Стенограма пленарного засідання

22 жовтня 1997

 

ЗАСIДАННЯ ТРИДЦЯТЬ П'ЯТЕ

 

С е с і й н и й  з а л  В е р х о в н о ї  Р а д и

 

У к р а ї н и. 22 ж о в т н я  1997  р о к у.

 

16 г о д и н а.

 

Веде засідання Голова Верховної Ради України МОРОЗ О.О.

 

     ГОЛОВА. Прошу депутатів сідати на місця. Проводиться поіменна реєстрація.

 

     Зареєструвалися 334 депутати.  Вечірнє засідання оголошується відкритим.

 

     Почну його з оголошення,  що Президент України підписав Закон про вибори народних депутатів України. Отже, закон вступає в силу. Щойно  я  написав  резолюцію  стосовно   того,   щоб   цей   закон розповсюдили  серед усіх депутатів,  а також опублікували в газеті "Голос України".

 

     У зв'язку з цим постає ціла  низка  обставин,  на  які  треба швидко  відреагувати.  Знає  про  це  і депутат Мішура,  як голова комісії,  що готувала цей закон,  і  депутат  Носов  та  інші,  що подавали пропозиції. Я прошу на це зважити. Сьогодні, орієнтовно о 18 годині 30  хвилин,  Роман  Петрович  може  уточнити,  має  бути звернення Президента. О 18 годині? Гадаю, ми його дочекаємося (Шум у залi).  Запросити його  на  засідання?  Не  знаю,  чи  це  можна зробити.

 

     Учора ми ухвалили провести закрите засідання,  щоб порадитися стосовно процедури розгляду бюджетних питань,  а також  пов'язаних із виборчим законодавством.  Пропоную завтра з 10-ї до 11-ї години провести закрите засідання (Шум у залi).

 

     Закон про вибори народних депутатів  ви  одержите,  очевидно, післязавтра.  Раніше  не  встигнуть,  тираж  великий.  Але ви його знаєте,  так що...  (Шум у залi).  Розумію.  Я звернувся до Сергія Макаровича  Правденка,  щоб  він  його  негайно опублікував (Шум у залi).

 

     Я вас прошу, газета "Голос України" - офіційне видання, а те, що  хтось  там  підготував  указ  стосовно "Вісника" абощо,  то це просто  несерйозно.  Я  навіть   не   коментуватиму   цю   справу. Оприлюднення  є  оприлюднення,  одна  з найтиражніших газет друкує матеріали.  Конституція  не  визначає,  що  треба   оприлюднювати, скажімо, у районній газеті, так? А просто оприлюднити.

 

     На трибуну   запрошується   Вадим   Петрович   Гетьман.   Він відповідатиме на запитання.

 

     Будь ласка, депутате Чобіт.

 

     ЧОБІТ Д.В.,  член Комітету Верховної Ради  України  з  питань боротьби  з  організованою  злочинністю  і  корупцією (Бродівський виборчий округ, Львівська область). Народний рух України. Шановний Вадиме  Петровичу!  Відповідаючи  на  моє  запитання,  чи не краще спочатку розглянути концепцію розвитку банківської системи,  а вже потім  розглядати окремі закони,  Віктор Андрійович Ющенко сказав, що концепцію розглянув і затвердив Національний банк.  У зв'язку з тим  дозвольте  запитати:  концепцію повинен затверджувати банк чи все-таки Верховна Рада України?

 

     Концепцію було  підготовлено  і  внесено  мною   на   розгляд Верховної  Ради.  Але  здебільшого  вашими стараннями цю концепцію було благополучно завалено  на  тій  підставі,  що  вона,  так  би мовити,  недосконала.  Чи  підготувала  ваша  комісія  досконалішу концепцію розвитку банківської системи,  яка в Україні,  по  суті, перетворилася на лихварську.

 

     Дякую.

 

     ГЕТЬМАН В.П.,   заступник   голови  Комітету  Верховної  Ради України з питань фінансів і банківської  діяльності  (Тальнівський виборчий округ,  Черкаська область).  Шановні народні депутати!  Я можу лише  підтвердити  свою  позицію,  яка  цілком  збігається  з позицією  голови  Національного  банку.  Для  того  щоб  розробити концепцію,  треба  спочатку  мати  стрижень.  Стрижнем   будь-якої системи,  у  даному  випадку  банківської системи,  може бути лише закон про центральний банк країни.  Навколо  цього  стрижня  можна потім,  як  кажуть,  фантазувати.  Але ми сьогодні вже знаємо,  що принаймні п'ять банківських законів можна буде  прийняти  лише  за умови  запровадження  в  дію  Закону  про Національний банк.  Отже концепція не є якимось фетишем  для  банківської  системи,  просто треба мати стрижень. I таким стрижнем є Національний банк та закон про нього. Гадаю, так повинно бути.

 

     ГОЛОВА. Депутат Масенко.

 

     МАСЕНКО О.М.,  голова  підкомітету  Комітету  Верховної  Ради України   з   питань  державного  будівництва,  діяльності  рад  і самоврядування (Оржицький виборчий округ,  Полтавська область).  Я маю  запитання  до  голови  Національного  банку.  Поясніть,  якщо можете, бо я не розумію: як це Національний банк може мати, а може й не мати прибутків. Як же тоді зацікавити працівників банку? Як я прочитав,  вони  і  в  соціальному   плані   захищені   і   премії виплачуються  й  таке  інше.  То  з  чого ж тоді виплачуватимуться премії, якщо банк не матиме прибутку? Поясніть мені оцю ситуацію.

 

     I ще одне.  Чи бере участь  Національний  банк  у  проведенні розрахунків?  Міністерство економіки щорічно надає нам розрахунки, і ми бачимо,  що вони недостовірні.  Рік завершується,  а цифри не відповідають дійсності. Банк зі своїми фахівцями впливає на це?

 

     ГЕТЬМАН В.П.  Стосовно  прибутку.  Справді,  ми  маємо багато прикладів з історії розвитку центральних  банків,  що  такі  банки можуть мати як прибутки (і це в більшості випадків), так і збитки. I не треба далеко ходити за якимись прикладами.  Згадайте  минулий рік,  коли  здійснювалася  грошова реформа,  і Національний банк у межах свого кошторису змушений був витратити  величезні  кошти  на проведення реформи.  I,  врешті-решт, міг мати збитки, але завдяки взаєморозрахункам з Міністерством фінансів та у спосіб  реформації балансу  вдалося  цих  збитків уникнути.  Проте бюджет недоотримав кошти.  Отже,  якщо говорити теоретично,  то навіть за  стабільної ситуації, коли немає емісії, коли, так би мовити, ринок спокійний, не проводяться грошові реформи,  центральний банк  все  одно  може мати  збитки.  І  на  той  випадок  наш закон передбачає втручання держави у  фінансування  даного  банку.  Це  абсолютно  нормально, оскільки відповідає світовій практиці.

 

     Щодо розрахунків.  На мій погляд, найнадійніші розрахунки ті, які здійснюються через електронну систему  центрального  банку.  А якщо  говорити  про  розрахунки вищого класу,  скажімо,  платіжний баланс,  то  вони  нині  можуть  бути  виконані  тільки  в  стінах Національного банку України, де є відповідна структура, що поєднує в собі і статистику,  і розрахунки,  і економіку, і все інше. Отож розрахунки Національного банку найнадійніші.

 

     ГОЛОВА. Будь ласка, Михайле Васильовичу.

 

     КОСІВ М.В.,  голова  Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності (Пустомитівський виборчий  округ,  Львівська область). Шановний Вадиме Петровичу! Я в плані контрольних функцій Національного  банку  (частину  цього   запитання   вже   поставив Олександр  Олександрович  Вікторові  Андрійовичу) щодо відсоткових ставок за кредит.

 

     Не можу повірити,  ніби ризик кредитування такий великий,  що один акціонерний банк відпускає кредити під 48 відсотків, а інший, скажімо,  під 30 чи 34.  Мені здається,  що з огляду  на  інфляцію все-таки цей поріг можна було б вирівняти.

 

     І ще одна контрольна функція Національного банку.  Я знаю, що ви  дуже  багато  займалися  взаємними  розрахунками  банків   між Україною  та  Росією.  І  про  так званий нульовий варіант у вас є публікації.  Так от,  у мене  за  поданням  Асоціації  українських банків  є  свідчення  про  те,  що  1  січня  1991  року правління ощадбанку Росії централізованим способом  перерахувало  з  України 84,3  мільярда тодішніх рублів,  що дорівнює 40 мільярдам доларів. То чи не варто зробити так,  щоб одна установа (Національний банк) цим займалася? В плані контрольних функцій.

 

     Дякую.

 

     ГЕТЬМАН В.П.  Перше запитання найскладніше. Хто уважно слухав голову Національного банку,  зауважив,  що він  подав  надзвичайно складний, як він сказав, прейскурант, наявний на фінансовому ринку України.

 

     Я просто вам нагадаю,  що облікова ставка Національного банку за рік зменшувалася тричі і з серпня становить 16 відсотків.

 

     Відсоткові ставки  зменшилися  за  цей час із 61 відсотка,  і середня величина його в жовтні становить десь 40 відсотків.

 

     Державні цінні папери коштують сьогодні на ринку десь від  24 до  17  відсотків.  І,  врешті-решт,  депозити  нині  розміщуються фізичними, юридичними особами під 16 відсотків.

 

     От, бачите,  яка незвичайна картина.  Я, Михайле Васильовичу, цілком з вами погоджуюся,  що тут багато всіляких непорозумінь.  У чому ж питання?

 

     Передусім облікова  ставка  Національного  банку  справді   є орієнтиром,  який дає індикатор зниження, скажемо так, комерційних кредитів на ринку  капіталу.  Але  чому  вони  так  помітно  тепер відрізняються  -  ринок капіталу від облікової ставки?  Я розумію, вони могли б відрізнятися лише на вартість цінних паперів.

 

     Треба, шановні колеги,  щоб ми зрозуміли,  що й самі до  того також  доклали  руку.  А якби уважніше дослухалися одне до одного, могли б цього не допустити.

 

     Маю на увазі, що свого часу на первинному і вторинному ринках облігацій  державних  позик  заклали на прибуток 30 відсотків.  І, таким чином, штучно збільшили ціну грошей на ринку грошей.

 

     Адже ціна грошей визначається не в банках,  а якраз на  ринку цінних  паперів.  І  от  коли ми завищили на 30 відсотків,  то тим самим  дали  індикатор  відбігу  ціни  від  облікової  ставки.  Це по-перше.

 

     По-друге, привертаю вашу увагу до такого ключового питання. З приводу цього маємо багато справедливих нарікань.  Йдеться про те, що   нині  в  кредитному  портфелі  комерційних  банків  перебуває практично 25 відсотків непрацюючих активів. Це прострочені кредити і так звані вічнозелені або пролонговані кредити.

 

     Отож комерційним   банкам   так   чи   інкше   доводиться  їх обслуговувати,  оскільки вони не  працюють.  І  комерційні  банки, звичайно, ставлячи свої відсотки, мають змогу накручувати ставки і на цінопрацюючі активи.  От дві проблеми,  де одна  об'єктивна,  а друга суб'єктивна, що мають розв'язуватися нами всіма.

 

     На завершення  закликаю  найближчим часом ліквідувати податок на ринку державних цінних паперів,  який нині обкрадає нас усіх, а найголовніше - наших клієнтів.

 

     Друге запитання стосовно...

 

     ГОЛОВА. Вадиме Петровичу,  прошу стисліше відповідати, так не можна.  Ви чудово розумієтеся на цих питаннях,  але  часу  обмаль. Наталіє Михайлівно, говоріть. Маєте хвилину.

 

     ВІТРЕНКО Н.М.,  голова  підкомітету  Комітету  Верховної Ради України з  питань  економічної  політики  та  управління  народним господарством (Конотопський виборчий округ,  Сумська область).  38 секунд мого часу...

 

     ГОЛОВА. Я сказав, що можете говорити хвилину. Будь ласка.

 

     ВІТРЕНКО Н.М.  Шановний Вадиме Петровичу!  Ви сказали, що під час інфляції були знищені трудові заощадження.  І в мене запитання до вас,  як до фахівця-банкіра.  Хіба ви справді переконані, що ті заощадження  знищені?  Невже  ви не розумієте,  що це сьогоднішній Президент,  сьогоднішній уряд і сьогоднішній парламент  не  хочуть повертати  людям  заощадження?  А  коли  влада  зміниться,  то все повернеться, бо воно нікуди не зникло, воно сьогодні в комерційних банках, посередницьких структурах, різних комерційних офісах. І це все повернеться народу.

 

     То я хочу почути вашу відповідь:  як і коли  треба  повернути пограбовані заощадження трудящих?

 

     ГЕТЬМАН В.П.  Наталіє  Михайлівно,  я дуже ціную ваш,  так би мовити, учений ступінь і вас особисто. Вважаю, що ви просто хочете мене трошечки спровокувати на неправильну відповідь.

