Стенограма пленарного засідання

28 серпня 1997

 

ЗАСІДАННЯ СТО ТРИДЦЯТЬ СЬОМЕ

 

С е с і й н и й  з а л  В е р х о в н о ї  Р а д и

 

У к р а ї н и.  28  с е р п н я  1997  р о к у .

 

10 г о д и н а.

 

Веде засідання Перший заступник Голови Верховної Ради

 

України ТКАЧЕНКО О.М.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Доброго   ранку,   шановні   народні    депутати, громадяни України й запрошені на сесію Верховної Ради!

 

     Прохання вставити    картки,    і    будемо    реєструватися. Реєструймося.

 

     Зареєструвався 331  народний   депутат.   Ранкове   засідання оголошується відкритим.

 

     Перед тим  як зачитати запити народних депутатів,  я хотів би передати вам усім привіт від Олександра Олександровича  Мороза,  з яким я буквально півгодини тому розмовляв. Він видужує і, я думаю, найближчим часом буде в строю, працюватиме разом із нами.

 

     Надійшли депутатські запити.

 

     Вишнєвецький Георгій  Васильович  звертається  до  Президента України  стосовно  вжиття  заходів  для  належного  реагування  на сигнали щодо приховання політичними й державними  діячами  України валютних коштів в іноземних банках.

 

     Прошу підтримати зміст цього запиту.

 

     "За" - 226. Прийнято.

 

     Ставлю на голосування пропозицію про направлення цього запиту адресату.

 

     "За" - 222.

 

     Не хочеться коментувати.  Я прошу підтримати.  Будь ласка, на прохання депутатів голосуємо ще раз.

 

     "За" - 234. Прийнято.

 

     Запит Донченка  Юрія  Григоровича  до  Голови  Верховної Ради України стосовно необхідності ознайомлення народних  депутатів  із черговим  меморандумом  Кабінету Міністрів України та Міжнародного валютного фонду,  оскільки цей документ справляє суттєвий вплив на спрямованість  економічної  та  соціальної  політики  України,  що згідно з Конституцією  є  виключною  компетенцією  Верховної  Ради України. Прошу підтримати.

 

     "За" - 219. Прийнято.

 

     До Прем'єр-міністра     України     Пустовойтенка,     голови Координаційного комітету по боротьбі з корупцією  і  організованою злочинністю при Президенті України Дурдинця, виконуючого обов'язки Генерального прокурора Литвака,  голови Служби  безпеки  Радченка, міністра  внутрішніх  справ  Кравченка надійшов депутатський запит від депутатів  Омельченка,  Єрмака,  Петренка,  Кулакова,  Чивюка. Ідеться  про  неповернення  в  Україну  державними  підприємствами галузевих міністерств валютних коштів у сумі понад  126  мільйонів доларів  США,  що  незаконно  знаходяться  за  її  межами,  вжиття необхідних заходів щодо повернення цих коштів  та  притягнення  до встановленої законом відповідальності посадових осіб,  з вини яких ці кошти залишилися за кордоном і не повернуті в Україну.

 

     Прошу підтримати.

 

     "За" - 234. Прийнято.

 

     Запит Кірімова Івана Захаровича до  Прем'єр-міністра  України Пустовойтенка стосовно безплатного забезпечення підручниками учнів загальноосвітніх шкіл,  батьки яких неспроможні їх придбати. Прошу підтримати.

 

     "За" - 241. Прийнято.

 

     Кірімов Іван  Захарович  звертається ще до Президента України Кучми Леоніда  Даниловича  з  приводу  заборгованості  з  виплатою пенсій та заробітної плати. Прошу підтримати зміст цього запиту.

 

     "За" - 222.

 

     А тепер  голосуємо  пропозицію  про  направлення цього запиту адресату.

 

     Шановні колеги,  я  прошу,  давайте  проголосуємо,  а   потім вирішуватимете  свої  питання.  Я  розумію,  що  скучили  один  за одним...

 

     "За" - 233. Рішення прийнято.

 

     До Президента  України  Кучми  Леоніда  Даниловича,  міністра внутрішніх  справ  Кравченка,  виконуючого  обов'язки Генерального прокурора   Литвака   і   голови   Київської   міської   державної адміністрації Омельченка надійшов депутатський запит від депутатів Оробця, Горбатюка, Старовойтової та Федорина.

 

     Прошу підтримати зміст цього запиту (Шум у залі). У Мінському відділенні міліції є порушення. Вони звертаються з цього приводу.

 

     "За" - 188. Підтримано.

 

     Ставлю на   голосування   пропозицію  про  направлення  цього запиту.

 

     "За" - 196.

 

     Запит Карпачової Ніни Іванівни  до  Прем'єр-міністра  України Пустовойтенка   стосовно  виділення  коштів  із  резервного  фонду Кабінету Міністрів України на подолання наслідків стихійного лиха, що сталося в місті Алушті Автономної Республіки Крим.

 

     Прошу проголосувати.

 

     "За" - 181. Рішення прийнято.

 

     Алексєєв Володимир  Геннадійович  вніс  запит  до виконуючого обов'язки Генерального прокурора  України  Литвака  у  зв'язку  із незадоволенням  відповіддю Генпрокуратури на запит депутата від 18 червня  цього  року  стосовно  необхідності  вжиття  заходів  щодо легалізації,  офіційної  реєстрації  об'єднання  громадян "Меджліс кримськотатарського народу".

 

     Прошу проголосувати.

 

     "За" - 158. Рішення прийнято.

 

     Шановні колеги,  у  нас  ще  є  17  хвилин.  Є   необхідність використати цей час для розминки? Будь ласка, запишіться.

 

     Виставте 17 хвилин.

 

     Паламарчук Валерій   Олександрович,  будь  ласка.  За  ним  - депутат Ткаченко, Запорізька область.

 

     ПАЛАМАРЧУК В.О.,  член  Комітету  Верховної  Ради  України  з питань  фінансів і банківської діяльності (Миколаївський сільський виборчий  округ,  Миколаївська  область).  Обращение  к   народным депутатам  Верховного  Совета Украины (по поручению депутатов 12-й сессии Николаевского областного совета 22-го созыва).

 

     "Уважаемые депутаты!   Экономический    кризис,    поразивший Украину,  в  полной  мере  ощущают  на  себе все отрасли хозяйства Николаевской  области.  В  особо  критической  ситуации  находится судостроение - становой хребет экономики областного центра.

 

     Усилиями облгосадминистрации,   областного   совета  народных депутатов,  областной организации профсоюзов,  стачечных комитетов судостроительных заводов,  их трудовых коллективов было обеспечено принятие  в  этом  году  ряда  важных  правительственных  решений, направленных на поддержку судостроения и его стабилизацию.

 

     Но сделанного   мало.  В  Верховную  Раду  Украины  поступило несколько законопроектов,  принятие которых закрепит  приоритетный статус судостроения - отрасли,  уже сегодня работающей на экспорт, приостановит  спад  производства  и  частично  разрешит  кризисную ситуацию в стране.

 

     В дальнейшем   необходимо   разработать   и  принять  законы, стимулирующие производство и экспорт судов. Это позволит сохранить рабочие  места,  не  допускать задолженности по выплате заработной платы.  Эти и некоторые другие временные меры будут способствовать возрождению судозаводов, наполнению государственного бюджета.

 

     Сегодня же десятки тысяч николаевцев,  судьба которых связана с судостроением,  бедствуют из-за многомесячной  задолженности  по заработной плате и сокращения рабочих мест.

 

     Настало время вам,  уважаемые депутаты, принять ответственные решения,  которые  определят  дальнейшую  судьбу  судостроительной отрасли.   Николаевские   судостроители,   члены  их  семей,  ваши избиратели  ждут  от  парламента  и  от  правительства  помощи   и поддержки.

 

     Председатель Николаевского    областного    совета   народных депутатов  Чайка,  председатель  Николаевского  областного  совета профсоюзов   Макарова,   сопредседатель   координационного  совета стачечных  комитетов  судостроительных  заводов  города  Николаева Бойко".

 

     Спасибо.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Депутат Ткаченко. За ним - депутат Сікалов.

 

     ТКАЧЕНКО С.К.,  голова  підкомітету  Комітету  Верховної Ради України  законодавчого  забезпечення  свободи  слова  та   засобів масової  інформації  (Мелітопольський  виборчий округ,  Запорізька область).  Олександре Миколайовичу,  прошу передати слово  Михайлу Дмитровичу Сироті.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка.

 

     СИРОТА М.Д., заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань екологічної  політики  (Придніпровський  виборчий  округ, Черкаська область). Шановні народні депутати, шановний головуючий! Дозвольте  зачитати  заяву  депутатської   групи   "Конституційний центр".

 

     "Конституція України    -    держави,    яка   прагне   стати демократичною країною,  є документом,  за яким будуть жити десятки поколінь  українців.  Українська  держава  торує  шлях до вільного світу і перебуває на етапі реформування та становлення економіки й суспільства. Природно, що такий період характеризується величезною кількістю  змін  і  процесів,  багато  з  яких   не   належатимуть майбутньому.

 

     Депутатська група    "Конституційний    центр"   вважає,   що збереження прийнятого тексту Конституції,  яка служитиме  багатьом поколінням  незалежно  від  навколишніх перетворень,  і є головним спільним завданням Верховної Ради України та Президента України.

 

     У той же час  сили,  що  користуються  неминучими  труднощами перехідного   періоду,  на  догоду  власним  амбіціям  намагаються перекроїти  Конституцію,  яка  є  надбанням  усього   українського народу.  Висуваючи  аргументи  стосовно наявності суперечностей та прогалин в Основному Законі, ініціатори змін свідомо обминають той факт, що частина з них свого часу блокувала прийняття Конституції, а отже, і не має морального права вимагати внесення змін до неї.

 

     Мотив, який  чітко  простежується  за  цими  намірами,  не  є секретом.  Попри  тимчасові негаразди,  український народ виявився мудрішим за деяких "вождів" і  визнав  безповоротність  здійснених перетворень.  Усвідомлення цього й не дає спокою певним силам, які не можуть змиритися з поступом реформ.

 

     Внесення поправок  активістами  цієї   ідеї   має   на   меті невиправдане   збільшення   своїх  повноважень  за  рахунок  інших суб'єктів державної влади,  що неминуче  призведе  до  загострення стосунків владних гілок.

 

     Мусимо розчарувати   авторів  поправок.  Дана  ситуація  може призвести до втрати контролю за станом справ, і переможців у цьому протистоянні  не  буде  і  бути  не може.  Розпалюючи конфлікт між суб'єктами вищої законодавчої та  виконавчої  влади  замість  його розв'язання,  можна досягти лише його перенесення в регіони. Це не лише не лякає,  а,  здається,  є певною  мірою  метою  ініціаторів внесення змін до Конституції України.

 

     Тому депутатська  група  "Конституційний  центр"  категорично проти внесення до порядку  денного  питання  про  розгляд  змін  і доповнень  до  Конституції  України  і  пропонує всім депутатам не підтримувати  цих  змін,   а   зосередити   свою   діяльність   на найважливіших  економічних законах,  які сьогодні можуть виправити соціальноекономічне становище і на  ділі  домогти  людям,  зокрема пенсіонерам, які давно чекають на це".

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Депутат Сікалов. За ним - депутат Кочерга.

 

     СІКАЛОВ В.І.,  член  Комітету Верховної Ради України з питань прав  людини,  національних  меншин  і  міжнаціональних   відносин (ГорлівськийМикитівський   виборчий   округ,   Донецька  область). Александр Николаевич,  прошу передать  слово  депутату  Мармазову, фракция коммунистов.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Депутате Мармазов, будь ласка.

 

     МАРМАЗОВ Є.В.,   член   Комітету  Верховної  Ради  України  у закордонних справах і зв'язках з  СНД  (Олександрійський  виборчий округ,  Кіровоградська  область).  Уважаемые товарищи!  В минувший понедельник в Евпатории состоялся многотысячный митинг,  в котором приняли  участие  представители  всех  областей  Украины,  гости с Кубани,  из Минска и всех районов Крыма.  Митинг  был  организован коммунистами  Украины и направлен против сближения Украины с НАТО. На  митинге  было  принято  воззвание  ко  всем  народам  Украины. Позвольте мне его зачитать.

 

     "Уважаемые соотечественники!   Над   нашей   Родиной  нависла смертельная опасность,  еще более страшная, чем в 1941 году. Тогда мы  были  единым  великим  советским  народом,  могучим  Советским Союзом,  нам было что и чем защищать. Мы победили потому, что наше дело правое,  потому что были вместе,  и у нас была единая любимая Родина.

 

     Нынешние правители путем  обмана  и  предательства  разорвали Родину на куски и с лакейским поклоном готовы преподнести ее своим западным хозяевам.

 

     Стратегическое решение о курсе Украины в сторону НАТО сегодня осуществляется   на  практике.  Проводимые  совместно  учения  "Си бриз-97" на священной, обильно политой кровью наших предков земле, по своей сути провокационные, с далеко идущими целями.

 

     Власть имущие  знают,  что  защищать их не станет ни голодная оборванная армия,  ни  Национальная  гвардия,  ни  прозябающая  на нищенской  зарплате  милиция.  Вся  надежда  на иностранные штыки. Поэтому они рвутся в НАТО,  залезают  в  кабальные  долги,  готовы продать Украину оптом и в розницу.

 

     С каждым  днем все больше людей прозревают,  народ доведен до отчаяния,  чаша  терпения  переполнена.  Участники   антинатовской манифестации  обращаются  ко  всем  политическим  силам  Украины с призывом  провести  в  октябреноябре   сего   года   всеукраинский общественный  плебисцит  по  выражению вотума недоверия Президенту Кучме и курсу его антинародных реформ.  Требуем от Верховной  Рады Украины   принять   постановление   о   проведении  всеукраинского референдума по определению внешнеполитического курса Украины.

 

     Зная о подготовке народной акции  протеста,  но  не  в  силах ослушаться  заокеанских  хозяев  и  отменить  учения,  руководство Украины дрогнуло: несколько раз меняло планы и низвело их до ранга увеселительнобутафорского  шоу  в  Крыму.  Это шаг на пути к нашей победе над антинародным режимом.

 

     Соотечественники! Пробил последний час,  ждать больше нельзя, иначе мы будем уничтожены как нация и народ!  А те, кто вынашивает планы оккупации нашей Родины,  пускай знают,  что мы  не  позволим безнаказанно  топтать  нашу  землю.  Соотечественники,  выйдем  30 декабря  -  в  годовщину  75-летия  образования  Союза   Советских Социалистических  Республик  -  на  всеобщую политическую стачку и потребуем обкединения  народов!  В  единстве  -  наша  сила.  Наше будущее - в народе!"

 

     Спасибо.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Депутат Кочерга. За ним - депутат Степенко.

 

     КОЧЕРГА В.П.,  голова  підкомітету  Комітету  Верховної  Ради України з питань  екологічної  політики  (Довгинцівський  виборчий округ,     Дніпропетровська    область).    Шановний    Олександре Миколайовичу!  Шановні народні  депутати!  Сьогодні  в  Україні  у зв'язку   із  скрутним  становищем  дуже  погано  з  забезпеченням друкованим  словом.  Багато   депутатів   повернулися   з   Криму. Українські  газети  там  продаються  тільки на другий-третій день, зате російські і виходять, і продаються день у день.

 

     Така ж ситуація з центральною пресою і в провінції. Спробуйте сьогодні  купити  центральну газету в якомусь місті - не обласному центрі. Ви цього не зможете зробити.

 

     Тому я хотів би,  щоб Верховна Рада  розглянула  це  питання, враховуючи  ту  обставину,  що  наближаються  вибори,  приймається багато рішень і Верховною Радою, і нашим урядом.

 

     І ще одне питання. Ось сьогодні нам роздали вкладні талони на право   користування  черговим  автомобілем.  Хотів  би  поставити запитання Комітету з питань Регламенту та депутатської  етики:  чи з'ясовувалося це питання? Ці талони, я вважаю, принижують гідність народного депутата.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Депутат Степенко. За ним - депутат Радько.

 

     СТЕПЕНКО В.І.,  член Комітету Верховної Ради України з питань боротьби  з  організованою  злочинністю  і  корупцією (Полтавський виборчий округ,  Полтавська область).  Олександре Миколайовичу,  я хотів  би,  щоб  ви  поставили  на голосування питання,  яке ми 15 серпня розглядали на позачерговому  засіданні  -  про  ситуацію  в сільському  господарстві  та  невідкладні  заходи  щодо  підтримки агропромислового комплексу.

 

     Я тоді казав,  навіщо ми приймаємо цю  декларацію,  жоден  із пунктів якої не несе ніякого навантаження?

 

     Я зачитаю:  "Для  закінчення  проведення  робіт  по  збиранню врожаю цього року та забезпечення створення  необхідної  бази  під врожай    майбутнього    року    затвердити    відповідні   обсяги матеріальнотехнічних ресурсів..."

 

     Далі: "Вишукати можливості і  провести  фінансування  заходів агропромислового комплексу..."

 

     Або ще таке: "Подати Верховній Раді пропозиції для врахування їх в зазначеному законопроекті щодо зменшення податкового тиску на сільськогосподарських товаровиробників".  Це слід було підготувати до внесення на розгляд восьмої сесії проекту Закону про Держбюджет на 1998 рік...

 

     Я прошу  наш  шановний  обслуговуючий  персонал  не  заважати Олександру Миколайовичу, коли говорить народний депутат.

 

     Олександре Миколайовичу, я прошу, щоб сьогодні хтось доповів, які  обсяги  матеріальнотехнічних  ресурсів  поставлені сільському господарству. Це перше.

 

     Друге. Які вишукані можливості  для  фінансування  сільського господарства, які внесено законопроекти щодо зменшення податкового тиску?  Треба  ж  себе  трошки   поважати.   Якщо   ми   збиралися позачергово,  давали доручення,  то тепер нехай кожний,  хто за це відповідає,  доповість,  що він зробив для того,  щоб стало  легше цьому бідному селянинові.

 

     Я вносив  пропозицію розібратися з податком.  Адже що б ми не робили,  які б революційні рішення стосовно села не  приймали,  та якщо не зменшимо податковий тиск,  нічого не вийде.  Повірте, село гине, воно припинить своє існування за такого ставлення.

 

     І таке питання, яке мені також хотілося б підняти, Олександре Миколайовичу.   Тут   багато   депутатів   вносять   поправки   до Конституції.  Може,  там щось і слід змінити.  Але потрібна  єдина поправка - щоб не було двовладдя.  Найбільшою нашою помилкою є те, що ми запровадили посади голови ради і голови адміністрації.  Поки буде два чоловіка - порядку ніколи не буде. І всі ми це розуміємо, але чомусь мовчимо.

 

     Дивіться, скільки сьогодні вносять поправок  до  Конституції. Та  в  мене  є  особиста  думка щодо інтелектуального рівня деяких авторів цих поправок,  а отже,  і великий сумнів, що вони там щось розумне вносять.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Я,  Василю Івановичу, з приводу останнього скажу, що  коли  була  партійна  і  радянська  влада,  то  два  керівники знаходили  спільну  мову і знали,  кому чим займатися.  І не варто сьогодні піднімати питань,  що не заслуговують на серйозну  увагу. Ця   модель   відпрацьована,   і,  якщо  ми  будуємо  демократичне суспільство, не треба концентрувати владу в одних руках.

 

     Будь ласка, депутате Радько.

 

     РАДЬКО В.І.,  секретар  Комітету  Верховної  Ради  України  з питань  державного  будівництва,  діяльності  рад і самоврядування (Кролевецький   виборчий   округ,   Сумська   область).    Фракція комуністів.  Шановний  Олександре  Миколайовичу!  Шановні  народні депутати і мої виборці!

 

     На продовження виступу мого колеги Степенка Василя  Iвановича я  звертаюся  до  міністра  сільського  господарства Карасика Юрія Михайловича.  Ви 15 серпня тут,  у залі  Верховної  Ради  України, запевняли  всіх  селян,  аграрників,  фермерів,  що заборгованість селянам буде погашена. Але все так і залишається, як було. Держава не розраховується за зерно за держконтрактом, селу недопоставляють дизельне паливо,  бензин,  технічне масло.  У зв'язку з  погодними умовами  затяглося  збирання  зернових  культур.  Тільки  в деяких районах почато посівну кампанію.  А це -  майбутній  урожай,  хліб нашої України.

 

     I от тепер назріває нова битва

- за врожай технічних  культур.  Iдеться  про  збирання  цукрового буряку.  Сьогодні через брак коштів,  палива не проводиться ніякої роботи для підготовки заводів з переробки цієї цінної сировини.

 

     Для довідки. Як ви сказали, Олександре Миколайовичу, за часів Радянської   України  всі  заводи  з  переробки  цукрового  буряку починали працювати вже 25 серпня.  Чого ми чекаємо?  З якої країни будемо завозити цукрову сировину?

 

     Я прошу вважати мій виступ депутатським запитом.

 

     Завершуючи, хочу звернути увагу на шельмування Верховної Ради в засобах масової інформації.  Як вони тільки не висвітлюють  наше засідання,  яке відбулося 15 серпня!  Чию вказівку вони виконують, друкуючи ті огидні випади проти депутатів?

