Стенограма пленарного засідання

23 лютого 1994

ЗАСІДАННЯ ДВАДЦЯТЬ ПЕРШЕ

 

Сесійний зал Верховної Раді України.
23 лютого 1994 року. 16 година.

 

Веде засідання Голова Верховної Ради Україна ПЛЮЩ І.С.

 

ГОЛОВА. Прошу реєструватися.

 

У залі зареєструвалися 340 народних депутатів. Вечірнє засідання оголошується відкритим.

 

Продовжуємо обговорювати питання про хід виконання постанов Верховної Рада України від 17 і 23 грудня минулого року про економічне та соціальне становище в Україні та про заходи щодо стабілізації соціально-економічного становища в Україні.

 

Слово надається народному депутату Ігнатенку. За ним буде виступати депутат Ткач.

 

ІГНАТЕНКО В.В., директор Перегонівського цукрового комбінату Голованівського району /Гайворонський виборчиЙ округ, Кіровоградська область/. Шановні народні депутати! З доповідей виконуючого обов'язки Прем’єр-міністра, голови правління Національного банку та Генерального прокурора можна зробити

 

3

 

висновок, що деякі позитивні зрушення в підходах до вирішення питання виведення України з кризи все-таки є. Але я у своєму виступі хочу підтримати тих депутатів, які сказали так: якщо після цих доповідей не будуть вирішені до кінця поставлені питання, нам нічого їхати додому.

 

Що ж у нас є позитивного, що негативного та які мої пропозиції? Насамперед позитивне те, що все-таки більш конкретні підходи до вирішення цього питання накреслені. Але знову ці підходи, як і раніше, визначені на якусь невідому перспективу. Навіть якщо вони розраховані на три місяці, то це вже неправильний підхід.

 

Питання нині стоїть так: за що купити хліб тій категорії людей, яка ще всупереч усьому займається виробництвом? Три дні тому я зустрічався у своєму виборчому окрузі з промисловцями, з тими, кого ще в нас називають червоно-коричневими. Думаю, того, хто безпосередньо працює з людьми на виробництві, не треба ні в чому переконувати, бо він розуміє, що людині, яка прийшла до них із цього залу, дуже важко. Адже якщо я, будучи депутатом Верховної Ради, будучи директором великого підприємства, не можу знайти 5 мільйонів карбованців для доярки, щоб вона могла оплатити операцію своїй дитині, в якої прирослі повіки і яка дивиться на світ трьома міліметрами, то зрозуміло вже вое. Я протягом трьох місяців не можу знайти цих грошей. Не говорю вже про те, що заробітна плата видається чим тільки можливо, - і сорочками, і цукром, і спиртом, і м’ясом, і чим завгодно. Це ж порушення. На ці порушення мене штовхають недосконалі закони або ж дії уряду. Думаю, це всім зрозуміло.

 

4

 

Тому я підтримую депутатів Сацького, Мельника і всіх інших, яві професійно говорили; якщо ми не розв'яжемо руки виробнику або керівнику виробництва, то ні на що буде надіятись. Я май на увазі і скасування ліцензування та квотування, і впорядкування, якщо не ліквідацію, тих митниць, яких ми настворювали. Бо скрізь треба платити: платиш, під’їжджаючи до митниці, платиш, виїжджати за неї, причому не якісь копійки, а такі гроші, про які з цієї трибуни навіть говорити не хочеться.

 

Керівники промислових підприємств говорять відверто: "Якщо ви нам руки не розв’яжете, то ми складемо із себе повноваження, бо ви нас довели до того, що вже і транспорт не ходить, нічим навіть вугілля привезти? Я розумію, депутате Лобзч, ви киваєте на уряд. А мені навіть таке говорять: "Ви знаєте, що таке кравчучка? Це в нас єдиний вид транспорту - два колеса и ручка". Чули таке? Розумієте, як люди давляться на ці речі? А ми сьогодні слухаємо... Та якби на тій моїй зустрічі був наш шановний Віктор Андрійович, то його б на шматки роздерли.

 

Що в нас відбувається? Чому 100 процентів підприємств -державні, а банк - комерційний? Хто його отворив?! Щоправда, їм говорю: повірте, це не в питанням Верховної Ради. Але ж немає в уряді людей, які б стежили за тим, як іде приватизація. Що це означає? А те, що в моєму виборчому окрузі, наприклад, який охоплює три райони, немає навіть трьох процентів приватизованих підприємств, і нікого це не бентежить. Хоч я їм розповідаю, що з вас і шкуру здеруть, якщо ви В надалі не будете ставити питання про приватизацію. Тобто

 

5

 

ніхто не може роз’яснити людям ці питання. І до того я нікому за цим стежити. 7оі звикла, що при партії - партія цим займалася.

 

Що я хочу цим, товариші, сказати? Хочу сказати от що: намітки в уряду є, але немає механізму втілення їх у життя. От говорить Юхим Леонідович, що з селом розрахувалися. Вибачте, Юхиме Леонідовичу, як же розрахувалися? Можливо, гроші і виділені, а от де вони засіли, що їх немає? Усе стоїть, ніякі розрахунки не проводяться. Наведу приклад. Видали заводам цукрової промисловості гроші, відкрили для нас кредитну лінію, видали. Ми розрахувалися з товаровиробником. Але як розрахувалися? Якщо я взяв десять мільярдів, то вже тридцять мільярдів карбованців винен банкам. Отакі проценти! І ніхто не каже, звідки я ці гроші візьму, щоб розрахуватися з ними. Мало того, я знайшов, як сплатити ці борги. Але в уряді ходять такі розмови: давайте ми, мабуть, забудемо про ці проценти, про ці борги і так далі. Це ж взагалі грабіж чи розбій серед білого дня! Я якось стараюся виплутатися, а тому, хто не робить цього, спишуть борги. У результаті нас знову хочуть пошити в дурні. Таку політику далі вести не можна. Тому я ще раз настійно пропоную: давайте все-таки не підемо із цього залу, поки не вирішимо головного питання - як стабілізувати економіку. Я розумію, настрій такий, що, мовляв, і Верховна Рада закінчує свої повноваження, і уряд руки опустив. Але давайте якимось чином усе-таки мобілізуємо уряд. Можливо, якийсь вексель дамо* можливо, затвердимо Прем’єра, щоб Кабінетом Міністрів керував не виконуючий обов'язки. Бо всі ми наче тимчасові тут. Ну так же не можна!

 

6

 

Ми ось увергнемось у вибори нового парламенту, у вибори Президента. Учора Президент дав інтерв’ю, що він взагалі мало не складає із себе ці повноваження. Так же не можна робити. Ну що це ми за держава? На Верховну Раду дивляться всі як на найвищий орган, а ми наче ніхто. Я вже говорив, що нам уже давно час із пальми злізти. /Дзвінок Голови/. Я перепрошую, Іване Степановичу.

 

Шановні депутати! Дуже прошу вас прийняти ці основні положення, до чого закликали нас депутати Сацький, Мельник, Маякін. Інакше нам нема чого тут робити.

 

Дякую вам.

 

ГОЛОВА. Так для того щоб прийняти, їх треба запропонувати. А так що ж. Ми говоримо, що треба запустити виробництво, але нічого конкретно не пропонуємо. Виходить - говорила-балакала...

 

Слово надається народному депутату Ткачу. За ним буде виступати депутат Мельник.

 

ТКАЧ П.І., голова Вінницької обласної Ради народних депутатів /Вінницький виборчий округ, Вінницька область/. Шановний Іване Степановичу! Шановні колеги! По-моєму, сьогодні в цьому залі вже немає жодного депутата, який би не розумів, до якої трагедії призводять, по-перше, невизначеність стратегічних цілей при формуванні національної економіки, по-друге, панічне шарахання і різноспрямованість дій владних структур і, по-третє, я б сказав, Детальна некерованість соціально-економічними процесами в державі. Хіба не підтвердженням сказаного в те, що лише

 

7

 

минулого року нинішній уряд вносив у пожежному порядку на розгляд Верховної Ради три програми по виходу з економічної кризи? Але як тільки Верховна Рада давала добро, тобто схвалювала ті програми, на другий день про них, відверто кажучи, просто забували і до виконання жодної з них ніхто не приступав.

 

То як же в таких умовах безконтрольності і, прямо скажемо, безвідповідальності могли не розвалитися і фінансова, і грошова, і цінова системи, та врешті й уся економіка! І не треба, шановний Юхиме Леонідовичу, нервувати. Тому що в принципі і ви, і Віктор Андрійович Ющенко дуже правильно тут увесь час виступаєте. Але після виступів потрібно вживати конкретних, рішучих і головне - комплексних заходів для стабілізації економіки. Найбільше тривожить те /вибачте, якщо повторюсь/, що після всіх розмов і заклинань із цієї трибуни як ніхто не займався, так і не думає займатися організацією виробництва матеріальних благ, виробництвом товарної продукції, фактично товаровиробник нікого не цікавить, його ніхто не стимулює. Навпаки, ведеться така податкова і кредитна політика, що ніяке виробництво не може вижити і не виживе, якщо цю політику не змінити.

 

А тим часом люди просять найнеобхіднішого. Проте їм підсовують заморські коньяки, жуйки, різний хлам, який, як кажуть, по ту сторону "горба" нікому не потрібен. А робота українських підприємств паралізована, вони закриваються, робітники залишаються без роботи.

 

Питається: як же в таких умовах можна подолати платіжну кризу, про яку сьогодні йде мова, як при цьому можна соціальне захистити пенсіонерів, удів, ветеранів, багатодітні сім’ї? Де в таких умовах взяти гроші на виплату зарплати і стипендій,

 

8

 

яких учора вимагали тут, під стінами Верховної Ради, педагоги і студенти? Сьогодні надійшла інформація, що і залізничники висунули такі ж вимоги.

 

Надійним джерелом доходно! частини бюджету, а це означав й подолання платіжної кризи, могла б стати приватизація, але Й вона проводиться дуже мляво через нечіткість і нерішучість дій створених фондів, а часто просто у спотворених формах.

 

Або взяти таке питання. Думаю, що нині важко знайти людину, яка 6 могла повірити, що на державному рівні не можна припинити вакханалію з цінами, хоча б на продукцію державних підприємств. Але ніхто навіть не робить спроби припинити цю вакханалію. Навпаки, навіть державне вугілля, яке шанується продати пенсіонерам, інвалідам за їхні жалюгідні пенсії, перепускається через комерційні структури, і ясно за якими, цінами їм доводиться його купувати.

 

Чи можна вважати нормальною ситуацію, коли сільськогосподарським підприємствам надходять кошти за вироблену продукції, а банк тут же забирає всі ці кошти на сплату податків, покриття боргів за кредити, а на заробітну штату людям нічого не залишеться? Хто встановив такий порядок, що зарплата має виплачуватися в останню чергу? Кому вигідно, щоб уже вироблена продукція/скажімо, те ж тваринне масло/ лежала сьогодні на складах І через недоступні ціни не надходила в продаж?

 

9

 

І зовсім незрозуміле, коли все-таки буде вирішено питання про здачу кондиційної худоби населенням та колективними сільськогосподарськими підприємствами. Складається таке враження, що банками навмисне заблоковано всі взаєморозрахунки.

 

І останнє. Нас дуже турбує, чи будуть виконані обіцянки /які і сьогодні прозвучали/про забезпечення селян усім необхідним до весняних польових робіт. Документ, який надійшов з Кабінету Міністрів, свідчить про те, що поставилися до нього питання просто несерйозно. Хіба можна було встановлювати отроки укладення державних контрактів та договорів на державне замовлення до першого квітня цього року? А потім під ці договори, як там записано, будуть виділятися пальне, запчастини і таке інше. Але ж не виключено, що до першого квітня все вже повинно бути посіяно. Ми ж бачимо, яка складається на полях ситуація. Практично нічого не чути і про відкриття кредитних ліній для села. Ситуація вкрай важка і небезпечна. Правильно тут сьогодні ставиться питання, якщо Верховна Рада зараз...

 

10

 

ГОЛОВА. Я бачу, що всі говорять по 7-10 хвилин. А мені вже про це записки пишуть.

 

ТКАЧ П.І. ...Верховна Рада переобирається...Президент також заяву зробив. Я підтримую пропозицію...

 

ГОЛОВА. Я запитую у депутатів: що ви пропонуєте? Полікарпе Іллічу, скажіть, що ви запропонували до постанови? З чого складається постанова? З того, які є недоліки? З цього ми можемо написати констатацію. По-моему, у довідках, які вам роздано, їх більше.

 

Слово надається народному депутату Мельнику. За ним виступатиме депутат Печеров. Може, він щось запропонує від комісії.