 

     Але я  дам вам ту відповідь,  яку повинен дати і суть якої ви повинні знати.  Оплачений капітал комерційних банків становить  на сьогодні  (усіх  банків!)  аж  700 мільйонів доларів.  Це середній рівень одного невеличкого банку Європи!  А в нас це вся банківська система.  Капітал  цих  банків  настільки  невеликий,  що  вони на сьогодні не можуть  обслуговувати  навіть  взаємні  відносини  між банками-сусідами або банками Європи.

 

     Стосовно того, хто й коли поверне капітал. Я не думаю, що він схований у банках. Щодо повернення вкладів, то ви знаєте ситуацію: щоб  повернути  втрачені  вклади,  треба  затратити цілих 6 річних бюджетів. Якщо хтось зможе знайти для цього неемісійні кошти - дай Боже!

 

     ГОЛОВА. Депутат Динейкін.

 

     ДИНЕЙКІН Г.І.,  член Комітету Верховної Ради України з питань паливноенергетичного    комплексу,    транспорту     і     зв'язку (Сєверодонецький  виборчий  округ,  Луганська область).  Передайте слово депутату Цыбенко.

 

     ГОЛОВА. Будь ласка.

 

     ЦИБЕНКО П.С.,  член Комітету Верховної Ради України з  питань науки та народної освіти (Свердловський виборчий округ,  Луганська область).  Уважаемый господин Гетьман!  Вы,  вне всякого сомнения, большой  знаток  банковского  дела.  Много  ли  вы сможете назвать государств,  где нет государственного банка?  И, в этой связи, как вы относитесь к предложению Компартии Украины, об этом говорится в программе выхода из кризиса,  восстановить государственный банк  и ввести несколько специализированных банков?

 

     Спасибо.

 

     ГЕТЬМАН В.П.  Те,  що ми пережили адміністративну економіку і відійшли від єдиного державного банку Союзу, - це вже всім відомо. А  щодо  світової  практики,  то світова практика свідчить:  є два рівні банківської  системи.  Перший  рівень  -  центральний  банк, другий  рівень  -  комерційні  банки,  які  здійснюють  ризиковані операції. Центральний банк на ризиковані операції нездатний, і він не має права того робити.

 

     ГОЛОВА. Депутат Моісеєнко.

 

     МОІСЕЄНКО В.М., член Комітету Верховної Ради України з питань державного   будівництва,   діяльності   рад   і    самоврядування (Макіївський-Гірницький виборчий округ, Донецька область). Фракция "Коммунисты Украины".  Александр  Александрович!  Вопервых,  вношу предложение   в  полном  обxеме  транслировать  это  заседание  по телевидению.  Состояние  дел  с  финансами   в   Украине   -   это принципиально  важный  вопрос,  определяющий  нынешнюю  ситуацию в Украине. Считаю, это будет интересно всем.

 

     Во-вторых. Касательно статьи 18  "Призначення  та  звільнення голови   Національного   банку   України".   Призначити   ми  його призначимо,  а от звільнити не зможемо.  В  этой  статье  записаны четыре   пункта,   которые   совершенно   не   характеризуют   его деятельность.  И если он будет неудовлетворительно выполнять  свои обязанности,  то  Верховный  Совет тем не менее торжественно будет его слушать и при этом благословлять на  дальнейшую  деятельность. Меня    интересует   отношение   депутата   Гетьмана   как   главы Национального банка в прошлом к этому вопросу.

 

     ГЕТЬМАН В.П. Досить позитивне.

 

     МОІСЕЄНКО В.М.  Ну кто в этом сомневается, конечно, вы будете относиться позитивно.

 

     ГОЛОВА. Я прошу не сперечатися.

 

     ГЕТЬМАН В.П.  Дозвольте  навести  такий приклад.  У Голландії після війни змінилося всього три голови  центрального  банку.  Усі голови   центральних   банків   діють   за  межами,  скажемо  так, президентського  або  якогось  ще  терміну   повноважень.   І   це невипадково,  бо від цього залежить стабільність цін та грошей.  А якщо ми кожного разу,  як рукавички, мінятимемо голів центрального банку,  як  було  донині,  то  знову матимемо ту валюту,  від якої відійшли.

 

     У проекті закону чітко виписано,  за яких  умов  звільняється голова  Національного банку.  І є відповідний термін,  на який він призначається, як і Президент, Голова Верховної Ради та всі інші.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Сідайте, будь ласка. Спасибі.

 

     Починаємо обговорення  даного  питання.  Першим   слово   має Михайло  Антонович  Павловський як автор не зовсім альтернативних, але все-таки доповнюючих пропозицій. Він виступає від комітету.

 

     ПАВЛОВСЬКИЙ М.А.,  голова Комітету Верховної Ради  України  з питань  ядерної  політики та ядерної безпеки (Центральний виборчий округ,  Хмельницька область).  Шановний Олександре Олександровичу! Шановні   колеги!   Шановні   представники   Національного  банку! Насамперед погоджуся з думкою Віктора Андрійовича Ющенка,  що  нас цікавить  не  стільки  незалежність  банку,  скільки  незалежність України.  А  незалежність  України  визначається  трьома   групами факторів  у  межах  макроекономіки:  кредитнофінансовою  системою, фіскальною, або бюджетною, системою і, для перехідної економіки, - системою  втручання  держави  в  економіку з метою розбудови своєї промислової політики.

 

     Зазначу, що економічна  криза  в  Сполучених  Штатах  Америки 1929-1933  років  -  це  квіточки порівняно з тією кризою,  яку ми пережили.  Тому що криза в США не супроводжувалася інфляцією:  7,4 відсотка  -  1933  рік,  а  далі  -  нульові  ставки  відсотків й, відповідно, інфляція на рівні нуля.

 

     У нас зовсім  інша  картина.  Вадим  Петрович  Гетьман,  коли розповідав  про  криву Філіпса,  помилився,  бо це пов'язано або з інфляцією,  або з рецесією без спаду виробництва. Ми ж переживаємо стагфляцію,  навіть гіперстагфляцію:  одночасно й інфляцію, і спад виробництва. Тому ця крива, як свідчать експерименти в США, просто не придатна для стагфляції,  тому у нас особливий випадок. До того ж наша банківська  грошово-фінансова  система  особлива,  оскільки визначає  тип  економічної  теорії,  на  якій  базується  вся наша політика.  Тут наводилися приклади з федеральної резервної системи США,  німецької  тощо.  Можна  навести  ще  й такий приклад,  коли Мільтон Фрідман (а з ним слід пов'язувати поняття монетаризму) був радником  президента  США.  Тоді  виробництво  зменшилося  на  4,8 відсотка і його негайно відправили у відставку. Згодом були тільки сплески  монетаризму,  а  загалом  працює  сукупність  економічних теорій,  серед  яких  провідною  на  тривалому  проміжку  часу   є українська  інноваційна.  На  неї  накладається  періодично теорія Кейнса,  монетаризм і всі інші теорії,  які навколо неї викликають коливання.  Ми спинилися на одній. А в монографії з макроекономіки Сполучених Штатів Америки Дорбуша і  Фішера  1997  року  написано: "Всі  є  монетаристи,  одначе  монетаризм  має  багато відтінків і представлений широким  спектром  поглядів  -  від  твердокамінного монетаризму   до   еклектичного   кейнсіанства".  А  в  нас  якраз твердокамінний монетаризм.

 

     Не говоритиму від себе.  Хочу  висловити  узагальнення  думок відомих  учених - академіка Лукінова,  останні публікації Кременя, Ковальчука й інших  стосовно  банківської  системи.  Згадаю  також книгу   Михайла  Андрійовича  Швайки,  яка  була  розповсюджена  у Верховній Раді.  Отже,  погляди різні.  Але фахівці  вважають,  що монетаризм    дав    змогу    зменшити   інфляцію,   стабілізувати грошово-фінансову систему.  Проте проблематично,  щоб ця ідеологія започаткувала економічне зростання.  Тобто настав момент,  коли ми повинні радикальніше підійти до грошово-фінансової системи.

 

     Сполучені Штати Америки вийшли з кризи за сприятливіших  умов порівняно  з  нашою  кризою.  Головним  там було - підпорядкування банківської системи інтересам власного  виробництва.  Це  ключовий момент.   Без   цього  нічого  не  буде.  Треба  врахувати  досвід міжнародного  співтовариства.  Адже  наша  банківська  система   є каналом,  яким  відпливають  кошти  за  кордон.  Коли ми весь день говорили тут про  організовану  злочинніть,  тіньову  економіку  і корупцію, то щоразу натикалися на проблему банківської системи. Її треба зробити прозорою, оскільки нині з України випливає капіталів утроє  більше,  ніж  (це  дані академіка Лукінова) всі разом узяті кредити,  гуманітарна допомога,  що  надходять  в  Україну.  Тобто перекриємо  цей  канал  - і не треба просити того,  що нам ще й не дають, а тільки ставлять умови.

 

     Концептуально мої пропозиції зводяться ось до чого.

 

     Оці ключові слова законопроекту  "прогнозування  і  контроль" доповнити   "регулювання   і  відповідальність".  Треба  доповнити функції банку. Віктор Андрійович посилався на європейський досвід, я  посилаюсь  на  світовий.  У  підручнику  за редакцією Філіпенка "Економіка зарубіжних країн" визначено  функції  національних  або центральних банків. Таких функцій дві: з одного боку, стабілізація валюти, а з другого, забезпечення економічного зростання. От у нас даної  фунцкії  немає.  В  цю функцію я закладаю відповідальність, зокрема мотиви,  з яких можна, скажімо, зняти голову Національного банку. Такий мотив визначено: "якщо немає економічного зростання". Навіщо  нам  банківська  система,  коли   в   нас   деградує   все суспільство? Вона повинна працювати на своє суспільство.

 

     І стосовно  специфіки  роботи  банківських працівників.  Чи є такий ризик у банкірів,  як у шахтарів,  що їм  потрібно  особливі умови праці? Вважаю, що досить їм статусу державного службовця.

 

     Оскільки час   вичерпано,   я   не   можу   перерахувати  всі пропозиції,  вони  тут  чітко  виписані.  А  зводяться  до   таких моментів:  усуваються  недоліки теперішньої банківської системи і, що  цікаво,  започатковується  кредитування  виробництва.  Причому кредити   я   поділяю   на  дві  частини.  Їх  можна  поділити  на довгострокові  під  виробництво,  інші  -  спекулятивні  операції. Швидкість там буде велика.  Загалом вона на значному проміжку часу збалансується і почнеться відродження.

 

     І ще одне посутнє зауваження.  Треба,  щоб наш  банк  був  не міжнародним,  щоб  ним  не  керували  з-за  кордону.  Він має бути українським.

 

     ГОЛОВА. Дякую.

 

     ПАВЛОВСЬКИЙ М.А.  А  тому  і  бюджет,   і   грошово-фінансова політика  повинні  представлятися одночасно і за двома підписами - Національного банку й уряду (щоб була відповідальність уряду).  За таких  умов  ми зможемо відродити економіку.  Ми відтворимо досвід Німеччини, Сполучених Штатів Америки.

 

     І я  дозволю  собі  поправити  Вадима   Петровича   Гетьмана. Німецька  банківська  система  тим і відрізняється,  що забезпечує кредитування власного виробництва у згоді з їхнім  законодавством. А чинники інфляції,  які є в нас,  у німецькій банківській системі не проявляються.  Пропоную все-таки проголосувати мої пропозиції і разом з ними доопрацювати закон, прийнявши його в першому читанні.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВА. Спасибі.  Я звертаюся до Михайла Антоновича,  до всіх депутатів:  дотримуйтеся регламенту!  Щоправда,  Михайло Антонович претендував  на  більший регламент.  Він,  як завжди,  дуже цікаво розповідав,  але все-таки я закликаю  всіх  дотримуватися  теми  - проект  закону  про  Національний  банк.  Бо  частіше  йшлося  про банківську   систему,   грошово-кредитну   політику,    економічні програми.

 

     Будь ласка,   будьте   уважні.  Депутат  Заєць  виступає  від фракції. За ним - депутат Масенко, теж від фракції.

 

     Одну хвилинку, Іване Олександровичу, я додам вам час. Скільки відведемо  на  обговорення?  Півгодини  вистачить?  (Шум  у залі). Ставлю на голосування пропозицію:  50  хвилин  на  обговорення.  З урахуванням виступу депутата Павловського, звичайно.

 

     "За"- 129.

 

     Спасибі.

 

     Поставте 42 хвилини. Говорить Іван Олександрович. Будь ласка.

 

     ЗАЄЦЬ І.О.,  заступник голови Комітету Верховної Ради України у закордонних справах і зв'язках  з  СНД  (Святошинський  виборчий округ,  м.Київ).  Шановні народні депутати! Передусім закликаю вас обговорювати питання нашого порядку денного,  бо,  справді, виступ шановного  пана Павловського був про грошово-кредитну політику,  а не про закон,  який  встановлює  правовий  статус  та  регламентує діяльність Національного банку України.

 

     Тут треба  відмежувати  політичне від юридичного.  І сьогодні зосередити нашу увагу саме на юридичному.

