Стенограма пленарного засідання

01 червня 1990

 

ЗАСІДАННЯ ДВАДЦЯТЬ ВОСЬМЕ

 

Сесійний зал  Верховної Ради Української РСР.  1 червня 1990 року. 16 година.

 

     Головує депутат Плющ І.С.

 

     Головуючий. Шановні товариші  депутати,  прохання  до  уваги. Реєструйтесь, бо немає кворуму.

 

     Вечірнє засідання    оголошується   відкритим.   Продовжуємо обговорення кандидатур, висунутих на посаду Голови Верховної Ради Української РСР. Слово надається депутату Драчу.

 

     Драч І.Ф.,  перший  секретар  правління Київської організації Спілки  письменників  України   (Артемівський   виборчий   округ, Львівська область).  Шановні депутати,  шановний голово,  шановна президіє!  Той шум,  такий радісний - мені знайомий.  Він  був  і тоді,  коли я виголошував своє слово, знову зустрів мене і коли я йшов до цієї трибуни. Я в цьому бачу стабільність настрою.

 

     Все ж таки хотів би я перш ніж сказати те,  ради чого вийшов сюди,  нагадати  і  про  те,  що більшість депутатів говорила про поєднання  влади  в   одній   особі.   Мені   здається,   що   це загальнозрозуміло  зараз  для всіх - лівих,  правих і центру.  Бо якби ми не бачили,  що робиться навколо.  А воно ось що робиться. Ви подивіться,  що робиться в Молдавії - все ж таки нашим друзям, південним молдаванам, вистачило здорового глузду і вони не обрали першого секретаря ЦК Компартії Молдавії Головою Верховної Ради.

 

     І це та Молдавія,  яка зараз зробила перший цікавий крок,  і вона єдина.  Бо наші друзі литовці надіялись дуже багато на наших закордонних друзів, що хтось їх там перший визнає, підтримає.

 

     3

 

     Але першою незалежну Литву визнала Молдавська республіка.  І це теж дуже цікавий факт.

 

     Подивіться, що й наші друзі, наші кревні брати-білоруси - їм теж  вистачило  здорового  глузду.  Правда,  не  вистачило  в них здорового глузду на те,  щоб визнати Народний фронт Білорусії,  - це  теж  таке  сталося.  Так  би мовити,  тепер Україна може себе піднімати до небес і казати,  як  вона  терпить  Рух.  Тут  таке, значить,  відбувається,  а ми такі терпимі,  такі демократичні... Білоруси,  навіть,  і на це все  не  спромоглися.  Але  білорусам вистачило  здорового глузду на те,  щоб не поєднати в одній особі першого секретаря ЦК Компартії Білорусії і Голову Верховної Ради. Отож, мені здається, тут є елементарний приклад і нам: чинити теж треба так, як усі нормальні, здорові люди.

 

     Тепер кілька  слів  хотілося  б  мені  сказати  у  відповідь генералам.  Особливо одному з них. Часом, знаєте, рівень мислення не відповідає рівню погон.  Це таке діло, тут що кому, що кого до чого зобов'язує... (Шум у залі).

 

     Я когось ображаю, чи що? Коли генерал виходить на трибуну, я ж таки не думаю, що він не знає, що є Драч і є Грач. І чи свідомо він  тут  переплутує  моє прізвище,  і цього всього не чують і не помічають ні голова нашої президії,  який веде ці збори,  ні дуже вже   свідомі,  причетні  до  будь-якої  ситуації  люди.  Це  все "ковтається" нормально.  А я тільки елементарно просто заявив про рівень мислення того чи іншого з нас,  бо рівень мислення кожного запрограмований господом богом і ніяк не Комуністичною партією.

 

     Є такі речі,  які загальнозрозумілі й елементарні. Так от, я хотів  би,  коли  йдеться,  вже  конкретно  про генерала Толубка, сказати йому:  коли він мені не дасть  тексту  хвали  Бандері  чи бандерівцям,  про  що  він говорив,  то я просто подам на нього в суд.  Оце таке моє ставлення  до  того  всього,  що  говорив  тут генерал.

 

     Я думаю, що давайте чесно і реально дивитися на речі, й так, як вони є.  Кожен з нас свідомий самого себе і свого покликання і відчуття  того  всього...  (далі незрозуміло),  що відбувається. Тому пропоную об'єднатися на єдиній особі, яка може поєднати всіх і  вся,  -  на  імені  академіка  Ігоря  Рафаїловича Юхновського. Спасибі за увагу. (Оплески).

 

     Головуючий. Дякую,  Іване Федоровичу. Ви за свою кандидатуру нічого не сказали. Будь ласка, включіть другий мікрофон.

 

     Драч І.Ф.   Я  знімаю  свою  кандидатуру  на  користь  Ігоря Рафаїловича Юхновського. (Оплески).

 

     4

 

     Головуючий. Дякую.  Продовжуємо обговорення. Слово надається депутату Поровському.

 

     Поровський М.І.,    відповідальний   секретар   Секретаріату Народного руху України за перебудову (Ровенський виборчий  округ, Ровенська  область).  Шановні депутати,  шановний головуючий!  Ми вислухали платформи кандидатів на посаду Голови  Верховної  Ради. Їх  позиції і рівень радикальності цілком відповідають тим силам, які домінують у  нашому  суспільстві.  Особливо  мені  імпонувала розважлива і,  так би мовити, класична й чесна програма шановного академіка  Ігоря  Рафаїловича  Юхновського,  яку  підтримують   і частина радикально настроєних депутатів, і ліберальні комуністи.

 

     Не можу  не  звернути  увагу  на  принципову й чесну позицію комуніста-депутата Салія, бо тільки сильна й відверта людина може так відверто і гірко покепкувати над своїми помилками, на відміну від  любителів  "изучать  жучков  и  ящериц”.   Але   найбільше, звичайно,  привернула до себе увагу позиція Володимира Антоновича Івашка,  першого секретаря ЦК Компартії  України.  І  я  не  можу стриматись, щоб не провести аналогію.

 

     Компартія Литви   дала   литовському  народу  Бразаускаса  - видатного політичного діяча,  який своєю  політичною  мудрістю  і далекоглядністю  на  ділі  підтвердив,  що народ і партія Литви - єдині.

 

     Компартія України - передовий загін КПРС - не  дала  Україні свого  Бразаускаса.  Вона  дала  нам  депутата  Івашка Володимира Антоновича,  після виступу якого і співставлення його програми  з існуючою  реальністю  мені  пригадалися  слова із святого письма: "Бережіться пророків,  які приходять до вас в овечих  одежах.  По ділах їх ви взнаєте їх".

 

     Про діла  Володимира Антоновича тут говорилося немало.  Я не хотів би повторюватися,  але й участь  у  афганській  авантюрі  - ганебній  війні  проти  суверенного народу,  в якій склали голови тисячі молодих,  цвіту нашої нації; і ті антиконституційні укази, які  позбавили  Ради  на  Західній  Україні навіть тієї ефемерної влади,  яку вони мали;  нові хвилі цунамі політичних  наклепів  і фальсифікацій   проти  демократичних  організацій,  звичайно,  не красять кандидата на пост Голови Верховної Ради.

 

     Господарську політику уряду,  який призвів наше  суспільство до  небаченої  стагнації  і  кризи,  також  визначав ЦК Компартії України - "организатор и вдохновитель всех наших побед".  Правда, ті, які характеризували діяльність першого секретаря ЦК

 

     5

 

     Компартії України,    скромно   замовчувати,   хто   ж   був натхненником таких перемог,  як Чорнобильська трагедія, парад під радіаційною  хмарою,  розорення села і доведення добробуту народу до рівня африканських країн.

 

     Я повернувся у вихідні із зустрічі  зі  своїми  виборцями  і хочу  сказати,  що  становище  справді  критичне.  Йде  заготівля кормів,  а  половина  автотранспорту   -   без   бензину.   Немає елементарно  необхідних товарів.  І все це - результат "керівної, спрямовуючої  ролі".  Висновок  звідси  один:  оновлену   Україну повинна  очолювати  людина з новими поглядами.  Людина нова,  яка здатна надихнути зневірений народ.  Яку  нову  ідею  запропонував шановний  Володимир  Антонович?  Куций  суверенітет,  продовжений трошки до залишків трапези  союзних  відомств.  Відкинувши  гучні фрази,  бачимо  фактично  дві пропозиції:  суміщення двох посад - першого секретаря ЦК Компартії України і Голови Верховної Ради  - тобто   необмежена  влада.  Друге  -  здевальвована  комуністична ідеологія,  яка вже привела суспільство  на  край  прірви.  Однак Володимир  Антонович із завидною безпечністю робить спробу і далі повести наш народ "вивіреним партією шляхом  до  нових  перемог", присмачених,  передбачаю,  "тимчасовими  труднощами".  Володимире Антоновичу!  Звертаючись до вас, я хочу повторити слова Черчілля, сказані  ним правлячій партії в англійському парламенті "Уходите. Как бы хорошо вы не работали - уходите,  Англия  не  хочет  вас". Новообраний Голова нашого парламенту повинен стати,  якщо хочете, новим Мойсеєм, здатним не тільки п'ятьма хлібами нагодувати п'ять тисяч стражденних, а й примирити і лівих, і правих, демократичний і партапаратний блоки, дати нашому народу нову віру, нову ідею. І найголовніше - бути тією людиною, якій наш народ здатен повірити.

 

     Кандидатура Володимира  Антоновича Івашка не примирить нас в цьому залі,  не кажучи вже за всю Україну.  Я отримав за  ці  дні десятки  сповіщень,  резолюцій  мітингів,  заяв і застерігаю вас, шановні депутати,  що у відповідь на факт суміщення посад  Голови Верховної  Ради  і  першого  секретаря  ЦК  Компартії  України на Україні  може  розпочатися  хвиля   всеукраїнської,   громадської непокори.  (Шум  у залі).  Я застерігаю вас.  Може початися хвиля громадських страйків і мітингів. Той, хто сіє вітер у цьому залі, може пожати бурю за її межами. (Шум у залі).

 

     Головуючий. Все. Час закінчився.

 

     Шановні товариші депутати! Я дуже прошу від президії до

 

     6

 

     уваги, і не потрібно ні крику,  ні шуму.  Ми домовилися,  що п'ятихвилинний регламент кожний з депутатів має використати  так, як  він  вважає  за  потрібне.  І  прошу  вас без образ.  Давайте коректніше кожний.

 

     Я прошу вибачення у  депутата  Конєва,  але  перед  тим,  як надати   йому   слово,   бо  він  був  оголошений,  надати  слово претенденту  на  пост  Голови  Верховної  Ради  Української   РСР народному депутату Михайлу Гориню.

 

     Так, я  прошу  тільки  не  всіх керувати Регламентом і часом роботи. Я прошу дуже. Будь ласка.

 

     Горинь М.М.,  голова Секретаріату Народного руху України  за перебудову   (Залізничний  виборчий  округ,  Львівська  область). Шановні депутати,  шановний голово,  шановна президіє!  У  своєму виступі   я  відстоював  ідеї  створення  Української  незалежної самостійної   держави   як   умови   попередження    національної катастрофи.   Я  виступив  проти  оновленої  федерації,  оскільки вважаю,  що нова федерація є ще однією спробою зберегти  СРСР  як останню імперію на Землі,  а разом з нею всі гострі проблеми, які вона породила.

 

     Більшість депутатів дотримується іншої думки.  Це їх  право. Вони   вірять,   що   можуть   побудувати   вільне,  демократичне суспільство в умовах обмежених національних свобод  і  незалежних національних держав.  Але вчора,  31 травня 1990 року,  більшість депутатів-федералістів,  по  суті,  проголосувала  за  можливість суміщення  двох посад - Голови Верховної Ради і керівника партії, тим  самим  створила  передумови  збереження  старих  порядків  і повернення до неосталінізму.

