Стенограма пленарного засідання

17 вересня 1991

 

ЗАСІДАННЯ ДЕВ'ЯТЕ

 

Сесійний зал Верховної Ради Украъни.  17 вересня 1991  року. 10 година.

 

 

Головує Голова Верховної Рада України КРАВЧУК Л.М.

 

     ГОЛОВА. Доброго ранку,  шановні народні депутати!  Включіть, будь ласка,  табло.  Прошу зареєструватися.  В залі  384  народні депутати, можемо розпочинати роботу.

 

     На порядку  денному  сьогодні  перше  питання  - про позицію преси,  телебачення,  радіо України під час державного перевороту та заходи, що випливають з цього.

 

     Інформація голови  комісії Списа Миколи Михайловича.  Я хочу запитати у депутатів біля мікрофонів: вам відомий порядок денний? Є ще якісь зауваження?

 

     Перший мікрофон.

 

     ШЕВЧЕНКО О.Є.,  член Комісії Верховної Ради України запитань державного суверенітету,  міжреспубліканських  і  міжнаціональних відносин   /Голосіївський   виборчий  округ,  м.  Київ/.  Леоніде Макаровичу,

 

     3

 

     Шановні депутати!  В цілому, ряді областей іде організований саботаж   хлібоздачі.   Як   член  Комісії  з  питань  державного суверенітету,  міжреспубліканських і міжнаціональних  відносин  я наголошую, що хліб України - це державний суверенітет України.

 

     Зокрема, кричущі факти виявлено в Миколаївській області, про які ви знаєте,  - по українському радіо в п'ятницю,  1З  вересня, вони  були  оголошені.  Я  їх перевірив по телефону,  розмовляв з людьми,  які приїхали з Миколаївської області.  Ви знаєте,  що  в Братському  районі  зіпсоване  зерно  викидали  у лісосмуги,  а у Веселинівському районі - в автогараж і пташник.

 

     Я пропоную створити депутатську  комісію,  яка  б  зайнялася перевіркою цих фактів по всій Україні -, тому що прокуратура поки зволікає із розслідуванням цих фактів.  Люди не  викликаються  на допити до прокуратур на місцях.

 

     І пропоную сьогодні створити спеціальну депутатську комісію.

 

     ГОЛОВА. Я  хочу вас по інформувати,  що таке питання під пас моєї поїздки до Миколаєва порушувалось,  є і відеоплівка.  Я точу сказати: чи реально це - з кожного приводу створювати депутатську комісію.   Ми   затвердили   Генеральним   прокурором   /причому, затвердили  за  згодою  всіх  політичних  те  інших сил,  які тут знаходяться/ Шишкіна Віктора  Івановича.  Я  доручив  прокуратурі області  вивчити  це  питання,  під контролем Прокуратури України розслідувати всі факти і  доповісти,  якщо  потрібно.  Комісії  з питань агропромислового комплексу, іншим комісіям. Якщо треба, то варто інформувати Верховну Раду.

 

     Але по кожному факту створювати депутатські комісії - це ми

 

     4

 

     всіх депутатів  залучатимемо  до  контролю  на  місцях,   що неможливо.

 

     Другий мікрофон.

 

     ФІЛЕНКО В.П.,  секретар  Комісії  Верховної  Ради  України у правах людини /Зміївський виборчий  округ,  Харківська  область/. Шановний  Леоніде  Макаровичу!  Я  хотів  би  уточнити.  Не маючи принципових   заперечень   проти   того   питання,    яке    вами запропоноване,  і вважаючи його дуже важливим, я хотів би разом з тим уточнити:  чи будемо ми сьогодні слухати програму Уряду  так, як домовлялися З вересня /ось у мене виписка з стенограми/,  і чи будемо так,  як домовлялися,  терміново вносити зміни  до  нашого Тимчасового   регламенту  в  частині,  що  стосується  формування депутатських груп?

 

     ГОЛОВА. Я зачитаю зараз те,  що планується на сьогодні:  про позицію  преси  /я  вже читав/і про внесення змін та доповнень до Конституції.  Ось ті питання,  за які ми вже проголосували.  Далі про  проект  Закону про інвестиційну діяльність /друге читання/ і про призначення міністрів України. Це - на сьогодні.

 

     На завтра  -  питання  про   проект   Закону   про   джерела фінансування   шляхового  господарства;  про  проект  Закону  про державне  мито;  про  проект  Закону  про   відповідальність   за створення   не   передбачених   Законами   військових,  збройних, охоронних та інших формувань чи груп /друге читання/.

 

     Про проект Закону про акціонерні  товариства  та  інші  види господарських товариств / в другому читанні/; про проект Закону

 

     5

 

     про приватизацію державного житлового фонду. Це на четвер.

 

     На п'ятницю:  про проект Закону про порядок оскарження в суд неправомірних дій органів державного управління і службових осіб, що  ущемляють  права  громадян;  про  проект Закону про податок з власників  транспортних  засобів  та  інших  самохідних  машин  і механізмів;  про  проект  Закону про визнання деяких законодавчих актів такими,  що втратили чинність у зв'язку з прийняттям Закону про бюджетну систему України; про проект Закону про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України.  Це - те, за Що ми вже проголосували.

 

     Але ми  також  проголосували  і  за  те,  щоб  послухати  17 вересня,  тобто  сьогодні,  інформацію  Уряду  про   заходи,   що вживаються  з  питань  економічного  становила  республіки.  Уряд готовий дати таку інформацію.  Але я хочу сказати,  що вчора було засідання  Державної  ради,  в  роботі якої брав участь і Вітольд Павлович Фокін.  Є така інформація, яку слід доповісти і народним депутатам.  Інформація  з  двох  питань:  питання  про  вирішення проблем,  пов'язаних з продовольством  /це  велика  проблема/,  і питання про міжреспубліканський економічний союз.

 

     Вчора і сьогодні ви,  мабуть, чули по телебаченню і по радіо інформацію  про  те,  що  Вітольд   Павлович   хотів   би   зараз переосмислити  цю  нашу  інформацію  щодо  економічних  заходів з урахуванням всіх пропозицій,  у тому числі й щодо закупки  Фуражу за межами країни, тобто за кордоном. Отже, Вітольд Павлович

 

     6

 

     просить, щоб йому дати ще два дні на підготовку. Будь ласка.

 

     ФОКІН В.  П.,  Прем'єр-міністр  України /Дарницький виборчий округ, м. Київ/. Шановні народні депутати! Леонід Макарович зараз розповів про те, що вчора відбулося дійсно дуже важливе засідання Державного комітету.  3'явився цілий ряд значних проблем,  які не можуть  бути  не  переосмислені  і  які  накладають  відбиток  на інформацію, яку я мав зробити на цьому тижні.

 

     І ще одна ситуація. Ви розумієте, що після того, як Верховна Рада проголосила державну незалежність України, треба обов'язкове докласти всіх зусиль для того, щоб якомога скоріше розробити нову концепцію економіки незалежної держави, З цього треба починати.

 

     Шановні товариші!  Шановні  колеги!  То  чи  треба зараз нам давати якусь таку коротку інформацію про стан,  про  який  відомо кожному,  а  буквально через два чи гри тижні доповідати про мову економічну концепцію? До того ж, мені треба взяти участь на цьому тижні,   у  четвер,  у  Таллінні  в  зустрічі  прем'єрів  окремих республік.  На цій зустрічі ми маємо обговорити цілий ряд питань, пов'язаних із новими відносинами між республіками,  які на різних умовах сходитимуться в ринковий простір.  Я не можу  у  цьому  не взяти участь,  це абсолютно необхідно.  Якщо б,  як кажуть, на те ваша ласка,  просив би погодитись з  тим,  щоб  цю  інформацію  я зробив разом з новою концепцією економіки незалежної держави.

 

     ГОЛОВА. Які будуть з цього приводу думки?  /Шум у залі/ Одну хвилиночку.

 

     7

 

     Третій мікрофон.

 

     ПОРОВСЬКИЙ М.І.,  заступник голови Народного  руху  України, голова   координаційної   ради   /Рівненський   виборчий   округ, Рівненська  область/.  Шановний   Леоніде   Макаровичу!   Шановні депутати! Мене і велику групу народних депутатів, які підписували відоме звернення до Голови Верховної Ради,  надзвичайно тривожить те  становище,  в  якому  на  сьогодні  опинився  Міністр оборони України і ціле міністерство,  представлене  лише  в  його  особі. Зокрема, ми, призначивши Міністра оборони України, не виділили ні приміщення для міністерства,  не визначили навіть фонду для того, щоб був утворений апарат міністерства, не розробили і не прийняли цілий ряд постанов,  які б дали можливість міністерству працювати нормально.

 

     Тому я  прошу  сьогодні  розглянути питання про передачу під Міністерство збройних сил і Генеральний штаб  України  приміщення колишнього   ЦК   Компартії   України   як   приміщення  найбільш придатного.  Воно і будувалося як Міністерство збройних сил,  яке обладнане спецзв'язком й іншими необхідними засобами.  Тому, якщо це приміщення не буде передане Міністерству збройних  сил,  ми  в найближчі два - три роки Міністерства збройних сил,  а відповідно і збройних сил України мати не будемо,

 

     Я прошу, Леоніде Макаровичу, внести сьогодні на розгляд Ради ті  три  постанови,  які  підготувала  Комісія з питань оборони і державної безпеки при сприянні нашої комісії і які  в  суботу  ви розглядали і не підписала Адже це серйозне питання. Ми призначили Міністра   оборони    України,    але    не    призначили    його Головнокомандуючим   і  не  створили  йому  умов  для  того,  щоб працювати. Він в таких умовах побуде у нас ще декілька місяців, і потім виникне проблема - просто людина може розчаруватися.

 

     8

 

     Я прошу  на  цьому  тижні також провести закрите засідання і розглянути питання будівництва  збройних  сил  України,  а  також питання про Комітет державної безпеки.  Дякую за увагу і вибачте, що так довго говорив.

 

     ГОЛОВА. Сьогодні ми ввечері розглянемо  всі  ці  пропозиції. Вчора тут були консультації,  в тому числі з виконуючим обов'язки голови міської Ради Мосіюком,  Тому що питання приміщень в  місті Києва   треба  розглянути  в  комплексі,  в  тому  числі  і  щодо приміщення під Міністерство оборони. І не тільки під нього. У нас є   ще   ряд  міністерств,  скажімо,  не  розміщено  міністерство зовнішньоекономічних зв'язків й інші. Все це потрібно розглянути, і  ми маємо дати можливість розмістити управлінській апарат у тих приміщеннях, які є.

 

     Але ж частину приміщень ми маємо віддати школам,  медицині й іншим,  бо якщо після того,  що ми забрали оці всі приміщення,  в них знову розмістяться люди,  які при телефонах,  то народ ніколи не повірить, що ми щось скорочуємо.

 

     Я кажу  це не для того,  щоб не давати приміщень,  але треба мати на увазі,  що тут зараз  одержали  приміщення  і  знову  всі розташувалися по одному в кабінеті, де "вертушки" стоять, і пішли гуляти керівні вказівки,  Треба розподілити приміщення  так,  щоб люди мали можливість розміститися.  У страшному становищі зараз і Київський університет, де треба розмістити інститути політології, менеджменту.  Все  це  треба  розглянути в комплексі і подбати не тільки про управлінський апарат.  Але ми внесемо  це  на  розгляд Президії, а Президія поінформує Верховну Раду.

 

     9

 

     Дозволяє питання   розміщення  вирішувати  на  засіданні  не Верховної Ради, а Кабінету Міністрів і Президії, тому що ми скоро на Верховній Раді почнемо обговорювати це кому харчуватися.

 

     Перший мікрофон.

 

     ВОРОБЙОВ О.М.,   заступник   голови  Сумської  міської  Ради народних  депутатів   /Ковпаківский   виборчий   округ,   Сумська область/.  Уважаемые коллеги,  уважаемый Леонид Макарович) У меня такой вопрос.  Комиссии по  законодательству  и  законности  было поручено  дать  толкование  пункта  2 Указа Президиума Верховного Совета от 30 августа,  что наша комиссия  и  сделала  на  прошлой неделе, документы поданы в Президиум. Однако, Леонид Макарович, я не могу понять;  то ли аппарат Секретариата,  то ли кто-то другой подготовил вам совершен но иное толкование, и на сегодняшний день у нас а  Сумах,  да  и  в  ряде  других  городов  просто-напросто возникают проблемы,  которые возложены на Советы базового уровня. Я прошу,  Леонид Макарович,  сегодня возвратиться к этому вопросу на  заседании  Президиума,  посмотреть  то,  что подготовила наша комиссия.  Я знаю,  что Генеральный прокурор  тоже  посмотрев  по законодательству,  и  там четко 1,  24,  27,  33,  36,  37 статьи говорят,  что  и  как  должно  делаться.  Поэтому  я  прошу  ваше распоряжение от 13 сентября сегодня отозвать и рассмотреть вопрос так, как он был решен на заселении Комиссии по законодательству и законности.  Мы  являемся  органом  Верховного.  Совета,  и  наше решение должно рассматриваться соответствующим образом.  Я  прошу это сделать незамедлительно сегодня.

 

     10

 

     ГОЛОВА. Я відміняти цього розпорядження не буду,  тому що ми підняли протокол засідання Президії з цього питання, коли ставили питання про розподіл майна.  Там точно записано,  що до Верховної Ради переходять приміщення  Управління  справами  ЦК  КПРС  і  ЦК Компартії  України,  до обласних Рад - приміщення обкомів партії, приміщення міських і районних комітетів - відповідно до міських і районним Рад.

 

     Другий мікрофон.

 

     ФІЛЕНКО В.П.   Я   хочу  повернутись  до  питання  Уряду.  У парламентській практиці контроль за діяльністю Уряду  є  головним напрямком  роботи.  Я  вважаю,  що  ми,  кинувшись у законотворчу діяльність,  зовсім  залишили  без  контролю  Уряд  і  ще   даємо картбланш на місяць роботи Уряду, абсолютно не маючи уявлення про те,  чим Уряд займається  сьогодні.  Буваючи  в  округах,  ми  не знаємо, що людям відповідати на ті чи інші запитання. Це поперше.

 

     По-друге. Давайте пережати власні рішення.  Стенограма від З вересня,  наші слова,  Леоніде Макаровичу:  'Я прошу,  Костянтине Івановичу,  на 17 вересня підготувати детальні пропозиції,  що ми маємо робити в умовах розрухи.  руйнування економіки і які  мають бути   наші   конкретні   заходи"  причому  заходи  надзвичайного характеру".  Крім того,  була заява Народної ради, яку оголошував академік Юхновський, були виступи Танюка та ряду інших депутатів. Ми погодились /як мені здається/,  що будемо постійно,  не  рідше одного  разу  на  тиждень,  заслуховувати  звіти Уряду,  а в разі необхідності - і звіти конкретних міністрів,  Я  вважаю  це  дуже важливим,   і   я  не  почув  відповіді  на  друге  запитання  по регламенту. Пропозиції готові? чому ми це не вирішуємо?

 

     11

 

     ГОЛОВА. Біля мікрофона стоїть депутат  Носов,  він  скаже  з питання по регламенту. Але почекайте, Вітольд Павлович виходив на трибуну. Я не відмовляюсь від того, щоб давати інформацію Уряду - чи щодня, чи на тиждень один раз. Але відбулися зміни політичного характеру - Україна проголосила незалежність.  Значить,  потрібно дати концепцію нашого життя,  в тому числі економічного життя,  в умовах незалежності.  То якщо ставиться питання про інформацію  з якогось   конкретного  заходу  -  у  вугільній  промисловості,  в металургійній,  з продовольчих проблем,  -давайте будемо  слухати того, хто за це відповідає: міністрів Ткаченка, Гладуша та інших. Я до цього схильний.

 

     Але якщо   ми   по    кожному    пункту    будемо    слухати Прем'єрміністра,  то  йому  доведеться весь час бути присутнім на трибуні.  А у нього  зараз  така  гора  матеріалу,  яку  потрібно вирішувати,  -  і  по  лісу,  і по металу,  і по трубах.  Давайте вирішимо це питання, можливо, таким чином.

 

     Слухати щотижнево  /така  пропозиція/  одного  з  керівників Уряду,  і  не  тільки  Уряду,  а  й  голів комісій з тих чи інших питань,  які стосуються  конкретної  галузі.  А  Прем'єр-міністра заслухати після того, коли він вивчить ці питання і доповість нам концепцію життя  України  в  умовах  незалежності.  Можна  з  цим погодитися?  А  для  того,  щоб не сприймалося це як моя особиста воля, прошу висловитися з даного питання.

 

     Будь ласка, третій мікрофон.

 

     12

 

     ЩЕРБИНА В.О.,  завідуючий  кафедрою  математичної  фізики  і обчислювальної  математики  Харківського  державного університету /Радянський  виборчий  округ,  Харківська   область/.   Уважаемый Витольд   Павлович,   я  хотел  бы  высказать  свое  недоверие  к серьезности   ваших   намерений   и    намерений    Правительства относительно   проведения   радикальной   экономической  реформы. Основанием для этого  являются  конкретные  факты,  которые  хочу огласить перед Верховным Советом.

 

     Наше Правительство делится приблизительно на два блока. Один из них /условно/ - это административно-командный блок во главе  с Минченко,   в   который   входит   около   1200  штатных  единиц. Аналогично...

 

     ГОЛОВА. Одну хвилиночку.  Ми обговорюватимемо порядок денний чи проблеми роботи Уряду? /Шум у залі/.

 

     ЩЕРБИНА В. О. Это вопрос повестки дня.

 

     ГОЛОВА. Так ви вносьте пропозицію.

 

     ЩЕРБИНА Б.  О.  Я  ее  и  вношу.  Я  говорю  не дольше,  чем остальные депутаты,  более того, надеюсь уложиться в более сжатое время.  Что  касается  комплекса,  отвечающего  за  экономическую реформу и возглавляемого Государственным министром Лановым,  то у него  нет  ни помещений,  ни штатных единиц.  Между тем есть кого потеснить и есть где разместить этих людей.

 

     13

 

     Мне хотелось бы,  чтобы этот вопрос  прозвучал  в  Верховном Совете  соответствующим образом,  поскольку без квалифицированной работы  подготовить  экономическую  реформу  не  сможет  ни  одно правительство и ни один премьер.

 

     ГОЛОВА. Що ви пропонуєте?

 

     ЩЕРБИНА В.О.,  Я  предлагаю  включить  в  обсуждение отчет о мерах,  которые  предпринимает  Правительство  по   материальному обеспечению экономичеокой реформы.

 

     ГОЛОВА. У вас пропозиція? Будь ласка.

 

     АЛТУНЯН Г.О.,    голова   Харківського   міського   комітету народного  контролю   /Київський   виборчий   округ,   Харківська область/. Шановні колеги, шановний Леоніде Макаровичу! Ми обрали, точніше,  Президія створила комісію Гайсінського,  яка,  як  мені відомо,  дуже  плідно працює і витрачає на це досить багато часу. Однак ми не знаємо,  ніхто з нас не знає,  до яких  висновків  ця комісія  прийшла.  Тому  я прошу включити до порядку денного звіт комісії щодо того етапу,  який вона вже  пройшла.  Там,  зокрема, підписано якесь комюніке.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Ми вже слухали звіт Гайсінського.

 

     АЛТУНЯН Г.О.  Комісія  Гайсінського  працює  весь час,  Вони розглядають на  своїх  засіданнях  окремі  проблеми.  Пам'ятаєте, розглядали питання щодо прокуратури, зараз - щодо КДБ і

 

     14

 

     таке інше.  Ми  повинні  мати  інформацію  відносно  кожного етапу.  Я пропоную  включити  до  порядку  денного  звіт  комісії Гайсінського і нашого.

 

     ГОЛОВА. Хай  з цього приводу висловиться сам Гайсінський,  а ми не ми повинні за нього говорити.

 

     Тепер питання  Регламенту  і  будемо  припиняти,  а  то  вже витратили 30 хвилин.

 

     Другий мікрофон.

 

     НОСОВ В.В.,  член  Комісії  Верховної Ради України з питання законодавства   і   законності   /Октябрський   виборчий   округ, Полтавська  область/.  Ми  на  засіданні  комісії  розглядали  це питання  і  прийняли  рішення  внести  зміни  і   доповнення   до Тимчасового     регламенту.     Але     зараз    нам    необхідно самоорганізуватися  на  рівні  парламенту,  створити  депутатські фракції.

 

     У п'ятницю  до Секретаріату і до Президії був поданий текст, який можна було б швиденько прийняти, і якось самоорганізуватися. Це перше.

 

     Друге. Ми  підготував  зміни  до Тимчасового регламенту,  це десь сторінок 30.  Однак чомусь сьогодні ці документі не роздали. А  треба  ж,  щоб  депутати  ознайомилися  спочатку,  а потім уже включати питання до порядку денного.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Інформацію  ми  маємо.  Тепер   пропоную   остаточно визначитися  з  питання  щодо  інформаційних  виступів керівників Уряду і

 

     15

 

     голів комісій на сесії Верховної Ради.

 

     Вносилася пропозиція,  щоб щотижня,  я підкреслюю,  щотижня, під  час  пленарних  засідань заслуховувати інформації керівників Уряду,  голів комісій, керівників Верховної Ради щодо тих питань, якими вони безпосередньо займаються.

 

     Що ж  стосується  діяльності  Уряду  в  умовах  переходу  до незалежної  економіки  і  виходу  з  кризового  стану,  то  треба заслухати  доповідь Прем'єр-міністра,  з якою він виступить після того,  коли зможе узагальнити усі дані.  Він доповідає  нам  щодо майбутньої зустрічі у Таллінні і таке інше.

 

     Отже, треба   заслухати   концептуальну   доповідь  з  цього питання.  А для того,  щоб її  підготувати,  потрібен,  звичайно, певний час.

 

     Ось така була пропозиція. Можна з нею погодитись?

 

     Прошу проголосувати.

 

     А вас,  Вітольде Павловичу,  просив би визначитися, хто буде на цьому тижні доповідати.

 

     "За" - 285. Приймається рішення.

 

     Я вважаю,  що зараз не  потрібно  вирішувати,  скільки  часу відводити  для  виступів.  Якщо  потрібно  дві години,  то будемо слухати дві години, а буде ясно за 20 хвилин - ще краще. Не треба заздалегідь  визначатися.  Все  залежатиме  від  ваги,  характеру питання. Домовились.

 

     Є пропозиція приступити до розгляду питань порядку денного.

