Стенограма пленарного засідання

15 травня 1991

 

ЗАСІДАННЯ П'ЯТДЕСЯТ ПЕРШЕ

 

Сесійний зал Верховної Ради Української РСР.  15 травня 1991 року. 10 година.

 

Головує Голова Верховної Ради Української РСР КРАВЧУК Л.М.

 

     ГОЛОВА. Доброго  ранку,  шановні  народні  депутати!   Прошу займати  місця  і підготуватися до реєстрації.  Прошу підготувати нашу систему до реєстрації і зареєструватися.

 

     У залі 388 народних депутатів. Можемо розпочинати роботу.

 

     Ми вчора  домовилися  про  те,  що  надаватимемо  слово  для виступів від комісій,  від груп і за списком нашого Секретаріату. Працюватимемо,  керуючись тими,  списками,  які нам  подали,  хто записався. У мене зараз записано більше ота народних депутатів. Є описки від комісій і груп,  є список, який веде Секретаріат. Тому я одразу хочу попередити,  що надаватиму слово не в тому порядку, як записано в Секретаріаті, а від комісій, від груп і за списком, щоб  не  було тут ніяких непорозумінь.  Так учора ми домовилися з вами. Немає заперечень проти цього?

 

     Перший мікрофон.

 

     3

 

     ЯКОВИШИН Л.Г.,  директор   Бобровицького   радгоспутехнікуму /Козелецький   виборчий  округ.  Чернігівська  область/.  Леоніде Макаровичу;  Я  так  зрозумів,  що  від  усіх  груп  буде  надана можливість виступити. Від усіх, так?

 

     ГОЛОВА. Обов'язково.

 

     ЯКОВИШИН Л.Г. Від усіх? Дякую.

 

     ГОЛОВА. Усі, хто подав мені списки. Ось у мене є списки; від комісій Верховної Ради,  депутатських груп - таких на сьогодні  є вже 25 і 64 в списку,  які записалися в Секретаріаті. Я повторюю, десь близько 100 депутатів, але це ще не все, як мені сказали.

 

     Другий мікрофон.

 

     КОЛІНЕЦЬ В.В.,  асистент кафедри  російської  та  зарубіжної літератури  Тернопільського  державного  педагогічного  інституту імені  Я.  Галана   /Тернопільський   міський   виборчий   округ, Тернопільська область/. Шановні депутати! У мене є одна невеличка пропозиція щодо організації нашого  сьогоднішнього  засідання,  а саме:  у  зв'язку  з  тим,  що  вчора  відбулося  чергове побиття працівниками ЗМОПу народу,  я пропоную створити комісію Верховної Ради по вивченню цього інциденту.

 

     І друге.  Негайно  приступити до прийняття закону про захист громадян України від свавілля правоохоронних органів.

 

     4

 

     Ми не можемо приймати тут Конституцію,  коли всюди  чиниться беззаконня.  Це  той  закон,  якого  чекають  від  нас  громадяни України.

 

     ГОЛОВА. Третій мікрофон.

 

     ФІЛЕНКО В.П.,  секретар Комісії Верховної  Ради  Української ВОР  у  правах  людини  /Зміївський  виборчий  округ,  Харківська область/.  Шановні депутати, шановна президіє! Усім відомо, що по другій   програмі   Центрального   телебачення  почала  працювати Російська телекомпанія.  Ці  передачі,  на  жаль,  народ  України бачити   не  може.  Я  хочу  нагадати,  що  в  нас  16  мільйонів російськомовного населення.  І дуже дивно, що замість тих цікавих передач,  які зараз транслює Російська телекомпанія, де зібралися вигнані ведучі а ТСН,  "Взгляда" та з інших  програм,  нам  цілий вечір пропонують українські пісні.

 

     Я вам  вдаряй  прихильник української пісні,  сам їх співаю, але дзвонять виборці із Харківщини,  дзвенять з  Криму,  дзвонять члени  Партії  демократичного відродження України,  які хочуть ті програми дивитися.  Тому я пропоную...  По-перше,  це  суперечить закону...

 

     ГОЛОВА. Вимкніть,   будь  ласка,  всі  мікрофони.  Починаємо працювати.  Я не хочу,  щоб після того  виступу  я  тут  розводив руками.  Я прошу.  Олово надається народному депутату Желібі.  За ним виступатиме депутат Гришко.

 

     5

 

     ЖЕЛІБА В.І.,  голова Кіровоградської обласної Ради  народних депутатів,   голова   виконавчого   комітету  /Новоархангельський виборчий  округ,   Кіровоградська   область/.   Шановні   народні депутати!  Минав рік нашої спільної роботи у нинішньому окликанні Верховної Ради УРСР.  За цей час нами було  багато  розглянуто  і прийняло   законів.  Але  нині  ми  обговорюємо  Концепцію  нової Конституції - Основного Закону нашої республіки.  Сподіваюся, всі депутати   поділяють   думку,  що  ця  Конституція  повинна  бути безпосередньо діючим і стабільним правом.

 

     У зв'язку з  цим  хочу  висловити  декілька  зауважень  щодо організації державної влади і самоуправління на місцях...

 

     ГОЛОВА. Володимире  Івановичу,  вибачте.  У нас регламент 10 хвилин, але хто вже як встигне.

 

     ЖЕЛІБА В.І.  І далі.  Сьогодні,  коли ми  створюємо  правову державу,  коли  кожному поняттю повертається його істинний смисл, на перший план,  мені здається,  повинно бути поставлено завдання відродити   дійсне   призначення   Рад   народних  депутатів,  їх виконавчих  комітетів.  Тому,  думаю,  що  в  новій   Конституції необхідно більш чітко позначити і закріпити положення про систему місцевих   Рад   народних   депутатів   і    органів    місцевого самоврядування. Ніде правди діти, що протягом десятиріч наші Ради зазнали значної деформації,  а їх повноваження були  куцими.  Але реальністю  є  також  і  те,  що  за  останні  півтора-два роки в місцевих Радах народних депутатів відбуваються  разючі  позитивні зміни, відновлюються їх повновладдя і верховенство на підвідомчій території.

 

     6

 

     Цьому також значною мірою сприяв і нещодавно прийнятий  нами Закон  про  місцеві  Ради  народних  депутатів Української РСР та місцеве самоврядування,  хоч практика засвідчує,  що слід було  б мати   два  закони:  один  -  про  Ради,  другий  -  про  місцеве самоврядування.  Але  доки  цього  немає,  Конституція,  яку   ми сьогодні створюємо, повинна все це завбачити.

 

     Очевидно, автономія кожної місцевої Вади повинна бути. Проте на даному етапі розвитку нашого  суспільства  необхідна  також  і координованість   дій  у  цих  Радах.  Тому  вертикальні  зв'язки підпорядкованості Рад треба зберегти. Система Рад повинна діяти.

 

     У проекті  Концепції  нової  Конституції  про   повноваження виконавчих комітетів говориться в загальній формі, відсутнє чітке визначення  компетенції  Рад  і   їхніх   виконавчих   комітетів. Думається,  що схема компетенції виконкомів може бути приблизно і такою:  загальні питання,  основні повноваження щодо планування і розвитку економіки та соціальної сфери,  екології, а далі - більш повно   все,   що   стосується   місцевого   господарства.   Хочу підкреслити, що цим їх наділяє Рада.

 

     Ради -   це   надбання.   Через   них  народ  здійснює  своє повновладдя,  вони є основною  ознакою  нашої  республіки,  тобто Радянської  республіки.  Вже  давно  склалася  чітка  система Рад народних депутатів.  Однак у проекті Концепції нової  Конституції передбачається   ліквідація   Рад  народних  депутатів  на  рівні областей  і  введення  в  цій   ланці   інституту   уповноважених представників Президента як місцевої адміністрації.

 

     Вважаю, що  не варто відходити від системи,  що склалася,  і ліквідовувати обласні Ради,  а навпаки - закріпити  напрацьований досвід і зберегти діючу систему народовладдя. Введення

 

     7

 

     уповноважених Президента спрямоване на ліквідацію Радянської влади і обмеження демократії.  Система  Рад  від  Верховної  Ради республіки   до  сільської  і  селищної  не  суперечить  принципу розподілу влади.  Безумовно, що діяльність Рад народних депутатів потребує   удосконалення,   я   оказав   би  навіть  -  наукового обгрунтування.  Це факт.  Але робити гібрид на основі схрещування президентської  адміністрації  на  обласному  рівні з місцевими і районними Радами не слід,  бо він буде протиприродним,  ?  тому і нежиттєздатним.  Адже  ріжеться  по  живому зв'язок між Верховною Радою і місцевими Радами.

 

     У доповіді робиться посилання на світовий досвід.  Але ж  ми маємо  й  нашу  практику,  тому  тут  доречно сказати,  що чужому научайтеся, але й свого не цурайтеся.

 

     Норми Основного Закону повинні мати  логічний  і  конкретний характер.   Систему   Рад  треба  залишити.  Вона  не  суперечить парламентській формі держави.  При цьому Президента /якщо ми його будемо  обирати/  мав  обирати  Верховна Рада,  його повноваження повинні бути відповідно обмежені,  щоб не допустити монополізації державної влади.

 

     І останнє.  Вважаю,  що  депутат  місцевої Ради має діяти на основі імперативного мандата,  захищаючи інтереси, виконуючи волю саме  своїх  виборців,  які  проживають  у  конкретному виборчому окрузі.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВА. Слово надається народному депутату  Гришку.  За  ним виступатиме депутат Головатий.

 

     8

 

     ГРИШКО М.В., голова Комісії Верховної Ради Української РСР з питань діяльності  Рад  народних  депутатів,  розвитку  місцевого самоврядування /Бахмацький виборчий округ, Чернігівська область/. Шановні депутати!  Учора на засіданні Комісії з питань діяльності Рад  народних  депутатів,  розвитку  місцевого  самоврядування ми детально обговорили положення проекту Концепції нової Конституції республіки.  Природно,  що  з урахуванням специфіки нашої комісії більше уваги було приділено питанням організації державної  влади і самоврядування на місцях.  Скажу одразу, що переважна більшість присутніх на засіданні комісії  зійшлася  на  думці,  що  існуючу систему  місцевих  Рад  треба зберегти,  про що тільки-но говорив депутат  Желіба,  торкатимуться  цього  питання,  думаю,  й  інші депутати.  Інша  справа,  яким буде соціально-правовий статус цих Рад.

 

     На нашу   думку,   вони   мають   бути   наділені   владними повноваженнями,  мати  реальну самостійність,  бути незалежними в межах своєї компетенції,  органічно  поєднувати  функції  органів державної  влади і самоврядування.  При цьому ми виходило а того, що  всі  відомі  недоліки  в  діяльності  Рад   криються   не   в недосконалості  цієї  форми  державної  влади,  а  у викривленні, деформації  основних  принципів  радянського   будівництва,   які допускалися,  в  об'єктивній неможливості використати на практиці весь потенціал Рад.

 

     9

 

     Нині ставлення людей до Рад змінюється на краще.  Свідченням цього є численні звернення населення про необхідність відновлення раніше ліквідованих  і  створення  нових  Рад.  Тільки  торік  за пропозиціями  громадян  у  республіці  додатково утворено 225 Рад різних рівнів.  Лише за чотири місяці  цього  року  їх  кількість зросла  майже  на  100.  До складу Рад обрані представники різних верств населення,  люди різного віку,  спеціальностей, політичних поглядів,  релігійних  конфесій.  Що  важливо,  до  місцевих  Рад республіки нинішнього скликання  обрано  представників  майже  80 націй і народностей, які проживають на Україні.

 

     За збереження існуючої системи Рад висловилася,  по суті,  й республіканська  науково-практична  конференція,  яка   нещодавно відбулася в цьому залі і яка була присвячена виробленню Концепції нової Конституції.

 

     Тепер конкретно  щодо  запропонованих  у  проекті  Концепції варіантів організації державної влади і самоврядування на місцях. Я  вважаю  /і  цю  думку  поділяє  багато  членів  комісії/,   що положення,  згідно з якими на регіональному рівні, в областях діє місцева адміністрація,  призначена Президентом,  а  уповноважений представник Президента є найвищою посадовою особою області,  - це рецидив  командно-адміністративної  системи.  З  введенням   цієї структури  адміністрація  фактично ставиться над представницькими органами,  а роль місцевих Рад знову зводиться  до  автоматичного виконання настанов центру, від чого ми останнім часом намагаємося позбавитися.

 

     Не можна погодитися і з тезою вчорашньої доповіді про те, що виконавчі  комітети  на  місцях  мають  бути державними органами, підпорядкованими, по суті, Президенту, а не Раді, яка їх обрала.

 

     10

 

     Радам же  відводиться  роль  нижча,   ніж   виконкомам,   їм залишається   лише  вирішення  питань  місцевого  самоврядування. Практично роль Рад як органів державної влади зводиться нанівець. Цього   допускати   не  слід.  Інакше  про  яку  демократію,  яке народовладдя можна вести мову? Тому прошу депутатів зважити на ці обставини.

 

     Ми підтримуємо  положення  варіанту  Концепції про те,  що в системі  місцевих  Рад  мають  гармонічно  поєднуватися   Функції державної   влади   і   функції   місцевого   самоврядування   як територіальної самоорганізації громадян.  Місцева влада має  бути однорідною.  Вона не може поділятися на законодавчу і судову - це повинна бути сильна представницька і  виконавча  влада.  Над  цим питанням нам усім варто дуже серйозно попрацювати.

 

     Для органічного   поєднання   функцій   Рад   з  центральною виконавчою владою вважаємо,  що голова  місцевої  Ради  будьякого рівня  повинен  бути  одночасно  головою  виконавчого  комітету і найвищою          посадовою          особою           відповідної адміністративно-територіальної одиниці,  представником Президента республіки з підпорядкуванням знизу  до  верху  в  межах  наданої компетенції.  Крім  того,  можна  передбачити !  посилити санкції правового,   організаційного   та   економічного   характеру   за невиконання  місцевими  Радами законних актів виконавчої влади аж до їх розпуску.  Це передбачено  і  в  Законі  про  місцеві  Ради народних депутатів та місцеве самоврядування.

 

     Але хотілося б акцентувати вашу увагу на тому" що якщо ми не позбудемося  правового  нігілізму,   не   відпрацюємо   механізму відповідальності за невиконання будь-яких законодавчих актів,  то хоч і три президенти гетьмани буде, безвладдя нам не уникнути.

 

     Ось простий приклад.  Ми всі в захопленні від Японії,  дехто навіть  їздить  на  "Тойотах".  Але  щоб  там  закони і постанови місцевих  органів  влади  не  залишалися  пустими   деклараціями, передбачена

 

     11

 

     проста, доступна  система  відповідальності  за  невиконання будь-яких  законів.  Цитую:  "Тюремное   заключение   с   тяжелым принудительным трудом,  просто тюремное заключение на срок до жух лет,  конфискация имущества, денежный штраф до ста тысяч иен, 715 долларов, задержание полицией". Коментарії тут зайві.

 

     Усе-таки часто   доводиться   чути  твердження  про  те,  що необхідно розподілити місцеву владу на законодавчу  і  виконавчу. Слід сказати,  що ніде в світі влада на місцях, самоврядування за таким принципом не розподіляються.  У природі не існує  "чистого" самоврядування.  Ці  наші  зауваження  необхідно  враховувати при розробці положень нової Конституції,  які стосуються місцевих Рад та місцевого самоврядування.

 

     Варто зазначити,  що  Ради  виникли  не на порожньому місці, вони ввібрали в себе кращі демократичні традиції  наших  предків. Згадаймо віче,  козацькі ради,  діяльність сільських громад більш пізнього періоду, досвід перших комун.

 

     Шановні депутати!  Досить  невиправданих   експерименті   в, соціальних,  структурних і кадрових землетрусів. Прислухаймося до народної мудрості:  недовго тій землі стояти, де починають устави ламати.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВА. Слово  надається  народному депутату Головатому.  За ним виступатиме депутат Волощук.

 

     ГОЛОВАТИЙ С.П.,  член Комісії Верховної Ради Української РСР у  закордонних  справах  /Сирецький  виборчий  округ,  м.  Київ/. Шановний Голово!  Шановні депутати! Я уповноважений виступити від фракції   безпартійних,  яка  вчора  провела  своє  засідання  до обговоренню проекту Концепції нової

 

     12

 

     Конституції. Оскільки до цієї фракції  входять  безпартійні, то її висновки щодо Концепції, мабуть, частково будуть співпадати з пропозиціями" однієї партії,  частково іншої партії, частково - третьої, четвертої, п'ятої...

 

     Я хочу сказати,  що фракція безпартійних дійшла висновку, що нашими науковцями-правниками проведена  велика  робота,  і  це  є значне   досягнення   теоретичної   думки   в   напрямі  розвитку конституційного права і державного будівництва.  Це свідчить  про те, що правники України мають свою окрему позицію, що вони стоять на тому рівні,  на якому  практично  стояли  завжди,  розглядаючи варіанти розвитку держава,  незважаючи на те, коли це було: чи то було в період  гетьманщини,  чи  в  період  творення  Української республіки  після повалення монархії в Росії,  чи то було в 20-ті роки, чи то уже в сьогоднішній період, коли розвивається майбутня Українська  держава.  І в цьому плані,  в плані високого розвитку досягнень теоретичної думки,  великою мірою  залежить  тепер  від нас,  від  парламенту,  наскільки ми зможемо практично втілити ті висновки чи ті здобутки, які зробила робоча група і Конституційна комісія. Я зупинюся лише на принципових, на наш погляд, позиціях.

 

     Перше. Щодо назви держави і Конституції.  Ми дійшли висновку і погоджуємося з комісією,  що вона дійсно  мав  бути  позбавлена ідеологізмів,  і  ми  не  повинні плутати назву Програми партії і назву держави. Ми знаємо багато держав, у яких парламент чи вищий законодавчий орган мав певну назву, але та держава не називається за назвою свого парламенту.  Ми  не  говоримо  "Польська  сумська республіка", ми не говоримо "Турецька меджліська республіка", ми

 

     13

 

     не говоримо "Норвезьке стортинзьке королівство". Ми говоримо "Республіка  Польща",  ми  говоримо  "Республіка  Туреччина",  ми говоримо "Королівство Норвегія". Отже, цілком логічно було б, щоб і назва нашої держави не походила від назви  "Ради"  чи  "Советы"

-"Советская  Республика"  чи  "Радянська  Республіка",  а  була - "Республіка Україна".

 

     Друге. Проблема    президентства.    Фракція    безпартійних підтримує   ідею   впровадження   посади  Президента  -  найвищої посадової  особи  у  державі.  Фракція   безпартійних   підтримує концепцію  загальних  прямих виборів Президента,  тобто за участю всього народу, для реалізації суверенітету народу України.

 

     Одначе на практиці було піддано сумніву доцільність введення президентської  форми правління на Україні передусім тому,  що ця Концепція по своїй суті в класичною і дуже  досконалою  для  того часу,  коли  Україна  буде  незалежною державою і коли на Україні буде демократія і буде багатопартійна система.  У той  час,  коли Україна не в суверенною державою,  коли не розвинута демократична система,  коли не гарантована багатопартійність і  партії  ще  не діють  в  рівних  умовах  і не в рівноправними за своїм статусом, перехід до президентської форми правління несе в  собі  небезпеку передачі  виконавчої  влади  представнику тієї партії,  який буде обраний.

 

     Ми подумали:  чому так сталося, що класичні форми демократії в  Західній  Європі  розвивалися парламентським шляхом?  Все-таки Англія і всі країни Західної  Європи  мають  парламентські  форми правління.  І  поставили  питання:  чому президентська республіка практично введена і існує в країнах третього світу,  зокрема там, де є тоталітарні режими:  в Латинській Америці,  в Африці, а якщо взяти

 

     14

 

     Радянський Союз,  то,  в основному,  в Середній  Азії?  Чому республіки   Прибалтики   не   квапляться  вводити  президентське правління?  Адже в них уже не комуністи при владі,  вони б  могли обрати собі свого Президента.

 

     Отже, з  огляду  на  те,  що Україна в нинішньому стані не в демократичною  державою,  не  в   суверенною   державою,   не   в багатопартійним   суспільством,   ми   дійшли  висновку,  що  для сучасного стану,  тобто для того періоду, коли Україна переходить від  Декларації про державний суверенітет на папері до Декларації про державний суверенітет у вигляді нової Конституції  суверенної держави,  для  Україна  була  б  найбільш прийнятною змішана фора правління,  характерна для Європи,  зокрема для Франції.  Змішана форма  правління  -  це  коли  законодавча  влада  -  парламент і виконавча влада  -  президент  у  своїх  правах  і  повноваженнях збалансовані.

 

     Леонід Макарович  учора  говорив про те,  що було б доцільно змінити нині діючу Конституцію у частині,  що стосується введення посада Президента.  З цим фракція безпартійних не може погодитися і робить висновок,  що якщо буде вводитися президентська  посада, то  тільки  за  новою  Конституцією.  І  вибори  Президента мають відбутися тільки після схвалення нової Конституції,  коли  будуть визначені   уже   в   Конституції   повноваження   Президента   і повноваження парламенту. Нам у цьому плані поспішати нікуди. Якщо ж  Голова  Верховної  Ради  і Кабінет Міністрів вважають,  що між Верховною Радою чи Головою Верховної Ради і  Кабінетом  Міністрів немає  тісного  зв'язку,  який  розглядається  як  перший крок до сильної виконавчої влади,  то,  дійсно, наш парламент міг би піти тим шляхом, щоб надати Голові

 

     15

 

     Верховної Ради повноваження,  які він вважав необхіднім йому для того,  щоб був тісний зв'язок між цим Кабінетом  Міністрів  і Прем'єр-міністром.  Але ті повноваження мають йому бути надані до прийняття нової Конституції.

 

     Введення президентства у Радянському Союзі нам показало,  що не   спрацьовує   те,   про   що  говорили:  "Нам  нужна  сильная исполнительная власть". На сьогодні Кабінет Міністрів і Президент практично не показують, що те, що вони обіцяли, спрацьовує.

 

     Двопалатний парламент.  Ми,  фракція безпартійних, вважаємо, що двопалатний парламент - це концепція, прийнятна для майбутньої незалежної    демократичної    України.   На   сьогодні   штучний адміністративний  поділ  на  25  областей,  на   сьогодні   певні кваліфікаційні,  професійні,  штучні  вимоги до кандидатів - це є те,  що уможливить нерівні  права  для  кандидатів  і  уможливить тільки  одне  -  до  другої  палати  ввести  певну частину якоїсь професійної еліти чи,  можливо,  навіть якоїсь номенклатури.  Усі громадяни  таким  чином  обмежуються  в правах.  Ми за те,  щоб у перехідному   періоді    наш    парламент    був    однопалатним, багатопартійним.

