Стенограма пленарного засідання

13 червня 2000

 

                    ЗАСІДАННЯ ШІСТДЕСЯТ ШОСТЕ

 

        С е с і й н и й  з а л  В е р х о в н о ї  Р а д и

         У к р а ї н и.  13  ч е р в н я  2000  р о к у.

                         10 г о д и н а.

 

     Засідання веде Голова Верховної Ради України ПЛЮЩ І.С.

 

     ГОЛОВА. Доброго ранку, шановні народні депутати, представники засобів масової інформації,  гості Верховної Ради! Прошу депутатів підготувати картки до реєстрації. Прошу зареєструватися.

 

     У залі  зареєструвалося  348  народних  депутатів.   Пленарне засідання оголошується відкритим.

 

     Відповідно до  прийнятої  постанови Верховної Ради сьогодні в нас проходить пленарне  засідання  з  порядком  денним  Дня  уряду України.  Інформація Кабінету Міністрів України про стан виконання Закону України про пріоритетність  соціального  розвитку  села  та агропромислового комплексу в народному господарстві та продовольчу безпеку України.

 

     Я хотів би з вами порадитися. Секретаріат дав кілька запитів. Ми можемо їх сьогодні проголосувати? Можемо. Тоді з вашого дозволу я поставлю ці запити на голосування,  а  потім  уже  надамо  слово відповідно до порядку денного. Немає заперечень? Немає.

 

     Надійшли такі депутатські запити.

 

     Народного депутата    Михайла   Васильовича   Гуцола   -   до Прем'єр-міністра України у зв'язку з невдоволенням  відповіддю  на звернення  стосовно  захисту  від  необгрунтованого переслідування керівництва  Борщагівського  хімікофармацевтичного  заводу.  Прошу голосувати.

 

     "За" - 144.

 

     Рішення прийнято.

 

     Групи народних депутатів (Габер,  Старинець, Алексєєв та інші

- всього 19 народних депутатів) - до  Прем'єр-міністра  України  у зв'язку  з  невдоволенням  відповіддю  на  запит щодо розпалювання міжнаціональної  ворожнечі  окремими  періодичними   виданнями   в Україні. Прошу голосувати.

 

     "За" - 119.

 

     Рішення прийнято.

 

     Євгена Васильовича  Краснякова  -  до  Голови Верховного Суду України щодо правомірності відмови судами загальної  юрисдикції  у прийнятті  заяв  від  громадян України стосовно виконання положень статті 57 Закону України про освіту. Прошу голосувати.

 

     "За" - 147.

 

     Рішення прийнято.

 

     Народного депутата  Юрія  Донченка  -   до   Прем'єр-міністра України такого змісту: "Прошу вас на виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України "Реформи заради добробуту"  забезпечити погашення   заборгованості  медичним  працівникам  Старобільського району Луганської області і профінансувати належним чином кошти на утримання районної лікарні".

 

     Прошу голосувати.

 

     "За" - 156.

 

     Рішення прийнято.

 

     Слово для   доповіді  надається  Міністру  аграрної  політики України Івану Григоровичу Кириленку.

 

     Я нагадую народним депутатам,  що для доповіді відводиться до 15  хвилин,  на відповіді на письмові й усні запитання - година 15 хвилин.  Тобто загалом,  Іване Григоровичу,  півтори години.  Будь ласка.

 

     КИРИЛЕНКО І.Г.,  міністр аграрної політики України.  Шановний Іване Степановичу! Шановні народні депутати! Сільське господарство завжди  було й залишається надзвичайно складною і важливою галуззю економіки держави.

 

     Закон України про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового  комплексу  в  народному господарстві,  прийнятий Верховною Радою України майже десять років тому,  17  жовтня  1990 року,   можна   вважати  першою  серйозною  спробою  запровадження державного регулювання  розвитку  агропромислового  виробництва  і комплексного   розвитку   сільських   територій,   альтернативного командно-адміністративним методам управління.

 

     Необхідність його  прийняття  була   обумовлена   наростаючою нееквівалентністю     обміну     та     диспаритетом     цін    на сільськогосподарську   і   промислову    продукцію,    відсталістю сільського сектора від міського за рівнем життя населення, умовами задоволення   найневідкладніших   потреб   громадян    у    житлі, комунальному і побутовому обслуговуванні, охороні здоров'я, освіті й  вихованні  дітей.  Розумні  й  далекоглядні  люди  бачили  тоді небезпеку, яка загрожувала при розвитку цих негативних тенденцій.

 

     Біля витоків  розробки  закону  були  народні  депутати  того скликання,  які й сьогодні присутні в цьому  залі.  У  ньому  були враховані  напрацювання  Української  академії  аграрних  наук  та Інституту економіки Національної академії наук  України,  багатьох фахівців.  Селяни  вдячні  і  депутатам,  і  авторам  за внесені і прийняті  положення  цього  закону.  Вже  тоді  він   далекоглядно передбачав надання агропромисловим товаровиробникам права вільного вибору  форм  власності,  напрямів   трудової   та   господарської діяльності,   повної   власності  на  результати  своєї  праці.  У подальшому ці засадничі права людини були закріплені в Конституції та інших законодавчих актах.

 

     Найефективніше закон  діяв у перші роки після його прийняття. Це  дало  можливість  до  1996  року   забезпечувати   рентабельне виробництво  сільськогосподарської  продукції,  відповідний рівень доходів  сільського  населення  та  обсягів   капіталовкладень   у соціальну і виробничу сфери.

 

     Однак соціально-економічний  стан держави,  проблеми ринкових перетворень змусили на певних етапах коригувати  окремі  положення закону:   зміна   нормативу   розміру   державних  централізованих капіталовкладень в АПК, введення положень про відшкодування витрат суб'єктів  господарювання на будівництво інфраструктурних об'єктів на   селі,   про    заборону    ліквідації,    реорганізації    та перепрофілювання  закладів охорони здоров'я,  освіти і соціального захисту в сільській місцевості та інші.

 

     У 1993 році  було  призупинено  дію  11  його  положень  щодо повного ресурсного забезпечення капітальних вкладень в АПК (статті 1,  2),  а також щодо податкових їх пільг (статті 6,  7,  19, 20). Загалом  вимоги  закону  про  обсяги капітальних вкладень частково виконувалися  лише  в  першій  половині  90-х  років.  За  дев'ять останніх  років  за  рахунок  усіх  джерел фінансування капітальні вкладення  скоротилися  майже  в  десять  разів.  На   стільки   ж скоротилося і будівництво основних об'єктів соціальної сфери.

 

     Бюджетом на   2000   рік  капітальні  вкладення  взагалі,  на превеликий  жаль,   не   передбачені.   Як   наслідок   -   обсяги незавершеного  будівництва зросли до 5,7 мільярда гривень,  із них близько  3  мільярдів  гривень   -   по   об'єктах   невиробничого призначення,  невведення  в дію,  яких,  за оцінками спеціалістів, протягом наступних двох-трьох років завдасть  збитків  у  межах  1 мільярда гривень.

 

     Поряд з цим негативні чинники середини 90-х років зволікання з реформами через неузгодженість  діяльності законодавчої  та виконавчої гілок влади поглибили економічну кризу в країні, яка найбільш вразила якраз сільське господарство.

 

     Стримування законодавчого врегулювання проблем  власності  на селі,    особливо   на   землю,   цінові   диспропорції,   бартер, неефективність виробництва стали основною причиною  відсутності  в останні роки кредитування сільського господарства.

 

     Невиконання вимог  одного  з  основних положень закону - щодо забезпечення    еквівалентного    товарообміну    між    сільським господарством  та  іншими  галузями  національної економіки значно посилило  диспаритет,  у  результаті   чого   сільськогосподарські підприємства  втратили  за  останні  дев'ять  років  95  мільярдів гривень.  Галузь залишається єдиною  збитковою  протягом  останніх чотирьох років.

 

     Село також   втратило   обігові   кошти.   Спад   виробництва сільськогосподарської продукції у 1999 році становить 51  відсоток порівняно   з   1990   роком.   Загострилися  соціальні  проблеми, демографічна ситуація набула дуже гострих форм.  Про  це  детально говориться  в  поданій  вам,  шановні депутати,  інформації.  Тому дозвольте,  щоб не повторюватися,  зосередити  увагу  на  основних питаннях,  над якими працює виконавча влада,  по вирішенню проблем АПК і в контексті закону з урахуванням нових соціально-економічних факторів.

 

     Шановні народні  депутати!  З  урахуванням  вищезазначених та інших обставин,  розвитку негативних процесів в  АПК,  Президентом України  та  Кабінетом Міністрів за останні роки було прийнято,  а також внесено на розгляд Верховної Ради України ряд законодавчих і нормативних  актів,  направлених на підтримку аграрного сектора та прискорення ринкових реформ.  І  це  повністю  кореспондується  із статтями 1, 3, 4, 7, 15, 17, 10, 22 закону.

 

     Так, Верховна  Рада  України  прийняла більше 30 законодавчих актів,  зокрема Земельний кодекс  України,  закони  про  селянське (фермерське)  господарство,  про  форми  власності  на землю,  про колективне  сільськогосподарське  підприємство,  про   особливості приватизації    майна    в    агропромисловому    комплексі,   про сільськогосподарську кооперацію,  про оренду землі, про фіксований сільськогосподарський податок, про лізинг та ряд інших.

 

     Для фінансової   стабілізації   підприємств   АПК   проведено списання та реструктуризацію  податкової  заборгованості.  Завдяки запровадженню  Закону України про фіксований сільськогосподарський податок податковий тиск на  сільгоспвиробників  зменшився  на  1,4 мільярда    гривень    щорічно,    максимально    спрощено   схему оподаткування,  що  цілком  відповідає  вимогам  закону.   Введено систему  дотацій у межах 250 мільйонів гривень щорічно на молоко і м'ясо, яке реалізується на переробні підприємства.

 

     Згідно з   Указом   Президента    України    про    підтримку сільськогосподарських  товаровиробників  з  1 січня 1999 року було відмінено сплату сільгоспвиробниками податку на  додану  вартість, що  становило  близько  700  мільйонів  гривень  на рік додаткової допомоги.

 

     Постановами уряду сільгоспвиробникам надавалися на  зворотній основі  бюджетні,  насіннєві  та  інші  товарні позички,  створено державні насіннєвий та лізинговий фонди.  Ці підходи передбачалися статтями 19 і 20 закону.

 

     Через механізми   взаємозаліків   сільгосптоваровиробникам  у 1997-1999 роках було компенсовано за рахунок Державного бюджету їх витрати на будівництво об'єктів соціальної сфери в сумі більше 1,2 мільярда гривень.

 

     Урядом вживалися  заходи  щодо  залучення  в  агропромисловий комплекс  іноземних інвестицій,  які за період з 1992 по 2000 роки становили  726  мільйонів  доларів  США,  або  22,4  відсотка  від загального  обсягу іноземних інвестицій в українську економіку,  у тому  числі  для  підприємств  харчової  промисловості  -   662,4, сільського  господарства  -  64 мільйони доларів.  Це досягнуто за рахунок  завершення   приватизації   в   галузях   переробки,   що перетворило їх у привабливий сектор для інвестування.

 

     Крім того,  за  цей же період Кабінет Міністрів України надав гарантії для залучення 1,4 мільярда доларів США іноземних кредитів для    придбання    сільськогосподарської    техніки    та   інших матеріально-технічних   ресурсів.   Ця    робота    здійснена    у відповідності із статтею 6 цього закону.

 

     Зазначені та   інші   заходи   дали  змогу  призупинити  спад виробництва   сільськогосподарської   продукції.   Валова   додана вартість  по  сільському  господарству  в  1999  році  збільшилася порівняно з  1998  роком  на  15,6  відсотка.  Обсяги  виробництва товарної  продукції  харчових  і  переробних  галузей  у 1999 році зросли на 7,8 відсотка порівняно з попереднім роком,  а  за  п'ять місяців 2000 року стабільно щомісячно ріст становить 32 відсотки.

 

     Завдяки цьому  стабілізується  і  є контрольованою ситуація з продовольчою безпекою держави, тобто з таким станом економіки, при якому  гарантується  забезпечення доступу всіх мешканців країни до продовольства в  кількості,  необхідній  для  активного  здорового життя.

 

     Що матимемо  для  цього  в  поточному  році?  Враховуючи стан посівів, обсяги виробництва рослинницької продукції, очікується не менше  минулого року зерна,  прогнозується виробництво м'яса - 1,7 мільйона тонн,  молока - 13,  3 мільйона тонн, яєць - 8,6 мільярда штук,  що  в  основному  забезпечує  формування необхідних обсягів продовольчих ресурсів для внутрішнього оновлення й експорту.

 

     Так, загальний  обсяг   експортованої   сільськогосподарської продукції  та  продукції  харчової  промисловості  у минулому році становив   1,5   мільярда   доларів   США.   У   галузі   постійно забезпечується позитивне сальдо по експортно-імпортних операціях.

 

     Формування фондів   споживання  основних  видів  продовольчої продукції    практично    повністю     забезпечують     вітчизняні сільськогосподарські  виробники.  Обсяги  імпорту  продовольства в загальному споживанні не перевищують 8 відсотків  при  небезпечній межі  у  30  відсотків  (Росія,  наприклад,  імпортує 40 відсотків продовольства).

 

     У розрахунку  на   душу   населення   споживання   м'яса   та м'ясопродуктів  у  1999  році  становило  34 кілограми,  молока та молочних продуктів - 215 кілограмів,  яєць - 158 штук,  олії - 8,5 кілограма,  що  перевищує  обсяги  1998  року.  Менше минулорічних рівнів населення споживає картоплі, хліба і хлібобулочних виробів, цукру, риби і рибопродуктів - у цілому на 1-7 відсотків.

 

     Калорійність середньорічного  споживання продуктів харчування населенням  України  у  1999  році  становить   2509   кілокалорій порівняно з 2537 кілокалоріями у 1998 році,  при мінімальній нормі споживання,  встановленій міжнародними інституціями,  -  2000-2500 кілокалорій.  Тимчасова  мінімальна норма споживання,  затверджена Міністерством охорони здоров'я від 23  липня  1999  року,  -  2009 кілокалорій.

 

     Хочу при  цьому  привернути вашу увагу,  що сьогодні проблема продовольчої безпеки  держави  особливо  обумовлюється  обмеженими можливостями  доступу  окремих  категорій  населення  до продуктів харчування через  його  недостатню  платоспроможність.  Підкреслюю також,   що   рівень   платоспроможності  населення  як  основного споживача аграрної продукції  -  це  рівень  прямого  інвестування аграрного  виробництва,  основа розширеного відтворення,  тобто на сьогодні цей фактор є поки що  стримуючим  чинником  у  сільському господарстві.  Ось  чому рішучі дії усіх гілок влади по підвищенню добробуту народу,  його реальних доходів є ключовими і в  посланні Президента до Верховної Ради, і в програмі діяльності уряду.

 

     Шановні народні   депутати!   Нині  завдяки  заходам,  вжитим Президентом, Верховною Радою та урядом, АПК виходить на принципово новий   етап  свого  розвитку.  Реалізація  Указу  Президента  про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки  дала  можливість  на базі КСП створити близько 13 тисяч нових сільськогосподарських формувань нового ринкового типу.

