Стенограма пленарного засідання

14 квітня 1998

 

ЗАСІДАННЯ ДВАДЦЯТЬ ПЕРШЕ

 

Сесійний зал Верховної Ради України. 14 квітня 1998 року. 11 година.

 

Веде засідання Голова Верховної Ради України МОРОЗ О.О.

 

     ГОЛОВА. Доброго  дня,  шановні  депутати,  журналісти,  інші учасники засідання!  Прошу депутатів підготуватися до реєстрації. Є пропозиція результати реєстрації опублікувати в засобах масової інформації.

 

     Проводиться поіменна реєстрація.

 

     Зареєструвалися 337 народних депутатів.  Засідання Верховної Ради оголошується відкритим.

 

     Шановні депутати!  Сьогодні вранці  відбулася  нарада  голів комітетів  і  керівників груп і фракцій,  на якій було обговорено порядок денний на сьогодні і деякі інші моменти роботи  Верховної Ради.  На  ваш  розгляд  пропонується  такий порядок денний:  про Уповноваженого Верховної Ради України  з  прав  людини;  питання, пов'язані  із  застосуванням  законодавства  про статус народного депутата України;  проект Постанови Верховної  Ради  України  про приватизацію  відкритого  акціонерного  товариства "Миколаївський глиноземний завод" і доповідь Голови Верховної Ради про  підсумки роботи Верховної Ради тринадцятого скликання.

 

     Є пропозиція  погодити такий порядок денний.  Ставлю його на голосування. Будь ласка.

 

     "За" - 293. Прийнято.

 

     Питання про Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. Для інформації  хочу  сказати,  що  Верховна Рада двічі розглядала це питання,  проводячи   голосування   кандидатур,   які   вносились відповідно до Регламенту.  Остання пропозиція була від Комітету з питань прав людини щодо  кандидатури  Ніни  Іванівни  Карпачової. Голови комітетів і керівники фракцій на своєму засіданні погодили розгляд цього питання.

 

     Подання розглядається за процедурою, визначеною Регламентом. Запрошую на трибуну Ніну Іванівну Карпачову. Можливо, до неї ще є якісь запитання.

 

     Будь ласка, Ніно Іванівно.

 

     КАРПАЧОВА Н.І.,  заступник голови  Комітету  Верховної  Ради України   з   питань   прав   людини,   національних   меншин   і міжнаціональних відносин (Алуштинський виборчий округ,  Автономна Республіка  Крим).  Шановний  Голово!  Шановні  народні депутати! Передусім,  користуючись можливістю,  хочу  привітати  усіх,  хто пройшов  складну  процедуру  виборів,  побажати успіхів і плідної роботи.

 

     Дякую всім народним депутатам,  які  впродовж  певного  часу підтримували  й підтримують мою кандидатуру для обрання на посаду Уповноваженого Верховної Ради з прав людини.  Я готова відповісти на ваші запитання.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Чи є запитання до Ніни Іванівни?

 

     ГОЛОСИ ІЗ ЗАЛУ. Голосуймо!

 

     ГОЛОВА. Я  прошу,  не хвилюйтеся так.  Закон передбачає,  що голосування з приводу призначення Уповноваженого  з  прав  людини відбувається шляхом подання бюлетенів.

 

     Депутат Єльяшкевич. Будь ласка.

 

     ЄЛЬЯШКЕВИЧ О.С.,  член  Комітету  Верховної  Ради  України з питань фінансів і банківської діяльності  (Дніпровський  виборчий округ,   Херсонська   область).   Партия   "Громада".   Уважаемая претендентка!  Ответьте,  пожалуйста, на такой вопрос. Сегодня не транслируется  заседание действующей Верховной Рады Украины,  тем самым в нашей стране нарушаются права человека. Если вас изберут, будете ли вы рассматривать вопрос о нарушении Президентом Украины гражданином   Леонидом   Даниловичем   Кучмой    и    действующим правительством  Украины  прав  граждан  Украины,  в  том  числе и народных депутатов Украины?

 

     КАРПАЧОВА Н.І. Дякую за запитання, шановний колего. Як і мої колеги  народні  депутати,  я  голосувала  за те,  щоб трансляція засідань Верховної Ради України не припинялася. Це перше.

 

     І друге.  Для Уповноваженого з прав людини не  має,  скажемо так, значення рівень державної особи. Він буде розглядати будьякі порушення прав людини,  незалежно від того, яка державна особа їх допустила.

 

     ГОЛОВА. Ще  є  запитання?  Будь  ласка.  Григорій Васильович Дем'ян.

 

     ДЕМ'ЯН Г.В.,  член Комітету Верховної Ради України з  питань науки  та народної освіти (Турківський виборчий округ,  Львівська область). Дякую. Шановна пані претендентко!

 

     ГОЛОВА. Григорію Васильовичу, одну секундочку! Оголошення на прохання голови Лічильної комісії:  члени Лічильної комісії, будь ласка, зберіться в кінозалі.

 

     Говоріть, будь ласка.

 

     ДЕМ'ЯН Г.В. У мене до вас таке запитання. Ви, напевне, добре знаєте про те,  що в Україні є велика група людей - це не тисячі, а сотні тисяч,  а якщо враховувати їхніх дітей та онуків,  то  це мільйони,   -  які  і  матеріально,  і  законодавчо,  і  юридично скривджені.  Це - учасники національновизвольного руху.  Їм,  між іншим,  не  зараховується  до трудового стажу той час,  коли вони перебували в тюрмах і на  засланнях  у  таборах.  Вони  одержують найнижчі пенсії.

 

     Як ви  ставитиметесь  до  того,  щоб  це  питання,  нарешті, вирішити?  Адже йдеться про долю найкращих синів  і  дочок  нашої держави.  Вони  або їхні батьки,  діти боролися за неї,  і справа честі наших владних структур  вирішити  це  питання  так,  як  це робиться у світі.

 

     ГОЛОВА. Спасибі. Відповідайте.

 

     КАРПАЧОВА Н.І.  Шановний Григорію Васильовичу,  дякую вам за запитання.  Хочу  відповісти  так.  Верховна  Рада   тринадцятого скликання вже не зможе розглянути це питання. Я думаю, це зробить Верховна  Рада  чотирнадцятого  скликання  і   прийме   правильне рішення.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Депутат Білас.

 

     БІЛАС І.Г., заступник голови Комітету Верховної Ради України з  питань  боротьби  з  організованою  злочинністю  і   корупцією (Мостиський виборчий округ,  Львівська область).  Дякую.  Шановна Ніно  Іванівно!  Скажіть,  будь   ласка,   питання   щодо   осіб, депортованих у часи Другої світової війни, входять до кола питань про порушення основоположних прав людини? Чи розглядатимете ви ці питання?

 

     І, користуючись  нагодою,  шановні  колеги  народні депутати України,  хочу сказати, що Ніна Іванівна Карпачова як досвідчений юрист  у  період своєї діяльності у Верховній Раді України ще раз довела свою фаховість, принциповість і об'єктивність при розгляді будь-яких питань. Тому прошу підтримати її кандидатуру.

 

     КАРПАЧОВА Н.І. Дякую за підтримку. А щодо запитання, то хочу сказати таке.  Відповідно до закону, який було прийнято Верховною Радою України тринадцятого скликання, Уповноважений з прав людини зобов'язаний   розглядати   будь-яке   звернення,   пов'язане   з порушеннями  прав  людини та подане протягом року після виявлення порушення.  За наявності виняткових обставин цей строк може  бути подовжений до двох років.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Депутат Чукмасов.

 

     ЧУКМАСОВ С.О., член Комітету Верховної Ради України з питань базових  галузей  та  соціально-економічного  розвитку   регіонів (Петровський виборчий округ, Дніпропетровська область). Уважаемая Нина Ивановна!  Я член Счетной комиссии и сейчас покину  зал,  но перед тем хотел бы задать вам один вопрос.

 

     Согласно закону  Уполномоченный  по  правам  человека должен быть не  моложе  40  лет.  Предявите,  пожалуйста,  убедительные доказательства того, что вам 40 лет. Я не верю в это (Пожвавлення в залі).