 

     Слово надається голові  комісії  Спису  Миколі  Михайловичу. Будь ласка, до 15 хвилин.

 

     16

 

     СПИС М.  М.,  голова Комісії Верховної Рада України з питань гласності та  засобів  масової  інформації  /Ялтинський  виборчий округ,  Кримська  Р/.  Уважаемые  народные депутаты!  Для анализа позиций и роли  средств  массовой  информации  Украины  во  время государственного   переворота   нашей   комиссией   была  создана специальная рабочая группа.  Та масса информации, которой сегодня она располагает, позволяет сделать следующие выводы.

 

     Государственный переворот  19-21  августа  явился  серьезным испытанием    средств    массовой    информации.     Деятельность периодических изданий можно условно разделить на три группы.

 

     Первая -  это  демократическая  пресса,  такие,  к  примеру, издания,  как газеты  "Комсомольское  знамя",  "Молодь  України", одесская областная "Знамя коммунизма".  Они заняли четкую и ясную позицию,   осуждавшую   переворот,    распространяли    правдивую информацию о развитии событий в Москве и республике.

 

     Вторая -   это   газеты"  не  определившие  овею  позицію  и ограничившиеся  только  официальными  сообщениями.  Такие  газета оказались    в   большинстве   ж   среда   областных"   й   среди республиканских изданий с разними учредителями.  Характерным  для освещения  этими  газетами  событий тех дней было опубликование в полном объеме сообщений ТАСС с  деятельности  ГКЧП,  текстов  его заявлений,  обращений, указов. Из всех ежедневных республиканских газет   не   поместила   подобные   сообщения    только    газета "Комсомольское знамя".

 

     Третья -    это   газеты,   учредителем   которых   являлись руководящие органы Компартия Украины. Эти издания не ограничились официальными  сообщениями,  а  опубликовали  и иные материалы,  в которых  прямо  или  косвенно  высказывалась  поддержка  действий антиконституциоиного комитета по чрезвычайному положению.

 

     17

 

     Такие газеты,   как   "Правда  Украины",  "Рабочая  газета", сумская   областная   газета   "Ленинская   правда",    поместили организованные  собственными  корреспондентами 5 корреспондентами Укринформа и ТАСС материалы из сел и городов  республики,  столиц других  республик,  в  основном с одобрением мер,  содержащихся в обращении  бывшего  сошного   руководства.   Особенно   об   атом свидетельствуют  публикации  в этих газетах материалов под такими названиями,  как  "Верность  воинской  присяге",  "Страна   живет надеждой и тревогами", "Все мы хотим порядка".

 

     Анализ показывает,   что   позиция   газет   третьей  группы выражалась в том, что сначала констатировался факт смены власти в стране,   затем  подавался  материал,  способствовавший,  на  наш взгляд,  формированию общественного мнения у граждан республика в пользу  ГКЧП  как носителя сильної власти и порядка,  что в общем соответствовало позиции учредителя.

 

     По каналам Укринформа в этот период  распространялась  самая разнообразная  информация  о  событиях  в  республик,  содержащая сведения о фактическом положений дел в печати, в Правительстве, в парламенте,   в  общественных  движениях,  политических  партиях. Однако средства массовой информации в большей мере  склонялись  к односторонней  "отфильтрованной"  информации  ТАСС,  оставляя без особого внимания иную информацию, предлагаемую Укринформом.

 

     Более влиятельной    и    оперативной    была     информация республиканского  радио  и  телевидения,  по сути,  дублировавшая информацию союзного телевидения.  Анализ передач первых двух дней переворота  /обязанности  первого  руководителя в те дни исполнял бывший перши заместитель президента Гостелерадиокомпании Анатолий Иванович   Дикаленко/   свидетельствует  об  отсутствии  в  эфире выступлений   представителей   демократической   прессы,   членов Народной рады,

 

     18

 

     оппозиционных политических партий.

 

     За три  дня  путча  не  прозвучало  ни  одного  материала от собственного корреспондента в Москве, Зрителям и слушателям был в этот   короткий   срок   предложен   большой  массив  официальной информации,  на фоне которого интервью и сообщения в  "Актуальной камере"  и  "Вечернем  вестнике"  о  отличающейся  от официальной сошной точки зрения на характер развития событий просто терялись, чем, естественно, утверждалось мнение о законности, правомерности происходящего.

 

     Существенно не   повлияло   на   это   и   то,   что    наша телерадиокомпания отказалась выполнить требование союзных служб о переводе всех программ на один канал.

 

     Таким образом,  комиссия  пришла  к   общему   выводу,   что большинство   средств  массовой  информации,  не  определив  свою позицию,  а некоторые  в  том  или  иной  мере  поддержав  своими публикациями  действия незаконного комитета,  в значительной мере способствовали формированию  неправильного  восприятия  обществом происходящих событий.

 

     Я хотел  бы  подчеркнуть,  что комиссия не обвиняет,  а дает анализ содержания имевшей место в те дни информации.  Определение вины,   тем   более   ответственности  редакционных  коллективов, должностных лиц,  обязанностью которых  является  распространение информации,   возможно   только   в   отрогом   соответствии   со специаль-ным  Законом  о  печати  и  других  средствах   массовой информации соответствующими органами и учреждениями.

 

     19

 

     Рассмотрев результаты деятельности рабочей группы,  комиссия считает необходимым предложить для реализации следующие меры.

 

     Учитывая интересы читателей,  а также  трудовых  коллективов редакций,  провести  перерегистрацию  всех изданий,  учредителями которых были руководящие органы Компартии Украины,  определив при этом  других учредителей,  соответственно иные программные цели и задачи.  В  настоящее  время  перерегистрации   не   было,   была приостановка и возобновление выпуска.

 

     При этом  очень  важно  строго  руководствоваться  Законом о печати и  других  средствах  массовой  информации,  поскольку  по поступающим в комиссию письмам и телеграммам можно сделать вывод, что сегодня имеются нарушения.

 

     Комиссия считает  также   чрезвычайно   важным,   чтобы   до перерегистрации   в   редакционных   коллективах   была   глубоко проанализирована собственная деятельность в дни переворота,  даны соответствующие   оценки   и  сделаны  выводы,  учтены  при  этом рекомендации временной комиссии Президиума Верховного  Совета  по проверке  деятельности  должностных  лиц  в связи с переворотом я аналогичных комиссий местных Советов.

 

     Учитывая запросы русскоязычного населения Украины,  а  также желание  коллектива  редакции,  на наш взгляд,  было бы правильно создать на  базе  газеты  "Правде  Украины"  новое  русскоязычное издание Президиума Верховного Совета.  Это,  те сомнения, усилило бы влияние парламента на восточные и южные регионы  республики  в столь  важный,  исторический  момент  - установления национальной государственности.

 

     Как известно,  в собственности Компартии Украины была  целая система газетно-журнальных издательств - всего 18, со стоимстью

 

     20

 

     основных фондов  в 282 миллиона рублей,  имеющих возможность изготавливать около 30 миллионов экземпляров газет в сутки и  360 миллионов экземпляров журналов в год.

 

     Общий объем  товарной  продукции  издательств  в  этом  году составляет 80 миллионов рублей,  из которых половина -  продукция производственно-технического   назначения   /без  чего  не  могут нормально  работать   предприятия   других   отраслей   народного хозяйства/,    а    также    товары   народного   потребления   и культурно-бытового назначения.

 

     Учитывая, что все издательства имеют тесные производственные связи,         централизованную         систему         снабжения материально-техническими ресурсами,  принимая во  внимание  также важность   для   народного   хозяйства   продукции,  которую  они выпускают,  сейчас, на наш взгляд, было бы целесообразно передать их  в  фонд государственного имущества Украины с условием,  что в дальнейшем  этим  коллективам  будет  предоставлена   возможность перейти  на аренду с последующим выкупал издательств и типографий трудовыми коллективами и возможным объединением в ассоциации. Это один из возможных путей демонополизации этой отрасли.

 

     Оперативное управление   деятельностью  этих  издательств  и типографий  на  период  окончательного  определения  собственника целесообразно было бы возложить на Госкомитет по печати.

 

     Мы также   считаем  целесообразным  с  учетом  мощностей  по газетному,  журнальному и книжному  производству  пересмотреть  в дальнейшем загруженность этих полиграфических предприятий с целью их  более  рационального  использования   в   интересах   лучшего удовлетворения потребности народа Украины в печатной продукции.

 

     Комиссия считает обязательным принятие всеми исполнительными органами власти конкретных мер, особенно по улучшению

 

     21

 

     полиграфического обслуживания,   материальной   базы    всех демократических   изданий,   которые   в   дни   государственного переворота заняли однозначную позицию непризнания комитета и  его действий.  Как правило, у большинства из этих изданий - плачевное состояние,  стесненные  и  непригодные  для   нормальной   работы условия.

 

     Относительно Гостелерадиокомпании.      Я     должен     вас проинформировать,  что в  комиссию  в  дни  переворота  поступило обращение группы работников компании,  в котором излагались факты неправильных,  по  их  мнению,  действий  руководства,  конкретно президента компании, его заместителей, и выражалось им недоверие.

 

     Нам известно   и   другое  мнение  -  конференции  трудового коллективе,  которая  большинством  выразила  доверив  президенту компании.

 

     Учитывая, что  в  соответствии  с  нашими решениями вопрос о назначении   и   освобождении   руководителей   Телерадиокомпании относится  к  ведению  Кабинета Министров,  комиссия обратилась к нему  с  предложением  рассмотреть  этот   вопрос.   Впоследствии Президиум   также   поручил   рассмотреть  этот  вопрос  Кабинету Министров.

 

     Однако пережитые события показали необходимость существенных изменений   системы  телевидения  и  радиовещания  в  направлении демократизации,  демонополизации,  предоставлении  творческой   и экономически*  самостоятельности  коллективам  редакций и студий. Это будет в определенной степени гарантией постоянного наличия  в эфире разнообразных мнений, взглядов, позиций, открытости каналов телевидения и радио для различных политических  сил.  Предложение не этот счет содержится в проекте постановления.

 

     И, наконец,  последнее.  События  ясно  показали,  что столь бурное развитие сферы печати и информации,  её роль и  значимость требуют все большего внимания и заботы со стороны государства.

 

     22

 

     Сегодня такая  очевидность  подчеркивается  тем фактом,  что деятельность Компартии в этом плане прекращена.

 

     В связи с провозглашением независимости  Украины  необходимо будет   решать  задачу  создания  целостной  независимой  системы средств  массовой  информации,   реорганизовав   существующие   и образовав новые структуры, заключив межгосударственные договоры о сотрудничестве,  информационном  обмене,  разработав  собственную правовую основу.

 

     Я думаю, ни у кого не возникает сомнение в том, что средства массовой информации без правове основы функционировать  нормально не   могут.   Но   и   законы   не  могут  быть  реализованы  без соответствующей   организационной   государственно"    структуры. Поэтому  комиссия  считает актуальным и целесообразным создание в настоящее время Министерства информации,  которое и взяло  бы  на себя   исполнение   функций   государственного   координирования, правове" и экономическое защиты печати,  других средств  массово0 информации,    могло    бы    обеспечивать    законодательные   и исполнительные   органы   всесторонней   информацией,   а   также установление обратной связи.

 

     Это министерство   могло  бы  вносить  в  Кабинет  Министров предложения  о  правовом   регулирований   деятельности   средств массовой  информации  с  далью  предотвращения  их монополизации, систематически  и  квалифицированно  влиять  не   становление   и развитие  информационных отношений во всех сферах нашей жизни,  к прожде   всего   отношений   между    гражданами    и    органами государственного  управления  и  власти,  в  сфере  использования научно-технической информации,  а также для защиты  экономической информации в условиях рынка.

 

     Это не отраслевое,  а функциональное министерство, Поскольку наш Премьер-министр Витольд Павлович Фокин придерживается  такого же мнения, вопрос о создании данной государственной структуры.

 

     23

 

     Верховный Совет мог бы рассмотреть,  не откладывая.  Спасибо за внимание.

 

     ГОЛОВА. Запитання  будемо  ставити  до  голови  комісії,  як завжди.

 

     Перший мікрофон.

 

     САЛІЙ І.М.,   голова   Подільської  районної  Ради  народних депутатів,  голова  виконавчого  комітет:  /Подільський  виборчий округ,  м.Київ/.  Я  адресую  своє  запитання вам,  а також таким депутатам,  як Левко Лук'яненко,  Шевченко,  Хмара,  Чорновіл  та іншим.  Нехай  нам  пояснять,  за  що  вони  сиділи?  Наскільки я зрозумів,  вони були піддані тортурам  за  погляди.  В  свій  час Таланчука  не  затвердили  тут  за погляди.  То чи сьогодні ми не займемось тим самим?  Я,  наприклад,  поважаю таких депутатів, як Заєць, Воробйов, тільки нехай вони не відбирать у мене право мати свої погляди.  Як для мене,  то вони не завжди  авторитет,  і  не треба, щоб тільки вони стояли біля мікрофонів.

 

     То я все-таки пропоную, щоб ви відповіли, чи ці наші зусилля не марні?

 

     24

 

     Як же так,  Декларація  про  державний  суверенітет  України прийнята  більше  року  тому,  незалежність України фактично було оголошено.  Але  Уряд  каже,  що  через  три-чотири   дні   стане розумнішим  і  тільки  тоді  висловить  нам  свої пропозиції щодо економічної концепції. А ці всі, які приймались?

 

     Тому я хотів би,  щоб ви дали політичну оцінку всього, що ми сьогодні   розслідуємо,   переслідуємо.   Наскільки   це  взагалі відповідав правам людини і політичному плюралізму?

 

     ГОЛОВА. Це до доповідача?

 

     СПИС М.М. Если это вопрос ко мне, то я хочу сказать, что наш комиссия  не  расследует,  это  не  функция  комиссии.  Мы просто рассматриваем содержание той информации,  которая была в эти дни, делаем  соответствующие  выводы  и предлагаем меры.  Все,  больше ничего.

 

     А что  касается  определения  меры  ответственности,  я  уже говорил, что есть Закон о печати и средотвах массовой информации, и надо его строго придерживаться.

 

     ГОЛОВА. Другий мікрофон.

 

     ГОРИНЬ М.М.,  голова  підкомісії  Комісії   Верховної   Ради України  з питань державного суверенітету,  міжреспубліканських і міжнаціональних відносин /Залізничний виборчий  округ,  Львівська область/. Шановний Миколо Михайловичу! Якщо йдеться про поширення інформації,  то,  звичайно,  преса   моле   поширювати   будь-яку інформацію.   Але   якщо  преса  займається  організацією  певної політичної акції, то вона виступає

 

     25

 

     зовсім у іншому світлі.

 

     У моїх руках знаходиться документ, я думаю, унікальний. Якщо він вам невідомий,  то я прошу його долучити до своєї папки. Це - звернення  до  мене.  Газета  "Луганская  правда"   готова   была опубликовать  документы  ГКЧП  уже 17-18-го.  Если вам не трудно, передайте этот документ в комиссию по расследованию".

 

     Тут переді  мною  гранки  цієї  газети.  Я  вважаю,  що  цей документ  проливає  світло  на  події,  які відбулися 19-го,  але готувалися вже 17-18-го, і знали про це не тільки в Москві, але й на Україні, навіть у Луганській області. Це перше питання.

 

     І друге питання. Ми проводили б суботу і в неділю велике свято

-форум української  інтелігенції  і  Всеукраїнське  віче.  Окремі обласні  телебачення  о  15  годині  відключили  цю всеукраїнську передачу.  Хто має повноваження такі речі робити і що  ми  будемо робити для того, аби можна було інформувати український народ про такі  важливі  події,  як  всеукраїнський  форум  інтелігенції  і Всеукраїнське віче, про Акт незалежності України?

 

     Я передаю вам цей документ.

 

     СПИС М.   М.  Что  касается  первого  вопроса,  то  нам  это неизвестно.  Я  думаю,  что  это  больше  относится  не  к  нашей комиссии, а к комиссии Гайсинского.

 

     Что касается второго вопроса.  Я убежден, что никто не имеет праве использовать каналы по  своему  желанию.  Это  можно,  было сделать  только  с  разрешения  президента  нашей Государственной телерадиокомпании.  Если это  было  сделано  по-другому,  значит, здесь просто надо разобраться и наказать тех,  кто поступил таким образом.

 

     26

 

     Хочу добавить,  что  сейчас  у  нас  нет  своей  собственной правовой  основы,  которая регулировала бы отношения" связанные о радио и телевидением.  Идет подготовка этого  правового  акта,  в котором  данные  вопросы  будут  учтены.  А сегодня этот контроль осуществляется административными средствами.

 

     ГОЛОВА. Третій мікрофон.

 

     ОСАДЧУК П.І.,  голова  підкомісії  Комісії  Верховної   Ради Україні;  а питань культури та духовного відродження / Тлумацький виборчий  округ,  Івано-Франківська  область/.  Шановний   Миколо Михайловичу!  Як ви дивитеся на те, щоб при оцінці позиції преси, телебачення і  радіо  у  ті  чорні  для  нашого  суспільства  дні враховувати  також  думку  громадськості  і місцевих Рад народних депутатів?  Як  ви  ставитеся  ось  до  такої  телеграми:  "Сесія Івано-Франківської  обласної  Ради  народних депутатів одностайно висловлює недовіру  керівництву  Держтелерадіо  України  за  його фактичну підтримку путчу, яка триває і донині; заклякає депутатів України  забезпечити   таку   організаційну   структуру   засобів інформації,  яка  б працювала на державну незалежність України та референдум.

 

     З повагою,  за дорученням сесії заступник голови Ради Богдан Мелинишин".

 

     27

 

     Телебачення і  радіо  - це державна структура,  яку фінансує держава.   Очевидно,   ми   маємо   ставити   питання   про    їх відповідальність  перед  нашою суверенною державою,  яка тількино стає  на  ноги.  Адже  це  не  якась  всесоюзна   чи   громадська асоціація...

 

     СПИС М.  М.  Что касается первой части вашего вопроса,  то я считаю,  что  при  решении  любых  вопросов,  тем  более   таких, обязательно    надо    учитывать    мнение    общественности    и представительных органов власти.

 

     Что касается второй половины вопроса,  я думаю, что отвечать в  обязательном  порядке  должны  все.  Но  все  должно  делаться объективно  и   в   том   порядке,   который   установлен   нашим законодательством.

 

     ГОЛОВА. Перший мікрофон.

 

     ШЕВЧЕНКО О.  Є.  Скажіть,  будь ласка,  шановний доповідачу, коли ви помітили хибну позицію преси,  радіо і телебачення  після оголошення  державного  перевороту в СРСР?  Коли ви помітили,  що засоби масової інформації  подекуди  або  зовсім  часто  займають політичне   неправильну  позицію?  Як  голова  Комісії  з  питань гласності та засобів масової інформації,  коли ви це помітили,  - перше запитання?

 

     І друге  запитання;  коли  ви зібрали Комісію Верховної Ради України з питань гласності та засобів масової  Інформації,  якого числа?  Ви  її зібрали 19 числа,  ви її зібрали 20 числа чи ви її зібрали 21 числа?

 

     28

 

     СПИС М.М.  Что касается  той  информации,  которую  выдавали средства массовой информации в эти дни, естественно, что 19 числа я был уже в курсе дела.

 

     Что касается  обследования   позиции,   то   это   произошло значительно  позже.  Тем  более,  что  события  развивались очень скоротечно.  Что касается комиссии, то комиссия была собрана не в дни переворота,  а сразу после этого была создана рабочая группа, которая приступила к анализу той информации,  которая была дана в эти дни.

 

     Что касается  позиции  комиссии.  Во  все  эти  дни она была неизменной,  и об этом знают все.  Кто к  нам  подходил,  звонил, обращался,  мы  говорили,  что  надо  строго  руководствоваться и продолжать работать на основе Закона о печати и других  средствах массовой информации.

 

     ГОЛОВА. Другий мікрофон.

 

     ПАВЛИЧКО Д.В.,  голова  Комісії  Верховної  Ради  України  у закордонних справах  /Збаразький  виборчий  округ,  Тернопільська область/.  Миколо  Михайловичу!  Ми  на  Президії  і не тільки на Президії домовлялись про  створення  Міністерства  інформації.  Є воно,  чи нема?  Нема.  Але це перше питання. А друге питання. От буде  створене  Міністерство  інформації.  Які  його  права  щодо колективів газет,  радіо, телебачення, які, скажімо, кілька років вели  цілеспрямовану  атаку  на  демократію,   а   тепер   почали цілеспрямовано оспівувати демократію?

 

     29

 

     СПИС М.М. Что касается, Дмитрий Васильевич, первого вопроса, то есть другое постановление.  Оно,  видимо, не роздано, но такое постановление есть.  Если мы на заседании будем рассматривать, мы сможем его принять, то есть постановление есть и подготовлено.

 

     Что касается нового министерства.  Я полагаю,  что в  данном случае могу высказать только свое собственное мнение,  потому что надо прежде всего на комиссии рассмотреть концепцию  деятельности этого   министерства,  потом  уже  высказывать  более  обдуманное суждение.

 

     Я полагаю,  еще раз хочу подчеркнуть, что это должно быть не отраслевое, а функциональное министерство. И я бы не хотел, чтобы это министерство было собственником.  В таком случае решатся  все эти вопросы, о которых вы сказали здесь.

 

     ГОЛОВА. Третій мікрофон.

 

     ВОЛКОВЕЦЬКИЙ С.В.,     член     Комісії    Верховної    Ради Українимандатної із питань депутатської етики /Долинськийвиборчий округ,  Івано-Франківська область/.  Шановний Миколо Михайловичу! Чи не здаєтьсявам,  що сьогоднішню вашу доповідь  мала  б  робити комісія  Гайсінського  із  участю  Державного  міністра  з питань гуманітарноїполітики,  враховуючи при цьому те,  що  ви  як  член Президії,м'яко  кажучи,  зайняли  непринципову  позицію  в оцінці путчу?Це перше питання.  І друге питання.  Напевно, ви знаєте, що радіо,  телебачення  не  поширюються  на  всі регіони України.  І цікаво було б

 

     30

 

     знати вашу  думку  відносно  рівня  радіо   і   телебачення, оскільки, я вважаю, той рівень, який сьогодні е, - це все-таки не є рівень незалежної української держави. Як ви думаєте?

 

     СПИС М.М.  Что касается последнего вопроса,  я  полностью  с вами согласен.  Что касается первого вопроса, то я вам скажу так: я проголосовал за заявление и все то, что содержится в заявлении, это и есть моя позиция.

