Стенограма пленарного засідання

28 листопада 2000

 

                     ЗАСІДАННЯ ТРИДЦЯТЬ ШОСТЕ

 

        С е с і й н и й  з а л  В е р х о в н о ї  Р а д и

      У к р а ї н и.  28  л и с т о п а д а  2000  р о к у.

                         10  г о д и н а.

 

     Веде засідання Голова Верховної Ради України ПЛЮЩ І.С.

 

     ГОЛОВА. Доброго ранку,  шановні народні депутати, журналісти, гості Верховної Ради!  Я прошу народних депутатів підготуватися до реєстрації.

 

     А зараз  прошу  привітати  наших  колег  народних   депутатів Анатолія Володимировича Пейгалайнена, Михайла Васильовича Косіва і Валерія Едуардовича Коломойцева та побажати їм міцного здоров'я  і всіляких успіхів у нашій нелегкій праці (Оплески).

 

     Прошу ввімкнути систему "Рада". Прошу зареєструватися.

 

     У залі   зареєструвалися  379  народних  депутатів.  Пленарне засідання Верховної Ради оголошується відкритим.

 

     Ви знаєте, що сьогодні у нас вівторок, 45 хвилин ми маємо для повідомлень  і  пропозицій  від депутатських груп і фракцій.  Тому прошу подати заявки до секретаріату.

 

     А зараз я оголошу депутатські запити і оголошення.

 

     Депутатський запит  народного  депутата  Юрія  Кармазіна  -до Президента України щодо скасування постанов Кабінету Міністрів за

 1500 та 1522 від 9 жовтня цього  року  як  таких,  що  суперечать законодавству та сприяють розвитку корупції.

 

     Прошу проголосувати.

 

     "За" - 131.

 

     Рішення не прийнято.

 

     Народного депутата  Сергія  Ківалова  -  до  Прем'єр-міністра України стосовно порядку фінансування Одеської державної  наукової бібліотеки імені Горького.

 

     Прошу проголосувати.

 

     "За" - 154.

 

     Рішення прийнято.

 

     Народного депутата   Георгія   Корнійовича   Крючкова   -  до Прем'єр-міністра України щодо ситуації у Державному  судноплавному концерні "Чорноморське морське пароплавство".

 

     Прошу голосувати.

 

     "За" - 161.

 

     Рішення прийнято.

 

     Народного депутата   Віктора  Развадовського  -  до  Прем'єр- міністра   України   стосовно   фінансування   ремонту    об'єктів житлово-комунальної  сфери  пересувної  механізованої  колони  160 Червоноармійського району Житомирської області.

 

     Прошу проголосувати.

 

     "За" - 142.

 

     Рішення прийнято.

 

     Народного депутата Валерія Коломойцева

- до  Прем'єр-міністра  України  стосовно  кризової  ситуації,  що склалася на  підприємстві  "УкртрансЛуганськ"  через  непроведення платежів  за  надані  послуги  військовою  частиною Держкомкордону України.

 

     Прошу проголосувати.

 

     "За" - 122.

 

     Рішення прийнято.

 

     Народного депутата Валентини Семенюк  -  до  Прем'єр-міністра України у зв'язку з невдоволенням відповіддю на звернення стосовно запобігання банкрутству Цибулівського цукрового заводу  Черкаської області.

 

     Прошу проголосувати.

 

     "За" - 125.

 

     Рішення прийнято.

 

     Народного депутата      Михайла      Степанова      -      до віце-прем'єр-міністра  України  Юлії   Тимошенко   у   зв'язку   з нереагуванням  на  депутатське  звернення стосовно визначення часу для особистого прийому народного депутата України.

 

     Прошу проголосувати.

 

     "За" - 131.

 

     Рішення прийнято.

 

     Народного депутата Вячеслава Сокерчака

- до міністра юстиції,  Генерального прокурора України у зв'язку з невиконанням судового рішення про поновлення на  посаді  головного лісничого Балтського держлісгоспу.

 

     Прошу проголосувати.

 

     "За" - 137.

 

     Рішення прийнято.

 

     Групи народних   депутатів   -   Віталія  Журавського,  Раїси Богатирьової і  Сергія  Кириченка  -  до  Генерального  прокурора, голови   Державної  митної  служби,  голови  Державної  податкової адміністрації  України  стосовно   проведення   перевірки   фактів протиправної  діяльності  начальника  Севастопольської  митниці та неналежного реагування  на  них  з  боку  Генеральної  прокуратури України.

 

     Прошу проголосувати.

 

     "За" - 66.

 

     Рішення не прийнято.

 

     -----------

 

     Дозвольте мені  зробити  повідомлення.  Відповідно до частини третьої статті 4.2.2 Регламенту Верховної Ради України повідомляю, що  рішенням  загальних  зборів  фракції  Компартії України від 28 листопада  цього   року   народний   депутат   України   Володимир Миколайович Моісеєнко виключений з фракції.

 

     Відповідно до  статті 4.2.2 Регламенту Верховної Ради України інформую про входження  народного  депутата  України  Юрія  Савича Кононенка до фракції Народнодемократичної партії. Здається, у мене заяв більше немає.

 

     -----------

 

     Шановні народні депутати, я надаю слово в порядку надходження записок.   Першому   слово  надається  народному  депутату  Сергію Матвієнкову від групи "Відродження регіонів".  За ним  виступатиме Олександр Турчинов.

 

     МАТВІЄНКОВ С.А.,  голова  підкомітету Комітету Верховної Ради України з питань промислової політики і  підприємництва  (виборчий округ 55,  Донецька область). Уважаемый Иван Степанович! Уважаемые коллеги!  На днях мы будем рассматривать проект  бюджета  на  2001 год.  Нет  сомнений,  что  особо  остро  будут дискутироваться так называемые   социальные   вопросы   и,   в   частности,    вопросы финансирования   работников   учреждений   бюджетной  сферы,  ибо, думается,  нет в сессионном  зале  равнодушных  к  проблемам  этой незащищенной на сегодняшний день категории населения.

 

     В связи   с   этим  группа  "Відродження  регіонів"  выражает озабоченность той ситуацией,  которая сложилась с налогообложением подоходным   налогом   сумм   материальной  помощи.  3  декабря  - Международный  день  инвалидов.  Многие  инвалидские   организации пытаются  найти  какие-то  деньги,  чтобы хотя бы по 10-20 гривень выплатить своим работникам к этому дню. Даже с этих денег согласно нынешнему   законодательству  необходимо  снимать  соответствующие проценты подоходного налога,  хотя эти денежные средства уже  были обложены  налогом  в  составе  прибыли  предприятия и фонда оплаты труда.  Такой подход является не только экономически  и  социально несправедливым, но и попросту антигуманным.

 

     К сожалению,  это  не  единственный  случай в нашей ситуации. Кабинет  Министров  и  лично  Премьер  неоднократно   заявляли   о необходимости   общими   усилиями  решать  проблему  материального обеспечения бюджетников,  но 4 августа нынешнего года было принято постановление

 1222 "Про затвердження порядку отримання благодійних добровільних внесків  і  пожертв  від  юридичних  та  фізичних  осіб бюджетними установами  і  організаціями".  В  пункте  2  этого  постановления говорится,  что  суммы  благотворительных  взносов  не  могут быть направлены на  выплату  заработной  платы  работникам  лечебных  и учебных   учреждений,   заведений   науки,   спорта,   физического воспитания.  То  есть  если  тот  же  комбинат  Ильича   регулярно перечислял   суммы  благотворительных  взносов  образовательным  и лечебным учреждениям региона,  которые шли на выплату  ежемесячной материальной  помощи  работникам этих заведений,  то теперь на эти выплаты официально наложен запрет.

 

     Чтобы узнать,  какая  логика  такого  решения,  мы  связались непосредственно  с  разработчиками  постановления.  Они мотивируют такой подход  тем,  что  в  бюджете  на  заработную  плату  деньги предусмотрены,  а  на материально-техническую базу - нет.  Поэтому пусть материальная помощь  идет  на  материально-техническую  базу бюджетных учреждений, а сотрудники живут на одну заработную плату. Если правительство  считает,  что  наше  государство  обеспечивает достойную заработную плату бюджетникам, то это называется выдавать желаемое за действительное.  Ибо учителя,  врачи сегодня  одни  из самых низкооплачиваемых категорий работников.

 

     В то    же    время    говорить    о   каком-то   прорыве   в материально-техническом обеспечении бюджетных учреждений  тоже  не приходится.  Получается, что этим постановлением Кабинет Министров добился одного -  что  эти  категории  населения  фактически  были лишены тех необходимых средств,  которые спонсоры направляли на их поддерживание - материальную помощь.  Проще говоря, сами не решаем проблемы  и  не  разрешаем  это  делать  тем,  кто  может помогать бюджетной организации.

 

     Вопрос о налогообложении материальной  помощи  мы  еще  будем рассматривать  в  сессионном  зале,  а  по  второму вопросу,  Иван Степанович,  я прошу протокольно дать поручение Кабинету Министров разобраться  и  отменить  это  постановление  как  такое,  которое ничего, кроме вреда, ни бюджету, ни социальной сфере не принесет.

 

     Спасибо.

 

     ГОЛОВА. Слово   надається   народному   депутату   Олександру Турчинову  від  фракції "Батьківщина".  За ним виступатиме депутат Ключковський.

 

     ТУРЧИНОВ О.В.,  голова  Комітету  Верховної  Ради  України  з питань  бюджету (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ, Всеукраїнське об'єднання "Громада").  Заява фракції "Батьківщина". Шановні   народні  депутати!  Останнім  часом  Державна  податкова адміністрація прагне створити в Україні атмосферу тиску, шантажу і справжнього  терору щодо тих людей,  бізнес-структур та політичних організацій, яким не бракує сміливості справедливо критикувати дії податківців.  Сьогодні Державна податкова адміністрація, цілковито нехтуючи вимогами законодавства, не додаючи жодних аргументів щодо вмотивованості  репресій,  блокує  діяльність  незалежних  засобів масової інформації,  незаконно втручається  в  роботу  банківської сфери,   гальмує   виробничі   процеси   на  стратегічно  важливих підприємствах України.

 

     Аналіз карних дій ДПА з усією відповідальністю  дає  підстави стверджувати:    сьогодні    Державна    податкова   адміністрація перетворилася на безконтрольний і безкарний інструмент боротьби  з тими,  хто  має альтернативну щодо офіційної точку зору на явища і процеси,  що відбуваються в країні.  Іншими  словами,  сьогодні  в Україні     активно     формується    "азаровщина"    -    жорстка адміністративно-силова каральна система,  що може стати  тотальним механізмом   знищення  політичного  плюралізму.  І  саме  сьогодні відпрацьовується методика,  що  дає  можливість  відновити  повний псевдодержавний  контроль  над  усіма  сферами  суспільного життя, реанімувати основи тоталітарного управління в країні.

 

     Особливо ж непокоїть те,  що Державна податкова адміністрація розпочала  агресивну  експансію  в  політичній  площині.  Саме ДПА постійно провокує конфлікти у виконавчій владі,  формуючи враження про  абсолютну  відсутність  дисципліни і ієрархії,  цивілізованої корпоративної етики та консолідації зусиль усіх  гілок  влади  для подолання кризи в Україні.

 

     Сьогодні ДПА  розпочала  безглуздий  наступ на засоби масової інформації.  Провівши репетицію фіскального  гноблення  на  газеті "Сільські  вісті",  ДПА взялася за знищення однієї з найтиражніших газет в Україні "Вечірні вісті",  єдина  провина  якої  полягає  в послідовній   підтримці   реформаторського   курсу  уряду  Ющенка. Сьогодні  без  будь-яких  на  те  підстав   та   жодних   пояснень заблоковано всі рахунки газети та підприємств,  пов'язаних із нею. Окрім  того,  Державна  податкова  адміністрація  розпочала  серію фіскальних погромів у регіональних осередках партії "Батьківщина", яка дозволяє собі  критикувати  незаконні  дії  податківців  і  не погоджуватися з існуванням "азаровщини" в Україні.

 

     Все сказане   дозволяє  говорити  про  те,  що  ДПА  фактично стимулює  кризу  в  Україні,  створює  підстави  для   політичної, економічної і соціальної нестабільності.

 

     Тому ми,   народні   депутати,  не  повинні  бути  сторонніми спостерігачами  за  тим,  як  Державна   податкова   адміністрація паплюжить права людини і основи демократії в Україні.

 

     Фракція "Батьківщина"  вимагає  від  податкових служб негайно припинити репресії, передусім проти засобів масової інформації. Ми пропонуємо  заслухати  керівника ДПА громадянина Азарова на одному із  засідань  Верховної  Ради  і  прийняти  документ  нормативного характеру,   який   би  обмежував  свавілля  податкових  служб  та унеможливлював податковий терор у майбутньому.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Юрію Ключковському від фракції "Руху". За ним виступатиме Петро Симоненко.

 

     КЛЮЧКОВСЬКИЙ Ю.Б.,  заступник  голови Комітету Верховної Ради України   з   питань   державного   будівництва    та    місцевого самоврядування  (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ, НРУ).  Достойна  президіє!  Шановні  народні   депутати!   Фракція Народного    руху   України   глибоко   стурбована   ситуацією   з фінансуванням галузі освіти.  На  словах  ні  в  кого  не  виникає сумніву в тому, що освіта - це життєво важлива для держави і нації галузь.  Учитель - це той,  хто ліпить дитячі душі, закладає у них не  тільки  знання,  а  й духовність,  формує світогляд.  Саме від учителя залежить,  чи виросте молода  людина  свідомим  українцем, патріотом своєї держави, активним громадянином, добрим сім'янином. Адже недаремно кажуть,  що той,  хто дивиться на рік уперед -  сіє зерно,  хто  дивиться  на 10 років - садить сад,  а хто дивиться в перспективу на століття - вчить дітей.

 

     Однак ситуація з фінансовим забезпеченням  галузі,  на  жаль, протягом   багатьох   років   не   отримує   тієї   уваги  і  того відповідального ставлення,  якого потребує не лише кожний учитель, кожна дитина чи студент, а насамперед майбутнє нації.

 

     Так склалось,  що  не один уряд латав діри бюджету за рахунок освіти,  бо ж,  бачте,  учитель - людина свідома, патріот, він усе витерпить.   Однак   цілком  зрозуміло,  що  такого  ставлення  до учительства  далі  терпіти  не  можна.  Рівень  заробітної   плати працівників  освіти,  задекларований  законом  на  рівні середньої зарплати  у  промисловості,  опинився  на  нижньому  щаблі   шкали зарплат, далеко нижче від межі малозабезпеченості.

 

     Можливості для  забезпечення нормального функціонування школи практично немає. Все це вимагає кардинальної зміни ставлення як до галузі  освіти  в  цілому,  так і до кожного учителя чи викладача, кожного учня чи студента.

 

     Ми неодноразово  ставили  перед  урядом  проблему  не  тільки виживання  освіти,  а  й  піднесення  учителя  - того,  хто формує майбутнє нації,  на достойне,  шановане місце в суспільстві. Однак виконавча влада не прислухалася до наших вимог.  Результатом цього стала ситуація з рівнем заробітної плати освітян та з  дотриманням вимог статті 57 Закону України про освіту.

 

     Сьогодні у   Верховній   Раді   триває   процес   розгляду  і затвердження проекту Державного бюджету України. Ми переконані, що саме  тепер  є реальний шанс розпочати кардинальну зміну ставлення влади до освіти і освітян.  Необхідно передбачити у новому бюджеті кошти,  потрібні  для  суттєвого і реального підвищення заробітної плати працівникам  освіти,  на  забезпечення  нормальних  умов  їх роботи  та  навчання  наших  дітей.  І в цьому наша фракція цілком підтримує позицію Комітету з питань науки і освіти.

 

     Потрібно нарешті  на  найвищому   рівні   визнати   існування заборгованості  щодо  виплат,  передбачених  статтею 57 Закону про освіту,  і  розробити  заходи  з  її  поетапного,  якщо  неможливе одноразове, погашення.

 

     Не можуть  нас  задовольнити  і  пропозиції  щодо  підвищення зарплати вчителям на  25  відсотків  аж  з  1  квітня.  Це  ні  не розв'язує  проблеми  по  суті,  ні  не  сприяє  зняттю  соціальної напруженості.  Іншими  словами,   держава   зобов'язана   створити учителеві  такі  умови  життя  і праці,  коли він не буде постійно думати про кусок хліба для своєї сім'ї,  а зможе  присвятити  себе великій  і почесній місії - вихованню громадянина України третього тисячоліття.  Тільки таку позицію підтримуватиме  наша  фракція  і Народний рух України в цілому.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВА. Слово  надається  Петру  Миколайовичу  Симоненку  від фракції Компартії України. За ним виступатиме Юрій Костенко.

 

     СИМОНЕНКО П.М., член Комітету Верховної Ради України з питань правової   політики  (багатомандатний  загальнодержавний  виборчий округ,  КПУ).  Шановні колеги!  16 листопада цього року  Президент України  Кучма виступив на науковій конференції "Україна на порозі ХХІ століття".  У цьому  виступі  завжди  оптимістичний  Президент уперше  публічно  визнав  те,  про що давно і переконливо говорять комуністи,  а наш багатостраждальний  народ  щоденно  відчуває  на власній шиї:  реформи в Україні йдуть не для народу,  а за рахунок народу;  ці ринкові трансформації за своїм характером,  змістом  і наслідками є антигуманними, антидержавними.

 

     Президент уперше заявив,  що формула,  яка була визначена уже на старті реформ  і  витримувалася  впродовж  наступних  років,  - спочатку   реформи,   а  потім  вирішення  соціальних  завдань,  - виявилася не просто помилковою, а й глибоко деструктивною.

 

     Зрозуміло, виникає  питання:  це   нова   продумана   позиція Президента  чи  якесь  вимушене і тимчасове явище?  Адже привертає увагу і те,  що  виступ  глави  держави  на  науковій  конференції практично замовчано в засобах масової інформації.

 

     Як би  там  не  було,  висновки Президента явно запізнилися і оприлюднені у ситуації,  коли і  Президент,  і  чинний  при  ньому черговий   тимчасовий   уряд  Ющенка  практично  втратили  почуття реальності і керованості процесами  і  спорадично  діють  лише  за вказівками західного та вітчизняного компрадорського капіталу.

 

     А тим  часом  політичне  і  соціальноекономічне  становище  в країні з кожним днем дедалі більше загострюється. Не секрет, що за роки  незалежності  Україна  втратила  стільки  свого виробничого, економічного потенціалу,  як  за  дві  світові  війни.  І  головна причина цього - у грабіжницькому характері реформ.

 

     Як і  прогнозували  комуністи,  відбулося зрощення капіталу і влади,    формування    кримінально-олігархічних    структур     і монополізація   ними   ключових   важелів   управління  не  тільки економікою,  а й державою.  Проте ні Президент,  ні уряд  і  тепер нічого конкретного щодо поліпшення життя народу не пропонують.

 

     Проект Державного  бюджету на наступний рік,  що вноситься на друге читання, неадекватний виклику часу. Між його рядками виразно читається, що завтра буде значно гірше, ніж сьогодні.

 

     Ось чому  громадське  довготерпіння  знаходиться на критичній межі,  на грані небезпечних соціальних потрясінь.  Ось чому навіть Президент   змушений   визнати,   що  нинішній  рівень  соціальної диференціації і напруженості в  Україні  аналогічний  відповідному рівню в країнах Європи в останню третину дев'ятнадцятого століття.

 

     І виступи  Кучми у цій складній ситуації - це не більше,  ніж емоційні,  інстинктивні  спроби  захисту.   Адже   зрозуміло,   що становище    не    зміниться,   поки   не   буде   замінено   його напівкримінальне  оточення,  поки  не  буде  наведено  порядок  із іноземними  експертами  і  радниками,  поки  засади внутрішньої та зовнішньої політики держави не визначатиме Верховна Рада,  як це і повинно бути згідно з Конституцією.

 

     Виходячи з цього,  депутатська фракція комуністів заявляє, що захистити себе зможе тільки сам народ,  здатний усунути від  влади нинішній злочинний окупаційний режим.

 

     Фракція комуністів    підтверджує    свої    зобов'язання   і відповідальність перед виборцями працювати в  інтересах  трудового народу, в інтересах врядування і розбудови України.

 

     ГОЛОВА. Слово  надається народному депутату Юрію Костенку від фракції Українського народного руху.  За ним виступатиме Олександр Олександрович Мороз.

 

     КОСТЕНКО Ю.І.,   заступник  голови  Комітету  Верховної  Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та  ядерної  безпеки  (багатомандатний  загальнодержавний виборчий округ,  НРУ).  Шановні  народні  депутати!  Фракція   Українського народного  руху в черговий раз привертає увагу вищих органів влади до ситуації, яка складається із енергозабезпеченням України.

 

     Відомий факт: високий рівень життя в розвинутих країнах світу значною  мірою  зумовлений  надійним енергозабезпеченням.  І це не дивно,  адже ефективна енергетика - це життєдайна система сучасної економіки.

 

     Саме тому   проблема  стабільного  і  надійного  забезпечення України енергоносіями є однією із головних складових  національної економічної   політики   та  національної  безпеки.  Більше  того, довготривала невирішеність існуючих енергетичних проблем може  вже коштувати   Українській  державі  реальної  незалежності,  про  що красномовно свідчать не лише зростаючі апетити  Росії  щодо  наших стратегічних  промислових  об'єктів,  а  й  спроби впливати на усю зовнішньоекономічну й  зовнішньополітичну  діяльність  Української держави.

 

     У цій  ситуації  дивною  та  нелогічною  виглядає  справа  із довголітнім проектом.  Я нагадаю: 1994 року Верховна Рада прийняла рішення  і виділила землю для будівництва Одеського нафтотермінала і нафтопроводу Одеса - Броди - Гданськ.  Цей об'єкт є  надзвичайно важливим як для економіки України,  так і для забезпечення Європи. Цей проект не лише наш національний порятунок,  а  й  найкращий  з політичного     та     економічного     боку     проект     нового трансконтинентального коридору постачання енергоносіїв  у  Європу. Наприклад,  за  даними  національної  енергетичної  стратегії США, одним  із  нових  перспективних  нафтогазових  регіонів  світу   є Каспійський   та   Центральноазійський   регіон,  де,  за  різними оцінками,  знаходиться від 100 мільярдів до 2  трильйонів  барелів нафти (один барель приблизно дорівнює 160 літрам нафти).

 

     Враховуючи унікальне геополітичне становище України в Європі, реалізація  проекту  через  територію  нашої  держави  дає   змогу транспортувати  каспійську  нафту  в  найекономніший  спосіб як на північ,  так і на південь  європейського  континенту.  Стратегічне значення  цього  проекту  уже  зараз  зумовлює жорстку конкурентну боротьбу різних держав за право його реалізації.

 

     Глибоке обурення  фракції  викликає  той  факт,  що   замість всебічного  сприяння  будівництву нафтокомплексу низка посадовців, які  відповідають  як  за  енергопостачання  України,  так  і   за національну   безпеку,   фактично   його  гальмують.  Йдеться  про довготривале зволікання НАКу "Нафтогаз України" узгодження проекту кошторисної документації, без чого неможливе бюджетне фінансування цього  будівництва,  та  про  особисту  позицію   секретаря   Ради національної  безпеки  і оборони пана Марчука щодо термінала,  яка фактично сприяє тому,  щоб велика каспійська  нафта  пройшла  повз територію України.  Події в Україні відбуваються на тлі того, що в самій    Росії    вже    завершено     будівництво     величезного нафтоперевалочного комплексу в Новоросійську, і вона пропонує свої послуги щодо транспортування нафти з Каспійського регіону.

 

     У ситуації,  що склалася, фракція Українського народного руху звертається   до  Президента:  встановити  особистий  контроль  за будівництвом цього  життєво  необхідного  для  України  об'єкта  і застосувати всю вагу президентської влади до тих,  хто намагається блокувати реалізацію проекту.

 

     ГОЛОВА. Слово надається Олександру Олександровичу Морозу  від фракції  "Лівий  центр".  Чи  як  там?  Чи  соціалістична?  За ним виступатиме Анатолій Кінах.

 

     МОРОЗ О.О.,  член Комітету Верховної Ради  України  з  питань аграрної  політики  та  земельних  відносин  (виборчий  округ  92, Київська область).  Іване Степановичу,  "Лівий  центр"  -  фракція блоку Соціалістичної та Селянської партій.

 

     Шановні депутати!   Безсторонній   аналіз   низки  подій,  їх коментування  посадовими  особами,  спроби  усунути  парламент  із політичної сцени,  нейтралізувати представницькі органи на місцях, переслідування преси,  наміри  змінити  Конституцію  свідчать  про тенденцію розвитку авторитаризму з усіма загрозливими наслідками.

 

     Прикладом такої  тенденції  є  історія з журналістом Георгієм Гонгадзе.  Професійно організоване зникнення,  пасивність слідства при   ігноруванні  елементарно  необхідних  дій,  непереконливість пояснень високих міліцейських посадовців  наводять  на  думку  про специфічну спланованість справи.

 

     Підозра щодо  цього  посилилась  іще  більше  після знайдення тіла,  в якому за  багатьма  ознаками  нібито  пізнається  зниклий журналіст.  Проте  акценти  в повідомленнях,  натяки і плітки,  що поширюються скоординовано,  нагадують криваву провокацію в Кривому Розі, розслідування якої тягнеться вже другий рік.