 

     КАРПАЧОВА Н.І.  Мені приємно, що ви не помічаєте моїх років. Я вам за це дякую.

 

     ГОЛОВА. Депутат Таран. Будь ласка. Останнє запитання.

 

     ТАРАН М.В.,   голова  підкомітету  Комітету  Верховної  Ради України з  питань  соціальної  політики  та  праці  (Леваневський виборчий  округ,  Запорізька  область).  Уважаемые  товарищи!  Мы проработали в этом зале почти четыре  года.  Я  думаю,  не  стоит сегодня   задавать   вопросы,   тратить  драгоценное  время.  Это достойная  кандидатура.  Я  предлагаю,  Александр  Александрович, проголосовать как положено.

 

     ГОЛОВА. Зрозуміло.  Шановні депутати! Через три-п'ять хвилин ви зможете взяти біля столів реєстрації бюлетені  й  скористатися своїм   правом  підтримати  чи  не  підтримати  кандидатуру  Ніни Іванівни Карпачової.

 

     Ніно Іванівно, будь ласка, сідайте на місце.

 

     КАРПАЧОВА Н.І. Дякую.

 

     ГОЛОВА. Оголошується   перерва   на   півгодини.   Засідання продовжиться об 11.45.

 

      (Після перерви)

 

     ГОЛОВА. Прошу депутатів зайняти місця в залі.  Продовжується засідання Верховної Ради.  Рябченко Олександр Володимирович  є  в залі? Будь ласка, покличте його.

 

     Шановні депутати!   Розглядаються   питання,   пов'язані  із застосуванням  законодавства  про   статус   народного   депутата України.  Мова  йде  про  прийняття  двох  постанов:  перша - про внесення  зміни  до  Положення  про  порядок   надання   народним депутатам України службових жилих приміщень і користування ними і друга  -  про  виключення  з  числа  службових  жилих  приміщень, займаних народними депутатами України.

 

     Оскільки вам  було роздано кілька варіантів,  я прочитаю те, що ми проголосуємо.

 

     Перший проект постанови:

 

     "Внести зміну до пункту 29  Положення  про  порядок  надання народним   депутатам   України   службових   жилих   приміщень  і користування  ними,  затвердженого  Постановою   Верховної   Ради України  від  11  липня  1995  року  286,  виклавши  його в такій редакції:

 

     "Народний депутат   України,   строк    повноважень    якого закінчився, не може бути виселений із займаного службового жилого приміщення:

 

     якщо він належить до числа осіб,  перелічених у  статті  125 Житлового   кодексу   Української  РСР  (це  якщо  він  став  або інвалідом, або пенсіонером);

 

     якщо сім'я  відповідно  до  статті  34   Житлового   кодексу Української  РСР  потребує  поліпшення  житлових  умов  за місцем постійного проживання  і  перебуває  там  на  квартирному  обліку (маються  на  увазі депутати,  а в нас їх кілька,  які взагалі не мають житла);

 

     у разі  призначення  на  посаду   державного   службовця   в державних   органах,   розташованих   у  місті  Києві,  за  умови попередньої   компенсації   відповідними   державними    органами Верховній  Раді  України переданого колишньому народному депутату житла.

 

     За наявності зазначених обставин надані  народним  депутатам України службові жилі приміщення виключаються з числа службових і передаються їм Управлінням  справами  Верховної  Ради  України  в постійне користування".

 

     Цей проект   постанови   обговорювався  на  засіданні  голів комітетів і керівників фракцій.  Вони пропонують  його  прийняти. Ставлю на голосування цей проект постанови.

 

     "За" - 276. Прийнято.

 

     Другий проект постанови не викликає сумнівів.  Власне,  суть його зводиться до того, щоб привести у відповідність цю постанову із  положеннями  Житлового  кодексу.  Ставлю  на  голосування цей проект постанови. Будь ласка.

 

     "За" - 283. Прийнято.

 

     Спасибі.

 

     Які мотиви?  Ми  це  питання  обговорили  на  нараді   голів комітетів, і ви погодилися.

 

     Проект Постанови  Верховної  Ради  України  про приватизацію відкритого  акціонерного  товариства  "Миколаївський  глиноземний завод".

 

     Це ініціатива  Контрольної  комісії  з  питань приватизації, вносив цю пропозицію її  голова  депутат  Рябченко.  Пояснення  з цього приводу у вас є. Зміст проекту постанови зводиться до того, щоб  Фонд  державного   майна,   призупинивши   виконання   плану розміщення     акцій     відкритого    акціонерного    товариства "Миколаївський  глиноземний   завод",   організував   аудиторську перевірку  і  в  травні  1998 року поінформував Верховну Раду про проведену роботу.  Щоб не було  приватизації,  грубо  кажучи,  за безцінь.

 

     На нараді  голів  комітетів  і керівників фракцій цей проект підтриманий,  і його треба проголосувати.  Є  інші  міркування  з цього приводу? Будь ласка, депутате Квятковський.

 

     КВЯТКОВСЬКИЙ І.В.,  голова  підкомітету  Комітету  Верховної Ради  України  з  питань  фінансів   і   банківської   діяльності (Староміський   виборчий   округ,   Вінницька  область).  Шановні депутати!  Справа в тому,  що  засідання  Контрольної  комісії  з питань  приватизації з цього питання не було,  тому дивують деякі пункти проекту постанови.  Крім того, усім відомо, що три народні депутати   цього  скликання  брали  участь  у  роботі  комісії  з приватизації цього підприємства,  після чого  не  найбільший  наш завод нині має найбільшу вартість.

 

     Можна повністю  погодитися з пунктом 1,  але викликає сумнів пункт 2:  для того,  щоб провести  повну  аудиторську  перевірку, знадобиться  ще  мінімум 3-4 місяці і доведеться витратити шалені кошти.

 

     Я хотів би звернути вашу увагу на те, що від приватизації до державного  бюджету  України надійшло набагато менше коштів,  ніж витрачено на оплату  аудиторських  послуг,  до  того  ж,  як  тут пишеться, із залученням світових лідерів цієї справи.

 

     Я хотів би, щоб ми зараз не поспішали, і пропоную пункти 2 і 3 викласти в такій редакції:

 

     "Новому складу Контрольної комісії Верховної Ради України  з питань  приватизації  разом  із  Фондом  державного майна України розглянути питання щодо приватизації Миколаївського  глиноземного заводу  і  поінформувати  Верховну Раду у травні 1998 року".  Бо, повторюю, засідання Контрольної комісії з цього питання не було.

 

     ГОЛОВА. Говорить  Рябченко  Олександр  Володимирович.   Будь ласка.

 

     РЯБЧЕНКО О.В.,  голова  Контрольної  комісії  Верховної Ради України  з  питань  приватизації  (Вузівський   виборчий   округ, Дніпропетровська область).  Це стосовно пункту 2, так я зрозумів, Ігоре Васильовичу?

 

     Ну, я  вважаю,  що  не  треба  поспішати   з   приватизацією підприємства, яке має таку вагу для держави. Треба розглянути все спокійно і не проводити так швидко комерційний конкурс.

 

     Справді, можна  говорити   про   необхідність   аудиторської перевірки,   може,   вона   вже   проведена,  чи  ще  треба  щось оцінювати...  Тобто можна погодитися з тим,  що  говорить  колега Квятковський, але пункт 1 безперечно треба прийняти.

 

     ГОЛОВА. Ще  є  якісь запитання до Олександра Володимировича? Немає.

 

     Ігор Васильович відповіддю задоволений.

 

     Тому я ставлю на голосування  проект  постанови  за  основу. Будь ласка.

 

     "За" - 211.

 

     Ще раз нагадую, ставиться на голосування проект постанови за основу. Будь ласка.

 

     "За" - 237.

 

     Проект прийнятий   за   основу.   Які   будуть   доповнення, уточнення? Депутат Квятковський. Будь ласка.

 

     КВЯТКОВСЬКИЙ І.В.  Замість  пунктів  2 і 3 проекту постанови пропонується записати пункт 2 у такій  редакції:  "Новому  складу Контрольної  комісії Верховної Ради України з питань приватизації разом із Фондом державного майна України розглянути питання  щодо приватизації  Миколаївського  глиноземного заводу і поінформувати Верховну Раду у травні 1998 року".