 

     Місцеві Ради.  Ми  за  те,  щоб  Президент  призначав  своїх уповноважених на рівні області,  щоб не було  обласних  Рад,  щоб Ради обиралися тільки на базовому рівні.

 

     16

 

     Щодо мандата.  Ми за те, щоб мандат був імперативний, за те, щоб виборці були тісно пов'язані зі своїми депутатами.

 

     І, нарешті,  останнє.  У  цій  Концепції   криється   велика небезпека  того,  що  Верховна  Рада  буде  практично усунута від прийняття нової Конституції.  Шановні  депутати!  Згідно  з  цією Концепцією  нам  з вами не доручається приймати нову Конституцію. Вона виноситиметеся  на  референдум.  Але  ми  знаємо,  що  такий демократичний інструмент,  як референдум,  нині,  в умовах нашого суспільства,  використовується у недемократичних цілях. Я вважаю, що Конституція має прийматися нашою Верховною Радою остаточно,  і проект саме ми повинні схвалювати, і саму Конституцію.

 

     Не можна гратися  з  народом,  не  можна  відшукувати  якісь інструменти,  щоб знову йому кинути будь-який документ,  який він одностайно схвалить.  Тому що наш народ ще не в зовсім  політично зрілий,  тому що зараз, у нинішніх умовах, він може проголосувати за те, що схвалить більшість у парламенті.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Волощуку.  За ним виступатиме депутат Чобіт.

 

     ВОЛОЩУК М.Ю.,  голова  Закарпатської  обласної Ради народних депутатів,   голова   виконавчого   комітету?   перший   секретар Закарпатського  обкому  Компартії  України  /Свалявський виборчий округ,  Закарпатська область/.  Шановні депутати!  Думаю,  що  ми підійшли   сьогодні  до  найважливішого  етапу  в  роботі  нашого парламенту.  Документ,  який ми обговорюємо, на багато десятиліть уперед визначатиме буття, надії і долю нашого

 

     17

 

     народу. А  це  зобов'язує  нас  з  особливою  пристрастю,  з високою відповідальністю підійти до.  кожної статті, кожної букви цього документа.

 

     Представлений проект  Концепції  нової Конституції сміливий, радикальний, але складається таке враження, що робоча група більш уважно,  ретельніше  вивчала  конституції  світу,  ніж  глибинні, реальні  процеси,  які   відбуваються   на   нашій   Україні.   У представленому  проекті  є  принципові питання,  які ми без згоди народу не маємо права вирішувати.

 

     Перше стосується вибору шляху.  Як будувати своє майбутнє  - йти  далі  соціалістичним шляхом чи вертатися до капіталістичного ладу?  Соціалізм  не  вигаданий  комуністами.   Ідеї   соціальної справедливості  і  звільнення всіх людей від гноблення та злиднів виношені самим трудовим  народом.  Вони  з'явилися  до  створення перших  спілок  комуністів,  навіть  перших буржуазно-ліберальних ідей.  Наші батьки йшли за  тими,  хто  намагався  будувати  нове соціалістичне суспільство.  Так,  Сталіну вдалося дещо спотворити цю святу ідею,  але народ її не зрікся. Тому пропоную в преамбулі Конституції   чітко   визначити  шлях,  за  яким  розвиватиметься Україна,  Це принципове питання,  від нього залежить  весь  зміст документа.  Але  у  зв'язку  з  тим,  що  деякі верстви населення намагаються   все   минуле   перекреслити   і    нав'язати    нам капіталістичний  шлях  розвитку,  я  пропоную провести референдум щодо цього питання. Нехай народ скаже своє слово.

 

     Друге стосується  питання  органів  виконавчої   влади.   Не вдаючись, шановні депутати, в теорію, скажіть, будь ласка, прямо, як поєднати нам систему президентської влади і вимогу народу "Вся влада  -  Радам!".  Хочемо  ми  цього  чи ні,  але президентським правлінням проведено згортання влади на  місцях  до  концентрації функцій   управління   центром.  Однак  процеси  в  нашій  країні розгортаються так, що,

 

     18

 

     мабуть, Україні  не  обійтися  без  Президента.  Я   глибоко переконаний,  що  в підході до формувань органів виконавчої влади гору до цього часу у нас бере форма, а не зміст.

 

     Ми, депутати Закарпатської області,  вважаємо,  що на даному етапі   нашого   розвитку   доцільно   мати  парламентську  форму управління.  Нині це реально,  і ми це записали в Декларації  про суверенітет,  що вищою владою є Верховна Рада, і не потрібно мати ще одну владу над Верховною Радою - тобто  владу  Президента.  Ми пропонуємо,   щоб   Президента   обирала   Верховна   Рада.   При необхідності можна  дати  йому  особливі  повноваження.  Але  він повинен бути підзвітний, підконтрольний Верховній Раді. Підтримую пропозицію депутата Головатого  про  те,  щоб  вибори  Президента провести після прийняття нашої Конституції.

 

     Що стосується  повноважень  представників Президента замість обласних органів влади,  то я вважаю,  що і  з  практичної,  і  з політичної  точки зору це було б .дуже неправильно.  Згодний,  що структура місцевої влади на місцях вимагає  вдосконалення.  Треба сміливіше  експериментувати,  шукати  нові форми,  але в напрямку формування сильної влади на місцях.

 

     Зрозумійте, наша  сила  не  в  тому,  щоб  створити   сильну структуру на рівні республіки.  Успіх справи нашої залежатиме від сильної народної влади на  місцях,  де  вирішуються  всі  щоденні турботи  людей,  де,  зрештою,  формується  економічний потенціал України.

 

     Ми, депутати  Закарпаття,  не  підтримуємо   ідею   вільного мандата  для  депутатів Верховної Ради.  На нашу думку,  депутати всіх рівнів

 

     19

 

     повинні мати імперативний мандат.  Коли депутат відривається від  своїх виборців,  стає незалежним від них,  він перестав бути народним депутатом.

 

     Що стосується додатків до документа,  то їх зміст  мав  бути закладений в основному документі,  і Конституція,  на нашу думку, не повинна мати ніяких додатків. Спасибі за увагу.

 

     ГОЛОВА. Виступає народний депутат Чобіт.  За ним  -  депутат Гуренко.

 

     ЧОБІТ Д.В.,  член  Комісії  Верховної Ради Української РСР з питань культури та духовного  відродження  /Бродівський  виборчий округ,  Львівська  область/.  Шановні депутати,  шановний Голово! Благополуччя і процвітання народів залежить передусім від системи влади,  визначеної  і  закріпленої в Основному Законі держави,  у Конституції.  Стабільність Конституції в  запорукою  стабільності держави.  Але  щоб  Конституція  була стабільною,  потрібно,  щоб Основний  Закон  Передусім  надійно  гарантував  права  людини  і громадянина.  В  сучасному  бурхливому світі зразком стабільності може служити Конституція США,  яка  успішно  діє  вже  понад  200 років.  За  цей  час  жоден з її розділів не був перероблений або змінений,  за 200 років у Конституцію США було  внесено  лише  22 поправки, останню з них конгрес прийняв у 1972 році.

 

     У нас  же  в  1977 році тільки прийняли Конституцію,  але за час,  що після того  минув,  вона  вже  стільки  зазнала  змін  і отримала доповнень, що від початкового змісту мало що залишилося. Вже через 13

 

     20

 

     років після прийняття тої Конституції виникла потреба  в  її повній заміні.

 

     Чому в  нашій країні так часто приймають Конституції і майже на кожній сесії Верховної Ради вносять до неї зміни й доповнення? Чому  з  такою  неповагою  в  нас  ставляться до Основного Закону держави?  Вся  справа  в  тому,  що   в   цивілізованих   країнах Конституції  приймаються,  виходячи  з інтересів народу,  а в нас виходили  виключно  а  інтересів  однієї  партії.  Більше   того, Конституції  будували на ідеологічних засадах і пристосовували до особистих уподобань тих, хто був біля державного керма. Тому наші Конституції були іменними -ленінська, сталінська, брежнєвська.

 

     Ось і  зараз  шановний  Станіслав  Іванович  Гуренко разом з товаришами по партії  запропонував  до  проекту  Концепції  нової Конституції  України  ряд  суттєвих  і  вкрай  важливих,  на його погляд, доповнень, а саме, цитую: "Зберегти назву нашої держави - Українська   Радянська   Соціалістична   Республіка,  підтвердити вірність соціалістичному вибору і радянській формі  народовладдя, прихильність  до  створення  добровільного  і рівноправного Союзу народів, які об'єдналися в оновленому Союзі суверенних радянських республік".

 

     У кількох    пропозиціях    депутатів-комуністів    усупереч Декларації  про  суверенітет  і   результатам   республіканського опитування  підкреслюється  теза,  що  Україна в членом оновленої федерації.   Беззаперечно,   можна   погодитися   з   твердженням депутатів-комуністів,  що, цитую: "Союзна держава, до складу якої входить Україна,  є унікальною,  такою,  що  не  має  аналогів  в історії".  Справді,  таких сумних і алогічних аналогів історія не знає.  Проте,  я  вважаю,  подібні  загальновідомі   аксіоми   не потребують чергового конституційного увічнення.

 

     21

 

     Що стосується  закликів  теперішньої  депутатської більшості про   підтвердження   соціалістичного   вибору    і    збереження соціалістичних цінностей, то хотів би звернути увагу на таке.

 

     Хто і  коли  питав  сам народ про так званий "соціалістичний вибір"?  Що,  крім злиднів і  суцільного  зубожіння,  він  приніс народу  і  що являють собою "соціалістичні цінності",  за які так ратують члени КПРС усіх рівнів? "Соціалістичні цінності" - це те, що  було  і в у нас і немає у них,  а саме:  марксизм,  ленінізм, сталінізм,  комунізм,  розвинутий  соціалізм,  дефіцити,   черги, п'ятирічки,   соціалістичне   змагання,  ударники  соціалістичної праці,  Герої Соціалістичної Праці,  ЧК,  ГПУ, НКВС, КДБ, ГУЛАГи, психушки, обкоми, райкоми, парткоми, талони, купони, перебудова.

 

     Я хотів   би,   щоб   хтось  назвав  хоча  б  одну  цінність соціалізму,  за яку можна було б віддати життя.  Чи не пора КПРС, КПУ  перестати  морочити  голову  народу?  Чи не пора покінчити з нав'язуванням і внесенням у Конституцію заскорузлих  ідеологічних догм?

 

     Сьогодні ми   будемо   вносити  до  Конституції  ідеологічні настанови КПРС,  а завтра що будемо робити - вносити принципи УРП чи УСДП?

 

     Україні потрібна стабільна Конституція,  яка базувалася б на загальнолюдських цінностях з урахуванням  багатовікового  досвіду цивілізованих  країн світу та демократичних традицій українського народу.

 

     Я дуже сумніваюсь,  що  сьогоднішній  склад  Верховної  Ради здатний виробити саме таку Конституцію.  Хіба народ може довіряти вищому  законодавчому  органу,  який  приймає   антиконституційні рішення, зокрема, відомі постанови про мітинги і демонстрації,

 

     22

 

     які обмежують громадянські права?  Хіба можна довіряти нашій Верховній Раді, яка сама порушує закони /яскравим свідченням чого в справа Степана Хмари/?  Хіба можна вірити нашій Верховній Раді, коли вона не виконує власні постанови,  як у справі  а  розглядом вимог  студентів,  коли  було  урочисто проголошено,  що впродовж другої сесії буде прийнято закони  про  референдум  і  вибори  на багатопартійній  основі?  А  в  1991  році  було обіцяно провести всенародне  голосування   з   питання   довіри   Верховній   Раді Української РСР дванадцятого скликання. Проте і цю постанову було ігноровано.

 

     Складається враження,  що комуністична  більшість  Верховної Ради  в  черговий раз будь-що хоче протягнути власну Конституцій. Чи не краще було б провести референдум з питання довіри Верховній Раді  і  за його результатами,  очевидно,  могли б бути проведені нові вибори.  Заручившись народною  підтримкою,  новій  Верховній Раді  потрібно  буде  виробити  таку  Конституцію,  яку  впродовж століть шанували б наші нащадки.

 

     Що стосується виступу Сергія Головатого,  то  я  проти  його положень.   Я   за  те,  щоб  провести  прямі  вибори  Президента республіки.  Президент республіки, якщо він буде обраний народом, буде  незалежним  вія  жодної  партії.  Він залежатиме тільки від народу,  який його обрав, і буде проводити ту лінію, яка потрібна народу.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВА. Слово  надається народному депутату Гуренко.  За ним виступатиме депутат Заєць.

 

     ГУРЕНКО С.І., перший секретар ЦК Компартії України /Іванківський виборчий

 

     23

 

     округ, Київська область/. Шановні народні депутати! Верховна Рада розглядав сьогодні,  без перебільшення, одне з найважливіших питань нашого державного життя.  Адже йдеться про розробку нового Основного  Закону  суверенної  республіки,  що  мав  конституцією закріпити статус України як незалежної,  демократичної,  правової держави, втілити в чіткі правові норми принципи Декларації про її державний  суверенітет.  Узгодження  на  такому рівні принципових засад державно-конституційного будівництва,  безперечно,  надасть цій   відповідальній   роботі   більш  ділового,  конструктивного характеру.

 

     Хотілося б  із  задоволенням  відмітити,  що  в  процесі  її виявилась спільність позицій з ряду важливих питань.

 

     Це створює основу для підготовки добротного проекту, який би якнайповніше втілив волю народу України.

 

     Як уже зазначалося,  корінні проблеми, пов'язані а розробкою нової    Конституції,   були   розглянуті   на   республіканській науковопрактичній конференції.  На жаль,  у  тому  документі,  що вручений  народним  депутатам,  не знайшли належного відображення результати змістовного обміну думками,  який  відбувся  на  цьому авторитетному і представницькому форумі.

 

     Доводиться також відмічати і те,  що проект Концепції,  який ми сьогодні обговорюємо,  не враховує й деякі суттєві  зображення членів Конституційної комісії, в тому числі викладені в листі 27- ми народних депутатів,  а також інших товаришів.  Тому вважаю  за необхідне ще раз викласти нашу принципову позицію з ряду важливих питань, які ми будемо відстоювати.

 

     Передусім хочу підкреслити,  що ми однозначно виступаємо  за те,  щоб  нова  Конституція Української Радянської Соціалістичної Республіки, грунтуючись на засадах Декларації про державний

 

     24

 

     суверенітет, повною  мірою  враховувала  б   результати   як союзного референдуму, так і республіканського опитування.

 

     Новий Основний   Закон,  базуючись  на  визнанні  пріоритету загальнолюдських цінностей,  прав і свобод людини,  незалежно від їх  національності  та  інших  обставин,  мав визначити напрями і встановлювати  конституційні  основи  формування   демократичного суспільства, становлення суверенної Української держави.

 

     Наша Конституція повинна послідовно втілювати ідеї гуманізму і соціальної справедливості,  принципи  народовладдя,  гармонійно поєднувати   інтереси   різних  верств  населення,  забезпечувати верховенство права, пріоритет суспільства над державою.

 

     Гадаю, що в нас в всі можливості розробити і  прийняти  таку Конституцію,  яка  за мірою демократизму і соціальної захищеності людини,  за обсягом закріплюваних і реально гарантованих  прав  і свобод  громадян не поступалась би кращим зразкам конституційного будівництва в світі.

 

     Я хочу  приєднатися  до  висловлених  вже  з  цієї   трибуни характеристик  про той проект,  який сьогодні опрацьований і тому Конституційною комісією та групою науковців.  Він створює  основи саме   для   прийняття   такого   документа.  Але,  звичайно,  ми припустилися б серйозної помилки,  якби ігнорували і світовий,  і вітчизняний   досвід,   відмовились   від  того  позитивного,  що завойовано зусиллями ряду поколінь нашого народу,  що справляло і справляє  величезний  вплив  на  розвиток усього людства.  Саме з огляду на це ми не можемо погодитися з будьякими пропозиціями про відмову від визначення в Конституції соціалістичної спрямованості розвитку нашого суспільства.  Бо це б означало  не  що  інше,  як зміну в республіці соціального т державного ладу.

 

     25

 

     Хочу зазначити,  що виборці нас на це не уповноважували.  Ми не можемо не зважати на результати референдуму,  про який  я  вже тут  згадував.  Та  обставина,  що  принципи  соціалізму  в  часи сталінщини та застою зазнали кричущих деформацій,  не дає підстав для заперечення соціалістичної природи нашого суспільства.

 

     Для нашої країни поворот до капіталізму /причому ясно, що це буде поворот у найжорстокіших формах/, так само, як і реставрація відомої  нам усім авторитарно-бюрократичної системи /хай і в дещо підновленому  вигляді/,  були  б  реакційним   відступом   назад, відмовою  від  нашого  прагнення до створення в країні гуманного, демократичного суспільства.  В новій Конституції,  на нашу думку, мають бути чітко сформульовані положення,  які надійно гарантують соціальну захищеність людей,  рівні стартові,  вихідні умови  для всіх громадян у соціальній сфері,  виключають експлуатацію людини людиною,  привласнення  результатів  чужої   праці,   утверджують справжнє народовладдя,  що саме й визначав соціалістичну природу, соціалістичну спрямованість розвитку нашого суспільства.

 

     До речі,  хочу зазначити,  що /подобається це  кому  чи  ні/ соціалізація, прагнення до соціалізму - це сьогодні магістральний напрям прогресу всесвітньої цивілізації.  І це можна спостерігати у  багатьох  розвинених  країнах,  звичайно,  в різних темпах і в різних формах.  Це знають як політологи,  так  і  юристи.  Ми  не можемо погодитися з пропозиціями про відмову від радянської форми народовладдя,  а тим паче з ліквідацією певних ланок Рад /зокрема на рівні областей/ і заміною їх системою уповноважених Президента

- префектами, губернаторами чи ще кимось іншим.

 

     26

 

     Найважливіше завдання на  нинішньому  етапі  ми  вбачаємо  в подальшому   зміцненні   політичної   основи  нашої  державності, зміцненні Рад народних депутатів -  авторитетних  представницьких органів  повновладдя  трудящих,  у  перетворенні  Верховної  Ради республіки на професійний,  постійно діючий  парламент,  який  би виконував  і  законодавчі,  і контрольні функції.  До речі,  така пропозиція цілком співпадав з принципами Декларації про державний суверенітет України.

 

     Саме в    такому   контексті   ми   розглядаємо   можливість встановлення в республіці поста Президента  як  глави  держави  і глави   виконавчої   влади.   Звичайно,   після  прийняття  нової Конституції.  Вважаємо,  що його повноваження мають бути чітко  і вичерпно  окреслені  в  Конституції.  При  цьому  треба виключити будь-які  умови  для   перетворення   президентської   влади   на диктаторський режим.

 

     Повинен сказати,  що  побоювання  і  сумніви  відносно цього досить  виразно  прозвучали  і  на  згаданій   вже   конференції. Висловлюються  вони  при  зустрічах з виборцями,  у вузах,  серед науковців.

 

     Не виглядають переконливими й пропозиції  щодо  перетворення Верховної Ради республіки на двопалатний парламент. Думаю, що нам не  слід  механічно  переносити  на   наш   грунт   організаційні структури,  що  історично  склалися під впливом конкретних умов і традицій в інших країнах.  До  того  ж  можливості  однопалатного парламенту в нашій республіці ще далеко не розкриті.

 

     Хочу принагідне зазначити,  що мене особисто /як,  думаю,  й інших  депутатів/   тривожить   висловлена   вчора   думка,   про необхідність   встановлення   певних   професійних  обмежень  для кандидатів до нового парламенту.

 

     Ми принципово не згодні і з  будь-якими  спробами  розділити права  націй  і  народностей,  надати  деяким з них передусім так званій

 

     27

 

     корінній, як це було сказано,  ширші  права.  Незалежно  від мотиві в,  якими керуються автори таких пропозицій /це можна,  до речі,  зрозуміти/, будь-яке розмежування прав призвело б до того, що фактично були б ущемлені, обмежені в правах представники інших націй і народностей,  які дехто називає нацменшинами.  Це термін, який достатньо скомпрометований ще в культівські часи. Політичні, соціальні наслідки такого кроку передбачити неважко.  Вважаю,  що подібні  пропозиції  несумісні  й з вимогами Загальної Декларації прав людини ООН,  інших міжнародних документів. В жодному разі не слід  допустити  в  республіці будь-якого загострення ситуації на національному грунті.

 

     І ще одне.  Ми вважаємо:  наша Конституція  має  виходити  з того,  що  Українська  РСР є рівноправним членом Союзу суверенних радянських  держав.  Тому  в  Основному   Законі   повинні   бути зафіксовані  відповідні  правові норми,  що визначають її статус, враховують розмежування сфер діяльності відповідно  до  можливого майбутнього Союзного договору. До речі, в проекті Концепції, який подано від імені  Центрального  Комітету  Компартії  України,  це враховано.

 

     Висловлювались нами    й    деякі   інші   зауваження:   про імперативний мандат народних депутатів усіх рівнів,  про місце  і роль  органів  прокуратури у зміцненні законності і правопорядку, про судові органи.  Не можемо погодитися з тим /і я хочу на цьому особливо  наголосити/,  що  до проекту Концепції пропонується ряд додатків.  Ну що це за Концепція з додатками?  Я не  хочу  нікого образити,  але,  на  наш  погляд,  у  цих  додатках  довільно,  з суб'єктивістських  позицій  викладається  точка   зору   на   ряд принципових питань.

 

     Окремо слід  наголосити  на  тому,  що положення Конституції мають підкреслюватися чітко діючими правовими механізмами, які б

 

     28

 

     гарантували неухильне  їх  додержання.  Зрозуміло,  що   без забезпечення  юридичної  і  фактичної  обгрунтованості  правових, передусім конституційних нори не може бути правової держави.

 

     З урахуванням сказаного вношу такі конкретні пропозиції.

 

     Перша. З  принципових  питань,  у  яких  є   розбіжності   в позиціях, визначитися шляхом голосування.

