляду  сімейних  справ, земельних  судів,  у  справах  неповнолітніх.  Треба  створити  в загальних  інтересах  усіх влад інститут законодавства і правової реформи при Верховній Раді України.

 

     Проектом концепції   викладено   основи    фінансування    і матеріально-технічної   бази,   перехід  на  комп'ютерні  системи ведення кодифікації правових актів тощо.

 

     Шановні народні депутати!  Закликаю вас  доповнити  реальним змістом проект концепції судово-правової реформи, проведення якої стане невід'ємною частиною формування правової держави України  в інтересах всього її народу.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу запитання до доповідача. Перший мікрофон.

 

     ЧЕРНЕНКО В.Г.   Уважаемый   Александр   Павлович!  Хотел  бы обратиться  к  вам  с  такими  вопросами.  Как  юрист,  насколько компетентным вы считаете суд присяжних? На ваш

 

     29

 

     взгляд, этот  суд - действительно суд на основе закона?  Или это суд на  основе  эмоций?  Насколько,  с  вашей  точки  зрения, интересен вопрос о мировых судьях? Чем отличаются военные суды от гражданских?

 

     КОЦЮБА О.П.  Дуже проблемні питання.  Вони були неодноразово предметом обговорення і в нашій комісії,  і в комісії,  утвореній Президією Верховної Ради. Дійсно /і я про це говорив у доповіді/, суд присяжних - це історична традиція.  Але, узагальнивши світову практику,  ми переконалися,  що все-таки треба було б не приймати точку  зору про суд присяжних,  хоч такий суд введений і в Росії. Чому? Тому що суддями суду присяжних будуть, по суті, громадяни з вулиці,   якщо   можна   так  образно  сказати.  А  нам  потрібен професійний суд.

 

     Я розмовляв  з  ученими,  які  намагалися   узагальнити   цю практику.   Зокрема  з  Глібом  Івановичем  Чангулі,  який  хотів побачити такий суд в Америці.  Приїхав - і  відмовився  від  суду присяжних,   а  заявив  про  те,  що  справи  повинен  розглядати професійний суд.

 

     Тому пропонуємо  саме  два  варіанти.  Другий  ви  бачите  в "Додатку":  відмовитись від суду присяжних,  а "зберегти інститут народних засідателів" і розглядати окремі справи  за  їх  участю. Цей інститут у нас ввійшов в історію.  Що стосується інших справ, то їх слід розглядати професійно,  де одноособово,  а де  -  і  в складі кількох професійних суддів.  Це,  на наш погляд, дозволить судам уникнути помилок у своїй діяльності.

 

     30

 

     Стосовно мирових суддів,  то я відповів би вам так. Інститут мирових  суддів був уведений в Росії під час судової реформи 1864 року.  А Україна тоді  входила  до  складу  царської  Росії.  Цей інститут на першому етапі,  по суті справи,  себе виправдав,  але мирові  судді  були  непрофесійні.  Зокрема,  мировим  суддею   у Брацлаві  був знаменитий хірург Пирогов.  Збереглися справи,  які він розглядав.

 

     Але на  сьогодні,  на  нашу  думку,  мировий  суд  себе   не виправдає.

 

     Ми аналізували це питання з участю і практичних працівників, і багатьох вчених.  Хоч висловлювалися різні думки, але більшість схилялася   до   того,  щоб  дати  можливість  розглядати  справи професійним суддям.

 

     Що стосується військових судів.  Де питання проблемне.  Якщо дотримуватися точки зору,  викладеної в проекті концепції, що цей суд має специфіку, що у нас відбувається військова реформа, то їх можна  залишити.  Пропонується  й  інша точка зору:  що виконання функції військових судів слід покласти на загальні суди.

 

     Але якщо залишити суди у військових  частинах,  то  вони  не повинні   бути   підпорядковані  військовому  командуванню.  Вони повинні підпорядковуватися Верховному Суду.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Олександре  Павловичу,  прошу  вас   відповідати стисліше. Не лекцію треба читати, а дати коротку відповідь.

 

     Будь ласка, другий мікрофон.

 

     31

 

     ГРИНІВ І.О.,   голова   підкомісії  Комісії  Верховної  Ради України з питань  діяльності  Рад  народних  депутатів,  розвитку місцевого самоврядування /Нестеровський виборчий округ, Львівська область/.  Шановний Олександре Павловичу!  Я збирався  задати  це запитання  Василю  Васильовичу,  але у зв'язку з тим,  що мені не дали слова, задам його вам.

 

     Ми сьогодні розглядаємо питання про третю  владу  -  судову. Воно   має  безпосереднє  відношення  як  до  законодавчої,  так, очевидно,  і до виконавчої влади.  Чи не варто  було  б  спочатку розглянути  питання про представлення Президентом нового Міністра юстиції,  одночасно почувши його думку про  ставлення  виконавчої влади  до  судової,  а після цього перейти до проекту про реформу судової влади? Як ви вважаєте, беручи до уваги ситуацію, що зараз склалася?

 

     КОЦЮБА О.П.  Я  вам чітко відповім,  що затвердження окремих міністрів,  у  тому  числі  Міністра  юстиції,  не  має   ніякого відношення до судово-правової реформи.

 

     Щодо другого  запитання.  Думаю,  що  і  Президенту,  і  нам потрібно керуватися тим,  що належить  до  компетенції  Верховної Ради. Ми прийняли постанову і запропонували Президенту привести у відповідність  з  Конституцією  процедуру  затвердження  Міністра юстиції.   Ви   знаєте,  що  за  Конституцією  Президент  повинен пропонувати кандидатуру, а нам пропонується не кандидатура, а вже міністр. То нехай

 

     32

 

     Президент це    вияснить,   потім   запропонує   кандидатуру Верховній Раді,  і ми її затвердимо.  Але  знову  ж  таки  це  не впливає на проведення судово-правової реформи.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Олександре   Павловичу!   Думаю,   нам  потрібно виходити з того,  що Президент  прийняв  до  виконання  постанову Верховної  Ради  і вніс кандидатуру.  Доручено комісіям,  вашій і іншій,  розглянути її і внести на розгляд Верховної Ради. Давайте відповідно і діяти.

 

     Прошу, третій мікрофон.

 

     КОРОБКО М.І.,  секретар  Комісії  Верховної  Ради  України у питаннях   екології    та    раціонального    природокористування /Тернівський виборчий округ,  Дніпропетровська область/. Шановний Василю Васильовичу!  Нині,  коли триває беззаконня, започатковане ще в сталінські часи...

 

     33

 

     ...гадаю, 15 хвилин на запитання й відповіді - замало.  Нам треба  реально  дивитися  на  життя,  на безправ'я, в полоні якого опиняється кожна людина, звертаючись до суду,  до суддів,  які свого часу заганяли людей до психіатричних лікарень,  грали  на  руку адміністративному апарату.  Постараюсь якомога коротше задавати питання.

 

     Шановний Олександре Павловичу! З вашого виступу зрозумів, що вас не влаштовують пікетуючі,  те,  що деякі депутати намагаються якось посприяти людям у розгляді їхніх справ. Розумію: у державі, де панує закон,  - це, безумовно, нонсенс. Але як можна відстояти права людей у нашій державі,  де майже ніхто не  пішов  з  місця, фактично  будучи  негідником?  Кілька  місяців  тому я пропонував прийняти положення,  яке б позбавляло терміну  давності  допущені беззаконня.   Ніби  всі  погоджувалися.  Але  ось  Верховний  Суд розглядає  справу,  скажімо,  громадянки   Будинської,   і   коли зруйнована система доказів...

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні   депутати,  прошу  уваги.  Будь  ласка, Михайле Івановичу, сформулюйте своє питання коротко.

 

     КОРОБКО М.І.  Гаразд.  Яка  відповідальність   представників судової  влади  передбачається раніше і тепер у разі підтасування або  зникнення  документів,  які  подавалися  до   суду   людьми, учасниками судового процесу?  Як реагувати, скажімо, на ситуацію, коли є п'ять протестів прокурора району,  два -  області,  два  - Генерального прокурора України,

 

     34

 

     а суд відхиляв звинувачення? То де ж та інстанція, яка все ж встановить істину?

 

     КОЦЮБА О.П.  Дякую. Ваші питання непрості. Проблеми наболілі для  України,  для  людей.  Погоджуюся  з  вами,  що  окремі суди припускаються помилок.  Але ж це зовсім не  значить  розв'язувати проблеми пікетуванням, іншими діями.

 

     Саме тому    й    міняється    судова   система,   вводяться адміністративні,  тобто апеляційні, конституційні, інші суди, які розглядатимуть конкретні справи. Є інстанції, зокрема апеляційні, для перегляду тих справ у повному обсязі.

 

     Тепер щодо  відповідальності  суддів.  Суддя,  який   зробив підтасовування,  я  повторюю  саме  ваші  слова,  або вчинив інші протиправні дії, притягається до відповідальності, в тому числі й кримінальної.  Усі  ці  випадки  в  плані відповідальності суддів будуть  передбачені.  Реформа   покликана   ліквідувати   систему беззаконня, яка мала місце.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, перший мікрофон.

 

     МАРЧЕНКО В.Р.  Уважаемый Александр Павлович!  Не считаете ли вы, что дробление суда станет шагом назад в судебной реформе и не позволит  создать его сильным и независимым?  Как вы относитесь к идее единого Верховного Суда,  в котором были бы конституционная, арбитражная и,  при необходимости,  другие палаты? Не считаете ли вы,  что в рассматриваемом сегодня документе заложена возможность деградации судей,

 

     35

 

     поскольку в процедуре лишения полномочий нет отзыва?

 

     И последнее.  В  докладе  вы  сказали  о том,  что Президент назначает судей районного и областного уровня. Вы знаете, в какой степени   влияет   исполнительная   власть   на  законодательную, насколько больше полномочия мы дали представителям Президента?  Я думаю,  без  своих  представителей  на  местах Президент не будет назначать судей,  ведь там решается основная масса  вопросов.  Не считаете  ли  вы  этот  механизм  недостаточным  для того,  чтобы сделать суд независимым?

 

     Спасибо.

 

     КОЦЮБА О.П.  Дякую.  Ми  не  передбачаємо  дроблення  судів. Йдеться про створення в системі судової влади незалежних судів із орієнтацією на кращі зразки світової практики.

 

     Із усіх   країн,   діяльність   судової   влади   яких    ми узагальнювали, єдині Сполучені Штати Америки мають Верховний Суд, де діє палата для нагляду за виконанням Конституції. Американські вчені  вельми  скептично відгукуються про цю систему.  Нам ближче німецька, французька, тобто європейські системи.

 

     Що ж стосується кваліфікації суддів,  їх декваліфікації,  то цей  механізм  буде відпрацьовано в законодавчих актах про статус народних суддів, про судоустрій і таке інше.

 

     Відносно Президента,  дійсно, виникло два питання. Верховний Суд,  Вищий  арбітражний  суд,  їх  колегії,  Конституційний  Суд повністю  формуються  Верховною  Радою.  Було  запропоновано,  що обласні і нижчі суди формуються Президентом. Але і тут

 

     36

 

     виявилися дві    точки   зору:   обласні   і   міські   міст республіканського  підпорядкування  суди   формуються   Верховною Радою, а районні і міські - Президентом.

 

     Давайте дійдемо   згоди   у  цьому  питанні.  Це  ускладнить процедуру затвердження,  хоч воно дало б справді  незалежність  з точки зору виконавчої влади.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, другий мікрофон.

 

     ЯЦЕНКО В.М., заступник голови Комісії Верховної Ради України з питань Чорнобильської катастрофи /Коростенський виборчий округ, Житомирська область/.  Шановний Олександре Павловичу! Погодьтеся, будь ласка,  з тим,  що існуюча система  розгляду  скарг  і  заяв громадян  антиправова  за своєю суттю.  І її мають замінити суди. Крім цього,  останнім часом ми прийняли  цілий  ряд  законодавчих актів,  які  перевантажують  роботою  суди  у  кілька  разів.  Чи вистачить  їхньої  чисельності,  а  точніше  кажучи,  чи  науково обгрунтована  та  чисельність,  яку  ви  наводите  в  додатках до проекту  концепції  цієї  реформи?  І  що  таке  судова   міліція /сторінка  11/?  Чи  це  якийсь  самостійний  підрозділ  існуючої міліції, чи нова вертикаль, створена в системі влади?

 

     КОЦЮБА О.П. Дякую за запитання.

 

     Повинен сказати, що у нас становище зі скаргами складне.

 

     37

 

     Можу навести такий приклад: у колишньому Союзі писали скарги 56 мільйонів чоловік.  Перемножте це на тих,  хто їх розглядає, і побачите,  що практично вся країна займається або розглядом,  або писанням  скарг.  Через  те пропонується система адміністративних судів.  Це повинно  докорінним  чином  змінити  порядок  розгляду скарг. Плюс те, що ми введемо земельні суди. Це нагальна потреба, бо ці  питання  розглядаються  в  адміністративному  порядку.  Це покладе край тому беззаконню, яке має місце у розгляді скарг.

 

     Що стосується   судової   міліції,  то  скажу,  що  це  буде відповідний підрозділ у системі  Міністерства  внутрішніх  справ, який   підтримуватиме  порядок  у  судах.  Є  випадки  /і  досить неприємні/, коли на період розгляду справ варто брати під охорону суд чи суддів. Цей підрозділ і займатиметься цим питанням.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні колеги! Був відведений регламент - до 15 хвилин.  Але біля мікрофонів - ще три депутати.  Дозволите надати їм слово?

 

     Прошу, третій мікрофон.

 

     БАТАЛОВ В.Г.,  редактор  острозької районної газети "Життя і слово"  /Здолбунівський  виборчий  округ,  Рівненська   область/. Вельмишановний  Олександре  Павловичу!  Ви передбачаєте в проекті концепції три етапи реформи - з 1992 року  по  1998  рік.  Чи  не завеликий це термін для своєрідного експерименту щодо реформи? Це

- перше.

 

     38

 

     І друге.  Судді  призначаються  безстроково,  в  тому  числі Президентом.  Ви  сказали,  що  десь  у сорока країнах розглядали подібну концепцію.  Але йдеться про суспільства з високим  рівнем цивілізованості, моральності і духовності.

 

     Але в нас - перехідний період нестабільності. Чи знайдемо ми кришталево чесних людей,  фактично тисячу чоловік? Можливо, варто обмежити  строк  п'ятьма  роками  або  ж  поки  що обирати суддів всенародно?

 

     КОЦЮБА О.П.  Це питання  теж  було  предметом  прискіпливого розгляду,   тому   що,  дійсно,  і  правосвідомість  громадян,  і правосвідомість самих суддів,  які формувалися в  нашій  системі, має  бути набагато вищою.  Зараз є кілька пропозицій - призначати суддів на  п'ять  років,  призначати  безстроково.  Незабаром  ми розглядатимемо   проект   Закону   про   Конституційний  Суд,  де пропонується строк обрання - десять років. Тобто тут не знайшлося єдиного підходу. І ця проблема хвилює всіх.

 

     На мій    погляд,    варто    затверджувати   суддів,   крім Конституційного Суду,  спочатку на п'ять років,  так  би  мовити, дати  їм  строк  для  випробування,  а  потім  уже  затверджувати безстроково,  щоб вони при здійсненні правосуддя не залежали  від будь-яких систем.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, перший мікрофон.

 

     ЗАДОРОЖНИЙ Б.В.,  голова  підкомісії  Комісії Верховної Ради України у питаннях екології та раціонального  природокористування /Маріупольський - Центральний

 

     39

 

     виборчий округ,   Донецька   область/.  Шановний  Олександре Павловичу! Знайомлячись із проектом Концепції, я звернув увагу на те,  що  в ньому досить розвинута система правового,  соціального захисту суддів.  Це - необхідно. Але, на мій погляд, тут майже не розвинута  система  захисту  тих,  кому  доведеться звертатися до суду.    Йдеться,    зокрема,    про    відсутність     будь-якої відповідальності  за численні помилки чи навіть про необ'єктивний розгляд справ суддями.

 

     Якщо говорити  про  професійні  помилки,  скажімо,  медичних працівників, то така система передбачена, але у даному випадку її немає.  Тому у мене таке запитання.  Чи не вважаєте  ви,  що  при подальшій розробці концепції треба передбачити і захист тих,  хто звертатиметься до суду?

 

     КОЦЮБА О.П.  Безперечно,  щодо цього питання  ми  однодумці. Зверніть  увагу  на те,  що там ми порушили питання про створення спеціального державного фонду.  Для чого? Для того щоб у випадку, коли  потерпіла  будь-яка особа,  держава повинна відшкодувати їй збитки.  І  справа  держави,  зокрема  відповідних   органі   в,- розслідувати злочин і відшкодувати винному збитки.

 

     Повинен сказати,   що   там  є  кілька  положень  про  права юридичних осіб.  І це теж невипадково,  адже ми вступили у ринок. Створюються   юридичні  особи,  які  здійснюють  свою  економічну політику.  Потрібно захистити їхні права.  І  про  це  в  проекті Концепції сказано, подивіться більш уважно.

 

     Йшлося і  про  тих  осіб,  яких було безпідставно засуджено. Повинна бути повна моральна і матеріальна їх реабілітація.  І про це  йдеться в проекті.  Основні положення відпрацьовуватимуться в кодексах,  які  будемо  приймати,  -  і   в   Цивільному,   і   в Кримінальнопроцесуальному,  і  в  адміністративному тощо.  Все це передбачається.