 

     РЯБЧЕНКО О.В.  Можна записати й так, але не "новому складу", а просто "Контрольній комісії".

 

     ГОЛОВА. Ставиться   на   голосування   пропозиція   депутата Квятковського. Прошу підтримати. Йде голосування.

 

     "За" - 212.

 

     Ставлю на  голосування  проект   постанови   з   доповненням депутата Квятковського,  яке підтримується Олександром Рябченком. Іде голосування, будь ласка.

 

     "За" - 243. Прийнято.

 

     Спасибі. Шановні  депутати,  є  ще  одна   пропозиція,   яка потребує вашої підтримки.  Ви знаєте,  нещодавно трапилася велика трагедія:  на шахті імені Скочинського  сталася  катастрофа,  яка забрала життя більш як шістдесяти шахтарів.  Для їхніх сімей - це трагедія,  горе.  Є пропозиція групи депутатів, щоб ми підтримали сім'ї  матеріально.  Йдеться  про  те,  щоб хоча б одноденний або дводенний  заробіток  депутата   перерахувати   у   фонд   сімей, постраждалих внаслідок цієї катастрофи. Дводенний заробіток, так? Немає заперечень?

 

     Ставлю на  голосування  цю  пропозицію.  Це   повинно   бути рішення, а не просто думка. Будь ласка, підтримайте.

 

     "За" - 313. Прийнято.

 

     Спасибі велике.  Слово  має голова Лічильної комісії Михайло Дмитрович Сирота.

 

     СИРОТА М.Д., голова Лічильної Комісії Верховної Ради України (Придніпровський  виборчий  округ,  Черкаська  область).  Шановні народні депутати!  Шановний Голово! Дозвольте зачитати результати голосування.  У  бюлетень  для  таємного  голосування  з  приводу призначення Уповноваженого Верховної Ради України з  прав  людини була включена одна кандидатура - Карпачової Ніни Іванівни.

 

     Кількість народних   депутатів  України,  повноваження  яких визнані  Верховною  Радою  України,  -  412;  кількість  народних депутатів   України,   які   одержали   бюлетені   для   таємного голосування,  - 369;  кількість народних депутатів  України,  які взяли участь у голосуванні, - 340.

 

     За кандидатуру  Карпачової  Ніни  Іванівни проголосували 276 народних депутатів (Оплески).

 

     На підставі Конституції України та Регламенту Верховної Ради України  Лічильна  комісія вирішила вважати призначеною на посаду Уповноваженого Верховної Ради України  з  прав  людини  Карпачову Ніну Іванівну. Поздоровляємо (Оплески).

 

     ГОЛОВА. Ми  беремо  до  уваги  оголошені  Лічильною комісією підсумки голосування.  Я хотів би від вашого імені привітати Ніну Iванівну  з  виявленою  їй  високою  довірою вищого законодавчого органу держави,  побажати  успіхів  у  цій  надзвичайно  складній справі.

 

     Сподіваюся, що  вона  зможе завжди одержати підтримку з боку законодавчого органу  у  питаннях,  пов'язаних  з  захистом  прав людини.  Я  маю  на  увазі  підтримку  як  Комітету з питань прав людини,  так і всієї Верховної Ради,  усіх народних  депутатів  і нинішнього, і наступного скликань.

 

     Я думаю,  що це хороше завершення нашої сесії.  Ми тим самим відкрили   безпосередній    шлях    до    формування    інституту Уповноваженого  з  прав  людини.  Отож,  побажаємо  Ніні Iванівні успіхів на цій нелегкій ниві (Оплески).

 

     За законом Уповноважений з прав людини зобов'язаний  скласти присягу на засіданні Верховної Ради. Слово Ніні Iванівні.

 

     КАРПАЧОВА Н.I.  Шановні народні депутати!  Я хочу подякувати всім,  хто підтримав  мою  кандидатуру,  й  передовсім  тим,  хто підтримав  сьогодні  створення  вперше в нашій державі інституції позасудового захисту  прав  і  свобод  людини.  Це  наша  спільна перемога!

 

     Шановні народні    депутати!    Згідно    з    Законом   про Уповноваженого Верховної Ради з прав людини я маю зараз скласти з себе   повноваження   народного   депутата  України.  Якщо  немає заперечень,  будемо вважати,  що свої депутатські повноваження  я привселюдно склала.

 

     ГОЛОВА. Ніно Iванівно!  Одну хвилиночку! У зв'язку з тим, що Ніна  Iванівна  подала  таку  заяву  до  Верховної  Ради,   треба проголосувати питання про складення нею депутатських повноважень.

 

     Ставлю на голосування цю пропозицію.

 

     "За" - 280. Прийнято.

 

     Будь ласка, тепер можете складати присягу.

 

     КАРПАЧОВА Н.I.  Я,  Карпачова  Ніна Iванівна,  заступаючи на посаду Уповноваженого Верховної  Ради  з  прав  людини,  урочисто присягаю  чесно  і  сумлінно  захищати  права  і свободи людини і громадянина,    добросовісно    виконувати    свої     обов'язки, додержуватися Конституції України і законів України та керуватися справедливістю і власною совістю.  Зобов'язуюся діяти  незалежно, неупереджено, в інтересах людини і громадянина (Оплески).

 

     ГОЛОВА. Шановні  депутати,  дозвольте  ще  раз побажати Ніні Iванівні,  щоб вона,  виконуючи свої нові службові  й  громадські обов'язки,  дотримувалася  буквально  всього  того,  що сказала в своїй  присязі,  щоб  люди  відчули  віддачу  від  функціонування інституту Уповноваженого з прав людини.

 

     Привітаємо її ще раз (Оплески).

 

     Оскільки ви  відвели  час на доповідь Голови Верховної Ради, то я скористаюся цим правом.

 

     Шановні народні депутати!  Шановні громадяни України!  Минув визначений Конституцією чотирирічний термін діяльності нинішнього складу парламенту.  Завершується  підбиття  остаточних  підсумків виборів  до  Верховної  Ради  нового  скликання,  що проходили на основі прийнятого нами закону. Він заклав принципово нові підходи до  формування  законодавчої  гілки  влади.  Розпочата підготовка першої сесії. Тобто йде нормальний демократичний процес оновлення складу  вищого  представницького органу держави.  I всі ми вкотре переконуємося,  що Верховна Рада України була, є і залишатиметься гарантом політичної стабільності в суспільстві.

 

     Сьогодні є   потреба   коротко   узагальнити   нашу  роботу, проінформувати  про  неї  громадян   України,   наших   виборців. Підкреслимо  відразу,  що  діяльність Верховної Ради повною мірою залежала від особливостей політичної та економічної ситуації, які складалися  напередодні формування нинішнього парламенту і в ході його роботи.

 

     Незважаючи на міжфракційні розбіжності,  відчутну протидію з боку  різних  політичних  сил,  зокрема  "партії  влади"  (а це і нав'язана   Конституційна   угода,   і    намагання    проведення референдуму,  і численні натяки на розпуск парламенту чи обіцянки продовження його повноважень) Верховна Рада працювала плідно.

 

     За 460 днів пленарної  роботи  було  розглянуто  понад  2800 питань.  Торкалися  вони практично всіх сторін життя суспільства. Подолавши напругу  конституційного  процесу,  податково-бюджетних баталій,  урядових перестановок, парламент прийняв 750 законів, з яких уже введено в дію понад 710,  в тому числі майже 250  -  про ратифікацію міжнародних конвенцій, міждержавних договорів і угод.

 

     Нашим доробком є й те,  що Україна стала членом Ради Європи. Вагоме слово  наших  делегацій  лунає  на  сесіях  парламентських асамблей інших поважних міжнародних організацій.

 

     До переліку   важливих  рішень  також  належить  ратифікація Верховною  Радою   Договору   про   дружбу,   співробітництво   і партнерство  між  Україною та Російською Федерацією,  договорів з іншими сусідами.