 

     Депутати проголосували,   але   виборці   безперервно  шлють телеграми і вимагають протилежного.  Ось  у  мене  п'ятсот  п'ять підписів  із заводу "Арсенал",  які зібрані сьогодні до обіду,  з вимогою відміни сумісництва цих посад,  і десятки телеграм, сотні листів.  У зв'язку з цим я теж рішуче протестую проти сумісництва цих постів і заявляю, що знімаю свою кандидатуру на посаду Голови Верховної Ради УРСР.

 

     Я щиро   дякую  за  довір'я  делегатам  Львівської  крайової конференції Руху,  які висунули мою кандидатуру  на  пост  Голови Верховної   Ради,   відповідальному   секретареві   Руху   Миколі Поровському і тим громадянам,  котрі у телеграмах,  листах і тут, на площі, підтримали мене. Я горджусь своїми виборцями, які шлють телеграми,  листи,  пропонують свої поради,  вимагають  прийняття законів   про   незалежність   України,   символіку,   анулювання всесоюзного закону

 

     7

 

     про мови, реабілітації репресованих, судового розбору причин Чорнобильської катастрофи,  легалізації церков і тому подібне.  А сім'я  львівських  пенсіонерів  Гурняків  переслала  навіть   сто карбованців для оплати прямих телепередач з сесії.

 

     Зміст кореспонденцій    показує,    що   народ   пробудився, включається в активне політичне життя.  Не тільки  Львів,  але  й Хуст,     Верхньодніпровськ,     Одеса,    Мукачеве,    Горлівка, Кам'янець-Подільський,  Черкаська  область,   Полтава,   Миколаїв, Дніпропетровськ,  Рівне,  Харків, Київ. Ось ряд листів до мене на підтримку Демократичного блоку.

 

     Сьогодні події  розвиваються  швидко.  Впевнений,  що  через кілька  місяців захисники сумісництва керівних посад зустрінуться із всенародним осудом. Дякую за увагу. (Оплески).

 

     Головуючий. Шановні товариші депутати, я прошу вибачення, що ви  біля мікрофона,  але із залу надходять записки з зауваженнями щодо додержання Регламенту.

 

     Я ще раз хочу сказати, що ми не знаємо, хто з претендентів і коли зніме свою кандидатуру.

 

     По-друге, ви  знаєте,  що  в нашому Регламенті записано,  що після припинення обговорення мають право виступити від груп.

 

     У нас   залишилось   6   кандидатів:   Івашко,   Юхновський, Лук'яненко,  Яворівський,  Гриньов, Салій. Зняли свої кандидатури депутати Павличко, Чорновіл, Драч і Горинь.

 

     Ми під час перерви радились  і  дійшли  такого  висновку:  в зв'язку  з тим,  що про кандидатури Івашка та Юхновського сказано багато,  але такі кандидатури, як Лук'яненко, Яворівський, Салій, мають також право на більшу до них увагу,  то, можливо, слід було б цим кандидатурам в подальшому надати  перевагу  в  обговоренні. Цієї  думки я не нав'язую,  а з вами раджусь.  Якщо у депутатів з цього приводу є пропозиції, прошу висловитись. Будь ласка, третій мікрофон.

 

     Московка В.М.,              інженер             Харківського дослідно-експериментального заводу науково-виробничого  об'єднання "Індекс" (Ленінський виборчий округ, Харківська область). Шановні депутати!  У цьому залі протягом двох тижнів неодноразово  лунали заклики економити наш сесійний час,  наводились цифри, скільки це коштує.  Зараз  залишилось  шість  кандидатур,  а   обговорювання тривають вже сім годин. Згідно з нашим Регламентом можемо перейти до голосування.

 

     Головуючий. Дякую.  Депутат Ємець,  ви з цього приводу? Будь ласка, другий мікрофон.

 

     8

 

     Перепадін О.І,   голова   Бахчисарайської  районної  Ради народних  депутатів,  перший  секретар  Бахчисарайського  райкому Компартії   України  (Бахчисарайський  виборчий  округ,  Кримська область).  Уважаемые народные  депутаты,  уважаемый  президиум  и председательствующий!

 

     Мы видим разыгранный спектакль,  и меня это возмущает.  Было 10 кандидатур.  Я уважаю того человека,  который сразу снял  свою кандидатуру.   После   часовой  программы  Дмитро  Павлычко  свою кандидатуру снял.  Мы на всех  кандидатов  на  пост  Председателя Верховного  Совета  отвели 9 часов.  Поэтому давайте уважать свой Регламент,  до конца сегодняшнего дня обсудить кандидатуры,  а  в понедельник   приступить   к   голосованию.   И  не  нужны  здесь политические аферы, надо уважать Регламент.

 

     Головуючий. Шановні  товариші!  Нема  більше  пропозицій   у депутатів   з   цього   приводу?  Немає.  Тоді  прошу  до  уваги, продовжуємо обговорення.  Слово надається народному депутату СРСР Конєву.

 

     Конєв С.І., народний депутат СРСР. Шановні колеги, президіє, головуючий!  Хочу висловити свої міркування щодо  обрання  Голови Верховної Ради України. Не ставлю за мету агітувати за ту чи іншу кандидатуру,  бо  люди  тут  розумні,  і  кожен  вже   самостійно визначився.  Суперечливість  позиції багатьох депутатів полягає в тому,  що йде постійна боротьба двох чинників.  З одного  боку  - розум  та  здоровий  глузд,  з  іншого  -  корпоративний груповий інтерес.

 

     Цікава річ:  особа   Левка   Лук'яненка   імпонує   багатьом депутатам,  навіть тим,  хто не поділяє його політичних поглядів. Але основною перешкодою до взаємної згоди є  позиція  Лук'яненка, яка  потенційно  позбавляє  соціальних  привілеїв  численну групу депутатів від партійно-господарського апарату.  Через  те  оцінка претендентів    знеосіблена,   хоча   і   робиться   вигляд,   що обговорюються їх ділові,  політичні та особисті  якості. І  немає значення  -  Чорновіл  це  чи Івашко.  Важливіше те,  що останній захищатиме  кланові  інтереси  панівного   прошарку,   а   перший позбавить  їх.  А тому хотілось би нагадати переважній більшості, що окрім рук в цьому залі "за" та "проти" існує ще й  український народ,  який  теж має право вирішального голосу.  Не рахуватися з цим дуже небезпечно.  У  цьому  можна  переконатися  на  прикладі тріумфального  з'їзду  Компартії Румунії,  коли "безмежно вдячні" делегати майже на руках  носили  свого  отця  і  вдохновителя.  А лідери Политбюро

 

     9

 

     ЦК КПРС  навіть приїздили поцілувати генія,  любимця народу. Що ж сталося через кілька місяців, я нагадувати не стану.

 

     Тепер гляньмо на Росію. Незважаючи на шалений опір Політбюро ЦК КПРС,  Головою Верховної Ради обраний Єльцин.  Випадково це чи ні?  Гадаю,  ні.  Обрали людину,  авторитет  якої  безперечний  у народі,  людину,  обіцянкам якої, може, востаннє повірить народ і погодиться на серйозні випробування. А хто мав би очолити Україну у   такий   відповідальний  час,  зважаючи  на  неминуче  падіння життєвого рівня і зростання невдоволення широких верств населення під   час  проведення  непопулярних  реформ?  А  попереду  у  нас зростання дефіцитів,  інфляція і безробіття.  Треба чесно про  це сказати. Приймати тут якісь декларативні ухвали про їх заборону - все одно,  що заборонити схід сонця,  бо економіка діє за  своїми законами, а не за заявами Івашка чи Єльцина.

 

     Я переконаний,  що  в  разі  обрання  Головою Верховної Ради партійного ватажка народ сприйме будь-яку економічну  невдачу  як чергову  спробу КПРС повторити подвиг Івана Сусаніна.  Бо терпець народу  вичерпаний,  немає  більше  віри  провідникам  злочинного комуністичного експерименту, який триває понад 70 років, а колись квітуча республіка опинилась на межі національного і екологічного існування.  Не  знаю,  який  референдум проводився на Херсонщині, нехай це лишиться  на  совісті  обкомівського  працівника.  Що  ж стосується Дніпродзержинська, то я з етичних міркувань утримаюсь, бо  останнім  часом  народ  частіше  висловлює  свою   любов   до комуністичних  лідерів  словами,  яких  ви  не знайдете в жодному словнику.  А чи не грішно від  імені  народу  говорити  тим,  хто лякається  його  як  звіра,  переховуючись  за  могутніми стінами обкомівських  та  цековських  фортець,  тим,  хто  силу  власного авторитету  утверджує чобітьми та кийками омонівців?  Я припускаю можливість утворення коаліційного керівництва в парламенті тільки за умови,  якщо Верховну Раду очолить депутат,  який не є лідером політичної організації,  що тривалий  час  чинить  геноцид  проти власного народу.

 

     Тепер хочу   висловити   свою  точку  зору  вже  як  один  з керівників  Народного  руху,  навіть  якщо  не  всі  мої   колеги поділяють  ці  погляди.  У  разі обрання комуністичного лідера на посаду  Голови  Верховної  Ради  не  бачу  іншого  шляху,   окрім формування  парламентської  опозиції  і  відмови займати будь-які керівні посади у Верховній  Раді  та  Уряді  республіки,  щоб  не дискредитувати  незалежні  прогресивно-демократичні рухи.  За цих умов ми залишаємо за собою право звертатися  до  народу  України, доводити нашу

 

     10

 

     позицію до широких верств населення, пропагувати свою модель громадсько-політичного устрою республіки,  свої  шляхи  подолання глибокої  кризи.  Демократична  меншість має перевагу в тому,  що може  активніше  впливати  на  формування  громадської  думки   і створити   передумови  для  негайної  відставки  парламенту,  для проведення нових,  демократичних виборів.  Тим паче,  що досвід у цій  справі  у  нас  збільшився  під  час  жорсткої передвиборної боротьби з партійною номенклатурою.

 

     Не втрачаючи часу,  вже сьогодні треба дбати  про  створення республіканської    асоціації    демократичних    рад   з   метою взаємодопомоги та координації спільних дій. Не треба чекати, поки кожному  поодинці викрутять руки економічно,  що ми спостерігаємо зараз у західних регіонах.  Висловлюю превеликий жаль  з  приводу виступів  деяких представників Демократичного блоку,  які вдалися до  залицянь  зі  своїми   відвертими   противниками   і   наївно сподівається  схилити  їх  на  свій  бік,  тих,  у  кого  і слово "демократія" як кістка в горлі. Зрештою, хочу висловити протест з приводу  образливих  заходів,  до  яких  припустилися  депутати з номенклатури на адресу чесних,  небайдужих людей, що зібралися на площі  біля  Верховної  Ради  України.  Хотілося  б нагадати,  що "великий друг КПРС",  товариш Чаушеску,  теж  до  останньої  миті свого життя вважав,  що румунський народ - це зграя злочинців,  а його партійна  банда  -  справжні  люди.  Судовий  вирок  винесла історія. Дякую. (Оплески).

 

     Головуючий. Слово  надається депутату Куніцину.  Після нього буде виступати депутат Мостиський.  Будь ласка. (Шум у залі). Ви, шановний депутате Московка,  вже не один раз показуєте силу свого голосу. Я вас дуже прошу цього не робити. Будь ласка.

 

     Голос із залу. (Не чути).

 

     Головуючий. А ми їх не порушуємо. (Шум у залі). Ми керуємося Регламентом. (Шум у залі). Будь ласка, говоріть.