 

     Друга. Оскільки зауважень,  мабуть,  буде багато, і вони, як уже видно з обговорення комісій, серйозні, треба подумати про те, щоб  проект  Концепції  після обговорення передати Конституційній комісії для серйозного доопрацювання з урахуванням не  однієї,  а всіх  пропозицій і наступного внесення на розгляд Верховної Ради. Дякую за увагу. /Оплески/.

 

     ГОЛОВА. Слово надається народному  депутату  Зайцю.  За  ним виступатиме депутат Багров.

 

     ЗАЄЦЬ І.О.,   голова   підкомісії   Комісії  Верховної  Ради Української  РСР  з  питань  економічної  реформи  і   управління народним господарством /Святошинський виборчий округ,  м.  Київ/. Шановний Голово,  шановні депутати!  Сьогодні наша Верховна  Рада складає екзамен, екзамен на свою зрілість, і стає перед світом. І від того,  як ми сьогодні поставимося до нашої роботи,  так ми  і здекларуємо себе серед товариства світового. Мені здається, що ми сьогодні  повинні  стати   з   вами   Орликами,   повинні   стати Вашінгтонами,  повинні стати Джефферсонами, а не думати про якісь свої корпоративні інтереси.

 

     Шановні депутати!  Ми сьогодні ведемо  мову  не  просто  про вдосконалення  системи суспільного буття,  а про закладання основ суспільного

 

     29

 

     буття. Які основи закладемо,  такі й будемо мати.  Тому  під час  закладання основ ми.  думаю,  не маємо права закладати в них якісь паліативи чи якусь  тимчасовість.  Це  модель.  А  до  цієї моделі  буде  шлях,  який  враховуватиме конкретні відмінності чи конкретну ситуацію.

 

     Я вважаю,  що президентська форма правління - це нині  єдино можливий  шлях  виходу  з  кризи,  в якій опинилася наша Україна. Іншого шляху я не бачу. Чому? Президентська форма правління дасть нам можливість реально здійснити розподіл влади. Вона звільняв як законодавчу гілку влади, так і судову гілку.

 

     Якщо характеризувати систему Рад, то сьогодні можна сказати, що система Рад або радянського народовладдя себе дискредитувала і ніколи не реанімує.  Бо тут об'єднані  гілки  влади,  а  отже,  є кругова порука,  кругова відповідальність.  Вводячи президентську форму правління,  ми вводимо або персоніфікуємо відповідальність. І   це   сьогодні   головне.   А   оскільки   ми   персоніфікуємо відповідальність,  то повинні наділити  Президента  відповідними, доспить значними повноваженнями.

 

     Як на  мене,  то я вважаю,  що Президент,  якого обирає весь народ /а саме народ має обирати Президента/,  повинен говорити не від імені держави,  а від імені народу.  Тому що Верховна Рада як сукупність окремих індивідуумів не  може  говорити  сьогодні  від імені  народу,  так  як і Верховна Рада Радянського Союзу не може вирішувати долю України голосуванням /наприклад, про входження чи не входження України до Радянського Союзу/.

 

     30

 

     Я виступаю  за президентську форму правління,  бо нині в нас дійсно велика криза.  І нам погрібна сильна виконавча влада,  яка базується на праві, яка базується на системі противаг, не веде до тоталітарної форми правління. Тоталітарна форма правління виникав саме   тоді,   коли   відсутній   розподіл   влади,   коли  існує корпоративність,  коли  існує  .колегіальність  -  тобто  система радянського народовладдя. І боятися, що президентська форма влади переросте в тоталітарну форму влади - це або просто  не  розуміти суті президентської республіки, або кривити душею.

 

     Я виступаю  за  президентську форму влади й тому,  що це дає можливість формувати вертикаль виконавчої форми влади  до  кінця. Тобто   пронизати  наше  суспільне  буття  якоюсь  єдиною  волею, персоніфікувати відповідальність.

 

     Я розумію, що декого лякає інститут представників Президента на  місцях.  Але  з цим треба згодитися,  якщо ми хочемо створити сильну виконавчу гілку.  Зважте,  шановні депутати,  ще на те, що якщо  ми сьогодні не введемо президентської форми влади і якщо ми будемо боятися представників  нашого  Президента  на  місцях,  то завтра   матимемо   представників  Горбачова.  А  можливо,  й  не Горбачова,  а когось іншого. Ви знаєте, що мова сьогодні ведеться в  Москві про те,  що треба врешті-решт запровадити єдину систему президентської  влади.  Тобто  запровадити  своїх  намісників  на місцях.   Так   що,   шановні  депутати,  вибирайте  -  або  свої представники, обрані народом, або чужі.

 

     31

 

     Говорячи про президентську форму правління,  я маю на увазі, що  це  єдиний  для  нас шлях.  І ось чому.  Коли ми говоримо про парламентську форму правління,  то  розуміємо,  що  вона  виникла шляхом тривалої еволюції.  Я б сказав,  що це унікальна форма, її могла створити цивілізація тільки за якийсь певний проміжок часу. Нині ж у нас немає можливості йти одним шляхом. Ми дійсно творимо зараз нову державу,  тому повинні  врахувати  світовий  досвід  і вибрати найпростішу модель,  яка є в світі, щоб розмежувати гілки влади. І коли мені говорять про те, що латиноамериканські чи інші республіки - це диктаторські республіки,  хоч вони й обрали форму президентського правління,  то це просто від нерозуміння  різниці двох шляхів розвитку.  Якраз Америка й інші держави вибрали форму президентського правління саме  тому,  що  вони  врахували  чужий досвід,   і   тому,  що  не  можна  повторити  шлях  європейських республік.

 

     Навіть Франція,  на яку  тут  посилаються,  відмовилася  від своєї парламентської республіки.  Ви знаєте, що в 1958 році після військової розрухи,  після зруйнування колоніальних структур вона пішла на таку форму, як політичний режим П'ятої республіки. Тобто це фактично був перехід до президентської форми правління.

 

     Ще я хотів би зупинитися ось на чому.  Тут часто  говориться про те, що в Концепції якимось чином розмежовуються права націй і народностей, що винищуються права української нації. Це неправда. І додатки до Концепції самі роз'яснюють людям,  як розуміється ця проблема.  Там чітко написано,  що права  окремої  людини,  права народу  -  це  є комплексні права,  і вони неподільні.  І коли ми говоримо про права людини, то обов'язково розуміємо

 

     32

 

     під ними й права народу.  Коли говоримо про права народу, то розуміємо  обов'язково  і  права  людини.  А  висмикувати фрази і говорити, що там в якесь верховенство прав української нації - це просто свідомо загострювати ситуацію в нас на Україні.

 

     Я вже  виступаю  вдесяте  а  приводу  того,  щоб запровадити інститут громадянства на Україні.  Я  говорю,  що  лише  інститут громадянства   на   Україні   позбавить   нас   оцих  протистоянь національного   характеру.   Одначе   Верховна   Рада   в   особі комуністичної  більшості  весь час відкидав цю мою пропозицію,  а сьогодні висував її  як  аргумент.  Так,  як  сама  вона  висував аргумент  про  небажання  запровадити систему противаг і отримань відносно Президента і говорить,  що ми боїмося диктатора  або  ще когось.  Це неправда.  Я думаю,  що ми повинні бути щирі, повинні розуміти,  що сьогодні ми складаємо  екзамен  на  зрілість  перед своїм народом і перед цивілізацією земною.

 

     А тепер  кілька  конкретних зауважень щодо законопроекту.  Я виступаю,  зокрема,  за двопалатну Верховну Раду.  І виступаю ось чому.  Тому,  що  це,  справді,  певний  розподіл  організаційної роботи.  Що таке, наприклад, Народна Палата /я буду дотримуватися термінології,  яка там введена, хоча вона й не зовсім правильна/? Це  -  люди,  які  обираються  на  три  роки,  вони,  справді,  в представниками   від  людей,  вони  знають  ситуацію,  займаються фінансовими й іншими справами.  А є інша  палата.  Це  люди,  які більше займаються сферою політики,  тому вони обираються на шість років.  Тобто вони якимось чином  віддаляються  від  цих  впливів випадкових  і  працюють  у фундаментальному політичному напрямку. Отже, без цього розподілу ми не зможемо нічого робити.

 

     33

 

     Але я проти того,  як там закладена система цієї  взаємодії, цих  противаг.  Там сказано,  що коли виникають колізії між двома палатами,  то, перегодовувавши, Народна Палата, тобто палата, яке обирається на три роки,  це рішення може,  наприклад,  відмінити, тобто її рішення в остаточним.  Я думаю, що ми повинні йти шляхом узгоджень,  шляхом консенсусу, і такий адміністративний метод тут не  закладати.  Я  також  думаю,  що  наша  Конституція   повинна називатися  так:  Конституція Республіки Україна.  Хай мені хтось скаже,  що таке соціалістичний вибір, а потім будемо говорити про цей  соціалістичний вибір.  І потім будемо говорити про те,  що в доповненні  до  преамбули  в  варіант,  де  сказано,   що   треба засвідчити  свою  вірність радянській формі народовладдя.  Я знаю проект ЦК КПУ, який чітко відстоює президентську форму правління. То давайте, люди добрі, не будемо лицемірити. Якщо ми висловилися за президентську форму правління, то давайте і доведемо це.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Я виключатиму мікрофон. Ніхто не порушив регламенту, Іване Олександровичу, тільки ви.

 

     Слово надається   народному   депутату   Багрову.   За   ним виступатиме депутат Швайка.

 

     34

 

     БАГРОВ М.В., Голова Верховної Ради Кримської АРСР /Нижньогірський виборчий округ, Кримська АРСР/. Уважаемые народные депутаты!  Несколько дней назад в этом зале при открытии республиканской    научно-практической    конференции   на   тему "Концепция и принципы  новой  Конституции  Украинской  ССР"  было сказано о том, что нам надо определить свое место в Союзе, в мире с  учетом  происходящих  процессов,  став  на  путь  формирования суверенной Украины, определить ее перспективы, закрепив все это в будущей Конституции республики.  В моем представлении это, прежде всего,  означает  необходимость  ответить  на  главный,  коренной вопрос:  будем ли мы интегрироваться в мировую  цивилизацию  сами или  же  будем  входить  в  нее в едином Союзе?  Постановка этого вопроса отнюдь  не  риторическая.  Ведь,  как  известно,  Збигнев Бжезинокий  в  своей  книге  "Великий  провал:  рождение и смерть коммунизма в XX веке" заявил о полном крахе Союза.  Правда, Генри Киссинджер более осторожен в своих оценках,  он говорит о кризисе и при этом добавляет:  бойтесь краха Советского Союза,  Запад  не может быть заинтересован в развале Советского Союза.

 

     Глава нынешней  администрации  Буш,  обращаясь  к  студентам Колумбийского   университета,   наставляет    их:    вы    должны экспортировать    наш   опыт   мудрости   свободного   правления, накопленный за два столетия.  Когда обо  всем  этом  думаешь,  то невольно задаешь себе еще один вопрос: может и в самом деле виток истории  завершил  очередной  цикл?  Но  с   одной   существенной разницей.  Теперь  Запад  вместо отрицания всемирно-исторического процесса,   который   назывался   экспортом    социализма,    сам провозглашает  правомерность экспорта идей и ценностей буржуазно- демократического общества.

 

     35

 

     Непонятно вот  только  одно.   Почему   по   данным   опроса общественного    мнения,   проведенного   Парижским   институтом, негативно  относятся  к  капитализму:  в  ФРГ  -   40   процентов населения, в Испании - 45, во Франции - 52 процента?

 

     Вы скажете: к чему эти цифры? Воем ясно, что жить дальше так нельзя.  Согласны?  Нам действительно надо вырваться  из  туляка, подняться   до  уровня  развитых  стран,  сделать,  если  хотите, капитальный ремонт нашего общества.

 

     Но ведь,  думаю, вы должны согласиться со мной, что нем надо мобилизовать все силы и ресурсы для внутренней консолидации,  для достижения общественного согласия,  для модернизации экономики. Є этой  связи напомню:  мировая история однозначно свидетельствует, что игра  на  национальных  чувствах  никогда  не  способствовала положительным  обще  цивилизованным  тенденциям.  Вот  почему  я, несмотря на столь мрачные прогнозы наших оппонентов, убежден, что более  полной  интеграции в мировое сообщество им добьемся,  волн сохраним Союз как Союз суверенных государств.

 

     Крымчане однозначно высказались по  этому  поводу  во  время всесоюзного референдума и опроса.  Кстати,  результаты по второму бюллетеню у нас выше на 5 процентов...  /Товарищ Головатый, я вас очень  внимательно  слушал,  когда вы выступали/.  Так вот я хочу сказать,  что результаты голосования по второму бюллетеню  у  нас выше на 5 процентов,  чем по республике в целом.  Я это умышленно подчеркиваю,  так как считаю этот аргумент более чем убедительным в  ответ  на  всякого  рода попытка обвинить нас во всех смертных грехах.

 

     36

 

     О другой стороны,  тот факт,  что почти 85 процентов крымчан проголосовало  за  второй  бюллетень,  -есть  ни  что  иное,  как признание реальности:  Крымская АССР как  автономное  государство является составной частью Украины.  Для того, чтобы закрепить это в  настоящей  Концепции  и  в  будущей  Конституции   республики, необходимо  решить,  по  крайней  мере,  три вопроса,  касающиеся правового статуса Крымской АССР.

 

     Во-первых, походя из существующей  государственной  правовой практики   построения   взаимоотношений   между   суверенными   и автономными государствами,  нам предстоит определиться,  в  каких формах  они  будут  существовать  -  то ли в договорной,  то ли в конституционной,  то ли в конституционнодоговорной. Последнее нам представляется наиболее оптимальным применительно к формирующейся государственности  Крыма  и  положению  Украины  как  суверенного государства.

 

     Во-вторых, нельзя согласиться с положением проекта Концепции Конституция,  согласно которому Конституция Крымской АССР  должна утверждаться   Верховным   Советом  УССР.  Конституция  и  законы Крымской АССР - это ее прерогатива.  При этом мы не отрицаем, что они   должны   согласовываться   по   принципиальным  позициям  о соответствующими законодательными актами УССР.

 

     И в третьих,  мы просили бы также в законодательном акте /то ли  в  Конституции,  то ли в каком-то особом законе/ закрепить за городом Севастополем /в силу его особенностей,  так же,  как и за городом Киевом/ статус города республиканского подчинения.

 

     Есть у  нас  и  другие  предложения,  которые  мы  внесем  в процессе дальнейшей работы над Концепцией и будущей Конституцией.

 

     Спасибо.

 

     37

 

     ГОЛОВА. Слово надається народному,  депутату Швайці.  За нам виступатиме депутат Мокін.

 

     ШВАЙКА М.А.,   заступник   голови   Комісії  Верховної  Ради Української  РСР  з  питань  економічної  реформі  і   управління народним  господарством  /Золочівський виборчий округ,  Львівська область/.  Шановний Леоніде Макаровичу, шановні народні депутати! Працюючи  вад  новою  Конституцією,  ми  піднімаємося  ще на один щабель у побудові вільної,  суверенної України. У цій навій праці ми повинні використовувати і наш історичний досвід.

 

     Я торкнуся факту,  який нам, українцям, ще треба усвідомити. П'ятого травня 1710 року на Україні була утворена перша  в  світі Конституція.  Такі  події  не відбуваються ні на чому,  на дикому полі.  Грунт для появи української Конституції  підготували  ідеї свобода, якої так прагнув наш народ, козаччина і КиєвоМогилянська академія,  створення якої було б  неможливим  без  Петра  Могили. Творець її - Пилип Орлик.

 

     Практично Запорізька  Січ протягом трьох століть була єдиним на нашій  землі  співтовариством  вільних  людей,  об'єднаних  не силою,  а  бажанням  волі і свободи.  Особливо хочу наголосити на величезному значенні для розвитку суспільно-політичної  думки  на Україні  козаччини.  Під  безпосереднім  впливом Запорізької Січі український народ  в  особі  вигнаних  козаків  розробив  реальну модель   вільної   незалежної  держави,  заснованої  на  визнанні природного права людини  і  народу  на  свободу,  самовизначення, виробив  ще  не  знані  в  Європі демократичні засади суспільного життя,  затвердив виборність усіх державних посад знизу  доверху, прийняв нечуване у феодальному

 

     38

 

     суспільстві рішення   про   соціальне  забезпечення  убогих, удовиць І сиріт тощо.  Французькі просвітителі ще не наважувалися на  розробку  таких  поміркованих  ідей.  У  параграфах  12  і 13 розглядаються права міст і проблема торгівлі,  у 16 - деякі  ідеї торгівлі.  Ми багато говоримо зараз про перехід до ринку, тоді як наші предки фактично цією справою вже займалися.

 

     На Україні,  коли вона приєдналася до Росії,  в  1654  році, буди всі ознаки розвитку буржуазних відносин.  Приєднання України до  феодальної  Росії  повернуло  нас  назад  до   середньовічних порядків і відродження кріпацтва. Наслідком перериву цих процесів є те, що ми досі не можемо вийти із темряви.

 

     Ми пишаємося  високим  рівнем  державного   мислення   наших прабатьків.  Багато істориків вважають цей документ найяскравішою Конституцією світу.  І не без  підстав.  Це  найстаріша  в  світі Конституція /від нашого народу старанно приховувався цей важливий документ/.  Вона додасть самобутності нам, впевненості в тому, що ми  нарешті  побудуємо  вільну,  суверенну державу.  Вона повинна зайняти відповідне місце в самосвідомості нашого народу. Коли б у преамбулі  поданої  комісією  Концепції  нової Конституції все це було висвітлено, ми б до кінця зрозуміли, як визначив би народний депутат Яворівський, -що ж це ми за народ такий.

 

     Тепер торкнуся деяких прав і свобод нашого народу, і в першу чергу, економічних.

 

     Експеримент по ощасливленню людей за  допомогою  позбавлення їх майна провалився. Людина без майна - це раб. Усі майнові права узяв у свої руки центр і не  хоче  їх  нам  повернути.  Як  легко єдиним  підписом  Брежнєва  в  1965  році  підприємства провідних галузей були відібрані центром у нас,  так само  легко  їх  треба повернути нам. Треба максимально обмежити адміністративне

 

     39

 

     втручання в   усі  справи  господарських  керівників.  Треба надати їм повну свободу в управлінні промисловістю.  Це  дароване право   управляти   самостійно,   навіть   без  права  володіння, підштовхнуло б до раціонального використання  ресурсів,  розвитку конкуренції, до економічного відродження, процвітання.

 

     Після того,  як  економіка  стане на ноги,  їй потрібно буде здійснити новий ривок до удосконалення.  Тоді черга  дійде  і  до приватизації,  вільного  підприємництва  і  так далі.  Гадаю,  що протягом певного  часу  Україна  могла  б  ще  успішно  піднімати економіку і при широкому функціонуванні державного сектора.

 

     Туманним в   положення  Концепції  про  фінансово-банківську систему.  Національний банк України не може бути вищою  кредитною установою.   Кредитна   система   повинна   базуватися   лише  на комерційних банках.  Національний банк повинен забезпечувати лише правове  регулювання  їх  діяльності.  На Україні є певний досвід вирішення цих питань. Скажімо, я особисто протягом багатьох років займався проблемами комерційного кредиту.

 

     І нарешті  хотів  би  ще висловити свої міркування з приводу єдиного підходу.  Я гадаю, що ми ще ніколи не були так близько до мети  об'єднання  всіх  наших  зусиль  в  ім'я  побудові  вільної України, і нехай чвари міжпартійні, інші не роз'єднують нас.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВА. Слово надається народному депутату  Мокіну.  За  ним виступатиме депутат Павличко.

 

     40

 

     МОКІН Б.І., ректор Вінницького політехнічного інституту /Ленінський виборчий округ, Вінницька область/. Шановні депутати! У мене запалення голосових щілин,  тому я буду говорити тихо.

 

     У математиці  в  клас  задач,  як!  називаються   некоректно поставленими,  Для цих задач характерно те,  що якщо вихідні дані точні, то тоді розв'язок буде також точним, якщо у вихідних даних в  збурення  або  закругляються  якісь  похибки,  то  тоді  можна одержати будь-яке рішення,  яке на 100 відсотків відрізнятиметься від того, що в насправді.

 

     Так от, історія показала, що якраз соціалістичний вибір - це є  некоректно  поставлена  задача.  Якби  у  нас  було   ідеальне суспільство,   якби   всі   люди  були  ідеальними,  тоді  дійсно ценайкращий лад,  але оскільки  ми  маємо  справу  з  конкретними людьми,   то  конкретні  люди  в  умовах  соціалістичного  вибору приходять зовсім не до того, на що сподівався основоположних цієї теорії.

 

     Давайте згадаємо   історію.   Володимир  Ілліч  Ленін  двічі змінював реалізацію соціалістичного вибору. Потім нам сказали, що це  він  робив  спочатку  під  впливом  Троцького,  а потім - під впливом Бухаріна.  Сталін сказав, що ось саме так, як він вважав, треба  реалізувати  соціалістичний  вибір.  Тридцять років так ми йшли, за цим вибором. Потім Хрущов сказав: ні, не так. Все саме я виведу  вас на прямий шлях до комунізму Потім нам Брежнєв вказав, що Хрущов теж помилявся. Потім були наступні вожді, і врешті-решт зараз  нам  знову  кажуть,  що  Горбачов  теж  обрав  не той шлях реалізації соціалістичного вибору.

 

     41

 

     Таким чином,  і  надалі  немає   гарантії,   що   реалізація соціалістичного  вибору не заведе нас у глухий кут.  Тому що,  як кажуть інженери,  чи вправо,  чи вліво ідуть збурення,  але  крен залишається  той  самий,  тобто  сама  ідея  реалізується за цими варіантами.

 

     Коли інженер  ставить  експеримент  і   одержує   негативний результат,  то  він  відмовляється  від  цієї  теорії  і  ставить експеримент  на  основі  іншої  теорії.  Ми  ж  уже  поставили  б експериментів, весь час одержуємо негативний результат і однаково ставимо черговий експеримент  на  ту  ж  саму  тему,  за  тією  ж теорією.

 

     Тому я вважаю, що не можна в основний наш документ закладати обов'язково соціалістичний вибір, треба йти до постіндустріальної держави,  треба  відмовитися  уже  від  цих  понять  "соціалізм", "капіталізм".  Є поняття "постіндустріальна  держава".  Я  наведу кілька цифр.