 

     Якщо співробітництво розвиватиметься на рівноправній основі, при  взаємній  повазі  і  для  взаємної вигоди,  від цього тільки виграватимуть народи наших держав.

 

     У цілому діяльність Верховної Ради України в 1994-1998 роках засвідчила    незворотність    розвитку    України   на   засадах парламентаризму і демократії.

 

     Підсумком законодавчої роботи за вісім  років  є  дванадцять томів    законів.   Наступні   томи,   як   і   інші   документи, опрацьовуватиме   парламентське   видавництво,   створене    цією Верховною Радою.

 

     В історії   України   особливе   місце  займає  Конституція, Основний  Закон  України,  прийнятий  28  червня  1996  року.  Її прийняттям   ми   остаточно   ствердили   незалежність   України, проголошену нашими попередниками - народними депутатами Верховної Ради дванадцятого скликання. Нинішня Верховна Рада поставила долю держави   і   народу   вище   окремих    політичних    уподобань, консолідувалася   заради   того,  щоб  уберегти  суспільство  від розколу, який назрівав і провокувався.

 

     Зроблено важливий крок у розвитку  Конституції  -  розпочато складну державноправову реформу в усіх напрямах суспільного життя і його правового забезпечення.  Важливу роль у  цьому  відношенні зіграв  Iнститут  законодавства  Верховної  Ради.  Час довів його необхідність  і  корисність.  Нашим  наступникам  не   доведеться розпочинати роботу з чистого аркуша. Інститут законодавства разом з  Інститутом  держави  і  права  імені  Корецького  НАН  України розробив  концепцію  розвитку  законодавства України на 1997-2005 роки,  а тепер працює над проектом  Державної  програми  розвитку законодавства на 1998-2002 роки.

 

     Ми прийняли низку доленосних законів,  які зміцнюють державу та   гарантують   соціальний   захист   громадян,    відповідають європейським і світовим нормам.

 

     За неповних   два   роки  розроблено  низку  фундаментальних законів,  якими  деталізовані  конституційні   засади   місцевого самоврядування,     статус    Кабінету    Міністрів,    державних адміністрацій,  Кримської автономії.  Саме в цей період  вирішені питання,  пов'язані з правовим регулюванням діяльності ще кількох найвищих державних органів,  зокрема Конституційного Суду,  Вищої ради юстиції,  Рахункової палати та Уповноваженого з прав людини. Кожен із цих законів був  надзвичайно  складним  як  за  правовим змістом, так і внаслідок різних політичних інтересів. На жаль, не всі ці закони втілені в  життя.  Деякі  блокуються  навіть  після прийняття  їх  більшістю  в  дві  третини  конституційного складу Верховної  Ради  України.  Очевидно,  тут   даються   взнаки   як недосконалість  окремих норм Конституції,  яку мають усунути наші наступники, так і суб'єктивні фактори.

 

     Ми не встигли завершити прийняття  ще  кількох  законодавчих актів  зі  сфери  конституційного права.  Але гадаю,  що депутати наступного скликання матимуть добру основу для подальшої  роботи, зокрема  над  законами  про  політичні  партії,  про законотворчу діяльність, про нормативноправові акти, проекти яких підготовлені та перебувають на різних стадіях розгляду.

 

     Якщо взяти  до  уваги  питання державного устрою,  вирішення яких  ми  розпочали,  то  стає  очевидним:  зроблено   більшу   і найважливішу  частину  роботи,  що  випливала з нової Конституції України.  Наслідки  цієї  роботи  сьогодні  ще  не   відчуваються рядовими    громадянами.    Однак    без   неї,   без   наведення конституційного порядку й законності в організації та  діяльності органів  державної  влади  всі  інші  позитивні  кроки парламенту залишаться  неефективними.  Будь-який  якісний  економічний   або соціальний закон,  будь-яка схвалена парламентом прогресивна ідея зійдуть нанівець і залишаться нереалізованими, якщо опорою для їх втілення  в  життя  не  стане  механізм,  добре  організований  і підпорядкований Конституції та законам держави.

 

     Сучасна демократична,  соціальна,  правова  держава  повинна мати повноцінну систему місцевого самоврядування.

 

     Із проголошенням  у  Конституції  України гарантій місцевого самоврядування і прийняттям Закону про місцеве  самоврядування  в Україні    розпочато    формування   такого   самоврядування   на демократичних засадах.  На розвиток цих положень прийнято й Закон про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, що визначає особливості та порядок їх проведення.

 

     Серйозним кроком уперед стало прийняття Закону про  Верховну Раду  Автономної  Республіки  Крим.  Реалізація  його  положень у процесі організації та діяльності  новообраного  представницького органу  автономії  має  прискорити процес підготовки та прийняття Конституції  Автономної  Республіки   Крим,   сприяти   поєднанню інтересів  Криму  із  загальнодержавними  інтересами  України.  У напрямі такого поєднання спрацювало й прийняте нами  рішення  про скасування   інституту   президентства  в  Криму.  Доцільність  і своєчасність цього рішення тепер ні в кого не викликає сумніву.

 

     Верховна Рада  пріоритетного  значення  надавала   створенню законодавчої  основи  здійснення  економічних перетворень.  Майже половина загальної кількості,  так би мовити,  звичайних  законів припадає   на   суто  економічні  питання.  Причому  порівняно  з попереднім скликанням кількість  законів  з  питань  економічного регулювання,  прийнятих  нами,  зросла  практично  в 1,5 раза,  з питань праці і соціального захисту - в 1,3 раза.

 

     Чималих зусиль   потребувало   забезпечення    інституційних перетворень, майнових відносин, розв'язання проблем приватизації, впорядкування    підприємницької    діяльності,     удосконалення антимонопольного законодавства та режиму іноземного інвестування, впровадження  програм  і  концептуальних  засад  економічного   й соціального розвитку.

 

     Схвалено в першому читанні проект нового Цивільного кодексу, підготовлено до розгляду проект Господарського кодексу України.

 

     Парламент цього  скликання  зробив  податкове  законодавство більш  цивілізованим  і більш контрольованим.  У ньому закріплено положення про те,  що види,  ставки податків установлюються  лише законами  України  про  оподаткування.  Якщо  взяти до уваги,  що раніше  оподаткування  регулювалось   і   законами,   і   указами Президента,   і   постановами   уряду,   прийняття   цієї  норми, безперечно, сприяє гармонізації законодавства.

 

     Концептуальним є Закон про  систему  оподаткування  в  новій редакції.  Він окреслює систему всіх загальнодержавних і місцевих податків,  які  справляються  в  Україні,  і  визначає   загальні принципи оподаткування.

 

     Прийнято також  принципово нову редакцію основних податкових законів,  зокрема про  оподаткування  прибутку  підприємств,  про податок  на додану вартість.  Визначено групи товарів,  щодо яких має  встановлюватись  акцизний  збір,  та  ставки  такого  збору. Винятково  важливе  значення  має  прийняття  законів про збір на обов'язкове соціальне та державне пенсійне страхування, що раніше регулювалось нормативними актами Кабінету Міністрів.

 

     Ужито перших заходів для забезпечення простоти й доступності механізму оподаткування,  особливо в ділянці малого й  середнього бізнесу,  -  встановлено  фіксований  податок  на доходи фізичних осіб,  який не потребує ведення  облікових  документів,  що  дуже важливо для дрібних підприємців, для тисяч і тисяч співгромадян.

 

     Звичайно, розв'язано  далеко  не  всі  проблеми  податкового законодавства.  Основна з них - зменшення податкового тиску. Вона залежить  не  тільки  від  законів,  а  швидше  від усієї системи господарювання,  ефективності дій урядових  структур,  цілковитої легалізації економіки.

 

     Затримується прийняття  Закону України про місцеві податки і збори,  який стане фінансовою основою  місцевого  самоврядування. Потрібно прискорити підготовку Податкового кодексу.