 

     Я прошу вас,  Олександре Миколайовичу,  щоб ви звернулися  до відповідних  органів.  Доки  триватиме  відслідковування  народних депутатів у виборчих округах, доки наші сім'ї неспокійно спатимуть уночі? Доки слідкуватимуть за кожним нашим кроком і наші виступи в округах будуть стенографуватися?

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Депутат Дем'ян.

 

     ДЕМ'ЯН Г.В.,  член Комітету Верховної Ради України  з  питань науки  та  народної освіти (Турківський виборчий округ,  Львівська область).  Конгрес українських  націоналістів.  Шановні  депутати! Шановні брати українці!  Вимоги виборців,  з якими мені доводилося зустрічатися і у своєму виборчому  окрузі,  і  в  різних  областях України,  такі.  Поперше, накласти мораторій на п'ять чи навіть на десять років на внесення будь-яких змін  до  Конституції  України. По-друге,  припинити  конфронтацію  (це  їхня  рішуча  вимога) між законодавчою та  виконавчою  гілками  влади,  яку  систематично  й послідовно  на  шкоду  українському  народові  та державі інспірує комуносоціалістичне керівництво Верховної Ради  та  депутати,  які голосували  проти  Конституції,  що були і є послідовними ворогами незалежності України і  взагалі  всього  національного.  Ці  особи безугавно  кричать  навіть  проти  звичайних  військових маневрів, зокрема проти навчань  "Сі  бриз".  Вони  хотіли  б,  щоб  Україна взагалі  залишилася  без  навченого,  підготовленого війська і так далі.

 

     У зв'язку з цим нагадую,  що мета їхніх  дій  -  відновити  в Україні  той окупаційний державний режим,  який за 70 років знищив 45 мільйонів українців.

 

     Наступне. Мова виступів у  парламенті  -  так  вимагають  усі патріоти України - має бути українською, державною.

 

     I останнє. Сьогодні я був записаний на виступ шостим, а слово шановний пан Ткаченко надав мені тільки після того,  як я особисто мусив  до  нього  підійти  й сказати:  "Не пропускайте мене".  Так робить пан Мороз,  так послідовно робить і пан Ткаченко.  А  потім заявляють, що вони не дискримінують нікого з депутатів.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. По-перше,  ніякої  дискримінації  немає.  Ви таке кажете, що мені за вас соромно.

 

     Шановні колеги!  Народними депутатами зачитано чотири  заяви. Те,  про що в них ідеться, турбує і присутніх у цьому залі, і всіх громадян  України.  Власне,  усе  зводиться  до  одного:  потрібна стабілізація економіки і поліпшення життя в нашій державі.

 

     Депутат Сирота    у   своїй   заяві   порушив   питання   про недоцільність розгляду поправок, які вносять не окремі депутати, а 168  депутатів,  які поставили свої підписи.  Як ми можемо ставити під сумнів думку не те  що  одного  депутата  і  його  законодавче право, а групи депутатів?

 

     Тому нам  сьогодні  обов'язково  треба  визначитися  з  цього питання, і на це має право кожний депутат.

 

     А від імені громадян України,  я вважаю, недоцільно виступати будь-кому з нас,  тому що ми можемо виступати лише від імені своїх виборців.

 

     Стосовно зауваження депутата Кочерги щодо видачі  талонів  на автотранспорт.  Це не принижує гідності жодного з нас.  Мається на меті  упорядкувати  обслуговування  кожного   депутата.   I   коли виявиться,  що цей захід якоюсь мірою не відповідає цьому, ми його скасуємо.  Але ж ми напрацьовуємо  таку  модель,  щоб  кошти,  які виділяються    з    бюджету    на    утримання   Верховної   Ради, використовувалися  належним  чином,  керівництво  Верховної   Ради прагне дотримуватися цього.

 

     Депутати Степенко  і  Радько  порушили  питання про підтримку агропромислового комплексу.  Я думаю,  не тільки в них душа за  це болить,  а  в  кожного  з  нас  вона  повинна  боліти.  А якщо вже скасували  посаду  віце-прем'єра  Кабінету  Міністрів   з   питань агропромислового  комплексу,  а  завтра  можуть скасувати й відділ Кабінету Міністрів з питань АПК,  то ми розуміємо,  чиєї це моделі притримуються.

 

     Нам треба  зібрати  підписи і внести поправку до Конституції, щоб один із  перших  заступників  голови  Кабінету  Міністрів  був заступник  з  питань  АПК,  якщо  ми  хочемо,  щоб економіка нашої держави  і  продовольчий  фонд  забезпечували  не   лише   потреби внутрішнього  ринку,  а й достатню кількість експортної продукції, щоб  поповнювати  свій  бюджет.  Тоді  ми  не  будемо   ходити   з простягнутою рукою.  Сьогодні скасували посаду... Тільки в нас і в Росії  це  зробили.  Гадаю,  ми  до  цього  питання   ще   повинні повернутися.

 

     Стосовно звернення   депутата   Радька.  Ми  дамо  відповідні доручення з цих питань.

 

     Заява депутата Дем'яна. Ви її вислухали.

 

     А зараз по суті питань,  розгляд  яких  ми  не  завершили  на сьомій сесії (Шум у залi).

 

     Звітування буде на восьмій сесії, у перших числах вересня.

 

     --------------

 

     Шановні народні  депутати!  Учора на нараді голів комітетів і керівників депутатських груп і фракцій  було  детально  розглянуто питання  організації  роботи Верховної Ради 28 і 29 серпня.  Як ви пам'ятаєте,  17 липня ми проголосували, що на пленарних засіданнях протягом цих днів розглядатимуться такі питання:

 

     перше - про внесення змін і доповнень до Конституції України, і друге - про проект Закону про вибори народних депутатів України.

 

     Учора на засіданні Погоджувальної ради (і  раніше  також)  ми вирішили знайти час для розгляду питань, пов'язаних із формуванням бюджету на  1998  рік.  Їх  готує  Комітет  з  питань  фінансів  і банківської діяльності за поданням Кабінету Міністрів.  Ці питання внесені до порядку денного.

 

     І останнє.  Керівники комітетів і фракцій  внесли  пропозицію заслухати   інформацію   Кабінету   Міністрів  про  хід  погашення заборгованості з виплати заробітної плати  працівникам  соціальної сфери, зокрема вчителям. Тут важливо мати інформаційний матеріал.

 

     Зараз він готується, і, гадаю, після обіду ви його отримаєте.

 

     Перед тим  як приступити до розгляду першого питання,  вважаю за потрібне поінформувати вас,  що вчора на нараді голів комітетів та  керівників  груп  і  фракцій було визначено процедуру розгляду зазначених  питань.  Однак  спочатку  коротко  скажу  про  проекти законів,   щоб   кожний  депутат  зорієнтувався  і  зорієнтувалися громадяни України, які нас слухають.

 

     Надійшло три проекти законів. Перший стосується внесення змін до 24 статей та Перехідних положень Конституції. Ініціатором цього законопроекту виступив  депутат  Карнаух  Микола  Васильович.  Під проектом підписалися 168 народних депутатів.

 

     Найважливіші із   запропонованих   до  розгляду  змін:  право виборців на дострокове відкликання депутата;  офіційне  тлумачення законів  Верховної  Ради;  надання  права  законодавчої ініціативи комітетам Верховної Ради та Верховному Суду України.  Окрім  того, якщо  Президент  після  повторного  розгляду  Верховною Радою його зауважень і  підтвердження  нею  попередньої  редакції  закону  не підписує   і   не   оприлюднює  його,  то  закон  публікує,  тобто оприлюднює,   Верховна   Рада.   Дещо   уточнюються   повноваження Президента   України.  За  згодою  Верховної  Ради,  він  не  лише призначає,  а   й   звільняє   Прем'єрміністра   України,   деяких керівників:  голову Служби безпеки, голову Фонду державного майна, голову   Антимонопольного   комітету   та   інших.   У    поданому законопроекті   пропонується  також  уточнити  деякі  повноваження Конституційного Суду.

 

     Другий законопроект зініційований  народним  депутатом  Чижем Іваном   Сергійовичем,  який  підписали  155  народних  депутатів. Авторами пропонується нова редакція  частин  третьої  і  четвертої статті 41 Конституції.  Ідеться про право громадян для задоволення своїх потреб користуватися об'єктами права не лише державної,  а й колективної власності.  Право приватної та колективної власності є непорушним. Такий зміст змін, запропонованих у другому проекті.

 

     Третій законопроект поданий депутатом Моісеєнком  Володимиром Миколайовичем  та ще 168 депутатами.  Пропонується внести зміни до статті 81  Конституції,  де  йдеться  про  повноваження  народного депутата.

 

     Народні депутати     завчасно     одержали    й    опрацювали законопроекти,  подані в порядку законодавчої  ініціативи  групами депутатів.  Пропонується  встановити  такий порядок розгляду цього питання:  спочатку заслухати доповіді депутатів Карнауха,  Чижа та Моісеєнка,  після  цього  розглянути  висновки  Комітету  з питань правової  політики  і  судово-правової  реформи  щодо   зазначених законопроектів,  потім  обговорити  законопроекти і щодо кожного з них прийняти відповідні постанови Верховної Ради.

 

     Якщо немає інших пропозицій,  тоді  приступаємо  до  розгляду (Шум у залі).  Є інші пропозиції? Давайте відведемо 5 хвилин. Будь ласка, запишіться. Висвітліть, будь ласка. По одній хвилині.

 

     Депутат Ратушний. За ним - депутат Симоненко.

 

     РАТУШНИЙ М.Я.,  член Комітету Верховної Ради України з питань боротьби  з  організованою  злочинністю  і  корупцією  (Збаразький виборчий  округ,  Тернопільська  область).   Конгрес   українських націоналістів.  Шановні депутати! Стосовно розгляду даного питання

- внесення змін до Конституції -  зазначу,  що  з  правового  боку кожен депутат має право це робити.  Стосовно того,  доцільно це чи ні,  то позиція висловлена.  Це викличе величезну  напруженість  і перетягування  каната,  тобто  нічого  не принесе суспільству і не вирішить проблеми виплат заробітної плати.

 

     Щодо формального  боку  питання,  то   чи   подано   народним депутатом  відповідно  до  процедури  підписи всіх депутатів,  які ініціювали внесення змін до Конституції?  Тому  що  тої  кількості підписів, яка передбачена Конституцією, зібрано не було.

 

     Тому є  необхідність  подати  список  усіх депутатів з їхніми підписами,  аби переконатися,  що саме  вони  виступали  згідно  з Регламентом та процедурою за внесення того чи іншого законопроекту на розгляд Верховної Ради.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Депутат Симоненко. За ним - депутат Глухівський.

 

     СИМОНЕНКО П.М., член Комітету Верховної Ради України з питань культури  і духовності (Красноармійський виборчий округ,  Донецька область).  Спасибо. Фракция коммунистов рассматривала предложения, которые инициировали трое наших коллег - Карнаух,  Моисеенко, Чиж. Вы   внимательно   ознакомились   с   основным    содержанием    и направленностью этих поправок и пришли к выводу, что их необходимо рассмотреть.

 

     На чем мы основываем свою позицию?  Пребывание в  округах  во время отпуска еще и еще раз убедило нас в том,  что исполнительная власть не в состоянии сегодня реализовать поставленные  перед  ней задачи.  Речь идет о промышленности,  о катастрофическом положении дел в сельском хозяйстве.  Коллега Радько в разминке высказал нашу точку зрения.

 

     Речь идет  о  том,  что  не  выплачивается  заработная  плата учителям. Учебный год 1 сентября не начнется в значительно большем количестве  районов  и  школ,  чем  в  прошлом году.  Не выплачены отпускные, хотя многие обещали, что выплатят.

 

     Когда рассматривался проект Конституции, к мнению коммунистов не прислушались,  было проигнорировано конструктивное предложение. И поэтому  сегодня  надо  в  обязательном  порядке  исправить  эти недостатки  и  навести  порядок  в  выполнении  своих обязанностей исполнительной властью.

 

     Мы поддерживаем  эти  предложения  и  считаем,  что  их  надо рассмотреть.

 

     Благодарю.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Депутат Глухівський. За ним - депутат Манчуленко.

 

     ГЛУХІВСЬКИЙ Л.Й.,  член  Комітету  Верховної  Ради  України з питань науки та  народної  освіти  (Золочівський  виборчий  округ, Львівська область). Фракція Народного руху. Шановні колеги народні депутати!  Кожен  із  вас  впродовж  літа  зустрічався  зі  своїми виборцями.  Мав  і  я такі зустрічі,  особливо під час святкування шостої річниці нашої незалежності.  І,  звичайно,  виборці в  мене запитували,  що ви збираєтеся змінювати в нашій Конституції?  Адже всього рік як її прийняли,  а  ви  вже  збираєтеся  вносити  якісь зміни.  Хто  конкретно  виступає  ініціатором  цього?  І коли я їм сказав,  що зміни ініціюють такі народні  депутати,  як  Марченко, Вітренко,  Моісеєнко,  то  виборці тим були дуже стривожені.  Вони мені сказали, що саме ці депутати не брали участі в розробці нашої нової  Конституції,  не склали присяги на вірність Україні,  а вже намагаються розхитати нинішню Конституцію, змінити її.

 

     Мої виборці просили мене передати вам таке.  Ніяких  змін  до Конституції впродовж принаймні п'яти років не вносити. Конституція

- це не той закон,  який треба змінювати вже на другий день  після прийняття.  Вони  просили  мене  й  депутатів займатися вирішенням питань пенсійного забезпечення,  виплати  боргів  по  зарплаті.  І нічого не змінювати в Конституції.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Депутат Манчуленко.

 

     МАНЧУЛЕНКО Г.М.,  член  Комітету  Верховної  Ради  України  у закордонних справах і  зв'язках  з  СНД  (Заставнівський  виборчий округ, Чернівецька область). Фракція Народного руху України.

 

     Прошу передати слово голові фракції депутату Чорноволу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка.

 

     ЧОРНОВІЛ В.М.,  голова  підкомітету  Комітету  Верховної Ради України з  питань  культури  і  духовності  (Подільський  виборчий округ,  Тернопільська область). Шановні колеги! Ініціюючи внесення змін до Конституції, певні політичні сили хочуть внести деструкцію в роботу парламенту і в життя нашого суспільства. Це очевидно. Про це я скажу  у  своєму  виступі  від  фракції,  а  зараз  хотів  би торкнутися суто формальних моментів.

 

     Питання не  може розглядатися,  бо з правової точки зору воно належним  чином  не  підготовлене.  Я  вже  не  кажу  про  те,  що розповсюджений  документ - без підписів.  Може,  хіба щодо проекту Чижа там була помилка - підписи,  виявляється,  були,  а всі  інші збиралися після того, коли документ уже був розповсюджений.

 

     Крім того,  немає  висновків  Конституційного Суду.  Сьогодні депутати збираються обговорити питання по суті.  А може,  не треба обговорювати суті. Адже будьякому розглядові будь-яких поправок до Конституції  повинні  передувати  висновки  Конституційного  Суду. Отже,  я  вважаю,  що  документ,  принаймні  через те,  що він без підписів,  розглядати не можна.  Треба спочатку одержати  висновки Конституційного  Суду,  а Комітету з питань Регламенту перевірити, коли ті підписи були поставлені,  і чи не на березі  Чорного  моря після  того,  як документ уже був розповсюджений у нашому залі.  І після того вже повертатися до цього питання.

 

     А по суті я скажу потім.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Депутат Марченко.

 

     МАРЧЕНКО В.Р.,  член Комітету Верховної Ради України з питань економічної   політики   та   управління   народним  господарством (Роменський виборчий округ,  Сумська область). Уважаемый Александр Николаевич!  Уважаемые народные депутаты! Я хотел бы обратить ваше внимание на то,  что нами - членами Прогрессивной социалистической партии  Украины  были  подготовлены  изменения к Конституции.  Они оформлены и розданы 15-го  числа.  И  Глухивский  -  представитель Народного руха не зря упомянул наши фамилии:  Марченко, Витренко - депутатов,  подготовивших эти изменения. Александр Николаевич, они действительно депутатами получены.

 

     Но дело  в  том,  что процедура подачи предложений о внесении изменений в Конституцию не определена ни  самой  Конституцией,  ни Регламентом Верховной Рады.  Поэтому мы считаем,  что сбор 150 или скольких там подписей - это,  скажем так,  возможная процедура. Но поскольку мы внесли соответствующие предложения,  то просим дать и нам возможность выступить и обосновать их,  а  затем  определиться путем  поименного голосования,  рассматривать или не рассматривать эти поправки.

 

     Александр Николаевич,   Секретариат   нарушил   наше    право законодательной   инициативы  и  не  зарегистрировал  наш  проект. Однако, повторяю, этот документ роздан депутатам 15-го числа.

 

     А что касается Народного руха Украины,  то его  представители здесь  практически  никогда  не  голосуют за повышение минимальной заработной платы,  пенсий,  за решение социальных вопросов. И если бы   Глухивский   почитал  наши  предложения,  то  понял  бы,  что значительная их часть  как  раз  и  имеет  отношение  к  повышению социальных  гарантий  наших граждан.  Это и минимальная заработная плата,  и повышение ответственности исполнительных структур, в том числе и Президента, и многое другое.

 

     Поэтому в   соответствии   с  процедурой  я  прошу  дать  нам возможность выступить,  чтобы обосновать свои предложения, и после этого   принять   соответствующее   решение  в  режиме  поименного голосования.

 

     Спасибо.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Спасибі.

 

     Шановні колеги,  п'ять хвилин використано...  Ну, будь ласка. Слово надається депутату Осадчуку, він наполягає.

 

     ОСАДЧУК П.І.,  голова  підкомітету  Комітету  Верховної  Ради України з  питань  культури  та  духовності  (Тлумацький  виборчий округ,  Івано-Франківська область). Звичайно, тут можна уточнювати процедуру,  приводити  її   до   вимог   відповідного   закону   й Конституції.  Але  я  хочу сказати насамперед про те,  що,  певно, Комітет з питань депутатської етики повинен розібратися в  такому. Чи  мають  моральне  право депутати,  які були проти Конституції і фактично весь рік провели під знаком боротьби проти неї,  сьогодні виступати ініціаторами нібито поліпшення Конституції?

 

     У документі, який нам роздали, є слова про те, що ці поправки треба вносити з урахуванням досвіду  реалізації  Конституції.  Про який досвід мова?! За рік ми не прийняли на основі Конституції тих 50 конституційних законів,  які запустили б Конституцію в  роботу. Ми не прийняли поправок до чинних конституційних законів. Тобто за рік Верховна Рада не  створила  правового  поля  на  основі  нової Конституції,  не  створила  умов  для  реформ.  I  тепер  це  лише деструкція, спрямована проти конституційного ладу.

 

     I я як депутат,  і наш "Конституційний  центр"  виступатимемо проти  будь-яких  поправок.  Конституцію  не  треба чіпати.  Треба переглянути програми,  з якими прийшли ці депутати,  і працювати в ім'я народу, в ім'я держави.

 

     Дякую за увагу.

 

     -----------

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Спасибі.

 

     Шановні колеги!  Ще раз нагадаю, що 17 липня ми проголосували за те,  що сесію продовжуємо і на 28-29 серпня вносимо ті питання, про  які  я  сказав.  I  піддавати  тепер  сумніву  те,  за  що ми проголосували, мабуть, немає потреби.

 

     Зараз хотів би лише ознайомити вас із  юридичними  висновками щодо конституційності питань, які ми сьогодні повинні розглянути.

 

     Питання про внесення змін до Конституції України.  Відповідно до Конституції України законопроект про внесення змін до неї  може бути  поданий  не менш як третиною народних депутатів України і за умови попереднього схвалення більшістю від конституційного  складу Верховної  Ради  України  приймається  на наступній черговій сесії Верховної Ради України,  якщо за нього проголосує не менш  як  дві третини від конституційного складу Верховної Ради.  Про це йдеться у статтях 154, 155 Конституції України.

 

     Статтею 159 Конституції України передбачено,  що законопроект про  внесення  змін до Конституції України розглядається Верховною Радою України за наявності висновку Конституційного  Суду  України щодо   відповідності   законопроекту  вимогам  статей  157  і  158 Конституції України.

 

     Слід зазначити,  що ні Конституція України,  ні Закон України про  Конституційний  Суд  України  не  передбачають права народних депутатів - суб'єктів права законодавчої ініціативи  на  звернення до  Конституційного  Суду  з  поданням  для попереднього одержання висновку щодо відповідності законопроектів про  внесення  змін  до Конституції України вимогам статей 157, 158 Конституції України.

 

     Разом із  тим,  оскільки  подання  до  Верховної Ради України законопроекту про внесення змін до Конституції  України  за  своєю юридичною  природою  є реалізацією права законодавчої ініціативи у Верховній  Раді  України,  законопроект  про  внесення   змін   до Конституції,   як   і   будь-який  інший  законопроект,  згідно  з Регламентом Верховної Ради опрацьовується  в  комітетах  Верховної Ради  і  з  відповідними висновками подається на розгляд Верховної Ради України.  Це питання має  бути  внесене  до  порядку  денного сесії. Що й зроблено.