 

     Пауза, що   виникла   після  знайдення  тіла,  маніпуляції  з речовими  доказами,  зволікання  із  завершенням   судово-медичної експертизи, погрози фахівцям, що її розпочинали, є опосередкованим підтвердженням того, що зловмисники самі попали в розставлені ними тенета  і,  не  знаючи,  що  робити далі,  сподіваються,  що увага суспільства до цього злочину  згасне  сама  по  собі.  Згасне,  як довкола вбивства Вадима Гетьмана, Євгена Щербаня, інших депутатів, підприємців, журналістів.

 

     Сповзанню суспільства в пітьму криміналу і  бандитизму  треба покласти край.  Саме тому,  маючи достатні підстави,  зобов'язаний заявити,  що замовником зникнення журналіста  Георгія  Гонгадзе  є Президент   України   Леонід   Кучма,   причому  замовником,  який систематично контролював хід виконання свого  доручення.  В  курсі підготовки  і  здійснення  цього  замовлення із самого початку був глава Адміністрації  Президента  Володимир  Литвин.  Безпосереднім розробником сценарію і організатором здійснення операції є міністр внутрішніх справ України Юрій Кравченко.

 

     З усього цього можна зробити лише один невтішний висновок: на найвищих державних посадах в Україні, цілком імовірно, знаходяться кримінальні  злочинці.  Висновки  з  цього  приводу  має   зробити Верховна Рада і суд.

 

     Знаю, що  моє  повідомлення не поліпшує імідж України,  і без того знівечений владою.  Проте  у  нас  є  можливість,  відкидаючи наміри   апологетів   диктатури,   самим   очиститись  від  бруду, продемонструвати світу  здатність  захистити  демократію  і  права людини, не на словах, а на практиці підтвердити статус Української правової   держави.    За    півгодини    я    готовий    провести прес-конференцію,  а  після цього зустрітися з членами відповідної тимчасової слідчої комісії.  Прес-конференція буде в кімнаті 12  з цього приводу (не по цьому питанню дав дозвіл Віктор Медведчук).

 

     Я прошу   дозволу   фракції   "Лівий   центр"   визнати   моє повідомлення заявою фракції "На захист демократії і прав людини".

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВА. Слово   надається   народному    депутату    Анатолію Кириловичу Кінаху від фракції Народно-демократичної партії. За ним виступатиме Григорій Дашутін.

 

     КІНАХ А.К.,  член Комітету Верховної Ради  України  з  питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій (виборчий округ

 128, Миколаївська область).  Шановний Іване Степановичу!  Шановні народні  депутати!  Дозвольте  оголосити   заяву   про   створення депутатського  об'єднання  у  Верховній Раді України "За підтримку вітчизняного виробника".

 

     Ми, народні депутати України, в кількості 45 чоловік, об'єднані усвідомленням нашої відповідальності за долю України,  прагненням   зробити   наше   суспільство   заможним   і процвітаючим,  заявляємо  про  створення  у Верховній Раді України депутатського об'єднання "За  підтримку  вітчизняного  виробника". Співголови: Кінах, Слободян, Федорин.

 

     Україна має  поки  що  величезний  інтелектуальний,  науково- технічний,  промисловий, кадровий і природний потенціал, але владі і суспільству необхідно зрозуміти,  ринкова економіка - це в першу чергу  жорстка  конкуренція   між   товарами,   підприємствами   і державами.  І  та  держава,  яка  не має відпрацьованих ефективних механізмів  захисту  національних  інтересів,  якісної  податкової системи,   сприятливих  умов  для  промислової  і  підприємницької діяльності, ніколи не буде конкурентоспроможною.

 

     Ми впевнені в тому,  що такі проблеми, які сьогодні необхідно вирішувати,    об'єднуючи    зусилля,   як   формування   розвитку національної економіки,  можуть бути вирішені  тільки  об'єднанням зусиль влади, суспільства і зворотного зв'язку з інтелектом нації.

 

     Шановні колеги!   Вчора   відбулася   дуже  серйозна  зустріч промисловців,  підприємців України,  роботодавців  з  керівництвом Верховної Ради і головами комітетів, де ми відпрацьовували надійні механізми  зворотного  зв'язку  з  питань  розвитку   національної економіки.

 

     Шановні народні депутати, наше об'єднання включає депутатів з різних фракцій,  різної  партійної  приналежності,  які  згодилися забути міжфракційні і міжпартійні суперечності заради вищої мети - розвитку суспільства і України.  Ми не є замкнутою групою і готові до  співробітництва з усіма,  хто може поставити загальний інтерес вище  особистого,  хто  відчуває  відповідальність  перед  народом України,  кому  не  байдужа  доля  українського  виробника і честь держави.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Григорію  Дашутіну від   групи   "Трудова  Україна".  За  ним  виступатиме  Володимир Марченко.

 

     ДАШУТІН Г.П., перший заступник голови Комітету Верховної Ради України  у  справах пенсіонерів,  ветеранів та інвалідів (виборчий округ 162,  Сумська область).  Заява від групи народних  депутатів "Трудова   Україна".   Народні   депутати,  члени  групи  "Трудова Україна",  як ніхто інший у цьому залі,  розуміють актуальність  і нагальну  необхідність  реформування  пенсійної системи в Україні, про що свідчать результати минулого голосування.  Дійсно, нинішній жалюгідний  стан  пенсійного  забезпечення  громадян та погіршення демографічної  ситуації  в  державі  свідчить   про   необхідність термінового вирішення цього питання. Саме тому група проголосувала за  прийняття  в  першому  читанні  проекту  Закону  України   про загальнообов'язкове   державне  пенсійне  страхування,  хоча  було зрозуміло,  що  він  не  знайде  підтримки  у  більшості  народних депутатів.  Сталося  це  тому,  що  більшістю населення,  особливо пенсійного віку,  не сприймається ряд положень законопроекту  щодо збільшення пенсійного віку для чоловіків - 65 років та для жінок - 60 років з одночасним  зменшенням  рівня  пенсійного  забезпечення громадян.

 

     Тому ми  звертаємося до уряду і безпосередньо до Міністерства праці  та  соціальної  політики   України   з   проханням   знайти компромісне  рішення  і доопрацювати законопроект,  передбачивши в ньому таке:  збереження існуючого пенсійного віку та  стимулювання більш  пізнього  виходу  на  пенсію;  збереження  рівня пенсійного забезпечення громадян; запровадження єдиного механізму коригування заробітної  плати,  незалежно  від часу виходу на пенсію,  а також механізму забезпечення гарантій щодо мінімальних розмірів  пенсій; державні  гарантії щодо внесків громадян до накопичувального фонду і захист їх від інфляції;  визначити граничний вік  для  учасників накопичувальної системи.

 

     Ми впевнені,   якщо   ці   пропозиції   будуть   враховані  в доопрацьованому законопроекті, тоді він буде підтриманий більшістю народних депутатів.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВА. Слово   надається   народному   депутату   Володимиру Марченку. За ним виступатиме депутат Тягнибок.

 

     МАРЧЕНКО В.Р.,  член Комітету Верховної Ради України з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій (виборчий округ

 161, Сумська  область).  Фракция  Прогрессивной  социалистической партии Украины.  Уважаемые депутаты!  Я еще раз хочу обратиться  к вам  с  этой  трибуны  с  предложением не принимать больше никаких законов,  пока мы не разберемся в главном,  пока мы  не  определим основы  внутренней  и  внешней  политики  Украины и получим научно обоснованную базу перспективности реформ.

 

     Я еще раз хочу обратить ваше внимание на  то,  что  Президент Украины заявил о неэффективности реформ по рецептам Международного валютного   фонда,   следовательно,   альянс   Президента   Кучмы, правительства  и "більшості" работает против страны,  не во имя ее созидания.

 

     Поскольку все    законопроекты,    вся    идеология    реформ определяются   Международным  валютным  фондом,  необходимо  этому положить конец и,  приняв основы внутренней  и  внешней  политики, выводить страну из кризиса по другому направлению реформ.

 

     Как это    сделать    -   прогрессивные   социалисты   внесли предложение, документы внесены.

 

     Остальная работа  -  просто  бесплодна,   более   того,   она преступна по отношению к нашей стране.

 

     Следующий вопрос.  Сегодня  мы  будем  рассматривать  Закон о политических партиях.  Иван  Степанович,  Виктор  Владимирович,  я хочу,  чтобы  депутаты  получили  наконец  проголосованный  в зале пункт,  предложенный  Президентом  страны,   содержание   которого заключается  в  том,  что  если  депутат,  прошедший по партийному списку одной партии,  уходит в другую партию,  то "такий  народний депутат України втрачає депутатський мандат".

 

     Все, что   делают   по  отношению  к  нашей  партии  и  судья Замковенко,  и,  к сожалению,  Центральная избирательная комиссия, иначе, как нарушением политических прав граждан, назвать нельзя.

 

     Если не    будет   принято   это   решение,   и   Центральная избирательная комиссия,  вся судебная власть не станет  на  защиту политических  прав  граждан,  а не продажных депутатов и продажных кандидатов в депутаты,  смысла голосовать по партийным  спискам  в Украине не будет.

 

     Ещ один  вопрос.  Народные  депутаты Украины от Прогрессивной социалистической партии  Украины  проводят  встречи.  Оказывается, власти  не  выгодно,  чтобы  депутаты  в  русле  Закона  о статусе народного депутата,  в русле требований Конституции могли сообщить о том, что они делают, что происходит в стране.

 

     Так, например,  в Херсоне нам не предоставили помещение, хотя это   было   предварительно   согласовано.   Требуют   оплату   за использование  помещений от 100 до 500 гривень.  Как выполнить эти условия? Как провести встречи сегодня? Невозможно!

 

     Иван Степанович,   я   хочу   обратить   внимание   ваше    и присутствующего  председателя  Центризбиркома  Михаила Михайловича Рябца на то, что еще не начата избирательная кампания, а весь эфир заполнен  рекламными  роликами:  фракция  "Батьківщина",  Демсоюз, Народнодемократическая партия,  социалисты не сходят  с  экрана  и вещают.  Предвыборной кампании нет, поэтому я прошу отрегулировать эти процессы.  Если одним политическим партиям предоставляют эфир, это  должно  равноправно быть предоставлено и другим партиям.  Без наведения здесь порядка не будет выполнена норма Конституции.

 

     И последнее,  Иван Степанович.  Правительству,  Президенту  и "більшості"   нужно   принять   бюджет.   Но  работает  в  Украине Конституция  или  не  работает?  Всем  понятно,  что   Конституция нарушается   при   принятии   бюджета,  который  не  соответствует социальным нормативам.  Мы требуем заявления  Кабинета  Министров, "більшості" и Президента. Если Конституция не работает, принимайте бюджет. Если работает, такой бюджет надо отклонять.

 

     ГОЛОВА. Дякую.  Слово  надається  народному  депутату   Олегу Тягнибоку. За ним виступатиме Сергій Довгань.

 

     ТЯГНИБОК О.Я.,  член Комітету Верховної Ради України з питань бюджету (виборчий округ 119,  Львівська область).  Дякую. Шановний пане Голово!  Шановні колеги депутати! Хочу звернути вашу увагу на події, які відбуваються останнім часом у місті Тернополі.

 

     3 жовтня Соціал-національна партія  України  подає  заявку  в Тернопільську міську раду на проведення урочистого походу на свято Покрови з метою святкування річниці створення  УПА.  12  жовтня  з подачі  і  на  догоду  міському  голові  Тернополя  пану Кучеренку Тернопільський міський суд забороняє  СНПУ  проведення  святкового походу.  СНПУ,  категорично не згідна з позицією Кучеренка,  подає апеляцію в обласний суд.

 

     13 листопада СНПУ подає заявку на пікетування  Тернопільської міської  ради  з  метою захисту демократичних конституційних прав, свободи і національної гідності українців.

 

     22 листопада о 22 годині двох членів  Тернопільської  міської організації   СНПУ  -  молодого  науковця  та  студента  одного  з тернопільських вузів - без будь-яких законних підстав  і  пояснень затримує міліція.

 

     Ніч з  22  на  23  листопада  батьки  затриманих  проводять у розпачі. Їхні сини в такий час завжди вдома. Де вони? 23 листопада о  7  годині  ранку  працівники  органів МВД без санкції прокурора забирають ще одного члена Тернопільської міської організації  СНПУ прямо з ліжка.

 

     23 листопада  в  день пікету о 8 годині ранку посилені наряди органів МВД перекривають усі в'їзди в Тернопіль. О 10 годині ранку 20  членів СНПУ,  студентів зі Львова,  які їдуть підтримати своїх друзів у Тернопіль,  без будь-яких законних підстав  висаджують  з автобуса і запроторюють у райвідділ міліції.

 

     У цей  же  час  десять студентів - членів СНПУ з Луцька,  які прямують  на  підтримку  своїх  однопартійців,  також   затримують працівники міліції.

 

     Хочу звернути   вашу   увагу,   що  організаторами  пікету  в Тернополі були витримані  всі  вимоги  чинного  законодавства.  За десять  днів  було  подано  заявку.  З  боку  органів влади жодних повідомлень про заборону не надходило.

 

     Виникає ряд запитань.  Хто дав  розпорядження  правоохоронним органам  чинити  протизаконні  дії?  Чи  органи  міліції  по  всій території України виконують функції політичної поліції,  чи тільки в  місті  Тернополі  міліції  відведена  роль кишенькового гестапо міської влади?  Як могло статися,  що  правоохоронні  органи,  які зобов'язані  забезпечувати  можливість  реалізації  наших  з  вами громадянських прав та свобод, у даному випадку діяли з точністю до навпаки?

 

     Соціал-національна партія України вважає: те, що  відбувається   сьогодні   в   Тернополі,   є   небезпечним прецедентом,  прецедентом,  коли  нормою  діяльності держслужбовця стає цинічне маніпулювання чинним  законодавством  та  зловживання службовим становищем.

 

     Якщо це  беззаконня  не  зупинити сьогодні,  завтра воно може стати нормою діяльності чиновників і в інших регіонах України.

 

     Тому я  звертаюся  до  вищого  законодавчого   органу   нашої держави,  до  Уповноваженого  з  прав  людини з проханням звернути увагу на факти порушень, які мали місце на Тернопільщині.

 

     Верховна Рада України - єдиний орган держави,  що  встановлює норми чинного законодавства. І якщо ми дозволимо місцевим князькам по-своєму  трактувати  закон  та  запроваджувати  власний   проект демократії в окремо взятому регіоні,  це буде прямий шлях до хаосу і безладдя в нашій державі.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Сергію Васильовичу Довганю.

 

     ДОВГАНЬ С.В.,  член  Комітету Верховної Ради України з питань фінансів     і     банківської     діяльності     (багатомандатний загальнодержавний  виборчий  округ,  виборчий  блок СПУ та СелПУ). Шановні колеги!  Аналізуючи стан справ у сільському  господарстві, ми,  група  депутатів  від  Селянської  партії  України,  а  також депутати,  які  поділяють  нашу  тривогу  за  стан  і  перспективи розвитку українського села,  заявляємо про створення депутатського об'єднання "Селяни України".

 

     Метою об'єднання   є   законодавче   забезпечення    розвитку соціально-економічної  інфраструктури  села,  розробка  ефективних економічних механізмів  для  сільськогосподарських  підприємств  і селянських  господарств усіх форм власності як складової державної аграрної  політики,  розробка  дієвих  і   ефективних   механізмів фінансування  та інвестування цієї важливої сфери діяльності наших співвітчизників,  забезпечення  населення  України   якісними   та доступними продуктами харчування.

 

     Закликаємо до   вступу  до  об'єднання  всіх  депутатів,  які поділяють тривогу за майбутнє українського села.

 

     Народні депутати   Баранчик,   Довганчин,   Сергій   Довгань, Костянтин Довгань, Дроботов, Ткаченко, Новик, Кирильчук.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Дякую.  Шановні  народні  депутати!  Усі  депутатські групи і фракції своєю можливістю  скористалися.  Ми  завершили  цю частину нашої роботи, і я прошу уваги.

 

     -----------

 

     Відповідно до  статті  85  Конституції  України  та статті 18 Закону України про Уповноваженого Верховної Ради  України  з  прав людини  сьогодні  вашій  увазі пропонується представлення щорічної доповіді Уповноваженого Верховної Ради України з прав  людини  про стан  дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні.  Текст доповіді напередодні депутатам було роздано.  Така подія в  нашому житті  відбувається  вперше.  Тому  Верховна Рада запросила членів уряду,    представників    Адміністрації    Президента    України, Конституційного,   Верховного   та   Вищого   арбітражного  судів, Генеральної  прокуратури,  Вищої  ради  юстиції,  Центрвиборчкому, секретаря  Ради  національної  безпеки  і  оборони,  голову Служби безпеки,  а також представників дипломатичного корпусу, релігійних конфесій,   юристів-науковців,   представників   засобів   масової інформації, широких кіл громадськості.

 

     Стосовно порядку розгляду  даного  питання.  Оскільки  чинний Регламент  Верховної  Ради  не  містить  положень  щодо  процедури заслуховування   доповіді   Уповноваженого    з    прав    людини, Погоджувальна рада фракцій пропонує такий порядок.  45 хвилин, які ми маємо відповідно до внесених змін,  використати так:  30 -  для доповіді, 15 - для запитань.

 

     Слово для  доповіді  надається  Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини Ніні Іванівні Карпачовій. Будь ласка.

 

     КАРПАЧОВА Н.І.,  Уповноважений Верховної Ради України з  прав людини.  Шановний Голово!  Шановні народні депутати,  члени уряду, представники  суддівського  корпусу!  Шановні  ієрархи  релігійних конфесій,  дипломати,  представники  засобів  масової  інформації! Високоповажні гості!  Дорогі співвітчизники!  Сьогодні я маю честь вперше  в  історії  нашої держави представляти важливий і водночас унікальний  за  значенням   та   змістом   документ   -   доповідь Уповноваженого з прав людини про стан дотримання та захисту прав і свобод  людини  в  Україні  відповідно  до  пункту  17  статті  85 Конституції України.

 

     У доповіді  Уповноваженого висвітлено історичний генезис прав людини на теренах України, окреслено місце і роль Уповноваженого в національній  системі  захисту  прав  людини,  здійснено  вперше в історії   України   комплексне   дослідження   стану    дотримання громадянських,       особистих,      політичних,      економічних, соціальнокультурних прав людини у відповідності  із  Конституцією, чинним законодавством та міжнародними стандартами.

 

     На вимогу  статті 18 Закону про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини  представлено  аналіз  стану  додержання  та захисту   прав   людини   органами   державної   влади,  місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями  незалежно  від  форми  власності та їх посадовими і службовими особами,  які порушували своїми діями або бездіяльністю права  і  свободи  людини,  а  також  аналіз виявлених недоліків у законодавстві щодо захисту прав і свобод людини в Україні.

 

     Доповідь Уповноваженого,  яку ви  сьогодні  всі  отримали,  є узагальненим  актом  реагування  Уповноваженого на виявлені масові порушення прав і свобод людини.  Ця  доповідь  містить  пропозиції щодо  вдосконалення  чинного законодавства,  а також практики його застосування по забезпеченню прав і свобод людини в Україні.

 

     Шановні присутні! Введення інституту Уповноваженого Верховної Ради  України з прав людини є новацією в державно-правовій системі захисту прав і свобод людини в  нашій  країні.  При  запровадженні цієї  інституції  було  враховано  міжнародний  досвід  інституцій уповноваженого з прав людини,  або,  як його називають у  багатьох країнах світу, омбудсмана.

 

     Однією з головних функцій омбудсмана є контроль за діяльністю виконавчих та інших органів державної влади шляхом розгляду  скарг громадян  на  дії  тих  чи  інших  органів або посадових осіб,  що призвели до порушення прав та свобод людини.

 

     На сьогодні більш як у 100 країнах світу вже функціонує  така інституція. Колискою інституту омбудсмана, як відомо, є Швеція, де майже 200 років тому,  в 1809 році,  вперше в історії людства було запроваджено  посаду  омбудсмана юстиції з широкою компетенцією та значними  повноваженнями.  Це  значною  мірою  сприяло  успіху  та подальшому  поширенню  концепції  омбудсмана  в  Європі  і  світі, зокрема у Фінляндії,  Норвегії та Данії.  З огляду  на  близькість правової   системи  Данії  як  до  романо-германських,  так  і  до англосаксонських правових культур саме датська модель  отримала  у світі найбільше визнання.

 

     У 1988  році  першою  з-поміж  країн  Східної Європи інститут омбудсмана запровадила Польща.  Поширення служб омбудсмана у світі стало   поштовхом   до  створення  Міжнародного  та  Європейського інститутів омбудсмана.  Цю посаду було запроваджено в  ЄС.  Посаду Уповноваженого з прав людини було запроваджено в Раді Європи.

 

     При розробці  української моделі Уповноваженого з прав людини були враховані наші національні правові і  культурні  традиції  та особливості системи державної влади в Україні.

 

     Уповноважений з    прав    людини   є   складовим   елементом конституційної системи захисту прав і  свобод  людини  в  Україні. Особливість  його  статусу  полягає в тому,  що він не належить до жодної з гілок державної влади,  а є органом  sui  generis,  тобто особливого   роду,  і  діє  лише  йому  притаманними  засобами  та методами.  Реалізація  його  мандату  в  умовах  сучасної  України ускладнюється  тим,  що  він  не  вписується  в традиційно існуючу систему влади.  Тому на етапі  його  становлення  невідворотним  є пошук  оптимальних  механізмів  взаємодії  з  владними структурами одночасно  із  збереженням   свого   незалежного   конституційного статусу.

 

     Сфера компетенції Уповноваженого є досить широкою. Оскільки в законі немає винятків щодо поширення юрисдикції Уповноваженого  на конкретних посадових осіб, то предметом його контролю є діяльність усіх посадових  та  службових  осіб  органів  державної  влади  та місцевого   самоврядування.   До  речі,  підпадає  під  юрисдикцію Уповноваженого і діяльність суддів.

 

     Уповноважений здійснює свою діяльність на  підставі  звернень громадян   України,   іноземців,   осіб  без  громадянства  чи  їх представників,  а також за зверненнями народних депутатів України, які  є  специфічним  суб'єктом  звернення до Уповноваженого.  Крім контрольних  повноважень  та  функцій   безпосереднього   розгляду звернень    про   порушення   прав   людини,   що   надходять   до Уповноваженого,  модель  українського  Уповноваженого   передбачає також  проведення моніторингів дотримання та захисту прав і свобод людини, що і представлено в доповіді.

 

     Доповідь Уповноваженого  містить  шість  розділів,   в   яких детально  аналізується  стан  дотримання  прав  та свобод людини в Україні.

 

     Перший розділ репрезентує історикоправові аспекти становлення прав людини у світі і в Україні, їх генезис на українських землях, який свідчить,  що український народ зробив свій гідний  внесок  у становлення  прогресивних уявлень про права людини,  створив низку яскравих взірців витонченої правової думки,  які й донині вражають дослідників.  Саме  на  українській  землі було створено блискучий зразок  античної  демократії  -  присягу  громадянина   Херсонесу, розроблено   перший  писаний  кодифікаційний  акт  Київської  Русі "Руську  правду"  Ярослава   Мудрого,   закріплено   нову   модель демократичного ладу в Конституції Пилипа Орлика 1710 року.

 

     Уже в  новітній  історії  наші  співвітчизники зробили гідний внесок в утвердження прав людини у світовому масштабі.  Зокрема, з ініціативи  української  делегації  в  1948  році на конференції в Сан-Франциско комітет,  який очолював керівник  делегації  України Дмитро   Мануїльський,  сформулював  преамбулу,  цілі  і  принципи Статуту ООН. На його пропозицію до Статуту ООН було включено низку важливих положень про загальну повагу до прав і свобод людини.

 

     Багато зусиль   до   утвердження  прав  людини  доклали  наші всесвітньо  відомі  співвітчизники  -  юрист,  академік  Володимир Корецький, засновник та протягом багатьох років директор Інституту держави і права,  основоположник  української  школи  міжнародного права і, що важливо, член Міжнародного суду Організації Об'єднаних Націй та представник Комісії ООН з прав людини в 1947-1949  роках, а  також  знаний  юрист,  професор  Київського  університету Петро Недбайло,  внесок якого в  розвиток  прав  людини  було  відмічено премією  ООН  за  видатний  внесок  у справу захисту прав і свобод людини.

 

     Взірцем сучасного конституціоналізму  з  точки  зору  прав  і свобод людини є,  безперечно,  Конституція України 1996 року,  яка імплементувала основні положення міжнародних правових актів з прав людини і насамперед Загальної декларації прав людини,  Міжнародних пактів про права людини,  Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини.

 

     Згідно із  статтями 1 і 3 Закону України про Уповноваженого з метою захисту прав кожного на  території  України  і  в  межах  її юрисдикції   Уповноважений  здійснює  парламентський  контроль  за додержанням прав і  свобод  людини,  проголошених  у  Конституції, закріплених  у  законах та міжнародних договорах України,  а також сприяє приведенню національного законодавства про права і  свободи людини у відповідність із міжнародними стандартами в цій галузі.

 

     Саме тому  другий  розділ доповіді присвячено парламентському контролю Уповноваженого за приведенням національного законодавства України  у відповідність із міжнародними стандартами в галузі прав людини.

 

     Україна є стороною шести універсальних конвенцій ООН  з  прав людини,  згідно з якими створені спеціальні конвенційні органи, до яких  держави-учасниці  мають  регулярно  подавати  доповіді   про виконання ними взятих зобов'язань за цими угодами.

 

     Важливо, щоб   ці   доповіді   об'єктивно   відображали  стан дотримання міжнародноправових зобов'язань України  в  галузі  прав людини,  а  зауваження  цих конвенційних органів застосовувалися в повному обсязі у  виконавчій,  законодавчій  та  судовій  практиці держави.