 

     Куніцин С.В.,   інструктор   Красноперекопського   міськкому Компартії України (Красноперекопський  виборчий  округ,  Кримська область).  Товарищи  депутаты!  Я  не  займу  много  времени.  Я, собственно говоря,  второй раз всего выступаю,  и я не  для  того вышел  на  эту трибуну,  чтобы использовать выступление для того, чтобы кого-то из вас, уважаемых людей, агитировать за ту или иную кандидатуру. И объясняю почему.

 

     Я считаю, что то обсуждение, которое идет на протяжении двух дней, оно в общем-то, будем говорить по большому счету, -

 

     11

 

     все мы тут люди здравомыслящие - не изменит позиции  каждого из  нас.  Мы  определились  с  вами:  кто-то,  может  быть,  и до выступления кандидатов  определился,  кто-то  по  выступлениям  с программами.

 

     И то  обсуждение,  которое  мы  с  вами  ведем,  оно,  будем говорить откровенно,  в той или иной мере,  в большой степени  не изменит   расстановки   ни   политических  сил,  ни  отношения  к кандидату.

 

     Я немного знаком сам с советской работой и  должен  сказать, что  часть  из  нас  ошибочно  полагает,  что  мы избираем в лице Председателя  Верховного  Совета  нашей  республики   Президента. Некоторые, так сказать, ошибочно считают, что он обладает теми же полномочиями  (судя  по  обсуждению  и   выступлениям   отдельных депутатов).  Отнюдь  нет.  Мы  с  вами  являемся  высшим  органом государственной власти в нашей республике.  Президиум и Парламент

-  это  есть  высшая  власть,  а не Председатель Совета.  Тут уже кто-то правильно сказал,  что Председатель  Совета  -  на  уровне спикера парламента.

 

     И поэтому  я  просил  бы  вас  к этому вопросу подойти таким образом.  И очень жаль,  что в  программах  многих  кандидатов  в Председатели  Верховного  Совета  направленность  была  именно на выход. Мы с вами в ответе за эти программы. Мы - как высший орган государственной власти, и нам их верстать.

 

     И последнее,  что  я хотел сказать и что побудило меня выйти на эту трибуну. Я попрошу внимания, товарищи, я заканчиваю.

 

     Я отношусь  к  той  категории  депутатов,  которых  называют участниками афганской войны. Я за три недели, которые просидел на сессии, услышал немало выступлений в адрес этой авантюры, в адрес этой  бессмысленной  войны  и  так  далее.  Я  просил  бы  вас  о следующем.  Многие из вас годятся мне в  отцы,  я  не  буду,  так сказать,   фамильярничать,  но  когда  я  услышал,  как  один  из депутатов в начале нашей сессии позволил себе провести  сравнение между  жертвами  этой  войны  и  числом  погибших в автомобильных катастрофах,  знаете,  я  считаю,  что  это   кощунство.   Нельзя сознательное  убийство  людей  сравнивать  с  такими вещами.  Это первое.

 

     Во-вторых, мудрый человек  академик  Юхновский  сказал:  "Не режьте  по  живому".  Я вас прошу,  не режьте и в этом вопросе по живому.  Еще не все вернулись  дети,  ваши  дети.  Еще  слезы  не высохли  у  матерей,  и  раны  тоже  не  зажили.  Поэтому не надо обвинять тут,  я не в том плане, чтобы выйти Ивашко защитить, что он

 

     12

 

     там участвовал,  или  что я там был,  сержантом.  Я не о том хочу сказать. Я хочу призвать вас к благоразумию, ответственности в подходе к этому вопросу.  Не трогайте.  Не одна мать заплакала, когда услышала такие сравнения.  Люди,  я прошу вас об этом,  как депутатов,  как  граждан Украинской республики.  Нас сто тысяч на Украине,  прошедших через эту войну.  И поверьте, мы любим Родину не меньше, чем кто-либо, и знаем ей цену.

 

     Создается Украинский  союз  афганцев 20 июня,  который будет зарабатывать  деньги,  создаются  юридические  службы.  Я   здесь выступаю  не  как  партократ,  как  некоторые  говорят,  и не как демократ.  Я выступаю здесь как депутат и  занимаю  один  пост  - председателя   городского   Совета  народных  депутатов.  И  свое предназначение вижу в служении Отечеству и народу Украины.  И вас к  этому  призываю,  и  будущего  Председателя  Совета.  Спасибо. (Оплески).

 

     Головуючий. Будь ласка, включіть другий мікрофон.

 

     Ємець О.І.,  науковий співробітник Київської вищої школи МВС СРСР  імені  Ф.Е.  Дзержинського (Центральний виборчий округ,  м. Київ).  Потрібно  вирішити  питання  з  Регламентом.   Згідно   з Регламентом  ми вичерпали час для обговорення,  і немає значення, хто і коли з кандидатів зняв свою кандидатуру. Звучала критика, і кандидати  орієнтувалися  у своїх можливостях виграти в боротьбі. Вони мають право знімати свої  кандидатури  в  будь-який  момент. Тому, будь ласка, згідно з Регламентом треба вирішити, як ми далі сьогодні будемо працювати. Дякую за увагу.

 

     Головуючий. Будь ласка,  третій мікрофон.  Це  ми  і  будемо робити, але тільки спокійно.

 

     Криволап В.І.,  машиніст-інструктор локомотивного депо імені Т.Г.  Шевченка,  м.  Сміла (Смілянський виборчий округ, Черкаська область).  Тут  много  говорили  о  рабочих,  которые ждут нашего решения.  Я и есть один из рабочих на этой сессии. Действительно, мы растягиваем время как ярославскую резину. Всех уже обсудили, у всех  позиции  определились,  каждый   знает,   за   кого   будет голосовать.  Так давайте же приступим к этой процедуре и закончим эту "растяжку" резины.  Мы еще долго  будем  обсуждать.  Если  мы сегодня  не  закончим,  то  в  понедельник  с утра начнется то же самое. Я предлагаю закончить обсуждения кандидатур и приступить к голосованию.

 

     Головуючий. Дякую. Шановні товариші депутати, я дуже

 

     13

 

     уважно слухав тільки що товариша. Це та пропозиція, яку вніс депутат  Московка.  Але  в  перерві  я  можу  перерахувати   всіх депутатів,  яких було значно більше,  які мають таке ж право,  як депутат Московка,  Плющ і інші,  вносити свої пропозиції.  Тому я тільки  прошу  без  шуму  і  галасу зачитати статтю 9 Регламенту. Зачитую останній абзац:  "При необхідності за рішенням сесії  час обговорення може бути продовженим".

 

     Я прошу депутата Мещерякова мені не допомагати.  Не потрібно так наполягати.  Вчора, коли голосували за це, кричали, що згідно з Регламентом можна тільки продовжити час,  а скоротити не можна. Сьогодні - навпаки.  Треба вже ж бути постійними.  Це  стосується тих  депутатів,  які дуже багато вносять пропозицій.  Прохання до них рахуватись не тільки зі своєю думкою,  а  й  з  думкою  інших депутатів.

 

     Я ще  раз  повторюю,  що  є ще депутати,  які наполягають на виступі.  Писав записку депутат Дмитришин 15  хвилин  тому,  який звинувачував   Президію  в  тому,  що  від  Харкова  виступило  5 депутатів,  від Києва і області - 7,  від інших  виступило  по  3 депутати.  А Дмитришин подав записку і не зміг виступити. Написав також записку  і  підходив  до  трибуни  товариш,  який  вже  був оголошений.  Тому  поставимо  на голосування.  Але голосування не проводиться. Тому я ще раз повторюю, що тут нічиєї провини немає, тим більше, що ми не знали, що після перерви відразу три депутати

-  кандидати  на  посаду  Голови  Верховної  Ради  знімуть   свої кандидатури. І дорікати нам щодо того, що знали ми це чи ні, і що це зразу повинно робитися, я думаю, не зовсім тактовно.

 

     Шановні товариші!  Нам необхідно визначитись -  продовжувати обговорення  чи  ні.  У  нас  ще  просять  слова  депутати  серед кандидатів на посаду Голови Верховної Ради Української РСР.  Будь ласка, депутате Лук'яненко.

 

     Лук'яненко Л.Г.,  голова Української республіканської партії (Залізничний виборчий округ,  Івано-Франківська область). Шановні депутати,  шановна  президіє  і голово!  Я дякую Богдану Ребрику, дякую Алтуняну,  дякую  іншим  депутатам,  які  підтримували  мою кандидатуру.   Я   дякую   тим   тисячам  і  тисячам  людей,  які підтримували мою кандидатуру  на  посаду  Голови  Верховної  Ради України. За межами цього будинку, збирали підписи, і підписів цих тисячі.  Я одержую сотні телеграм від людей,  які хотіли б бачити мене Головою Верховної Ради України.  Я дякую їм за таке довір'я, і дуже тепло мені від того,  що вони хотіли б мене бачити на  цій високій посаді.

 

     14

 

     Проте я  вважаю,  що  Голова  Верховної Ради Української РСР повинен користуватися підтримкою більшості складу Верховної Ради. На  сьогоднішній день Верховна Рада складається із консервативної частини і  нашої  демократичної  частини.  Консервативна  частина становить приблизно три чверті,  може,  трохи менше.  Це - значна більшість.

 

     У таких  умовах  керувати  Верховною  Радою  мені   було   б практично  неможливо.  Моя позиція і позиція абсолютної більшості різко розходяться.  Ця більшість хоче змінювати становище,  яке є на  Україні,  дуже повільно і розтягнути його на дуже довгий час. Ця консервативна більшість не хоче різких змін.

 

     Я прихильник різких і швидких змін на Україні.  Я вважаю, що для    того,    щоб    Україна   вийшла   з   тієї   економічної, суспільно-політичної кризи,  необхідні  різкі,  гострі  і  глибокі зміни.  Отже ж,  будучи Головою Верховної Ради України, я не зміг би проводити ці рішення,  бо щоразу натикався б на більшість, яка виступала б проти мене.

 

     Я не  погоджуюсь  у багатьох місцях з академіком Юхновським. Його центристська позиція мене не задовольняє.  Але, очевидно, що це є та особа,  яка на якийсь наш перехідний період може бути тим центром,  навколо якого можуть  об'єднатися  всі  три  сили,  які знаходяться у Верховній Раді України.

 

     У чому різниця між мною і більшістю, абсолютною більшістю, у Верховній Раді України?  Я вважаю,  що  я  маю  програму  різкого виходу  України  із  теперішньої  кризи,  яка складається з трьох частин,  трьох етапів.  До першого етапу,  або першої  стадії,  я вважав,  належать  такі  законодавчі  акти Української Радянської Республіки,  нашої  Верховної  Ради,  як  ухвалення  закону   про перевагу республіканських законів над союзними.  Друге. Закон про економічний  суверенітет,  він  би  оголошував   Українську   РСР власником  своєї  землі,  надр,  води,  заводів,  фабрик  і т.д., покладав  би  на  Раду  Міністрів  обов'язок   вивчити   характер економічних взаємин заводів та всіх інших суб'єктів господарської діяльності з тим,  щоб переорієнтувати  їх  на  внутріукраїнський господарчий  комплекс.  Подати  Раді  Міністрів список необхідних дрібних підприємств,  що їх  необхідно  збудувати  для  зменшення залежності   від   зовнішніх   постачальників  та  переорієнтацію непотрібного виробництва на потрібне  виробництво.  Третє.  Закон про  державний  суверенітет.  Цей  закон  має вивести з-під влади Союзу прокуратуру,  суд,  КДБ,  арбітраж і війська  МВС.  На  цій першій стадії

 

     15

 

     Верховна Рада  приймає  закон,  перший закон,  про військову службу.  За цим  законом  молодь  України  відбуватиме  військову службу на території України.

