Стенограма пленарного засідання

19 липня 1990

 

ЗАСІДАННЯ СІМДЕСЯТ ДРУГЕ

 

Сесійний зал  Верховної Ради Української РСР.  19 липня 1990 року. 16 година.

 

Головує Перший заступник Голови Верховної  Ради  Української РСР депутат Плющ І.С.

 

     Головуючий. Поки ми зареєструємося,  я зачитаю одну записку, а ви вирішуйте,  "Депутат  Плющ,  дуже  прошу  підійти  на  площу поголодувати  разом  зі  мною".  Я ніяк не зможу цього робити.  Я вважаю...  Степан Ілліч,  вам слово  хто  надавав?  Я  просто  до відома. Ні, поки Голову не оберемо, не можу. Дякую.

 

     Прохання реєструватись, товариші.

 

     Шановні товариші депутати,  ми вчора з вами домовлялися,  що якщо у нас будуть такі можливості, то будемо паралельно працювати і  по  складу Уряду.  Проголосували,  що ми структуру в основному схвалюємо,  вважаємо  її  перехідною  і  доручаємо  Голові   Ради Міністрів і головам постійних комісій працювати над нею і по мірі готовності вносити пропозицій сесії.

 

     Тому я прошу вашого дозволу  надати  слово  депутату  Масолу Віталію Андрійовичу,  Голові Уряду, з приводу внесення конкретних пропозицій по кандидатурах на посади членів Уряду.  Після  обіду, якщо  буде ваша згода,  розмножимо об'єктивки на цих людей,  і ви зможете з ними працювати і у виборчих округах, і в Комісіях.

 

     Надамо таке слово?  Будь ласка,  Віталію Андрійовичу.  Слово надається депутату Масолу Віталію Андрійовичу, Голові Уряду.

 

     Масол В.А.,   Голова   Ради  Міністрів  УРСР  (Чернігівський виборчий округ,  Чернігівська область). Шановні народні депутати! Чому я попросив слова?  Обставини склалися так,  що мені потрібно три дні бути в Москві.  Там будуть розглядатися питання  з  точки зору

 

     3

 

     забезпечення агропромислового    комплексу   на   1991   рік матеріально-технічними  ресурсами.   Буде   зустріч   Голів   Рад Міністрів.    Потім   буде   розглядатися   питання   по   легкій промисловості і питання про ринкові відносини.  Тому  я  сьогодні ввечері  полечу  до  Москви,  завтра  буду  в  Москві,  в  суботу повернуся до Києва, попрацюю ще з кандидатами на посади міністрів і голів комітетів.

 

     І я  хотів би,  щоб ми плідно попрацювали.  Тому я сьогодні, учора ввечері працював.  Я повинен вам сказати, що у нас буде 43- 44 члени Уряду.  Я б сказав,  що майже половина буде нових. Деякі відмовляються від запропонованих пропозицій, а на все це потрібен час. У зв'язку з тим, що мені потрібно взяти участь у цих нарадах і  зустрічах,  я  хотів  би  вам   сьогодні   запропонувати   ряд кандидатур, а потім, коли повернуся з Москви, представлю й інші.

 

     Я вважаю,  що  при  розгляді  питань  матеріально-технічного забезпечення агропромислового комплексу там потрібно бути,  бо це найголовніше  питання,  та  й  у  питаннях з легкої промисловості треба взяти участь.  Це буде зустріч Голів Рад Міністрів у Голови Ради  Міністрів  Союзу,  а  завтра  буде  зустріч  всіх  на  Раді Федерації. Пропоную розглянути питання про призначення:

 

     Міністром фінансів    -     товариша     Забродіна     Івана Олександровича;

 

     Міністром охорони   здоров'я   -   товариша   Спіженка  Юрія Прокоповича;

 

     Головою Державного  комітету  по   статистиці   -   товариша Борисенка Миколу Івановича;

 

     Головою Комітету державної безпеки - товариша Голушка Миколу Михайловича;

 

     Головою Державного комітету по пресі - товариша Дяченка Юрія Павловича;

 

     Міністром юстиції - товариша Бойка Віталія Федоровича;

 

     Міністром закордонних   справ  -  товариша  Зленка  Анатолія Максимовича;

 

     Міністром хлібопродуктів   -   товариша   Компанця    Миколу Прокоповича.

 

     Треба затвердити   і   Керуючого  Справами  Ради  Міністрів. Пропонується на цю посаду товариш Пєхота Володимир Юлійович;

 

     Міністром будівництва   -   товариша   Плітіна    Володимира Никифоровича;

 

     Міністром лісового  господарства  -  товариша Самоплавського Валерія Івановича;

 

     4

 

     Міністром енергетики - товариша Склярова Віталія Федоровича;

 

     Міністром торгівлі - товариша Слєпічева Олега Івановича;

 

     Міністром промисловості будівельних  матеріалів  -  товариша Золотарьова Анатолія Івановича (харків'яни його знають);

 

     Міністром монтажних   і   спеціальних  будівельних  робіт  - товариша Штунделя Олександра Рудольфовича;

 

     Головою Державного  комітету   у   справах   будівництва   і архітектури - товариша Гудзя Віктора Корнійовича.

 

     А далі,  з вашого дозволу,  я працюю. У суботу я розгляну ще декілька кандидатур.

 

     Дякую за увагу.

 

     Головуючий. Хвилину, Віталію Андрійовичу!

 

     Чи будуть запитання до Віталія Андрійовича? Будь ласка.

 

     (Шум у залі).

 

     Будь ласка, другий мікрофон.

 

     Депутат не представився.  Мені здається, що треба на кожного з них хоч невеличку біографію, анотацію зробить.

 

     Масол В.А.  Шановні товариші!  Я запропонував кандидатури, а якщо потрібно автобіографії,  це всім ми дамо.  Щоб ви зрозуміли: справа в тому,  що я відлітаю через півтори - дві години.  Тому я хотів просто запропонувати, а все ми вам офіційно направимо.

 

     Головуючий. Третій мікрофон.

 

     Єліашевич І.В.,    генеральний    директор    Закарпатського виробничо-торгового  взуттєвого об'єднання (Ужгородський виборчий округ,  Закарпатська  область).  Віталію  Андрійовичу,  запитання таке.  Ви ж їдете ще й питання легкої промисловості розглядати, а без Міністра легкої промисловості, як мені здається, це не зовсім правильно було б...

 

     Головуючий. Товариші, давайте ми домовимось з питання по тих кандидатурах, які внесені.

 

     Масол В.А.  Товариші,  я хочу сказати,  якщо мені задали вже таке  запитання.  Я  відповім.  Я оду сьогодні з Міністром легкої промисловості товаришем Никитенком  Григорієм  Григоровичем.  Він працює ще. До призначення нового міністра ці міністри працюють. У мене  зараз  немає  часу,  щоб  з  усіма  кандидатами  обмінятись думками.

 

     Головуючий. Перший мікрофон.

 

     5

 

     Депутат не   представився.   Іване   Степановичу  і  Віталію Андрійовичу,  я думаю,  що ми приймемо до відома доповідь Віталія Андрійовича і на цьому припинимо розмови, тому що структура у нас до кінця не затверджена. У нас ідуть вибори Голови.

 

     Головуючий. Приймається ваша пропозиція. Припиняємо. Дякую.

 

     Слово надається   народному   депутату   Лобачу   В'ячеславу Івановичу,  голові  Лисичанської міської Ради народних депутатів, першому  секретарю  Лисичанського  міськкому  Компартії   України (Лисичанський виборчий округ, Луганська область).

 

     Будь ласка.

 

     Лобач В.І. Шановні товариші! Шановний головуючий! Насамперед хотів би висловити слова подяки за те,  що мою  кандидатуру  було висунуто на посаду Голови.

 

     Трохи про  себе.  Народився  в  1946  році  в місті Ровеньки Луганської області.  Все життя  провів  у  Луганській  області  - вчився,  женився,  працював  у  різних містах Луганської області. Українець, член КПРС.

 

     Щодо сьогоднішньої  ситуації  в  парламенті  і   щодо   тієї ситуації, яка склалася в республіці і в цілому в Союзі.

 

     Мы сегодня   осознаем,  что  подошли  к  тому  действительно историческому рубежу,  когда вопрос стоит (прежде всего на основе того приобретенного опыта) так:  или мы пойдем вперед, или просто будем отброшены назад.  Поэтому сегодня  хотел  бы  высказать  ту платформу,  которую я написал здесь, исходя из той ситуации и тех платформ, которые здесь были высказаны кандидатами.

 

     Практически, на  мой  взгляд,  все  кандидаты,  которые   на сегодняшний   день  высказались,  говорили  об  одних  и  тех  же вопросах,  которые сегодня волнуют народ Украины, которые волнуют сегодня всех нас.

 

     Я думаю,  что  до  прихода  в  парламент  уже  создалась  та конфликтная ситуация,  над которой мы долго  работали.  И  только после   принятия   одного   основного   документа,   на   котором действительно проявилась консолидация, и которую, наверное, нужно сохранить здесь в парламенте для того,  чтобы мы все вырабатывали эти  документы  именно  для  нашего  народа  -  народа,   который проживает на территории Украины.

 

     Если же  сегодня  мы не будем находить этого консенсуса,  то практически будем идти на конфронтацию. Затягивается

 

     6

 

     обсуждение всех этих вопросов,  что  выльется  в  длительное рассмотрение  важных  документов,  которые  необходимы  и которые сегодня ждет народ Украины.

 

     Что касается Декларации о суверенитете.  Она является  одним из    важнейших   документов,   на   основании   которого   будут разрабатываться все последующие  документы,  на  мой  взгляд.  Но вместе с тем, прежде чем формировать правительство и вырабатывать законы  и  структуру,  как  я  уже  сказал,  нужен  нам  Закон  о собственности, нужно выработать новую Конституцию, исходя из этой Декларации. На основании этих документов - выходить на заключение договоров между республиками. То, что сегодня уже прорабатывается непосредственно в Союзе.

 

     В первую очередь я хотел бы остановиться на трех моментах: нация, экономика, то есть предприятие, и человек. На первом месте я бы поставил вопрос о нации.  Если будет  нация  здоровой,  если будет здоровая экономика,  то,  наверное, будет и жить человек на территории Украины.  И,  соответственно, он сделает все для того, чтоб была здоровая нация и здоровая экономика. То есть, это здесь взаимоувязано.

 

     Второе. Здесь  все  говорили  об  экономике.  Я  бы  сегодня остановился на некоторых моментах,  что касается просвещения, что касается культуры,  науки и медицины,  спорта и туризма.  Если мы все  сегодня  говорим  о  нации,  то  мы  должны в первую очередь говорить о том,  как же все-таки  возродить  нацию,  как  сегодня возродить ту культуру и, будем говорить, просвещение.

 

     Я бы сегодня на первое место поставил не науку, а поставил в первую очередь просвещение,  потому что без основы,  заложенной в каждом  из  нас,  не может быть человека высокообразованного,  не может быть как таковой науки.

 

     Что касается возрождения культуры.  Я сегодня вместе с  вами разделяю,  вместе с Комиссией,  что нужно возродить ту украинскую культуру, о которой мы длительное время говорим.

 

     Что касается   спорта   и   вот   того   Комитета,   который правительство на сегодняшний день предлагает.  Я бы его назвал не комиссией,  а Комитетом по молодежи и спорту. И все-таки в первую очередь поставил то, что касается физической культуры. Потому что сегодня здоровье нации зависит и от  медицины,  и  от  физической культуры.