 

     На превеликий   жаль,   я   сьогодні   маю  констатувати,  що Міністерство закордонних справ,  яке  координує  підготовку  таких доповідей  від  імені  України  до  Організації  Об'єднаних Націй, фактично позбавило Уповноваженого  брати  безпосередньо  участь  у підготовці цих доповідей.  І така практика призвела до того,  що в представлених  доповідях  від  імені  України  не  було  враховано аналізу  порушень  прав  людини,  контроль  за  якими вже здійснює Уповноважений,  на  що  було  вказано  в  зауваженнях  міжнародних органів на згадані періодичні доповіді України.

 

     Значною проблемою,  на думку Уповноваженого,  є також належна імплементація   в   національне   законодавство   міжнародних   та регіональних конвенцій у сфері прав людини, стороною або учасницею яких є Україна.

 

     У зв'язку з цим у доповіді містяться відповідні  рекомендації щодо  зняття застережень та заяв до Закону України про ратифікацію Конвенції про захист прав і  основних  свобод  людини  1950  року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7 та 11 до конвенції.

 

     Уповноважений у  своїй  доповіді  наголошує  на  необхідності розробки  національної  спеціальної  програми   адаптації   нашого національного  законодавства  до  міжнародних зобов'язань у галузі прав людини,  а також пропонує  у  відповідності  із  міжнародними стандартами  публікувати  періодичні доповіді від імені України до конвенційних органів та їх рекомендації державною мовою та  мовами національних меншин.  Тобто не тільки доповіді,  які готуються від імені України до конвенційних органів,  мають  готуватися  гласно, відкрито,  транспарентно, а й тексти їх мають бути оприлюднені для ознайомлення громадськості України.

 

     Шановні присутні!  Стаття 55 Конституції України визначає, що кожен   має   право   звертатися   за   захистом   своїх  прав  до Уповноваженого з прав людини.  Забезпечення цього  конституційного права детально висвітлено в третьому розділі доповіді.

 

     Хочу зазначити, що за період від 14 квітня 1998 року по 31 грудня  1999  року  до  Уповноваженого  звернулося понад  80  тисяч  осіб  (на  сьогодні ця цифра перевищує 100 тисяч осіб) як на особистих прийомах, так і письмово.

 

     Процедура звернення  до   Уповноваженого   на   відміну   від звернення,  наприклад,  до  суду,  не обтяжена зайвими формальними вимогами, є гнучкою, відкритою, порівняно швидкою і безоплатною. І завжди вона спрямована на захист прав та інтересів людини.

 

     Подаючи заяву до Уповноваженого, особа має бути впевненою, що її звернення жодною мірою не становить  їй  загрози  і  не  матиме негативних наслідків,  пов'язаних із розголошенням відомостей,  що містяться в заяві, якщо вони є конфіденційними.

 

     Уповноваженим з   прав   людини   у   своїй   діяльності    у відповідності   із  практикою  міжнародних  стандартів  розроблено спеціальний класифікатор звернень,  на основі  якого  здійснювався розгляд звернень до Уповноваженого.

 

     Саме завдяки  такому класифікатору нами було встановлено,  що серед звернень,  які надійшли  до  нас,  56  відсотків  стосуються порушення  громадянських  прав,  20 відсотків - економічних,  16 - соціальних прав і 5  відсотків  -  особистих  конституційних  прав людини.

 

     У 1999  році спостерігалася тенденція до збільшення кількості звернень щодо реалізації громадянами  політичних  прав  і  свобод, зокрема на свободу слова,  світогляду і віросповідання,  на вільні вибори,  на  створення   об'єднань   громадян   та   профспілкових організацій. Таких звернень надійшло 2,3 відсотка.

 

     Найбільш дієвим    засобом   реагування   Уповноваженого   на відомості  про  порушення  прав  і  свобод  людини   є   відкриття провадження  у  справі  про  порушення  прав  людини.  Мета  цього провадження - з'ясувати,  чи  дійсно  мало  місце  порушення  прав людини в кожному конкретному випадку та який саме державний орган, службова чи посадова особа має нести відповідальність за порушення прав,  а  також  вжити відповідних заходів для сприяння поновленню порушеного права.

 

     Такими першими провадженнями  у  справі  про  порушення  прав людини  з моменту моєї діяльності були:  захист прав моряків судна "Dubai Valor",  яких було затримано як  заручників  у  Нігерії,  а також  моряків  теплоходів  "Global Sky",  "Светлогорск",  "Свет", затриманих шляхом збройного нападу в Єгипті;  невиплата заробітної плати вчителям Чернігівської області,  Автономної Республіки Крим, шахтарям Луганської області;  порушення пенсійного  законодавства, зокрема виплата пенсій у натуральній формі в Автономній Республіці Крим;  застосування тортур працівниками правоохоронних  органів  у декількох  регіонах  України;  порушення  прав  дітей,  хворих  на сколіоз,  у місті  Луганську  у  зв'язку  із  закриттям  Ювілейної школи-інтернату; щодо надання статусу ліквідаторів ЧАЕС бійцям 731 окремого батальйону спецзахисту,  які брали  участь  у  ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; питання недофінансування судів загальної юрисдикції; повернення на Батьківщину жертв торгівлі людьми.

 

     Всього за зверненнями до Уповноваженого було відкрито майже 2 з половиною тисячі проваджень. У 1999 році кожне п'яте провадження Уповноваженого  завершилося  позитивно,  і  права  заявників  було поновлено.

 

     Проте, якщо    проаналізувати   провадження   Уповноваженого, відкриті щодо незаконних дій конкретних органів державної влади  і органів  місцевого  самоврядування та їх посадових осіб,  то можна зазначити,  що найбільше таких проваджень стосуються порушень прав людини   органами   Міністерства  внутрішніх  справ,  Міністерства юстиції та  їх  органами  на  місцях,  а  також  судами  загальної юрисдикції, передусім щодо судової тяганини.

 

     У випадках  масового  і  брутального  порушення  прав  людини Уповноваженим вносилися подання,  зокрема до  Президента  України, Голови   Верховної  Ради,  Прем'єрміністра  України,  Генерального прокурора - загалом 128 подань.

 

     Слід зазначити,  що лише 30 відсотків звернень,  які надійшли до Уповноваженого,  були в межах його компетенції. Проте, оцінюючи ситуацію,  що склалася з великою кількістю звернень  і  брутальним порушенням  прав  людини в Україні,  Уповноважений не пішла шляхом відмови  в  розгляді  таких  звернень  лише   через   недотримання формальних вимог закону,  а, керуючись присягою, справедливістю та власною совістю, намагалася надати будь-яку можливу допомогу нашим громадянам.  Адже  і  проста  порада  чи  роз'яснення  в критичній ситуації ставали для людини неоціненною допомогою,  інколи  просто повертали  людину  до життя.  Тому більшість неприйнятних звернень все-таки  розглядалися  та  аналізувалися  Уповноваженим  з   прав людини.

 

     Важливим напрямом  діяльності  Уповноваженого  є  співпраця з народними депутатами.  Таких звернень надійшло  до  Уповноваженого 260.  Ви  знаєте,  що  я  щодня  з вами зустрічаюсь,  представники Уповноваженого працюють у комітетах Верховної Ради  безпосередньо. І я вважаю це надзвичайно важливою ділянкою своєї роботи.

 

     Три наступні   розділи   доповіді  Уповноваженого  присвячені аналізу  конкретних  прав  і  свобод   людини   -   громадянських, особистих, політичних, економічних і соціально-культурних.

 

     У четвертому   розділі  доповіді  подано  стан  законодавчого забезпечення і реалізації громадянських та особистих прав  людини. До  речі,  цей розділ починається аналізом дотримання права людини на життя.  З правом кожної людини  на  життя  тісно  пов'язане  не тільки  право  на її фізичне існування,  а й створення гідних умов існування,  що   є   важливим   обов'язком   держави.   На   думку Уповноваженого,   всі   інші   конституційні   права  людини  слід розглядати як такі,  що конкретизують право людини на життя у всій його різноманітності,  а без його реалізації будь-які інші права і свободи втрачають сенс.

 

     Катастрофічне падіння життєвого  рівня  переважної  більшості населення,  бідність,  що  у  свою  чергу  негативно  вплинула  на демографічні  процеси  в  Україні,  зокрема  зумовила  перевищення смертності   над   народжуваністю,   зменшення   рівня   середньої тривалості життя і таке інше,  депопуляція і  міграційний  відплив населення  спричинили  зменшення  чисельності  наявного  населення України більш як на 2 мільйони чоловік.

 

     Уповноважений вважає  за  необхідне   привернути   увагу   до проблеми суїциду в Україні.  З метою об'єктивного аналізу проблеми суїциду Уповноважений вперше здійснила моніторинг дослідження цієї проблеми  за  останні  десять  років.  Так,  з  1990 по 1999 рік в Україні  було  скоєно  понад  133  тисячі   самогубств.   Особливе занепокоєння   Уповноваженого   викликають   непоодинокі   випадки самогубств серед дітей.

 

     Шановні присутні!   Громадяни    України    дедалі    частіше використовують   своє   конституційне  право  на  судовий  захист, передбачене статтею 55 Конституції України,  і оскаржують  у  суді рішення,  дії чи бездіяльність органів державної влади,  місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

 

     Найбільше потерпають   громадяни   від   брутальної   судової тяганини.  Так,  минулого  року  понад  встановлені законом строки судами  розглянуто  30  відсотків  кримінальних  і  16   відсотків цивільних справ від загальної кількості розглянутих справ.  Інколи громадяни роками домагаються  відновлення  своїх  порушених  прав, особливо по цивільних справах. Уповноважений з прав людини вважає, що невиконання судових рішень  є  однією  з  найболючіших  проблем судового захисту прав громадян, забезпечення правосуддя в Україні, адже це нанівець зводить увесь сенс судочинства.

 

     Варто зауважити,  що  скарги  на  невиконання  рішень   судів становлять  значну  кількість  серед  звернень  про порушення прав людини до Уповноваженого,  а також до Європейського  суду  з  прав людини.  Внаслідок  хронічного невиконання багатьох судових рішень наша держава набуває на міжнародній  арені  негативного  іміджу  в галузі  забезпечення прав людини.  У доповіді наводяться конкретні приклади щодо права громадян на судовий захист.

 

     Відповідальність за   невиконання   судових   рішень   несуть передусім Міністерство юстиції, районні, міські управління юстиції та відділи державної виконавчої  служби.  І  я  вважаю  правильним рішення  Верховної  Ради  про  розгляд зазначеного питання ближчим часом у сесійній залі.

 

     Шановні присутні! У доповіді особлива увага приділена питанню застосування  в  Україні  тортур  -  жорстокому,  нелюдському  або такому,  що принижує гідність  людини,  поводженню  чи  покаранню. Аналіз звернень до Уповноваженого свідчить,  що найбільше порушень прав із застосуванням катувань  відбувається  під  час  затримання людини та проведення слідства.  Такі факти мають місце,  і щодня я як Уповноважений з  прав  людини  отримую  такі  повідомлення  від громадян  України,  правозахисних  організацій  та засобів масової інформації.

 

     До речі, в 1998-1999 роках було порушено 194 кримінальні  справи  щодо перевищення службових повноважень із застосуванням насильства та приниження гідності людини,  за  якими було  притягнуто  до кримінальної відповідальності 285 працівників міліції.

 

     Чого варта справа батька трьох дітей  із  Вінницької  області пана   Грицика,  по  якій  Уповноважений  відкрила  провадження  і призначила  перевірку.  Було  встановлено,  що  абсолютно  невинна людина  стала  жертвою  незаконного  ведення слідства працівниками Бершадського райвідділу міліції Поступайлом  і  Бурлаченком,  які, запідозривши   Грицика  в  крадіжці  цистерни,  затримали  його  в кабінеті голови правління КСП "Авангард",  побили гумовим  кийком, вимагаючи зізнання в крадіжці,  а потім вивезли до річки Південний Буг, де продовжували катування: наділи наручники і, сівши на ноги, почали топити в річці, поламали ребра.

 

     Вироком Чечельницького   райсуду  Вінницької  області  від  7 жовтня 1998 року злочинців  було  засуджено  за  скоєння  злочину, передбаченого  частиною  другою  статті 166 Кримінального кодексу, проте до трьох років позбавлення волі умовно кожного.

 

     Уповноважений із    цього    приводу    провела    спеціальну прес-конференцію  за  участю  самого потерпілого Грицика.  Та,  на жаль,  лише один канал  телебачення  -  СТБ  -  набрався  мужності показати цю пресконференцію.

 

     При перевірці  з  виїздом  на місце - до Луганської області - працівниками Секретаріату Уповноваженого було встановлено,  що від Сергія   Лазаренка,   якого  було  затримано  9  липня  1999  року працівниками карного розшуку міста Красний Луч  і  обвинувачено  в скоєнні  злочинів,  в  яких він не визнав себе винним,  домагалися показів із застосуванням тортур.  Ось як він описує у зверненні до Уповноваженого   ці   страждання:   "На  меня  надели  противогаз, закрывали доступ воздуха до тех пор,  пока я не потерял  сознание. Сознание  я  терял  три  раза.  В чувство меня приводили,  избивая ногами і тряся трубу, на которой я висел."

 

     Подібні тортури   застосовувалися   і   до   інших   громадян Луганської  області.  Я  хочу  назвати  справу  Жовтуна,  до якого застосували такі самі тортури,  як і до Лазаренка.  А  потім  його роздягли  і  били  палицею  по голому тілу,  після чого її кінець, вибачте, засунули жертві в анальний отвір.

 

     Вина Жовтуна не була доведена в судовому порядку. На сьогодні стосовно  працівників  міліції  Сербіна та Ущеповського,  які були засуджені до 3,5 років позбавлення волі, та Кияницького вирок суду не  можна  виконати  через  те,  що  злочинців  своєчасно  не було затримано, вони зникли і нині перебувають у розшуку.

 

     Останнім часом Уповноваженим відкрито провадження  з  власної ініціативи   щодо  застосування  тортур,  які  спричинили  смерть, зокрема,  в містах Антрацит,  Красний Луч,  Суходольськ Луганської області та в Сумській області.  Я з болем засвідчую, що вже тільки за цей рік Уповноваженим відкрито близько 200 проваджень  виключно щодо застосування тортур в Україні.

 

     До речі,  для  усунення порушень конституційних прав громадян України в  Луганській  області  мною  було  направлено  спеціальне подання  на ім'я міністра внутрішніх справ пана Юрія Кравченка,  у якому  було  засуджено  факти  застосування  працівниками  органів внутрішніх  справ  катувань  та  інших дій,  що принижують людську гідність і є одним із найбрутальніших  порушень  прав  людини.  На жаль,  після  внесення  подання  Уповноваженого  кількість  фактів застосування  тортур  безпосередньо  в  Луганському   регіоні   не зменшується.

 

     Аналіз, проведений  Уповноваженим,  свідчить,  що порушуються вимоги статті 44 Кримінально-процесуального кодексу  України  щодо допуску  захисника  до  участі  у  справі  з  моменту пред'явлення обвинувачення,  а також у разі затримання  особи,  підозрюваної  у вчиненні  злочину  або  в  разі  застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

 

     На думку  Уповноваженого,  недопущення  адвоката  на   ранній стадії слідства є також однією з причин застосування тортур. Іншою причиною застосування тортур є те,  що  окремі  правоохоронці  для досягнення   позитивних  показників  у  своїй  роботі  намагаються розкрити   злочини   будь-якою   ціною,   включаючи   застосування недозволених методів ведення слідства.

 

     Надзвичайно актуальною темою для України,  як, до речі, і для всього  людства,  на  сьогоднішній  день  є  запобігання  торгівлі людьми,   зокрема  дітьми  та  жінками.  Це  є  одним  з  головних пріоритетів у діяльності Уповноваженого з прав людини.

 

     Нам вдалося за підтримки міжнародних  організацій,  передусім ОБСЄ    і   Міжнародної   організації   міграції,   створити   при Уповноваженому Національну  координаційну  раду  щодо  запобігання торгівлі  людьми,  і  в  рамках  цієї  ради  готується  спеціальна доповідь Уповноваженого з цього  болючого  питання,  яка  невдовзі буде представлена у Верховній Раді.

 

     Шановні присутні!  За  даними прикордонної служби України,  в 1999 році кордон України перетнули  понад  12  мільйонів  громадян України.  За  оцінками фахівців,  кількість заробітчан з України в зарубіжних країнах коливається від 500 тисяч до 2  мільйонів  осіб на  рік.  Уповноважений  вважає,  що  питання забезпечення прав та законних інтересів громадян України  за  кордоном  мають  постійно враховуватися  при  укладанні  міжнародних  договорів  та  під час міжнародних контактів.

 

     Останнім часом особливої гостроти  у  світі  набула  проблема боротьби із захопленням заручників.  На жаль, почастішали випадки, коли заручниками стають громадяни нашої  держави,  і  впливати  на такі випадки надзвичайно складно.  Та попри це з моменту створення інституції Уповноважений приділяє розв'язанню цієї проблеми значну увагу і рішуче захищає права українських громадян, які потрапляють у стан заручників.

 

     На сторінках  доповіді  ви  знайдете  конкретні  приклади   і підрахунки  Уповноваженого  з  прав  людини  про  те,  що  за роки незалежності України в морських портах  різних  країн  світу  було затримано і заарештовано понад 150 суден з українськими екіпажами. Спільно з МЗС України Уповноваженому вдалося повернути за цей  час 50  українських  громадянзаручників  та  ініціювати  ратифікацію у Верховній Раді України Конвенції ООН з морського права 1982 року.

 

     За підсумками провадження Уповноваженого з прав  людини  було зроблено  узагальнення  інформації  щодо заарештованих українських суден,  а також  суден  з  українськими  екіпажами.  Уповноважений вважає,   що   основною  причиною  цих  арештів  є  невиплата  ДСК "Чорноморське  морське  пароплавство"  та  іншими   державними   і приватними  судноплавними компаніями своїх боргів іноземним фірмам за обслуговування суден в іноземних портах. Є випадки арешту суден за надуманими звинуваченнями з наступним їх продажем за безцінь.

 

     У п'ятому  розділі доповіді розглянуто проблему дотримання та захисту політичних прав і свобод. Уповноважений зазначає, що одним із   найскладніших   у   її   діяльності  є  питання  контролю  за забезпеченням   конституційних   виборчих   прав   громадян.    Це підтвердили й вибори Президента України в 1999 році.

 

     З метою   оперативного   реагування  та  контролю  за  станом дотримання конституційних виборчих прав усіх  учасників  виборчого процесу  Уповноваженим було започатковано "гарячу лінію".  Це була новація  у  практиці  виборчої  кампанії  в  Україні.  На   адресу Уповноваженого  надійшли  сотні  усних  та  письмових  звернень  у вигляді телефонограм,  листів,  телеграм, факсових повідомлень. Як засвідчив   проведений   аналіз,   найбільша   кількість  порушень стосувалася  недотримання  засобами  масової  інформації  принципу рівних  можливостей,  а  також  втручань  посадових  осіб  органів державної влади у хід  виборчої  кампанії.  Оцінка  Уповноваженого повністю  збігається  з  висновками  аналізу,  який було здійснено спеціальною місією спостерігачів ОБСЄ.

 

     Шановні присутні!  Захист  права  людини  на  свободу  думки, вільне   вираження   своїх   поглядів  і  переконань  є  одним  із пріоритетних напрямів діяльності  Уповноваженого  з  прав  людини. Наведений  у доповіді аналіз стану забезпечення цих прав свідчить, що у  боротьбі  зі  свободою  думки  і  слова,  з  альтернативними виданнями,  окремими  редакторами  і журналістами владні структури дедалі ширше використовують такі форми  тиску,  як  цілеспрямовані перманентні  перевірки податковими,  фінансовими,  правоохоронними органами,  пожежними,  санітарно-епідеміологічними  організаціями, особливо  судові  позови  щодо  захисту честі і гідності,  ділової репутації.  Широко відомі в Україні резонансні справи  щодо  таких видань,  як  "Правда  Украины",  "Політика",  "Фінансова Україна", "Сільські вісті", "Свобода". Щоденно...

 

     ГОЛОВА. Ніно Іванівно, я мовчав, 2 хвилини 16 секунд. Скільки вам ще?

 

     КАРПАЧОВА Н.І.  Буквально  дві  хвилини,  Іване  Степановичу, прошу.

 

     ГОЛОВА. Будь ласка.

 

     КАРПАЧОВА Н.І.  Спасибі.  Щоденно у п'яти-шести судах  країни розглядаються  позови посадових осіб до засобів масової інформації щодо захисту честі і гідності. Зокрема, у 1999 році проти ЗМІ було подано 2258 таких судових позовів.

 

     Реалізація права  на  свободу  думки  і слова та права вільно збирати,  зберігати, використовувати та розповсюджувати інформацію нерідко  унеможливлюється  саме  через недосконалість норм чинного законодавства та судової  практики.  Саме  тому  я  звернулася  до Голови  Верховного  Суду  України Віталія Бойка з листом,  у якому підтримала  ідею   проведення   спеціального   засідання   Пленуму Верховного  Суду  з  питань  удосконалення  судової  практики  при розгляді спірних проблем в інформаційній сфері.

 

     Я вдячна  присутнім  у  цій  залі   високоповажним   ієрархам багатьох   релігійних   конфесій,  які  сердечно  відгукнулися  на запрошення взяти участь у представленні першої щорічної  доповіді. Загальновідомо,    що   за   роки   незалежності   церква   почала користуватися найбільшою довірою серед соціальних інститутів нашої держави.

 

     Зростає потреба    суспільства   у   долученні   до   високої духовності, яка завжди була притаманною всім релігійним конфесіям. Сьогодні найбільше потребують такого духовного піклування найбільш незахищені громадяни, передусім літні люди, інваліди, діти-сироти. Тому,  користуючись  нагодою,  дозвольте  особисто  звернутися  до пастирів   різних   конфесій   щодо   необхідності,    на    думку Уповноваженого,  якомога більшої підтримки,  передусім моральної і духовної, безпритульних дітей та дітей-сиріт.

 

     Останній, шостий розділ доповіді  Уповноваженого  присвячений стану дотримання економічних та соціальнокультурних прав людини. Я думаю,  що в цій залі загальновідомі факти масового і  брутального порушення  саме  економічних  і  соціально-культурних прав людини. Проте я  хочу  зазначити,  що  Уповноваженим  вживалися  заходи  з виїздом на місця.  Ми побували в декількох регіонах. В Луганському регіоні ми були на найбільш складних шахтах. Я так чесно сказала б вам,  що,  крім  нас,  ці  шахти  майже  ніхто  не відвідував.  Це передусім такі  шахти,  як  "Суходольская  Восточная",  "Золотое", "Победа", імені Баракова.

 

     І хочу   сказати,   що  на  сьогоднішній  день  на  мої  акти реагування,  на мої подання я,  на  жаль,  не  побачила  належного реагування.  Як  показують  трагічні  події 2000 року,  зокрема на шахті імені Баракова,  саме таке неналежне, несвоєчасне реагування призводить інколи до таких трагедій.

 

     Завершуючи свій виступ, я хотіла б сказати, що таке право, як право  на  достатній  рівень  життя,  що  забезпечує  свободу  від бідності,  є невід'ємним правом людини.  На жаль, це право в нашій державі сьогодні масово порушується.  І Уповноважений зазначає, що бідність,  яка  сама  є  порушенням  прав  людини,  призводить  до масового порушення інших прав і свобод людини.

 

     Дуже важливо,  що  уряд  визнав  бідність  у  програмі  своєї діяльності "Реформи заради добробуту", яка була схвалена Верховною Радою України.  Але потрібні конкретні й рішучі кроки до подолання бідності в нашій державі.

 

     Шановні присутні! Завершуючи свій виступ, я хотіла б сказати, що в доповіді окреслена довга низка  проблем  щодо  порушень  прав людини.  Підсумовуючи,  я хотіла б зазначити,  що в Україні, попри те,  що є демократичне законодавство у сфері прав людини, в умовах соціальної, економічної кризи, падіння загального рівня культури і моралі поки що відсутні ефективні механізми захисту  прав  людини, що призводить до масових та систематичних порушень прав людини.

 

     Тому цією    доповіддю    хотілось    би   привернути   увагу представників  усіх  гілок  влади,  засобів  масової   інформації, громадськості  до  активних  дій,  до  утвердження  у нашій країні принципів верховенства права та поваги до прав людини.

 

     Сподіваюся, що  наведені  у  доповіді   факти   та   висновки Уповноваженого  вплинуть на правосвідомість і настрій суспільства, пробудять совість нації. Сподіваюся на ваше розуміння і підтримку.

 

     Дякую вам за увагу і терпіння.

 

     ГОЛОВА. Дякую,  Ніно Іванівно, за змістовну доповідь. Шановні народні депутати,  ви бачите,  з відведеного регламенту сім хвилин залишилося на запитання.  Ми можемо продовжити,  але це треба  вам проголосувати.  Тому я ставлю на голосування пропозицію продовжити запитання до 12 години.  Як проголосуєте,  продовжимо.  Хто за це, прошу проголосувати.

 

     "За" - 154.

 

     Рішення не прийнято.

 

     З процедури. Увімкніть мікрофон депутата Марченка.

 

     Ніно Іванівно, ви подивіться, там записки були. Одне письмове запитання, одне усне. Ми зараз запишемося.