 

     Друга стадія включає в себе такі основні моменти.  Закон про виведення з-під  влади  Союзу  всіх  учбових  закладів,  наукових центрів  та  всіх  інших  культурних  установ.  Друге.  Закон про республіканську  дипломатичну  службу,  прикордонну  охорону   та митний   кордон.  Третє.  Реалізація  планів  про  переорієнтацію виробничих      відносин,      господарчих      суб'єктів      на внутріреспубліканський   ринок.  Підготовка  до  республіканської валютної системи і грошової одиниці.  Четверте.  Другий закон про військову службу. Він оголошує створення української армії з усіх родів військ у складі союзної армії.  Цей закон закликає громадян України повертатися на Україну, громадян-офіцерів.

 

     Третя стадія передбачає ухвалення ряду законів, в тому числі універсальних,  для створення Української незалежної  республіки. Отже  ж  ясно,  я  вважаю,  що  такі  закони можуть бути прийняті трьома-чотирма сесіями Верховної Ради Української РСР,  тобто  за півтора-два роки.  Я бачу, що більшість у нас консервативна, вона не готова на такі рішучі  зміни,  і  тому  я  відмовляюсь,  роблю відвід  із  майбутніх  кандидатів на посаду Голови Верховної Ради Української РСР. Дякую за увагу. (Оплески).

 

     Головуючий. Дякую Вам.

 

     Шановні товариші депутати,  слово просить претендент на пост Голови  Верховної  Ради  Української  РСР народний депутат СРСР і Української РСР Яворівський Володимир Олександрович. Будь ласка.

 

     Яворівський В.О.,  секретар  правління  Спілки  письменників України (Світловодський виборчий округ,  Кіровоградська область). Шановні парламентарії, шановні колеги. Ви здогадливі і, звичайно, здогадалися,  чого я піднявся на цю трибуну. Перед тим як сказати те, чого ви так чекаєте, я хочу сказати ось що.

 

     Голоси з залу. (Не чути).

 

     Яворівський В.О.  Ну  дозвольте  мені  сказати.  Просите  не знімати?  Я  - реаліст.  І чесно вам скажу,  що міг би зняти свою кандидатуру так само швидко,  як зробив це Гуренко. Я повинен вам сказати,  що ми з вами, шановні колеги, ми ще не оцінили тих двох днів нашої сесії, які вже закінчуються. Я повинен вам сказати, що і ви, і я, всі ми, ми повернемося, може я перебільшую, до зовсім

 

     16

 

     інших виборців,  ніж  ми їх залишили.  Тому що те,  що почув український народ,  те,  що почуло українське суспільство з  цієї трибуни за два дні,  мабуть,  і у сні не присниться,  а Володимир Васильович мабуть,  разів 10 перевернувся, якщо є якась сила, яка бачить, що відбувається в цьому суспільстві.

 

     Через те  я  вважаю,  що  ці два дні пройшли не даремно.  Ми відчули повну розкладку сил.  Що я повинен сказати. І, мабуть, на нас  дивляться зараз телеглядачі.  Не нарікайте на нас,  ви маєте той парламент,  який ви обрали.  Самі обирали,  те ви сьогодні  і маєте. Ви знаєте, вчора опубліковано програму Демократичної партії України.  Я абсолютно переконаний і маю право про це сказати,  що через кілька років,  мабуть,  у цьому залі буде,  можливо, більше членів Демократичної партії,  і я відразу вам можу пообіцяти,  що ми будемо набагато толерантнішими,  якщо ви будете в меншості,  і ніколи не дозволимо собі таких брутальностей, які дозволяли іноді на нашу адресу ви.

 

     Я хотів би закінчити ось чим.  Я дуже вдячний вам,  багатьом партійним  працівникам,  лідерам  нашої  партії,  за  те,  що  ви сьогодні  так кинулися читати художню літературу.  Ніколи стільки не  читали,  як  читаєте   зараз.   (Оплески).   Стільки   всього начитались!  Я  вдячний.  Раніше  оцих  наших  книжок і до рук не брали.  Хлопці дорогі,  давайте скажемо правду.  Це ж ви нагинали нам  хребти,  це ж ви нас заламували,  а сьогодні перешукуєте всю нашу творчість,  щоб знайти якусь малесеньку зачіпку.  Я стою  на цій трибуні і скажу вам: 47 років я прожив, написав вже 25 книжок і те,  що товариш Федоров знайшов там у мене якусь одну  фразу... Товариш Федоров, якби в мене був такий апарат, як у вас, якби він пошукав,  понишпорив по вашій біографії,  боже мій, який букет тут можна було б видати. (Оплески).

 

     Я закінчую,  я розумію,  вам хочеться нас сьогодні судити. Я розумію.  Товариші!  Я вважаю, що і вас, і нас мають право судити тільки  ті,  хто  відбували по тюрмах по 10-15 років.  Вони мають моральне право. Ви цього права не маєте. Я вам дякую, я вам бажаю прекрасного  відпочинку.  Я думаю,  що,  знявши свою кандидатуру, зроблю отой небозвід,  про який сьогодні говорили, ще яскравішим, деякі  зірки  засяють  там  ще  більше,  а  шановному  Володимиру Антоновичу просто порадив би,  це ваша справа,  - слухати чи  ні. Мабуть,  перед  тим,  як  все-таки ми вже утрясемо цей список.  Я розумію,  ви ризикуєте,  Володимире Антоновичу,  якщо скажете тут про те, що ви відмовитесь від посади першого

 

     17

 

     секретаря, половина за вас не проголосує, але цю мужність ви повинні мати.  Справа ваша,  зробите ви це чи ні. Прекрасного вам відпочинку,  спасибі.  Моєї  кандидатури  у  списках  уже  немає. (Оплески).

 

     Головуючий. Так. Ніхто більше? (Шум у залі). Будь ласка.

 

     Салій І.М.,  голова  Подільської  районної   Ради   народних депутатів, перший секретар Подільського райкому Компартії України (Подільський виборчий округ,  м. Київ). Шановні колеги, депутати. Дійсно,  що  мені  зараз  зробити?  Я хотів би вам сказати,  що я спілкувався,  радився. Я кожен день багато разів буваю на Подолі. І мені на Подолі мої виборці, комуністи порадили, і тому я не маю намірів знімати свою кандидатуру.  Тому що для  мене  головне  не шанси,  а  головне  -  позиція.  І  я хотів би кілька слів про це сказати.

 

     Я не знімаю свою кандидатуру ще й тому, що належу до КПРС, а працюю в Компартії України.  Ці партії - напередодні з'їздів. Їх рішення,  хочеться це лівим чи правим,  чи  не  хочеться,  будуть дійсно судьбоносними. Це будуть дійсно вперше історичні з'їзди за рішеннями,  а не так,  як раніше,  декларативними.  Я - комуніст, вважаю  важливим  для  себе активізувати процеси оновлення,  як у партії,  так і серед  комуністів,  які  сьогодні  представлені  в нашому  парламенті.  Адже тут їх понад 85 відсотків.  Інші партії тільки-тільки  народжуються.  А  пленум  ЦК,  склад  ЦК  Компартії України,  я  вважаю,  не  зміг  оновитись достатньо.  Він не зміг оновити довіру до комуністів,  нашої Комуністичної партії України. Тому я вважаю,  що він не мав достатніх підстав, не спілкуючись з партійними  організаціями,  висувати  зразу  товариша  Івашка   і товариша Масола. Я вважаю, що ніяких підстав для цього немає і не було.  Тим більше, що комуністична партія втрачає авторитет, а ми хочемо нав'язувати, як і раніше нав'язували, наші кандидатури.

 

     Але я  розумію  й  те,  що  наше  суспільство,  і  це  треба пам'ятати,  все-таки  надто  ідеологізоване.   І   економіка,   і політика,  і культура,  і процес становлення багатопартійності. Я вважаю,  що сьогодні оновлена партія ще послужить нашому  народу. Як мені вже прийшлось говорити і лівим,  і правим, і всім, які... (не чути)...  в нашій республіці.  Але чому  я  так  роблю?  Мені здається,  що  наші  керівники,  і  Володимир Антонович особисто, можливо,  тільки сьогодні перед обідом усвідомили,  в якому стані знаходиться суспільство,  в якому стані знаходиться партія. Тому, хто брав участь у виборах,  той,  хто зустрічався з людьми не  на трибунах, а

 

     18

 

     біля магазину  чи  кінотеатру,  на  транспорті  чи  в іншому місці,  той комуніст уже знає,  що про нас думають  люди  і  вони знають,  чого від нас очікують. І тому тепер для наших керівників і Политбюро ЦК Компартії України,  я вважаю, це буде добрий урок, і  тоді  вони будуть діяти так,  що з'їзди партій все-таки дадуть шанс і народу, і комуністам, і нашій республіці.

 

     Трохи про гарячкуватість.  Товариші,  по-перше,  я гарячий в роботі (оплески),  по-друге, я гарячий в критиці. Тільки хотів би вас запевнити, що в аварійних ситуаціях і в критичних ситуаціях я якраз  зберігаю  той  необхідний спокій,  виваженість.  Ми навіть вчора не прийняли ніякої резолюції на  адресу  товариша  Рижкова, хоча зібрався районний актив і звичайно всі ці перспективи нас не задовольняють.  Ми сказали - давайте ще подумаємо.  Але я проти і тієї мовчазної позиції, коли оце Іван Степанович один говорить, а шановні його колеги сидять.  Так  приблизно  завжди  сидять  наші вожді,  партійні лідери.  Прийде і сидить,  і ніколи не знаєш, що він сам думає.  А якщо думає,  то прочитає, що написано. А що він особисто  думає,  так  можна ніколи і не взнати.  І це теж велика біда  нашої  партії,  і  тому  не  так  багато  в   нас   сьогодні особистостей,  і  тому  так  важко  нам  сьогодні  зрушитись.  Ми критикуємо,  критикуємо,  а як доходить до діла...  Ще прийдеться займатися   економікою,   ще   прийдеться   займатися   складними питаннями.  Це не Регламент,  і я впевнений,  що  коли  дійде  до серйозних  питань,  то  біля  цих  мікрофонів  (від  5 до 4) може виявитись, що не буде ніякої черги.

 

     І тому я хотів би сказати, я вибачаюсь... у мене здається за Регламентом - 10 хвилин.  У мене є погляди, які не всі поділяють, я сам їх продумаю, і буду продумувати. Деякі я загострив, тому що розбудити  наш  зал і окрему категорію наших людей не так просто, треба їх діставати,  це і є політика.  Говорити не тільки про те, що від тебе чекають,  а треба,  щоб тебе і почули. Мені здається, що мене люди почули.  Я вважаю,  що головне, чим ми займаємося, - це  пошук,  мозкова  атака  і  вона нам вдалася.  Треба цей пошук продовжувати.  Я не знімаю свою кандидатуру тому, щоб комуністи в умовах   поки   що   фактично   однопартійності   перестали  бути одностайними,  і тому я думаю,  що так  треба  сьогодні  вчинити. (Оплески). Дякую за увагу.

 

     Головуючий. Дякую.  Шановні товариші депутати,  залишились у нас у списку,  зачитую в тому порядку, як були розміщені прізвища кандидатур: Івашко Володимир Антонович, Юхновський

 

     19

 

     Ігор Рафаїлович,  Гриньов  Володимир  Борисович,  Салій Іван Миколайович.  Нікого не пропустив?  Ніхто не  хоче  брати  слова? Ніхто.  Почекайте.  Ніякого  заключного...  Я просто запитую,  чи ніхто більше з депутатів не хоче виступити.  Я за Регламентом все роблю.  Тоді  ми повинні припинити обговорення.  Я дам вам слово, будь ласка, депутат Правденко.