 

     Что касается туризма.  Во многих странах,  которые мы знаем, долю в национальном доходе составляют прибыли от туризма.

 

     7

 

     Поэтому и здесь,  наверное,  на Украине надо вопросы туризма развивать.

 

     Что касается молодежи.  Здесь выступали претенденты и многое говорили...  Но сегодня мы должны сказать, что будущее зависит от того,  какой  будет  молодежь  и  как  мы сами будем заботиться о молодежи, какие будем решать вопросы.

 

     Что касается экономики,  о которой  длительное  время  здесь говорили.  Первое.  Что  касается рыночных отношений.  Ну,  будем говорить, за свои высказывания я уже подвергся критике со стороны товарища   Абалкина   и   со   стороны   некоторых  руководителей государства.  Но  я  сегодня  говорю,  что  рыночная   экономика, рыночные  отношения нужно вводить только тогда,  когда мы получим два закона.  Первый закон - это механизм рыночных отношений,  как он будет. И второе. Как мы выработаем Закон по защите самих слоев населения,  всех,   особенно   незащищенных.   Если   это   будет выработано, только тогда надо переходить на рыночные отношения.

 

     Что касается  категорий людей.  Есть пенсионеры,  молодежь - категории особенно незащищенные.  Поэтому, вырабатывая законы, мы должны  прежде всего подумать о них.  Что касается льгот для этих людей.  Сегодня многие задают вопросы и присылают  мне  письма  о том, что льготы для одних категорий людей (пенсионеров) разные. И вот сегодня мы поделили всех этих людей в  зависимости  от  того, какие  льготы они имеют.  Я думаю,  что над этим тоже нужно будет поработать.

 

     Что касается вопросов, о которых мы должны тоже подумать. Мы слишком  много разбазарили своих национальных природных ресурсов. И я сегодня должен сказать  о  том,  что  нельзя  проходить  мимо фактов,   когда  дефицитные  в  нашей  стране  продукты  питания, предметы  первой  необходимости  вывозятся  за  рубеж,  усугубляя положение дел на внутреннем рынке.  Я думаю,  что мы все в первую очередь должны  потребовать  и  от  нашего  правительства,  и  от правительства Союза прекратить вывоз из страны недостающих нашему народу продовольственных и  промышленных  товаров.  Сегодня,  кто читал в "Известиях", мы дошли уже до того, что вывозим чернозем в Голландию за видеомагнитофоны.

 

     Что касается природных ресурсов.  Сегодня, будем говорить, и угольная отрасль находится в таком положении. Сегодня мы выкачали свои нефть и газ и уже продаем землю.  Поэтому мы должны  принять такие  законы,  чтобы  национальные богатства были в распоряжении нашего народа.

 

     8

 

     Следующий вопрос касается возрождения  села.  Я  вам  должен сказать,  это  мое  сугубо  личное  мнение,  мы  все  сегодня  за возрождение села. Но давайте вернемся несколько в экскурс, с того момента,  когда  мы поделили селян и рабочих пополам в конце 50-х годов.

 

     Я думаю,  что когда мы в областях выделили города и  сделали их  областного  подчинения,  то  мы  оставили  села  без городов. Поэтому  я  думаю,  что  нужно  в  первую  очередь  вернуться   и перекроить,  чтобы у нас было как можно меньше городов областного подчинения и было больше районных центров и районов как  таковых. Сегодня  мы  настроили  очень  много  высотных домов.  Решая одну проблему,  мы сами создаем себе вторую. В высотном доме человека, который  поселяется,  мы удаляем от земли,  и сразу рождаются две проблемы.

 

     Первая проблема. Решение жилищно-коммунальных вопросов.

 

     И второе.  Мы  сразу  задаем  вопрос  о  продуктах  питания. Поэтому  и здесь тоже прежде чем оторвать человека от земли нужно будет подумать и об этих проблемах.

 

     Что касается  жилищной  проблемы.  Пора  бы  уже  сегодня  и правительству Украины,  и правительству Союза подумать о том, что та  проблема,  которая  выработана  по  обеспечению  жильем  всех нуждающихся,  она сегодня нереальна. Поэтому давайте мы посмотрим правде з глаза и реально выработаем ту программу, которую нужно.

 

     Те вопросы,  которые сегодня мы не можем решить. Мы не можем решить  вопросы  территориального  самоуправления,  если не будут решены вопросы на уровне области территории  городов  и  районов. Над этими проблемами нужно будет поработать.

 

     Здесь поднимались  многими  претендентами  вопросы,  которые касаются борьбы с  преступностью  и  нарушениями  дисциплины.  Мы должны  сказать так:  если не будет рынка сбыта,  не будет самого преступления. Чтобы бороться с преступностью, нужно искоренить те вопросы,  которые  кроются  в  самой  экономике,  в том дефиците, который на сегодняшний день есть.

 

     Что касается,  на мой взгляд,  проблемы,  которая связана  с дисциплиной.  Сегодня без наведения дисциплины,  начиная с самого парламента и кончая дисциплиной на местах по  всем  направлениям, мы не можем навести того порядка, который нам необходим.

 

     9

 

     И что   касается   стиля   работы   непосредственно   нашего правительства.  Я  должен  сказать,  что  те   подходы,   которые сохраняются  до  сих  пор,  на  сегодняшний  день не подходят.  И сегодня,  если наше отношение к этим проблемам не будет изменено, мы  получим  те  же  самые  продукты  того  застоя,  о которых мы говорили.

 

     Что касается политических вопросов.  Я должен сказать о том, что сегодня мы должны четко определиться, что существуют еще лица и  группировки,  которые  прикрываются  лозунгами   и   стремятся присвоить  право  всем  выступать от имени народа.  Каждый из нас должен думать и о том,  как  же  бороться  с  антиперестроечными, cкоррумпированными   силами,   которым   выгоден  сегодня  разгул преступности,       недисциплинированности,       расхлябанности, некомпетентности для сохранения своего незаслуженного положения и источников наживы.

 

     Кроме этого,  я сегодня также не понимаю тех,  кто  отрицает позитивное  историческое  наследие  и  кто  беззастенчиво сегодня насаждает бездуховность, пошлость и насилие.

 

     И, заканчивая свое выступление, я бы сегодня хотел сказать о том,  что  мы  сейчас  все понимаем,  что в обществе сложился так называемый  дефицит  человечности.  Будем  говорить,  что  именно высокие  нравственные  качества  должны  быть сегодня основой для каждого человека и для каждого депутата.  То есть для нас  должна быть  и  культура,  и  нравственность,  и  скромность,  и  умение прислушиваться к мнению людей.  Поэтому я думаю  так  и  призываю всех единомышленников, тех, кто не согласен сегодня со мной и кто еще колеблется, чтобы каждый из вас поднялся над эмоциями, сделал сознательный  выбор  и  проголосовал  за  Председателя - человека компетентного,  инициативного, принципиального и неравнодушного к судьбе нашей Украины.

 

     Головуючий. Чий мікрофон?

 

     Черненко В.Г.,  головний  лікар  медсанчастини Микитівського ртутного  комбінату  (Горлівський-Микитівський  виборчий   округ, Донецька область). Уважаемый Вячеслав Иванович! В своей платформе вы сказали,  что нам нужно учитывать предыдущий опыт. Хотелось бы мне осведомиться: какой имеете вы в виду опыт? Тот, что у нас был семьдесят два с половиной года, пять лет или от 16 июля?

 

     И второй вопросик.  Вы сказали,  что здоровье народа зависит от двух категорий: физкультура и спорт и состояние охраны

 

     10

 

     здоровья, то  есть  здравоохранение.  Вот  здесь  я  с  вами позволю  не  согласиться.  Мне  известна  другая   характеристика состояния  здоровья.  И  зависит  она от других причин.  Я прошу: расширьте мне это понятие по здоровью народа.

 

     Лобач В.І.  Что  касается  здоровья,  то  говорят,  что  оно зависит от лечащего врача тоже. И в зависимости от того, какую он зарплату получает сам.  Давайте мы с этого и начнем. Что касается своего  собственного опыта.  Я по крайней мере как раз отношусь к той категории,  у которой есть пока и здоровье,  и те  знания,  и опыт, которые приобрел, будучи на тех должностях, которые есть, и с учетом того общего мнения, коллективной выработки, которая есть в Президиуме,  у депутатов.  Тем более,  что,  на мой взгляд, тот стиль,  который был ранее,  сводился к тому,  что один говорил, а все голосовали за то,  что с этой трибуны звучало: все "за" и все стоя.

 

     Поэтому я думаю,  что все зависит не только от  головы,  но, наверное,  от  коллективного  разума.  А коллективный разум у нас сегодня есть, что показала выработка тех документов, которые есть у вас.

 

     Головуючий. Другий мікрофон.

 

     Колінець В.В.,  викладач  кафедри  російської  і  зарубіжної літератури  Тернопільського  державного  педагогічного  інституту імені   Я.   Галана   (Тернопільський   міський  виборчий  округ, Тернопільська  область).  Ви,  шановний  претенденте,  у   своєму виступі  вжили  такий  термін,  як "антиперебудовні сили".  Що ви маєте на увазі під антиперебудовними силами і які  ваші  критерії оцінки поділу політичних сил на перебудовні чи антиперебудовні?

 

     Лобач В.І.  Я хотел бы сказать,  что пора уже на сегодняшний день определиться, что такое перестройка и куда мы идем.

 

     Сегодня мы можем сказать, что мы все за перестройку: Горбачев -  за перестройку,  Рыжков - за перестройку и все слои - за перестройку.  Но давайте же определимся, кто за какую. Давайте дадим определение,  что такое перестройка.  То, что я понимаю, на сегодняшний день в тех  процессах,  которые  есть:  в  дальнейшем развитии демократизации,  в дальнейшем развитии многопартийности, которая сегодня существует, выработки тех коллективных концепций, о  которых мы говорили,  именно для пользы народа,  чтобы успешно решались  все  вопросы  демократических  начал,  к   которым   мы стремимся.

 

     11

 

     Сегодня у  нас  существует  единый  парламент,  но  у  нас в парламенте есть и группы,  и группировки,  и те,  кто сегодня  не вошел никуда. Но каждый сегодня за перестройку. Так давайте же мы посмотрим, кто за перестройку, за демократию, а кто нет.

 

     Головуючий. Третій мікрофон.

 

     Чобіт Д.В.,  відповідальний  секретар  Бродівської  районної організації  Українського  товариства охорони пам'яток історії та культури (Бродівський виборчий округ,  Львівська  область).  Мені приємно відзначити, що сама ідейна територіальна делегація, яка є в Верховній Раді,  - Луганська,  висунула вас кандидатом на  пост Голови Верховної Ради.

 

     У зв'язку  з  цим  у  мене до вас такі запитання.  Нещодавно пройшов ХХVІІІ з'їзд,  який  проголосив,  що  партія  тепер  буде зайнята  побудовою  гуманного,  демократичного  соціалізму.  Хоча ніхто не може пояснити,  що воно таке.  Раніш будували  комунізм. Судячи  з  того,  що  Комуністична  партія не відмовилася,  назва збереглася.  То в мене до  вас  запитання  таке,  як  до  першого секретаря  і першого комуніста району:  чи вірите ви в можливість побудови комунізму? І друге запитання: якщо так, то чи не могли б ви пояснити всій Україні, що воно таке?