 

     Особливо хочу зазначити,  що реформування сільгосппідприємств по  суті  велося одночасно з весняно-польовими роботами.  Які були перші уроки реформенної весни?

 

     Замість дорікань державі, сподівань, що вона дасть у черговий раз  кошти  з бюджету чи безоплатні ресурси,  запрацювали приватна ініціатива  та  інтерес,  значно  активізувався  аграрний  бізнес, капітал   почав   іти   до   землі,   до  технологій,  відновилося короткотермінове кредитування села.  І  як  результат  -  бартерні операції    майже    припинилися,    почали   зростати   ціни   на сільгоспсировину.  І внаслідок цього по суті  вперше  на  ринкових засадах почав долатися диспаритет, що і передбачалося законом.

 

     Звичайно, щоб закріпити ці тенденції, потрібно зібрати врожай не менший,  ніж торік. Для уряду і місцевих органів влади сьогодні це найвідповідальніше завдання.

 

     Зазначу, що незважаючи на екстремальні погодні умови,  озимий клин вдалося зберегти  на  рівні  минулого  року  -  6,3  мільйона гектарів.  На  850  тисяч  гектарів більше посіяно ярих зернових - усього 6,7 мільйона гектарів.  Вони у половині регіонів у  кращому стані,  ніж  торік.  Удвічі більше посіяно кукурудзи на зерно,  її посіви теж непогані.

 

     Проте хвилювання за врожай у нас  залишається  значним.  Уряд чітко  усвідомлює,  що  загальні результати сільськогосподарського року,  продовольча безпека держави і  доля  реформ  значною  мірою залежатимуть  від  проведення  жнив  та комплексу осінньо-польових робіт.

 

     Головне завдання - насичення внутрішнього  ринку  пальним  та кредитними ресурсами, виділення банками достатнього їх обсягу, які в цільовому порядку будуть спрямовані виключно  сільгоспвиробникам (у межах 700-800 мільйонів гривень).

 

     Відповідні пропозиції,  особливо  щодо пального,  у Верховній Раді є,  і ми сподіваємося на їх  реалізацію.  Сьогодні  абсолютну більшість  проблем  повинно вирішувати ринкове середовище,  як і в інших галузях  економіки.  Саме  це  орієнтує  нас  на  прискорене формування ринкової інфраструктури на селі.

 

     У цьому   плані   Указ  Президента  України  щодо  формування інфраструктури та  активізації  діяльності  аграрного  ринку  дуже своєчасний.  Він  дає можливість запроваджувати відповідні ринкові механізми,  багато  в  чому  розв'язує  руки  обслуговуючим   село структурам.  Тим  більше  що  для  реалізації  указу  вже  є певні передумови.

 

     Уряд активно  залучив  до   вирішення   проблеми   постачання матеріально-технічних  ресурсів для села підприємницькі структури, заборонив втручатись у господарську діяльність  сільгоспвиробників усім  органам  виконавчої  влади,  відмінив  обмеження  щодо  руху продукції (завдяки підтримці Верховної Ради України), започаткував пільгове кредитування потреб сільського господарства.  Банками уже надано   близько    600    мільйонів    гривень    кредитів    для сільгоспвиробників  і переробників.  Це навіть більше,  ніж за цей період у минулому році було надано державою товарних  кредитів,  і повністю відповідає вимогам закону, який ми сьогодні розглядаємо.

 

     Разом з   тим   активізація  аграрного  ринку  вимагає  більш комплексного,  програмного підходу.  Серед  основних  проблем,  що також чекають термінового вирішення, є проблема боргів в аграрному секторі,  запровадження системи страхування сільськогосподарського виробника,   започаткування   іпотечного  кредитування,  створення системи гарантій для активізації залучення інвестицій та інші.

 

     Усі ці ринкові важелі запрацюють системно й  ефективно,  якщо буде  сформований  реальний  ринок  землі.  На наш погляд,  проект Земельного кодексу,  поданий до Верховної Ради України, відображає інтереси   суспільства   та   відповідає   вимогам   ринку.   Уряд сподівається,   що   найближчим    часом    цьому    визначальному законодавчому  акту  в  залі  Верховної  Ради  буде дана путівка в життя.

 

     Усе це досить масштабні та вагомі кроки аграрної реформи.  І, звичайно, на голому ентузіазмі здійснити їх неможливо.

 

     Створення державного  іпотечного банку,  системи страхування, запровадження моніторингу цін та  створення  інформаційної  мережі аграрного  ринку,  наукове  забезпечення та інші заходи потребують необхідного фінансування.

 

     Упереджуючи події,  міністерство   й   уряд   пропонують   (і розраховують  на  підтримку  депутатів) у зв'язку з відміною Указу Президента  щодо  використання   ПДВ   для   підтримки   аграрного виробництва  кошти в обсязі 450 мільйонів гривень у цьому році,  а також 700 мільйонів гривень у наступні  роки  спрямувати  виключно для підтримки аграрного сектора економіки.

 

     Шановні народні  депутати,  завдяки  нашим  з  вами  спільним зусиллям та дедалі більш скоординованим діям усіх гілок  влади  на сьогодні  в аграрному секторі економіки формуються принципово нові економічні відносини.

 

     По-перше, дуже непросто,  але незворотньо на  селі  поступово формується  власник.  За такий короткий термін дива не буває.  Але крок за кроком треба долати невіру і додавати людям упевненості  в тому, що вони мають власну землю і свій урожай, яким розпорядяться на свій розсуд.

 

     По-друге, виконуючи грудневий указ Президента України,  ми не розпорошили  сільськогосподарського  виробництва.  Змінилася форма власності,  а не форма організації виробництва.  Рух  землі  через оренду  дав ще більший поштовх до концентрації виробництва навколо вмілого виробника - власника.  І такі люди сьогодні є  і  в  цьому залі.

 

     По-третє, корінним        чином        змінивши       функції матеріально-технічного   забезпечення   села   та   втручання    в господарську   діяльність   підприємств,   держава   покінчить  із споживацькими настроями.  Досить сказати, що більшість мінеральних добрив,  пального та інших ресурсів у цьому році куплено за гроші, причому із  попередньою  оплатою.  А  дизельного  пального  весною використано  на  30  відсотків  менше,  ніж  торік при аналогічних обсягах робіт. Почали рахувати копійку, і це дуже важливо.

 

     По-четверте, аграрний бізнес та банківський капітал сміливіше пішли  до  сільгосптоваровиробника.  З'являється віра в порядність влади та стабільність правил гри.  Ці  та  ряд  інших  факторів  є принципово  новими  реаліями,  що  повинні  суттєво трансформувати закон, який сьогодні обговорюється. І уряд готовий внести до нього відповідні  поправки,  дати пропозиції.  Такий підхід передбачає і проект постанови з цього питання.

 

     Хочу підкреслити,  що на основі  цих  та  інших  висновків  й уроків  ми  сформували  для себе найближчі завдання та пріоритети. Зазначу лише головні з них.

 

     По-перше, галузеві  пріоритети.   Приватна   ініціатива   вже сьогодні  вимагає розгорнути широкомасштабну роботу по відновленню інтенсифікації     виробництва,     технічного      переозброєння, запровадженню  інтенсивних  технологій  та  поглибленню  зональної спеціалізації.  Землеробство чітко потребує державної  допомоги  в захисті та підвищенні родючості грунтів.

 

     По-друге, економічні пріоритети.  На часі остаточне подолання бартеру,  формування еквівалентних міжгалузевих  відносин.  Досить важливим  завданням  є  створення  надійної  доступної  системи не тільки  короткострокового,  а  й   довготермінового   кредитування сільськогосподарських підприємств, запровадження іпотеки, розвиток лізингу.

 

     По-третє, інвестиційні  пріоритети.  Ми   маємо   на   основі ринкових  важелів регулювання повернути їх перш за все на технічне переозброєння села.  Виставка у селищі Чубинському,  яка  на  днях завершила  роботу,  чітко  продемонструвала,  як сильно потягнувся селянин до науково-технічного прогресу.

 

     По-четверте, інституційні пріоритети.  Тут найперше  завдання полягає  у  формуванні  фундаменту  правової  та нормативної бази, особливо  навколо  земельних   відносин.   Це   також   реалізація останнього  указу  Президента  щодо  формування  аграрної ринкової інфраструктури:  власника  на  селі   треба   належним   чином   і обслугувати  і  забезпечити.  Таким  чином  ми  вийдемо  знову  на вертикальну   та    горизонтальну    кооперацію,    агропромислову інтеграцію, але вже за законами ринку.

 

     І по-п'яте   (але  я  переконаний,  це  найперше),  соціальні пріоритети,  тобто проблеми, які ми сьогодні обговорюємо, загальна мета нашої діяльності.

 

     Реалізація закону, прийнятого ще десять років тому, показала, що без ефективної  прибуткової  роботи  самого  аграрного  сектора розвивати  соціальну сферу на селі,  навіть при суттєвій підтримці держави, практично неможливо. А з іншого боку, приватному власнику на  селі  треба дати можливість стати на ноги і не обтяжувати його соціальною сферою. Щодо цього є і відповідний указ Президента. 400 мільйонів гривень треба щорічно на утримання соціальної бази,  яка передається  на  баланс  місцевих  органів.  Крім  цього,   є   ще незавершене  будівництво,  є  8  тисяч  сіл,  у  яких  у зв'язку з незадовільним   демографічним   станом    неможливе    відтворення населення,  є  проблема  зайнятості і перш за все молоді,  а взяти проблему рівня забезпеченості сіл  закладами  соціально-культурної сфери (у вас є ці дані): освіти - 52 відсотки; дошкільні заклади - 32 відсотки;  ФАПи - 56  відсотків;  амбулаторії  -  8  відсотків; об'єкти  культури  -  62  відсотки;  водопроводи  -  23  відсотки; газопроводи - 27 відсотків; 1250 сіл взагалі не мають води.

 

     Якщо в  містах  усі  заклади  життєзабезпечення,  транспортні мережі споруджені в основному за державні кошти, то в селі - на 90 відсотків за рахунок господарств, тобто селян. Отже, у цій частині закон залишається як ніколи актуальним і повинен діяти безумовно.

 

     Вимоги постанови   Верховної   Ради   в  цьому  контексті  ми підтримуємо і просимо вас підтримати.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВА. Шановні народні депутати, доповідь завершилася. Перед тим,  як перейти до запитань,  я хотів би спершу надати можливість Михайлу Гладію висловитися щодо однієї проблеми.  А  потім,  Іване Григоровичу,  ви  зверніться до депутатів і теж поясніть.  Ідеться про акцизи на дизпальне.

 

     Будь ласка, Михайле Васильовичу.

 

     ГЛАДІЙ М.В.,  віце-прем'єр-міністр  України.  Шановний  Іване Степановичу!  Шановні народні депутати України! У нас є прохання і пропозиція,  щоб сьогодні розглянути і проголосувати проект закону про пільгове ввезення на територію України світлих нафтопродуктів.

 

     Ви знаєте,  що попередній закон діяв до 1 червня.  Враховуючи те,  що в п'ятницю  ви  розглядали  це  питання,  велике  прохання сьогодні проголосувати.  Тому що пленарне засідання буде через два тижні, а це буде надто пізно. Я б дуже вас просив.

 

     ГОЛОВА. Шановні народні депутати!  Цей документ від уряду  до Верховної  Ради  надійшов  1  червня.  6  червня  ми його включили відповідно до процедури до порядку денного, а 8 червня розглянули. У  зв'язку  з  тим,  що  на  півдні починаються польові роботи,  а наступний четвер буде 22 червня,  уряд просить, щоб ми сьогодні як виняток   проголосували   розглянутий   проект   закону.  Якщо  ви погоджуєтеся,  то ми повинні  спочатку  за  це  проголосувати  226 голосами, а потім голосувати законопроект.

 

     Будь ласка, Іване Григоровичу.

 

     КИРИЛЕНКО І.Г.  Шановний  Іване Степановичу!  Шановні народні депутати!  У вас є два проекти закону. Один законопроект, внесений народними депутатами Олегом Юхновським, Катериною Ващук та іншими. Другий проект закону внесений урядом.

 

     Перший проект закону передбачає пільгу виключно  на  дизельне пальне,  яким  у літній період на 90 відсотків користується тільки сільське господарство.

 

     Інший законопроект стосується пільги тільки на акциз, але для всіх нафтопродуктів.

 

     Я як  міністр  прошу  вас  підтримати законопроект,  внесений депутатами.

 

     ГОЛОВА. Тільки  на  дизельне   пальне.   Увімкніть   мікрофон Катерини Ващук (Шум у залі). Це профільний комітет.

 

     ВАЩУК К.Т.,  голова  Комітету Верховної Ради України з питань аграрної  політики  та  земельних  відносин  (виборчий  округ  20, Волинська область).  Шановні колеги!  Я розумію, що викликає певне незадоволення те,  що не в  той  день  голосуємо,  як  завше,  але ситуація  вимагає  негайного втручання.  І як виняток я дуже прошу від  імені  профільного  комітету  підтримати  цю   пропозицію   і проголосувати   включення   до   порядку   денного   і   прийняття законопроекту.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Катерино  Тимофіївно...  Шановні  народні   депутати, зрозуміла суть?.. Ми не включаємо до порядку денного, ми, Верховна Рада,  даємо згоду відступити від регламентної  норми  і  сьогодні проголосувати розглянуте питання.

 

     КИРИЛЕНКО І.Г.  Підтримайте,  шановні  народні  депутати,  бо жнива на півдні вже розпочалися.

 

     ГОЛОВА. Я ставлю на голосування.  Хто  за  те,  щоб  сьогодні Верховна  Рада  як  виняток проголосувала проект Закону про ставки акцизного збору і ввізного мита на  деякі  товари  (продукцію)  за номером 5313-1, прошу проголосувати.

 

     КИРИЛЕНКО І.Г. Підтримайте, будь ласка.

 

     ГОЛОВА. Прошу проголосувати.

 

     "За" - 228.

 

     По фракціях висвітіть, будь ласка.

 

     КИРИЛЕНКО І.Г.   Спасибі,   шановні   народні   депутати,  за підтримку.

 

     ГОЛОВА. Ви не дякуйте,  це ми тільки включили,  зараз  будемо голосувати  про рішення...  А це голосували за те,  щоб відступити від регламентної норми.

 

     Шановні керівники фракцій, слухайте уважно!

 

     Валерію Борисовичу,  ми  зараз  голосуватимемо  про  пільгове ввезення    тільки   дизельного   пального.   Зрозуміли,   Валерію Борисовичу? Тільки дизельного пального! Так, Іване Григоровичу?

 

     Ставиться на голосування проект Закону України  про  внесення змін  до Закону України про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію).

 

     Увімкніть мікрофон депутата Масенка.