 

     Правденко С.М.,  власний кореспондент  газети  "Экономика  и жизнь" (Самарський виборчий округ,  Дніпропетровська область).  У кожного своя думка про кандидатів.  Є  вона  й  у  мене.  Депутат Лук'яненко і майже всі з болем говорили про стан селянства,  і це правда, в цілому. Але є інші факти.

 

     Один приклад.  У  Криничанському  районі   Дніпропетровської області є колгосп "Зоря комунізму".  Це колишній колгосп, зараз - 149 кооперативів,  і живуть люди вже  з  прибутку  і  привчаються порядкувати на землі, не зарплату одержувати, а прибуток.

 

     Організував це   все   комуніст   Верховський.  Я  на  цьому акцентую.  Майже всі кандидати від опозиції говорили  про  акції, дивіденди,  заінтересованість робітника, інженера і так далі. Але це  вже  теж  робиться.  Це  робиться  в  Харкові,  в  об'єднанні "Харківтракторзапчастина". І соціально-економічні наслідки просто блискучі. Перші результати, принаймні.

 

     Цікаву роботу  здійснює  Дніпропетровська  міська  Рада.   Я звернув  увагу,  що  академік  Юхновський  виступив  з  виступом, абсолютно гідним його академічного звання,  але запропонував  нам культурну в'язницю, яка допоможе нам в екологічних питаннях.

 

     Дніпропетровська міська  Рада  штрафує  підприємства і кошти віддає на поліпшення екологічної ситуації.  Але це теж не все. На мою думку,  потрібно інше.  На дворі вже давно вік спеціалізації. Металурги знають своє,  але не  вміють  проектувати  і  монтувати очисні  споруди,  скільки їх не обкладай штрафами і скільки їх не саджай у в'язницю.  Бо це вони можуть сприйняти просто,  як місце відпочинку.  А  от  де  замовити очисні споруди?  Практично ніде. Отже,  суми штрафів можуть стати основою для створення за рахунок конверсії,   яка   вивільняє  інтелекти  потужності,  екологічних центрів.  Є й інші резерви.  Конверсію,  яку так раптово оголосив центр  і  цим  перетворив  її  на  конвульсію,  теж треба розумно використати:   передати   приміщення   і    оснащення    місцевій промисловості, як пропонував депутат Салій.

 

     Це ще не все. Ми в цьому разі "скрипкою Страдіварі" будемо

 

     20

 

     гвіздки забивати.    Головне,    використати   у   цивільній промисловості унікальні, світового рівня технології, і це теж уже починають робити наші підприємства.  Вважаю,  що саме таким чином мільярди,  витрачені на оборону, повернуться народу. Отже, цікава робота в республіці вже ведеться.

 

     А програма, з якою виступив депутат Івашко, якраз відображає і минулі наші біди,  і сьогоднішнє тверезе розуміння  проблем,  і підвищення  зарплати.  Тільки значно підвищивши зарплату,  пенсії, стипендії, ми зможемо сміливо запроваджувати ринкові відносини. І бюджет,  звичайно,  формувати  знизу  -  район,  місто,  область, республіка,  Союз. Стільки, скільки ми узгодимо з союзним Урядом, з чіткою відповіддю, що ми з того будемо мати.

 

     І, безперечно,   необхідність   пріоритету  законів  України сумнівів не викликає.  Мільйони вигуків  "ганьба"  чи  "слава"  я віддаю  за  краплину  компетентності.  З  легкістю з цієї трибуни різні депутати висловлюють гідні подиву пропозиції і  міркування. Я  вже  не  буду  їх  перераховувати,  у  мене  немає  часу.  Моя позиція...  Одна хвилина.  Я пропоную кандидатуру Івашка,  і якби кандидатура академіка Юхновського була висунута на посаду першого заступника, я б охоче і за нього голосував.

 

     Головуючий. Дякую.   Шановні   товариші    депутати!    Іван Миколайович  Салій взяв заключне слово.  Тому нам потрібно надати всім  рівні  можливості.  Хто  з  претендентів  на  пост   Голови Верховної  Ради  Української  РСР  ще бажає взяти заключне слово? Немає? Володимире Антоновичу? Будь ласка, до 10 хвилин.

 

     Івашко В.А.,   перший   секретар   ЦК   Компартії    України (Дарницький  виборчий  округ,  м.  Київ).  Шановні  товариші!  За Регламентом там написано 10 хвилин. Це правильно чи ні?

 

     Головуючий. Так.

 

     Івашко В.А.  Тому я почну ось з чого.  Я розумію, що справа, може,  не в мені,  а в тій партійній посаді, яку я зараз посідаю. Але все-таки я ж жива людина. І тому я нікому з вас не побажав би оцих  двох днів,  які я відсидів отут,  у другому ряду.  У кожної людини  є  якісь  свої  особливості,  це  -  звичайно.  Мало  хто повірить,  а  ті,  хто  знають  мене  добре,  ті знають,  що мені однаково,  як кажуть, ідуть до серця і оті похвали, які звучали з цієї трибуни, і критика - справедлива цілком, яка була у виступах багатьох  депутатів.  І  ті,  я  б  сказав,   просто   неправдиві звинувачення  мене у всіх смертних гріхах,  які тільки існували в нашій історії,

 

     21

 

     починаючи від  острова  Хортиця,  хоча   він,   як   відомо, розташований  не  в  Харкові,  а в Запоріжжі,  і закінчуючи отією афганською війною.

 

     Тому, звичайно,  ці дні для мене були важкими.  Я дотримуюсь принципу,  і завжди його дотримувався,  де тільки це міг: в таких змаганнях,  які,  скажімо,  відбувалися протягом цих  двох  днів, жодного,  не те що поганого,  а якогось такого неточного слова на адресу конкурентів чи що,  не кажу,  не казав і робити  цього  не буду.  Але я хотів би пояснити деякі речі, про які тут говорилось дуже багато.

 

     Перше. Це - Афганістан.  Нікуди добровільно я не їхав. Може, і є такі люди,  а їх дуже мало, які туди добровільно їхали. Всі ж інші - не добровільно. І те, що я, правда, і не відмовлявся, і не казав,  що в мене печінка хвора чи ще щось... Це було. Ви знаєте, туди їхали наші діти.  А я вже їхав у такому віці досить зрілому, як то кажуть.  Я вважав,  що це мій людський обов'язок:  якщо там наші люди,  якщо там наші діти,  то не відмовлятися,  не  крутити хвостом, а йти туди, де наші люди.

 

     Був я політичним радником. І я, і мої товариші працювали там для того, щоб якось повернути той хибний стан, ту хибну політику, яку створили за останні роки в тому Афганістані.  Вдалося це нам, чи ні?  Ні,  не вдалося.  Не вдалося,  між іншим,  і по цей день. Згадайте,  зовсім недавно був бунт,  - це свідчення того,  що там йдуть дуже гострі внутрішні конфлікти.  І все це закінчилося,  як ви бачите, не блискучими перемогами.

 

     Я вважав  і вважаю,  а це я зрозумів через три-чотири місяці після перебування  там  і  про  це  говорив  там,  де  треба,  що втручатися туди нам аж ніяк не потрібно було. Для нас не було там ні політичного,  ніякого іншого виграшу.  Але я завжди, доки буду живий,    гордитимуся    моїми    товаришами   -   вісімнадцяти-, двадцятирічними солдатами, і зрілими людьми, які пройшли через ті труднощі,  через ті незгоди.  І нехай ті,  хто живий,  а багатьох моїх товаришів вже немає,  хай  вони  довго  живуть,  вони  цього заслужили. А тим, кого нема, нехай буде вічна пам'ять. (Оплески).

 

     У переважній  більшості  виступів йшлося про мене не стільки як про спеціаліста чи людину,  яка може,  скажімо,  бути  Головою нашого  парламенту,  а  про  те,  що  я  обіймаю  посаду  першого секретаря ЦК Компартії України.  Звучали й ультиматуми: відмовся, і до тебе інакше поставляться.

 

     Я вам  казав,  а  зараз  ще  раз  скажу  цілком відверто.  Я розумію, що працювати на цих двох великих посадах якій

 

     22

 

     завгодно людині - страшенно важко,  непосильно важко.  Це  я дуже  добре  розумію.  Але  і ви повинні зрозуміти мене.  Як же я можу,  як людина, яка відпрацювала в партії півтора десятка років, людина,   яка  четвертий  десяток  там,  як  же  можу  зараз,  не порадившись із своїми товаришами по партії,  просто зректися тієї посади. Ви ж хочете сюди, мабуть, людину, яка має хоч елементарну честь та совість?

 

     Так навіщо ж  мене  примушувати  тут  продемонструвати  всій республіці,  що  в  мене  немає ні честі,  ні совісті перед моїми товаришами по партії. (Оплески).

 

     Вісімнадцять днів до з'їзду.  Те, що я кажу зараз, я слово в слово скажу на з'їзді. З'їзд зважить і вирішить.

 

     Тепер щодо ролі Голови, як я її бачу. Може, тому, що тоді ще тільки починався цей процес,  ви не звернули  увагу,  що  я  свій виступ  почав  з  того,  що  хотів би вам доповісти про концепцію роботи Верховної Ради Української РСР і  її  Голови.  З  цього  я почав,  поставивши на перший план Раду,  бо ніякий Голова,  ніяка окрема особа  в  цій  складній  ситуації,  яка  зараз  змінюється кожного  дня,  не  зможе  нічого  зробити на Україні,  якщо ми не дійдемо до злагоди.

 

     Ще одне.  Мене звинувачували,  і це дуже мені боляче,  що ми там  до  когось чи до певного регіону вчинюємо блокаду.  Я про це казав,  зараз  часу  немає,  не  хочу  повторювати.  Запитайте  у донеччан,  тут  сидять  депутати,  хай  вони  розкажуть,  хто  їх заблокував щодо бензину.  Є у вас  бензин  в  Донецькій  області? Нема. Яка блокада, люди добрі? Зараз зруйнована економіка. І якщо нам треба її поправляти,  то на тих засадах,  які є. Оце те, що я хочу вам сказати.

 

     Я, товариші, щиро вдячний тим, хто мене підтримував. І за ту критику,  яка конструктивна,  я теж вам вдячний.  А там далі  вже вирішуйте самі, як хочете. (Оплески).

 

     Головуючий. Слово надається депутату Гориню.

 

     Горинь Б.М.,  голова  Львівської  обласної  організації  УРП (Жидачівський виборчий округ,  Львівська  область).  Я  з  увагою вислухав одного з претендентів на пост Голови Верховної Ради. Нас об'єднує спільне усвідомлення, що обрання Голови Верховної Ради - винятково важливий і взаємно відповідальний момент. (Шум у залі).

 

     Головуючий. Будь ласка, говоріть. Я прошу депутатів Ємця і

 

     23

 

     Головатого не   керувати   сесією.   Будь  ласка,  говоріть, депутате Гориню.

 

     Горинь Б.М. Не можна...

 

     Головуючий. Проголосуємо за припинення,  потім  продовжуйте. Ви відмовляєтесь від слова? (Шум у залі).

 

     Шановні товариші, до уваги. Ставлю на голосування пропозицію про припинення обговорення.  У вас з цього приводу?  Будь  ласка, третій мікрофон.