 

     Что касается  голосования  по второму предложению,  я просто должен пояснить,  что там было 5 формулировок, в которых заложена эта идея.  Голосовали за 3, проголосовал за третью. Если бы я был против этого,  видимо,  я бы последовательно проголосовал  против всего.  Нет,  моя  позиция  выражается  в  том,  что содержится в заявлении.

 

     ГОЛОВА. Перший мікрофон.

 

     ЧЕРНЕНКО В.Г.,  головний  лікар  медсанчастини  Кантівського ртутного  комбінату  /Горлівський  - Микитівський виборчий округ, Донецька с б л а с. т ь/. Уважаемый Николай Михайлович! Лет 6 - 7 назад  у  нас  пресса  принадлежала ЦК КПСС,  обкомам,  горкомам, райкомам и ниже.

 

     Сегодня, создавая  Министерство  информации,  мы   партийную прессу  подгоним  под государственную.  Я имею в виду,  что будет опять одна официальная точка  зрения.  Она  -  и  больше  никакая другая. Это первое.

 

     31

 

     Второе. Я  хочу  получить  ответ:  в  каком государстве мира пресса   будет   субсидироваться   государством,    если    будет Министерство информации?  Тогда любая пресса, любая газета, любой журнал,  любое радио,  телевидение будут  навязывать  свою  точку зрения,   выживая  все  другие.  Допустим  ли  сегодня,  на  пути демократизации общества,  развития различных  точек  зрения,  вот такой  государственный  подход?  Опять  будет  та же монополия на истину. Другого пути я здесь просто не вищу.

 

     СПИС М.М.  Я отвечаю вам сразу на два вопроса.  Министерство информации,  по  нашему  мнению,  как  раз и должно быть гарантом того,  чтобы пресса была  демонополизирована.  Поскольку  сегодня фактически  это  уже  произошло,  часть  прессы находится в руках государства,  значительная  часть  прессы  сегодня   независимая. Возникает   целый   ряд   вопросов  координирования,  правовой  и экономической  защиты  как  государственной,  так  и  независимой прессы.

 

     То же   относится   непосредственно   и   к   издательствам, полиграфической базе.  То есть я вам могу несколько шире сказать: как раз создание министерства и связано с тем, чтобы устранить ту монополизацию,  которая была,  и ту,  которая еще сохранилась. Мы ведь  с  вами  будем  утверждать  Министра  информации,  если так случится,  И  я  думаю,  что  при  этом  он   изложит   концепцию деятельности   этого   министерства,   И  здесь  уже  наше  дело, утверждать или нет.

 

     КОСІВ М.В., заступник голови виконавчого комітету Львівської обласної Ради народних депутатів /Пустомитівський виборчий округ, Львівська область/. Я маю конкретне запитання до вас, Миколо

 

     32

 

     Михайловичу, з приводу цієї постанови,  яку ви запропонували нам  сьогодні  прийняти.  Мені  здається,  що  ця  постанова дещо обтічна і дуже загальна.  От ви вирішення долі редакцій партійних газет залишаєте на розсуд самих трудових колективів цих газет. Чи думаєте ви, що ті колективи справді здатні зробити якийсь рішучий повороту напрямку демократичності? І чи не варто було б у зв'язку з цим зробити переатестацію цих трудових колективів?

 

     СПИС М.М.  Я считаю,  что  те  события,  которые  произошли, особенно  провозглашение  независимости  нашей республикой,  и те процессы,  которые сейчас происходят,  вообщем-то создают условия для    того,   чтобы   в   редакционных   коллективах   произошли соответствующие изменения,

 

     А что  касается,  вашей  позиции,  зафиксированной  в   этом постановлении,  она  вытекает  из  тех возможностей,  которые нам предоставляет  Закон  о  печати  и  других   средствах   массовой информации. Просто мы не можем делать то, чего нет в той правовой основе, которой мы сегодня руководствуемся.

 

     ГОЛОВА. Дякую,  Миколо Михайловичу,  ваш час  вичерпаний.  У мене  є пропозиція надати слово товаришу Охмакевичу,  оскільки на засіданні  Президії   питання   про   позицію   телерадіокомітету розглядалося  декілька  разів,  воно  пов'язано  з  міністерством інформації.  Нам потрібно його послухати,  щоб він  висловився  з цього питання.  Немає заперечень?  Будь ласка, вам відводиться 15 хвилин.

 

     33

 

     ОХМАКЕВИЧ М.Ф., президент Державної телерадіомовної компанії України.  Шановні народні депутати,  шановний Голово! Йдучи на цю трибуну,  подумав,  скільки ж мені довелося за всі часи роботи  у журналістиці   вистояти   на   таких  високих  трибунах,  скільки вислухати образ і звинувачень, прямих погроз.

 

     Я переконаний,  державі,  де журналістів  мають  за  лакеїв, ніколи не стати правовою державою,  ніколи тут не буде гласності. Суспільство,  яке  стравлюють  з  журналістами,  ніколи  не  буде справедливим. Це аксіома.

 

     Життя міняється,  іноді блискавично,  але чому ж такі живучі деякі засуджені стереотипи?  Я запитую себе і запитую вас. І якщо говорити відверто, то поки що відповіді на це не знаходжу.

 

     Всі ви  добре знаєте,  чому я на цій трибуні.  Без будь-якої перевірки,  аналізу і вивчення  нас  відразу  охрестили  "рупором путчистів".  Та  особливо прикро,  що в цю тотальну кампанію дуже активно включилися деякі засоби масової інформації,  щоб.,  як  у відомі часи, якомога швидше вчинити так званий скорий суд.

 

     Колись перед історією судом

 

     І я постану, птах малого льоту,

 

     Востаннє оглядаючись кругом.

 

     І скаже суд: Чи виконав достоту

 

     Призначення своє ти на землі.

 

     Чи може розмінявся на дрібноту

 

     І я скажу: життєву путь свою,

 

     Нерівне і хитаючись верстав я,

 

     І чашу мук за те належно п'ю.

 

     34

 

     Так, це висока поезія мудрого чоловіка, мого земляка Максима Тадейовича Рильського,  поезія,  яка так  легко,  як  ви  бачите, переливається у прозу життя.

 

     Сказав я про це без будь-яких претензій,  а може, ще 9 тому, що саме 19 серпня цього року застали мене події в селі  Романівці на  Житомирщині  /село  наше - родова садиба Рильських/,  де з 16 серпня я перебував у відпустці у своїх престарілих батьків.

 

     У той  день  з  самого  ранку  я  займався  досить   простою селянською  роботою - разом з сусідами молотив пшеницю.  Тому про події дізнався із слів дружини,  яка  уключивши  телевізор,  була здивована,  що по всіх телеканалах транслювався балет.  "Лебедине озеро", в тому числі і по українському каналу телебачення.

 

     Це мене,   безперечно,   насторожило.   Я   відразу    почав зв'язуватися по телефону із службами телекомпанії,  Як відомо,  з села це зробити нелегко.  Нарешті,  лише після  14  години,  мені вдалося   зв'язатися  із  своїм  заступником  і  не  вдаючись  до детальних розмов /з повідомлень по радіо я вже  зрозумів,  що  це заколот/,  запитав  про одне:  чому на нашому канапі транслюються передачі Центрального телебачення?  На це він відповів,  що канал включеним  без  нашого  відома службами Держкомзв'язку,  але щось вияснити у той час було практично неможливо.  До речі,  так  само було  відключено і наше іномовлення у Хабаровську,  Що ми могли в таких умовах зробити?

 

     Я попросив його  докласти  максимум  зусиль,  аби  повернути канал і по ньому транслювати українські програми.  Він сказав, що це вже робиться, і як відомо, з 14.30, а не з 16.00 /а

 

     35

 

     саме так було закладено в програмах/ Центральне  телебачення перекрило  українські  програми.  Це  відкрило  можливість  і для виступу Голови Верховної Ради Кравчука Леоніда Макаровича.

 

     Ви як хочете,  так і розцінюєте, але в той час, у тих умовах це  було безперечно сміливим рішенням,  бо мала місце вказівка по всіх  каналах  транслювати  лише  першу   програму   центрального телебачення.  До речі, деякі республіки з цим змирилися, і я знаю такі факти,  коли 19 серпня цілий день йшла програма Центрального телебачення.

 

     Тепер щодо  інших  питань,  Я  вважаю,  що  при  оцінці цієї ситуації треба дуже чітко уявляти  собі  технологію  і  преси,  і телебачення і радіо.  Я б хотів, аби ви, депутати, знали, що одна справа,  як ішла  інформація  на  радіо"  інша  справа,  як  ішла інформація по телебаченню, і ще інша - як це робиться в газетах.

 

     По телебаченню  вперше  з'явилася  інформація  тільки  після виступу Леоніда Макаровича Кравчука,  Треба ж  було  роз'яснювати людям,  весь  ефір  був наповнений одним.  Хіба можна було нам не говорити про ці речі? Це перше.

 

     Друге. По радіо перша інформація з'явилася  о  6  годині  45 хвилин.  Немає  масиву  інформації,  є  тільки перший указ,  який потрапляє редакторові до рук.  Він його подивився і  поставив  до ефіру.  Я його запитав потім,  і він каже:  не міг і подумати, що тут є щось незаконне. Ніяких інших матеріалів на той час не було. Інша справа,  коли редактори /деяких редакторів зараз вихваляють, говорять, що вони себе поводили дуже розумно і дуже вдало/ почали працювати  о  19 годині 19 серпня.  Уже одержали весь масив цього матеріалу, розклали

 

     36

 

     і подали їм верстку.  А вони дивляться,  що і куди  ставити. Так,  як  це  "Комсомольское знамя",  про котре тут усі говорили. Вони на першу сторінку виносять виступ по телебаченню, що пройшов ще 19,  і це ставиться в заслугу "Комсомольскому знамени". А далі друкують усі інші матеріали,  там був, зокрема, і виступ Гриньова /20  числа/.  Однак  я вам повинен сказати,  що і у нас були такі виступи.

 

     Я не можу погодитися з такою оцінкою,  коли говорять,  що  у нас на телебаченні не було таких матеріалів. Я вам престо зачитаю деякі з них. От хоча б це інтерв"ю, навіть не інтерв"ю, а великий репортаж.  Там виступає один робітник і говорить:  мені здається, що це військовий переворот, так чого мусимо назвати, то моя точка зору.  І  далі:  гасла спочатку завжди хороші,  але я не вірю цим словам.  Горбачова,  мені здається,  усунули неправильним шляхом. Мали відбутися вибори Президента. Треба ж це робити по-людському. Я маю на увазі,  що весь народ обирав Президента,  у Горбачова  є свої заслуги.

 

     Ось такий  матеріал.  У  якій  газеті  було надруковано щось подібне?  Ні в якій. Читаю: "Конечно, страна за 6 лет зашла очень далеко  в  хаос,  -  говорить  робітник  із  Дніпропетровська.  - Конечно,  надо было что-то делать,  но не  такими  методами.  Это похоже  на  Сталина,  на  Берию,  похоже  на  то,  что  отправили отдыхать, а потом делали все вот такими методами. Грязными руками ничего хорошего не сделать,  У нашего руководства грязные методы, нехорошие методы".

 

     Я хотів би,  щоб мені навели хоч одну цитату з газет,  які б давали подібні матеріали у той час.

 

     Нам кажуть: чому ви не давали ці матеріали російською

 

     37

 

     мовою, а   перекладали  їх  на  українську?  Та  хіба  ж  не зрозуміло,  що якби ми їх передавали російською, то нас би просто зарахували  до  тих самих путчистів.  Більше того,  ми б порушили закони, які все-таки у нас є, зокрема, про мову і таке інше. Це ж абсолютно зрозуміло.

 

     До речі,  треба  серйозно  дивитися  і  нашу верстку.  Вже в першій  верстці  після  невеличкого  матеріалу  про   ГКЧП   йшла інформація про позицію Єльцина. Чому ніхто не хоче звернути на це увагу?

 

     Був невеличкий  Указ  Лук'янова,  за  ним  повідомлення  про скликання надзвичайного 3"їзду народних депутатів Росії.  Всетаки треба всі ці речі враховувати,  аналізувати грамотно і  брати  до уваги специфіку.

 

     Далі. Телебачення   і   радіомовлення  не  передали  жодного власного матеріалу на підтримку ГКЧП. Тут сказали, що, мовляв, за три  дні  не  було  жодного  матеріалу  проти.  Як  же  можна так говорити?  Врешті-решт,  вже 21 числа  по  телебаченню  виступили Яворівський  і  Шевченко.  Це  що,  був п'ятий день?!  Це було 21 серпня! Так що ці речі, мабуть, треба брати до уваги.

 

     Останнє. Мною особисто не було підписано  жодного  документа чи циркуляра,  не було усних вказівок щодо підтримки ГКЧП.  Одним словом, я вважаю, що коли проаналізувати об'єктивно, а не так, як дехто  намагається  зробити,  то  хоча  я і не був ще на робочому місці,  колектив телебачення і радіо не можна так  звинувачувати. Принаймні хай він і не виявив

 

     38

 

     активності протистояння,  але  він вистояв у ці часи і нічим себе не заплямував, жодним словом на підтримку ГКЧП.

 

     І друге.  Якщо вже на те пішло,  то нехай скажуть мені,  хто приходив 19 і 20 серпня на телебачення і радіо,  до мене особисто чи до моїх заступників,  чи ми не  дали  їм  змоги  виступити  по телебаченню й радіо? Хіба це не правда?

 

     Що стосується звинувачень на адресу мою і колективу...

 

     ГОЛОВА. Хочу уточнити, приходив Чорновіл до вас чи ні?

 

     ОХМАКЕВИЧ М.Ф.  До  мене  Чорновіл  не  приходив,  я заявляю офіційно.

 

     ГОЛОВА. Будь ласка.

 

     ОХМАКЕВИЧ М.Ф.  Що стосується звинувачень на  адресу  мою  і колективу  телерадіокомпанії,  то  я  вам  твердо  кажу  -  я  їх відмітаю,  і які ви рішення тут не приймете - я їх відмітаю. Я не міг  прийняти  ідеї  і  способи  дій  путчистів,  навіть виявляти співчуття хоча б  тому,  що  мій  багаторічний  досвід  роботи  в журналістиці  вивів  мене  на  правильні висновки щодо суті цього заколоту і того, які можуть бути наслідки. І, до речі, коли хтось говорить,  що є якісь списки,  то я не думаю, що на телебаченні й радіо мало працює таких людей,  які  могли  б  теж  бути  визнані винними за всі ці справи.

 

     39

 

     Більше того,   у  часи  навіть  безнадійних  сподівань  мене глибоко хвилювала доля народу України і само!  України,  як би ви мине  зараз  не  обзивали.  У  найгіркіші  часи  радіомовлення  і телебачення залишалися острівками, хай невеликими, де ми прагнули зберегти мову народу, духовну культуру. Через наші канали звучало й письменницьке слово,  і слово вченого, і слово діячів культури. Нерідко задиристе слово, що не вписувалося в офіційну політику. І саме тому,  як я вже говорив,  мені стільки доводилося вистоювати на високих трибунах та в сановитих кабінетах.  Та грець з ним, це вже історія.

 

     Я нічим себе не заплямував перед колективом,  оберігав  його від обвинувачувальних струсів,  бо бачив, що в цих умовах, у яких люди жили і трудилися,  вони того не заслужили. І, знаючи про це, я  з  перших  же  днів  свого головування взявся за розбудову так занехаяного  радіо-  і  телегосподаротва.  І  щасливий  тим,   що апаратно-студійний комплекс у Києві уже от-от стане до ладу.

 

     Тому, оглядатись на свій шлях, я з не меншим правом /і які б гримаси у декого тут не з'явились/ можу сказати "Слава Україні!". Сказати  так  перед  усією громадою один раз,  бо я твердо знаю - незалежність здобувається не галасливістю,  а розсудливою, мудрою політикою.

 

     І друга тема того часу для виступу,  що в мене залишився.  Я хотів би  сказати  про  пропозиції  постійної  Комісії  з  питань гласності  та  засобів  масової  інформації по організації роботи преси, телебачення і радіо. Загалом у них є чимало слушного, але, як  ви  розумієте,  аспектів,  що  стосуються  преси,  я не стану торкатися.

 

     Про саме Міністерство інформації.  Для мене  це  питання  не нове. Така ідея виношувалась Кабінетом Міністрів і раніше. Як

 

     40

 

     пам'ятають члени  Кабінету,  коли  було  запропоновано  таке міністерство створити на базі  Держтелерадіо,  я  просив  тоді  і Вітольда   Павловича,   і   членів   Кабінету  не  робити  цього. Телебачення  і  радіо  ніколи  не   були   Я   не   можуть   бути міністерством. Це редакції, творчі колективи, які за характером і специфікою роботи аж ніяк не вписуються в таку структуру.

 

     Щодо Міністерства інформації як функціонального міністерства Кабінету  Міністрів /так воно було подане/,  то,  можливо,  в тих умовах,  в яких ми зараз живемо,  воно й необхідне. Його особливу роль  я  вбачаю  саме  в  демонополізації  преси.  Але  якщо нове міністерство перебере на себе  функції  колишнього  ідеологічного відділу,   то   доля   нашої  журналістики  знову  буде  такою  ж незаздрісною.

 

     Бути міністерству чи ні - це,  шановні депутати,  вирішувати вам.  Я  ж  хочу  лише  тезисно  сказати  про  те,  яким  я  бачу телебачення і радіо в найближчій час.

 

     Нова політична обстановка на Україні дає  дійсно  унікальний шанс.  Більше того, я хотів би підкреслити, що з цією обстановкою співпало те,  що  саме  в  серпні  Кабінетом  Міністрів  прийнято постанову   про   перетворення   Держтелерадіо  в  телерадіомовну компанію. Отже, є всі серйозні передумови для істотних реформ.

 

     Звичайно, я  маю  на  увазі  насамперед  державне  мовлення. Більше   того,   вважаю,   що   той   потенціал   телебачення   і радіомовлення,  який ми маємо /так, у чомусь злиденний, але я вже говорив  -  АСК,  комплекс,  який ми закінчимо будувати,  істотно підживить  цей  потенціал/,  слід  розглядати   як   національне, всесуспільне   надбання.   Бо   зараз   навколо  саме  державного телебачення і радіо закрутилось.  немало ділків, які під виглядом акціонування,  приватизації готові розтягнути власність компанії. Отже, ми й далі маємо

 

     41

 

     фінансуватися державою.   Треба   серйозно   подумати    про повернення абонементної плати,  яка, до речі, існувала до початку 70-х років /зараз ніде в світі немає  безкоштовного  телебачення, тільки у нас усе перевернуте з ніг на голову/.  Це не означає, що телебачення і радіо не можуть одержувати  додаткові  прибутки  за рахунок  комерційної  рекламної діяльності.  Та вони можуть стати лише додатковим джерелом фінансування,  обсяги і стандарти  якого мають  бути  обумовлені  Законом про телебачення і радіомовлення. Цей же закон має надати рівні умови альтернативному, незалежному, комерційному  телебаченню  і радіомовленню.  Ми не проти здорової конкуренції і готові сприяти її розвитку.

 

     Тепер про принципи демократизації управління.

 

     ГОЛОВА. Миколо Федоровичу, ваш час вичерпаний.

 

     ОХМАКЕВИЧ М.Ф.  Дозвольте мені ще дві хвилини. Послухайте, я все ж таки за ці два роки робив максимум того, щоб ви говорили на все Україну скільки вам потрібно.

 

     Нині склалися всі умови,  щоб  управління  здійснювалось  на основі  громадського контролю.  На наш погляд,  ефективною формою такого  контролю  є  створення  Громадської  ради  -  суспільного органу,  до  якого  мають увійти визначні діячі культури,  науки, політичних партій  і  рухів,  представники  релігійних  конфесій, журналісти.   Ця   рада   стала   б   зв'язуючим   елементом  між телекомпанією,  парламентом,  Урядом і громадськістю.  Громадська рада  разом  з  керівництвом  кампанії  буде  виробляти  загальну політику  мовлення,  але,  як  нам  думається,   вона   не   може безпосередньо втручатися в редакційний процес чи процес створення програмє

 

     42

 

     Якщо говорити про поточне  управління,  то  й  тут  з  метою демократизації  управління творчим процесом створюється колегія у складі п'ятнадцяти осіб,  й яких семеро  будуть  призначатися,  а вісім - обиратися або делегуватися творчими підрозділами.

 

     Я твердо  переконаний  у  тому,  що Верховній Раді необхідно повернутися  до  статусу   обласних   об'єднань   телебачення   і радіомовлення,  відмінивши  указ  про  їх  підпорядкування тільки компанії.  Засновниками цих об'єднань /або комітетів/ мають стати Укртелерадіокомпанія і обласні Ради, на засадах самостійності. Не поділити /як зараз зрозуміло/ нам майно і не змінити їх фінансову залежність. Такі реалії життя.

 

     Я міг  би  назвати й інші принципи,  за якими передбачається формувати нові структури компанії,  Можна дискутувати,  можна  не приймати  ці принципи,  але так,  як дехто пропонує,  - розмести, розтрощити, - я вважаю, що це не той підхід.

 

     Я працюю в цій системі  30  років,  і  за  цим  правом  хочу зробити  дише одне застереження:  журналісти телебачення і радіо, як ви їх не оцінюйте,  - це делікатний творчий організм, бездумна операція  над яким може призвести до непередбачених наслідків,  і як ви,  депутати,  зараз стурбовані питанням стратегічної зброї у військовій  сфері та,  чесно кажучи,  не зовсім знаєте,  як краще вчинити,  то я вам також засвідчую: телебачення і радіомовлення - це також,  стратегічна зброя серед засобів масової інформації.  А щоб ми жили,  нам треба небагато /до речі,  в нинішніх умовах  це дуже легко зробити/;  свобода творчості,  незалежність,  достаток журналіста і,  нарешті, інтеграція в світову інформаційну систем: /. І якщо я вас хоч у чомусь переконав, то незалежна Україна буде мати радіо і телебачення, варте її

 

     43

 

     високого призначення.