 

     МАСЕНКО О.М.,  голова  підкомітету  Комітету  Верховної  Ради України    з    питань   державного   будівництва   та   місцевого самоврядування (виборчий округ  147,  Полтавська  область).  Іване Степановичу!  Шановні  депутати!  Я  не знаю,  Катерина Тимофіївна начебто і від землі,  і  знає  про  біди  села...  Будуть  збирати врожай,  а  відвозити  з  поля  чим?  Тракторами ж не возять,  всі знають, напевно, що бензин потрібен, щоб відвозити зібраний урожай на  токи.  То  можна ж проголосувати про зменшення цього акцизного збору на бензин саме для сільськогосподарських товаровиробників!

 

     ГОЛОВА. Давайте урядовий проект проголосуємо  (Шум  у  залі). Депутат Ємець.

 

     ЄМЕЦЬ О.І.,  член  Комітету  Верховної  Ради України з питань будівництва,     транспорту     і     зв'язку     (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  НДП). Чесно кажучи, мене трошки дивує позиція міністра,  який підтримує неурядовий проект. Я хотів би,  щоб  було  чітко  оголошено,  який  проект голосується.  Наша фракція буде підтримувати урядовий проект.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Депутат Чиж.

 

     ЧИЖ І.С.,  член Комітету  Верховної  Ради  України  з  питань свободи  слова  та  інформації  (виборчий  округ 190,  Хмельницька область).  Дякую.  Шановні колеги!  На жаль, Верховна Рада справді змушена  працювати  іноді  в режимі пожежної команди.  Але в цьому випадку,  мені здається,  ми повинні підтримати  урядовий  проект, оскільки  там  питання  вирішується начебто комплексно.  І коли ми знову будемо розглядати  проект  Бюджетної  резолюції  і  проблеми бюджету,  то  треба  раз  і  назавжди  на  весь  рік  розв'язувати проблему, а не кожного разу, під кожен сезон розв'язувати її.

 

     ГОЛОВА. Депутат Роєнко.

 

     РОЄНКО В.Г.,  член Комітету Верховної Ради України  з  питань аграрної  політики  та  земельних  відносин  (виборчий  округ 199, Черкаська область).  Фракція Комуністичної партії України. Шановні народні  депутати!  Я  у  п'ятницю виступав саме з цього питання і підтримував законопроект,  який вносився  народними  депутатами  - членами   нашого   аграрного  комітету.  Чому?  Тому  що  урядовий законопроект передбачає пільгову ставку на бензини  всіх  марок  і тих, що не потрібні сільському господарству. Я повинен сказати, що не всі депутати бувають в округах і не знають  про  ситуацію,  яка склалася  на  сьогоднішній ранок.  На заправках уже немає бензину, чекають,  щоб ми прийняли  урядовий  законопроект  -  і  почнеться завезення бензину, і ціна ніколи не впаде.

 

     Тому треба  зробити  перший  крок,  який  пропонує  і міністр аграрної  політики:  прийняти  законопроект  для  підтримки   саме сільського   господарства,  тобто  передбачити  пільги  тільки  на дизельне пальне.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Олег Юхновський. Будь ласка.

 

     ЮХНОВСЬКИЙ О.І.,  перший заступник голови Комітету  Верховної Ради  України  з  питань  аграрної  політики та земельних відносин (виборчий округ 13,  Вінницька область). Дякую, Іване Степановичу. Шановні  колеги!  Оскільки  на  розгляд внесено два проекти,  то я коротенько нагадаю, що в урядовому проекті пропонується звільнення або ввезення за нульовою ставкою бензинів,  дизельного пального. І нагадаю,  що ввізне мито на дизельне пальне становить 1,5 євро  за тонну. Чи буде це ввізне мито впливати на ринок нафтопродуктів, чи буде стимулювати ввезення?

 

     У проекті,  який внесений народними депутатами,  пропонується на   пільгових   умовах   ввезення  дизельного  пального.  Ще  раз наголошую, без сплати ввізного мита, ПДВ та акцизного збору...

 

     ГОЛОВА. Сергій Довгань. Будь ласка.

 

     ДОВГАНЬ С.В.,  член Комітету Верховної Ради України з  питань фінансів     і     банківської     діяльності     (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  виборчий блок  СПУ  та  СелПУ). Дякую,  Іване  Степановичу.  Я  вважаю,  що  все-таки  треба  було проголосувати в четвер цей законопроект і внести  туди  зміни,  що звільняється  від  сплати  мита  бензин  і  дизельне  пальне,  яке надходить на сільськогосподарські підприємства.  Тому  що  ми  100 процентів     пально-мастильних    матеріалів    звільняємо    від оподаткування.

 

     ГОЛОВА. Дякую.  Іване Григоровичу,  будь ласка, ваш коментар. Послухайте, будь ласка, коментар від уряду.

 

     КИРИЛЕНКО І.Г.  Шановні  народні  депутати,  чому  ми  і я як міністр пропонуємо підтримати законопроект,  внесений  депутатами? Тому  що  він передбачає ту ж саму пільгу на дизельне пальне,  яка була до 1 червня, а саме: звільнення від акцизу, від мита і сплата касовим методом ПДВ.

 

     Урядовий законопроект   пропонує   пільгу   для   всіх  видів бензинів,  а на дизельне пальне пропонується  тільки  пільга  щодо акцизу - це здешевить дизельне пальне на 4 копійки. Все.

 

     Тому ми  просимо:  на  90  відсотків  село  споживає дизельне пальне, підтримати треба.

 

     ГОЛОВА. Шановні  народні  депутати,  я  прошу  вас,   давайте спочатку зробимо хоч трошки...  Тобто голосується варіант народних депутатів,  який доповідав Олег  Юхновський.  Прошу  проголосувати 5313-1.

 

     КИРИЛЕНКО І.Г. Просимо підтримати.

 

     ГОЛОВА. Прошу голосувати.

 

     "За" - 261.

 

     Спасибі.

 

     Я дякую всім народним депутатам.  По фракціях висвітіть, будь ласка (Шум у залі).

 

     Ми проголосували як закон. Я оголосив: проект закону як закон.

 

     Щоб не було спорів,  я прошу,  проголосуйте в цілому.  Будемо вважати, що ми проголосували в першому і другому читаннях, а тепер прошу проголосувати в цілому як закон.

 

     "За" - 275.

 

     Дякую.

 

     КИРИЛЕНКО І.Г. Спасибі , шановні депутати.

 

     ГОЛОВА. Дякую   шановним   народним  депутатам.  По  фракціях висвітіть, будь ласка. У нас це збережеться, все буде відомо.

 

     Шановні народні  депутати!  За  звичною  процедурою  -   одне запитання  письмове,  одне  - усне.  Тому для усних запитань треба записатися. Прошу записатися. Висвітіть, будь ласка, список. Перше

- письмове. Будь ласка.

 

     КИРИЛЕНКО І.Г. "Комітет Верховної Ради у справах пенсіонерів, ветеранів та  інвалідів,  Сушкевич  Валерій  Михайлович".  Валерій Михайлович запитує,  які прогнози на урожай цього року,  чи будемо ми із своїм хлібом?

 

     Я вже  говорив  і  ще  раз  підкреслюю.  Площа   зернових   і зернобобових  культур  в  поточному  році  становить  близько 13,2 мільйона гектарів.  У тому числі  озимих  на  зерно  прогнозується зібрати  з  6,3  мільйона  гектарів,  з  них  озимої пшениці - 5,3 мільйона, що на рівні середньорічних показників останніх років.

 

     Виробництво зерна очікується на рівні  минулого  року,  тобто 24,5 мільйона тонн,  що повною мірою забезпечить населення України хлібобулочними та макаронними виробами, бо потреба в продовольчому зерні в Україні становить близько 6 мільйонів тонн.

 

     Під урожай  поточного  року  цукрові буряки в усіх категоріях господарств посіяні на площі 970 тисяч гектарів. Через заморозки і пошкодження  сходів  шкідниками  та  хворобами  було  пересіяно 42 тисячі гектарів.  Загальна площа цукрових буряків,  що збереглася, становить понад 907 тисяч гектарів, тобто на рівні минулого року.

 

     При забезпеченні  відповідного догляду буде вироблено близько 1,7 тонн цукру, що повністю забезпечить внутрішні потреби держави.

 

     Щодо соняшнику    проблем     немає.     І     щодо     інших сільськогосподарських культур, які сьогодні вегетують, теж проблем немає.

 

     Мінімальний рівень продовольчої безпеки в цьому відношенні  в державі буде гарантований.

 

     Дякую за запитання.

 

     ГОЛОВА. Депутат Долженко. Будь ласка.

 

     ДОЛЖЕНКО Г.П.,  член Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики,  природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської   катастрофи   (багатомандатний   загальнодержавний виборчий округ,  КПУ).  Прошу передать слово Александровской  Алле Александровне.

 

     ГОЛОВА. Увімкніть       мікрофон      народного      депутата Александровської.

 

     АЛЕКСАНДРОВСЬКА А.О.,  голова підкомітету Комітету  Верховної Ради  України  з  питань паливно-енергетичного комплексу,  ядерної політики та  ядерної  безпеки  (багатомандатний  загальнодержавний виборчий округ,  КПУ).  Город Харьков.  Фракция коммунистов.  Вам, конечно,  известно,  что зерно прошлого года благодаря  серьезному вмешательству   Кабмина  по  сходной  цене  было  практически  все продано,  а потом вернулось сюда,  в Украину,  по мировым ценам. И естественно,   что   население   сегодня  покупает  хлебобулочные, макаронные изделия,  муку уже по этим  мировым  ценам.  И  Кабинет Министров приложил к этому руку.

 

     И вопрос   вам.   Почему   вы   сегодня   на  селе  проводите дискриминационную политику в отношении тех предприятий, которые не реформировались,    не    организовались    на    основе   частной собственности,  а остались коллективными хозяйственниками?  Почему вы  лишаете  их  возможности  кредитоваться и эффективно работать? Почему вы делаете все,  чтобы разрушить  эти  предприятия,  в  том числе и в Харьковской области?

 

     Ответьте мне,  пожалуйста:  почему  Кабинет  Министров делает все,  чтобы народ покупал хлеб по дорогой цене и почему  проводите дискриминационную политику на селе?

 

     КИРИЛЕНКО І.Г.   Щодо   запитання.   Ваше  зауваження  цілком справедливе.  Справді,  у попередні роки,  особливо в 1999 рік, по збиранню  врожаю  державними  інституціями  укладалися  договори з сільсьгоспвиробниками  таким  чином,  що  розрахунок   за   врожаї відбувався  за  цінами,  які  складалися  на  біржовому  ринку.  І справді, декілька мільйонів тонн зерна було продано за цінами, які не  перевищували  300-350  гривень  за  тонну.  І те,  що сьогодні Держрезерв за ринковими цінами реалізовує зерно,  зокрема за 800 і більше гривень за тонну, справді виглядає дискримінацією.

 

     У цьому  році ми всіх товаровиробників орієнтуємо на те,  щоб продавали своє зерно тоді, коли вважатимуть за потрібне, коли буде сприятлива   ринкова  ситуація.  У  цьому  році  немає  державного замовлення,  держава не встановила у зв'язку з цим цін.  Усе  буде регулюватися  згідно  з  указом  Президента  від  3 грудня і від 6 червня виключно ринковими механізмами.  Власник  землі  і  власник ресурсу буде визначати,  коли продавати,  кому і за якою ціною. На сьогодні жодної дискримінаційної позиції в цьому відношенні  немає і не буде.  На сьогодні ціна на зерно на біржі - понад 800 гривень за тонну.  Торгують самі сільгоспвиробники.  Ми цьому  раді.  Якщо будуть торгувати виключно сільгоспвиробники після збирання врожаю, це  буде  дуже  добре  для   сільськогосподарського   виробництва. Внутрішня  ціна  на зерно вища за світову ціну на 25 відсотків.  І виключно товаровиробники будуть сьогодні головними операторами  на біржі.

 

     ГОЛОВА. Письмове запитання.

 

     КИРИЛЕНКО І.Г.   Іване  Степановичу,  ще  стосовно  кредитів. Кредитом сьогодні не  заборонено  користуватися  жодному  суб'єкту господарської діяльності.  Інша справа, пільгове кредитування, яке передбачено законом на підтримку  реформованим  господарствам.  На сьогодні з 10700 реформовано 10700.  Юридично оформили свій статус усі  10700  -  мають  печатку,   мають   юридичну   особу,   мають ідентифікаційний  код  і  рахунок  у банку.  Тому кожний,  хто має заставні елементи, може отримати кредит. На весняно-польові роботи третина  сільськогосподарських  товаровиробників  отримала близько 550  мільйонів  гривень  кредитних  ресурсів.  Ще  50  -  отримали переробні підприємства,  які допомогли сільгоспвиробникам.  Те, що прийнято Верховною Радою,  175 мільйонів гривень  на  здешевлення, відкриває нові перспективні можливості для кредитування. Ми згідно з постановою уряду з цих 175 мільйонів можемо підняти близько  1,5 мільярда кредитного ресурсу.

 

     Ми хочемо,  щоб селяни залучили ці кредитні ресурси,  щоб усі юридично  реформовані  господарства  їх  отримали.  Тому  сьогодні будь-яка  область  -  чи  Харківська,  чи Донецька - має доступ до кредитних ресурсів. Отримуйте їх, і ми будемо робити все для того, щоб кредитні ресурси прийшли на село.

 

     ГОЛОВА. Письмове запитання.

 

     КИРИЛЕНКО І.Г.  Депутатська  група "Солідарність",  Порошенко Петро Олексійович:  "Кому конкретно, коли, на яких підставах, яким чином  і в яких обсягах,  через які банківсько-фінансові структури видаються   компенсаційні   кредити   для    сільськогосподарських товаровиробників?  Чи  проводився  аналіз  ефективності розподілу, використання цих кредитів?  Якщо проводився,  то  які  висновки  і наслідки проведення цієї роботи?"

 

     По суті,  у  доповіді  я  зупинявся  на цих питаннях,  але ще додам.  На сьогодні були прийняті  дві  постанови  уряду  стосовно весняно-польових  робіт.  Передбачалося  спрямувати на здешевлення кредитів 50 мільйонів із резевного фонду і 35 мільйонів за рахунок бюджету  агропромислового  комплексу.  Ці  постанови не працювали. Тому  (і  попереднє  запитання  теж  десь   у   цьому   контексті) відчувалася якась дискримінація.

 

     Але Верховною   Радою  прийнята  пропозиція  -  виділити  175 мільйонів гривень із бюджету на здешевлення кредитів.  Уявіть собі повернення  цих  кредитних  відсотків до 1 грудня.  Передбачається компенсувати 17,5  відсотка  ставки  рефінансування  Національного банку.  Сьогодні  середня ціна кредиту в Україні - 33 відсотки.  Є більше,  є менше.  Тобто в середньому щомісяця товаровиробник буде платити півтора відсотка. На п'ять місяців - 6-7 відсотків.

 

     Ми просимо,    я    звертаюся    до    депутатів,   допомогти сільськогосподарським товаровиробникам залучити  завдяки  цим  175 мільйонам 1,5 мільярда кредитних ресурсів.  Ми зможемо забезпечити і літній збиральний комплекс,  і осінній комплекс.  Ми боїмося, що сповна  не використаємо ці ресурси.  Тому я ще раз прошу депутатів підтримати у своєму окрузі сільгоспвиробника,  щоб залучити всі ці 175 мільйонів і зробити підйом на рівні 1,5 мільярда.