 

     40

 

     БОНДАРЧУК А.І.,  голова підкомісії  Комісії  Верховної  Ради України   з   питань  гласності  та  засобів  масової  інформації /Горохівський  виборчий  округ,  Волинська   область/.   Шановний Олександре   Павловичу!  Просив  би  вас  аргументовано  пояснити доцільність  утворення  Вищого  арбітражного  суду   і   обласних арбітражних  судів.  Адже  арбітраж - це той же суд.  У Концепції судово-правової  реформи  в  Україні  читаємо:   "Схема   системи арбітражних  судів України".  По суті,  йдеться про схему системи судових судів. Виходить, Вищий арбітражний суд - це вищий судовий суд.  Арбітражні суди є в дуже небагатьох країнах.  Скажіть, будь ласка, про доцільність їх утворення в нас.

 

     І ще  одне.  Чи  є  якась  система  контролю  рішень  судів? Приміром, суд визнав винним, а я не погоджуюсь. То це вже остання інстанція,  чи   передбачений   ще   якийсь   контроль   /зокрема парламентський/ над судами?

 

     Дякую.

 

     КОЦЮБА О.П. Щодо Вищого арбітражного суду, то нагадую, що ми з вами прийняли  Закон  про  арбітражний  суд,  внесли  зміни  до Кримінальнопроцесуального  кодексу,  що  регулюють  ці відносини. Система відносин,  які повинен розглядати Вищий арбітражний  суд, досить складна і при переході до ринку вкрай необхідно,  щоб була класифікація розгляду господарських питань.

 

     41

 

     Ви можете звернутися до Вищого арбітражного  суду  і  ближче познайомитися   з   його  роботою.  Скажу  вам,  що  Україну  вже відвідували  американська  та  англійська  делегації,   і   вони, навпаки,  похвалили нашу систему. До речі, в них теж існують такі суди.  В таких судах  спрощена  система  розгляду,  розглядаються тільки господарські питання і тільки те,  що стосується юридичних осіб.  Це цілком виправдано.  До того ж загальні суди  вивільнені від розгляду справ юридичних осіб. Загальні суди розглядають лише справи громадян або коли однією із сторін є громадянин.

 

     Що стосується  системи  контролю,   то   вона   передбачена. Насамперед  -  це  апеляційний суд.  Про нього в проекті написано окремо,  тож  ви  можете  детально   ознайомитися.   Це   система специфічного   судового   контролю.  Коли  до  апеляційного  суду звертається особа /потерпілий чи  підсудний/,  то,  прийнявши  до розгляду  справу,  він  може розглядати її як у повному обсязі /з викликом свідків,  призначенням експертизи тощо/,  так  і  в  тій частині, яку оскаржує потерпілий чи підсудний.

 

     Крім апеляційного,  існує  і  касаційний суд,  тобто ще одна ланка.  Це ще одна особливість. Невипадково Верховний Суд України за проектом концепції позбавлений права на розгляд справ у першій інстанції  /так  буде  і  в  законодавстві/.  Тому  що  коли  він розглядав  у  першій  інстанції,  то  такі  справи  не  підлягали оскарженню.  Це був нонсенс  у  світовій  практиці.  Порушувались права  людини,  тому  що людина повинна була мати право оскаржити рішення. У проекті концепції таке право надано.

 

     42

 

     Ще одна інстанція відповідного  контролю  -  це  Генеральний прокурор  та  прокурорські  працівники.  Вони  не  втручаються  в розгляд справ,  але коли вирок чи рішення набрали законної  сили, мають право виносити протест.

 

     Що стосується парламентського контролю, то можемо створювати будь-які  тимчасові  комісії  з   цього   питання   і   проводити відповідний розгляд.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Третій мікрофон, будь ласка.

 

     СЛЄСАРЕНКО В.М.,  начальник  відділу  Управління  внутрішніх справ Запорізької області /Жовтневий виборчий  округ,  Запорізька область/.  Уважаемый Александр Павлович! В проекте концепции речь идет о создании единого следственного аппарата.  Если этот вопрос будет решен положительно, то наконец-то сбудется голубая мечта не только ученых-юристов,  но и многих практических  работников.  Но меня  как  практического  работника  интересует,  на  каком этапе проведения  реформы  наше  государство  намерено   приступить   к созданию такого аппарата?

 

     И еще   одно.   Как   вы   думаете,   насколько  практически целесообразна передача следственных изоляторов из ведения  МВД  в ведение  Министерства  юстиции?  Пойдет  ли  это на пользу нашему правосудию?

 

     43

 

     КОЦЮБА О.П.  В  системі,  що  в  наc  склалася,  дуже  важко сказати,  що  це  буде  зроблено  завтра.  На засіданні Комісії у питаннях  законодавства  і  законності   та   комісії   Президії, утвореної  спеціально  з питань реформи,  це питання дебатувалося неодноразово.  Щоб утворити єдиний  слідчий  комітет,  насамперед потрібно мати кошти.

 

     На засіданні   комісій  задавалося  запитання,  хто  вестиме розслідування відносно тих слідчих єдиного слідчого комітету, які порушили закон? Тому, як ви звернули увагу, в проекті концепції є дві позиції: одна викладена в самому проекті концепції, а друга - в  додатку  про  те,  чи доцільно утворювати такий комітет.  Якщо Верховна Рада проголосує за те,  щоб такий комітет  утворити,  то така  робота  проводитиметься  на  другому,  третьому етапах.  Бо одночасно це робити дуже важко.  Крім величезних затрат,  це ще й велика організаційна робота.

 

     Що стосується  передачі  слідчих ізоляторів,  то якщо проект концепції буде затверджений в одному з варіантів

 

     44

 

     і слідчі ізолятори  буде  передано  у  відання  Міністерства юстиції,  то доведеться не лише узагальнити існуючу практику, яка є в літературі, а й поїхати вивчити досвід країн, де Міністерство юстиції  веде  цю  роботу.  Адже  в  ряді  країн слідчі ізолятори передані  у  відання  Міністерства  юстиції.  Враховуючи  світову практику,  потрібно буде відхилити негативне, взяти все позитивне і створити у нас таку систему.  Але на  це  потрібен  час.  Ми  в концепції затвердимо лише напрям і потім реалізовуватимемо його в конкретних законах.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Олександре Павловичу,  спасибі вам за доповідь і відповіді на запитання. Ще є запитання? Другий мікрофон - і все.

 

     ЗІНЧЕНКО А.Л.,  голова  підкомісії  Комісії  Верховної  Ради України з питань народної освіти і науки /Замостянський  виборчий округ, Вінницька область/. Шановний Олександре Павловичу! До мене неодноразово  звертаються  виборці,  які  були  пограбовані.   За існуючої  системи  держава  не  може  забезпечити  стягнення  тих збитків,  яких вони зазнали, хоч винуватці піймані і суд присудив стягнення.

 

     45

 

     Скажіть, будь   ласка,   чи   передбачається   в   концепції судово-правової реформи створення відповідного страхового  фонду, оскільки  громадяни  платять  податки  і  держава  начебто мала б забезпечувати їхню безпеку? Але вона не забезпечує відшкодування. Чи зрозуміли ви, про що йдеться?

 

     КОЦЮБА О.П.  Я зрозумів.  Хотів би, щоб ви уважно подивилися концепцію,  та й у доповіді я говорив,  що створюється  Державний спеціальний  фонд,  з  якого  сплачуватимуться громадянам збитки, яких вони зазнали,  а потім,  у ході  вже  слідства  і  розкриття злочину, будуть відшкодовуватися витрати.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую,    Олександре    Павловичу.   Слово   для співдоповіді надається  Цупренку  Петру  Григоровичу,  заступнику голови Верховного Суду України.

 

     ЦУПРЕНКО П.Г.,  заступник  голови  Верховного  Суду України. Шановні народні депутати!..

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Скільки вам потрібно часу?

 

     ЦУПРЕНКО П.Г. До 15 хвилин.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Немає заперечень? До 15 хвилин.

 

     ЦУПРЕНКО П.Г.  Олександр Павлович Коцюба  у  своїй  доповіді висвітлив  основні принципові положення концепції судово-правової реформи в Україні і фактори, які зумовили необхідність

 

     46

 

     її розробки і  внесення  на  розгляд  Верховної  Ради.  Тому дозвольте зупинитися лише на деяких її положеннях, які стосуються створення дійсно незалежного демократичного суду.

 

     Концепцією передбачається створення  такого  суду,  який  би захищав права і законні інтереси громадян,  і такого судочинства, яке максимально гарантувало б право на судовий  захист,  рівність громадян перед законом, створило б умови для дійсної змагальності учасників судового процесу.  З цією метою,  як було вже  сказано, передбачається введення суду присяжних,  який би розглядав справи лише про особливо тяжкі злочини.

 

     Правда, є й інші  пропозиції,  зокрема,  щоб  суд  присяжних розглядав усі справи,  коли підсудний не визнав себе винним,  або якщо він сам чи  його  захисник  вимагав  розгляду  справи  судом присяжних.

 

     Однак при  вирішенні  цього  питання слід мати на увазі,  що процедура  формування  незалежних  присяжних   засідателів   дуже складна і потребує багато часу.  Сам порядок розгляду справ судом присяжних не розроблений.  Тому віднесення  до  підсудності  суду присяжних  великої  кількості справ,  як це пропонується на цьому етапі,  неможливо  здійснити,  оскільки  це  створить  неймовірну тяганину.  Крім того,  в теперішніх умовах незабезпеченості судів необхідними приміщеннями суду присяжних ніде буде розглядати таку кількість справ.

 

     Тому доцільно  спочатку  передбачити  в  концепції,  щоб суд присяжних розглядав  лише  справи  про  найбільш  тяжкі  злочини, зокрема  про  злочини,  за  які передбачено застосування смертної кари.

 

     З метою   посилення   гарантій    захисту    прав    людини, вдосконалення  судочинства  та прискорення розгляду судових справ передбачається  апеляційний  та  касаційний   перегляди   судових рішень.

 

     47

 

     В апеляційному порядку можуть бути переглянуті рішення судів першої інстанції в  цивільних  і  кримінальних  справах,  які  не набрали  законної  сили.  Підставами  перегляду  судових рішень в апеляційному порядку є спір щодо  доведеності  вини  засудженого, доведеності   позовних  вимог  в  цивільних  справах,  помилки  в застосуванні матеріального  чи  процесуального  законодавства,  а також    неправильність    застосування   заходів   кримінального покарання.

 

     Апеляційний суд  у  колегіальному   складі   професіональних суддів безпосередньо досліджує докази, що стосуються оскаржуваної частини судових рішень.  Дослідження  доказів  у  повному  обсязі проводиться лише у випадках,  коли суд визнає це необхідним,  або коли про це заявили особи, які подали скаргу чи протест.

 

     Розглянувши справу в апеляційному порядку, суд може залишити рішення   суду  першої  інстанції  без  зміни,  змінити  його  чи постановити  нове   рішення.   Рішення   суду,   постановлене   в апеляційному порядку, може бути оскаржене в касаційному порядку.

 

     Апеляційними судами є: обласні суди у справах, розглянутих у першій  інстанції  районними  /міжрайонними,  окружними/  судами. Верховний Суд України - у справах, розглянутих у першій інстанції обласними судами.

 

     Судові рішення,  постановлені судом присяжних,  апеляційному перегляду не підлягають.

 

     На відміну  від  нині  діючого  порядку  перегляду  справ  у касаційному  порядку  підставами  касаційного  перегляду  судових рішень,  передбачених  концепцією,  можуть  бути:  явне порушення прямого смислу матеріального закону чи його тлумачення; порушення істотних  форм  судочинства,  внаслідок  чого  неможливо  визнати судове рішення правильним; порушення правил про підсудність.

 

     У касаційному   порядку   в   строки,   що    передбачаються процесуальним  законом,  можуть бути переглянуті судові рішення у справах,  розглянутих   судом   присяжних,   а   також   рішення, постановлені в апеляційному порядку обласними судами та Верховним Судом України.

 

     48

 

     Стадія перегляду   судових    рішень    за    нововиявленими обставинами   залишається.   Такими   обставинами   можуть  бути: фальшивість   доказів;   неправильні   показання   свідків    або неправильні   висновки   експерта,  на  яких  грунтується  вирок; зловживання суддів,  які винесли вирок,  постанову чи  ухвалу,  а також  зловживання  прокурора,  слідчого чи особи,  яка провадила дізнання.

 

     Концепцією судово-правової   реформи   пропонується   ввести самостійну ланку мирових суддів, а також адміністративних суддів, які організаційно повинні входити до складу районних /міських/ чи міжрайонних судів.

 

     Більшість суддів  вважають,  що  введення  інституту мирових суддів недоцільне,  оскільки  це  потребує  значних  матеріальних затрат і додатково великої кількості приміщень,  якими,  на жаль, не  можемо  забезпечити  навіть  районні  суди,  що  нині  діють. Доцільно  обмежитися  введенням  адміністративних  суддів у склад районних чи  міжрайонних  судів,  які  розглядали  б  справи  про адміністративні  правопорушення  та  про злочини,  які не являють великої суспільної небезпеки,  а також нескладні цивільні справи. З  метою захисту прав громадян ці судді могли б розглядати скарги громадян на неправомірні  дії  органів  управління  та  службових осіб,  якими ущемлюються їхні права. У майбутньому в ході судової реформи суди,  які розглядають адміністративні  справи,  могли  б виділитися в окрему систему.

 

     В останній  час  у  судах  склалося дуже складне становище у зв'язку з тим, що народні засідателі відмовляються брати участь у розгляді  цивільних  і  кримінальних  справ.  У Дніпропетровській області, наприклад, з цих причин у минулому році було зірвано

 

     49

 

     проведення 1500 судових процесів. Таке ж становище і в інших регіонах України.

 

     Причин тут   декілька.  По-перше,  у  зв'язку  з  поступовим переходом до ринкових відносин керівники багатьох  підприємств  і організацій не зацікавлені відпускати народних засідателів у суд. По-друге,  самі народні засідателі не заінтересовані брати участь у  розгляді  справ,  оскільки  вони втрачають у заробітку під нас виконання своїх обов'язків у суді. І по-третє, народні засідателі нерідко  бояться  брати  участь у розгляді справ,  оскільки їхнім сім'ям,  їхнім дітям погрожують,  їх шантажують, на них нападають злочинні елементи.  Народні засідателі,  як правило,  ведуть себе пасивно,  їх  участь  у  здійсненні   правосудця   малоефективна. Більшість суддів вважають,  що інститут народних засідателів зжив себе.

 

     Тому в концепції пропонується  ввести  одноособовий  порядок розгляду  суддями деяких категорій кримінальних справ і більшості цивільних.  Решту справ пропонується  розглядати  з  професійними суддями  колегіально,  а  деякі  з  них  -  із  участю  присяжних засідателів, про що було сказано мною раніше.

 

     Якщо Верховна Рада  погодиться  з  цими  пропозиціями,  слід терміново  внести  зміни  і  доповнення  у  процесуальні кодекси. Відповідні проекти законів з цього питання  Верховним  Судом  уже подані до Верховної Ради.

 

     Проект концепції передбачає збереження військових судів, але вони  повинні  розглядати  лише  справи  про  військові   злочини військовослужбовців та справи про соціальний захист їх. Військові суди вже зараз підпорядковані Верховному Суду,  і в  його  складі має бути утворена військова колегія.

 

     50

 

     Дуже важливими є положення про статус суддів. Особливу увагу хотів би звернути на необхідність  створення  належних  умов  для здійснення   правосуддя,   оскільки   багато  суддів  працюють  у непридатних, а то й в аварійних приміщеннях. Навіть Верховний Суд не має залів судових засідань,  а судді Верховного Суду розміщені по 4-5 чоловік в одній кімнаті. Наші звернення з цього приводу до Верховної Ради і Кабінету Міністрів ні до чого не привели. Багато суддів, у тому числі судді Верховного Суду, роками не забезпечені житлом.  Бажано, щоб відповідні комісії Верховної Ради перевірили хід виконання  рішень  Президії  Верховної  Ради  і  розпоряджень Президента з цього приводу.

 

     У проекті  пропонується  позбавити  суд  не  властивих  йому функцій  обвинувачення,  які  нині   він   змушений,   на   жаль, виконувати.

 

     Разом з тим передбачається розширення функцій захисту вже на початковій стадії розслідування,  порушення кримінальної справи і затримання  підозрюваного або його арешту,  встановлення судового контролю  на  ранній  стадії  розслідування,  зокрема  оскарження санкції  прокурора  на  арешт,  оскарження  постанов слідчого про відмову в порушенні кримінальних  справ,  а  також  про  закриття справ. Значно розширюються права обвинувачуваного, потерпілого та інших учасників судового процесу.

 

     Важливим є також положення про створення сильного  інституту адвокатури  як  самостійної структури по забезпеченню гарантій на правовий захист фізичних і юридичних  осіб,  визнання  необхідних умов  та  гарантій  адвокатської  діяльності,  значне  збільшення чисельності адвокатів за рахунок висококваліфікованих юристів.

 

     51

 

     У зв'язку  з  тим,  що   принцип   змагальності   має   бути реалізований  у  повному  обсязі,  передбачається,  що прокурор є рівноправним  учасником  судового  процесу,  який  повинен  брати участь    у   розгляді   всіх   кримінальних   справ   публічного звинувачення.  У  законодавстві  повинні  бути  чітко   визначені функції прокурора як державного обвинувача.

 

     Побудова правової держави,  непорушність Конституції України та її законів,  захист прав і свобод людини нерозривно  пов'язані зі   створенням   незалежного   суду,  який  мав  стати  гарантом законності й справедливості.  Але для того щоб суди стали справді незалежними,   необхідно  організаційне,  матеріально-технічне  і фінансове  забезпечення  здійснювати  по  вертикалі  за   рахунок державного бюджету. Тобто суди ні в якій мірі не повинні залежати від виконавчої влади.  Тільки за таких  умов  судова  влада  може стати рівноправною владою поряд із законодавчою і виконавчою.