 

     МАРЧЕНКО В.Р.  Иван Степанович!  Как мне  представляется,  мы находимся в высшем законодательном органе страны и должны достойно представлять страну  принципами  своей  работы.  Вы  действительно правильно   сказали,   что  Регламентом  не  определена  процедура рассмотрения.  Так вот,  если  она  Регламентом  не  определена  и законом  также,  то эту процедуру должен утвердить Верховный Совет голосованием.  Я со всем уважением отношусь к  совету  фракций,  к "більшості",  но коль законом не определено, мы должны принять это решение.  Вдруг без голосования Нина Ивановна выступает,  15 минут на вопросы...  Так,  в принципе, можно было вообще нас с книжечкой этой ознакомить и сказать, что с правами людей у нас все хорошо.

 

     Поэтому я прошу,  Иван Степанович,  давайте  проголосуем.  Мы дадим  возможность  Нине  Ивановне  до  12  часов ответить на наши вопросы,  а  потом  пусть   записавшиеся   депутаты   выступят   в обсуждении,  с  тем  чтобы  раскрыть  проблему  несоблюдения  прав человека.

 

     ГОЛОВА. Вимкніть мікрофон.  Ви час  використали.  Ми  це  вже проголосували,  але  ж  було  154  голоси,  а  треба  226.  Ми вже проголосували пропозицію продовжити  до  12  години  відповіді  на запитання. Не марнуйте часу.

 

     Прошу записатися на запитання. Висвітіть, будь ласка, список.

 

     У нас був прецедент:  одне - письмове, одне - усне запитання. Я надаю слово Сергію Пересуньку.

 

     Ви вибирайте письмове на  свій  розсуд.  Бажано  з  тих,  які сьогодні до вас надійшли.

 

     ПЕРЕСУНЬКО С.І.,  член  Комітету  Верховної  Ради  України  з питань  правової   політики   (багатомандатний   загальнодержавний виборчий округ,  СДПУ(о)).  Група "Трудова Україна".  Шановна Ніно Іванівно!  Прослухав вашу доповідь, і у мене склалося враження, що в  нашій країні,  в принципі,  не все так і погано з захистом прав людини. Дайте мені відповідь, будь ласка, що заважає вам працювати ефективніше?  Мене цікавить також рівень і стан законодавства, яке сьогодні діє.  Чи не здається вам,  що ще довгі і довгі  роки  нам доведеться  створювати  парламентським шляхом законодавчу базу для того,  щоб дати реальну можливість захищати права людини  в  нашій державі.  Я хотів би,  щоб ви сказали конкретно,  що заважає вам у даному питанні працювати більш ефективно?

 

     Дякую.

 

     КАРПАЧОВА Н.І.  Спасибі за запитання.  Я хочу  зазначити,  що інститут   Уповноваженого  з  прав  людини  є  одним  з  елементів національної системи  захисту  прав  людини,  який  забезпечується передусім судовою гілкою влади,  а також правом звернення громадян України до міжнародних  судів  і  інших  міжнародних  органів.  Це передбачено    статтею   55   Конституції.   До   речі,   інститут Уповноваженого в цій статті Конституції визначений як  позасудовий механізм реагування.  Я хочу сказати, що проблем щодо захисту прав і  свобод  людини  саме  нашою  інституцією  надзвичайно   багато. Передусім,  як  я  зазначала,  інститут  Уповноваженого поки що не вписаний в систему традиційних гілок влади,  і,  чесно  кажучи,  з перших днів існування влада блокувала нашу діяльність.

 

     ГОЛОВА. Ніно Іванівно,  ви дивіться:  79 депутатів записалися на виступ.  У вас багато записок,  а ви розказуєте від Конституції до Регламенту. По суті, будь ласка.

 

     КАРПАЧОВА Н.І.   Я   хочу   ось   що   сказати.   Нерозуміння новоствореної  інституції  ми  зустріли  на  всіх  рівнях   влади. Передусім це проявилося в нестворенні відповідних умов роботи,  як того вимагав закон  про  Уповноваженого,  а  інколи  у  фактичному блокуванні нашої діяльності.

 

     Уявіть собі,  що  протягом двох років ми забезпечували прийом громадян на сходах у приміщенні Верховної Ради,  і тільки в  січні за  підтримки уряду ми отримали приміщення,  де можемо зараз (хоча воно в аварійному стані)  почати  прийом  громадян  у  відповідних гідних людини умовах.

 

     "Нина Ивановна,    мне    известно,    что    вами    внесено конституционное представление в Конституционный Суд о  возвращении денежных  вкладов граждан Украины.  В каком состоянии рассмотрение этого вопроса? Депутат Левченко."

 

     Шановні народні   депутати,   шановні    присутні!    Дійсно, Уповноважений  з  прав  людини  за численними зверненнями громадян нашої держави щодо повернення заощаджень громадян внесла у  червні цього року відповідне конституційне подання.  На сьогоднішній день я очікую від  Конституційного  Суду  України  оперативних  заходів реагування   на  моє  конституційне  звернення  і  розгляду  цього звернення в Конституційному Суді.  Я  особисто  буду  представляти інтереси  наших  громадян  під  час  розгляду мого конституційного подання щодо повернення вкладів наших громадян.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Володимир Заплатинський. Потім - письмове запитання.

 

     ЗАПЛАТИНСЬКИЙ В.М.,  член Комітету Верховної Ради  України  з питань   фінансів   і   банківської   діяльності  (багатомандатний загальнодержавний   виборчий   округ,   Всеукраїнське   об'єднання "Громада").  Дякую,  Іване  Степановичу.  Прошу передати слово для запитання депутату Іщенку Олексію Максимовичу.

 

     ГОЛОВА. Увімкніть, будь ласка, мікрофон Іщенка Олексія.

 

     ІЩЕНКО О.М., заступник голови Комітету Верховної Ради України з   питань  державного  будівництва  та  місцевого  самоврядування (виборчий округ 96,  Київська  область).  Шановна  Ніно  Іванівно! Питань  у громадян України і народних депутатів щодо порушень прав людини дуже багато.  Але прошу вас  висловити  ваше  ставлення  до захисту   прав   громадян   України,  які  не  за  своїм  бажанням перебувають за кордоном у пошуках засобів для свого існування. Там ці люди є безправними,  перебувають,  як правило,  на нелегальному становищі. Що робить у цьому плані Уповноважений?

 

     Дякую.

 

     КАРПАЧОВА Н.І.  Дякую за запитання. Цією проблемою я займаюся з  перших  днів існування нашої інституції.  Дійсно,  12 мільйонів громадян  України  щороку  перетинають  кордон.  Тільки  кордон  з Польщею,  як  було  з'ясовано,  щорічно  перетинають  6  мільйонів громадян  нашої  країни.   Абсолютно   безправними,   незахищеними виявляються  наші  громадяни  поза  межами  нашої держави.  Тому я внесла подання Прем'єр-міністру України щодо негайної  ратифікації Конвенції ООН про захист прав усіх трудящих-мігрантів та членів їх сімей.  На жаль,  від нашого уряду я отримала негативну  відповідь щодо  ратифікації  цієї  конвенції.  Є  побоювання  уряду,  що  ті громадяни-іноземці,  які перебувають на теренах нашої держави,  не зможуть отримати відповідного захисту в Україні.  І тому,  на його думку,  ми не можемо  зараз  ратифікувати  цю  конвенцію.  Я  буду повторно   вимагати   від   уряду   ратифікації   цього  важливого міжнародного документа.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Письмове запитання, будь ласка.

 

     КАРПАЧОВА Н.І.  "Всім  відомо,  що  громадяни  звертаються  в органи  виконавчої влади всіх рівнів,  у суди,  до Президента,  до народних депутатів і до Уповноваженого.  Як  ви  вважаєте,  чи  не свідчить  це  про  те,  що в Україні відбувається масове порушення прав людини?  Чи не є потреба посилити  функцію  Уповноваженого  в правовому сенсі? Наскільки позитивно вирішуються питання, порушені у зверненнях? Депутат Василь Онопенко".

 

     Дякую. Шановні народні депутати,  я хочу ще раз зазначити (це зазначено  і в доповіді - в усіх її шести розділах),  що в Україні масово і брутально порушуються права людини.  Так,  немає у  світі країни,  де  б  не  порушувалися  права людини.  Але мене сьогодні хвилює систематичне і масове порушення будь-яких прав людини,  про що я зазначаю у своїй доповіді.

 

     Я хочу   сказати,   що   Уповноважений  не  має  функцій  ані прокурора,  ані судової гілки влади.  Він може подавати свої  акти реагування до вищих посадових осіб, реагувати на порушення, але це все розраховано на високу правову свідомість вищих посадових  осіб держави.

 

     Тому я  хочу зазначити,  що функції Уповноваженого безперечно треба посилити конкретними важелями,  якими, скажімо, користуються мої  колеги в Швеції,  які мають право брати безпосередню участь у судовому засіданні як прокурори,  або в  Польщі,  де  вони  беруть участь у розгляді цивільних справ.  Я вважаю,  що найближчим часом парламент розгляне зміни і доповнення до низки законів і  кодексів України, де це питання має знайти своє вирішення.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Станіслав Ніколаєнко.  Потім - письмове запитання,  а потім - депутат Черненко.

 

     НІКОЛАЄНКО С.М.,  секретар Комітету Верховної Ради України  з питань  науки  і освіти (виборчий округ 185,  Херсонська область). Соціалістична фракція (Лівий центр). Шановна Ніно Іванівно! Справа в   тому,  що  ефективна  діяльність  вашої  служби  збігається  з напрямами роботи нашої фракції і партії.  У  нас  навіть  створено всеукраїнське  об'єднання  "Правозахист".  У  зв'язку з цим я хочу задати запитання, яке кореспондується з попереднім запитанням.

 

     Ніно Іванівно,  що ви думаєте робити,  які  ви  бачите  шляхи зупинення цього суцільного порушення прав людини? Ви розумієте, що за всієї поваги до вас і вашої великої готовності залишається така ситуація,   що   нас,  Верховну  Раду,  і  вас  як  Уповноваженого використовують як освятителів усіх оцих безпорядків, які діються у нашій  Україні.  Зарплата не платиться,  ветеранам сьогодні пільги їхні практично не надаються,  ліки  вони  придбати  не  можуть.  В галузі  освіти  домінує  платна освіта,  медичну допомогу ніхто не може отримати. Люди просто вимирають. Що робити? Як ви думаєте, що робити?

 

     КАРПАЧОВА Н.І.  Дякую за запитання. Я хочу сказати, що ми всі разом,  а не тільки Уповноважений,  маємо шукати шляхи  припинення масового  брутального  порушення  прав людини.  Ви як законодавчий орган,  Уповноважений  як  контрольний   орган   і   орган,   який безпосередньо   розглядає   індивідуальні  звернення  громадян  та проводить моніторинг з цих питань і представляє вам таку  доповідь для    аналізу    і   передусім   для   подальшого   вдосконалення законодавства.

 

     Матеріали такої доповіді як акта вищого реагування мають бути враховані  передусім  виконавчою  гілкою влади,  яка безпосередньо забезпечує реалізацію прав і свобод людини.

 

     Тому в  нашій  доповіді  є  конкретний  розділ,   присвячений аналізу  звернень  до  виконавчої гілки влади і до вищих посадових осіб нашої держави.

 

     Користуючись присутністю  тут  представників  уряду,  судової гілки  влади,  інших  вищих посадових осіб держави,  я ще і ще раз наголошую,  що в Україні це має стати проблемою  номер  один.  Від сьогоднішніх  розмов  про  необхідність реформ ми маємо перейти до втілення реформ заради людини.  І  крок  за  кроком  впроваджувати реформи, які здійснюються в інтересах конкретної людини.

 

     Тому я виступаю за об'єднання зусиль усіх гілок влади, в тому числі - народних депутатів України.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Віталій Черненко. Потім - письмове запитання, потім - депутат Нечипорук.

 

     ЧЕРНЕНКО В.Г.,  голова  Комітету  Верховної  Ради  України  з питань охорони здоров'я,  материнства та дитинства (виборчий округ 48,  Донецька область).  Дякую,  Іване Степановичу. Прошу передати слово Віктору Терену.

 

     ТАРАН (ТЕРЕН) В.В.,  член Комітету Верховної Ради  України  з питань    свободи    слова    та    інформації    (багатомандатний загальнодержавний виборчий  округ,  НРУ).  Дякую,  шановний  Іване Степановичу!   Шановна   Ніно   Іванівно!  Згідно  з  Законом  про Уповноваженого Верховної Ради  України  з  прав  людини  щороку  в першому  кварталі  Уповноважений  повинен  подавати свою доповідь. Цього не було.  Отже,  вже  цим  Уповноважений  порушила  ту  свою клятву,   яку   ви  давали  у  Верховній  Раді  України,  обіцяючи дотримуватись Конституції і  законів  України.  Ця  доповідь  була зроблена один раз на три роки, хоча вона мала робитися щороку.

 

     На превеликий  жаль,  ми  сьогодні не маємо можливості навіть обговорити  надзвичайно  широке  коло  політичних   проблем,   які стосуються  роботи  правоохоронних  органів.  І  тому  все те,  що сьогодні відбувається, відбувається швидше для птички, як фарс.

 

     Але дайте, будь ласка, хоча б відповідь: чому ви  робите доповідь не щороку,  а тільки раз на три роки?  Що вам заважає дотримуватися законів України?

 

     КАРПАЧОВА Н.І.  Дякую за запитання.  Я б дуже хотіла, щоб ви, шановний депутате,  в 1998 році,  коли уряд і парламент відповідно до   закону   мали   створити   належні   умови   для   діяльності Уповноваженого,  прийшли  й  подивилися,  в  яких умовах ми почали працювати.  Жодних умов не  було  створено!  Попри  це  ми  почали виконувати  свої  функції.  Майже вісім місяців ми виконували свої функції безоплатно.  З квітня і до кінця 1998  року  ми  працювали практично  як  волонтери.  Тільки  з  кінця  1998  року відкрилося фінансування.  Проте ми  надавали  конкретну  допомогу  конкретним громадянам.

 

     Я хочу  зазначити,  що  в  лютому  1999 року я подала лист із проханням  поставити  до  порядку  денного   представлення   нашої щорічної доповіді,  адже доповідь має подаватися за рік роботи.  Я представляю вам доповідь за 1999 рік,  коли почалося створення хоч мінімальних  умов для діяльності Уповноваженого.  Проте ми зробили аналіз  і  за  1998  рік.  Ця  доповідь  мала  бути  представлена. Подивіться,   яка   це   доповідь  за  обсягом  і  який  ретельний моніторинг,  потрібний для вашої роботи,  було зроблено  вперше  в історії України!

 

     Тому, шановні  депутати,  я була готова доповісти у будь-який час,  але  через  "оксамитову  революцію"   деякі   питання   були відсунуті, і цю доповідь нам вдалося спільними зусиллями поставити в порядок денний тільки зараз.

 

     Дякую.

 

     Веде засідання Перший заступник Голови Верховної Ради

 

     України МЕДВЕДЧУК В.В.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Ніно Іванівно, будь ласка, письмове запитання.

 

     КАРПАЧОВА Н.І.  "При здійсненні депутатських  обов'язків  нам довелося   зустрітися   з   посиланнями  на  документ  під  назвою "Міжнародні стандарти в області прав людини",  який нам невідомий. Прошу  вас  дати  роз'яснення,  що  це  за  документ,  коли  і ким прийнятий,  а також,  по можливості,  надати примірник міжнародних стандартів,  скажімо,  після  доповіді або вказати,  де його можна отримати." Це звертається депутат Юрій Ключковський.

 

     Шановні народні   депутати!   Дійсно,   питання   міжнародних стандартів   знайшло   своє  відображення  передусім  у  Загальній декларації прав людини,  у Міжнародних пактах про права людини.  І вони   стали   нормами  звичаєвого  права.  Саме  ці  документи  і вважаються стандартами.  Україна визнала ці  стандарти  і  має  їх дотримуватися, що і зроблено в нашій Конституції, проте поки що не зроблено на практиці.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний депутат Нечипорук.  Наступний -  депутат Петренко.

 

     НЕЧИПОРУК В.П.,  перший  заступник  голови Комітету Верховної Ради України з питань  законодавчого  забезпечення  правоохоронної діяльності (виборчий округ

 194, Хмельницька область). Прошу передати слово Сергію Кириченку.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний депутат Кириченко.

 

     КИРИЧЕНКО С.О.,  голова підкомітету Комітету  Верховної  Ради України    з   питань   прав   людини,   національних   меншин   і міжнаціональних відносин (виборчий округ

 183, Херсонська  область).  Дякую  Володимиру  Нечипоруку.  Місто Херсон,  Християнсько-демократична партія України.  Слава Богу,  я пишаюся,  що  в Україні мені довелося стати розробником Закону про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Нелегким було його  прийняття.  Лише  на  третьому  році  після внесення,  після пікетування і двотижневого голодування вдалося  розчулити  колишнє керівництво  органів  Верховної Ради та дочекатися прийняття цього вкрай потрібного людям закону.  Тож мене  турбує  завжди  все,  що стосується долі його реалізації.

 

     Спасибі вам,   Ніно   Іванівно,  за  ті  добрі  справи,  коли конкретні люди отримали посильну допомогу  та  захист.  Але  прошу дати відповідь на такі запитання,  задля того щоб зробити більше і краще.

 

     Чи затверджені Уповноваженим  з  прав  людини  Положення  про Секретаріат   Уповноваженого   та   його   кошторис?  Чи  створена Консультативна рада при Уповноваженому?  Чи затверджене  Положення про представників Уповноваженого?  І чому,  Ніно Іванівно, свідомо створені вузькоапаратні  рамки  діяльності  Уповноваженого,  а  не широкомасштабні  - з опорою в регіонах (хоча б в обласних центрах) на актив громадсько активних правників та правозахисників  засобом інституції представників Уповноваженого?

 

     Дякую за увагу.

 

     КАРПАЧОВА Н.І.   Дякую  депутату  Сергію  Кириченку.  Я  хочу сказати,  що  на  сьогоднішній  день  Уповноваженим  розроблено  і затверджено  всі  внутрішні  документи,  передусім  Положення  про Секретаріат, Положення про представників. Проте я хочу сказати, що створення  представництв  у  регіонах не може на сьогоднішній день реалізуватися через те,  що поки  що  цього  не  дозволяє  зробити фінансування нашої інституції. Конкретний приклад.

 

     У 1998  році,  як  ви знаєте,  фінансування почалося тільки в кінці  року,  і  інституцію  було  профінансовано  тільки  на   32 відсотка.  У 1999 році нас було профінансовано на 57 відсотків,  а отже,  не тільки нас,  а й громадян нашої держави, які звертаються до  нас  за  допомогою.  Тому  на  сьогоднішній  день  за  рахунок централізованих вкладень ми почали створювати такі  представництва в  регіонах,  навіть,  як то кажуть,  на шкоду нашому центральному апарату.  Зважаючи на масові порушення прав шахтарів у Луганському регіоні,  ми  почали  створювати  перше таке представництво саме в цьому регіоні.

 

     Я впевнена,  шановні депутати,  що під час  розгляду  проекту бюджету  на  2001  рік ви врахуєте критичний фінансовий стан нашої інституції,  і  те,  що  ви  проголосували  на   підтримку   нашої інституції в першому читанні, буде проголосовано і в другому.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь   ласка,  письмове  запитання.  Наступний  - депутат Петренко.

 

     КАРПАЧОВА Н.І. "У доповіді прослідковується ваша велика увага до проблем шахтарського регіону, який ви неодноразово відвідували. Які проблеми цього регіону вами були порушені  і  на  якому  рівні державної влади? Депутат Ігор Шаров".

 

     Дякую за  запитання.  Шановні  народні депутати!  Напередодні моєї   доповіді   ви   всі   отримали   другий   номер    "Вісника Уповноваженого".  Ми  зробили це свідомо.  Ви побачили,  що саме в цьому  "Віснику"  ми  представили  конкретні  акти  реагування   і передусім  -  щодо  захисту  прав  шахтарів  як найбільш вразливої сьогодні групи  населення.  Ви  знаєте,  шановні  депутати,  що  я виступала  на  виїзному  засіданні  Кабінету  Міністрів  за участю Президента в  Луганську.  Я  виступала  з  цієї  трибуни,  коли  в парламенті  на  Дні уряду розглядалося питання щодо порушень права людини на безпечні умови праці.  Відповідне моє реагування саме  з питань   шахтарів  було  направлено  Прем'єрміністру  України.  Ми продовжуємо  тримати  ситуацію  щодо  захисту  прав  шахтарів   на постійному контролі.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний депутат Петренко.

 

     ПЕТРЕНКО В.О.,  голова  підкомітету  Комітету  Верховної Ради України  з  питань  економічної  політики,   управління   народним господарством,    власності    та    інвестицій   (багатомандатний загальнодержавний  виборчий  округ,  КПУ).  Прошу  передати  слово Володимиру Яценку.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка.

 

     ЯЦЕНКО В.М.,  член  Комітету  Верховної Ради України з питань екологічної політики,  природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи (виборчий округ

 66, Житомирська  область).  Дякую.  Шановна  Ніно  Іванівно!  Ви, безумовно,  праві в тому, що в усіх країнах є факти порушення прав людини.  Але в Україні вони порушуються настільки масово  (масово, підкреслюю),   що  важко  знайти  країну  у  світі,  яка  б  могла конкурувати в галузі порушення прав людини з  нашою  державою.  Я, безумовно,  за  те,  що  шахтарів  треба захищати,  треба захищати повій,  в'язнів і інших. Їх, безумовно, треба захищати. Але ж є ще загальні  поняття,  є  права,  гарантовані  Конституцією  України, насамперед - право на життя.

 

     Сьогодні офіційна статистика свідчить: середній українець  одержує  майже  вдвічі  менше від мінімального прожиткового  рівня.  Значить,  сьогодні  гарант  Конституції   не гарантує  середньому  українцю  права  на  життя.  Чи  зробили  ви висновки відносно того,  як гарант  Конституції  може  гарантувати сьогодні право на життя середньому українцю?

 

     КАРПАЧОВА Н.І.  Дякую  за  питання.  Це  питання  є предметом постійного розгляду у Верховній Раді України, і я хочу сказати, що питання  захисту  права людини на життя є пріоритетом у діяльності Уповноваженого.  Проте  без  Верховної  Ради,   без   уряду,   без Президента держави,  а також вищих посадових осіб держави, органів місцевого   самоврядування,   як   ви   розумієте,   це    питання Уповноваженому одному не здолати,  не змінити і не зламати ганебну ситуацію, що склалася з правом на життя громадян України.

 

     Дійсно, середня тривалість життя в  Україні  на  сьогоднішній день становить 62 роки,  а шахтарів - узагалі 55 років. Це не може не тривожити.  Але я вважаю,  що нам усім  треба  нарешті  спільно відійти  від  декларацій  і  розробити конкретну програму спасіння нашої держави.  Іншого шляху я тут не  бачу.  Тільки  радикальними засобами можна сьогодні змінити цю ситуацію.

 

     На сторінках доповіді я звертаю вашу увагу на те, що сьогодні критична ситуація склалася щодо  стану  здоров'я  наших  громадян. Почалися  епідемія  туберкульозу,  епідемія  СНІДу.  І ці проблеми сьогодні не можуть нас усіх не тривожити.  Тому я ще раз кажу,  що увага парламенту, представників усіх гілок влади має бути сьогодні прикута до розробки спільної програми дій для рятування України.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Письмове запитання, Ніно Іванівно.

 

     КАРПАЧОВА Н.І.  Віталій Журавський запитує:  "Ніно  Іванівно, скажіть,  будь  ласка,  що треба для Уповноваженого,  щоб посилити вашу роботу? Ми готові це підтримати".

 

     Спасибі. Я вже  фактично  дала  відповідь  на  це  запитання. Головне для нас - ваша моральна підтримка,  ваша підтримка під час голосування за бюджет.  Я запрошую вас  усіх  прийти  сьогодні  на Інститутську,  21/8 (деякі депутати це вже зробили), щоб конкретно подивитися наші умови,  і  спільними  зусиллями  розробити  певний конкретний  план  дій для вирішення питань,  які хвилюють народних депутатів і фракції, представлені в парламенті.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний депутат Безсмертний.

 

     БЕЗСМЕРТНИЙ Р.П.,  член Комітету  Верховної  Ради  України  з питань   державного   будівництва   та   місцевого  самоврядування (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  НДП).  Фракція НДП.  Шановна Ніно Іванівно!  Я прошу вас зупинитись, наскільки це можливо,  на проблемі прав дитини в Україні,  тому що ця  проблема декілька  років  тому  була найактуальнішою,  як на мене,  в нашій країні.

 

     Чи досліджувалась,  вивчалась,  аналізувалась   ця   проблема протягом останніх двох років?

 

     Дякую.

 

     КАРПАЧОВА Н.І.  Дякую  за  питання.  Це  питання надзвичайної державної ваги. Воно є пріоритетним у діяльності Уповноваженого. Я хочу  зазначити,  що на сьогодні ми почали співпрацювати спільно з урядом у комісії щодо захисту безпритульних дітей.  І я гадаю,  що саме  з  цього  питання - захисту прав дітей в Україні як однієї з найбільш вразливих  груп  населення  -  буде  зроблено  спеціальну доповідь Уповноваженого і представлено народним депутатам України.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Письмове запитання, Ніно Іванівно.

 

     КАРПАЧОВА Н.І.  Нехай хтось із депутатів задає запитання, а я поки що пошукаю письмове.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний депутат Беспалий.  Наступний  -  депутат Попеску.