 

МЕЛЬНИК М.Є., голова корпорації "Липівка" колективного сільськогосподарського підприємства Томашільського района /Тульчинський виборчий округ, Вінницька область/. Шановні депутати! На цінах на паливо, кредитних лініях, виплаті боргу я зупинятися не буду, тому що тут про це говорилося дуже багато. Ми знаємо, який сьогодні стан у колгоспах і на підприємствах, У районах області і в цілому в республіці. І все ж, шановні депутати, ця економічна і політична криза впирається у кадри. Ми бачимо, що кадри, починаючи від Кабінету Міністрів, які ми маємо, ще не переорієнтувалися і працюють по-старому. Від командно-адміністративної системи вони не відірвалися і економічного мислення у них немає. Якщо провести лінію від Кабінету Міністрів до низів, то там таке ж саме становище. Я маю на увазі голів колгоспів, керівників середньої ланки.

 

11

 

Мені часто доводиться зустрічатися із цими людьми, і я бачу, як сьогодні перебудовується село, як працюють голови колгоспів, спеціалісти у питаннях економії затрат, як включаються ці економічні важелі і як паюються основні засоби, оборотні кошти і земля. Звичайно, це робиться для того, щоб просто відписатися і показати, що щось поділено на паї. Але економічних важелів не включено. А якщо немає у господарствах прибутків, то немає чого й паювати, немає чого ділити. От і вся причина того, що на місцях отакі великі проблеми, що немає можливості виділити людині кошти, щоб вона щось купила, і навіть виділити хоч трохи грошей, щоб поховати людину.

 

Звичайно, наші люди, наші кадри ще не переорієнтувалися. Вони не розуміють, що сьогодні треба працювати по-новому і включити навіть такі важелі, як торгівля. Вони бояться це робити. Люди сьогодні бояться навіть торгувати своїм м’ясом, молоком і так далі. Вони не розуміють, що з цього починається розвиток економіки.

 

У цьому залі багато говорилося і про добавлену вартість, І про податок на прибуток. Усе це, звичайно, треба використовувати. А хіба уряд не знає із світової практики, що кредити на добавлену вартість здорожчують продукцію в декілька разів? Хіба уряд не знає, що податок на добавлену вартість може бути лише у торгівлі, і то не на всю продукцію, а, можливо, лише на товари широкого вжитку. А податок на до-бавл°ну вартість від реалізації товарів широкого вжитку, таких як цукор, м’ясо, має бути не більше 3 відсотків. Або зовсім його не накладати, щоб здешевити цю продукцію.

 

12

 

Зрозуміло, усі знають, що емісія породжує інфляцію. І індексація породжує інфляцію. Поки ми не припинимо емісії, поки ми не припинимо індексації і не будемо ефективно використовувати оборотні кошти, звичайно, буде інфляція. І поки ми не стабілізуємо економіку, не припинимо інфляцію, не стабілізуємо грошову одиницю, доти»звичайно, не вийдемо з кризи. Що б ми тут сьогодні не говорили, і що б ми тут не робили.

 

Звичайно, є світовий досвід. Світовий досвід свідчить, що при інфляції, при кризі не потрібно відпускати ціни. Вільне утворення цін веде до катастрофи. Повинен бути контроль над цінами, повинні бути паритетні ціни. У всьому світі є механізми здійснення контролю за цінами. У такій ситуації пільгові кредити забороняються. У справі надання кредитів будь-яке господарство, будь-який завод чи фабрика повинні бути рівними. А у нас скільки видавалося пільгових кредитів!

 

Про контроль за оплатою праці. Хто здійснював контроль за оплатою праці, контроль за прибутками? Цього ж немає! Не включаються ці механізми. Звичайно, за останній час інфляція дещо загальмувалася, тому що Верховна Рада не дає згоди на те, щоб провести емісію грошей.

 

Про аграрну політику. Аграрна політика сьогодні досить слабка. Вона відстає від життя. Тут говорили багато про те, що кредитні лінії не відкриваються. Справді, кредитні лінії не відкриваються. М’ясокомбінати і молококомбінати гроші не виплачують. С правді, це так. Але над цими питаннями треба працювати, треба вирішувати ці питання.

 

Надіємося, що уряд, усе-таки змінить свою політику...

 

13

 

ГОЛОВА. Дякую, будемо надіятися.

 

МЕЛЬНИК М.Є. Іване Степановичу, я вніс конкретні пропозиції, чи ні?

 

ГОЛОВА. То треба було б з цього починати.

 

МЕЛЬНИК М.Є. Я вніс конкретні пропозиції, говорив про це і Президенту нашому. Але Президент говорить: якщо ми будемо контролювати ціни, то треба пів-України ставити на контроль. Хіба це правильно? Хіба можна так до цього ставитися? Хіба треба здійснювати контроль над усіма продуктами? Контроль треба встановити над виробництвом товарів монополістами. Контроль треба встановити за цінами на такі продукти харчування, як цукор, м’ясо. І ми тоді зможемо вийти з цієї кризи.

 

ГОЛОВА. Зрозуміло. Дякую.

 

Слово надається народному депутату Печерову.

 

Я вам надам слово, депутате Зінченко, якщо ви внесете пропозицію.

 

ПЕЧЕРОВ А.В., голова Комісії Верховної Ради України з питань планування, бюджету, фінансів і цін /Великомихайлівський виборчий округ, Одеська область/. Шановні народні депутати! Думаю, що всі, хто бере сьогодні участь у нашій роботі, повинні погодитися з тим, що мета розгляду цього питання на пленарному засіданні полягає в тому, щоб визначитися, що потрібно зробити у цей надзвичайно відповідальний період, коли розпочато підготовку до виборів

 

14

 

народних депутатів України, коли Президент практично оголосив про те, що не буде виконувати своїх обов'язків, точніше, не претендує на виборах на посаду, яку він сьогодні займає. І я не поділяю думку Юхима Леонідовича Звягільського про те, що ми хочемо знайти винних.

 

Мені здається, що сьогодні на засіданні ми повинні визначити, кому, чим і як потрібно займатися. Я, може б, і не виходив із цим на трибуну, якби внаслідок розгляду на засіданні Кабінету Міністрів дістав підтримку думок і пропозицій нашої комісії.

 

Насамперед хочу сказати: яких би заходів /про що сьогодні говорили доповідачі/ не вживали Кабінет Міністрів і Національний банк, проте якщо вони не забезпечать виконання ними ж розроблених антиінфляційних заходів, говорити про стабілізацію економіки в Україні марно.

 

Класичний приклад. Сільське господарство без оплати передає продукцію м'ясокомбінату, м'ясокомбінат передає її в торгівлю, торгівля продає ковбасу, ці кошти через міліцію повертає в банк, а от а банку перераховує комерційній структурі - за іноземну горілку, іноземні огірки, іноземні іграшки, за іноземний одяг, ї ніякі "вливання" в економіку не допоможуть. Наша національна економіка просто не захищена. Але про це чомусь сьогодні ніхто не хоче говорити.

 

У зв’язку з цим ми повинні найперше сказати, що Кабінет Міністрів не забезпечив виконання своїх заходів щодо збалансування експорту й імпорту. А це ж основа.

 

Для чого треба збалансувати? Щоб за рахунок нашого експортного потенціалу насамперед закупити енергоносії, медикаменти, сировину, комплектуючі. А вже як щось залишиться, то можна використати і на придбання товарів першої необхідності.

 

15

 

Скажіть, будь ласка, чи нормально це, якщо в країні /у нас є така інформація/ селянин не може прорватися на ринок, на Бессарабку, і продавати продукцію? Скажіть, чи нормально це, якщо вже другий місяць наші товаровиробники горілки і вина не можуть прорватися на внутрішній ринок? Я сьогодні навмисне, коли ми йшли сюди, запросив двох народних депутатів у гастроном на Садовій: знайдіть нашу горілку в продажу. Минуло 18 днів, як знизили ціну до 36 тисяч /тут, на засіданні, 4 лютого/. І що ж? До сьогодні нема жодної пляшки в продажу. Я, може, дещо утрирую, але хіба це керівництво, хіба це захист національної економіки, хіба це турбота про людей? Шахтарі вирвуть свою копійку, проте й вони, і вчителі, й інші підуть до магазину й віддадуть гроші посереднику. А завтра ця копійка опиниться на Тайвані, у Китаї й фінансуватиме чужу економіку. Хіба це не зрозуміло? Я б назвав це злочином.

 

Далі. Контроль над цінами. У нас надзвичайно багато риночників, проте я гадаю, що базарників більше, ніж риночників. Ось вам свіжий приклад - учорашній розгляд на засіданні комісії. АвтоЗАЗ прийшов з пропозицією: зніміть податки на автомобіль "Таврія", бо ніхто машини не бере. Починаємо розбиратися: так, дійсно, за 100 мільйонів карбованців, здається, не бере. Ну, доручили людині купити цей автомобіль. Так працівники автоцентру ЗАЗ направляють його в комерційну структуру, а вона бере собі ще 40 мільйонів. Тобто можна цей автомобіль купити тільки за 140 мільйонів. Розумієте, що робиться: вони просять зняти акциз, щоб комерційна структура отримала свої 40 мільйонів. А за день продається близько 300 автомобілів. Це 24 тисячам пенсіонерів можна виплатити по 500 тисяч карбованців тільки за рахунок цього. То треба займатися цінами чи не треба?

 

16

 

Ми просили: не обмежуйте рентабельність, це злочин. Нормально Мислячий економіст розуміє, що це штучне створення податкових труднощів. Ні - обмежили. Тепер у Черкасах одне підприємство безпосередньо від другого товару не бере, тому що йому треба підняти собівартість. То воно шукає посередників, щоб "накрутити" на сировину і отримати якомога більшу собівартість, а потім від неї відрахувати На заробітну плату, прибуток і тому подібне. І аж тоді викидає товар на ринок. Який же дурень його візьме за таку ціну? Так хтось же повинен серйозно цим займатися?

 

Я міг би назвати ще чимало прикладів, але не буду, вважаю, що вихід тут один. Справа в тому, що ми сьогодні, на жаль, розглядаємо не стан виконання урядом своїх зобов’язань за січень, а хід виконання згаданих двох постанов. А в тих постановах є головний пункт: Президенту терміново внести на розгляд Верховної Ради кандидатуру Прем’єр-міністра. Тож якщо нам сьогодні приймати якесь рішення, то воно має бути тільки таким: перервати засідання, зажадати, щоб Президент і Голова Верховної Ради зустрілися, обговорили /а може, ще й ми в комісіях/ і внесли цю кандидатуру. А ми її розглянемо і приймемо рішення. Без цього не можна йти на вибори. Без цього і Президенту не можна робити такі заяви, коли не визначено, хто в державі залишається при управлінні.

 

Хотів ще зачепити два питання, які мають відношення до банків, але мало часу... Комісія вийде з пропозицією, і я прошу підтримати прохання Національного банку Й дати йому можливість взяти під контроль діяльність комерційних банків. Не для

 

17

 

того, щоб їх задушити, а для того, щоб урятувати. Тому що вони можуть разом з державою загинути.

 

ГОЛОВА. Андрію Васильовичу, давайте проект,

 

ПЕЧЕРОВ А.В. І останнє. Не можу не поінформувати населення України про неправильну оцінку і необ’єктивне висвітлення діяльності Верховної Ради. І я не розумію, чому міністр освіти Таланчук не сказав про те, що прохання зберегти заробітну плату педагогів на рівні середньої в промисловості уряд не підтримав. Я не знаю, чи він і просив. Верховна Рада нав’язала урядові й передбачила три трильйони карбованців на перший квартал, щоб наші вчителі, медики і науковці отримали заробітну плату на рівні середньої в промисловості. Проте одна річ - затвердити, а друга -виконати. І зараз треба не порушувати знову це питання, а закрутити економіку, знайти кошти і забезпечити виконання того, що вже вирішено. І про це потрібно поінформувати всіх.

 

Дякую.

 

18

 

ГОЛОВА. Андрію Васильовичу, зачекайте секунду. Треба ж якусь постанову прийняти. 6 пропозиція доручити депутатам Печерову, Білоблоцькому, Мельнику Анатолію Максимовичу, Ігнатенку, від уряду - Шпеку, П'ятаченку, від Національного банку - Ющенку підготувати проект постанови Верховної Ради з обговорюваного питання.

 

ПЕЧЕРОВ А.В. Іване Степановичу, дозвольте висловитись. Ви пам’ятаєте, коли у грудні вносилась така пропозиція, я не погоджувався, що Верховна Рада повинна нав’язувати окремі елементи дій урядові. От і зараз... Мельничук правий зі свого боку, Мельник - зі свого, всі, хто тут виступав, праві з одного боку - того, яким вони відчувають ту чи іншу проблему, особливо коли до них звертаються люди. Однак треба побути в шкурі Кабінету міністрів і спробувати зв’язати все докупи. Великого розуму не треба, щоб сказати: зніміть податок на добавлену вартість. А куди пенсіонерів подіти? Де взяти кошти для них? Тільки у працюючих. А для цього їм, тим, хто працює, потрібно створити умови.