 

     Ось при  соціалізмі той,  хто вмів працювати і добре працює, одержує 300 карбованців.  Той,  хто не вміє працювати або  ледар, одержує 200.  Усі вони зайняті,  але той,  хто вміє працювати, не зацікавлений  в  тому,  щоб  добре  працювати,  тому  що  він  не заробляє,  як  належить.  І  держава за рахунок прибутків від цих двох має 65 карбованців до бюджету за рахунок податків.  У той же час  в пост індустріальні й державі за ту ж саму працю нормальний робітник високої кваліфікації одержуватиме дві з половиною тисячі карбованців,  і  за  рахунок  податків держава а нього матиме 650 карбованців.  Якщо тому,  хто не вмів працювати або ледарю,  вона заплатить 500 карбованців для того, щоб він утримував свою сім'ю, то і державі ще залишиться 150,  тобто вдвічі більше, ніж від тих двох.  І в той же час вдвічі більше одержить той робітник,  якого природа не наділила талантом чи він просто не вмів

 

     42

 

     або не хоче працювати. І, таким чином, усім буде краще, коли буде ось така система.

 

     Але я  ще  хотів  би  нагадати,  що  кажуть соціологи.  Вони кажуть,  що тих,  які дурні, які не вміють і не хочуть працювати, приблизно  10  відсотків.  І  якщо додати тих,  які хочуть тільки розподіляти,  це становитиме приблизно 25 відсотків. Таким чином, інтереси   25   відсотків  стоять  над  інтересами  75  відсотків населення.  Якщо ж ми підемо,  припустимо, до пост індустріальної держави,  то тоді із тих 10 відсотків,  що ледарі, ще 5 відсотків все-таки  працюватимуть.  Із  10  відсотків  дурнів  ще  5  також знайдуть  своє  місце.  І  навіть  з  тих,  що розподіляють,  2,5 відсотка теж інтегруються.  Таким  чином,  тільки  12,5  відсотка треба буде утримувати.  Тоді від тих 650 карбованців, що йдуть за рахунок   податків,   потрібно   буде   тільки   восьму    частку відраховувати  на  утримання  тих,  що  не  вміють  або не хочуть працювати.  Це становитиме 80 карбованців. І тоді 570 карбованців держава  матиме  на  те,  щоб утримувати,  давати нормальні умови життя   Радянській   Армії,   Міністерству   внутрішніх    справ, пенсіонерам,   студентам   та   іншим,   яких   треба  з  бюджету підтримувати.

 

     Таким чином,  постіндустріальна держава  -  це  зовсім  інша держава,   несоціалістична,   яка   має   можливість   соціальної справедливості  дати  більше.  І  якщо  соціалізм  розглядати  як соціальну  справедливість,  то  в пост індустріальні й державі її набагато більше.  І саме таким шляхом треба йти. А то у нас, якщо ми  будемо  постулювати далі,  то це не клас робітничий і не клас селян є гегемоном,  не на користь цим  класам  у  нас  побудована держава, а якраз на користь класу тих, яких я називав.

 

     І друге,  на  що я хотів би звернути вашу увагу.  Сьогодні в нас українці в Галичині - це не ті ж самі українці, як у Криму,

 

     43

 

     і не такі ж самі,  як у Харкові чи  Донбасі.  У  них  різкий соціальний досвід, у них різне ставлення до релігії, до політики, до партії і таке інше.  Вони,  так би мовити,  в часі  на  різних проміжках  стоять.  І тому було б набагато краще,  мені здасться, для того,  щоб наша  держава  нормально  функціонувала,  все-таки зробити  земельний устрій нашої України.  І,  між іншим,  за цими відмінностями буде тільки одинадцять регіонів,  а не 25 областей. Ми  в два з половиною рази скоротимо бюрократичний апарат і число депутатів в два з половиною рази буде менше.  І в той же  час  ми зможемо   нормально   побудувати   там   закони  місцеві,  закони загальноукраїнські, які будуть обов'язкові. А то ось ми для Криму зробили  виняток,  для  інших  регіонів  не  робимо.  І  це  буяє призводити до,  так би мовити,  протиріч.  Я думаю,  що земельний устрій  нас би всіх,  як то кажуть,  примирив би і не розвалив би держави.  Я не вважаю,  що,  скажімо,  Німеччина чи Канада  -  це держави,  які,  так би мовити,  це сильні,  тому що вони утворені дещо по-іншому. Тому я хотів би наголосити на оцих двох моментах. Задумайтесь, будь ласка, перш ніж голосувати. Дякую.

 

     ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Павличку.  За ним виступатиме депутат Марченко.

 

     ПАВЛИЧКО Д.В., голова Комісії Верховної Ради Української РСР у  закордонних справах /Збаразький виборчий округ,  Тернопільська область/.  Шановний  Леоніде  Макаровичу,  шановні  депутати!   Я виступаю  від імені демократичної фракції парламенту.  Мій виступ так само узгоджений з президією Демократичної партії України.

 

     44

 

     Документ, який сьогодні обговорюємо,  визначить найважливіші прикметності   майбутнього   суспільства  України,  міру  й  стан державності   нашого   народу,   характер   його    громадянської свідомості.  Отже,  від  нас  залежить,  чи буде наше суспільство демократичним,  чи зоставатиметься тоталітарним,  чи  державність народу  України буде справжньою,  чи носитиме вона далі при своїх бучних назвах всі ознаки коленій, чи наша свідомість виказуватиме духовну  велич  вільної  людини,  чи  будемо  й  надалі  рабами з "укритою злістю, облудливою покірністю".

 

     Автори Концепції нової  Конституції  України  розуміють,  що їхнє  творіння може бути задумане як хартія,  котра повинна діяти протягом століть,  і знають - їм випала честь писати  закони  для вільного народу.  В Концепції врахований успішний досвід західної демократії,  одначе,  вона не в копія чиєїсь думки,  не  маска  з чужого обличчя,  а живий образ, оригінальна мисль, де національне й загальнолюдське лише в одній матерії.  Це  видно  насамперед  в ідеї  президентської  республіки,  до  якої  підводить українська гетьманська  традиція,  запорізька  демократичність,  що  знайшли відображення ще в конституції Пилипа Орлика.  На ті часи західний світ перебував ще в кліщах монархічних режимів -  там  правителів на  відміну  від  України  ніхто  не  обирав  - вони могли тільки народжуватися.

 

     Опонентам президентської  республіки,  всім,   хто   боїться нового   культу  особи,  варто  збагнути,  що  пропонована  влада Президента  буде  обмежена  багатьма  законодавчими  механізмами, Конституцією,  Верховною Радою,  нарешті,  тим,  що він може бути обраний лише на два строки, отже, не матиме можливості обернути

 

     45

 

     своє правління   у   феодальну   диктатуру.    На    користь президентської республіки говорить не тільки наша давня традиція, не тільки добробут і  цивілізація  світових  держав  з.  подібним правлінням,  не тільки події в сусідніх нам країнах,  які подібно до неї шукають виходу з тенет командно-адміністративної  системи, але й той незаперечний факт, що держава - це велике господарство, котрому потрібна стратегічна спрямованість. Державні лідери були, є й будуть,  бо цього вимагав природа суспільства.  А ця природа, до  речі,  схожа  на  нормальну  людську  натуру,   вона   прагне продуманості,  націленості в майбутнє, порядку? Вона не хоче бути хаосом, а жадає бути організованою цілісністю, гармонією.

 

     Певна річ, Президент повинен обиратися всім народом, бо лише тоді він зможе бути справжнім виразником інтересів усього народу, його  дії  та  відповідальність  лише   тоді   наберуть   справді державницького змісту.

 

     Отже, президентська  республіка  -  це  те,  що  ми  повинні підтримувати, і, виходячи з цього, слід виробити гнучке поєднання місцевого   уряду  з  представниками  Президента,  що  зовсім  не послаблюватиме  Радянську  владу  на  місцях,  а  навпаки,   буде зміцнювати її.

 

     Щодо двопалатного   парламенту  -  це  питання  ще  потребує аналізу.  Відверто кажучи, і тут я незгодний з товаришем Мокіним, ми  повинні  твердо  виступати  проти  всього,  в чому є або може з'явитися завтра зародок федеративного устрою України.

 

     В Концепції яскраво прочитуються нові права,  яких  не  було раніше   та  й  не  могло  бути  в  сталінській  чи  брежнєвській "найдемократичнішій у світі Конституції". Це право на вибір місця проживання,  право  виїзду зі своєї країни і повернення до неї на постійне місце життя,  право на екологічно чисте  середовище.  Та серед   нових   прав   -   найголовніше:   право   на   створення багатопартійної

 

     46

 

     суспільності.

 

     Якщо не вдасться тепер здійснити  мрію  століть  -  не  лише проголосити   незалежну  Україну,  а  й  зробити  її  суверенітет реальною виною,  то це обов'язково вдасться зробити в  результаті розвитку  демократії,  політичного  плюралізму,  фундаменти якого закладені в Концепції нової Конституції України.

 

     Ідея повної   незалежності   -   істина,   що   все   глибше усвідомлюється народом,  і до неї неодмінно дійдемо, якщо йтимемо шляхами правди й демократії.

 

     Відкриваючи дорогу до  єдності,  як  основи  держави,  котру багатонаціональне громадянство, весь народ України, може осягнути лише за умов  існування  різних  партій  -  іn  plurі  bus  unum, майбутня  Конституція  повинна створити неподоланні перешкоди для того,  щоб жодна партія не мала змоги обернути  державу  на  своє знаряддя, на машину ідеологічного впливу на слухняну кріпачку, що не тільки дає  хліб,  а  ще  й  приспівує  до  обіду  вельможному партапаратові.

 

     Зрозуміло, будуючи    незалежну,    демократичну    державу, намагаючись стати повноправним  членом  світового  співтовариства націй,   дбаючи  про  зростання  свого  міжнародного  авторитету, Україна не може записувати у своїй Конституції,  що  вона  є  або хоче  бути  членом  якоїсь унітарної конструкції,  якогось союзу, який позбавить її бодай частини суверенітету.

 

     47

 

     Союзи держав - не предмет Конституції. Такий запис суперечив би нормам міжнародного права,  а головне - докорінним інтересам і волі нашого народу.  А народ України, як ви знаєте, висловився не за  союзну  державу,  а  за  Союз  незалежних  держав  на засадах Декларації про суверенітет України.

 

     Цілий світ знає,  що в нас немає ні  валюти,  ні  армії,  ні митної служби,  що ми не маємо контролю над своєю територією,  що переважна більшість промислових об'єктів України належить не нам, але  навіть  за  такої  ситуації  ми  намагаємося виставляти свою напівілюзорну державність,  як щось живе  і  реальне.  Якщо  нова Конституція не призведе до кардинальної зміни в цих питаннях, нас чекає  не  визнання  держав,  а  їхня  /згадайте   пані   Тетчер/ поблажлива  щонайбільше  або співчутлива усмішка.  А далі - повна ізоляція,  занепад,  втрата навіть такої ліліпутячої державності, яку маємо сьогодні.

 

     З альтернативних  питань  майбутньої Конституції виділяються ще два  -  про  соціалістичний  вибір  та  про  роль  і  завдання прокуратури.  Я  зробив би таку репліку,  ще Бісмарк говорив,  що якщо хочете будувати  соціалізм,  то  виберіть  країну,  якої  не шкода.  Той же Бісмарк запровадив страхування на випадок хвороби, пенсійне страхування,  страхування від нещасного випадку. Де було зроблено більш як сто років тому, коли наші будівники і теоретики соціалізму вчилися в гімназіях.

 

     Я стою на тому,  що в Конституції  не  повинно  бути  жодних ідеологічних   установок.   Політичний   лащ,  той  прокурорський соціалізм,  якому ми віддали немало праці,  який ревно  будували, виявився жахливою великодержавною пасткою для народів. Він знищив душу і землю України, призвів до чорнобильської катастрофі.

 

     48

 

     Краще без  заздалегідь  вимучених  догм   будувати   гуманне суспільство,  йти від практики до теорії,  а не навпаки.  Основою формування   такого   суспільства   мав   бути   не   абстрактний соціалістичний  вибір,  а  соціальна справедливість,  яка можлива лише за  обставин  вільного  політичного  і  економічного  життя, забезпечення свободи особистості.  Як ми переконалися, чекаючи на здійснення  пророцтв  Микити  Хрущова,  духовний  та  економічний розвиток суспільства спланувати наперед неможливо.

 

     Щодо завдань    прокуратури,   то   якщо   вони   й   надалі суперечитимуть принципам незалежності суду,  годі сподіватися  на справедливе  вирішення  конфліктів  між державою та громадянином. Треба розбавити прокуратуру антидемократичних функцій,  котрі  їй нав'язав великий кремлівський Торквемада.

 

     На засіданні  Конституційної  комісії  я  захищав таку назву нашої держави:  Українська Демократична Республіка.  Я виходив  з традиції,  з  назви  УНР,  з того,  що демократія -головне,  чого прагнемо  і  чому  вчимося  на  крутому  повороті  історії.   Але сьогодні, думаю, треба дивитися за поворот.

 

     Назва "Українська   Демократична   Республіка"   може   бути замінена одним словом "Україна". Більшість країн світу саме так і називаються.  -одним  словом.  Все,  що треба сказати про устрій, скажемо в преамбулі до Конституції,  а те,  що неможливо до кінця висловити словом, буде завжди для нас у слові і звуках - Україна! /Оплески/.

 

     ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Марченку.  За ним виступатиме депутат Косів.

 

     49

 

     МАРЧЕНКО В.Р.,    начальник   відділу   Романського   заводу автоматичних  телефонних  станцій  /Романський  виборчий   округ, Сумська  область/.  Уважаемые  депутаты!  Большая честь выступать после Дмитрия Васильевича  Павлычко,  хотя  мы,  к  сожалению,  и расходимся с ним по некоторым положениям.

 

     Сегодня ровно  год,  как  мы работаем в парламенте.  За этот период мы приняли достаточно большое количество законов,  которые по-разному оцениваются нашими избирателями и оказывают, вероятно, неоднозначное воздействие на положение дел в республике.  Но ни у кого  из нас не вызывает сомнения то,  что сегодняшняя дискуссия, результатом которой будет принятие Концепции,  а в  дальнейшем  и Конституции  республики,  в  конечном итоге определит лицо нашего парламента, о котором будут говорить не только наши современники, но и представители будущих поколений. И это понятно, потому что и сама Конституция, которую мы должны принять, необычна. Она должна определить  перспективу развития нашего народа в это переломное и неоднозначное время.  В этой связи  я  хотел  бы  высказать  свои предложения  по  некоторым наиболее кардинальным,  на мой взгляд, положениям документа, который мы обсуждаем.

 

     По специальности я  конструктор  радиоаппаратуры.  Последние пять   лет   руководил  отделом  по  разработке,  изготовлению  и внедрению  новой  техники  на  заводе   телефонных   станций.   В результате   работы   и  под  воздействием  проблем,  с  которыми сталкивался,  У меня сформировалась убежденность в  необходимости не  просто  коррекции,  а  глубоких  качественных  и  структурных изменений существующей системы власти и социально-экономических

 

     50

 

     отношений. Отторжение   производством    научно-технического прогресса,   талантов   и   желания   производительно  трудиться, отсутствие  механизма  справедливого  распределения   результатов труда,  его  наемный  характер  у  государства,  обреченность  на неудачу искателя истины подтверждали,  по сути, противоположность провозглашаемых  положений  существующей  Конституции  и реальной действительности. Это в конечном итоге и привело к экономическому и политическому кризису.  Нашу задачу, уважаемые депутаты, я вижу в принятии такой Конституции,  которая позволила бы построить  на Украине  правовое государство с эффективно работающей экономикой, в центре которого находился бы раскрепощенный  труд,  творческий, свободно мыслящий человек.

 

     Как член   Конституционной   комиссии,   вижу  положительные стороны предложенной Концепции.  Но в чем ее уязвимость?  На  мой взгляд,  она  в  отсутствии  стержневой  идеи,  которая  могла бы определить общую направленность  этой  структуры  государственной власти, которую мы должны конституционно закрепить.

 

     Первая позиция  в  этой связи для нас понятна и ни у кого не вызывает сомнений - это  экономическая  самостоятельность  нашего суверенного  государства.  Во  всех  проектах  этот  момент нашел принципиальное одобрение. Но есть другой аспект данной проблемы - что  мы понимаем под этой самостоятельностью,  по какому пути она должна развиваться?  Вот на этот принципиально  важный  вопрос  в проекте,  подготовленном рабочей группой,  ответа я не нашел. Это одна из причин, по которой я голосовал "против".

 

     51

 

     Что в этой  связи  хотелось  бы  предложить?  Я  внимательно изучил  конституции целого ряда стран и хочу процитировать первую статью  конституции  Италии,  которая  мне  наиболее  импонирует. "Италия  - демократическая республика,  основывающаяся на труде". Итальянская конституция в такой постановке  вопроса  не  является исключением.  Поэтому мне представляется,  что эта мысль могла бы занять столь весомое место и в Конституции Украины.

 

     Вы знаете, какие споры ведутся у нас вокруг того, стоит ли в Конституции употреблять понятие "социализм" и раскрывать характер политического   устройства   общества.    Это    тоже    проблема направленности  Конституции.  В  этой  связи  я  процитирую  одно положение второй статьи конституции  Португалии,  где  говорится: "Целью демократического государства является обеспечение перехода к социализму путем  создания  условий  для  осуществления  власти трудящимися".

 

     Теперь о  собственности  как  основе  экономической  системы общества.  Мы закрепили в  Законе  о  собственности  положение  о равноправном  развитии  ее  многообразных  форм,  и  это отражено проектом Концепции.  Но вместе с  тем  и  в  нашем  законе,  и  в предлагавшие   проектах   Концепции   Конституции   не   отражено принципиальной важности положения о социальной функции  тех  форм собственности,  которые будут получать у нас развитие. А ведь эта проблема   связана   с   проблемой   исконных   интересов   наших избирателей, людей труда, для которых важен не сам по себе вопрос о форме собственности,  а то,  как она работает на человека,  как удовлетворяет потребности каждого из нас.

 

     Я думаю,  что  эта  проблема  также должна найти отражение в Основном  Законе   нашей   республики.   Кстати,   на   заседании Конституционной комиссии я предложил внести это в Концепцию,  но, к сожалению,

 

     52

 

     оно не было внесено в проект.

 

     В заключение хочу высказать свою точку зрения по  нескольким совершенно   конкретным  позициям,  которые  хотел  бы  видеть  в Концепции Конституции.

 

     При введении   института   президентства    в    Конституции необходимо   предусмотреть   механизм,   который   бы   обеспечил подконтрольность Президента Верховному Совету.  При этом  главная задача  должна  состоять  в том,  чтобы ми не разрушили структуру Советов.  Более  того,  я  сторонник   того,   чтобы   для   этой демократической  структуры  народовластия найти пути ее усиления, используя самые различные рычаги,  в том числе  и  прямые  выборы председателей Советов.

 

     Не вижу  необходимости  переходить  к двухпалатной структуре парламента,   так   как    для    этого    нет    соответствующих национальнотерриториальных   образований   и  других  объективных причин.  Думаю,  что это только усложнит работу парламента,  а  в результате ее эффективность будет ниже. В то же время поддерживаю идею профессионального парламента в составе 250 депутатов.

 

     Народных судей,   считаю,   необходимо    выбирать    прямым голосованием избирателей.  Думаю,  необходимо также закрепить как более демократичное право избирателей отзывать депутатов, то есть императивный мандат депутатов всех уровней.

 

     Хотел бы   обратить  внимание  на  раздел  ІІІ  предложенное Концепции  и  расширить   перечень   категорий   лиц,   требующих социального  обеспечения.  И  думаю,  что рабочая группа могла бы обратить внимание на статью 21 конституции  Греции,  где  к  этим категориям   относятся   многодетные   семьи,  инвалиды  войны  и невоенного времени,  жертвы войны,  вдовы,  сироты  войны,  лица, страдающие     неизлечимыми    физическими    или    психическими заболеваниями.

 

     53

 

     Из предложенных  концепций  положениям   моей   предвыборной программы  наиболее  полно  отвечает Концепция новой Конституции, предложенная  Компартией  Украины.  Я   поддерживаю   предложение Леонида   Макаровича,  что  процедуру  принятия  Концепции  новой Конституции   необходимо   провести    после    голосования    по принципиальным вопросам,  обобщенным,  подготовленным и внесенным на сессию Верховного Совета Конституционной комиссией.

 

     Спасибо.

 

     ГОЛОВА. Слово  надається  народному  депутату   Косіву   від депутатської  групи  "Незалежність".  За  ним виступатиме депутат Потебенько.

 

     КОСІВ М.В., заступник голови виконавчого комітету Львівської обласної Ради народних депутатів /Пустомитівський виборчий округ, Львівська область/. Є у Тараса Шевченка такі рядки: "Чи діждемося Вашингтона з новим і праведним законом, а діждемося таки колись". Можливо,  ми з вами зараз не маємо такої однієї  особистості  тут серед нас,  яка б стола Вашінгтоном. Але ми всі разом можемо дати народові нашому новий і праведний закон.

 

     У нас не було спраги за це?  рік,  що минув,  важливішої ніж та,  яку  ми  сьогодні обговорюємо:  Концепція ново!  Конституції України.  Мета  будь-якої  Конституції  полягає   в   тому,   щоб організувати   народ   у   державу,  організувати  суспільство  у відповідні державні форми його існування.  Тому я гадаю, що назву нашої Конституції потрібно давати за назвою самої держави. І вона має називатися просто: Конституція України.

 

     54

 

     Що стосується   характеру   цієї   держави   /л   ніхто   не сумнівається,  що вона має бути республікою/,  то її характер має бути визначений у преамбулі.  Я гадаю,  що  соціалістичний  вибір народу  України  /про  це  тут уже багато говорилося/ є історично неправомірним.  Хто знає хоч трохи історію 1917-1920  років,  той прекрасно знає,  що в нас тут була Українська Народна Республіка, а у Західній Україні була Західно-Українська Народна  Республіка, які  22  січня 1919 року в Києві,  на майдані собору Святої Софії проголосили акт злуки.  І це був вибір  народу,  А  те,  що  було потім,  то  було  анексією і агресією.  І ніякого соціалістичного вибору народ не робив,  йому його нав'язали.  Але я зараз маю  на увазі  не  тільки історичні ретроспекції.  Справа в тому,  що нас усіх учили /а ми всі вчилися  політекономії/,  що  основою  основ соціалістичного   вибору   є   суспільна   власність   на  засоби виробництва, яка буцімто позбавляє того, про що говорив Станіслав Іванович,  тобто експлуатації людини людиною.  Але ж експлуатація людини державою виявилася абсолютно нічим не кращою, а навпаки, в сто разів гіршою.