 

     ГОЛОВА. Слово  надається  народному депутату Мангулу.  За ним буде письмове запитання.

 

     МАНГУЛ А.І.,  член Комітету Верховної Ради України  з  питань державного будівництва та місцевого самоврядування (виборчий округ 81, Запорізька область). Шановний Іване Григоровичу! Ваша доповідь може  слугувати  як приклад виховання соціального оптимізму нашого населення.  Але враховуючи те,  що ви працюєте недавно, я процитую закон, стан виконання якого ми сьогодні розглядаємо.

 

     У статті 1 записано:

 

     "регулювання відносин   агропромислових   товаровиробників  і держави   за   допомогою    системи    бюджетного    фінансування, кредитування, оподаткування, страхування і з широким застосуванням комплексу пільг".

 

     Я не  буду  говорити  про  кредитування.  Внаслідок  весняних заморозків  у Мелітопольському районі Запорізької області померзло 6680 гектарів садів і  сільгоспугідь.  За  підрахунками,  втрачено більше  ніж  15  мільйонів  гривень.  На сьогодні урядом нічого не зроблено      для      відпрацювання      системи      страхування сільгоспвиробництва,   незважаючи   на  те,  що  Україна  є  зоною ризикованого  землеробства.  Що  робиться  сьогодні   урядом   або планується робити, щоб виконати саме це положення закону?

 

     Дякую.

 

     КИРИЛЕНКО І.Г.   Спасибі  за  запитання.  І  я  дуже  вдячний депутатам,  які працювали над проектом сьогоднішньої постанови, бо урядом    підготовлено    проект   постанови   про   відшкодування сільгоспвиробникам у результаті втрат від заморозків  і  травневої посухи  54 мільйонів збитків.  Загальна сума збитків становить 404 мільйони.  Ми все обрахували,  у нас ці акти є.  Тому сьогодні  ми просимо  підтримати  постанову  Верховної  Ради,  згідно з якою на поповнення резервного фонду спрямовується 160 мільйонів гривень  з послідуючим спрямуванням на компенсацію.

 

     Чому немає   страхування  сільськогосподарських  посівів?  Ви розумієте,  сьогодні є страховий ринок,  але коштів, щоб заплатити первинні внески,  у селян немає.  Нам треба, як я говорив у своєму виступі,  трошки наростити м'язи,  використовуючи надані пільги, у тому  числі  податкові,  ту  атмосферу  й ситуацію,  що склалися в результаті реформування.  І потім запрацює механізм страхування. У цьому  році,  щоб застрахувати врожай,  не було навіть мінімальних коштів.

 

     Тому єдиний вихід - спрямувати кошти у резервний фонд (те, що передбачається в постанові).  І ми негайно їх спрямуємо в області, у господарства. Я вам дякую за запитання і за майбутню підтримку.

 

     ГОЛОВА. Письмове запитання.

 

     КИРИЛЕНКО І.Г.  Депутатська  група  "Відродження   регіонів". Лідер  фракції Волков Олександр Михайлович ставить таке запитання: "Який  стан  виконання  державних  програм   розвитку   інженерної інфраструктури    сільських    населених    пунктів,   відродження трудонедостатніх, занепадаючих сіл?"

 

     Коротко, тезово.  Газопостачання.  Стан  виконання   -   37,8 відсотка. Завдання - 139 тисяч кілометрів, фактично - 52,6.

 

     Водопостачання - 18 відсотків. Завдання - 43,6 тисяч кілометрів, фактично - 7,7.

 

     Каналізаційні мережі - 8 відсотків.  Завдання  -  8,7  тисячі кілометрів, фактично - 0,68.

 

     Електропостачання -  40  відсотків.  Завдання  - 122,2 тисячі кілометрів, фактично - 49 тисяч кілометрів ліній електропередач.

 

     Під'їзди до сіл - 75 відсотків.  Завдання - під'їзди до  2952 сіл, фактично - до 2217.

 

     Як бачимо,  найбільше виконано робіт по газифікації сіл. Якщо на початку 90 років природний газ використували жителі  2730  сіл, то   зараз   -  7724.  На  збільшення  обсягів  будівництва  житла направлена програма "Власний дім",  що реалізується відповідно  до указу Президента України.

 

     В умовах  фінансової  скрути держави та сільськогосподарських товаровиробників  не  вдалося  відродити   трудонедостатні   села. Сьогодні   нараховується   7750  сіл,  які  потребують  державного протекціонізму щодо  їх  розвитку,  створення  в  них  необхідного життєвого   середовища.   Такі   села   переважно   розташовані  в північно-східній  частині  України.  Їх  концентрація  в  регіонах створила 121 сільський район демографічної кризи.  Це відповідь на перше запитання фракції.

 

     Друге запитання:  "Як  зберігається  сільська   посередницька мережа, чи проводиться її обстеження, моніторинг, які тенденції?"

 

     По суті,  у  відповіді на перше запитання є і відповідь на це запитання,  але я додам.  Поселенська мережа  сільських  населених пунктів постійно скорочується. Якщо в 50-х роках вона нараховувала 42 тисячі сіл, то зараз менше 29 тисяч. У 90-і роки з обліку знято близько 350 поселень. Це негативно позначається не лише на жителях ліквідованих поселень,  але й на розвитку аграрних територій,  які почали занепадати, та на обсягах виробництва сільськогосподарської продукції.  Це  дані  нашої  державної  статистики,  бо   органами статистики  в  1992-1998  роках  проводилося  обстеження сільських поселень.

 

     ГОЛОВА. Депутат Дроботов. За ним - депутат Діброва.

 

     ДРОБОТОВ А.І.,  голова підкомітету  Комітету  Верховної  Ради України   з   питань   аграрної  політики  та  земельних  відносин (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  виборчий  блок СПУ та СелПУ).  Иван Григорьевич! Я с уважением отношусь к вам как к специалисту аграрного сектора,  вы имеете в этом вопросе богатый опыт.  Я себя таковым не считаю, но не согласен с вашим оптимизмом касательно  положительных  результатов  в  аграрном  секторе.  Как говорят  на  селе,  цыплят  по  осени считают.  Поживем до осени - увидим результаты.

 

     Вопрос следующий.  Вы знаете,  что в  1998  году  издан  указ Президента    о   ликвидации   нулевой   ставки   при   реализации сельскохозяйственной  продукции.  Вы  знаете,  что  эти   средства направлялись на село на приобретение материальных ресурсов.

 

     Указ, который   принимался  в  1998  году  в  соответствии  с Переходными положениями Конституции,  имеет норму закона.  И я так полагаю,  хотя  об  этом должен говорить Конституционный Суд,  что этот указ не конституционен, потому что сегодня Президент не может издавать  указы  экономического  характера.  Кто конкретно готовил этот указ? Это первый вопрос.

 

     И второй.  Согласовывался ли этот указ с министерством АПК? Я считаю,  что он должен быть согласован хотя бы на уровне коллегии. Я знаю,  что он не согласовывался.  А если согласовывался,  то кем конкретно,  кто  визировал  этот указ?  Назовите этих двух героев, чтобы народ знал своих героев.

 

     КИРИЛЕНКО І.Г.  Дякую за запитання, бо в ньому міститься дуже серйозна  підтримка  аграрників.  Ну просто приємно сприймати таку підтримку від народного депутата.

 

     Я відверто скажу:  Міністерство  аграрної  політики  указ  не візувало.  І вчора на нараді з питань становища в агропромисловому комплексі у Президента це питання було піднято одним із перших.  І я  особливо  вдячний  Катерині Тимофіївні Ващук,  керівнику нашого профільного комітету, яка так підняла це питання, що Президент дав доручення занести йому цей указ і зробити відповідні дії, щоб його ввести в дію в той сприятливий для аграрників  термін.  Це  перший можливий варіант розвитку подій.

 

     Другий варіант.  Кошти,  що  вивільняються (якщо цей указ про скасування пільги буде працювати),  -  це  близько  700  мільйонів гривень на рік. Є домовленість з Міністерством фінансів спрямувати ці 700 мільйонів виключно на потреби агропромислового комплексу.

 

     Які потреби - ми визначимо разом з вами й аграрним комітетом. І пропозиції будуть внесені.  А за запитання дякую. Воно, справді, як кажуть, "не в бровь, а в глаз".

 

     ГОЛОВА. Письмове запитання.

 

     КИРИЛЕНКО І.Г.  Письмове  запитання.   Фракція   Українського народного руху.  Запитує Асадчев Валерій Михайлович:  "Яка позиція уряду  щодо  планів  Міносвіти   укрупнити   сільські   школи   та організувати довезення учнів?"

 

     Шановні народні   депутати!   Шановний  Валерію  Михайловичу! Проблема  є,  забезпеченість  школами  сільської   місцевості,   я говорив,   -  52  відсотки.  Фінансова,  бюджетна  скрута  вимагає переглянути й цю цифру.

 

     Звичайно, з  точки  зору  отримання  високого  рівня  освіти, можливо,  це і правильний захід,  але з точки зору того,  що дітей треба перевозити та ще в таких умовах  Це не зовсім,  скажемо так, позитивно. Тому наша позиція така.

 

     У нас   є   відповідний  департамент,  і  заступник  міністра Яковенко Валентин Петрович постійно опікується цими питаннями.  Ви його добре знаєте,  бо він - депутат попереднього скликання.  І ми дуже зважено підходимо до цієї позиції.

 

     Завдяки підтримці Верховної Ради і профільного комітету ми не дали   закрити  жодного  учбового  навчального  закладу,  не  дали передати  їх  у  відання  Міністерства  освіти,  тоді  б,  дійсно, половина  їх була закрита.  Я думаю,  що така сама зважена позиція буде і щодо цього питання по школах.

 

     Друге запитання.  "Як  здійснюється  Міністерством   аграрної політики  навчання  і  популяризація  досвіду  ведення  сільського господарства, у тому числі приватного?"

 

     Навчання за спеціальністю  "Організація  ведення  фермерських господарств"  здійснюється  в 30 коледжах і технікумах зі щорічним прийомом 800 чоловік.  У навчальних  закладах  системи  підвищення кваліфікації  лише в минулому році пройшли навчання терміном від 2 тижнів до 3 місяців 1100 фермерів.  У 2000 році  планується  понад 1500  чоловік,  у  тому  числі  більше  1  тисячі  - стажування за кордоном, у тому числі і випускників вузів, і студентів.

 

     Крім того,  у  навчальні  програми  вищих  учбових   закладів внесено  суттєві  зміни,  що  стосуються  ведення  господарства на приватній основі.  Створено два регіональних центри  з  підготовки фермерів  високої  кваліфікації  на  базі  Мирогощанського коледжу Рівненської області та Хорольського коледжу Полтавської області. І це добрі заклади, це можуть підтвердити депутати від цих округів.

 

     Впровадження нових   технологій,  сортів  захисту  рослин  на присадибних ділянках висвітлюється в  щотижневих  засобах  масової інформації.   Вищі   навчальні   заклади   Мінагрополітики   мають можливість повністю задовольнити потреби в навчанні  щодо  ведення сільського господарства.

 

     Ще раз підкреслюю:  сьогодні навчальні заклади нашого профілю готують 170 тисяч фахівців.  На сьогодні (170 тисяч навчається) це стільки,  скільки було в кращому 1990 році.  Я не буду говорити за інші  галузі,  за  інші  сфери,  де  пройшло  більш-менш   суттєве скорочення. В агропромисловому комплексі ця мережа збережена, і ми дуже і дуже сподіваємося,  що це буде  визначальним  чинником  для сільського господарства в пореформений період.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Депутат Діброва. За ним - депутат Косів.

 

     ДІБРОВА В.Г.,  член  Комітету Верховної Ради України з питань бюджету (виборчий округ 19,  Волинська область).  Дякую.  Шановний Іване Григоровичу!  У мене два запитання.  Перше. Із 175 мільйонів на погашення кредитних процентних ставок  банків  на  сьогодні  не направлено жодної гривні. Коли підуть ці кошти?

 

     І друге  запитання.  У  чому  ви  як  міністр  вбачаєте  роль Міністерства аграрної політики: як політичного органу по підтримці й  поглибленню  курсу  реформ  в  аграрній  сфері чи органу,  який повинен   захищати   сільгосптоваровиробника,   відстоювати   його інтереси і лобіювати ті інтереси в уряді? Бо поки що цієї роботи з боку міністерства не видно. Про це говорить і скасування указу від 2 грудня 1998 року,  це і пропозиції уряду про скасування нульової ставки  ПДВ  на  тваринницьку  продукцію,  які  ми  відхилили,   і скасування  мораторію  на  сплату фіксованого податку,  яке ми теж відхилили.

 

     Дякую.

 

     КИРИЛЕНКО І.Г.  Я  вдячний  за  запитання.  Справді,  останні позиції,  про які ви сказали, можна сприйняти болісно, наче своїми руками пропонується скасувати те, що сьогодні є.

 

     Сільське господарство в контексті реформ усієї  економіки.  І тому  і  Конституція,  і  закони,  які  ми  прийняли в цьому залі, вимагають рівного відношення  до  всіх  суб'єктів  підприємницької діяльності.    Сільське    господарство    теж    стає   суб'єктом підприємницької діяльності.

 

     Але я цілком з вами згоден,  що на первинному етапі  сільське господарство   в  ринкову  економіку  прийшло  останнім.  Тому  на первинному етапі реформування,  а це 2-3 роки,  треба зберегти  ці пільги.  І  щоб ви знали,  і я,  і Михайло Васильович на засіданні уряду відстоюємо ці позиції, як тільки можемо. Катерина Тимофіївна бере   участь  у  засіданнях  уряду  і  знає,  що  ми  ці  позиції відстоюємо,  хоча  вони  не  зовсім  пов'язуються   з   контекстом загального реформування. І ми вдячні Верховній Раді, яка підтримує нас.

 

     Щодо кредитних ресурсів,  щодо здешевлення кредитів.  Це була наша пропозиція. Верховна Рада спочатку не прийняла цього рішення, а  потім,  коли  Президент  оголосив  мораторій  на  останні   800 мільйонів,  які  треба було переглянути,  шахтарям і господарству, з'явилася пропозиція  -  виділити  175  мільйонів  на  здешевлення кредитів і 20 мільйонів на газифікацію.

 

     На виконання цього закону (він підписаний Президентом півтора тижня тому) вже видана постанова  уряду  і  до  регіонів  доведені ліміти.  Кожний  регіон  отримав  у  середньому  7-12 мільйонів на здешевлення.  Я ще раз кажу,  що це сума здешевлення коштів. Тобто під   час   оформлення   кредитної   угоди  сільськогосподарського підприємства   з   комерційним   банком    закладається    елемент здешевлення.  Наприклад, укладається угода на 1 мільйон гривень, у тому числі по процентних ставках підтримується  позиція,  що  є  в постанові уряду і в рішенні Верховної Ради.

 

     Уже на тому тижні документ був на місцях. Завтра ми проводимо велику нараду щодо механізмів залучення  кредитних  ресурсів,  щоб вони вчасно прийшли на збиральну кампанію. Спасибі за запитання.