 

Іване Степановичу, що, ми зараз будемо з Рябченком, з Мельником знов обговорювати ці пропозиції, знову щось рекомендувати? Треба порекомендувати на посаду Прем’єр-міністра неординарну людину, яка взяла б на себе керівництво у цей перехідний період, - незалежну, чесну, дати їй можливість сформувати команду, яка працювала б. А то ми доведемо...

 

ГОЛОВА. Дякую. Слово надається народному депутату Зінченку. За ним виступатиме депутат Хижняк.

 

19

 

ЗІНЧЕНКО А.Л., голова Ради у справах релігії при Кабінеті міністрів України /Замостянський виборчий округ, Вінницька область/. Шановні народні депутати! Я завжди з великою повагою ставився до представників двох, по суті, найбільших груп у нашому парламенті, груп господарів - промисловців і організаторів сільськогосподарського виробництва. Здавалося б, кожен із них керує великим підприємством, добре знав економічні механізми і вносить цікаві пропозиції. Але чомусь у підсумку в суспільстві немає економічної гармонії і все йде в розлад. Я думаю, що це велика проблема суспільного характеру. І ми зможемо такі проблеми розв’язувати тоді, коли будемо дбати про людей.

 

Як представник Комісії з питань народної освіти і науки я хотів би нагадати про ці питання ще раз, оскільки вони досі не вирішуються. Отже, хто буде навчати дітей і онуків нинішніх народних депутатів, якщо держава фактично так довго недоплачує учителеві, викладачеві вузу» якщо студентам не платять навіть невеликої стипендії? Піде така сірятина в абітурієнти, що будемо десятиліттями потім за це розплачуватися. Хто буде за таких умов завтрашнім науковцем чи викладачем вищої школи? Я все-таки думаю, що механізм виконання статті 52 відомого закону має діяти. ми мусимо повернутися обличчям і до викладача школи, і до викладача вищого навчального закладу.

 

Думаю, що нам треба подумати і про загальні принципи захисту працівників освіти, ми зобов’язані дати працівникам освіти соціальну перспективу. Зокрема, поставитися уважніше до проблеми реалізації засад приватизації щодо працівників

 

20

 

освіти і загалом бюджетників. Скажіть мені, хто серйозно, і в тому числі в міністерських, профспілкових колах, подбав про те, щоб вирішити питання щодо реалізації приватизаційного сертифіката працівників освіти? В якій формі міністерство стимулювало формування освітянських товариств споживачів? Питання тут можна поставити і ширше: наприклад, де розмістити свої приватизаційні сертифікати мешканцям Вінниччини, якщо загальна вартість основних засобів виробництва, які підлягають приватизації на Вінниччини менша, ніж сума приватизаційних сертифікатів? Але ж зрозуміло, що в Україні є регіони, де співвідношення зовсім протилежне... Ось, очевидно, у вирішенні якого завдання нам і треба серйозно шукати економічні важелі взаємозв’язків, бо ще й досі ми чуємо такий архаїчний плач "о разорванных связях".

 

Разом з тим міністерству освіти, напевно, треба було б подумати відносно економії у своїх структурах. От візьмемо, наприклад, оті два підручники з політології, які були видані у Харкові і про які розповідала "Молодь України". Не секрет, вони замішані на позаторішньому дранті. Але ж видання їх коштувало сотні мільйонів карбованців! За ті сотні мільйонів можна було б видати справді цінні підручники.

 

Отже, думаю, що при всіх тих позитивних зрушеннях, які все-таки в економіці намітилися, і видно їх, нам ще треба наво-

 

21

 

дити і наводити лад у питаннях інвентаризації виробництва. Ось, скажімо, у Вінниці в картографічна фабрика, яка може друкувати і вже друкує прекрасні географічні та історичні карти українською мовою, може друкувати навчальні посібники, атласи. І все це можна було б, зокрема атласи, продавати, і не тільки в Україні, а й за її межами, заробляючи на цьому кошти для освіти. Але ж можливості цієї фабрики досі не реалізовані. Хоча тут можна було б випускати і акції, Я інші документи такого типу. Думаю, такі замовлення цій фабриці могли б надходити і з міністерства сільського господарства, і з військового та інших відомств.

 

Гадаю, що комплексне врахування цих проблем посильне урядові.

 

Я хочу сказати ще, що, на превеликий жаль, минулого року пропав урожай яблук у тих господарствах, які мають...

 

22

 

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Хижняку. За ним буде виступати депутат Грицай.

 

ХИЖНЯК В.М., голова Немирівської районної Ради народних депутатів /Немирівський виборчий округ, Вінницька область/. Шановний Іване Степановичу! Шановні депутати! Чи не пуста і не марна сьогоднішня наша розмова? Хочу, щоб мене правильно зрозуміли всі, хто дивиться і слухає нас сьогодні. У своєму виступі: я висловлю особисту точку зору на політичну, економічну обстановку в країні і те, який бачу вихід із цього становища.

 

Прошу мене правильно зрозуміти, передвиборні очки мені не потрібні, своєї кандидатури на виборах у народні депутати України я не висував, хоча така можливість була. Але як нинішньому депутату і просто як людині мені не байдужа доля нашої України, її доброго, мудрого, працелюбного народу, і тільки цим я керуюсь.

 

Поширення засобами масової інформації чуток про те, що наш президент, Леонід Макарович, не буде балотуватися на посаду Президента на наступних виборах, ще раз переконало мене в тому, що у нас криза не тільки в економіці, а перш за все - криза влади. Лозунг "Рятуйся, хто як може" - в дії. Особливо активно беруть його на озброєння представники виконавчих структур влади, які повинні вирішувати сьогодні долю України, пропонувати шляхи виходу з кризи. Замість того щоб у цей важкий період конкретно розв’язувати питання виходу з кризи, хоча б трохи поліпшити життя наших людей, вони ки-

 

23

 

нулись у вир виборчої кампанії здобувати депутатські мандати. Хто ж буде працювати цих 2-3 місяці, а можливо, й більше?

 

Ось вам конкретний приклад. На одному із засідань Верховної Ради слухалося питання про акціонерну компанію "Бласко". Найвищим законодавчим органом прийнято рішення, висловлено недовіру міністру транспорту Климпушу. І яка, ви думаєте, реакція? Ви думаєте, після цього справи на транспорті поліпшилися чи міністр взявся за діло? Ні. А може, його хтось спитав за стан справ? Ні.

 

Ось розпорядження Президента України Щодо міністра транспорту України:

 

І. Звільнити Климпуша Ореста Дмитровича від обов’язків міністра транспорту України на час виборчої кампанії на його прохання як кандидата в народні депутати.

 

2. Виконання обов'язків міністра покласти на Железняка Леоніда Леонідовича, першого заступника.

 

Хіба це вирішення питань? Може, ще раз запитую, поліпшилася робота автотранспорту чи автобуси в село пішли? Ні. От вам і ставлення до справи.

 

Під час розгляду питання про "Бласко" я не був на засіданні і спостерігав, так би мовити, збоку за реакцією людей на наше рішення. Повинен вам сказати, що реакція була добра. Люди говорили, що Верховна Рада прийняла дійсно конкретне рішення. Але яка ціна цьому рішенню?

 

Як людина я можу зрозуміти, що змусило Леоніда Макаровича /якщо це не вигадка засобів масової інформації/ піти на такий крок, - повний розвал економіки, фінансово-бюджетної системи, складна внутрішня і міжнародна політична обстановка, невизначеність майбутнього. І все-таки у важкій нинішній об-

 

24

 

становці, у час, коли триває підготовка до виборів народних депутатів України, коли немає Прем’єр-міністра, коли Україна і народ покинуті практично напризволяще, таких заяв не повинно бути. А якщо це чутки, то має бути спростування Президента.

 

Така заява допустима тільки після обрання Верховної Ради, сформування уряду та призначення Прем’єр-міністра.

 

Я розумію, що, можливо, такі слова Леонідом Макаровичем і могли бути сказані. Йому сьогодні немає на кого спертися, і нікому його підтримати. Тому що ті, хто привів Леоніда Макаровича до влади, не стали його однодумцями. Не проводилася політика більшості населення, яке його підтримувало, а за основу в політиці, економіці взята на озброєння програма меншості і тих політичних сил, котрі вели наполегливу боротьбу проти нього. Виконується програма, яка деякою мірою нав'язується нам із-за кордону. До добра це не приведе. Ще раз повторюю, багата і сильна Україна за кордоном нікому не потрібна,

 

Виходячи із сказаного і керуючись інтересами країни і народу, необхідно зробити таке,

 

Перше. Вирішити питання про призначення Прем’єр-міністра і на цей період надати йому найширші повноваження. Він повинен визначитись, чи відповідав своїй посаді кожен віце-прем’єр і міністр. Якщо ці люди будуть добре працювати, то їх підтримає і наступна Верховна Рада.

 

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Грицаю. За ним виступатиме ... Ви домовилися з депутатом Шинкаруком, чи він наполягає? За ним виступатиме депутат Борейко.

 

25

 

ГРИЦАЙ І.Т., голова Миколаївської обласної Ради народних депутатів /Миколаївський виборчий округ, Миколаївська область/. Уважаемые Иван Степанович, члены правительства, коллеги! Я бы оценил сегодняшние доклады как успокаивающие и не вызывающие доверия. Для такого вывода есть масса поводов. Никто не драматизирует ситуацию и не нагнетает страсти, но экономика в состоянии краха. Не случайно Ефим Леонидович как хитрый человек не назвал цифры спада, не сообщил, что в Украине в январе остановилось 300 предприятий / в том числе, кстати, и 19 наших/. Цифры эти есть только в материалах, которые нам раздали. Обстановка сверхсерьезная, и людям трудно объяснить, почему все это происходит в Украине. Никто из государственных мужей ничего людям не объясняет. Посмотришь телевидение - там все в порядке. Это ли не составные обмана и следствие проводимой политики?

 

Хотел бы сказать, что просматривается стремление перенести ответственность на местные органы власти. Вы оставляете нас один на один с людьми. Мы же не вкладываемся в рамки бюджета, который получили. Понятно, что нормативы нам не подходят. Сообщили, что вчера Донецкий областной Совет их не принял. Выступал тут депутат Боделан... Мы с представителем Президента отправили в высшие инстанции письма. Ноль внимания.

 

Андрей Васильевич Печеров, если я ошибаюсь, поправьте меня, но мы тогда проголосовали тут за бюджет, где было заложено 2 триллиона карбованцев на выполнение Закона о статусе ветеранов войны, гарантии их социальной защиты. Что мы имеем, когда получили? Нате вам, хлопцы, на местный бюджет и решайте эти проблемы.

 

26

 

Думаю, не случайно областной и Николаевский городской Советы /это впервые в нашей практике/ рассмотрели на сессии эти проблемы критического состояния экономики и в рамках своей компетенции приняли решение. И по банкам приняли решение. Вы думаете, что люди выдержат, по два-три месяца не получая зарплату?

 

И не надо, товарищ Ющенко, приводить пример о лионских ткачах! Там же люди не понимали. А у нас люди знают, кого спросить, кто и какую ответственность должен понести. Вы бы лучше с этой трибуны объяснили, почему от открытия кредитных линий до получения кредитов проходят не недели, а месяца. Почему коммерческие банки дерут три шкуры - пятьсот и более процентов? И получают миллиардные доходы. И не стыдно ли говорить сегодня о шести миллионах зарплаты, когда у крестьянина с трудом набирается двести тысяч, а у работника народного образования - чуть больше трехсот тысяч?

 

Что же было решено на сессии областного и городского Советов, чтобы не возникало кривотолков? Три пункта по банковским делам. На территории Николаевской области для предприятий, учреждений, организаций всех форм собственности и хозяйствования установить для учреждений банков обязательный порядок расчетов и первоочередность платежей. Да, повернули деньги в первую очередь на заработную плату, а потом - на все остальное. И не вижу тут никакого криминала. Остальные пункты в какой-то степени позволяют в отдельных случаях даже на рекомендательной основе решать эти вопросы. Жизнь заставила нас перейти к самоспасению и по другим делам. И думаю, что не следует угрожать нам здесь прокурором... Потому что вы заставляете нас найти норму закона и подать Жалобу в Верховный Суд, в том числе и

 

27

 

на действия правительства, Национального банка, если ущемляются интересы местного населения, и до принятия решения Верховным Судом приостанавливать эти действия. Это ведь тоже будет законно. Но зачем толкать нас на этот шаг?