 

     Ми зараз  допустили,  що  власність стала багатоструктурною. Згідно  з  прийнятими  законами  і  згідно  з  проголошеною  нами Декларацією  про суверенітет у нас право на існування тепер має і приватна власність,  зокрема і на засоби виробництва.  Отже,  вже таким  чином  ми  з  вами  зруйнували  чистий  соціалізм  у  його марксистському розумінні. Тому говорити про марксистський вибір у нашій державі в неможливим.

 

     Основа основ  будь-якої держави - це її неподільне володіння територією.  Будь-яка держава починається з власної  території  і власних кордонів. Кордонами для нашої держави будуть наші

 

     55

 

     митниці. Закон   про   митну  справу  ми,  слава  богу,  вже прийняли.  Що стосується самої території, то ми маємо проголосити неподільну   власність   на  всю  нашу  землю,  в  тому  числі  і чорнобильську. І це не є якась національна примха чи національний патріотизм,  це  -  питання життя або смерті.  Якщо ми не станемо повноправними господарями на власній землі,  то дуже скоро нас не потрібно  буде  примусово депортовувати в Сибір.  Ми самі з нашої землі будемо втікати,  бо  внаслідок  екологічної,  радіоактивної забрудненості наші унікальні чорноземи,  наші вічнозелені Карпати стануть просто непридатними для життя.

 

     Економічний потенціал у республіці теж має бути весь  взятий у  підпорядкування  нашої  Верховної  Ради,  він  має  бути нашою республіканською власністю.

 

     Що стосується  Збройних  Сил.   Це   ще   одна   прерогатива державності.  І  я  не можу погодитися з тим,  що Збройні Сили на Україні зводяться тільки до внутрішніх  військ.  Ми  з  вами  уже прийняли   три   закони   про   проходження   військової  служби, особливість осіннього набору в тому, що всі, хто не бажав служили за  межами  республіки,  залишилися служити на Україні.  Так буде проходити і цьогорічний весняний набір.  Ще два набори,  і ми  на Україні будемо мати республікансько-територіальні Збройні Сили. І ми уже сьогодні повинні думати про те,  яким же буде командування цих  Збройних Сил.  І,  взагалі,  яка буде структура цих Збройних Сил.

 

     Я не торкаюся тут стратегічних військ,  бо, очевидно, згідно з  проголошеними  нами  без'ядерними  намірами  стратегічні  сили Україні не будуть потрібні.  Очевидно, вони залишаться спільними. Цілком  можливо,  що  ми на них будемо робити якісь відрахування. Щодо   введення   національної   валюти.   Це   теж   прерогатива державності,

 

     56

 

     яка може забезпечити Україні незалежність.

 

     Я не   зможу   погодитися   з   тим,  що  гарантування  прав українській нації  і  представникам  інших  національностей,  які живуть  на Україні,  веде до розбрату.  Не погоджуюся,  що термін "національні меншості" є  чимось  таким,  розумієте,  образливим. Нічого подібного. Цей термін вживається в усій світові? практиці, нинішнього року цьому питанню навіть  буде  присвячено  засідання ЮНЕСКО.

 

     Якщо ми  створимо  інститут  громадянства  на Україні,  якщо кожна  людина  буде  мати  однакові  права  незалежно  від  своєї національності, то ніяких ущемлень національних прав допустити ми не зможемо.

 

     Відстоюю також президентську республіку.  Це,  як  уже  було сказано,  -в  традиціях  нашого народу.  Тільки вибори Президента повинна проводити  не  Верховна  Рада,  він  має  обиратися  всім народом і після затвердження Конституції.

 

     Двопалатна система  викликав  у мене сумнів,  тому що Палата Представників  при  цій  іншій  розкладці  політичних  сил   може опинитися  в  руках якоїсь певної,  а зрештою,  цілком конкретної політичної сили, отієї, яка і є ще досі керівною і спрямовуючою в багатьох областях.

 

     Що стосується  поділу на місцеве самоврядування через вибори Рад на базових рівнях і адміністративну місцеву владу в областях, які   затверджує   Президент,   то,   я  гадаю,  до  цього  варто прислухатися.

 

     Я тільки ось прослухав виступ  народного  депутата  з  Криму Багрова. Він говорить, що Конституцію Криму ми, Верховна Рада, не маємо права,  так би мовити, затверджувати. А от депутація Криму, яка  в  дуже  чисельною,  участь В обговоренні і нав'язуванні нам своїх концепцій бере.

 

     Це все ж таки, товариші, якийсь абсурд. /Шум у залі/.

 

     57

 

     Що, не  подобається?  А  я  вважаю,  що  ми   поки   що   до федерального устрою українських земель не доросли. Ми є настільки різними людьми.  І це правда, що ви кажете, Борисе Івановичу. Але що  стосується  нас,  галичан,  то  хоч  учора  генерал  Бандурка випробував міць своїх змонівців на  наших  спинах  галицьких,  ми все-таки   виступаємо   за  спільність,  за  Українську  унітарну державу.

 

     І останнє.  Гадаю,  що   основні   концепції   нашої   нової Конституції мають бути винесені на референдум.

 

     ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Потебеньку. Після перерви виступатиме депутат Шишкін.

 

     ПОТЕБЕНЬКО М.О.,  Прокурор  Української  РСР   /Ново-бузький виборчий   округ,   Миколаївська   область/.   Шановні  депутати! Прийняття нової Конституції України  -  найвідповідальніший  етап становлення  нашої  держави.  У  центрі уваги закону,  безумовно, повинна бути людина,  а вся діяльність  державних  і  громадських інститутів  має  бути  спрямована  на  те,  щоб  права  і свободи громадянина реально захищалися законом.

 

     На цьому шляху Верховна Рада республіки зробила певний крок, прийнявши  Декларацію  про  державний суверенітет України.  Якраз Декларація і  повинна  бути  першоосновою  Конституції,  на  якій базуються всі інші закони.

 

     У Конституційній    комісії,   утвореній   Верховною   Радою республіки,  Концепція  нового  Основного   Закону   неодноразово обговорювалася   з   різних  позицій,  в  основному  розглядалися проекти, представлені робочою групою. Але ж поданий від імені

 

     58

 

     Конституційної комісії Верховної Ради УРСР  останній  проект Концепції   нової  Конституції  є  ряди  випадків  не  відповідає пропозиціям,  що висловлювалися  під  час  обговорення  більшістю членів комісії.

 

     Тому, насамперед,  вважаю,  що у Верховній Раді до прийняття всіх положень Концепції  Конституції  повинні  підійти  виважено, будь-які пристрасті в цій справі корисними не будуть.

 

     Якщо говорити про своїх виборців, то їх одностайна точка зору

- прийняти такий Основний Закон, який закріпив би радянську форму народовладдя.

 

     Щодо правового  механізму забезпечення виконання Конституції і законів республіки. Опрацьовуючи це питання, Прокуратура досить уважно до нього поставилась.  З метою більш глибокого вивчення та обговорення  цієї  проблеми,  пошуку  кваліфікованої  колективної думки проведена науково-практична конференція а питання Концепції нової Конституції за участю голів окремих комісій Верховної Ради, провідних  працівників  Інституту  держави  і права Академії наук УРСР,  Української юридичної академії,  Київського,  Львівського, Одеського  університетів,  прокурорів  областей  та представників інших державних установ І відомств.

 

     Це дало можливість дійти обгрунтованого висновку про те,  що найбільш   вдалим   органом,  який  може  забезпечити  нагляд  за виконанням законів,  є Прокуратура, яка повинна бути самостійною, розглядатися  як  орган,  який  забезпечує виконання Конституції, охороняє  конституційні  права   громадян   і   діє   від   імені законодавчої влади.

 

     Ця позиція  була  підтримана  учасниками  науково-практичної конференції, організованої Верховною Радою республіки, а також

 

     59

 

     підтверджена багаторічним життєвим досвідом.  Будь-які  інші докази  а  перекрученням істинних функцій Прокуратури і світового досвіду не можна інакше зрозуміти, як бажання зруйнувати механізм забезпечення законності.

 

     Слід нагадати,  що  статус і повноваження Прокуратури досить чітко визначені в Декларації про державний суверенітет.  На жаль, ці фундаментальні положення в проекті Концепції нової Конституції чомусь  не  враховані.  Навпаки,  автори  проекту   запропонували суперечливу   побудову   органів   Прокуратури.  З  одного  боку, визначається місце Прокуратури в системі судової влади,  з іншого

-  пропонується  об'єднання  її  з  Міністерством юстиції,  тобто виконавчим органом,  який ніякого  відношення  до  правосуддя  не повинен мати.

 

     З подібною  пропозицією  не  можна  погодитись  і  ось чому. Злиття судової влади і прокурорського нагляду в  єдину  структуру не  сприятиме  ні зміцненню законності,  ні захисту прав і свобод громадян.  Про це свідчить світова практика,  яку дехто висвітлює не з об'єктивного боку.

 

     У тих же Сполучених Штатах прокурор дійсно входить до складу виконавчої влади, прокурорського нагляду за законністю там немає. І  самі американці зазначають,  що це великий недолік демократії. Можна прочитати про це в "Урядовому віснику",  N 12.  Тому,  якщо хтось  вважає злочинним ігнорувати цей досвід,  то доречно було б його  спитати:  а  чи  туди  ми  себе  спрямовуємо,   якщо   самі американські  громадяни  негативно  ставляться  до свого досвіду? Безумовно,  якщо ми бажаємо беззаконня,  то  тоді  даний  варіант можна запозичити.

 

     60

 

     Нікуди не подінешся, ще чимало судових помилок виявляється і усувається саме з ініціативи прокурорів.  Лише в минулому році  у числі  задоволених  судами  протестів  по кримінальних справах 53 відсотки  -  це  за  протестами  прокурорів.  За   прокурорськими протестами  змінено  або відмінено біля 9 тисяч вироків і судових рішень.  Як бачите,  Прокуратура не посягав на  судову  владу,  а навпаки,  сприяв досягненню правосуддя,  законності, захисту прав громадян.  І це не в нагляд  за  судовою  діяльністю,  як  декому здається, а в нагляд за законністю судових рішень щодо цивільних, кримінальних і адміністративних справ.

 

     Для забезпечення  ефективного  прокурорського   нагляду   за виконанням  законів  слід  не звужувати повноважень прокурора,  а вдосконалювати їх а урахуванням вимог  часу.  Необхідно  посилити нагляд за дотриманням законів у діяльності виконавчої влади. Лише за  минулий  рік  органами  Прокуратури  виявлено  біля  2  тисяч незаконних   правових   актів   місцевих  Рад  та  їх  виконавчих комітетів.  До речі,  останнім часом деякі місцеві Ради приймають немало   рішень,   які   виходять   за   межі   закону.  Доцільно конституційне закріпити право  прокурора  здійснювати  нагляд  за виконанням  законів  не лише виконавчими органами,  а й місцевими Радами. Закон повинен діяти скрізь і виконуватися всіма органами.

 

     Якщо автори Концепції нової Конституції з  питань  структури Прокуратури посилаються на Леніна, то я хотів нагадати, що в його праці про подвійне підпорядкування  та  законність,  написаній  у 1922  році,  мова йшла саме про створення такої Прокуратури,  яка буяв б єдиним незалежним органом по нагляду за законністю,  а  не про перетворення її у формальний орган, як це пропонується.

 

     61

 

     Інша справа,  що і ми з вами не позбавилися рецидиву - тиску на діяльність Прокуратури,  як і  на  суд.  Якщо  ми  домагаємося законності,  то  слід  уяснити,  що ці органи повинні підкорятися лише владі закону.

 

     З огляду на все це у Конституції повинно бути закріплено, що органі  прокуратури  здійснюють  найвищий  нагляд  за  виконанням законів усіма міністерствами, державними комітетами, відомствами, іншими    органами    державного    управління,   підприємствами, установами,   організаціями,   об'єднаннями,   місцевими   Радами народних  депутатів,  їх  виконавчими  і  розпорядчими  органами, політичними  партіями,   громадськими   організаціями,   масовими рухами,  службовими  особами  та громадянами.  Органи прокуратури діють від імені Верховної Ради,  складають  єдину  централізовану систему у здійсненні своїх повноважень, в незалежними і керуються лише Конституцією або чинним законодавством.  Впевнений,  що таке визначення  місця  і  ролі  Прокуратури в системі державної влади найбільше  відповідатиме  інтересам  побудови  правової  держави, законності.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВА. Оголошується перерва на 30 хвилин.

 

     62

 

     /Після перерви/

 

     ГОЛОВА. Другий мікрофон.

 

     ПЕТРЕНКО В.О.,  перший заступник голови виконавчого комітету Приазовської  районної  ради  народних  депутатів   /Приазовський виборчий  округ,  Запорізька  область/.  Леоніде Макаровичу!  Щоб задати тон дискусії, може, і правильно, що із цитаделі демократії

- з Львівської області - вже виступило три депутати.  Це - Чобіт, Швайка,  Косів.  Але  коли  ж  виступлять  депутати   з   колиски демократії - з Запорізького краю?  П'ять записалося,  і при такій розкладці, мабуть, часу не вистачить.

 

     Тому я прощ, щоб а вашого боку не було несправедливості.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВА. Мені  важко  щось  сказати.  Єдине,  що  я  можу,  - підтримати  велику  ідею,  що  Запоріжжя  -  коляска  демократії, козацької демократії.  Але є одна деталь: козаки запорізькі були, дійсно, люди ініціативні і вели завжди перед. А з вашої депутації першим Ізмалков записаний,  він 31-й у списку, потім Дем'янов. То я  хочу  порадити  вам  наслідувати  запорізьких козаків і бути в перших рядах, а не пасти задніх. І я вам завжди надам слово.

 

     Я хочу ще сказати: ми будемо працювати не тільки сьогодні, а і  завтра,  я так думаю.  І запоріжці обов'язково матимуть слово, без будь-якого сумніву. Підтримуєте? Прекрасно.

 

     Слово надається   народному   депутату   Шишкіну.   За   ним виступатиме депутат Юрченко.

 

     63

 

     ШИШКІН В.І.,   заступник   голові   Комісії  Верховної  Ради Української РСР у питаннях законодавства і законності /Кіровський виборчий  округ,  Кіровоградська  область/.  Уважаемые  депутаты! Представленный вам проект рабочей группы Конституционной комиссии по   содержанию   и   по   политическим  либо  научно-юридическим воззрениям является  вполне  радикальным.  И  это  понятно.  Иной проект в современных условиях вряд ля возможен.

 

     Почему? Дело   в  том,  что  если  ставить  вопрос  о  новой Конституции и принимать новую Конституцию, значит нужно отойти от принципа  подмарафечивания.  А  иначе  достаточно  было бы внести соответствующие изменения,  уточнения,  как это мы делали до  сих пор.  Но если был поставлен вопрос о том, что государству Украине нужна  новая  Конституция,  следовательно,  адекватно  постановке вопроса  был подготовлен и проект.  Он может подвергаться критике любыми политическими  силами  слева,  справа,  из  центра,  может подвергаться критике научными силами, потому что здесь могут быть противоречия как политического, так и научного характера.

 

     Проект достаточно радикальный,  и мы должны выработать общую позицию по тем спорным вопросам, которые имеются.

 

     Теперь что   касается  вопросов,  связанных  с  положениями, которые вызывают наибольшие опоры. Авторы Концепции предполагали, что такие споры возникнут в парламенте. Поэтому хотелось бы знать различные точки зрения,  что  могло  бы  способствовать  развитию некоторых  положений.  Единственное,  чего мы хотели бы избежать,

-это, конечно, критиканства.

 

     И второй вопрос, связанный с положениями, вызывающими

 

     64

 

     споры. Я,  например,  считаю   /возможно,   ошибаюсь/,   что некоторые  положения данной Концепции,  Концепции ЦК КПУ и других не наберут необходимого количества голосов в парламенте.  Поэтому рабочая  группа  и  Конституционная  комиссия рассматривали также вопрос о возможности апелляции к народу.  Иными словами,  если мы не достигнем согласия здесь по каким-либо вопросам, не исключено, что они могут быть вынесены на всенародное голосование. Это может быть вопрос либо о президентской форме правления, либо о названии государства,  либо о двухпалатном парламенте и так далее. Значит, это уже в данной ситуации мы с вами могли бы обсудить.

 

     Теперь я перейду к тем вопросам,  которые вызвали наибольшие споры,  и попытаюсь высказать  свою  точку  зрения.  В  частности вопрос о Президенте:  нужен он,  не нужен? Если нужен, то как это избирать?  Я чувствую,  что большая часть депутатов склонилась  к тому,  что все-таки Президент нужен. Поэтому встал вопрос о форме избрания Президента и о том,  каким образом должна осуществляться президентская власть.

 

     В нынешних      условиях     экономической,     политической нестабильности,  когда  не  разработана   концепция   социального развития  нашего  общества,  все говорят о сильной исполнительной власти.  Такую сильную исполнительную  власть  может  осуществить Президент. Но стоит вопрос: какой Президент?

 

     Есть два  подхода:  либо Президент,  избираемый парламентом, либо Президент, избираемый всенародно.

 

     Конечно, Президент,  который избирается всенародно, получает мандат  непосредственно  от  народа,  выполняет волю народа.  И в данном случае он в значительной степени - я говорю

 

     65

 

     не полностью,  а  в  значительной  степени  -  независим  от парламента.  Тогда  он действительно является проводником сильной дополнительной  власти,  включая  и  проявление  этой  власти  на местах.

 

     И вот здесь случилась у нас,  в парламенте, метаморфоза: кто прежде  всего  атаковал  позицию  прямых  президентских  выборов? Атаковали   представители   Коммунистической   партии,  атаковали фундаторы некоторых леворадикальных партий. Сошлись крайние точки зрения,   я   бы   сказал,  крайний  ультрарадикализм  и  крайний консерватизм.  Почему  испугались  и   те,   и   другие   сильной президентской  власти?  Боятся  друг  друга.  Одни  считают,  что сильный Президент,  поддерживающий левые силы,  может  обрушивать репрессии  на  тех,  кто справа.  Другие - что сильный Президент, избранный от тех,  кто стоит справа,  обрушит репрессии на левых. Каждый боится другого. Но я высказываю свою точку зрения.

 

     И теперь хочу обратить внимание на следующие обстоятельства. На протяжении этого года,  когда выступали наши депутаты,  каждый из  них,  вернее,  не  каждый,  простите,  а именно представители фундаторных партийных слоев - уже не только коммунистической,  но и других партий - апеллировали к народу:  вот мы - во имя народа, мы - за народ,  нас рекомендовал народ и так далее.  А когда дело дошло до конкретики,  чтобы дать этому народу право решать вопрос о сильной исполнительной власти, тут все разбежались по кустам, а народ остался сам по себе.

 

     Если мы   выразители  интересов  народа,  почему  мы  боимся доверить ему? Говорят, наш народ не готов. Я могу понять,

 

     66

 

     допустим, представителей левых фракций, которые говорят, что народ не готов,  так как его обратили в коммунистическую веру. Но представители Коммунистической партии, которые 70 лет воспитывали народ, почему они говорят, что народ не готов?

 

     Я считаю,  что  воля народа есть высшая воля.  Изберет народ Президентом  коммуниста  -  значит,  будет   Президент-коммунист. Изберет  народ  Президентом представителя другой партии - значит, будет  такой.  Беспартийного  изберет  народ  -   значит,   будет беспартийный Президент. Почему мы боимся воли народа?

 

     Следующий вопрос.  В комиссиях и при обсуждении в кулуарах у некоторых  депутатов  вызвала  возражения  двухпалатная   система парламента,  в том числе и президентская система. Все боятся, что если мы примем сейчас Конституцию,  то  это  вызовет  немедленный парламентский  кризис,  нужно  будет  распускать  парламент и так далее.

 

     Я бы не согласился  с  тем,  что  мы  не  можем  Конституцию вводить поэтапно.  Мы просмотрели ряд конституций. Сегодня с утра еще раз  согласовали  вопросы  с  юридическими  научными  силами. Конституция   может   вводится   поэтапно.   То  есть,  например, организация  государственной  власти  может  быть  растянута   во времени.   Здесь   депутат.   Марченко   ссылался   на  некоторые конституционные статьи.  Я  тоже  могу  сослаться  на  статью  51 конституции    Франции,   которая   предусматривает   возможность поэтапной,  растянутой во времени организации,  поэтому я не вишу здесь  препятствий.  Нынешний  парламент,  даже  при  новой такой радикальной Конституции,  мог бы просуществовать все пять лет, на которые он избран. Поэтому я в этом проблемы не вижу.

 

     67

 

     Двухпалатные парламент у всех вызвал непонимание.  Зачем нам необходима вторая палата? Уважаемые депутаты! Я уже несколько раз выступал.   Мы   согласовали   позиции  с  Василием  Васильевичем Дурдинцем. Посмотрите на наши законы. Откроем каждый из них. Мало того,   что   не   соответствуют   некоторые   положения   одного законодательного акта другому законодательному акту,  они  иногда не  соответствуют  и  друг другу в самом же законодательном акте. Аппарат  отдела  по  вопросам  законодательства  и   правопорядка Секретариата Верховного Совета их "вычищает".  Но дело в том, что любое изменение в законе,  даже пусть оно  является  литературным изменением,  недопустимо где-то,  кроме этих стен.  А мы это пока допускаем,  тем самым уже  сейчас  порождаем  правовой  нигилизм. Изменить  любую  запятую  в  законе  может только законодательный орган.

 

     Так вот,  мы видим верхнюю палату  парламента  как  правовой "фильтр".  Не надо ей больших полномочий.  Я,  например,  тоже не совсем согласен с записанной  там  у  нас  позицией,  что  у  нее достаточно  широкие  полномочия.  Я  вчера выступал на заседаниях двух комиссий и говорил о том,  что  ей  достаточно  только  двух функций:  функции законодательного "фильтра" и еще второй функции

-  она  может  назначать  или  давать  согласие   на   назначение каких-либо   должностных   лиц,   предположим,  только  судебного корпуса.  Всех остальных функций у нее не должно  быть  -  ни  по финансовой,  ни  по  бюджетной  системе,  ни  по  денонсации либо ратификации международных соглашений и так далее. Это все функции нижней палаты.