 

     Лобач В.І.  Что  касается меня как секретаря горкома партии, то я сегодня должен вам сказать, что на ХХVІІІ съезде, на котором я присутствовал и который вы слышали,  было высказано о том,  что понятие о коммунизме пока на сегодняшний день снято до  тех  пор, пока не будет выработана программа КПСС,  которую непосредственно группа по выработке программы.

 

     Что такое  понятие,  так  сказать,  коммунизм?  Наверное,  я должен вам сказать таким образом. Если у нас есть плохие учителя, о которых вы сегодня говорили,  то извините,  пожалуйста,  откуда взялись  хорошие  ученики.  То  есть,  вот  сегодня  мы можем все немножко,  так сказать,  поумничать.  Ну давайте  мы  все  вместе все-таки отвечать за то все, что мы сегодня имеем, за состояние в стране.  В том числе не  снимаю  ответственности  и  с  себя  как первого секретаря.

 

     Головуючий. Перший мікрофон.

 

     Марченко І.Д., директор Артемівського машинобудівного заводу "Победа труда" (Артемівський виборчий округ,  Донецька  область). Уважаемый  претендент!  У  меня  к  вам  вопрос  попроще.  Многие претенденты, выступая, констатируют, что дисциплины

 

     12

 

     нет, дисциплина падает.  И вы в том числе.  Завтра вы будете Председателем.  Что надо конкретно сделать, чтобы дисциплина хотя бы стабилизировалась или несколько начала улучшаться?

 

     Лобач В.І.  Ну,  наверное,  прежде всего,  если  говорить  о дисциплине,   то   я   сегодня   хотел   бы  высказаться  словами присутствующего здесь Первого секретаря,  который  высказал  этот вопрос  Генеральному  секретарю товарищу Горбачеву.  Что в первую очередь надо "застосувати ті засоби,  які брав  товариш  Андропов для  наведення  порядку".  Но  вместе  с  тем  я сегодня хотел бы сказать о том,  что наведение порядка, в моем личном понимании, - это прежде всего дисциплина самого себя.  И первое, что предложил бы:  каждый   из   нас   должен   относиться   к   делу   с   той ответственностью,  которую  нужно  воспитывать  прежде  всего для того, чтобы эта дисциплина была сознательной.

 

     Головуючий. Другий мікрофон.

 

     Гудима О.В.,  викладач Луцького педагогічного училища  імені Ярослава Галана (Луцький - Центральний виборчий округ,  Волинська область).  Шановний  претенденте!  11   липня   відбувся   перший політичний  страйк на Україні,  і однією з вимог страйкуючих було прийняття Декрету про  владу.  Ви  ж,  коли  було  поставлено  це питання  на  голосування,  проголосували проти внесення в порядок денний прийняття Декрету про владу. Дайте оцінку власному вчинку.

 

     Лобач В.І.  Ну,  во-первых,  о том, что я голосовал "за" или "против".  Наверное,  давайте  мы  сначала  посмотрим:  "за"  или "против".  А что касается "за"  или  "против",  я  привык  всегда голосовать за то,  что я осознал. Если все эти вопросы, документы будут рассмотрены непосредственно, я имею в виду документ - Закон о  власти,  я думаю,  будем голосовать "за",  но осознанно,  а не просто так, на слух, что сегодня мы здесь воспринимаем.

 

     Головуючий. Третій мікрофон.

 

     Петренко М.Я.,  голова  Гадяцької  районної  Ради   народних депутатів,  перший  секретар Гадяцького райкому Компартії України (Гадяцький  виборчий  округ,   Полтавська   область).   Вячеславе Івановичу,  скажіть,  будь ласка, ви в своєму виступі сказали, що потрібно прийняти два закони,  щоб перейти до ринку: про механізм переходу  до ринку і другий - пакет законів про соціальний захист людини. То чи вважаєте ви, якщо завтра ці закони будуть прийняті, то можна вже буде переходити до ринку? І друге запитання.

 

     13

 

     Шановний Ігор Рафаїлович сказав, що треба буде ввести посаду Президента в республіці. Як ви ставитесь до цього? Спасибі.

 

     Лобач В.І.  Я хотел бы начать с  последнего  вопроса.  Я  на сегодняшний день - за Президента республики.  Почему? Потому, что у нас должна быть все-таки контрольная власть и решаться вопросы, которые связаны с законом.  Если мы на сегодняшний день посмотрим на заместителя Председателя,  он целыми неделями здесь  сидит,  а Президент должен все-таки побыть на местах,  именно побывать там, где  есть  конфликты,  когда  возникают  ситуации.  Да  и  просто ознакомиться с обстановкой,  положением.  Я считаю, что Президент должен быть.

 

     И вопрос,  который касается рыночной экономики.  Я  еще  раз хотел бы вам сказать.  Сегодня что интересует человека,  когда он приходит на работу:  какие социальные блага он будет  иметь.  Что сегодня  больше  всего  интересует  людей  и  особенно  социально незащищенных:  когда же все-таки люди,  которые имеют минимальную заработную плату, будуть жить по-настоящему, полюдски.

 

     Если сегодня   вступить   в   рыночную  экономику,  плюс  та инфляция,  которая на сегодняшний  день  существует,  то  уровень жизни  этой  категории еще упадет.  А для того чтобы защитить,  - пусть эта минимальная зарплата или пенсия,  о которой мы говорим, 70 рублей,  станет как раз помощью от государства,  плюс все, что он заработает.  Если этого не случится, мы не защитим от рыночной экономики  эту  категорию  людей.  Вы  посмотрите,  когда начался разговор о материальном обеспечении депутатов, сколько получилось разговоров,  а  сегодня  люди,  которые  получают  зарплату  в 70 рублей,  - их интересует этот вопрос: в какую бездну они попадут. Поэтому,  на  мой  взгляд,  если не будет законов защиты сегодня, рыночные отношения должны...

 

     Головуючий. Перший мікрофон.

 

     Колеснік С.В.,  прохідник шахти "Червона Зірка"  виробничого об'єднання  "Торезантрацит"  (Торезький виборчий округ,  Донецька область).  Вячеслав Иванович!  У меня к вам вопрос.  В  9  пункте Декларации,  которую  мы  приняли,  есть такой пункт:  "Громадяни Української РСР проходять дійсну військову службу, як правило, на території  республіки  і не можуть використовуватись у військових цілях за її межами без згоди  Верховної  Ради  Української  РСР". Скажите,   если  бы  вы  были  сегодня,  например,  Председателем Верховного Совета, согласились бы вы с тем, чтобы воинские

 

     14

 

     части с территории Украины, я имею в виду внутренние войска, перебрасывались сейчас в Шушу или Степанакерт?

 

     Лобач В.І.   Когда  здесь  впервые  поднялся  вопрос,  возле микрофона я также высказал мнение о том,  что  те  молодые  люди, которые  проходять  сейчас  службу  в  армии,  должны  служить на Украине и, по крайней мере, не участвовать в тех конфликтах.

 

     Головуючий. Другий мікрофон.

 

     Кендзьор Я.-П.М.,   голова   ради   об'єднаного    колективу фізкультури  виробничого  енергетичного  об'єднання "Львівенерго" (Сокальський  виборчий  округ,   Львівська   область).   Шановний В'ячеславе Івановичу!  Ви - українець,  ви - депутат Українського парламенту,  ви - претендент  на  найвищу  посаду  у  республіці. Будьте ласкаві,  скажіть:  що, на вашу думку, необхідно зробити у вашій Луганській  області  і  в  тому  місті  чи  районі,  де  ви обіймаєте посаду першого секретаря і голови Ради,  для того,  щоб позбутися  (чи  принаймні  зробити  перші  кроки)  тієї  страшної спадщини,  яка залишилася у вас від попередніх десятиліть? Маю на увазі оцю страшну  руїну  русифікації.  Або:  ви  як  і  секретар партійний,  і голова Рада,  можливо,  на сьогоднішній день щось в цьому плані уже зробили,  щоб  Луганська  область,  уже,  так  би мовити, десь відповідала назві української області?

 

     Лобач В.І.  Ну,  за Луганську область я не можу відповідати, там є досить досвідчені керівники,  які за це будуть відповідати. Що  стосується  міста Лисичанська,  то на сьогоднішній день уже є одна школа,  в інших є класи,  в яких будуть  вивчати  українську мову.  І  міськком,  і  райвиконком  -  всі  стоять на тому,  щоб українська мова вивчалася у місті Лисичанську.

 

     Головуючий. Третій мікрофон.

 

     Депутат не представився.  Моє запитання трохи перекликається з попереднім. Ваш земляк на зустрічі з Горбачовим сказав, що якби збільшилося м'яса і ковбаси,  то  всі  б  заговорили  українською мовою.  З  нашого  краю  десь посилають ліверну ковбасу,  Ляшкові начебто. Скажіть, будь ласка, ви теж стоїте на цій позиції чи ні? Це перше запитання. І друге. Чи не здається вам, що програму свою викладати претенденту на посаду Голови все-таки треба українською мовою? Бо це трошки у моєму краї має такий, ну, нездоровий якийсь відтінок. Як ви думаєте з цього приводу?

 

     Лобач В.І.  По-перше,   я   можу   свою   програму   скласти українською   мовою,   і   тут   деякі   претенденти   читали   з надрукованого.

 

     15

 

     Досить гарно розмовляти українською мовою я не можу,  і тому (щоб  не  було  деяких заперечень від людей,  які живуть у вашому краї) застосував  і  використав  російську  мову.  А  українською мовою, я думаю, можемо спілкуватись і з вами.

 

     Головуючий. Перший мікрофон.

 

     Васильєва Г.І.,  заступник  голови виконкому Білоцерківської міської Ради народних депутатів (Білоцерківський виборчий  округ, Київська область).  Шановний В'ячеславе Івановичу! У мене таке до вас запитання:  які принципи світової  практики  високорозвинених країн  необхідно  реалізувати,  щоб  наше суспільство,  динамічно розвиваючись, вийшло з кризи?

 

     Лобач В.І. Я думаю, що насамперед... В первую очередь нужно, чтобы  сохранились  права  человека.  То,  о чем я сказал в своей программе. Человек прежде всего.

 

     Головуючий. Другий мікрофон.

 

     Кушнарьов Є.П.,  голова Харківської  міської  Ради  народних депутатів,  завідуючий  відділом Харківського міськкому Компартії України (Салтівський виборчий округ,  Харківська область). У меня к  вам  такой  вопрос.  На  ХХVІІІ  съезде КПСС вы организовали и возглавили группу первых секретарей горкомов и  райкомов  партии, которая  попыталась устроить обструкцию Горбачеву и заставить его повернуть  курс  на  перестройку.  Скажите,  когда  вы   говорите "антиперестроечные  силы",  вы  имеете  в виду все-таки тех,  кто поддерживает в целом линию Горбачева,  или тех,  кто был на  этой встрече? Спасибо. (Оплески).

 

     Лобач В.І.   Да,   действительно,   состоялась   встреча,  к организаторам которой и я  был  причастен.  Что  касается  группы первых  секретарей.  К сожалению,  часть первых секретарей (малая часть первых секретарей) поступила своеобразно.  Но если взять то большинство секретарей, которое надеялось на эту встречу, которую обещали еще после ХІХ конференции (и я лично, когда организовывал эту  встречу,  надеялся),  то те секретари,  среди которых были и представители  от  нашей  Украины,  высказали  те  проблемы,   те жизненные ситуации реальные,  которые на сегодняшний день есть на месте. Мы высказали без прикрас.