 

     І на самий останок - я не можу погодитися з оцінками  роботи телебачення й радіо,  які чомусь уже навіть замінили звинувачення у заколоті /дехто діє за принципом "як не вмер Данило, то болячка задавила"/.  Не  забувайте,  що  ви  вже  протягом тривалого часу забираєте кращу частину ефіру,  саме вечірню пору.  А де в  світі денне  телебачення  є гарним?  Що ж стосується наших намірів щодо референдуму,  то,  починаючи з  цього  тижня,  по  радіо  щоденно виходить  годинна програма,  по телебаченню тричі на тиждень буде прямий ефір.  Запрошуємо вас до найактивнішої участі,  чекаємо на добру пораду і співпрацю.

 

     ГОЛОВА. Все,  Миколо Федоровичу,  сідайте,  будь ласка. А ми виступаючим  запитань  ніколи  не  ставили...   Слово   надається депутату Стадниченку. Після нього виступатиме депутат Мазур.

 

     СТАДНИЧЕНКО В.Я.,  головний редактор республіканської газети "Радянська  Україна"  /Татарбунарський  виборчий  округ,  Одеська область/. Шановний Голово! Шановні народні депутати!..

 

     44

 

     ГОЛОВА. Давайте  домовишся,  скільки хвилин для виступаючих? П'ять? За регламентом - десять, але ми можемо встановити й п'ять. Давайте вкладатися в п'ять, будь ласка.

 

     СТАДННИЧЕНКО Е. Я. Я спробую вкластися в п'ять хвилин.

 

     Шановні народні депутати!  Я переконаний, якби ми свого часу під  час  формування  Кабінету  Міністрів  створили  Міністерство інформації,   то   більшість  засобів  масової  інформації  нашої республіки не потрапила  в  ту  інформаційну  пастку,  в  яку  їх загнали   19   серпня   заколотники   через  союзну  інформаційну структуру,  через  ТАРС.   Міністерство   інформації   зуміло   б зоорієнтувати органи масово!  інформації в ті складні дні, а то й прямо  захисти  ти  своїм  рішенням   інформаційний   суверенітет України.

 

     Гіркий урок!  І  хай  він  назавжди стане саме уроком,  а не трагічним прикладом. Тим більше, на мою думку, треба оперативно і водночас вдумливо створювати Міністерство інформації України, яке мав стати інформаційним органом  Української  держави,  Верховної Ради,  Кабінету Міністрів.  На мою думку, Міністерство інформації повинно бути функціональне,  його головне завдання - ні  в  якому разі не виступати в ролі цензора над засобами масової інформації, а  допомагати   газетам,   іншим   засобам   масової   інформації підтримувати  їх  діяльність в умовах інформаційного суверенітету України,  поєднувати вільне поширення інформації з  інформаційним захистом  незалежності  України,  дбати  про розвиток і зміцнення демократичної преси. Питання ці складні, вирішувати їх доведеться мало не з нуля.

 

     45

 

     При побудові  незалежної  демократичної України не виключена можливість,  як це й траплялося раніше, ревізії на інформаційному рівні Акта проголошення незалежності України.

 

     Тому нам,  на  мою  думку,  потрібен,  крім диференційованих законів  про  засоби  масової   інформації,   також   закон   про інформаційний   суверенітет  України.  Я  думаю,  що  це  одне  з невідкладних питань.

 

     Друге питання.  Це  подальша  доля  колишньої  комуністичної преси,  в тому числі газети "Радянська Україна".  Вона переживав, справді,  болісний  період  переосмислення  своєї  позиції  -  як творчої,  так і політичної, - і знаходження свого місця в системі засобів масової інформації України.

 

     Я хочу,  насамперед, дати пояснення з приводу того головного звинувачення,  що  преса  Компартії  України  своїми публікаціями сприяла заколотницьким діям так званого ДКНС у дні 19-21  серпня. У  ряді  інших  республіканських видань,  засновником яких був ЦК Компартії України, називається "Радянська Україна".

 

     Як було насправді -  це  не  важко  перевірити,  розгорнувши сторінки  газети  "Радянська  Україна".  Сотні видань Союзу РСР і республіки - не  тільки  компартійні,  а  й  інших  напрямків,  - опублікували   документи   ДКНС,   одержані  по  каналах  ТАРС  і Укрінформ. Це - правда. Це треба визнати, це - реалії.

 

     Чи зіграли ці публікації головну роль? Я вам скажу відверто, з  одного  боку,  суть у самій системі розповсюдження інформації, яка була запроваджена в нашій країні і діяла протягом десятиліть. Адже офіційні повідомлення, як правило,

 

     46

 

     сприймалися як достовірні і обов'язкові для опублікування.

 

     З іншого боку,  я хочу сказати,  що колишній засновник своїх видань не надсилав до редакцій,  у  тому  числі  і  в  "Радянську Україну",   ніяких  секретних  документів,  ніяких  шифрограм,  а закликав тримати щодо цього нейтралітет і вести роботу так, щоб у республіці панував спокій, щоб в ній не було введено надзвичайний стан.

 

     І тому я хочу підкреслити,  що жоден  журналіст  "Радянської України" і весь колектив у цілому ні словом, ні дією не підтримав державний  переворот.  Цю  позицію  нашого  колективу  і  кожного журналіста я відстоюватиму до кінця.

 

     Мушу сказати,  на  що  ми орієнтувалися.  Ми зразу ж зайняли позицію Верховної Ради України. У першому номері, де були вміщені документи  ГКЧП,  на  першій  сторінці  був  опублікований  текст виступу Голови Верховної Ради України Леоніда Макаровича Кравчука по республіканському телебаченню.

 

     Ми в   розвиток   цього  опублікували  21  серпня  лише  дві авторські  замітки,  і  для   цього   потрібні   були   витримка, дисципліна, наша мудрість.

 

     Ще два слова. Я звертаюсь до вас і хочу переконати. Трудовий колектив  "Радянської   України"   на   своїх   зборах   виступив засновником газети. Він повністю взяв на себе відповідальність за політичну і творчу позицію.  Він заявив через газету, що вона від сьогодні відкрита для всіх позицій і думок всіх політичних партій і  рухів.   Газета   на   сьогодні   зареєстрована   під   назвою "Демократична   Україна".   Ця   назва   буде  застосована  після завершення передплати. Зараз це робити було би ризиковано.

 

     47

 

     І тому я хочу ще раз звернутися до  вас  із  проханням  і  з пропозицією  -  давайте  збережемо  всю нашу пресу,  дамо кожному виданню  шанс  стати  справді  демократичним,  збережемо  кожного журналіста  як творчу особистість.  Дякую за увагу.  Вибачте,  що порушив регламент.

 

     ГОЛОВА. Шановні народні депутати! Давайте ми порадимося. Тут кажуть  всі:  "Давайте  працювати  за  Регламентом!"  А  в  ньому записано - до десяти хвилин мав  виступаючий.  Але  я  просив  би виступати  до п'яти хвилин,  проте змінювати Регламент я не можу, Завжди щодо цього нарікання. Хочеться кому, не хочеться, але я не можу робити так, як комусь хочеться.

 

     Слово надається  депутату  Мазуру.  Після  нього виступатиме депутат Карпенко.

 

     МАЗУР Ю.М.,  редактор  одеської   обласної   газети   "Знамя коммунизма"   /Іллічівський  виборчий  округ,  Одеська  область/. Уважаемые народные депутаты!  Уважаемый Председатель!  Я не знаю, насколько   правильно   делить  газеты  на  те,  которые  открыто поддержали путч,  и те,  которые только  давали  материалы  этого путча.

 

     Что касается меня лично, то я не удивился позиции тех газет, которые выступили в защиту путчистов.  Но я был страшно  поражен, когда  20  числа  получил  обычную пачку газет и стал их листать. Материалы, которые шли от имени чрезвычайного комитета, выглядели настолько буднично,  настолько вроде бы привычно,  как будто бы у нас эти путчи  происходят  еженедельно,  и,  как  правило,  -  по понедельникам. Вот это меня поразило.

 

     48

 

     Я потом  уже  сообразил,  что все правильно,  что тут нечему удивляться.  Как  раз  газеты  отразили   состояние   постоянного рабства, в котором находятся наши люди.

 

     Мне кажется,  что мы должны избавиться от эйфории, связанной с победой над путчистами.  Мы только,  мне кажется,  очнулись  от тяжелой болезни, но не выздоровели еще до конца.

 

     Старые партийно-государственные    структуры    задолго   до запрещения КПУ качали преобразовываться  в  новые,  на  этот  раз государственно-партийные   структуры,  и  опечатывание  райкомов, горкомов,  обкомов  партии  мало  на  этот  процесс  повлияло,  к сожалению.

 

     В большинстве   областей   Украины   сегодня  бывшие  первые секретари  райкомов,  горкомов,  обкомов  сняли   свои   парадные партийные  мундиры и переоделись во все гражданское.  Они сидят в креслах председателей Советов  соответствующих  уровней,  они  же подбирают кадры.  Некоторые райкомы, вообще говоря, можно было бы и не опечатывать,  потому что они давно превратились в  советские органы.  Было  бы  глупо,  конечно,  и безнравственно призывать к чистке рядов. Это уже было в нашей истории. Но в тоже время мы не можем не считаться с теми реальностями, которые имеем.

 

     Такая же  картина  и  в  средствах  массовой  информации.  И разница  здесь  только  в  том,   что   мы   всегда   эту   сферу недооценивали.   Газета   у   нас,  как  футбол,  в  котором  все разбираются.  Я  вам  напомню,  что  год  назад  Верховный  Совет проголосовал против того, чтобы газету "Голос України" создали на базе двух из четырех газет Компартии Украины.

 

     49

 

     Причем голосовало не только большинство  /"группа  239"/,  с ними  все  ясно,  но голосовали и многие демократа,  потому,  что надеялись на  то,  что  читатели  сами  разберутся  я  перестанут выписывать   такую,   скажем,   "махровую"  газету,  как  "Правда Украины",  набросятся на "Голос Україні" и начнут выписывать  ее. Этого  не  произошло.  У нас фактически только /из больших газет/ "Вечірній Київ",  "Комсомольское знамя" и  "Літературна  Україна" противостояли мощной системе пропаганда КПУ.

 

     Что же происходит сейчас?  Вое газети, которые были органами и комитетов Компартия  Украины  и  их  Советов,  лишились  одного хозяина,  но внутренней сути своей не поменяли. А чисто партийные издания,  вчера еще такие правоверные,  спешно пытаются  овладеть демократическим  словарем и,  как по команде,  а может быть и без этого  слова  "как",   перерегистрируются   от   имени   трудовых коллективов.   И,  заметьте,  не  спешат  стать  глашатаями  идей многочисленных наших партий.

 

     Поэтому я считаю,  что временные комиссии  местных  Советов, созданные  для  проверки  деятельности  должностных лиц в связи о государственным переворотом,  должны совместно  о  журналистскими коллективами   разобраться  в  ситуации,  выставить  все  оценки, обязательно предать гласности выводы,  к которым  они  пришли,  и там,  где это необходимо,  избавиться от скомпрометировавших себя руководителей средств массовой информации.  Это  может  послужить началом  создания  на  Украине  системы объективного,  правдивого информирования населения.  В  сознание  людей  десятилетиями,  из поколения в поколение вбивали чудовищное представление о мире,  о фальшивых ценностях, извращенную мораль, мниые страсти.

 

     50

 

     Сегодня я,  редактор  русскоязычной  газеты  о   таким   еще красноречивым названием,  получаю письма, где меня называют Банде рой и угрожают расправой.  Сегодня одесские еврея еще думают, что независимая  Украина  - его синоним антисемитизма и погромов.  До сих пор болгары,  гагаузы /за юге нашей области/ уверены,  что юс хотят   насильно  украинизировать.  Люди  напуганы  призраками  - призраками,  которые родились в бредовом  сознании  наших  бывших идеологов   и   тиражировались   "Правдой  Украины",  "Радянською Україною",  'Рабочей  газетой",  РАТАУ,  а  также  и   Украинским телевидением,  хоть как здесь красноречиво ни пытался оправдаться товарищ Охмакевич.

 

     Поэтому я  вновь,  в  конце  концов,  хочу  предостеречь  от недооценки  роли  средств  массовой  информации  в  деле создания независимой  демократической  Украины.   Спасибо   за   внимание. /Оплески/.

 

     ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Карпенку.  За ним виступатиме депутат Мороз, Київська область.

 

     КАРПЕНКО В.О.,  редактор газети "Вечірній  Київ"  /Прирічний виборчий. округ, м. Київ/. Шановні колеги! Пресу здавна називають четвертою владою.  Це влада громадської думки,  з якою  сьогодні, навіть з нашим рівнем демократії, не можна не рахуватися,

 

     Пригадайте: перше,    що   зробили   путчисти,   -   провели пресконференцію,  щоб створити і свою громадську думку. Перше, що зробили  путчисти,  -  закрили  демократичні видання.  Перше,  що зробили  путчисти,  -  використали  пресу  для  поширення   своїх матеріалів.

 

     51

 

     Порівняймо, що  робиться  нині.  Саботаж із продажем хліба і наступ на демократичну пресу - це "одного поля ягідки", які б'ють у  найболючіші точки суспільного організму.  Залишити державу без хліба і цим підірвати  її  незалежність,  викликати  невдоволення населення,  залишити населення без незалежної демократичної думки і,  маючи  інші  засоби  масової  інформації,  відповідним  чином впливати  на  громадську  думку.  Результат один:  формувати таку громадську думку, яка їм вигідна.

 

     Які ж позиції зайняла преса в дні путчу?  Я вирізняю  чотири позиції. Позиція перша: засоби масової інформації, які однозначно не підтримали перевороту.  Це  демократична  преса,  У  Києві  це "Вечірній Київ",  "Комсомольське знамя",  "Молода гвардія",  .  у Львові - "За вільну Україну",  "Молода Галичина", в Одесі -'Знамя коммунизма" та інші.

 

     Я в  двох  словах  скажу про позицію "Вечірнього Києва".  19 серпня о 14.  30 зібрався творчий колектив,  і ми  чітко  назвали переворот  переворотом.  І  тут  вирішили,  як  нам бути,  Або ми заховаємо голову в пісок,  промовчимо, і ми загинемо, бо втратимо свого демократичного читача - це моральна смерть для газети,  або ми продовжуємо свою лінію і виступимо проти путчу,  і нас  можуть закрити. Це теж смерть для газети, але це вже зовсім інша смерть. І наш колектив вибрав другий шлях,  і ви знаєте це по публікаціях у нашій газеті.

 

     Люди нас  підтримали,  про  що  говорить багатотисячне свято "Вечірнього  Києва",  а  потім  закриття  газети   під   приводом відсутності паперу. Це своєрідний брудний шарж, який закінчився

 

     52

 

     також невдачею,   але  це  не  остання  спроба  закрити  рот демократичній пресі.  Я не здивуюся,  якщо під  цим  же  приводом /відсутності  паперу/ закриють усі газети,  а потім відкриють ті, які найбільше когось влаштовують.

 

     Позиція друга:  засоби масової  інформації,  які  однозначно підтримали  путч.  Це  компартійні  видання  -  "Правда Украины", "Радянська  Україна",  "Робітнича  газета",  переважна  більшість обласних партійних газет.  Вони друкували документи путчистів без протиставлення,  вміщували  матеріали  на  підтримку,  шельмували демократію. Якщо й траплялася інша інформація, то вона будувалася таким  чином,  щоб  створити  видимість,  що   громадська   думка підтримує путч.

 

     Позицію третю  обрали  ті  засоби  масової  інформації,  які відверто не підтримали путчистів власними матеріалами,  але й  не засудили їх відверто.  Вони мовчазно друкували всі матеріали ГКЧП без жодного коментарю і без ставлення до них  політичних  партій, рухів  населення  і  цим об'єктивно підтримали путчистів.  Сюди я відніс би "Сільські вісті",  вкрай  реакційну  газету  "Київський вісник",   яка   здобула  свою  славу  шельмуванням  прогресивних письменників,  журналістів,  політичних діячів, а також цілий ряд обласних газет.

 

     Позиція четверта.  Цілий  ряд журналів,  газет-тижневиків не встиг висловити свою позицію з  тієї  простої  причини,  що  путч тривав лише три дні.

 

     Висновок. Об'єктивно  газети  КПУ не могли в своїй масі бути іншими, це - аксіома. Так, до цього йшлося, до цього велося.

 

     53

 

     Тепер же,  як тут відзначали,  і я це підтримую,  намітилась небезпечна  тенденція  - термінове переформування,  перелицювання компартійних видань у "незалежні",  спроба зареєструвати  їх  уже без Компартії.  При цьому часто нічого не змінюється,  редактори, як правило,  ті ж,  редколегії ті ж, лінія практично та ж, злегка закамуфльована   під   демократизм   і   приправлена   непомірною присутністю на їх  сторінках  нинішніх  офіційних  документів  та виступів офіційних осіб, які нині при владі.

 

     Пошлюсь на  два  приклади.  Я  не  хотів  би  сперечатися із Володимиром Стадниченком,  якого я поважаю як людину,  але колись орган ЦК КПУ "Радянська Україна" як офіційний флагман української журналістики на чім світ чихвостив  "Вечірній  Київ"  за  те,  що газета  замість того,  щоб займатися,  цитую,  "інтернаціональним вихованням трудящих,  займається саморекламою,  проводячи  свята, фестивалі, а тепер замовчує всю інформацію, яку подавав "Вечірній Київ" в дні перевороту,  і у номері за 11 число  звинувачує  його редакцію ніби в підтримці нею путчистів,

 

     Наша позиція добре відома читачеві.  Я навів цей факт не для спростування наклепу,  наклепи спростовуються у суді, а для того, щоб  довести  те,  що  нічого  в  позиції "Радянської України" не змінилося.

 

     Приклад другий.  Таке  ж  становище  на  місцях.  Подивіться публікацію   в  "Літературній  Україні".  Я  ось  процитую  листа Володимира Забігая:  "Всі місцеві газети Дніпропетровщини  швидко перефарбувалися  з компартійних у народні і продовжують підступно отруювати  читачів.   Сьогодні,   6   вересня,   районна   газета "Придніпровський  комунар",  орган Верхньодніпровського РК КПУ та райради,

 

     54

 

     не повідомила про позачергову сесію Верховної Ради  України, про  Акт  проголошення  незалежності  України  та  про  відкриття четвертої сесії Верховної Ради. Ця газета з 27 серпня проголосила себе   суспільно-політичною   газетою  трудящих  району  і  міста Вільногірська".

 

     Багато нарікань було на телебачення. Я не аналізував передач те:  бачення,  але  певна розгубленість,  млявість,  безбарвність досить помітні, особливо в порівнянні в Російським телебаченням.

 

     Надходять повідомлення з Чернігова.  Наприклад,  окремі,  не бажані  для  місцевих властей передачі перериваються.  Так було в цьому  самому  Чернігові  в  неділю  під  час  прямої  трансляції Всеукраїнського віча, коли передача була перервана.

 

     Все це - тривожні симптоми, з якими треба якомога швидше роз і братися.

 

     Варто також відзначити,  що в дні перевороту і одразу  після нього  мовчала  Спілка  журналістів  України,  чим себе остаточно скомпрометувала.  Як інструмент ЦК КП України Спілка  журналістів себе вичерпала.  Журналісти України,  більшість серед них, - люди чесні,  з прогресивними демократичними  поглядами.  Вони  повинні зібрати надзвичайний з"їзд,  на якому вирішити долю всієї Спілки. Така позиція Асоціації демократичної преси  України,  її  поділяв більшість журналістів.

 

     Деякі міркування і висновки принципового характеру.

 

     55

 

     Перше, Потрібна   глибока   реформа  всієї  системи  засобів масової інформації. Надійшла сприятлива мить зруйнувати монополію КПУ  на  пресу,  взагалі  всяку  монополію,  і натомість створити мережу засобів масової інформації. Це мав бути перехідний крок до справді вільної, незалежної преси.

 

     Більшість газет,  якщо  не  всі,  перебувають  у  плачевному стані. Бракує паперу - раз, а у зв'язку з тотальним подорожчанням усього  газетам  загрожує  фінансовий  крах - це два.  Тому Треба подумати про державні дотації демократичній  пресі,  якщо  ми  не хочемо,  щоб  вона  потрапила  у залізну залежність від грошового мішка.

 

     Друге. При вирішенні долі колишнього партійного  майна  слід врахувати, що це багатство почасти награбоване у держави, почасти створено за рахунок партвнесків,  а  отже,  воно  є  народним,  а почасти створено розумом і працею поліграфістів.

 

     Було б  справедливим  визначити  у  цьому  шині частку,  яка належить журналістським колективам. Це б могло стати дотацією для тих  видань,  які утвердили себе демократичними і чітко визначили свою позицію по відношенню до  путчу.  До  речі,  слід  так  само вчинити  і  по  відношенню до майна комсомолу - вірного помічника КПУ.

 

     Є документи, які свідчать, що структура комсомолу, принаймні його  керівництво,  підтримали переворот.  Тепер товариш комсомол ховає кінці в воду.  Що робиться зараз /у мене  є  інформація/  з видавництвом  "Молодь"?  Його  розтягують  по шматках,  створюють різні спільні підприємства,  малі підприємства,  різні  компанії, передають до рук іноземного капіталу.

 

     Шановний Леоніде Макаровичу,  шановна Верховна Радо! Давайте доручимо Комісії з питань гласності та засобів масової інформації негайно припинити це неподобство,  розібратися у цьому і вирішити полю цього видавництва.

 

     56

 

     Третє. Органам,  які займаються реєстрацією преси,  не  слід поспішати в перереєстрацією колишніх компартійних видань, аж доки журналістські  колективи  не  відмежуються  публічно  від   свого керівництва,   від  усіх  тих,  хто  заплямував  себе  підтримкою антиконституційного  перевороту.  Так,  як  це  зробив   колектив "Известий".

 

     Далі. Потрібно  вирішити  якомога  швидше  проблему  кадрів, очистивши владні структури,  починаючи від Верховної Ради і аж до низів,  відставлеників  КПУ.  Критерій  єдиний  - неналежність до партії,  не Політичні погляди,  я ще  підкреслюю,  а  персональне позиція кожного під час антиконституційного перевороту.

 

     Що стосується  керівників  партійних  видавництв і партійних органів  друку,  то  вони  затверджені  свого   часу   партійними органами,  нікого  зараз  не представляють і повинні скласти свої повноваження.

 

     Так само і члени Президії Верховної  Рада,  які  заплямували себе   нерішучістю,  явною  чи  прихованою  підтримкою  путчу  /а результати поіменного голосування на засіданнях Президії в ті дні ми  маємо/  вчинили  чесно,  подавши  у  відставку з постів голів постійних комісій.