 

     Багато зроблено  для вдосконалення бюджетного законодавства. Прийнято нову  редакцію  Закону  про  бюджетну  систему  України. Затверджено структуру бюджетної класифікації, правила розроблення й   складання    державного    бюджету.    Законом    установлено відповідальність за нецільове використання бюджетних коштів.  Усе це зробило бюджетний процес більш цивілізованим, сприяло тому, що цього  року  основний  фінансовий  документ  держави  вперше було прийнято вчасно.

 

     Для забезпечення  конституційних  прав  і  свобод   громадян велася   послідовна   робота   щодо   законодавчого  забезпечення соціально-трудових гарантій населення  -  однієї  з  найгостріших проблем сьогодення.

 

     За умов  глибокої  кризи  важливо  було  зберегти принципові засади  системи  соціального  захисту,  закласти   підвалини   її відновлення  та  пристосування до сучасних обставин.  Прийнято 61 закон  та  59  постанов,  спрямованих  на   врегулювання   питань соціального   захисту   населення.  Саме  ці  акти  приймалися  з величезним  напруженням,  досягненням  нелегких  компромісів  між законодавчою  і  виконавчою  владою.  Саме в цій сфері суспільних відносин  найважче  досягти  гармонії  між   змістом   закону   і практикою.  Ця  гармонія щодня перевіряється людиною.  Вона через роботу,  оплату праці,  пенсію,  соціальний захист оцінює  закон, владу,    державу.    Громадяни    не    можуть    далі   терпіти несправедливість.  Це було основною темою передвиборної кампанії, тим  викликом,  відповідь  на  який мають дати парламент,  уряд і Президент.  У всякому разі, прийняті закони про оплату праці, про встановлення величини вартості межі малозабезпеченості та розміру мінімальної заробітної плати на 1998 рік, про індексацію грошових доходів  населення  мають  бути  реалізовані вже нинішнього року, інакше   стабільність   влади,   зокрема    уряду,    залишається проблематичною.

 

     Iстотних змін  зазнало  й  трудове  законодавство.  Проте ми далекі від думки,  що захист трудових прав громадян є  достатнім. Він,  безумовно,  має  бути  посилений.  Передусім потрібен новий Кодекс про працю.

 

     Тривало також  вдосконалення  законодавства  про  зайнятість населення.   Посилено   правові   гарантії  соціальної  підтримки безробітних. А раніше ж мало хто й думав, що доведеться займатися таким явищем.

 

     Вважаю за  потрібне  наголосити,  що  Верховна  Рада за всіх справедливих нарікань на нинішній стан пенсійного забезпечення не прийняла жодного законодавчого акта, який погіршував би ці умови. До того ж саме завдяки парламенту  були  відхилені  наміри  уряду обмежити  сукупні  доходи  працюючих пенсіонерів,  підвищити межу пенсійного віку.

 

     На жаль,  навіть  встановлені  законом  мінімальні  гарантії пенсійного забезпечення,  що фактично надають людям похилого віку лише можливість фізіологічного виживання, не реалізуються. Тільки після   подолання  вето  Президента  введено  в  дію  закони  про індексацію грошових доходів населення та про гарантії відновлення заощаджень громадян.

 

     З огляду  на заборгованість із заробітної плати і пенсій,  а по  суті  -  на  неплатоспроможність  людей,  законом   тимчасово заборонено     стягувати     пеню     за    несвоєчасну    оплату житлово-комунальних послуг.  Одначе прийнятий ще  в  травні  1997 року   Закон   про  заборону  на  підвищення  цін  і  тарифів  на житлово-комунальні  послуги,  що  надаються  громадянам  України, внаслідок  вето  Президента так і не набув чинності.  А тим часом ціни на послуги зростають.  Очевидно,  парламент нового скликання разом  із  Кабінетом  Міністрів  має  виробити  механізм виходу з ситуації,  погашення боргів населення за комунальні  послуги.  Iз цією метою уряд має здійснити відповідні розрахунки.  Знаю, що це справа непроста, але в заборгованості винні не люди, а держава.

 

     Низку змін внесено до законів про  статус  ветеранів  війни, гарантії їх соціального захисту та про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку.

 

     Норми названих   законів   узгоджено   з    іншими    актами національного законодавства та вимогами міжнародних угод, до яких приєдналася Україна.

 

     Не раз ми зверталися й  до  проблем  соціальної  захищеності інвалідів  та  започаткували  реформування  загальнообов'язкового державного соціального страхування.

 

     Приділялась також  увага  і  проблемам  молоді,  організації роботи органів і служб у справах неповнолітніх.

 

     Здійснено заходи  для  вдосконалення діяльності освітньої та наукової галузей.  Iз введенням у дію нової редакції  Закону  про освіту  не  лише  підтверджено  пріоритетність  її  безкоштовного надання,  а й запроваджено  нові  державні  стандарти  освіти  та вимоги до освітнього цензу громадян.  Сподіваємося, що визначення відповідним законом  статусу  профтехосвіти  збереже  цю  важливу ланку  професійного  становлення  молоді  та  забезпечення потреб народного господарства у кваліфікованих кадрах робочих професій.

 

     Iз великою напругою проходили в парламенті проекти  законів, які мають регулювати відносини у сфері охорони здоров'я, особливо пов'язані  з  медичним  і  фармацевтичним  забезпеченням.   Деякі нормативні  акти  декілька  разів поверталися до залу на повторне перше читання, інші відверто блокувалися.

 

     Саме в  сфері  освіти  і   охорони   здоров'я   найвиразніше проявляється    суперечність    між   правовими   гарантіями   та можливостями їх забезпечення з боку держави.  Найближчими  роками подолання  такої  суперечності стане чільним завданням усіх гілок державної влади.  Вірю, що для того в нагоді стануть уже прийняті нами закони.

 

     У сфері  галузевого  законодавства  треба передусім звернути увагу на проблеми агропромислового  комплексу  й  розвитку  села. Унаслідок  протистояння  різних  сил  у  парламенті  ми не змогли остаточно регламентувати земельні відносини. Єдине, що вдалося, - не  дозволити  передавати  землю,  як і інші природні об'єкти,  у власність іноземним юридичним та фізичним особам.  Ми  не  можемо нехтувати  Конституцію,  в  якій  природні ресурси,  в тому числі землю,  проголошено  власністю  народу  України.  Щоб  виправдати довіру  народу,  треба  внормувати  земельні  відносини так,  щоб селянин міг  працювати  на  власній  землі,  а  не  змушений  був продавати  її  за  безцінь стороннім для землі особам,  щоб землі сільськогосподарського  призначення  не  розбазарювалися   й   не передавалися  безпідставно  для  інших потреб,  щоб зупинити спад аграрного виробництва.

 

     Важливим аспектом   нашої   діяльності   стало   законодавче забезпечення  інформаційної  політики  держави.  За минулі чотири роки прийнято низку законодавчих актів, які внормовують відносини у  сфері електронних та друкованих засобів масової інформації,  у діяльності інформаційних агентств,  у галузі реклами,  визначають механізм   державної  підтримки  засобів  масової  інформації  та соціального захисту журналістів.

 

     Значні зусилля зосереджувалися на реалізації  конституційних повноважень  Верховної  Ради  щодо  визначення основ національної безпеки,  організації  Збройних  Сил   та   соціального   захисту військовослужбовців.  Важливе  значення  у  зв'язку  з  цим  мало прийняття в січні 1997 року Концепції (основ державної  політики) національної безпеки України,  законодавче визначення повноважень Ради  національної  безпеки  і   оборони,   закріплення   статусу ветеранів військової служби та гарантій їх соціального захисту.

 

     Чимало законів,   прийнятих  протягом  згаданого  періоду  й підготовлених   для   подальшого   опрацювання,   спрямовано   на забезпечення   законності   в   державі,  регулювання  діяльності військових формувань і правоохоронних органів.  Важливе  значення для  посилення  боротьби  зі злочинністю має прийнятий нами Закон про боротьбу з корупцією.

 

     Оцінюючи діяльність   Верховної   Ради,    особливо    треба наголосити  на  здійсненні нею установчих повноважень.  За період після прийняття Конституції  було  розглянуто  кадрові  матеріали щодо  600  осіб  із  прийняттям  відповідних  рішень.  Сформовано персональний  склад  Конституційного   Суду,   Верховного   Суду, Рахункової   палати.  Усього  за  рік  завершено  обрання  суддів обласних, міських і районних судів.