 

     Что касается отдельных выходок или  каких-то  деяний  -  это другой  вопрос.  Что такое "антиперестроечники" - по этому поводу есть официальное заявление, написанное мной, оно зарегистрировано

 

     16

 

     в Секретариате,  в  документах.  С  этим  делом   ознакомлен Генеральный секретарь, с данным предложением.

 

     Что касается вопросов,  связанных с теми проблемами, которые существуют.  Но,  наверное,  мы здесь, в парламенте, не закрываем глаза на то,  что существует масса проблем, и вот на этой встрече многие первые секретари  высказались  о  тех  проблемах,  которые существуют  во  всех  регионах нашей страны.  Единственно,  часть секретарей  (почему  вокруг   этой   встречи   и   возник   ореол таинственности) внесла предложение (это не из нашей республики) о том,  чтобы  телевидение  ушло  из  зала.  Я  считаю,   что   это неправильно,  надо чтобы телевидение присутствовало, и тогда была бы правильная, реальная картина.

 

     Головуючий. Дякую. Ваш час закінчився.

 

     Слово надається  народному   депутату   Гуренку   Станіславу Івановичу,  219  округ,  Київська  область.  Першому секретарю ЦК Компартії України.

 

     Гуренко С.І.,   перший   секретар   ЦК   Компартії   України (Іванківський виборчий округ,  Київська область). Шановні народні депутати!  Як було вже тут висловлено до перерви,  декілька  слів про  себе.  Я  народився  в 1936 році на Донбасі,  в учительській сім'ї.  Більшу частину свого життя прожив у Донбасі, там учився в школі, там же працював після закінчення Київського політехнічного інституту.  18 років  мого  трудового  життя  пов'язані  з  одним підприємством   -   машинобудівним   заводом   імені  Ленінського комсомолу України.  Я розпочав там працювати інженером-технологом і закінчив в 1976 році директором підприємства.

 

     В 1961 році я вступив до лав КПРС,  з 1976 року на партійній роботі.  З 1980 по  1987  рік  працював  у  Раді  Міністрів,  був заступником Голови Ради Міністрів.

 

     З 1987   року   працюю  у  Центральному  Комітеті  Компартії України: секретарем, другим секретарем і з минулого місяця ХХVІІІ з'їздом  Компартії України обраний Першим секретарем Центрального Комітету Комуністичної партії України.

 

     За фахом я - інженер-механік,  маю вчену  ступінь  кандидата економічних наук. Маю дорослих дітей, маю онуків.

 

     Оце врешті-решт  і все.  Звідки я обраний депутатом - відомо із довідників, які ви всі маєте.

 

     Першочергове завдання Голови Верховної Ради вбачаю  в  тому, щоб  організувати конструктивну роботу,  поєднуючи широкий спектр різноманітних інтересів. Єдино вірний шлях вироблення

 

     17

 

     демократичних рішень,  на мою думку,  -  це  шлях  дискусій, консультацій,  погоджень,  досягнення  компромісних  рішень.  Для Комуністичної партії України, що було неодноразово проголошено, - це   політика  відкритого  діалогу,  політика  співробітництва  і партнерства з усіма, хто виступає за оновлення соціалізму.

 

     Прийнявши Декларацію  про  державний  суверенітет   України, Верховна  Рада республіки чітко і неоднозначно заявила про зміст, характер і  напрями  своєї  подальшої  діяльності.  З  прийняттям Декларації ми повинні зробити нові енергійні кроки з тим,  щоб її програмні політичні цілі знайшли своє відображення у  відповідних законодавчих актах.

 

     Перш за   все,   на   мою  думку,  слід  провести  велику  і відповідальну роботу по підготовці нової Конституції  Української РСР,  яка  закріпила б новий державно-правовий статус республіки. Слід привести  весь  комплекс  конституційних  прав  і  свобод  у відповідність  з  міжнародними  актами про права людини.  Глибоко переконаний,  що у всій своїй законотворчій діяльності ми повинні виходити  з  інтересів  людини,  прагнення створити для неї гідні умови життя та праці.

 

     Виходячи саме з цього,  впевнений, що треба, не відкладаючи, робити  рішучі  практичні  кроки  до узгодження принципових засад нового Союзного Договору.  І справа тут не лише  в  тих  глибоких історичних,  політичних  і культурних зв'язків,  які склалися між народами  нашої  великої  країни.  А  насамперед  в   економічних реаліях.   А  вони  такі.  Незважаючи  на  природні  багатства  і виробничий потенціал України,  сьогодні наш уряд щорічно завозить до  республіки  понад 56 мільйонів тонн нафти (це 93 проценти від наших  потреб),  44  проценти  необхідних   лісоматеріалів,   100 процентів   бавовни,   такі   важливі  вироби  машинобудівні,  як електровози, зерно- та картоплезбиральні комбайни, і багато інших видів  важливої  продукції.  В  цілому  в товарообміні з союзними республіками,  за офіційними даними,  ми маємо позитивний баланс, який становить на сьогодні 3,6 млрд. крб. Але якщо виходити з цін світового ринку,  про що вже неодноразово йшлося,  в тому числі й сьогодні,  і  враховувати  зовнішньоторговельний  обмін,  наявний сьогодні,  то республіка завозить продукції майже на 3 млрд. крб. більше,  ніж  вивозить.  Все  це  наслідок  деформації  структури народного господарства  України,  до  якої  призвели  десятиліття панування командноадміністративної системи, що її зараз спільними зусиллями ми взялися демонтувати. Але очевидно, що в короткий

 

     18

 

     строк подолати ці деформації практично неможливо.  Ось  чому виступаю за необхідність невідкладної розробки і укладення нового Союзного Договору.  Цей договір  має  стати  надійним  політичним інструментом  досягнення  загальної  згоди  як  безпосередньо між республіками,  так і між  республіками  та  центром,  переведення відносин між ними на міцну правову основу.

 

     Насамперед мені  здається,  що ми повинні вже самі сьогодні, підкреслюю - самі,  чітко  визначити  ті  права,  які  республіка вважає    невід'ємними   відповідно   до   концепції   державного суверенітету,  до тієї Декларації,  яку  ми  так  одностайно  тут прийняли,  а  також її владні повноваження.  Слід визначити сфери державного управління, які республіка добровільно передає центру.

 

     Одним з першочергових завдань Верховної Ради  є  розробка  й прийняття   закону,   який   би  чітко  визначив  виключне  право республіки самостійно розпоряджатися  всіма  своїми  багатствами, результатами    праці,    визначив   шляхи   децентралізації   та демонополізації економіки,  забезпечення  самостійності  трудових колективів у господарській діяльності.

 

     Кілька альтернативних проектів такого документу,  як відомо, опубліковано  і  широко  обговорюється  громадськістю,  і   треба врахувати все корисне, що міститься в цих документах.

 

     Перехід до   економічної  самостійності,  ринкових  відносин вимагає внести істотну корективу у стиль і  методи  роботи  Уряду нашої  республіки.  Йдеться  не  про  ту  опіку,  яку дехто з нас намагався тут нав'язати ще не створеному Уряду.  Я думаю, що перш за  все для здійснення сильної соціальної політики Раді Міністрів необхідно забезпечити  радикальні  зміни  в  структурі  економіки республіки, усунути наявні перекоси у бік важкої індустрії, у бік екологічно шкідливих виробництв.  На господарську діяльність слід буде   впливати  тільки  виключно  економічними  методами:  через податки, нормативи, інвестиції тощо.

 

     Перехід до ринкової економіки потребує  від  Ради  Міністрів копіткої  підготовчої  роботи  по  виробленню надійного механізму соціального захисту трудящих.  Треба,  не відкладаючи,  визначити порядок   формування   і   використання   централізованих  фондів соціальної  допомоги,  розробити  програми  по  створенню   нових робочих місць та перепідготовці працівників.

 

     Слід мати  на  увазі  і  ось  що.  Для  того щоб забезпечити соціальну захищеність трудящих,  здійснювати  регулювання  ринку, держава сама повинна бути крупним власником. Якщо державні

 

     19

 

     підприємства одержать   дійові   стимули   для   справжнього підприємництва,  то  й  вони   стануть   високоефективними.   Але магістральний   шлях,   як   здається  сьогодні,  -  це  шлях  до багатоукладної економіки.  Тому я послідовний прибічник  розумної конкуренції  різних  форм  власності,  в  тому  числі групової та трудової приватної.  Вважаю,  що Рада  має  якнайшвидше  прийняти закони  про  землю,  власність,  оренду,  селянське господарство, пріоритетний розвиток села.  І не тільки прийняти,  а й розробити дійовий механізм їх реалізації.

 

     Найголовніше ж сьогодні - це створення нормальних умов життя селян.  Вважаю,  що держава повинна взяти  на  себе  газифікацію, водопостачання,   будівництво   шляхів  у  сільській  місцевості, об'єктів    соціально-культурного     призначення,     медичного, торговельного обслуговування.

 

     У Декларації  про суверенітет ми проголосили,  що Українська РСР дбає про екологічну  безпеку  громадян.  Це  положення  треба невідкладно   перетворити  на  мову  законів,  утверджувати  нові підходи,  принципи, організацію господарського життя на території республіки.

 

     Хотів би сказати про те (і не тільки тому,  що я депутат від Чорнобильських районів),  що ми,  на мій  погляд,  уже  аж  надто зволікаємо з вирішенням нагальних потреб,  які стоять сьогодні не тільки перед населенням зони, як тут прийнято говорити, а й перед населенням усієї нашої України.

 

     На жаль,  є сьогодні такі відомості, які свідчать про те, що лише у 12 (вдумайтесь,  товариші,  у 12 з більш ніж ста)  районах нашої  республіки  рівень  радіації  сьогодні такий,  який був до аварії. В усіх останніх він сьогодні вищий.

 

     І це така проблема,  повз яку  не  може  сьогодні  проходити кожна   неупереджена   людина,  не  говорячи  уже  про  депутатів Верховної Ради. Я думаю, що це та біда, яка повинна поєднати наші зусилля,  як  це  було декілька днів тому,  і ми повинні прийняти дійові рішення, які жде від нас весь український народ.

 

     Хочу однозначно висловити думку і про те,  що  невідворотною має стати відповідальність перед законом,  перед самим народом за невиконання таких рішень.  І насамперед тих рішень, що стосуються ліквідації  наслідків  аварії  на Чорнобильській атомній станції. Верховна  Рада  має  на  ділі  забезпечити  здійснення   принципу розподілу влади законодавчої, виконавчої та судової.

 

     Життя вимагає прийняти закон, який би визначив порядок

 

     20

 

     утворення і       функціонування       громадсько-політичних організацій,  політичних партій в  нашій  республіці.  Принципово важливим   вважаю   те,   що  політична  влада  сьогодні  повинна досягатись тільки і тільки через вільні  демократичні  вибори  до Рад,  на  основі  змагальності  платформ  різних  політичних сил, громадських організацій, які діють у рамках законів.

 

     Максимально розширюючи свою самостійність, хочу вам сказати, Компартія  України  в  умовах  державного суверенітету буде діяти політичними методами,  проводити свою лінію  через  комуністів  у Верховній Раді, у місцевих Радах, радянських і державних органах, поєднуючи  парламентську  діяльність   з   роботою   в   трудових колективах,   за   місцем  проживання,  в  масових  демократичних організаціях.  Саме про це  йшлося  на  ХХVІІІ  з'їзді  Компартії України, саме такий дух його рішень.