 

     БЕСПАЛИЙ Б.Я.,  член Комітету Верховної Ради України з питань правової  політики  (багатомандатний  загальнодержавний   виборчий округ,  НДП).  "Реформи-Конгрес". Шановна Ніно Іванівно! Ви багато розповідали про стан прав людини.  Зрозуміло,  що він  скрутний  в Україні. Але ж наше і ваше завдання - не тільки констатація цього. Ви цим питанням займаєтесь предметно.  От і скажіть,  будь  ласка, які  конкретні  законодавчі дії ви очікуєте від Верховної Ради для того,  щоб  ситуація  з  правами  людини  поліпшилась?  Це   перше запитання.

 

     І друге.  Враховуючи,  що  Уповноважений  з  прав людини не є суб'єктом права законодавчої ініціативи,  то які ви  бачите  шляхи нашої  співпраці  з тим,  щоб ваш досвід законодавчого регулювання цієї сфери якось вводити в закони.  Адже  ви  багато  знаєте,  але законодавчої  ініціативи  не  маєте.  Може,  тому  така недостатня активність вашого відомства у законодавчій діяльності?

 

     КАРПАЧОВА Н.І. Дякую за запитання. Воно є надзвичайно цікавим для мене.  Ви знаєте, що омбудсмени в усіх країнах світу, де існує ця інституція,  як правило не мають права законодавчої ініціативи. Проте  деякі  вже  добилися  цього  права  і  працюють  спільно  з депутатами.

 

     Я, використовуючи  свої   конкретні   наробки   як   депутата тринадцятого   скликання,   безпосередньо  працюю  і  з  народними депутатами,  і з комітетами.  І хочу зазначити, що певні конкретні кроки  на  цьому шляху вже зроблено.  Принаймні,  ратифікація вами Конвенції  ООН  з  морського   права   відбулася   за   ініціативи Уповноваженого  з  прав людини.  А стаття про тероризм,  якби вона була застосована в нашій практиці у тій редакції,  у якій її  було прийнято як зміну до Кримінального кодексу, призвела б до масового порушення прав і свобод людини.  Тому Президент за  моїм  поданням наклав  на  цей  закон  вето.  Я розумію,  мабуть,  когось це і не влаштувало, проте це були конкретні кроки.

 

     На сьогодні  я  зініціювала  ратифікацію  Конвенції  ООН  про захист прав усіх трудящих-мігрантів та членів їх сімей і подала ці пропозиції до уряду. Також я пропоную конкретний план національних дій  щодо  імплементації  міжнародних  стандартів  з прав людини і передусім щодо запобігання тортурам.  Ви знаєте,  що законопроект, який було подано депутатом Бродським,  розглянуто, але позитивного рішення не прийнято.  Я запропонувала депутату Михайлу  Бродському спільно   зі   мною   відпрацювати   конкретний   законопроект   у відповідності з міжнародними стандартами,  передусім з  Конвенцією ООН  і  з  Європейською  конвенцією  щодо запобігання тортурам,  і внести на розгляд Верховної Ради.

 

     Я можу продовжити конкретний перелік цих питань. Проте я хочу сказати,   що  народні  депутати  України  все  ж  таки  з  деяких законопроектів теж виявляють ініціативу. Скажімо, Комітет з питань охорони   здоров'я,   материнства   та  дитинства  подав  мені  на експертизу (це не  є  моєю  функцією,  але  я  відгукнулася  щиро) законопроект щодо прав дитини. І таку експертизу було зроблено.

 

     Тому я хочу сказати,  що це є надзвичайно важлива діяльність. І без цього неможливо далі працювати.  Ми,  до речі, домовилися із заступником Голови Верховної Ради Степаном Гавришем про те, що всі законопроекти щодо  прав  людини,  які  Верховна  Рада  розглядає, будуть  надсилатися  керівництвом  Верховної  Ради  на  розгляд  і експертизу до Уповноваженого з прав людини.  Тому я сподіваюся  на конкретні кроки щодо цього з боку парламенту.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Ніно Іванівно, є письмове запитання?

 

     КАРПАЧОВА Н.І.  Так.  Воно дуже велике, я просто прочитаю те, що написано розбірливо.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Письмове запитання. Наступний - депутат Попеску.

 

     КАРПАЧОВА Н.І.  "Вам відомо,  що проектом Земельного  кодексу пропонується  визнати  землю товаром.  Цей злочин нинішніх владних структур позбавить майбутні покоління можливості мати рідну землю. Я  маю  більше  100  тисяч  підписів з різних областей проти цього дійства.  Яка позиція Уповноваженого щодо цього життєво  важливого питання? Дякую."

 

     Це запитання  депутата  Круценка.  Шановні  народні депутати! Загальновідомо,  що питання права на землю є визначальним питанням у  будь-якій державі.  Саме у нинішньому 2000 році Уповноважений з прав  людини  отримала  нескінченну  низку  звернень   з   питання порушення права на землю.

 

     Три дні  тому спільно з послом Швейцарії,  який відвідав нашу інституцію, я безпосередньо проводила прийом наших громадян і хочу сказати,  що  майже кожне третє звернення стосувалося захисту прав при розпаюванні землі. Я хочу сказати, що це дуже складне питання. І  я  в наступній доповіді,  яку найближчим часом буду вам робити, детально проаналізую  порушення  цього  права  і  конкретно  внесу пропозиції щодо Конституції,  щодо Земельного кодексу і щодо указу Президента з цього питання.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний депутат Попеску.

 

     ПОПЕСКУ І.В.,  голова  підкомітету  Комітету  Верховної  Ради України    з   питань   прав   людини,   національних   меншин   і міжнаціональних відносин (виборчий округ

 204, Чернівецька    область).    Дякую.   Група   "Солідарність". Вельмишановна Ніно Іванівно.  Ви  у  своїй  доповіді  в  основному розглядали  питання щодо захисту індивідуальних прав.  Натомість є проблема і з колективними правами.  Наприклад,  питання щодо  прав національних  меншин.  Я  наведу  два  приклади і відразу поставлю запитання.

 

     Перший приклад.  Додатки до  "Голосу  України",  що  виходять мовами національних меншин,  фінансуються за залишковим принципом. Це призвело до того,  що газети,  які поширюються за  передплатою, мають такі борги, що можуть бути закриті.

 

     Другий приклад.  У  Глибоцькому  районі  Чернівецької області заврайвно заявив на нараді,  що тепер завдання предметних олімпіад уже   не  будуть  перекладатися  мовами  меншин,  а  викладаються, скажімо, фізика, математика, хімія саме цими мовами.

 

     Як ви оцінюєте стан справ у сфері захисту прав  представників національних меншин?

 

     Дякую.

 

     КАРПАЧОВА Н.І.  Дуже дякую шановному народному депутату Івану Попеску і хочу зазначити,  що  за  законом  Уповноважений  з  прав людини  зобов'язаний  розглядати  індивідуальні звернення.  Проте, саме керуючись принципом справедливості і власною совістю, коли до мене  звертаються  представники  національних  меншин  (тут я хочу зазначити,  що таких звернень небагато),  я уважно розглядаю  такі звернення.   І  хочу  сказати,  що  я  вбачаю  щодо  законодавчого забезпечення  прав   національних   меншин   певну   відповідність міжнародним  стандартам.  Проте  щодо  реального забезпечення прав нацменшин в Україні - тут,  як ви знаєте,  є певні дискримінаційні дії.

 

     Тому я  прийняла  рішення  створити  у  структурі  інституції Уповноваженого з  прав  людини  посаду  спеціального  представника Уповноваженого з захисту прав національних меншин.  З цим питанням я звернулася до пана Макса ван дер  Стула  -  Верховного  Комісара ОБСЄ  з питань національних меншин щодо його підтримки,  передусім фінансової,  і отримала певну  підтримку  та  чекаю  6  грудня  на зустріч  з  паном  ван  дер  Стулом,  під  час  якої  ми конкретно обговоримо низку цих питань.

 

     А вас,  шановний пане Попеску, знаючи ваш великий досвід щодо захисту прав національних меншин, особисто запрошую до співпраці у цьому напрямі з Уповноваженим з прав людини.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую,  шановна  Ніно  Іванівно,   за   змістовну доповідь,   за   відповіді   на  запитання.  Будь  ласка,  сідайте (Оплески).

 

     КАРПАЧОВА Н.І. Спасибі.

 

     КІЯШКО С.М.,  член Комітету Верховної Ради України  з  питань прав   людини,  національних  меншин  і  міжнаціональних  відносин (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  виборчий  блок СПУ  та СелПУ).  Уважаемые коллеги,  позвольте поздравить от имени нашего    многонационального     коллектива     Верховной     Рады "Уповноваженого з прав людини" с ее первым докладом и сказать, что тот институт,  который создала  Верховная  Рада  прошлого  созыва, наконец работает,  и мы видим его результативную работу.  Спасибо, Ниночка.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо вам,  Ніно  Іванівно.  Будь  ласка,  Ніно Іванівно.

 

     КАРПАЧОВА Н.І.  Шановні народні депутати! Шановні присутні! Я щиро дякую вам за моральну підтримку і хочу сказати що захист прав людини буде, я впевнена, завжди сферою наших спільних інтересів. І ці квіти по праву  належать  усім  присутнім,  а  передусім  одній чарівній жінці, яка сьогодні присутня в цій залі. Шановні друзі! У ложі для почесних гостей  сидить  Ніна  Михайлівна,  мати  Валерія Марченка, який не повернувся з місць позбавлення волі. Давайте від усіх нас вручимо їй ці квіти з великою вдячністю за її мужність  і за  її  діяльність,  спрямовану  на те,  щоб права людини стали на українській землі виключною сферою діяльності всіх гілок влади.

 

     Дякую вам.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні колеги!  Шановні запрошені!  Ми закінчили розгляд  даного  питання.  Ви  знаєте,  що  запропоновано  проекти постанов з цього  приводу.  Відповідно  до  нашого  Регламенту  ми будемо приймати рішення у четвер.

 

     Оголошується перерва до 12 години 30 хвилин.

 

      (Після перерви)

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні   народні   депутати!   Продовжуємо  наше засідання.  Слухається питання -  Закон  про  політичні  партії  в Україні з пропозиціями Президента України від 12 квітня 2000 року. Доповідає заступник міністра  юстиції  Микола  Іванович  Хандурін. Будь ласка, Миколо Івановичу.

 

     ХАНДУРІН М.І.,  заступник міністра юстиції України.  Шановний головуючий!  Шановні народні депутати!  Прийнятий Верховною  Радою України 16 березня цього року Закон України про політичні партії в Україні,  що надійшов на підпис Президентові України, не може бути підписаний,  оскільки  деякі його положення суперечать Конституції України і значна частина раніше внесених пропозицій не  врахована. Крім того, цей закон практично прийнятий в новій редакції.

 

     Зауваження і пропозиції зводяться до такого.

 

     Перше. Статтею   3   "Правова  основа  діяльності  політичних партій"  передбачено,   що   політичні   партії   проводять   свою діяльність,  зокрема,  згідно  з  партійним статутом,  прийнятим в установленому порядку.  Тим часом статут політичної партії не може розглядатись як правовий акт.

 

     У частині   другій   цієї  статті  статус  політичних  партій визначено   як   всеукраїнський.    Однак    визначення    поняття "всеукраїнський статус" у законі,  що розглядається, відсутнє, як, до речі,  і посилання на Закон України про об'єднання громадян, де запроваджено  цей  термін  і  встановлюються  критерії  об'єднання громадян із всеукраїнським статусом.

 

     У зв'язку з цим Президентом України пропонується у  статті  3 назву   викласти   у  такій  редакції:  "Регламентація  діяльності політичних  партій",  а  частину  другу  доповнити  словами  "який визначається відповідно до Закону України про об'єднання громадян.

 

     Друге. Частина друга статті 4 закону,  що надійшов на підпис, забороняє   органам    державної    влади,    органам    місцевого самоврядування   та   їх   посадовим  особам  виокремлювати  певні політичні партії,  надавати їм привілеї,  сприяти їм у провадженні діяльності,  якщо  інше  не  передбачено  законом.  Це  суперечить частині п'ятій  статті  36  Конституції  України,  яка  встановлює рівність перед законом усіх об'єднань громадян,  та частині першій статті 4 закону,  яка відтворює зазначений конституційний  принцип стосовно політичних партій.

 

     У зв'язку  з  цим  Президентом України пропонується у частині другій статті 4 закону слова "якщо інше  не  передбачено  законом" вилучити.

 

     Третє. Другим   реченням  частини  третьої  статті  5  закону встановлено,  що справу про заборону політичної партії розглядає у першій  інстанції  Верховний  Суд  України.  За  частиною ж другою статті 125 Конституції України Верховний  Суд  України  визначений найвищим  судовим  органом  у  системі судів загальної юрисдикції, рішення якого відповідно до статті 231  Цивільного  процесуального кодексу   України   набирають   законної  сили  негайно  після  їх проголошення, отже, не підлягають оскарженню.

 

     Таким чином,  зазначена  норма  закону  позбавляє  відповідну політичну  партію  можливості  оскаржити  рішення  про заборону її діяльності  і  звернутися  до  вищої   інстанції   для   перевірки правильності   винесеного   рішення.   Це  не  відповідає  частині четвертій  статті  37  Конституції  України,  за   якою   заборона діяльності об'єднань громадян здійснюється в судовому порядку (що, до речі,  і викладено у першому реченні частини третьої  статті  5 цього   закону),   а  отже,  передбачає  звернення  послідовно  до відповідних  судових  інстанцій,  можливість  оскарження   судових рішень.

 

     Для усунення  зазначеної  неузгодженості  Президентом України пропонується друге речення з частини третьої статті 5 вилучити.

 

     Четверте зауваження.  Частиною третьою статті  6  закону,  що розглядається,  визначено перелік осіб, які не можуть бути членами політичних партій.  Цей перелік вбачається  необхідним  розширити, включивши  до  нього  осіб,  які  перебувають у місцях позбавлення волі. У зв'язку з цим Президент України пропонує доповнити частину третю  статті  6  пунктом  6  у  такій  редакції:  "6) особи,  які перебувають у місцях позбавлення волі".

 

     Крім того, слід узяти до уваги, що у частині восьмій статті 6 закону,   що   розглядається,  забороняється  створення  партійних організацій в органах виконавчої та судової  влади,  у  виконавчих органах   місцевого   самоврядування,   а   також   на   державних підприємствах, у навчальних закладах та інших державних установах. При цьому створюються умови для неприпустимої політизації апаратів інших   органів   влади,   місцевих   рад,   створення   партійних підприємницьких   структур.   Тому   частину  восьму  цієї  статті Президент пропонує викласти в  такій  редакції:  "Не  допускається створення  і  діяльність структурних осередків політичних партій в апаратах  органів   влади,   органів   місцевого   самоврядування, військових  формуваннях,  а  також на підприємствах,  у навчальних закладах та інших установах та організаціях".

 

     П'яте зауваження.  Стаття 8 визначає перелік відомостей,  які має  містити  статут  політичної  партії.  При цьому в переліку не зазначаються такі відомості, як порядок ліквідації (саморозпуску), реорганізації  політичної  партії,  використання  коштів та іншого майна партії,  що залишаються після її ліквідації  (саморозпуску). Тому  Президент  України  пропонує  доповнити  статтю 8 пунктом 10 такого   змісту:   "10)   порядок    ліквідації    (саморозпуску), реорганізації політичної партії,  використання її коштів та іншого майна, що залишилися після її ліквідації (саморозпуску)".

 

     Шосте. Статтею  10  закону  встановлено,   що   рішення   про створення політичної партії має бути підтримане підписами не менше 10 тисяч громадян,  які відповідно до  Конституції  України  мають право  голосу  на  виборах,  зібраними  у не менш як двох третинах районів не менш як двох третин областей України, міста Києва та не менш як у двох третинах районів Автономної Республіки Крим.

 

     Враховуючи зазначене,   а  також  те,  що  статтею  3  закону встановлено  правило,  за  яким   політичні   партії   в   Україні створюються і діють тільки з всеукраїнським статусом, і цей статус згідно із Законом про об'єднання  громадян  передбачає  здійснення партією   діяльності   у  більшості  областей  України,  Президент пропонує пункт 4 частини другої статті 11 доповнити  словами:  "та про  наявність її місцевих осередків у більшості областей України, місті Києві та  в  Автономній  Республіці  Крим,  що  підтверджено протоколами  установчих  зборів або конференцій,  на яких прийнято рішення про створення місцевого осередку політичної партії".

 

     Сьоме. У зв'язку з тим що в  законі  не  визначається,  що  є організацією   політичної  партії,  в  яких  випадках  і  за  яким принципом  вона  створюється,  пропонується  з  тексту  статті  11 посилання на організації політичної партії вилучити.

 

     З метою конкретизації взаємовідносин між політичними партіями та  реєструючим  органом,   забезпечення   постійного   державного контролю  за  діяльністю  політичних партій та створення для цього дієвого механізму Президент України пропонує частину восьму статті 11  викласти в такій редакції:  "Політична партія щорічно інформує Міністерство юстиції України про чисельність  її  членів,  місцеві осередки  партії.  Політична  партія  також  інформує Міністерство юстиції України  про  зміни  назви,  програми,  статуту,  керівних органів  партії,  їх  адрес  та  місцезнаходження у тижневий строк після прийняття рішень з цих питань".

 

     У законі не визначено  підстав,  за  яких  реєструючий  орган відмовляє  в  реєстрації  політичної партії,  що може призвести до численних спорів. У зв'язку з цим та беручи до уваги, що стаття 19 Конституції зобов'язує органи державної влади та їх посадових осіб діяти лише на підставі та у спосіб,  які передбачені  Конституцією та   законами  України,  необхідно  доповнити  закон  відповідними нормами.  Президент  України  пропонує  доповнити   статтю   новою частиною  третьою  такого  змісту:  "Міністерство  юстиції України здійснює реєстрацію  політичної  партії  після  перевірки  поданих матеріалів   із   залученням,   у  разі  необхідності,  незалежних експертів з відповідних питань".

 

     А після  частини  десятої  доповнити  статтю  новою  частиною такого   змісту:   "У   реєстрації  політичної  партії  може  бути відмовлено,  якщо  документи,  подані  для  реєстрації  політичної партії,  не  відповідають  Конституції,  цьому  та  іншим  законам України".

 

     Восьме. Частина друга статті 13 закону передбачає  можливість політичних  партій засновувати або вступати до міжнародних спілок, статутами яких передбачено  створення  координаційних  центральних органів.

 

     Враховуючи, що   координація  є  однією  з  форм  управління, зазначена норма суперечить  частині  першій  цієї  ж  статті,  яка забороняє  укладання політичними партіями угод,  які ставлять їх у підпорядковане  або  залежне  становище   щодо   будь-якої   іншої іноземної   організації.   Не   відповідає  це  і  конституційному принципу,  відповідно до якого членами  політичних  партій  можуть бути лише громадяни України.

 

     В зв'язку  з  цим  Президентом України пропонується в частині другій  статті   13   слово   "координаційних"   замінити   словом "інформаційних".

 

     Дев'яте. Потребує  редакційного  уточнення  пункт  2  частини першої  статті  15,  який  необхідно  сформулювати  відповідно  до застосовуваної  в  законодавстві  термінології  таким  чином:  "2) державними   та   комунальними   підприємствами,   установами    і організаціями,    а    також    підприємствами,    установами   та організаціями,  в майні яких є частки (паї, акції), що є державною або комунальною власністю, або які належать нерезидентам".

 

     Десяте. Виходячи з того,  що статтею 17 закону встановлюється щорічне  офіційне  оприлюдення  фінансової  звітності   політичної партії,  вбачається  необхідним запровадити обов'язкове проведення аудиту для підтвердження достовірності та повноти звітності, як це передбачено   Законом   України  про  аудиторську  діяльність  для господарюючих суб'єктів, звітність яких офіційно оприлюднюється.

 

     Тому Президент України пропонує частину першу статті 17 після слів  "фінансовий  звіт  про  доходи  і видатки" доповнити словами "підтверджений аудиторським висновком".

 

     Одинадцяте зауваження.  У статті 21 закону передбачається, що політична  партія  може  бути  заборонена  в  судовому  порядку за поданням Генерального прокурора України.

 

     Однак у статті 18 закону,  в  якій  ідеться  про  органи,  що здійснюють  державний  контроль  за  діяльністю політичних партій, органи прокуратури не зазначені.

 

     Крім того,  ця ж стаття 18 закону не передбачає  контролю  за додержанням політичними партіями Конституції та законів України.

 

     Враховуючи, що  згідно  з  пунктом  9  розділу  XV "Перехідні положення" Конституції України  прокуратура  продовжує  виконувати відповідно  до  чинних  законів  функції  нагляду  за додержанням, застосуванням законів,  Президент пропонує частину першу статті 18 доповнити новим пунктом 1 такого змісту:  "1) органи прокуратури - за додержанням політичною партією  вимог  Конституції  України  та законів України", відповідно змінивши нумерацію наступних пунктів.

 

     З огляду  на  викладене  Президент  України  пропонує пункт 1 частини першої статті 21  після  слів  "встановлених  Конституцією України" доповнити словами "цим та іншими законами України".

 

     Дванадцяте зауваження.  Статтею  23  закону  встановлено,  що діяльність політичної партії може бути припинена,  зокрема у  разі анулювання реєстраційного свідоцтва.

 

     У зв'язку  з цим Президент пропонує статтю 24 доповнити новою частиною  другою  такого  змісту:  "Рішення  суду  про  анулювання реєстраційного   свідоцтва   політичної   партії  тягне  за  собою припинення  діяльності  політичної  партії,  розпуск  її  керівних органів,  місцевих осередків та інших статутних органів політичної партії, припинення членства в політичній партії".

 

     Тринадцяте зауваження.  В статті 24 закону не  враховано,  що недостовірність  відомостей,  поданих  під  час реєстрації партії, може бути виявлена і пізніше, ніж через один рік після реєстрації. До  того  ж  у  статті  не  передбачено  санкцій у випадках,  коли інформація  про  зміни  у   програмі,   статуті,   яка   подається реєструючому  органу  відповідно  до  частини  восьмої  статті  11 закону, не відповідає Конституції та законам України.

 

     Крім того,  має бути забезпечено і виконання вимоги  цього  ж закону щодо всеукраїнського статусу партій та їх участі у виборах.

 

     З метою   вирішення   зазначених   питань  Президент  України пропонує частину першу статті 24 викласти  в  такій  редакції:  "У разі  виявлення  після  реєстрації політичної партії недостовірних відомостей  у  документах,  що  подавалися  для   її   реєстрації, невідповідності  Конституції  та  законам України змін у програмі, статуті  політичної   партії,   інформація   про   які   подається реєструючому  органу відповідно до частини восьмої статті 11 цього закону,  втрати партією всеукраїнського статусу чи неучасті  її  у виборах  протягом  п'яти років орган,  який зареєстрував політичну партію,  має  звернутися  до  суду  з  поданням   про   анулювання реєстраційного свідоцтва.  Інші підстави анулювання реєстраційного свідоцтва не допускаються".

 

     Чотирнадцяте зауваження.  Оскільки Закон про політичні партії з урахуванням вимог Конституції приймається в Україні вперше і ним встановлюються нові вимоги до політичних партій, Президент України вважає,  що  всі  раніше  зареєстровані  політичні  партії мають в установленому порядку пройти перереєстрацію.

 

     Тому Президент України  пропонує  пункт  2  та  3  "Заключних положень" закону об'єднати і викласти їх у такій редакції...

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Миколо Івановичу, скільки вам треба часу?

 

     ХАНДУРІН М.І. Одна хвилина.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, закінчуйте.

 

     ХАНДУРІН М.І.   "2.  Міністерству  юстиції  України  провести перереєстрацію політичних партій та їх місцевих осередків протягом року  з  дня  набрання  чинності цим законом та відповідно до його вимог за заявами відповідних політичних партій  та  керівників  їх місцевих осередків.

 

     Після закінчення   цього   строку  свідоцтва  про  реєстрацію політичних  партій,  видані  до  набрання  чинності  цим  законом, вважаються недійсними.

 

     І п'ятнадцяте,   останнє   зауваження.   Президент   особливо наголошує на тому,  що в Законі України про  політичні  партії  не врегульовані і такі важливі питання, як статус політичної опозиції в державі,  а також партій,  які входять до опозиції, не визначено гарантії їх діяльності.

 

     За відсутності  правового  регулювання з цих та інших питань, пов'язаних з діяльністю політичної опозиції, неможливо сподіватися на  належний  розвиток суспільних відносин.  Тому ці питання мають бути належним чином врегульовані законом,  що розглядається.  Якщо буде  визнано  за  доцільне  прийняти  окремий закон про політичну опозицію чи про парламентську опозицію,  то він має бути прийнятий у пакеті із Законом України про політичні партії.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні  колеги!  Чи  є  запитання до доповідача? Будь ласка, запишіться. Висвітіть.

 

     Народний депутат Сухий. Наступний - депутат Павловський.

 

     СУХИЙ Я.М.,  член Комітету Верховної Ради  України  з  питань соціальної  політики  та  праці  (виборчий  округ  78,  Запорізька область).  Запоріжжя,  "Трудова Україна".  У мене  запитання  щодо частини  третьої  статті  5,  в  якій пропонується встановити,  що справу  про  заборону  партії  не  розглядає  у  першій  інстанції Верховний  Суд  України.  Поясніть,  будь ласка,  логіку,  я її не зрозумів.  Виявляється,  що будь-який районний суд може заборонити діяльність    якоїсь   всеукраїнської   партії,   а   потім   вона звертатиметься до обласного суду,  Верховного...  У  чому  логіка? Чому  не  може  бути  Верховний  Суд  відразу  першою  і останньою інстанцією?

 

     ХАНДУРІН М.І.  Стаття Конституції,  яка стосується діяльності політичних партій,  не вказує,  що заборона або розпуск політичної партії здійснюється Верховним Судом.  Там вказано,  що в  судовому порядку. Якщо Верховний Суд приймає рішення у першій інстанції, то це рішення набирає сили, воно не може бути оскарженим.