 

     Парламент ще має створити законодавчу базу  для  сформування нової,  більш  ефективної,  більш  незалежної,  а  відтак і більш авторитетної судової влади.  Ідеться  про  синхронну  розробку  і прийняття  Закону  (або  ж  Кодексу)  про судоустрій,  Цивільного процесуального,  Кримінальнопроцесуального,  а   можливо,   також Господарського  процесуального  та Адміністративно-процесуального кодексів.

 

     Фактично ми тільки приступили до виконання  цього  завдання, прийнявши  Закон про Конституційний Суд України та Закон про Вищу раду юстиції (на сьогодні ці органи вже сформовано).

 

     Шановні колеги!  Хто б і що  не  говорив,  але  найпершим  і головним надбанням нинішньої Верховної Ради слід вважати розвиток професіоналізму  парламенту,  народних  депутатів,  їх  здатність приймати важливі для держави і суспільства рішення.

 

     Значення такого фактора,  як фаховий рівень депутатів,  стає ще вагомішим з огляду на те, що законодавця ні в юридичному, ні в економічному  вузах  не  підготують  -  він  стає  ним  тільки  в результаті  практичної  роботи  в  парламенті.  Це  розуміють   і виборці.  Невипадково  третина депутатів наступного скликання вже мають досвід парламентської  роботи.  Причому  майже  100  з  них пройшли  в мажоритарних округах і в основному з нинішнього складу парламенту.  Це - ознаки професіоналізму  депутатів,  основа  для наступності, послідовності в роботі законодавчого органу.

 

     Пленарними, часом  бурхливими  засіданнями  не  вичерпується суть законодавчої  діяльності.  Її  ефективність  забезпечувалася насамперед  роботою в комітетах і комісіях,  професійним підходом до справи депутатів.  Я  назву  зараз  прізвища  значної  частини депутатів і просив би, щоб ви ще раз послухали їх, бо йдеться про ваших  колег.  Власне,  вони  не  вичерпують  перелік  усіх   тих депутатів,  які  дуже  професійно,  на мій погляд,  працювали над підготовкою законів.

 

     Я маю на увазі знайомих  вам  Владислава  Носова,  Валентину Семенюк,  Олександра Лавриновича,  Леоніда Анісімова,  Володимира Яценка,  Віктора Суслова,  Миколу Азарова,  Володимира Буткевича, Вадима   Гурова,   Юрія  Донченка,  Миколу  Дудченка,  Олександра Єльяшкевича,  Анатолія Єрмака,  Євгена Жовтяка,  Юрія  Запорожця, Миколу  Карнауха,  Ігоря  Квятковського,  Івана Кірімова,  Миколу Кириченка,  Володимира  Ковтунця,   Олександра   Кожушка,   Ігоря Коліушка,  Василя Костицького,  Михайла Косіва,  Віктора Кочергу, Євгена Краснякова,  Олександру Кужель,  Павла Кузнєцова,  Валерія Мішуру,  Георгія Мозера,  Володимира Моісеєнка, Анатолія Моцпана, Віктора Мусіяку, Володимира Немировського, Станіслава Ніколаєнка, Юрія  Оробця,  Володимира  Пєхоту,  Володимира Пустовойтовського, Галину  Радченко,  Анатолія  Раханського,  Олександра   Рябченка, Василя Свята, Юрія Сизенка, Сергія Сінченка, Романа Безсмертного, Євгена Смірнова,  Сергія Соболєва,  Вячеслава Сокерчака,  Михайла Степанова,  Петра Степанова,  Олександра Стешенка, Валерія Терця, Сергія Терьохіна, Михайла Товта, Геннадія Угарова, Степана Хмару, Василя Цушка,  Володимира Чемериса, Олександра Черенкова, Михайла Чечетова,  Івана  Чижа,  Олександра  Чупахіна,  Михайла   Чуруту, Анатолія Шаланського,  Віталія Шевченка,  Наталію Штепу, Анатолія Юхимчука,  Ігоря Юхновського і багатьох інших.  Вони  входять  до різних фракцій,  їх позиції часом були протилежними,  але поєднує їх професійне ставлення  до  дорученої  справи,  відповідальність перед виборцями, державою, перед власною совістю.

 

     Наведу лише деякі дані про роботу комітетів.  За чотири роки ними проведено майже 3500 засідань,  у тому  числі  понад  150  з виїздом  на місце.  На засіданнях комітетів розглянуто близько 11 500 питань,  у тому числі 1800 стосувалися контрольної діяльності за  реалізацією  законів  у державі.  Розглянуто більше 100 тисяч листів і звернень громадян, що надійшли до комітетів.

 

     За ініціативою комітетів було проведено більше 400  наукових конференцій,  семінарів,  симпозіумів,  "круглих столів",  у тому числі за участю провідних іноземних фахівців  та  парламентаріїв, на яких обговорювалося широке коло питань державного будівництва, економічної реформи та інші питання.

 

     Ми впевнено  можемо   говорити   про   ефективний   механізм професіоналізації депутатського корпусу, який вдалося створити за роки  діяльності  Верховної  Ради   нинішнього   скликання,   про створення  системи  в  законотворчій роботі парламенту.  Сьогодні більше ясності щодо того,  які і коли законодавчі  акти  потрібні Україні.  З цією метою,  зокрема,  нами затверджувалися загальний план законотворчої роботи на 1997 рік, а також відповідні сесійні плани комітетів. Сподіваємося, що ця практика буде корисною і для наступного складу парламенту.

 

     Ще одним вагомим надбанням Верховної Ради  нашого  скликання вважаю    вироблений    нею   механізм   розв'язання   внутрішніх суперечностей як одного з основних важелів прийняття життєздатних й  оптимальних  рішень.  У  цьому  зв'язку  добрі  слова хотів би адресувати колишній Президії Верховної Ради,  лише за два роки на погодження  і  попередній  розгляд  якої  було внесено більше 1,5 тисячі питань, пов'язаних з організацією роботи Верховної Ради та конкретними питаннями порядку денного.

 

     У складніших    випадках    збиралася   Погоджувальна   рада представників депутатських груп і фракцій,  де шляхом компромісів вдавалося  знаходити  прийнятні  для всіх рішення.  Напрацьований досвід було використано  після  прийняття  Конституції  в  роботі організаційних  нарад,  які  проводилися  напередодні  пленарного тижня.

 

     Крім узгодження інтересів усіх політичних сил, представлених у   парламенті,   Верховна  Рада  спрямовувала  свої  зусилля  на вироблення  й  закріплення  чітких  взаємин  з   іншими   гілками державної влади.

 

     Взагалі це  складна і багатопланова проблема,  в основі якої лежать як об'єктивні,  так і суб'єктивні фактори.  Нею доведеться займатися і новому парламенту.  Об'єктивні фактори полягають у ще не досить чіткому розмежуванні функцій між гілками  влади,  у  не зовсім  точно  визначених  взаєминах  між  парламентом  і урядом, Президентом  і  урядом,  у  відсутності  взаємної  залежності   і взаємної  відповідальності  за  прийняття  рішень.  Але  головний недолік,  на мій  погляд,  пов'язаний  з  тим,  що  у  виконавчих структурах  є  кілька  джерел  влади:  адміністрація  Президента, Кабінет Міністрів, апарат Кабінету Міністрів, міністерства.

 

     До речі, Конституція передбачає досить сильний уряд, і Закон про  Кабінет Міністрів,  який прийняла Верховна Рада,  відповідає цій вимозі.  Проте його і досі не підписано,  що  дає  можливість підзаконними  актами  ослаблювати  статус  Кабінету Міністрів.  Я сподіваюся,  що нова Верховна Рада повернеться до цього питання і поставить тут потрібну крапку.

 

     Принагідно вважаю  за  необхідне  докладніше  зупинитися  на проблемі президентських зауважень до прийнятих законів.