 

     У числі   найпріоритетніших  напрямів  діяльності  Верховної Ради,  вважаю,  повинні бути народна освіта,  наука і культура. З метою  подолання  кризи  освіти  слід  раз  і  назавжди відкинути залишковий принцип у ставленні до школи,  значно збільшити частку національного доходу,  що направляється на її розвиток. За основу сучасних  критеріїв   оцінки   якості   підготовки   спеціалістів необхідно   сьогодні  взяти  світові  стандарти,  господарські  і культурні потреби  республіки.  Першочерговим  завданням  повинно стати    відродження    національної    школи,   поглиблення   її демократизації,  розвиток нових навчальних закладів такого  типу, як ліцеї, коледжі гімназії, технічні та економічні університети і академії,   подальша   автоматизація    вузів,    технікумів    і професійнотехнічних училищ.

 

     Вважаю, що  Верховна  Рада УРСР може і має все зробити,  аби підтримати і поглибити благотворні процеси зростання національної самосвідомості  народу,  утвердження  загальнолюдських  моральних цінностей, культурного відродження України.

 

     Глибоко переконаний,  що  в  умовах   розвитку   демократії, реального існування різних громадських течій,  поглядів, підходів до життя,  саме турбота про культуру  може  об'єднати  всіх  нас, зробити конструктивною нашу співпрацю.

 

     Відродженню скарбів    національної   культури,   виробленню дійової державної політики в цій  галузі,  забезпеченню  правових гарантій   духовного   розвитку  народу,  матеріальної  підтримки справжнього таланту,  вирішенню цих та інших  завдань  покликаний сприяти  закон про культуру Української РСР,  розробку якого слід би прискорити.

 

     21

 

     Важливо також визначити  правові  основи  розвитку  зв'язків української   та   інших   національних  культур  з  відповідними національно-етнічними формуваннями за межами УРСР.

 

     Шановні народні депутати,  вважаю,  що  предметом  постійної уваги   Голови  Верховної  Ради  мають  бути  питання  зовнішньої політики.  Належить  провести  велику  роботу,  щоб   реалізувати положення  Декларації  про  державний  суверенітет України,  який стосується міжнародної сфери.

 

     Вже ближчим часом слід вступити  в  переговори  з  суміжними країнами  про налагодження з ними взаємовигідного співробітництва на двосторонній основі  у  політичній,  економічній,  науковій  і культурній галузях.

 

     Україна має  взаємодіяти по широкому спектру питань з іншими країнами Європи,  Північної Америки,  всіх континентів.  Потрібно враховувати   складність  входження  нашої  економіки  у  світові господарські стосунки.  Виділяю  це  питання,  бо  вважаю  широке міжнародне співробітництво передумовою виводу економіки з кризи.

 

     Верховна Рада   повинна   забезпечити  необхідну  для  цього законодавчу  базу,  створити   ефективну   структуру   управління зовнішньоекономічними зв'язками, доручити цю справу підготовленим кадрам, організувати контроль.

 

     І на закінчення  хотів  би  сказати  ось  що.  Я  не  вважаю партійні  справи суто вузьким,  суто політичним питанням.  Це я з приводу тих заяв, що звучали в цьому залі.

 

     Комуністична партія України 72 роки діє на політичній  арені нашої республіки.  По-різному оцінюється ця діяльність, порізному звучить ставлення до цієї партії.  Але те,  що сьогодні партія  є дійовою силою, те, що вона докладає чимало зусиль до консолідації нашого суспільства, - це факт. І ніхто це не може заперечувати.

 

     Зважаючи на  обов'язки,  які  покладені  на  мене   сьогодні Комуністичною  партією  України,  на той добір кандидатур,  які є сьогодні перед вами, я не можу дати згоди на те, щоб балотуватися на посаду Голови Верховної Ради УРСР.

 

     Я щиро  вдячний тим народним депутатам,  які дали мені змогу виступити перед вами. Дякую вам.

 

     Головуючий. Слово надається народному депутату Хмарі Степану Іллічу,   Львівська   область,   261   округ,  лікарю-стоматологу Червоноградської     міської     стоматологічної      поліклініки (Індустріальний виборчий округ, Львівська область).

 

     22

 

     Хмара С.І.   Шановні   депутати!   Драматичне,   близьке  до трагічного становище українського народу і української землі.  Та глибока  економічна,  екологічна,  соціальна і духовна кризи,  що підвели   нас   на   поріг    загальної    катастрофи,    почуття відповідальності  за  долю України спонукали мене піднятися на цю високу трибуну.  Я розумію,  що той,  хто  буде  обраний  Головою нашого парламенту,  візьме величезний,  каторжний тягар.  Я хотів би, щоб всі мої колеги-претенденти теж це все усвідомили і завжди про це пам'ятали.

 

     Коротко про  себе.  Я  народився  в 1937 році на Львівщині в Сокальському  районі  в  селі   Бов'ятин   в   родині   сільських хліборобів.  Ще  в  ранньому  дитинстві обставини життя допомогли мені побачити,  що таке комуністична система. В ранні дитячі роки я зрозумів,  що це страшна, антилюдська, протиприродна система. В ранньому дитинстві, з божою ласкою і з випадку долі, я мав нагоду познайомитися з справжньою історією України,  і те, що мене вчили в школі,  я бачив,  що це все неправда. Тому все це вплинуло і на мій подальший професійний вибір життєвий.  Я мріяв в дитинстві, в шкільні роки стати або істориком,  або правником. Але я зрозумів, що  навчання  історії  в вузі буде таким самим фальшивим,  як і в школі,  тому вивчав її  самотужки.  А  якщо  я  стану  радянським юристом,  то  або  я  змушений буду конфліктувати з власним своїм сумлінням, або дорога мене приведе в цій системі за грати.

 

     Так воно і сталося дещо пізніше,  тому що  хоч  я  і  вибрав нейтральну з ідеологічного боку професію - медицину, але політика завжди  мене  цікавила.  Ще  в  60-і  роки  я  займався  активним розповсюдженням  і розмноженням "самвидаву".  Відразу після появи переклав працю академіка Андрія Сахарова:  "Размышление  о  мире, интеллектуальной   свободе  и  прогрессе".  Починаючи  з  початку сімдесятих  років  включився  в  активний   громадсько-політичний процес.  Займався...  (незрозуміло)  політичної...  (незрозуміло) публіцистикою, а також науковою роботою. Одна з моїх таких робіт, яка  була  мені пізніше інкримінована,  це - "Єтноцит українців в СРСР".

 

     Після погрому   над   українською   інтелігенцією   масовими репресіями  на  початку  70-х  років,  зокрема в 1972-1973 роках, після  розгрому  редакції  журналу   "Український   вісник"   так склалося,  що  я  взяв  на себе тягар оновлення видавництва цього журналу.  Перший новий випуск,  вже за моєю редакцією,  вийшов  в 1974 році.

 

     В 1980 році я був заарештований Львівським обласним КДБ

 

     23

 

     і засуджений до 7 років суворого режиму і 5 років заслання. Всі 7 років  перебував  в  ув'язненні  в  концентраційних  політичних таборах  для  політв'язнів  інтернаціональних на Уралі - в 1935 і 1936.  Мені пощастило вижити і повернутися, не всі мої друзі були такими  щасливими.  І доля до них не була такою схильною.  Багато хто з них залишився лежати в мерзлій Уральській землі.

 

     Повернувшись на  Україну,  в  лютому  1987  року,  я   знову включився в громадсько-політичний процес - був одним з керівників Української спілки.  Після її розпуску і утворення на  її  грунті Української  республіканської партії,  зараз є заступником голови цієї партії.

 

     Коротко про деякі програмні принципи.  Причиною  глибокої  і всесторонньої    кризи    нашого   суспільства   вважаю   існуючу суспільно-політичну систему,  в основі  якої  лежить  тоталітарна комуністична форма політичного управління і колоніальна структура імперської держави.  Тому необхідною умовою виходу з економічної, соціальної  кризи  вважаю  проведення  в  першу  чергу політичної реформи,  точніше,  це повинна бути мирна революція.  І хотів би, щоб  вона  здійснювалася  в  стінах українського парламенту.  Цей процес вже розпочався з історичного дня 16 липня 1990 року  актом проголошення   Декларації   про  державний  суверенітет  України. Завдання Верховної Ради  України  -  наповнити  реальним  змістом Декларацію,   опрацювати   нову   Конституцію,   ухвалити   пакет найважливіших   законів   республіки    і    створити    державні функціональні структури,  які стануть механізмом,  що забезпечить дієвість нової Конституції і законів, себто Верховна Рада повинна створити  правовий механізм перетворення України у повний суб'єкт міжнародного права.  Отже, створення комплексу законодавчих актів і  державних  структур  стане  завершенням  процесу  перетворення України з колонії у самостійну, демократичну Українську державу.

 

     Критична ситуація  в  економіці,  екології,   соціальній   і духовній   сферах   вимагають,   щоб   цей   процес  здійснювався якнайшвидше, бо тільки в цьому запорука уникнення катастрофи, яка нависла над Україною.  Ще до обрання Голови Верховної Ради вважаю за необхідне окремою постановою надати Декларації  про  державний суверенітет  України  статус  конституційного  закону  і ухвалити Декрет про владу.  Свої варіанти такого проекту я давав. Я думаю, що  це  можна  буде  і потрібно буде зробити після заслуховування програм претендентів на посаду Голови Верховної Ради.

 

     Якщо ми цього не зробимо, то ми зробимо величезну помилку.

 

     24

 

     Ми відстаємо від вимог народу,  від потреб.  Вчора  ми  мали зустріч з шахтарями,  представниками Донбасу.  І ми бачили, як ці прості, мужні і мудрі люди знають, що потрібно народові. У мене в кишені  резолюція  мітингу гірників Західного вугільного басейну, де вони теж вимагають негайного прийняття Декрету  про  владу,  а також  націоналізації  майна  КПРС,  КПУ.  Отже,  народ прекрасно бачить і знає, і повчає нас, парламентарию.

 

     Якщо ми будемо плентатись у хвості подій,  то це  не  кращим чином послужить власне тому процесові, який ми хотіли б здійснити в  стінах  парламенту.  Бо  ми  можемо  довести   до   того,   що (врешті-решт  терпіння  народу  не  є  безкінечним)  може статися соціальний вибух. До речі, шахтарі називають конкретну цифру - не пізніш  як  до  1 вересня прийняти Декрет про владу.  Вони там не знають нашого розпорядку дня і так  далі.  Але  просто  настроєні вони так, що якщо цього не буде, то буде знову політичний страйк. А ви всі прекрасно  знаєте,  що  у  політичному  страйкові  брало участь  не  70  тисяч  гірників,  а значно більше.  Крім цього їх підтримали робітники інших галузей промисловості.

 

     Я закликаю  всіх  бути  розсудливими,  набратись   здорового глузду і не робити таких великих політичних помилок.  Я думаю, що ми завтра приймемо Декрет про владу. Або й сьогодні.

 

     Обмаль часу не  дозволяє  мені  зупинитись  на  деяких  моїх пропозиціях,  які я хотів би запропонувати.  Але, можливо, я буду мати змогу відповідати на запитання.  Я вважаю,  що ще  до  кінця цієї сесії нам необхідно прийняти ряд постанов, які б перетворили нашу Декларацію в дійовий документ.