 

     Поэтому она нисколько не ущемила бы нижнюю, представительную палату.  Это бы дало возможность и численно сократить  парламент. Предположим, нижнюю палату я видел бы численностью 300 депутатов,

 

     68

 

     а верхняя  палата,  -только  по  3 депутата от области.  Это значительно  бы  сократило  и  нынешний  состав.   Благодарю   за внимание.

 

     ГОЛОВА. Слово  надається народному депутату Юрченку.  За ним виступатиме депутат Костенко.

 

     ЮРЧЕНКО А.П., голова Голопристанської районної Ради народних депутатів,   голова   виконавчого   комітету,   перший   секретар Голопристанського райкому Компартії України /Скадовський виборчий округ,  Херсонська область/. Шановні товариші депутати! Я не буду вдаватися до аналізу історичного минулого, діяльності лідерів тих часів.  Хочу  з  метою  збереження  часу привернути вашу увагу до найважливішого,  на   мій   погляд,   розділу   Концепції   нової Конституції  Української  РСР  - розділу "Про органи законодавчої влади".

 

     Думаю, що  за  рік   роботи   кожний   із   нас   уже   може проаналізувати  і  зробити певні висновки щодо існуючої структури найвищого органу законодавчої влади нашої  республіки,  про  його слабкі  і сильні сторони,  дати оцінку діяльності,  яку ми з вами тут проводимо.  Від того, якою буде Верховна Рада, хто в ній буде працювати,  залежить доля і майбутнє народу України. Цей висновок я роблю з огляду на нашу роботу, розуміння нашого призначення і з огляду  на  реалізовані  надії  і використані можливості.  На мою думку,  питання про двопалатну структуру Верховної Ради у робочої комісії з'явилося не випадково. Які відгуки про діяльність вищого законодавчого органу республіки?  Ефективність його  роботи,  або його рейтинг, як то кажуть, сьогодні дуже низький. Це, в

 

     69

 

     першу чергу,  тому,  що  працюємо  ми  не  професійно,  а на емоціях.  Мабуть,  тому і постало питання - знайти вихід із  цієї ситуації.

 

     Конституційна комісія   бачить   вихід   у  зміні  структури Верховної Ради,  у створенні двох палат і  переході  на  постійно діючу  професійну  основу.  Те,  що  зміни  робити необхідно - це розуміє кожний з нас.  А от чи тільки таким шляхом треба йти,  це необхідно  добре  зважити,  зіставити  і вибрати найоптимальніший варіант.  Цього,  на  мою  думку,  комісія   поки   не   зробила. Використовується  найпростіший  варіант  -  механічне перенесення досвіду  західних  держав  із  їхніми  специфічними  умовами  без всякого  обгрунтування.  Що  принесе  це  депутатам,  які  будуть працювати у цьому двопалатному парламенті, і що це принесе народу України? Я думаю, ви розумієте, про що йде мова.

 

     По-перше, створюються  нерівні умови і розподіл депутатів за значимістю - депутати "помірковані",  як  це  записано  в  нас  у додатках Концепції, і депутати інші. Що це таке?

 

     По-друге, передбачається,  що депутати,  які працюватимуть у Палаті Представників,  будуть  представляти  інтереси  територій, інтереси  націй.  Як  зрозуміти  те,  що  інтереси  народу будуть представляти депутати,  які приходитимуть до  Верховної  Ради  за вільними мандатами?

 

     70

 

     По-третє. Перехід  всього  депутатського корпусу на постійну роботу,  на мою думку,  призведе  до  вимивання  більшої  частини депутатів,   в  першу  чергу,  тих  господарників,  які  сьогодні працюють у парламенті,  спеціалістів,  що мають практичний досвід роботи  і  не втрачають все-таки зв'язок з народом,  з людьми,  з їхніми турботами.  У парламенті вже будуть  працювати  люди,  які представлятимуть   інтереси   певних   соціальних   груп   нашого населення.  На мою думку, буде частково втрачатися представницька суть вищого органу влади.

 

     І ще   одне.  Верховна  Рада  затверджує  розподіл  влад  на законодавчу, виконавчу і судову і разом з тим створює прецедент - законодавців очолює і керує їхньою роботою Віце-президент.  Тобто виконавча влада буде поставлена над законодавчою.

 

     Таким чином приходиш до  висновку:  запропонована  структура Верховної  Ради  задовольнити вимогам сьогоднішнього часу поки не може. У зв'язку з цим пропоную зберегти однопалатну Верховну Раду у кількості 450 депутатів,  а більшу частину, думаю, не менше 250 депутатів,  доцільно перевести на постійну роботу з  обов'язковою наступною  ротацією.  Строки  і  порядок  ротації  можна  було  б передбачити відповідним законом.  Вважаю,  що такий  підхід  буде сприйнятий багатьма депутатами і більшістю наших виборців.

 

     Щодо проекту  Концепції в цілому,  то вважаю,  що його треба доопрацювати,  врахувати  всі  пропозиції,  які  були  висловлені сьогодні депутатами, а потім внести на обговорення Верховної Ради у першому читанні.

 

     Спасибі за увагу.

 

     71

 

     ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Костенку.  За ним виступатиме депутат Білий.

 

     КОСТЕНКО Ю.І.,   заступник  голови  Комісії  Верховної  Ради Української   РСР   у   питаннях   екології   та    раціонального природокористування /Червоноармійський виборчий округ,  м. Київ/. Шановні  депутати!  Шановний   Голово!   Безперечно,   однією   з центральних  проблем майбутньої Конституції України є закріплення в ній статусу суверенної держави.  Початок цього, дійсно, вже дає сама назва Конституції,  яка в фактично візитною карткою держави. З усіх запропонованих варіантів найменш ідеологізованою і  такою, що  найбільше  відповідав  історичній правді та світовій практиці конституційного будівництва,  є назва  -  "Конституція  України", саме  цю  назву  я і пропоную прийняти Верховній Раді,  як це вже пропонував ряд депутатів.

 

     Деякі інші зауваження,  які стосуються проблеми суверенітету України.

 

     У розділі І проекту пропонується викласти позицію республіки щодо принципів входження у Союз.  Якщо виходити з  нашого  наміру утворити Конституцію суверенної держави, якою і має бути Україна, то тоді  немає  потреби  їх  викладати  у  Конституції,  бо  сюди необхідно  вводити  лише  такі  положення,  що закріплюють статус суверенної держави, а не навпаки.

 

     У той же час при  необхідності  конституційного  закріплення загальних принципів, згідно з якими Україна може входити у той чи інший союз, доцільно їх викласти в спеціальному додатку або ж, як це пропонував Леонід Макарович, просто

 

     72

 

     викласти визначальні  принципи  зовнішніх  зносин України як суверенної держави.

 

     Далі. Суверенітет   Української   держави    має    повністю поширюватися   і  на  Кримську  Автономну  Республіку,  яка  свої відносини  з  Україною  повинна  будувати  на  засадах   визнання верховенства нашої Конституції і законів.

 

     Іншою, не  менш  важливою  проблемою  в проблема так званого соціалістичного  вибору,  який  Центральний   Комітет   Компартії України  пропонує закріпити не тільки в назві,  але й в преамбулі нової Конституції.  Де  принципове  положення  і  на  ньому  слід зупинитися  більш  детально,  незважаючи на те,  що вже цілий ряд депутатів цю проблему обговорював.

 

     Якщо говорити про Конституцію як про юридичний документ,  то будучи  Основним  Законом  держави,  вона повинна бути позбавлена будь-якого ідеологічного забарвлення , тому що основна мета цього документа  -  задовольняти  інтереси  всього  суспільства,  а  не окремої його частини,  представленої тією чи іншою партією. І тим більше,  якщо  ми спробуємо створити документ довгострокової дії, то  в  нього  не  можна  закладати  такт  положення,  які  будуть змінюватися  щоразу залежно від політичної ситуації,  і від того, хто прийде до влади.

 

     Далі, і це,  можливо,  в найголовнішим.  Не заглиблюючись за браком часу у детальний,  теоретичний аналіз самої соціалістичної ідеї,  хочеться лише нагадати прихильникам цього вибору,  до яких наслідків призвела надзвичайна Ідеологізація держави.

 

     Так, після  Жовтневої революції саме ідеологія,  заволодівши державою нового типу, розділила суспільство на ворожі угруповання і тим самим фактично відкрила шлях до її самознищення.

 

     73

 

     Державні інститути  не  чинили  опору  так  званому "правому делу",  а навпаки,  надавши йому  ідеологічного  обгрунтування  у вигляді бухаринської тези типу: "Пролетарское принуждение во всех своих формах,  начиная от расстрелов,  является методом выработки коммунистического    человека    из    человеческого    материала капиталистической  эпохи",  тим  самим  легалізували  всі   форми насильств.

 

     Саме моральне виправдовування цього на державному рівні,  що сприяло класовій боротьбі пролетаріату,  зробило можливим  масові розстріли,  концтабори,  голодомор,  депортацію  і знищення цілих народів.

 

     Таким чином,  в основі того  страшного  самознищення  лежала саме  ідеологія,  яка  оволоділа  не тільки розумом людей,  але й державою,  ідеологія,  яка породила святу і безумовну віру у свою правоту,  віру,  що  усунула природжений здоровий глузд,  почуття самозбереження та моралі.

 

     Виходячи з цього  історичного  досвіду,  якщо  ми  з  висоти сьогодення  зможемо досягти рівня розуміння всіх проблем у такому вигляді,  як це було насправді,  а  не  так,  як  нам  нав'язував "Краткий курс истории ВКП/б/",  так от,  аби не повторювати двічі одні  і  ті  ж  помилки,  нам  необхідно  відкинути   ідеологічні обмеження та ідеологічну засміченість,  а разом і всю цю словесну атрибутику,  і творити принципово нову Конституцію -  Конституцію громадянської злагоди та демократичного суспільства.

 

     Декілька слів  про  органи  державної  влади.  Я підтримую в цілому  ідею  президентської  республіки.  Ця   форма   правління приваблює тим, що просто персоніфікує відповідальність, цебто той фактор, якого так завжди не вистачало у нашому так званому

 

     74

 

     колективному керівництві.  Але,  крім цього /і  це,  мабуть, найважливіше  зараз  в  демократичній схемі обрання/,  зростає не тільки відповідальність Президента перед народом,  а  й  навпаки, відповідальність  народу  за  свій вибір.  Бо в умовах так званої радянської системи народовладдя практично був відсутній  реальний розподіл  влад  на  законодавчу,  виконавчу  і  судову.  Існувала кругова відповідальність або ж загальна безвідповідальність. Тому і народ був фактично такий інертний,  бо не знав,  що робити і до кого звертатися.  Лише розірвавши  цей  замкнутий  ланцюг  шляхом запровадження обрання Президента всім народом,  ми персоніфікуємо відповідальність  Президента,  а  також  відповідальність  самого народу за свій вибір.

 

     Ось тому, користуючись цією високою трибуною, я звертаюсь до майбутніх виборців.  Сьогодні ми повинні зрозуміти, що врештірешт ми будемо мати таку владу,  яку самі оберемо, і будемо відповідно жити так,  як самі того заслуговуємо.  Бо істинну владу, зрештою, має не той чи інший президент чи партія, а народ, і тільки народ.

 

     Далі. Якщо  виходити  з  того  ж принципу розподілу влади на законодавчу,  виконавчу і судову,  то закономірним є  переведення органів прокуратури в систему судової влади.  Бо якщо її включити в  структуру  законодавчої  влади,  вона  зможе  виконувати  лише функції якогось контрольного органу.

 

     В системі виконавчої влади прокуратура може здійснювати лише загальний  нагляд,  і  тільки  в  структурі  судової  влади  вона повністю   набуває   свої  природні  функції  і  стає  ефективним інструментом  правової  держави.  Тому   саме   таку   пропозицію Конституційної комісії я й підтримую.

 

     75

 

     Я також  згоден із позицією комісії про доцільність введення в умовах реальної багатопартійності та  розвинутих  демократичних інститутів  вільного  мандата  народного депутата України замість імперативного.

 

     Адже якщо бути відвертим і об'єктивним,  то,  дійсно,  і  це зараз  добре  видно під час прийняття нами законопроектів,  часто важко   поєднати    інтереси    виборців    свого    округу    із загальнодержавними та загальнонаціональними інтересами.

 

     Вільний мандат   буде  перешкоджати  впливу  і  так  званому територіальному та професійному  лобі,  що  призводить  іноді  до протиставлення одних націй, класів чи соціальних груп іншим.

 

     Тоді, виходячи   з   тих  аргументів,  майбутнє  за  вільним мандатом. Але сьогоднішня ситуація, ситуація перехідного періоду, коли  формуються  нові  державні  структури  управління,  коли  в суспільстві йдуть такі глибинні процеси,  я впевнений,  що на цей час   необхідно   зберегти  саме  імперативний  мандат  народного депутата,  який дозволяє мати більш повний зв'язок із виборцями і більш повно враховувати їхні думки, думки всього народу.

 

     Ще одне  положення,  з  яким  важко погодитись,  -попередній доповідач про це говорив. Я ще раз наголошую на цьому.

 

     Згідно з Концепцією передбачається створення  нової  системи виконавчої влади,  що здійснюється Президентом,  Віцепрезидентом, Кабінетом Міністрів та державною адміністрацією.  У цьому зв'язку зовсім  незрозуміле,  чому головою Палати Представників Верховної Ради повинен бути Віце-президент республіки за посадою. Адже саме цій палаті належить пріоритет у вирішенні питань щодо призначення вищих посадових осіб та судців республіки.

 

     З урахуванням того, що місцева адміністрація призначається

 

     76

 

     також Президентом,  Верховна Рада  фактично  втрачав  дійові важелі у процесі формування органів державної влади.

 

     Виходячи з  цього,  слід  переосмислити  цю  схему  противаг законодавчої  і  виконавчої  влади  і  внести  в  неї   необхідні корективи .

 

     І останнє.  Особисто  я  впевнений,  що  майбутнє  могутньої незалежної  Української  держави  за  федеративним устроєм.  Саме такий  устрій  дозволить  урівноважити  інтереси  всього   народу України, всі його етнічні та історичні традиції.

 

     Отже, виходячи  з  цього,  я  підтримую  ідею  про створення двопалатного  парламенту,  який  буде  працювати  на  професійній основі.  Це  допоможе  підняти  на  якісно  новий  рівень  роботу законодавчого органу та більш  повно  враховувати  інтереси  всіх земель нашої держави.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВА. Слово  надається  народному депутату Білому.  За ним виступатиме депутат Дідик.

 

     БІЛИЙ В.П.,  голова  Дубнівської   міської   Ради   народних депутатів,  голова  виконавчого  комітету  /Дубнівський  виборчий округ,  Ровенська область/.  Шановні народні  депутати,  шановний Голово!  Я  хочу  в  своєму виступі зупинитися на двох моментах з обговорюваного  питання.  16  липня  1990  року   Верховна   Рада Української    Радянської    Соціалістичної    Республіки   майже одноголосно  прийняла  Декларацію   про   державний   суверенітет України,  в  якій  проголошує  державний  суверенітет  України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність

 

     77

 

     влади республіки в межах  її  території  та  незалежність  і рівноправність  у  зовнішніх  зносинах.  Декларація є основою для нової Конституції.  Минуло 10 місяців від цього великого дня. І я себе  запитую:  що  змінилося  на  краще  для народу України?  Що зробила наша влада,  маючи верховенство, самостійність, повноту і неподільність  на  свої?  території?  І  сам  собі відповідаю /це підтверджують також мої  виборці/:  практично  нічого.  Стало  ще гірше,  і ми не знаємо, що буде завтра. А чому? Та тому, що влади як такої на Україні немає,  бо її ніхто нам не давав.  І повірте, добровільно не дадуть,  її потрібно брати.  Брати парламентським, конституційним шляхом.

 

     Шановні народні   депутати!    Вчора    газета    "Известия" надрукувала   матеріал  під  заголовком  "Протиріччя  знято",  де розповідається  про  зустріч  Горбачова,  Єльцина  і   керівників шістнадцяти  автономних  республік  Росії.  Одне  слово,  Україні готують роль автономії. Це перше.

 

     Друге. Газета "Вечірній Київ" надрукувала уривки  з  проекту Указу  Президента СРСР про запровадження особливого режиму роботи в галузях народного  господарства  Союзу  РСР.  Дозвольте  кілька моментів   процитувати:   "Встановити,   що   всі   підприємства, переведені  на  особливий  режим  роботи,   керуються   у   свої? діяльності   винятково   законами  Союзу  РСР.  Заборонити  Радам народних депутатів  усіх  рівнів,  їх  виконавчим  і  розпорядчим органам  втручатися  в  діяльність  підприємств,  переведених  на особливий режим роботи, і органів управління ними. Встановити, що постанови,   розпорядження  всіх  органів  державного  управління можуть бути скасовані вищестоящими органами".  І далі!  "Кабінету Міністрів  Союзу  РСР  підготувати для внесення до Верховної Ради Союзу  РСР  проект  закону  про  внесення  змін  до  законодавчих актів...",   на   яких  ще  не  висохло  чорнило...  Тобто  змін, необхідних у зв'язку з виданням цього Указу. Скажіть, будь ласка, що ж це твориться?

 

     78

 

     Третє. Центр  практично  уже сформував Уряд,  не дочекавшись нового  Союзного  договору  в  оновленій  федерації.  І  взагалі, пропонується все як і було.  А на додаток цим Указом пропонується пустіти в дію все те,  що було  зупинено  а  екологічних  питань, тобто - отруюйтесь на здоров'я.

 

     Ось чому   розмови  про  те,  що  творити  нову  Конституцію сьогодні не час,  можуть,  на  мою  думку,  вести  люди,  які  не розуміють  ситуації,  в якій ми опинились,  того,  що чекав народ України.  Тому  я  твердо  переконаний  -  Конституція   потрібна якнайшвидше.  Вона  повинна бути такою,  щоб люди були впевнені в завтрашньому дні,  щоб  кожен,  хто  прийде  до  влади,  керував, спираючись на Основний Закон нашої держави, а не такою, якою мали її до сьогодні.

 

     Яку ж владу,  тобто форму державного  правління  ми  повинні закріпити  в Конституції?  Я погоджуюсь із думкою,  що це питання можна винести на референдум - нехай люди скажуть своє слово.  Але особисто  я  твердо  переконаний  в  тому,  що нас влаштує тільки президентська форма правління з  чітко  розмежованими  правами  і обов'язками,  а  Президент  і  голови на місцях повинні обиратися всенародно. Чому?

 

     По-перше, тому,  що у нашій Декларації ми проголосили: народ України  в  єдиним  джерелом державної влади в республіці.  А раз так, то будьмо послідовними і не діймося свого народу, даймо йому і  нікому  більше  право  обирати парламент /законодавчу владу/ і Президента та керівників на місцях, тобто виконавчу владу.

 

     По-друге, форма  Рад,  які  ми  маємо  сьогодні,   себе   не виправдала.  Це - корінь від слова радитись. Я не проти того, щоб ми радились, навпаки, це потрібно, бо одна думка - добре, а дві - ще краще.  Але Ради завжди радились,  а керувала партія. Добре чи погано - це вже інша справа, але керувала партія, маючи для цього чіткі структури.

 

     79

 

     Сьогодні партія  не  керує,  ми її відхилили від управління. Раді також  не  керують  через  свою  невиправдану  форму  /і  не зможуть/  лише  радяться.  А  ми  з вами дивуємося,  чому порожні полиці магазинів,  чому дефіцит, чому з кожним днем стає вільніше жити.

 

     По-третє, прийнявши  таку  форму  правління  і  виборів,  ми сформуємо  владу  всенародної  довіри,   тобто   у   нас   будуть виконуватись   закони  та  розпорядження,  чого  нам  так  бракує сьогодні,  виконуватись не від страху чи диктату,  а через повагу до влади.

 

     Шановні народні депутати! Я, як і ви, переважна більшість, - комуніст,  але я комуніст в першу чергу  України.  Наш  партійний з'їзд заявив, що будемо відстоювати суверенітет України на основі Декларації.  Тож  я   закликаю   вас,   всіх   комуністів,   бути послідовними в своїх рішеннях і не на словах,  а на ділі будувати державу -Україну.

 

     Дякую за увагу. /Оплески/.

 

     ГОЛОВА. Слово надасться  народному  депутату  Дідику.  Після нього виступатиме депутат Дем'янов.

 

     ДІДИК М.А.,   голова   Вінницької   обласної  Ради  народних депутатів,  голова  виконавчого  комітету  /Вінницький   виборчий округ,  Вінницька область/.  Шановний Леоніде Макаровичу! Шановні народні депутати!  Я  хочу  висловити  свої  міркування  відносно розділу  проекту  Концепції,  в  якому  мова  йде про організацію державної влади і самоврядування на місцях.  Проектом,  по  суті, перекреслюються  всі  демократичні  завоювання,  які здобули Ради народних депутатів за період так званої перебудови.  І не  тільки це.

 

     80

 

     По суті  ліквідуються  місцеві  Ради як органи народовладдя, від роботі яких залежить  весь  життєвий  процес  на  відповідній території.  Така  ліквідаторська  сверблячка  невипадкова.  Це  - система давно відпрацьована,  вона продовжує існувати й за  нових умов. Що я маю на увазі?

 

     Очевидно, так склалась у мене доля, що з 1959 року люди мені довіряють  і  обирають  депутатом  до   місцевих   Рад   народних депутатів.   Переживши  сверблячку  всіх  реорганізацій  місцевої влади,  починаючи з хрущовських часів і до сьогоднішнього дня,  я із   свого  практичного  досвіду  роблю  висновок:  завжди,  коли політика  центральної,  Верховної  влади   терпить   банкрутство, потрібно  знайти  "козла відлущення".  А нерідко бував й так,  що центральна влада проголошує гасла чи приймав рішення, заздалегідь знаючи,   що   вони  не  будуть  виконані,  бо  для  цього  немає відповідних  умов.  Але  для  центру  такі   рішення   престижні, підвищують   авторитет   керівництва,  народом  сприймаються  під оплески.

 

     Можна, наприклад,  назвати   такі   програми,   прийняті   і проголошені;  продовольча, житлова, виробництво товарів народного споживання,  конверсія,  компенсація для нейтралізації підвищення цін і таке інше.

 

     І всі   ці  програми  провалені.  Потрібно  й  тепер  знайти винуватця,  і зразу ж він знаходиться. Це - місцеві органи влади, їх  господарські  керівники.  Вони такі-сякі,  не зуміли зробити, хоча заздалегідь відомо, що умов для цього не було.