 

     Якщо взяти судовий порядок і принципи судочинства,  викладені у  розділі "Правосуддя",  то там передбачено право на апеляційне і касаційне оскарження. Тому порушується цей конституційний принцип.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний депутат Павловський. Наступний - депутат Ключковський.

 

     ПАВЛОВСЬКИЙ М.А.,  голова підкомітету Комітету Верховної Ради України з питань Регламенту,  депутатської  етики  та  організації роботи  Верховної  Ради  України (виборчий округ 188,  Хмельницька область).  Я  дякую.  У  мене  питання  до  доповідача  не  як  до представника Президента,  а як до кваліфікованого юриста.  У нас є процедура розгляду законів,  згідно з  якою,  якщо  Верховна  Рада долає вето, закон повинен бути підписаний і введений у дію.

 

     З другого боку,  Президент має право законодавчої ініціативи. І якщо щось не подобається в тому  законі,  то  негайно  вносяться пропозиції,  і  ми розглядаємо зміни і доповнення до закону.  Тому сьогодні процедура мені абсолютно не зрозуміла.

 

     От ви як юрист скажіть  мені,  чи  можемо  ми  жити  в  нашій державі за законами чи ні?

 

     Дякую.

 

     ХАНДУРІН М.І.  Дякую за запитання. Ви посилаєтесь, мабуть, на рішення Конституційного Суду від 7 липня 1998 року.  Я процитую це рішення  Конституційного  Суду  в частині,  яка буде відповіддю на ваше запитання.

 

     Конституційний Суд зазначив:  "З викладеного випливає, що дія частини  четвертої  статті  94  Конституції  поширюється  лише  на випадки,  коли Верховна Рада України згідно з  частиною  четвертою статті  94  Конституції  під  час повторного розгляду повністю або частково відхиляє пропозиції Президента. У таких випадках вона має прийняти  цей  закон  у  цілому  не менш як двома третинами від її конституційного складу,  і Президент України відповідно до частини четвертої  статті 94 Конституції України зобов'язаний підписати та офіційно оприлюднити його протягом десяти днів"

 

     Але під час розгляду пропозицій Президента  до  цього  закону Верховною   Радою  частково  пропозиції  були  враховані,  а  інші потрібно  було  відхилити.   На   жаль,   інші   пропозиції   були відкориговані   Комітетом  з  питань  правової  реформи,  і  закон фактично  був  прийнятий  у  новій  редакції.  Тому  цей  висновок Конституційного  Суду,  як  ви  розумієте,  не  стосується  даного випадку. На підтвердження можу навести витяг зі стенограми. Голова пояснив:  "Шановні народні депутати!  Я прошу уваги.  Учора ми при обговоренні всі були одностайні  у  тому,  що  ми  приймаємо  нову редакцію   закону.   Тому   ці  пропозиції  мають  бути  у  четвер проголосовані:  або прийняті, або відхилені. Якщо це буде зроблено і  буде  після  цього  прийнятий  закон  більше  ніж 300 голосами, Президент підпише цей закон".

 

     Ви прийняли фактично  нову  редакцію  закону  (як  у  другому читанні),  і тому після цього пішла звичайна процедура - Президент наклав вето.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний  депутат   Ключковський.   Наступний   - депутат Матвієнко.

 

     КЛЮЧКОВСЬКИЙ Ю.Б.   Дякую.  Народний  рух  України.  Шановний доповідачу! У мене до вас три запитання.

 

     Перше. У пропозиціях передбачається, щоб Міністерство юстиції при реєстрації політичних партій залучало експертів. Скажіть, будь ласка,  що ці експерти будуть перевіряти:  підписи членів  Руху  і таким  чином перевіряти,  хто до якої партії належить і яких потім до них заходів вживати?

 

     Друге. Замість  того,  щоб  доручати  прокуратурі  нагляд  за дотриманням партіями законодавства, чи не краще ініціювати всетаки нарешті прийняття нового закону про прокуратуру і вирішити питання щодо  того,  які органи здійснюють загальний нагляд за дотриманням законодавства,  адже  це   не   предмет,   насправді,   згідно   з Конституцією діяльності прокуратури?

 

     І третє.  Так що ж це за аудит політичних партій? Спочатку ми забороняємо всі можливі джерела фінансування політичних партій,  а потім  перевіряємо,  хто  ж  усе-таки  дає їм гроші?  Для чого цей аудит,  на вашу думку?  Що він  має  забезпечити:  надійні  важелі впливу на партії?

 

     ХАНДУРІН М.І.  Дякую за запитання. Відповідно до цього закону для реєстрації  політичної  партії  потрібна  підтримка  10  тисяч виборців.  Може  виникнути  питання про достовірність тих чи інших підписів.  І ви розумієте,  що без експерта  не  можна  визначити, підписи це тих осіб,  які зазначені у списках на підтримку партії, чи когось іншого.  Можуть виникнути й  інші  питання,  як  показує практика.

 

     Друге. Що  стосується  нагляду  з  боку  прокуратури,  то  ви прекрасно  розумієте,  що  згідно  з   "Перехідними   положеннями" Конституції загальний нагляд з боку прокуратури зберігається до 29 червня наступного року,  тому  вилучення  з  тексту  цього  закону повноважень  прокуратури в цій частині суперечило б діючому Закону про прокуратуру і "Перехідним положенням" Конституції.

 

     Що стосується аудиту,  то я думаю,  що якщо політична  партія діє  чесно,  то  боятись аудиту,  який підтвердив би достовірність даних про фінансову діяльність політичної партії, їй нічого.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний депутат Матвієнко.

 

     МАТВІЄНКО А.С., член Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров'я, материнства та дитинства (виборчий округ

 17, Вінницька область).  Українська народна партія "Собор", група "Соборність". Миколо Івановичу, по-перше, я хотів би просити вас і Віктора  Володимировича  дати  нам  чітку   відповідь:   чому   не виконується  Регламент і не дотримується порядок розгляду питань і законопроектів у Верховній Раді?  Ви,  Миколо  Івановичу,  цитуєте стенограму  засідання  за вівторок.  А ви не за вівторок чи середу повинні цитувати стенограму засідання,  а  за  четвер,  коли  було голосування і долалось вето на цей закон.  Тому що те,  що говорив головуючий,- це було не голосування, це стенограма засідання, коли питання не голосувалися Тому це є фальсифікація з вашого боку, і я думаю, що такому досвідченому юристу це не до лиця.

 

     По-друге, скажіть, будь ласка, як це можна передбачити, що ми будемо  контролювати відомості,  подані під час реєстрації партій, пізніше, ніж через рік після реєстрації? Зокрема, ви посилаєтесь у статті  24 на те,  що інформація подається реєструючому органу.  У нас сьогодні все купується і продається, депутати у Верховній Раді купуються   і   продаються.   Найдете  одного  відповідального  за реєстрацію,  якого куплять,  і він скаже,  що заперечує,  що  була утворена два роки тому партія.

 

     І чи   не   цинічно,   Миколо  Івановичу,  те,  що  сьогодні, прикриваючись так званим  збільшенням  політичних  партій,  ми  їх дрібнимо,  а прийняття цього закону затягуємо для того, щоб ніколи не було політичних партій в Україні?

 

     Дякую.

 

     ХАНДУРІН М.І.  Дякую за запитання.  Річ у тому,  що  в  таких випадках  Міністерство  юстиції має тільки одне право - звернутися до суду,  а суд має вирішити, чи анулювати реєстраційне свідоцтво. І  суд зобов'язаний перевірити достовірність тих даних,  які подає Міністерство  юстиції,  якщо  воно  вважає,  що   для   реєстрації політичної партії,  наприклад, були використані підроблені підписи та інші недостовірні дані.  Саме Міністерство юстиції  не  приймає рішення згідно з цим законом про скасування реєстрації. Ви знаєте, це має вирішити суд.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Увімкніть мікрофон народного депутата Симоненка.

 

     СИМОНЕНКО П.М.   Фракция   коммунистов.   Уважаемый   Николай Иванович!  Поясните мне некоторые поправки, которые вы предлагаете поддержать.  Например,  предлагается запретить быть членом  партии "особам, які перебувають у місцях позбавлення волі". Но ведь у нас голосуют лица,  которые находятся в  местах  лишения  свободы.  Вы обясните мне, пожалуйста, этот парадокс.

 

     Далее: "Не  допускається  створення  і діяльність структурних осередків  політичних  партій  в  апаратах  органів  влади ".  Это понятно.  Но  далее  запрещается  на частном предприятии создавать партийную  ячейку.  Вы  же   нарушаете   Конституцию:   только   в государственных органах власти не создаются партийные организации. А здесь написано,  что  нигде  нельзя  это  делать:  "а  також  на підприємствах,   в   начальних  закладах  та  інших  установах  та організаціях".  Извините, вы не имеете на это право. Это уже право коллектива, собственника, который дает согласие или не дает.

 

     Далее запрещается  создавать  союзы  партий.  Но  это  уже их право,  если они Конституцию  и  законы  не  нарушают,  какие  они координируют    действия.    Может,    они   политические   оценки координируют?  Почему сейчас  Министерство  юстиции  не  запрещает Украине входить в Европейский Союз? Обясните мне, пожалуйста. Это какие-то сплошные абсурды в поправках.

 

     Ще одне доповнення: "підтверджений аудиторським висновком". Я вам  напоминаю  как  представителю Министерства юстиции:  согласно законам  партии  запрещена   хозяйственная   деятельность,   кроме издательской   деятельности.   А   вы  пишете  сюда  "аудиторський висновок".

 

     И таких тут моментов очень много.  Что  касается  "Переходных положений",  то  это  временные  положения для прокуратуры,  вы не имели права их сюда вписывать.

 

     ХАНДУРІН М.І.  Шановний  Петре  Миколайовичу!  У  Конституції України  немає  такого  обмеження,  щоб  особи,  які перебувають у місцях позбавлення волі,  не були членами політичних партій (Шум у залі).  То інше.  Право брати участь у виборах і бути обраним - це інше.  У розділі,  де йдеться про  діяльність  політичної  партії, такої заборони немає, і законом можна це визначити.

 

     Стосовно аудиту я відповів.

 

     І стосовно ще одного запитання.  Координація - це одна з форм підпорядкування.  Тому Президент цілком слушно  пропонує  замінити слово "координаційних" на "інформаційних".

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Миколо Івановичу, сідайте, будь ласка.

 

     Слово для  співдоповіді  надається  голові  Комітету з питань правової політики Задорожньому Олександру Вікторовичу. Будь ласка, Олександре Вікторовичу.

 

     ЗАДОРОЖНІЙ О.В.,  голова  Комітету  Верховної  Ради України з питань правової політики (виборчий округ  217,  м.  Київ).  Дякую, шановний   Вікторе  Володимировичу.  Я  хотів  би  звернути  увагу шановних колег на те,  що це питання, яке ми сьогодні обговорюємо, не  хотілося  б  обговорювати по суті,  оскільки Верховна Рада вже визначилася, і більше того, визначилася неодноразово. Тому якщо ми і   можемо   сьогодні  обговорювати  питання,  то  тільки  питання процедури.

 

     Я зверну вашу увагу на  динаміку  проходження  проекту  цього закону.  Мабуть,  не  так  багато  законопроектів,  які б 30 разів поверталися, голосувалися і так далі.

 

     Визначальними для нас,  і в тому числі для Комітету з  питань правової політики, який двічі розглядав це питання, є три моменти. Перший.  Вручено висновок комітету  до  пропозицій  Президента  25 лютого  2000  року.  Обговорення відбулося 15 березня,  16 березня було подолано вето Президента 351 голосом.  Звертаю вашу увагу  на те,  що  Головою  Верховної Ради 27 березня закон був підписаний і направлений на підпис Президенту.

 

     Комітет з  питань  правової  політики  двічі  повертався   до аналізу цієї ситуації і прийняв таке рішення.

 

     Керуючись частиною четвертою статті 94 Конституції України та тлумаченням цієї статті Конституційним Судом (рішення 11-рп/98 від 7 липня 1998 року), комітет вирішив рекомендувати Голові Верховної Ради України  Плющу  звернутись  до  Президента  України  Кучми  з пропозицією  підписати  прийнятий  Верховною  Радою  України Закон України про політичні партії в Україні,  оскільки після повторного розгляду він прийнятий голосами 351 народного депутата України.

 

     За це рішення проголосували всі 14 присутніх членів комітету.

 

     Голова Верховної  Ради  України  13  червня  повернув  нам це рішення комітету із пропозицією знову розглянути.

 

     6 вересня це питання  було  знову  розглянуто  в  Комітеті  з питань  правової  політики.  Комітет  одноголосно  підтвердив своє рішення  і  вирішив  внести  на  розгляд  Верховної  Ради   проект Постанови  про Закон України про політичні партії в Україні,  який вам розданий.

 

     Я не  маю  права  тут  озвучувати  іншу  позицію,  а  позиція комітету  не  змінилась.  Комітет  після  засідання  у  вересні це питання не розглядав, і ми підтверджуємо це своє рішення, оскільки це рішення було підтримано одноголосно 16 членами комітету.

 

     Я хотів би звернути вашу увагу на той інцидент,  який виник у Верховній Раді у зв'язку із заявою  народного  депутата  Марченка, оскільки це питання було до комітету. Нагадую вам, шановні колеги, що є відповідне доручення  Голови  Верховної  Ради.  19  жовтня  у виступі народного депутата Марченка було звернуто увагу на те, що, на його думку,  в тексті закону,  який  був  переданий  на  підпис Президенту, зникла поправка до статті 4.

 

     За дорученням Голови Верховної Ради Комітет з питань правової політики і Комітет з  питань  Регламенту  вивчили  цю  ситуацію  і дійшли такого висновку. При перевірці проходження законопроекту за реєстраційним  номером  0980,  процесу   підготовки   порівняльної таблиці до проекту закону встановлено, що Президентом України було внесено доповнення до статті 4, а саме: "Народні депутати України, обрані   до   Верховної   Ради  України  за  партійними  списками, забезпечують реалізацію  передвиборної  програми  партії.  В  разі відмови  від  реалізації  цієї  програми і припинення діяльності у фракції цієї партії у  Верховній  Раді  України  народні  депутати України  вважаються  такими,  що втратили депутатський мандат.  Їх заміна здійснюється в порядку, визначеному законодавством".

 

     Звертаю вашу  увагу  на  те,  що  в  результаті   голосування комітетом  ця  пропозиція  Президента  не  була підтримана,  але в процесі голосування  тут,  у  сесійній  залі,  275  голосами  дана пропозиція  Президента  України була підтримана.  Комітет одразу ж відреагував,  вніс поправку та подав Закон України  про  політичні партії  в  Україні  на  підпис Голові Верховної Ради України вже з прийнятою поправкою.

 

     Звертаю вашу увагу на те,  що в  тексті  закону,  підписаному Головою Верховної Ради 27 березня, ця поправка є. Тому я думаю, що це просто прикра  технічна  помилка,  в  тексті  це  є,  тому  цей інцидент можна вважати вичерпаним.

 

     Таким чином,   я   змушений   сказати   про  те,  що  комітет підтверджує  своє  рішення,  оскільки  інших  рішень  не  було,  і звертається   до   Верховної  Ради  з  проханням  прийняти  проект постанови.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.  Чи є запитання до Олександра Вікторовича? Будь ласка, запишіться. Висвітіть.

 

     Народний депутат Гуцол. Наступний - депутат Олійник.

 

     ГУЦОЛ М.В., секретар Комітету Верховної Ради України з питань прав  людини,  національних  меншин  і  міжнаціональних   відносин (багатомандатний  загальнодержавний виборчий округ,  ПЗУ).  Дякую. Фракція "Яблуко". Шановний доповідачу! Скажіть, будь ласка, згідно з  Регламентом  Верховної  Ради України чи зобов'язані ми в цілому розглянути цей закон чи ні?  А якщо так, то який механізм контролю за  виконанням  даного  закону?  Хто  особисто буде відповідати за виконання даного закону?

 

     Дякую.

 

     ЗАДОРОЖНІЙ О.В.  Дякую,  Михайле Васильовичу.  Мені не зовсім зрозуміло,   що   означає   ваше   запитання,  хто  особисто  буде відповідати за виконання закону? Що мається на увазі?

 

     Згідно з Регламентом  Верховної  Ради,  і  ця  ситуація  була проаналізована Комітетом з питань правової політики,  ми вважаємо, що після того, як голосування відбулося і 351 голос був поданий за цей закон,  Голова Верховної Ради зобов'язаний його підписати,  що він і зробив 27 березня.

 

     Стосовно цього закону,  як мені відомо,  але таких  письмових документів ми не отримали в комітеті,  вважається,  що голосування для подолання вето Президента відбулося з порушенням процедури, і, як  було зрозуміло з відповіді заступника міністра,  фактично була проголосована нова редакція.

 

     Таким чином,  посилаючись на рішення Конституційного Суду від 7 липня 1998 року, Президент вважає, що відбулося голосування щодо нової редакції. Оскільки відбулося голосування щодо нової редакції і  прийнята  нова редакція за його тлумаченням,  то він може і має право подати свої нові пропозиції.

 

     Я знову підкреслюю,  така думка є,  вона викладена в доповіді шановного  заступника  міністра юстиції,  що відбулося голосування щодо нової редакції.  Комітет з питань правової  політики  так  не вважає.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний  депутат  Олійник.  Наступний  - депутат Єльяшкевич.

 

     ОЛІЙНИК Б.І.,  член  Комітету  Верховної   Ради   України   у закордонних  справах  (багатомандатний  загальнодержавний виборчий округ, КПУ). Прошу передати слово Володимиру Пустовойтову.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка.

 

     ПУСТОВОЙТОВ В.С.,  член Комітету  Верховної  Ради  України  з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин (виборчий округ

 33, Дніпропетровська область).  Фракція комуністів,  місто Кривий Ріг.  Скажіть чесно,  як на духу,  як ви  думаєте,  якби  не  було політичних опозиційних партій, розгорялися б оце такі дискусії між Президентом і парламентом чи ні? Це перше.

 

     І друге.  Ви кажете: Президент вважає. Ну, кінець кінцем, ваш комітет   повинен   дати  правову  оцінку  тим  юристам,  які  оце закручують так,  що і самі не розберуть.  Як ви дивитеся  на  таку ситуацію, щоб у нас не було ось таких проблем тут і нас не робили, вибачайте... Не скажу, ким.

 

     ЗАДОРОЖНІЙ О.В.  Дякую за  запитання.  Це  більше  навіть  не запитання,  а  висловлена  власна  точка  зору.  Я не говорив,  що Президент вважає.  Я говорив тільки про те,  що вважає  Комітет  з питань  правової  політики.  Наша  точка  зору  сформульована,  ви отримали наш проект постанови.

 

     Що стосується оцінки  діяльності  тих  осіб  в  Адміністрації Президента,  які  готують  ці  пропозиції,  то  це  не компетенція Комітету з питань правової політики, і, мабуть, тут не місце зараз про це говорити.

 

     Своє ставлення  до  цього  ми висловили один,  а потім другий раз.  Ми вважаємо, що вихід з цієї ситуації є, він нормальний, про нього   говорив,   коли  задавав  запитання,  і  народний  депутат Павловський.  Ідеться про те,  щоб підписати закон,  а після цього внести в нього зміни.

 

     Якщо буде інша точка зору, ми з увагою її вислухаємо, вивчимо на засіданні комітету. Поки що інші пропозиції ні до комітету, ні, наскільки мені відомо, до керівництва Верховної Ради не надходили. Тому нам важко аналізувати цю ситуацію.

 

     І ви знаєте,  якщо відбулося порушення процедури, то, мабуть, не  є  компетенцією будь-яких чиновників це розглядати.  Для цього створений конституційний орган -  Конституційний  Суд,  який  може винести з цього приводу компетентне рішення.

 

     Ось таким  чином  ми  це  рішення  сформулювали  і надали вам відповідний проект постанови.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний депутат Єльяшкевич.  Наступний  -депутат Кулик.

 

     ЄЛЬЯШКЕВИЧ О.С.,  заступник  голови  Комітету  Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності (виборчий округ 182,  Херсонська область). Херсон. Уважаемый Александр Викторович! Безусловно,  всем  уже  ясно,  что  Леонид  Данилович  Кучма   как Президент  страны  нарушил  Конституцию,  не  подписав закон после преодоления парламентом президентского вето.

 

     ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ. Імпічмент!

 

     ЄЛЬЯШКЕВИЧ О.С.  Вот  некоторые  коллеги   высказывают   свое отношение по этому поводу. Да, предусмотрена специальная процедура импичмента за нарушение Президентом Конституции Украины.

 

     Не считаете ли вы целесообразным обратиться не к Председателю Верховной Рады с тем,  чтобы он направил текст, принятый Верховной Радой с преодолением вето, а обратиться к представителю Президента в  парламенте  Роману  Петровичу  Бессмертному  с  тем,  чтобы  он разяснил Леониду Даниловичу Кучме  его  должностные  обязанности, его права и его персональную ответственность.  Потому что то,  что произносит Леонид Данилович,  например во время своих  заграничных вояжей,   становится   просто   страшным.  Уже  парламент  у  него собственный.  Не парламент страны,  а личный,  ручной парламент. Я думаю, что в этом ощущается огромная вина представителя Президента в парламенте Романа Бессмертного,  который не ведет с  Президентом разяснительную работу.

 

     Спасибо.

 

     ЗАДОРОЖНІЙ О.В.  Дякую,  Олександре  Сергійовичу.  Я хотів би сказати про те,  що у будь-якому разі  (Шум  у  залі).  Олександре Сергійовичу,  ви  задали запитання,  я відповідаю.  А відповідь на запитання полягає в тому,  що так чи  інакше  (і  моя  точка  зору збігається з точкою зору комітету і,  зокрема,  народного депутата Шишкіна,  який говорить зараз там про інше,  я так  зрозумів,  але приєднався до голосування),  але виходом з цієї ситуації є те,  що ми запропонували  у  проекті  постанови.  Будь-які  інші  варіанти призведуть  тільки  до  конфронтації,  яка  не  тільки  щодо цього закону, але й узагалі нам не потрібна. Зрозуміло і з запитань, і з доповіді  заступника  міністра юстиції,  що цей закон потрібен для того,  щоб врегулювати  у  правовому  полі  діяльність  політичних партій. Те, що ви пропонуєте, призведе до того, що закону цього ще декілька років просто не буде.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний депутат Кулик.

 

     КУЛИК О.В.,  член Комітету Верховної Ради  України  з  питань свободи  слова  та  інформації  (виборчий  округ  145,  Полтавська область).   Український   народний   рух.   Шановний    Олександре Вікторовичу!   Без  прийняття  цього  закону  неможлива  політична структуризація   у   суспільстві.   А   як    відомо,    політична структуризація   -   це  одна  із  складових,  важливих  складових демократії. Усі президенти демократичних правових країн є лідерами якоїсь  політичної  сили.  І  я не знаю,  яка партія сьогодні може взяти відповідальність за діяльність нашого Президента.  З  огляду на перипетії з прийняттям цього закону,  з огляду на те, що Леонід Кучма залишається безпартійним Президентом,  чи не  складається  у вас враження, що комусь вигідно неприйняття цього закону?

 

     Дякую.

 

     ЗАДОРОЖНІЙ О.В.  Дякую  за запитання.  Я не можу відповісти з такої позиції,  оскільки так чи інакше,  але є  рішення  комітету. Комітет  двічі,  я  ще раз це підкреслюю,  незважаючи на те,  що в нашому  комітеті  є  представники  різних  політичних   партій   і політичних сил,  у тому числі й ті,  які не є членами партій,  але презентовані тут,  у парламенті,  одностайно прийняв рішення, яке, на наш погляд, дає вихід з цієї ситуації.

 

     У мене не складається враження,  що Президент не зацікавлений у тому,  щоб цей закон був прийнятий.  Мова йде про редакцію цього закону.  Мені здається,  що ми знайшли рішення з багатьох позицій, майже з 90 відсотків позицій,  і Роман Петрович погодився  з  цими рішеннями  під  час діалогу,  який відбувся у нас із представником Президента.  Залишаються процедурні моменти.  Я знову ж таки хотів би  звернути  на  це  увагу,  я  почав  з цього свій виступ,  що в будь-якому разі у нас немає суперечностей  щодо  змісту,  оскільки щодо змісту Верховна Рада визначилась більшістю голосів.

 

     У нас  є  суперечності,  пов'язані  з  процедурою проходження закону і з різною оцінкою того,  що відбулось у нас  тут  під  час подолання вето. У мене є своє власне ставлення до цієї процедури і до процедури  голосування.  Чому  так?  Тому  що  є  моменти,  які дозволяють   сперечатись.   Але  головним  є  те,  що  голосування відбулось,  стенограма  це  підтверджує,  і  відбулося  підписання закону Головою Верховної Ради. Таким чином Верховна Рада вичерпала свої повноваження щодо цього закону,  нам немає про  що  говорити. Якщо  буде  доведено  інше  органом,  який має на це право,  то ми повернемося до цього,  або  в  разі  іншого  рішення,  яке  прийме Верховна  Рада.  Комітет  своє  рішення прийняв і запропонував вам проект постанови.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую,  Олександре  Вікторовичу.  Сідайте,   будь ласка.

 

     Слово для виступу надається представнику Президента України у Верховній Раді Безсмертному Роману Петровичу.  Наступний - депутат Журавський.