 

     Потреба в ухваленні  Закону  про  Національний  банк  України зумовлена трьома речами:  новою Конституцією,  де закладено основи правового статусу НБУ, тим, що чинний Закон про банки і банківську діяльність  нині  не забезпечує повною мірою правову регламентацію функціонування Національного банку,  а також  потребою  подальшого вдосконалення  банківської  системи.  Ми  вже маємо певний досвід, його мусимо використати для поліпшення цієї системи.

 

     Я відразу ж закликаю вас проголосувати за цей законопроект  у першому читанні,  бо тут є і нововведення, і законодавча база, яка дасть  можливість  контролювати  Національний  банк,  дасть  змогу поліпшити правову основу, на якій сьогодні діє цей банк.

 

     Зокрема, дуже  слушним  є  розділ Х "Банківське регулювання і банківський  нагляд".  Урешті-решт,  треба  розпочати   здійснення нагляду і контролю. І я маю конкретні пропозиції з цього приводу.

 

     Стаття 1.  Треба  говорити  про  Національний банк не лише як державну структуру, а і як юридичну особу.

 

     Стаття 3.  Треба  розкрити  джерела  та  порядок   формування доходів Національного банку, бо тут ідеться про загальні речі.

 

     Стаття 4.  Пропоную  все-таки кошторис видатків Національного банку України  затверджувати  у  Верховній  Раді,  а  не  під  час засідання  Ради  Банку.  Це  складова  бюджету  держави,  тому має затверджуватися Верховною Радою.  Хоча можна дискутувати  з  цього приводу.

 

     Стаття 5.  Треба вказати,  про які конкретно фонди йдеться, а також цілі та порядок їх використання.  Крім того,  вказати  їх  у кошторисі.

 

     Стаття 6. Варто відкривати філії Національного банку сьогодні за кордоном чи не варто?  Це так само дискусійне питання,  на  яке прямої відповіді немає.

 

     Стаття 8.    На   практиці   Національний   банк   монопольно організовує  виготовлення  національної  валюти.  Але  про  це  не говориться.   У   статті  зазначається,  що  він  здійснює  емісію національної  валюти.  Треба  записати  у  статтю  8  й   те,   що Національний банк проводить реєстрацію банків і кредитнофінансових установ,  а не просто веде реєстр. Бо вести реєстр і реєструвати - це різні речі.

 

     Вважаю, треба додати ще окремі пункти стосовно функцій банку. Зокрема такі:  дає дозвіл на здійснення  емісії  акцій  банків  та кредитних установ, затверджує їх результати, веде реєстр учасників акціонерних  банків  та  кредитних   установ;   контролює   участь іноземного капіталу в банківській системі України. Мені видається, що тут повинні бути певні обмеження.  Наприклад, лише 15 відсотків участі  іноземного  капіталу  в сумарному розмірі статутних фондів банківських установ.

 

     Чому я так пропоную?  Тому що на сьогодні банки  з  іноземним капіталом фактично не є інвестиційними установами.  Вони вкладають певну частку грошей,  малу частку,  і починають фактично  керувати нашими грошима.  І то не є кредитна інвестиційна установа.  Гадаю, така ситуація погіршує наш економічний клімат.  Те саме стосується й пункту 12 цієї статті. Доволі неконкретно визначено функцію щодо впорядкування розрахунків в  іноземній  валюті.  До  того  ж  наше законодавство   орієнтує  на  те,  що  в  Україні  всі  розрахунки здійснюються в національній валюті. Ми повинні чітко дотримуватися саме такої політики і записати це в даному законопроекті. Як і те, що Національний банк створює систему електронних платежів.

 

     Стаття 10.  Ідеться про повноваження Ради Банку України. Мені здається,  що більшість з цих повноважень треба передати Верховній Раді.

 

     У статті 15 ідеться про повноваження  Ради  директорів  Банку України.  Такі  функції,  як  створення та ліквідація підприємств, установ і  організацій  банку,  участь  у  міжнародних  фінансових організаціях,  є,  на  мою думку,  предметом окремих статей.  Тому треба ці повноваження вилучити  зі  статті  15  та  ввести  окремі статті.  Тоді  краще  було  б  регулювати  і  контролювати  всі ці процеси.

 

     На жаль,  у мене мало часу,  але дуже багато  пропозицій  для поліпшення  законопроекту.  Тим  часом  маємо  усвідомити головне, шановні   депутати:   ми   сьогодні   створюємо   правові   засади функціонування  банку,  а  отже,  і  можливість для Верховної Ради впливати  на   діяльність   банку.   Тому   прошу   не   займатися політиканством,  а  перевести цю розмову у правову площину.  Також прошу підтримати цей законопроект у першому читанні.

 

     Дуже вам дякую.

 

     ГОЛОВА. Депутат  Масенко  від  фракції.  За  ним  -   депутат Вінський. Прошу.

 

     МАСЕНКО О.М.    Фракція   комуністів.   Шановний   Олександре Олександровичу!  Шановні колеги народні депутати!  Я також не хочу займатися політиканством,  як казав Іван Олександрович Заєць,  але що ж поробиш, у нас жодне питання без політики не вирішується!

 

     Як на мене,  то  взагалі  не  потрібно  говорити  про  якийсь Національний банк і ще два чи три десятки банків,  нехай буде один державний банк і декілька галузевих банків.  І ми вирішували б усі ті   питання,   які  потрібно  вирішувати  в  галузі  економіки  і банківської системи нашої держави.

 

     Але, як казав  один  чоловік,  маємо  те,  що  маємо!  І  ми, виходячи з цих позицій, розглядатимемо даний законопроект.

 

     Стосовно конкретних  норм проекту закону.  Насамперед звертаю вашу увагу,  що в статті 1  використана  скорочена  назва  -  Банк України. Я не робив би цього, оскільки в нас є ще комерційний банк "Україна" і це може внести якусь плутанину й непорозуміння.

 

     Раніше я вже запитував Вадима  Петровича  Гетьмана,  як  може банк   працювати   без  прибутків,  але  його  відповідь  мене  не задовольнила. Я так і не зрозумів, за рахунок чого покриватимуться витрати   Національного  банку,  скажімо,  на  утримання  власного апарату та на інші цілі.  Що ж тоді, банк братиме кошти з бюджету, щоб виживати,  чи як?  Вважаю, така норма просто неприпустима і її треба змінити.

 

     Не можна  повною  мірою  погодитися  з  визначенням  основної функції  Національного банку:  "забезпечення стабільності грошової одиниці України та цінової стабільності". На мою думку, це не може бути  єдиною  метою  без  урахування  виробничого  процесу і життя людей.  Це,  погодьтеся, шановні колеги депутати, нонсенс: банки в нас найкращі в Україні,  банкіри теж найкращі в Європі, у світі, а виробництво і життя людей найгірші в усьому світі.  То так не може бути!

 

     Маю зауваження  від  фракції до статті 11 проекту.  Хоча це й конституційна норма,  але ми  знаємо,  з  яким  поспіхом  приймали Конституцію.  На нашу думку, тут закладена неправильна норма, коли Рада Банку України  формуватиметься  за  принципом:  50  відсотків Президентом і 50 відсотків - Верховною Радою.  Ми вже побачили, як структури, що формуються за таким принципом, діють на практиці.

 

     Усе-таки Верховна Рада уособлює весь  спектр  політичних  сил суспільства,  і  потрібно більшу частину складу Ради Банку віддати парламенту.

 

     Статтю 18 пропонується доповнити пунктом,  за що звільняється голова Банку України (це те,  про що запитував депутат Моісеєнко), бо,  справді,  коли банк не виконує основних  функцій,  то  за  це голову Національного банку потрібно звільняти чи не потрібно?

 

     Також є  пропозиція  додати  пункт:  "У  разі  незабезпечення виконання Національним банком України своїх функцій, а особливо за погіршення  життєвого  рівня громадян України голова Національного банку звільняється".

 

     Хоча Вадим Петрович схопився за  голову,  але  ми  не  можемо працювати на когось, а не для людей.

 

     Я, коли запитував,  про які показники йшлося, то мав на увазі ось що.  Ми розраховували,  що в нас  валовий  внутрішній  продукт становитиме  100,4  мільярда  гривень,  а вже зараз бачимо і дають прогноз на 90,2.  Тим часом банк усі свої дії будує  саме  на  цих показниках.  То  я  й  говорив,  Вадиме  Петровичу,  про те,  що в Національному  банку  достатньо  фахівців,  які  б  перевірили  ці розрахункові цифри і потім вносили корективи.

 

     Є ще  багато запитань,  особливо до системи розрахунків.  Це, мабуть,  тільки одна країна в світі,  де твориться таке  безладдя. Роль  Національного  банку  і  в тому,  щоб не було такого хаосу в розрахунках.

 

     Пропоную, Олександре Олександровичу,  заборонити  працівникам Національного банку займатися будь-якими іншими видами діяльності, тим паче  оплачуваними.  Я  думаю,  що  їхня  заробітна  плата  не настільки  мала,  щоб  вони потребували підробітку.  Або можуть це робити безоплатно.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВА. Пропозиція зрозуміла, тільки прохання тихіше говорити у мікрофон, адже звідси не регулюється сила звуку.

 

     Будь ласка, Йосипе Вікентійовичу. Він теж від фракції. За ним виступатиме депутат Кожушко.

 

     ВІНСЬКИЙ Й.В.,  голова підкомітету  Комітету  Верховної  Ради України з питань агропромислового комплексу, земельних ресурсів та соціального розвитку села (Городоцький виборчий округ, Хмельницька область).  Фракція  Соціалістичної  та  Селянської партій України. Шановний  Олександре  Олександровичу,  шановні  товариші   народні депутати!

 

     Розгляд законопроекту  про Національний банк України покладає на Верховну Раду України підвищену відповідальність, бо йдеться не про  установу  НБУ,  а  про  його роль у господарській системі,  в системі  управління  економікою,  про  місце  грошовокредитної   і валютної  політики  в  соціальноекономічній  політиці  країни та в наших економічних реформах.

 

     Ні для  кого  з  присутніх  не  є  таємницею,  що  на  вістрі руйнування  економіки  і зубожіння народу України перебував і далі перебуває  Національний  банк  України.  Він  був  і   залишається провідником   руйнівного   монетаристського  курсу  реформ,  який, власне, і ставить його в центр того руйнівного чудовиська.

 

     Щоб порозумітися,  де місце Національного банку в  економіці, що треба рішуче поправити,  мусимо чітко розмежувати основні сфери соціально-економічної діяльності та політики. Оскільки Конституція України визнає людину найвищою соціальною цінністю, найвищий ранг, безперечно,  мусить  мати  соціальна  політика  (праця,  добробут, здоров'я,  освіта  тощо).  Щоб жити,  треба споживати,  а відтак і виробляти.  Ніхто не заперечить того факту,  що за соціальною  має бути виробнича функція (інвестиція,  структура,  політика і тощо). Далі,  очевидно,  міститься політика доходів  (цінова,  податкова, страхова і так далі). Грошово-кредитна політика йде десь за ними і мала  б  виконувати  обслуговувальні  функції.  Вона   є   засобом здійснення вищих рангом напрямів соціально-економічної політики.

 

     Дивно, але  ніякі  інші  напрями економічної політики,  окрім грошово-кредитної,  в проекті закону навіть не  згадуються.  Проте стабільність грошей і цін має бути не метою державної політики,  а засобом забезпечення нормальної життєдіяльності людей та  розвитку економіки.  Хто проти стабільної гривні? Таких немає. Але здоровий глузд повертає нас проти того,  щоб стабільність гривні  трималася на руїнах виробництва й економіки.

 

     Пропонований законопроект  узаконює  саме  руйнівний характер грошово-кредитної  політики  Національного  банку  України.   Адже записано,   що  Національний  банк  України  підтримує  економічну політику Кабінету Міністрів,  доки вона не суперечить забезпеченню стабільної грошової одиниці України. Це і є хрестоматійний приклад войовничого монетаризму.

 

     Верховна Рада має чітко визначитись: Україні важливіша  стабільна  гривня  чи стабільна економіка,  яку гривня  руйнує?  Якщо  все-таки   економіка,   то   цей   наскрізь монетаристський  проект  закону  варто  відхилити.  Його концепція виражена  основною  функцією  Національного  банку  -  забезпечити стабільність грошової одиниці України та цінову стабілізацію, а не стабільність економіки.

 

     Законопроект, що    розглядається,     узаконює     становище Національного  банку як держави в державі,  навіть більше.  Судіть самі.  Рада Банку складає прогноз економічної політики,  розробляє рекомендації   щодо  зовнішньоекономічної  діяльності  та  основні засади грошово-кредитної політики.  НБУ має свою систему на  форми оплати  праці,  свій  пенсійний фонд.  Остаточний розподіл доходів банку здійснює навіть не Рада Банку,  а Рада  директорів,  вона  ж визначає залишок прибутку, що передається до державного бюджету. І це тоді,  коли проголошується, що Національний банк - неприбуткова організація. То навіщо тоді йому прибутки?