 

     Основні положення  концепції судовоправової реформи схвалені на з'їзді суддів України в  грудні  минулого  року,  на  обласних конференціях  суддів,  проведених у цьому році.  Від імені суддів України прошу народних депутатів схвалити подану на  ваш  розгляд концепцію судово-правової реформи.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую і вам.

 

     Є запитання?

 

     Будь ласка, перший мікрофон. Час - до 10 хвилин.

 

     52

 

     ЯВОРІВСЬКИЙ В.О.,  голова  Комісії  Верховної Ради України з питань Чорнобильської катастрофи /Світловодський виборчий  округ, Кіровоградська область/. Шановний доповідачу! Я зробив невеличкий аналіз головних проблем,  що лягають на  депутатський  стіл.  Цей аналіз  свідчить  про  те,  що  43-44 відсотки скарг до депутатів торкаються роботи суду /нижчої чи вищої ланки/.  Як  ви  оцінюєте таку річ як представник Верховного Суду?

 

     Друге запитання   таке.   Це   прекрасна  концепція,  ми  її приймемо, але скажіть, чи вірите ви в те, що можна взагалі швидко та   оперативно  провести  реорганізацію  судової  системи?  Саме судової системи з гори  до  низу,  не  чіпаючи  Верховного  Суду? Звідки  потрібно починати?  Мені дуже цікаво,  як це бачите ви як представник Верховного Суду.  Чи з самих себе починати треба,  чи починати з низу до гори?

 

     ЦУПРЕНКО П.Г.  Думаю,  що це питання має вирішувати Верховна Рада. Гадаю, що можна і з гори. Принципового значення це не має.

 

     А що стосується першого питання,  то  я  не  зрозумів  його. Повторіть, будь ласка.

 

     ЯВОРІВСЬКИЙ В.О.  Найбільший потік листів,  скажімо,  у моїй депутатській діяльності. Я переконаний, що мене підтримають майже всі. Це скарги на суд, саме на суд.

 

     Як ви це оцінюєте?

 

     ЦУПРЕНКО П.Г.   Відповідаю.   Скарг   справді  багато.  Адже питання, які вирішує суд, зачіпають долю великої кількості людей. Звичайно,  коди  розглядається  цивільна  справа  /а їх в Україні розглядається

 

     53

 

     півмільйона на  рік/,  то  це  стосується  і   позивача,   і відповідача.   На   сьогодні   2,5  мільйона  людей  незадоволені рішеннями, які приймає суд. І, звісно, скарги надходитимуть.

 

     Тепер щодо кримінальних справ.  Зрозуміло, коли засуджується якась особа за вчинений злочин, то скарги будуть надходити.

 

     Але я  не  можу  не  сказати  й  про те,  що в системі судів допускається ще дуже багато помилок,  внаслідок чого й  надходять скарги до суду, до депутатів.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, другий мікрофон.

 

     ГУДИМА О.В.,  член  Комісії  Верховної Ради України з питань культури та духовного відродження  /Луцький-Центральний  виборчий округ,  Волинська  область/.  Шановний пане Цупренко!  Протягом 2 років я особисто звертався в різних справах  до  Верховного  Суду України  й можу констатувати,  що після референдуму практика його роботи  абсолютно  не  змінилася.  Всім  відома  справа  депутата Степана Хмари. Чоловіка з відома Верховного Суду місяцями тримали в каталажці, і до цих пір нікого з Верховного Суду не покарано.

 

     У мене є пропозиція,  щоб ви особисто  ініціювали  відставку колегії Верховного Суду України.

 

     Дякую.

 

     ЦУПРЕНКО П.Г.   Товариші!   Я   думаю,   що   тут  не  місце обговорювати конкретні кримінальні та цивільні  справи.  Відповім стосовно депутата Хмари. Як на мене, ініціатором цієї справи була саме

 

     54

 

     Верховна Рада,  яка втягнула Верховний Суд у таку  некрасиву історію   із   справою   депутата  Хмари.  Треба,  щоб  правильно вирішувала Верховна Рада,  а вона приймала то  одне  рішення,  то інше,  втягнувши  таким  чином  Верховний  Суд  в  цю історію.  Я відповідаю за свої слова.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Петре  Григоровичу!  Відповідайте  за  Верховний Суд,  а  Верховна  Рада  за себе відповість.  Будь ласка,  третій мікрофон.

 

     КОРОБКО М.І. Шановний доповідачу! Я думаю, що саме тут місце обговорювати  окремі  конкретні  питання,  тому що концепція не є абстракцією.  Концепція  -  це   сума   конкретних   питань,   що виливається в єдине ціле.

 

     Отже, дозвольте    запитати   вас.   Асоціація   звільнених, українська  асоціація,  пропонує  звернутись  до  вас   з   таким запитанням.  Коваленко  Олександр Володимирович,  директор курсів культури в місті Києві /я  далі  говоритиму  російською,  як  тут написано/ уволен 3.03.1987 года по статье 411. Несмотря на то что имеются предписания профсоюзов в 1990 году о  восстановлении  его на   работу,   приказ  Министерства  культуры  о  восстановлении, изданный  в  ноябре  1991  года,   признание   судом   незаконным увольнение,   пленум   Верховного  Суда  Украины  принял  решение 21.06.1991 года о том, что если судебные вопросы были рассмотрены соответственно  до  21.06.1991  года,  то  суды  не в праве такие трудовые споры рассматривать,  даже если они положительно  решены после 21.06.1991 года.

 

     55

 

     Думаю, що ви,  як людина,  бачите абсурдність і негуманність такої формули.  Я запитую вас,  чому Верховний Суд не звертається до  Верховної  Ради  з пропозицією змінити законні підстави цього явища?

 

     ЦУПРЕНКО П.Г.  Думаю,  що це положення може і сам  Верховний Суд  змінити.  Не годиться Верховному Суду приймати таке рішення. Пленум Верховного Суду сам може змінити це положення, якщо будуть такі звернення.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Звертаюсь  до  народних  депутатів  з  проханням обговорювати проект концепції. Дійсно, у вас багато нагромадилось питань,  які мають конкретне відношення до суду чи до матеріалів, які  розглядаються  судовими  органами.  Але   сьогодні   давайте сконцентруємо   увагу   безпосередньо   на   обговоренні  проекту концепції.  А  у  виступах,  будь  ласка,  можете  і  це  питання зачепити.

 

     Прошу, перший мікрофон.

 

     КОНДРАТЬЄВ Я.Ю.,  голова  Комісії  Верховної  Ради України з питань  правопорядку  та  боротьби  із  злочинністю   /Печерський виборчий округ, м. Київ/. Шановний Петре Григоровичу! У мене таке питання:  яке відношення до судової  реформи  має  віднесення  до компетенції   Міністерства  юстиції  керування  службами  віз  та реєстрації?

 

     56

 

     ЦУПРЕНКО П.Г.   Думаю,   що   безпосередньо   до   концепції судово-правової реформи це питання не відноситься.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Другий мікрофон, будь ласка.

 

     РОМАНЮК В.С.,  член  Комісії Верховної Ради України з питань культури та духовного  відродження  /Стрийський  виборчий  округ, Львівська  область/.  Шановний  Петре  Григоровичу!  У свій час в Стрию самовільно вийшла в ефір телекомпанія,  яка до  цього  часу займається   антиукраїнською,   антихристиянською,   антигуманною політикою.  Вона пропагує садизм,  насильство, проституцію і тому подібне.

 

     Знаємо, що  в Кодексі про адміністративні правопорушення,  у статті  145  записано,  що  коли  в  ефір   самовільно   виходить радіостанція, то вона в судовому порядку може бути заборонена.

 

     У нас же працює не тільки радіо,  а ще йде і зображення.  Як ми не б'ємося,  куди не звертаємося, не можемо нічого зробити. Ця радіостанція  у  свій  час була під пильною увагою Москви,  потім нашого Львівського обкому партії.

 

     Питання таке. Чи не можна положення статті 145 поширити за дозволом Верховного Суду і на телепередачі?

 

     Хочу підтримати пана Коробка і задати друге питання.  Судові структури,  які в нас є,  вчора служили більшовицьким структурам. Вони, на мою думку, не всі змінились. Чи не можна зараз

 

     57

 

     вийти з пропозицією, щоб десь приблизно на 75 відсотків наші суди змінити? Дякую за увагу.

 

     ЦУПРЕНКО П.Г.  Шановний  Віталію  Степановичу!  Ви,  дійсно, зверталися  щодо  першого  питання,  вам відповідь давали.  Я вам розповів,  що Верховний Суд не може доповнювати закон.  Потрібно, щоб  Верховна Рада з цього приводу прийняла доповнення до Кодексу про адміністративні правопорушення.

 

     Верховний Суд,  якщо дасть таке тлумачення,  вийде  за  межі своїх повноважень. Тоді він буде піддаватися критиці.

 

     Оскільки від  вас  було звернення до Верховного Суду,  то ми вже внесли до Верховної Ради свої пропозиції  про  доповнення  до Кодексу про адміністративні правопорушення.

 

     Стосовно другої частини запитання.  Думаю,  при реформуванні судів певна частина людей не  залишиться  працювати.  Я  не  можу сказати, буде це 75, 50 чи 90 процентів. Але певна частина людей, які працювали раніше, звичайно, вже працювати не будуть.

 

     Як доповідав Олександр Павлович,  30 процентів  суддів,  які працюють у місті Києві, відмовляються давати згоду на переобрання на майбутній строк.  В інших судових структурах теж багато  людей відмовляються працювати далі. Це не така проста і легка праця, як декому здається.

 

     58

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Час,   відведений   на   запитання    вичерпано. Приступаємо  до  обговорення  проекту  Концепції  судово-правової реформи в Україні.  Слово надається  народному  депутату  Шишкіну Віктору  Івановичу,  Генеральному прокурору України.  За ним буде виступати депутат Потебенько.

 

     Регламент - до п'яти хвилин.

 

     ШИШКІН В.І., Генеральний прокурор України /Кіровський виборчий округ, Кіровоградська область/. Для такого вопроса пять минут мало. По Регламенту можно было бы предоставить и 10 минут.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Вікторе  Івановичу!  Прошу  вибачити,  нам треба визначитись.  На  виступі  записалося  12   народних   депутатів. Звичайно,  можна і по 10 хвилин надавати для виступів.  Це - воля Верховної Ради. Але тоді не зможемо обговорити інші питання. Тому пропоную встановити регламент до 5 хвилин.  Якщо буде потреба, то нехай депутат звертається. Все це можна вирішити.

 

     ШИШКІН В.І. Не возражаю.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу вас.

 

     59

 

     ШИШКІН В.І.  Уважаемые  депутаты!  Судебноправовая  реформа, которую  после принятия концепции предложено в докладе провести в несколько этапов,  является  очень  важным  событием  для  нашего суверенного государства.  Поэтому,  считаю,  необходимо подойти к этому вопросу более внимательно.

 

     Что касается  концепции.  Боюсь,  что  ее  постигнет  та  же участь,  что  и концепцию нашей Конституции.  Сам Верховный Совет уже  в  некоторых  моментах  отступил   от   тех   концептуальних положений,  которые были проголосованы.  И сейчас рабочая группа, занимающаяся подготовкой Конституции,  не  понимает,  где  же  те грани,   которые   нельзя   переступать.  Думаю,  наша  концепция судебноправовой  реформы  тоже  может  оказаться   в   таком   же состоянии.

 

     Мне казалось,  что  мы  должны  определиться по направлениям судебно-правовой  реформы  и  проголосовать  основные  положения. Именно  проголосовать,  так  как  это  даст  возможность  рабочей группе, которая разрабатывает законодательные акты, относящиеся к правовой реформе, поступать более динамично.

 

     Относительно названия    "Судебно-правовая    реформа".   По концепции предполагается,  что это более судебная реформа, нежели правовая.  Что я имею в виду?  Здесь мало сказать об изменениях в самой судебной системе,  нужно принципиально изложить  целый  ряд положений, которые относятся к реформе самого законодательства. В проекте  нашей  концепции  этот  момент   не   отражен.   Тезисно называются только направления, по которым предполагается провести мероприятия,  касающиеся чисто правовой реформы.  Имею в виду  ту область  законодательства,  которой  должен руководствоваться суд при решении тех или иных вопросов.

 

     60

 

     Теперь о реформе суда. Именно мне как прокурору хотелось бы, чтобы  здесь  был отражен момент,  связанный с содержанием людей, находящихся под  стражей  в  период  следствия,  а  также  людей, находящихся  под  стражей  по  решению  других,  не  следственных органов.  Приведу  пример.  У  нас  до  сих   пор,   оказывается, существует,  как  это  ни  странно,  внесудебный  порядок лишения свободы.

 

     Говорю это,  прежде  всего,  относительно   детей,   которые содержатся   в  специальных  учебновоспитательных  учреждениях  и специальных образовательных школах.  Согласно статьи 18 Положения комиссии   по   делам  несовершеннолетних,  утвержденного  Указом Президиума  Верховного  Совета  республики  еще  в   1967   году, рекомендуется рассматривать эти вопросы на заседаниях комиссии по делам несовершеннолетних,  и комиссии направляют  детей  в  такие заведения  согласно  своим  решениям.  Куда же направляют их наши комиссии?  Главным образом, в профессионально-технические училища и  специальные  школы.  То,  что  они  там  содержатся,  и  есть, фактически,  лишение  свободы.  Если  обратиться   к   документам Организации    Объединенных   Наций,   касающимся   защиты   прав несовершеннолетних,  то там сказано,  что лишение свободы  -  это любая  форма задержания либо тюремного заключения какоголибо лица или  помещение  в  государственное  или  частное   исправительное учреждение,  которое  ему не разрешается покидать по собственному желанию,  так как таково решение судебного, административного или другого государственного органа.

 

     Таким образом,  у нас сейчас примерно две с половиной тысячи лиц несовершеннолетних фактически осуждены или лишены свободы  во внесудебном порядке.  Таким положение дальше оставаться не может. Поэтому в проекте концепции необходимо было бы отразить, кто и на основании какого акта может ограничивать человека в свободе.

 

     61

 

     В проекте концепции этот момент упущен.  А я считаю,  что он чуть ли не самый важный.  Только на  основании  его  потом  можно решать вопрос о реформировании судебных органов.  А прежде всего, это - защита прав человека.

 

     Военные суды. В проекте концепции, к сожалению, видоизменено положение  о военных судах.  Спрашивается,  чья же это концепция? Здесь написано:  рабочей группы по проведению реформы и  Комиссии по  вопросам  законодательства  и законности.  Я был на заседании этой комиссии,  и члены ее выступили  против  сохранения  военных судов, а сохранение военных судов было дано в альтернативе. Здесь почему-то наоборот. Альтернатива дана как основное предложение, а как  альтернативное  -  предложение не сохранять военные суды.  Я совсем не согласен с таким подходом,  тем более, что военные суды не  отвечают  требованиям  судебной  системы,  которую  мы  хотим создать. Я против военных судов у нас. Было бы время, мы могли бы подискутировать.

 

     Далее. Организация судов.  Здесь предлагается коллегиальное, единоличное и присяжное рассмотрение судебных дел.  Коллегиальное

-  это три судьи - и не меньше.  Однако сейчас мы не готовы везде иметь коллегиальные суды.  У нас есть суда, где один судья или, в крайнем  случае,  два,  имею  в виду прежде всего районы сельской местности.  В таком случае  нам  необходимо  было  бы  предложить какието  окружные  суды,  именно  в соответствии с процессуальным законодательством.  Не надо создавать  административные  окружные суды  в  составе  трех  человек,  а,  опираясь  на процессуальное законодательство,

 

     62

 

     объединить несколько районов.  Это предлагалось на заседании рабочей  группы и комиссии.  Однако почему-то в проекте концепции этот  момент  не  отражен.  Если  б  это  сделать,  мы  могли  бы действительно    определенные    категории    дел   рассматривать коллегиальным составом,  не  изменяя  административной  или  иной формы   организации  судов,  а  меняя  только  чисто  процедурную сторону.

 

     Благодарю за внимание.

 

     ГОЛ0ВУЮЧИЙ. Слово має народний депутат  Михайло  Олексійович Потебенько. За ним виступатиме депутат Воробйов.

 

     ПОТЕБЕНЬКО М.О.,  заступник  прокурора  Херсонської  області /Новобузький  виборчий  округ,  Миколаївська  область/.   Шановні народні депутати!  Шановний головуючий!  Хочеться вірити в те, що кожному в цьому залі зрозуміле значення судово-правової  реформи, яка  сприяє  підвищенню  ролі судових органів у побудові правової держави,  сприяє суворому дотриманню вимог  Конституції  України, інших  законів,  відповідності їм нормативних,  підзаконних актів державних органів,  захисту законних прав,  інтересів  держави  і громадян.

 

     63

 

     Важливо, щоб   кожне   положення   запропонованого   проекту Концепції  судовоправової  реформи  в  Україні  відповідало   цим вимогам.  Якраз відстоюючи їх,  я вносив конкретні пропозиції під час роботи відповідної комісії Верховної Ради,  групи  практичних наукових працівників над проектом концепції.

 

     Слід зауважити,  що  судова  влада  може  діяти реально лише тоді,  коли вона наділена для цього певними  повноваженнями,  мав незалежність   у   своїй   діяльності.   Неможливо  погодитися  з твердженням,  записаним  у  проекті   концепції,   про   те,   що кримінальну  справу  проти судді може порушити тільки Генеральний прокурор України.  Реалізація цього положення, бажаємо ми того чи ні,  негативно  вплине  на  суддю.  Треба  мати  на  увазі,  що з розвитком  державності,  господарських  взаємовідносин,  особливо ринкових,   підвищення   ролі   судової   влади  у  захисті  прав підприємств, їх власників, загальнонаглядові функції прокурорів у сфері   господарської   діяльності   практично  відпадуть.  Після відповідних реформувань слідчого апарату зміняться вони і в інших напрямах  прокурорської  діяльності.  Пропоную  назване положення записати в такій редакції:  кримінальна справа проти  судді  може бути порушена тільки Колегією Верховного Суду України на підставі матеріалів перевірки, зробленої прокурором, і при отриманні на це згоди Верховної Ради України. Відповідно до чинного законодавства до порушення кримінальної справи  прокурор  має  певний  час  для перевірки повідомлення про скоєння злочину.