 

     Комітет з питань промислової політики і підприємництва, Мазур Олена Анатоліївна:  "Яку кількість продовольчого  зерна  з  урожаю 2000  року буде закуплено державою і на яких умовах,  щоб уникнути перебою з постачанням хлібних виробів населенню України,  а  також необгрунтованого завищення цін на хлібобулочні вироби?"

 

     Я вже  дещо  відповідав  на таке запитання,  але розкрию його ширше.  У  поточному  році,  за   прогнозними   даними   областей, очікується  валовий збір продовольчого зерна - 12,5 мільйона тонн, що забезпечить внутрішні потреби держави.  Ще раз нагадую,  що вся потреба всіх регіонів - 6 мільйонів тонн.

 

     Як будуть   забезпечуватися   потреби  регіонів?  За  рахунок поставок зерна на  суми  авансування  сільськогосподарських  робіт місцевими  бюджетами.  Я  хочу підкреслити,  що на весняно-польові роботи були надані бюджетні позички з місцевих  бюджетів  на  суму 168  мільйонів гривень.  Вони були надані під урожай за кредитними угодами. Це перший резерв.

 

     Ще в позичках буде надано на  збирання  врожаю  в  межах  200 мільйонів. Це теж піде в регіональне замовлення. Це другий.

 

     Третій. Потреба в зерні та хлібобулочних виробах Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ, інших буде забезпечуватися за рахунок коштів, передбачених у бюджеті на 2000 рік.

 

     Четвертий. Поповнення  держрезерву  зерном буде здійснюватися частково за рахунок повернення сільгоспвиробниками боргів  минулих років  (це  були  бюджетні  позички  в межах 500 тисяч тонн).  Для забезпечення потреб міського населення формуються  бюджетні  кошти міст для централізованої закупівлі зерна.

 

     І останнє,  саме  головне.  Ми  сьогодні орієнтуємо переробні підприємства,  заготівельні  підприємства  отримувати  кредити   і заготовляти  мобільні  ресурси  зерна з урожаю 2000 року.  Причому орієнтуємо на ціну не нижче 800 гривень за 1  тонну,  яка  вигідна для   сільськогосподарського   товаровиробника.   Ця  ціна  на  25 відсотків вища світової ціни. Це головна умова.

 

     Якщо буде висока внутрішня  ціна,  зерно  не  поїде  за  межі держави.  Висока внутрішня ціна, вища ніж ціна на світовому ринку, завжди буде стимулювати залишати продукцію в межах території.

 

     ГОЛОВА. Михайло Косів. За ним - депутат Марковська.

 

     КОСІВ М.В.,  голова  підкомітету  Комітету   Верховної   Ради України  з  питань  культури  і  духовності  (виборчий  округ 116, Львівська область). Фракція Народного руху України. Шановний Іване Григоровичу і шановний Іване Степановичу!  Рівно 10 років тому,  в червні  1990  року,  в  цьому  залі  був   прийнятий   Закон   про пріоритетність соціального розвитку села.  Ви, мабуть, пам'ятаєте, Іване Степановичу.  Це не закон - це суцільна поема про землю. Але справа  в  тому,  що  жодне принципове положення цього закону досі реалізоване не було.

 

     Наприклад, Іване  Григоровичу,  там  було   таке:   домогтися паритетності  цін  на  товари сільськогосподарського виробництва і промислові товари.  Як зробити,  щоб нарешті це стало  реальністю? Було  передбачено  надавати  селу  постійні  кредити,  а  не якісь сезонні. Постійні кредити не вище від, скажімо, 10 відсотків самої вартості кредиту. Як зробити, щоб такі кредити нарешті знову стали реальністю? Чи є механізми для цього?

 

     Дякую.

 

     КИРИЛЕНКО І.Г.  Я дуже вдячний за запитання. Повторіть ще раз перше запитання. Паритетність і пріоритетність цін.

 

     Справді, питання  глибокої економіки.  10 років ця позиція не працювала,  сільське  господарство  не  було  в   межах   ринкової економіки.  Воно  весь  час  працювало за фіксованою ціною на свою продукцію і ринковою ціною на те, що воно отримувало чи купляло.

 

     У результаті за 9 років  ми  втратили  95  мільярдів  гривень обігових коштів. Цифра, яку навіть уявити важко, - 95 мільярдів! А сьогодні говоримо за те,  що отримали кредитів на  весняно-польові роботи 500 мільйонів. Абсолютно правильне запитання.

 

     Як долається? Долається тим, що сільське господарство прийшло в ринкову економіку.  І ціна на біржі минулого року,  коли продана левова  частка зерна,  - 230-320,  сьогоднішня середня ціна - 860. Тільки хто торгує? Але селянин-власник уже розуміє, що таке біржа, що таке ринок, що таке вигідна кон'юнктура.

 

     І сьогодні  той,  хто  має  зерно  і продає його по 915 (а на останніх торгах було 915 гривень за 1 тонну зерна -  це  десь  170 доларів,  а  світова  ціна  -  110),  то честь і хвала йому.  І ми всіляко  будемо  таке  пропагувати.  Той,  хто  чекає  сприятливої ринкової  ситуації,  той  виграє.  Це  головне  питання  подолання диспаритету. Село у вільних ринкових умовах. Це правильно.

 

     Ця позиція закону не спрацювала,  і  це  потягнуло  за  собою неспрацювання й інших статей,  на превеликий жаль,  бо були вимиті оборотні  кошти,  не  було  можливості  інвестувати  самого  себе, інвестувати  соціальну  сферу.  Це  абсолютна  правда - те,  що ви сказали.

 

     І друге запитання - про кредити.  Останні три  роки  сільське господарство    взагалі    ніяких   -   ні   довготермінових,   ні короткотермінових - кредитів не отримувало,  або якщо  отримувало, то це було 0,2 від суми кредитних ресурсів, залучених в економіку. Причина та ж сама:  неефективна база,  куди давалися кредити, а до того  ще  знали,  що  спишуть.  Та  коли були державні банки,  то, списуючи,  брали це на внутрішній борг.  А комерційному  банку  що списати можна?

 

     І от  сьогодні  з'являються  перші  ознаки того,  що бізнес і кредитний капітал пішли на село, бо 500 мільйонів залучено-таки на комплекс  весняних робіт.  І тепер ви чули,  скільки ми збираємося залучити:  хоча б  600-  700  мільйонів.  Їх  уже  бере  приватний власник, він знає, за що відповідає.

 

     І те,  що  Верховна  Рада  пішла на підтримку здешевлення цих кредитів,  - це величезний крок  уперед,  це  розуміння  того,  що держава грає в правильну гру і буде себе порядно вести.

 

     Спасибі за прекрасні запитання.

 

     Письмове запитання.

 

     ГОЛОВА. Там я вам передавав письмове запитання.

 

     КИРИЛЕНКО І.Г. Депутат Яценко запитує: "Внаслідок травневих    заморозків     у     сільськогосподарських підприємствах Житомирської області, особливо в північних поліських районах,  загинуло 4,8 тисячі гектарів посівів та дуже  пошкоджено сільськогосподарські  культури  на  площі  86,3  тисячі  гектарів. Загальна сума збитків, за попередніми підрахунками, становила 11,6 мільйона гривень.

 

     Житомирська обласна державна адміністрація,  народні депутати України зверталися до уряду з проханням  надати  допомогу  області для   подолання  наслідків  стихії,  зокрема,  виділити  фінансову допомогу в сумі 3,2 мільйона гривень та позичку зерна з державного резерву - гречки, вівса й так далі.

 

     Яких заходів вжито урядом для виконання цих звернень?"

 

     У проекті   постанови   уряду   Житомирська   область,  як  і Харківська,  стоїть на першому місці,  і там якраз  та  сума,  яку просять  житомиряни.  Але  ми просимо підтримати проект постанови, яка сьогодні розглядається.  Там сума втричі більша,  ніж та,  яка пропонується в урядовому проекті постанови, і ми зможемо допомогти кожній області, виділивши додаткові ресурси на подолання наслідків стихії.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Депутат Марковська. За нею - депутат Гусак.

 

     МАРКОВСЬКА Н.С.,  голова  підкомітету Комітету Верховної Ради України  з  питань  охорони  здоров'я,  материнства  та  дитинства (багатомандатний  загальнодержавний виборчий округ,  виборчий блок СПУ та СелПУ).  Шановний Іване Григоровичу!  Коли  проголошувалася незалежність  України,  було  сказано,  що  ми  можемо забезпечити цукром усю Європу.  У Вінницькій області було 40 цукрових заводів. На сьогодні планується закрити 20.  Цукор в Україні коштує вже три гривні, і ми його завозимо з-за кордону.

 

     Чи планується державне замовлення і що робитиме  міністерство в цьому напрямку, щоб поліпшити ситуацію? Це перше запитання.

 

     Друге. Є  соціальна  база на селі,  де працюють і вчителі,  і медичні працівники.  Чи скасовано пільги для цих працівників? Тому що  на  зустрічах  люди питають,  чому вони не забезпечуються тими пільгами, які є в законі і яких поки що ніхто не скасовував.

 

     КИРИЛЕНКО І.Г.  Я дякую за запитання.  Цукрова галузь  завжди була визначальною для нашої держави.  І не тільки визначальною,  а значним  доробком   нашого   експортного   потенціалу,   визначала продовольчу  безпеку.  Це правда.  Із 193 цукрових заводів близько 100 визначали сільську  поселенську  мережу  (там,  де  вони  були побудовані), зайнятість населення і так далі.

 

     Що ми маємо на сьогоднішній день?  Яка ситуація?  Справді,  у 80-і роки та на початку 90-х  Україна  виробляла  в  середньому  5 мільйонів  і більше тонн цукру на рік.  Минулі роки ми виробляли 2 мільйони,  1,6-1,7 мільйона тонн. І в цьому році прогнозується теж близько 1,7 мільйона тонн.

 

     Причини такої  ситуації.  Перша.  На  світовому ринку цукор з цукрової тростини дешевший щонайменше  на  30  відсотків.  Ринкова економіка,  ви  розумієте,  ціна  і так далі - наслідки зрозумілі. Наші сусіди - Білорусь і Росія -  повним  ходом  працюють  із  цим цукром і, користуючись режимом вільної торгівлі, застосовуючи інші механізми, здійснюють інтервенцію сюди цього дешевого цукру.

 

     Друга. Із 193 цукрових заводів понад 100 рахують свій  вік  з початку   століття.  Ви  розумієте,  потрібно  декілька  мільярдів доларів на їх технологічне переоснащення,  щоб їх  продукція  була конкурентоспроможною,  тобто  щоб і продуктивність праці,  і вихід продукції тощо давали змогу здешевити цукор за рахунок переробки.

 

     Третя причина. Давальницька схема. Це той пресловутий бартер, який знищив сільське господарство, вивів нас на давальницьку схему роботи. А з давальницької схеми - заробітна плата, а із заробітної плати - цукор мішками на трасах.  Оце наш демпінг. Оця дешева ціна потім  бумерангом  повертається  до   виробника,   і   втрачається будь-який стимул і інтерес займатися цукровим буряком.

 

     Що робиться  в  цьому  відношенні?  У  червні  минулого  року Верховною  Радою   прийнято   Закон   про   державне   регулювання виробництва  і  реалізації цукру.  Уряд прийняв постанову тільки в кінці травня  цього  року.  На  виконання  закону  треба  приймати постанову,  але  вона  не носить ринковий характер,  ось чому дуже довго й тяжко йшла.

 

     Але постанову   прийнято.   Нею   визначено   такі   елементи регулювання:  139  гривень  за  тонну  буряку (це пораховано - при середній врожайності 200 центнерів рентабельність забезпечується); середня  оптова  відпускна  ціна цукру - 2000 гривень за тонну (це теж забезпечує рентабельність переробного заводу).  І  ще  одне  - пільгове   кредитування   для   цукрових  заводів  для  того,  щоб запрацювала не давальницька схема,  а грошові  розрахунки.  Тільки тоді  нам  вдасться  утримати  буряко-цукрову  галузь  на  позиції розвитку.

 

     Якщо не  вдасться  це   реалізувати,   знову   зіб'ємося   на давальницьку  схему,  знову  буде  те,  що  було  вчора:  демпінг, заробітна плата цукром і нерентабельність виробництва, тобто через таку ціну буде невигідно цим займатися.

 

     Я думаю, що на виконання цієї постанови доведеться вжити дуже багато адміністративних,  не економічних заходів. Досвід є. Думаю, що  це  доведеться  зробити для того,  щоб зберегти буряко-цукрову галузь,  бо вона  визначає  не  тільки  економіку,  а  й  сільську поселенську мережу. Це десятки зайнятих, це відрахування в місцеві бюджети. Ми не можемо легковажно поставитися до цього.

 

     Спасибі за запитання.

 

     ГОЛОВА. Письмове запитання.

 

     КИРИЛЕНКО І.Г.  Депутатська  фракція   Комуністичної   партії України, Симоненко Петро Миколайович. Два серйозних запитання.

 

     Перше: "Яких    надзвичайних    заходів   вживає   уряд   для продовольчого забезпечення України?"

 

     У контексті реформи,  яка сьогодні здійснюється,  всі  заходи можна  назвати  визначальними,  бо  вони  визначають і реформи,  і продовольчу безпеку.

 

     Нагадаю ще раз.  Указ Президента від 3 грудня про невідкладні заходи  щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки. Наступний указ - від 6  червня  2000  року  767  про  заходи  щодо формування   та  функціонування  інфраструктури  аграрного  ринку. Прийнято  і  діє  Закон  України  від  16  березня  про   списання заборгованості  колективних  сільськогосподарських  підприємств зі сплати  податків,  зборів,  обов'язкових  платежів  у  зв'язку   з реформуванням.  По суті, розблоковано рахунки, скасовано податкову заставу.

 

     Користуючись нагодою, я висловлюю вдячність Верховній Раді за прийняття  надзвичайно  прогресивного,  потрібного  для сільського господарства  закону.  Списано  6,1  мільярда  гривень   бюджетних боргів,  і  селяни в цьому році почали працювати "з чистого листа" без боргів перед державою. Уявіть собі, що перед весняно-польовими роботами  все  було  б  у податковій заставі.  Ми не провели б цих робіт,  бо не було б  ні  кредитування  -  нічого.  Верховна  Рада прийняла цей закон, Президент підтримав і підписав.

 

     Далі. Прийнято  закон  щодо  пільг  на  імпорт  пального  для проведення веснянопольових робіт,  і ви бачили,  що веснянопольові роботи пройшли відносно спокійно.  Спасибі, що тепер проголосовано за продовження цієї  пільги  на  імпорт  дизельного  пального.  Ми вважаємо,  що не буде такої ситуації,  як минулого року, і ми, дай Боже,  відносно спокійно проведемо весь комплекс збиральних робіт, включаючи й пізні.

 

     Сьогодні для  організації  ремонту  техніки є домовленість із Росією щодо поставок на умовах лізингу двох тисяч комбайнів "Дон", працюємо над програмою поставки пального з Азербайджану, Греції, а також із Тюменською нафтовою компанією.  Це  близько  4  мільйонів тонн нафти для наших нафтопереробних заводів.  На виконання Закону про Державний бюджет Кабінетом Міністрів  прийнято  постанови  про здешевлення кредитування, про що вже йшла мова.