 

     Однією з  таких   постанов,   вважаю,   необхідно   прийняти постанову про Прокурора,  про Комітет державної безпеки,  вивести Комітет державної безпеки з підпорядкування Раді Міністрів.

 

     Вважаю, що одним з перших  (і  на  цій  же  сесії)  потрібно прийняти  Закон  про  статус депутата,  в якому був би закладений механізм відкликання депутатів,  а також вказано на те, що кожний депутат повинен працювати в одній з постійних комісій. Тільки так ми зможемо перетворити наш  парламент  в  постійно  діючий.  Якщо цього  не буде,  то на Україні практично не буде органу верховної влади в особі парламенту.

 

     Якщо виявляться такі депутати,  які  не  побажають  постійно працювати,  то  на  це їх добра воля.  А може навіть дехто захоче здати мандати.  Це - справа кожного.  Але наголошую: я дотримуюсь думки, що парламент повинен бути постійно діючим.

 

     25

 

     Для того,  щоб ми далі рухались вперед,  нам потрібно на цій сесії  визначити  пакет  найголовніших  законів,   які   потрібно прийняти в першу чергу, а деякі з них прийняти ще на цій сесії. І одні з таких законів - це Закон про місцеве самоврядування, Закон про землю,  про село (суть не у назві,  а в змістові),  Закон про власність. Нам потрібно вирішити питання про нашу митну службу.

 

     Для швидкого опрацювання нової Конституції  вважаю,  що  нам необхідно створити окрему конституційну комісію,  до якої ввійшли б люди,  які вже відповідним чином (а ми вже знаємо один одного), зарекомендували себе і могли б плідно працювати в цій комісії.

 

     На мою  думку,  я прихильник переходу до ринкової економіки, але при умові,  що буде  прийнято  механізм  соціального  захисту населення. Якщо ж цього не станеться, то ми знаємо, скільки у нас людей проживає в злиденних умовах,  і якщо  такого  механізму  не буде, то може бути непоправне.

 

     На жаль,  я  не  можу зупинитись на деяких своїх міркуваннях стосовно цих законів,  але  я  хотів  би  сказати,  що  парламент повинен  задати  програму  новому Урядові,  і ця програма повинна бути заявлена Головою Уряду  для  того,  щоб  проводити  реформу, реформу згідно з нашою Декларацією, в якій би була закладена нова концепція. Нинішній Голова Ради Міністрів такої концепції не має, і я не вірю, що він зможе провести успішно цю реформу.

 

     І ще  одне  дуже важливе питання.  Я вважаю,  що до тих пір, поки не буде "декапеересизації"  економіки,  державних  структур, правоохоронних органів,  не може бути мови про демократизацію, не може бути мови про перехід до ринкової економіки.

 

     Ви всі прекрасно  знаєте,  що  протягом  72  років  основним гальмом  і причиною всіх наших невдач,  а також і в певні періоди тяжких злочинів проти українського народу,  була ця організуюча і надихаюча сила,  яка називалася КПРС. Поки що цього не сталося, і я  вважаю,  що  найкращим  чином   було   б   якби   КП   України саморозпустилася.  Не  була  б  здорова  основа  для консолідації суспільних сил, а також депутатів парламенту.

 

     Крім цього,  вважаю, що в жодному разі Голова Верховної Ради не повинен бути членом КПРС.

 

     Головуючий. Перший мікрофон.

 

     Крупа Л.М.,  старший  науковий  працівник  картинної галереї Тернопільського  обласного  краєзнавчого  музею  (Теребовлянський виборчий округ, Тернопільска область). Степане Івановичу! Як

 

     26

 

     відомо, у  дуже  багатьох селах головами сільських Рад стали голови колгоспів.  Тобто вони стали повними можновладцями.  Що на вашу думку треба зробити для того, щоб виправити це становище?

 

     Хмара С.І.  Ну,  я вважаю,  що,  бачте,  дійсно недосконалий закон про вибори,  а також те,  що все-таки, особливо в сільській місцевості,  часто цей закон порушується,  і вибори не можна було назвати  демократичними.  Сталося  так,  що  влада,  як   це   не парадоксально...  Ніби  ми заявляємо про демократизацію і бажання побудови правової держави,  але вся повнота влади в деяких місцях повністю сконцентрувалася в одних руках.

 

     Якщо раніше голови колгоспів (я не хочу образити всіх, у нас є прекрасні голови колгоспів,  але мова йде тільки про тих,  які, знаєте,  різні  є  і  зловживали своїм службовим становищем) були лише поміщиками,  то вони ще й стали самі  над  собою  державними контролерами. І фактично в таких місцях, де, на нещастя, головами колгоспів є люди не кращих моральних якостей,  там просто люди не мають  жодного механізму захисту від їх сваволі.  Вихід - у зміні системи виборів і структури сільських Рад.

 

     Головуючий. Другий мікрофон.

 

     Тарасенко О.Г.,  голова Знам'янської міської  Ради  народних депутатів,  перший  секретар  Знам'янського  міськкому  Компартії України (Знам'янський виборчий округ,  Кіровоградська область). У мене   до   претендента  на  високий  пост  депутата  Хмари  таке запитання.  Ви, дійсно, оцінки всім дали, такі, як ви вважаєте, і ви,  дійсно,  й  самі  здійснили багато подвигів.  То вони є ваші подвиги.  Але от в обідню перерву,  нас було вісім депутатів,  на цьому перехресті,  що ми йдемо обідати. Нас перестріло близько 25 чоловік із Львівської і Тернопільської областей  із  сльозами  на очах. Один священик серед них був.

 

     Вони підняли питання, передали нам пакети. Ми їх, безумовно, в Секретаріат передамо всі.  От тут, товариші, є. За насильницькі дії   відносно   витіснення  православних  християн  з  церков  і насадження греко-католицької церкви.

 

     Перше прізвище там ваше.  Люди  називали  ваше  прізвище  як ініціатора. Що ви відповісте на це питання? Будь ласка.

 

     Хмара С.І.  Я не розумію - чого ініціатор?  Що я - ініціатор чого?

 

     Тарасенко О.Г.  Оцих насильницьких дій насадження по  певній території греко-католицьких церков.

 

     27

 

     Хмара С.І.  Бачите, я вважаю, що це говорить саме за себе. Я поки що знаходжусь у Києві  і  якщо  відлучаюсь  з  Києва,  то  в основному у східні регіони республіки. За весь час сесії я тільки один раз був на Львівщині і то один день,  тому  що  донька  моя, якраз у неї був випускний вечір.

 

     Що я хочу сказати.  Звичайно, конфлікти на релігійній основі

- явище досить неприємне.  І конфліктні ситуації мають місце і  у західному регіоні.  Та, мабуть, не тільки в західному. Але справа в тому,  що держава,  існуючі структури зробили все, щоб створити ці  конфліктні  ситуації.  Це питання досить широке,  і можна про нього говорити. Але я вам скажу лише одне. Я не знаю окремо цього факту.  Бо кожний факт треба перевірити.  Що значить насильницькі дії?  Я не знаю,  як там хто захоплював чи когось виганяв. Справа не  в  тому.  Львівська  обласна Рада народних депутатів (я теж є депутатом  Львівської   обласної   Ради)   прийняла   досить-таки ліберальне рішення,  яке б задовольняло конфесії.  Справа в тому, що за  цим  рішенням  самі  громади  визначають  свою  конфесійну приналежність   шляхом   голосування,   і   храм   передається  і реєструється за тією громадою,  чия переважає конфесія. Але поряд з тим,  якщо є навіть представники іншої конфесії, то зобов'язана одна конфесія  надавати  приміщення  храму  для  здійснення,  для задоволення своїх релігійних потреб. Так що про що йде мова, я не можу конкретно сказати.

 

     Головуючий. Третій мікрофон.

 

     Чобіт Д.В.,  відповідальний  секретар  Бродівської  районної організації  Українського  товариства охорони пам'яток історії та культури  (Бродівський  виборчий   округ,   Львівська   область). Шановний   пане  Хмара!  Відомо,  що  будівництво  комуністичного світлого майбутнього,  яке почалося на Україні в  1918  році  під проводом Комуністичної партії,  обійшлося нашому народу в десятки мільйонів людських жертв,  руйнуванням  десятків  тисяч  пам'яток архітектури,  знищенням духовності.  Зараз громадськість піднімає питання про суд над КПРС. Зокрема, на останньому великому мітингу в Москві саме це питання ставилося - проведення суду над КПРС.  У мене в зв'язку з цим до вас такі питання.  Як ви  відноситеся  до цієї  ідеї  -  суду над КПРС?  Це перше питання.  І друге питання таке.  Чи можуть відповідати рядові члени Комуністичної партії за ті  злодіяння таких бандюг,  керівників Комуністичної партії,  як Сталін, Берія, Каганович, Молотов і іже з ними? Дякую.

 

     28

 

     Хмара С.І.  Ну,  це питания, на нього теж можна неоднозначно відповісти.  Я,  наприклад,  по  своїх переконаннях християнський демократ.  І я вважав би,  що краще,  якби взагалі обходились без будь-якого суду.  Але найкраще це партія,  безперечно,  знає,  що вона натворила,  до  чого  прийшла  і  що  залишилася  політичним банкротом.  І  найкращим  чином  було б,  якщо б вона виступила і розкаялася або саморозпустилася.  І не треба було б ніякого суду. Щодо  якогось суду,  то,  звичайно,  можна говорити про моральний осуд,  тому що навіть і рядові члени партії (я  розумію,  що  там можуть  бути  і порядні люди) несуть моральну відповідальність за ту злочинну організацію.

 

     Я відношусь з повагою до кожного комуніста як до людини, але я  глибоко відношусь як до злочинної організації до самої партії, КПРС,  розумієте?  І я хотів би,  щоб це в першу чергу  зрозуміли керівники тої Комуністичної партії.  І недарма. Я сьогодні їхав у тролейбусі (у перерві) і почув таке:  кажуть,  що  нібито  Леонід Макарович  Кравчук  і  Станіслав Іванович Гуренко готують розпуск КПУ. Я не знаю, чи це відповідає дійсності, але якщо це так, то я б схвально віднісся до них і розцілував би їх обох. (Оплески).

 

     Головуючий. Перший мікрофон.

 

     Гнаткевич Ю.В., завідуючий кафедрою іноземних мов Київського політехнічного інституту (Індустріальний виборчий округ, м.Київ), Шановний Степане Іллічу,  моє запитання таке. Ви в своєму виступі сказали,  що виступаєте за перепідпорядкування органів  державної безпеки  від  Ради  Міністрів  до Верховної Ради.  Скажіть,  будь ласка,  ви  не  обмовилися?  Мені  здавалось,   що   органи   КДБ підпорядковані Раді Міністрів у нас чисто формально,  а насправді тій організації, яку ви так не любите. Чи не обмовились ви?

 

     І друге.  Чи не погодились би ви з ідеєю,  щоб  наші  органи державної   безпеки  були  обмежені  функціями  лише  розвідки  і контррозвідки і щоб їх перейменувати,  скажімо,  щось подібно  до ЦУРУ  (Центральне  Українське Розвідувальне Управління) - прямо і відкрито. Дякую.