 

     НБУ лише  формально  підзвітний  Верховній  Раді.  Я  ще  раз повторюю,  це принципова хиба даного законопроекту. Лише формально підзвітний  Верховній  Раді.  А  фактично і Кабінету Міністрів,  і Верховній Раді не  підзвітний.  І  взагалі  він  у  такій  системі координат, що всі працюють на нього, а він ні на кого.

 

     Мені можуть  заперечити:  НБУ,  мовляв,  визначає і проводить державну  грошовокредитну  політику  відповідно  до   затвердженої Верховною  Радою  України  загальнодержавної програми економічного розвитку.  Я запитую:  про яку загальнодержавну програму  йдеться? Яким документом вона визначається? Хто її розробив і коли Верховна Рада її затверджувала?  Якщо цього немає,  тоді Національний  банк повинен   реалізовувати   основні   засади   соціально-економічної політики,  затверджені Верховною Радою  1994  року.  Сьогодні  він реалізує положення доповіді Президента.  Як це зрозуміти?  І як це узгоджується з конституційними нормами?  Отже,  ми повинні  уважно поставитися до цієї проблеми.

 

     Шановні депутати!  На завершення приверну вашу увагу до такої принципової проблеми, як відповідальність керівників Національного банку за стан справ в економіці України.  Ми пам'ятаємо, як зовсім недавно Національний банк,  банківська  система  фактично  знищили обігові кошти підприємств і заощадження громадян. Візьмімо нинішню ситуацію.  Через  безглузду   монетаристську   політику   фактично зупинено оборот товарів,  зупинено виробництво,  коли бартер сягає 60-70 відсотків,  що,  по суті, означає повернення до натурального господарства.  Тоді  навіщо Національний банк за умов натурального господарства?

 

     Враховуючи те,  що  нині  Національний  банк  в  особі   його керівників  створює  реальну загрозу національній безпеці України, слід було б передбачити  кримінальну  відповідальність  керівників Національного  банку,  аж  до  вищої  міри  покарання,  якщо  буде доведено їхню вину в руйнуванні економіки.

 

     Переконаний, ухваленню  Закону  про  Національний  банк   має передувати  внесення  відповідних  змін  до Кримінального кодексу. Тільки   після   таких   змін   можна   розглядати   обговорюваний законопроект.

 

     ГОЛОВА. Слово  має Олександр Михайлович Кожушко.  Прошу наших спеціалістів,  зробіть трохи меншою напругу.  Ну неможливо. Дивно, навколо бракує енергії , а тут така напруга.

 

     КОЖУШКО О.М., голова Комітету Верховної Ради України з питань паливноенергетичного комплексу,транспорту і зв'язку (Ясинуватський виборчий округ,  Донецька область).  Уважаемые коллеги!  Зал,  как всегда,   переполнен,   когда   рассматривается    самый    важный экономический вопрос.

 

     ГОЛОВА. Олександре Михайловичу, я вас прошу! Будь ласка!

 

     КОЖУШКО О.М.  Товарищи,  ко  мне  после  отчета руководителей банка  и  банковского  комитета  обратились  три  руководителя   и спросили:  "неужели в нашей стране все так гладко, как докладывают руководители?"

 

     Так я вам скажу то,  что никто не услышит и  не  напишет:  мы сами  делаем так,  чтобы самые главные вопросы рассматривались без трансляции.

 

     Как бы ни убеждали меня специалисты банковской  системы,  что есть определенные достижения, какие бы награды они ни получали, на сегодня банки являются не партнерами предприятий, а пиявками на их теле.

 

     Производство задушено    непомерно    высокими    банковскими процентами.  В  стране   практически   нет   центрального   банка. Национальный   банк  из  представителя  государства  в  банковской системе  практически  превратился  в  представителя   коммерческих банков,  органов  государственной  власти и является защитником их интересов.

 

     По большому счету,  и меня поддержат те,  кто  сталкивался  с этим    вопросом,   банковская   система   толкает   руководителей предприятий на бартерные операции, и в отдельных отраслях удельный вес  таких  операций  достиг  100  процентов.  Это  же первобытный общественный строй!

 

     Сам факт,  что  проект  Закона   об   основных   направлениях денежно-кредитной  политики  и  Закон о Национальном банке Украины рассматриваются в конце года в условиях,  когда тысячи  заводов  и фабрик  выгоняют  на  улицу  из-за  платежного кризиса сотни тысяч своих работников,  свидетельствует,  что  комуто  в  нашей  стране выгодно,   чтобы  эти  законы  своевременно  не  готовились  и  не рассматривались Верховным Советом.

 

     Однако, анализируя предложенный проект Закона о НБУ,  отмечу, что в нем есть отдельные положительные моменты, хотя в целом закон направлен не на то,  чтобы Национальный банк Украины  содействовал развитию  национальной  экономики,  а  коммерческие  банки были бы доступны для получения кредитов, а на создание монстра в интересах определенной группы людей.

 

     Давайте посмотрим  постатейно.  Уже  то,  что в первой статье наряду со  словами  Национальный  банк  Украины  употреблено  Банк Украины,  говорит  о многом.  А если посмотреть нормы,  касающиеся Совета Национального  банка  и  Совета  директоров  банка,  то  не записано,  что  конкретно  эти советы могут сделать для управления экономикой.  Что касается  льгот,  то  как  могла  подняться  рука написать  эту  норму,  когда  люди  не  получают  даже минимальную пенсию!  Что,  служащие банка  больше  работают,  чем  шахтер  или руководитель предприятия?  А что это еще за социальная защита,  на которую выделяется 20 процентов годовой прибыли?

 

     Причина в том,  что данный документ составлен не  украинцами. Посмотрите,  на  странице  10  записано,  каким  должен  быть  наш Национальный банк.  Видно, что нами руководит Мировой банк. А ведь мы  все  равно  проголосуем  за законопроект,  потому что не имеем принципиальной позиции.

 

     Таким образом,  чтобы преодолеть  денежный  финансовый  хаос, паралич взаимоплатежей, предлагаю.

 

     Первое. Государство  должно законодательно закрепить контроль за деятельностью валютно-финансовой системы, банковских финансовых структур,   поставив   их   в   условия   жесткого  регулирования, государственного и общественного контроля.  Ничего подобного здесь нет!  (Шум  у  залі).  Дайте  мне  еще  3  минуты  (Шум  у  залі). Центральный   банк   является   собственностью   государства,   но собственники  не  контролируют ни состав руководства,  ни политику Национального банка.

 

     В связи с тем,  что большинство предприятий не работает из-за недостатка оборотных средств (причем тот,  кто это сделал, получил миллиардные   прибыли),    считаю    необходимым    законодательно определить,   что  уменьшение  или  увеличение  денежной  массы  в обращении органически связывается  с  движением  ВВП  и  скоростью денежно-кредитного   обращения,   которые  утверждаются  Верховным Советом.

 

     Третье. Анализ деятельности коммерческих  банков  показывает, что   в   большинстве   случаев   ими  устанавливается  завышенный банковский процент...

 

     ГОЛОВА. Будь ласка, завершуйте.

 

     КОЖУШКО О.М. ...а получаемая с этого сверхприбыль расходуется на зимние сады, благотворительную деятельность и тому подобное.

 

     Обдирая людей  на  миллионы  и отдавая копейки,  считают себя великими благодетелями!

 

     ГОЛОВА. Дякую.

 

     КОЖУШКО О.М.  ...Здесь так и хочется сказать:  когда в стране есть справедливость,  стыдно быть нищим, когда справедливости нет, стыдно быть богатым!

 

     Дайте договорить.

 

     ГОЛОВА. Ну що я можу зробити?! Вимкніть мікрофон, будь ласка.

 

     Олександре Михайловичу, я прошу вас: не ображайтеся...(Шум у залі).

 

     До чого тут подобається,  не подобається?  Йдеться про те, що після вас ще 10 чоловік записано.

 

     КОЖУШКО О.М. Я имею право на 10 минут по Регламенту.

 

     ГОЛОВА. А інші не мають права? Проголосовано.

 

     КОЖУШКО О.М.  Все  голосуется,  ибо  вы  давите,  чтобы   так голосовали.

 

     ГОЛОВА. Будь ласка, вимкніть мікрофон.

 

     КОЖУШКО О.М. Не надо выключать, я вношу предложения.

 

     ГОЛОВА. Прошу, сідайте.

 

     КОЖУШКО О.М. Банковский капитал должен функционировать сугубо в  интересах  стабилизации  и  развития  национальной   экономики, социального   обеспечения   народа.   Кредитные   ресурсы  следует направлять на развитие  наиболее  созидательных  отраслей,  прежде всего   в   агропромышленный  комплекс,  в  энергетику  (Оплески). Приоритеты  должны  определяться  правительством  и   утверждаться Верховным  Советом.  Считаю,  что документ надо доработать (должны быть учтены замечания товарища Павловского) и через неделю  внести его на повторное первое чтение.

 

     ГОЛОВА. Прошу   всіх  промовців  дотримуватися  встановленого регламенту,  адже всі говорять речі  безконечно  мудрі,  але  одне право реалізується через право інших.  Так робити не можна:  в нас право консолідоване, ми - парламент.

 

     Слово має  Валентина  Петрівна  Семенюк,  за  нею  -  депутат Паламарчук.

 

     СЕМЕНЮК В.П.,  секретар  Комітету  Верховної  Ради  України з питань   агропромислового   комплексу,   земельних   ресурсів   та соціального   розвитку   села   (Андрушівський   виборчий   округ, Житомирська область).  Після такого бурхливого виступу мого колеги Олександра  Михайловича хочу сказати,  що лише в сесійному залі ми можемо доходити компромісів,  доходити спільної думки і ухвалювати відповідні законопроекти. Ми багато разів у цьому переконувалися.

 

     На мою   думку,  потрібно  приймати  поданий  законопроект  у першому  читанні,  а  всім  комітетам,  фракціям,  групам  сідати, аналізувати,  подавати свої пропозиції,  якщо ми хочемо,  щоб наша банківська сфера  керувалася  законами,  а  не  інструкціями  пана Стельмаха,  які часто міняються,  як у тій пісні: "И чтоб никто не догадался, что это песня о тебе".

 

     А тепер конкретно щодо законопроекту.

 

     Статті 99  і  100  Конституції  частково  визначили   функції Національного  банку  України.  Тому вважаю за потрібне в статті 1 дати чітке визначення, що таке "Національний банк України".

 

     У статті 7 проекту  закону  слід  визначити  поняття  "цінова стабільність",  оскільки  стаття  99  Конституції  чітко  визначає основні функції Національного банку.

 

     Статтю 8  проекту  закону  варто  доповнити  пунктом  19,  де записати:  "Здійснює  контроль  і  забезпечує  виконання в державі функціонування    та    безперебійне    функціонування     системи розрахунків".

 

     Для цього  Рада  Національного  банку  наділена  функціями  і повноваженнями вищого органу держави з  розроблення  і  здійснення ефективної державної та грошово-кредитної політики.

 

     Пропоную пункт 1 статті 10 доповнити: "забезпечення і виконання грошово-кредитної політики".

 

     Відповідно до статей 10,  15 Рада Національного  банку,  Рада директорів  розробляють  і  приймають  рішення щодо основних засад грошово-кредитної політики і здійснюють нагляд.

 

     У проекті  не  сказано,  хто  забезпечує  виконання  основних засад, тому потрібно ширше це розшифрувати.

 

     Доповнити статтю 42 нормою про те,  які операції Національний банк не має права  проводити:  пролонгація  кредитів,  торгівля  і виробнича  діяльність,  банківські  операції з юридичними особами, які не мають ліцензій на здійснення банківських операцій.

 

     У статті  70  треба  дати   тлумачення   терміна   "фінансове оздоровлення",   зазначити   критерії   визначення  незадовільного фінансового стану комерційних  банків.  Усі  ці  поняття  належить чітко розшифрувати.

 

     Потрібно доповнити статтю 45: "встановлює єдині  форми   обліку,   звітності,   документації   і статистики   валютних   операцій",   також  доповнити  "встановлює публічний  офіційний  контроль  курсу  гривні  стосовно  іноземної валюти".

 

     У пункті  5  статті 68 слід доповнити "відкликання ліцензій", оскільки Національному банку надано право видавати ліцензії, такий самий механізм повинен бути і на відкликання виданих ліцензій.

 

     У статті  77  додати  зобов'язання  письмово повідомляти Раду директорів про придбання акцій кредитних установ.

 

     Доповнити статтю 16 третім абзацом: "Голова Національного   банку,   його  заступники  та  члени  Ради директорів не  можуть  бути  депутатами  Верховної  Ради,  членами уряду,   працювати   в   представницьких   органах,  бути  членами політичних   партій,   займатися    підприємницькою    діяльністю, виконувати  роботу за сумісництвом,  крім викладацької,  наукової, іншої творчої діяльності".