 

     БЕЗСМЕРТНИЙ Р.П.  Шановний  Вікторе  Володимировичу!  Шановні колеги!  Президент України так,  як і ми з  вами,  зацікавлений  у тому,  щоб  закон  було  оприлюднено  як  можна швидше.  І коли 12 вересня комітет Верховної Ради  прийняв  рішення,  про  яке  щойно доповідав  Олександр  Вікторович,  Президентом було дано доручення нам проаналізувати ситуацію, яка склалася, і запропонувати можливі варіанти  розвитку  подій  далі  для того,  щоб закон цей як можна швидше було оприлюднено.

 

     Нами було проаналізовано ситуацію, яка склалася навколо цього закону,  починаючи  з  того  часу,  коли три з половиною роки тому проект закону було подано  на  розгляд  Верховної  Ради.  Я  зараз приверну вашу увагу тільки до останніх подій,  тобто до повторного розгляду цього закону 16 березня.

 

     Справа в тому,  що ми всі апелюємо до рішення Конституційного Суду за номером 11-рп від 7 липня 1998 року, у якому зазначено, що в разі,  якщо під час розгляду  пропозицій  Президента  до  закону будуть внесені зміни,  не передбачені цими пропозиціями, Президент може  скористатися  повноваженнями,  наданими  йому   статтею   94 Конституції.

 

     Ми порівняли текст зауважень Президента і текст закону,  який було направлено на підпис Президенту,  і виявили,  що це два різні за змістом тексти.

 

     Конкретні приклади.  Так,  до частини другої статті 15 закону Верховна Рада України підтримала пропозицію Президента України про викладення її в такій редакції (прошу звернути увагу): "Інформація про надходження на рахунок політичних партій  коштів,  заборонених законом,  доводиться  відповідною  банківською установою до відома Генерального прокурора України та Міністерства юстиції України". У редакції, яка надійшла на підпис Президенту написано: "заборонених цим законом".  Президент мав на увазі все  законодавство  України, використовуючи  термін  "законом".  У  редакції,  яка  надійшла на підпис,  питання регулювання проблеми звітності  зведено  лише  до одного акта, яким є цей закон.

 

     Що стосується  пункту  2 частини першої статті 21 закону,  то він  хоч  і  викладений  у  редакції,  запропонованій  Президентом України,  проте відповідно до бюлетеня 24 засідання від 16 березня 2000 року  Верховна  Рада  України  271  голосом  "за"  підтримала пропозицію   доповідача   про   збереження   редакції,   ухваленої парламентом у першому читанні. Тобто на підпис Президенту надійшла норма з урахуванням його пропозицій, але депутати проголосували за норму, яка була проголосована в першому читанні.

 

     Я не хочу далі наводити  ті  моменти,  які  були  виявлені  в процесі порівняння того,  що голосувалося,  і того, що надійшло на підпис.  Тому сьогодні  ми  пропонуємо  таку  процедуру.  Комітету підготувати порівняльну таблицю.  На сьогодні Президентом документ цей опрацьований,  ми готові із двадцяти пропозицій зняти дев'ять, щодо чотирьох можемо дискутувати,  на восьми пропозиціях Президент буде наполягати.

 

     Тому, Вікторе Володимировичу,  шановні колеги,  я просив би в четвер  проголосувати  доручення  комітету  продовжити  роботу над законом,  над зауваженнями,  підготувати порівняльну  таблицю  для розгляду пропозицій Президента.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую,   Романе   Петровичу.   Народний   депутат Журавський. Наступний - депутат Беспалий.

 

     ЖУРАВСЬКИЙ В.С.,  перший заступник голови Комітету  Верховної Ради України з питань культури і духовності (виборчий округ

 68, Житомирська   область).    Християнськодемократична    партія України.  Шановні  колеги!  9  листопада  1995  року Україна стала членом Ради Європи і одночасно взяла на себе зобов'язання прийняти ряд  важливих  документів,  які  ми повинні були прийняти впродовж трьох років,  тобто до 9  листопада  1998  року.  В  переліку  цих документів є і Закон про політичні партії.  На превеликий жаль, ми потрапили  в  дуже  скрутне  становище,  яке  створює   в   цілому негативний  імідж  України.  Треба  знайти  порозуміння  і вихід у консультаціях з Президентом і ряд його пропозицій відхилити.

 

     Я хотів би зупинитися на пропозиціях Президента,  які, на мою думку, варто відхилити.

 

     Частина друга   статті   13   закону   передбачає  можливість політичних партій засновувати або вступати до міжнародних  спілок, статутами  яких  передбачено  створення  лише  консультативних або координаційних центральних органів.  Президент  пропонує  замінити слово  "координаційних" на "інформаційних",  оскільки координація, на його думку, є однією з форм управління.

 

     З цим не можна погодитись,  бо  координація,  за  визначенням тлумачного  словника  - будь-якого,  чи нашого,  чи іноземного,  є погодження, і не більше.

 

     Тобто якщо соціал-демократи  стануть  членами  Соцінтерну,  а ліберал-демократи       стануть       членами       Інтернаціоналу лібералдемократів,  то це не  зашкодить  ні  соціалдемократам,  ні ліберал-демократам,  ні  Україні  як такій,  бо через ці структури можна проводити українську політику за межами України і зміцнювати Україну як таку.  І,  врешті-решт,  це сприятиме утворенню великих партій України і політичному структуруванню,  про що  не  раз  нам нагадували з Ради Європи.

 

     Християнсько-демократична партія   України   є  спостерігачем Європейського демократичного  союзу,  куди  входять  консерватори, християни   і   демократи.  І  це  жодною  мірою  нам  не  заважає дотримуватися Конституції і чинного законодавства, і жодного тиску на   собі   з   боку  Європейського  демократичного  союзу  ми  не відчуваємо.

 

     І ще одне  зауваження  -  з  приводу  аудиторської  перевірки діяльності  партії.  Поперше,  всі партії - дуже бідні,  і вони не мають сьогодні  коштів,  щоб  платити  за  аудиторську  перевірку. Аудиторська перевірка сьогодні коштує дорого.

 

     Ми, на жаль, не маємо такої ситуації, як у Німеччині та інших європейських  державах,  де  партії  фінансуються   з   державного бюджету. Там вони можуть замовляти собі аудиторську перевірку.

 

     Крім того,  за  чинним законодавством,  аудиторська перевірка застосовується    лише    до    підприємницьких    структур.     А господарсько-підприємницькою діяльністю наші партії не займаються. Тому і цю пропозицію треба відхилити.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний  депутат   Беспалий.   Немає.   Народний депутат Онопенко.

 

     ОНОПЕНКО В.В.,  голова  підкомітету  Комітету  Верховної Ради України    з    питань    правової    політики    (багатомандатний загальнодержавний   виборчий  округ,  СДПУ(о)).  Шановний  Вікторе Володимировичу!  Шановні колеги!  За браком  часу  я  лише  зроблю правовий   аналіз  пропозицій  Президента  до  закону,  прийнятого Верховною Радою, оскільки всім зрозуміло, що закон прийнятий, вето подолано, і Президент зобов'язаний підписати цей закон.

 

     Подивіться, які  пропозиції  вносяться  Президентом і до чого вони приводять.  Наприклад, до статті 3 "Правова основа діяльності політичних  партій" Президент пропонує таку назву:  "Регламентація діяльності політичних партій".

 

     Це заниження статусу.  Регламент,  зрозуміло,  це  внутрішній документ,  а статут партії регламентує діяльність партії.  Тому як можна погодитися з такими пропозиціями?

 

     У частині другій статті 3, де написано, що політичні партії в Україні  утворюються  і  діють  тільки  з всеукраїнським статусом, Президент пропонує  послатися  на  Закон  України  про  об'єднання громадян.

 

     Романе Петровичу,  привертаю вашу увагу до того,  що в Законі про об'єднання громадян йдеться  про  місцевий,  всеукраїнський  і міжнародний  статус  об'єднань  громадян.  Невже  у  нас  сьогодні політична партія може бути з місцевим чи з  міжнародним  статусом? На ці речі нам, юристам, треба звертати увагу.

 

     Частиною третьою статті 5 передбачено,  що в першій інстанції справу про заборону політичної  партії  розглядає  Верховний  Суд. Пропонується - будь-який суд.

 

     Це питання   доцільності.   Я   вважаю,  що  може  розглядати Верховний  Суд,  оскільки  йдеться  про  заборону   всеукраїнської організації,  політичної партії. А оскарження - до Пленуму. Тому є можливість   оскаржити   рішення   колегії   Верховного   Суду   у кримінальних справах до Пленуму.

 

     Пропонується доповнити  перелік  осіб,  які  не  можуть  бути членом партії,  тими,  хто перебуває у  місцях  позбавлення  волі. Вибачте мене, скажімо, людина стоїть за ідею, її посадили в тюрму, в колонію,  а тут ще й пропонується позбавити її права голосу.  До чого ми доходимо? Якщо проаналізувати статтю 22 Конституції, то це чисте звуження прав і свобод громадян.

 

     Стаття 8.  Статут  політичної   партії   Президент   пропонує доповнити   положенням   про   порядок  ліквідації,  реорганізації політичної партії.  Тут же  треба  читати  статтю  23  закону,  де визначений цей порядок. Я думаю, хтось щось не дочитав.

 

     Стаття 10. Реєстрація партії Міністерством юстиції. Підтримка підписами, зібраними у не менш як двох третинах районів не менш як двох третин областей. Ми ж уже це пройшли, адже Конституційний Суд визнав ці положення неконституційними щодо профспілок. Невже знову треба наступати на ці граблі?

 

     Пропонується доповнити статтю 24 закону новою частиною такого змісту:  "Рішення суду  про  анулювання  реєстраційного  свідоцтва політичної  партії тягне за собою припинення діяльності політичної партії,  розпуск її керівних органів,  місцевих осередків та інших статутних органів політичної партії "

 

     Суд виносить рішення про анулювання реєстраційного свідоцтва, але фактично йдеться про  заборону  партії.  У  статті  21  закону сказано,  що  політична  партія  може  бути  заборонена у судовому порядку.

 

     Я міг  би  далі  продовжити  цей  правовий  аналіз,   але   й наведеного достатньо для того, щоб запитати: як можна вносити такі пропозиції  й  зауваження?  Давайте  тверезо  підійдемо  до  цього питання.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні   колеги,   час,   відведений   згідно  з Регламентом на  обговорення  питання,  закінчився,  і  тому  я  не оголошував  наступного  промовця,  хоча  записалися для виступу ще шість народних депутатів.

 

     Шановні колеги,  не може бути іншого винятку, крім того, який ми приймемо спільним рішенням. Якщо хтось наполягатиме, я поставлю на голосування, щоб продовжити обговорення. Якщо ні, то переходимо до наступного питання. Є Регламент

 

     Марченко наполягає на тому,  щоб поставили на голосування про продовження  обговорення  і  надання  слова  всім  депутатам,  які записалися і мають бажання виступити з цього питання.

 

     Я ставлю   це   на   голосування.   Народні  депутати,  прошу визначитися щодо продовження обговорення даного питання.

 

     "За" - 130.

 

     Рішення не прийнято.

 

     ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ. А якщо від фракції хочуть виступити

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Я пояснюю,  що  згідно  з  внесеними  до  діючого Регламенту змінами, на це передбачено 45 хвилин, незважаючи на всі інші обставини,  у тому числі й право фракції виступати  з  даного приводу.

 

     -----------

 

     Шановні колеги,  переходимо  до  наступного  питання  порядку денного. Слухається питання про проект Закону про внесення змін до Закону України про охорону атмосферного повітря. Доповідає міністр екології та природних ресурсів України Заєць  Іван  Олександрович. Будь ласка, Іване Олександровичу, на трибуну.

 

     ЗАЄЦЬ І.О.,  міністр  екології та природних ресурсів України. Шановний головуючий!  Шановні народні  депутати!  На  ваш  розгляд вноситься  проект  Закону  України  про  внесення  змін  до Закону України про охорону атмосферного повітря.

 

     Доцільність подання до  Верховної  Ради  цього  законопроекту продиктована низкою обставин.

 

     Закон України  про охорону атмосферного повітря діє вже вісім років,  він прийнятий у 1992 році.  За цей час  досить  інтенсивно формувалася  система  засобів  його  ефективного  впровадження.  У рамках закону  підготовлено  ряд  постанов  Кабінету  Міністрів  і нормативних документів.

 

     Проводився додатковий   аналіз   окремих   положень   закону. Міністерство   екології   та   природних   ресурсів   спільно    з Міністерством  охорони  здоров'я України,  Міністерством економіки України  та  іншими   міністерствами,   перевіривши   дієвість   і ефективність  Закону  України  про  охорону  атмосферного повітря, дійшли  висновку  щодо  необхідності  внесення  корінних  змін  та доповнень до статей, які регулюють правовідносини в галузі охорони атмосферного повітря.

 

     Встановлено, що не працюють статті 6, 10, 30,   31,  32,  33,  36,  37,  42  і  44  Закону  про  охорону атмосферного повітря у частині використання  атмосферного  повітря як  сировини основного виробничого призначення.  На сьогодні немає нормативноправових актів,  які могли б забезпечити дію цих статей. Аналіз робіт,  пов'язаних з впровадженням регулювання використання атмосферного  повітря,  показав  його  екологічну  та   економічну недоцільність.   Питання   регулювання   атмосферного  повітря  як сировини основного виробничого призначення навіть не обговорюється вітчизняними  та  зарубіжними  вченими.  Тому  в проекті закону не передбачено правових і організаційних основ та екологічних вимог у галузі   використання   атмосферного   повітря   як  сировини  для виробництва.

 

     Аналіз ефективності  діючої  системи  регулювання  у   галузі охорони  атмосферного  повітря,  передбаченої  Законом України про охорону атмосферного повітря, продемонстрував її недосконалість, а в   окремих   випадках  -  і  економічну  недоцільність  в  умовах перехідного періоду.  Це стосується нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря,  встановлення нормативів гранично допустимих викидів у атмосферу,  видачі  дозволів  на  викид  забруднювальних речовин,  здійснення  моніторингу  в  галузі  охорони атмосферного повітря. Діючі механізми трудомісткі, затратні, важкі у практичній реалізації.

 

     Сьогодні показники  якості  атмосферного  повітря  в  Україні включають нормативи (гранично допустимі концентрації) для більш як 600  речовин.  Контроль  за  їх  вмістом  у  атмосферному  повітрі ведеться по 38 речовинах  і  лише  по  10  -  систематично.  Діючі нормативи  у деяких випадках необгрунтовано жорсткі.  Застосування їх  на  практиці  призводить  до  надмірних  витрат,   невиконання підприємствами   запланованих   заходів  і  надає  можливість  для порушення законодавства.  Проектом закону пропонується регулювання у галузі охорони атмосферного повітря:  оцінку якості атмосферного повітря здійснювати за  відповідними  стандартами  по  таких  семи речовинах: завислі речовини, діоксид сірки, оксид вуглецю, діоксид азоту,  свинець  та  його  неорганічні   сполуки,   бензопірен   і формальдегід.  Це найбільш поширені забруднювальні речовини, на їх частку  припадає  більш  як   90   процентів   загального   викиду забруднювальних  речовин  в  атмосферу  в  Україні.  Запровадження нового підходу дасть змогу зосередити зусилля та  зробити  реальні кроки  щодо  оздоровлення атмосферного повітря населених пунктів з урахуванням  екологічних,  економічних  і   соціальних   інтересів суспільства.

 

     Статтею 8  Закону  України  про  охорону атмосферного повітря передбачено встановлення нормативів гранично допустимих викидів  в атмосферу для кожного джерела та по кожній речовині,  що практично так само неможливо здійснити.  На  даний  час  нормативи  гранично допустимих викидів встановлено для 500 тисяч стаціонарних джерел і по 1000 забруднювальних речовин, і ця кількість постійно зростає.

 

     На розробку нормативів гранично допустимих викидів в  Україні кожний рік витрачається близько одного мільйона гривень.  У той же час контроль нормативів здійснюється  тільки  на  одному  відсотку джерел  по  78  речовинах  через  нестачу  персоналу,  приладів та методик контролю.  Ці обставини роблять марною розробку нормативів ГДВ у порядку, передбаченому законом. Проектом закону пропонується запровадити  новий  підхід  до  встановлення  нормативів  викидів. Замість нормативів викидів для кожного стаціонарного джерела та по кожній речовині передбачено встановлення технологічних  нормативів викидів  та  нормативів для окремих виробництв,  застосування яких виправдало себе в країнах Європейського Союзу і США.  Технологічні нормативи  викидів  базуються  на найкращих існуючих технологіях і спонукають існуючі підприємства впроваджувати реальні малозатратні заходи,  а  нові  і  реконструйовані  підприємства - сучасні чисті технології.

 

     Статтею 13 Закону України про  охорону  атмосферного  повітря передбачається   регулювання  викидів  забруднювальних  речовин  в атмосферне повітря стаціонарними джерелами шляхом видачі  дозволів на  викиди  забруднювальних  речовин.  Основною вимогою при видачі дозволу на викиди є  наявність  затверджених  нормативів  гранично допустимих  викидів  забруднювальних  речовин,  тобто встановлення граничних викидів на необмежену кількість стаціонарних  джерел  та речовин, що робить дозвіл практично неконтрольованим.

 

     Проектом Закону України вводяться нові елементи регулювання в галузі  охорони  атмосферного  повітря.  По-перше,  регулювання  в галузі  охорони  атмосферного повітря здійснюється на державному і місцевому рівнях.  На державному рівні регулювання  передбачається по семи речовинах. На місцевому рівні за рішенням місцевих органів виконавчої  влади  або   органів   місцевого   самоврядування,   з урахуванням екологічної ситуації в регіоні, населеному пункті, цей перелік може бути розширений.

 

     По-друге, для  території  з  підвищеним  рівнем   забруднення атмосферного повітря виконавча влада повинна розробляти відповідні програми оздоровлення повітряного басейну.

 

     По-третє, видача дозволів на викиди стає прозорою  і  вимагає від  підприємств  виконання  чітких вимог,  а саме:  неперевищення нормативів екологічної безпеки,  технологічних нормативів  викидів та дотримання вимог щодо ведення технологічних процесів.

 

     Економічний механізм    забезпечення   охорони   атмосферного повітря,  передбачений Законом України  про  охорону  атмосферного повітря,  складний і трудомісткий. Це передусім стосується лімітів викидів,  які визначаються для підприємств, установ та організацій з  урахуванням  гранично допустимих викидів і доводяться до них як тимчасово погоджені величини викидів забруднювальних речовин  щодо кожного компонента.  На практиці це призводить до того,  що ліміти викидів  забруднювальних  речовин  дублюють   нормативи   гранично допустимих викидів,  значно перевищують фактичні викиди,  тобто не виконують обмежувальної функції.

 

     У проекті закону обмеження кількості  викидів  встановлюється дозволом  на  викиди забруднювальних речовин в атмосферне повітря, тим самим скасовується система встановлення лімітів викидів.  Тому в  проекті  Закону України про внесення змін до Закону України про охорону  атмосферного   повітря   передбачено   збір   за   викиди забруднювальних   речовин   здійснювати   за  фактичними  обсягами викидів.

 

     До проекту Закону України про внесення змін до Закону України про  охорону атмосферного повітря не включена стаття 22 "Виконання вимог  щодо   охорони   атмосферного   повітря   від   забруднення виробничими,  побутовими  та  іншими  відходами"  діючого закону у зв'язку з тим, що ці відносини врегульовані Законом про відходи.

 

     Передбачені законопроектом  механізми  зміни  регулювання   в галузі  охорони  атмосферного  повітря  не  потребують  додаткових ресурсів  та  фінансування   порівняно   з   існуючим   механізмом регулювання.

 

     Законопроект був  опрацьований  і  погоджений без зауважень з Міністерством охорони здоров'я  України,  Міністерством  економіки України,  Міністерством  юстиції України,  Міністерством палива та енергетики України,  Міністерством фінансів України, Міністерством транспорту   України,   Міністерством  внутрішніх  справ  України, Міністерством  з  надзвичайних  ситуацій  та  у  справах   захисту населення  від наслідків Чорнобильської катастрофи.  Він також був розглянутий і схвалений Комітетом Верховної Ради України з  питань екологічної політики,  природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, Головним науково-експертним управлінням Апарату Верховної Ради.  Зауваження і пропозиції, які надані в цих висновках,  мають редакційний характер і можуть бути враховані при підготовці законопроекту до другого читання.

 

     Шановні народні  депутати,  прошу  підтримати  запропонований Кабінетом Міністрів України законопроект у першому читанні.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую,  Іване Олександровичу.  Чи є запитання  до доповідача?  Будь ласка,  запишіться. Висвітіть прізвища. Народний депутат Кулик. Наступна - депутат Александровська.

 

     КУЛИК О.В.    Дякую,    Вікторе     Володимировичу.     Іване Олександровичу,  запитання від вашого колеги по партії. Я знаю, що ви зараз формуєте структури на місцях,  які проводили  б  цю  вашу політику,  і  як  тяжко це вам дається.  Наскільки сьогодні готові професійно люди проводити  цю  роботу,  особливо  в  такій  важкій галузі,  як  екологія,  зокрема  в  області  охорони  атмосферного повітря? Це не так просто зробити.

 

     Дякую.

 

     ЗАЄЦЬ І.О. Я особисто задоволений своїм апаратом, людьми, які працюють у нашій системі,  це фахівці досить високої кваліфікації. І при підборі кадрів я насамперед якраз виходив  з  того,  щоб  це були спеціалісти і щоб це були патріоти України.

 

     Що стосується  діяльності  у цій сфері,  то тут є дуже багато проблем.  Одна з цих проблем,  щодо якої я сьогодні вам  доповідаю законопроект,  -  це  недосконале  законодавство.  Друга  проблема полягає в тому,  що сьогодні  змінилася  структура  викидів.  Якщо раніше  значну  частку займали викиди від стаціонарних джерел,  то тепер зростає частка викидів від транспорту, пересувних джерел. Це зовсім інша ситуація й інші вимоги.

 

     По-третє, шкутильгає  лабораторна  база.  Тут  потрібне  дуже точне обладнання для того,  щоб вимірювати  ці  обсяги  викидів  і вести аналіз за окремими речовинамизабруднювачами.

 

     З цим   пов'язане   і  послаблення  контролю  за  дотриманням природоохоронного законодавства. Але ці пропозиції, які я сьогодні доповідаю,  дають  нам  можливість  спростити  багато  механізмів, зосередитися на пріоритетних напрямах і мати практичні результати, а не просто імітувати роботу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний  депутат  Александровська.  Наступний  - депутат Моісеєнко.

 

     АЛЕКСАНДРОВСЬКА А.О.,  голова підкомітету Комітету  Верховної Ради  України  з  питань паливно-енергетичного комплексу,  ядерної політики та  ядерної  безпеки  (багатомандатний  загальнодержавний виборчий округ, КПУ). Прошу передать слово Тищенко Александру.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний депутат Тіщенко.

 

     ТІЩЕНКО О.В.,  член  Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони  (виборчий  округ  174,  Харківська область).  Місто  Харків.  Питання  охорони  атмосферного  повітря дійсно вийшло сьогодні на перший план,  але  не  тому,  що  зросла кількість   шкідливих   виробництв,   а   тому,  що,  навпаки,  ці виробництва працюють  на  25-30  процентів  своїх  потужностей,  а викиди непомірно збільшуються.

 

     Чому так   відбувається?  Та  тому,  що  нові  власники,  які сьогодні заволоділи цими підприємствами,  не  вкладають  коштів  у відновлювальні роботи, для системи захисту і так далі.

 

     І тисячу  разів  був  правий  Карл  Маркс,  коли  сказав,  що капіталіст задля наживи перед будь-яким злочином не зупиниться.

 

     Так от у мене до вас запитання таке:  чи аналізували ви, чому збільшуються  ці викиди,  підприємства яких форм власності роблять найбільше викидів у атмосферне повітря?  І чи вкладають вони кошти у  відновлення,  ремонт того обладнання,  яке повинно захищати від забруднення?

 

     І головне, чи вірите ви сьогодні нашій державі? Чи вірите, що нові  власники,  які тільки одне бачать - золотого тільця,  будуть вкладати гроші в екологічну безпеку так, як це було раніше?

 

     ЗАЄЦЬ І.О.  Дякую.  Передусім я наводжу вам статистичні дані. Обсяги  викидів  у  1990  році по Україні - 15 мільйонів 550 тисяч тонн.  У 1999 році ми маємо 5 мільйонів 863 тисячі тонн. Це викиди основних  забруднювальних  речовин в атмосферне повітря по Україні від стаціонарних та пересувних джерел.

 

     Тому можна говорити про  те,  що  ми  різко  зменшили  обсяги викидів.  Але  це була ситуація,  коли економіка перебувала на дні економічної   кризи.   Нині,   коли    спостерігаються    паростки економічного  зростання,  водночас  зростають і викиди.  Тому ми і ставимо  питання  про   те,   щоб   запровадити   такі   механізми економічного   регулювання,   механізми  природокористування,  які змушували б підприємства вкладати кошти для зменшення викидів.

 

     І я мушу вам сказати,  що на  сьогодні  тут  справа  не  дуже добра.  Справді,  підприємства  не  поспішають  вкладати кошти для облаштування  свого  виробництва,   установки   різних   фільтрів, посилаючись на економічну кризу, яка дійсно має місце. Але це не є сьогодні  причина.  Сьогодні  ми  виходимо  з  ідеології   сталого розвитку,  і  екологічні  вимоги,  екологічні обмеження мають бути враховані й інтегровані одночасно з  соціальними  та  економічними вимогами.