 

     Після попереднього схвалення Верховною Радою законопроект має бути направлений до Конституційного Суду  для  отримання  висновку щодо його відповідності статтям 157 і 158 Конституції України.  Це положення відповідає вимогам статті 159 Конституції України. Такий порядок  збігається  з  чинною  практикою  розгляду Конституційним Судом України питань про надання такого висновку.

 

     Зокрема, законопроект  про  внесення  змін   до   статті   81 Конституції  України  подано в юридичний відділ народним депутатом Моісеєнком за дорученням 161 народного депутата.

 

     Таким чином,  шановні народні депутати,  ми починаємо розгляд питань, а право кожного депутата - визначитися.

 

     Надаю слово Миколі Васильовичу Карнауху. Будь ласка.

 

     КАРНАУХ М.В.,  член  Комітету Верховної Ради України з питань боротьби  з  організованою  злочинністю  і  корупцією  (Лубенський виборчий  округ,  Полтавська область).  Шановні громадяни України! Вельмишановний Олександре Олександровичу (я  звертаюся  до  Голови Верховної  Ради,  який  зараз  хворіє і не з нами)!  Високоповажні головуючий  і  колеги  народні  депутати!  28  червня  1996  року, виражаючи   суверенну  волю  народу,  спираючись  на  багатовікову історію України і на основі здійснення українською нацією  і  всім українським   народом   права   на   самовизначення,   дбаючи  про забезпечення прав  і  свобод  людини  та  гідних  умов  її  життя, піклуючись  про  зміцнення громадянської злагоди на землі України, прагнучи розвивати і зміцнювати демократичну,  соціальну,  правову державу,  усвідомлюючи свою відповідальність перед Богом,  власною совістю,  попередніми,  нинішнім   та   прийдешніми   поколіннями, керуючись  Актом  проголошення  незалежності України від 24 серпня 1991 року,  схваленим 1 грудня 1991 року всенародним голосуванням, Верховна  Рада  України  від  імені українського народу,  громадян України всіх національностей прийняла Конституцію - Основний Закон України.

 

     Отже, завдяки   вашій   мудрості,   високій  відповідальності всупереч бажанню й намаганням високих  посадових  осіб  спрямувати конституційний  процес  на  неконституційний  деструктивний  шлях, молода   Українська   держава   отримала   одну    з    найкращих, найсистемніших  та  найдемократичніших Конституцій країн Європи та світу.

 

     Незважаючи на таку високу оцінку чинної Конституції  України, і зараз,  і 15 червня 1995 року, коли в числі 16 членів Тимчасової спеціальної  комісії  я   схвалив   текст   проекту   Конституції, підготовлений  до  другого  читання,  і  в  день  прийняття  нової Конституції України я відчував певне  невдоволення  від  того,  що деякі  дуже  суттєві  пропозиції,  внесені  мною  і  деякими моїми колегами  народними  депутатами,  не  знайшли   підтримки   ні   в Тимчасовій  спеціальній  комісії,  ні в сесійній залі.  Послідовно відстоюючи  свою  позицію,  діючи   у   повній   відповідності   з Конституцією  України,  ще  на  шостій  сесії  я підготував проект Закону про внесення  змін  до  Конституції  України,  які  були  в основному спрямовані на вдосконалення організації державної влади, створення   ефективнішого   механізму   стримувань   і   противаг, удосконалення законодавчого процесу.

 

     За підтримкою   своїх  пропозицій  звернувся  до  керівництва Верховної Ради, керівників депутатських груп і фракцій, фахівців у галузі  конституційного права.  З'явилися й проекти інших народних депутатів про внесення змін до Конституції (ініціатори -  депутати Чиж, Моісеєнко та інші).

 

     Голова Верховної   Ради   України  на  моє  прохання  доручив Iнституту  законодавства  Верховної  Ради  спільно  з  авторами  й ініціаторами  змін  до Конституції вивчити й проаналізувати проект Закону про внесення змін до Конституції, що й було зроблено.

 

     Проте оскільки це питання не було внесено до порядку  денного шостої  сесії,  воно  на  ній і не розглядалося.  Після того як 20 лютого   цього   року   Верховною   Радою   було   схвалено   план законопроектних робіт, в якому передбачався розгляд проекту Закону про внесення змін до Конституції, з'явилася можливість реалізувати мою  законодавчу  ініціативу  і  після підтримки її 167 депутатами України проект знову був поданий до Верховної Ради. 18 липня цього року  Верховною  Радою  було  прийнято рішення про розгляд проекту Закону про внесення змін до Конституції 28- 29 серпня цього року.

 

     Шановні колеги!  Аналіз чинної Конституції приводить  нас  до висновку  про  необхідність  внесення до неї змін і доповнень.  Це зумовлено такими  чинниками.  По-перше,  в  тексті  Конституції  в окремих  її  статтях  є  суперечності й неузгодженості.  По-друге, аналіз Конституції дає підстави вважати, що в ній є прогалини, які недоцільно  долати  звичайними  законами,  оскільки  ці  прогалини стосуються регулювання відносин конституційного  рівня.  По-третє, процес  реалізації  Конституції,  тлумачення  її  окремих положень представниками різних гілок влади при їх практичному  застосуванні свідчать  про  необхідність  внесення до окремих розділів і статей змін і доповнень з  метою  забезпечення  їх  повної  відповідності розділу I Конституції "Загальні засади".

 

     Питання про  необхідність  внесення  змін  до  Конституції не можна пов'язувати лише з  усуненням  суперечностей  та  подоланням певних  прогалин  у  Конституції.  Це  також пов'язано з практикою реалізації Конституції.

 

     За час,  що  минув  після  прийняття  Конституції,  виявилася необхідність  удосконалення організації державного життя,  кращого забезпечення балансу окремих гілок влади та гальмування  тенденцій перевищення будь-яким владним органом своїх повноважень за рахунок інших.  Для подальшого розвитку України як держави  демократичної, соціальної  і правової конче необхідним є посилення конституційних гарантій верховенства влади  народу,  удосконалення  механізму  її реалізації як безпосередньо, так і через органи державної влади та місцевого самоврядування.

 

     У проекті Закону про внесення  змін  до  Конституції  України передбачається   внесення   відповідних   змін   до  тих  розділів Конституції,  які можуть бути змінені чи доповнені Верховною Радою України без наступного затвердження всеукраїнським референдумом.

 

     Центральним напрямом змін, які пропонується внести до розділу IV Конституції України "Верховна Рада  України",  є  вдосконалення конституційноправового статусу парламенту України.

 

     Зосереджуючись на   соціальному  призначенні  Верховної  Ради України,  основний зміст  якого  -  прийняття  законів,  необхідно підкреслити,  що  чинна  Конституція України недостатньо закріплює конституційні  гарантії,  можливості  й   процедури   повноцінного здійснення   Верховною   Радою   законодавчої   функції.  Фактично Конституція підносить над Верховною  Радою  Президента  України  і Конституційний Суд України, гарантуючи право остаточного вирішення долі  прийнятого  парламентом  закону   Президентові   України   і Конституційному Суду.

 

     Проектом Закону  про  внесення  змін  до  Конституції України пропонується змінити або доповнити ряд статей чинної Конституції з метою  чіткішого  визначення  ролі  парламенту  в  здійсненні  ним законодавчих,  установчих  і  контрольних  функцій.  Вирішити   це завдання планується кількома шляхами.

 

     По-перше, доцільно     ліквідувати    обмеження    виключного законодавчого поля  Верховної  Ради.  Згідно  з  чинною  редакцією статті  92  Конституції  поза межами даного переліку відкривається простір  для  первинної  нормотворчості  Президента   України   та виконавчої гілки влади,  яка не обов'язково базується на законі. З цією метою слід доповнити статтю  92  заключною  частиною,  яка  б закріпила  право  Верховної  Ради  приймати  закони  також з інших питань відповідно до її повноважень як єдиного органу законодавчої влади в Україні.

 

     Другий напрям    зміцнення   конституційних   основ   владної законодавчої діяльності  Верховної  Ради  України  є  гарантування Верховній  Раді  можливості  звернутися  до  народу  й  призначити всеукраїнський референдум з  будь-якого  питання,  якщо  парламент визнає   це   за  необхідне,  крім  обмежень,  встановлених  самою Конституцією.

 

     Діюча Конституція  України  обмежує  Верховну   Раду   в   її природному  праві  на  призначення  референдуму правом призначення лише  референдуму  з   питань   про   зміну   території   України. Пропонується   викласти  пункт  2  статті  85  у  такій  редакції: "призначення   всеукраїнського   референдуму,    крім    випадків, передбачених статтею 106 цієї Конституції".

 

     Третій напрям зміцнення конституційного фундаменту реалізації Верховною Радою законодавчої функції полягає в тому,  щоб  усунути закріплені   чинною   Конституцією  гарантії  остаточного  рішення Президентом  України  і  Конституційним  Судом   долі   прийнятого Верховною  Радою  закону.  Цим  диктується  необхідність  зниження кворуму для  подолання  президентського  вето.  У  зв'язку  з  цим пропонується внести відповідні зміни до статті 94.

 

     З позицій  світового досвіду обгрунтованість цієї зміни можна підтвердити,  посилаючись  на  конституцію  Франції,  а  також  на висновки  Венеціанської комісії Ради Європи щодо основних положень нашої Конституції.  Але  при  цьому  ні  конституція  Франції,  ні конституції  багатьох інших країн світу не встановлюють кворум для подолання парламентом президентського  вето,  а  лише  закріплюють право президента вимагати від парламенту нового обговорення закону або деяких його статей, у чому парламент не може йому відмовити.

 

     Статтю 85,  якою визначаються  повноваження  Верховної  Ради, пропонується   доповнити,   надавши  парламенту  право  тлумачення законів України.  Виходячи з цього слід внести відповідні зміни до статті 150 Конституції,  яка визначає повноваження Конституційного Суду України.

 

     У конституціях країн світу можна зустріти дуже мало випадків, коли  конституційний  суд  наділений  правом тлумачити закони.  До речі,  у статті 28 конституції Бельгії чітко  записано,  що  право тлумачення законів належить виключно законодавчій владі.

 

     Законопроектом передбачається розширення кола суб'єктів права законодавчої ініціативи, що має на меті передусім підвищення рівня законодавчої   роботи   парламенту,  забезпечення  в  його  роботі зворотного зв'язку,  урахування  перевірки  доцільності  прийняття закону практикою його застосування.  Право законодавчої ініціативи пропонується надати комітетам  Верховної  Ради  України,  а  також Верховному Суду України.

 

     Пропонується розширення   й   установчих  функцій  парламенту шляхом  віднесення  до  компетенції  Верховної  Ради   не   тільки призначення  вищих  посадових осіб та формування урядових структур за поданням Президента,  а й усунення цих  осіб  з  посад,  що  за чинною Конституцією в ряді випадків є правом Президента. Доцільним є  й  розширення  кола  посадових   осіб,   що   призначаються   й звільняються з посади за згодою парламенту,  зокрема голови Служби безпеки України.

 

     Практика засвідчує необхідність законодавчого вирішення вимог до    закону   та   законодавчої   діяльності,   зокрема   порядку опублікування   законів,   а   також   чіткішого   конституційного регулювання  статусу  органів,  які  утворюються  Верховною Радою, зокрема Рахункової палати.

 

     Пропонується узгодити  положення  розділу  VIII  "Правосуддя" щодо  визначення  правового  статусу  суддів  та  органів,  що  їх обирають (тут є непослідовність), чітко розмежувати поняття впливу на суддів та втручання в здійснення правосуддя,  визначити порядок призначення та звільнення суддів з посад. Вноситься пропозиція про зміну строку обрання суддів - не безстроково, а на десять років, і передбачити право Вищої ради юстиції вносити подання  про  обрання суддів.

 

     Внесення змін   і   доповнень   потребує   також   розділ  IX Конституції "Територіальний устрій України".  Насамперед необхідно уніфікувати   термінологію,  вживану  в  цьому  розділі,  оскільки поняття "територіальний устрій" і  "адміністративно-територіальний устрій"  не є однозначними.  Цей розділ за своїм змістом закріплює саме адміністративнотериторіальний устрій України,  що  відповідає унітарній   державі,   якою  є  Україна  відповідно  до  статті  2 Конституції.

 

     Крім того, стаття 132, якою визначено засади територіального, а не адміністративно-територіального устрою,  може стати підставою для існування в Україні не  тільки  адміністративно-територіальних одиниць,   а   й   інших   територіальних   утворень,  які  можуть претендувати на статус не тільки адміністративнотериторіальної,  а й політичної автономії тощо.

 

     Поняття територіального   устрою   України   включає  в  себе унітарний характер нашої держави,  цілісність і недоторканність її території (стаття 2), власне адміністративно-територіальний устрій (розділ ІХ),  а також особливості територіальної організації влади (розділи  Х  і  ХІ).  Згідно  зі  змістом  розділу  ІХ Конституції України,     у     якому     йдеться     про      характер      її адміністративно-територіального  устрою,  пропонується назвати цей розділ "Адміністративнотериторіальний устрій України".

 

     Потребують уточнення  повноваження  Конституційного  Суду.  У загальних статтях 147 і 150 передбачено його право давати висновки у визначених Конституцією випадках,  у тому числі  й  у  випадках, передбачених статтею 159 Конституції.

 

     Подальше удосконалення  Конституції і внесення змін необхідно здійснювати системно і  через  попереднє  визначення  компетенції, реформування  системи  влади  та суспільних відносин з урахуванням досвіду реалізації Конституції.

 

     Сьогодні з різних боків на адресу ініціаторів  внесення  змін до    Конституції    лунають   безпідставні   звинувачення   і   в конституційному перевороті,  і в деструктивності,  і  в  намаганні порушити  якийсь  баланс противаг і стримувань.  Закликають сидіти склавши руки,  чекати закінчення терміну своїх повноважень з  тим, щоб зміни вносила Верховна Рада наступного скликання.  Чого тільки не вигадують на виправдання своєї бездіяльності,  щоб  зайвий  раз продемонструвати   вірність   і   відданість   правлячому  режиму. Очевидно,  усіх їх задовольняє той стан економіки,  рівень  життя, які  склалися  на  сьогодні  в Україні.  Їм не відомі слова Томаса Джефферсона, що всі люди створені рівними, що творець обдарував їх невід'ємними правами,  до яких належать життя,  свобода і здобуття щастя,  а уряди встановлюються людьми для того, щоб забезпечити ці права.

 

     27 серпня  1997  року,  тобто  вчора,  на спільному засіданні керівників депутатських груп,  фракцій  і  голів  комітетів  деякі народні депутати, посилаючись на статтю 159 Конституції, висловили думку,  що Верховна Рада взагалі не може розглядати проект  Закону про  внесення  змін  до  Конституції  через  відсутність  висновку Конституційного  Суду.  Такі  твердження  спростовуються   ухвалою Конституційного  Суду  України  від  8  травня цього року за N 5-3 (справа  N  03/73197)  про  відмову  у  відкритті  конституційного провадження  по  справі  за конституційним поданням групи народних депутатів України щодо відповідності  законопроекту  про  внесення змін  і  доповнень до Конституції України вимогам статей 157 і 158 Конституції України.

 

     У цій ухвалі Конституційний Суд України зазначив,  що подання до  Верховної  Ради  України  законопроекту  про  внесення змін до Конституції України за своєю юридичною природою є нічим іншим,  як реалізацією права законодавчої ініціативи у Верховній Раді України згідно зі статтею 93 Конституції України.

 

     Тому відповідно до пункту 2 частини другої статті 88,  частин другої і третьої статті 89 Конституції України,  пункту 1 статті 5 Закону про постійні комісії Верховної Ради та статей 6.8.1, 6.2.1, 6.2.16,  6.3.1,  6.3.10 Регламенту Верховної Ради законопроект про внесення змін до Конституції України,  як  і  інші  законопроекти, опрацьовується  за  певною  встановленою  процедурою  в  постійних комітетах Верховної Ради і з відповідними висновками подається  на розгляд Верховної Ради України.

 

     Таким чином,   викладене  дає  змогу  дійти  висновку,  що  в народних депутатів України немає права на конституційне подання  і звернення  про  дачу  висновку  Конституційним  Судом України щодо відповідності законопроектів  про  внесення  змін  до  Конституції України  вимогам  статей 157 і 158 Конституції України,  і у своїй ухвалі Конституційний Суд заборонив народним депутатам  звертатися до  нього  з  приводу вирішення питань щодо конституційності таких законопроектів.

 

     Сьогодні проект  Закону  про  внесення  змін  до  Конституції України внесено на розгляд Верховної Ради у повній відповідності з Конституцією України,  і перед нами стоїть завдання схвалити  його більшістю  конституційного складу,  а вже після того звернутися до Конституційного  Суду  України  від  імені   Верховної   Ради   за висновками,  як  це  передбачено статтею 159 Конституції України і викладено в ухвалі Конституційного Суду України від 8 травня  1997 року.

 

     Доповідь закінчено.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Спасибі,  Миколо  Васильовичу.  Чи є запитання до доповідача?

 

     ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ. Да!

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні колеги, давайте визначимося, скільки часу відведемо на запитання кожному з доповідачів.  По 10 хвилин? Немає заперечень. Прошу голосуванням підтримати цю пропозицію.

 

     "За" - 127. Прийнято.

 

     Будь ласка, запишіться. Кожному на запитання по хвилині.

 

     Депутат Пшенична. За нею - депутат Мовчан.

 

     ПШЕНИЧНА О.М.,  член Комітету Верховної Ради України з питань науки  та  народної  освіти (Ленінський виборчий округ,  Автономна Республіка Крим).  Шановний Миколо Васильовичу!  Ви  справді  були членом  Конституційної  комісії і там піднімали ті ж питання,  які піднімаєте сьогодні знову.  Та чи вважаєте ви,  що саме тепер наша Верховна Рада може розглядати зміни до Конституції?

 

     Я хочу  сказати,  що  кримчани  також  піднімали  дуже багато питань,  відстоюючи права кримчан. Проте я вважаю, що ще рік, а то й  два  чи  три  ми  повинні дуже добре подумати,  щоб потім разом вносити такі зміни  до  Конституції,  які  справді  дали  б  змогу Україні бути й економічно,  і політично незалежною державою.  Хочу це аргументувати. Я вважаю, що за нинішнього стану справ у державі ми  повинні  розглядати  питання  суто  економічні,  бо  в Україні трапилося дуже багато стихійних лих...

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Вимкніть мікрофон. Будь ласка, відповідайте.

 

     КАРНАУХ М.В.  Ми не  маємо  права  сидіти,  склавши  руки,  а повинні усувати неузгодженості, які є в Конституції.

 

     А що  стосується  того,  чи  робити  це  сьогодні,  то  я вам відповім,  що народні депутати  17  липня  погодилися  й  прийняли рішення  перервати  свій  відпочинок  і 28-29 серпня розглянути ці питання.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Депутат  Мовчан.  За  ним  -  депутат  Довганчин. Мовчана немає?  Немає.  Будь ласка,  депутате Довганчин.  За ним - депутат Красняков.

 

     ДОВГАНЧИН Г.В.,  секретар Контрольної комісії Верховної  Ради України  з  питань  приватизації  (Кельменецький  виборчий  округ, Чернівецька область). Прошу передати слово депутату Попеску.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка.

 

     ПОПЕСКУ І.В.,  голова  підкомітету  Комітету  Верховної  Ради України    з   питань   прав   людини,   національних   меншин   і міжнаціональних відносин (Глибоцький виборчий  округ,  Чернівецька область).  Дякую.  Вельмишановний  Миколо Васильовичу!  У статті 5 Конституції написано,  що влада належить народу і  народ  здійснює свої  повноваження через органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

 

     У статті  71  написано,  що  вибори  до   органів   місцевого самоврядування  та  органів  державної  влади  здійснюються шляхом таємного голосування.  Однак  у  статті  118  сказано,  що  голови місцевих  державних  адміністрацій  призначаються  Президентом  за поданням Прем'єр-міністра,  а в статті  141  написано,  що  голови обласних  і  районних  рад  обираються  депутатами,  а  не  шляхом таємного  голосування.  Чи  не  здається  вам,  що  в  цих  нормах міститься колізія. Як у вашому проекті передбачено усунути її?

 

     Дякую.

 

     КАРНАУХ М.В. Вельмишановний Іване Васильовичу! Ви пам'ятаєте, як ми  з  вами  пліч-о-пліч  працювали  в  Тимчасовій  спеціальній комісії.  Тоді  ми  в статті 5 записали,  що носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ,  який реалізує  владу  як через органи державної влади,  так і безпосередньо.  І в цьому,  я вважаю, ніяких неузгодженостей нема.

 

     Є представницькі  органи.  Вищим  представницьким  органом  є Верховна Рада України, яка реалізує свої повноваження, які, на мою думку,  у Конституції недостатньо  виписані.  Є  органи  місцевого самоврядування   і  є  органи  державної  виконавчої  влади  -  як центральні,  так  і  на  місцях.  Ви  пам'ятаєте,  яка  тоді  була ситуація.  Чинився  тиск,  були  намагання  взагалі  зменшити роль органів місцевого самоврядування та представницьких органів. І те, чого  нам  тоді  вдалося  досягти,  -  то був максимум на той час. Згадайте, який то був час.