 

     Пункт 2 статті 42 потрібно викласти у такій редакції:  "надає кредити  комерційним банкам та кредиторським установам на строк не більше одного року під забезпечення  цінними  паперами  та  іншими активами".

 

     До статті 75,  де йдеться про умови найму, звільнення, оплати праці,  надання відпусток службовим  особам  та  тим,  хто  працює безпосередньо  у  Національному банку обов'язково потрібно зробити доповнення: "відповідно до чинного законодавства".

 

     Частину першу статті 82 викласти у такій редакції:  "Верховна Рада  не  пізніше  1  листопада  звітного року приймає рішення про перевірку Національного банку,  визначає спеціалістів,  які  мають відповідний  досвід роботи,  для перевірки річного звіту і подання відповідного висновку".  Вважаю,  що цей запис необхідно  зробити, тому  що  ми  кожного  року  повинні  детально  аналізувати роботу Національного банку і у відповідний строк.

 

     Розділ VІІ  потрібно  доповнити  окремою  статтею,  де  чітко виписати забезпечення кредиторів Національного банку. Я вважаю, що таким забезпеченням можуть бути:  державні цінні папери,  іноземна валюта,  золото та інші золоті запаси, які повинні бути сьогодні в Україні.  І це доповнення до розділу VII обов'язково пов'язати  із Законом про державне регулювання виробництва золота.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Дякую. Слово надається депутату Паламарчуку. За ним - депутат Терьохін.

 

     ПАЛАМАРЧУК В.О.,  член  Комітету  Верховної  Ради  України  з питань  фінансів і банківської діяльності (Миколаївський сільський виборчий округ, Миколаївська область). Шановні народні депутати! У системі економічних законів,  які сьогодні безперечно впливають на економіку і на грошово-кредитну сферу нашої держави, важливе місце посідають насамперед конституційний закон і Закон про Національний банк України, проект якого ми розглядаємо.

 

     Із доповіді    Гетьмана    зрозуміло,    що    законопроектом визначається   особливий   статус  Національного  банку,  на  який покладено   найважливішу   функцію   держави   щодо   забезпечення стабільності національної валюти України. Центральний банк України має надійний конституційний статус,  який дозволяє  незалежно  від будь-яких  державних органів здійснювати в інтересах усієї держави монетарну політику, контроль за її проведенням і виступати як банк банків.

 

     Ось чому  проект  закону,  підготовлений робочою групою,  має вагоме наукове підгрунтя,  що  дозволяє  оцінити,  на  мою  думку, законопроект, як значне досягнення сучасної юридичної думки, так і врахувати досвід розробки структурних законів Франції,  Німеччини, Іспанії та багатьох інших.

 

     Ми всі  маємо  сьогодні визнати,  що чинний Закон про банки і банківську діяльність виконав  свою  роль  на  сучасному  етапі  - сформував  банківську  систему.  Тому  розгляд  такого важливого і принципового закону,  проект якого ми  сьогодні  розглядаємо,  по- перше, обумовлений положеннями нової Конституції України, подруге, необхідністю правового регулювання найважливіших  правовідносин  у банківській сфері.

 

     Дуже важливе   питання,  яке  стосується  визначення  статусу Національного банку,  є його економічна самостійність. Це головний принцип,   який   простежується  по  всьому  законопроекту.  А  це принципово  стосується  і  взаємовідносин  Національного  банку  з Верховною Радою, Президентом і урядом.

 

     Насамперед у розділі ІХ чітко визначені конституційно-правові гарантії проти втручання у будь-яку сферу  банківської  діяльності органів законодавчої і виконавчої влади.

 

     У своєму виступі я не буду посилатися на виступи своїх колег, але Ющенко,  до речі,  був одним  із  тих,  проти  кого  виступали банкіри  усіх  банків,  які  сьогодні  є поза Національним банком, тобто комерційних.  І коли  на  нараді  з  керуючими  комерційними банками  було  враховано  ці  питання,  то  недоцільно робити такі зауваження людям, які відпрацьовували цей законопроект.

 

     При цьому ми  бачимо,  що  саме  Національний  банк  здійснює емісію  національної валюти та організовує її обіг і повністю несе відповідальність у цій сфері.  Будь-яке  перевищення  доходів  над видатками  центральний  банк  повинен перераховувати до державного бюджету України.  Автори законопроекту  таким  чином  збалансували функцію відповідальності за грошовокредитну політику в державі.

 

     Варто зазначити,  що  у законопроекті в межах конституційного статусу визначено основні функції центрального  банку,  які  можна реально  оцінити  - як з боку Президента України,  який рекомендує кандидатуру на посаду керівника,  що ми чули з доповіді  Гетьмана, так  і  з  боку Верховної Ради,  яка може на підставі того,  що ми сьогодні маємо,  спитати з самого керівника  Національного  банку. Тому,   на   мою   думку,   це  важлива  новела.  Вона  відображає економічно-фінансові і політичні реалії сьогодення в нашій країні.

 

     Отже, я   пропоную   в   цілому   підтримати   новий   статус центрального  банку.  І  ще  раз  хочу сказати про те,  яка велика робота проведена людьми, які опрацьовували цей законопроект. Майже всі слушні зауваження були враховані.

 

     Згідно з  цим  законопроектом  ми  маємо  міцний Національний банк,  який, з одного боку, формує Президент, з іншого, - Верховна Рада.

 

     На мою  думку,  дуже важливою інституцією є Рада центрального банку,  створення  дворівневої  системи  управління   Національним банком.  Ця Рада визначатиме як монетарну стратегію, стабільність, так і оперативність виконання.

 

     На жаль,  час обмежений,  тому я не зміг  доповісти  про  всі моменти,  але хочу сказати,  що дуже багато зауважень і пропозицій було   враховано   членами   комітету,   який   опрацьовував   цей законопроект.  І  я  дуже  вдячний  за  це  і  членам комітету,  і професору Селіванову, який вніс конкретні і слушні зауваження.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Промовець доповідав українською мовою. А він не часто це робить. Тому деякі неточні вислови були (Шум у залі). Щоб ви не сприймали,  що він не знає,  про що говорить. Просто йому незручно користуватися незвичною мовою... Так що, тут усе правильно.

 

     Депутат Терьохін. За ним - депутат Вітренко.

 

     ТЕРЬОХІН С.А.,  член Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності (Комсомольський виборчий  округ, Полтавська область). Шановні народні депутати! Мене, власне, радує таке   жваве   обговорення   цього   питання.   Справді,    статус Національного  банку  -  центральної  банківської  інституції дуже важливий, ми маємо його вирішити.

 

     Проте, мені здається,  обговорення йде в іншому руслі. І пани Павловський та Кожушко, і пані Вітренко після мене говорять не про адміністративну нішу для Національного  банку  в  Україні,  а  про конкретні   методи   регулювання,  принципи  монетарної  політики, кредитної  політики.  На  жаль,  це  питання  не  вирішується  цим законом. Воно має вирішуватися окремими спеціальними законами, про які ми будемо говорити,  коли прийматимемо закони  про  комерційні банки або небанківські фінансові установи.

 

     Згідно з  Конституцією  України основна функція Національного банку - це забезпечення стабільності національної  валюти.  А  всі інші функції - банківського нагляду, валютного регулювання, обліку касової готівки тощо є вже похідними. Тому відносини Національного банку з урядом чи, скажімо, з комерційною сферою треба будувати за цим принципом.

 

     Питання спрямування фінансових ресурсів у сферу матеріального виробництва не є питанням Національного банку, пане Павловський та інші.  Це  питання  структурних  змін  в   економіці   (картотека, безакцепти,  черговість,  готівка тощо).  Наприклад,  податки, які нараховуються  на  фонд  оплати  праці,  податки   на   реалізацію (скажімо,   дорожній  збір),  так  звані  фінансові  тромби  маємо забирати ми з вами відповідним законодавством. І це абсолютно не є компетенцією Національного банку.

 

     Проте хочу   наголосити  на  тому,  що  нам  конче  необхідно прийняти цей законопроект хоча б з однієї причини. Ми кожного року при  затвердженні кошторису Національного банку порушуємо питання: чому Національний банк витрачає на ці цілі,  а не  на  інші,  чому дорогі  кредити,  чому  не  спрямовуються  в  економіку?  Саме для створення Ради Національного банку,  де мають бути  присутні  наші представники, ми маємо прийняти цей законопроект. Тоді питання: чи в  нас  існує  м'якотілий   або   твердолобий   монетаризм,   пане Павловський, ми ставитимемо собі, а не комусь.

 

     Викликає сумнів, відверто кажучи, порядок призначення Ради ex officio,  закладений  у  цьому  законопроекті.  Я  не  думаю,   що заступники  голови  банку  чи,  скажімо,  міністр  фінансів  мають автоматично включатися до складу Ради Національного банку.

 

     Мені більше імпонує інша система,  яка є в  багатьох  країнах Європи,  коли  до  наглядової ради або просто до ради центрального банку  включаються  люди,  які  не  заангажовані  політично  і  не належать  до  якихось  гілок влади,  відомі науковці,  економісти, фінансисти, юристи і так далі.

 

     Мені здається,  що не потрібна надмірна  деталізація  методів управління ліквідністю банків, яка виписана в цьому законопроекті. Скажіть,  будь ласка, якщо на сьогодні рівень резервів, скажімо, 7 відсотків  або  13  відсотків  обов'язкових,  то  чому це має бути записано в законі на майбутнє?  Обов'язкове резервування  -  це  є найогидніший  інструмент  регулювання  монетарною масою,  він дуже погано впливає на стан фінансів в економіці.  І на майбутнє  треба від цього відмовлятися.  Те саме стосується співвідношення власних ресурсів і залучених, норматив якого записаний в законопроекті.

 

     Мені здається,  що ці  методи  мають  належати  винятково  до компетенції   Національного   банку   України,   бо  це  є  методи регулювання стабільності національної валюти.

 

     Тут уже  говорилося  про  те,  що  недоречно   записувати   в законопроекті  і  про деякі пільги службовцям Національного банку. Нам здається,  що недостатньо  детально  виписана  адміністративна частина цього законопроекту - адміністративні процедури,  юридична компетенція Національного банку.

 

     Але фракція "Реформи" просить депутатів підтримати в  першому читанні  проект  Закону  про Національний банк для того,  щоб були підстави для включення представників Верховної Ради  до  головного наглядового  органу  за  Національним  банком  і  подальшого  його ретельного доопрацювання. Я думаю, що правок буде дуже багато. Але нам треба починати роботу.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВА. Депутат Вітренко. Далі будемо радитися.

 

     ВІТРЕНКО Н.М.   Прогресивна   соціалістична  партія  України. Поважне панство,  з того, що сказав пан Терьохін, можна погодитися з  тим,  що  справді Закон про Національний банк потрібний,  бо не можна далі дозволяти Національному банку робити те,  що він  хоче, не  можна  далі  дозволяти  пану  Ющенку  загравати  з  іноземними банкірами, показуючи себе таким розумним, таким толерантним, таким грошовитим,  і  не  нести  ніякої  відповідальності  перед народом України, перед економікою. Закон потрібний, але не такий.

 

     Що нам  запропонував  пан  Ющенко?  Взагалі  я  хочу   трошки пояснити позиції суто теоретичні,  бо економічна теорія розподіляє банківську систему  на  чотири  типи.  Перший  тип  -  це  система Гамільтона.  Коли  національний банк бере на себе відповідальність за кредитну політику заради національного  виробництва,  тоді  він називається національним банком.

 

     Другий етап - це система центрального банку. Центральний банк

- це приватний заклад,  який належить фінансовій олігархії. Інколи він  намагається працювати на національну економіку,  проте більше задовольняє потреби іноземного власника.  В умовах  України  -  це Міжнародний  валютний фонд,  який керує сьогоднішнім нашим банком, встановлюючи йому обсяг емісії. Він каже: 5,5 мільярда гривень і - все,  більше  ми  вам  не  дозволяємо.  Тобто  сьогоднішній банк в Україні, який представляє Ющенко, є не національним, а центральним банком.

 

     Третій тип   -   це   грошові  заклади,  які  взагалі  ніякої самостійності не мають, просто орган без права самостійних рішень.

 

     І четвертий  тип  -  деградація   банківської   системи,   бо відбувається повна доларизація економіки. Тоді взагалі не потрібно говорити про національну валюту,  про національну політику  і  все інше.

 

     От куди скочується банківська система України.

 

     І Закон  про центральний банк,  проект якого запропонував пан Ющенко (а це є Закон про центральний банк),  саме відтворює  такий собі приватний заклад.  Я не знаю, чому ви назвали його державним, пане Ющенко. Ви пишете, що це державна установа. Яка ж це державна установа,  коли  вона  сама  визначає свої функції,  сама підбиває підсумок своєї діяльності,  абсолютно ні від  кого  не  залежна  і нікому не підзвітна.  Ви дивіться,  яке формулювання. Національний банк, як називає його пан Ющенко (я кажу, що це центральний банк), тільки   тоді   буде  підтримувати  економічну  політику  Кабінету Міністрів,  доки вона не буде суперечити забезпеченню стабільності грошової одиниці України. Це стаття 54.