 

 

Кстати, Иван Степанович, я вам за неделю до сессии звонил. Василий Васильевич при мне просил, чтобы кто-то из Национального банка приехал на сессию. Вместе с представителем Президента мы отправили в Кабинет Министров телефонограмму. И на все это - ноль внимания. Никто не позвонил, никто не рассказал, что и как оно будет. Зачем вы играете с регионами? Это же бесследно не пройдет. На сессии принято заявление, дана в нем оценка Президенту Украины, который утратил доверие населения и не в состоянии осуществлять руководство исполнительной властью; Верховному Совету, который принимает в преддверии досрочных выборов непродуманные решения; Кабинету Министров, который не в состоянии руководить хозяйством страны.

 

У меня есть предложения, которые состоят из 11 пунктов. Я прошу их считать официальным предложением к постановлению Верховного Совета.

 

ГОЛОВА. Ваш час закінчився.

 

ГРИЦАЙ І.Т. Тут и взаиморасчеты, и долги сельхозтоваропроизводителей... Мы предлагаем открыть кредитные линии, изменить валютное регулирование, осуществить реформу налоговой политики, устранить таможенные барьеры, решить вопрос приобретения топлива для атомных станций, в государственном бюджете возвратиться к нормативам 1993 года, отменить постановление Кабинета Министров об уплате предприятиями за газ в валюте, при-

 

28

 

ступить к решению вопроса о вхождении в зону... И вот еще такая формулировка /я заканчиваю/: если в течение 10 дней не будут рассмотрены эти вопросы, то на местах вынуждены будут создавать советы регионов Украины.

 

Думаю, что сегодняшнее обсуждение и решение не позволит нам ввести эту норму. Но если то, о чем сказано выше, не будет выполняться, то от этого мы не уйдем.

 

ГОЛОВА. Іване Трохимовичу, у вас є Рада, а по-російському - це "Совет". Для чого ж його створювати? Він же у вас є. Треба тільки працювати. Ну з Херсона до вас приїдуть, наведуть порядок.

 

Слово надається народному депутату Борейку. За ним буде виступати депутат Шинкарук.

 

БОРЕЙКО М.С., голова Коростишівської районної Ради народних депутатів /Коростишівський виборчий округ, Житомирська область/. Шановний Іване Степановичу! Шановні колеги! Обговорення сьогодні такого Питання, безумовно, викликане тим, що, дійсно, економіка України розпадається. Якщо не вжити радикальних заходів, то буде крах. Мене, як і багатьох колег, дивує позиція Президента, який, якщо вірити засобам західної інформації /бо для наших засобів інформації він чомусь не дав інтерв’ю/, іде начебто в повну відставку. Глави уряду немає. Я підтримую пропозицію Андрія Васильовича Печерова і багатьох депутатів про те, що нам сьогодні необхідно одним із перших прийняти рішення про главу уряду. Я часто спілкувався з Юхимом Леонідовичем Звягільським, бував на прийомах. Це ділова, працездатна

 

29

 

людина, як кажуть, шахтарського гарту, яка може вирішувати питання. Можливо, не все виходить. То чому б не бути в нас сьогодні міцній виконавчій владі? Чому б уряду не вжити, врешті-решт, хоча б деяких заходів для стабілізації виробництва?

 

Усім зрозуміло, що виною Всьому є недосконала кредитно-фінансово-банківська система. На мою думку, щоб було конкретніше, необхідно все-таки провести взаєморозрахунки. З ким не розмовляєш на місцях, кожен з виробників розказує, що в нього позитивне сальдо. І один з одним не може розрахуватися. Необхідно, щоб Національний банк дав безінфляційні кредити. Продумати тут механізм. Гадаю, що Національному банку необхідно встановити суворий контроль за діяльністю комерційних банків, не обмежуючи їх самостійності. Але ж треба припинити ту вакханалію, яка є. Після цього зможе запрацювати весь народногосподарський комплекс. Підуть кошти до бюджету, будуть профінансовані всі соціальні програми, У тому числі Й чорнобильська, про яку ми кожен день говори о, і освіта, і охорона здоров’я, і військова служба, і транспортне сполучення, де також є немало проблем, і запрацює Закон про пріоритетний розвиток села. Ми неодноразово вели розмову про паритет цін між продукцією промисловості й сільгосппродукцією. Скільки вже ми будемо підвищувати ціни, а потім думати про підвищення заробітної плати? Невже в нашому уряді не можуть цього зрозуміти? Час уже зрозуміти.

 

Ми сьогодні так загнали товаровиробника, передусім на селі! А не буде села - не буде й держави Україна. Невже це не зрозуміло? Ви зрозумійте, в якій ситуації опинилися сьогодні наші колгоспи, радгоспи та й інші товаровиробники. Вони йдуть на скорочення виробництва льонопродукції, хмелю, молока, картоплі.

 

30

 

До чого ми дійдемо? У Росії виділяються такі дотації, що сьогодні нашу льонопродукцію не купляють. Там вона набагато дешевша.

 

Час зрозуміти, що самоізоляція - це шлях у нікуди. З нашою продукцією і на Заході, і на Сході поки що робити нічого. І нічого тут кричати про якісь імперські замашки і так далі. Не можна різати по живому, люди добрі!

 

Виборці весь час висловлюють справедливі нарікання: пенсії не виплачуються, зарплата затримується, а офіси, особливо в столиці, швидкими темпами ростуть, іномарки купуються, велетенські будинки будуються в містах. І буцімто все нормально. Невже не можна знайти вихід з кризи?.. У нас дійсно бідні фінанси. Отже, треба переглянути і скоротити якісь витрати і спрямувати кошти на соціальний захист населення.

 

Україна сьогодні розграбовується, це всі добре знають. Вона розграбовується пропорційно прогресії присвоєння звань тим, хто повинен боротися з мафією, корупцією, з організованою злочинністю. Необхідно нарешті звернути на це увагу.

 

31

 

Андрію Васильовичу, я у вашій комісії і теж стою на цих позиціях, але зміна податкової політики вкрай потрібна, бо ця політика сьогодні загнала в глухий кут товаровиробника. Тут наводився аргумент, що необхідні будуть пенсії, і нас запитають, звідки їх завтра взяти. А звідки візьмемо, коли взагалі все зупиниться?

 

Треба бути більш гнучкими. Ми повинні все-таки дати свободу товаровиробникам. Я згадую слова Вацлава Клауса в Чехії: ніяких квот, ніяких ліцензій, суворий митний контроль. Ось що дасть можливість запрацювати всім нашим товаровиробникам.

 

Через деякий час після стабілізації виробництва необхідно все-таки /скільки будемо про це говорити/ ввести свою, грошову одиницю. І, безумовно, провести грошову реформу. Досить уже з цими мільйонами носитися.

 

Люди на місцях втомилися слухати чергові національні програми уряду по виведенню економіки з кризи. Вони хочуть нормально жити, нормально харчуватися, одягатися, відправляти дітей до школи не голодними, хочуть і культурно відпочивати. Вони чекають тієї індексації, про яку десятки разів говорилося, чекають і отоварення лотерей колишнього Союзу, бо багато повкладали гроші. Але всі мовчать, немовби нічого й не було.

 

Треба діяти, діяти рішуче і нам, і уряду. Вірити сьогодні можна лише кваліфікованим, компетентним політикам, а не тим, хто займається політичного тріскотнею, знову рвонувшись в округи, тільки тепер вже з міста у село. Он місця київської депутації. Покажіть - хоч один е? Немає, усі в селі, обіцяють... Ні, є один, депутат Гнаткевич, пробачте...

 

32

 

ГОЛОВА. Це він виступати хоче, то й сидить.

 

БОРЕЙКО М.С. І це для того, щоб знову вже вкотре ввести в оману людей. Повезли туди дотації, повезли різну гуманітарну допомогу тощо. Тому я хочу звернутися до людей: шановні виборці, не вірте їм! Це перевертні, які заради свого благополуччя кинуть вас у прірву зубожіння.

 

Дякую.

 

ГОЛОВА. Я прошу тільки не використовувати трибуну для передвиборної агітації. До виборців хоч не звертайтеся. Бо тоді не можна буде відкрити сесію, скажуть, що порушуємо Закон про вибори.

 

Слово надається народному депутату Шинкаруку. За ним виступатиме депутат Островський.

 

ШИНКАРУК В.М., член Комісії Верховної Ради України з питань відродження та соціального розвитку села /Доманінський виборчий округ, Миколаївська область/. Шановні народні депутати, шановний Іване Степановичу, члени уряду! Слухаю я сьогодні, вкотре вже на цю тему, виступи ! депутатів, і членів уряду, та й хочеться запитати /знову ж таки не вперше/: а чи є у нас вчені, теоретики або практики, які б запропонували концепцію виходу України з кризи?

 

Взагалі-то, куди не глянь - і в нашому залі, і по всьому Києву, з ким не зустрінься - той академік, той професор чи член-кореспондент, той кандидат наук... Дуже багато вчених, а

 

33

 

порекомендувати, як вивести Україну із цього стану, нікому. Ви подивіться, скільки є радників у Президента, консультантів світового рівня - у Верховній Раді і в уряді! І весь час вони щось радять нам і нашим керівним особам. То давайте нарешті запитаємо, а які ж то поради, якщо весь час у нас і економіка валиться, і знижується життєвий рівень нашого народу. То, може, краще було б проаналізувати ті поради й відмовитися від такої допомоги?

 

Час надзвичайно важкий сьогодні. І держава, ми вже бачимо це з бюджету на 1994 рік, не може забезпечити пропорційного і нормального розвитку всіх галузей економіки. Нагадаю, що в періоди кризових ситуацій інші країни визначали пріоритетні, найважливіші галузі для суспільства, для економіки. І, підтримуючи їх, виходили з такої кризи.

 

Особисто я вважаю, і глибоко в цьому переконаний, що найважливішими галузями для нашого суспільства є сільськогосподарське виробництво і переробка його продукції, а також енергетика. Тож, мабуть, уряду в цей критичний час треба взяти курс на підтримання цих галузей як найбільш життєво важливих для всього народу, а потім сприяти розвитку інших галузей. Тобто дбати про найперші життєві потреби народу. Інші галузі економіки повинні забезпечувати насамперед потреби сільськогосподарського виробництва, а далі розвиватися й самі. Має рацію депутат Борейко: тільки якщо ми всі зрозуміємо, що відродження села - це поліпшення добробуту нашого народу і збереження держави, то зможемо далі розвиватися.

 

Скільки можна миритися з тим, що наші віддалені села не мають навіть телефонного зв’язку, не кажучи вже про будівництво

 

34

 

шляхів, будівництво газопроводів? Навіть телефонного зв’язку! Ну як жити людям зараз у такому селі? Уявіть собі, що це ви там живете. Чи можна так жити? Дуже багато таких проблем. Гадаю, що це все розуміє уряд, але все-таки наголошую: для того щоб економіка запрацювала і щоб люди повірили в майбутнє, нам потрібен уряд довіри.

 

Проте яка може бути довіра нині, коли навіть у нашій області до цього часу людям не віддані оті "Таврії" /наші ж, не закордонні машини/ за зерно, за здану продукцію. А скільки вже місяців минуло. Ну чому б не віддати? Хоча б у цьому питанні якась бодай невелика була довіра до уряду.

 

Якщо і приймати сьогодні постанову, то дуже коротку: взяти до відома повідомлення уряду й відзначити, що уряд не виконує ним же запропонованих заходів щодо виходу нашої держави з кризи.

 

Дякую за увагу.

 

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Островському. За ним виступатиме депутат Дудченко.

 

ОСТРОВСЬКИЙ З.В., директор Авдіївського коксохімічного заводу /Ясинуватський виборчий округ, Донецька область/. Шановні народні депутати, шановний Іване Степановичу, шановні члени уряду! Скажу, що доповідь, яку ми сьогодні послухали, практично не дала відповідей на питання, які нині хвилюють усі регіони.

 

35

 

Ви знаете, що зараз неможливо з’являтися в округах і в трудових колективах, тому що вое практично зупинено. Я, Іване Степановичу, думаю, що сьогодні, дійсно, настав вирішальний час. Ви знаєте, як довго наш народ виборював незалежність. Вона прийшла, будемо казати, сама до нас. Збулися споконвічна мрія наших дідів, прадідів, і ми стали незалежними. То невже нині в нашій державі, в нашій Верховній Раді не знайдеться людей, які б зуміли зберегти цю незалежність, не віддали II добровільної! Адже люди, які живуть у нашій державі, не підтримують цю державу, просто не хочуть жити в такій державі. Яку сторону нашого життя не взяти, скрізь розвал. Дитячі садки закриваються, міські ЛГУ закриваються. Із села в місто неможливо приїхати, Іване Степановичу. Квиток до Донецька із села коштує 16 тисяч. А колгоспник одержує 170 тисяч заробітної плати.