 

     Усе це заходи,  які визначають правила гри на аграрному ринку і які,  безумовно,  дадуть змогу досягти стабілізації  і  у  сфері агропромислового  виробництва,  і  у  сфері  продовольчої  безпеки держави.

 

     Друге запитання: "Як урядова політика на селі позначається на цінах і життєвому рівні громадян України у 2000-2001 роках?"

 

     Я ще раз хочу підкреслити,  що цілий комплекс заходів у цьому напрямку передбачається останнім Указом Президента  від  6  червня 2000   року   про   заходи   щодо   забезпечення   формування   та функціонування аграрного ринку.  Усі ті заходи, що були попередньо накреслені,   про   які   я   сказав,   -   це   все   пільги  для сільськогосподарських товаровиробників.  Ці пільги визначатимуть і ціну.

 

     Не було  б  цих  пільг,  висока  вартість дизельного пального призвела б до підвищення собівартості зерна;  не було б кредитів - знову працювала б бартерна схема один до семи,  а це теж ціна;  не було б списання заборгованості - це податкова заборгованість - усе стягувалось би в податки і так далі.

 

     Тому ми  вважаємо,  що  укази  Президента,  реформа  на селі, підтримка Верховної Ради дій уряду в цьому напрямку - це  шлях  до стабілізації, зокрема стабілізації цінової політики.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Леонід Гусак. За ним - депутат Матвієнко.

 

     ГУСАК Л.Г.,  член  Комітету  Верховної  Ради України з питань промислової  політики  і  підприємництва  (виборчий   округ   144, Полтавська область). Шановний Іване Григоровичу! У мене до вас два запитання.

 

     Перше. Я хотів би, щоб ви хоча б коротко торкнулися вирішення соціальних питань на селі,  а саме: будівництво житла, ситуація із дошкільними,  шкільними,  лікувальними, культурними закладами. Хоч коротко.

 

     І друге.  У  суспільстві значно зросла напруженість у зв'язку зі значним зростанням цін на цілий ряд продуктів харчування  після хліба,  борошна та круп'яних виробів. У Полтаві цукор уже 3 гривні 50 копійок за кілограм,  м'ясо -  10  карбованців,  на  олію  ціна значно  зросла.  Що планує уряд,  щоб зняти цю напруженість?  Адже пенсіонерам тепер недоступні основні  продукти  харчування,  та  й тим, хто працює, також тяжко.

 

     Дякую.

 

     КИРИЛЕНКО І.Г.  Спасибі  за запитання.  Воно визначальне щодо закону, який ми сьогодні розглядаємо.

 

     Яка ситуація із соціальним будівництвом на селі?  Перші  роки після   прийняття   закону   виконувалися   його   положення  щодо фінансування сільського будівництва і АПК, в основному зберігалися параметри, які передбачалися в законі: не менше 1 відсотка від ВВП спрямовувати в АПК. Отже, і будівництво здійснювалося відповідними темпами.

 

     На превеликий  жаль,  у  зв'язку з тими процесами,  про які я говорив,  - інфляція,  криза і  так  далі  -  ми  маємо  згортання соціального будівництва на селі. За 10 років у 10 разів зменшилися обсяги капіталовкладень і в такій  самій  пропорції  зменшилися  й обсяги будівництва основних об'єктів соціальної сфери на селі.

 

     На сьогоднішній  день  (ще  раз  хочу нагадати,  які цифри ми зафіксували) закладами освіти ми забезпечені  на  52  відсотки.  У стадії  незавершеного будівництва 149 шкіл.  І ми просимо сьогодні Верховну Раду при перегляді щоквартальних показників бюджету  2000 року   обов'язково  передбачити  певну  суму  коштів  на  передачу соціальної  сфери,  на  утримання  і  добудову  основних  об'єктів соціальної  сфери  з  високим  ступенем  готовності.  У  сільській місцевості 149 шкіл, які будуються, мають 90 відсотків готовності. Треба профінансувати, добудувати. Це - тільки школи.

 

     Дошкільні заклади  -  32 відсотки забезпеченості;  ФАПи - 56; об'єкти  культури  -  62;  водопроводи  -  23;  газопроводи  -  27 відсотків.

 

     Спасибі, що   ви  нас  підтримали  і  при  перегляді  бюджету передбачили 20 мільйонів гривень на газифікацію.  Завдяки цьому ми добудуємо  газопроводи  із  ступенем  готовності  95  відсотків  і введемо в експлуатацію декілька сот кілометрів газових мереж.

 

     При наступному перегляді бюджету  знову  просимо  вас  додати коштів   на   цю   позицію.   Це  все  -  на  розвиток  соціальної інфраструктури,  яка сьогодні все-таки на дватри  порядки  відстає від міської.

 

     Я вважаю,   що   приватному   власнику  на  селі  треба  дати можливість стати на ноги.  Йому не до утримання соціальної  сфери, тим  паче  не  до  будівництва.  Треба,  щоб  згідно з цим законом держава взяла на себе відповідальність,  щоб протягом хоча  б  5-6 років  (так  само,  як  вона  робила  це протягом десятків років у містах) побудувати те, в чому є кричуща потреба.

 

     У цілому я дякую за таку постановку питання.

 

     ГОЛОВА. Письмове запитання.

 

     КИРИЛЕНКО І.Г. Я тоді буду по черзі - на письмове і на усне.

 

     Комітет з питань  бюджету.  Турчинов  Олександр  Валентинович декілька запитань поставив.

 

     "Ким і за якою схемою використовуються 50 мільйонів гривень резервного фонду Кабінету Міністрів України?"

 

     Шановний Олександре  Валентиновичу!  Я  хочу  сказати,  що  є постанова  уряду  428  про кредитування сільського господарства на весняно-польові роботи і наступна постанова,  якою  виділялося  35 мільйонів   гривень.   Загалом   це   85   мільйонів   гривень  на веснянопольові роботи.  Це не за рахунок кредитів,  а  за  рахунок здешевлення  високих  кредитних ставок комерційних банків.  Весною щонайменша плата за кредит становила 45 відсотків.

 

     Ці постанови не діяли,  але на  місцях  вони  сприймалися  як сигнал про те,  що Верховна Рада при перегляді бюджету обов'язково передбачить певну суму  коштів  на  зменшення  високих  процентних ставок.  Ці  постанови не діяли,  але вони були сигналом,  що такі рішення будуть ухвалені законом.

 

     Справді, у законі,  який був прийнятий у травні при перегляді бюджету,  було зафіксовано 175 мільйонів гривень. Ці дві постанови постановою уряду були скасовані.  Порушення Закону  про  Державний бюджет не сталося.  Резервний фонд може використовуватися згідно з Законом  про  резервний  фонд.  А  бюджет  Міністерства   аграрної політики   В  основу було взято:  за рахунок ветеринарної медицини (про неї теж є  закон).  Ці  кошти  не  використані,  вони  будуть спрямовані виключно на те, що передбачено законами про ветеринарну медицину і про резервний фонд Кабінету Міністрів.

 

     ГОЛОВА. Анатолій Матвієнко.

 

     МАТВІЄНКО А.С., член Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров'я, материнства та дитинства (виборчий округ

 17, Вінницька область).  Українська народна партія "Собор". Група "Соборність".

 

     Іване Григоровичу! Три запитання, якщо можна, занотуйте.

 

     Перше. Механізм  видачі пільгового кредиту на весняно-польові роботи  був  недосконалим.  Тепер  передбачається   виділити   170 мільйонів  гривень.  Скажіть,  будь  ласка,  які уроки дали нам ці весняно-польові роботи і які висновки зроблено,  щоб  удосконалити цей механізм і він спрацював на село?

 

     Друге запитання.  Чи не вважаєте ви, що нам потрібно прийняти якийсь  закон,  який  давав  би  можливість  сільськогосподарським товаровиробникам   сплачувати  кредити  два  рази  на  рік:  після збирання ранньої групи і десь у грудні?  Щомісячна сплата  кредиту знищує економіку сільськогосподарського товаровиробника.

 

     І третє запитання.  Те, що робиться сьогодні в господарствах,

- виділяється шматок землі на розпаювання -  є  дуже  шкідливим  у перспективі  виділення  земель  у  натурі.  Чи не вважаєте ви,  що потрібно знайти державний кошт і виділити паї в натурі,  може, без поіменного поки що виділення,  але розпаювати всю землю,  оскільки виділення окремих площ створює уже  несправедливість  і  загострює соціальну ситуацію на селі?

 

     Дякую.

 

     КИРИЛЕНКО І.Г. Спасибі, Анатолію Сергійовичу, за три глибоких запитання. Постараюся вичерпно відповісти на них.

 

     Перше. Постанови  про  кредитування  весняно-польових   робіт справді  передбачали  дуже обтяжливий механізм отримання кредитів. Обтяжливість  зумовлювалася  не  тим,  що  був  великий  і  тяжкий механізм застави,  а тим,  що сільськогосподарські товаровиробники за останні 5-6 років навчилися працювати з бартером  (це  набагато легше,   це   дві  "высокие  договаривающиеся  стороны"  підписали стандартний документ -  один  до  семи  -  і  поїхали),  а  тут  - отримання кредиту від комерційного банку.  Не державного,  в якому державні кошти.  У комерційному банку кошти клієнтів.  І всі добре знали,  в попередні роки брали,  а потім списували. А тут немає на кого списувати, немає на кого перекладати. Тому дуже обережно йшли комерційні банки на кредитування. Це була перша складність.

 

     Друга складність.   Банк   "Україна"   -   аграрний   банк  - визначальний банк,  системний банк для сільського господарства, на превеликий жаль,  переживає колосальні фінансові труднощі. У нього немає кредитних пропозицій,  достатніх для села.  Банкіри, які там працюють,  знають, що таке сільське господарство. Вони вміють його кредитувати, вони знають, як потім повертати ці кредити. Для інших банків це сфера нова,  і вони бояться йти в сільське господарство. Це наші головні біда і біль.

 

     Треба зробити так,  щоб запрацював банк  "Україна".  Можливо, теж  на  рівні  Верховної  Ради.  Якщо ви внесете до цього проекту постанови доповнення,  щоб Національний банк прийняв якесь рішення щодо банку "Україна",  бо це тільки Верховна Рада має прийняти,  я був би  дуже  вдячний  за  такий  підхід.  Це  -  системний  банк. Несистемні банки в сільське господарство йдуть неохоче.

 

     Третя причина

 

     ГОЛОВА. Іване Григоровичу! Хай банк, якщо там здібні банкіри, спочатку поверне кредити,  які він роздав,  і тоді  Верховна  Рада розгляне будь-який проект постанови.  Вони ж здібні, знають, як це робиться.

 

     КИРИЛЕНКО І.Г.  Згоден.   Щодо   механізму.   Який   механізм передбачається   цим  проектом  постанови?  Компенсація  буде  йти банкам.  Не  товаровиробникам,  а  банкам.  Ставка  рефінансування Національного банку - 17,5 відсотка.  Для товаровиробника в місяць обійдеться 1,5 відсотка. Це необтяжливо.

 

     Але я з вами цілком згоден щодо сплати кредитів два  рази  на рік. Бо чи кожного року буде пільга в сільському господарстві - це від доброї волі Верховної Ради залежить.  Може бути,  а може й  не бути.  Тому я з вами цілком згоден:  двічі на рік - після збирання врожаю,  коли  з'являється  пропозиція  для  реалізації  кредитної угоди,  і  в  кінці  року,  коли  з'являються  додаткові механізми реалізації сільськогосподарської сировини і є  кошти.  Я  повністю згоден.  Бо в першій половині року сільське господарство майже без ресурсу й сировини.

 

     І третє питання.  Виділення паїв у натурі.  Указом Президента від  3  грудня  передбачено  видачу  державних  актів  на  землю з винесенням у натурі за два-три роки. Тобто "поспешим не торопясь". В  указі  передбачено  також  по можливості забезпечити збереження цілісного  майнового  і  земельного  масиву.  Це  -  правда.  І  в результаті  реформування нам вдалося зберегти цілісний і майновий, і земельний масив. Із приблизно 11 тисяч господарств утворилося 13 тисяч. Великого дроблення не відбулося.

 

     Навпаки, у  зв'язку  з тим що в сільське господарство прийшли інвестиції (у тому числі й депутати,  які присутні в  цьому  залі, багато  в  чому  ініціювали  ці  процеси,  я ще раз назву прізвище Звягільського,  ще раз назву  прізвище  Сігала  і  багатьох  інших депутатів,   які   зініціювали   приплив   інвестицій  в  сільське господарство),  іде укрупнення, і ми повинні повністю відпрацювати схему  оренди  паїв  без  виносу  їх  у натуру.  Я повністю з вами згоден.

 

     Але ще є і права людини.  Хто захоче вийти, захоче виділитися і отримати державний акт,  ми будемо робити це, але робити розумно і зважено. Я дякую вам за такий підхід.

 

     ГОЛОВА. Письмове запитання.

 

     КИРИЛЕНКО І.Г.  Друге  запитання  від  бюджетного   комітету. "Через  місяць починаються жнива.  Що планує уряд зробити,  щоб не допустити, як минулого року, трагедії, коли вирощений хліб великою мірою  пропав  з  причин злочинного підняття цін на нафтопродукти, зриву  затвердженого  урядом  графіка   фінансування   виробництва українських    комбайнів,    незадовільного   забезпечення   селян пально-мастильними   матеріалами?"   Це   другий   блок    питань, поставлених   бюджетним   комітетом,   його   головою   Турчиновим Олександром Валентиновичем.

 

     Велику справу  ми  здійснили   щойно   в   цьому   залі:   ми проголосували  закон про пільги на дизельне пальне.  Минулого року велика катастрофа  сталася  перш  за  все  через  брак  дизельного пального.  Сьогодні прийнято рішення, я вам за нього вдячний. Щодо комбайнів.  Ми  маємо  на  сьогодні  64  тисячі  комбайнів.  Такий комбайновий  парк.  80 відсотків з них зношені,  відпрацювали свій амортизаційний термін.  На початку 90-х років у нас було 112 тисяч комбайнів. Тобто комбайновий парк зменшився вдвічі.

 

     Це, звичайно,    велика,    дуже    велика,    проблема   для сільськогосподарських  товаровиробників.   Ми   будемо   жнивувати технікою,   яка   сьогодні   є.  Вона  сьогодні  стає  на  лінійку готовності.  Ми підключили до роботи всі майстерні, які ремонтують такі комбайни (їх в Україні 52), і вони сьогодні працюють у дві чи в три зміни.  Вони працюють,  для того щоб  поставити  на  лінійку готовності.  З Росією є домовленість щодо запасних частин.  Їх нам не вистачає приблизно на 12 мільйонів гривень.  Ми закуповуємо  їх на "Ростсельмаше" із здешевленням на 15-20 відсотків, коли купуємо великий опт.