 

     То навіщо  нам  взагалі  банк?  Щоб  була  стабільна  грошова одиниця?  Підприємства  не  мали  обігових  коштів  і  не   мають, кредиторсько-дебіторська заборгованість збільшилася і збільшується заборгованість по заробітній платі,  збільшується постійно. То про яку стабільність грошової одиниці можна говорити?..

 

     Знаєте, пане Ющенко,  спочатку ви вигадали цю грошову одиницю разом з Віктором Пинзеником. І ми дізналися із журналу "Компаньон" N17  (це пан Пинзеник нам розповів),  що грошова реформа в Україні відбулася завдяки пану  Морозу,  який  не  впустив  це  питання  в парламент.

 

     Так от,   ви  зробили  оцю  деномінацію,  ви  відмили  чорний капітал,  ви  заблокували  все  виробництво   своєю   стабільністю грошової   одиниці,   а   зараз   пропонуєте   проект  закону  про Національний банк. Він зовсім не є таким законом.

 

     Тому я  пропоную,  і  комісія  наша  підтримує  мій   виступ, відхилити  цей  варіант закону,  повернути його на доопрацювання і переробити саме концепцію,  зробивши закон саме  про  Національний банк.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВА. Дякую  і вам за увагу,  зокрема до мене.  І хотів би, щоб ви підказали,  яким чином я міг внести це питання  на  розгляд Верховної  Ради  і чи є це предметом обговорення у Верховній Раді? (Шум у залі). Марченко, я ж до неї звертаюся, а не до вас... Чи це однаково? (Шум у залі).

 

     Шановні депутати,   будь   ласка,  заспокойтеся.  У  нас  іще записалися п'ять представників від  комітетів  і  фракцій,  але  я переконливо  прошу  вас  підвести риску під обговоренням,  тому що цьому не буде кінця.  А враховуючи те,  що ми  повинні  вирішувати питання шляхом голосування,  то треба припинити дискусії.  Я прошу вас погодитися з цим.  Та,  власне,  і час  вийшов.  Я  спеціально зробив  виняток  для  Вітренко,  оскільки  вона  дуже  толком,  як науковець,  могла розповісти про теорію банківської системи (Шум у залі).

 

     Підбиваючи підсумки  цієї  дискусії,  хотів  би попросити вас усіх...  (Шум у залі).  Звичайно,  тут можуть висловлюватися різні думки  і  дискусія  може по-різному розгортатися,  але все-таки 70 відсотків нашої  дискусії  стосувалося  не  предмета  обговорення. Ідеться  про  державну  установу,  про  її місце,  роль,  функції, структуру,  співвідношення у системі влади,  відносини з Верховною Радою, Президентом, Кабінетом Міністрів тощо.

 

     Тому зміст цього документа дає можливість використовувати цей банк для адміністративної системи,  а може бути  використаний  для ліберальної  економіки,  залежно  від  того,  яка буде визначена і грошово-кредитна  політика,  і  всі  інші   складові   економічної політики.  Ми  говоримо  про  установу.  І така установа в державі потрібна.

 

     Є різні  зауваження.  І  стосовно  самостійності  банку,   як записано  в  проекті,  і  стосовно  назви,  і  стосовно формування наглядової Ради,  Ради  банку  тощо.  Звичайно,  потрібно  вносити корективи. Я вважаю, що треба зорієнтувати і банківську політику в цілому,  і функції,  які тут передбачені,  на підтримку та  захист власного   виробництва,   на   посилення  контролю  за  діяльністю комерційних банків.  І в певних межах має бути  взаємозв'язок  між Кабінетом  Міністрів і банком,  бо інакше тоді політика уряду може привести до краху всю фінансову і банківську системи.

 

     Тому ці зауваження потрібно врахувати до другого читання (Шум у  залі).  Вадиме  Петровичу,  я прошу вас...  Якщо ми сьогодні не приймемо цей документ у першому читанні,  то сумнівно, що приймемо його на цій сесії,  а це означає,  що до вересня держава не матиме Закону про  Національний  банк.  І  ми  знову  будемо  пред'являти претензії,  що хтось,  десь видав якесь розпорядження і таке інше. Треба приймати в першому читанні цей документ.

 

     Я прошу Віктора Андрійовича виступити із заключним  словом  і ставитиму питання на голосування (Шум у залі).

 

     Я не порушую процедуру, Олександре Михайловичу.

 

     ЮЩЕНКО В.А.,  голова  правління  Національного банку України. Шановний  Олександре  Олександровичу!  Шановні  народні  депутати! Дозвольте  від  імені правління Національного банку висловити всім подяку за ті пропозиції,  які були висловлені під час  обговорення проекту закону.

 

     Я хотів  би ще раз підкреслити,  що запропонований документ - це  презентація  сценарію  розбудови  центрального  банку  і  його базових  функцій  у  рамках  концепції  нового  проекту Закону про Національний банк України.

 

     На нашу думку,  є загальне розуміння цих питань,  але я хотів би пояснити деякі тези, які пролунали в цьому залі.

 

     За що  перед  народом  України  відповідає Національний банк? Вибачте,  Національний банк не може відповідати за виробництво, за інші  наслідки.  Він відповідає за стабільність цін і стабільність грошей. Це базова функція будь-якого центрального банку.

 

     Щодо слів  "центральний  банк".  У  законопроекті  вживається паралельна  "центральному  банку"  коротка назва Банк України.  Це міжнародна  загальноприйнята  термінологія  -  Банк  Англії,  Банк Росії, Банк Франції і так далі.

 

     У виступах народних депутатів часто звучало,  що Національний банк зробив стабільність грошей, а де стабільність виробництва?

 

     Я хотів би  з  цього  приводу  дати  один  коментар.  Шановні народні депутати!  Скажіть,  будь ласка,  яку треба мати інфляцію, щоб було стабільне виробництво?  Це питання порушуватиметься доти, доки  у  нас  не  буде  зняте  з порядку денного питання інфляції. Інфляція ніколи нікому не дала економічного  зростання.  У  даному разі  я  хочу  зазначити,  що  приборкання інфляції є обов'язковим фактором підняття виробництва,  але,  на жаль, не єдиним. А чому в нас  не вистачає сьогодні інших факторів у компонентах економічної політики, то це не стосується функцій Національного банку.

 

     І останнє.  Є  ще  одне   питання,   яке   я   не   можу   не прокоментувати, воно сьогодні звучало в цьому залі. Це заощадження населення й обігові кошти підприємств.  Насамперед,  хто  винен  у тому,  що  у  1992-  1993  роках  відбулося колосальне обезцінення вкладів населення й обігових коштів?

 

     Шановні, я не буду давати конкретну відповідь,  але  суть  її така.  Заощадження  знецінені завдяки емісії грошей,  яку здійснив Національний банк  згідно  з  відповідними  постановами.  Але  маю сказати,  що жодної постанови про емісію національних грошей у той період Національний банк не приймав.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Шановні депутати!  Проект закону запропонований, його треба  удосконалити і готувати до другого читання,  враховуючи всі ті зауваження,  що  тут  прозвучали.  Ми  можемо  мати  Закон  про Національний банк, якщо ми почнемо працювати над законопроектом.

 

     Тому я   прошу,   враховуючи   думку   авторського  колективу законопроекту,  до складу якого  входили  і  депутати,  і  комітет працював над ним, залучалися і науковці, підтримати його в першому читанні.

 

     Ставлю на  голосування  пропозицію  прийняти  законопроект  у першому читанні.

 

     "За"-228.

 

     Прийнято. Дякую (Оплески).

 

     Я звертаюся    до    представників    банківських   структур. Зрозумійте,  що багато з того,  що піддавалося критиці,  зокрема з мого   боку,  було  по  суті  правдою.  Бо  знецінення  заощаджень громадян,  поява  статутних  фондів,  оборонних  фондів  у  банках відбулося саме під час інфляції і, на жаль, на основі інфляції. От у чому причина.

 

     І тому,  коли депутати пред'явили претензії, то так воно й є. Тому ви для себе теж з цього приводу зробіть висновки. Дякую.

 

     -----------

 

     Розглядається питання  про  Основні напрями грошово-кредитної політики Національного  банку  України  на  1997  рік.  Слово  має Веселовський.   (Шум   у   залі).   Ви   доповідатимете,   Вікторе Андрійовичу? Будь ласка.

 

     ЮЩЕНКО В.А.  Шановні  народні  депутати!  Дозвольте  викласти концепцію монетарної політики 1997 року в тезах.

 

     Одне технічне зауваження. Шановні народні депутати, процедура подання на  розгляд  парламенту  проекту  монетарної  політики  на черговий  рік  починається  відразу  після  прийняття  Закону  про Державний бюджет України.  І проект монетарної політики 1997 року, на  нашу  думку,  був  внесений  до  Верховної  Ради відразу після прийняття Державного бюджету України на 1997 рік.

 

     Тепер по суті.  На ваш розгляд вносяться матеріали  правління Національного   банку  щодо  основних  напрямів  грошово-кредитної політики на 1997 рік.  Основні напрями грошово-кредитної  політики на 1997 рік розроблялися на підставі економічної політики уряду на 1997 рік і спрямовані на  забезпечення  стабільності  національної валюти,  стримання  зростання  інфляції,  стабільності банківської системи та підтримки  заходів  уряду  України,  передбачених  його програмою дій на 1997 рік.

 

     Монетарна політика сформована із семи розділів.  Які її цілі? Основними цілями грошово-кредитної політики є наміри уряду України та  Національного банку взяти курс на фінансову стабільність,  яка передбачає:  утримання термінів зростання цін. У тій редакції, яка у  вас  є,  -  до  25  відсотків на рік.  Останнє уточнення уряду, виходячи із фактичного зростання  цін,  -  до  12,6  відсотка.  Це перше.

 

     Друге. Забезпечення   стабільності   національної   валюти  і підтримання  реального  курсу  гривні  щодо  долара  США  у  межах визначеного валютного коридору - 1,7-1,9 гривні.

 

     Третє. Утримання  процентних ставок кредитного та фінансового ринків на реально позитивному рівні. Монетарна програма передбачає одночасно збільшення первинної кредитної емісії через різні канали

- валютний і фондовий  ринок,  рефінансування  комерційних  банків України  на  43  відсотки  до рівня М1 на початок року,  зростання широких грошей до 39 відсотків при  падінні  виробництва  у  цьому році.

 

     Відповідно до   зазначених  орієнтирів  за  прогнозом  обсяги кредитування банківською системою суб'єктів господарювання  різних форм власності мають збільшитися до 32 відсотків.

 

     Хотілося б  підкреслити,  що  вперше в цьому році йдеться про реальний приріст збільшення кредитних вкладень в  економіку.  Якщо кредитний загальний портфель збільшується на 32 відсотки при рівні інфляції до 12  відсотків  на  рік,  можна  говорити  про  реальне збільшення кредитування економіки, тобто обігових грошових коштів, у розмірі до 20 відсотків на рік.

 

     Цільовими орієнтирами грошовокредитної політики на  1997  рік є:  підтримка  макроекономічної стабілізації;  відмова від прямого кредитування  Національним  банком  України  дефіциту   державного бюджету;  здійснення  кількісного  контролю  за динамікою грошової маси   шляхом   встановлення   межі   її   приросту;   захист   та забезпеченість  стабільності гривні;  збільшення валютних резервів для  підтримання  купівельної   спроможності   гривні,   що   мали забезпечити  збалансовані  інтереси суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності,  включаючи державні;  подальша лібералізація  валютної політики   і   забезпечення  повної  конвертабельності  гривні  по поточних операціях;  забезпечення позитивних  відсоткових  ставок; подальший  розвиток фондового ринку;  підвищення значення грошових заощаджень  для  активізації  інвестиційних  процесів;  підвищення ліквідності  та  ефективності  функціонування банківської системи; захист економічних інтересів суб'єктів грошово-кредитних відносин.

 

     Національний банк зважає на збереження в 1997 році  тенденції поступового підвищення попиту на гроші,  на те, що рівень дефіциту бюджету не перевищить 5,7 відсотка до ВВП і фінансуватиметься  без залучення  прямих  кредитів  Національного  банку.  Це дасть змогу збільшити грошову масу більш високими темпами,  ніж  прогнозований рівень  інфляції,  і  не  спричинить дестабілізації на валютному і фінансовому ринках.

 

     Основні інструменти регулювання грошово-кредитного ринку, які Національний  банк  передбачив  у 1997 році,  пов'язані з тактикою уніфікації обов'язкових резервів;  в  галузі  процентної  політики регулювання    здійснюється    через   розмір   облікової   ставки Національного банку;  в галузі операцій на валютному ринку - через інтервенції  із  закупівлі  та  продажу  валютних  коштів.  У разі потреби  регулювання  обсягів  грошової  маси  Національний   банк здійснює  операції  з  продажу  або  купівлі  на  вторинному ринку державних цінних паперів.

 

     Система рефінансування  комерційних  банків   у   1997   році забезпечується   через   операції  РЕПО,  ломбардне  кредитування, кредитні аукціони.