 

     Червоній В.М.,  апаратник Ровенського виробничого об'єднання "Азот" (Ленінський виборчий округ,  Ровенська область).  Шановний головуючий,  в  Тимчасовому регламенті,  затвердженому сесією,  в пункті 26 чітко вказано, що після припинення дебатів доповідачі і співдоповідачі мають право виступити із заключним словом.  Дебати ми припинили.  Тривалість дебатів  визначено  Регламентом.  Після припинення  дебатів у нас виступили наші претенденти.  Питання на голосування про припинення  ставити  не  потрібно,  ми  вичерпали Регламент  і просто переходимо автоматично до наступного питання. От і все.

 

     Тому що коли ми будемо ставити питання на голосування,  буде зайве тертя, яке нам аж ніяк не потрібне перед голосуванням.

 

     Головуючий. Хто   ще  з  цього  приводу?  Немає?  Бачте,  як порозумілись. І депутат Московка згодний з нами. Згоден? Дякуємо. Гриньова я запитував. Ви відмовляєтесь від заключного слова?

 

     Голос із залу. (Не чути). (Оплески).

 

     Головуючий. Депутат Ігор Рафаїлович Юхновський, я Вас прошу, Ви відмовляєтесь?

 

     Голос із залу. (Не чути).

 

     Головуючий. Шановні депутати! Всі претенденти на пост Голови Верховної   Ради   Української   РСР   висловились,   обговорення припинено.  На  заключному  слові  інші  депутати-претенденти   не наполягають. Підіб'ємо підсумки.

 

     У процесі  обговорення  народні  депутати,  а ви знаєте,  що депутат Гуренко зняв свою кандидатуру  до  обговорення,  депутати Павличко  Дмитро  Васильович,  Карпенко Віталій Опанасович,  Драч Іван Федорович,  Горинь Михайло  Миколайович,  Чорновіл  Вячеслав Максимович,  Лук'яненко  Левко Григорович і Яворівський Володимир Олександрович свої кандидатури зняли.  У  нас  залишилося  чотири кандидатури - депутати Гриньов

 

     24

 

     Володимир Борисович,  Івашко Володимир Антонович, Салій Іван Миколайович та Юхновський Ігор Рафаїлович. Передаємо цей список у Лічильну комісію.

 

     Будуть з цього приводу думки у депутатів? Будь ласка, третій мікрофон.

 

     Рева В.М,  перший  заступник  міністра   транспорту   УРСР (Феодосійський   виборчий  округ,  Кримська  область).  Уважаемый председатель,  уважаемые товарищи! Я чувствую, что мы переходим к наиболее  ответственному  периоду  нашей  сессии  - нам предстоит избрать Председателя нашего государства.  Остается у нас  порядка 30  минут.  Этого времени не достаточно для того,  чтобы обсудить данный вопрос.  Поэтому прошу меня выслушать. Я вношу предложение сейчас   воспользоваться   оставшимися  30  минутами  и  обсудить "разное", а в понедельник перейти к рассмотрению этого важнейшего вопроса в истории нашей республики. Спасибо.

 

     Головуючий. Я  Вам  дякую,  але  ми ще від Лічильної комісії нікого не послухали. Будь ласка, другий мікрофон.

 

     Батіг М.І.,  редактор  Львівської  обласної  газети  "Молода Галичина"  (Буський виборчий округ,  Львівська область).  Шановні депутати,  ви пригадуєте перші  дні  сесії  -  у  нас  раз-по-раз виникало  питання:  давайте  швидше  оберемо  Голову,  давайте не будемо відкладати.  У зв'язку з  цим  вношу  пропозицію:  давайте сьогодні  на  одну  годину  продовжимо нашу роботу і таки оберемо Голову.

 

     Головуючий. Дякую. Будь ласка, перший мікрофон.

 

     Заєць І.О.,   інженер   Інституту    економіки    АН    УРСР (Святошинський  виборчий округ,  м.  Київ).  Я підтримую депутата Батога і вважаю,  що у нас досить часу, щоб видрукувати бюлетені, Лічильна комісія є, і приступити до голосування.

 

     Головуючий. Так,  я Вам дякую, але, товариші, зверніть увагу на табло.  Я чогось не бачу юристів,  які б  показували,  що  вже сесія неправомочна. Будь ласка, другий мікрофон.

 

     Депутат не  представився.  Иван Степанович,  понятно желание как можно быстрее приступить к голосованию.  Но вот  Вы  обратите внимание  на  один  вопрос:  как  бы  здесь  мы  опять  не ушли в какую-то, так сказать, политиканскую сторону. При той обстановке, которая   сложилась   после   обсуждения,   я,  например,  сделал единственный шаг: взял билет и буду завтра

 

     25

 

     советоваться с избирателями. Это не затяжка времени, вы меня поймите правильно. Надо заручиться поддержкой, это - серьезнейшие вопросы, прошу меня поддержать.

 

     Головуючий. Шановні товариші депутати...  Будь ласка, третій мікрофон.

 

     Грицай І.Т.,  голова  Миколаївської  обласної  Ради народних депутатів (Миколаївський виборчий округ,  Миколаївська  область). Иван Степанович,  не совсем понятно: мы прекратили обсуждение или нет? То, что 9 часов, теперь совершенно по-другому смотрится. Это же другая ситуация. Вы же сами говорили, что при необходимости по решению сессии время обсуждения может быть продлено. Как я понял, от группы "Согласие" выступил только один, но, наверное, есть еще и настаивающие,  и желающие от групп выступать?  Почему же мы так автоматически это дело прекратили?

 

     Головуючий. Дякую  і відповідаю.  Шановні товариші депутати. Ми зробили розрахунок часу.  Але після обіду, у зв'язку з тим, що три  депутати-претенденти зняли свої кандидатури і в залі не було визначено - продовжувати нам чи не продовжувати  обговорення,  ми це   питання   за  пропозицією  депутата  Московки  повинні  були поставити на голосування.  Проте  депутат  Червоній  вніс  слушну пропозицію,  якою  з'ясував,  що  після  того,  як заключні слова сказали претенденти і ніхто не  наполягає  на  обговоренні,  воно припиняється.

 

     Ми вдячні  йому і за погодженням з Верховною Радою,  тобто з Вами,  взяли це до уваги.  Дехто з депутатів попросив  слова  для пропозицій з цього приводу. І такі пропозиції, які вносив депутат біля другого мікрофона,  я не пам'ятаю його прізвища,  вже  були. Але  у зв'язку з тим,  що ми визначились з вами,  що суботи в нас відводяться на зустрічі з виборцями,  роботу в групах і так далі, люди взяли квитки і вже роз'їжджаються...

 

     На табло прошу звернути увагу. На табло у нас 218 депутатів, отже,  ми  не  маємо  права  продовжувати  сесію.   Тому   список претендентів-депутатів  передається Лічильній комісії,  і я прошу депутата Дем'янова взяти його і визначитися з  приводу  подальшої нашої роботи.

 

     А поки  Лічильна комісія радиться,  будь ласка,  продовжуємо обговорення.

 

     Ви з трибуни? А потім по одному біля мікрофонів. Будь ласка.

 

     26

 

     Остапенко О.Ф.,  генеральний директор виробничого об'єднання "Краснодонвугілля"   (Краснодонський  виборчий  округ,  Луганська область). Все же мы не прекратили обсуждение кандидатур...

 

     Головуючий. Мы прекратили обсуждение кандидатур.

 

     Остапенко О.Ф. Я хотел бы сказать...

 

     Головуючий. Нет,  если по кандидатурам,  то мы прекратили их обсуждение.

 

     Остапенко О.Ф.  В  части  кандидатов,  которые  выступили со своей  программой  против  того,  чтобы  закрывать   шахты.   Мне позвонили шахтеры, и я не могу не ответить на этот вопрос...

 

     Голос із залу. (Не чути).

 

     Головуючий. Обговорення припинено.  Депутате Остапенко... на табло -  196.  Товариші,  Лічильній  комісії  потрібен  час,  щоб зібратися.  (Шум  у  залі).  Будь  ласка,  займіть своє місце.  У зв'язку з тим,  що багато депутатів уже взяли квитки,  ми  завтра продовжувати   роботу   не  зможемо.  У  залі  зареєстровано  196 депутатів,  сесія - неправомочна.  Оголошується вечірнє засідання закритим. Сесія продовжить роботу в понеділок о 10 годині ранку.

 

     27

 

     ТЕКСТИ НЕВИГОЛОШЕНИХ ВИСТУПІВ

 

     Толстоухов А.В.,  заступник  редактора Волноваської районної газети  "Знамя  труда"  (Волноваський  виборчий  округ,  Донецька область).  В течение двух дней на глазах у всей Украины,  наших с вами,  на  эту  трибуну  поднимались  претенденты  на  высший   в республике   пост.   Поднимались   в  критический  момент,  когда большинство сходится на том,  что назад пути нет (хоть  по-разному оценивается пройденное), и расходится в видении будущего Украины: социалистического или нет,  в составе нового Союза или  вне  его. Есть  и  другие  расхождения,  по поводу которых,  однако,  легче достигнуть компромисса.

 

     Я не случайно  заговорил  о  компромиссе.  Долгое  время  мы полагали,  что политика - искусство возможного. И тогда возможное для одних  оборачивалось  невозможным  для  других.  Страдали  же все...

 

     Сегодня на  политику смотрят,  как на науку оптимального,  в которой верховодят не арифметическое большинство и идеологические догмы,  а реальные интересы людей,  профессионализм,  гражданская совесть и политическая мудрость народных избранников.

 

     В моем представлении во главе парламента необходим  человек, способный  воспринимать  многообразие  жизни,  плюрализм мнений и действий,  демократическими методами  настаивающий  на  решениях, ведущих к социальному прогрессу и национальному согласию.

 

     С уважением  отношусь  к  каждому из кандидатов,  хотя ясно, выходили  они  к   микрофону   с   различными   целями:   реально претендовать на пост, использовать политическую трибуну, "поднять планку" и т.д.

 

     Хочу поделиться мыслями о том,  кому и почему я  отдал  свой голос.

 

     В отношении  к  меньшинству  есть  пределы,  к которым нужно приближаться,  но нельзя  бездумно  переступать.  Если  парламент республики    возглавит    один   из   двух   членов   Украинской республиканской  партии  (Лукьяненко   Л.Г.,   Горынь   М.Н.), напряжение   в   обществе   многократно  возрастет,  конфронтация объективно станет неизбежной,  ибо то,  что  предлагает  в  своей программе

 

     28

 

     УРП, противоречит настроениям большинства, пугает его. То же самое произойдет, если во главе Верховного Совета станет Чорновил В.М.

 

     История знает немало примеров того,  как деятели литературы, искусства  достигали   вершин   и   в   искусстве   политического руководства.    Но    они   завоевывали   авторитет   не   только публицистическими речами и активной  общественной  деятельностью. Еще   одного  обязательного  элемента  -  целостной  политической программы - украинские  литераторы,  народные  депутаты  Павлычко Д.В., Яворивский В.А. и Драч И.Ф. предложить не сумели.

 

     Не поднялся  до  таковой  в  своем выступлении и Салий И.Н., снискавший себе уважение и на Подоле,  и за его пределами честным служением людям.

 

     В числе  тех,  из  кого  я  могу  выбирать,  остаются трое - народные депутаты Ивашко В.А., Юхновский И.Р., Гринев В.Б.

 

     Двое последних   поддерживают   Демократический   блок.    И неудивительно,   что   за   академика   Юхновского   И.Р.  готовы проголосовать многие представители и сторонники  Демократического блока.  Следует еще добавить: Ивашко В.А., Юхновский И.Р., Гринев В.Б.  - коммунисты, которые за Украину в составе нового союза, за суверенитет.