 

     У більшості випадків Верховна Рада йшла назустріч Президенту України,  вносячи  поправки до раніше проголосованих законів,  що поліпшувало їх редакцію,  механізм  впровадження  та  практичного застосування. У той же час з найбільш принципових питань робилося все можливе,  щоб відстояти законодавчі ініціативи  депутатського корпусу, через які, власне, і реалізується воля виборців.

 

     Зокрема, 18  законів  введено  в  дію  після  подолання вето Президента.  Безпрецедентним у цьому  плані  є  доля  Закону  про місцеві  державні  адміністрації,  який  навіть  після повторного подолання вето залишається ще не підписаним.  У цілому  майже  15 законів,  не підписаних Президентом України,  ми змушені передати на повторний розгляд до Верховної Ради наступного скликання.

 

     Наведу і такий факт: за 13 днів листопада 1997 року  було  розглянуто  11  законів,  щодо  яких Президентом застосовано вето.  Зокрема,  було  подолано  вето  на  Закон  про зупинення спаду сільськогосподарського виробництва та продовольче забезпечення  країни.  Однак  ефект  від   подолання   вето   був невеликий,  адже  змарновано фактично рік після прийняття закону. Своєчасне   введення   його   в   дію   давало    б    можливість реструктуризувати    борги   сільськогосподарських   підприємств, впорядкувати  деякі  фінансові  відносини,  дати  можливість   їм користуватися фондами, своїми власними коштами.

 

     Ще позаминулого   року  Верховна  Рада  ухвалила  Закон  про особливості приватизації майна в агропромисловому  комплексі,  на який Президентом було накладено вето.  Поки ми півроку намагалися здолати вето, державне майно розтягувалось.

 

     Очевидно, і Президенту,  і законодавцям потрібно попрацювати ще і над організацією взаємин, у тому числі і щодо впровадження в життя контролю за виконанням законів.

 

     Вважаю, що  реалізація  передбачених  Конституцією   України механізмів взаємовідносин структур державної влади на всіх рівнях неодмінно  приверне  увагу  нового  парламенту.  Але   принципово важливим  є те,  що за Конституцією Верховна Рада визначає засади внутрішньої та зовнішньої політики держави,  розглядає та приймає рішення  щодо  схвалення  Програми діяльності Кабінету Міністрів, затверджує загальнодержавні програми.

 

     З метою  регулярного  інформування  народних  депутатів   та громадян   України  з  актуальних  питань  соціально-економічного розвитку,  внутрішньої і зовнішньої політики  держави,  про  стан додержання  урядом  вимог  Конституції  України  та законодавства Верховна Рада в 1995 році запровадила таку форму, як День уряду у Верховній Раді України.

 

     З найбільш  актуальних  питань,  які мали широкий резонанс у суспільстві,  проведено 8  парламентських  слухань,  рекомендації яких враховані при підготовці відповідних законів.  Зокрема,  про свободу слова,  про стан освіти,  про становище молоді в Україні, про основи законодавства про соціальне страхування тощо.

 

     Звичайно, можна   погодитися   з   тим,   що   деякі  закони недосконалі, але досить часто не виконуються і хороші закони.

 

     До речі,  найголосніше говорять про  недосконалість  законів саме ті, хто їх не хоче виконувати, хто боїться жити за законами. З часом це мине,  але  вже  сьогодні  треба  рішуче  боротися  за неухильне додержання Конституції і чинного законодавства.

 

     Контроль за    виконанням    законів   повинні   здійснювати насамперед виконавча влада,  контрольні органи.  А Верховна  Рада відстежує тенденції у дотриманні чинного законодавства.  Саме для цього  створено  і  Рахункову  палату,  яка  покликана  поставити надійні  перепони  на  шляху  нецільового  використання бюджетних коштів,  як це мало місце,  зокрема,  при використанні резервного фонду Кабінету Міністрів України.

 

     Якщо за   попереднє   скликання  в  порядку  парламентського контролю  розглянуто  близько  100  питань,  то  за  час   роботи парламенту   нинішнього   скликання  їх  було  розглянуто  більше двохсот.  Більше  того,  було  створено  18  тимчасових   слідчих комісій,  ще  в  11 випадках повноваження з розслідування окремих питань надавалися  безпосередньо  комітетам.  Значний  суспільний резонанс   мали   результати   розслідування   афер  з  трастами, зловживань у діяльності концерну  "Бласко",  при  ремонті  Палацу культури  "Україна",  стосовно  фактів  несанкціонованої торгівлі зброєю тощо.

 

     За 1997-1998 роки до Президента було  направлено  майже  200 депутатських   запитів,   що   є  чітким  індикатором  наростання стурбованості депутатів станом справ у державі.

 

     Шановні колеги!  Необхідно зазначити,  що вся та робота, яка проведена  комітетами  і  комісіями,  Верховною  Радою  в цілому, потребувала копіткої і злагодженої щоденної роботи всіх  служб  і фахівців   Секретаріату   та  Управління  справами,  відповідного організаційного  та   технічного   обслуговування   законодавчого процесу, його матеріального забезпечення.

 

     Коли чотири  роки  тому  ми розпочали свою роботу (уперше на професійній основі), не вистачало багато чого.

 

     У стислі строки  було  споруджено  і  здано  в  експлуатацію адміністративний будинок по вулиці Шовковичній, 4 і переобладнано адмінбудинок по вулиці Садовій, 3. Для розміщення комітетів та їх секретаріатів  довелося також орендувати приміщення на площі Лесі Українки,  1. Певною мірою вдалося оновити автотранспортний парк, поліпшити   телефонний  зв'язок;  вирішено  питання  забезпечення синхронного перекладу мов при проведенні міжнародних  конференцій і  семінарів;  реконструйовано  існуючі та створено нові технічні засоби зв'язку, телебачення, звукопідсилення. За період скликання робочі  місця  народних  депутатів  були обладнані комп'ютерами і оргтехнікою.

 

     У Верховній   Раді    створена    й    успішно    функціонує комп'ютеризована  система  інформаційно-аналітичного забезпечення законотворчої діяльності.  Проектні рішення цієї системи захищені авторськими    свідоцтвами,    демонструвались   на   міжнародних виставках,  міжпарламентських конференціях.  Робота  висунута  на здобуття  Державної  премії  України  в  галузі  науки і техніки. Значні,  треба визнати,  штучно створені труднощі довелося долати при будівництві службового житла. Усі запропоновані нами варіанти не бралися до уваги.  І лише в 1995 році  вдалося  розв'язати  цю проблему.

 

     Непросто вирішувалися    питання    фінансово-господарського забезпечення  діяльності  Верховної  Ради   України.   Враховуючи загальну  фінансову  скруту,  доводилося  в  усьому  і економити, шукати способи забезпечення законотворчої діяльності.

 

     Слабким залишається фінансове забезпечення і в цьому році. У першому  кварталі  1998  року  видатки  на здійснення повноважень Верховної Ради профінансовані лише  на  64  проценти,  у  другому кварталі  зовсім  не  виділено лімітів на витрати по забезпеченню роботи народних депутатів України в  Києві  і  виборчих  округах. Немає  коштів  на заміну застарілого обладнання,  автотранспорту, модернізацію системи "Рада",  комп'ютерної мережі,  інженерних та інформаційних систем сесійного залу.

 

     Залишаються недобудованими  житлові  будинки,  не  розпочато будівництво адмінкорпусу  по  вулиці  Садовій,  3,  немає  ніяких зрушень з будівництвом депутатського містечка,  у чому є нагальна потреба. І я сподіваюся, що нова Верховна Рада ще раз повернеться до   цього  питання,  і  вважаю,  що  його  обов'язково  потрібно вирішити.