 

     Питання поліграфічної бази.  Відібрана  колись  незаконно  у держави,  вона  має  бути повернена державі з тим,  щоб опісля її роздержавити і приватизувати.

 

     Першочергове право   на   оренду   і   викуп   поліграфічних підприємств має бути надано трудовим колективам цих підприємств і редакціям газет,  я::  і входили у структуру  партвидавів  і  чиї прибутки вилучалися у партійний бюджет.

 

     57

 

     Шановні колеги,  оскільки  я виступаю від депутатської групи "Гласність" і вносив це питання,  то прошу дати мені дві хвилини, щоб закінчити пропозицію.

 

     ГОЛОВА. Ми для всіх регламент установили.  Просили 5 хвилин, а тепер виходите за межі. Прошу дотримуватися регламенту.

 

     КАРПЕНКО В.О.  Леоніде  Макаровичу!  Я  міг  би   на   цьому закінчити, але вважав би це несправедливим після того, як...

 

     ГОЛОВА. Кожен  може  вважати,  як  він хоче,  а я даю час на виступ у відповідності а регламентом.

 

     Олово надається    народному    депутату    Морову.    Потім виступатиме...

 

     КАРПЕНКО В.О.  Я прошу поставити на голосування. Я вносив це питання і прошу дві хвилини.  Не вирішуйте  це  своєю  владою.  Я розумію, вам неприємно слухати.

 

     ГОЛОВА. Просите проголосувати, так?

 

     КАРПЕНКО В.О. Я проїду дві хвилини - закінчити пропозиції.

 

     ГОЛОВА. Хвилину, будь ласка.

 

     КАРПЕНКО В.О. Дякую.

 

     Першочергове право  на  оренду  і викуп надати редакційним і поліграфічним колективам,  У цьому  відношенні  я  підтримую  три пункт у проекті постанови, який запропонувала комісія.

 

     58

 

     Далі. Розвиток  подій  показав,  що  в  нинішніх  умовах нам доцільно створити  Міністерство  інформації.  Як  ви  пам'ятаєте, свого  часу  я  відстоював  цю  пропозицію,  але вона не пройшла. Гадаю,  що сьогодні ні в кого не виникає сумніву  в  необхідності такого міністерства.

 

     Воно має   стати   координатором   роботи   засобів  масової інформації,  здійснювати контроль за  дотриманням  законодавства, зокрема,  того,  що стосується інформації,  свободи слова, і бути постачальником   державної   інформації   для   внутрішнього    і зовнішнього споживання.

 

     Воно має бути міністерством функціональним, а не галузевим і не повинно керувати засобами масової інформації.  Це для того  ми позбулися   монополії  КПУ  на  засоби  масової  інформації,  щоб створити натомість монополію держави.  Не для того  ми  позбулися диктату  партії,  щоб замінити його диктатом міністерства,  як би воно не називалось.

 

     Преса мав бути вільною,  радіо має бути вільним, телебачення мав  бути  вільним.  При  найменшій  спробі  закласти в концепцію Міністерства інформації керівні  функції  я  першим  голосуватиму проти  такого  міністерства  і  закликаю до цього всіх депутатів, кому дорога свобода слова.

 

     І останнє.  Хочу звернутися до вас,  шановні колеги, до вас, шановний Голово Верховної Ради, до вас, шановний Прем'єрміністре, і до вашого  Кабінету.  Подумаймо  серйозно  про  засоби  масової інформації.

 

     У нинішніх умовах намітилась тенденція, що держава

 

     59

 

     підтримує матеріально  лише свої засоби масової інформації - телебачення і радіо, газети "Голос України" та "Урядовий кур'єр". Незалежна,  вільна,  демократична  преса  приречена на вимирання. Зрозуміло,  що  така  лінія  хибна.  Жодне  суспільство  не  може вважатися  справді  демократичним,  якщо  воно  не  має  вільної, незалежної преси.

 

     Загине незалежна преса - ставте хрест на демократії взагалі. І не треба дратуватися,  що незалежна преса пише щось таке, що НС до вподоби власті імущим.  Це  аксіома  демократичного  правового суспільств?  - преса опонує владі.  Давайте звикнемо до цього. Не буде опонента - не буде інших  думок,  не  буде  істини,  а  буде однолінійна демократія.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВА. Шановні  народні  депутати,  виступаючі!  Ви свідомо створюєте своїми виступами ту ситуацію,  щоб не можна було уважно слухати промовців.

 

     Домовились -   10  хвилин  максимум-  Давайте  дотримуватись регламенту.

 

     Ну, що ще? Говорили, 5 хвилин, домовились же по Регламенту.

 

     Тепер вимагають 15 хвилин. Будь ласка.

 

     МОРОЗ О.О., секретар Комісії Верховної Ради України з питань агропромислового комплексу /Таращанський виборчий округ, Київська область/.

 

     Шановні депутати,  шановний Голово! Не маючи змоги з'ясувати власне   позицію,  а  постанова  називається  "Про  пропозицію... /комісія своїм документом і виступом теж не  допомогла  з'ясувати цю

 

     60

 

     позицію/ я буду говорити в основному по змісту документа.

 

     Одразу відзначу,  що такого суб'єктивного документа ми ще не розглядали за півтора року.

 

     У проекті  використовується  кілька  обтічних  штампів.  Ось перший із них:  засоби масової інформації чітко не визначили свою позицію щодо дій путчистів.  І це записується в проекті постанови Верховної Ради?  Ви знаєте,  це мені нагадує приказку про те,  що невістка завжди винна,  у будь-якій ситуації...  Тож я  хотів  би запитати:  ми,  Верховна  Рада,  від  імені  якої приймається цей документ,  маємо моральне право приймати  таку  постанову?  А  ми визначили свою позицію?  Чи,  може,  у нас після 24 серпня засоби масової інформації виступали проти нашої  позиції  і  відстоювали так  зване ГКЧП?  Було це чи не було?  Чому ж ми тепер судимо про інших, не давши оцінку самим собі, якщо на та пішло?

 

     Тому я  вважаю,  що  це  перший  доказ  того,  що   документ абсолютно суб'єктивний, і не треба його використовувати для того, щоб зводити політичні рахунки.

 

     Далі. Виявляється,  ряд газет "сприяли  формуванню  невірної громадської  думки".  Так  пишеться  в проекті документа.  У мене виникає питання - а хто вивчав цю громадську думку 19 - 21 числа? І чи є переконання в тому,  що сьогодні громадська думка така, як у авторів проекту?  Це  абсолютно  суб'єктивний  підхід.  І  мені здається,  у  такому документі ми не маємо права цього допускати. Подібне ми знаходимо і  у  постановчій  частині.  Говориться  про видання, які своїми публікаціями фактично підтримали путчистів. У нормальному документі таких виразів допускати не можна.  Тому  що вони повинні одразу підтверджуватися доказами.  А це щось таке із розряду здогадок.

 

     61

 

     У тому ж пункті передбачається доручення Кабінету Міністрів, Верховній  Раді Криму й іншим обласним Радам враховувати висновки і  рекомендації.  Причому   слова   "висновки   і   рекомендації" використовуються  разів  п'ять  у  цьому проекті постанови.  Мені здається,  що це писали  товариші  /я  зрозумів  із  попереднього виступу,  хто готував цей документ/,  які звикли писати приблизно так -  "враховуючи  висновки  й  рекомендації  шановного  Леоніда Ілліча   на   зустрічі   в   Алма-Аті...  "Але  це  не  настільки стереотипний документ,  що  мені  здається,  його  не  треба  тут повторювати.

 

     Я вважаю,  що є закон,  є прокурор, є ті органи, які повинні давати  оцінку  конкретним  вчинкам.  А   сьогодні   висновки   і рекомендації  будь-якої  комісії можуть бути рекомендацією тільки для прокурора,  а не для вирішення  питання  про  колективи,  про видачу паперу й тому подібне.

 

     Коли ми  говоримо  про  позицію газет,  то давайте не будемо закривати очі на те,  що всі комісії, а найперше, скажімо, й наша комісія,  сформовані  все-таки  за  політичним принципом.  І хіба сьогодні у когось є сумніви,  що,  приміром,  наша  комісія  буде займати цілком певну позицію при вирішенні долі якогось колективу або видання, міністерства і так далі? То навіщо ми створюємо таку ситуацію, що політичні рахунки зводяться "руками" Верховної Ради? Я вважаю,  що це просто неприпустимо. Ми повинні стояти вище оцих інсинуацій усяких.

 

     Візьмемо конкретні   пункти.   Про  майно.  Це  питання  уже вирішено  Президією  Верховної  Ради.  Про  забезпечення  папером "хороших" і "нехороших" видань.

 

     І причому,   це   доручено  Раді  Міністрів.  Хто  там  буде визначати "першу чергу"?  Це  ж  треба  в  кожному  конкретної  у випадку

 

     62

 

     дивитися -  на  першій  сторінці  друкували,  на третій,  на сьомій?  Дрібним шрифтом чи не дрібним...  Де є критерії?  Це  не передбачається  цим  документом,  тож  ми пишемо те,  що виконати взагалі неможливо.

 

     Про роздержавлення   видавництв.   Це   норма   Закону   про роздержавлення,  а не постанови Верховної Ради. Навіщо ми сюди це вносимо?  І створювати пріоритет чи не створювати - це  теж  буде норма  закону.  Там  усе можна передбачити,  в тому числі,  може, окремим пунктом додати про засоби масової інформації.

 

     І тому, повертаючись до цього документа, я хотів би сказати, що два пункти нам потрібно прийняти.

 

     Перше -прийняти  інформацію  комісії до відоме і не ганьбити себе такими детальними постановами.

 

     А друге - вважати,  що порушені комісією питання регулюються прийнятими  після 19 серпня постановами Верховної Ради,  Президії Верховної Ради і чинним законодавством,  і цього абсолютно досить для  того,  щоб  навести лад у цьому питанні.  А далі протокольно нашою розмовою сьогоднішньою Кабінет Міністрів  і  комісія  нехай керуються і вирішать питання, як належить по закону.

 

     І є   ще   коротеньке   одне   питання,  пов'язане  з  темою сьогоднішньої розмови. Давайте вдумаємося, шановні депутати, чого ми  хочемо.  Ми  хочемо забезпечити справжню незалежність України тими своїми кроками,  які можуть гарантувати  таку  незалежність. Тож робимо ми це чи ні?  Чи ми продовжуємо далі боротися за владу або зводимо політичні рахунки?  Я переконаний - виходить так,  що ми зводимо й далі політичні рахунки. От

 

     63

 

     подивіться - ми проголосували за Акт незалежності,  і тут же пішли через засоби масової інформації виступи /я не буду  назвати прізвищ тих,  хто це говорив/,  що,  мовляв,  частина депутатів з кон'юнктурних міркувань проголосувала таким чином.

 

     Я хочу, користуючись трибуною, звернутися до виборців. Нехай вони  нас  не  лають  за  те,  що  ми  знехтували референдумом 17 березня.  Бо  змінилися  зовнішні  умови,  і   ми,   виходячи   з об'єктивних   умов,  голосували  за  Акт  про  незалежність.  Але потрібно,  щоб він був реалізований.  Відтак я вважаю,  що це  ще одна причина того, що ми повинні провести референдум 1 грудня. Бо це,  між іншим,  і можливість відмінити рішення,  від 17 березня. Інших варіантів не існує.  І ті, хто сьогодні агітує, що не треба проводити референдум,  вони виходять знову ж  таки  з  політичних міркувань, а не з турботи про незалежність.

 

     Далі. Я  скажу так:  їли в політичній боротьбі багато про що забуваємо.  Ось щойно виступав товариш Охмакевич,  доповідав  про позицію телебачення.  Давайте повернемося,  приміром, на два роки назад.  Ви згадайте - тоді,  коли нинішні демократи вихваляй  тог вчасний  лад,  тільки  через  телебачення можна було почути чисту українську мову в "Сонячних кларнетах" та в інших передачах. Чому сьогодні це все позабували?  Сьогодні ми тільки дивимося й тільки користуємося тим моментом,  коли можна справді декого змістити  і поставити   там   іншу   людину,   щоб  зробити  із  попереднього неплюралізму новий неплюралізм.

 

     І ще одне.  Мене просто дуже турбує одне питання,  з яким  я звертаюсь сьогодні до тих людей,  що займаються цими проблемами і вдаються  до  певних  акцій.  Питання  про  відповідальність   за наслідки від того, що ми робимо.

 

     64

 

     От останнім  часом,  ви знаєте,  в суботу і в неділю пройшли дві цікаві акції.  Перша - це форум,  інтелігенції. Я вважаю, він абсолютно потрібний був,  і навіть незважаючи на те, що, скажімо, там були виступи певного спрямування,  мене це не турбує. Це дуже потрібний  крок.  Характерний  приклад  - виступ Ади Роговцевої з приводу  того,  що  повинна  робити  інтелігенція  сьогодні.   Це потрібно  справді,  треба  людей переконувати в тому,  що Акт про незалежність - це об'єктивність, і за нього треба голосувати.

 

     Але на другий день  іде  віче.  І  ви  знаєте  -  я  просто, користуючись враженнями від розмов після нього, хотів би спитати: чи все продумано  було  при  його  проведенні?  І  люди  сьогодні запитують:  "Це що - і є демократія /вибачте мені/ поПавличку? Чи це справді підстава незалежності?" І так далі. Адже цими діями /я з  великою повагою ставлюся до Івана Федоровича,  він це знає/ ми діємо проти Акта про незалежність. Невже ви цього не розумієте?

 

     І я вважаю,  ще тут /я знову повертаюся до  питання/  треба, аби  ті люди,  які йдуть у цьому напрямку,  відчували,  що є ще і міра власної  відповідальності  за  розвиток  тих  процесів,  які сьогодні відбуваються в нашій Україні.  Тому що Україна може бути і буде державою,  якщо ми будемо діяти спільно. А якщо інакше, то буде велика біда.  Як кажуть у нас у селі,  не дай,  Господи, щоб так трапилося. /Оплески/.

 

     ГОЛОВА. Оголошується перерва на  30  хвилин.  Після  перерви виступатиме народний депутат Танюк.

 

     65

 

     /Після перерви/

 

     ГОЛОВА. Прошу займати свої місця.

 

     Слово надається... Одну хвилиночу. Шановні депутати, я прошу сідати. Може, ми порадимося, скільки часу відводитимемо...

 

     ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ. До обіду.

 

     ГОЛОВА. До обіду?

 

     ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ. Так!

 

     ГОЛОВА. Ну,  я  не  можу  тут  регулювати  -   регламент   є регламент. Я прошу всіх дотримуватися п'ятихвилинного регламенту.

 

     Ви мені  дозволяєте  нагадувати  про  це  виступаючим?  Будь ласка.  Регламент - 10 хвилин,  але я  буду  нагадувати,  коли  5 хвилин.  Однак тут я нічого не можу змінити...  Значить, працюємо до обідньої перерви.

 

     Слово надається  народному   депутатові   Танюку.   За   ним виступатиме  депутат  Бондарчук.  На  доповідь  від  комісії - 10 хвилин.

 

     66

 

     ТАНЮК Л.С.,  голова Комісії Верховної Ради України з  питань культури  та  духовного відродження /Ватутінський виборчий округ, м, Київ/. Шановні депутати! Шановний Голово! Я звертаюсь зараз не тільки  до парламенту,  а й до всіх,  хто нас слухає,  зокрема до тих,  хто працює в засобах масової інформації,  які досі були, на жаль, переважно засобами масової дезинформації.

 

     Я звертаюсь до всіх представників радіо і телебачення і хочу підкреслити:  те,  що робиться сьогодні в парламенті,  в  спробою допомогти   нашій  пресі,  допомогти  нашому  телебаченню  стати, нарешті,  самими собою і зробити все для того,  аби наші читачі і телеглядачі  не  відключали українських телевізійних програм і не дивились якихось інших,  стократ гостріших, аніж те, що показуємо ми.  Сьогодні  ми робимо спробу радикально змінити засоби масової інформації,  - порівняно з тим,  чим вони були на Україні  до  19 серпня.  Для нас це подія надзвичайної ваги, і я запевняю вас, що наш парламент  повсюдно,  -і  в  обласних,  і  в  районних,  і  в центральних газетах, на радіо й телебаченні - підтримуватиме всіх тих людей,  які боролися проти  путчистів,  людей,  які  сьогодні здають   нам   документи  про  діяльність  ГКЧП,  нам  і  комісії Ю.Гайсінського.  І активно не підтримуватиме тих,  хто  сьогодні, перефарбувавшись, знову наливав тієї ж каші у ті ж казани.

 

     Такі приклади  у час є,  їх багато.  Тому я просто звертаюсь сьогодні до всіх працівників преси,  від найбільших до  найменших газет,  із  закликом;  "Нікого  не  бійтеся,  робіть свою справу, Робіть, якщо ви хочете, звичайно, жити нині вільно, а не на

 

     67

 

     колінах, як це було до  19  серпня.  Робіть,  і  український парламент підтримає вас у вашому бажанні реформ".

 

     В умовах,  коли  преса  на  Східній  Україні майже поспіль і недемократична, і неукраїнська /хоча і там є острівки демократії,

- газети,  які за найважчих часів не здавали позицій!/,  особливу роль відіграють радіо і телебачення.  Так,  у нас є документи, що деякі  газети  протестують проти української незалежності,  проти рідної  мови,  намагаються  посварити  між  собою   різні   групи населення  і,  по  суті,  провокують громадське безладдя.  Тому я звертаюсь до  працівників  цих  газет,  щоб  вони  зрозуміли:  за словами   "українська   незалежність"  стоїть  не  тільки  момент національного самовизначення України,  а й економічний, духовний, моральний елемент,  за ним стоїть добробут народу. Зрозумійте, ми сьогодні хочемо здійснити  те,  його  не  могли  пробити  оті  10 мільйонів  українських  селян  які  вилягли під час сатанинського голодомору 1932-1933 років,  його не могли  зробити  наші  митці, літератори"   Історики  й  політики,  закатовані  у  "сталінських артеках":  їхніми душами І.  пам'ятю про них ми  хочемо  говорити сьогодні  з новою пресою і з новим телебаченням;  пам'ятаймо це і відчуймо на собі тягар величезної відповідальності за  завтрашній день України.

 

     А для  принципово  нового життя нам потрібна принципово нова якість нашої  преси  і  нашого  телебачення.  Нам  потрібні  норі телепрограми, нова творча думка. Програючи в якості, в інтелекті, ми,  по суті,  програємо український телеканал.  Всі ці шаровари, гопаки і награна радість,  пояснення,  як робити пляцки, - на тлі показу  суспільних  струсів  іншими  телебаченнями  -   поглиблює враження, -до ми все більше загрузаємо в багні хуторянства, цього разу "незалежного", але антидемократичного і маломистецького.

 

     68

 

     Творчі сили нової Росії кинулись у вир життя,  їхні програми стали цікавими і гострими, У час події не менш живі й драматичні, а і радіопрограми /не всі,  звичайно,  не всі!/  -пройняті  духом позавчорашнього дня.

 

     Мова йде  не про те,  наскільки активно підтримували путч ті чи інші редактори /хоч і про це також/. Мова йде про ту сірятину, якою  годує  нас сьогодні Українське телебачення;  про те,  що на Українському радіо і досі багатьом  талановитим  людям  не  дають ходу; про те, що, скажімо, товариш Фридрак знімає з ефіру диктора лише за те,  що той вимовив слово "Полосков" без  ентузіастичного трепету в голосі / такий факт мав місце в реальності/; про те, що заступник М.Охмакевича товариш Дикаленко заявляв:  "Тих,  хто  не виконуватиме  постанови ГКЧП,  ми будемо звільняти з посад";  про те,  що у дні путчу було заведено особливий  режим  перепусток  і багато іншого.

 

     Тут М.Охмакевкч  на  повен  голос заявив,  що до нього в дні путчу з демократів ніхто не звертався з  бажанням  виступити.  Це неправда.  Звертався В"ячеслав Чорновіл,  я гарантую правду своїх слів,  Але ж,  знаєте,  трохи нагадує мені той анекдот  з  чорною ікрою,  -  в  якому  директор  гастроному пояснює:  "Чому немає в продажу чорної ікри?  Та ніхто її в крамницях не питає,  от і  не виставляємо...  "Справді,  як  могли демократи звертатися до пана Охмакевича чи до пана Стадниченка,  коли  їхні  "органи"  рік  за роком  під  час  перебудови цькували і "зелених",  і рухівців,  і меморіальців,  і всі опозиційні  партії.  Як  можна  було  хотіти звертатися у ці та схожі на них газети,  чия відданість ідеології путчистів була апріорна?  Гадаю, панове редактори, ви самі мусили б звернутися до тих, хто брав участь у опорі хунті, якщо зараз ви такі   герої   у   боротьбі   з   путчистами,,   як   намагаєтесь продемонструвати це заднім числом. Вдумаймося: 167 заяв

 

     69

 

     і публікацій,  звернень  тощо  було  зроблено  у  дні  путчу Народною радою,  Рухом і виданнями, які протестували проти хунти! І  що  ж,  надрукували  їх  ваші компартійні газети,  поширило їх Українське телебачення? Ні! Жодної заяви, жодного рядка! Скажіть, яка  з  ваших  "сміливих"  газет  надрукувала "заяву семи" членів Президії,  яку підписали Гриньов,  Юхновський,  Павличко,  Танюк, Ємець,  Яворівський,  Пилипчук?  Заяву, в якій хунту було названо хунтою,  путчистів - путчистами і  закликано  народ  до  спротиву заколотникам  і  до  загального  страйку?  Хто  з вас,  сміливих, надрукував її?  Тільки львівська газета  "За  вільну  Україну"  і "Літературна  Україна".  Всі інші побоялися.  А після путчу?  Хто випустив в ефір прокурора М.Потебенька для того, щоб він прилюдно заперечував законність рішень Президії Верховної Ради?  Хто надав слово О.Коцюбі,  коли  той  так  само  пішов  проти  колективного рішення  Президії,  -з  якою  метою  це  було  зроблено?  І  ким? Українським телебаченням,  і  зробив  це  товариш  Охмакевич  під виглядом  "плюралізму".  Але  це  не  плюралізм,  це  компартійна боротьба з демократією,  відверта боротьба за старий  порядок.  І демократія в жодному разі не може цього дозволити.