 

Не йдуть платежі зовсім. Я от дивлюся на членів уряду, на наших міністрів і думаю: ну як можна було зробити оцей залік між шахтарями і металургами, обходячи важливі ланки мідного ланцюга? Треба ж було розрахуватися всім структурам, які обслуговують і коксохіміків, і металургів, і шахтарів, і залізничників, і енергетиків. Це к усе - відрахування в бюджеті Невже цього товариш П’ятаченко не розуміє? Виступає на прес-конференції і каже, що вони таку добру справу зробили - провели залік!

 

Нині стало зовсім неможливо працювати. Вже дійшло до того, що кажуть сдавайте закривати лікарні, давайте закривати школи, давайте закривати дитячі садки, давайте закривати підприємства. Ну як таке можна взагалі говорити?! Я не розумію...

 

36

 

Ви знаете, Іване Степановичу, у мене таке враження, що сьогодні люди, які сидять в уряді, не знають призначення уряду взагалі. Вот навіть не знають, що таке влада, для чого існує ця влада, і це ж найголовніше, що вони повинні знати. То, може, організуйте для них якийсь лікнеп чи що? Візьміть почитайте їй Горького, почитайте Блока, почитайте Томаса Гобса. Вони к написали такі чудові праці, де розповіли про все це. У нас колись забороняли декого з них читати.

 

Отже, нехай члени уряд? самі собі дадуть відповідь на запитання: для того взагалі існує влада у нас? Адже вона перш за все повинна працювати на людей і захищати людей. Ось для чого вона повинна існувати. Хіба можна слухати нашого міністра економіки, який говорить, що треба всіх звільнити, всіх зробити безробітними? Хіба можна слухати цих учених, які кажуть, що ми повинні взяти і перебудувати вою нашу економіку? Скільки років для цього потрібно? Все життя наші батьки, наші діди будували, будували, будували. Збудували економіку. А тепер прийшли нові лідери і кажуть, що не таку економіку збудували, треба будувати якусь нову.

 

З чим ви вийдете завтра на міжнародний ринок, дорогі товариші котрі це пропонують? Що ви запропонуєте світовому співтовариству? Що винесете на цей ринок, якщо пропонується нам усе перебудувати? Ви що, хочете забрати кошти і знову зробити нас жебраками?!

 

Іване Степановичу, я вважаю, що сьогодні національна безпека держави - це головне. Головне питання: чи буде держава Україна, чи не буде. І тому я звертаюся до кожного українця, який нині перебуває на вершині влади... /Дзвінок Голови/. /Ви не дзвоніть, бо час у мене ще є/.

 

37

 

Я звертаюся також до українця Леоніда Макаровича Кравчука, до всіх міністрів, які також здавалося б, є українцями. Розумієте, ви повинні вболівати за нашу Україну, повинні докласти всіх зусиль, щоб була держава наша, Україна, збережена.

 

Іване Степановичу, досить тут сидіти, беріть у свої руки уряд і рятуйте Україну. Дякую за увагу.

 

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Дудченку. А потім будемо радитись.

 

П’ЯТАЧЕНКО Г.О., міністр фінансів України. Іване Степановичу, перепрошую, я хочу дати довідку. Ніде на прес-конференції я такого не говорив, і заліком Мінфін Не займається. Дякую.

 

ДУДЧЕНКО В.І., голова ради Федерації профспілок Одеської області /Біляївський виборчий округ, Одеська області/. Уважаемый Иван Степанович! Уважаемые депутаты! Значительная часть поручений, которая вытекает из постановления Верховного Совета Украины, во многом совпадает с требованиями профсоюзов, изложенными в их протесте от 7 декабря прошлого года. Эти вопросы всесторонне рассматривались на заседании перзидиума Федерации профсоюзов Украины, а там было прямо отмечено, что не Верховный Совет в первую очередь несет ответственность за сложившуюся критическую ситуация в Украине, а органы исполнительной власти во главе с Президентом.

На этом же заседании были поставлены следующие вопросы. Я вношу их на ваше рассмотрение как предложения.

 

Первое. До настоящего времени не розработан механизм адресной помощи малообеспеченным гражданам, действие которого

 

38

 

распространялось бы не только на нетрудоспособных, но и на всех граждан, которые находятся за чертой бедности. Отмечу, что этот срок был правительству установлен - до 1 ноября прошлого года.

 

Второе. Не сделан прогноз роста цен на текущий год с определением причин этого роста. Поэтому предлагается его сделать.

 

Третье. Разработать программу структурной перестройки народного хозяйства України,

 

Четвертое. Правительство также официально не внесло проекты таких законодательных актов: о проведении индексации доходов населения: о возмещении ущерба гражданам от обесценивания вкладов в Сбербанках, об оплате труда; о черте малообеспеченности. Предлагаю это дело ускорить.

 

В январе-феврале текущего года вследствие малодушной позиции /иначе не назовешь/ правления Национального банка обострилась проблема взаимоплатежей между производителями, что потянуло за собой задержку в выплате зарплат, пенсий, выплат по социальным гарантиям. По городу Одессе и области труженики десятков предприятии, а их тысячи, сотни тысяч, по 2-3 месяца уже не получают заработную плату.

 

Взаимный долг производителей Украины составляет более 800 триллионов карбованцев и продолжает расти. Это, в свою очередь блокирует реализацию готовой продукции, формирование прибыли и оборотных средств субъектов хозяйствования. Меры, предпринятые Национальным банком, не изменили положение к лучшему. В итоге объем промышленного производства в январе текущего года снизился по сравнению с прошлым годом более чем на треть. Десятки предприятий Одессы простаивают, сотни тысяч человек находятся в отпусках или так называемых скрытых отпусках. И виновный в этом все сходит с рук.

 

39

 

Опять замаячил тот же вопрос, что я в декабре: нужно повышать уровень минимальной зарплаты. Да, Иван Степанович. Вы неоднократно критиковали профсоюзы, что мы ставам вопрос о повышении уровня минимальной зарплаты. Я разделяю вашу позицию» Но что делать в денном случае, если стоимость жизни возросла в десятки раз? Учитывая это, а также целый, ряд других замечаний по проекту этого документа, федерация профсоюзов Украины подготовила собственный вариант проекта Закона Украины о черте малообеспеченности и передала его на ваше выя. Просим поддержать этот проект закона.

 

Спасибо.

 

ГОЛОВА. Шановні народні депутати! У списку ще 56 чоловік. Як ви пам’ятаєте, вчора під час обговорення орієнтовного порядку розгляду питань ряд депутатів критикували Голову і вимагали, щоб щосереди обов'язково проводилося "Різне", Мені здається /і така записка в, не буду називати прізвища/, що сьогоднішнє обговорення - це "Різне". Тому ми можемо продовжити обговорення і вважати, що провали "Різне". Але крім цих 56 ще 5 депутатів записалися на виступи в "Різному". Тоді треба, може, розбити список виступаючих із основного питання тими, хто записався на "Різне". Тобто треба це вирішити. У описку ще 56 прізвищ. Крім того, вчорашня пропозиція... Я її не ставив на голосування, тому що не знав, як буде сьогодні...

 

Є компромісний варіант. Можна надати слово тим, хто наполягає, час у нас ще є, і тим п’ятьом, які записалися на виступи в "Різному". Тож прошу надати мені можливість чер-

 

40

 

гувати. А якщо не згодні, тоді продовжуємо обговорення. Хто за те, щоб припинити на цьому обговорення, прошу голосувати.

 

"За" - 96. Не приймається. Отже, продовжуємо обговорення.

 

Слово надається народному депутату Степенку. За ним виступатиме депутат Юхновський, Депутату Бичкову теж надамо. Записка є, я лише шукаю, хто б поступився чергою.

 

СТЕПЕНЮ В.І., голова підкомісії Комісії Верховної Ради України з питань агропромислового комплексу /Полтавський виборчий округ, Полтавська область/. Шановні депутати! Шановний Голово! Знаєте, сьогодні якось і не хочеться виступати, і хочеться криком кричати. /Шум у залі/. Прошу мого вічного опонента Гудиму не шуміти, тому що надзвичайно важливе питання ми розглядаємо.

 

Насамперед хочу сказати про дієвість наших законів. Хто буде виконувати ту постанову, яку ми сьогодні приймемо? Я уважно слухав виступи. Всі скаржаться, що немає грошей, критикують бюджет. Як ви знаєте, бюджет складається із двох частин - доходної і видаткової. І якщо ми не матимемо коштів, щоб їх потім витрачати, то скажіть мені, що це буде за бюджет?

 

Нами тоді були внесені конкретні пропозиції: і щодо Національної гвардії, і щодо органів управління. Іване Степановичу, я тоді вносив письмову пропозицію зафіксувати витрати на управління. Ніхто нічого не зробив, я на місцях спеціально цим питанням цікавився.

 

Наступне зауваження стосується сільського господарства. 19 листопада ми прийняли постанову. В ній говорилося:

 

41

 

розрахуватися з урахуванням інфляції. Селяни зраділи, що тепер уже справа зрушить з мертвої точки. І що ж зроблено? Нічого. А ми скасували цю постанову? Ці, не скасували, вона і сьогодні діє. Але як діє? Вона просто є. Але вона не діє і діяти не буде.

 

І ще одне, Ми говоримо про ліцензії. Я не знаю, в залі зараз немає голови правління Національного банку, немає Звягільського. /Шум у залі/.

 

Юхиме Леонідовичу, я до вас звертаюся. Це ж залежить уже не від Верховної Ради, навіщо ж її лаяти?

 

Ліцензія. Якщо виконав держзамовлення - береш в області, якщо не виконав - береш у районі. Ну де тут логіка? Давайте ж усе-таки щось робити!

 

Тепер про те, що не дає жити. Вимагають щодня здавати виручку в банк. Задушили ці колгоспи зовсім, грошей не перераховують, щовечора треба брати машину і везти в банк за 50 кілометрів 200 тисяч карбованців... Юхиме Леонідовичу, невже не можна порадитися, взяти двох, трьох голів колгоспів, трьох бухгалтерів і вирішити врешті-решт це питання?

 

І останнє. Кабінет Міністрів вирішив, що нафтопродукти і матеріально-технічні ресурси поставлятимуться за контрактом за виконання держзамовлення. Але ж цього ніхто не дотримується. Хто як хоче, так і відпускає, хто як хоче, так і продає.

 

Думаю, нам треба підтримати тих, хто сьогодні виступав. І шановний Іване Степановичу, доти, поки не буде кому виконувати цих постанов і законів, поки не буде контролю, нам сьогодні просто не потрібно нічого приймати.

 

Дякую.

 

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Юхновському, За ним виступатиме депутат Бичков.

 

42

 

ЮХНОВСЬКИЙ І.Р., співголова Українське-Польської комісії з питань співробітництва у сфері науки і технології /Личаківський виборчий округ, Львівська область/. Вельмишановні Іване Степановичу, Юхиме Леонідовичу! Шановні депутати! Голова Національного банку доповідав про 20 трильйонів обігових коштів і про півтора трильйона карбованців наявної грошової маси. Така доповідь голови Національного банку повинна друкуватись і роздаватись депутатам перед її виголошенням, бо вона складна і вимагає вивчення. Разом з тим, виходячи із загальних правил економіки, ми дуже елементарно розглядаємо інфляцію. За загальними правилами, раз є інфляція, значить грошей більше, ніж товарів. Як не дивно, але інфляція у нас виникає від недостатньої кількості грошей, украй низької заробітної плати і майже повної відсутності ділової активності населення. Що пропонується?

 

Перше. Нормалізація цін і зарплат. Спершу про ціни. За вихідний рівень цін слід взяти ціни на найбільш важливі статті нашого експорту. Це - сталь, труби і зерно. Тут я згоден з депутатом Маякіним. Ці продукти за виконаними розрахунками затрат у світових цінах є рентабельними. І від цієї продукції слід іти вгору до машин і вниз до сировини й енергетики за світовими пропорціями. І так скласти розрахунки у бюджеті.

 

Друге. Відносно зарплат. Необхідно провести інвентаризацію всієї продукції держави у світових цінах. Це мали зробити і можуть зробити міністерства. Перевести одержану суму з доларів у карбованці за курсом 1 до 12 тисяч, або 1 до 30 тисяч і порівняти наявну масу товарів з наявною масою грошей. Тоді буде зрозуміло, чи мало є грошей, чи забагато.

 

43

 

Третє. Нормалізація торгівлі. Вести торгівлю з касовими апаратами. Подивіться, як у нас ведеться торгівля на вулицях! Скільки є абсолютно не контрольованих спекулянтів! Урешті-решт, ми прийняли Закон про захист прав споживача. Але як цей закон виконувати? Ці правила про захист прав споживача мають відображатися якраз у чеках касових апаратів.