 

     Всупереч чинному законодавству Кабінетом Міністрів  передано Конституційному   Суду   реконструйоване   Управлінням   справами Верховної  Ради  приміщення  по   вулиці   Банковій,   5-7,   яке знаходиться   на   балансі  Верховної  Ради  і  де  передбачалося розмістити  її  комітети  та  їх  секретаріати.  Рішення   Вищого арбітражного суду України ігнорується урядом.  Відбуваються дивні речі.  Прем'єр розуміє, що судове рішення виконувати слід, Голова Конституційного  Суду  згоден,  що договір оренди слід укладати з власником будівлі, тобто Верховною Радою, але... в Україні примхи поки що вищі від закону.  Складається враження, що від парламенту мулько  іншим  гілкам  влади.  Чим  іще   пояснити   те,   що   в односторонньому  порядку розривається договір оренди приміщення в будинку на площі Лесі Українки,  1.  Через місяць розпочне роботу нова  Верховна Рада.  Розпочне з дефіциту приблизно в 110 робочих кімнат.  Сподіваюся,  що на цю потребу відреагують як уряд, так і Президент України як гарант дотримання Конституції.

 

     Необхідною є  реконструкція  обладнання в сесійному та інших залах засідань.  І хоч є  обгрунтовані  рекомендації  і  технічні рішення,   питання   не   вирішуються  через  брак  коштів.  Знос автотранспорту становить більше 60 відсотків,  половину  робочого часу   автомобілі   перебувають   на   ремонті.   Парк   фактично поновлюється на 6 відсотків необхідного. Перелік нагальних потреб можна було б продовжити.

 

     І все  ж,  незважаючи  на згадане,  спрацював професіоналізм апарату парламенту.  Апарату,  видозміненого відповідно  до  норм Конституції та сучасних потреб.

 

     Практично кожен  законопроект перед його прийняттям проходив науковоаналітичну і правову експертизу на предмет узгодженості  з чинним   законодавством,   соціально-економічних   і   політичних наслідків  його  прийняття.  Як  показує  досвід,  це   достатньо кваліфіковані   й   авторитетні  оцінки,  з  якими  в  переважній більшості  не  могли  не   рахуватись   ініціатори   законодавчих пропозицій.

 

     За останні  роки  істотно  реформовано апарат Верховної Ради України.  Створено,  як уже згадувалось,  Інститут законодавства, інформаційно-аналітичні    підрозділи,    секретаріати   фракцій, Парламентське видавництво.

 

     Та Верховна Рада - це 450 народних депутатів,  на  утримання яких  разом з апаратом іде 0,02 відсотка бюджету,  що у 130 разів менше,  до речі,  ніж на виконавчу владу. Там, крім міністерств і відомств,  державних адміністрацій,  є і контрольні управління, і державне казначейство,  і податкові адміністрації,  не кажучи вже про    правоохоронні    органи,   які   безпосередньо   покликані контролювати дотримання законодавства.  Наголошую на цьому  тому, що  останнім  часом  лунають заяви про необхідність кардинального скорочення всіх ланок владних  структур.  Безумовно,  скорочувати адміністративний апарат треба. Але за умови глибокого аналізу, що і де скорочувати,  щоб і державні кошти заощаджувати,  і  потреби держави задовольняти.

 

     Шановні колеги!  Завершуючи доповідь,  зазначу, що далеко не все в організації і поліпшенні законотворчої роботи  нам  удалося здійснити.  Іноді другорядне займало більше уваги,  ніж основне - творення потрібних законів.  Політичні пристрасті, людські емоції часом  виходили  за  межі  дозволеного.  Вибачимо один одному всі негаразди,  вибачимося і  перед  громадянами  України.  Ми  -  їх частина,  живі люди.  Усі разом ми переживаємо складні,  багато в чому   трагічні   переміни.   Марно    сподіватися,    що    вони супроводжуватимуться    нейтральною,    безпристрасною    роботою законодавців.  Так не буває.  Люди,  до того ж, мають знати: якщо гострі  дебати  йдуть  у  сесійному  залі,  якщо напруга дискусії вихлюпує за купол відомого тепер усім приміщення,  то це тому, що ця напруга - сконцентроване віддзеркалення всіх складнощів, бід і невдоволення  наших  виборців.  Сперечаються  тут,  значить,   не б'ються на вулицях. Така закономірність демократії, така іще одна місія парламенту.

 

     Я звертаюся до всіх  депутатів  нинішнього  скликання.  Хочу подякувати вам за довіру,  висловлену мені чотири роки тому. Вони були для мене і важкими, і, як усе в житті, неповторними. Усе, що було тут,  залишиться з нами,  стане згадкою,  живою історією. Не тримаючи ні на кого зла,  прошу і вас не ображатися за  заподіяні мною свідомо чи випадково прикрощі.

 

     Ми завершуємо   роботу   чергової  сесії,  але  повноваження депутатів і Верховної Ради нинішнього скликання продовжуються  до першого  засідання парламенту нового скликання.  Я нагадую про це свідомо,  щоб ні в кого з цього приводу знову ж  таки  не  боліла голова.

 

     Побажаємо нашим наступникам продовжити все позитивне,  що ми започаткували.  А головне - у тісній співпраці з  іншими  гілками влади забезпечити вихід економіки України з глибокої кризи, мир і процвітання нашому народу.

 

     Я бажаю вам усім добра і дякую за увагу  (Депутати  встають. Оплески).

 

     Прошу сідати.

 

     Від імені  президії  я  хотів би подякувати жінкам за квіти. Приємно,  що в такий день, що від депутатів, але ще приємніше, що саме   від  жінок  вручаються  квіти.  Хотів  би  також,  уже  не продовжуючи   офіційну   частину,   сказати    слова    вдячності жінкам-депутатам,   бо  їм  доводилося  набагато  складніше,  ніж депутатам-чоловікам,  їм було непросто.  Я хотів би також, щоб ми всі  разом  привітали  їх  ще  раз і подякували за їхню важливу і складну місію. Прошу встати (Депутати встають. Бурхливі оплески).

 

     Те, що вони в нас прекрасні всі без винятку,  ні в  кого  не викликає сумніву. Але треба, звичайно, це ще раз підкреслити, щоб знали не тільки депутати, а й усі в Україні.

 

     Далі. Я  хотів  би  також  від  імені  депутатів  нинішнього скликання привітати тих депутатів,  які знаходяться в цьому залі, і тих,  кого  зараз  тут  немає,  що  вибороли  собі  право  бути представниками в парламенті наступного скликання. Я вважаю, що ми маємо всі підстави це зробити,  зважаючи на їхню важливу  роль  у забезпеченні  наступності  в роботі парламенту.  Це дуже потрібно було  зробити,  і  це  ще  одне   підтвердження   професіоналізму парламенту. Давайте привітаємо цих депутатів (Оплески).

 

     Нарешті, я  хочу  повідомити  про те,  що сесія оголошується закритою.  Ще   раз   підкреслюю,   що   повноваження   депутатів продовжуються   до   початку  роботи  Верховної  Ради  наступного скликання.  Про  це  буде   повідомлення   окремо.   Ось   Віктор Лаврентійович  пропонує,  щоб  засідання  закрити  - не сесію,  а засідання закрити.

 

     Якщо потрібно буде провести засідання,  ми  можемо  скликати позачергове. Я думаю, що тут усі готові до цього.

 

     Отже, засідання  оголошується  закритим,  а  сесія закінчить свою  роботу  тоді,  коли  ми  зберемо  першу  сесію   наступного скликання. Так?

 

     Здається, запитань  ні в кого немає з цього приводу?  (Шум у залі). Це поки що не наше питання - це окреме питання.

 

     Щойно порадившись на нараді керівників комітетів і  фракцій, ми  вам  пропонуємо:  насамперед  сфотографуватися  біля  входу у приміщення Верховної Ради  всім  складом  депутатського  корпусу; потім,  якщо  ви не заперечуєте,  можна сфотографуватися групами, фракціями, ну, хто з ким захоче. Так? Далі можна спуститися вниз, у наш буфет, випити по келиху шампанського, пообідати і так далі.

 

     Усім вам  я  ще раз хотів би побажати успіхів!  Очевидно,  у такому складі ми вже не зберемося. Я вам усім бажаю добра, щастя, успіхів,  злагоди  в  сім'ях,  усього  найкращого!  Спасибі  вам! (Оплески).

 

     Ще є  пропозиція  подякувати  заступникам  Голови  Верховної Ради,  які  взяли  на  себе великий тягар під час виконання своїх повноважень (Оплески).

 

     Спасибі (Оплески.  Звучить Державний Гімн України).