 

     Але оскільки в нашій країні /напевно, єдиній у всьому світі/ надзвичайно  негативне  ставлення до будь-якої влади,  то людям є над ким познущатись.

 

     81

 

     Одне слово,  місцеві Ради виступають у ролі буфера,  на який тиснуть  із  двох  боків.  І як би не було важко,  а цей буфер до цього часу витримував, переніс безліч реорганізацій у надзвичайно важких  умовах,  але все-таки забезпечує життєвий процес на своїй території, вишукуючи різні можливості на місцях.

 

     І прямо скажемо:  без цього буфера Верховна влада ні  Союзу, ні  республіки  нічого  не зробить для реального покращання життя людей,  тому що місцеві Ради - це ті органи народної  влади,  які разом  з  трудовими колективами забезпечують процес матеріального виробництва і організацію всього життя людей на своїй території.

 

     І якщо Ради народних депутатів позбавити  функцій  державної влади,  коли  в  республіці  ще не створені ринкові відносини /за умов режиму правової держави з її  пануванням  закону  і  високою правовою культурою/, то місцеве самоврядування, як пропонується в проекті Концепції, нічого не буде варте.

 

     Мало того,  це призведе до повного  паралічу  виробничого  і життєвого  процесу  на  відповідній території.  Місцеві Ради,  їх виконавчі органи повинні стати,  як це і в нині,  органами єдиної державної влади в межах відповідних адміністративнотериторіальних одиниць,  тісно поєднуючи в одно і функції  місцевого  державного керівництва  і  місцевого самоврядування.  Обиратись вони повинні народом.

 

     Ми ж,  товариші,  недавно прийняли Закон  про  місцеві  Ради народних  депутатів Української РСР та місцеве самоврядування.  Є ньому все чітко визначено.  Навіщо ж його  приймали?  Обманювали, прямо скажемо,  людей, а тепер хочемо все поламати, поставити, як кажуть, з ніг на голову.

 

     82

 

     Не потрібно більше мудрувати,  бо доведемо Україну,  дійсно, до катастрофи:  не буде що їсти,  пити, у що одягнутися, взутися, ще більше зросте злочинність.

 

     Сьогодні усім нам необхідно задуматись і  над  тим,  щоб  не втратити   органічного   зв'язку  Верховної  влади  республіки  з місцевим народовладдям,  як це пропонується в Концепції і  як  це трапилося тепер.

 

     Більше року пройшло після виборів, сьогодні рік, як Верховна Рада почала засідання в цьому залі.  Але за цей  час  і  Верховна Рада,  і Рада Міністрів забули про місцеву владу,  про стан справ на місцях.  Складається враження,  що про області  згадують  лише тоді,  коли  потрібно  здавати  хліб,  соняшник,  цукор,  м'ясо і молоко.

 

     Я працюю головою Вінницької обласної Ради і її виконкому. І, товариші,  вдумайтеся:  за цей рік з лишком ні Верховна Рада,  ні Рада Міністрів не провела з нами,  з  головами,  ніякого  заходу. Такого ще не було.

 

     Я, звичайно,   не   ратую   за  старі  форми  роботи,  коли, наприклад, за 9 місяців роботи головою облвиконкому мене ІІ разів слухали  із  звітом  на  Президії  Верховної Ради,  Президії Ради Міністрів і у Політбюро ЦК Компартії України.  Але,  товариші,  в проблеми. Треба порадитися, треба зробити критичний аналіз, треба прийти до якоїсь спільної думки і разом - на місцях і в центрі  - братися за вирішення цих питань. На жаль, цього поки що немає.

 

     83

 

     Думається, що    нова    Конституція   повинна   передбачити представництво місцевих Рад в органах Верховної влади республіки. Скажімо,   у   склад  Президії  Верховної  Ради  повинні  входити представники від Кримської АРСР і кожної області.  Така  Президія відіграла б роль органу, подібного до малої палати парламенту, де б  обговорювалися   попередньо   всі   найважливіші   рішення   і перспективи  соціально-економічного  розвитку  України  і  кожної області.

 

     Шановні народні депутати!  На мою думку і на думку більшості народних депутатів від Вінницької області, проект Концепції ще не може бути прийнятий за основу чи в  першому  читанні.  Він  надто недосконалий.  Я підтримую пропозицію депутатів, щоб робоча група доопрацювала проект з урахуванням зауважень, висловлених сьогодні при обговоренні. Потім обговорити його на Конституційній комісії, винести знову на сесію і лише після цього приймати за основу.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Дем'янову. За ним виступатиме депутат Юхновський.

 

     ДЕМ'ЯНОВ В.В.,  голова  Запорізької  обласної  Ради народних депутатів,  голова  виконавчого  комітету  /Бердянський  виборчий округ,  Запорізька область/.  Шановні депутати! Я так розумію, що Конституція - це Основний Закон життя держави. Дуже добре, на мій погляд,  коли  люди  не  кожен  день звертаються до цього закону, звіряють свій крок з ним,  а він є таким,  що вони просто  живуть кожен день за цим законом.

 

     Чому конституція  Англії,  написана  багато  років  тому,  і сьогодні задовольняє її жителів? Чому при зустрічі з американцями

 

     84

 

     при запитанні, що записано в їхній конституції, вони казали: "Певне, щось хороше".  Коли народ держави живе добре, він вважає, що всі закони її добрі,  влада його  задовольняв.  Коли  писалися конституції цих країн?  В період завершення в них революцій, коли вже склалися певні суспільні відносини,  коли теорія  і  практика держави  зважила на психологію людини,  зробила так,  що живуть в цій країні за законом. Людина не тільки не хоче робити по-іншому, але й не може. Що вигідно державі, те вигідно людині, і навпаки.

 

     Нам не вдалося цього вирішити.  Хто винен - то інше питання. Сьогодні,  кого не спитаєш, ніхто не вважає себе винним. Сьогодні ми в такі, які в, і це любиме слово нашого Голови Верховної Ради. І не враховувати цього не можна.  Революція в нас зовсім інша,  і вже яка на рахунку, не можна й полічити.

 

     У народу  нашого  за  ці  роки  склались  якісь  стереотипи, стосунки,  погляди, певне відношення до держави і, коли хочете, - до цього страшного для декого слова "соціалізм".  І якщо сьогодні запитати в більшості людей,  це мол особиста думка,  що  для  них зараз найважливіше, напевно, вони скажуть, що сьогодні потрібна в першу чергу Конституція.

 

     У нинішній ситуації це  черговий  закон  після  тих,  що  ми прийняли,  з яких досі жоден не хоче працювати.  Чому? Тому що не створені нормальні стосунки в нашій державі, немає в ній злагоди.

 

     Скажіть, будь  ласка,   невже   заміна   назви   республіки, викреслення слова "соціалізм",  - це головне,  а все інше піде як по маслу?  Ми багато чого записували,  міняли в наших паперах  не один  раз,  а діло як стояло,  так і стоїть на місці.  Я розумію: деяка зміна навіть у назві зароджує в людей думку,  що,  напевне, буде щось інше -краще. Форма зміниться, а зміст? Знову обманювати народ, від імені

 

     85

 

     якого ні так часто виступаємо?

 

     Якщо дехто а депутатів, що дуже цього хоче, більше нічого не замислює - це інша справа.

 

     Що зараз потрібно нашій суверенній Українській державі?  Щоб припинилася боротьба за  владу,  і  в  Верховній  Раді  перестали говорити,  що Верховна Рада не така, що вибрали не таких, щоб усі зрозуміли:  сьогодні такий час настав, коли потрібно обладнатися, взяти  все краще,  що в нас є,  і це може зробити тільки Верховна Рада.  Перестати  ходити  з  лозунгами  "Вішати  комуністів".  На Україні комуністів з їх родичами більше 10 мільйонів.  Невже вони всі не хочуть жити так,  як інші люди нашої республіки? Перестати закликати до страйків.

 

     Тоді з'явиться  програма наших суспільних відносин,  яка все зважить, задовольнить, а Верховна Рада попросить народ України її підтримати.  Але на перших порах заходи будуть непопулярні. Нам і Захід зараз радить приватну власність  /землі  треба  обов'язково продавати/ і вільні ціни. Ми вільні ціни вже практично маємо.

 

     Не можна  при  вирішенні  цього  питання не сказати про своє ставлення до Союзу.

 

     Всім погано  в  Союзі,   заявляють   у   всіх   республіках. Обчислюємо, хто за чий рахунок живе. Ці розрахунки вже до кризи у національних відносинах призвели, як бачите.

 

     Скажіть, будь ласка,  я всіх запитую - вас,  себе,  декого у наших республіках,  -хто ж нас поділить?  Як це можна зробити, не сівши  за  стіл  переговорів  у  центрі?  Для  того   щоб   якось роз'єднатися,  треба ж на перших порах об "єднатися. Хоча не так, як було дотепер.

 

     86

 

     Делегувати центру  якісь  повноваження  -  оборона,  спільна армія.  Хто цій армії,  скажіть,  даватиме команду /може,  прийде такий час,  що, дійсно, треба буде дати команду/: якийсь міфічний центр чи, може, хтось з республік? Питання і питання...

 

     Ми хочемо,  щоб  такий важливий закон був написаний на довгі роки,  не мінявся з приходом якоїсь партії чи якогось лідера, був би всім зрозумілим,  приймався всім суспільством і приймався б не у протиборстві.  І наша головна біда в тому, що ми хочемо зробити це в той час,  коли не визначилися в наших суспільних відносинах, не маємо чіткої програми.

 

     Депутат Мокін  говорив,  що  всі  наші  лідери   помилялися. Причому,  я  додам,  кожний  новий лідер місця живого не лишав на тому, хто був до нього, і все це після його смерті: тоді, знаєте, і сила є,  і міць.  Чому думаємо,  що ми не помиляємося зараз, що той, хто прийде після нас, не скаже і про нас так, як ми говорили про інших?

 

     Вирішенню цих  питань  нам  нинішня  Конституція не заважає. Змінили статтю 6 і більше навіть не повертаємося до неї.  Нам  не достав сильної виконавчої влади?  Давайте виберемо Президента.  А щодо влади на місцях - не треба і тут ускладнювати. Голова Ради - він і б представник Президента.  В області виберуть кращого. Якщо цей голова Ради не задовольняє Президента, він порадить Раді його замінити.

 

     Президентові ж буде вірити вся Україна. І я не думаю, що він буде везти всіх радників з Києва,  що в Києві найбільш розумні, а в  областях таких немає.  І що увага Президента до якоїсь області буде більша, ніж до Запорізької, про яку говорили, що вся Україна звідти, від Запоріжжя.

 

     87

 

     Але оскільки   ми  вирішили  більшістю,  що  треба  сьогодні творити Конституцію і створили Конституційну комісію, вже в якісь пропозиції, -будемо рухатись уперед.

 

     У мене  було  ряд пропозицій,  зауважень,  їх вже виголосили попередні  депутати,  не  буду  повторюватись.  Тільки   зауважу: прийняли   Декларацію   про  суверенітет  України  -  давайте  її наслідувати  і  при  розробці  Конституції.   Основні   положення Конституції  -  принципові  хай  вирішить всенародний референдум. Взяти  на  себе  відповідальність  забрати   слово   "радянська", товариші  депутати,  я  не  можу.  Нехай скажуть про це сто тисяч виборців.  Вони  мені  самому  цього  робити  не  наказували.   Я партійний  і  хочу сказати депутату Шишкіну,  що я не боюся,  щоб народ обрав нашого Президента,  Згадайте,  що сказав голова  Ради Дідик. Я ще додам про те, як один з керівників нашої республіки з Ради Міністрів через місяць як мене обрали головою Ради питав:  а кого ж там у вас в області обрали? Отож ви самі розумієте, який у нас сьогодні зв'язок центру з областями.

 

     Спасибі за увагу. /Оплески/.

 

     ГОЛОВА. Слово надається народному депутату  Юхновському.  За ним виступатиме депутат Носов.

 

     ЮХНОВСЬКИЙ І.Р.,  голова  Комісії Верховної Ради Української РСР з питань народної освіти і науки /Червоноармійський  виборчий округ,  Львівська область/.  Шановна президіє,  шановні депутати! Народна  рада  в  особі  своїх  фракцій  -  безпартійних,  Партії демократичного відродження України,

 

     88

 

     Демократичної партії   і   Республіканської   партії  уважно вивчила проект Концепції нової Конституції від Комісії  Верховної Ради  по  розробці  нової Конституції і варіанти,  подані різними авторами. У різних фракцій Народної ради виникли різні погляди на трактування  деяких  вузлових  питань,  але в цілому Народна рада може підтримати Концепцію як і вчорашню доповідь Голови Верховної Ради.

 

     Дозвольте мені коротко торкнутися вузлових проблем Концепції Конституції.

 

     Перше - назва.  Ми сходимося по назві "Республіка  Україна". Слово  "Республіка"  прийняте  у більшості демократичних держав і означав державу народу України.  Ми не можемо погодитися з словом "соціалістична",  яке тут відстоювали товариші Волощук і Гуренко, бо точно не відомо, що воно означав.

 

     Трагедія, яку ми пережили раніше, поклавши мільйони невинних жертв  і  одержавши  знищену  і  до  краю  відсталу  технологію і безглузду форму господарювання, пов'язана з постійним дотриманням ідеї про соціалізм. Зараз і теоретично і практично доведено, що і ідея,  і політика були і  ненаукові,  і  несправедливі,  їх  може сповідувати та чи інша партія, та чи інша група людей, але писати назву ідеології у назві  держави  всього  народу  неприпустимо  і несерйозно.  Конституція  будується на довгий час,  і її зміст не може бути пов'язаним з тим,  яка партія тепер  чи  в  майбутньому буде  при  владі,  яка  політична доктрина тепер чи в майбутньому буде визначальною в економічному і політичному житті.

 

     89

 

     І всі  ж,  яка  мав  бути   держава   -   соціалістична   чи капіталістична?  Відповідь, на мою думку, така: ні соціалістична, ні капіталістична,  а і соціалістична,  і капіталістична. Будуючи нову  незалежну  Республіку  Україна,  ми  повинні створити в ній сильну  і  ефективну  інформаційну   систему   на   всіх   рівнях господарювання.  Ми  повинні  вести розумну політику використання природних  багатств,  створити  екологічну  державну  дисципліну, прямувати  до розумного достатку і розумної рівноваги з природою. Ми повинні постійно дбати про  соціальний  захист  і  людини,  як фізичного  єства,  і  про  її душевну рівновагу,  і про рівновагу нашої господарської діяльності, і оточуючої нас природи. Все це в елементами колективного соціалізму.

 

     З іншого  боку,  ми  повинні розкріпачити індивідуума,  дати певну  свободу  трудівникові,  децентралізувати   адміністративні зв'язки   і   економічне  життя.  Ми  повинні  визнати  фінансове банкрутство соціалістичної держави,  повернути людям борг  шляхом роздержавлення.  Ми  повинні  створити біржі і банки.  Ми повинні ввести приватну власність  поряд  з  кооперативною  і  державною, протидіяти    монополізму,   створити   природну,   саморегулюючу конкуренцію.  Це - елементне устрою, який ми в нашій термінології називали   капіталістичним.  Отож  не  потрібно  більше  клястися сумнівному ідолу, а потрібно вести господарство раціонально.

 

     Цікаво говорив Борис Іванович Мокін відносно нашої  вірності радянській формі управління.  Слід зауважити, що радянської форми влади фактично вже давно немає і,  може,  ніколи і не  було.  Був жорстокий диктат,  зараз маємо без усяких Рад накази Президента і центру, а нам заливається лиш мізкувати, як же вийти із становиш, у яке нас вони кидають.

 

     90

 

     І вже  зараз  дітям  ясно,  що  попередній  Союз  безнадійно некерована держава.  Побудова незалежних республік  обійдеться  у мільярди  і мільярди разів меншою затратою енергії,  ніж побудова Союзу як держави.  Не можна будувати оновленого Союзу  суверенних держав,  не  побудувавши спершу самих суверенних держав.  І тут я згоден з депутатом Білим.  З,  цієї  точки  зору  поправки  групи товаришів - Гуренка,  Потебенька, Шульги й інших з 27 депутатів - не в цілком серйозними.

 

     Народна рада    погоджується    з    принципами    преамбули Конституції,  викладеної  вчора  Головою  Верховної Ради.  Розділ Концепції "Засади конституційного ладу" є прийнятнім в цілому  за винятком   одного   абзацу.   Справді,  формою  влади  має  стати президентська  республіка.  Президент   мав   обиратися   народом республіки.  Президент  як  особа  легалізує республіку з великою силою.

 

     Нормативні акти мають забезпечити претендентам рівні права у виборній   кампанії.   Маючи   законодавчу  і  розпорядчу  владу, Президент повинен у наших умовах бути набагато більш компетентною людиною  у  порівнянні  з президентами капіталістичних країн.  Це тяжка і страшно відповідальна ноша.

 

     Побоювання Станіслава  Івановича  Гуренка   щодо   можливого диктаторства Президента не може схилити нас не прийняти цю владу.

 

     Фракції Народної  ради не були одностайними щодо того,  коли обирати Президента після прийняття нової Конституції чи до цього. Фракція   безпартійних,   що   братиме   в  майбутньому  на  себе представництво переважної більшості населення республіки, вважав, що  це  мав  бути  після  прийняття  нової Конституції.  До цього повинна функціонувати теперішня Верховна

 

     91

 

     Рада а додатковими повноваженнями Голови Верховної Ради.

 

     Фракції демократів вважають необхідним обрати Президента вже незадаром,  що суттєво легалізує Україну як державу у світі. А це дасть нам  мстивість  швидше  нормалізувати  й  наші  фінанси  та економіку. Ці підходи ми маємо обдумати і прийняти щось одне.

 

     Тепер суттєве  зауваження.  Наприкінці розділу І Концепції в абзац, що описує позиції республіки щодо Союзу суверенних держав. Де  не  в  конституційна  проблема.  Включення  такого розділу до Конституції автоматично знищує Україну як суверенну державу. Союз 15  республік  буде  союзом  15 незалежних республік,  об'єднаних спільним ринком і стратегічною обороною.  Відносини між  братніми республіками будуть тільки тоді міцними, коли в Союзному договорі знайдуть місце всі 10 принципів міжнародного права. Але це справа майбутнього Договору,  майбутніх договорів, які торкаються різною мірою інших республік.  Це питання не є конституційним,  і  абзац має бути виключений.

 

     Розділ ІІІ    "Громадянське   суспільство   і   держава"   в прийнятним.  Розділ  ІV  проекту  "Територіальний   устрій"   має особливості, пов'язані із спорідненістю певних областей, з одного боку, а з другого, з природною, побутовою, релігійною відмінністю окремих  регіонів  республіки.  Тут  я  погоджуюся  з  товаришами Багровим,  Мокіним і вважаю, що децентралізація означатиме значну господарську і культурну автономію складових частин.

 

     Розділ V, "Державний лад". Ставлення до нього різких фракцій не однакове,  пов'язане з оцінкою політичної зрілості  населення, можливістю провести в найближчі роки справді демократичні вибори. У зв'язку з цим в цілому погоджуючись на тривладдя

 

     92

 

     - законодавчу,   виконавчу   і   судову    влади,    фракція безпартійних  більшістю  визнала імперативний характер діяльності депутатів, фракції демократів - вільний.

 

     Існують розбіжності у визначенні форми влади середньої ланки

- районів  і  областей.  Існують дві майже протилежні думки - про необхідність  прямих  виборів  голів  облвиконкомів  і   про   їх призначення Президентом.

 

     Немає єдності і в ставленні до структури законодавчої влади. Безпартійні  -  за  однопалатний  парламент,  в  якому   депутати працюватимуть  на тимчасовій основі,  демократи - за двопалатний. Тут треба працювати.  Я згодний з товаришем Дем'яновим щодо того, що  основний  аргумент  безпартійних  за  однопалатний  парламент полягає у  побоюванні,  що  в  зв'язку  з  обмеженням  у  підборі депутатів   до   Палати   Представників  до  влади  у  парламенті наступного скликання можуть прийти  представники  номенклатурного крила компартії. У зв'язку з цим серйозною є проблема призначення суддів Палатою Представників.  При теперішній розстановці  сил  у республіці   ми  і  далі  матимемо  суди,  що  підкоряються  волі номенклатури.

 

     Народна рада погоджується з тим,  що прокурорська  служба  в республіці  мав  бути  пов'язана із проходженням у країні судової справи - і не більше.  Адвокатська служба,  адвокатура республіки має  бути  вільна  від різних напівдержавних об'єднань,  в тому є одна з основ захисту прав населення.

 

     Національна безпека і армія. Це одне із ключових питань, які характеризують  Україну  як  державу  із  своїм військом,  митною службою  і  Комітетом  державної  безпеки,  спільним   з   іншими республіками володінням стратегічною ядерною зброєю,  що в однією Із прерогатив союзу держав.  Це  важке  питання,  неможливо  його сформулювати  без  попередніх  переговорів  і  узгоджень з інтими республіками,

 

     93

 

     Отже, Конституція - це суть нашої держави, віднині і довіку. Це вже серйозно. Конституція, як присяга, вимагає до себе підходу з чистою душею, з душею, відданою Республіці Україна. Бо над усім в  Бог,  після - Україна,  а далі все решта - релігії,  партії та інше.  Така їх єдина формула класифікації наших вчинків.  Хто  до неї  не  готовий,  краще  нехай  відійде  вбік  і  не  заважає  в будівництві .

 

     Народна рада із застереженнями  в  цілому  підтримує  проект Концепції  Конституції,  із  виключенням одного абзацу,  і згодна прийняти його за основу.  Це відповідає інтересам народу, а отже, й інтересам більшості його представників у парламенті.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Слово  надається  народному депутату Носову.  За ним виступатиме депутат Поперняк.

 

     НОСОВ В.В.,  член Комісії Верховної Ради Української  РСР  у питаннях  законодавства і законності /Октябрський виборчий округ, Полтавська область/.

 

     Шановні депутати!  Шановний Голово! Я хотів би зупинитися на деяких аспектах з питання, що ми розглядаємо.

 

     У нашій   комісії   і  в  робочій  групі,  було  само  собою зрозуміло,  що створюватиметься Конституція стабільна.  А зараз з виступів  окремих депутатів виходить,  що не треба все змінювати, може, зробити якось так, паліативне. Тому я вважаю, що треба було б  голосуванням  визначитися /для роботи робочої комісії/:  чи ми створюємо стабільну Конституцію,  чи тимчасову?  Є приклад,  коли Литва прийняла тимчасову Конституцію на перехідний період,  потім розраховує  прийняти  стабільну.  Нам  потрібно  визначитися  для подальшої роботи.