 

     Але мав рацію сьогодні  шановний  Василь  Іванович  Степенко, який  говорив (він має досвід роботи,  і багато з вас його мають), що двовладдя не на користь.  Напевне,  через деякий час  необхідно буде  вносити  зміни і в цьому аспекті,  але в пропозиціях,  які я сьогодні подаю на ваш розгляд, цих питань не передбачено.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Депутат Красняков. За ним - депутат Пронюк.

 

     КРАСНЯКОВ Є.В., член Комітету Верховної Ради України з питань науки та народної освіти (Горлівський-Калінінський виборчий округ, Донецька  область).  Фракция  коммунистов.   Николай   Васильевич, фракция  коммунистов  поддерживает  ваши  подходы  и те изменения, которые вы предлагаете внести в Конституцию.

 

     Скажите, предусмотрен ли  в  вашем  проекте  закона  механизм соблюдения  статьи  53,  которая  гарантирует  обеспечение  нашему подрастающему  поколению  бесплатного  образования?   Это   первый вопрос.

 

     И второй. Мы поддерживаем ваше предложение об изменении срока службы судей.  Скажите,  как вы относитесь  к  тому  унизительному процессу   утверждения  судей  на  должность  пожизненно,  который проводила тут комиссия Стретовича? Должен ли быть такой процесс? Я называю его унизительным.

 

     Спасибо.

 

     КАРНАУХ М.В.  Дякую.  У  моєму  проекті немає пропозицій щодо внесення змін до статті 53 Конституції.  Я вважаю,  що якби органи державної  влади  виконували норму Конституції...  Там є достатньо гарантій,  написано,  що освіта в  державних  навчальних  закладах здійснюється безоплатно.

 

     Що стосується   терміну   повноважень   суддів,   то  я  свої пропозиції виклав. Дуже дякую, що ви їх підтримуєте.

 

     А щодо затвердження чи обрання суддів Верховною Радою, я б не назвав цю процедуру принизливою.  Якщо профільний комітет пропонує ті чи інші висновки,  то Верховна  Рада  повинна  довіряти  своєму органу й підтримувати його пропозиції.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Депутат Пронюк. За ним - депутат Мовчан.

 

     ПРОНЮК Є.В.,   голова  підкомітету  Комітету  Верховної  Ради України   з   питань   прав   людини,   національних   меншин    і міжнаціональних    відносин    (Тисменицький    виборчий    округ, Івано-Франківська  область).  Українська  республіканська  партія, Всеукраїнське товариство політичних в'язнів і репресованих.

 

     Пане доповідачу,  ви  пропонуєте  зміни  до Конституції,  які підтримують комуністичні, ліві сили, тобто сили, які є войовничими противниками Української держави.  Це депутати,  які воювали проти прийняття нашої нової Конституції,  наприклад Моісеєнко, Марченко, Симоненко та інші.

 

     Я розцінюю  ваші  зміни  як  ревізію української Конституції, спрямовану на розвал нашої держави.

 

     Скажіть, будьте ласкаві,  чим ви виправдовуєте  себе?  У  той час,  коли  нам  треба приймати економічні закони,  впорядковувати податкову  систему,  внести  зміни  до  пенсійного  законодавства, допомогти  нашим людям вийти із злиденного становища,  вирватися з бідності,  ви забираєте час у парламенту на просту демагогію.  Чим ви виправдовуєте це?

 

     КАРНАУХ М.В.   Я   виправдовую  це  бажанням  самих  народних депутатів зібратися й розглянути ці пропозиції.  Я виправдовую  це своєю  любов'ю  до  української  землі  і прагненням зробити життя людей кращим на цій землі.

 

     Також зауважу, що Конституція України була прийнята 28 червня всупереч, так би мовити, бажанню Президента та владних структур. I я сьогодні дуже задоволений,  що  в  Черкасах  або  в  Херсоні  не зібрався якийсь черговий господарський актив.

 

     Багато комуністів  голосували проти Конституції (я їх у цьому не  підтримую),  але  були  члени  Комуністичної  партії  України, завдяки голосам яких і була прийнята Конституція. Цим людям я дуже дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Депутат Мовчан.

 

     МОВЧАН П.М.,  голова  підкомітету  Комітету  Верховної   Ради України  у  закордонних  справах  і  зв'язках  з СНД (Коломийський виборчий округ,  Івано-Франківська область).  Шановний доповідачу! Безперечно,  я  погоджуюся  з  тим,  що деякі конституційні статті треба змінювати,  деякі навіть вилучати,  зокрема статтю 26, вона, без сумніву,  підлягає ревізії.  Та коли залишається півроку нашої діяльності, зрозуміла річ, нам якось не випадає переглядати те, що ми рік тому прийняли.

 

     Переконаний, що в першу чергу треба розширити коло осіб,  які призначаються парламентом.  Це стосується  голів  Служби  безпеки, Антимонопольного  комітету  та багатьох інших посадових осіб,  які нині підпорядковані невідомому  "політбюро  на  Банковій",  умовно кажучи,  і  не  несуть ніякої відповідальності.  Це слушно,  але я категорично проти того,  щоб ми почали ревізію Конституції  зараз. Як ви вважаєте,  може,  доречним був би мораторій на 5 років,  аби перевірити на практиці,  як діють усі норми  Конституції  протягом певного терміну? А тоді можна буде змінювати Конституцію, закони і відповідно...

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Вимкніть мікрофон. Відповідайте.

 

     КАРНАУХ М.В.  Шановний Павле Михайловичу! Ви дуже авторитетна людина  в  Україні,  і  для  мене в тому числі.  Проте я з вами не згоден,  що ми,  посилаючись на те,  що нам  залишилося  працювати півроку,   повинні   сидіти  склавши  руки.  Ми  повинні  діяти  і вдосконалювати  наше  законодавство  й  Конституцію.  Це  -   наше повноваження.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Депутат Марковська. I завершуємо.

 

     МАРКОВСЬКА Н.С.,  голова  підкомітету Комітету Верховної Ради України  з  питань  охорони  здоров'я,  материнства  і   дитинства (Замостянський   виборчий   округ,   Вінницька  область).  Фракція Соціалістичної та Селянської партій. Шановний Михайле Васильовичу! Тут  звучали лозунги,  нібито конституційні зміни,  які вносяться, мають розвалити нашу державу.  Але не  ці  зміни  розвалюють  нашу державу.

 

     Тепер щодо  суті змін,  які ви подали.  Здавалося б,  чого це депутати так проти них?  Але тут  є  стаття,  відповідно  до  якої народний   депутат   України   може  бути  достроково  відкликаний виборцями виборчого округу,  в якому його обрано на підставах і  в порядку, встановлених законом. Гадаю, саме це є причиною. Депутати дуже бояться,  щоб виборці не відкликали їх до  завершення  строку їхніх повноважень.

 

     Дякую.

 

     КАРНАУХ М.В. Дякую і вам. По-перше, я Микола Васильович, а не Михайло Васильович.

 

     По-друге, це природно,  що в різних народних депутатів  різні підходи.  Я  б  з вами не погодився,  що багато народних депутатів бояться,  просто вони висловлюють свою позицію.  Хтось  висловився проти змін, а більшість, я бачу по очах, згодні.

 

     I ще хотів би зауважити, що я виступаю як народний депутат, а не депутат, який належить до депутатської групи "Незалежні". Учора на    засіданні   Комітету   з   питань   правової   політики   та судово-правової реформи ми детально  проаналізували  кожний  пункт пропозицій.   Завдяки   цьому   аналізу   й  аргументам,  які  там висловлювалися,  я  погодився,  що  при   обговоренні   пропозицій постатейно, на деяких із них я дуже наполягати не буду.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Сідайте, будь ласка.

 

     Iван Сергійович Чиж.

 

     ЧИЖ І.С.,  заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці (Летичівський виборчий  округ, Хмельницька  область).  Шановний Олександре Миколайовичу!  Шановні колеги народні депутати! Шановні виборці!

 

     Перш ніж подати на ваш  розгляд  аргументацію  щодо  проекту, внесеного  155  народними депутатати,  зауважу таке.  Законопроект підготовлено в повній  відповідності  з  Конституцією  України.  У повній  відповідності  з  Конституцією  України  і Регламентом він внесений у Верховну Раду.

 

     Я наголошую на цьому,  оскільки пан Безсмертний - представник Президента  України  у Верховній Раді спеціально збирав свого часу пресконференцію,  а українське телебачення і радіо  -  державні  - тиждень  говорили  про  депутата Чижа з таким підтекстом,  наче ми зовсім безграмотно подали  цей  законопроект,  з  порушенням  норм законів і Конституції.

 

     Сподіваюся, що   в   пана   Безсмертного   вистачить   розуму вибачитись,  як і в телебачення та  радіо,  якщо  вони  не  хочуть судових  позовів,  оскільки  йдеться  про честь і гідність не лише мою,  а й тих 155 народних  депутатів  -  третини  конституційного складу  Верховної  Ради  України,  які виконали своє конституційне право й подали цей проект до Верховної Ради.

 

     Стосовно Президента  скажу,  що  мені  дуже  прикро,  що  він підбирає  у  свою  команду  таких  людей,  які  не  розуміють,  що говорять.

 

     Тепер по суті.  Прийнята 28 червня 1996 року Верховною  Радою України Конституція України попри її величезне суспільно-політичне значення (нагадаю,  наша фракція брала  участь  у  конституційному процесі, голосувала, і всі члени фракції склали присягу відповідно до  нової  Конституції),  неостаточно  врегулювала  ряд   важливих питань,   зокрема  щодо  права  власності.  Рік  роботи  за  новою Конституцією гранично чітко це виявив.  І запропонована нами зміна до статті 41 Конституції спрямована на посилення Конституції, а не на її послаблення,  на посилення держави,  на  розширення  прав  і свобод громадян, які об'єдналися в трудові колективи.

 

     Із усіх  наявних  нині  форм  власності в Конституції України пріоритет віддано приватній власності,  праву приватної власності. Ця  форма  власності,  справді,  має  істотне  значення в розвитку людської цивілізації,  є однією з матеріальних  основ  економічної свободи  людини,  базою  для  формування  індивідуальних потреб та інтересів людини.  Проте її роль на різних етапах розвитку людства постійно  змінювалася,  і  нині в більшості розвинутих країн світу вона перестала бути домінуючою  формою  соціально-економічного,  у тому числі науково-технічного, прогресу. Це треба розуміти.

 

     Сам процес  роздержавлення  в  Україні,  якби він був чесним, справедливим,  законним і якби при  цьому  зміна  форми  власності супроводжувалася економічним піднесенням, створенням нових робочих місць,  поліпшення життя людей,  - сам цей  процес  варто  було  б тільки вітати.  Адже за таких умов він передбачає передачу частини державної власності до рук трудових колективів. За умов, про які я сказав,   це  основний  шлях  подолання  відчуження  трудящих  від власності на засоби виробництва й результати праці, від управління виробництвом, від економічної влади тощо.

 

     Механізм реалізації цієї мети полягає в широкому впровадженні акціонерної  власності,  тобто  наголос  робиться   на   пануванні колективного   привласнення,   колективної  власності.  Тим  самим колективний характер виробництва буде приведено у відповідність  з адекватною йому формою привласнення.

 

     Тому внесення  до  Основного  Закону України тільки двох форм власності  -  приватної  та   публічної   -   суперечить   реаліям соціальноекономічних перетворень у нашій державі,  закономірностям розвитку світової цивілізації.

 

     Для тих,  хто не вірить або не  все  знає,  скажімо,  не  має докладної   інформації   з  цього  приводу,  скажу  таку  річ.  На міжнародній конференції Організації  Об'єднаних  Націй  з  проблем навколишнього  середовища і майбутнього розвитку цивілізації,  яка проводилася в червні 1992 року на рівні голів  держав  та  урядів, найважливішими висновками були такі.

 

     По-перше, врятувати   людство   в  рамках  ринкової  системи, рушійною силою якої є приватна власність, неможливо, оскільки вона грунтується  на  прагненні  до  нестримного зростання споживання й веде до різкої поляризації рівня життя,  а отже,  породжує нові  і вкрай загострює існуючі соціальні конфлікти.

 

     По-друге, людству  потрібна нова модель соціальноекономічного розвитку,  яка  повинна  спиратися  на   важелі   централізованого регулювання  на  рівні  окремої держави і світової співдружності в цілому.  Нова модель також повинна  грунтуватися  на  інтегрованих інтересах  суспільства  і  лише  потім  -  на інтересах приватного підприємництва.

 

     Інтегрувати інтереси суспільства можуть  лише  колективна  та державна,  а не бюрократична, зрозуміло, форми власності. Приватна власність  у  сучасних  умовах  неспроможна  забезпечити  розвиток науки,  особливо  фундаментальних  досліджень,  базових наукоємних галузей промисловості,  освоєння космічного  простору  (а  це,  по суті,  питання  атомної  та ядерної енергетики),  освіти,  зокрема вищої,  в національному масштабі,  культури,  захист навколишнього середовища   та   вирішення  інших  важливих  загальнонаціональних проблем.  Оскільки йдеться про зміни до Основного Закону,  то саме такі категорії і вживаються, бо це стосується загальнонаціональних інтересів.

 

     Які ж   наслідки   теоретикометодологічного   і   практичного характеру з'являються,  коли в сучасному суспільстві, а тим більше в Конституції, фіксуються тільки дві форми власності?

 

     По-перше, це означає полярне,  в чорно-білих  тонах,  бачення проблеми всього спектра відносин власності. Який же тут плюралізм, коли фіксуються  тільки  ті  форми  власності,  що  були  властиві суспільству кілька століть тому?

 

     Я розумію  розробників і авторів саме цієї норми Конституції. Для  них,  так  би  мовити,  методологічним  послуговувачем   були конституції,  які  приймалися  200  років тому.  Але ж ми живемо в іншій державі.

 

     Сьогодні наша  приватна  власність  народжується  на   основі колективної і державної власності, які в нас були. І не бачити цих реалій - означає діяти,  можливо,  навіть,  і не  спеціально,  але всупереч  інтересам  держави.  Колективна  власність  є  однією із знаних проміжних  ланок  між  двома  протилежними  (між  приватною власністю,   що  належить  окремій  особі,  максимум  -  сім'ї,  і державною).

 

     По-друге, при    цьому    ігнорується    окремий,    відносно самостійний,  до  того  ж  домінуючий  тип економічних інтересів у сучасному суспільстві.  Адже економічні інтереси  є  формою  вияву відповідних відносин власності.

 

     Якщо ж   відкидається  колективна  власність,  то  тим  самим відкидаються й колективні економічні інтереси,  вони ототожнюються з приватними.  За цих умов між ними не може існувати суперечності, що,  зрозуміло,  розходиться з конкретною  практикою,  з  реаліями життя.

 

     По-третє, ні  в теорії,  ні на практиці не стимулюється пошук мотивів  і  механізмів  посилення  ролі  колективних  інтересів  у підвищенні ефективності виробництва,  продуктивності праці тощо як вагомої рушійної сили соціально-економічних перетворень.

 

     По-четверте, не  враховується,  що  в  Конституції  поряд   з положенням  про  те,  що  основою економічної і політичної свободи окремої  особи  є  приватна  власність,  слід  вказати  на  основи економічної  свободи  трудових  колективів,  якою може бути тільки колективна власність.

 

     Відповідна державна власність є основою  економічної  свободи суспільства в цілому,  умовою задоволення його суспільних потреб у розвитку освіти,  охорони здоров'я, навколишнього середовища й так далі.  Іноді  для  теоретичного обгрунтування тези про наявність в економічній системі тільки двох форм власності (я думаю,  опоненти будуть про це говорити),  стверджується, що колективна власність є похідною від приватної,  а тому її  недоцільно  називати  поряд  з приватною.

 

     Але в  разі  такої  оцінки  до уваги береться лише виникнення колективної власності,  та й то  не  зовсім  з  урахуванням  наших реалій,  а  не  її  роль  у  сучасній  економічній системі.  Так і публічну власність можна розглядати як похідну  від  приватної.  У цьому  випадку  ігнорується  й  те,  що колектив не є арифметичною сумою  його  членів,  що  він  має   свої   специфічні   інтереси, особливості та закономірності розвитку.

 

     До речі,  скажу,  що  сьогодні у Верховній Раді розглядається чотири чи п'ять проектів закону про трудові колективи,  і  якщо  в Конституції  не  буде проголошене право колективної власності,  ці проекти нічого не будуть варті тільки тому, що не буде економічної основи права колективу на власність.

 

     У наш  час  зростає  значення  інтелектуальної  власності  та інформації,  які можуть перебувати  переважно  в  колективній  або суспільній   власності.   І   це   ще  один  аргумент  на  користь необхідності конституційного захисту права колективної власності.

 

     Особиста власність  має  за  мету  задоволення  різноманітних потреб   окремої   людини,   колективна  -  потреб  (перш  за  все матеріальних  інтересів)  трудових  колективів,  а   суспільна   - сукупних  потреб  суспільства.  Це зрозуміло.  У зв'язку з поділом суспільства  на  класи  і  соціальні   прошарки,   з   неоднаковим ставленням   їх  до  права  власності  на  засоби  виробництва  та створений продукт, у зв'язку з наявністю економічної чи політичної влади  в  руках  певного  прошарку  чи класу у загальному інтересі різною  мірою  відображаються  економічні  інтереси   особистості, колективу,   окремих  прошарків  населення.  Матеріальною  основою розвитку економічних  інтересів  є  розвиток  продуктивних  сил  і суспільного поділу праці.

 

     Неврегульованість на   рівні   Конституції  України,  так  би мовити,  неузаконеність колективної власності ставить  під  сумнів можливість правового регулювання усієї сукупності права власності. Як бути,  зокрема,  з  власністю  творчих  спілок  -  журналістів, письменників,   художників,   інших  творчих  спілок?  Як  бути  з власністю професійних  спілок?  Адже  це  чистої  води  недержавна власність.  Це що,  приватна власність конкретної особи? Як бути з власністю релігійних громад?  Це  що  таке,  власність  церковного старости, священика чи "десятки"?

 

     Зрештою, як бути з власністю партій?  Можливо,  і є політичні партії,  де суб'єкт  права  власності  ототожнюється  з  тим,  хто підписує  вітання  на телебаченні.  Але,  скажімо,  для нормальних політичних партій і організацій зрозуміло,  що ця власність  -  це колективне надбання.

 

     Виходячи із  сказаного,  ми  подали  проект,  який є у вас на руках і який сьогодні розглядається,  у якому частину третю статті 41  Конституції  України  пропонується  викласти в такій редакції: "Громадяни  для  задоволення  своїх  потреб  можуть  користуватись об'єктами  права  колективної та державної власності відповідно до закону".

 

     Комунальна власність (мене  критикують  за  те,  що  вилучено слово  "комунальна") є однією з форм державної власності,  тому її недоцільно  називати  як  самостійну  форму  власності   поряд   з державною.

 

     Взагалі поняття "комунальна власність" в сучасній економічній літературі не вживається.  Що означає слово "комунальна"?  Комуна, департамент,  регіон,  республіка  - це термінологія Франції,  яка відбиває організацію  влади  цієї  країни.  Може,  нам  тоді  слід вживати термін "радянська власність", якщо в нас радянська система місцевого самоврядування?

 

     Точніше було б сказати: муніципальна, корпоративна,  асоційована  чи інша форма власності. Але  ми  б  не  заперечували,  якби  стався  такий  конституційний прецедент   і   термін  "комунальна  власність"  був  записаний  у Конституції.  Якщо Верховна Рада так вирішить, можна буде ввести і цей термін.

 

     Пропонується також   останнє   речення   наступної  четвертої частини статті 41 викласти в такій редакції:  "Право  приватної  і колективної   власності   є   непорушним".  Тут  ми  додали  слово "колективної".

 

     Я закінчив доповідь.  Хочу сказати,  що  запропоновані  зміни носять не політичний, а суто економічний характер, і депутати, які сьогодні ратують за розгляд поточних економічних  питань,  повинні зрозуміти,  що,  прийнявши такий закон,  ми захистимо й акціонерні товариства (і закриті, і відкриті), бо зараз ця форма власності не захищена Конституцією,  і колись знайдеться якийсь "дядько",  який просто привласнить її.  Запевняю вас, що тільки державні інтереси, тільки  інтереси суспільства рухали нами,  коли ми подавали проект змін до статті 41 Конституції України.

 

     Дякую. Сподіваюся на вашу підтримку.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Є запитання  до  Івана  Сергійовича?  Запишіться, будь ласка, на запитання.

 

     Депутат Кияк, наступний - депутат Осадчук.