 

Четверте. Введення натурального податку на землю. Розрахунки закінчуються, і пропозиції будуть внесені на розгляд уряду і парламенту. Відомо, що держава поділена на 216 агрогруп. Для кожної групи відомий бал переробної урожайності, яка майже вдвічі менша реальної урожайності. Третину переробної урожайності становить натуральний податок. Нічого більше село не платить. У результаті держава одержує до 15 мільйонів тонн умовного зерна, що дає ? мільярди доларів конвертованого капіталу, або від 25 до 40 трильйонів карбованців. І ці гроші можуть бути направлені на збільшення заробітної плати й інвестицій. Цей процес не може привести до зростання курсу долара. Практично за рік держава виходить з кризового стану. Поряд з цим на підприємствах вводиться податок на активну частину основних фондів.

 

П’яте. Стійкість вкладів і оборотний капітал. Вклади у банках, ощадних касах повинні мати доларову відмітку за курсом долара на час вкладу і на час розрахунку, У результаті знімається вакханалія у розрахунках. Якщо буде введена жорстка банківсько-фінансова дисципліна, це може впорядкувати фінанси.

 

І шосте. Ми затвердили бюджет фактично на перший квартал. Далі бюджет має бути розрахований за цінами реалізації на

 

44

 

світовому ринку. Тоді ми станемо відкритими очима дивитись і на бюджет, і на економічне становище держави.

 

Дякую.

 

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Бичкову. За ним виступатиме депутат Гнаткевич.

 

БИЧКОВ В.В., заступник глави Херсонської обласної державної адміністрації /Новотроїцький виборчий округ, Херсонська область/. Уважаемые народные депутаты! Уважаемый Иван Степанович! Ми заслушали информацию Ефима Леонидовича. Она сегодня является основной. Я и просил, чтобы она была основной. Но мы не получили ответы на все вопросы. Я не хочу сегодня ставить это в вину Ефиму Леонидовичу. Я приведу абзац из справки, которую Нам сегодня роздал Кабинет министров. "Для проведення весняно-польових робіт необхідно півтора мільйона тонн автобензину і два мільйони тонн дизельного палива. Очікувані поставки з державних ресурсів та бартерних закупок забезпечать потребу відповідно на 42 і 61 процент".

 

Вторая справка. Абзац из этой справки "Підвищення акцизного збору з 75 до 90 процентів призвело до скорочення виробництва спиртних... За два місяці в бюджет не надійшло 1,5 трильйона карбованців".

 

Иван Степанович! Ильин здесь дважды вносил вопрос, чтобы акцизный сбор поднять. Дважды не прошло. Ефим Леонидович, да освободите вы тех, кто вам дает лживую информацию!

 

И обидно, когда выходит министр на трибуну, обещает и не выполняет. Я не по своему профилю скажу. Вышел на трибуну ми-

 

45

 

нистр связи Проживальский и сказал: я решу вопрос о переводах студентам, старикам в Россию... Сколько месяцев прошло? Ефим Леонидович, ноль действий, а министр - в своем кресле.

 

Дважды голосовали по поводу министра транспорта Климпуша, выразили ему недоверие, А он дает интервью, на пресс-конференции улыбается. А Черноморский флот - уже и дыма из труб не видно. Где наш Черноморский флот? А министр - в кресле. Я бы хотел, чтобы мы здесь отвечали за то, что мы делаем. Группа аграрников не раз ставила вопрос об отставке Ющенко, Шпека, Пятаченко. Это - тревога, звонок. Если наши требования неправильные, то объясните, как нам быть? Я зачитал только по бензину, по дизтопливу. Можно привести данные, как мы обеспечены семенами подсолнечника, кукурузы и так далее. Но за этим кто-то стоит! И никто ответственности за это не несет. И непонятно, почему за это никто не спрашивает. А отдельные министры, Ефим Леонидович, выступают по телевидение и говорят: виноват Кабинет министров, с этим Кабинетом министров ничего нельзя сделать. Но если нельзя ничего сделать в этом Кабинете министров, то этот министр должен уйти из этого Кабинета министров.

 

А он сидит здесь в ложе!

 

Депутаты прелагают, чтобы срочно назначить Премьер-министра. Товарищи, вряд ли найдется смелый человек, который согласится стать Премьером. В этом зале смелым человеком мог бы оказаться Иван Степанович Плющ. Но до выборов осталось недолго, а смелого не найдется. Так давайте, может быть, без представления Президента проголосуем за Звягильского, пусть "не исполняет", а пусть будет Премьером до виборов. И пусть пашет. Пусть меняет, подбирает команду и отвечает. Из подобранной команды /он ведь производственник/ кто-то же будет работать. А то что у нас получается? Опять обещания с трибун.

 

46

 

Помните, как мы в октябре-декабре ставили вопрос по Национальному банку? Тогда Виктор Андреевич говорил: "Дайте мені змогу поїхати в Америку, я привезу 200 мільйонів". Так? Потом он говорил, будет 600-700 миллионов. Нет этих 600-700 миллионов. Вот мы читаем справку, - сколько потеряно миллиардов и триллионов за два месяца, когда мы имели спад производства на 30, 50 процентов. И все сегодня выступают с такой тревогой, болью... Да мы же больше потеряли, чем из той Америки получили! Никакая Америка не удовлетворит наши потребности, если наше производство работать не будет.

 

А теперь обращаю ваше внимание на такой факт. В этом зале распространили информацию секретных служб Америки, где написано, что "урядовець секретної служби подав доповідну президенту Клінтону про те, що міністр економіки України Шпек і з ним два урядовці..." /один з цих урядовців був Ющенко, а другий - я не знаю хто/ получили жесткую инструкцию, как вести экономические реформы. Я уже выступал и говорил, что эта жесткая инструкция - валить и валить. Развалили. Но когда же, товарищ Ющенко, вы получите инструкцию делать? Чтобы экономика работала!

 

Я задал вчера четыре вопроса от микрофона. На часть из них ответы получил. Но сегодня не открыты кредитные линии, ничего не делается в этом направлении. У меня есть конкретные предложения. Ефим Леонидович, я хочу поспорить с депутатом Печеровым. Он говорит, что нельзя снимать 28 процентов. Но ведь мы не получили 28 процентов НДС с той продукции, которую не выработали. Сегодня жизнь просто задавила, надо повышать цены на мясо-молочные продукты. В то же время перерабатывающая

 

47

 

промышленность завалена. Так давайте снимем эти 28 процентов НДС с продовольствия, чтобы не повышать цены. Должно быть действие Кабинета Министров. Действие! Но мы бездействуем. И я хочу, чтобы вы все подумали. Сегодня депутат Степенко дважды выступал и говорил, что жить просто невмоготу, надо что-то делать. Есть 101 способ, можно выбрать любой.

 

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Гнаткевичу. За ним виступатиме депутат Борзих.

 

ГНАТКЕВИЧ Ю.В., заступник голови Комісії Верховної Ради України з питань народної освіти і науки /Індустріальний виборчий округ, м. Київ/. Шановні колеги! Слухаючи нашу сьогоднішню дискусію, я пригадав почуту в тролейбусі розмову. "Что они там в парламенте могут сделать? Ведь половина писателей сидят!" І я поцікавився статистикою, В парламенті сьогодні 50 дипломованих економістів з вищою освітою /мають записаний фах "економіст"/, з них 5 докторів економічних наук і 16 кандидатів економічних наук.

 

ГОЛОВА. А академіків?

 

ГНАТКЕВИЧ Ю.В. То трохи не ті академіки... Так ото, Іване Степановичу, ви сьогодні не змогли сформувати комісію для підготовки рішення. То давайте усіх - 5 докторів, 16 кандидатів - зачинимо в нашому залі і застосуємо стадіонний метод Піночета: поки не підготують модель переходу України до ринку, звідси не випустимо.

 

48

 

А тепер серйозно. Недавно наша комісія отримала документ від держкомітету Рябченка. За його дорученням вивчалося питання, за рахунок чого є стабільними економіка і добробут людей у західних капіталістичних країнах.

 

Відповідь така "1. Головним джерелом економічного зростання і стійкого розвитку високорозвинутих країн є наука і технологічний прогрес. 2. Наука і технологічний прогрес досягають значного рівня свого розвитку в рамках приватних компаній, формуються і функціонують як єдині науково-виробничі комплекси і власне ними в основному й фінансуються".

 

Відтак основний момент, на який я хочу звернута сьогодні вашу увагу: виходить, ми в безнадійній ситуації. Ми латаємо дірки, забуваючи, що саме технологічний прогрес, власне, вирішує все. А умовою саме його розвитку є капіталістична конкуренція між відповідними приватними заводами, фабриками і фірмами. Цього у нас на сьогоднішній день немає. Більше того, ми душимо податками нашу науку. Я переглянув свої зошити чотирирічної давності, з якими йшов на минулі вибори. У мене було три мети. Перша - вільна Україна /ніби досягнуто/. Друга - ліквідація монопольної влади однієї партії /теж ніби є/. Третя - земельна реформа з передачею землі у власність колективів, тобто колгоспів і фермерів. Здається, немає ще. Створення паралельної структури -ринкової, незалежної, приватної - водночас з державною: ще й досі немає. Раніше наші вчені бігали за виробничниками, за директорами заводів, а не навпаки. І народ ще довго буде нас лаяти, якщо ми не візьмемося за роздержавлення і приватизацію. Не вирішимо цього питання - розмови про соціальний добробут, захист людей, про боротьбу з корупцією, про відновлення

 

49

 

економічних зв’язків залишаться, вибачте, звичайнісіньким патяканням.

 

І нарешті про освіту, шановні колеги. Мені здається, що в три етапи треба вирішувати це питання. Перший етап - це зарплата вчителі? і педагогів. Другий етап - утримати освіту, не дати їй провалитися в умовах нинішньої кризи. І третій - вирішити питання на перспективу. До перспективи, щоправда, далеко, вона з’явиться тоді, коли у нас будуть гроші. Правильно депутат Ягоферов каже /хоч він і не академік, як Дорогунцов/ і не буде грошей - не буде найменшої перспективи і в освіти.

 

Начебто питання про зарплату ми нині вирішили, дали. Але чи можна вважати його вирішеним? Ні.

 

Як казав Конфуцій, якщо нічого дати людям, то дайте їм свободу. Сама освіта на сьогоднішній день може вижити. Ми в Законі про освіту передбачили їй можливість демократії, самоврядування, можливість заробляти гроші. А що ж робимо тепер? Ми освіту оподатковуємо. Я ось недавно був у Криму. Вчитель у Феодосії створив приватну українську школу. 20 тисяч карбованців він бере за одного учня щомісяця, так з них 18 тисяч забирає держава.

 

Я пропоную такі заходи для освіти, Розширити мережу приватних шкіл, дитячих закладів та вузів.

 

50

 

Друге. Повне звільнення від оподаткування освітніх і наукових закладів.

 

І трете. Можливо, тимчасово ввести також освітянський податок для багатих комерційних структур. Якщо така комерційна структура, як "Меркурій", може цілий день на метро катати всіх - бідних і багатих, рекетирів і жебраків, то чому вона не може дати гроші на освіту? Я думаю, що можна внести сьогодні в наше рішення Такий пункт: переглянути систему оподаткування освітянських і наукових закладів в Україні.

 

Дякую.

 

ГОЛОВА. Ви ж від комісії говорили. Звертаю на це увагу депутатів, щоб правильно сприйняли ваш виступ. Як я зрозумів міністра, який вносив пропозиції, то це ті школи, які створюються окрім існуючих нормальних навчальних закладів. Він сказав: 20 і 20. Це в сумі - 40 процентів. Щоб не подумали, що ми розпускаємо всі школи і переводимо освіту на приватні засади. Так же не можна.

 

ГНАТКЕВИЧ Ю.В. Ні, Іване Степановичу, про це не йдеться. Але зараз у державі є така тенденція - створювати приватні школи. У нас уже є значний процент таких шкіл.

 

ГОЛОВА. Так ви чітко кажіть, що вони створюються додатково до існуючих шкіл. Якщо хтось будує школу, то нехай там і проводить такі експерименти. Міністр сказав, що це понад держзамовлення і план. Так, депутате Кислий? Так. Треба ж так і пояснювати. А то скажуть, що ми вже до приватних шкіл перейшли.

 

51

Cлово надається народному депутату Борзих. За ним виcтупатиме депутат Cтаріченко.

 

БОРЗИХ О. І., директор радгоспу "40 років Жовтня" Слов’яно-сербського району /Кам’янобрідський виборчий округ, Луганська область/. Уважаемые коллеги! Иван Степанович просит выступающих, чтобы мы начинали с предложений к постановлению, которое должны по итогам обсуждения принять. Я бы сразу предложил вот таких два пункта.