 

     94

 

     Щодо назви.  Я не нав'язуватиму думку щодо назви,  але я чув такий доказ чи аргумент,  що оскільки в Декларації про. державний суверенітет сказано "Українська РСР", то ми так маємо й залишити.

 

     Але я хочу сказати, що цей аргумент небезпідставний, тому що тут йде мова про те,  яка держава  проголошувала  цю  Декларацію. Дійсно,  на  цей  момент - це Українська РСР,  тому записати щось інше ми просто не могли.  Окремо назву  Декларація  не  визначає, тому це нас не зв'язує. Особисто я за ту назву, яку запропонувала робоча група.

 

     Далі. Про соціалістичний вибір.  Це одне з складних  питань, яким  довелося  займатися.  Справа в тому,  що не вдається знайти його  наукового  визначення  через  визначення  роду  і   видових відмінностей.

 

     Три роки   я   витратив   на  опрацювання  роботи  Горбачова "Социалистическая  идея  и   революционная   перестройка".   Хочу зачитати,  що  таке  соціалізм  -  його визначення,  яке Горбачов намагається дати.

 

     Відразу зверніть   увагу,   що   цей   соціалізм   неможливо відрізнити   від   того,   що   ми   зараз  називаємо  буржуазним суспільством Австрії, чи Швейцарії, чи інших країн.

 

     "Социализм, к которому мы движемся в ходе перестройки,  -это общество,   опирающееся   на  эффективную  экономику,  на  высшие достижения  науки  и  техники,  культуры,   на   гуманизированные общественные структуры,  осуществившие демократизацию всех сторон общественной жизни и создавшие условия для активной и  творческой жизни и деятельности людей".

 

     Але саме все це і закладено в нашій Концепції. Суперечностей немає. Хочу наголосити, що відрізнити від буржуазних не вдається, тому це визначення не є науковим. Є й інший підхід в

 

     95

 

     науці, коли  ми  можемо  дати  визначення через рід і видові відмінності:  робиться  перелік,  але  таке   визначення   не   в закінченим,  і тому епітет чи назва не навішується.  Проробив я і цю роботу.  Взяв платформу  КПРС  "К  гуманному  демократическому социализму". Це та платформа, на засадах якої обиралися комуністи в парламент. Вони обіцяли це здійснювати.

 

     Вибрав усі  ці  соціалістичні  цінності,  вони  в  у   нашій Концепції,  Тому  підхід  є  і  такий.  Визначили  послідовно  ці принципи,  які всі відстоюють - вони всі названі.  Але для  того, щоб    називати   соціалізмом,   давайте   дамо   визначення:   в конституційній  практиці  таке  існує  -  прямо   в   Конституції визначається те,  що мається на увазі. Наприклад, правова держава в Іспанії - "это государство,  обеспечивающее верховенство закона как выражение воли народа". Народу надається право на законодавчу ініціативу та  інші  права  вирішувати  на  референдумах  питання державного  устрою.  Оце  і  в  вираження  волі  народу.  Тому  з соціалізмом справа виглядав отак.

 

     Тут не варто вживати вираз чи термін "національні  меншини". Але  було б добре,  аби Верховна Рада відразу визначилась,  -який термін вживати. Одні кажуть, що цей термін ображав, інші кажуть - не  ображав.  Але  дуже  важко  знайти  такий  термін,  щоб  всіх задовольняв,  Я взяв роботу фундаментальну,  на яку я посилався у своїй платформі,  хоч я не партійний, - це "Национальная политика партии в современных  условиях".  Тут  йдеться  про  врегулювання відносин "между нациями,  народностями и национальными группами в республиках и  регионах".  Давайте  будемо  вживати  "національні групи".  Але треба самим визначитися. Верховна Рада Союзу теж мав труднощі з цим питанням.  Вона пропонує  "малочисленные  народы". Але коли деякі села, які насичують

 

     96

 

     люди певної національності, назвати їх нечисленними народами важко.  Тому це визначення - "національні меншини"  -  наче  всіх охоплює.  Якщо  хтось  придумає  конкретно,  будь ласка,  вносьте пропозиції.

 

     Стосовно вільного мандата.  Особисто я  прихильник  вільного мандата,  але  ж у нашій Концепції закладене і врівноваження.  Це право  народу  ініціювати  референдум  і   за   його   наслідками розпускати парламент.

 

     В імперативному    мандаті   відкликання   роблять   виборці конкретного округу.

 

     Отже: імперативний мандат - відкликання  виборцями,  вільний мандат  -  розпуск  народом.  Але  при  вільному  мандаті депутат справді виражав інтереси всього народу, а не окремих регіонів.

 

     В Декларації записано про розподіл влади.

 

     Світова практика напрацювала  деякі  види  цього  розподілу, тому  в Концепції закладено,  в чому полягає розподіл.  Парламент обирається народом.  Президент обирається  народом  -  це  вже  в розподіл.  Взаємодіють вони через закон,  тобто хочете,  щоб щось виконувала виконавча влада - пишіть  закон.  Інколи  до  курйозів доходить.  Наприклад,  у  швейцарській  конституції записано,  що перед тим як  забити  тварину,  треба  її  спочатку  оглушити,  і виконавча  влада  це здійснює.  Тобто спілкування проходить через закон,  і це дійсно вимагає  дисциплінованості  парламенту.  Тому мені  зрозуміле  бажання керувати напрямки,  але це не є розподіл влади.

 

     97

 

     І тому  залишити  все  як  було,  а  в  Декларації  залишити розподіл влади - то це буде обдурювання самих себе.  Тому я також за президентську форму правління і за обрання Президента народом.

 

     Нас звинувачували без кінця,  що ми закладаємо диктаторський режим.  Я хочу звернути увагу, що в Концепції в право народу і ні ці  шати   референдум   і   припиняти   достроково   повноваження Президента.  Оце і є те знаряддя.  До речі, аналогічним знаряддям речи і користувались.  Якби  Піночет  обирався  парламентом,  то, може,  він би й досі був президентом, але народ сказав йому "ні". І мене дивує,  що ви - такі піклувальники демократії - пропонуєте обирати Президента не народом.

 

     Про двопалатний парламент.  Я цю пропозицію підтримую,  тому що навіть і в  законодавчої  влади  мають  бути  якісь  механізмі врівноваження.  Але те, що там записано - це дійсно дискримінація громадян.  Я пропонував,  щоб людина мала якийсь навик або досвід юридичної  діяльності.  І  виявлятиметься  це  на рівні виборців. Виборці будуть питати претендента:  "Шановний,  а  чи  знаєте  ви законодавство і якою мірою?" І вже ставитимуть вимогу виборці,  а не ценз: коли не можна висувати кандидата.

 

     Далі. Як  секретар   Конституційної   комісії   я   змушений підкреслити про послідовність опрацювання Концепції.  Тому що тут лунали виступи,  ніби чогось не врахували.  Справа виглядала так, що    основний   текст   Концепції   розглядався   на   засіданні Конституційної комісії 14 лютого.  19 лютого  надійшла  Концепція КПУ.

 

     98

 

     Принципових, крім тих,  що внесені сюди,  зауважень не було. Саме ці принципові зауваження  і  відображені  як  альтернативні, через  них  і  відрізняється фактично Концепція КПУ.  Зараз ми їх обговорюємо. 29 березня прийняли за основу з пропозицією викласти з   принципових  спірних  питань  альтернативи.  Дали  можливість провести  конференцію   18-20   квітня.   23   квітня   збиралися сформульовані зауваження.  Але зауваження мали бути сформульовані в такій формі,  в якій можна було б поставити на голосування.  На жаль,  не  всі  зауваження  надійшли  в  такій формі,  тому деякі депутати даремно ображаються.

 

     Далі. Що я хотів би ще сказати? Утруднення виникав у робочої групи  щодо  визначення  засад  Кримської автономії.  Це мав бути визначено парламентом.  Тому,  будь ласка,  не перекладайте це на комісію, а визначайте тут.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Поперняку.  Після нього виступатиме депутат Матвієнко. мабуть, після перерви.

 

     ПОПЕРНЯК А.Н., член Комісії Верховної Ради Української РСР з питань  оборони і державної безпеки /Летичівський виборчий округ, Хмельницька область/.  Шановні народні депутати! Шановний Голово! Комісія  з питань оборони і державної безпеки грунтовно вивчила і розглянула   проект   Концепції,   підготовлений   Конституційною комісією,  та альтернативні проекти. Зважаючи на доповідь Леоніда Макаровича Кравчука,  комісія дійшла висновку,  що  ці  документи доповнюють і уточнюють один одного і дають можливість

 

     99

 

     підготувати таку    кінцеву    редакцію    Концепції   нової Конституції Української РСР,  яка,  базуючись на  Декларації  про державний     суверенітет    України,    особливостях    сучасної політико-економічної  ситуації  в  республіці   та   міжнародному досвіді,  дійсно  відобразить  сподівання  і  устремління  всього народу України.

 

     А тепер  дозвольте  висловити  позиції  нашої  комісії  щодо принципових положень проекту Концепції.

 

     Важливо відзначити,  що більшість членів комісії вважав,  що відповідно до Декларації про державний суверенітет  України  слід зберегти   її  сучасну  державну  назву  -  Українська  Радянська Соціалістична Республіка.  Адже не можна не  зважати  на  те,  що понад  70  відсотків  громадян  республіки,  які  взяли  участь у союзному референдумі,  та 62 відсотки виборців  проголосували  за збереження  Союзу  Радянських  Соціалістичних  Суверенних Держав. Проте були й інші думки.  Деякі народні депутати віддали перевагу таким назвам,  як Українська Республіка,  Українська Демократична Республіка, Українська Радянська Республіка та просто - Україна.

 

     Абсолютна більшість висловилась за парламентську  республіку з   президентською   формою   правління.   Щодо  порядку  обрання Президента думки поділились порівну. У наш кризовий період було б доцільним   надати   Голові   Верховної   Ради   УРСР   додаткові повноваження,  а  обирати  Президента   після   прийняття   нової Конституції.  А нинішній склад Верховної Ради має виконувати свої обов'язки до закінчення строку її повноважень.

 

     100

 

     Відносно структури парламенту думки депутатів  однозначні  - він повинен бути однопалатним, постійно діючим на професійні?

 

     основі. Комісія висловилась переважною більшістю за унітарну державу,  хоча й була пропозиція про створення у нас федеративної земельної держави. Комісія також не підтримала /ця думка сьогодні тут прозвучала/ пропозицію про ліквідацію Рад народних  депутатів на  рівні областей і введення в цій ланці інституту уповноважених представників Президента як місцевої адміністрації.

 

     Порушувалось також питання про те,  щоб перші особи місцевої влади обирались всіма виборцями району.

 

     Щодо питань,  що стосуються нашої комісії. В Концепції нової Конституції  необхідно   більш   чітко   визначити   і   принципи забезпечення  державної  безпеки і обороноздатності республіки як суверенної держави. Дуже важливо сформулювати обов'язки державних органів,  громадських об'єднань, новостворених структур з різними формами власності та посадових осіб і громадян.

 

     Щодо положень про проходження громадянами України  строкової військової  служби,  яка є і має бути надалі священним обов'язком кожного, то, на наш погляд, -це норма активного закону.

 

     Відносно визначення  статусу  органів   Комітету   державної безпеки нашої республіки. Принципово важливо внести повну ясність у цю проблему,  тобто треба чітко визначити,  щоб ці органи  бути підпорядковані,  підзвітні  та  підконтрольні  Верховній  Раді та Президенту.

 

     В розділі про органи прокуратури  слід  вилучити  абзац,  де йдеться  про  те,  що  функції  органів  прокуратури  мають  бути визначені  відповідно  до  принципу   незалежного   суду.   Треба відзначити,  що функції і діяльність прокуратури регулюватимуться Конституцією.

 

     101

 

     Положення про   довічне   призначення   судців    з    метою забезпечення незалежності судової влади слід обумовити можливістю встановлення більш тривалих строків  перебування  суддів  на  цих посадах.  Народні  судді повинні обиратися загальними,  прямими і таємними виборами.

 

     Далі. Співвідношення   прав   української   нації   і   прав національних  меншостей.  Як  відомо,  дехто намагається наділити українську  націю  більш  широкими   правами,   ніж   так   звані національні   меншості.   Зокрема,   автори   проекту   концепції Конституції /робоча  група/  запропонували  до  прав  української нації віднести:  самовизначення і вільну зміну свого політичного, соціально-економічного   статусу   в   будь-який    час;    право самозбереження   і   захист   своєї   національної  самобутності, традицій,  мови, право на свою довічну територію і свої природні, історичні та культурні багатства.  Ніхто цього не заперечує.  Але чому цих прав позбавляються представники інших національностей та етнічних  груп?  Хіба  представники  інших  національностей,  які живуть на території України з прадавніх часів,  не мають права на довічну територію, природні, історичні та культурні багатства, на самовизначення?

 

     До речі,  в Декларації  про  державний  суверенітет  України йдеться не про український народ, а про народ України.

 

     І останнє,  коментарі  до  проекту  Концепції,  що подані як додатки, не слід долучати до цього документа. Зміст Концепції має бути зрозумілим і ясним із самого документа. До того ж, коментарі мають досить суб'єктивний характер.

 

     Спасибі за увагу.

 

     102

 

     ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Матвієнку.  Після нього виступатиме депутат Некрасов.

 

     МАТВІЄНКО А.С.,  голова  Комісії  Верховної Ради Української РСР у  справах  молоді  /Бершадський  виборчий  округ,  Вінницька область/. Шановний Голово! Шановні депутати, виборці!

 

     Так склалося,  що екзаменом всієї нашої депутатської роботи, нашого,  якщо хочете,  навчання парламентської  діяльності  стала здатність  прийняти  Концепцію  Конституції,  яка  б повною мірою відповідала інтересам народу України.

 

     Це відповідальний момент, який вимагає від кожного з нас:

 

     Перше. Вичавити із себе  раба  -  прихильника  традицій,  що втратили свій зміст.

 

     Друге. Вести  розмову  і боротьбу не лише і не в першу чергу за форму як за якусь чергову тезу,  а виходити з цілей  і  змісту тієї  розмови,  яку  ми  сьогодні  ведемо.  Форма в не що інше як інструмент.

 

     І третє. Очевидно, безперспективно творити таку Концепцію, а тим  більше  таку  Конституцію,  яка  б  /щоб  там  не трапилося/ зберігала владу.  І я не поділяю  думок  окремих  депутатів,  які виступали сьогодні з цієї трибуни саме з такої точки зору.

 

     Як на мене, потрібний такий Основний Закон, який не зберігав би перш за все владу,  а забезпечував би її ефективність, завдяки якому владу очолювали б найбільш талановиті і гідні її люди.

 

     Які ж  пропозиції  Комісії  у  справах  молоді?  Виходячи із загальних  міркувань,  повнота  відповідності  нової  Конституції інтересам українського народу залежить від трьох головних, на наш погляд, моментів.

 

     103

 

     Перший. Вирішення питання про гласність.

 

     Другий. Визначення  найбільш  ефективної  форми  закріплення принципу розподілу влади.

 

     Третій. Вирішення  питання:  чи  ми  працюємо над Концепцією Конституції  суверенної  держави,  чи  працюємо  над   концепцією регіону оновленої федерації!

 

     Щодо першого.  Вирішення  питання  про  власність  у проекті Конституції,  на наш погляд,  незадовільне.  В розділі І  основою устрою   проголошується  економічний  плюралізм.  У  розділі  ІІІ закріплено положення про право народу України на всі  національні багатства.  В додатку ж шва йде про приватну власність вже як про святу форму.

 

     Наша позиція: в Концепцію необхідно включити чіткі положення про власність і всі її форми,  в тому числі і про приватну з тим, щоб зафіксувати основи для роздержавлення економіки і  збереження соціального  досягнення  українського  народу і прискореного його розвитку.

 

     Окрім включення положень про власність  в  усіх  її  формах, обов'язковим  є  необхідність  зафіксування умови рівного захисту державою всіх форм власності та економічне врегулювання  прибутку в інтересах соціального захисту громадян України.

 

     Друге -  про  форми  закріплення  принципу  розподілу влади. Комісія з цього  питання  не  дійшла  згоди,  голоси  розділилися навпіл.

 

     Я належу   до   тих,   хто  підтримує  сильну  президентську республіку  і  всенародні  вибори  Президента.  Аргументи,  окрім висловлених,   такі.   Я   заперечую   тим,   хто  стверджує,  що парламентська  республіка  більшою  мірою,   ніж   президентська, відповідає традиціям уже нашого радянського часу.  Якраз навпаки. Можливо примітивно,  але згадайте  одне  із  учорашніх  запитань, поставлених  Леоніду  Макаровичу.  Воно  зводилося  до того,  чим відрізняється   вчорашня   структура    партійної    влади    від президентського  правління,  яка різниця між Президентом і першим секретарем, скажімо, ЦК Компартії України.

 

     104

 

     Пробачте, але знак рівності щодо багатьох функцій я поставив би сміливо і без лукавства та іронії.  Але правда в тому, що саме партійна структура вчора тримала під контролем всі  інститути  і, головне, кадровий потенціал, забезпечуючи сильну виконавчу владу. Так,  це  була  монопольна  влада  однієї  партії,  практично  не підпорядкована  народу.  Але  це  була,  ще раз повторюю,  сильна влада.

 

     Ми свідомо завершимо руйнування такої системи.  А що  на  її місце? Як відомо, переднього місця не буває. Ось уже рік прагнемо до монопольного права парламенту,  намагаємося з Президії зробити Політбюро   ЦК   Компартії  або  замінити  Політбюро  ЦК  партії, вимагаємо  від  Уряду,  якого  позбавили  всяких  прав,   якихось ефективних дій і маємо те, що маємо.

 

     Без сильної  виконавчої влади і продуманої форми розподілу і чіткого механізму взаємодії законодавчої,  виконавчої  і  судової влади  ми  ніщо.  При  цьому ефективність системи - я хотів би на цьому наголосити -  визначається  силою  найслабшої  ланки  цього механізму.  А  тому  намагання сьогодні зробити якусь ланку більш сильною,  ніж іншу, веде знову ж таки до послаблення ефективності всього управління нашої держави.

 

     І, зрештою,  третє.  Оскільки  ми  стали  на  шлях  побудови суверенної держави,  то всі ознаки цієї суверенності  Конституція повинна регулювати.  Такій умові Концепція поки що не відповідає. Але разом з  тим  ми  не  можемо  і  не  маємо  права  ігнорувати результати референдуму та опитування, яке нещодавно провели, щодо майбутнього Союзу.

 

     Тому принцип,  механізм  міжнародних  і  міжреспубліканських відносин  і  ті.  норми,  тобто  на  яких засадах делегувати свої суверенні права, повинні, очевидно, бути зафіксовані в Концепції, чого в нас сьогодні немає.

 

     105

 

     Щодо назви.   Комісія  підтримує  пропозицію  Конституційної комісії.  Керуємося тим,  що  мудрість  назви,  як  т  будь-якого вислову,  визначається  не  тим,  що  до його змісту можна додати якихось слів,  а тим, що із змісту вже немає чого викреслити. Від слів   "радянська"   і   "соціалістична"   ми  не  станемо  більш радянськими  і  соціалістичними.  З  другого  боку,   Конституція повинна виконувати інтегруючу функцію. Більше того, президентська

- це вже не лише радянська республіка.

 

     Щодо соціалістичності.   Науковим    експертам    під    час учорашнього засідання нашої комісії було поставлене запитання: що було б з устроєм США,  якби завтра  її  громадяни  прокинулися  з конституцією  на основі нашої Концепції?  Можливо,  жартома,  але відповіли б так:  це були б соціалістичні Сполучені Штати Америки з  загостренням  міжнаціональних конфліктів.  Думаю,  що нам слід серйозно подумати щодо соціалістичності.

 

     Я веду до того,  що практично жодне положення Конституції не суперечить   класичному   соціалістичному  вибору,  базується  на принципах  пріоритету  загальнолюдських   цінностей,   пріоритету суспільства   над  державою.  В  цьому  питанні  я  погоджуюся  з депутатом Носовим.  І якщо ми наполягаємо записати в преамбулі цю норму, яка є більш політична, ніж юридична, то не у вигляді догми або лозунгу,  а в формі того,  що ми під  соціалістичним  вибором сьогодні розуміємо.

 

     Комісія також   підтримує  варіант  однопалатної  системи  і вважає,  таким чином,  що  двопалатність  сьогодні  є  передчасна норма.

 

     І останнє.  Майже  2  тисячі  років  тому римський імператор Діоклетіан говорив,  що той,  хто не дбає  про  завтрашній  день, позбавлений майбутнього на 100 років. І я не можу не згадати

 

     106

 

     цього, оскільки   в   проекті  Концепції  нової  Конституції України молодь,  тобто  майбутнє  нашої  держави,  залишена  поза увагою.  Пропонуємо до преамбули Конституції обов'язково включити таке  положення:  "Державна  молодіжна  політика  на  Україні   є невід'ємною  частиною  державної соціально-економічної політики і здійснюється а метою створення оптимальних  умов  для  реалізації творчого  потенціалу...  молоді,  її  повноцінної  участі у житті суспільства".

 

     Оскільки Конституцію - я  щиро  переконаний  у  цьому  -  ми творимо  не  на  кілька  років,  то з цих же міркувань необхідно, особливо на  порозі  ринкової  економіки,  серйозно  подбати  про гарантії,   саме   конституційні  гарантії  соціальної  адаптації молоді.  Так,  вважали б за доцільне посилити розділ  про  права, свободи   і  обов'язки  людини,  окремою  статтею  про  створення гарантій і умов соціальної адаптації молоді,  що забезпечує цьому прошарку    населення   можливість   економічного   виживання   і безболісного входження в суспільство.  Ці пропозиції ми подамо до Конституційної комісії.

 

     І, зрештою, щодо процедури прийняття проекту Концепції.

 

     Мені здається,  що  було  б  краще  проголосувати принципові моменти і з врахуванням голосування тих зауважень  і  пропозицій, які  вже  прозвучали  і  ще  прозвучать,  дати можливість комісії доопрацювати Концепцію.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВА. Оголошується перерва до 16 години.

 

     107