 

     Тому ми й пропонуємо різні механізми з тим,  щоб підприємства виконували свої зобов'язання. Ми хочемо зробити більш жорсткими ці вимоги,  щоб плата за забруднення індексувалася, а до цього такого індексування не провадилося.  Тому й склалася ситуація, коли маємо неконтрольовані викиди.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний депутат Моісеєнко.

 

     МОІСЕЄНКО В.М.,  голова  підкомітету  Комітету Верховної Ради України   з   питань   державного   будівництва    та    місцевого самоврядування (виборчий округ 53,  Донецька область).  Макеевский городской комитет Коммунистической партии Украины.  Уважаемый Иван Александрович!  Я хотел вам задать такой вопрос.  Вы были одним из активных депутатов Верховного Совета двенадцатого созыва,  который развитие   экологической   ситуации  в  Украине  считал  одним  из важнейших.  И  на   основе   этого   была   развита   существенная пропагандистская  шумиха,  направленная на достижение определенных целей.

 

     Сегодня, когда в Украине тяжелейшая  экономическая  ситуация, вы докладываете закононопроект,  который, на мой взгляд, разрушает единую систему как  раз  той  концепции  устойчивого  развития,  о которой вы сейчас упомянули.

 

     Я представляю  промышленный  регион,  город,  в котором очень тяжелая экологическая ситуация.  Вы  же  в  своем  проекте  закона заявили   о  том,  что  вы  разделяете  просто  воздух  и  воздух, загрязненный промышленными отходами.

 

     К сожалению, когда человек дышит этим воздухом, он не ощущает этой разницы.  Поэтому мне кажется, что действующий закон, который предусматривает   защиту   в   целом   окружающей   среды,   более прогрессивный, чем предлагаемый вами.

 

     Спасибо.

 

     ЗАЄЦЬ І.О.  Немає  такого  поділу  в  цьому  законопроекті на просто повітря і повітря, забруднене промисловими відходами. Я про таке не говорив, і таких пропозицій у цьому законопроекті немає.

 

     Я казав  що  те,  що  з  чинного закону вилучені статті,  які регулювали використання повітря для виробничих  цілей.  Наприклад, азотистих  сполук  для  виробництва добрив чи кисню для спалювання тощо.  Це були мертві статті, які не мали механізмів реалізації. І фактично такі механізми сьогодні неможливо створити. А закон, який містить статті, які не діють, є не дуже добрим законом.

 

     Тому ми хочемо створити такий закон,  який би виконувався, за яким можна було б контролювати ці всі процеси.

 

     Так що  я  при  всій повазі до вас не можу погодитися із тією оцінкою цього законопроекту, яку ви висловили.

 

     А що стосується забруднення  повітря,  то  ми  повинні  чітко говорити,  що це не просто природний ресурс,  не просто середовище для людини - ми говоримо сьогодні про те,  що забруднення  повітря парниковими  газами  призводять до змін клімату,  які у свою чергу зумовлюють різні  природні  катаклізми,  які  зневоднюють  грунти, призводять до виникнення пустинь.

 

     Тому сьогодні  ми  приділяємо  дуже  велику  увагу  саме  цим процесам.  Потрібно пам'ятати,  що за екологічними вимогами стоять ще  дуже  великі  економічні  вимоги.  І про ці вимоги ми так само повинні думати сьогодні.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Іване Олександровичу, сідайте.

 

     ЗАЄЦЬ І.О. Дякую вам.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово  для  співдоповіді   надається   заступнику голови Комітету з питань екологічної політики, природокористування та  ліквідації  наслідків  Чорнобильської   катастрофи   Писаренку Анатолію Аркадійовичу. Будь ласка, Анатолію Аркадійовичу.

 

     ПИСАРЕНКО А.А.,  заступник  голови  Комітету  Верховної  Ради України з  питань  екологічної  політики,  природокористування  та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи (виборчий округ 44, Донецька  область).  Шановний  Вікторе   Володимировичу!   Шановні колеги!  Комітет  уважно  розглянув  цей законопроект про внесення змін до Закону про охорону  атмосферного  повітря.  Нова  редакція закону  ще  потребує  доопрацювання в частині системної корекції з діючими  екологічними  законами,  а  саме:   вдосконалення   вимог екологічної   безпеки  щодо  нормативів  для  збереження  здоров'я людини, узгодження з законами про охорону навколишнього природного середовища,   про  зону  надзвичайної  екологічної  ситуації,  про об'єкти підвищеної  небезпеки,  про  забезпечення  санітарного  та епідемічного благополуччя та іншими законами.

 

     Нині ми в цьому напрямі співпрацюємо з розробниками.  Також є зауваження  до  визначення  окремих  термінів.  Водночас   комітет знайшов   спільну   мову   з  авторами  законопроекту  і  пропонує підтримати законопроект  і  прийняти  його  за  основу  в  першому читанні.   Таким   же  є  висновок  Головного  науково-експертного управління Апарату Верховної Ради.

 

     Дякую вам за увагу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую,  Анатолію Аркадійовичу.  Чи є запитання до співдоповідача? Запишіться, будь ласка. Висвітіть прізвища.

 

     Народний депутат Сухий. Наступний - депутат Сахно.

 

     СУХИЙ Я.М.,  Мене цікавить позиція комітету з такого питання. Стаття 28 запропонованого законопроекту передбачає введення нового податку   -   збору   за   забруднення   навколишнього  природного середовища.  Ви знаєте,  що Податковим кодексом вводиться  окремий податок,  він  так  і  називається  - екологічний збір.  То про що йдеться - про два різні податки чи про один податок, який поглинає інший?

 

     ПИСАРЕНКО А.А.  Дякую за запитання.  Ні, тут окремого податку не  передбачається,  це  буде  об'єднаний  екологічний   збір   за природокористування.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний   депутат  Сахно.  Наступний  -  депутат Баулін.

 

     САХНО Ю.П.,  член   Комітету   Верховної   Ради   України   у закордонних  справах  (багатомандатний  загальнодержавний виборчий округ,  НДП).  Партія "Яблуко". Шановний доповідачу, на жаль, я не задав цього запитання міністру екології,  може,  ви дасте на нього відповідь. Чи усвідомлював комітет, коли готував оцей законопроект і  пропозицію  про прийняття цих змін до закону в першому читанні, що ми,  мабуть,  стаємо  на  хибний  шлях?  У  доповідній  записці говориться,  що ці зміни викликані тим,  що в даному випадку існує економічна недоцільність  у  реалізації  такого  закону  в  умовах перехідного  періоду,  тобто  якщо  говорити  прямо,  то  аналіз і проведення замірів  повітря  за  таким  широким  колом  параметрів просто  зараз недоцільно тому,  що нібито забруднення стало менше, хоч я і не впевнений у тому, що екологічна ситуація поліпшилась. А з  іншого боку,  мине певний час,  зміняться умови,  запрацює наша промисловість із тим самим старим  обладнанням,  яка  робитиме  ті самі викиди,  і ми що,  знову будемо змінювати закон,  вводити сім сотень параметрів? Як ви до цього ставитесь?

 

     ПИСАРЕНКО А.А.  Дуже правильне запитання.  Ми  розглядали  ці напрями  і  ці питання і вносимо пропозицію,  щоб було впроваджено постійний моніторинг для контролю незалежно  від  того,  наскільки поліпшиться  виробництво,  чи  навпаки,  тому  що,  я  вам  скажу, виробництво падає, але очисні споруди і ті, що стосуються повітря, і  ті,  що  стосуються  води,  дуже неефективно працюють.  Коли до другого  читання  ми  будемо  готувати  проект,  ми   внесемо   ці доповнення з урахуванням і ваших зауважень.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний  депутат  Баулін.  Наступний  -  депутат Моісеєнко.

 

     БАУЛІН П.Б.,  член Комітету Верховної Ради України  з  питань свободи   слова  та  інформації  (виборчий  округ  76,  Запорізька область).  Запорожье.  Завтра у меня будет  возможность  высказать свою   точку   зрения  на  парламентских  слушаниях  по  проблемам соблюдения экологического законодательства,  а сегодня  я  попрошу передать слово народному депутату Стрижко Леониду Петровичу.

 

     СТРИЖКО Л.П.,  голова  підкомітету  Комітету  Верховної  Ради України з питань  свободи  слова  та  інформації  (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  КПУ). Запитання таке. Добре, що законопроект передбачає контроль не тільки за  повітрям,  а  й  за джерелами  його  забруднення.  Причому,  окрім  промислових джерел забруднення,  викиди яких можна більш-менш точно  контролювати,  є потужні  неконтрольовані  джерела:  в Україні налічується декілька тисяч териконів,  і кожний з них може стати (а багато  з  них  вже стали) такими неконтрольованими джерелами.  Так от, чи передбачені законопроектом  спеціальні  заходи   контролю   саме   за   такими джерелами?  І,  зокрема, які механізми фінансування передбачаються щодо забезпечення системи контролю за такими джерелами?

 

     ПИСАРЕНКО А.А. На перше запитання я хочу відповісти, що у нас діє  Закон  про  відходи,  який  передбачає утилізацію,  переробку відходів.  Щодо териконів передбачено їх  озелення,  щоб  вони  не спричиняли такого забруднення повітря.

 

     Стосовно фінансування,  то  я  вам відповім,  що в Україні на розв'язання екологічних проблем фінансування найнижче у  світі.  І скільки  ми  спільно з вами не боремося за поліпшення фінансування цих питань,  на жаль,  у моєму  рідному  Донбасі  це  фінансується мінімально.   Чинний   закон  потребує  дуже  великих  коштів  для контролю,  але ж ми закладаємо моніторинг,  і зараз я не можу поки що  сказати,  якої  суми  потребуватиме реалізація закону,  проект якого ми розглядаємо.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний депутат Моісеєнко.

 

     МОІСЕЄНКО В.М.   Макеевский   городской   комитет   Компартии Украины.  Уважаемый  Анатолий  Аркадиевич,  мы с вами из Донецкого региона.  Он непосредственно  граничит  с  Россией,  причем  с  ее индустриальной Ростовской областью, и загрязнение воздуха является для нас общей проблемой,  так как это все в свое время  входило  в так  называемый  большой  Донбасс.  Такой  простой  пример.  Еще в советское время,  когда успешно работала индустрия, пятно газового смога от Авдеевского коксохимзавода распространялось в зависимости от розы ветров вплоть до  Москвы  и  Сочи.  Поэтому  понятно,  что взаимные  проблемы у нас есть.  Не рассматривался ли этот вопрос в контексте участия Украины в Межпарламентской Ассамблее стран  СНГ, тем более,  что я знаю,  что в Межпарламентской Ассамблее подобные наработки пилотных законопроектов имеются?

 

     Пожалуйста, ответьте.

 

     ПИСАРЕНКО А.А.  Спасибо.  Я  как  раз  являюсь   заместителем председателя  Комитета  Межпарламентской  Ассамблеи  стран  СНГ по экологическим  проблемам  стран  СНГ  и  такие  пилотные   проекты рассматривались, в том числе по охране атмосферного воздуха.

 

     Мы уже  наработали более 38 рамочных законопроектов,  которые обединяют нас в законодательной деятельности не только с Россией, а  со  всеми  странами  СНГ  и  Европы,  которые  принимают в этом участие:  и с Германией,  и с Англией,  и с Бельгией,  и с другими странами,  именно  на  заседаниях нашего комитета Межпарламентской Ассамблеи стран СНГ.  Поэтому этот проект  закона,  который  мы  в первом чтении примем, можно сказать, носит международный характер, именно  так  рассматривали  его  эксперты  и  многие   дали   свои положительные  отклики.  Я  в  своем  выступлении  сказал,  что он нуждается в доработке,  но,  полагаю, мы вместе внесем дополнения, изменения во втором чтении, и это будет довольно ценный закон.

 

     Спасибо.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую,   Анатолію   Аркадійовичу.  Сідайте,  будь ласка.

 

     Переходимо до обговорення даного питання.  Слово для  виступу надається народному депутату Мазур. Наступний - депутат Моісеєнко.

 

     МАЗУР О.А., секретар Комітету Верховної Ради України з питань промислової    політики    і    підприємництва    (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ, ПСПУ). Спасибо. Я хочу выступить с критикой этого законопроекта,  поскольку он  гораздо  хуже,  чем действующий закон,  и значительно уступает ему по степени контроля за состоянием атмосферного воздуха Украины.

 

     Начнем с раздела "Загальні положення", где дается "визначення основних   термінів".   Во-первых,   термин  "навколишнє  природнє середовище" заменяется термином "довкілля". К чему привела замена, допустим, таких категорий, как "экономика", "политика" и так далее такими   категориями,   как   "пространство    экономическое"    и "пространство  политическое"?  К тому,  что мы вообще остались без собственной экономики и без собственной политики.  Равно и  здесь. То есть уже эти факторы говорят о том,  что скоро мы останемся без чистого  "навколишнього  природного  середовища",  а  с   каким-то абстрактным "довкіллям".

 

     Далее дается определение, что такое атмосфера. Я зачитаю, это очень  интересно:  "атмосфера  -  повітряна  оболонка  Землі,   що простягається  до  висоти  кількох  тисяч  кілометрів  і поступово переходить у міжпланетний простір". Я думаю, любой пятиклассник за такую  формулировку даже по 12-балльной системе больше двух баллов не поставил бы.

 

     А вот еще тоже интересная формулировка: "атмосферне повітря - природна  суміш  газів,  що  склалася  в  процесі еволюції Землі". Получается,  "суміш" зарина,  зомана и других подобных газов  тоже природная.   Все,  что  изобретено  человеком  и  выбрасывается  в атмосферу,  как это было в Николаевской области и так далее, - это тоже,  получается,  "атмосферне  повітря",  то есть любой яд у нас сегодня может быть "атмосферним повітрям".

 

     Ну, я тут не удивляюсь,  поскольку Заец сказал,  что для него основной критерий был - это патриоты Украины, а квалификация - это уже  постольку  поскольку.   Наверняка,   какие-нибудь   поэты   с писателями писали этот законопроект, как всегда.

 

     Статья 2  "Завдання Закону про охорону атмосферного повітря". Исключается полностью "відвернення і зниження шкідливого хімічного і   біологічного  впливу".  То  есть  нас  уже  не  интересуют  ни химические,  ни  биологические  загрязнители  -  те   существенные загрязнители,  которые имеют место вообще во всем мире.  Вспомните ситуации,  которые  были  в  Японии,  когда  в  метро  секта  Муна запускала все,  что угодно, и гибли десятки и сотни людей, у нас в Николаевской области.  Никаких выводов из этого не делается,  даже более  того.  Но  это  все  нормально  в  свете той политики и той стратегии,  которая проводится,  я даже так громко скажу,  в эпоху кучмизма по истреблению населения Украины. То есть после всех этих кучмистских  реформ  достаточно  будет   посыпать   нафталином   и побрызгать  нас  зоманом  и на территории Украины вообще ничего не останется в свете этого закона. И все будет по закону.

 

     Статья 3 "Управління в галузі охорони  атмосферного  повітря" исключена.

 

     Есть еще такая вот 30-я статейка, в которой вместо конкретных министерств  и  ведомств,  в  том  числе  и  вместо   министерства господина  Зайца,  указано,  как всегда,  "спеціально уповноважені центральні  органи".  Ну,  это  опять-таки  в  свете  существующей политики у нас постепенно ликвидируются все министерства,  начиная с  министерства  промышленности  и  так  далее,   и   вместо   них формируются   какие-то  "спеціально  уповноважені  органи".  Но  я подчеркну:  один орган все-таки здесь остался - это  "Міністерство внутрішніх справ". То есть это у нас министерство, все остальное - "спеціально уповноважені органи".

 

     Этот закон  ни  в  коем  случае  принимать  нельзя.  Чем  это чревато,  я еще раз подчеркиваю,  показала ситуация в Николаевской области.  Тот  закон,  который  действует,  гораздо   лучше,   его необходимо сохранить.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.  Народний  депутат Моісеєнко.  Наступний - депутат Павловський.

 

     МОІСЕЄНКО В.М.  Макеевский городской комитет Коммунистической партии    Украины.    Уважаемые   коллеги,   я   хочу   поддержать предшествующего  оратора  и  тоже  подчеркнуть,  что,   совершенно некорректной,  на  мой  взгляд,  является формулировка,  что такое атмосфера.  Она не научная,  а учитывая то,  что эта формулировка, возможно,  станет  в  дальнейшем предметом такой же куплипродажи и перераспределения территории,  как сегодня территория земли и сама земля,  то  нам нельзя допускать столь неточной формулировки.  Ну, несколько тысяч километров над поверхностью Земли - это совершенно не научная формулировка.

 

     Уважаемые коллеги,  я  хотел бы обратить ваше внимание на то, что  воздух   является   всеобщим   достоянием   человечества,   а следовательно,  его  употребление имеет интернациональный характер независимо от того,  закроем мы границы,  откроем.  Пока  еще  нет колпаков над государствами, которые бы перекрывали атмосферу.

 

     Поэтому для меня, когда я задавал вопрос, было принципиальным услышать мнение Писаренко как зампредседателя Комитета МПА  СНГ  о том, как этот документ гармонизируется с теми документами, которые разработаны  Межпарламентской  Ассамблеей  СНГ,   так   как   наше воздушное  пространство  непосредственно  примыкает  к  воздушному пространству этих государств.

 

     Учитывая то, что большой Донбасс загрязняет одинаково успешно воздух и Ростовской области России,  и Донецкой области Украины, и моей Макеевки,  жителей  которой  я  здесь  представляю,  то  мне, естественно, это не безразлично.

 

     Поэтому я  хочу,  чтобы  при  рассмотрении  этого документа в дальнейшем в первую очередь были учтены наработки Межпарламентской Ассамблеи  СНГ в этом направлении и документы других международных сообществ,  в том числе,  конечно же,  такие,  которые относятся к концепции устойчивого развития,  которая на сегодняшний момент как идея овладела уже всем миром. К сожалению, наша Украина в развитии такой концепции пока отстает.

 

     Я хочу  обратить  внимание авторов законопроекта на статью 50 Конституции,  где сказано,  что "кожен має право на  безпечне  для життя  і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди".

 

     Я хочу сказать,  что сегодня в Макеевке более 300 килограммов твердых   выбросов   на   одного   человека  в  течение  года.  И, естественно,  люди  просто  ощущают   удушье,   если   можно   так выразиться.

 

     Поэтому в  первую  очередь  нужно подумать о тех загрязняющих факторах не потому,  что это промышленные отходы, а потому, что от этого полностью зависит, будет наш человек дышать или нет.

 

     Аналогичная ситуация   касается  тех,  кто  ходит  вдоль  так называемых газовых туннелей по нашим улицам,  в том числе в городе Киеве.  Не  учитывая  этого,  конечно  же,  нельзя  принимать этот документ.

 

     И хотелось бы обратить  внимание  на  статью  56  Конституции Украины,  где отмечено, что органы государственной власти в случае непринятия мер по защите прав граждан несут ответственность, в том числе "відшкодовують" им нанесенный ущерб.

 

     Спасибо.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.  Слово  для  виступу  надається  народному депутату  Павловському.  Шановні  колеги,  у  нас  залишилося  два виступи  -  депутатів  Павловського  і Гуцола.  І після цього буде оголошена перерва.

 

     Будь ласка, депутат Павловський. Наступний - депутат Гуцол.

 

     ПАВЛОВСЬКИЙ М.А.  Я дякую,  Вікторе  Володимировичу.  Фракція Батьківщина,  Хмельницький.  Шановні колеги, я хотів би привернути увагу тільки  до  одного  аспекту.  Справа  в  тому,  що  потрібно витрачати   кошти   не   стільки  на  розробку  норм,  скільки  на забезпечення  відповідного  рівня  технологій  для  того,  щоб  не забруднювати навколишнє середовище.

 

     І, до речі, хочу сказати, що такі технології в Україні є. Але ще й до цього часу чомусь стараються все придбати  за  кордоном  - прилади, технології, в той час як усе є в Україні.

 

     Тому я  пропоную цей закон доповнити окремою статтею,  в якій зобов'язати відповідне міністерство 80 відсотків коштів направляти на  розробку  відповідних  приладів і вдосконалення технологій.  Я назву декілька з них.

 

     Тільки в Україні є технологія виготовлення  плівки,  яка  дає можливість законсервувати порох,  який піднімається під час вітру. Але вона не запроваджується отут у  нас,  в  Україні,  шукають  за кордоном.

 

     У нас є підприємство "Аналітприлад", є інші підприємства, які розробили і мають  конкурентоспроможні  вимірювальні  прилади  для того, щоб контролювати атмосферу, більше того - використовувати їх у  технологічних  процесах  із  самого  початку,  щоб  просто   не забруднювати атмосферу.

 

     Тому я   хотів  би  і  пропоную  доповнити  цей  законопроект статтею,  яка заборонятиме  відповідно  до  Закону  про  Державний бюджет,  проект  якого  ми  прийняли в першому читанні і де є така стаття, купувати за бюджетні кошти іноземні товари і послуги, якщо їх може виробляти або надавати Україна.

 

     Тобто ми  повинні  це  все  вирішувати в межах своєї держави, переорієнтувати чиновників,  які працюють у міністерстві,  на  те, щоб вони шукали,  підтримували і розвивали відповідні технології в Україні.  У нас є відповідна вища школа,  яка,  якщо треба,  дасть можливість розвинути усі ці напрями.

 

     Тому з  огляду на висновки наукової конференції,  присвяченої розробці стратегії,  яка була проведена за ініціативою Президента, я  думаю,  що  Міністерство екології та природних ресурсів повинно теж розпочати з розробки відповідної стратегії: як, які технології підтримати, розвивати і запроваджувати у виробництво в Україні для того,  щоб справді створити нормальні умови для життя людини і  на ділі  підтримати,  як  сьогодні вже говорили,  оцей напрям сталого розвитку, що забезпечить майбутнє нам і нашим дітям.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.  Слово  для  виступу  надається  народному депутату Гуцолу.

 

     ГУЦОЛ М.В.  Дякую.  Фракція "Яблуко".  Шановні колеги,  закон дуже  потрібний  нашій  країні.  І  це  так.  Я  вас  запевняю  як фахівецьеколог,  що даний закон потрібно негайно прийняти. Фракція "Яблуко" все робить,  щоб  захистити  екологію  як  велику  науку, довкілля,  флору,  фауну і життя людини на планеті Земля. На нашій планеті постала проблема кисню,  він уже дефіцит.  І  це  так.  Ми знаємо,  як  багато  хвороб на планеті.  І в цьому є вина людини в першу чергу. Через легені ми дихаємо повітрям. І тому всі викиди в атмосферу  від  автомобілів  -  це  одна із причин усіх хвороб,  і насамперед у наших дітей.

 

     Шановні колеги,  я не раз з високої  трибуни  Верховної  Ради наголошував  на  тому,  що  вирубуються  ліси  в  Карпатах,  які є легенями Європи.  Тому я звертаюся до  пана  міністра:  нам  вкрай потрібно робити профілактику,  не допускати вирубки лісів Карпат - наших легенів. Адже там ліс позвірячому вирубується і вивозиться.

 

     Ми потребуємо  фінансової  допомоги  для  реалізації  законів стосовно  екології,  котрі  приймаються.  А фінанси де шукати?  Їх немає.  Тому берегти довкілля,  берегти природу - це в першу чергу потрібно робити нам усім.

 

     Я хотів би ще наголосити ось на чому.  Ті викиди в атмосферу, котрі в нас є в місті Києві і в  цілому  по  всій  Україні,  то  є забруднення і дуже значне,  тому що токсичні відходи дуже шкідливі для всього живого, що є на планеті Земля.

 

     Шановні колеги,  законопроект потрібно приймати,  і  приймати негайно,  тому  що  таких  законів  потребує наша Україна.  Але ті закони,  що ми приймаємо,  іноді не спрацьовують.  І чому? Тому що відсутня  фінансова  база.  А  без  фінансової  бази  не  створити структур, не створити лабораторій, які потрібні.

 

     Якби я мав час,  я би  ще  багато  сказав  про  той  жахливий екологічний  стан,  який  є  в  нас  в Україні.  В Україні,  можна сказати,  є екологічна катастрофа.  І це треба визнати.  І тому ще раз  закликаю  вас до того,  щоб ми все-таки прийняли даний закон, шановні колеги.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.  Таким чином, шановні колеги, ми закінчили обговорення даного питання.  Із заключним словом виступить міністр Іван Олександрович Заєць.

 

     ЗАЄЦЬ І.О. Шановні народні депутати! Я хотів би вас попросити все-таки   не  заполітизовувати  текст  цього  законопроекту.  Тут говорилося  багато  слушного,  коли  мова  йшла  про  необхідність розробки   нових  технологій,  коли  мова  йшла  про  необхідність розробки відповідного обладнання для контролю. Але так само багато говорилося  і про те,  що це начебто законопроект,  який позбавляє людину дихати свіжим повітрям.

 

     Навпаки, цей законопроект спрямований  на  те,  щоб  виробити дуже   ефективні   механізми  охорони  атмосферного  повітря,  щоб виробити механізми відповідальності за забруднення повітря. Тому я вас   дуже   прошу   підтримати   цей   законопроект.   Він  довго відпрацьовувався,  ми довго до нього  йшли.  Я  казав,  з  ким  ми працювали над цим законопроектом.  Підтримав профільний комітет, і я б дуже вас просив у таких питаннях відійти від  політизації,  бо це не на користь нікому.

 

     Дякую вам.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Іване Олександровичу.

 

     Шановні колеги,  ми  закінчили  обговорення  даного  питання. Прийняття рішення згідно з Регламентом відбудеться в четвер.

 

     Оголошується перерва до 16 години.  О 16 годині ми продовжимо роботу в пленарному режимі.