 

     Що ж до об'єктивності розгляду справи в суді,  то необхідно, щоб вона розглядалася колегією в іншому складі, тобто не тією, що порушувала  справу.  Такий  порядок  сприяє  утвердженню принципу незалежності суддів і судової влади. Що ж до третього

 

     64

 

     пункту, то його викласти в  такому  контексті:  прокурор  не здійснює  нагляд  за діяльністю суддів,  він є учасником судового процесу і виконує функції державного обвинувача.

 

     Далі. В другому абзаці  розділу  5,  де  йдеться  про  право потерпілого   на   відшкодування   збитків,  слід  зазначити,  що потерпілим надається право підтримувати  обвинувачення,  вимагати відшкодування  державних збитків,  заподіяних йому /незалежно від розкриття злочину/, з державного бюджету.

 

     У свою  чергу  правоохоронні  органи  вживають  заходів  для відшкодування збитків, заподіяних злочинами, в державний бюджет - за рахунок винних.  Ця позиція відповідатиме  не  лише  інтересам людини,  на  сторожі  прав  якої  повинна  стояти  держава,  а  й сприятиме поліпшенню діяльності  правоохоронних  органів,  робота яких   по   розкриттю   злочинів   проявлятиметься  через  призму державного бюджету.

 

     І останнє.  Міністерство юстиції України необхідно  наділити правом керівництва судовоекспертними установами,  що звільнить їх од  відомчої  залежності,  сприятиме  зміцненню  законності.   Це необхідно  закріпити  в пункті 3 третього абзацу,  де йдеться про Міністерство юстиції.

 

     Оскільки передбачуваний   для   проведення   судово-правової реформи термін завеликий, його слід обмежити, як мені уявляється, до січня 1995 року.  В іншому випадку всі наші з вами ідеї будуть поховані.  Таким  чином,  з  урахуванням зауважень запропонований проект концепції судово-правової реформи пропоную схвалити.

 

     65

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово  надається  народному  депутату  Воробйову Олександру Миколайовичу. За ним виступатиме депутат Нечипоренко.

 

     ВОРОБЙОВ О.М.  Уважаемые  депутаты!  Сегодня мы приступили к конкретному обсуждению вопроса во реформе третьей ветви власти  в государстве - судебной.

 

     Недавно я  ознакомился  с  материалами  аналогичной реформы, которая в свое время  проводилась  в  Российской  империи.  Читал лаконичные,  ясные и понятные законы и, честно говоря, подумал: а почему бы нам сейчас  не  обновить  их  редакцию  на  современном языке,   в   принципе  даже  не  обсуждая,  ничего  не  делая?  И возвратиться к истокам судебной власти,  которая  действовала  на территории Российской империи до 1917 года...

 

     Меня убедили,  что одним махом возвратиться к исходной точке невозможно.  Естественно,  нужно прийти к тем основным  моментам, которые были заложены в царской России, в нужно идти своим путем. Сожалею,  что не все то,  что мы обсуждали в комиссии,  попало  в проект самой концепции. Думаю, что мы можем поправить текст, если будем принимать  соответствующее  постановление  и  дополнительно проголосуем принципиальные вопросы в Верховном Совете.

 

     Прежде всего  это  касается проблемы независимости судей.  Я категорически  против  положения,  предусматривающего  назначение судей  Президентом  Украины.  Мы с вами прекрасно понимаем:  даже назначением представителей Президента - 27  человек  -  занимался аппарат Президента, а не сам Президент. А теперь еще в районах

 

     66

 

     человек 500. Значит клерки занимались этими делами, готовили исходные данные,  и процедура прохождения неясна.  Она попадает в зависимость  от государственных чиновников.  В Российской империи предусматривался  нормальный  механизм   выборности.   Там   были оговорены сроки,  кто вносит в списки всех желающих лиц,  имеющих те или  иные  критерии  для  судей.  Происходило  соответствующее голосование.  Причем,  там  четко подчеркивалось,  что кандидатов должно быть больше,  чем  мест  судей,  и  выборы  осуществлялись нормальным  образом.  Поэтому  считаю,  что  на  местах мы должны формировать судебную  инстанцию.  Это  непосредственно  областные Советы.  Поскольку их функции мы и так слишком обкорнали,  то они могут быть нормальными выборщиками  судебной  власти  внизу.  Что касается процедуры выборов судей Верховным Советом,  считаю,  что это  вполне  нормально,  потому  что  на  сегодняшний   день,   к сожалению,  у  нас  практиковалось  назначение  в органы судебной власти.  Мы с вами никогда не выбирали.  Поэтому я за  то,  чтобы была  выборность,  и  чтобы процедура выборности была расписана в соответствующих законодательствах согласно этой концепции.

 

     Следующий момент.   Судебная   власть   никогда   не   будет независимой,  если  мы  соответственно  не  запишем  в  концепцию нормативные   акты   относительно   утверждения   соответствующих бюджетных ассигнований на содержание судебной власти.

 

     Если Минфин,  Кабинет  Министров будут вычеркивать те суммы, которые  судебная  власть   считает   необходимыми   для   своего содержания,  то  мы  с  вами никогда нормального бюджета не будем утверждать.  Мы  должны  записать  и  механизм  прохождения   или рассмотрения   бюджетных   ассигнований   на  различные  судебные институты,  минуя Минфин, и принимать эти решения непосредственно Верховным Советом.

 

     67

 

     И последний - это момент формирования. Он касается и мировых судий,  и формирования судебных округов.  Я не могу  понять,  что такое  межрайонные  судебные  инстанции?  Все-таки  независимость будет именно тогда,  когда судебные округа не будут налагаться на административные,  и  не  будет  этой  иерархии  соподчиненности. Недаром Российской империей это было сделано.

 

     Считаю, что мы  должны  возвратиться  и  к  статусу  мировых судей,  посмотреть,  как  можно  его интерпретировать в настоящее время  и  всетаки  сделать  судебные  округа.  Этим   уже   будет обеспечена определенная независимость.

 

     Что касается введения понятия апелляционного и кассационного судов, я их полностью поддерживаю и думаю, что мы должны каким-то образом это регламентировать.

 

     И последнее.   Для   того   чтобы   судебная   власть  могла функционировать независимо, хотя она стремится к корпоративности, мы должны всетаки создать объединенную квалификационную комиссию. В нее должны  войти  и  адвокаты,  которые  работают  в  судебной системе,  и  судьи.  Эти  комиссии  не  должны  быть в подчинении министра.  Мы  рекомендуем  их  создавать  при   высших   учебных заведениях.   Квалификационные  экзамены  должны  приниматься  за определенную плату.

 

     Считаю, что в целом эту концепцию можно принять за основу  и приступить к разработке соответствующих законодательных актов.

 

     Спасибо за внимание.

 

     68

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово  надається  народному депутату Нечипоренку Олександру Лавровичу. За ним виступатиме депутат Кондратьев.

 

     НЕЧИПОРЕНКО О.Л.,  член Комісії  Верховної  Ради  України  у закордонних справах /КиєвоСвятошинський виборчий округ,  Київська область/.  Шановні колеги!  Через об'єктивні причини  я  не  зміг працювати   в  комісії,  тому  зараз  змушений  висловити  кілька зауважень.  Звичайно,  я на 100 відсотків погоджуюся з  депутатом Шишкіним,  що таке важливе питання, як судово-правова реформа, не можна обговорювати поспіхом і не можна надавати так мало часу для обговорення такої важливої проблеми.  Адже і ви самі неодноразово стикалися з проблемами судочинства,  слідства, захисту, юридичної допомоги,  я  вже  не  кажу про виборців,  яких за вашими плечима десятки тисяч.

 

     Ознайомившись із концепцією, хочу зробити кілька загальних і конкретних  зауважень.  Загальне  зауваження я вбачаю в тому,  що внесена на розгляд концепція  відрізняється  певною  однобокістю. Відразу  відчувається,  що  над нею працювали в основному народні судді.  І,  мабуть,  судді   високого   рангу.   Я   неодноразово зустрічався  із  своїми  колишніми однокашниками по університету, які  зараз  є  суддями  середньої  ланки,  в  основному   суддями обласних,  міських судів.  Вони мають безліч ідей,  але, на жаль, доступу до того,  щоб внести їх на обговорення,  не  мають.  Крім того,  існує  ще  інша  однобокість.  Головні акценти зроблені на кримінальноправовому законодавстві і чомусь забувається, що зараз у нашому житті дуже велике значення набуває саме цивільно-правове законодавство. Про цивільно-правові аспекти в цій концепції

 

     69

 

     майже нічого не говориться.  Ми не згадуємо про те, що тепер існують нові категорії, нові поняття, такі як приватна власність, захист приватної власності і таке інше.

 

     Що стосується конкретних зауважень,  то хочу  наголосити  на тому,  що  при  формуванні  судової влади потрібно особливу увагу звертати на питання добору суддівських кадрів.  І  тому  мене  не зовсім  задовольняють  ті  підходи,  які  визначені в розділі про статус суддів,  на сторінці 6.  Мені  здається,  що  суддя,  який повинен  працювати  в  низовій  ланці судів,  повинен обов'язково пройти щонайменше річне стажування. Це - по-перше.

 

     По-друге, він  обов'язково  повинен  здати   кваліфікаційний екзамен.  Що  стосується  суддів вищих рівнів - обласного,  а тим більше - Верховного Суду,  то я не можу погодитися з  тим,  що  в концепції  не  зазначено,  що  до  цього  він повинен обов'язково попрацювати суддею як мінімум 5  років,  можливо,  також  повинен здати відповідний кваліфікаційний екзамен.

 

     Ще одне питання,  на яке я хочу звернути вашу увагу.  Думаю, що ця концепція не знайшла достатнього фінансового обгрунтування. І  ми  зараз є свідками того,  що це черговий закон,  який не має фінансового обгрунтування.  Адже мова йде про створення ще  цілої ланки  судів,  ще  цілої  ланки інших судових структур,  таких як мирові судді,  адміністративний суд і таке інше, про що ви читали в  проекті  концепції.  І тому обов'язково потрібно мати детально розписані перспективи фінансових витрат на судову реформу,  бо  в іншому разі ми знову опинимося перед фактом, що наше судочинство, наша судовоправова реформа буде дешевою.  Але судочинство не може бути дешевим.

 

     70

 

     За 14  років  практичної  діяльності в судах як адвокат,  як захисник я надивився такого,  про що можна  було  б  дуже  багато говорити.  І ви також дуже багато знаєте таких фактів,  не кажучи вже про наших громадян - про клієнтів, адвокатів і таке інше.

 

     Мені думається,  що такого рівня проблему, як судово-правова реформа, треба було обговорити широким загалом. І на телебаченні, я говорив з кореспондентом про це,  раді були б організувати такі зустрічі.  У пресі обов'язково опублікувати різні пропозиції,  бо проект цієї концепції відтворює погляди  лише  окремої  невеликої групи  людей,  які  мають  свої  погляди  на  цю  проблему.  Мені думається,   потрібно    обов'язково    залучити    демократично, прогресивно настроєних людей,  науковців,  які мають багато ідей, що грунтуються і на  традиціях  нашого  народу,  і  на  світовому досвіді утворення cудово-правової системи.

 

     Закликаю вас не приймати поспіхом таку концепцію.  Я вважаю, що цей проект потрібно  передати  на  додаткове  опрацювання  для більш серйозного обговорення.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Оголошується перерва на 30 хвилин.

 

     71

 

     /Після перерви/

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні  народні  депутати!  Продовжуємо розгляд проекту Концепції судовоправової реформи в Україні.

 

     Слово для виступу надається народному  депутату  Кондратьеву Ярославу   Юрійовичу,   голові   постійної   Комісії   з   питань правопорядку та  боротьби  із  злочинністю.  За  ним  виступатиме народний депутат Павлик.

 

     КОНДРАТЬЕВ Я.Ю.  Шановні  народні депутати!  Шановний Василю Васильовичу! Сьогодні, безперечно, важливий день.

 

     Верховна Рада України  приступила  до  реалізації  положення Декларації  про  державний  суверенітет  України,  згідно  з яким потрібно побудувати якісно нову  судову  систему.  І  це  веління часу.

 

     Діюча судова система небезпечно хвора.  І я наважуюсь навіть сказати, що вона залякана злочинністю.

 

     За останні  роки  внаслідок  істотного  послаблення   судами застосування до злочинців мір покарання виявилась чітка тенденція до зниження ступеню  відповідальності  осіб,  винних  у  вчиненні злочинних  дій.  Представники потерпілих інколи вже не витримують судової  тяганини  і  розстрілюють   підсудних   у   залі   суду. Збільшилася кількість злочинних посягань проти суддів.

 

     Відчуваючи свою незахищеність, слабість, суди займають глуху оборону, послабили діяльність, почали вдаватися до страйків.

 

     72

 

     Вина за таку ситуацію лежить не тільки на  судовій  системі. Причина  в  тому,  що  протягом  усього часу існування колишнього Союзу ніколи не  було  ясно  сформульованої  і  чітко  визначеної кримінально-правової  політики в боротьбі із злочинністю.  Не має поки що її і наша молода держава.

 

     Шановні народні депутати!  В основному підтримуючи  внесений на ваш розгляд проект Концепції cудово-правової реформи в Україні і пропонуючи прийняти його в першому читанні, дозвольте висловити окремі  принципові  зауваження,  які  зробила  Комісія  з  питань правопорядку та боротьби із злочинністю.

 

     Перш за все,  комісія виступає проти  встановлення  судового контролю  за  законністю  і  обгрунтованістю процесуальних рішень слідчих органів,  які обмежують права громадян, навіть якщо такий контроль  поширюватиметься тільки на рішення щодо арешту громадян або тримання їх під арештом.  Прийняття такого принципу,  на  наш погляд,  різко  обмежить права прокуратури і адвокатури,  відкриє шлях для зловживань суду,  а також породять  нову  проблему,  яка зведеться  до затягування надходження справ для розгляду в судах. Підконтрольність слідчих дій суду,  на наш погляд,  можна було  б запровадити   тільки   за   умови   повної   перебудови   системи прокурорських органів.

 

     На думку комісії, в концепції повинна більш чітко прозвучати ідея професіоналізації суддів.  Для цього потрібно укрупнити суди першої інстанції,  створити в них судові колегії в  цивільних  та кримінальних   справах.   Доцільно  також  передбачити  створення підколегій або колегій у справах неповнолітніх, сімейних справах. Виникла  необхідність створення судів по виконанню покарання,  до компетенції яких слід віднести розгляд конфліктів,  що  виникають між людьми, які утримуються

 

     73

 

     в місцях позбавлення волі, і адміністрацією.

 

     Одночасно повністю  підтримую Генерального прокурора в тому, що необхідно скасувати всі позасудові  органи:  товариські  суди, комісії у справах неповнолітніх,  адміністративні комісії,  які й досі  вирішують  цивільні,  адміністративні,  навіть  кримінальні справи.

 

     Окремо дозвольте  висловитися  з  приводу  створення єдиного слідчого апарату.  Для довідки хочу вам доповісти,  що  у  нас  в Україні  в  системі  МВС чисельність слідчих не перевищує 6 тисяч осіб.  Усього 6 тисяч!  А кількість заяв про злочини сягає на рік уже понад 500 тисяч.

 

     У ході  обговорення  проекту  концепції  окремими  народними депутатами і практичними працівниками  висловлювалися  пропозиції про те,  що створювати окремий слідчий комітет недоцільно.  Прошу всіх народних депутатів під час роботи в  округах,  зустрічей  зі cлідчими  дуже обережно підходити до вирішення цього питання.  Бо перебудова матеріально-технічних засад,  розірвання або порушення сталих  зв'язків  і  стосунків  нічого,  крім  різкого погіршення слідчої роботи і великого лиха для нашого народу, не принесе.

 

     Але де ж вихід? Адже слідство дійсно переживає кризу. На наш погляд,  перш  за  все  необхідно  збільшити чисельність слідчих, корінним чином  поліпшити  їх  матеріальнотехнічне  забезпечення, створити слідчий комітет Міністерства внутрішніх справ України зі статусом юридичної особи,  в якому зосередити всю слідчу роботу в державі.

 

     Паралельно необхідно  реорганізовувати  кримінальну міліцію. Настав час,  коли держава повинна мати  в  складі  МВС  сильну  і технічно  оснащену  кримінальну  міліцію,  незалежну від місцевої влади. Зволікання в цій справі небезпечне.

 

     74

 

     Користуючись нагодою,  звертаюся   до   Кабінету   Міністрів України  з  проханням  прискорити  цю  роботу,  а  також назавжди заборонити   вважати   слідчих    і    оперативних    працівників управлінцями.  Бо  як  тільки  доходить справа до скорочення,  то першими скорочують слідчих і управлінців, яких готують роками.

 

     На закінчення виступу хочу сказати, що буду голосувати проти передачі  слідчих  ізоляторів у відання Міністерства юстиції.  За моїм переконанням,  справа не в тому, хто ними буде керувати, а в тому,  якою  мірою  забезпечуватиметься в них дотримання законів. Міністерство   юстиції   повинно    керувати    судовоекспертними установами, про що правильно сказав народний депутат Потебенько.

 

     Закінчуючи виступ,  пропоную  проект  концепції  прийняти  в першому читанні.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово  надається  народному   депутату   Павлюку Степану Петровичу. За ним буде виступати депутат Носов.