 

     I останнє.  Валютна   політика   спрямована   на   підвищення внутрішньої і зовнішньої стабільності гривні, забезпечення процесу дедоларизації економіки.  Курсовою політикою  передбачено  надання надійних  орієнтирів для діяльності суб'єктів економіки,  особливо експортно-імпортних відносин.  Маємо на  меті  збільшення  обсягів безготівкових   операцій,   прискорення   введення   безготівкових розрахунків у сфері комунальних послуг.

 

     Відповідними заходами,     спрямованими     на     дотримання комерційними   банками   економічних   нормативів,  забезпечується стабільність роботи  банківської  системи.  Работа  з  банківською системою  зорієнтована  на підвищення її ефективності та довіри до неї.

 

     Провадяться відповідні заходи щодо  забезпечення  страхування банківських   операцій,   як  це  вже  зроблено  щодо  страхування кредитних  ризиків,  підготовлено  проект  указу  Президента   про страхування вкладів населення.

 

     Враховуючи, що  банківська  (особливо  кредитна) діяльність є найризикованішою,  нами розробляється ряд  заходів  до  подальшого підвищення гарантій проти таких ризиків.  Зокрема,  це страхування від окремих агресивних  кредитних  ризиків,  подальше  поглиблення страхування  вкладів населення,  орієнтація банківської системи на безумовне забезпечення своїх зобов'язань  перед  клієнтами  за  їх вкладами.   Це   основні   концептуальні   положення  стабільності банківської системи на 1997 рік.

 

     Дозвольте навести ще деякі дані про роботу центрального банку протягом поточного року.  Отже, за дев'ять місяців поточного року, шановні народні  депутати,  приріст  первинної  кредитної  емісії, становить  43  відсотки.  Iншими словами,  правління Національного банку вийшло на показник,  який планувався на кінець 1997 року (42 відсотки).

 

     Приріст грошової  маси  за  цей період досяг 32 відсотків (на кінець року планувався  приріст  39  відсотків),  і  можна  твердо говорити,  що  цей критерій виконується відповідно до передбачених макропоказників.

 

     Приріст кредитних вкладів за 9 місяців  сягнув  28  відсотків (передбачено  на  кінець  року  32  відсотки).  Їх реальний річний приріст,  як  уже  говорилося,  складатиме  20,4  відсотка.   Такі показники   ми   маємо  вперше  в  нашій  кредитній  практиці,  і, безумовно, це сприятиме активізації національного виробництва.

 

     Рівень інфляції за дев'ять місяців становить 6,7 відсотка. Ми очікуємо,  що  до  кінця  року  середньомісячний  рівень  інфляції становитиме приблизно 1  відсоток,  і  на  кінець  року  загальний рівень інфляції досягне 10-12 відсотків.  Курс гривні стабільний і знаходиться в межах визначеного валютного коридору.  При  цьому  я хотів  би  окремо  підкреслити,  що  втрат ні валютних резервів за період вересневих коливань курсу,  які сталися на фондовому  ринку державних цінних паперів,  ні інших активів Національного банку за цей період не сталося.  Відносній стабілізації  грошово-кредитного ринку  та  зниженню  рівня  інфляції сприяли спільні зусилля уряду України та  Національного  банку,  зокрема,  відмова  від  прямого покриття   емісійними   коштами   дефіциту   бюджету  -  основного інфляційного джерела  держави.  Арсенал  монетарних  інструментів, запроваджений Національним банком у поточному році, дає можливість при таких різних пропозиціях  у  зростанні  національної  грошової одиниці (база - 43 відсотки,  грошова маса - 32 відсотки та рівень інфляції   6,4   відсотка)   забезпечувати   безумовну    відносну стабільність грошово-кредитного ринку та підтримувати стабільність курсу національної валюти в параметрах коридору.

 

     Структура та напрями первинної кредитної емісії Національного банку   за  дев'ять  місяців  поточного  року  така.  Операції  на валютному ринку становлять 45  відсотків,  операції  на  фондовому ринку  - 32 відсотки,  рефінансування економіки - 23 відсотки.  Iз них кредитні аукціони - 50 відсотків, операції РЕПО - 27 відсотків і ломбардне кредитування - 23 відсотки.

 

     Активізація та  збільшення  обсягів  операцій фондового ринку державних  цінних   паперів   дала   змогу   уряду   забезпечувати цивілізоване   управління   запозиченнями  для  покриття  дефіциту державного  бюджету.  А  банківські  системи  використовують   цей інструмент  для  регулювання  грошовокредитного  ринку  без втрати контролю над ціновою і валютною стабільністю.

 

     Протягом поточного року  рівень  облікової  ставки  правління Національного банку тричі переглядався.  На сьогодні його доведено до  16  відсотків  (проти  40  відсотків  на  початку  року).  Він знаходиться   в   позитивному   значенні.   Ставки   за  кредитами комерційних банків за цей  період  знизилися  з  63  відсотків  на початок року до 40 відсотків на початок жовтня та 39,7 відсотка на останній тиждень  поточного  місяця.  Ми  вважаємо,  що  одним  із найбільш значних результатів роботи Національного банку за дев'ять місяців  поточного  року  є  покращення  коефіцієнта   монетизації економіки  з  10,1  до  13,1 відсотка.  Про це багато говорилося в цьому залі.  В даному разі  ця  тенденція  є  надзвичайно  цінною, надзвичайно  важливою  для  формування економічних умов піднесення виробництва.

 

     ГОЛОВА. Вікторе  Андрійовичу,  зробіть  паузу.  Я  хотів   би звернутися   до   депутатів   за  порадою  з  такого  приводу.  Ми розглядаємо проект Основних напрямів грошово-кредитної політики на 1997 рік. Звичайно, сьогодні, у кінці жовтня, приймати рішення про схвалення чи несхвалення цього документа нам соромно перед  людьми та й перед самими собою. Тому, очевидно, є слушною пропозиція, яку вносить комітет:  взяти до відома цей документ і заслухати в січні 1998  року  інформацію Національного банку про наслідки реалізації цієї політики,  щоб ми могли дати їм оцінку. Бо сьогодні визначати цю політику пізно. А зараз треба запропонувати Національному банку внести на наш розгляд не пізніше другої половини листопада  проект Основних  напрямів грошово-кредитної політики на 1998 рік,  щоб ми перед розглядом бюджету могли розглянути і цей документ. Це було б правильно.  I оскільки ми тільки беремо до відома цей документ (ви всі його читали),  то обговорювати його немає сенсу.  Якби ми його відхиляли чи,  скажімо, відправили в прокуратуру тощо... Але в нас немає для цього зараз ні підстав,  ні аргументів.  Претензій можна висловити надзвичайно багато.  Ситуація страшна,  відверто кажучи, особливо з точки зору  використання  живих  грошей  в  обороті,  у виробництві  і  так  далі.  Але,  щоб ми не витрачали даремно час, япропонував би взяти цей  документ  до  відома  і  дати  доручення Національному  банку  до  середини  листопада  подати  аналогічний проект на наступний рік. Тоді можна буде говорити по суті. Якщо ви згодні з цим, то я б запропонував...

 

     ЮЩЕНКО В.А. Ми згодні. Це коректно...

 

     ГОЛОВА. Якщо  ви  хочете  обговорювати цей документ за повною процедурою,  тоді хай промовець закінчить доповідь,  відповість на запитання і так далі. Але тоді в мене виникає запитання: коли ж ми будемо розглядати інші документи?

 

     ЮЩЕНКО В.А.     Олександре     Олександровичу,      правління Національного  банку  готове  нести  повну  відповідальність за ту політику,  яку воно проводить у 1997 році.  Ми готові вийти на ваш суд,   коли   ви  скажете,  із  підтвердженням  ефективності  цієї політики.

 

     ГОЛОВА. Олександре Михайловичу, будь ласка.

 

     КОЖУШКО О.М. Только что мы приняли закон в первом чтении. Я и говорил,  что мы именно так проголосуем. Сейчас в связи с тем, что у нас нет времени...

 

     ГОЛОВА. Та не тому! Тому що немає ж предмета!..

 

     КОЖУШКО О.М.  Одну минутку!  Я вас  не  перебивал!  Александр Александрович,  вы  как  Председатель  имеете  свои  права,  я как депутат - свои. Вы отстаиваете свои интересы, я отстаиваю интересы своих избирателей.

 

     ГОЛОВА. Спасибі. Прошу вибачити. Говоріть, говоріть...

 

     КОЖУШКО О.М.  Сейчас мы предлагаем другое: в связи с тем, что мы,  видите ли,  этот вопрос поздно рассматриваем,  давайте вообще его   не  обсуждать.  Как  гражданин  Украины  (не  как  депутат), уважаемый Председатель Верховного Совета,  я считаю,  что  это  не вопрос   деятельности   правительства.   Это  вопрос  деятельности структуры,  которая подчинена Верховному Совету.  Почему, на каком основании  направления  этой политики не были разработаны раньше и не  представлены  в  Верховный  Совет?  Где  же  наши  контрольные функции?! И мы говорим, что ничего особенного не случилось. Должен вам  сказать,  Александр  Александрович,  что  случилось.  Ко  мне обратились  учителя,  которым  не  платят  зарплату.  Председатель городского совета Авдеевки взял кредит под 150 процентов!  Это  на каком основании? Где правда? С кого надо за это спросить?

 

     ГОЛОВА. Ваша пропозиція!..

 

     КОЖУШКО О.М.  Предлагаю установить,  кто виновен в этом,  что предпринял комитет.  Мы  должны  дать  этому  оценку,  и  чтобы  в дальнейшем этого не было.

 

     ГОЛОВА. Дякую.  Ви все-таки просили слово з процедури. Але ви висловили і претензії...  Чому все так сталося?  Тому  що  навесні Верховна  Рада  прийняла рішення розглядати це питання після того, як буде розглянутий бюджет.  Я вважав,  що це неправильне рішення, але воно було прийняте.  Тому це питання ми можемо розглядати лише зараз (Шум у залі). Ні... Я розумію... Будь ласка, ви ж послухайте й  мене.  Я  ж вибачився перед вами за те,  що вас перебивав...  З цього приводу було рішення Верховної  Ради,  неправильне  рішення, але ж воно було!..

 

     А тепер  по  суті.  Який  ми  сьогодні матимемо вигляд,  якщо будемо схвалювати чи  не  схвалювати  цей  проект  (особливо  якщо схвалювати)?  Ми  за нього вже не можемо відповідати повною мірою, як би це  треба  було  в  тому  разі,  коли  б  ми  його  приймали напередодні фінансового року.

 

     Але я  звернувся  до  вас із пропозицією.  Якщо ми будемо цей проект  обговорювати  за  повною  процедурою,  тоді  треба   зараз завершити доповідь,  заслухати запитання і відповіді і просуватися далі до кінця.  Але ми знову ж повернемося до того  проекту,  який запропонував комітет. Іншого я не бачу.

 

     Будь ласка, закінчуйте.

 

     ЮЩЕНКО В.А.  Відповідно  до  Регламенту  9  липня  1997  року Національний банк подав на ваш розгляд  проект  Основних  напрямів грошово-кредитної  політики  на 1997 рік,  розроблений на підставі програми економічної діяльності уряду  та  державного  бюджету  на 1997  рік.  У  травні ми не могли його подати.  І пізніше не могли подати.  Я не вважаю, що в цьому є вина Національного банку, що ми хоч на день порушили термін подання цього документа в парламент.

 

     ГОЛОВА. Ще  є  пропозиції чи зауваження щодо процедури?  Щодо процедури, так? Депутате Ярошинський, будь ласка.

 

     ЯРОШИНСЬКИЙ Б.Х.,  член Комітету  Верховної  Ради  України  у закордонних  справах  і зв'язках з СНД (Гощанський виборчий округ, Рівненська область). Шановні народні депутати! Якщо в депутатів (я підтримую  в  даному  разі Олександра Олександровича) є думки щодо зміни напрямів та параметрів  фінансово-кредитної  політики,  якщо Верховна  Рада  усвідомлює  те,  що вона має вирішити питання щодо процентних   кредитних   ставок   банків   і   взяти    на    себе відповідальність  за це рішення,  то ми можемо і далі обговорювати цей проект.  Якщо ці питання і далі буде  вирішувати  Національний банк, якщо й далі функція Верховної Ради полягатиме тільки в тому, щоб  критикувати  ті  права,  які  надала  сама  ж  Верховна  Рада Національному  банку,  то  ніякої  потреби  далі  обговорювати цей проект  немає.  Треба  надати   можливість   Національному   банку вирішувати  всі ці питання відповідно до повноважень,  які ми йому надали.

 

     ГОЛОВА. Депутат Яценко.