 

     Я сказав, що є домовленість взяти в Росії по лізінгу 2 тисячі компайнів  "Дон"  на  таких  самих  умовах,  як  Росія  дає  своїм виробникам і Казахстану - 9  відсотків  річних  на  три  роки.  Це прекрасна пропозиція.  Ми пропонуємо це товаровиробникам. Проблема одна - гарантія банку. Ми пропонуємо гарантію банку "Україна", але росіяни до цього ставляться дуже обережно.

 

     Щодо виробництва  наших комбайнів.  Ми готуємо пропозиції,  в тому числі і до Закону про  бюджет,  для  того  щоб  випустити  ті комбайни "Лан" і "Славутич",  готовність яких 70 відсотків.  Таких комбайнів є близько сотні. Вони, звичайно, погоди не зроблять.

 

     На що ми  орієнтуємося?  У  нас  близько  3  тисяч  комбайнів імпортного  виробництва  (маються  на  увазі  комбайни "Джон Дір", "Келіс",  "Клас",  "Домінатор").  Їх треба відремонтувати в  першу чергу,  бо  вони  здатні зібрати до 20 відсотків урожаю.  Оце такі наші розрахунки.

 

     Звичайно, чогось фантастичного не станеться,  за  15  робочих днів  урожай не збереться.  Але ми будемо робити все можливе,  щоб запобігти втратам,  як це було минулого  року.  Така  моя  коротка відповідь  на  запитання.  Користуючись  нагодою,  ще раз дякую за підтримку в цьому,  що проявилося в голосуванні закону про  пільги на дизельне пальне.

 

     ГОЛОВА. Депутат Михайло Гуцол.

 

     ГУЦОЛ М.В., секретар Комітету Верховної Ради України з питань прав  людини,  національних  меншин  і  міжнаціональних   відносин (багатомандатний  загальнодержавний виборчий округ,  ПЗУ).  Дякую, Іване Степановичу.  Фракція "Батьківщина". Шановний пане міністре, Іване Григоровичу!  Я дуже дякую вам за змістовну доповідь у цьому залі (тут дуже рідко звучать такі доповіді)  і  хочу  сказати,  що селяни вперше почувають себе власниками, і це дуже важливо в нашій демократичній незалежній країні.

 

     У мене  є  маленьке  запитання.  Чи  не  вважаєте  ви,  Іване Григоровичу, що кадрову політику на селі потрібно міняти в корені? Адже реформаторські укази Президента Кучми по-різному трактуються. Що для цього треба зробити? Адже кадри вирішують усе.

 

     Дякую.

 

     КИРИЛЕНКО І.Г.   Я   дякую  за  запитання,  шановний  Михайле Васильовичу.  Мабуть,  це найскладніше запитання, яке прозвучало в цьому залі. Ви сказали мені комплімент за виступ, а я за запитання комплімент вам не скажу, бо воно дуже важке.

 

     Дійсно, за чотири місяці реформ згідно  з  указом  Президента від 3 грудня 1999 року ми отримали 50 тисяч скарг. 50 тисяч! У нас є  інформаційно-аналітичні  центри,  філії   нашого   центрального інформаційно-аналітичного  центру  при міністерстві.  Уявіть собі, який це обсяг,  скажемо  так,  народного  обурення,  емоцій,  якщо надійшло  50  тисяч  скарг!  Так,  кадри  вирішують  усе.  Є різні трактовки, різні підходи і так далі.

 

     Я хочу повернутися до того,  про  що  я  вже  говорив.  Новим підходам,  ринковій  економіці  в сільському господарстві сьогодні навчаються 170 тисяч студентів різних форм навчання  -  заочної  й денної,  платної й неплатної. 170 тисяч! Ці люди навчаються зовсім іншому підходу,  зовсім іншому розумінню, зовсім іншому прочитанню аграрної реформи.

 

     Звичайно, одразу,  за три-чотири місяці і навіть за рік, дива не станеться.  Але ми дуже сподіваємося,  що ті нові програми, які читаються у вузах різних рівнів акредитації,  будуть сприяти тому, що на село прийде новий господар, прийде новий фахівець, менеджер, який буде працювати зовсім поіншому.

 

     А той досвід,  що є (я ж не хочу сказати,  що те, що сьогодні є, повністю треба закреслити), слід також використати. Я думаю, що відповісти треба діалектично:  сплав молодості й досвіду дасть нам відповідний результат.

 

     Письмове запитання бюджетного комітету:  "Яка  позиція  уряду щодо  кредитної ставки банків України для селян на період збирання врожаю у 2000 році?"

 

     Ще раз хочу сказати:  9 червня прийнято постанову  935,  якою передбачено  часткову  компенсацію  протягом  2000  року ставок за кредитами комерційних  банків.  Середня  ставка  по  країні  -  33 відсотки   (є  більші,  є  менші,  але  середня  -  33  відсотки). Компенсуватися буде.  Давайте  порахуємо:  береться  кредит  на  5 місяців.  Це  буде  приблизно 15-16 відсотків.  Компенсується 17,5 відсотка, але якщо взяти на п'ять місяців, це десь 7-8 відсотків.

 

     Таким чином,  за п'ять місяців товаровиробник  заплатить  7-8 відсотків, або 1,5 відсотка за місяць.

 

     Ми ще  раз звертаємося до всіх із проханням допомогти селянам залучити 1 мільярд гривень кредитних  ресурсів  на  всю  збиральну кампанію.

 

     Спасибі.

 

     ГОЛОВА. Депутат Юрій Донченко.

 

     ДОНЧЕНКО Ю.Г.,  голова  підкомітету  Комітету  Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці (виборчий округ

 113, Луганська  область).  Фракция  коммунистов.  Уважаемый  Иван Григорьевич!  Я,  как и коллега Дроботов,  тоже не являюсь крупным специалистом  сельского хозяйства,  поэтому хотел бы обратить ваше внимание больше на  вопросы,  связанные  с  проблемами  социальной сферы на селе.

 

     В указе  Президента  о реформировании сельського хозяйства не оговорен целый ряд социальных вопросов.  Первое.  Многие хозяйства разделились на 2,  3, 5 и даже 14 частей и непонятно, кто является правопреемником этих хозяйств и кто должен контролировать  обекты социальной сферы - детские садики, школы, клубы и так далее?

 

     Второе. Как  быть с людьми,  которые должны уходить на пенсию на льготных условиях?  Допустим,  механизатор. По закону он уходит на пенсию в 55 лет,  а сегодня его новый хазяин говорит: ты у меня не работал, я тебе доплачивать до пенсионного возраста не буду.

 

     В связи с этим у меня вопрос:  когда вы как министр выступите инициатором законопроектов, направленных на разрешение этого блока социальных вопросов на селе?

 

     Что касается  компенсации  убытков  от  заморозков,   которые прошли   в   наших   восточных   регионах.   Этот   вопрос   будет рассматриваться в Верховной Раде,  но мы - депутаты от Луганщины - обратились  с  письмом на имя Премьер-министра,  чтобы Кабмин,  не дожидаясь решения Верховной Рады,  принял решение о финансировании этой  проблемы у нас.  Я просил бы ускорить решение этого вопроса, по возможности - в ближайшее время.

 

     Спасибо.

 

     КИРИЛЕНКО І.Г.  Я дякую вам за запитання.  Хочу  сказати,  що Луганщина,  Харківщина  і  Донеччина  потерпіли  більше  від інших областей. На Луганщині протягом двох тижнів, з 2 до 19 травня були заморозки до мінус 9 градусів.  Луганщина потерпає вже чотири роки підряд.

 

     Я вас повністю підтримую. Я ще раз кажу: відповідний проект постанови уряду готовий, але ним передбачається виділити всього-навсього 54 мільйони гривень. Ми постанову поки що не приймаємо,  бо знаємо,  що тут проголосується 160 мільйонів,  і тоді ми зможемо виділити більше.  Ми хочемо  це  зробити  разом  з вами.  Якщо  буде  добра  воля  Верховної  Ради і сьогодні це буде проголосовано, ми негайно цей проект постанови запустимо в роботу, але додамо не кожній області. Це перше.

 

     Щодо соціальної   сфери.   На   сьогодні   вартість  об'єктів соціальної сфери на селі  (разом  з  незавершеними)  становить  15 мільярдів  гривень.  Згідно  з  указом Президента вони передані на баланс місцевих органів, але у них грошей немає. Там грошей немає!

 

     Тому є  такі  варіанти.  Перший  (за  це   мене   критикували депутати,  говорячи,  що ми буцімто ініціюємо скасування мораторію на  справляння  фіксованого  сільськогосподарського  податку):  ви знаєте,  що  мораторій  стосується  30  відсотків  податку,  решта спрямовується до місцевого бюджету.  Місцевий бюджет -  це  бюджет села.  Тому  ми  в  залі  будемо  визначатися,  чи  ми  скасовуємо мораторій,  чи ні.  Це 240 мільйонів гривень. Якщо ми скасуємо, то ці  240  мільйонів  підуть на утримання соціальної сфери.  Якщо ми мораторій не скасуємо,  збережемо пільгу (а в нас пільга полягає в тому,  що  ми платимо фіксований податок тільки у Пенсійний фонд), тоді давайте передбачимо кошти на утримання цієї соціальної  сфери в  бюджеті,  бо  її  утримання  обходиться  на рік у 380 мільйонів гривень.  Така пропозиція є в  уряді,  така  пропозиція  є  і  від депутатів.  Це  можна  буде  прийняти  при перегляді бюджету цього року.

 

     Навіть якщо указ Президента про скасування  пільги  щодо  ПДВ залишиться в силі,  то 480 мільйонів гривень додатково надійдуть у бюджет.  Ми  просимо  (і  наш  профільний  комітет  це  підтримує) спрямувати  ці  480  мільйонів  гривень  знову  ж  таки на потреби агропромислового комплексу.

 

     Давайте визначимося,  на що  ми  ці  кошти  спрямуємо.  Треба трошки  на  лізинг виділити,  трошки - на газифікацію,  добудову і утримання об'єктів соціальної сфери.  Я повністю згоден.  Оце такі підходи можливі на сьогоднішній день.

 

     Звичайно, наступного року (те, що я говорив у своїй доповіді) треба поновити дію статті  закону  про  те,  щоб  1  відсоток  ВВП спрямувати на підтримку агропромислового виробництва. Воно прийшло до реформування останнім.  Воно потерпало від  того,  що  не  було реформованим, а всі інші галузі реформувалися і за вільними цінами торгували з селом.  Ми втратили 95 мільярдів гривень.  Треба,  щоб держава  щорічно спрямовувала на потреби АПК через бюджет хоча б 1 мільярд гривень.

 

     Спасибі за запитання.

 

     ГОЛОВА. Останнє письмове запитання.

 

     КИРИЛЕНКО І.Г.  Запитання   Черненка   Віталія   Григоровича. "Скільки   ліквідовано  або  реорганізовано  дільничних  лікарень, амбулаторних  та  фельдшерсько-акушерських  пунктів  у   сільській місцевості за останніх п'ять років?  Які вживаються заходи щодо їх збереження та зміцнення?"

 

     Проблема є.  За останні  п'ять  років  на  селі  закрито  487 дільничних  лікарень.  На  їх  базі створено здебільшого лікарські амбулаторії, кількість яких за ці роки збільшилася до 590 одиниць. Замість 487- 590. За ці роки закрито 303 фапи.

 

     Питання про  поліпшення  медичного  обслуговування сільського населення  було  розглянуто  на  Всеукраїнській  нараді   головних лікарів  центральних  районних  та обласних лікарень у грудні 1998 року.  На нараді порушувалися питання зміцнення матеріальної  бази кадрового забезпечення медичних закладів.

 

     Що ми  маємо  нині?  На  1  січня  поточного року для надання медичної допомоги сільському населенню  задіяно  13643  автомобілі при  нормативі 16440.  Але наявний парк,  треба відверто говорити, зношений.

 

     Указом Президента від 28 січня 1999 року

 95 про   заходи  щодо  поліпшення  умов  функціонування  закладів охорони  здоров'я  у  сільській  місцевості  передбачено  протягом 1999-2010  років  забезпечити  кожну дільничну лікарню та сільську лікарську   амбулаторію    санітарним    автомобілем    підвищеної прохідності. Уже в 1999 році отримано 360 таких автомобілів.

 

     Щодо кадрів.  На  1  січня  поточного року в закладах охорони здоров'я на селі було  3843  вакантні  лікарські  посади  та  1560 вакансій  середніх  медичних  працівників.  Порівняно з 1995 роком дефіцит   лікарських   кадрів   зменшився   на    8361    одиницю, укомплектованість  кадрами  зросла  на  13  відсотків.  Ця  робота продовжується.  Із 6718 випускників вищих медичних закладів освіти 3508  випускників,  або  63  відсотки,  направлені  в  1999 році в сільську місцевість.

 

     ГОЛОВА. Шановні народні депутати!  Іван Григорович,  повністю використав час ( час на голосування ми врахували).  Півтори години ми надали вам повністю.  Я думаю,  можна констатувати,  що розмова відбулася конкретна і предметна.  Про це свідчить зміст запитань і відповідей.

 

     КИРИЛЕНКО І.Г. Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВА. Дякую вам,  Іване Григоровичу. Слово для співдоповіді надається голові профільного комітету Катерині Ващук.

 

     ВАЩУК К.Т.   Шановний   Іване  Степановичу!  Шановні  народні депутати та гості!  Саме незадовільне виконання  останніми  роками основних вимог Закону про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в  народному  господарстві  України, який є, по суті, рамковим законом, стало однією з причин складного стану на селі.

 

     Водночас ми не можемо не бачити,  що в результаті  реалізації відомих  указів  Президента,  певних  зусиль  уряду,  Міністерства аграрної політики на селі намітилися позитивні зрушення.  Зокрема, відроджується   селянин   -   одвічний   господар  землі,  введено стимулююче  оподаткування,   розпочато   роботу   по   відновленню кредитування  села,  дещо  змінився  і  збільшився потік приватних інвестицій у село.  Але щоб цей процес став незворотним і постійно наростав,  нам потрібно будувати аграрну політику не від бажаного, від дійсного стану.

 

     Тому, зважаючи на те,  що вам роздані довідки і ви  заслухали доповідь  Івана  Григоровича  Кириленка,  я  лише  побіжно окреслю ситуацію.  Збиткова галузь,  зменшення виробництва на 51 відсоток, відсутність  державної  підтримки  та  забезпечення пріоритетності галузі,  ціновий диспаритет,  соціальна  незахищеність  і  взагалі зубожіння   соціальної   інфраструктури   та  фактично  припинення будівництва на селі.

 

     Сьогодні 4300 сіл,  де є більш як 20 дітей,  не  мають  шкіл; 4100  сіл,  де проживають понад 100 чоловік,  не мають медпунктів; 1200 сіл користуються  привізною  водою,  лише  половина  сіл  має дороги  з  твердим  покриттям;  лише 22 відсотки сіл - газ.  Через відсутність  коштів  у   сільській   місцевості   скорочено   2000 дошкільних   закладів,   1500  клубів  і  бібліотек,  сотні  шкіл, медпунктів.  Скорочується приріст населення.  В Україні 8000 сіл і 121 район, де смертність вища від народжуваності. І найтривожніше, що за останніх три роки з карти України зникло більше як 300 сіл.