 

     КИЯК Т.Р., член Комітету Верховної Ради України у закордонних справах і зв'язках з СНД (Ленінський виборчий  округ,  Чернівецька область).  Дякую.  Шановні колеги! Складається враження, що ми тут творимо принципово нову Конституцію,  коли на чинній ще чорнило не висохло.  Якщо  Верховна Рада домагається всієї повноти влади,  то слід   пам'ятати,   що   це   автоматично   означає   й    повноту відповідальності  за все.  Невже нам треба цього за кілька місяців до завершення наших повноважень?  І чи ми хочемо продовження наших повноважень?  Особисто я категорично проти цього.  Єдине,  з чим я міг погодитися,  це  з  уточненням  положення  про  парламентський контроль з боку комітетів чи Рахункової палати над міністерствами. Решта питань не на часі.

 

     Дякую.

 

     ЧИЖ І.С. Тарасе Романовичу, у вас запитання до мене немає, це ви  так,  взагалі  сказали.  Наскільки  я розумію,  ви підтримуєте проголошення  права  колективної  власності,  оскільки  це  дійсно державницький підхід. Якщо це так, то я вам дякую за підтримку.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Депутат Осадчук, за ним депутат Швидкий.

 

     ОСАДЧУК П.І.   Група   "Конституційний  центр",  Демократична партія України.  Шановний доповідачу! Ви висловились, що Президент збирає таку команду,  таких людей,  які не розуміють, що говорять. Ішлося про депутата Безсмертного.

 

     І тут  ви  так  подаєте   проблеми   власності...   У   вашій інтерпретації  головною  вадою  нашої  Конституції  є проголошення права приватної власності.  А тим часом у Конституції є стаття 13: "Земля,  її  надра,  атмосферне  повітря,  водні  та інші природні ресурси (я пропускаю тут перелік об'єктів)...  є  об'єктами  права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної  влади  та  органи  місцевого самоврядування  в  межах,  визначених  цією  Конституцією".  Тобто передбачені різні форми власності.  А стаття,  де  говориться  про приватну  власність  окремо,  стосується  цієї  проблеми.  І  вона формулює всі нюанси відповідальності.  І те,  що ця власність може бути  використана  лише так,  щоб це не йшло на шкоду суспільству, природі. Тобто цю статтю Конституції, очевидно, треба розглядати у комплексі, а не зміщувати наголоси. Як ви на це дивитесь?

 

 

 

     ЧИЖ І.С.  Петре Іллічу, дякую за запитання. Справді, є стаття 13 Конституції,  де говориться взагалі, що таке власність держави. До  речі,  надра - державна власність.  Але я конкретно говорю про одну з форм власності,  яку взагалі випущено. Я називав конкретний приклад.  Ви  -  член  творчої спілки журналістів чи письменників. Скажіть мені,  що таке власність вашої творчої спілки,  виходячи з Конституції?  Це  що:  приватна  власність голови спілки?  Що таке власність  релігійної  громади  або  політичної  партії?  Що  таке власність,  ну,  того ж акціонерного товариства?  Її справді можна розглядати як сукупну приватну власність. Але коли людина виходить з акціонерного товариства, вона ж не забирає свою частку. Фактично це є різновид власності.  І я просив би  не  шукати  підтекстів  у тому,   що  ми  пропонуємо.  Ми  абсолютно  не  заперечуємо  права приватної власності.  Воно зафіксоване  в  Конституції,  і  ми  це сприймаємо  як  належне.  Але  допущено  помилку  щодо колективної власності,  а це може мати дуже серйозні наслідки для  майбутнього нашої  держави.  В  даному  разі  йдеться  про державні інтереси і тільки.  В статті 13 не згадується конкретно колективна власність. Такої згадки ніде в Конституції взагалі немає.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Депутат Швидкий, наступний - депутат Яблонський.

 

     ШВИДКИЙ П.Є.,  секретар  Комітету  Верховної  Ради  України з питань ядерної політики і ядерної  безпеки  (Жовківський  виборчий округ,  Львівська область). Шановний Іване Сергійовичу! Я дуже вам вдячний за ваш державницький підхід до Конституції  і  за  те,  що саме  ваша  партія  заявляє  про  свою  державницьку позицію.  Але питання стосується  власне  колективної  власності.  Нещодавно  ми прийняли  Закон  про  сільськогосподарську  кооперацію.  То  невже кооперативна власність не є тією колективною формою власності,  за яку   ви   так   стоїте?   Кооперативна  власність  взагалі  добре зарекомендувала себе і в Західній Європі,  і у нас.  Скажіть мені: чому  ви все-таки хочете виділити ту колективну власність,  яка не проявила  себе  добре  з  економічних  позицій  навіть  у   нашому сільському господарстві?

 

     Дякую.

 

     ЧИЖ І.С. Дякую. Тут ви підмітили дуже цікавий нюанс. Скажімо, кооперативна власність,  це в принципі чисто колективна власність, тому   що  вона  сформувалася  з  пайових  внесків  як  сукупність приватної власності.  Її можна і  так  розглядати.  Але  вона  теж узаконена і є складовою колективної власності.  Йдеться,  скажімо, про власність акціонерних товариств,  які  вже  існують  де-факто, власність  різних  спілок,  релігійних громад,  в тому числі і про кооперативну власність. І якщо є спеціальний закон про кооперацію, який  регулює ці відносини власності,  то в Конституції тим більше треба це зафіксувати.

 

     Учора на засіданні Комітету  з  питань  правової  політики  і судовоправової   реформи   висловлювалось   зауваження  до  нашого законопроекту,  що ми не  даємо  визначення,  що  таке  колективна власність.  Тоді ви мені покажіть,  де в Конституції визначено, що таке приватна чи інша власність?! Конституція - це Основний Закон, а такі визначення мають робитися в законах,  скажімо,  про трудові колективи і так далі.

 

     Я глибоко переконаний, що те, що ми сьогодні пропонуємо, піде на  користь  державі,  на  користь  суспільству.  Це  абсолютно не суперечить Конституції,  це її  розвиває  і  посилює.  Я  в  цьому глибоко переконаний, інакше б я не стояв тут на трибуні.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Депутат    Яблонський.    Наступний   -   депутат Шаланський.

 

     ЯБЛОНСЬКИЙ В.А.,  голова підкомітету Комітету Верховної  Ради України  з  питань  науки та народної освіти (Кам'янецьПодільський виборчий округ,  Хмельницька область). Дякую. Прошу передати слово В'ячеславу Чорноволу.

 

     ЧОРНОВІЛ В.М.   Шановний  Іване  Сергійовичу!  Невже  ви  нас приймаєте за таких наївних людей,  коли кажете,  що це  зовсім  не політична  поправка?  Вона  найбільш  політична  з  усіх,  які тут намагаються  зробити,  бо  вона   докорінно   змінює   не   тільки економічну, а й політичну систему суспільства.

 

     А тепер конкретне запитання.  Уявіть собі, що ми надамо право колективної власності колгоспові.  Як же тоді бути з правом виходу члена колгоспу зі своєю часткою, зі своїм паєм? Якщо таке право є, то навіщо нам така  смішна  форма  власності?  Якщо  такого  права немає,  то, вибачте, ви хочете змінити все і оту феодальну систему закріпити назавжди.  І це все очевидно, так само, як і у випадку з комунальною  власністю,  яку ви хотіли ліквідувати.  Ви мені вчора сказали ( чи підтверджуєте ви свої слова?),  що це  все  одно,  що державна  власність.  Вибачте,  власність комуни,  муніципалітету, територіальної громади ви прирівняли до державної власності.  Ви і зараз  так  думаєте.  Давайте  все-таки  не  гратися  з  основами, економічними основами нашого суспільства.

 

     Дякую.

 

     ЧИЖ І.С. В'ячеславе Максимовичу, я вам дякую за запитання. Ви ж бачите, я в доповіді ніде колгоспи не згадав, бо знав, що це вас дратує.  Але,  пропонуючи цю зміну,  ми маємо намір захистити і цю форму   власності:   чи   то   селянську   спілку,  чи  колективне господарство.  А що там не так, скажіть? Люди повинні визначатися. Є інші закони...  Є Земельний кодекс, який регулює земельне право. Йдеться про визнання...  Адже  Конституція  не  регулює,  скажімо, право приватної власності щодо костюма, черевиків, авторучки і так далі.  І в цьому немає потреби. А ми говоримо про захист інтересів колективу,   об'єднань  людей,  які  працюють.  Ну,  в  нас  різне ставлення, скажімо, щодо тих же колективних господарств...

 

     Стосовно комунальної власності.  Я ще раз сказав:  йдеться не про  заперечення  комунальної власності,  тобто власності місцевих самоврядних органів чи органів місцевої влади.  Йдеться про те, що в  Конституції  зроблено  неграмотний запис.  Покажіть хоча б один словник,  де було б визначення комунальної власності. Давайте тоді запишемо  "асоційована власність місцевих органів самоврядування", і все стане на місце. Ми не заперечуємо. Більше того, ми зовсім не заперечуватимемо  (якщо вже є такий прецедент у Конституції),  щоб термін "комунальна власність"  залишився.  Я  його  не  пропонував тільки  тому,  що  не  вважав  достатньо вмотивованим і грамотним, скажемо так.

 

     Дякую за запитання.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Іване  Сергійовичу,  я  вважаю,   що   колективна власність,  колгосп  -  це  найбільш  прогресивна  і сучасна форма власності.  Той, хто проти неї виступає, жодного дня не працював у колгоспі,  але ця форма власності чомусь їх хвилює. Я не думаю, що Чорновіл працював там хоча б один день.  Хай вас і всіх нас турбує хуторська  система,  яку  ви  сьогодні пропонуєте,  назвавши селян фермерами...

 

     Будь ласка, депутате Шаланський. За ним депутат Попеску.

 

     ЧИЖ І.С.  Перепрошую...  Я нещодавно  через  Львівщину  їхав. В'ячеславе   Максимовичу,   ви   ж   до   Львівщини   маєте  якесь відношення...  Такого осоту,  таких будяків,  як там,  я  на  всій Україні не бачив...  І поля так вже межами поділені... Ну, якщо це добре,  то дай вам Боже  так  і  далі  хазяйнувати,  а  ми  будемо поіншому...

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь  ласка,  депутате  Шаланський.  Наступний  - депутат Попеску.

 

     ШАЛАНСЬКИЙ А.М.,  член  Комітету  Верховної  Ради  України  з питань  фінансів  і  банківської діяльності (Знам'янський виборчий округ,  Кіровоградська область).  Дякую. Цілком підтримуючи, Іване Сергійовичу,  ваші пропозиції,  я хочу зауважити,  що це зовсім не політичне, а суто економічне питання. Сьогоднішня газета "Сільські вісті"    наводить    приклад    плачевної    долі   Саливонського агрооб'єднання по виробництву цукру.  Доки воно було у колективній власності,  доки  була співпраця виробничника і переробника,  доти воно  й  працювало  як  слід.  Сьогодні  об'єднання   -   банкрут, господарства не знають,  як вийти із скрути.  А все це - результат приватизації,  тобто  передачі   цукрового   заводу   в   приватну власність.

 

     Я зовсім   не  хочу  сказати,  що  приватна  форма  власності абсолютно неприйнятна. Вона повинна існувати. Але колективна форма власності,  яка довела своє право на існування, також повинна бути передбачена в Конституції. Я вас підтримую.

 

     ЧИЖ І.С.  Анатолію Миколайовичу,  я вам дякую.  Гадаю, що вас підтримають й інші колеги.  Олександре Миколайовичу, дякую, у мене все.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Вибачте, я оголосив депутата Попеску.

 

     ЧИЖ І.С. Будь ласка. Готовий відповісти.

 

     ПОПЕСКУ І.В.  Шановний Іване Сергійовичу!  Як на вашу  думку: якщо ми прагнемо структурувати суспільство, то чи не доцільно було б передбачити і в Конституції,  що парламентська більшість  формує уряд  і  разом з ним несе відповідальність за стан справ у країні. Якщо ви з цим згодні, то як це відображено у вашому проекті?

 

     Дякую.

 

     ЧИЖ І.С.  Дякую.  Я  рішуче  підтримую  саме  такий   підхід. Парламентська    більшість    має    формувати    уряд   і   нести відповідальність за стан справ у державі разом з урядом.  Тоді  не буде  якихось  колізій,  непорозумінь.  Але в даному проекті це не може бути запропоноване,  оскільки в ньому йдеться  конкретно  про право на одну з форм власності - колективну. Я вважаю, що якби вже зараз у Верховній Раді була така більшість і уряд залежав від цієї більшості, то пропозицію про внесення цієї зміни вносив би уряд, а ми сьогодні її тільки б підтримали.  Узагалі ж я підтримую те,  що ви сказали. Дякую всім народним депутатам.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Спасибі. Будь ласка, сідайте.

 

     ЧИЖ І.С. Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні   колеги!   Щоб  не  розпочинати  розгляд наступного  законопроекту,  з  яким  повинен   виступити   депутат Моісеєнко  (бо  в  нас  до  перерви  залишилося  буквально дві-три хвилини),  я  оголошую  перерву  на   півгодини.   Після   перерви виступатиме депутат Моісеєнко.

 

 

 

     ( П і с л я п е р е р в и )

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні   колеги,  прошу  зайняти  робочі  місця. Продовжуємо роботу.

 

     Слово надається Моісеєнку Володимиру Миколайовичу.

 

     МОІСЕЄНКО В.М., член Комітету Верховної Ради України з питань державного    будівництва,   діяльності   рад   і   самоврядування (Макіївський-Гірницький   виборчий   округ,   Донецька   область). Уважаемые избиратели!  Уважаемые народные депутаты! В соответствии со статьями 93, 154 и 156 Конституции Украины на ваше рассмотрение 161 народным депутатом Украины вносится инициированный мною проект Закона Украины о внесении  изменений  и  дополнений  в  статью  81 Конституции Украины.

 

     Хочу сразу  ответить  на  поступивший  из  зала вопрос насчет подписей:  подписи были собраны еще в январе.  И насчет того,  как проходила    процедура:    еще    14    февраля    соответствующее конституционное представление было подано в Конституционный Суд, и вы слышали о полученном оттуда ответе.

 

     Кроме этого,  выступающий  перед  вами  автор  проекта закона является одним из соавторов альтернативного варианта  Конституции, поддержанного 125 народными депутатами Украины,  и те,  кто ставит вопрос  о  том,  что  авторы,  предлагающие  сегодня  изменения  в Конституцию, далеки от материала, мягко говоря, блефуют.

 

     Суть предлагаемых    изменений.   Во-первых,   восстановление конституционного права избирателей  на  отзыв  народного  депутата Украины  в  соответствии  с  законом.  Это положение было отменено принятием Конституции  Украины,  что  вызвало  резкий  протест  со стороны  наших  избирателей.  Вовторых,  повышение ответственности народных депутатов за  выполнение  обязанностей,  подчеркиваю,  не прав,  а  обязанностей,  возложенных  на  них  Законом  о  статусе народного депутата Украины.

 

     Вы спросите: в чем отличие предлагаемого мною и 160 народными депутатами  Украины законопроекта от законопроекта,  предложенного вам в отношении статьи 81 Конституции Украины нашими коллегами?

 

     Во-первых, в том,  что он был первым,  прошел все необходимые процедуры  вплоть  до Конституционного Суда Украины,  мог и должен был быть рассмотренным еще в июне этого года.  Проект уже стоял  в повестке  дня пленарного заседания,  когда под другие предлагаемые сегодня   законопроекты    подписи    еще    только    собирались. Ответственность   за  искусственное  сдерживание  рассмотрения  на заседании Верховного Совета Украины проекта этого  важнейшего  для избирателей  закона целиком лежит на руководстве Верховного Совета Украины и тех политических сил во  главе  с  Президентом  Украины, которые  приняли антинародную Конституцию и хотят сохранить ее без изменений.

 

     Во-вторых, и  это  главное,  в  том,  что  предлагаемый  мною законопроект  дает  более  широкое  право  избирателям в мотивации отзыва депутата.  В альтернативном проекте  основания  для  отзыва предлагается установить законом,  но неизвестно,  когда этот закон будет принят и какой  он  может  быть  по  содержанию.  Мы  имеем, например,   опыт   принятия   Закона  о  всеукраинском  и  местных референдумах,  где существенно ограничены права народа  Украины  в выборе предмета или содержания вопроса на референдум.

 

     В нашем  варианте  этих  недостатков  нет  -  Закон об отзыве народного депутата Украины вступает в силу  немедленно  с  момента принятия предложенного изменения в Конституцию. Конституция у нас, напоминаю,  прямого  действия.  А  основания,  почему  депутат  не оправдал  доверие избирателей,  по нашему варианту определяют сами избиратели.

 

     Как видите,  наш  вариант  значительно  демократичнее  и   не получил отрицательных отзывов.

 

     В отношении   части   статьи  81  Конституции  о  прекращении полномочий народного депутата Украины Верховным Советом Украины за нарушение  требований  Закона Украины о статусе народного депутата Украины  по  выполнению  депутатом   своих   обязанностей   мнения разделились.  Так,  Комитет  по  вопросам Регламента,  депутатской этики и  обеспечения  деятельности  депутатов  и  научноэкспертный отдел  считают,  что  это  может привести к своеобразному сведению счетов большинства Верховного Совета с  неудобными  депутатами  из меньшинства.

 

     Да, такая опасность есть. Но есть также опасность и того, что отдельные депутаты, не выполняющие своих депутатских обязанностей, пользуются    инертностью    своих    избирателей    и    остаются бесконтрольными и безнаказанными.  Такие депутаты не  отчитываются перед  избирателями,  не  проводят лично их прием,  отсутствуют на заседаниях  Верховного  Совета  и  комитетов,   голосуют   многими карточками и так далее.

 

     Мы считаем,  что этому необходимо положить конец. Моральный и материальный  методы  воздействия  на  депутата  часто   не   дают результата. Например, для Тимошенко, Бабича или Лазаренко, которые часто не бывают на пленарных заседаниях,  даже лишение депутатской зарплаты при их капиталах остается,  мягко говоря, незамеченным. А моральный ущерб они с лихвой  смогут  восполнить  через  купленные средства массовой информации.

 

     Нельзя тут   не  вспомнить  и  миллиардера  Евгения  Щербаня, который  вообще  не  получал  депутатскую  заработную   плату   за ненадобностью,  но  зато  больше смерти боялся своего отзыва.  Это хорошо знают в Волновахе.

 

     Уважаемые депутаты! Статья 155 Конституции     Украины     предусматривает    предварительное утверждение большинством от  конституционного  состава  Верховного Совета  законопроекта о внесении изменений в Конституцию Украины с окончательным  решением  вопроса  на  следующей  очередной  сессии Верховного  Совета  при  наличии  голосов  не менее двух третей от конституционного состава Верховного  Совета  Украины.  Поэтому  на ваше  рассмотрение в пакете с законопроектом вносится 161 народным депутатом Украины проект Постановления Верховного Совета Украины о предварительном  рассмотрении  проекта  Закона  Украины о внесении изменений и дополнений в  статью  81  Конституции  Украины,  также инициированный мною.

 

     Учитывая то,  что  на  предложенный  вам законопроект имеется положительное заключение  научно-экспертного  отдела  Секретариата Верховного  Совета  и  положительное  решение Комитета по вопросам Регламента, депутатской этики и обеспечения деятельности депутатов

-  одного  из профильных комитетов Верховного Совета,  а также то, что вопрос включен  для  рассмотрения  в  повестку  дня  заседаний Верховного  Совета  и  неоднократно  рассматривался  на  совещании председателей комитетов и руководителей фракций  при  Председателе Верховного  Совета,  а  значит,  были  выполнены  все  необходимые условия,  отмеченные в постановлении Конституционного Суда Украины от  8  мая  1997  года,  поступившем  на  мое  имя  и  50 народных депутатов,  подавших представление на получение в соответствии  со статьей  159  Конституции Украины заключения Конституционного Суда Украины по рассматриваемому вопросу, на ваше рассмотрение в пакете с  названными  проектами  вносится проект Постановления Верховного Совета Украины "про проект Закону  України  про  внесення  змін  і доповнень до статті 81 Конституції України,  внесений 161 народним депутатом України",  в котором принципиальным является  выполнение условий, поставленных Конституционным Судом Украины для выдачи его заключения на соответствие  законопроекта  "про  внесення  змін  і доповнень  до  статті  81  Конституції  України  статтям 157 і 158 Конституції України",  а  также  определение  лиц,  которые  будут представлять  Верховный  Совет  Украины при рассмотрении вопроса в Конституционном Суде.

 

     В заключение  хочу  остановиться  на  общественнополитическом значении предложенного на ваше рассмотрение законопроекта.

 

     Я и большинство из вас,  уважаемые народные депутаты,  идя на выборы  в  1994  году,  обещали  законодательно  обеспечить  своим избирателям   право   на  отзыв  народного  депутата  Украины  как действенную  меру  контроля  за  его  деятельностью   со   стороны избирателей.  19  октября  1995  года  Закон  об  отзыве народного депутата Украины с большим трудом  был  принят  Верховным  Советом Украины.  Но  в  злосчастную  для народа Украины ночь 28 июня 1996 года была принята статья 81 Конституции Украины,  которая отменила действие  этого  закона.  Получилось  так,  как будто бы депутаты, боясь ответственности перед избирателями за  предыдущие  два  года своей  деятельности,  лишили  избирателей права на отзыв депутата. Это несправедливо, это положение необходимо исправить.