 

     ПАВЛЮК С.П.,  член  Комісії  Верховної Ради України з питань народної освіти і науки /Турківський  виборчий  округ,  Львівська область/. Шановний Василю Васильовичу! Шановні колеги! До реформи судової системи нам треба було приступити давним-давно.  Адже  ми зараз   займаємося  державотворенням,  творенням  законодавчої  і виконавчої влади.

 

     75

 

     Скажу стосовно проекту даної  концепції.  Хотів  би  відразу зауважити  щодо  назви.  В  принципі під самим поняттям концепції розуміється якийсь певний вузький аспект  проблеми.  А  документ, який ми сьогодні обговорюємо, пропоную назвати Основами державної політики України в галузі юстиції.  Адже може  бути  концепція  і судової влади,  і статусу суддів тощо. Тобто в даних основах може бути дуже багато маленьких концепцій.

 

     Тривалий час Україна  не  мала  власної  політики  в  галузі юстиції. Наслідком цього було ігнорування її державних інтересів, підпорядкування її органів юстиції цілям і завданням тоталітарної командноадміністративної   системи.  Така  ситуація  призвела  до глибокої політичної  кризи  органів  юстиції.  Тому  сьогодні  ми повинні   розглянути  дані  основи  в  аспекті  політики  судової реформи.

 

     Корінним питанням  сучасної  державної  політики  в   галузі юстиції  є  проблема  судової  реформи.  Ні за структурою,  ні за організаційною побудовою і функціями судова  система  України  не може  ефективно  виконувати  свою  роль  у становленні і розвитку засад демократичної правової держави.  Для того,  щоб привести цю систему  у  відповідність  із потребами формування такої держави, необхідно  включити  до  судової  системи  крім  конституційного, загальних   і   арбітражних  судів  також  адміністративні  суди, допустити можливість утворення й інших спеціалізованих  судів  /у справах неповнолітніх, соціальних тощо/.

 

     76

 

     Однак будь-які  надзвичайні  суда  в  мирний час категорично забороняються.  Військові трибунали повинні  ввійти  колегіями  у військових справах до складу відповідних загальних судів.

 

     Розбудувати судову владу потрібно не тільки структурно,  але й функціонально.  Органи прокуратури і слідства повинні працювати при судах,  разом із ними становити цю владу.  Судову владу треба звільнити  від  невластивих  їй  функцій  захисту  суспільного  і державного ладу,  тому що це питання політики, а не права. Судова влада повинна захищати права і законні інтереси громадян і карати винних у порушенні законів.  Захист суспільного і державного ладу

- це функція парламенту і відповідних органів виконавчої влади.

 

     Необхідно гарантувати самостійність і  незалежність  судових органів  у  здійсненні  ними правосуддя від впливу законодавчої і виконавчої влад, їх представників шляхом ефективного розмежування повноважень   і   функцій  трьох  влад;  встановлення  механізмів взаємного стримування і противаг.  Треба  надати  спеціалізованим судам право діяти на основі закону і право справедливості,  тобто статутного і прецедентного права.

 

     У системі загальних судів пропоную перейти до чотириланкової системи:  мирові  /тобто  народні суди/,  окружні і обласні суди, Верховний касаційний суд Республіки Крим і  Верховний  касаційний суд  України.  У  системі  адміністративних судів,  на мою думку, краще запровадити триланкову систему:  окружні  і  обласні  суда, Верховний  адміністративний  суд  Республіки  Крим  та  Верховний адміністративний суд України.  Доцільно створити Конфліктний  суд України  для  розмежування  компетенції  між  верховними судовими інституціями  України,  Республіки  Крим,  а  також   України   і автономної Республіки Крим.

 

     77

 

     У кадровій політиці я пропонував би,  власне,  такі аспекти: конкурсний відбір на посади  суддів,  які  призначаються  вперше; щорічна  декларація  про  доходи  суддів;  введення  прийнятого в зарубіжних країнах нормативу судового обслуговування населення  - приблизно один суддя на 10 тисяч мешканців.

 

     У фінансово-бюджетній   політиці   досі   зберігається   дія залишкового принципу бюджетного фінансування органів  юстиції  та управління  в  цій  галузі.  Має місце нераціональне використання коштів,  виділених державою  на  органи  юстиції.  Пропонував  би ввести в законопроект статтю, яка б забороняла практику укладання органами юстиції договорів про  оренду  приміщень  для  судів  та інших  органів  юстиції,  тому  що  суд  - це державний орган,  а необхідні  йому  приміщення  повинні  бути  на  балансі   органів управління  юстиції.  Пропоную  також передбачити в законодавчому акті про  бюджет  асигнування  з  державного  бюджету  України  в розмірі  0,2  відсотка  від  валового  національного  продукту на органи юстиції.

 

     На завершення хочу сказати,  що проект концепції, поданий на наш  розгляд,  на жаль,  не відповідає умовам сьогодення,  хоча в принципі має деякі досить  добрі  засади.  І  оскільки  вже  було багато   різних   поправок  і  доповнень,  пропоную  дати  проект концепції на доопрацювання.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово  надається   народному   депутату   Носову Владиславу Васильовичу. За ним виступатиме депутат Коробко.

 

     НОСОВ В.В.,  член  Комісії Верховної Ради України у питаннях законодавства   і   законності   /Октябрський   виборчий   округ, Полтавська область/. Шановні депутати!

 

     78

 

     Досвід прийняття  концепції  Конституції  переконує  мене  в тому, що прийняття концепції - це методологічно неправильний хід. Чому?  Треба, на мій погляд, спочатку приймати основні положення, критерії,  яким  мають  відповідати  законопроекти,  голосуванням приймати, а до них додавати пояснювальну записку.

 

     Ну, наприклад,  якщо відкрити третю сторінку запропонованого проекту концепції судово-правової реформи,  то можна побачити, що серед  основних  принципів  називається відповідність нормативних актів  з  питань  діяльності  судів  і  органів  юстиції  вимогам міжнародних   угод,   ратифікованих   Україною.  Це  пропонується голосувати.

 

     Ми вже приймали постанову,  що ці угоди є складовою частиною законодавства  - це голосувати не треба.  Отже,  якщо прочистити, виявиться,  що спірних питань  не  так  уже  й  багато.  Скажімо, довічне  обрання  суддів чи недовічне - проголосувати.  Президент призначає суддів чи Верховна Рада  -  проголосувати.  А  приймати концепцію не потрібно. У регламентах інших країн, а в майбутньому і у нас,  передбачається приблизно така норма:  при необхідності, зокрема  за зверненням головної комісії Верховної Ради чи органу, якому доручено розробку законопроекту,  Верховна  Рада  проводить обговорення і приймає рішення щодо основних принципів,  положень, критеріїв,  на яких має бути заснований  чи  з  урахуванням  яких доопрацьований  відповідний  законопроект.  А  те,  що стосується пояснювальної записки, сюди її не треба вплутувати.

 

     Наприклад, на  сьомій  сторінці  є   перелік,   коли   суддя достроково позбавляється своїх повноважень.  Тут - два пункти.  А я,  скажімо,  хочу  додати  ще  один   пункт.   Якщо   ми   зараз проголосуємо,  то  треба  буде  додати  пункт  про імпічмент щодо суддів, про позбавлення повноважень при порушенні вимог закону, а також  про  припинення  повноважень при досягненні ним граничного віку. Потім ці питання,

 

     79

 

     безперечно, виникатимуть,  і тоді виявиться, що ми за них не голосували.  Тобто  такі  документи  не  так треба приймати,  і я принципово проти затвердження концепції.

 

     Є тут ще деякі недоліки.  Наприклад,  на четвертій сторінці, де йдеться про Конституційний Суд,  записано, що нормативний акт, визнаний неконституційним,  втрачає чинність з моменту  прийняття такого  рішення  Конституційним  Судом.  Комісія наша підготувала законопроект,  в якому передбачено,  що він  втрачає  чинність  з моменту  його  видання,  і це спрямовано на захист прав громадян. Тут чомусь це положення суперечить рішенню комісії.

 

     Не підтримала комісія і залишення військових суддів, тому що це  не  є  судді  незалежні.  Посади  і  чини  вони  отримують  у Міністерстві оборони,  то які  ж  вони  незалежні?  Що  ж  це  за незалежні судді? Тобто я категорично проти цього.

 

     Проти того, щоб Президент призначав усіх суддів, крім суддів Конституційного Суду. Була у мене така пропозиція /виключно з тих міркувань,  що  Верховна  Рада  не  в змозі призначати три чи дві тисячі суддів/:  нижню ланку,  районну,  призначає  Президент,  а обласну і вищу - Верховна Рада.  Яка була мета? Перша інстанція - судді, призначені Президентом, але друга інстанція - оскарження - це  вже  судді,  яких  обирала  Верховна Рада.  Тобто залишається момент противаги.  А так ми фактично  зробили  спайку  виконавчої влади  з судовою,  і це шлях до свавілля.  Я цього категорично не підтримую.  І не підтримую безстрокове обрання суддів.  Якщо  вже безстрокове,   то  в  засадах  припинення  їх  повноважень  треба обумовити досягнення  ними  граничного  віку.  Це  треба  відразу передбачити.

 

     80

 

     Утворюється єдиний   слідчий  комітет.  Я  ставив  запитання робочій групі:  а хто судитиме слідчих з  цього  комітету?  Тобто десь  має  бути ще одна маленька противага.  Тобто єдиний слідчий комітет приймати не годиться, має бути все-таки якась противага.

 

     Чому ще  я  не  можу  підтримати  запропоновану   концепцію? Головне заперечення в мене викликає положення про те,  що судді у нас недоторканні.  Але вони згідно з цим  положенням  фактично  і безвідповідальні. Тому що самі вирішують, хто з них здійснює свої повноваження належним чином,  а хто ні.  Як це робиться  в  інших країнах?  Ну,  наприклад,  у Швейцарії - двопалатний парламент, і кожна палата призначає комісію з питань управління, яка розглядає господарські звіти федеральної ради,  тобто уряду,  і федеральних судів,  а також розглядає і наглядає  за  діяльністю  федеральної адміністрації  та  судових  органів.  Тобто в іншій гілці влади є противага.  А у нас судді втримують кастову організацію,  і  вона може бути вищою, ніж усі інші.

 

     Що ще  викликає заперечення?  Передбачається вихід на пенсію після досягнення пенсійного віку із збереженням  у  цих  випадках заробітку   суддів.   Така   норма  передбачається  виключно  для Президента.  Є потяг розширити це на інше коло осіб.  Я не  проти того,  щоб  визначити спочатку все коло осіб,  тому що за суддями підуть міліціонери, потім прокурори і так далі. Треба один раз це визначити.

 

     Пропоную проект     концепції    доопрацювати,    а    зараз проголосувати основні положення,  і  саме  це  буде  засадою  для розробки наступних законопроектів.

 

     81

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово   надається   народному  депутату  Коробку Миколі Івановичу. За ним виступатиме депутат Бандурка.

 

     КОРОБКО М.І.   Шановний    головуючий!    Шановні    колеги! Розглядаючи проект Концепції, варто звернути увагу, в яких умовах вона має впроваджуватись.  Жахливо, але, за даними минулого року, кожен сотий громадянин є учасником злочину. Із них кожен шостий - неповнолітній.

 

     Треба уявити весь жах становища,  в  якому  ми  перебуваємо. Оскільки воно стосується всіх сфер нашого життя,  то,  безумовно, ми повинні звернути увагу і на роль суддів у цій  справі.  Проект концепції стверджує,  що суди не завжди надійно охороняли права і свободи людини. Мабуть, правильніше було б сказати, що суди майже завжди  ненадійно  охороняли права і свободи людини,  чим зробили свій внесок у той потік порушень і злочинності,  який ми маємо  в нашому суспільстві.

 

     Торкаючись принципів реформи,  варто зробити зауваження щодо деяких з них.  Зокрема, щодо створення умов дійсної змагальності. Побувавши на судових засіданнях, я виніс таке враження: не тільки учасники судового процесу не мають такої можливості,  а й  навіть адвокат    нерідко   опиняється   в   ситуації   приниженості   і беззахисності перед головуючим на судовому засіданні. То яка ж це змагальність?   Мені   здається,   що   простого   декларативного ствердження тут недостатньо.

 

     Стверджується також,  що мав бути відповідність  нормативних актів з питань діяльності судів вимогам міжнародних угод. Але хто цю відповідність буде оцінювати?  Які є критерії?  Мені здається, що  це  справа незалежних юристів,  які повинні мати право давати таку оцінку.

 

     82

 

     Щодо судів у адміністративних справах.  Варто допустити,  що такі справи можна було б розглядати за вибором учасників судового процесу і в інших регіонах,  тому що  нерідко  на  місцях  справи розглядаються суб'єктивно.

 

     Щодо статусу  суддів.  На  мою  думку,  кандидати  до  вищих судових інстанцій не повинні мати стягнень.  Це слід включити  до вимог статусу судців.

 

     Судді нижчих   інстанцій   призначаються   Президентом.   Це недопустимо.  Якщо до призначених президентських представників ще додати  призначених  Президентом суддів,  то,  вважаю,  нам варто скласти свої речі і відправлятися додому.

 

     Недоторканність суддів.   Передбачається   особлива    якась недоторканність  суддів.  А вона має бути на загальних підставах. Скажімо,  ніхто не має права переглядати їхнє  листування  і  так далі,   і  так  далі.  А  хіба  на  нас  з  вами  це  не  повинно поширюватися?   Отже,   їм   має   бути   забезпечена   така    ж недоторканність, як і усім громадянам республіки.

 

     Позбавлення повноважень  внаслідок винесеного відносно судді обвинувального вироку.  Задам запитання:  а  якщо  професіоналізм недостатній?  А якщо необ'єктивність?  Отже, має бути розроблений механізм дискваліфікації суддів, які того заслуговують.

 

     83

 

     Не зрозуміла роль  Мінюcту.  Сказано,  що  Мінюст  координує роботу  щодо  практичної  реалізації  судової  реформи.  Але яким чином? Виявляється - шляхом розробки законодавчих актів. Що то за практична регуляція? Це не практична регуляція.

 

     Соціальний захист.   Пенсія  у  розмірі  заробітку,  надання житла.  Мені здається, що це занадто значна пільга. В майбутньому в умовах ринкової економіки не впевнений,  що будь-якій категорії громадян буде надаватися житло.  Підтримую пропозицію  Олександра Павловича,  вірніше,  його згоду,  що можуть створюватися комісії Верховної Ради,  які розглядатимуть  законність  чи  незаконність рішень, прийнятих щодо тих чи інших питань.

 

     Пропоную зразу  ж створити комісію для практичного вирішення справ тих незаконно звільнених,  які  уже  десятиліттями  топчуть дороги  до  органів  юстиції.  Пропоную  створити макет механізму здійснення реформи.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово має народний  депутат  Бандурка  Олександр Маркович. За ним виступатиме депутат Сухоруков.

 

     БАНДУРКА О.М.,   начальник   управління   внутрішніх   справ Харківської області /Дергачівський

 

     84

 

     виборчий округ,  Харківська облаcть/. Шановні депутати! Ні в кого  немає  сумнівів,  що  судово-правова  реформа  є  нагальною необхідністю.  Пропоную прийняти внесену концепцію для того,  щоб мати можливість працювати над нею в комісіях.

 

     У минулому  році  слідчим  апаратом  Міністерства внутрішніх справ  та  органами  дізнання  розслідувано  більше   500   тисяч кримінальних  справ  і  розглянуто майже 1,5 мільйона звернень по фактах правопорушень до органів внутрішніх  справ.  І  цей  океан правопорушень   потім  перехлюпується  із  кабінетів  міліції  до кабінетів суддів.

 

     Ми намагаємося   справитися   з   цими   проблемами   шляхом збільшення  кількості слідчих.  Так і потрібно робити.  Але треба також скорочувати кількість злочинів. Для цього є два шляхи.

 

     Перший. Попереджувати злочини,  усувати умови і причини, які сприяють  злочинності.  Це,  звичайно,  складна  загальнодержавна проблема.  Але  профілактику  злочинності  як  державну  політику потрібно відроджувати. Колись вона була, хоч і недосконала. Потім у результаті різних реформ зовсім  розпалася,  і  сьогодні,  крім правоохоронних  органів,  із злочинністю ніхто не бореться.  А ця боротьба призвела до того,  що колонії,  слідчі ізолятори,  тюрми переповнені.

 

     85

 

     Інший шлях   -  переглянути  склад  злочинів,  саме  поняття злочину.  Тобто варто декриміналізувати Кримінально-процесуальний кодекс.    За    підрахунками    МВC,    можна    перенести    із Кримінально-процесуального     кодексу     76      статей      до Адміністративного.

 

     Великий перелік  і  таких  правопорушень,  відносно  яких не потрібно проводити слідство,  досить здійснити протокольну  форму дізнання.  Це  звільнило  б  слідчі  органи  і  суд від надмірної перевантаженості.

 

     Кримінально-процесуальний кодекс,  яким ми користуємося, був прийнятий  у  1961  році  на  засадах кримінального законодавства колишнього Союзу.  Від того кодексу  залишились  самі  "ріжки  та ніжки".  Адже  змінилась  суспільно-політична ситуація в Україні, втілюються в життя  економічні  реформи.  І  сьогодні  комерційне посередництво,  приватно-підприємницька діяльність, бізнес уже не є злочином.  А найбільшим  спекулянтом  стала  сама  держава.  Ви погодитесь  з  тим,  якщо згадаєте,  що ціни в державній торгівлі вищі, ніж на ринках.

 

     Потрібно прискорити    розробку    і    прийняття     нового Кримінально-процесуального  кодексу  і  визначення  нового складу багатьох понять злочинів.