 

     Так, мусимо домогтися, щоб наші теле- і радіопрограми вийшли на світовий рівень,  стали гострими,  проблемними,  правдивими, і щоб вони формували світогляд громадян нової незалежної України. І люди,  які можуть робити це талановито й чесно,  на телебаченні й радіо  є.  Їх  там  дуже й дуже багато.  І не треба залякувати їх майбутнім,  як це роблять на УТ.  Відомо,  що в останні дні, коли йшлося  про  зняття  Охмакевича,  він  підвищив своїм працівникам заробітну платню.  І слава Богу,  давно пора.  Шкода  тільки,  що підвищення  зарплатні  співпало з бажанням лишитися при владі,  з отим тертям, яке почалося на студії після путчу.

 

     А потім - широкими коридорами телебачення поповзла чутка: треба

 

     70

 

     протестувати проти   планованого   Міністерства  інформації, пишіть листи на ім'я  Кравчука,  щоб  він  того  міністерства  не робив. Бо якщо буде Міністерство інформації, то з нас знімуть оце підвищення  зарплатні,  яке   нам   подарував   наш   благодійник Охмакевич. Даруйте, але якщо керівництво Укртелерадіо вдається до таких некоректних речей,  то я такому керівництву і його майбуттю не  заздрю.  Погані  справи  у такого керівництва.  І свідчить це передовсім про брак високої моралі.  А товаришеві Охмакевичу слід було б нині чесно визнати,  що всі ці п'ять років він ішов не тим шляхом,  який веде до Храму.  Надто часто йому "показували", куди саме  треба  йти.  І коли демократія тиснула на нього,  він трохи послабляв свій режим відносно представників демблоку,  а коли той тиск  був  мінімальний,  демократія  знову  чекала  своєї черги в коридорі,  ефір  же  надавався  партократам,  бюрократам,   людям тотальної системи. Це була гра в одні ворота.

 

     Я підтримую проект, що його оголосив тут М.Спис. Але у ньому прозвучала фраза,  що,  мовляв,  товариша Охмакевича підтримав на своїх зборах колектив.  Даруйте, але ми знаємо, які це були збори і кого гуди було запрошено.  Нам соромно читати й  слухати  заяви учасників цих фальсифікованих зборів.  І зауважте:  245 учасників зборів проголосували за довіру товаришеві Охмакевичу.  245.  А на Українському радіо і телебаченні налічується 2600 працівників.  І то ж була не конференція,  ніхто нікого не  делегував  на  збори. Зібрані  були  найвірніші  бійці  режиму,  найлояльніші,  вони  й голосували  -  інші  гуртом,  як   ви   знаєте,   залишили   зал. Демонстративно. Основна ж маса не взяла участі у цьому Фарсі.

 

     71

 

     А згадайте   тривалий  скандал  довкола  радіопрограми  "Три кольори"! Ось я знайшов старого торішнього листа, там 65 підписів народних   депутатів,   вони   протестують  проти  заборони  цієї передачі.  А М.Охмакевич пояснює нам  на  засіданні  комісії,  що ніхто,  мовляв,  нічого  не  забороняв,  програма  виходить.  І - лукавить.  Так,  це лукавство, тому що від програми "Три кольори" відсторонили тих, хто її створив і робив, віддали її зовсім іншим людям,  і ці "інші" під тією ж  назвою  почали  робити  абсолютно протилежну,    антиукраїнську,    антихудожню,   антидемократичну програму.

 

     Переконаний, що такими речами  парламент  дурити  не  можна. Можна раз одурити,  одурити вдруге, але терпець у парламенту рано чи пізно урветься.

 

     А згадайте,  як  було  оцінено   торішню   "Червону   руту", чернівецький  фестиваль  пісні.  Ось  текст телеграми:  "На жаль, справжнього  свята  не  вийшло,   брутальні   окремі   виконавці, малохудожні    мелодії,    деякі    тексти   насичені   відвертим хуліганством.   На   жаль,    це    "видовище"    потрапило    на республіканський   екран.  Це  свідчить  про  необхідність  більш принципового співробітництва телебачення з іншими  організаціями. Заступник  директора  програм  РТ 0.Бойко" /не плутати з народним депутатом/. Нагадую, це телеграма ще 1990 року. Тоді ж, у червні, "Літературна Україна" надрукувала відкритого листа працівників УТ і радіо до народних депутатів УРСР,  де були  скарги  на  бажання керівництва   "підправляти",  диктувати,  керувати  по  телефону, іншими словами - дозувати  правду.  Проте  висновків  керівництво Держтелерадіо  не  зробило,  Дикаленка  Охмакевич  не  увільнив з посади, як це він обіцяв привселюдно на сесії Верховної Ради.

 

     72

 

     А що   то   за   "інші   організації",   з   якими    "треба співпрацювати". Я дуже хотів би побажати представникам всіх таких "інших організацій" вийти,  як  це  сталося  у  Москві,  за  межі штатного  розкладу  телебачення  і  повернутись  на  свою основну роботу, тобто в КДБ. І чим раніше, тим краще.

 

     Ось я яким  багажем  прийшло  керівництво  Держтелерадіо  до путчу.

 

     У зв'язку   з  виконанням  розпоряджень  комітету  путчистів Президент Росі.  Б.  Єльцин звільнив  з  посади  Голови  союзного телебачення   Л.Кравченка.   Ми   пам'ятаємо,   як  цей  останній велеречиво заявив у провідній газеті:  "Я пришел  исполнить  волю Президента!"  - і як він же з усією комуністичною прямотою першим продав цього Президента,  запопадливо виконуючи всі забаганки  за колотників,  Тим  часом  Леонід Кравченко ніби й не зробив явного злочину,  він "просто просто передавав усі  розпорядження  ГКЧП", "Нормально" передавав те, що мало місце в реальності.

 

     Але ж  так  само  "нормально",  якщо  не  гірше,  було  й на Українському телебаченні,  коли диктори  з  тремтінням  у  голосі передавали заяву ГКЧП мало "не яко пришестя Христа". Мені соромно сьогодні дивитись на цих людей,  А.  Дикаленко,  який заступав М. Охмакевича,  а потім і сам М. Охмакевич усупереч усім поясненням, які він офіційно давав 20 серпня 1991 року на засіданні Президії, наввипередки  один  перед  одним,  ніби  змагаючись  у лакействі, негайно   перекладали   всі   постанови   самозванного   комітету українською  мовою,  супроводжуючи  їх  вірнопідданим коментарем, запроваджуючи антидемократичну цензуру на  все,  що  протестувало проти  заколоту.  Всі  ці  дні  на телебачення і радіо за наказом керівництва не допускались ані представники демократичної  преси, ані члени Народної ради, ані представники некомуністичних партій.

 

     73

 

     А.Дикаленко відверто  заявив:  "Хто не виконуватиме вказівок ГКЧП, того будемо притягати до кримінальної відповідальності". Та й диктори буди підібрані таким чином,  щоб обслуговувати саме цю, а не іншу логіку,  - під виглядом того "прагнення до злагоди"  не слід, мовляв, давати привід ввести війська і вже, не доведи Боже, закликати до страйку чи непокори: ні, телебачення - опора режиму, і воно мусить обслуговувати тільки один-єдиний державно-партійний варіант.

 

     У дні путчу особливу небезпеку  для  заколотників  становило Українське республіканське радіомовлення на зарубіжні країни, яке ознайомило з новинами численних слухачів англійською,  німецькою, українською  мовами.  Як повідомила газета "Молодь України" за 22 серпня 1991 року,  роботу "Радіо-Київ"  було  заборонено.  "Маючи величезні  проблеми,  ГКЧП  все-таки знайшов хвильку,  щоб кинути оком на своєрідно мислячих радіокоментаторів а "Радіо-Київ"  і  з 20 серпня "вирубати" радіопередачі Українського іномовлення. 15 з половиною годин ефірного часу було зліквідовано на догоду хунті!

 

     А яка  була  поведінка  керівництва   зразу   після   спроби перевороту?  Ганебна!  22  серпня  було  заборонено цілу програму дитячої редакції, присвяченої Василеві Стусу. Є й інші приклади.

 

     Я закінчую.  Переконаний,  Українське  радіо  і  телебачення мають  бути націоналізовані,  вони повинні належати парламентові. Наближається  референдум  про  незалежність   України,   попереду президентські   вибори,   і   пресу,   радіо,  телебачення  треба підпорядкувати  новоствореному  Міністерству   інформації.   Вони повинні служити не окремим партіям, а Українській державі.

 

     Ось чому  Карфаген українських засобів масової дезинформації має бути зруйнований.

 

     І тому я прошу проголосувати за недовіру керівництву радіо і телебачення на чолі з М.Охмакевичем.

 

     74

 

     ГОЛОВА. Лесю Степановичу,  я хочу знати вашу позицію,  хотів би,  щоб ви відповіли як  голова  комісії.  Так,  ми  знаємо,  що російський  Президент  звільнив  з  роботи багатьох - і голів,  і всіх,  хто підтримав путч,  хто друкував і давав в ефір матеріали ГКЧП.  Чи  означає  це,  що  не  тільки Охмакевич,  а й усі,  хто друкував і передавав матеріали ГКЧП, мають піти з роботи?

 

     ТАНЮК Л.О. Ні, не означає. Це означає тільки те, що сьогодні український парламент повинен прийняти категоричне рішення, - про перегляд  старих  комуністичних  позицій  Українського  радіо   і телебачення,  позицій,  на  яких  ця  організація (за малим у ній винятком) стояла до і протягом  п'яти  років  перебудови,  мусить звільнитись од усього,  що гальмувало її рух вперед.  І ГКЧП лише виявив це катастрофічне невміння керувати демократичним процесом. Те,  що  існувало  там  постійно  у  притаєному  вигляді,  вийшло назовні. І всім усе стало зрозуміло. Потрібні рішучі зміни.

 

     ГОЛОВА. Слово надається народному  депутату  Бондарчуку.  За ним виступатиме депутат Косів.

 

     БОНДАРЧУК А.І., член Комісії Верховної Ради України з питань гласності та засобів масової  інформації  /Горохівський  виборчий округ,  Волинська  область/.  Шановні  колеги,  шановний  Леоніде Макаровичу!  Зайвим є сьогодні підкреслювати роль засобів масової інформації,  які  іноді сильніші від законів.  Ми пам'ятаемо і їх негативну роль у формуванні громадської думки,  зокрема їх роль в ідеологічному охмуренні впродовж 73-х років, яке вела компартійна преса.  Але далеко не всі творчі сили,  журналісти, працюючи там, займалися цією неблагородною справою.

 

     Куцу трибуну  багато з них використовувало для того ж куцого соціального захисту людей,  справедливості,  хоч і робити це було нелегко і небезпечно.

 

     75

 

     Події останніх днів, 19-21 серпня, були для багатьох, у тому числі і для журналістів,  своєрідним  лакмусовим  папірцем,  який показав, на чиєму вони боці.

 

     Недобре, що  ці  події  стались,  але  добре,  що  вони  так завершилися.  Інформація,  яка прозвучала  сьогодні  на  сесії  у виступі голови комісії Списа Миколи Михайловича,  безперечно,  не могла охопити всіх аспектів.  У нашій комісії в  невелика  група, яка  займається розслідуванням позиції засобів масової інформації в дні  путчу,  але  її  повноваження  невеликі,  обмежені.  А  до тимчасової  комісії,  яку  очолює  депутат  Гайсінський,  з нашої комісії ніхто не увійшов.

 

     Ми сьогодні  повинні  визнати,  що  гостро  назріла  потреба докорінної  перебудови  структури засобів масової інформації,  їх підпорядкованості,  взаємозв'язків "редакція  -  друкарня".  Нам, зрештою,  потрібна  реальна  програма  розвитку  і  реконструкції поліграфічної бази,  розбудови власної  паперової  промисловості. Без  цього  нашій пресі не вижити,  без цього всі наші постанови, які ми будемо тут приймати, дорівнюватимуть нулю.

 

     Назріла необхідність  створення   Міністерства   інформації. Комісія наша нерідко підміняє його функції.  Мене як професійного журналіста не менше турбує питання демократизації  наших  засобів масової   інформації.   Демократичні  видання,  які  працювали  і працюють у вкрай важких умовах,  не мали на  місцях  підтримки  з боку   багатьох  керівних  товаришів,  це  можна  сказати  і  про молодіжні видання республіки - "Молоду  гвардію",  "Комсомольское знамя".  А недавно ось і рецидив, вже після ГКЧП, з "Вечіркою", у нас в  Луцьку  -  з  "Народною  трибуною".  Я  знаю,  що  нелегко випускати  газету  і  нашому  колезі Зайку.  Є зараз факти утиску журналістів,

 

     76

 

     які критикували посадових осіб, що займали реакційну позицію під  час  путчу.  Це  неподобство,  повз  яке  не  можуть  пройти правоохоронні органі.  Але як бути з виданнями вчорашньої КПУ, її поліграфічною базою?

 

     Щодо останнього,  то  тут  місцевим  органам  потрібно  буде частину тих пільг, якими користувалася компартійна преса, віддати демократичним   виданням.   Це   знайшло  своє  місце  в  проекті постанови.  Складнішим є питання демократизації видань,  які були рупорами КПУ,  КПРС. 3 ними трапилася дивна метаморфоза. Поміняли засновника,  зняли речення,  що це орган ЦК чи газета ЦК  -і  вже полівішали.  Тільки  наївний  може повірити,  що там повіяли нові ідеї,  вітри.  Ці колективи формувалися роками,  вільнодумство не допускалось там.

 

     Я працював   у   свій   час  в  одній  з  таких  газет,  яка відзначалася своїм крайнім консерватизмом, - "Правда Украины". За один лише рік,  коли я виступав у різних виданнях, де розвінчував партійну мафію,  мене аж чотири рази викликали в редакцію і в ЦК: готувалася розправа.

 

     А коли я більше року тому вийшов з партії, мені прямо заявили: "Йди від нас,  тому що ти - проти лінії партії".  Дехто й руки не подавав.  В  той  же  час  газета волала,  що в західних областях затискують,  переслідують комуністів і не дають їм роботи.  Отаке лицемірство.  Але це не дивно,  це - орган ЦК був.  Дивно те,  що коли в мене як у  депутата  взяв  інтерз"ю  кореспондент  "Голосу Україна"  Скачко,  я  навів ці факти і покритикував ще ЦК за його позицію, яку він займав щодо демократичної преси. Але керівництво "Голосу України" вилучило ці факти,  практично зарубало інтерв"ю. Де ж то є гласність,  коли це роблять з депутатом, та ще й членом Комісії з питань гласності і засобів масової інформації? Я одначе не говорю,  що треба всім газетам сурмити в одну дуду. Була в нас вже така преса.

 

     77

 

     Головує Першй  заступник  Голови Верховної Ради України ПЛЮЩ І.С.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Ми домовлялися, щоб нагадувати виступаючому час.

 

     БОНДАРЧУК А.І.   Об'єктивність   повинна   бути    критерієм головним. Поки що її розуміють по-різному. Я також порекомендував би газетам:  треба утримуватися від вживання в своїх назвах таких слів, як "правда", "справедливість", "совість". Бо є правда одна, а не тільки правда московська, правда України чи кримська правда. Вона одна для всіх.

 

     Засоби інформації   прибічників  колишньої  хунти  треба  не тільки перереєструвати,  але й надати право  новим  демократичним керівникам формувати колективи з нуля.  Тоді це будуть,  я думаю, демократичні видання.  Нам треба  подумати  про  те,  що  назріла потреба  створити і газету,  яка б висвітлювала розбудову власних Збройних Сил,  національної гвардії.  На мою думку,  це  могла  б взяти   на   себе   газета   "Радянська   Україна",   коли  б  її перейменувати.

 

     Немає у нас також преси для наших фінансових кіл.  Випали  з поля   зору   місцеві   органи   масової   інформації,  особливо, радіомовлення.  Я знаю, наприклад, що Волинський радіокомітет під час  висвітлення  подій вдавався до замовчування,  пригладжування критики.

 

     А щодо районних газет,  то мають місце факти,  які  свідчать про  те,  що  там мало що змінилось.  Ніякої оцінки дір тих,  хто стояв на стороні хунти, ігноруються укази Президії про

 

     78

 

     заборону діяльності Компартії, департизацію.

 

     І не можу не сказати про виступ шановного  депутата  Мороза. Вже  вкотре  з  трибуни,  від  мікрофонів робиться спроба піддати сумніву правильність  Указу  Президії  про  заборону  КПУ.  Тепер шановний  депутат  Мороз  зробив це завуальовано;  як це він уміє робити.  Піддав сумніву право  комісії  на  розслідування  участі посадових   осіб,   які  працюють  у  пресі,  здебільшого  вірних ставлеників КПУ.  За його логікою виходить, що не треба навіть їх критикувати.  А може, їх ще й нагородити і переглянути, очевидно, вину учасників путчу?

 

     Ви мені  скажіть,  шановні  колеги,  що  було  б,  якби   не керівництво Компартії зробило путч,  а наприклад Рух,  УРП, ПДВУ? Нема сумніву, що тут депутати-демократи були б відсутні. А вже 22 серпня сиділи б вони на Лук'янівці,  а про їхні видання не було б і мови.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово  надається   народному   депутату   Косіву Михайлу Васильовичу. За ним виступатиме депутат Ребрик.

 

     КОСІВ М.В. Шановні заступники Голови Верховної Ради, шановні колеги народні депутати!  Я уважно прочитав і прослухав той звіт, який нам дав голова Комісії з питань гласності та засобів масової інформації товариш Спис.  Мені здається,  що комісія підійшла  до свого  завдання  дещо  поверхово.  Ми  сьогодні  щонайменше маємо говорити якимись обтічними фразами, щонайменше маємо вдаватися до емоцій.  Тут має бути максимум інформації і поінформованості, тим більше, що мова йде про

 

     79

 

     засоби масової інформації.

 

     Я вважав би,  що ми б мали абсолютно точну картину того,  що робилося в нас засобами масової інформації 19-22 серпня, якби нам надали такий звіт:  от є стільки-то годин телерадіоефіру і що  за стільки-то годин ефіру було нам подано.  І якби ми співставили ті пропорції: от стільки-то годин - на симфонічну музику, стільки-то годин  -  на  українські  народні  пісні,  стільки-то  годин - на "Лебедине озеро",  а стільки-то -на  документ  ГКЧП,  ми  б  мали абсолютно  точну  картину  того,  що  робилося у нашій суверенній Україні.  А робилися такі справи: засоби масової інформації, якщо не   прямо,   то  опосередковано  підтримали  путч,  не  захищали державний суверенітет України,  що є абсолютно очевидним.  А тому засоби  масової  інформації,  наші  засоби,  є  зовсім  не нашими засобами.  Бони належать кому завгодно,  тільки не нам. І тому ми маємо з цього зробити висновок:  як же поліпшити справу? Не треба думати і говорити,  що у нас не було інформації. Інформація була, і ті люди, які хотіли її мати, мали.

 

     Я хочу  підтвердити ту думку,  навколо якої вже тут виникала бесіда;  вже о 10 годині  19  серпня  Львівська  обласна  Рада  і Львівський  облвиконком підготували текст звернення до населення. Ось рукопис цього тексту.  Ми його писали разом -я і  Лубківський Роман.  Я  вважаю,  що  то  є  найдорожчим для мене текст у моєму архіві.  Ми цілий день добивались із цим текстом на  телебачення. Нас,  правда, пустили, але тільки ввечері, бо сказали, що з Києва керівники телебачення і  радіо  такі  виступи  не  дозволяють  чи забороняють.

 

     80

 

     На підтримку  своєї думки я хотів би вам видати дуже цікавий факт.  От дивіться,  у мене є тут дві  газети  "Слава  Родины"  і обидві  -  за  22 серпня.  Одна за 22 серпня друкує всі документи ГКЧП,  друга за те ж саме  22  серпня  уже  таких  документів  не друкує.  Отже,  ця  газета  була  видрукувана  і конфіскована,  а замість цієї була видана друга.  То ви мені скажіть - працюють же розумні люди в цій газеті?  Звичайно,  працюють.  Вони знають, що вони роблять? Звичайно ж, знають, що вони роблять. То чомусь вони один раз роблять так, а іншим разом роблять абсолютно інакше.

 

     І тому мені здається,  що ми маємо сьогодні розібратися перш за все з тим,  які є механізми захисту  суверенності  України  на свою  інформацію.  І  ми  маємо  виробити одне рішення,  дійти до однієї думки:  поки існуватиме  ТАРС,  і  матеріали  ТАРС  будуть передаватися в Укрінформ з приміткою "урядова",  і буде написано, що редактор зобов'язаний друкувати матеріал такого-то, такого-то, то  і будуть у нас виникати такт казуси.  Бо наші журналісти не є вільними людьми,  вони також комусь підпорядковані.  До речі,  цю думку  висловили  мені  працівники  цієї  ж  самої  газети "Слава Родины", про яку я вам зараз говорив.

 

     Я хотів би сказати  сьогодні  також  про  те,  що  ми  маємо висловити   претензії  нашому  телебаченню  не  лише  за  позиції політичні,  а  й  за  те,  що  вони  є  людьми  професійно   мало підготовлені  для  роботи в нинішніх умовах.  Радіо і телебачення заїло дрібнотем'я.

 

     81

 

     І останнє. Я не вірю в те, що деякі наші редакції, колективи їхніх   газет   здатні  самі  розібратися  і  стати  на  служіння суверенітету  України.  Не  зовсім  точну  інформацію  тут  видає товариш   Стадниченко,   що   нібито  вони  від  себе  нічого  не надрукували у своїй газеті.  То була ж у нас 22 серпня стаття  В. Лук'яненка  під заголовком "Під пресом політичних амбіцій".  І те що Народна рада намагалася робити,  щоб захистити честь України і виступити  проти путчистів,  ваш працівник називає "артпідготовка перед    сесією",    "конфронтаційна    галасливість",    "слабка поінформованість про події", "не знають, які настрої в народі". А тому я вважаю,  що переатестація потрібна.  Але я  маю  на  увазі переатестацію,  перш за все, не творчих працівників, а редакторів газет.  Переатестація  редакторів  колишніх  партійних  газет   є обов'язковою.    І    товариш   Охмакевич   теж   має   підлягати переатестації.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово  надається  народному   депутату   Ребрику Богдану Васильовичу. За ним виступатиме депутат Півень.