 

     Да, многие из  депутатов  действительно  боятся  гнева  своих избирателей,  а  некоторые,  в  принципе,  не  доверяют им,  хотят освободиться  от  избирателей,  не  связывая   себя   императивным мандатом.   Вы   помните,   что   это  положение  при  голосовании Конституции было отклонено в  зале  Верховного  Совета.  Я  и  мои товарищи   по   фракции  коммунистов,  большая  группа  депутатов, принадлежащих   к   другим   фракциям,   группам,   считаем    это принципиально  неверным.  Поэтому,  кстати,  многие  из  нас  и не принимали присяги народного  депутата  Украины,  считая  для  себя присягой предвыборную программу депутата и невозможным изменить ей и своим избирателям.

 

     Напоминаю, что  верность  предвыборной   программе   является основным требованием Закона о статусе народного депутата Украины.

 

     Что показала   реальная  практика  работы  Верховного  Совета Украины?  Как изменилось соотношение ветвей власти за это время? В условиях отсутствия права на отзыв народного депутата избирателями произошел  резкий  перекос  в  пользу  исполнительной   власти   и денежного  мешка.  То  есть  давление  государственной  буржуазной машины на народ стало приоритетным.  Да,  депутаты  избавились  от реального воздействия со стороны избирателей,  стали бесконтрольны для них,  но одновременно потеряли и поддержку избирателей. Шаткое условное  равновесие  тут  же изменилось:  на противоположную чашу весов  всей  массой  обрушилась  коррумпированная   исполнительная власть.  И,  надо быть честным, многие депутаты не выдержали этого давления:  вакуум власти были тут же заполнен.  А  ведь  статья  5 Конституции Украины гласит:  носителем суверенитета и единственным источником власти в Украине есть народ.  Так  давайте  вернем  ему право реального контроля за своим представительным органом!

 

     Учитывая чрезвычайную важность рассматриваемого законопроекта для наших  избирателей  и  трусливую  позицию  отдельных  народных депутатов  в  отношении  освещенных  в  законопроекте положений об отзыве народного депутата  Украины  и  ответственности  его  перед избирателями,  а  также  усилении  ответственности  за  исполнение Закона о статусе народного депутата  Украины,  настаиваю  на  том, чтобы  голосование  по  предложенному  пакету  проектов  закона  и постановлений было поименным и предано широкой огласке, а итоговое поименное голосование было опубликовано в газете "Голос Украины".

 

     Я не  хочу,  чтобы при рассмотрении этого вопроса в Верховном Совете имели место случаи двойной морали,  как  это  было,  когда, например,   депутаты   Шишкин   (Одесская   область)  или  Головко (Полтавская  область,  избирательный  округ  N318)   проголосовали поименно  4  февраля  1997  года  за включение в повестку дня моей поправки к статье 81 Конституции, а когда я предложил им письменно подтвердить   свое   голосование,   поддержав   законопроект,  они категорически  высказались  против  Закона  об  отзыве   народного депутата.

 

     Избиратели, тем  более  в канун новых выборов,  должны твердо знать отношение к себе со стороны депутатов.

 

     Хочу высказать уверенность в том, что большая часть депутатов сохранит  свою  верность  избирателям,  поддержит  предварительное рассмотрение  законопроекта  и  направление  его   для   получения заключения в Конституционный Суд Украины с тем, чтобы на следующей завершающей нашу  работу  сессии  принять  доработанный  с  учетом высказанных  замечаний  законопроект  в  окончательном  виде  и не оставлять  решение  этого  важнейшего  вопроса  для   рассмотрения Верховным Советом следующего созыва. Уверен, что избиратели высоко оценят проголосовавших за это решение депутатов.

 

     Спасибо вам за внимание. Я готов ответить на ваши вопросы.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу депутатів записатись, якщо є запитання.

 

     Депутат Магда. За ним - депутат Чапюк.

 

     МАГДА І.І.,  член Комітету Верховної Ради  України  з  питань фінансів  і банківської діяльності (Апостолівський виборчий округ, Дніпропетровська область).  Уважаемый докладчик!  Я один из первых подписал  ваши предложения.  Но меня все-таки беспокоит следующее. Если  сегодня  мы  примем  новое  положение  о  выборах   народных депутатов  по  смешанной  системе,  то народный депутат еще больше отдалится  от  народа.   Как   вы   понимаете   в   таком   случае ответственность  депутата  перед  избирателями  и  возможность его перевыборов?

 

     МОІСЕЄНКО В.М.  Я знаю об этой проблеме, мы с вами обсуждали, что  будет,  если Верховный Совет примет закон о смешанной системе выборов.  Мы  предлагаем  поправки  к  реально   действующему   на сегодняшний момент закону о выборах. Проекты не могут предлагаться с учетом тех документов, которые будут или не будут приняты.

 

     Скажу больше, тот вариант, который нами предложен, применим и в случае смешанной системы в связи с тем, что она предусматривает, как вы знаете,  не только выборы по спискам,  но и по мажоритарным округам.

 

     Я думаю,  что  если будет принят закон о выборах по смешанной системе,  возникнет необходимость еще дополнить  в  какой-то  мере предложенный вам законопроект. Но я хочу обратить ваше внимание на то,  что любые проекты законов,  любые поправки к  законам  и  тем более   к  Конституции  предлагать  на  основании  несуществующего закона,  который размножен только в виде проекта,  на мой  взгляд, категорически неверно.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Депутат Чапюк. За ним - депутат Довганчин.

 

     ЧАПЮК Р.С.,   голова   підкомітету  Комітету  Верховної  Ради України з  питань  економічної  політики  та  управління  народним господарством  (Ківерцівський виборчий округ,  Волинська область). Дякую.  Шановний Володимире Миколайовичу,  я належу  до  тих,  хто розуміє,  що  необхідно Конституцію вдосконалювати,  бо рік її дії показав,  що в ній є значна кількість неузгодженостей.  Але як  ви оце  мислите,  коли самі,  не присягнувши чинній Конституції,  вже вносите зміни до її змісту?! Прошу.

 

     МОІСЕЄНКО В.М.  Спасибо вам  за  вопрос,  тем  более  что  он касается  в  данном  случае  меня  лично,  а  не  тех 160 народных депутатов, которые подписали этот законопроект.

 

     Я многократно отвечал на этот вопрос на многолюдных  встречах со своими избирателями.  И, поверьте мне, все они предпочитают мою клятву им на основании  моей  предвыборной  программы,  нежели  ту клятву, которую здесь дали многие депутаты на Конституции, которую мои избиратели не поддерживают.

 

     Хочу обратить ваше внимание и на то,  что с юридической точки зрения  нет необходимости ставить этот вопрос.  Это всем доказано. Но самое главное  -  это  как  раз  политическая  сторона,  и  она обусловлена  именно  тем,  что  я,  в  отличие от тех,  кто принял присягу,  остаюсь  полностью  верен  своим  избирателям  и   своим обещаниям перед ними и выполняю их представительные функции здесь, а не руководствуюсь интересами государства,  которое, к сожалению, мои избиратели не поддерживают.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Депутат Довганчич. За ним - депутат Свято.

 

     ДОВГАНЧИН Г.В.  Дякую. Селянська партія України. Я Довганчин, Олександре  Миколайовичу,  не  Довганчич!  Вибачте,  але  це   для протоколу.

 

     Шановний доповідачу!  Мене цікавить, як вирішується у проекті ваших поправок таке питання. Ми бачимо, що Конституція, яку ми все ж   таки  прийняли  незалежно  від  того,  голосували  ви  чи  ні, передбачає три гілки  влади,  які  сьогодні  дуже  суперечать  між собою.  Тому,  можливо,  і  таке  безладдя в державі через це.  Це перше.

 

     I друге.    Призначення    Президентом     голів     місцевих адміністрацій,  їх  заступників  теж  вносить  певну  деструкцію в роботу місцевих органів,  спричиняє незалежність від виборців, від народу цієї гілки влади. Як це вирішується у вашому проекті?

 

     МОIСЕЄНКО В.М.   Спасибо   вам  за  вопрос.  Хочу  сразу  вам ответить, что именно эта поправка решает те проблемы, о которых вы говорите.  В  своем  докладе  я остановился на том,  что депутаты, освободившись от ответственности перед  избирателями,  в  той  или иной   степени  мгновенно  попадают  под  действие  исполнительных органов власти.

 

     Хочу сказать,  что  если  представительный   орган   в   лице конкретных  депутатов не будет отвечать перед своими избирателями, то  в  любом  случае  он  будет  отвечать  перед  теми,  кто   его обеспечивает,  скажем так. Поэтому, только повысив ответственность перед народом  его  представителей,  то  есть  нас  с  вами,  есть возможность  изменять  любое  положение в законодательстве,  в том числе и в Конституции.

 

     Что касается вопроса о главах администраций,  то вы прекрасно понимаете,  что  на них Закон об отзыве народного депутата Украины не распространяется.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Депутат Свято. За ним - депутат Кириченко.

 

     СВЯТО В.П.,  заступник голови Комітету Верховної Ради України з  питань  ядерної  політики  та  ядерної  безпеки  (Чемеровецький виборчий   округ,   Хмельницька   область).   Дякую,    Олександре Миколайовичу. Шановний Володимире Миколайовичу, один із підписів є мій підпис за реальне право,  за  реальну  можливість  відкликання виборцями України народного депутата,  якщо він не спрявляється зі своїми обов'язками.

 

     Але в мене  до  вас  конкретне  запитання.  Зараз  у  верхніх ешелонах  влади  мусується  питання про продовження повноважень на один рік. Зокрема, йдеться про внесення змін і доповнень до статті 77 Конституції,  щоб продовжити повноваження до 5 років.  Шановний Володимире Миколайовичу, мене цікавить, як ви будете голосувати за свої  зміни  і доповнення до статті 81,  коли внесуть і ці зміни і доповнення?  Скажуть,  що проголосують за зміни  і  доповнення  до Конституції,  але  за  умови,  коли  будуть  зміни і доповнення до статті 77.

 

     Дякую за увагу.

 

     МОIСЕЄНКО В.М.  Спасибо вам за вопрос.  Хочу ответить на него не  только  от  себя лично,  но и от имени Коммунистической партии Украины,  которая  своими   решениями   категорически   опровергла продление  полномочий народных депутатов Украины.  Естественно,  я как коммунист никогда не пойду на незаконное продление  полномочий депутатов.  Почему?  Потому  что  обман  избирателей  -  это самое большое зло,  которое может  совершить  депутат,  он  после  этого теряет самостоятельность.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Депутат Кириченко. За ним - депутат Сизенко.

 

     КИРИЧЕНКО М.О.,   член  Комітету  Верховної  Ради  України  у закордонних справах і зв'язках з СНД (Лохвицький  виборчий  округ, Полтавська область). Шановний Володимире Миколайовичу! Я був одним з ініціаторів прийняття Закону про відкликання народного  депутата України  виборцями.  Ви пам'ятаєте,  як важко проходив у Верховній Раді  проект  цього  закону.   Буквально   напередодні   прийняття Конституції він усе-таки був прийнятий.  I до того, що Конституція не надає виборцям права відкликати народного депутата,  я ставлюся негативно і підтримую вашу пропозицію.

 

     Коли ви готували ці поправки, думаю, ви аналізували, як і ми, народні депутати,  розстановку сил. У мене запитання такого плану, воно,  мабуть, цікавить і багатьох виборців у зв'язку із внесенням вашої  пропозиції.  На  вашу  думку,  які   депутатські   фракції, депутатські  групи,  які  політичні  сили,  які конкретно депутати бояться поправки стосовно того,  щоб виборці мали право відкликати народного депутата і голосуватимуть проти?

 

     Дякую.

 

     МОIСЕЄНКО В.М.  Вы  знаете,  реальная практика показала,  что самые крупные реформаторы как раз и боятся.  Больше того,  в своем докладе я назвал двух членов группы "Реформы",  которые уклонились после конкретного разговора с ними по этому поводу.  Могу привести и  другие  примеры.  Если вы помните первый документ,  который был представлен в Верховный Совет,  то там было указано 15-20  фамилий народных  депутатов.  Правда,  некоторые  из  них  подписали  этот документ, но большинство из них уже сегодня подпадают под действие норм об отзыве народного депутата.  Я это знаю лично, потому что в связи   с   деятельностью   во   Всеукраинском   союзе    рабочих, Коммунистической партии Украины мне приходилось бывать в различных регионах, выступать и встречаться с их избирателями. Я знаю точно, что думают об этих депутатах.  Поэтому, я думаю, вот эта категория и опасается больше всего закона об отзыве.

 

     Кроме этого,  очень послушными будут те,  кто попал полностью под    влияние   исполнительных   органов   власти,   потому   что исполнительные  органы  власти  как  раз  и  хотят  продлить   нам полномочия, понимая полную управляемость данным залом, точнее, его большинством.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Депутат Сизенко.

 

     СИЗЕНКО Ю.П.,  секретар Комітету  Верховної  Ради  України  з питань   молоді,  спорту  і  туризму  (Жовтневий  виборчий  округ, Запорізька  область).  Фракция  коммунистов.  Спасибо,   Александр Николаевич.  Уважаемый Владимир Николаевич! У меня, как и у вас, в предвыборной программе именно так освещался  вопрос,  поставленный вами  сегодня  на  сессии.  Поэтому  я  буду  голосовать  за  ваше предложение,  и я ставил подпись под этим документом, я считаю это правильным. Но у меня вопрос следующего характера. Скажите, на ваш взгляд,  в  случае  отклонения  этого  законопроекта  о   внесении изменений,  как  можно  было  бы  для  наших избирателей,  которые надеются,  что мы не будем  кастой  неприкасаемых,  отрегулировать механизм отзыва депутатов Верховного Совета? Каким еще образом они смогут это сделать,  если мы,  депутаты,  не позволим  решать  эти вопросы здесь, в сессионном зале?

 

     МОІСЕЄНКО В.М.  Спасибо вам за вопрос. Почему? Потому что он, наверное,   на   сегодняшний   момент   является,   ну,   наиболее щепетильным,  наиболее  щекотливым  и болезненным.  Действительно, избиратели постоянно ставят вопрос: как же быть с теми депутатами, которые их,  мягко говоря,  забыли,  которые с ними не бывают,  не встречаются либо голосуют за те документы,  которые ни  при  каких обстоятельствах не могут быть поддержаны большинством населения?

 

     Есть, вы знаете,  несколько форм деятельности,  в том числе и активизация нас с вами как коммунистов в Верховном Совете,  но она явно недостаточна из-за того,  что нас здесь,  к сожалению, меньше ста человек, а для принятия соответствующих решений необходимо как минимум 300 голосов.

 

     Поэтому возникает  вопрос  о  так  называемой непарламентской активной  деятельности  наших  избирателей,   то   есть   активной деятельности  для  того,  чтобы господин депутат ощущал постоянный политический  прессинг,  психологический  прессинг,  любой  другой прессинг со стороны своих избирателей.

 

     У нас достаточно богатый опыт, особенно в Донбассе, начиная с 1989 года,  как ставить на место  зарвавшихся  и  оторвавшихся  от народа представителей власти.

 

     Я думаю,  что этот же опыт хорошо известен нашим избирателям, и они его достаточно умело начали применять, осталось только более организованно  это  делать.  Достаточно  вспомнить многомиллионные акции 18 марта,  1 мая,  28 июня этого года,  когда  под  красными знаменами более 10 тысяч человек прошли по Крещатику, не спрашивая особого разрешения  у  властей  предержащих,  о  том,  какие  были действия по "Си бризу",  вы знаете, прошли массовые мероприятия, и так далее, и так далее.

 

     Я думаю, что если депутат будет постоянно ощущать, что к нему могут  прийти  и  спросить  обо  всем,  он  будет  думать немножко по-другому.  Но законодательно это надо  урегулировать  для  того, чтобы,  не дай Бог,  не произошли эксцессы, которые могут повлиять на депутата не в лучшую сторону.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Спасибі, сідайте.

 

     Шановні колегі,  нам потрібно порадитися.  Депутат Вітренко і депутат Марченко в порядку законодавчої ініціативи подали, і у вас на руках він є,  проект закону про внесення  змін  до  Конституції України.  Вони  подали  його  15  числа,  але  вчора  на засіданні Погоджувальної  ради  ми  його  не   розглядали.   Тому   потрібно порадитись,  оскільки і Марченко,  і Вітренко наполягають на тому, щоб їм  надати  слово,  вони  висловлять  свої  позиції  щодо  тих поправок, які вносяться. Надамо слово? (Шум у залі).

 

     Ну, я  повинен  вам  ще  й  інше сказати,  що підписи вони не зібрали лише тому,  як вони пояснили мені в  репліці,  яку  вранці робили,  що  в  Конституції  і  Регламенті чітко не визначено,  чи збирати підписи,  чи можна шляхом голосування висловити свою точку зору тут у сесійному залі.

 

     Тому я хотів би поставити на голосування:  надати слово чи не надати.  Я  ставлю  на  голосування,  щоб  надати  слово  депутату Марченку  для  виступу  з  приводу  проекту  закону  про  внесення поправок до Конституції. Голосуємо.

 

     "За" - 105. Не прийнято.

 

     Слово надається   Лавриновичу   Олександру    Володимировичу, заступнику   голови   Комітету   з   питань  правової  політики  і судовоправової  реформи.  Голови   комітету   немає?   Щось   рано покрутився  і  зник.  Хороша позиція в депутата і голови комітету: можна так і так...

 

     Будь ласка.

 

     ЛАВРИНОВИЧ О.В.,  заступник голови  Комітету  Верховної  Ради України  з  питань  правової  політики  і  судово-правової реформи (Дрогобицький виборчий округ,  Львівська  область).  Високоповажне товариство!  Комітет  з  питань правової політики і судовоправової реформи на своєму засіданні 27 серпня розглянув законопроекти  про внесення  змін до Конституції України,  які надійшли з дотриманням вимог  статті  154  Конституції  України,  ініційовані   народними депутатами   Чижем   Іваном   Сергійовичем  та  Карнаухом  Миколою Васильовичем.  Я не сказав про депутата Моісеєнка,  оскільки  його пропозиція   була  зведена  з  пропозицією,  яка  підписувалася  і представлялася Карнаухом.

 

     Усього ми розглянули 46 пропозицій,  що стосувалися  змін  та доповнень  до  окремих  статей Конституції.  Після розгляду кожної пропозиції комітет висловився щодо можливості розгляду питання про внесення  змін  до  Конституції в 12 конкретних випадках і в решті випадків вважає, що такі кроки є недоцільними.

 

     Однак я зараз зобов'язаний довести  до  вашого  відома  точку зору стосовно всіх пропозицій,  у тому числі й тих, що не збіглися з пропозиціями авторів, і ті аргументи, які висловлювалися під час розгляду  на  засіданні  комітету.  Після розгляду в залі Верховна Рада України може приймати остаточне рішення.

 

     Водночас хочу сказати,  що,  безперечно,  порушувалось  також питання  щодо доцільності взагалі розгляду цього на сесії.  Але це не входить до компетенції нашого комітету, це рішення уповноважена приймати тільки Верховна Рада України.

 

     Отже, перша  пропозиція,  яка розглядалась,  ініційована була Iваном Сергійовичем Чижем.  На превеликий жаль,  він не прийшов на засідання комітету, а тому сьогодні, коли представляв свій проект, пролунали деякі неточності у його виступі.  Не відчувалося  повної кореляції  тексту,  поданого у вигляді документа,  і аргументації, яка  наводилася,  аргументи  трошки  не   відповідали   тому,   що запропоновано.

 

     Комітет, розглянувши це питання, висловився про недоцільність внесення подібної зміни  до  Конституції  України,  оскільки  така зміна втручається в конституційне поле в інших статтях і розділах. Ідеться про те,  що така зміна може погіршувати умови для громадян України.

 

     Звичайно, існує   проблема   тлумачення  окремих  термінів  і наукового підходу до визначання форм власності.  Але при цьому  не можна ставити знак рівності між державною і комунальною власністю, як те  зробив  із  цієї  трибуни  Iван  Сергійович  Чиж,  оскільки комунальна  власність за будь-яких трактувань - це буде власність, яка належить громаді відповідного утворення,  як ми визначили це в статті  142  Конституції  і  в Законі про місцеве самоврядування в Україні.  Тому тут знака рівності бути не  може.  Вилучення  цього поняття зі статті Конституції, яка гарантує використання власності громадянами України,  погіршує  їхні  умови,  оскільки  комунальна власність,   скажімо,   міста  Охтирки  чи  міста  Луганська  може використовуватися всіма громадянами України, якщо вони перебувають на їхній території.  Конституція це гарантує.  Внесення цієї зміни якраз обмежить права громадян.

 

     Окрім того,  внесення такої  зміни  породить  більш  серйозні проблеми,  ніж ті,  які намагаються вирішити. Зокрема, йдеться про те,  що стане можливим зазіхання  окремих  громадян  на  власність інших громадян, які об'єдналися у спілки, інші організації.