 

     Возникает вопрос,  почему Юхновский И.Р. и Гринев В.Б. ходят в демократах,  а  Ивашко  В.А.  причисляется  к  ряду  грешников, которому до конца дней своих не замолить, наверное, преступления, совершенные в прошлом другими,  и ошибки, допущенные в настоящем. Вообще логику,  которой следуют члены ДБУ, понять трудно. По этой логике зачастую демократ  не  тот,  кто  соответствующим  образом думает и действует, а кто встает, кричит, покидает зал.

 

     Слов нет,  кандидаты  на пост Председателя Верховного Совета Юхновский И.Р.  и Гринев В.Б.  выглядели достаточно  убедительно, порой даже более привлекательно,  чем Ивашко В.А. Но могут ли они в  современных  условиях  реально  претендовать  на  роль   главы украинского парламента,  политического лидера народа Украины?  По разным  причинам  -  нет.  Другое  дело,  что  эти  имена   после голосования нельзя будет забывать - их интеллектуальный потенциал заслуживает самого пристального внимания.

 

     Мы утверждаем,      что      партия       была       хребтом командноадминистративной   системы  огромного  государства.  Этот хребет

 

     29

 

     закостенел, парализовав жизнь всех сфер общества.  Но в  нем же  нашлись  "клетки",  способные возродить и партию,  и общество (наряду с другими здоровыми силами)!  Стоит  ли  обрушиваться  на них?  Не лучше ли поддержать здоровые силы в партии? Сегодня есть нужда в том,  чтобы защищать общество от партии,  если  последняя берется  за  старое.  Но  еще  большая нужда в том,  чтобы помочь здоровым  силам  партии  в   борьбе   против   неосталинистов   и авантюристов.

 

     Первый раз  я  увидел  воочию  и услышал Ивашко В.А.  в день открытия очередного учебного года (в  1986)  в  Высшей  партийной школе при ЦК КПУ.  Он выступал как секретарь ЦК и скажу прямо: не показался.  Затем мы в качестве слушателей отделения журналистики присутствовали  на  съезде  Союза  журналистов,  который произвел вполне  достойно-застойное  впечатление.  Читал  я,  конечно,   и отдельные  его  выступления,  мало  отличавшиеся  от пересыпанных идеологизмами речей того периода.  До последнего времени из этого и  складывалось  мое  личное  впечатление  о  партийном работнике Ивашко В.А.  Не скрою,  остаются сомнения и сегодня. Но они уже в большей  степени  связаны не с личными качествами и способностями претендента,  а  с  ходом  перестройки  в  партии,   расстановкой политических сил в ней, избранной тактикой, инерцией мышления.

 

     Сегодня ровно  в  13.00  мы  могли  снять один будоражащий многих вопрос - возможность  совмещения  постов.  Предложение  не прошло.  Отчасти  я этому рад.  Уверен,  что решение состоится (и очень скоро),  но уже не как следствие наскока одних на других, а как   результат   демократического   процесса  и  адекватной  ему процедуры.  Надеюсь,  приложит  к  этому  руку  и  сам   Владимир Антонович.  А  еще  до  того  ему  хватит  политической  мудрости заявить, что в нашем парламенте не будет галерки для меньшинства. Оно  должно стать активным субъектом конструктивной парламентской деятельности.

 

     Демократия в парламенте - не власть большинства.  Это власть консенсуса. Поэтому давайте не будем смотреть на меньшинство, как на хвост,  который в любой момент можно отрубить, поставив вопрос на голосование.  С другой стороны,  хотелось, чтобы и меньшинство не выступало в роли задиристой компании уличных демократов.

 

     Під'яблонський М.І.,     заступник      голови      профкому металургійного комбінату імені Ілліча, м. Маріуполь

 

     30

 

     (Маріупольський-Іллічівський виборчий     округ,    Донецька область). Уважаемые коллеги! Уважаемый председательствующий!

 

     Сейчас все  мы  стоим  перед  очередной  дилеммой:  кого  же выбрать,  кому доверить не только свою судьбу, но и каждого из 52 миллионов наших соотечественников?  Многих волновало,  что не  из кого будет выбирать. Хотя даже те, кто настаивал на альтернативе, мало верил в то,  что кандидатов будет меньше двух. Ведь все мы - и  те,  кто  отнес  себя  к демократам,  и те,  кого причислили к партократам,  - прекрасно понимали, что не будет того, к чему нас десятилетиями  приучали  и в конце концов приучили.  Ну кто же из нас хотел  бы  допустить  ситуацию,  хотя  и  анекдотическую,  но имевшую  место  быть?  Как-то  один из руководителей государства, придя на рынок (а туда они  ходили  разве  только  в  анекдотах), попросил торговца выбрать ему арбуз.  Услышав в ответ предложение самому выбирать, крайне возмутился: из чего же тут выбирать, ведь арбуз-то один?  На что торговец ему сказал: "А как мы тебя одного целых 18 лет выбирали! Думаешь, легко было?"

 

     И лучшую  ли  службу  сыграло   бы   претенденту   на   пост Председателя его одиночество?  Имя одного мы знали еще до сессии. Своего кандидата выдвинул Пленум ЦК  КПУ.  Фамилии  же  остальных назывались,   как   правило,  в  кулуарах  сессии.  Так  что  для большинства из нас практически ничто не явилось неожиданным.

 

     Из всех тех,  кто теперь официально назван,  выскажу  мнение лишь о двух. Владимир Антонович Ивашко.

 

     В течение   двух   дней   обсуждения   кандидатур   на  пост Председателя о нем было сказано достаточно много.  И хорошего,  и плохого. Только вчера из 33 выступивших 15 дали негативную оценку деятельности Владимира Антоновича. Другими словами - призывали не голосовать за него.

 

     В отличие  от  других депутатов,  которые,  очевидно,  имеют основания критиковать его,  я этого делать не буду.  И  вовсе  не потому,  что  во  всем  с ним согласен.  Просто я привык судить о человеке, зная его по конкретным делам - хорошим или плохим.

 

     Впервые я увидел В.А.  Ивашко 11 апреля  нынешнего  года,  а услышал  на  6  месяцев  раньше.  Это  первый секретарь ЦК и член Политбюро, которого мне довелось увидеть не на картинке, а живым. И  должен сказать - ничего страшного.  Человек как человек.  Даже рост - ниже среднего. И в этом зале я на него

 

     31

 

     смотрю не как на секретаря ЦК партии,  а  как  на  депутата, своего коллегу по парламенту. И будет, очевидно, правильным, если о его предыдущей работе  в  Харькове  или  Днепропетровске  будут судить  те,  кто  не  на словах,  а на деле знает этот период его деятельности. Я же считаю вправе говорить только о той программе, которую он нам представил, и о том, что меня поставило в неловкое положение.

 

     Программа, на  мой  взгляд,  осмысленная  и,  я  бы  сказал, жизнеспособная.  Хотя для того, чтобы она приобрела окончательный вид,  над ней надо еще поработать.  К тому же, как мне кажется, в ней  нет того,  что характерно для других - упрощенного подхода к решению сложнейших вопросов.  Ведь  это  абсурдно,  когда  крайне больной  организм республики некоторые претенденты хотят вылечить одними примочками. Необходимо хирургическое вмешательство, причем специалиста.

 

     В то  же  время  не знаю,  как для кого,  а мне не доставило особого удовольствия ознакомление со списком  избранных  народных депутатов.  И вовсе не потому,  что у меня могли быть претензии к любому из коллег, которых, за исключением четырех мариупольцев, я вообще не знал.

 

     Согласно этому  списку  у  большинства  из  нас  есть  место работы,  занимаемая должность, домашний адрес и другие реквизиты. Но,  увы,  не  у всех.  Те,  кто представляет Центральный Комитет партии,  точнее его аппарат, не только работают, но, увы, и живут на улице Орджоникидзе, 11. Не имеют они и домашних телефонов.

 

     Понимаю, Владимир Антонович, что может быть в этом и не Ваша вина.  Не исключаю,  что подобную услугу  Вам  и  Вашим  коллегам оказали  работники аппарата Верховного Совета.  Очевидно,  хотели сделать Вас более народным,  чем остальные  народные  избранники. Или   боялись,  что  все  мы  начнем  Вам  надоедать  звонками  и выстроимся у дома,  где Вы живете,  так же,  как здесь в зале,  у микрофонов?

 

     Сомневаюсь я и в том, что Вы не смотрели этот список. А если так,  то почему же тогда не поставили себя в равные (хотя  бы  на бумаге) условия? Или это мелочь для Вас? Не знаю, как для кого, а для меня это не мелочь.

 

     Вторым претендентом,  о  котором  я  хотел   говорить,   был Черновил Вячеслав Максимович.  Но,  увы, жизнь внесла коррективы. Точнее, один из моих избирателей, пожелавший, к сожалению,

 

     32

 

     остаться неизвестным.  Так вот в телеграмме  он  требует  от меня  отдать  свой  голос  за одного из героев украинского народа Игоря Рафаиловича  Юхновского.  Он  также  возмущен  тем,  что  я задавал  вопросы  и  тем  самым  вел борьбу с кандидатами на пост Председателя.

 

     Мне очень приятно узнать,  что у Вас, Игорь Рафаилович, есть горячие  поклонники  не  только  здесь  в  зале,  но  и в городе, олицетворяющем индустриальную мощь страны,  благодаря которой  он занимает   третье   место   среди   городов,  на  который  в  год выбрасывается 777 тысяч тонн пыли и газообразных.  Эта телеграмма безымянного   избирателя   поставила  меня  в  весьма  интересное положение:  то  ли  руководствоваться  при  голосовании   здравым смыслом  и  отдать  свой  голос за В.А.  Ивашко,  то ли выполнить приказ одного неизвестного избирателя и оставить в списке фамилию Юхновского. Убежден, что разум все-таки восторжествует.

 

     Чобіт Д.В.,  відповідальний  секретар  Бродівської  районної організації Українського товариства охорони пам'яток  історії  та культури (Бродівський виборчий округ, Львівська область). Шановні товариші депутати!  До роботи нашої  сесії  прикута  увага  всієї України.  Незабаром  ми оберемо Голову Верховної Ради республіки. Від вибору депутатів залежатиме доля України, доля нашого народу. Вийде  він на світлу дорогу свободи,  демократії і справедливості, дорогу побудови нового,  гуманного суспільства з насиченим ринком товарів,  в  якому  кожен  житель  почував  би  себе  повноцінним господарем і добре забезпеченим громадянином,  чи й далі на нашій багатостраждальній  Україні  пануватиме  морок  брехні  і облуди, стагнації і застою,  убогої бідності,  холуйської  запопадливості перед начальством і рабської покори?

 

     У цьому залі вже не раз звучали слова,  що ми раби.  Більшою мірою це стосувалося селян.  Бо так тяжко і так  бідно,  як  наші селяни,  в  Європі  не  живе  ніхто.  Від  них  відібрали  землю, духовність,  історію,  зруйнували святі храми і перетворили людей на рабів.

 

     Звучали і  протилежні слова:  я не раб.  І це зрозуміло.  Бо оскільки є раби,  то мусять бути і рабовласники. Путами сучасного рабства пов'язані всі - від простого селянина до нашого Уряду.  В одних - сковані руки,  в інших  -  душі.  Пута  цього  новітнього феодально-рабовласницького        суспільства,        породженого адміністративно-командною системою, ми повинні розірвати.

 

     33

 

     Тоталітарна система   виховувала   у   нас   усіх    рабську покірливість.  Наш  народ  став  рабом  на  своїй  землі.  Хто не корився,  того ламали...  в тюрмах,  психушках, ізоляторах КДБ. І лише   одиниці   вистояли,   не   зламалися,  не  зреклися  своїх переконань,  своєї людської гідності. Це - передусім наш сучасний титан  духу  Левко  Лук'яненко  та  його  друзі  по концтаборах - Вячеслав Чорновіл і Михайло Горинь. Саме вони і такі як вони були предтечею відродження нашого народу.