 

     РЕБРИК Б.В.,   голова   підкомісії  Комісії  Верховної  Ради України   у   справах    ветеранів,    пенсіонерів,    інвалідів, репресованих,   малозабезпечених   і   воїнів-інтернаціоналістів/ Тисьменицький виборчий округ, Івано-Франківська область/. Шановні виборці,  шановні народні депутати! Всі ми усвідомлюємо сьогодні, що тільки добре і об'єктивно поінформований громадянин може  бути "свідомою опорою незалежної держави,  компетентно орієнтуватися в політичному житті країни і народу.

 

     82

 

     Кажуть: хто володіє інформацією,  той володіє всім,  а ще  - краще  один раз побачити,  ніж десять раз почути.  Всі ці функції віддані у наші  дні  засобам  масової  інформації,  які,  образно кажучи, є очі й вуха сучасного суспільства.

 

     Так що  ж  щодня  бачить  і  чує  завдяки ним наш громадянин України?  Чого більше,  шкоди чи користі для його  свідомості  та інтелекту   несуть   зранку   до  вечора  наші  газети,  радіо  і телебачення? Чи відбивають вони реальність нашого життя?

 

     Якби наше телебачення, наприклад, було істинно національним, а  тим  більше телебаченням суверенної держави,  то могло б стати великою  моральною  підтримкою  для  нас  !  в  часи   державного перевороту, і в наші нелегкі будні.

 

     Погано, коли  існує  єдина ідеологічна монополія на будь-які засоби інформації,  але й не краще, коли перемагають і засмічують її  ніким  не  контрольовані  канали.  Але  поки що,  на жаль,  і різноманітність, і вичерпність, і різнобічність інформаціі нам не загрожує.

 

     Так, 19   серпня   ми  мали  можливість  насолоджуватись  по телебаченню "Лебединим озером",  але нічого на знали і не  знаємо сьогодні   про   участь   українських   добровольців   у  захисті російського парламенту.  Немає прямого  репортажу  з  української вулиці.  Не знали про те,  як реагують в різних містах України на драматичні події заколоту в Москві.  Очевидно,  наше  телебачення дуже залежить від спонсора.  Спочатку - від КПРС,  а у відомі вам дні серпня спонсором стап ГКЧП.

 

     Навіть уже після прийняття нашою Верховною Радою  Декларації про  державний  суверенітет  України  всі офіційні засоби масової інформації від Держтелерадіо до "Правды Украины" /за винятком

 

     83

 

     двох-трьох газет/ залишалися  слухняним  знаряддям  у  руках Компартії.  Та й засобами масової інформації, у повному розумінні цього слова,  Українське телебачення й офіційну пресу нашими поки що назвати не можна.  Нудні,  безглузді,  невиправдано довжелезні програми,  примітивні рубрики,  новини дво-триденної давності,  з уст  вічно  переляканих  ведучих  не  хочеться  слухати.  А майже щоденні прохання з телевізійних екранів ведучих про  те,  щоб  не переслідували  комуністів,  ніби  хтось  переслідує  їх сьогодні. Знаю,  що серед українських журналістів є  багато  талановитих  і високопрофесіональних спеціалістів. Я знаю їх, тому щиро поважаю, але, на жаль, руки їм зв'язані.

 

     Байдуже і     злочинно     безвідповідальне      керівництво Держтелерадіо  на  чолі  з  шанованим  нами Миколою Охмакевичем є однією з головних причин такого безнадійного становища.

 

     Не краще показала себе в дні заколоту наша  офіційна  преса. На ввипередки офіційні газети,  за незначним винятком,  друкували на своїх сторінках не тільки укази ГКЧП,  а й фабриковані відгуки схвалення, безсоромно видаючи їх за голос народу.

 

     Вказівки ГКЧП  з  надзвичайною  оперативністю  перекладались українською мовою і розповсюджувались Укрінформом по всій Україні без всяких коментарів.  Тут шановний Микола Охмакевич сказав,  що вони перекладались українською  мовою  тільки  тому,  щоб  їх  не звинуватили в русифікаторстві. Я думаю, що це трохи не так.

 

     Вже після   заколоту  шановним  Перевертнем  було  припинено випуск всіма нами шанованої газети "Вечірній Київ". Тут виступав

 

     84

 

     шановний редактор "Вечірнього Києва" і  говорив  про  це.  3 чого врешті-решт нам сьогодні треба починати?

 

     Я пропоную вжити таких необхідних заходів.

 

     1. Треба  негайно розробити і прийняти програму ідеологічної демонополізації засобів масової інформації України  і  розглянута питання про їх керівництво.

 

     2. Розформувати   Держтелерадіокомітет  та  створити  кілька телерадіокомпанїй.

 

     3. Конфіскувати всі поліграфічні засоби КПРС і передати їх у фонд розвитку ньціонально-державних радіо, телебачення і преси.

 

     4. Основним   повинен   стати  національно-державний  канал, прийом передач в інших держав перевести на дециметровий діапазон. Хто  хоче слухати чи дивитися російське телебачення,  може купити собі приставку і дивитися хоч день і ніч.

 

     5. Дитячі передачі  повинні  вестися  українською  мовою.  В першу  чергу  я  маю на увазі мультфільми і казки,  що ввійшли до європейської класики.

 

     Можна, звичайно,  довго критикувати всю нашу систему масової інформації   без   винятку,   але   наше   завдання  придумати  і реорганізувати її так, щоб кожен громадянин України не наздоганяв життяпланети  по фактах,  не відчував свою державу відірваним від світуостровом,  а головне,  щоб нарешті  зміг  з  чистою  совістю по-вірити  побаченому  і  почутому  з  офіційних  засобів масової інформації.  Але це стане можливим за умов, коли засобами масової інформації     будуть    володіти    висококомпетентні,    чесні, по-державномумислячі громадяни-патріоти, а не пристосуванці.

 

     Незалежна демократична    самостійна    Україна     -повинна матинезалежні  ,  дамократичні,  принципові телебачення,  радіо і пресу.

 

     85

 

     А це можуть зробити лише нові, по-новому мислячі люди, які у нас  є  і на телебаченні,  і в пресі,  і на радіо.  Без цього про вільну самостійну Українську державу годі мислити.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово надається народному депутату Півню  Миколі Івановичу. За ним виступатиме депутат Осадчук.

 

     ПІВЕНЬ М.І.,  голова  колгоспу  імені 118 загиблих комунарів Шахтарського  району  /Макіївський-Совєтський   виборчий   округ, Донецька     область/.     Уважаемые     депутаты,    избиратели, председательствующий!

 

     Уже скоро  месяц,  как  мм  анализируем   события,   которые произошли у нас 19-21 августа.  Одних журим за бездеятельность, а других делаем героями.  А ведь жизнь  идет  вперед  и  необходимо делать выводы, чтобы не допустить больше кровавых ошибок истории. Мы поручили комиссии товарний Гайсинского,  чтобы она разобралась с  фактами,  которые  были  19-21  августа  и больше не нужно нам делать трагедий из тех вопросов,  которые  мы  сегодня  постоянно вносим в этот зал.

 

     Когда мы собралась 24 августа на внеочередную сессию, то все вопросы,  которые включались в повестку дня, мы решили. Выехали к себе в округа.

 

     И опять  же  о работе средств массовой информации.  Когда во время трансляции сессии Верховного Совета СССР,  вы помните, речь Лукьянова внезапно была прервана председательствующим, объявившим

 

     86

 

     о срочном  вылете  в  Киев  российской  делегации,  мы очень встревожились.  Почему?  С трепетом  ожидали  пояснений.  Вечером Республиканское   телевидение   показало   многотысячный   митинг киевлян, скандировавших возгласы о независимости Украины. Уверен: в  данном  случае могучая психологическая поддержка Правительству Украины сыграла огромную роль. Спасибо киевлянам за нее.

 

     Но зададимся   вопросом:   почему   стала    возможной    их молниеносная  реакция  по  защите  демократии?  Думаю,  благодаря одному из активнейших организаторов  масс  -  средствам  массовой информации.

 

     Как бы  поступили  в такой ситуации мои земляки из Макеевки? Не обижая их,  не могу дать положительный ответ.  Не потому,  что они  аполитичны  и  не являются поборниками демократизации.  О их гражданской позиции красноречиво говорит хотя бы тот факт, что 21 августа в 12 часов дня депутаты горсовета выступали о заявлением, осуждающим антиконституционнне действия ГКЧП, но опубликовано оно было  благодаря "оперативности" /а может быть из-за выжидательной тактики горсовета?/ лишь 23 августа,  Хотя оно  вполне  могло  бы выйти  22  августа  й  не  в  изложении,  смазавшем эмоциональное восприятие, а за подписью депутатов. Поэтому нам, парламентариям, вадо  прочно  усвоить,  что  свою  демократическую  волю  жителям провинции выразить гораздо сложнее,  чем в столице.  И в связи  о этим  надо проанализировать сегодняшнее положение в прессе,  этом мощном оружии социальной и политической борьбы  и  в  подавляющем большинстве активном поборнике демократических преобразований.

 

     87

 

     А положение в прессе незавидное.  Так,  если взять конкретно нашу газету,  которая основана в 1930 году,  ее тираж  79  тысяч. Оловом,   она  всегда  была  рентабельна,  ежегодно  отчисляет  в госбюджет  300  тысяч  рублей.  Имеем   возможность   обзавестись оргтехникой  для журналистов или хотя бы сменить потертые стулья, но  речь  не  о  ее  материальном  снабжении.  Кто  ей  диктовал, навязывал  все эти годы политику?  Горком партии,  в меньшей мере горсовет.

 

     Могла ли она в таких тисках быть объективной?  Это не только наша газета.  Это множество газет районных, городских, областных. Могла ли она четко отражать жизнь  людей?  Конечно  нет!  Поэтому никогда  не  читал в газете критических материалов о деятельности горкома   партии,   райкома,   горсовета,   тем   более   об   их руководителях.  Эта категория всегда оставалась вне зоны критики, хотя много сделанного оставляло желать лучшего,

 

     После опубликования Закона о  печати  коллектив  журналистов решил  сделать  газету  независимой.  Но прессинг горкома партии, горсовета  был  таким  мощным,   что   единственным   завоеванием журналистов  стало вхождение в состав трех учредителей.  Кажется, уже одно слово "соучредительство" предполагает внесение  в  устав ной  фонд  своей  денежной доли тремя сторонами.  Но соучредители журналистов не внесли ни рубля.  После 19 августа коллектив вновь потребовал независимости и вновь - грубый натиск.

 

     Нетрудно догадаться,       что      властным      структурен самостоятельность прессы не  по  нутру.  Ведь  тогда  избирателям будут видны некомпетентность,  неумение,  бездарность конкретных, повторяю  -конкретных  лиц,  обычно  укрывающихся  за  ничего  не говорящими  вывесками.  Тогда  надо  будет через газету ответить, почему при и без того тощем горбюджете,  райбюджете увеличиваются штаты и так далее.  Но до тех пор,  пока власть на местах будет у партийной номенклатуры, не так давно перекочевавшей в Советы и на деле доказавшей свои "способности"; толку не будет. Тут требуется обновление кадров, прилив людей с новым мышлением.

 

     88

 

     И еще один вывод: пресса должна быть независимой. Есть Закон о  печати,  четко очертивший ее функции,  наконец - народный суд, который  сможет  в  любой  момент  определить   правомочность   и объективность  публикации.  Но  стать независимыми без нас газеты вряд  ли  смогут.  Решающее  слово  должно  быть  за   нами,   за парламентариями,

 

     И последнее.   Сегодня   необходимо  пересмотреть  работу  и телеканалов наших.  Мы говорим,  но конкретных мер не  принимаем. Нужно  увеличить  время освещения работы наших областей.  Как там идут   дела?   Необходимо   с   информацией   выступать    членам Правительства, разъяснять, что мы будем иметь, реализуя наш Акт о независимости,  как теперь наша  республика  должна  развиваться, какую мы поддерживаем линию.  Потому что говорим о независимости, не  принимая  конкретных  мер,  ничего  не  разъясняя  населению. Никакой  уверенности  не  может быть...  что 1 декабря люди могут полностью поддержать Акт о том,  что  наше  государство  является независимым.

 

     Спасибо.

 

     Головує Голова Верховної Ради України КРАВЧУК Д.М.

 

     ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Осадчуку.  За ним виступатиме депутат Гайсінський.

 

     ОСАДЧУК П.  І.  Шановний Голово!  Шановні народні  депутати! Вважаю  принципово важливим те,  що оцінювати нині позицію преси, радіо і телебачення не тільки за 19-21 серпня,  але й за тривалий період до того - за кілька місяців чи навіть за півтора-два роки.

 

     89

 

     А також   потрібно   визначити,  що  повинні  робити  засоби інформації завтра.  Справа в тому,  що  перемальовані  перевертні системи  функціонують  у  межах  формули  "підпільний обком діє". Згадаймо  відому  спробу  закрити  "Вечірній  Київ",  розправу  у Чернівцях  над  редактором  газети  "Буковинське  віче"  Віталієм Колодієм,  де облвиконком проігнорував Кодекс законів про  працю, Закон  про  пресу і думку трудового колективу.  Все це - протидія демократії з боку  тих  сил,  що  мають  на  меті  зберегти  свій начальницький статус-кво. Специфічна "Вечерняя Одесса" повідомила 26 серпня про Акт проголошення незалежності України  в  маленькій замітці,   що  йде  третьою  в  добірці  інформацій  -  на  рівні повідомлення про землетрус в Ефіопії чи оголошення  під  рубрикою "Их  разыскивает  милиция".  Це  зневага  до  України і до нашого парламенту.  Акта проголошення незалежності ця газета взагалі  не друкувала.

 

     Стабільність чи нестабільність у суспільстві, міжнаціональні відносини в багатонаціональній державі,  якою є Україна, залежать не лише від економічних чинників і заповнення споживчого ринку, а й від того,  як преса формує громадську думку, а в нашій ситуації

- як вона нею маніпулює.

 

     Через засоби масової інформації звістка про Акт проголошення незалежності України та початок створення самостійної Української держави облетіла весь світ.  Але велика радість одних переплелася з  тривогою,  нерозумінням  інших.  Ті  політичні  сили,   що   в тоталітарній системі відкрито,  офіційно вели пінію на придушення волі українського народу до самостійного державного буття,  нині, після    провалу    антиконституційного   військово"Компартійного перевороту, продовжують свою антинародну політику, всіма засобами

 

     90

 

     дезинформують, залякують людей.  Особливо на рівні  області, міста, району.

 

     У засобах  масової  інформації  з  Москви  поширюються різні чутки  щодо  можливого  ущемлення   прав   людини,   прав   інших національностей, які населяють нашу республіку. А як розвінчує це наша преса? Аж ніяк!

 

     Чи може преса вчора агресивно-компартійна, а сьогодні нібито незалежна   вести   лінію  на  розбудову  Української  незалежної держави?  Я думаю, що та "Правда Украины", де протягом двох років не було ні правди,  ні України, і "Радянська Україна", "прапорщик комунізму",  який  зветься  зарай  "Київський  віник",   вибачте, "Київський  вісник",  котрі постійно ярликували людей,  збурювали їх,  а  зараз,  бачите,  стали  незалежними,   лінії   такої   не вестимуть..

 

     Те ж  робили  кореспонденти  "Правды"  по  Україні  Одинець, Тихомиров і Дрозд.  Я пропаную доручити парламентській Комісії  з питань  гласності  та  засобів  масової  інформації розібратися в цьому і справу передати в суд відповідно до Закону про пресу.

 

     І останнє.  Чи  потрібна  нам  сьогодні  нова  структура   - Міністерство  інформації?  Потрібна.  Але  в теперішній ситуації, коли нема концепції економічної незалежності України, не зроблено структурних  змін  в управлінні економікою,  чи варто починати із створення  структури   у   надбудові,   ідеологічної   структури? Славнозвісний  Микита  Сергійович  Хрущов,  крім  усього  іншого, програв тому, що

 

     91

 

     втягнув країну в безкінечні реорганізації /в тому числі й  у пресі/ і довів народногосподарський комплекс до кризи.

 

     Пропоную зробити  кадрові  зміни  на телебаченні,  радіо,  в компартійних   газетах.   Пропоную   перевести   ці   газети    в підпорядкування  Рад  народних депутатів і Кабінету Міністрів,  а Держкомпреси доручити спрямовувати їхню господарську  діяльність, забезпечувати папером,  а головне - створити рівні умови для всіх газет на важкому шляху до реально незалежної України.

 

     Спасибі за увагу.

 

     ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Гайсінському.  За ним виступатиме депутат Баталов.

 

     ГАЙСІНСЬКИЙ Ю.О.,  прокурор  Московського району м.  Харкова /Московський виборчий округ, Харківська область/. Шановні народні депутати! Хотів би ознайомити вас з висновками нашої комісії щодо Державної телерадіомовної компанії України.

 

     Комісія дійшла висновку,  що  Укртелерадіокомпанія  повністю перебувала  під  ідеологічним впливом ЦК КПУ і підпорядковувалася старим   інформаційним   структурам,   що   були   сформовані   і контролювались    КПРС.    Методи    внутрішньої   цензури,   які здійснювалися  керівництвом  Укртелерадіокомпанії,  призвели   до того, що в дні антиконституційного заколоту позиція керівництва і діяльність цієї компанії сприяла активному  поширенню  в  Україні розпоряджень,  рішень  та  інших  матеріалів ГКЧП.  Так,  у перші години після

 

     92

 

     офіційної заяви  про   здійснення   перевороту   керівництво Укртелерадіо-компанії,   зокрема,   перший  заступник  президента Дикаленко дав вказівку  редакціям  випускати  в  ефір  у  повному обсязі   всі  повідомлення  і  документи  ГКЧП  та  всю  офіційну інформацію з Москви, що йшла по лінії ТАРС.

 

     Заступник президента  Укртелерадіокомпанії   Фридрак   через заступника   головного  редактора  Головної  редакції  інформації Українського  радіо   Барчукова   дав   вказівку   відповідальним працівникам редакції негайно видавати в республіканський ефір усі заяви, постанови ГКЧП і лояльних до нього державних структур. Для цього   рекомендувалося   використовувати  першу  республіканську програму та інформаційні  випуски  республіканської  радіостанції "Промінь",

 

     Крім цього,  була  вказівка  у  перші години путчу на хвилях "Променя" щогодини повторювати усі ці матеріали,  а  нові  накази ГКЧП негайно готувати до ефіру.

 

     Усього з  7  до 24 години 19 серпня в програмах Українського радіо 32 рази було передано в ефір постанови,  звернення та  інші документи ГКЧП і матеріали на його підтримку. Лише один раз, о 21 годині 15 хвилин,  у програмі  "Промінь"  була  передана  коротка інформація  про засідання Президії Верховної Ради Росії та оцінку ГКЧП Єльциним,  а також двічі по першій програмі і  один  раз  по програмі  "Промінь" передано виступ Голови Верховної Ради України Кравчука.

 

     Більше того,   20   серпня    прозвучали    а    повторенням республіканські  матеріали  на  підтримку  розпорядження ГКЧП про неприпустимість будь-яких  акцій  громадянської  непокори.  Це  - інформація   "У  Кабінет  Міністрів  СРСР"  та  інтерв"ю  першого секретаря  ЦК  КПУ  Гуренка,  Укрінформу   з   приводу   введення надзвичайного стану, звернення до

 

     93

 

     особового складу  Чорноморського Флоту командуючого адмірала Хронопуло,  заклик  Чернівецької  обласної  Ради  у   зв'язку   з оголошенням надзвичайного стану.

 

     У дні  19-21  серпня  Українське  телебачення не спромоглося відмовитися від  пропагування  документів,  постанов  і  звернень ГКЧП.  Воно не подало людного повідомлення про акції громадського протесту, які мали місце в Україні, зокрема 19 серпня під вікнами Укртелерадіокомпанії.  На  телебаченні і радіо не знайшлося місця для інформації і про позицію Народної ради та демократичних  сил, які  широко  висвітлювалися  на  довготривалих  прес-конференціях Руху,  Народної ради 19,  20 і 21 серпня  у  Спілці  письменників України.  До речі,  відповідальному випусковому головної редакції телебачення Братин і було заборонене подати до ефіру матеріали  з цих  прес-конференцій.  Від  Українського  радіо  навіть  не було представника на  цих  конференціях,  незважаючи  на  неодноразові запрошення прес-центру Руху.

 

     Таким чином,  дії  Укртелерадіокомпанії  були  спрямовані не линина широке рекламування матеріалів ГКЧП,  а і на дезинформацію суспільства  щодо  позиції  політичних  сил  і справжніх настроїв населення в Україні.  Із спотвореної інформації, що подавалася по радіо і телебаченні),  складалося враження про щонайменше пасивну підтримку Україною  злочинного  ГКЧП.  І  якби  не  інформація  з України  іноземних  кореспондентів,  світ мав би всі підстави для хибної оцінка подій в Україні,  яка в нелегких умовах домагається визнання  її  іншими  країнами  світу як незалежної демократичної держави.

 

     Комісія визнає,   що   під   час   заколоту   19-21   серпня Укртелерадіокомпанія   тенденційним,  необ'єктивним  висвітленням подій дезинформувала  населення  України,  чим  фактично  сприяла підтримці  путчу  і  довела свою неспроможність діяти в інтересах Української держави.

 

     94

 

     Враховуючи надзвичайно      важливу       роль       засобів телерадіомовлення  у  формуванні  громадської  думки,  особливо в період  станов  лення  української  державності  і  в  зв'язку  з вищевикладеним комісія пропонує:

 

     І. Усунути  президента  Укртелерадіокомпанії  Охмакевича  та його  заступників  з  посад,  які  вони  займають  у  керівництві компанії.

 

     2. Провести    докорінну    реорганізацію    всіх   структур Українського телебачення та радіо з тим,  щоб вони стали  справді незалежними   від   ідеологічних   впливів  і  союзних  структур, об'єктивним засобом масової інформації України.

 

     3. Рекомендувати  Кабінету  Міністрів  терміново   розробити проект  Закону  про  національне  радіо  і телебачення і створити сприятливі умови  для  ефективного  функціонування  їх  структур, підвищення професійного, інформаційного і творчого рівня.

 

     До цього  я  хотів  дати  коментар  щодо юридичної процедури відставки президента  телерадіокомпанії.  У  зв'язку  з  тим,  що структура   Кабінету   Міністрів  змінилася,  і  його  як  Голову Державного комітету було призначено  на  цей  пост  не  Верховною Радою,  а  Кабінетом  Міністрів,  то Верховна Рада може висловити йому тільки недовіру,  а знімати з посад його і його  заступників може тільки Кабінет Міністрів України.