 

     Є, звичайно,  проблема, про яку говорив доповідач. Мається на увазі власність організацій, які були раніше одержавлені, зокрема, він  згадував про власність профспілок.  Дійсно,  є проблематичним право користування цією власністю всіма громадянами  України.  Але це  потрібно вирішувати,  приймаючи галузеве законодавство,  що не буде суперечити нормам чинної Конституції України.

 

     Наступна пропозиція,  яка  розглядалась,   стосується   права відкликання  народного  депутата  України  виборцями.  Комітет  цю пропозицію одностайно не підтримав,  оскільки є декілька серйозних аргументів проти існування такого інституту.

 

     Перший аргумент.  Внесення  такої  зміни  законсервує існуючу виборчу систему.  Наступні зміни виборчої системи і  вдосконалення виборчого  законодавства стануть неможливими.  I один із депутатів звернув на це увагу.  Отже,  існуюча мажоритарна система в  такому вигляді, як вона є, цією поправкою буде законсервована.

 

     Другий аргумент полягає в тому, що практично в цьому столітті немає в державах  світу  такого  інституту  відкликання,  оскільки обирається  член  вищого представницького органу держави - єдиного законодавчого органу,  який має діяти в інтересах усього народу  і всієї  держави.  I  в  даному  випадку він виступає як представник усього українського народу,  а  не  як  представник  окремої  його частини. I це якраз зафіксовано в нашій Конституції.

 

     Окрім того,  процедура відкликання досить громіздка,  і досі, ви,  очевидно,  також знаєте,  не було жодного випадку  реалізації цього права.

 

     Теоретично допустимо,  що закріплюється така процедура. У нас у сесійному залі є депутати,  які перемогли з різницею  у  8,  36, 100,  навіть  1000  голосів свого опонента в другому турі.  Уявіть ситуацію,  коли перемогу здобуто  з  різницею,  наприклад,  у  100 голосів.  При  тому  участь  у виборах,  звичайно,  брали ж не 100 відсотків виборців округу.  I через якийсь час  тим,  хто  набрав, скажімо,  49,9  відсотка,  а  не 51,1 відсотка голосів ініціюється кампанія по відкликанню і досить  легко  проводиться.  Після  того знову   наступні   вибори.  Таким  чином  забезпечується  постійна дестабілізація ситуації на якійсь території.

 

     Ми повинні не забувати також про  політичну  відповідальність тих,  хто  голосує.  Ясна  річ,  що  ми  мали  в  складі вже цього парламенту випадки,  коли поведінка члена українського  парламенту була такою, що обурювала величезну кількість людей, які проживають на території округу і голосували за нього. Звичайно, було б зовсім непогано,  аби таке рішення було прийнято.  Але в цьому випадку ми повинні знати,  що народовладдя передбачає,  окрім права на вибір, також  обов'язок  бути відповідальними за свій вибір.  Розглянувши всі ці аргументи,  комітет одностайно висловився за  недоцільність перегляду конституційного положення в цій частині.

 

     Наступні пропозиції  представляв  народний  депутат  Карнаух, який брав участь у засіданні нашого комітету  і  стосовно  великої кількості   пропозицій   погодився   з   тією  аргументацією,  яка наводилася під час їх розгляду.

 

     Зокрема, пропонувалося   змінити   порядок   голосування    у Верховній  Раді України (це стаття 84),  відмовитися від обов'язку особистого голосування  депутата.  Ця  пропозиція  в  комітеті  не знайшла підтримки. Зафіксована конституційна норма щодо особистого голосування депутата,  особливо за  існуючого  способу  формування вищого законодавчого органу,  з нашої точки зору,  є обов'язковою, оскільки використання права голосування за іншого  депутата,  який представлений  у  сесійному  залі,  є  в  даному випадку не тільки неетичною,  а й такою,  яка може серйозно  впливати  на  суспільні процеси в Україні шляхом прийняття рішень,  які будуть неадекватні розстановці  політичних  сил  і   суспільному   представництву   в парламенті.

 

     Пропонувалося, щоб    порядок    голосування   на   пленарних засіданнях визначався законом. Це не заперечується чинними нормами Конституції.    Хоча,   розглядаючи   це   питання   і   голосуючи рекомендації,  більшість членів комітету не заперечували того, щоб була записана норма,  що порядок голосування буде визначатися саме законом.  Зрештою,  будемо розглядати проект Закону про Регламент, який  регулюватиме  всі  моменти  голосування,  як  у залі,  так і бюлетенями,  а також тоді,  коли депутати приймають рішення шляхом голосування на засіданнях комітетів чи в інших органах парламенту.

 

     Була пропозиція  про  зміну редакції пункту 2 статті 85,  щоб розширити коло питань,  щодо яких Верховна Рада України має  право призначати референдум. На думку комітету, з якою погодилися автори цих  пропозицій,  у  даному  випадку  немає  потреби   перекладати відповідальність   парламенту  за  ухвалення  рішень  на  громадян України.  Їх  потрібно  залучати  до  прийняття  загальнодержавних рішень,   коли  йдеться  про  доленосні  рішення,  які  торкаються суверенності,  територіальної  цілісності  чи,   скажімо,   навіть схвалення   Основного  Закону.  Не  зовсім  коректно  виносити  на референдум прийняття окремих законодавчих актів і решту питань,  а не  вирішувати  це в сесійному залі.  Тому таку пропозицію визнано недоцільною і також не підтримано.

 

     Пропозиція щодо пункту 3  статті  85.  Ідеться  про  те,  щоб Верховній   Раді   України  повернути  право  тлумачення  законів. Висловлювалися  аргументи,  що  в  теоретичній  моделі   нормально функціонуючого   демократичного  суспільства  є  недоцільним,  щоб законодавчий орган тлумачив законодавство,  яке він  сам  приймає. Водночас  було  звернено  увагу  на те,  що в Україні відбувається активний  паралельний  процес  творення  норм  законодавства.   Це стосується  насамперед  діяльності  судових  органів.  Тому  після тривалої дискусії переважна більшість членів комітету погодилася з тим,  що  таке  питання  доцільно  розглядати  в  сесійному залі і визначатися шляхом голосування.

 

     З приводу пропозиції до пункту 12 статті 85  щодо  того,  щоб звільнення з посади Прем'єрміністра України також супроводжувалося наданням згоди парламенту,  як і на  його  призначення,  відбулося досить  бурхливе  обговорення.  Переважною більшістю членів нашого комітету вона не була  підтримана.  Висловлювалися  аргументи,  що введення  такої  зміни  призведе  до  посилення  кон'юнктурності в діяльності Прем'єр-міністра.  Були,  звичайно,  й інші  аргументи, зокрема про те,  що така зміна може сприяти вдосконаленню існуючої управлінської моделі і розвитку конституційного положення стосовно того,  що  Кабінет  Міністрів  України  є вищим органом виконавчої влади,  і це вписується в існуючу конституційну модель.  Переважна більшість   членів   комітету  висловилася  проти  розгляду  такої пропозиції сьогодні.

 

     Пропозиція щодо пункту 24  полягала  в  тому,  щоб  розширити перелік  осіб,  щодо призначення яких Президентом України потрібна згода Верховної Ради України.

 

     Ви знаєте,  що цей перелік стосується  керівників  автономних органів,  які  не  входять  до жодної з гілок влади.  Зокрема,  це голова  Національного  банку  України,   голова   Антимонопольного комітету,  голова Фонду державного майна. У даному випадку йдеться про призначення голови  Служби  безпеки  України,  який  також  не входить до складу Кабінету Міністрів України, тому цілком логічною є пропозиція про надання згоди парламенту на його призначення,  як і  керівників інших автономних органів.  Члени комітету одностайно погодилися з тим,  що така пропозиція може розглядатися і щодо неї прийматися рішення.

 

     У пропозиції щодо пункту 27 ідеться про те, щоб Верховна Рада України відмовилася від обрання суддів безстроково.  Довкола  цієї проблеми  тривала довга дискусія,  унаслідок якої ця пропозиція не була  підтримана,  хоча  водночас  було  висловлено  чимало  думок стосовно того, що нині як сама судова система, так і якісний склад суддів викликають  значну  стурбованість  і  в  суспільстві,  і  в парламенті, і в нашому комітеті. Але поліпшення діяльності судової системи і якісного  складу  суддів  потрібно  шукати  не  в  зміні терміну обрання,  оскільки ми,  розглядаючи кандидатури на обрання суддів,  бачили,  що переважна більшість  з  них  працювала  довгі терміни.  Від  того,  що вони обиралися на п'ять років періодично, якісний склад суддів не поліпшувався. Тому для творення незалежної судової  влади  в  майбутньому  вважаємо  за  доцільне  збереження безстрокового обрання суддів.  За це висловилася більшість  членів комітету.

 

     Зміни, які  пропонувалися до статті 87,  передбачають надання права Верховній Раді України висловлювати недовіру окремим  членам уряду.  Практично одностайно комітет вважає за недоцільне введення такої норми, оскільки вона в даному випадку за своєю аргументацією суперечить попередній запропонованій нормі. Найголовніше полягає в тому,  що в Україні довгий час не  буде  однопартійних  урядів,  а можливості    функціонування   коаліційного   уряду,   який   буде формуватися Прем'єр-міністром і призначатися Президентом  України, є  загроза  в тому разі,  якщо після його формування Верховна Рада України зможе приймати рішення щодо окремих його членів. І це дуже суттєво,   бо   може   значно   зашкодити  можливості  ефективного функціонування виконавчої влади в  державі.  І  крім  того,  після сформування  такого цілісного уряду його керівник - Прем'єрміністр

-  повинен  нести  відповідальність  за  весь  склад  і  за  повну діяльність  Кабінету  Міністрів.  А  Верховна Рада,  втручаючись у кадрову  розстановку  вже   діючого   Кабінету   Міністрів,   буде перебирати на себе ці повноваження.

 

     З приводу поправки до статті 89 визнано,  що  цю  деталізацію  можна  зробити,  це  є  юридично коректно,  хоча  в  принципі і зараз діючі норми Конституції це не заперечують.  Це деталізація,  яка може бути зроблена зрештою і  в законі.

 

     Щодо статті  91.  Ідеться  про  те,  які  саме постанови може приймати Верховна Рада України. Комітет вважає, що ця поправка, по суті,  взагалі  нічого не змінює в Конституції.  Це є деталізація, яку можна,  якщо в цьому буде потреба,  визначити в законодавстві. Тобто в даному випадку немає ніякої потреби вносити зміни.

 

     І ще  зазначу,  що  коли  розглядалося  питання щодо можливої зміни до статті 89,  то ініціатор також погодився з  недоцільністю внесення   такої   зміни,   оскільки  вона  не  розв'язує  проблем реалізації тих прав,  які записані за парламентом України,  а може навіть додатково створювати їх.

 

     У пункті    14   статті   92   пропонується   змінити   слова "територіальний   устрій"   на    "адміністративнотериторіальний". Поняття   "територіальний   устрій"   дещо   ширше   від   поняття "адміністративно-територіальний устрій", і немає потреби змінювати цей термін, оскільки він, власне, нічого не вирішує. А у зв'язку з намаганнями тлумачити,  що залишення терміна "територіальний" може бути підставою для того, щоб переглядати існуючий унітарний устрій держави,  можна послатися  на  інші  статті  Конституціі  України, зокрема  на  ті,  які  не може змінювати навіть парламент і в яких говориться про те,  що Україна є унітарною державою і що територія її є неподільною.  Це якраз та частина Конституції,  яка може бути змінена виключно всенародним референдумом за поданням Президента і після схвалення Верховною Радою. Тобто якщо це використовується як аргумент, то цей аргумент у даному випадку не спрацьовує.

 

     До пункту 15  статті  92  визнали  недоцільним  вносити  такі зміни,  оскільки  вони  охоплюються  чинними  нормами  і  поняттям "засади", яке є в цьому пункті.

 

     Стосовно пункту 21 також прийнято рішення  про  недоцільність розгляду  змін,  оскільки вони охоплюються поняттям "організація і порядок діяльності", яке є в тексті Конституції.

 

     Запропоновано новий пункт 22 щодо статусу депутатів Верховної Ради  Автономної  Республіки  Крим.  Комітет  вважає  за  доцільне розглядати цю пропозицію,  оскільки  вона  юридично  коректна.  Це дійсно  орган,  який  не  є законодавчим,  він є органом місцевого самоврядування.  Це є окремий статус,  і цей окремий  статус  може бути визначений.

 

     Це були зміни,  запропоновані до частини першої статті 92.  У частині другій цієї статті в пункті 3 запропоновано  додати  слова "та системи вимірів". Після розгляду ми прийшли до висновку, що це не   є   принциповим   доповненням,   це    врегульовано    чинним законодавством.

 

     У частині  другій  статті  92  є  повний перелік питань,  які регулюються виключно законами України. Є пропозиція записати, що й інші  питання також можуть регулюватися законами.  Це є некоректна пропозиція,  з цим також погодився пан Карнаух, який був присутній на   засіданні  комітету,  оскільки  в  даному  випадку,  навпаки, погіршується ця норма.  Є перелік питань,  які регулюються  тільки законами.  А  стаття  85,  де  сказано,  що  Верховна Рада України приймає закони, та про інші повноваження, враховує пропозицію, яка внесена.

 

     Щодо змін   до   статті   93   прийнято   також  рішення  про недоцільність  їх  розгляду,  бо  йдеться   про   те,   що   право законодавчої  ініціативи  потрібно  надати  комітетам парламенту і суду.  Це крок назад,  крок до безвідповідальності в законодавчому процесі,   оскільки   законодавча  ініціатива,  яка  виходить  від комітету,  не персоніфікується.  У  комітеті  є  різні  люди,  які підтримують  чи  не підтримують дану пропозицію,  і коли від імені всього  комітету  вноситься  законодавча  ініціатива,  нівелюється відповідальність  за даний законопроект,  за його проходження,  за його реалізацію,  зрештою,  сьогодні кожен депутат сам чи разом  з іншими своїми колегами може подати будь-який законопроект.

 

     Що стосується права законодавчої ініціативи суду, то у всьому світі суд покликаний приймати рішення,  бути  арбітром  на  основі чинних норм, а не виступати творцем цих норм. Це право парламенту.

 

     Дуже важлива  пропозиція  до статті 94 стосовно розгляду вето Президента,  яке він накладає на  закони  України.  Ця  пропозиція торкається декількох частин статті 94.

 

     Щодо кількості  голосів,  яка  необхідна  для  подолання вето Президента,  пропонувалося, щоб під час повторного розгляду закону після  зауважень Президента було достатньо простої більшості - 226 голосів для прийняття  рішення  парламентом.  Така  пропозиція  не підтримана  комітетом,  оскільки  в даному випадку було висловлено багато аргументів  знову-таки  щодо  того,  що  спосіб  формування парламенту   пов'язаний   із  тим,  яким  чином  може  змінюватися кількість тих  людей,  які  будуть  голосувати  за  той  чи  інший законопроект.   Водночас  одностайно  підтримана  пропозиція,  яка деталізує процедуру  оприлюднення  законів  після  подолання  вето Президента в сесійному залі.  Коли Верховна Рада України розглядає і приймає більш як двома третинами конституційного складу  рішення про  подолання вето Президента,  закони повинні набувати чинності, ніхто вже не має права після цього чинити перепони на цьому шляху.

 

     До статті 98 пропозиція не підтримана, оскільки вона є просто деталізацією і не розв'язує жодної з проблем.

 

     Статтю 105 Конституції запропоновано доповнити.  Визнано,  що це  доповнення  теж  принципово  нічого  не  змінить  і   тому   є непотрібним.

 

     Стосовно поправки  до  пункту  9  статті  106 щодо звільнення Прем'єр-міністра рішення,  звичайно,  таке  саме,  як  і  стосовно поправки до пункту 12 статті 85, яку ми вже розглядали.

 

     У пункті  10  пропонується  після  слова "призначення" додати слова "на посади". У цьому теж немає ніякої потреби. Якщо записано "призначення",  то очевидно, що призначається людина на відповідну посаду.

 

     Пункт 14.  Вважається  за  можливе   розгляд   поправки,   що стосується призначення і звільнення голови Служби безпеки України. Про це вже говорилося.

 

     Пункт 15.  Ідеться про те,  щоб додати слова  "у  визначеному законом порядку".  Вважаю недоцільним це записувати, оскільки все, що діється в Україні,  має відповідати Конституції і визначатися в законному  порядку.  Зробити такий запис в одному випадку означає, що в інших випадках це є не обов'язковим.

 

     Так само це стосується і пропозиції щодо пункту 30.

 

     Поправка до   статті   113   торкається   питань,   які   вже врегульовані  нами  в  прийнятому  Законі  про  Кабінет  Міністрів України,  тому вважається за недоцільне вносити таку зміну в текст Конституції.  Зокрема пропонується у визначенні Кабінету Міністрів додатково записати "центральним".  Але це вже вирішено у згаданому законі.

 

     У статті  115  пропонується зазначити термін,  протягом якого уряд складає  свої  повноваження  перед  новообраним  Президентом. Робити   це   також  не  потрібно,  оскільки  передбачено,  що  це здійснюється  після  вступу  на  посаду  новообраного   Президента України.  Очевидно, що це має відбуватися зразу після інавгурації. Давати ще якихось три дні на це не потрібно.

 

     Уточнення до пункту 7 статті 119 підтримано,   бо   воно   кореспондується  з  іншими  статтями Конституції і в даному випадку поліпшує чинну норму.

 

     Стаття 126,  яка стосується  принципів  судочинства.  Визнано недоцільним прийняття її в новій редакції, оскільки діюча повністю відповідає тим аргументам, які наводилися авторами пропозицій.

 

     Поправка до статті 128 щодо безстроковості обрання суддів уже розглядалася, коли йшлося про іншу статтю.

 

     У статті   131  виписані  повноваження  Вищої  ради  юстиції. Пропонується підтримати пропозиції до  пункту  1  частини  першої, оскільки   вони   уточнюють   чинну   норму,  де  є  тільки  слово "призначення".  А судді в нас на перший строк призначаються,  а на другий строк обираються.

 

     Пункт 2   визнано  недоцільним  змінювати,  оскільки  нинішня редакція є точнішою.

 

     Щодо частини третьої.  Така  зміна  певною  мірою  може  бути розцінена  як  підпорядкування  Вищої  ради  юстиції  тим органам, керівники яких мають головувати на її засіданнях. У даному випадку йдеться  про  те,  що  на  засіданнях  Вищої  ради  юстиції  мають головувати тільки міністр  юстиції  та  Генеральний  прокурор  або Голова   Верховного   Суду   України.  Вважаємо,  що  ця  зміна  є недоцільною.

 

     У статті 132 пропонується слова "територіальний" замінити  на "адміністративнотериторіальний".   Це  є  повторенням  попередньої поправки.

 

     Стаття 147.  Уточнення,  яке  передбачає  надання   висновків Конституційним  Судом,  підтримано членами комітету.  Це положення розглядати доцільно.

 

     Пропозиції до статті 149.  Комітет прийняв рішення не вносити їх на розгляд, оскільки вони абсолютно нічого не змінюють по суті, а є тільки зміною термінів.

 

     У статті   150  пропонується  змінити  принцип  звернення  до Конституційного Суду України, щоб не 45, а 90 депутатів мали право звернутися до Конституційного Суду.

 

     Вважаємо також за недоцільне це змінювати, хоча стилістично у пропозиціях суть викладено краще,  і якщо це буде  розглядатися  в другому читанні, то ці формулювання можна використати.

 

     Стаття 151.  Прийнято  рішення  про підтримку доповнення цієї статті окремою частиною,  яка запропонована авторами і  вважається цілком коректною.

 

     І остання   пропозиція   стосувалася  "Перехідних  положень". Зрештою,  разом  з  ініціаторами  визнано,  що  внесення  змін   у "Перехідні  положення"  Конституції  є  недоцільним і некоректним, оскільки переважна більшість норм там уже  здійснено,  вони  мають тимчасовий характер.

 

     Я вам  доповів конкретно по кожній позиції,  яка розглядалася комітетом, наше бачення цього процесу і сподіваюся, що ви врахуєте ці висновки під час розгляду.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Запитання   до   депутата   Лавриновича   будуть? Запишіться,  будь ласка.  Скільки часу відведемо?  Десять  хвилин? Виставте на табло 10 хвилин.

 

     Слово для запитання надається депутату Яблонському.  За ним - депутат Радько.

 

     ЯБЛОНСЬКИЙ В.А. Скажіть, будь ласка, чи серед проаналізованих поправок до Конституції знайшлося хоч би кілька таких, які справді можуть послужити стимулом для економічного зрушення в країні,  для вирішення  соціальних  питань,  чи  все  це  поправки  такого суто політичного характеру, які спрацьовують на ту чи іншу партію, а не спрацьовують на державу?

 

     Дякую.

 

     ЛАВРИНОВИЧ О.В.  Про пропозиції,  які розглядав комітет,  а я дуже конкретно зупинився на кожній із них,  не можна  сказати,  що всі  вони мають політичний характер.  Окремі з них мають технічний характер або передбачають зміну стилістики статей. Інші поліпшують певні  юридичні  норми.  Є  пропозиції,  які  практично  нічого не змінюють взагалі,  а є такі,  які змінюють до певної міри характер функціонування  управлінської  структури  держави.  Ряд пропозицій мають суто політичний характер.