 

     ЯЦЕНКО В.М.,  голова Комітету Верховної Ради України з питань Чорнобильської    катастрофи    (Коростенський   виборчий   округ, Житомирська область).  Дякую.  Шановний Олександре Олександровичу! Погодьтеся,  що  сьогодні  ми  розглядаємо фундаментальне питання. Фундаментальне,  мабуть,  тому,  що  завдяки  жорсткій  монетарній політиці  ми  змогли утримати курс гривні,  але остаточно загубили виробництво (я вже не кажу про будівельні комплекси і таке  інше). І  якщо  зважити,  скільки  ми  маємо плюсів,  скільки мінусів від цього,  то навряд чи плюси переважать мінуси.  А ви  нам  сьогодні фактично   пропонуєте   зайняти   позицію   спостерігача,   мовчки погодитися з тим,  що нам запропонували просто взяти це до відома. Взяти  до  відома  - це,  власне кажучи,  майже схвалити.  Мовляв, парламент погодився з тим,  що сьогодні  робиться  і  робитиметься далі.

 

     Є народні  депутати,  які  мають  цілком  протилежну  думку і ніколи не погодяться з такою  політикою.  Очевидно,  таке  рішення приймати  не  можна.  Як  би  там  не було,  я пропоную продовжити обговорення за повною процедурою і  прийняти  відповідне  рішення. Можливо,  для  цього  ми  виділимо окремо годину,  півгодини,  але все-таки вислухаємо народних депутатів і приймемо рішення.

 

     ГОЛОВА. Добре, тоді в мене є пропозиція. Закінчити це питання розглядом сьогодні,  але на півгодини продовжити засідання. Іншого виходу просто немає.

 

     Немає заперечень? Немає.

 

     ЮЩЕНКО В.А. Шановні народні депутати!..

 

     ГОЛОВА. Хвилинку, зачекайте, зачекайте...

 

     Вадиме Петровичу,  будь ласка.  Пропозиція  з  процедури  від комітету.

 

     ГЕТЬМАН В.П.  Шановні  народні депутати!  Я хотів би,  щоб ми підійшли до цього питання чисто прагматично.  Ми затвердили бюджет на 1997 рік,  визначили рівень дефіциту цього державного бюджету і якими монетарними методами він буде погашений.  Національний  банк визначив,   яку   йому   треба  проводити  грошову  політику,  щоб забезпечити виконання нашого рішення.

 

     Сьогодні керівник Національного банку доповідає,  що в  межах того  коридору,  що  ми йому затвердили,  банк повністю забезпечує реалізацію політики,  яку ми йому,  як  кажуть,  запропонували.  І Конституція  не  дає  права Верховній Раді приймати сьогодні якесь інше рішення,  якщо ми прийняли рішення відносно  цієї  монетарної позиції.  Треба  тоді  було  змінювати  бюджетну  резолюцію  і  не приймати той дефіцит бюджету, який ми з вами затвердили!

 

     А сьогодні перед вами стоїть людина,  яка виконувала  вашу  ж волю. Що ви ще після цього хочете?!

 

     ГОЛОВА. Вадиме  Петровичу,  я  повністю відкидаю останні ваші слова!  Тут є про що говорити!  Якби це мова йшла про жовтень 1996 року...  Але ж зараз - жовтень 1997 року,  а ми розглядаємо проект Основних напрямів грошово-кредитної політики на 1997  рік!  Пізно! Соромно!  І  я  хочу  сказати:  завтра  ми вийдемо в ефір (якщо це завтра буде).  Чим це закінчиться?  Я скажу! Ми (хай закриють вуха журналісти!)  будемо  обпльовувати  самі  себе,  ви  це  розумієте прекрасно...  І на тому кінець!  А рішення  ми  все  одно  ніякого прийняти  не  можемо,  бо  вже кінець року!  Яке рішення ми можемо приймати?!

 

     Я вніс таку пропозицію,  оскільки і комітет таку ж пропозицію вніс. Хочете провести обговорення завтра? Можна завтра. А я просив би відвести зараз іще півгодини і закінчити розгляд цього  питання (Шум у залі).

 

     ЮЩЕНКО В.А.   Дозвольте   мені   одну   репліку,   Олександре Олександровичу... Одну репліку...

 

     Шановні народні депутати,  правління Національного  банку  не вносить  пропозицію,  щоб ви схвалили чи відхилили основні напрями цієї політики.  За вами залишається функція судді, щоб у вас після закінчення монетарного року було право судити цю політику. Але для цього  сьогодні  її  треба  прийняти  виключно  до  відома.   Адже монетарна    політика   -   це   наслідок   діяльності   правління Національного  банку,  за  який  воно  професійно  повинно   нести відповідальність у відповідності до тих директив,  які ви прийняли в рамках бюджету на 1997 рік. І не більше!..

 

     ГОЛОВА. Ставлю  на  голосування  пропозицію  про  продовження сьогоднішнього   засідання   на   півгодини.   Будь  ласка.  Прошу підтримати.

 

     "За" - 48. Не підтримується.

 

     Хвилиночку! Тоді за Регламентом (у нас іще  є  15  хвилин)  - запитання до доповідача. Будь ласка, запишіться.

 

     Депутате Косолапов, будь ласка.

 

     КОСОЛАПОВ А.Г.,  голова  підкомітету  Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і  банківської  діяльності  (Вовчанський виборчий    округ,    Харківська    область).   Дякую   Олександре Олександровичу!  Вікторе Андрійовичу, в мене до вас два запитання. Перше запитання. Верховна Рада в цьому році, хоча й пізно, але все ж  прийняла  бюджет  на  1997  рік,  і,  мабуть,  цим  запізненням зумовлено  те,  що  розрахунки макроекономічних показників бюджету були реальними.  Але в  загальному  обсязі  внутрішнього  валового продукту  дуже висока питома вага сільськогосподарської продукції. На сьогоднішній день є реальна можливість одержати  великий  обсяг товарної продукції. Але на жаль...

 

     ГОЛОВА. Хвилиночку,  вибачте.  Реєстрацію  ми  проведемо  під кінець засідання. Будь ласка, не поспішайте там...

 

     КОСОЛАПОВ А.Г.  Але,  на  жаль,   сьогодні   ми   не   можемо розрахуватися      з      товаровиробником,      оскільки     наші заводицукровиробники не мають для цього коштів. І кредити, які цим заводам обіцяли дати,  щоб вони розрахувалися з господарствами, на сьогоднішній день не надійшли.  Чому позиція  Національного  банку така, що заводи не змогли одержати ці кредити? Це по-перше.

 

     По-друге. У  нас  є  проекти,  реалізація  яких  дасть  змогу виготовляти продукцію, яка сьогодні має статус критичного імпорту. Наприклад,  Вовчанська текстильна фабрика зможе виготовляти марлю. Чому Національний банк сьогодні не стимулює  комерційні  банки  до формування   інвестиційних   портфелів   з  тим,  щоб  їхні  кошти спрямувати на реалізацію оцих проектів для нашого виробника?

 

     ГОЛОВА. Спасибі. Будь ласка, відповідайте.

 

     ЮЩЕНКО В.А.  У поточному році з операцій Національного  банку по  рефінансуванню  комерційних банків,  які становили 23 відсотки всього  приросту  емісії,  кожна  четверта  гривня  вкладалася   в економіку, кожна друга гривня - в закупку валюти.

 

     Із 23   відсотків  первинної  емісії,  що  були  виділені  на рефінансування комерційних банків,  50 відсотків коштів  пішло  на кредитні  аукціони  для  підтримки  економіки,  27  відсотків - на операції РЕПО і 23 відсотки - на ломбардне кредитування.

 

     Ідеться про те, що в цьому році, як ніколи за всі чотири роки разом узяті, Національним банком на пряме рефінансування економіки було направлено 1,2 мільярда гривень,  що в реальному обчисленні - з  урахуванням  рівня  інфляції - становить приблизно 1 мільярд 58 мільйонів гривень.  Це  та  межа,  про  яку  ми  можемо  говорити, достатня  з  точки  зору  мотивації реального приросту і утримання стабільності грошей  і  цін  у  тих  параметрах,  які  затверджені Верховною Радою.

 

     Питання щодо ...

 

     ГОЛОВА. Депутат Волковецький. Та він уже зрозумів!..

 

     ЮЩЕНКО В.А. Щодо цукрових заводів. Ми виділили цим заводам 38 мільйонів гривень.  На сьогоднішній день банком "Україна"  освоєно 17 мільйонів гривень.

 

     ГОЛОВА. Депутат Волковецький.

 

     ВОЛКОВЕЦЬКИЙ С.В.,  член  Комітету  Верховної  Ради України у закордонних справах і зв'язках з СНД (Долинський  виборчий  округ, Івано-Франківська область).  Демократична партія України. Шановний Вікторе  Андрійовичу!  Без  сумніву,  всі,  хто  може  аналізувати сьогоднішній  стан  справ,  позитивно оцінять роботу Національного банку і вашу особисто як  його  керівника  по  стабілізації  курсу гривні.

 

     Але виникає  питання:  що  і  кому  заважає  сьогодні поряд з гривнею  запровадити  повноцінний  обіг  цінних  паперів,  зокрема векселів,  боргових  зобов'язань,  які  виконують роль грошей?  Як відомо,  за кордоном саме з них складається більша  частина  обігу коштів,   а   в   грошах   -   менша   частина.   Вони  полегшують взаєморозрахунки в цілому світі.  Чому ми це не робимо?  Що  цьому заважає? Хто це повинен робити?

 

     ГОЛОВА. Будь ласка.

 

     ЮЩЕНКО В.А. Цілком коректне, цілком правильне, на мій погляд, запитання.  Спробую дати на нього просту відповідь.  Відповідно до методологічних  вимог Національним банком і Міністерством фінансів розроблене  положення,  яким  регламентується  вексельний  обіг  у країні.  Ви  знаєте,  що  сьогодні  цей  обіг є у певних замкнутих економічних сферах,  він уже працює.  Але йдеться,  безумовно, про те,  що сам вексель як платіжний сурогат повинен використовуватися активніше.

 

     Що гальмує реалізацію цієї програми?  Не секрет,  що головним боржником  у  ланцюгові неплатежів є держава.  Тому цей процес має починатися з того,  що держава випише векселі на ті  свої  боргові зобов'язання,  які  сформувалися за кілька років (за отримані і не сплачені  електроенергію,  тепло,  газ,  хліб  і  так   далі),   і розрахується  зі  своїми постачальниками векселями.  Про це ми вже говорили, і Валерій Павлович підтримав ідею запровадження векселів у 1997-1998 роках. Як тільки Мінфін почне підписувати казначейські векселі  (комерційний  вексель  -  похідний,  в  основі  має  бути казначейський  вексель),  це  означатиме,  що  держава визнає свої борги,  сформовані кількома урядами,  і бере на себе  зобов'язання погасити  їх  (скажімо,  не в цьому році,  а через п'ять чи десять років).  Тоді цей вексель перейде в комерційну банківську систему, з  комерційної  банківської  системи  -  у  Національний  банк,  а Національний банк почне рефінансування.

 

     На сьогодні у нас три останніх аукціони кредитних ресурсів не відбулися.  Яка  причина?  У  комерційно-банківської системи немає ліквідного фінансового інструмента - фінансової застави,  векселя, в тому числі (і в першу чергу!) казначейського.  Гадаю,  що Мінфін України скоро цей крок зробить,  і це буде поштовхом до того,  щоб вексель  в  економіці запрацював у широкому розумінні цього слова. Ми це підтримуємо.

 

     ГОЛОВА. Шановні депутати!  Я ще раз звертаюся до вас із такою пропозицією. У нас завтра в порядку денному розгляд проекту Закону про оподаткування прибутку підприємств.  Це  85  сторінок  тексту. Усіх  нас  турбує  питання  формування бюджету.  Кабінет Міністрів вносить законопроект про внесення змін до Закону  про  податок  на додану  вартість,  де  знову порушуються питання про транзит,  про імпорт і так далі,  і тому подібне.  Наступний тиждень - робота  в округах.  Виникає питання:  коли ж це все розглядатиметься? Ми тут зараз з  усією  пристрастю  говоритимемо,  що  є  неправильного  у грошово-кредитній політиці,  і кожен депутат говоритиме правильно, та все одно в результаті ми приймемо  отаке  рішення.  Але  ж  нам треба сьогодні розглянути і прийняти документи, які матимуть вплив на економіку!.. Ще раз прошу, візьмімо проект основних напрямів до відома і під три чорти розгляд цього питання...  Ми ж нічого зараз не змінимо, крім тільки... (Шум у залі).

 

     Можна поставити це  на  голосування?  Ставлю  на  голосування проект постанови, який підготував комітет.

 

     "За" - 223.

 

     Ще раз проводиться голосування.

 

     "За" - 234. Прийнято.

 

     Я прошу не ображатися на мене тих, з ким я вступаю в дискусію (і,  може, в якійсь некоректній формі). Воно виходить так, ніби це мені  потрібно,  а  кожен хоче висловитися з принципового питання. Це, звичайно, треба, але я просив голів комітетів: відберіть 60-70 найважливіших  питань,  які  ми  зможемо  розглянути упродовж цієї сесії. Ми не можемо розглянути все.

 

     Будь ласка, йдіть на футбол чи куди ви зараз збираєтеся.

 

     До побачення.