 

     Хмара С.І.  Я думаю,  що назва  -  це  не  так  важливо,  це формальність.  Відносно  того,  я  не  обмовився.  Я  за те,  щоб новостворений   Комітет   державної   безпеки   підпорядковувався Верховній   Раді   України   (і  більш  нікому)  і  контролювався парламентом. Так є в кожній правовій державі. Бо якщо цей принцип

 

     29

 

     порушується, то  навіть  в   демократичній   державі   існує загроза, що спецслужби можуть взяти верх і втручатись в політичне життя.  Ми знаємо,  що, безперечно, навіть українському урядові - Раді Міністрів,  звичайно,  КДБ не підпорядковується,  і тому він досі називався Комітет державної безпеки (правда, не державної. Я називаю КГБ,  я його не перекладаю,  бо це імперський орган, а не український,  і вважаю,  що треба назву в оригіналі вживати).  До того  ж  (нерозбірливо)  я  за  те,  щоб створити КДБ не при Раді Міністрів, а в підпорядкуванні Верховній Раді.

 

     Головуючий. Другий мікрофон.

 

     Гудима О.В.,  викладач Луцького педагогічного училища  імені Я.   Галана   (Луцький-Центральний   виборчий   округ,  Волинська область).  Шановний Степане Іллічу,  в мене до вас  два  питання. Вчора,  як ви знаєте,  була провалена поправка до порядку денного щодо   прийняття   Декрету   про    владу.    Інформація    така: депутатпретендент  Хоменко  був  відсутній,  не голосував зовсім, депутат Гуренко голосував "проти",  ви голосували "за".  Ви дасте оцінку,  чому так?  І друге питання.  Якби лідер Республіканської партії  зробив  такий  фортель,  як  Івашко,  чи  компенсувала  б Верховній Раді ваша партія кошти на проведення виборів? Дякую.

 

     Хмара С.І.  Це  вже  з  ділянки фантастики.  Республіканська партія  не  є  такою  партією,  як  КПРС,  вона  не   є   партією авангардного  типу.  Наша  партія  молода,  вона лише зародилася, небагаточисельна,  вона бідна, не така багата, як КПРС, і вона не претендує  на  багатство,  -  вона  лише хоче бути парламентською партією.  Вона вже є парламентською партією,  і ви знаєте,  що 11 членів  Республіканської  партії  сьогодні  є  депутатами  нашого парламенту.

 

     Я хотів би утриматись від оцінки тих осіб,  яких ви назвали, чому вони так голосували,  і т.д.  хоч би з тої причини,  що вони всі - претенденти на  посаду  Голови  Верховної  Ради.  Я  думаю, зрештою,  тут  не потрібно оцінок.  Я лише хотів би сказати одне. Можливо,  я не знаю,  чи мені зададуть питання,  я не  мав  змоги висловитися  стосовно  Союзного  Договору.  Я хочу вам принести з цієї трибуни клятву,  якщо  в  парламенті  знайдуться  сили,  які намагатимуться будь-що,  під будь-яким приводом заключити Союзний Договір, то я вживатиму максимальних зусиль зі своєї сторони, щоб такого Договору не було. І його не буде. Україні не потрібні нові кайдани,  Україні потрібна  свобода.  Я  буду  одним  з  активних учасників загальноукраїнського політичного страйку.

 

     30

 

     Союзного Договору,  імперського,  нового, не буде. Я клянусь своїм виборцям і перед народом України,  і  перед  вами,  шановні депутати. (Оплески).

 

     Головуючий. Третій мікрофон.

 

     Санін В.Н.,  начальник  Політвідділу  внутрішніх  військ МВС СРСР по Українській РСР і  Молдавській  РСР  (Жовтневий  виборчий округ,  Харківська область).  Степан Ильич! Сегодня уровень жизни ветеранов войны и труда находится  в  крайне  тяжелом  состоянии. Отдельные  из  них  буквально  находятся в бедности.  Могли бы вы высказать свои ближайшие  мероприятия,  чтобы  облегчить  участь, оставшуюся  жизнь  этих  тружеников?  И  второй  вопрос.  Как  вы думаете, Украина должна заключать двусторонние договоры вначале с западными государствами или с нынешними союзными республиками?

 

     Хмара С.І.  Якщо можна, я почну з другого питання. Я вважаю, що Україна повинна заключати економічні договори в першу чергу  з тими країнами і на тих умовах,  які вигідні для неї.  Оце повинен бути основний критерій.  В житті  завжди  всі  народи  керувалися інтересами.  Це є природне явище.  Якщо нам буде вигідно з Індією заключити економічний договір, хай він буде з Індією. І я вважаю, наприклад,  що  ми  маємо  сьогодні  вже добрі можливості з нашою продукцією,  яка ще по міжнародних стандартах,  скажімо,  не може конкурувати  на ринках Західної Європи чи Північної Америки,  але ми могли б вже з нашою продукцією успішно виходити на ринок країн третього світу. Це по-перше.

 

     Якщо нам буде вигідно,  і, безперечно, нам буде вигідно. І я стою за якнайширші економічні стосунки з усіма країнами світу,  з якими нам вигідно.  І,  безперечно, з нашими сусідами -це в першу чергу. В першу чергу з Росією. Ви знаєте, там і сировинна база... У  нас  є  що  продати  Росії  і нам є що купувати у Росії,  і ми завжди,  якщо  будемо  керуватися  принципами  взаємовигоди,   то знайдемо  спільну  мову  і  будемо прекрасними сусідами,  добрими господарями і добрими торгівцями.

 

     Щодо першого питання.  Ну,  бачите,  ви знаєте, що до такого жалюгідного  стану,  як  я вже казав,  привела нас та колоніальна система.  Україна весь час протягом 70 років (та й до  революції) завжди  була  тою  колонією,  в  якій  нагромаджувався  капітал і вивозився.  Завжди.  І я думаю,  що це можна довести і на цифрах. Якщо ми будемо розпоряджатись плодами своєї праці, ми

 

     31

 

     зможемо соціальне  забезпечити  краще  свій народ.  І думаю, одна з причин навіть була б якщо б ми  зменшили  в  значній  мірі військово-промисловий комплекс, який має колосальні потужності, і ці потужності можна було б використати  для  ринкової  продукції, отже,  для  прибутку і,  таким чином,  для соціального покращення життя нашого народу.

 

     Головуючий. Слово  надається  народному  депутату  Артеменку Миколі  Михайловичу,  генеральному  директору  наукововиробничого об'єднання   "Сад",   директору   Мліївського   науководослідного інституту  садівництва України імені Л.П.  Симиренка (Шполянський виборчий округ, Черкаська область).

 

     Артеменко М.М.  Шановні народні депутати!  Шановна президія! Дорогі   виборці!   Свій  виступ  мені  хочеться  почати  словами найщирішої вдячності тим, хто висунув і обрав мене депутатом, хто рекомендував кандидатом на цю важку посаду. Сказати вам всім щире сердечне спасибі за  надану  можливість  виступити  і  поділитись думками, яким повинен бути Голова найвищого органу республіки, як досягти загального успіху в тому,  на  що  чекає  від  нас  народ України.

 

     Народився я  в  1926 році в багатодітній селянській родині в міси Городище Черкаської власті,  де  працюю  сьогодні,  де  мене обрано      народним      депутатом.     Генеральний     директор науково-виробничого об'єднання "Сад",  доктор  економічних  наук, професор, заслужений агроном республіки. Маю близько 150 наукових і друкованих праць,  понад 50 винаходів і рацпропозицій. Працював агрономом,     головою    колгоспу,    начальником    виробничого колгоспнорадгоспного управління,  а останні 24 роки -  директором Мліївської дослідної станції садівництва імені Л.П. Симиренка, на базі якої тепер створено науково-дослідний  Інститут,  об'єднання "Сад",   науково-виробничу   систему  по  садівництву  Черкаської області. Маю дружину, двох дітей, п'ять онуків.

 

     Життя моє  було  дуже  нелегким  і  дало  свій  відбиток  на визначення   життєвої   лінії,   передвиборної   платформи,   яка визначається так:

 

     "Єдність слова і діла, щоб всім добре і в мирі жилося".

 

     Тепер щодо  платформи  Голови  Верховної   Ради.   Головним, визначальним  всіх  дій  Голови Верховної.  Ради,  його принципів роботи,  як і кожного з нас  народного  депутата,  мені  бачиться Декларація про суверенітет України. Впровадження її в життя

 

     32

 

     Головою Верховної Ради, на мою думку, потрібно розпочинати з консолідації депутатів всіх блоків і платформ.  Наш  депутатський корпус  - величезна і основна сила нової України.  Бо депутатська громада - це сам народ. А ще, коли досягти єдності всіх і кожного зокрема.

 

     Як цього добитися у регламентованій на 15 хвилин промові? Не можна та,  мабуть,  і не потрібно розбирати в  деталях  методи  і способи здруження.  Тим більше, що в кожного вони будуть різними, своїми.

 

     Але без  здруження  нашого  депутатського  колективу   марно сподіватися  на  ці  результати,  на  ту продуктивність Верховної Ради,  яку повинні віддати 450  народних  обранців,  я  б  сказав сьогодні - навіть однодумців.  І хоч останнє слово - однодумців - може здатися (тим більше після виступу товариша Хмари) наївним, є аргументи,   які   підтверджують  це  -  355  голосів  подано  за Декларацію  про  суверенітет  і  лише  4  -  проти.  Два  десятки депутатів утримались.  Хіба це не приклад однодумства?  А скільки було витрачено часу на обговорення кожного абзацу?  І чому  ніхто не хотів поступитись чимось своїм, що здавалось йому принциповим? А сьогодні, читаючи Декларацію, всі радіють небаченому документу, і кожний пункт ніби в такій редакції і був потрібний.

 

     Коли 150-170 років тому в Криму яблуні,  вірніше, їх урожай, продавались на пні,  йшли торги,  і розпорядник кричав:  "Ніна не стіна, сюди туди хитається, не уступиш - не продаси, не добавиш - не купиш!" Мабуть, ці слова нам потрібно вкладати при обговоренні всіх  законів,  постанов  і  в  першу  чергу  тоді,  коли  будемо обговорювати основи Конституції.  До речі.  На мою думку,  життя, вся наша робота вимагає якнайшвидшого оновлення основ Конституції взагалі, а не лише рішення про 6 та 7 статті.

 

     І було б добре,  якби Президія,  ряд комісій Верховної  Ради вже  в  ході  роботи нашої сесії подали проект нової Конституції, щоб ми дали зауваження і передали на всенародне обговорення. Якби Конституція   республіки   відповідала   сьогоднішній  політичній ситуації,  то  і  робота  сесії   проходила   б   без   будь-якої конфронтації і суперечок,  через які нас, депутатів, звинувачують в невитриманості,  непорядності,  багатьох інших гріхах. А гріхів не так багато.

 

     450 депутатів  з'їхались  з  усіх кінців України,  з різними характерами, ідейністю, іншими людськими рисами. Вони з'їхались

 

     33

 

     на сесію вирішувати надзвичайно  принципові  справи.  І  тут ніяк   не   обійтися   без   непорозумінь  і  сварок.  І  щоб  ці непорозуміння і сварки не переростали у баталії,  щоб якнайшвидше високопродуктивно   запрацювала   наша  Верховна  Рада,  потрібно неабияке  мистецтво,  настирливість,  бажання  і  зусилля  Голови Верховної  Ради  діяти  найрізноманітнішими  методами і,  в першу чергу,  розуміння  голосу  і  пропозицій  кожного  депутата  -  і рядового працівника,  і керівника,  молодого і в літах,  всіх. Бо кожний має що запропонувати, вболіває за народ.