 

     У комітеті ми завжди працюємо,  і  в  даному  випадку  також, виходячи  з того,  що реалізувати свої політичні переконання кожен депутат індивідуально може через наші депутатські групи і фракції, а наш комітет є галузевий,  який має дати професійні висновки щодо тих пропозицій, які надійшли відповідно до статті 154 Конституції.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Депутат Радько. За ним - депутат Уланов.

 

     РАДЬКО В.І.  Фракція комуністів.  Шановний доповідачу! Я дуже вдячний  вам,  що  ви  відповіли  нам  і особливо моїм,  та й усім виборцям,  коли аналізували  поправку  до  статті  81  Конституції стосовно відкликання депутатів.  Я розумію,  що писали й ви заяву, коли були кандидатом в народні депутати,  писав і я  цю  заяву.  І давали   своїм  виборцям  клятву,  що  ми  звільняємося  зі  своїх попередніх  місць  роботи  й  перейдемо  на  постійну  роботу   до Верховної  Ради.  А  тепер  серед  нас  є  дуже багато колег,  які займають два,  а то й три місця.  А  ви  дали  таку  відповідь,  я повторюю  ваші слова:  хай відповідають самі виборці,  а ми будемо працювати так, як працюємо. Дякую вам за вашу відповідь.

 

     ЛАВРИНОВИЧ О.В. Шановний пане Радько!

 

     РАДЬКО В.І. Тільки не "пане"...

 

     ЛАВРИНОВИЧ О.В. Ви не зовсім точно висловилися, коли наводили приклад  із тими депутатами,  які суміщають депутатську діяльність на відміну від  вас  і  мене,  як  ви  сказали,  з  іншими  видами діяльності.  Це  врегульовано іншими нормами Конституції,  Законом про  статус  народного  депутата  України  й  нормами   Цивільного процесуального  кодексу.  Ті,  які  мають  депутатський  мандат  і працюють на іншому місці,  повинні бути позбавлені права працювати в   парламенті,   бо  вони  зробили  свій  вибір.  І  на  те  є  і конституційні норми,  норми інших законів.  Але це  не  стосується запропонованої  зміни  у  статті  81 Конституції щодо дострокового припинення повноважень у порядку відкликання  депутатів.  Тому  ці аргументи в даному випадку не можуть бути предметом розгляду.

 

     Веде засідання заступник Голови Верховної Ради України

 

     МУСІЯКА В.Л.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Уланов Валентин Миколайович.

 

     УЛАНОВ В.М.,  секретар  Комітету  Верховної  Ради  України  з питань  законності  і  правопорядку  (СтаничноЛуганський  виборчий округ,  Луганська область).  Прошу передать слово депутату Михаилу Степанову.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка.  Депутат Степанов,  виборчий округ  N 257.

 

 

 

     СТЕПАНОВ М.В.,  голова  підкомітету  Комітету  Верховної Ради України з питань соціальної політики та  праці  (Слов'яносербський виборчий    округ,   Луганська   область).   Уважаемый   Александр Владимирович,  я  хотел  бы,  чтобы   вы   конкретизировали   свое высказывание  о  том,  что  введение в Конституцию понятия,  будем говорить, общественной собственности каким-то образом ущемит права других граждан.  Я не понял этого высказывания.  Пусть будет у нас частная собственность,  какая-то коммунальная, не совсем понятная. Но чьи же интересы ущемит общественная собственность?  Может быть, тех, кто сейчас действительно наживается на труде граждан Украины? Это первое.

 

     И второе.  Дело в том, что поступает множество жалоб на суды. Неужели ваш комитет  не  видит  порочность  принципа  пожизненного избрания  судей?  Я думаю,  что и к вам как депутату,  и в комитет все-таки эти жалобы поступают.  Давайте признаем,  что,  наверное, все-таки  это  ошибка  -  пожизненное  утверждение судей.  Давайте определим 10 лет, 5 лет...

 

     ЛАВРИНОВИЧ О.В.  Дякую.  Щодо  власності.  У  даному  випадку йдеться не про те,  що колективна власність може комусь зашкодити. Iдеться  про  те,  що  вилучення  з  тексту  Конституції   терміна "комунальна  власніть"  ущемить  право  всіх  громадян  України на користування  об'єктами  комунальної  власності.  Це  пропонується вилучити  з чинної Конституції.  Я підкреслюю,  що це є ущемленням прав громадян.

 

     А стосовно колективної власності,  то,  ви знаєте, в Україні, на  жаль,  ще  не  завершена  дискусія щодо форм власності.  Важко визначити, які види, підвиди публічної власності можна розглядати. Чи  в  даному  випадку  ми повинні говорити тільки про дві форми - публічну і приватну.  I яке співвідношення державної, комунальної, колективної,  корпоративної власності?  Не було пропозиції про те, щоб  вилучати  слово  "колективна",  проте  була  пропозиція   про вилучення  слова  "комунальна".  Тому,  власне,  я  вам і навів як аргумент ущемлення інтересів.

 

     Стосовно пожиттєвого призначення суддів. Я вам казав, що нині є проблема як із системою судочинства, так і з якісним наповненням суддівського  корпусу.  До  28  червня  минулого  року   не   було пожиттєвого  призначення  суддів,  але  від  цього суд не працював якісно.  Тобто за короткий період після пожиттєвого призначення ще порівняно   невеликої   кількості   суддів   не   сталося  якихось катастрофічних змін. Просто зберігся той стан справ, який був.

 

     Ми маємо практику пожиттєвого  призначення  лише  для  певної категорії осіб.  Минуло кілька місяців, тому ми не можемо сьогодні говорити  про  негативні   наслідки.   Очевидно,   що   поліпшення функціонування  судової  системи  потрібно  шукати в іншому,  а не відмовлятися від пожиттєвого призначення.  Потрібно дбати про  те, щоб  до  судів  приходили  кваліфіковані й підготовлені люди,  які можуть працювати незалежно від думки інших  органів  державної  чи самоврядної влади.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Чапюк Ростислав Степанович. Будь ласка.

 

     ЧАПЮК Р.С.   Шановний   Олександре   Володимировичу!  Власне, висновки комітету щодо внесених пропозицій надзвичайно цікаві, але чому  ви  не  зупинилися  на  пропозиціях Президента?  Адже ми всі одержали пропозицію Президента України від 8 липня цього року  про те, щоб збільшити строк повноважень Верховної Ради до п'яти років, відповідно внісши зміни до Конституції.  Чому ваш шановний Комітет з  питань  правової  політики  проігнорував  ці важливі пропозиції Президента?

 

     Дякую.

 

     ЛАВРИНОВИЧ О.В.  Шановний  пане  Чапюк,  Комітет   з   питань правової  політики  розглядає  тільки ті пропозиції,  які офіційно надходять до комітету  з  дотриманням  усіх  вимог  Конституції  і закону про постійні комітети Верховної Ради України. Ця пропозиція до  комітету  не  надходила  взагалі.  Право   внесення   подібних пропозицій мають 150 депутатів або Президент. Ні Президент, ні 150 депутатів не направили такої пропозиції до комітету,  тому не було предмета для розгляду.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Ковтунець Володимир Віталійович. Будь ласка.

 

     КОВТУНЕЦЬ В.В., член Комітету Верховної Ради України з питань бюджету   (Вересневий   виборчий   округ,   Рівненська   область). Демократична   партія   України,   група   "Реформи".   Олександре Володимировичу!  Як я зрозумів  із  дискусії,  обговорення,  немає серйозних  поправок,  щоб ми мали тут марнувати наш час,  адже нам стільки треба працювати над економічними законами.  Але справді  є проблеми,  які Конституцією до кінця не вирішуються, тому треба ці поправки   розглянути.   Iдеться   насамперед   про    формування, затвердження бюджету і про відповідальність за його виконання, щоб ми і наші наступники знову в  майбутньому  не  опинилися  в  такій ситуації,  як  у  1997  році.  Чи немає пропозицій у комітеті щодо таких змін до Конституції?

 

     ЛАВРИНОВИЧ О.В.  Комітет взагалі ніяких пропозицій не вносив, та й не має він такого права.  Він зробив лише висновки відповідно до  закону  щодо  пропозицій,  які  внесені  народними  депутатами України.

 

     Щодо бюджетного  процесу,  то до статті,  яка регулює питання накладення  вето  Президентом,  була  передбачена  одна  поправка. Iдеться про те,  що на закон про внесення змін до Конституції і на закон про Державний бюджет України Президент України не має  права накладати вето. Зрештою, це є практика переважної більшості держав світу.  Це питання обговорювалося нами під час підготовки  проекту Конституції  в  спеціальній  комісії.  Я  думаю,  що  ви  також це пам'ятаєте.  I коли комітет розглядав запропоновану поправку, було вирішено,  що  вона,  звичайно,  має  бути  предметом  обговорення Верховною Радою і рішення щодо неї може бути прийнято в  сесійному залі.

 

     А вже  деталізація  окремих  моментів  бюджетного  процесу  і відповідальність  на  всіх  його  стадіях  мають  бути  предметом, очевидно, не Конституції, а спеціального закону.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Олександре Олександровичу. Час, відведений для запитань,  використаний.  Шановні  колеги,  ми  зараз  повинні приступити   до   обговорення  внесених  законопроектів.  Я  прошу висвітити, скільки записалося на виступ.

 

     Записалися 24 депутати.  Скільки часу відведемо?  У нас є  12 хвилин... (Шум у залі).

 

     Прошу проголосувати, щоб до перерви провести обговорення.

 

     "За" - 110.

 

     Шановні колеги!  Зважаючи  на  те  що  мова  йде про зміни до Конституції,  давайте  надамо  можливість   виступити   керівникам фракцій,  якщо  вони  мають  таке бажання.  Я думаю,  що ми надамо можливість усім виступити. Але представники фракцій мають право на виступ, тому я прошу надати можливість представникам фракцій зразу виступити.  І продовжимо  виступи,  якщо  ті,  хто  записався,  не встигнуть до перерви виступити. Погодилися? Дякую.

 

     Депутат Чорновіл.

 

     ЧОРНОВІЛ В.М.  Шановний головуючий!  Шановні колеги!  Шановні наші громадяни!  Я хочу нагадати вам,  як  приймалася  Конституція України  і  чому  ми  майже  останніми  в посткомуністичному світі одержали Основний Закон нашої держави.

 

     Як ви знаєте,  через незрілість нашого  суспільства  і  наших демократичних   сил  у  нас  після  проголошення  незалежності  не відбулося   зміни   влади,   як   це   відбулося    в    більшості посткомуністичних   держав.   Трохи  перефарбувавшись,  при  владі залишилася та сама комуністична номенклатура, яка й сьогодні керує Українською державою. Боючись конкуренції, вона загальмувала через прийняття недолугого  виборчого  закону  політичне  структурування нашого  суспільства,  що призвело до політичного безладдя,  у тому числі й у парламенті.

 

     У таких умовах виробити єдині підходи для прийняття Основного Закону  держави  було  дуже  й  дуже непросто.  Погодження тривало місяцями,  і  прийнята  Конституція,  як  ви  чудово   знаєте,   є результатом великого компромісу,  а не одностайності. Тому в цьому залі,  мабуть,  немає жодної людини,  повірте  мені,  яка  була  б задоволена  кожною  статтею Конституції,  хоча на загал ми зробили висновок,  що наша Конституція непогана.  Добра Конституція, але є багато  статей,  які  не  задовольняють  нікого,  зокрема  й  нашу фракцію. Ну, наприклад, ми були незадоволені тим, що Конституційна комісія,  чи пізніше вже Погоджувальна комісія, вилучила пункт про те,  що партії є основою політичного структурування суспільства. А той пункт був і довго тримався.  Якби цей пункт був залишений,  то нам легше було б сьогодні прийняти змішану чи пропорційну  виборчу систему і припинити хаос у суспільстві.

 

     Ми, наприклад,   вважали,  що  дуже  заплутані  питання,  які торкаються приватної власності на землю.  Є ще цілий ряд  нечітких формулювань,  робиться забагато відсилань до законів. Немає повної чіткості й при розмежуванні гілок влади.

 

     Наші опоненти наведуть якісь інші приклади:  щодо  символіки, щодо   державності   української   мови,   щодо  самого  існування Української держави,  яка так не  подобається  Моісеєнку  та  його колегам.  Але  якщо ми сьогодні зачепимо результати цього великого компромісу, який відбувся в цій залі, то тоді наслідки передбачити буде дуже важко.

 

     Щойно переді   мною  виступав  заступник  голови  профільного комітету.  І про що  йде  мова?  Я  абсолютно  не  піддаю  сумніву принциповість і безсторонність підходу й кваліфікацію членів цього комітету.  Ми,  у принципі,  за те,  щоб зачіпати Конституцію. Але там,  де вони суто фахово сказали, що можна було розглянути, то це кілька другорядних пунктів,  та й тільки.  То для чого  ми  хочемо внести  в  наше  суспільство  колотнечу?  Щоб тільки поставити під сумнів  Основний  Закон  нашої  держави?  Адже  він   і   так   не виконується.  Ви  ж  чудово знаєте,  що Конституція - закон прямої дії, а ми констатуємо, що дуже багато статей Конституції просто не виконуються,  на  них  не  звертається увага.  Тому треба пошукати механізми впливу  і  на  депутатів,  і  на  виконавчу  владу,  щоб виконувалася  чинна  Конституція,  а  не  от  із таких другорядних моментів починати ревізію Конституції.

 

     Я вам скажу,  що серед тих пропозицій,  які внесені, є тільки одна  серйозна  -  це  пропозиція керівника Соціалістичної фракції Чижа  про  зміну  економічної  системи  нашого  суспільства,   про узаконення так званої колективної власності.  Ну, зрозуміло, що це узаконення колгоспної власності.  Тут шановний пан Ткаченко  робив спробу  говорити  про  бур'яни.  Нехай він подивиться,  скільки не засіяно колгоспних полів і які там бур'яни,  і чи є  хоч  найменше заохочення тим фермерам та іншим формам власності на селі.

 

     Я дивуюся  депутатам  від  міст,  нехай  розберуться  з  ними виборці.  Як вони  могли  дозволити  виступити  проти  комунальної власності,  проти спільної власності об'єднань,  міських громад? А може, щось не зрозуміли, спрацював догматичний спосіб переконання, характерний для наших опонентів?  Але я думаю,  що сьогодні про це говорити тут смішно.

 

     Отже, треба нам припинити оці ігри з Конституцією і зайнятися таким  важливим  питанням,  як  структурування  суспільства  через виборчий закон.  Ми подали законодавчий пакет щодо  пенсій,  треба його  розглянути,  а  також  інші соціальні проблеми.  Обов'язково розглянути податковий пакет,  бо мене турбує  позиція  уряду  щодо податкових законів, і припинити оці ігри.

 

     Дякую (Оплески).

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Гетьман Вадим Петрович. Будь ласка.

 

     ГЕТЬМАН В.П.,   заступник   голови  Комітету  Верховної  Ради України з питань фінансів і банківської  діяльності  (Тальнівський виборчий  округ,  Черкаська  область).  Шановні  виборці!  Шановні колеги депутати!  Я без перебільшення можу сказати,  що настав час істини і потрібно, відкинувши все політичне словоблудство, сказати правду.  Мова йде про три гострі питання:  продовження терміну дії Верховної  Ради  України,  внесення  змін до Конституції і виборче законодавство. Позиція депутатської групи "Незалежні" з цих питань завжди була і залишається конструктивною, прозорою і послідовною.

 

     Стосовно продовження повноважень депутатського корпусу, то ми були  і  залишаємося  прихильниками  такого   кроку   і   виходимо насамперед з інтересів суспільства і подальшої долі нашої держави.

 

     Я повністю  відмітаю  спекуляцію  навколо  цього питання,  що нібито  цей  крок  викликаний  якимись  меркантильними  інтересами окремих  депутатів  зберегти свої мандати ще на один рік.  Брехня! Депутатські  групи  "Незалежні",  "Єдність",  МДГ  й   інші,   які підтримують  цей  крок,  не  заангажовані на політичній тріскотні. Вони     тільки      стурбовані      загостренням      політичної, соціальноекономічної ситуації в країні.  Давайте подивимось правді в очі!  Півроку залишилось до наступних виборів у Верховну Раду  й місцеві  органи влади.  Ще через рік - вибори Президента.  Замість консолідації здорових сил суспільства  на  виведення  економіки  з кризи  виборчий  процес,  що вже,  на жаль,  розпочався,  стимулює окремі політичні сили на погіршення становища. І це є правда.

 

     Критична заборгованість  щодо  заробітної  плати  та  пенсій, масове  безробіття  в  умовах  подальшого  погіршення  економічної ситуації в країні відкривають перед нами сумну  можливість  пройти болгарським  чи  албанськими  шляхом  і дають підстави відповідним політичним   силам   стверджувати   про    хибність    курсу    на соціально-ринкові перетворення.

 

     Проте запитання,  чи  витримає  Україна  поспіль  три виборні кампанії, є зовсім не риторичним, якщо згадати, що росіяни "з'їли" на  президентських  виборах,  за  різними  оцінками,  майже річний бюджет і невипадково  ось  уже  півроку  займаються  секвестрацією свого  бюджету.  Отже,  я  вважаю,  що економічна ситуація дає нам привід також подумати над цим.

 

     Крім цього,  слід пам'ятати,  що новий склад  Верховної  Ради України,  навіть якщо й відбудуться вибори, півроку практично буде виведений із стану роботи над законодавством і  займатиметься,  як правило,  своїми внутрішніми організаційними проблемами.  Ось чому ми  вважали,  що  в  рамках  Конституції  (розділ  ІУ  і  пункт  2 "Перехідних положень",  де сказано, що чергові вибори до Верховної Ради України проводяться в березні 1998 року) можна було б  дійсно провести  часткові  вибори,  принаймні одної третини депутатів,  з метою дообрання конституційного складу  Верховної  Ради  та  зміни народних депутатів-сумісників.  Це дало б можливість,  не руйнуючи напрацьовану схему роботи діючого парламенту, не загострюючи вкрай складну соціальноекономічну ситуацію країни,  прийти до ротаційної виборчої системи парламенту, як це прийнято в ряді країн Заходу.

 

     Ми пропонували й  інший  варіант,  який  полягає  у  внесенні відповідних  змін  до  Конституції,  що  мають на меті вибори всіх гілок влади - Президента,  Верховної Ради й місцевих органів влади

-  на  п'ятирічний  термін.  Це  було  б  і логічно,  й економічно доцільно.  Тепер ми бачимо,  що цей наш  абсолютно  конструктивний крок   дехто   використав   для  того,  щоб  внести  пропозиції  й переглянути  майже  всі  статті  Конституції  і  взяти   практично політичний реванш,  що не вдалося зробити в конституційну ніч з 27 на 28 червня минулого року.

 

     Позиція більшості депутатів групи "Незалежні" полягає  ось  у чому. Ми вважаємо, що деякі конституційні статті дійсно потребують змін і уточнень.  Але ці зміни при необхідності повинен вже внести наступний парламент,  який подивиться на нас, як кажуть, збоку. Ми вважаємо,  що  нинішня   Конституція   є   своєрідним   політичним компромісом  між  Президентом  і  парламентом  і  будь-які зміни в напрямі перегляду повноважень  призведуть  до  нового  загострення політичної ситуації в країні. Ми вважаємо, що такий розвиток подій у цей складний для України період є небажаним і політично  глибоко помилковим.

 

     Виходячи з  цього,  переважна  більшість  нашої  депутатської групи не підтримує внесення термінових змін до Конституції. Більше того,  ми  вважаємо,  що  потрібно не змінювати Конституцію,  а її виконувати.  Виконувати всім - і Президенту,  і Верховній Раді,  і Кабінету Міністрів, і навіть Конституційному Суду.

 

     Хіба це не збиткування над Конституцією, коли замість чіткого розмежування законодавчої і виконавчої гілок влади,  чого  вимагає Конституція,  ми в останній час,  вже після прийняття Конституції, перетворили зал засідань Верховної Ради практично на зал  засідань парламентського Кабінету Міністрів, де одна й та ж людина до обіду сидить у цьому залі як законодавець,  а після обіду переходить  за стіл виконавця на місце міністра. Це блюзнірство, це ганьба! Оце є те,  що ми повинні засудити.  Ми будемо голосувати проти  змін  до Конституції, яка діє.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Вадиме Петровичу.

 

     Шановні колеги!   Щоб   не   скорочувати   часу  для  виступу наступного промовця,  я зараз не буду надавати слово.  Є ряд  заяв від наших колег, які просять продовжити виступи після перерви о 16 годині. Я думаю, що нам просто нікуди діватися, бо мають виступити всі керівники фракцій,  а потім ще й значна частина депутатів, які записалися. Тому я прошу проголосувати, щоб продовжити обговорення о 16 годині. Будь ласка.

 

     "За" - 181.

 

     Дякую.

 

     Перерва до 16 години.

 

 

 

 11