 

     Варто також вдосконалити судочинство  і  розслідування,  які дуже   громіздкі  і  консервативні.  Проблеми  понятих,  свідків, народних засідателів виникають щодня. Свідок боїться йти до суду. Міліціонер  серед  ночі  затримує  злочинця  з автоматом /називаю дійсний факт/, але де вночі шукати понятих? Тим паче, що

 

     86

 

     затриманню передувала стрілянина,  і вся округа боялася носа висунути у вікно...  То варто передбачити випадки,  коли суд може покластися на свідчення працівника охорони  правопорядку,  як  це робиться в цивілізованому світі.

 

     Скажімо, злочинець  затриманий з мішком цукру.  Навіщо вести слідство місяцями? Може, варто направляти злочинця прямо до суду, щоб накласти на нього штраф у кілька тисяч карбованців або місяць арешту  чи  примусових  робіт.  І   суддя   міг   би   розглядати індивідуально такі прості справи.

 

     Потрібно із  проекту  вилучити  таке  поняття,  як відмова в порушенні кримінальної справи.

 

     І останнє.  Я категорично проти створення  єдиного  слідчого апарату,  так  званого  слідчого  комітету.  Про це,  як правило, кажуть ті,  хто до цього  не  має  ніякого  відношення.  Сьогодні навіть  розмови  про  нього  шкідливі.  Адже  вони  розхолоджують особовий  склад,  породжують  якісь  міфічні  настрої  типу  "вот приедет  барин,  барин  нас рассудит".  Мовляв,  створимо слідчий комітет,  і всі питання будуть вирішені. Це - байки. Сьогодні для слідчих   треба  створити  такі  умови,  щоб  вони  могли  плідно працювати.  Необхідно розглянути й питання  матеріальнотехнічного та  фінансового  забезпечення.  Слід  зробити  так,  щоб  слідчий розслідував не 80-100 кримінальних справ на рік,  а вдвоє  менше, як це передбачено науково обгрунтованими нормативами.

 

     87

 

     Нині 96 відсотків кримінальних справ розслідуються слідчими. Ми  повинні  врахувати  приклад  Росії.  Там  зробили   необхідні підрахунки,  і  цю  проблему  з  розгляду зняли.  При Українській юридичній академії потрібно створити Інститут  законодавства,  що вже неодноразово пропонувалося.

 

     І варто  судову реформу здійснювати відповідно до підготовки Конституції.  Наша судова  реформа  розрахована  на  6  років,  а Конституцію  потрібно  прийняти  в цьому році,  і там буде розділ "Суди",  де має  бути  представлена  конструкція  судової  влади. Пропоную цей проект прийняти в першому читанні. Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово  надається  народному  депутату Сухорукову Андрію Олександровичу. Після нього виступатиме депутат Сметанін.

 

     СУХОРУКОВ А.О., член Комісії Верховної Ради України з питань народної освіти і науки /Дзержинський виборчий округ,  Харківська область/.  Уважаемые депутаты!  Поскольку  я  не  специалист,  то выступаю   в   качестве   присяжного,   который  отражает  мнение населения. Хотя это, конечно, только аналогия.

 

     88

 

     Считаю, что независимо от  структуры  судебной  власти  есть возможность  изменить  сам характер,  цели,  побудительные мотивы профессиональной деятельности судей.

 

     Сегодня большинство судей работают так. Следствие доставляет им  объект с биркой "виновен",  а они уже находят соответствующие места  в  законе   для   того,   чтобы   подтвердить   виновность обвиняемого.   Зачастую   суд  не  реагирует  на  здравые  тезисы обвиняемого или его защиты,  не рассматривает дело по сути  и  не требует  у следствия необходимых новых объективных доказательств. Не  хочу  останавливаться  на  частностях.  Напомню   лишь   дело Коростышевского,  связанное  с  кражей,  в котором нет ни единого материального объекта - ни со стороны потерпевшей,  ни со стороны обвиняемого.  Все только на словах. И дело спокойно проходит пять судебных рассмотрений.

 

     Суд не стремится добиться,  как я считаю,  одной из  главных своих целей - доказать,  убедить,  уверить обвиняемого в том, что он сегодня нарушил закон. Лишь при таком убеждении человека есть, как мне кажется, надежда на его исправление.

 

     Важнейшей задачей  суда  является,  на мой взгляд,  уделение достаточного внимания справедливому с нравственной  точки  зрения выбору меры наказания.

 

     89

 

     Единственный показатель деятельности суда /по крайней мере существенный/ - это число исправившихся благодаря,   так  сказать,  правильно  назначенному наказанию вопреки плохим условиям содержания наших заключенных.

 

     Здесь много  говорилось  о  бедах  судей.  Действительно,  в какой-то  мере  это несчастные люди.  Я это хорошо знаю по своему Дзержинскому суду в городе Харькове,  по помещению и оборудованию и  так  далее.  Сегодня  кто-то  упомянул  о  тысячах  и  тысячах родственников обвиняемых.  До  нас  доходит  малая  часть  жалоб. Получается  совершенно  несуразная  картина  -  сплошные отписки. Этого не должно быть в  наших  судах.  Разве  можно  человеческую судьбу  уместить в 3 строчки?  Разве так сложно обстоятельно,  10 или  20  раз  /если  это  нужно/,  объяснить  осужденному  и  его родственникам, почему именно принято то или иное решение?

 

     В заключение  хочу сказать о том,  что этот проект концепции судебной системы,  так сказать,  отнюдь не правовой. Мы ее сейчас не обсуждаем.  Но поскольку есть слово "правовое", давайте думать о мировых нормативах.  Это  сейчас  широко  обсуждается.  Давайте думать  о  практическом  исключении  высшей  меры  наказания  или принятии ее только в самых исключительных случаях.

 

     Спасибо за внимание.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово надається  народному  депутату  Володимиру Іллічу Сметаніну. За ним виступатиме депутат Задорожний.

 

     90

 

     СМЕТАНІН В.І.,   заступник  голови  Комісії  Верховної  Ради України   у   правах   людини   /Кіровський    виборчий    округ, Дніпропетровська   область/.   Уважаемые   депутаты!   Время  для судебно-правовой реформы наступило.  Свидетельство  этому  статья Леонида Шинкарева "Следствие" в сегодняшних "Известиях".  Все,  о чем там написано, - это о нас, поскольку мы являемся выходцами из Российской империи. А все это творится у нас.

 

     И если  мы  не проведем свою реформу,  то,  по сути дела,  о правах человека в нашей родной Украине говорить не приходится.

 

     Меня очень   удивляет,    что    некоторые    юристыдепутаты сомневаются в том, принимать или не принимать концепцию.

 

     Думаю, что  концепция - это свод направлений.  Тут есть все, что нам подходит или не подходит.  Есть масса направлений. И если

2-3   из   них   сегодня   нам   не   подходят,   то  они  просто проголосовываются  Верховным  Советом.   Это   развязывает   руки законодателю   для  того,  чтобы  потом  в  соответствии  с  этой концепцией разработать ряд законов о той реформе,  которая  будет проводиться.

 

     Недаром тот,  кто  писал  этот проект концепции,  говорит об этапности ее осуществления.  То есть  по  мере  того,  как  будет создаваться  закон  по  отдельным  частям судебноправовой реформы /плюс механизмы исполнения/, и будет осуществляться ее этапность.

 

     Теперь что касается проекта самой концепции. У нас есть

 

     91

 

     статус Конституционного Суда.  Я совершенно  не  согласен  с авторами в том, что Конституционный Суд является органом судебной власти.  Он не может быть органом судебной власти. Это не значит, что  нарушается  принцип разделения властей.  Конституционный Суд создается Верховным Советом  как  орган,  независимый  от  любого конституционного органа. Поэтому он имеет свой статус. Только для Конституционного  Суда  в  Конституции  должно  быть  разработано положение.  И  только  для  него.  Поэтому  вводить его как орган судебной власти совершенно безграмотно.

 

     Кроме того,  здесь сказано,  что Конституционный Суд  должен руководствоваться  законом о конституционном судопроизводстве.  Я имел счастье  познакомиться  с  проектом  этого  конституционного судопроизводства.   И   когда   дочитал   до   того,   что  члены Конституционного Суда выносят решения, стоя на ногах, то перестал читать.  Я  себе  представил:  а что если бы они вдруг зачитывали решение, стоя на руках?

 

     Поэтому считаю,   что    никакого    судопроизводства    для Конституционного  Суда  не  должно  быть.  Должен быть регламент, который разрабатывает сам Конституционный Суд.

 

     Далее. Вводится четыре направления в общих судах:  районные, областные,  Верховный Суд и мировые судьи.  Поддерживаю всех, кто говорит о том, что нужно ввести пятую часть. Это - окружные суды. Их обязательно нужно вводить.

 

     92

 

     О Министерстве  юстиции.  Здесь депутат Кондратьев говорил о том,  что  он  против  того,  чтобы  ему  подчинять  следственные изоляторы.  Для  того,  чтобы  покончить  с этим вопросом,  нужно поднять пласт тоталитарной системы.

 

     Товарищи! Негоже,  что сегодня Министерству  внутренних  дел подчинены  и  следственные  изоляторы,  и  исправительно-трудовые учреждения.  Почему это происходит?  Потому, что если ты совершил преступление,  то  тебя  должны  за  это  покарать - жестокостью, несправедливостью,  нарушением твоего человеческого достоинства и права.

 

     Нет, мы  должны  все  перевернуть  с  головы  на ноги.  Наша концепция должна основываться не на наказании,  а на исправлении, перевоспитании.  И  тогда  все  сразу  станет  на свои места.  Не жестокостью порождать новую  преступность,  а  показать  человеку правильное направление в его жизни,  перевоспитать.  Особенно это касается молодого поколения.

 

     Теперь о суде присяжных.  Мы уже говорили про заседателей  и все это нам, наверное, известно. Считаю, что вводить понятие суда присяжных нужно очень осторожно.  Необходим особый закон  о  суде присяжных.  Например, суд присяжных выносит вердикт - не виновен. А общественное мнение может повлиять на  то,  чтобы  вынести  ему вердикт   -   виновен.  И  тогда  профессиональный  суд,  который придерживается только закона, окажется в интересном положении.

 

     93

 

     Наверное, в особых случаях необходимо предусмотреть согласие подсудимого   на  то,  чтобы  судить  или  не  судить  его  судом присяжных. Все это должно быть предусмотрено законом.

 

     И еще.  Не будет ли с судом присяжных так,  как с  народными заседателями?  Нужно судить судом присяжных, а присяжных по всему городу не найдешь.

 

     Спасибо.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово надається народному  депутату  Задорожному Борису Васильовичу. За ним буде виступати депутат Слєсаренко.

 

     ЗАДОРОЖНИЙ Б.В.  Шановні  народні депутати!  Я не суддя,  не прокурор,   навіть   не   юрист.   І    після    виступу    таких висококваліфікованих  фахівців  не виступав би,  але є обставина, яка змусила мене вийти на цю трибуну.

 

     Мені за досить довге життя,  на  щастя,  один  раз  довелося брати  участь  у  судовому  процесі в цивільній справі.  Довелося пройти всі етапи цього процесу:  від районного суду до Верховного Суду,  включаючи  і  органи  прокуратури  відповідних  рівнів.  І враження, яке в мене склалося від нашої судової системи, думаю, є типовим для звичайного громадянина. Те, що відчуваєш, попадаючи в ці органи, досить негативно впливає на громадське відчуття.

 

     94

 

     Як відомо,  Станіславський казав,  що  театр  починається  з вішалки.  Судові  органи  починаються з залу судових засідань.  У яких  приміщеннях,  при  яких  обставинах,  в  якому  порядку  це відбувається, вже накладає таке гнітюче враження, такий відбиток, що після цього не треба дивуватися  з  того,  що  люди,  які  там побували, думають про судові органи. Вони бачать не орган, де має відбуватися  правосуддя,  де  виносяться   справедливі   рішення, визначається  об'єктивне  покарання за вчинений злочин,  а бачать орган,  де тебе можуть принижувати.  Саме такі почуття в  мене  і виникли. А якщо доводилося йти інстанціями, то вони посилювалися.

 

     Згадували в цьому залі про те, яка велика кількість звернень надходить до народних депутатів з приводу тих чи інших справ,  як важко  ці  звернення  вирішувати  у зв'язку з тим,  що в багатьох випадках відповіді,  які одержують,  мають суто формальний,  я  б сказав,  бюрократичний  характер.  Нібито і заперечити нічого,  а справа не вирішується.  Зокрема,  згадували про справу  листоноші Задої  з  Маріуполя,  яку вже багато років не можуть вирішити.  І таких прикладів, мабуть, можна навести багато.

 

     Ознайомившись з проектом концепції судовоправової реформи, я подивився на неї з тієї точки зору, наскільки вона може допомогти позбавитися тих вад,  які притаманні  нинішній  судовій  системі. Мене  в  той  час  найбільше образило те,  що рішення в цивільних справах,  навіть  вироки   в   кримінальних   справах   приймають непрофесіонали.  Адже  інститут  народних  засідателів  - це щось таке, що в

 

     95

 

     рамки здорового глузду чи нормального процесуального кодексу якось важко вкласти.  І коли Олександр Павлович сказав,  що треба зберегти ці добрі традиції,  то я цього ніяк не можу зрозуміти  і поділити його думку.

 

     Підтримую в   проекті   концепції   те  положення,  в  якому передбачається,  що суд має бути професійним.  Але мене  ніяк  не може  задовольнити  положення,  яким  передбачається  призначення суддів.  Мені здається,  що це  якраз  і  не  відповідає  вимогам об'єктивного    розгляду   справ   і   особливо   не   передбачає відповідальності  суддів  за  ті  рішення  і  вироки,  які   вони приймають.

 

     Я вже   казав,  що  дуже  багато  нарікань  викликає  робота народних засідателів, недосконала процедура їх обрання, процедура залучення до судових засідань і все інше, що пов'язане з роботою. Мені здається, що треба від цього інституту відмовлятися, це буде цілком слушно.

 

     На мою   думку,  в  проекті  концепції  майже  не  визначені принципи відповідальності суддів за професійні помилки, не кажучи вже про те,  що може бути і необ'єктивний розгляд справи. Наш суд уславився на весь світ тим,  що керувався так  званим  телефонним правом.   Вважаю,  що  цей  розділ  проекту  концепції  має  бути доопрацьований  і  в  ньому   має   бути   визначена   професійна відповідальність суддів за ті рішення, які вони приймають.

 

     96

 

     Закінчуючи свій  виступ,  хочу підтримати пропозицію про те, що запропонований проект концепції може бути прийнятий у  першому читанні. Але його треба доопрацювати з урахуванням зауважень.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово  має  народний  депутат  Слєсаренко Віктор Михайлович.  Просить  надати  слово  перший  заступник   Міністра юстиції Степанюк. На цьому будемо закінчувати обговорення.

 

     СЛЄСАРЕНКО В.М.   Уважаемые   народные  депутаты!  Уважаемый председательствующий!  О важности  рассматриваемого  вопроса  для жизнедеятельности  нашего  государства не стоит и говорить.  Всем ясно,  что   построение   правового   государства,   о   чем   мы провозгласили  на  весь  мир,  сегодня  невозможно без проведения радикальной судебно-правовой реформы.  Поэтому рассмотрение этого вопроса  /в  этом  я  полностью поддерживаю выступивших депутатов Шишкина,  Нечипоренко и других/  должно  было  проходить  сегодня активно и не в полупустом зале.

 

     Сначала несколько  слов  о проекте самой концепции.  В целом одобряю его и предлагаю учесть замечания выступивших депутатов. И вот  почему.  Принятие  концепции  даст  уже  сегодня возможность практически проводить реформу,  принимать законы, направленные на построение   правового  государства.  За  неимением  достаточного количества  времени  остановлюсь  лишь  на  отдельных  положениях проекта концепции.

 

     97

 

     Важное место  в  нем  занимает  вопрос о едином следственном аппарате.  Должен сказать,  что этот вопрос имеет давнюю  историю как в теории,  так и на практике,  и стал уже "голубой мечтой" не только ученых,  но и многих практических работников. Имеет данный вопрос  как  противников,  так и сторонников.  Я отношусь к числу сторонников единого следственного аппарата.

 

     Как правило,   основные   аргументы   противников    единого следственного аппарата сводятся к тому,  что это якобы приведет к тому,  что следователи будут оторваны от органов,  которые  ведут оперативно-розыскную  деятельность,  а также к ухудшению качества расследования преступлений и дорого обойдется нашему государству.

 

     Давайте посмотрим - так ли это на самом деле  и  что  думают сами практические работники следствия относительно этого вопроса. Довольно длительный период работы в следственные органах дал  мне возможность  общения  с  их  работниками.  И  могу с этой высокой трибуны  заявить,  что   подавляющее   большинство   следственных работников   различных   систем   прокуратуры,   МВД   и   Службы безопасности выступают за единый следственный комитет.

 

     Говорят о  том,  что  единый  следственный   комитет   будет способствовать   отрыву   следователей   от   оперативных  служб. Возможно,  так и будет,  если мы пойдем по тому пути, что будем и дальше  сохранять  следственный  комитет под руководствам органов дознания. Вы знаете, что сегодня следственный аппарат находится в трех  ведомствах:  в  Службе  безопасности,  МВД  и  прокуратуре. Наиболее следственный аппарат сосредоточен в системе МВД.

 

     98

 

     Если мы  сегодня   существующее   положение   законодательно закрепим,  то  этим определим совершенно новые отношения - не те, декларированные,  которые на практике  сегодня  уже  есть,  а  те реальные,  которые  должны  быть.  И  определим,  что оперативные сотрудники будут  находиться  совершенно  в  ином  процессуальном положении  по  отношению  к  следователям,  а  именно  - в прямом оперативном подчинении у  следователей.  По  каждому  конкретному делу   следователь   для   того,   чтобы  успешно  и  качественно расследовать  дело,  должен  иметь   в   подчинении   оперативных сотрудников. Он также должен получить право вхождения с вопросами как поощрения, так и наказания этих сотрудников.