 

     Безперечно, що  це дуже достойні люди.  Але добре видно,  що наш парламент ще не дозрів до свого Гавела.  Тому у своєму виборі я зупиняюся на академіку Ігорю Рафаїловичу Юхновському - вченому, який щиро,  в бажанні добра народові,  розробив  програму  виходу нашої республіки з тяжкого економічного становища.

 

     Не можна   обминути  і  кандидатуру  В.А.  Івашка.  Програма першого секретаря ЦК КПУ не витримує  співставлення  з  програмою академіка  Юхновського  -  це  всі  прекрасно  розуміють,  і тому відлагоджений хор секретарів райкомів, обкомів та інших апаратних працівників кинувся вихваляти не програму кандидата В.  Івашка, а його достоїнства,  людські якості і знання.  "Економіка на  грані розвалу і її потрібно рятувати",  - проголосив один виступаючий і в зв'язку з цим закликав голосувати за Івашка.  В зв'язку  з  цим виникає далеко не риторичне запитання:  "А хто її розвалив, як не очолювана Щербицьким та Івашком КПУ?" То  чи  маємо  ми  моральне право довіряти реставрацію храму тому, хто його зруйнував?

 

     Проте нічого   не   говорять  представники  партапарату  про головний аргумент на користь В.  Івашка,  а варто було б сказати: "Ми  вірні  солдати  партії  і  керуємося  не високим розумом,  а рішенням Пленуму ЦК, тому будемо голосувати за Івашка".

 

     Шановні депутати! Згадайте слова великого Шевченка: "Хто ми? Чиї  сини,  ким  і за що закуті?".  Проженімо з своїх душ рабську покірливість.  Згадаймо,  що в нашій історії були славні  лицарі, які  поклали  своє життя на вівтар свободи свого народу:  Северин Наливайко,  Петро Сагайдачний,  Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Максим   Залізняк,   Іван  Гонта,  Іван  Франко,  Леся  Українка. Проженімо зі своїх душ дух рабства,  ставаймо вільними людьми, бо лише вільні люди можуть будувати вільну і незалежну державу!

 

     Дорогі депутати  партійного блоку і особливо аграрники!  Всі ми наближаємось до великої переправи - виборів  Голови  Верховної Ради, його заступників та Уряду республіки. Як відомо, коней на

 

     34

 

     переправі не міняють.  Але перед важкою переправою втомленим коням  потрібно  відпочити.  Тому  я  пропоную:  залишайте  стару змучену  адміністративно-командну  клячу,  на  якій їде Володимир Івашко,  і спішливо запрягайте козацького коня Юхновського,  який успішно  здолає  бурхливу  переправу і поведе наш народ у царство суспільної злагоди,  добра і  процвітання.  І  хай  допоможе  нам Всевишній.

 

     Швайка М.А.,   старший   науковий  співробітник  Львівського відділення Інституту економіки  АН  УРСР  (Золочівський  виборчий округ,  Львівська область). Шановні товариші депутати! Нарешті ми підійшли до розгляду основного питання порядку денного -  обрання Голови  Верховної  Ради  України.  Але належної бази для цього не створено - не прийнято Декларації  про  суверенітет  України,  не скасовано  6  статті Конституції УРСР про керівну роль на Україні КПРС, яка є партією іншої суверенної держави, тобто СРСР. І цього не  зроблено  через  шалений  опір  партійного  апарату,  який не допустив  реалізації  конструктивних   пропозицій   депутатів   з демократичного  блоку.  Мені  довелось  бути  присутнім на зборах депутатів-аграрників.  На  них  взяв  слово  завідуючий  аграрним сектором  ЦК  КПУ  Чулаков  Є.Р.,  який  дав  чіткі вказівки щодо порядку денного, тобто розпорядився розпочинати чергове засідання сесії  з  обрання  Голови Верховної Ради УРСР.  Ми,  отже,  знову зштовхнулися із спробою  найшвидшого  захоплення  КПРС  влади  на Україні за допомогою своєї складової частини - КПУ. Над Верховною Радою УРСР,  яка має мати всю повноту влади,  хоче стати партійна влада.  Що  вона  собою являє,  які має повноваження Українського народу?  Так звана Компартія України не має жодного свого  члена. Тому  вона  не  є виразником інтересів українського народу,  його захисником.  Вона - філіал на Україні російської  компартії,  яка стала  служанкою  російських  шовіністів.  Здобувши  монополію на владу,  політичну і економічну (майнову),  КПРС  перетворилась  у колективного  власника  засобів  виробництва,  а  тому й втратила характер партії і перетворилась у новий пасивний соціальний  клас суспільства  з  чітко вираженими феодальними принципами класового привілею - привілею КПРС на керівництво суспільством. Тому партія держави  "реального  соціалізму"  є  не чим іншим,  як феодальною кастою.

 

     Руками КПУ вчинено немало злочинів.  Це  і  голод  1932-1933 років,  і винищення української інтелігенції,  селян. КПУ ні разу не заступилася за свій народ, не стала перешкодою на шляху

 

     35

 

     русифікації, не виступила проти знищення історичної  пам'яті народу,  його  культури,  духовного  спустошення,  витравлення  з народу почуття того, хто він є. КПУ сьогодні не лише відстала від життя,  а й від того,  що відбувається у Москві.  Як вона може за цих умов претендувати на керівну роль?

 

     В Статуті партії говорилося про  національні  компартії,  як про  щось  само  собою  зрозуміле,  хоч  і зрозуміле не до кінця. Скільки ж у нас  компартій?  15  чи  14?  Серед  республіканських компартій нема російської,  оскільки КПРС і є російською партією, яка проковтнула інші компартії,  у тому  числі  українську  КП  і КПЗУ.  До  1918  року партія не мала таких підрозділів.  Партійні організації національних районів  входили  до  складу  РКП(б)  на загальних  засадах.  Утворення  КПУ  поставило  питання,  на яких засадах  вона  повинна  перебувати  у  Всеросійській   компартії. Відомо,  що  Пленум  ЦК РКП(б) від 3 червня 1918 року прийняв дві резолюції.  Та,  що утверджувала збереження  єдності  партії,  не публікувалася,  а  була  доведена до відома партактиву України та делегатів 1 з'їзду  КП(б)У,  що  проходив  у  Москві.  Друга,  що опублікована як офіційне повідомлення в "Правде" за 9 травня 1918 року,  говорила:  "ЦК  РКП,  обговоривши  питання  про  виділення особливої   Української   Комуністичної   партії   з   Російської Комуністичної партії,  не  знаходить  будь-яких  заперечень  проти створення  Української  Комуністичної партії,  оскільки Україна є самостійною державою".  Заперечувати сьогодні тезу, що Українська Компартія  повинна  бути  самостійною  і  не мати ні статуту,  ні програми,  як це зробив нещодавно В.А.  Івашко в інтерв'ю "Правде Украины",  все  одно,  що  сказати,  що  Україна  не повинна бути суверенною державою.

 

     Очолювана товаришем  В.А.  Івашком  КПУ,  яка  сама   не   є самостійною,  не  приймає  самостійних  рішень,  а  лише  схвалює рішення Центру,  не може очолити роботи по  забезпеченню  Україні суверенітету.

 

     Саме виходячи  з вищесказаного,  претендент на посаду Голови Верховної Ради УРСР В.А.  Івашко  не  накреслив  програми  виходу України з кризового стану і забезпечення республіці суверенітету. Про який політичний суверенітет України може бути мова  за  умов, коли  В.А.  Івашко  керуватиме  Україною  за  допомогою вказівок, отриманих  з  Москви?  Нічого  конструктивного  не   запропонував претендент і для перебудови економіки України, яка є колоніальним придатком Центру!  Хіба те,  що  пропонує  товариш  В.А.  Івашко, зробить нас господарями у себе вдома, на своїй землі,

 

     36

 

     звільнить від данини,  яку ми сплачуємо Центру, який забирає без  еквіваленту  2/3  національного  продукту?  В.А.  Івашко  як керівник республіки не знає навіть,  що робиться в республіці (на мої запитання він не дав відповідей).  Без відома і дозволу Уряду України  союзні  міністерства викачують з підвідомчих підприємств до   90%   прибутків.   Забирають   вони   навіть   амортизаційні відрахування.  А  керівництво  республіки  цьому  не протидіє.  З підприємств Львова союзні магнати щорічно забирають  2,5  млрд. крб. прибутків. А що робиться у банківсько-кредитній системі, про це  не  відомо  ні  В.А.  Івашку,  ні  В.А.  Масолу.  Український республіканський   банк  Держбанку  СРСР  підпорядковується  лише Москві і перед Верховною Радою  України  навіть  не  звітує.  Від цього ми втрачаємо близько 50 млрд.  крб. кредитних ресурсів. Яка суверенна держава дозволяє так  оббирати  свій  народ?  Цього  не робиться навіть в Африці.

 

     Програма В.А.  Івашка є найсірішою. За її допомогою не можна ліквідувати кризової ситуації в республіці.

 

     На мене величезний вплив справили виступи Л.Лук'яненка і В.Чорновола, М. Гориня, Д. Павличка, В. Яворівського, І. Драча. Але серед претендентів є лише один, який в однаковій мірі влаштовує і радикалів,  і консерваторів. Це І.Р. Юхновський. Заслуговує уваги також кандидатура І.Салія. Гадаю, що це серйозний претендент на посаду заступника Голови.

 

     Отже, голосуйте за І.Р. Юхновського.

 

     Яхеєва Т.М.,   доцент   Чернігівського   філіалу  Київського політехнічного    інституту    (Деснянський    виборчий    округ, Чернігівська область).  Шановні колеги, шановний голово! Я далека від  того,  щоб  агітувати  вас  "за"  або  "проти"   когось   із претендентів.  Результати  голосування у цьому залі сумнівів ні в кого не викликають.

 

     Дводенна дискусія   розгорнулась   в    основному    навколо кандидатури  В.А.  Івашка.  Хоча виступаючі торкались в основному слабких і сильних сторін претендента,  в їхніх виступах підспудно відчувались   більш   глибокі   мотиви  -  різні  точки  зору  на сумісництво посад першого секретаря ЦК і Голови Верховної Ради.

 

     Чому саме це викликає незгоду і чому ми не  можемо  повністю орієнтуватися  на парламентський досвід інших країн в питанні про сумісництво  посад?  Тому,  що  Комуністична  партія  є  реальним суб'єктом деформованої структури державного устрою. Ця деформація полягає в  тому,  що  виконавча  влада  стала  над  законодавчою, перетворивши  Верховну  Раду на декоративний орган,  партія стала над державою взагалі, а апарат - над партією. Крім того,

 

     37

 

     сталося зрощування партійного апарату з  виконавчою  владою. Наслідки цієї деформації ми спостерігаємо на кожному кроці.

 

     Кожний етап  історичного  розвитку  ставить  свої завдання і певні вимоги.  Я  бачу  ці  завдання  в  слідуючому  -  створенні правової  держави,  що передбачає ліквідацію декоративності Рад і перехід до них реальної влади  та  в  зміні  моделі  економічного розвитку.  Доки  ми  не  будемо послідовно йти по шляху створення правової держави,  що передбачає ліквідацію цих деформацій,  доти гострі   питання  розвитку  України  не  будуть  знаходити  свого вирішення.  Відмова  від  сумісництва  посад  і  6  і  7   статей Конституції  УРСР  могла  б  стати першим кроком на тяжкому шляху створення правової держави.

 

     38