 

     ГОЛОВА. Слово  надається народному депутату Баталовує За ним виступатиме депутат Поровський.

 

     БАТАЛОВ В.Г.,  редактор острозької районної газети "Життя  і слово"   /Здолбунівський   виборчий  округ,  Рівненська  область/ Шановні  депутати,  шановний  Голово!  Дуже   хотілося   б,   аби обговорення  цього  питання і винесення вердикту не перетворилося на судилище з емоцій.  Хай останнє слово скаже все-таки тимчасова комісія.

 

     95

 

     Однак перший  і  найголовніший  урок,  який  ми  винесемо  з партійного   заколоту,   такий:   преса    потребує    докорінної реорганізації на всіх щаблях. А тому пропоную створити спеціальну комісію по підготовці такого документа.

 

     Друге Я як журналіст знав, що наша преса проституйована, але не  на  стільки.  І  максимальна більшість журналістів під орудою слухняних редакторів упродовж останніх років таврувал так  званих демократів,   антикомуністів,   антипартійців,  а  в  дні  путчу, підтримавши   його,   зразу   ж,   наступного   дня   люб'язно... /нерозбірливо/..  кого  таврували.  Дуже прикро і дуже соромно за таких колег.  Так і хочеться сказати:  шановні колеги, путч ще не закінчився!  Очевидно ж доведеться знову десь через місяць,  два, три, можливо, зірки чіпляти на кашкети. Подумайте!

 

     І прикро дуже за нашу масову пресу - міську районну  -  яка, до речі, була повністю в руках партійних бонзів. Не буду наводити конкретних фактів.  Їх у мене дуже багато, але окремі газети ще в понеділок  вранці списали з радіо звернення путчистів,  хоч ніхто про це їх не просив і до цього не уповноважував, можливо, хіба що райкоми  партії.  І  вірнопіддано з радістю ставили його на першу сторінку.

 

     Маю низку  газет,  які  дали  звернення  і   всі   документи путчистів, коли вже путч закінчився, 22 серпня

 

     Це якість  нашої преси.  І є телеграми,  які надійшли на мою адресу,  що ряд прогресивних журналістів,  депутатів районних Рад голодує  на  знак протесту,  зокрема в Здолбунові,  супроти такої позиції преси.

 

     96

 

     Я маю  можливість  назвати  низку  різних  областей.  І  жах обіймав   від   разючих  демократичних  змін.  Куди  там  братися колишній,  незалежним  газетам!  І  хоч  би  одним  рядком  якась спокута, як це зробила газета "Известия".

 

     Далі. Вважаю,  що  тільки  творчий  колектив,  який стояв на принципових  позиціях  /а  про  це  скажуть  читачі/,  може  бути засновником і видавцем газети.

 

     Газети, де  є  замовниками Ради,  в тому числі місцеві Ради, мають висвітлювати  думку  всієї  громади,  усіх  рухів,  партій, позаяк  Ради  формувалися ними,  і газети - це їхні газети,  а не голови   облвиконкому,   Голови   Верховної   Ради   чи    голови райвиконкому.

 

     Наступне. Слід  негайно,  зразу  ж  після пакету економічних законів приймати Закон про пресу,  позаяк союзний  закон  уже  не діє.  І  в  цьому  законі  треба  передбачити  максимальні  права творчого колективу.

 

     Пропоную також  в  Кабінеті  Міністрів  ввести  Міністерство інформації,  яке б координувало і напряму допомагало всім засобам масової інформації.  Але ж міністра треба ставити,  враховуючи не "опыт  партийного  руководства  печатью",  а треба ставити людину тверезомислячу і яка добре знав мову журналістики.

 

     Повірте з досвіду,  що потребує реорганізації  і  підготовка журналістів. Поки що наші університети готують анемічних

 

     97

 

     випускників, які  приходять  в  редакції і не спроможні /ну, звичайно,  не всі/  навіть  написати  рядову  замітку.  Практика, практика  і  ще раз практика!  Особлива увага - на абітурієнтів а низів.

 

     І як член асоціації демократичних журналістів  також  вважаю за  необхідне  скликати  позачерговий  з"їзд  Спілки  журналістів України, позаяк його структури та керівництво вже не відповідають нинішньою часу.

 

     Кабінет Міністрів,  як би ми бідно не жили,  шановні колеги, має потурбуватися про матеріальну базу редакцій  газет,  особливо первинної  ланки.  Тобто районних,  міських газет.  Бо там Бо там люди  живуть,  даруйте,  на  грані  бідності.Вважаю,  що  було  б правильним, щоб не допустити дискримінацію журналістів, які хоч і працювали в одіозних виданнях, але не заплямували себе підтримкою путчистів. Об'єктивність, об'єктивність і ще раз об'єктивність!

 

     Я прослухав   кілька   передач   центрального  телебачення., зокрема програму "Час" у п'ятницю,  і мене обурила  ця  програма. Там  було  сказано  /це  стосувалося  України/,  майже  дослівно; "Свобода не покупается  ценой  предательств,  любой  ценой  и  по одиночке".

 

     І це  не  поодинокий  випадок.  Ми  теж повинні свою позицію висловити щодо таких коментарів навіть нашої провідної всесоюзної програми.

 

     98

 

     Або ж    наша    друга   програма,   програма   Українського телебачення,  Я вам зараз зачитаю,  тут мені  депутат  Костюк  із Поліссія дав таку записку аби запитував.  Де речі,  ви знаєте,  в зоні Полісся - це  ДубровицькиЙ,  Володимирецький,  Зарічненський райони  Рівненської області - немає дотепер Української програми. То чому ж ми дивуємося національному нігілізму?  Я думаю,  що  ці просяєш треба вирішувати якомога швидше.

 

     І останнє,  уже поза темою.  Шановні колоти,  я не знаю,  чи мені дадуть змогу виступити щодо нашої  економіки.  Я  вже  свого часу  а  цієї  трибуни  говорив.  Путч не закінчився.  Він тільки почався. Виграни тільки локальний бій, а не битву. І зараз нічого /тут  гарне  хтось сказав/ роздирати комарині укуси і видавати їх за фронтові рани. Тривав повзучий саботаж. І це є, і це правда. І ми повинні знати про це все.

 

     99

 

     Я пропоную  зараз,  аби  ми  створили комісію по економічній безпеці нашої республіки, а також тимчасові комісії на місцях.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Поровському.

 

     ПОРОВСЬКИЙ М.І.   Шановні   депутати,    шановний    Голово! Розглядаючи  питання  пре  позицію  преси  в дні заколоту,  прошу зауважити,  що мова йде про ті  засоби  масової  інформації,  які тривалий   час   вели  антидержавну,  антиукраїнську  діяльність, націлену проти  тієї  лінії,  яку  ми  визначали,  прийнявши  Акт проголошення  незалежності  України.  Тривалий час газети "Правда Украины",  "Радянська Україна",  "Сільські  вісті",  сотні  газет обласного,  районного масштабу дезінформували населення, затівали політичні провокації типу "не  сіяти"  чи  "не  збирати  врожай", мотивуючи  це  закликами якихось демократичних сил і не називаючи при цьому жодних імен.  Розповсюджували наклепи  на  демократичні організації,  викривлювали  національну політику Руху,  залякуючи при цьому населення, розпалювали міжнаціональну недовіру.

 

     А сьогодні в цих  засобах  масової  інформації,  особливо  в південних  регіонах,  чітко  визначено  напрям  на сепаратизм,  У газеті "Южная правда",  в ряді газет Одеської області поширюються ідеї   відторгнення   від   України   земель,  прямо  чи  непрямо пропагуються  ідеї  Новоросії,   історичні   відомості   про   це псевдодержавне  утворення  і тому подібне,  і ця діяльність стала ганебним ремеслом великої кількості журналістів.  І при  цьому  ж зараз, реорганізувавшись в незалежні видання,

 

     100

 

     змінивши вивіску,  ті журналісти, ті колективи редакцій, які активно  підтримували  заколотників,  ГКЧП,   отримали   у   своє розпорядження і власність редакції,  і рахунки в банках. Водночас ті редакції  і  журналісти  тих  газет,  які  активно  протидіяли заколотникам,  протидіяли ГКЧП, не отримали нічого. І в цьому, на мій погляд,  найбільший нонсенс.  Здається,  наша  держава  ще  й збирається  заплатити  тим,  хто  проводив проти неї антидержавну діяльність.  На  своїх  місцях  залишаються  редактори  /особливо обласних,  районних  газет/,  які  проводять  абсолютно ту ж саму лінію,  яку проводили і досі,  тільки  прикрасивши  її  в  деяких нюансах.

 

     Для прикладу візьму свій виборчий округ. Наша обласна газета "Червоний прапор",  дві  районні  газети  мого  виборчого  округу "Слово  правди"  і  "Зоря" за всю історію не опублікували жодного мого матеріалу,  жодного виступу, хоча в республіканських газетах таких  виступів було опубліковано десятки.  Хоча мною було подано десятки матеріалів для публікації. Все це наштовхувалося на глуху стіну.  Зате  вони  швидко  передруковували  ті  інсинуації  і ті наклепи, які друкувала на своїх сторінках "Радянська Україна", та ж  сама  газета "Червоний прапор",  які потім були спростовані на судовому засіданні.

 

     Сьогодні, розглядаючи  питання  преси,  ми   обходимо   дуже важливе  питання - це питання преси для військових,  й гадаю,  що газету "Ленинское знамя",  а можливо і  "Київську  правду",  слід передати  нашому  Міністерству оборони,  тому що зараз перед нами стоять величезні питання державного,  військового будівництва.  І якщо у нас не буде дієвої газети нашого Міністерства оборони,  то ці питання будуть набагато ускладнені.

 

     101

 

     Особливу увагу  в  цій  постанові  треба  приділити   нашому Українському  телебаченню,  на  безликість  і професійність якого звертають увагу вже не тільки  наші  громадяни  і  виборці,  а  й союзна преса, наші сусіди. Здається, найвичерпніша характеристика нашому Українському телебаченню була дана газетою  "Известия"  16 вересня  в статті "Выучат ли украинцы украинский язык?",  де було сказано, що "многие ведущие телепрограммы УТ говорят по-украински тяжко,  с  ошибками,  с  облегчением переходят при возможности на русский...  Все детсадики  Киева  можна  водить  к  парламенту  и показывать,  какой красивый национальный флаг.  Но вечером ребята сядут к телевизорам и увидят любимые мультики по  республиканской программе на русском".

 

     І це   справді   так.  Це  ганебно.  Особливо  передачі  для школярів,  передачі для дітей.  Вони настільки заідеологізовані в дусі навіть не позавчорашнього дня,  а річної давності. І в цьому Українське      телебачення       і       дотепер       проводить тоталітарно-русифікаторську   політику.   Щоправда,  окремі  наші демократичні видання в цьому питанні не відійшли далеко. Зокрема, тут  гарно виступав наш колега депутат Карпенко,  але і сентенції на сторінках демократичних  видань  бувають.  Зокрема,  "Вечірка" написала  20  серпня,  що  "простому народові однаково,  під яким прапором  працювати,  аби  можна  було  заробити  гроші  та  щось купити". Як бачите, ситуація міняється, міняються і позиції.

 

     Я на  закінчення  свого виступу хочу сказати,  що Українське телебачення справді потребує докорінного реформування.  В  Спілці письменників у дні заколоту щоденно проходили наші

 

     102

 

     прес-конференції, на   яких   були   присутні  кореспонденти бельгійського,   французького,   австрійського,   австралійського телебачення,   тільки  не  було  нікого  з  рідного  українського телебачення.  А   ці   прес-конференції   проводив   співробітник республіканського радіо із передачі "Три кольори",  яка нещодавно була Охмакевичем прикрита.

 

     Я заявляю про те,  що виявляю недовіру  голові  Укртелерадіо Охмакевичу.  Пропоную  провести  атестацію  в  телерадіокомітеті. Також я хочу сказати,  що ця позиція залежатиме значною мірою від нашого  голови  комісії  депутата  Списа,  якому  теж годилося б, напевно,  навчитися  володіти  українською  мовою   і   проводити відповідну   державну   політику  на  державних  засобах  масової інформації.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВА. Шановні  народні  депутати!  Час  уже  привести   до якогось  кінця  нашу дискусію.  Я хочу спробувати узагальнити те, про що говорилося, і розділити його на цілий ряд частин.

 

     Перша частина.  Це якість  і  відповідність  роботи  засобів масової  інформації,  хоч  ми й не всі їх тут розглядали і не всі аналізували.  Але все ж таки в нас є підстава сказати,  що рівень художній,  рівень  ідейний  і  просто  інтерес  людей  до засобів масової інформації в цілому має бути значно вищим. Таким він може бути  тільки  тоді,  коли  вони будуть за якістю кращі.  Це можна сказати як загальну тезу.

 

     Друга. Як  нам  змінити  структуру  всіх   засобів   масової інформації,  яке підпорядкування,  яке,  якщо вживати таке слово, керівництво кого, ким і як? Це ще одна низка питань.

 

     Окремо виділялось     питання     про      роботу      нашої телерадіокомпанії. Висловлювалися різні пропозиції.

 

     103

 

     Наступне питання   -  це  наша.  позиція  щодо  Міністерства інформації.

 

     Таким чином,  я узагальнив чотири групи питань, які сьогодні обговорювались.  Хоч  вносились і інші пропозиції:  і кадрові,  і питання бази,  і таке інше.  Все це є необхідним,  і  його  треба якось в цій постанові позначити.

 

     Вносились пропозиції також не приймати розширеної постанови. А,  скажімо,  народний  депутат  Мороз   вніс   пропозицію,   щоб інформацію  комісій  тільки  взяти  до відома,  доручити Кабінету Міністрів  разом  з  комісіями  вирішити  питання,  пов'язані   з структурою,  перспективою, кадровим забезпеченням, базою, папером і все таке інше, щоб в деталях це питання не позначати.

 

     Таким чином,  пропозиції, які тут вносились, в цій постанові не знайшли відображення. Вносилась також пропозиція про утворення незалежної телерадіокомпанії,  яка б могла  виступати  від  своєї власної позиції. Що нам з цього приводу можна зробити?

 

     Є пропозиція  така,  щоб з урахуванням обговорення,  яке тут відбулося,  передати проект постанови на доопрацювання комісіям і Кабінету Міністрів. У ньому чітко визначитися щодо структури всіх засобів  масової  інформації,  щоб  ми  не  поверталися  до  цієї проблеми  знову  і  знову.  І  після  цього  внести  на  сесію  і проголосувати. Це пропозиція щодо проекту постанови.

 

     Вносилася також  пропозиція  про   виявлення   недовіри   до телерадіокомпанії,   до   керівництва  телерадіокомпанії.  Це  не входить до проекту  постанови.  Ми  маємо  це  питання  поставити окремо. А йдеться тільки про проект постанови. Ось така тут є

 

     104

 

     думка. Як будемо діяти?

 

     Давайте спочатку  приймемо  проект  постанови  за  основу  в першому  читанні  і  передамо  його  на  доопрацювання,  а  потім поставимо на голосування питання, про яке я говорив.

 

     Хто за те, щоб прийняти проект постанови в першому читанні і передати його  на  доопрацювання  комісіям,  а  потім  внести  на розгляд Верховної Ради?

 

     Прошу за це проголосувати.

 

     "За" - 214. Рішення не прийнято. Що це означає?

 

     Це означає, що комісії мають внести в першому читанні ще раз це  питання.  Так  я  розумію?  Значить,  доручаємо  комісіям   з урахуванням  обговорення разом в Кабінетом Міністрів доопрацювати і внести на сесію Верховної Ради.

 

     Тепер питання щодо недовіри  керівництву  телередіокомпанії. Вносилася   пропозиція,   щоб   Верховна   Рада   /це  і  комісія висловлювалася,  і депутати конкретно називали /  висловила  обоє ставлення  до  керівництва теле радіокомпанії.  Тільки ставлення, тому що ця справа Кабінету Міністрів,  Ми тут не затверджували  і ми  не  можемо  призначати  чи  знімати  з роботи президента теле радіокомпанії. /Шум у залі/.

 

     Я хотів би тільки вас  проінформувати.  Володимир  Борисович підказує мені, що коли йдеться про персоналії, одразу ж у вас очі світяться. Чого ви такі знервовані всі? То вже дня нас тут більше підстав для знервованості,  ніж у вас у цьому залі, але у нас тут поки що йде все нормально.

 

     Значить, йдеться   не   персонально   про   особу,   а   про керівництво. Я маю на увазі колегію.

 

     105

 

     ГРИНЬОВ В.В.,   заступник   Голови  Верховної  Ради  України /Індустріальний виборчий округ, Харківська область/. Я теж за те, щоб  оцінити  персонально  й поіменно.  Але давайте не порушувати наші принципи.  Це більш важливо,  і всілякі персональні справи у нашому залі ми не вирішували поіменним голосуванням.

 

     Я повторюю,  що  більш  важливі  для  нас  сьогодні принципи нашого існування, нашої діяльності, ніж деякі інші справи. /Шум у залі/.

 

     Ви зрозумійте,  що  неможливо  сьогодні  діяти так,  як діяв Янаєв та інші.

 

     Ми сьогодні повинні це дуже уважно розглянути.

 

     ГОЛОВА. Одну хвилиночку,  я просив би вас  заспокоїтися.  Не треба  говорити  з  місця,  а треба підійти до мікрофона.  Перший мікрофон.

 

     ДЕПУТАТ /не представився/.  Леоніде Макаровичу!  Я хотів  до постанови внести зауваження.  Справа в тому, коли ми говоримо про засоби масової інформації,  забуваємо,  що Верховна Рада,  ви  як Голова,  Президія  залишилися  в  інформаційному  вакуумі під час путчу.  Я вам пропонував, писав листа, що треба прийняти рішення, щоб  у Верховній Раді творити спеціальний приймальнопередавальний радіотелевізійний центр.  Пропозиція моя десь зникла.  Може, не в цій  постанові,  але  протокольно  це  питання  обов'язково треба розглянути.

 

     Дякую.

 

     106

 

     ГОЛОВА. Я дав доручення порахувати,  скільки це коштуватиме, які у нас в можливості.  Ваша пропозиція врахована.  Може її сюди треба записати?

 

     Другий мікрофон.

 

     БАТИ М.І.,  редактор  львівської  обласної  газети   "Молода Галичина" /Буський виборчий округ,  Львівська область/.  Шановний Леоніде Макаровичу!  Хочу заперечити щодо тези,  яку висловив наш колега  Володимир  Борисович  Гриньов.  Річ  у тому,  що в нашому парламенті не раз відбувалося поіменне голосування,  коли  йшлося про персоналії.

 

     Хочу нагадати  про  те,  що  під  час  надзвичайної сесії ми голосували поіменно за довіру чи недовіру членам нашої  Президії. Хочу  нагадати,  що  ми  поіменне  вирішували  питання  з приводу відставки  Прокурора  і  це  дуже  багато  разів  ми   голосували поіменно.  Ми  не голосували поіменно,  а таємно лише тоді,  коли йшлося про  висунення  якихось  кандидатів  на  якісь  відповідні державні  посади.  Зарає  ми  обговорюємо  питання  про довіру до керівництва Держтелерадіо. Я все-таки теж наполягаю на поіменному голосуванні, оскільки бачу, що якщо голосування не буде поіменне, то ми не досягнемо того рішення, яке обов'язково маємо досягнути.

 

     ГОЛОВА. Третій мікрофон.

 

     БЕДЬ В.В.,   адвокат   Тячівської   юридичної   консультації /Тячівський виборчий округ,

 

     107

 

     Закарпатська область/.  Шановні  народні депутати,  шановний Голово!  Ніякого порушення Регламенту  ми  не  допускаємо.  Зараз вирішується   не  кадрове  питання,  а  ставлення  парламенту  до керівництва телерадіокомпанії.  Це зовсім різні речі.  Так що  це можна проводити. Це перше.

 

     І друге.  Очевидно,  що,  трошки  оговтавшись і прийшовши до тями,  крайнє крило,  а я би назвав,  його  реакційне  крило  так званої  колишньої "групи 239",  всіма силами робить все для того, щоб утримувати свої позиції.  І хоче саботувати всі рішення. Я за те,  щоб голосування було поіменне. А оці дії в ще раз свідченням перед народом того, хто є хто.

 

     ГОЛОВА. Я тоді поставлю це питання на голосування, щоб зняти його,  щоб  зняти  цю  гостроту.  Хто  за  те,  щоб проголосувати поіменно, прошу проголосувати. За поіменне голосування.

 

     "За" - 142,  рішення прийнято. Які ще в зауваження до цього? Перший мікрофон, будь ласка.

 

     МОРОЗ О.О.  Я  в  своєму  виступі  вносив  пропозицію  і дав короткий проект постанови.  Я хетів би,  щоб  ми  визначилися.  Я підтримую пропозицію про поіменне голосування, Хочу сказати, що я прошу всіх депутатів, хто тут присутній, голосувати проти питання щодо довіри чи недовіри телерадіокомітету.

 

     Справа в тому,  що у нас,  по-перше,  немає морального права давати оцінки,  бо ми самі  не  були  на  потрібних  позиціях,  а подруге,  ні  інформація  комісії,  ні обговорення не дають права робити такі висновки, як зараз пропонується.

 

     108

 

     ГОЛОВА. Я маю проект постанови,  яку вніс  народній  депутат Мороз,  але  ми  ніколи  не приймали постанов з голосу.  Тому я й переніс це питання в комісії.  І після того,  коли комісія внесе, ви  можете  внести  цей альтернативний проект,  роздати в комісії депутатам,  і ми проголосуємо і за той,  і за цей проекти.  Я  не заперечую,   але   зараз  просто  прочитати  і  проголосувати  це нереальна справа.  Не треба йти таким шляхом. Проголосуємо за ваш проект,  але  після  того,  як  він  буде обговорений в комісії і розданий народним депутатам,  щоб  вони  почитали  його.  /Шум  у залі/.

 

     Нам потрібно  вже  йти  на  обід,  шановні народні депутати. Ставиться питання на голосування.  Формулюю таким чином.  Хто  за пропозицію,    щоб   висловити   недовіру   колегії   українське? Держтелерадіокомпанії прошу проголосувати.

 

     Зрозуміло? Голосування поіменне.

 

     "За" - 163. Рішення не прийнято.

 

     Одну хвилиночку,  кожен народний депутат має право на власну думку, на власну позицію. Не треба нікого ображати. Кожен голосує так, як вважає за потрібне.

 

     Оголошується перерва до 16 години.

 

     109