 

Первое. Отменить все, что противоречит Закону о предприятиях, который мы приняли еще на первой сессии. Здесь криком кричали производители, чтобы дать свободу предприятию. А в этом законе как раз и сказано, что предприятие может производить все, что оно считает нужным и по своему усмотрению распоряжаться своей продукцией и финансами... Но мы виновны в том, что приняли поправки к этому закону. Правда, затем и Кабинет Министров издал декреты, которые буквально свели этот закон на нет.

 

Второе. Отменить все, что противоречит Закону о приоритетности социального развития села и агропромышленного комплекса в народном хозяйстве, где сказано то же самое, что и о промышленных предприятиях, только все это уже касается сельскохозяйственного производителя.

 

Почему я хочу просить, чтобы вы меня поддержали? Дело в том, что в сельском хозяйстве, как и в промышленности, буквально не дают работать тому, кто может и хочет работать. Скажем, сегодня не проводятся расчеты между предприятиями. Да не надо здесь вымаливать, чтобы для нас открыли кредитные линии. Есть

 

52

 

у нас своя сельхозпродукция, пусть ее сегодня немного, но завтра ее будет больше. Ведь у нас сезонная работа.

 

Начали мы торговлю сельскохозяйственной продукцией непосредственно на рынках, минуя молокозаводы и мясокомбинаты. И что же вы думаете? Местное руководство, особенно областные госадминистрации, вместо того чтобы поддерживать нас, начали запрещать это делать, призывая на помощь даже санстанции. Получается, если мы возим продукцию на молокозавод и с нами не рассчитываются, то это нормально. А если мы ее реализуем непосредственно населению, которое тут же с нами рассчитывается, то это ненормально. Я понимаю, есть детские дошкольные учреждения закрытого типа. Сказали бы нам, что вот 30 или 40 процентов продукции отвезите на молокозавод, а остальной можете распоряжаться по своему усмотрению. Нет же, мы обязательно примем какие-то инструкции.

 

Следующее. У нас наблюдается такая нестыковка законов, указов и постановлений, что просто иной раз диву даешься. Ну, вот вышло в последнее время два указа Президента. Один касается расчетов за прошлый год за сданную сельскохозяйственную продукцию. Другой - подготовки к весенне-полевым работам. В последнем, кстати, сказано, что сельхозпредприятиям непосредственно разрешается с целью заготовки горюче-смазочных материалов производить бартерные операции со странами СНГ. Есть квоты, есть все разрешения. Ну, попытался я это сделать. Оформил документы, оформил все квоты, взял разрешение областной администрации. И вдруг все срывается. На таможне таможенник пишет: "груз запрещаю". Оказывается, ни у Президента, ни у Премьер-министра нет, а у таможенника есть указание, кому можно провозить ту или иную продукцию, а кому - нет.

 

53

 

Оказывается, когда-то было принято маленькое постановление, Там есть список экспортеров спирта и определен спецрежим относительно этой продукции. И отдельные структуры стали ведать этим вопросом. А их совсем не интересует, чего нет у тысяч колхозов и что им нужно. Есть Украгротехсервис, обладающий монополией на реализацию этой продукции. Но есть же и указ Президента, скажете вы. Ну, и что? И как же после этого можно выходить и кричать, что мы все делаем для сельского хозяйства, если наряду с указом Президента принимается постановление, которое ограничивает возможности предприятия так, что оно ничего не может сделать без посредника?!

 

Поэтому я обращаюсь с этой трибуны с призывом к фермерам, к работникам сельского хозяйства. Не в обиду будет сказано вам, Ефим Леонидович, но это не от вас будет зависеть, ведь обманут все равно. Сегодня объявили, что энергоносители будут по 6 или по 4 тысячи, поэтому сдавайте, мол, зерно, вернее, заключайте контракт. Да не будет этого! Вы дайте лучше свободу предприятиям, и мы сами найдем, где нам взять все это. Без всякой регулировки свыше. А то получится опять, что мы заключим контракт о сдаче сельхозпродукции в полном объеме за какое-то горючее и в результате останемся без денег и без того же горючего. Так что я еще раз призываю вас не верить этому. Просто надо нашу продук-

 

54

 

цию, мы убедились в этом, держать у себя круглый год. Тогда мы можем выжить и пережить эти все, как говорится, неурядицы в нашем производстве.

 

И последнее. Я присоединяюсь ко многим выступающим, что мы должны утвердить Премьер-министра на данный период. И имеем право объявить мораторий, скажем на год, на то, чтобы этот человек не мог быть снят с этой должности даже и следующим парламентом хотя бы в течение года. Тогда Премьер будет уверен в том, что он сможет создать команду.

 

ГОЛОВА. Це вже ми договорилися.

 

Юхиме Леонідовичу, може, у вас буде заключне слово, якщо депутати кажуть, що вже ніхто нікому не вірить! Ну, це ж дійсно так. Ми ж "Таврії" обіцяли за продане зерно. Не розрахувалися. Ну хтось же повинен за це нести відповідальність!

 

Тепер от голова правління Національного банку Ющенко сказав, що є можливість закупити зараз у колгоспах якісне зерно за світовими цінами, тобто по 70 доларів за тонну. Ну так можна ж зробити це, щоб люди нам повірили! Якщо привіз, то зразу йому Я чек. Ну скільки можна все це приймати на віру? Можна ж хоч раз зробити нормально. Зразу гроші. Або разом - гроші і товар. Людям так буде набагато легше і зручніше. Навіщо їм штовхатися по митницях, по закордонах? От бачите, депутат Борзих каже: "Дайте вже нам право, ми самі будемо міняти". Держава ж більше програє від таких обмінів, ніж виграє. Недаремно ж людством прямий Товарообмін було замінено грошовим. Ви ж знаєте, що одна із функцій грошей - еквівалентний обмін. Це ж не ми придумали, це людство придумало.

 

55

 

Тому якщо держава сьогодні має можливість виплатити виробнику гроші одночасно із здачею хліба чи навіть наперед, якби лиш здавав якісне зерно, то треба це робити, Я прошу дане питання розглянути, Бо якщо ми не купимо у свого, то вимушені будемо купувати в чужого.

 

Слово надається народному депутату Старіченку, це ще один директор. За ним виступатиме депутат Півень.

 

СТАРІЧЕНКО О. Г., директор радгоспу "Красная Звезда" Костянтинівського району /Дружківський виборчий округ, Донецька область/. Уважаемые народные депутаты! Уважаемый президиум! Уважаемый Иван Степанович! Я хочу заострить ваше внимание на проблемах, которые сегодня здесь уже поднимались и которые правительству нужно решить - хотя бы после выступлений с этой трибуны руководителей сельскохозяйственных предприятий.

 

В нашем государстве не действуют ни законы, ни указы Президента. Правительство является просто органом для затыкания дыр. Появляется где-то дыра - правительство раз и закрыло ее каким-то постановлением или какими-то материальными ресурсами и на этом точку поставило, пока следующая дыра не вскроется. Конечно, глупо так жить, безобразно так работать. Конечно, кому-то надо заниматься вот этими дырами, закрывать их. Но кто-то должен думать и о перспективе.

 

Вот элементарные вопросы. Мы с вами, уважаемые товарищи, приняли Закон о приватизации государственного жилого фонда. Казалось бы, хороший нужный документ. Но, смотрите, прошло уже почти два года после принятия закона, а для того чтобы пошла при-

 

56

 

ватизация, Кабинет Министров до сих пор не может решить два елементарних вопроса.

 

Первый - о налоге на имущество. Чтобы человек, когда приватизирует, знал, что его ожидает впереди.

 

Второй. В принятом нами законе записано, что служебное жилье не приватизируется. Нет, бывший министр сельского хозяйства Ткачук вместе с отдельными депутатами вносит предложение Кабинету Министров вое это в совхозах отменить, потому что, видите ли, нарушаются права работников совхозов, если они не могут приватизировать жилье.

 

А кто подумал о том, что сегодня люди, работающие в пригородных или городских хозяйствах /в совхозах в особенности/, - это в основном доярки, трактористы, которые решают проблему обеспечения городов молоком? Сегодня эти люда приватизируют жилье и уходят. Уходят работать на предприятия, потому что хоть и сложно на предприятии, но в совхозе еще хуже. В совхозе зарплата 300 тысяч рублей. Сегодня спрашивают, почему хозяйства получают по 2-3 литра молока от коровы? Да потому, что там просто некому доить.

 

Год я обращаюсь в Кабинет министров по вопросу приватизации. Был у Кучмы, был у Пустовойтенко /Кучма направил к Пустовойтенко, уже и Пустовойтенко не работает там/, трижды был у министра сельского хозяйства и ничего не могу добиться. Министр внутренних дел и председатель Государственного таможенного комитета добились, они ближе там. Я сколько ни пытался, не могу добиться. Направили меня к министру юстиции. Министр говорит: "Да, это нарушение прав человека, нельзя этого делать".

 

Какое нарушение? Представите себе такую ситуацию. Жвнщина-доярка 30 лет проработала в совхозе, получила жилье. Тогда мы отроили домики 5 метров на 8. Вот она должна его приватизировать, тот несчастней домик, который развалится скоро. А в последнее

 

57

 

время мы побогаче стали, начали строить хорошие коттеджи с газом, с удобствами. Теперь человек два года поработал /специально пришел, чтобы получить жилье/, приватизирует квартиру и уходит из хозяйства. Или продает за доллары и уезжает в Россию, потому что к нам много россиян приехало в это время. Разве в таком случав права человека не нарушаются? Тот, кто отработал в хозяйстве 30 лет, приватизирует шалаш, а кто поработал два года, приватизирует прекрасные коттеджи, которые сегодня продают за 15, 18, 30 тысяч долларов.

 

Так неужели это министру юстиции не понятно, неужели председателю Госжилкоммунхоза Дроню не понятно? Понятно, но это люди, которые не хотят думать головой. Вот выступал депутат Островский /я его полностью поддерживаю/ и говорил, что примитивизм, настоящий примитивизм в умах.

 

Говорил Печеров об акцизном сборе и о снижении товарных наценок на "Таврию". Это же действительно так, мы делаем так, чтобы наживались мафиози. Сегодня мы стараемся, чтобы завод заработал, но вместе с тем делаем так, чтобы у мафиози было больше прибыли. Потому что у них есть уже пять вариантов /и Кальник это подтверждает/, как мафиозным структурам все равно забрать эти деньги. Нет, "тато не хочет думать, как сделать, чтобы было лучше. А ведь хорошие предложения есть. И на заседании комиссии депутат Кившик говорил, как нужно сделать. Оставалось только прислушаться к этому. Надо, чтобы министр, который отвечает за эти вопросы, хотел что-то сделать, чтобы нес за что-то ответственность. А у нас получается, что пока ни один министр не ответил за свою антинародную деятельность. Ни один. Поприходили, многие порешали свои проблемы и разошлись. И никто ничего не сделал...

 

58

 

Заканчиваю. Считаю, что виновен во всем этом Верховный Совет, потому что не потребовал, чтобы люди несли ответственность за свою бездеятельность. Нет ума, чтобы занимать такой ответственный пост - не иди на эту должность. А если пошел - неси ответственность. Кроме Верховного Совета также виновен Президент, который абсолютно устранился от работы и контроля за деятельностью своего аппарата. Один указ издал нормальный, вот говорил об это депутат Борзых. Но прошел месяц, а указ этот не заработал. Мне пришлось давать телеграмму Президенту: слушайте, уже загрузили машину - таможенники не выпускают. Прошел месяц, а срок для подготовки инструкции тоже давался месяц. Да теперь на ее подготовку нужно давать неделю! Что это за безобразие?

 

Поэтому я считаю, что если Президент не думает больше баллотироваться, пускай спокойно сложит полномочия сегодня. Тут правильно говорили, что нужно назначить Премьера, который должен работать и нести ответственность за хозяйство Украины.

 

59

 

ГОЛОВА, Слово надається народному депутату Півню. За ним виступатиме депутат Горін.

 

ПІВЕНЬ М.І., голова підкомісії Комісії Верховної Ради України у питаннях соціальної політики та праці /Макіївський-Советський виборчий округ, Донецька область/. Уважаемые товарищи! Уже не один раз мы говорили об экономике, вносили предложения, и сегодня имеем то, что имеем.

 

Сегодня мы услышали, что металлурги уже начали выступать против угольщиков. А дела ~ что у угольщиков, что у металлургов, что во всем народном хозяйстве не идут. То же и о сельском хозяйстве сказано. Где же выход? Что же делать? Мы не раз говорили о том, что у нас много безработных. Безработица наша - скрытая. Я поднимал этот вопрос, а мы все молчим. А ведь необходимо кормить семьи, и люди любыми путями ищут источники существования - кто в России, кто в Польше, кто в каких-то Арабских Эмиратах.