 

     А ще в цьому зв'язку мені хочеться сказати таке.  В  Біблії, книзі премудрості Ісуса, сина... (нерозбірливо) говориться: "Если поставили тебя старшим на пиру,  не возносись,  будь, как один из них,  позаботься  о  них,  чтобы за хорошие распоряжения получить венок.  И когда исполнишь свое дело,  тогда  займи  свое  место". Думаю, що саме в цьому суть одній з найважливіших рис характеру і дій Голови Верховної Ради та й кожного керівника, нас депутатів.

 

     Сьогодні кожна галузь чимось ускладнює життя нашого  народу. Сільськогосподарське    виробництво    -    нехваткою   продуктів харчування,  сировини для переробної промисловості. Базові галузі

-   незабезпеченістю  засобів  виробництва,  палива,  матеріалів, гарантій екологічної чистоти, стабільності і безаварійності своєї роботи.  Культура, побут, обслуговування людей, ряд інших галузей цього комплексу теж мають ту масу прогалин, що роблять наше життя неповноцінним,  а  під  час і просто надто складним і неприємним. Негарантоване соціальне  забезпечення  старості  немічних  людей, нікудишнє   медичне   обслуговування  вимагають  корінної  зміни, необхідні   відчутне   покращення   і   приведення    до    нових соціально-економічних  умов  робота в школах,  дитячих установах, стимулювання  народжуваності,  виховання  справжньої  повноцінної зміни патріотів своєї республіки.

 

     Ми боїмося  ринкової  економіки.  Є для цього причини.  Та ж незахищеність людей від підвищення цін.  Але ще  більше  страшить невміння  знайти  той  механізм захисту,  непідготовленість самих кадрів і,  в першу чергу,  керівних до роботи в  умовах  ринкової економіки. І як би ми не переміщали перехід до ринкової економіки на  завтра  чи  післязавтра,  життя  настирливо  і   невідворотно поставило б його на порядок денний.

 

     Хіба можна сьогодні бути байдужим до того, що колгосп продає пшеницю по 9-10 карбованців за центнер, а комбайн

 

     34

 

     купляє за  50  тисяч?  Тобто,  щоб  купити  одного   "Дона", потрібно  продати  зерно з 100 гектарів при врожаї 50 центнерів з гектара.  Хіба можна спокійно  жити  колгоспникам,  коли  держава купляє  зерно  за  кордоном  по  30-35 доларів за центнер,  тобто 250-300 карбованців,  а своєму трударю-виробникові платить  в  20 разів  менше?  Еквівалентність цін на всі продукти і товари - ось той важіль,  яким  можна  досягти  сьогодні  кращих  результатів, кращого  життя  людей.  Основа  цієї еквівалентності - в ринковій економіці, яка складалась тисячолітньою історією всього людства.

 

     Найголовніше, що   бачиться   в   роботі...   (нерозбірливо) становища  в  республіці  для  створення  нових  законів,  які  б утверджували  суверенітет   України,   розкривали   простір   для інтелектуального   розвитку  кожної  людини,  її  національної  і духовної  культури,  найповнішого  матеріального  добробуту.  Щоб людина  жила  не  для  роботи,  а  робила  для  красивого  життя, створеного і заробленого розумом, руками, працею.

 

     Сьогодні ми багато говоримо про  необхідність  пріоритетного розвитку   села.   Записали   це  до  порядку  денного  і  навіть підготували, я сказав би, обнадіюючий проект Закону. Бо не однією зарплатнею можна заохотити людей повернутися в село до землі.

 

     Тут не  останнє  слово  за  формою  власності,  бо  це чи не найперший чинник продуктивності праці і  робітника,  і  селянина, від  якої  залежить  все  наше життя.  Декларація про суверенітет України розкриває можливості  для  розвитку  рівності  всіх  форм власності,  включаючи  приватну.  І цього не підтримати не можна. Кожна форма власності на засоби виробництва і його продукцію  має свої переваги, недоліки, можливості. Важливо тільки, щоб приватна власність - "частная", була чесною, а не іншою.

 

     Ще одне, на мій погляд, невідкладне завдання Верховної Ради, її Голови,  кожного депутата.  Прийняти закон,  як показує життя, пів-діла  -  потрібно,  щоб  той  закон  запрацював,   щоб   його перетворила  в  життя  виконавча  влада  -  Уряд,  його органи на місцях.

 

     Першим питанням порядку денного сесії  після  організаційних поставили  про  невідкладні  заходи  у  питаннях захисту громадян України від наслідків чорнобильської аварії.  А хіба до цього  не приймалися  рішення і постанови,  а толку далеко недостатньо,  бо вони - ті постанови і рішення - залишилися на папері.  І ніхто за це не відповів.

 

     Ми чимало і гаряче дискутували про Збройні Сили України,

 

     35

 

     її оборону  і  безпеку.  Врешті-решт  знайшли  спільну мову. Декларація визначила всі проблеми,  добавити нібито  нічого.  Але історія  України,  саме  наша  історія,  вчить  і насторожує,  бо Україна вперше за все  своє  існування  одержала  самоврядування. Головне тепер дотриматися справжнього і повного народовладдя, без будьякого завуалювання,  інших ліній,  напрямів, добре дбаючи про міцність  і  недоторканість  кордонів,  пам'ятаючи про можливість нового  поневолення.  І  тут  без  спільного   союзу   з   іншими республіками нам не обійтися.

 

     Що стосується  Голови  Верховної Ради.  У цьому питанні,  як писав  мені  в   листі   Віктор   Іванович   Яценко   з   села... (нерозбірливо)  Херсонської області,  вождь той,  хто без голоду, війни і  репресій,  мирним  шляхом  виведе  свій  народ  на  вищу сходинку розвитку, щасливого життя. Мабуть, краще не скажеш.

 

     Ще одне. Що хочеться запропонувати сьогодні? У всіх державах Президент  дає  присягу  на  вірність  служіння   народу.   Дехто зауважує,  що Президент і Голова Верховної Ради - це не одне і те саме,  що вони наділені  різними  повноваженнями,  і  т.д.  Немає потреби доказувати те чи інше, але, мені здається, що якби Голова Верховної Ради в  цьому  залі  чи  десь  в  Палаці  "Україна"  на спецритуалі красиво, урочисто (як це нещодавно робила православна церква,  благословляючи нового  патріарха  Олексія)  дав  клятву, присягнувся  на  вірність  народу,  ми  б  сьогодні,  мабуть,  не вибирали б його вдруге.

 

     Закінчуючи свою скорочену до мінімуму програму (оплески),  я не  можу не згадати слова Володимира Кириловича Черняка,  який на заключения сказав:  я не  боюсь  бути  необраним,  я  боюсь  бути обраним. Дуже правильна думка, бо, даючи згоду на це балотування, на свої плечі людина бере дуже нелегку,  а  ще  краще  сказати  - надзвичайно  важку  ношу.  І  недаремно  в  народі започаткувався вираз:  "Важка ти,  шапка Мономаха". Не тільки і не стільки своєю фізичною  вагою,  а  суттю  справи,  яку  брала  на  себе людина, очолюючи державу.

 

     Сьогодні цю тривогу зменшує успішний вибір  нами  керівників комісій Верховної Ради,  Президії, грамотних і небайдужих загалом усіх народних депутатів,  задіяння по-новому  до  плідної  роботи великого   апарату  Верховної  Ради  на  базі  найрізноманітніших стимулів.  І якщо вдасться згуртувати Голові  Верховної  Ради  цю силу,  якою  є  весь  народ України,  тоді можна сподіватися,  що завдання, які поклала на нас історія, будуть успішно

 

     36

 

     виконані, а Україна стане такою,  якою належить їй  бути  на шматку  земного  раю.  Дякую  за уважність і терпіння,  з яким ви слухали ще далеко неповну  платформу.  А  ще  більше  спасибі  за почуття довіри,  висунення. І нехай Бог і ваше серце покладуть на розум такий вибір,  який ніколи і нікого  з  нас  не  приведе  до смутку й жалю.

 

     Головуючий. Запитань немає? Немає. Дякую.

 

     Шановні товариші   депутати!  Я  хочу  надати  слово  Голові постійної Комісії з питань гласності і засобів масової інформації депутату  Правденку  Сергію  Макаровичу  з  приводу  публікації і висвітлення нашої роботи в пресі. Будь ласка.

 

     Правденко С.М.  Шановні колеги!  Мабуть,  зараз  я  прочитаю проект тої постанови, яку ми вже редагували...

 

     Головуючий. Ви її роздавали,  цю постанову? Ну, так чого? Ми домовилися, що ви роздасте.

 

     Правденко С.М. Тоді до цього завтра повернемося.

 

     Головуючий. Пропозиції вносьте.

 

     Правденко С.М.  Тут надійшли три пропозиції. Нам треба перед розглядом  кожного  порядку денного,  як ми й вирішили,  приймати рішення про порядок  висвітлення  в  газеті  "Радянська  Україна" обговорюваного питання. Є три пропозиції:

 

     Одна. Друкувати виступи претендентів, всі виступи.

 

     Друга. Друкувати  виступи і запитання,  й відповіді (разом з виступами).

 

     І третя. Друкувати ще й повністю або протокольно обговорення потім  всіх  кандидатур.  Я  думаю,  всі  ці три пропозиції треба проголосувати, щоб преса чітко знала, що вона повинна робити.

 

     Головуючий. Так,  я прошу конкретно. Ми голосувати нічого не можемо, дивіться - 199.

 

     Шановні товариші   депутати,   є   така  пропозиція.  Сергію Макаровичу, ви сформулюйте.

 

     Правденко С.М. Перша пропозиція...

 

     Головуючий. Та не перша пропозиція.  Є пропозиція  друкувати платформи - і все.

 

     Правденко С.М.    І   цим   обмежитися.   Тільки   висунутих кандидатур.

 

     Головуючий. Будь ласка.  Товариші,  я  не  можу  ставити  на голосування тому, що немає кворуму. Вважаємо погодженим.

 

     37

 

     Голоси в залі.

 

     Тоді реєструйтесь.  Так,  товариші,  реєструйтесь,  прохання реєструватися.  Можу ставити на голосування -  сесія  правомочна. Хто за те... Сергію Макаровичу, сформулюйте від Комісії.

 

     Правденко С.М.  Хто за те,  щоб у газеті "Радянська Україна" надрукувати одні тільки виступи претендентів?

 

     Головуючий. Прошу голосувати. (Йде голосування).

 

     "За" - 245, "проти" - 64. Приймається. Дякую. Все.

 

     Шановні товариші депутати, у нас залишилося декілька хвилин. Я   прошу  вибачення  і  прошу  уваги  -  проголосувати  на  слух коротеньку  Постанову  Верховної   Ради   Української   РСР   про дострокове  припинення повноважень народного депутата Української РСР Івашка Володимира Антоновича.

 

     "У зв'язку з особистою заявою народного депутата Української РСР  Івашка  Володимира Антоновича про складення ним депутатських повноважень Верховна Рада Української  Радянської  Соціалістичної Республіки постановляє:

 

     Вважати повноваження  народного депутата Української РСР від Дарницького виборчого округу N 6 міста  Києва  Івашка  Володимира Антоновича припиненими достроково".

 

     Хто за прийняття такої постанови, прошу голосувати.

 

     "За" - 300, "проти" - 15. Рішення приймається.

 

     Шановні товариші    депутати!    Вечірнє   засідання   сесії оголошується закритим. Сесія продовжить роботу завтра о 10 годині ранку.

 

     38