 

     Вот только такие новые процессуальные отношения между  этими службами  позволят  нам качественно расследовать уголовные дела и обеспечить полную процессуальную  самостоятельность  следователя. Будем   прямо   говорить,   что   как  раз  этого  боятся  многие руководители и МВД,  и прокуратуры, и Службы безопасности. Дело в том,  что следственный аппарат - это оружие,  при помощи которого можно решать очень многие вопросы.  И это основная причина  того, что   многие  против  выделения  следователей  в  самостоятельный следственный аппарат.

 

     Считаю, что такой аппарат имеет право на существование.

 

     Иное дело, когда это будет.

 

     99

 

     Данный вопрос очень сложный и с точки зрения  экономической. У   нас   около  7,5  тысячи  следователей  во  всех  ведомствах. Необходимо  решить   и   организационные   вопросы,   и   вопросы материально-технического снабжения.  Они требуют времени и денег. Но все это решать можно. Мы каждый год принимаем бюджет. И здесь, по  сути,  вопрос  организации  и  перераспределения  финансов  и материально-технических средств.

 

     Думаю, что при такой постановке вопроса  качество  следствия не ухудшится, а улучшится.

 

     Далее. Относительно  суда  присяжных.  Предлагаю вместо суда присяжных сохранить существующий институт народных заседателей, с участием   которых   и   рассматривать   дела   об  особо  тяжких преступлениях.  Мотивы  этого  таковы.  Дело  в  том,   что   суд присяжных,  если вы внимательно познакомились с концепцией, - это суд,  который  строит  свою  деятельность  на  эмоциях.   Он   не гарантирован  от  многочисленных судебных ошибок.  И процент этих ошибок,  насколько  знаю  практику  судебных  органов  зарубежных стран, довольно высок.

 

     Позвольте задать  вам  такой вопрос.  Профессиональный судья принимает  решения,  выносит  приговор  на   основании   вердикта присяжных.  Ну, а если, допустим, допущена ошибка /вы сами знаете на примере витебского и других дел,  что такое бывает/ -  кто  за это должен нести ответственность? Руководители Верховного Суда,

 

     100

 

     других правоохранительных органов утверждают, что в условиях построения   правового   государства   суд   не   должен    нести ответственности.  Не знаю,  может быть, они и правы, но моя точка зрения такова:  ответственность за приговор всегда  должен  нести тот суд, который вынес этот приговор. Благодарю за внимание.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово   надається  першому  заступнику  Міністра юстиції України Стефанюку Володимиру Сергійовичу.

 

     СТЕФАНЮК В.С.,  перший заступник Міністра  юстиції  України. Шановний головуючий! Шановні народні депутати! Саме життя квапить нас терміново здійснити цю реформу.  Не так давно ви мали  нагоду переконатися у необхідності Конституційного Суду для об'єктивного розгляду справ про  відповідність  Конституції  законів  України, деяких указів Президента.

 

     У статті  56  діючої  Конституції  України  закріплено право громадян оскаржити дії службових осіб,  які вчинені з  порушенням закону.  Але  ця  норма  понад  десять  років використовувалася з пропагандистською  метою.  Тому  громадяни  й  сьогодні   шукають поновлення   порушеного   права   в   редакціях   газет,   радіо, телебачення, у депутатів та прокуратури.

 

     101

 

     Ми не маємо права ще протягом  кількох  років  випробовувати терпіння наших громадян.  Нам необхідно вже в проекті Конституції України,  в новому законі про судоустрій  запровадити  самостійну систему адміністративних судів,  які б розглядали всі справи,  що випливають з адміністративно-правових відносин, в тому числі й зі скарг,  надій  і  рішень посадових осіб і державних органів,  які обмежують права громадян. Це може бути Вищий адміністративний суд України,  Вищий  адміністративний  суд Республіки Крим,  обласні, районні чи окружні адміністративні суди.

 

     Без адміністративної юстиції не може бути правової  держави. Слід  ліквідувати  ще  й досі існуючі позасудові органи у вигляді так званих товариських судів, а також звільнити комісії у справах неповнолітніх та адміністративні комісії від функцій, які входять тільки в компетенцію суду.

 

     Для розгляду названих справ у рамках діючих судів слід  було б  створити  спеціалізовані суди,  в першу чергу сімейний суд і в справах неповнолітніх.

 

     Вибухи незадоволення,   заколоти,   які   час    від    часу відбуваються  у  виховно-трудових  колоніях і лікувально-трудових профілакторіях,  засвідчують безпорадність відомчого контролю  за додержанням  закону  в цих установах.  Отже,  необхідно заснувати пенітенціарні суди. Названі суди потрібно створити терміново, а в процесі    вдосконалення   і   впровадження   законодавства   про оподаткування,     винахідництво,     підприємництво,     митного законодавства,  слід створити фінансові чи податкові суди, митні, патентні, трудові, соціальні тощо.

 

     102

 

     Аналіз практики  виборів  суддів  безпосередньо  населенням, обласними Радами народних депутатів свідчить, що ці форми виборів не є ефективними,  неупередженими чи бездоганними.  Як  засвідчує світова практика,  найбільш виважено судді можуть призначатися на посаду та звільнятися з  неї  Президентом  на  підставі  висновку вищої атестаційної колегії при Президенті.

 

     Головує на  засіданні  колегії  Президент  України.  Подібна система діє у Франції.  Є вища рада суддів,  яку очолює президент республіки.   Згідно   з  Конституцією  президент  і  є  гарантом незалежності судовик органів.

 

     Міністр юстиції є віце-президентом по праву.  А взагалі коли мова зайшла про юстицію,  то в процесі судово-правової реформи її потрібно поставити на той рівень,  який  Міністерство  юстиції  і органи  на  місцях заслуговують у правовій державі,  на те місце, яке юстиція займає в розвинутих країнах світу,  яке вона  займала до  30-х  років  в  Україні,  але  була  зруйнована  тоталітарним режимом.

 

     Далі. Після прийняття Конституції України і основного  блоку законів  про  судову  реформу необхідно призначити до суддів усіх ланок таких осіб,  які б  повністю  забезпечили  охорону  прав  і законних інтересів будь-якої людини.

 

     Шановні народні  депутати!  У  розданому  проекті  Концепції судово-правової реформи в Україні не згадана судова експертиза як важливий  засіб  доказу,  що  спирається  на  досягнення  науки і техніки.

 

     103

 

     Проте існує  велика  мережа  державних  експертних   установ системи Мінюсту,  Міністерства внутрішніх справ, СБУ, Міноборони, які виконують щорічно за завданням органів розслідування і  судів понад  600  тисяч  судових  експертиз.  Але,  на жаль,  не всі ці установи позбавлені впливу органів розслідування своїх відомств.

 

     Тому в  тексті  розділу   слід   вважати   за   необхідність реформування   судової   експертизи   як   самостійної  державної інституції, незалежної від попереднього розслідування, діяльність якої   регулюється  процесуальним  законодавством  України,  а  в науково-методичному і організаційному аспектах - Законом  України про судову експертизу.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні  народні депутати!  Всі,  хто записався, виступили.

 

     Дозвольте надати   слово   доповідачу   Коцюбі    Олександру Павловичу.

 

     КОЦЮБА О.П. Шановні народні депутати! Це надзвичайно важливе питання обговорено,  і можна подякувати за принциповий підхід  до розгляду  проблем,  які  є,  існують  і,  мабуть,  ще  довгий час існуватимуть в формуванні судової влади.

 

     104

 

     Думаю, що сьогоднішнє обговорення можна було б розділити  на дві  частини.  Це  - прийняти концепцію за основу і проголосувати додатки.  В додатках відображено те, про що говорив депутат Носов та інші:  в комісії були різні думки, через те вони викладені і в додатках, і в самій концепції.

 

     Хотів би звернути увагу  й  на  таке.  Були  пропозиції  про статус   судів,   їх  структуру,  наприклад,  про  триланкову  чи чотириланкову,   про    адміністративні    суди,    удосконалення кримінального законодавства і таке інше.  Все це можна розглянути в законах при реалізації судової реформи.

 

     Що стосується принципових зауважень,  то хотів би відповісти депутатам,  які  порушували  це  питання,  так.  Наприклад,  було поставлено питання про те,  зокрема,  чи це  правова  реформа.  У проекті  концепції  дуже  чітко /можете подивитись на сторінці 3/ викладено,  що це дійсно правова реформа.  Адже треба змінити всю систему діючого законодавства. Зрозуміло, що потрібно застосувати і  прогресивні   демократичні   правові   ідеї,   створити   нове законодавство. В принципі все викладено.

 

     Тепер щодо   військових   судів.  Питання  назріло,  але  ми виходили з реалій.  Шановні народні депутати!  З тих пір,  як  ми проголосували  про  те,  що військові суди мають ввійти в систему Верховного Суду України /а там буде організована  така  колегія/, не  надійшло жодної скарги чи незадоволення тим,  що така колегія існує, а Верховний Суд уже вносив протести. Ми виходили з реалій.

 

     105

 

     Що стосується таких питань,  як фінансове обгрунтування,  то судова  реформа  розподілена на кілька етапів.  Є з цього приводу обгрунтування.  Ми подали пропозиції до  Закону  про  бюджет,  де аргументували витрати на утримання судів, хоча, зокрема, потрібно сказати,  що самі суди  теж  дають  відповідні  доходи,  оскільки стягуються штрафи, відшкодовуються збитки й таке інше.

 

     Є питання стосовно судового контролю.  Ярослав Юрійович дуже кваліфіковано порушував це питання.  Але водночас повинен бути  і судовий  захист  людей,  оскарження  дій слідчих і таке інше.  Це ускладнює роботу,  але ж вдосконалює захист наших громадян. Тому, гадаю, буде правильно, коли проголосуємо цю позицію.

 

     Щодо укрупнення  судів.  Шановні народні депутати!  Я був би тут дуже обережним.  Справа в тому,  що вони у нас нині  все-таки наближені  до сіл,  орієнтовані на можливість людей звернутися до суду.  Якщо сформувати окружні суди,  то  певну  категорію  справ треба   віднести   до   їх  компетенції.  Це  помітно  ускладнить можливості громадян звертаться безпосередньо до суду.

 

     Відбулися також  досить  плідні   дискусії   щодо   слідчого комітету   на   першому   етапі   /в  проекті  концепції  про  це зауважується/.  Пропонується  залишити  їх  у   складі   існуючих структур. Стосовно такого питання, як основи судової політики, то тут,  я розумію,  взято аналог з основ національної економіки.  З повагою ставлюсь до самої ідеї,  але, шановні народні депутати, у нас існує сама система /що ж стосується національної економіки  - то  її  у  нас,  як  такої,  не було,  оскільки ми були придатком системи/.  Нам потрібна реформа.  Саме тому пропонується  система апеляційних,

 

     106

 

     адміністративних, касаційних судів і таке інше.

 

     Стосовно статусу  Конституційного  Суду.  Нещодавно шановний народний  депутат  Сметанін  посилався  на  газету  "Известия"  і говорив:  що  було  там  -  є  у  нас.  Але  кілька  тижнів  тому опубліковано матеріали про судову систему Німеччини.  І там, якщо ви  звернули  увагу,  зазначено:  Конституційний  суд  Німеччини. Тобто, йдеться про єдину судову систему.

 

     До певної  міри  насторожує,   можливо,   те,   що   у   нас Конституційний  Суд  передбачено статтею 112 Конституції.  Але це вийшло тому, що ми міняли статтю 112.

 

     У цілому, гадаю, концепція може бути схвалена. Дякуємо всім, хто  брав  участь  у  розробці  її  проекту:  вченим,  практичним працівникам, народним депутатам.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні депутати! Хочу додати: із тринадцяти  ораторів - шість внесли пропозицію прийняти проект концепції за основу і передати  на  доопрацювання,  не  приймаючи концепцію  номер  два.  Думаю,  з  урахуванням  заключного  слова Олександра Павловича такої думки дотримується більшість депутатів і  атмосфера  в  залі  про  це свідчить.  Тим паче в нинішньому і наступних   роках   нам   належить   обговорювати   законопроекти конкретних     законів,     доповнювати     їх,    змінювати    і Кримінальнопроцесуальний,   Цивільний   процесуальний    кодекси. Матимемо можливість у кожному випадку конкретніше визначитись.

 

     А зараз   давайте  порадимось.  У  вас  на  руках  є  проект Постанови Верховної Ради України "Про  Концепцію  судово-правової реформи в Україні".  Була пропозиція взяти його за основу.  Немає заперечень?  Ставлю на голосування.  Хто  за  те,  щоб  узяти  за основу, прошу проголосувати.

 

     "За" - 263. Приймається.

 

     Будь ласка, які є зауваження? Прошу, третій мікрофон.

 

     107

 

     СТЕПЕНКО В.І.,  голова  підкомісії  Комісії  Верховної  Ради України з питань агропромислового комплексу /Полтавський виборчий округ, Полтавська область/. Шановний Василю Васильовичу! Повністю підтримую тезу про те,  що нам потрібно проводити судову реформу. Але  в  мене є конкретна пропозиція - доручити Кабінету Міністрів або відповідній комісії негайно підготувати проект постанови  про створення  судам  необхідних умов для роботи,  тобто про те,  щоб знайти їм приміщення, підвищити заробітну плату, забезпечити всім необхідним.  Якщо цього не зробимо,  то /може я помиляюся,  бо не спеціаліст у цій галузі/, думаю, проводити реформу буде ні з ким. Бо  кращі  працівники  з  судових  органів  підуть.  Просив би це зауваження взяти до відома.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дозвольте,  шановні   колеги,   висловити   своє ставлення до цієї пропозиції. Не раз у цьому залі звучали подібні критичні зауваження і вимоги.  Тому є пропозиція  записати  даний пункт  або  в проекті постанови,  або протокольно.  Просив би вас підтримати.

 

     Третій мікрофон.

 

     СТЕФАНЮК В.С.   У   проекті   постанови   йде    мова    про Адміністративно-процесуальний   кодекс.  Але  це  питання  ще  не вирішено ні в науковому, ні в практичному плані. В нас діє Кодекс про    адміністративні    правопорушення,    тому    запис    про Адміністративно-процесуальний кодекс, думаю, потрібно зняти.

 

     108

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Є пропозиція з урахуванням внесених зауважень  і пропозицій  /про  надання  судам приміщень і створення необхідних умов для роботи/ підтримати проект. Прошу голосувати.

 

     "За" - 250. Постанова прийнята.

 

     Комісії, яка утворена для вирішення  питань  судово-правової реформи, і авторам, які працюватимуть над відповідними проектами, потрібно буде попрацювати над стенограмою і врахувати  зауваження та  пропозиції,  що  були  внесені  народними  депутатами під час обговорення.

 

     А тепер дозвольте надати  слово  з  наступного  питання  про внесення  змін і доповнень до Конституції України і проект Закону про  Конституційний  Суд  Коцюбі  Олександру  Павловичу.   Прошу, Олександре Павловичу. До 20 хвилин.

 

     КОЦЮБА О.П.  Шановні  народні депутати!  Ми маємо вже певний досвід /в тому числі і  гіркий/  у  своїй  законотворчій  роботі. Наприклад,  виник  цілий  ряд  проблем,  коли  ми приймали окремі закони,  зокрема  Закон  про  Представника  Президента,  а  потім потрібно було вносити зміни і доповнення до Конституції. У той же час маємо і позитивну практику - і це наша з вами  заслуга.  Коли ми  вносили зміни і доповнення до Конституції,  а потім формували закон, у нас не виникало протиріч.

 

     Прохання до  народних  депутатів  -  прислухатися  до  такої пропозиції:  підтримати  нашу комісію і внести зміни і доповнення до Конституції відносно повноважень Конституційного Суду.

 

     109

 

     Проект вам роздано. Я тільки зупинюся на деяких моментах.

 

     Створення інституту Конституційного Суду є етапним  моментом в  історії  нашої  політичної  і правової системи.  У жовтні 1990 року,  як ви пам'ятаєте,  до статті 112 Конституції України  було внесено   норму   про  заснування  Конституційного  Суду  замість Комітету конституційного нагляду, якого так і не було створено.

 

     Ця стаття  передбачає  лише  назву  органу,  його  чисельний склад,  умови,  що пред'являлися до особи на її обрання до складу Конституційного Суду. Робота над проектом закону показала, що ряд питань,  виходячи  з  їх  важливості,  повинен бути врегульований актом вищої юридичної  сили,  тобто  має  бути  все  вирішено  на конституційному  рівні.  У зв'язку з цим підготовлено відповідний законопроект  про  внесення  змін  і  доповнень  до   Конституції України.

 

     Проектом передбачається,  зокрема, викласти в новій редакції статтю 112  Конституції,  зазначивши,  що  Конституційний  Суд  є незалежним   органом   судової  влади,  покликаним  забезпечувати відповідність законів,  інших нормативних актів державних органів Конституції України, охорону конституційних прав та свобод особи.

 

     За проектом   Конституція  доповнюється  новими  статтями  - 112-1,  112-2,  112-3,  112-4.  Ними  передбачається   встановити перелік    справ,    що   розглядаються   Конституційним   Судом. Встановлюється  також,  що  рішення  Конституційного   Суду   про невідповідність законів чи інших нормативних актів або їх окремих положень Конституції і законам України тощо припиняє чинність цих актів з моменту введення їх у дію.

 

     110

 

     Передбачається ввести  положення  про те,  що Конституційний Суд та його,  судді у своїй діяльності незалежні  і  користуються всією повнотою наданих їм повноважень.