 

Я вносил предложение. Мертво! Молчат. Все обещают. Необходимо установить фиксированные цены на основные продукты питания, ввести на этот переходной период распределение товаров народного потребления по карточкам. Иначе ничего у нас не получится. Почему так, Посмотрите. Продали хлеб. На той неделе наша областная администрация рассматривала вопрос... Иван Степанович, послушайте, какой вопрос: на полторы тысячи увеличить цену на хлеб. Кто дал право? Я там выступил и сказал: ведь государство закупило зерно по 450 тысяч. Наши области начинают продавать его по цене до двух миллионов. Что это за дурь? Зерно, вернее мука - 4 миллиона! Что же это получается? Отдали, забрали, никакой дотации. Кто-то должен за это нести ответственность?

 

60

 

Говорим: давайте введем карточки. Боимся. 70 тысяч тонн масла лежит! На это масло введен акцизный обор. Да не спасает он, этот акциз. Тут же не в акцизе дело. Четыре триллиона не получим в бюджет!

 

Почему так с маслом получилось? Да получилось так потому, что масло Россия закупила в Новой Зеландии по 1,1 доллара. А наше продается по два доллара по такому же курсу. Кому же это масло нужно? Но оно ведь лежит, люди его не берут. Почему не берут? Да оно дорогое, не за что покупать. Лежит масло, произведенное еще в январе, феврале. Но оно же испортится. Потом что будем делать, куда его денем? Выбросим? А когда начинаешь говорить о всех этих вопросах, мы смеемся. Подсчитали, по сколько грамм этого сливочного масла приходится на человека за январь. По 14 граммов! Это же позор! Надо же что-то делать! Предлагаем меры: давайте там зафиксируем, тут курс наладим... Я сегодня не случайно говорил: пока не будет единого валютного курса - как отмывали деньги, так и будут отмывать. Что же тут непонятного? Промышленность стоит - начинают ругаться. Это неправильная политика. Но она продумана. Как сейчас вести отрасль? Там одни голодают, там - другие. Перед сельским хозяйством стоит вопрос, как весенне-полевые работы провести. Не посеем - толку не будет. Говорят, горючее - по четыре миллиона. Откуда горючее по четыре? Неужели в зале не понимают, что тонна горючего стоит 6 миллионов, 8 миллионов карбованцев? Это же так называемые накрутки. Откуда же деньги брать, если мы в бюджет их не заложили? Зачем же друг друга обманывать?

 

61

 

Мы говорим: нужно налаживать связи с СНГ. Знаю я эти связи! Ведь не работают двусторонние договоры. Почему не работают? Если мы виновны или Россия виновна - то давайте заключать их с другими странами. Тоже молчим.

 

Сказали, что надо ликвидировать посреднические кооперативы. Поручили Кабинету Министров. Мертво до сегодняшнего дня! Потому что на этом многие греют руки. И говорят, что виновен Верховный Совет. Еще раз говорю: я как народный депутат не виновен в том, что делается в исполнительных органах! Мы уже начинаем кого-то подставлять.

 

Сегодня начинаются президентские игры; уйдет в отставку Президент или не уйдет. Это игра. Она просчитывается, эта игра, наперед. Мы за 4 года немножко уже научились считать.

 

Говорили, что надо немедленно ввести гривну. Потом замолчали об этой гривне - то комиссия работала, то еще что-то... Мы надеялись, но понимали, что ввести ее так просто нельзя. Тут же сказали: необходимо отрегулировать ценообразование, финансовую, налоговую системы. Без этого нельзя.

 

А закон о заработной плате? Почему до сегодняшнего дня он не принят? Что же это такое? Нет закона о заработной плате! Мой брат работает начальником участка. Приезжаю к нему. Он говорит: "Вы что там сидите? Что вы делаете?" Раньше каждую неделю шахтер знал, сколько он заработает. Теперь в конце месяца сидят, считают, потом говорят: 3 миллиона, 4 миллиона. Кто на всем этом наживается? Рабочие?

 

О всех этих вопросах знает Ефим Леонидович. Вы же знаете, Ефим Леонидович, ви же нормальный человек, были угольщиком, все прекрасно понимаете.

 

62

 

Иван Степанович, Верховный Совет может что-нибудь сделать? Не я же им руковожу, а вы. Вы же соберите всех их. Вы же грамотный мужик, я уже говорил...

 

ГОЛОВА. Дякую.

 

Слово надається народному депутату Горіну. За ним виступатиме депутат Валеня.

 

ГОРІН Е.О., Генеральний директор виробничого об’єднання "Автоскладальний завод", м. Одеса /Ленінський виборчий округ, Одеська область/. Уважаемые народные депутаты! Вопрос о стабилизации экономики рассматривается Верховным Советом вот уже, наверное, пятый или шестой раз. И после каждого рассмотрения и принятия соответствующего постановления дела в экономике нашей страны идут все хуже и хуже. И сегодня мы заслушали доклады исполняющего обязанности Премьер-министра и председателя Национального банка. Но выхода, во всяком случае, я как депутат не вижу. Все это происходит потому, что ни одно правительство, в том числе и настоящее, не внесло конкретных предложений, как же из этого тупика выходить.

 

В своих выступлениях ни Премьер, ни председатель Национального банка не раскрыли причин развала экономики в нашей стране, а следовательно, и не могли предложить конкретных мер по выводу из кризиса.

 

63

 

Я думаю, что Ефим Леонидович как исполняющий обязанности Премьер-министра не хотел вскрыть истинных причин развала, которые, по моему твердому убеждению, состоят в том, что в угоду политическим амбициям в свое время мы принесли я жертву нашу экономику. Вспомните І99І-І992 годы, когда определенные политические круги путем заведомо искаженных статистических данных на время убедили наш народ в том, что Украина - самая богатая страна /я уверен, что она действительно самая богатая, если народ будет работать и если будет предоставлена такая возможность, которой сегодня, к сожалению, нет/, что она стоит на первом месте в Европе по производству стали, добыче угля, газа на душу населения, что ее грабит Россия, забирая сахар, зерно, сало, и ничего не давая взамен. Вспомните это время, оно было.

 

Под этим предлогом был взят курс на самоизоляцию Украины от стран СНГ, и прежде всего от России. Разрыв произошел. При этом экономика Украины потеряла необъятный рынок сбыта, лишилась дешевых сырьевых источников. Выйти на западные рынки, как предлагали здесь отдельные академики в свое время, наша промышленность, конечно, сегодня не может, она неконкурентоспособна.

 

Далее были введены квоты, лицензии, налоги, границы. Предприятия России и Украины практически перестали между собой общаться, обмениваться комплектующими изделиями и материалами. Таким образом, потеряв фундамент, экономика Украины рухнула. На мой взгляд, это является одной из самых главных причин того положения, в котором мы сегодня оказались.

 

64

 

Надо сказать, что Ефим Леонидович хотел отдельными локальными решениями, усилением контроля, централизации поправить положение экономики в нашей стране. Правда, я думаю, что это не получится. Надо смотреть в корень. А суть заключается в том, что нам необходимо единое экономическое пространство, в котором бы работала наша экономика. Следовательно, необходимо возвращаться к вопросу единого экономического союза.

 

Президент в свое время сделал один мудрый шаг - подписал трехстороннее соглашение по ядерному разоружению. Он мог сделать и еще один шаг, хороший и мудрый, когда в октябре прошлого года рассматривался вопрос об экономическом союзе. Если вы помните, он здесь заявил, мол, уважаемый парламент, я еду в Москву, я Президент, имею полномочия подписывать договор или не подписывать, а ваше дело - его ратифицировать.

 

Но, к сожалению, поехав в Москву, в интервью журналистам Президент сказал: я все-таки должен посоветоваться с Верховным Советом.

 

Так вот, по моему убеждению, Верховный Совет должен сегодня твердо заявить, что нам нужен единый экономический союз. А тогда, уважаемые депутаты, будет все остальное, о чем здесь говорилось.

 

Я поддерживаю предыдущих депутатов в том, что необходимо обеспечить действие Закона о предприятиях, который мы приняли, дать все полномочия этим предприятиям, дать им свободу в работе.

 

Спасибо за внимание.

 

65

 

ГОЛОВА. Можна вам одне запитання поставити? Ви передачі "Останкіно" дивитесь? Бачите, що у Воркуті з грудня не видається зарплата, що до цього часу з людьми не розрахувалися за пшеницю? Якщо там дешеві ресурси, то чому ж немає порядку? І він починав розказувати, що нам потрібен союз...

 

Слово надається народному депутату Валені.

 

ВАЛЕНЯ І. В., член Комісії Верховної Ради України з питань Чорнобильської катастрофи /Комсомольський виборчий округ, Харківська область/. Шановні депутати, шановні члени уряду, шановний Голово! Я дякую Івану Степановичу, що він надав мені дві хвилини часу, я за ці дві хвилини висловлю свою пропозицію. Але не можу не відреагувати на виступ попереднього товариша. Я вважаю, що ніхто, крім нас, громадян України, не зробить нашу державу сильною, а нас - багатими. Ніякий економічний союз Із Росією нас не порятує. З Росією потрібно торгувати, але ні в які союзи - ні в економічні, ні в політичні - не влазити... /Шум у залі/. Замовчіть і не заважайте! А конкретна пропозиція стосується ось чого.

 

Сьогодні Служба безпеки України і митниця України знають, скільки з України вивезено продукції й на яку суму. Національний банк України знає, яка сума доларів повернулась як оплата цієї продукції. Є різниця між цими сумами. Вона становить, як кажуть, кілька десятків - півтора чи два десятки - мільярдів доларів.

 

66

 

Знаходяться сьогодні популісти, які кажуть, що силовими методами можна повернути ці гроші в Україну. Є й інша думка, інша пропозиція: можна повернути ці гроші економічним шляхом.

 

Я пропоную середній варіант. Західні банки інколи роблять виняток, розкриваючи таємницю тих рахунків, які у них є. Я пропоную або Президенту України, або главі уряду, або нам від імені Верховної Ради звернутися до західних банків і заявити, що Україна сьогодні знаходиться в критичному стані. Народне добро на дуже великі суми вивезено за кордон, і гроші лежать у західних банках. Якщо ми попросимо зробити виняток для України в такий тяжкий час і розкрити таємницю вкладів, рахунків, то зможемо ці гроші повернути в Україну, щоб підняти нашу економіку. Ось суть моєї конкретної пропозиції.

 

Дякую вам за увагу.

 

ГОЛОВА. Дякую. Перший мікрофон.

 

НОСОВ В.В., член Комісії Верховної Ради України у питаннях законодавства і законності /Октябрський виборчий округ, Полтавська область/. Нам треба готуватися до "кращих" часів, і тому я пропоную включити до проекту такий пункт: "Кабінету Міністрів у двомісячний термін розробити і внести на розгляд Верховної Ради України проект Закону про надзвичайний економічний стан”. Досить гратися в ринок. Треба їм сісти й вивчити, як інші країни приходили до ринку. Хай не Джеффрі Сакса читають, а аналізують, як Рузвельт виходив з кризи, у "кулаці" тримаючи

 

67

 

керівництво економікою. Правда, потім Верховний Суд скасував його рішення, мовляв, неконституційні. То щоб наше не було неконституційним, треба приймати відповідний закон. Таким же шляхом, до речі, виходила Франція. В уряді, мабуть, не знають, що там приймалися рішення про те, щоб зарплатня в приватному секторі була не більшою, ніж у державному. Я не дивуюся, що вони не знають, тому що вони не забезпечили припливу літератури. Навіть з Росії, того, що там друкують.

 

Отже, цей пункт, Іване Степановичу, треба записати.

 

ГОЛОВА. Запишемо. Другий мікрофон.

 

ЯКОВИШИН Л.Г., голова підкомісії Комісії Верховної Ради України з питань Чорнобильської катастрофи /Козелецький виборчий округ, Чернігівська область/. Шановний Іване Степановичу, шановні колеги! Гадаю, що всі чудово знають, який сьогодні день. Шановний Іване Степановичу, від імені п’яти областей ми, група, просимо вас як Голову Верховної Ради все-таки поздоровити сьогодні наших захисників Вітчизни з цим святом, згадати ті мільйони життів, які віддані на захист нашої Вітчизни. Про це, до речі, Іване Степановичу, просять наші ветерани війни, багато з яких каліки, просять пенсіонери. Вважаю, що нас правильно зрозуміють. І просив би вас це прохання виконати.

 

68

 

ГОЛОВА. Я скажу, що ми всіх наших захисників поздоровили, тепер проходить поетапне відзначення 50-річчя визволення міст і сіл, і всіх поздоровляють. Сьогодні ж - це був день Радянської Армії і Військово-Морського Флоту СРСР. Немає вже такої держави, немає таких збройних сил. Нині кожна держава має свій день утворення власних збройних сил. Про це треба казати людям правду. В тому числі і депутату Яковишину. Він знав про це, але виступав. Сподівається, що це йому голосів додасть.

 

Завтра продовжимо роботу о 10 годині ранку.

 

69