 

     Як бачите,  у  поданому проекті визначаються й інші питання. Запропоновані зміни  і  доповнення  спрямовані  на  конституційне закріплення  проголошених  Декларацією  про державний суверенітет України принципу про поділ влади, зміцнення конституційного ладу, утвердження законності у правотворчості.  Просимо наші пропозиції підтримати.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу далі.

 

     КОЦЮБА О.П. Як бачите, я закінчив.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. А про Конституційний Суд?

 

     КОЦЮБА О.П. Готовий відповісти на запитання.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу.  Які в запитання до Олександра Павловича? Немає запитань? Немає.

 

     КОЦЮБА О.П. Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні  депутати!  Є  пропозиція,  якщо у нас є трохи  часу,   заслухати   доповідь   про   проект   Закону   про Конституційний  Суд.  А  завтра  продовжимо  обговорення.  Прошу, Олександре Павловичу.

 

     111

 

     КОЦЮБА О.П.  Шановні  колеги!  Перед  тим,  як  перейти   до більш-менш  детальної  характеристики  положень законопроекту про Конституційний  Суд,  дозвольте  звернутися  до  його   основних, провідних, концептуальних засад.

 

     Перш за  все  слід  відзначити,  що  при  підготовці проекту закону ми виходили з  того,  що  через  Конституційний  Суд  буде впроваджуватися,   утверджуватися   сам  дух  конституціоналізму, повага до прав і свобод людини,  до суду,  до законодавчої влади. Конституційний  Суд - це судова гарантія верховенства Конституції і права, недопущення тоталітаризму.

 

     Мова йде  про  створення  нового  дієздатного,   незалежного органу судової влади.

 

     У роботі  по підготовці законопроекту акцентувалася увага на тому,  що власний характер рішень Конституційного Суду не  робить Основний Закон декларативним документом.

 

     Також взято  до уваги,  що зміст компетенції Конституційного Суду повинен містити положення про те,  що він як найвища  судова ланка   є   своєрідним   судовим   контролем   за   верховенством Конституції,  законодавчої діяльності  парламенту  і  не  повинен втягуватися до вирішення політичних проблем.

 

     За основу  взято  положення про те,  що правова держава може функціонувати тільки через механізм  парламентського  контролю  й Конституційного  Суду,  що забезпечить верховенство закону в усіх галузях правозастосовної законотворчої практики. /Шум у залі/.

 

     Конкретно про   передбачувані   проектом    положення.    За структурою проект містить три розділи,  що включають дев'ять глав та тридцять п'ять статей.

 

     112

 

     Розділ І називається "Загальні положення".

 

     У главі 1 наводяться положення  про  статус  Конституційного Суду   і   його   завдання.   Передбачається   дати   визначення: "Конституційний Суд України є незалежним органом  судової  влади, покликаним забезпечувати відповідність законів, інших нормативних актів державних органів Конституції України..." /стаття 1/.

 

     Основною метою    діяльності    Конституційного    Суду    є забезпечення конституційної законності і верховенства Конституції України.  А  його   завданнями   -   забезпечення   відповідності Конституції  України  законів  та  інших актів державних органів, міжнародних договорів  і  зобов'язань  республіки,  а  також  дій найвищих посадових осіб /стаття 2/.

 

     У проекті    визначаються    основні   принципи   діяльності Конституційного Суду.  "Конституційний Суд будує свою  діяльність на основі принципів:  законності,  незалежності,  колегіальності, змагальності,   гласності,    повноти    розгляду    справи    та обгрунтованості прийнятих рішень" /стаття 4/.

 

     Конституційний Суд складається з голови,  його заступника та до  23   членів   суду.   Пропозиції   про   персональний   склад Конституційного Суду представляє Верховній Раді її Голова.

 

     Склад Конституційного Суду обирається таємним голосуванням в індивідуальному порядку на строк 10 років /стаття 5/.

 

     Законопроектом встановлюються     вимоги      до      суддів Конституційного Суду /стаття 6/. До складу суду може бути обраним громадянин України не молодший 40 років,  який мав виборчі права, є висококваліфікованим юристом зі стажем практичної, наукової або педагогічної діяльності в галузі права не менш як 15 років.

 

     113

 

     Обрані до Конституційного  Суду  не  можуть  бути  народними депутатами   і  на  час  виконання  своїх  обов'язків  припиняють членство в будьяких політичних партіях і рухах.

 

     За проектом  суддя  Конституційного  Суду   приводиться   до присяги.

 

     Передбачається урегулювати        повноваження        Голови Конституційного Суду /стаття  8/,  його  заступника  /стаття  9/, секретаря  суду /стаття 10/,  суддів Конституційного Суду /стаття 11/.

 

     Пропонується також визначити в  статтях  12  і  13  підстави припинення   повноважень  осіб,  які  обрані  до  суду.  Зокрема, встановлюється,  що повноваження судді припиняються у  зв'язку  з його  проханням про відставку,  станом здоров'я,  досягненням ним 70-річного віку  та  іншими  причинами.  Рішення  про  припинення повноважень має приймати Верховна Рада за поданням її Голови.

 

     У главі     3    передбачається    визначити    повноваження Конституційного Суду.  Пропонується встановити, що Конституційний Суд  приймає до свого провадження справи з питань невідповідності Конституції:  законів України та інших актів, прийнятих Верховною Радою; указів і розпоряджень Президента України;

 

     114

 

     постанов Президії  Верховної Ради України;  законів та інших актів, прийнятих Верховною Радою Республіки Крим та її Президією; рішень,   прийнятих   місцевими   Радами  народних  депутатів  та представниками Президента;  актів інших  центральних  і  місцевих державних органів та їх посадових осіб.

 

     Цим перелік  справ,  підвідомчих  Конституційному  Суду,  не закінчується,  його  вичерпно  наведено  у  статті  14   проекту. Передбачено,  що  компетенція суду не поширюється на рішення,  що приймаються    судовими    органами,    органами     попереднього розслідування та прокуратури по конкретних справах.

 

     У наступній  главі  4  /стаття 15-19/ пропонується визначити правові основи діяльності  Конституційного  Суду.  Тут,  зокрема, передбачається  встановити,  що правом на порушення провадження в суді  користуються  Голова  Верховної  Ради  України,   Президент України,  одна  п'ята  народних  депутатів України від загального складу  Верховної  Ради.  Таке  ж  право  передбачається   надати постійним комісіям Верховної Ради України,  Голові Верховної Ради Республіки  Крим,  урядам  України  і  Республіки  Крим,   голові Верховного  Суду,  голові Вищого арбітражного суду,  Генеральному прокурору України та уповноваженому Верховної Ради України з прав людини,   який   буде  займатися  контролем  за  розглядом  скарг громадян.

 

     115

 

     У цій же главі наводяться положення,  пов'язані в  розглядом справ у Конституційному Суді.

 

     Главу 5  присвячено  положенням  про рішення конституційного Суду,  вимогам,  що ставляться до них. Передбачається встановити, зокрема,  що  рішення Конституційного Суду підлягають безумовному виконанню всіма державними органами, громадськими об'єднаннями та громадянами.   Чинність  актів,  визнаних  судом  такими,  що  не відповідають Конституції,  припиняється з моменту введення  їх  у дію.

 

     Наступна, шоста  глава  включає  положення  про забезпечення діяльності Конституційного Суду. В ньому пропонується врегулювати питання  про  те,  що фінансування суду здійснюється з державного бюджету окремим рядком,  а його  обсяг  встановлюється  Верховною Радою  України  за  поданням  голови  Конституційного  Суду.  Ним визначаються    також    основи    провадження    конституційного судочинства,    регламент    Конституційного    Суду,   а   також передбачаються положення про апарат Конституційного Суду. Мається на   увазі   створення  Секретаріату,  який  повинен  здійснювати організаційну,   інформаційно-довідкову   та   іншу   роботу   по обслуговуванню суду.

 

     Передостання, восьма  глава  містить  положення про гарантії діяльності  суддів  Конституційного  Суду.  У  статтях  30  і  31 пропонується  встановити,  що  Конституційний Суд та його судді у своїй діяльності незалежні і користуються всією повнотою  наданих повноважень,  виключається під загрозою відповідальності будь-яке втручання в діяльність суду.  Передбачається поширити  на  суддів парламентську недоторканність,  її можна позбавити лише за згодою Конституційного  Суду.  У  цій  главі  пропонується   врегулювати питання  про  соціальне і побутове забезпечення суддів,  яке б не ставило їх у залежне від будь-кого

 

     116

 

     становище.

 

     На останній  стадії  опрацювання  законопроекту   до   нього /стаття  32/,  за пропозицією вчених,  було внесене положення про право судді Конституційного Суду після закінчення повноважень  на довічне пенсійне утримання в розмірі посадового окладу судді. Це, дійсно,  нове положення.  Така норма  передбачена  законодавством окремих зарубіжних країн.

 

     Решта положень  законопроекту присвячується символам судової влади  Конституційного  Суду,  визначенню  його  місцезнаходження тощо.

 

     Запропонований проект Закону про Конституційний Суд,  на наш погляд,  надає можливості  організувати  конкретну  роботу  суду. Просимо його підтримати.

 

     Тепер декілька   слів   про   законодавчі  акти,  які  мають врегулювати процесуальну діяльність  Конституційного  Суду.  Такі акти повинні бути прийняті.  Для цього, очевидно, потрібен певний час.  Повинна бути нагромаджена  певна  практика  розгляду  справ Конституційним   Судом,  на  грунті  якої  може  бути  розроблене законодавство про конституційне судочинство.  Апріорне  складення такого  закону  може привести до "юридичної схоластики" в рішенні процедурних питань.

 

     Доцільно практично розробити детальні процедури /а  загальна процедура закладена в законопроекті про Конституційний Суд/ вже з участю самого Конституційного Суду, який напрацює певний досвід.

 

     І ще  одне.  Прийняття  цих  двох  законопроектів,  як   нам здається, на даному етапі не повинно було б затримати організацію і діяльність Конституційного Суду,  які  мають  орієнтуватися  на високий рівень цивілізованих країн.

 

     117

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Спасибі,   Олександре   Павловичу.  Бачу,  що  є бажаючі задати вам запитання.

 

     Будь ласка, перший мікрофон.

 

     МОРОЗ О.О.  Шановний  Олександре   Павловичу!   В   мене   є пропозиція і маленьке запитання. Пропозиція стосується статті 15, де  передбачено,   що   правом   вносити   питання   на   розгляд Конституційного  Суду  користується одна п'ята народних депутатів України.

 

     А далі пишеться,  що  таке  право  мають  постійна  комісія, Кабінет Міністрів Республіки Крим і так далі.

 

     Мені здається,  що,  оскільки постійна комісія,  як правило, складається із 20 депутатів, то треба і норму таку ж передбачити, тобто  не  більше  20  депутатів  мають  право вносити питання на розгляд Конституційного Суду.

 

     Хай це буде пропозиція, яка потім розглядатиметься.

 

     А тепер запитання.  Скажіть, будь ласка, як діятиме механізм реалізації  рішень  Конституційного  Суду?  Для прикладу візьмемо конкретну  ситуацію:  Конституційний  Суд   розглянув   порушення Конституції  при  забороні  Компартії України Президією Верховної Ради України і прийняв рішення про незаконність цього рішення. Як потім здійснюється це рішення?

 

     КОЦЮБА О.П. Спочатку щодо вашої пропозиції. Це ваше право як депутата.  Думаю,  що вона цілком обгрунтована.  Адже, дійсно, до постійних  комісій  входять  від  11,12 до 22 депутатів /це у нас найбільша комісія/. І було б доцільно, щоб група

 

     118

 

     депутатів, скажімо,  у складі 40 чи 50 чоловік, могла внести пропозицію,  і щоб Конституційний Суд її розглядав.  Гадаю, що це розширює демократичність і дозволяє  забезпечити  захист  прав  і свобод особи.

 

     Тепер щодо  запитання,  яке  ви задали.  Мені зараз важко на нього відповісти,  оскільки законопроект ще не прийнятий. Але тут може  бути  єдиний  підхід  до  цього  питання  - це має вирішити Конституційний Суд лише в повному складі з усіма атрибутами.

 

     А відносно механізму,  то вони  є  обов'язковими  і  повинні використовуватися.  Рішення  Суду доводиться до тих органів,  які приймали нормативний акт.  Тут може виникнути ще одне  питання  - щодо часу. Думаю, оскільки ми у жовтні 1990 року впровадили норму про Конституційний Суд,  назвали кількість його членів,  то  якщо буде  прийматися  закон  /у  постанові це слід окремо оговорити/, треба,  щоб Конституційний Суд міг розглядати ті нормативні акти, які  приймалися  Верховною  Радою  і іншими державними органами з моменту дії Верховної Ради. Інакше цих питань не вирішимо.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Другий мікрофон.

 

     ЯЦЕНКО В.М.  Шановний  Олександре   Павловичу!   На   сьомій сторінці   ви   досить   детально  розповідаєте  про  секретаріат Конституційного Суду. На другій сторінці в кінці скромно говорите про  інститут  радників.  А чому не розшифрувати все-таки,  що це таке -інститут радників?  Чи не  наділяємо  ми  Державну  думу  - неконституційний орган - досить широкими повноваженнями?

 

     119

 

     КОЦЮБА О.П.  Питання  слушне,  воно викликає запитання.  Але якщо тут названі радники,  то це можуть бути досвідчені  вчені  в галузі  конституційного  права /особливо в галузі конституційного права/,  можливо,  із інших галузей права. Але їх правовий статус повинен   закріпитися   окремим   нормативним   положенням,  яке, очевидно,  буде вам подано.  Думаю, що це буде правильно з огляду на регламент і процесуальний бік діяльності суду.  Тоді все стане на  місце.  Не  думаю,  що  це  повинно  вплинути  на  діяльність Конституційного Суду,  тим більше що статус судді Конституційного Суду чітко обмежений,  визначено,  що він повинен робити, які має права.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, третій мікрофон.

 

     КОРОБКО М.І. Шановний доповідачу! Стаття 14 на шостій сторінці "Справи, що розглядаються Судом". Мою увагу привернув   підпункт   "в"  на  наступній  сторінці  "порушеннями проведення виборів  і  референдумів".  Очевидно,  в  першу  чергу порушується  процедура  проведення виборів.  Потерпілим,  у першу чергу є кандидат у депутати. І для того, щоб порушит

 справу в Конституційному Суді,  згідно зі статтею 15 він повинен звернутися до суб'єктів,  які тут перелічені. Очевидно, це досить високі  інстанції.  Як  же  кандидату в депутати,  який потерпів, вирішити питання,  щоб його справа розглядалася в Конституці ному Суді?

     КОЦЮБА О.П. Думаю, що може бути кілька шляхів. Це може зробити один з тих суб'єктів, які перелічені. Можуть це зробити уповноважені Верховної Ради України з прав людини. І ви мене

     120 наштовхнули  на  думку,  яка  мені вже приходила під час

     обговорення.  Можна  надати  такі  повноваження  Центральній

     виборчій   комісії.  Мабуть,  тут  є  питання.  Якщо  ви  не

     заперечуєте,  то запишемо цю пропозицію для другого читання.

     Це  було  б  дуже  слушно.  ГОЛОВУЮЧИЙ.  Будь ласка,  першій

     мікрофон. ЧАРОДЄЄВ О.В., член Комісії Верховної Ради України

     у   закордонних   справах   /Пролетарський  виборчий  округ,

     Донецька  область/.  Александр  Павлович!  Хочу,  чтобы   вы

     подтвердили,  что  создание  Конституционного  Суда является

     неимоверно важным этапом в пос роении государства. Правильно ли мы делаем сегодня, что обсуждаем

     проект?  Прошла неделя, причем пасхальная, вы наспех делаете

     доклад,  неизвестно,  как  и когда будет обсуждение.  Теперь

     вопрос. В проекте сказано, что кандидатуры в Конституционный

     Суд    предлагает    Председатель   Верховного   Совета.   И

     председателя   Конституционного   Суда   будет    предлагать

     Председатель Верховного Совета.  В разных странах существуют

     очень тонкие про едуры. В  ФРГ  очень  точно изучают кандидатов,  часть кандидатур

     предлагает   бундестаг,   а   часть   -   сам    Федеральный

     конституционный  суд.  Есть  разные системы.  В двухпалатных

     парламентах - многопартийная система. Мы можем подвергнуться

     страшной ошибке,  когда лица, влияющие сейчас на Президента,

     на   Председателя   Верховного   Совета,    деятели    одной

     политической ориентации могут создать с став суда, который не будет опорой для Конституции и справедливой опорой для государства.

     121 КОЦЮБА О.П.  Шановний народний депутате Чародєєв!  Прошу

     вас врахувати,  що вам поданий уже другий варіант.  Ви  його

     одержали не тиждень тому, а як мінімум два. Але і за тиждень

     а  ним  можна  було  ознайомитись.  Що  стосується   порядку

     висунення  кандидатів  у члени Конституційного Суду,  то він

     неодноразово дебатувався в комісії,  якщо ви  пам'ятаєте.  У

     першому  варіанті  проекту  Закону  про  Конституційний  Суд

     пропонувалася двоваріантність - до деякої міри те, п о що  й  ви говорите,  - щоб різні влади висували певну кількість кандидатів  у  члени  Конституційного  Суду.  Але  члени  комісії схилилися  до того,  що сьогодні такі індульгенції видавати рано. Законодавча влада,  яка створила інститут президентства,  повинна зяти на себе відповідальність за створення Конституційного Суду з тим,  щоб вів міг контролювати дотримання Конституції  України  і захищати її.

     Ось саме з цього виходила наша комісія.  ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні

     народні  депутати!  Розгляд  цього  питання  буде продовжено

     завтра на пленарному засіданні.  На цьому пленарне засідання

     оголошується  закритим.  Завтра  початок  роботи  сесії о 10

     годині. 122