 

     Що, на думку комітету,  слід зробити, щоб виправити ситуацію? Нам  слід  негайно  або  доповнити  цей закон,  враховуючи нинішню ситуацію,  тобто осучаснити його,  або  розробити  новий  рамковий закон  про фінансово-економічну підтримку села.  Чудо буває лише в кіно і у фокусників.  З землею чуда не буває.  Тому такий закон  і така підтримка вкрай необхідні.

 

     Уряду, міністерству    за   великою   кількістю   заходів   і документів,  які приймаються,  не можна  забувати  про  головне  - необхідність  чіткого  бачення  перспектив  галузі,  прогнозування наслідків прийнятих рішень.  А для цього потрібні глибокий аналіз, правдива  й оперативна статистика,  якої,  до речі,  на сьогодні в державі немає.  Без них приймати наступні рішення,  м'яко  кажучи, проблематично. Повинна бути повна інформація.

 

     Лібералізація аграрної  політики  ще  в жодній країні селу не допомогла.  Багато проблем ми з центру передали регіонам і їх ніби не  стало.  У  Києві їх тепер не видно,  бо хто з владних структур хоче виносити сміття з хати? Але від цього проблем менше не стало.

 

     Тому, враховуючи  досвід  європейських   країн,   ми   мусимо все-таки   вести   політику,   яка   б   урегулювала  процеси,  що відбуваються в аграрному секторі. Зокрема, в системі оподаткування нам  слід  зберегти ту стимулюючу політику,  яка є нині.  Вона дає селу можливість щорічно економити більш як 1,5 мільярда гривень.

 

     Проте останній відомий указ Президента,  яким відмінено  указ про  пільги  на  ПДВ,  може  знищити  перші  паростки  економічної стабілізації на селі.  Тому ми від комітету звернулися сьогодні  з листом   на   ім'я   Леоніда  Даниловича.  Ми  просимо  Президента повернутися до цього указу,  глибше вивчити ситуацію  і  відкласти його  введення  до  2004  року,  як і передбачалося в попередньому указі,  або ж дозволити нараховувати, але не сплачувати податок на додану вартість, залишаючи його селянам як дотацію.

 

     Кредитна політика.  Зародки  її  уряд продемонстрував навесні цього року.  Але це лише краплини.  Цей процес  необхідно  зробити постійним. Ми отримали трохи більше 200 мільйонів гривень. Потреби ж села - 2-3 мільярди  гривень  щорічно.  І  треба,  щоб  пільгове кредитування було доступним селянину,  бо чинні механізми такі, що воно не завжди доступне.

 

     Мають бути два види кредитів: короткотермінові і довготермінові,  тобто дві їх форми.  Без цього ми не виправимо  ситуацію  з  матеріально-технічним  забезпеченням села.  Якщо  ми  збережемо  нинішню  ситуацію,  працюватимемо  без довготермінових  кредитів  і  лізингу,  лише  за  рахунок  власних коштів, то вже найближчим часом ситуація стане надкритичною.

 

     Знос техніки - 80 відсотків і більше. Навантаження на комбайн на жнива - 110-120 гектарів.  А ми пам'ятаємо,  що природа дає нам 10-12 днів, а далі втрати починають наростати у прогресії.

 

     Щодо вітчизняного    машинобудування.    Для   поновлення   і технічного забезпечення всіх технологічних процесів тією технікою, що  виробляється  в  Україні,  нам  треба 21 рік.  Тому тут була б корисною практика Російської держави,  Білорусії,  де 30 відсотків вартості  купленої  селянами техніки компенсується з бюджету.  Для нинішнього критичного для реформування АПК року  (  це  як  перший екзамен)   важливо  не  скомпрометувати  реформи  через  фінансову неспроможність  нових   власників,   зібрати   вирощений   урожай, розрахуватися  за  оренду землі і з боргами із зарплати (вона,  до речі, хронічно не виплачується і найнижча серед галузей - у 2 рази нижча,  ніж по народному господарству в цілому). Тому в цьому році треба і  кредитувати  АПК,  і  зробити,  якщо  можливо,  попередні закупки хліба до державного резерву.

 

     Вироблення і незмінність аграрної політики можуть стимулювати інвестиції - як внутрішні,  так  і  зовнішні.  Не  може  стабільно розвиватися  економіка  без гармонізації міжгалузевих зв'язків,  і основним тут є ціновий паритет.  Більш як шестикратний  диспаритет цін,  що  існує  нині,  вимиває  щорічно  із  села 10-11 мільярдів гривень обігових  коштів.  Тоді  ми  списуємо  селу  2-3  мільярди гривень  боргу  і говоримо,  що ми його дотуємо.  А де різниця у 8 мільярдів гривень?! Це якраз село щорічно дотує всіх, хто споживає його продукцію.

 

     Як досягти   цінового   паритету?   Прихильники   ліберальної політики кажуть:  ринок усе врегулює.  А як же приклад Європи? От, зокрема,  досвід  Франції,  про  яку  так  люблять  говорити  наші економісти.  Щорічне  дотування  галузі  становить  10   мільярдів доларів  - два річних бюджети України.  Звичайно,  ми в Україні не можемо мати таких коштів,  але з чогось починати треба. У державах Європейської  спільноти здійснюється чітке регулювання ринку через квотування   виробництва,    імпорту,    експорту,    встановлення мінімальних   цін,   через   програми  підтримок.  Ми  бачимо,  що європейські держави роблять це  вже  давно,  але  слухаємо  вимоги міжнародних фондів і не бачимо реалій життя.

 

     Ми мусимо  йти  до  паритету  цін кількома шляхами,  зокрема, через формування внутрішнього ринку,  який  не  повинен  зводитися лише   до   створення   бірж.  Треба  використати  досвід  аграрно розвинених країн,  де спеціально створені комісії чи  інші  органи (ми  могли  б  їх створити,  використавши базу ДАК "Хліб України", державного   комітету   по   матеріальних   резервах   за   участю товаровиробника,  переробника,  торгівця), співпрацюючи з урядом і наукою,  ідуть від кінцевої ціни,  за яку можна продати,  і ділять прибуток,  левова  частка якого йде селянину,  а не так,  як у нас зроблено цього року:  у селян закуплений хліб по  300  гривень,  а зараз   реалізовується   по   900.   Як   виняток   у  цьому  році Держкомрезерву це можна вибачити,  бо він,  так би мовити, стає на ноги.   Але   в  подальшому  така  практика  неприпустима,  це  по відношенню до селянина, м'яко кажучи, аморально.

 

     Треба стимулювати  закупівлю  основних  видів  продукції   до державного  резерву,  використовуючи і Державний бюджет,  і навіть частину валютних запасів Національного банку,  як  це  робиться  у світі.  Хіба це не золотий запас - запас хліба у державі?  Це саме ми можемо  поширити  і  на  цукор.  Усі  розуміють,  що  необхідне дотування   низькорентабельних  галузей,  зокрема  такої  важливої галузі,  як тваринництво.  І тут своє слово мають сказати Мінфін і Мінекономіки, які сьогодні з селом практично не працюють.

 

     Необхідно створити  умови  для виходу села на зовнішні ринки, щоб забезпечити стабільне надходження коштів і  підтримку  цін  на продукцію.  Ми повинні активніше використовувати можливості уряду, зокрема  митної  служби,  92   відсотки   власної   продукції   на внутрішньому ринку - добре. Але це без урахування тіньового ринку, який діє контрабандно.  Мусить бути чітке реагування на  критичний імпорт  через  запровадження  пільг та об"єктивний облік експорту, аби не допускати внутрішнього дефіциту, як вийшло з хлібом у цьому році,  і  головне  -  треба  забезпечити  пріоритетність  розвитку галузі. А це можливо зробити тільки через Державний бюджет.

 

     Яка ж пріоритетність розвитку  галузі,  коли  на  цей  рік  у Державному  бюджеті  на  її підтримку не закладено жодної копійки? Нам треба негайно забезпечити передачу об'єктів  соціальної  сфери сільським радам, заклавши в бюджеті фінансування з нового року.

 

     ГОЛОВА. Катерино Тимофіївно!..

 

     ВАЩУК К.Т. Закінчую.

 

     ГОЛОВА. Ні,   я   хочу   вам   допомогти.  Ви  вже  регламент використали повністю, а про проект постанови ще нічого не сказали.

 

     ВАЩУК К.Т. Уже кажу.

 

     ГОЛОВА. Переходьте до проекту постанови.

 

     ВАЩУК К.  Т.  Лише приватна власність на  землю  проблеми  не вирішить.

 

     Тому ми  вже  сьогодні і повинні думати про бюджет наступного року.  Ми  повинні  вирішити  питання   комплексно,   підтримувати виробництво,  через нього підтримувати соціальний розвиток села. У цьому  полягає  важлива  роль  народних  депутатів  і  профільного комітету.  Ми  маємо  законодавчо закріпити і підтримати всі добрі паростки,  які є сьогодні  на  селі.  Для  цього  мусимо  прийняти Земельний  кодекс,  бо  будуть  такі  приклади,  про  які  говорив Кириленко. Є дуже багато скарг.

 

     Шановні колеги!  У проекті постанови ми виклали  всі  основні моменти,  які я тут назвала: це і підтримка села, і підтримка тієї пропозиції, яку вносив депутат Черенков, про відшкодування збитків

-  160  мільйонів,  і  можлива  ситуація з неповерненням ПДВ,  щоб повернути його через бюджет селу, і багато інших моментів.

 

     Враховані всі   пропозиції,   які   надійшли   від   народних депутатів.  Тому я дякую вам за підтримку і прошу проголосувати за наш проект постанови.

 

     ГОЛОВА. Дякую, Катерино Тимофіївно.

 

     Шановні народні депутати!  Ви  бачите,  що  вам  роздано  три проекти   постанов:  перший  той,  про  який  доповідала  Катерина Тимофіївна,   другий   5384-1,   внесений   народними   депутатами Олександром  Морозом та Валентиною Семенюк,  третій проект 5377-2, внесений від депутатської групи  "Трудова  Україна",  тут  є  один підпис,   який   не  можна  розібрати.  Тому  я  надаю  слово  для обгрунтування  другого  варіанта  проекту   постанови   Олександру Морозу. А потім - від "Трудової України".

 

     Будь ласка, Олександре Олександровичу.

 

     МОРОЗ О.О.,  член  Комітету  Верховної  Ради України з питань аграрної  політики  та  земельних  відносин  (виборчий  округ  92, Київська  область).  Шановні  депутати,  члени уряду та запрошені! Аналіз   інформації   та   інших   матеріалів,    що    стосуються обговорюваного питання,  переконує,  що Верховна Рада припустилася помилки сформулювавши таким чином тему Дня уряду.

 

     Поєднання звіту  про  виконання  Закону  про   пріоритетність раціонального   розвитку  села  з  аналізом  продовольчої  безпеки держави дозволило авторам інформації не сказати конкретно  ні  про закон,  ні  про  безпеку.  Водночас  у  тому вбачається характерна ознака  діяльності  влади  в  Україні:  неконкретність,  намагання уникнути відповіді на точні запитання.  Адже,  взявши до рук Закон про пріоритетність соціального розвитку села,  тепер, через десять років,  слід  було  б сказати так:  ми правильно визначили ключову ланку розвитку держави - соціальний розвиток  села.  Лише  завдяки йому   можна   сподіватися  на  економічну  незалежність  держави, "відродження  селянства  як  господаря  землі,  носія  моралі   та національної культури" (Цитата із закону).

 

     Тому варто зіставити наміри з реальними результатами, назвати причини успіхів і  невдач.  Проте  цього  немає.  Натомість  знову співаються панегірики безальтернативному курсу.

 

     Звертаюся до  авторів  інформації.  Ви  ж ставите у двозначне становище главу держави.  У  своїй  доповіді  "Шляхом  радикальних економічних  реформ"  та  у  посланні,  яке  недавно  прозвучало в сесійному залі,  він мало що  говорив  про  АПК,  тим  більше  про соціальну сферу села. Навіщо ж нав'язувати йому свої міркування. І чи свої вони? А потім, чим же хвалитися? Ви ж правильно пишете, що обсяги  валового  виробництва  сільськогосподарської  продукції за десятиріччя зменшилися вдвічі і що сталося це через двадцятикратне падіння обсягів капіталовкладень у сільське господарство.

 

     А що   було   тому   причиною?   Читаємо   статтю  1  закону. "Пріоритетність...  забезпечується  шляхом   здійснення   таких... заходів:  -  повного  ресурсного забезпечення капітальних вкладень для  соціальноекономічного  розвитку  села   та   агропромислового комплексу".  Це абзац п'ятий статті. І поруч припис про те, що дію абзацу п'ятого статті 1 зупинено декретом у  січні  1993  року.  А всього  із  25  статей  закону  протягом 1992-1993 років декретами зупинено 12.

 

     Ще кілька місяців тому автори декрету не знали, що будувати в Україні,  не  мали  програми  дій,  але точно знали -підтримувати, захищати село не треба. Так вироблялася політика щодо села. І саме її дії треба аналізувати, бо вона повністю суперечить суті закону.

 

     Так трапилося,  що  до  кінця  1994 року проголошені декретом ідеї  не  реалізовувалися.  У  1995  році  ще  збереглися  залишки попередньої системи господарювання".  Це дало можливість, - пишуть автори  інформації,  -  до  1996  року  забезпечувати  рентабельне виробництво  сільськогосподарської  продукції,  відповідний рівень доходів  сільського  населення  та   обсяги   капіталовкладень   у соціальну і виробничу сфери.

 

     Разом з  тим,  -  продовжують  автори,  -  негативні  чинники середини 90-х років...  спричинили " Скажемо коротше - обвал.  Так називайте ж ті чинники.  Це - згубна економічна політика, особливо аграрна. У тому, що закон був необхідний, сумнівів немає...

 

     Іване Степановичу!  Я   обгрунтовую   альтернативний   проект постанови і виступаю від фракції.  Тому я закінчу те,  що...  Ви ж пообіцяли!

 

     ГОЛОВА. Не втрачайте часу, ви ж бачите, що вже час перерви.

 

     МОРОЗ О.О.  У тому,  що закон був необхідний, сумнівів немає. Якщо  б  його виконували десять років,  село б розцвіло.  У вас на руках є додатки до інформації, погляньте.

 

     За даними Держкомстату,  у 1990 році в Україні було  менше  8 процентів газифікованих сіл, а тепер - більше 30. За дев'ять років введено близько 50 тисяч кілометрів газових мереж, але в 1994 році їх було введено втричі більше,  ніж у минулому році.  Тобто йде на спад навіть за цим показником.  Повний обвал розпочинається з 1996 року  по всіх соціальних об'єктах - школах,  лікарнях,  дошкільних закладах, водопроводах і так далі.

 

     Паралельно з цим розцвітає бартер,  корупція,  цінові  ножиці додушують господарство,  зупиняється виплата зарплати і пенсій.  В інформації є цікаві дані з цього приводу.

 

     Співвідношення індексів   цін   на   сільськогосподарську   і промислову  продукцію,  спожиту  селом.  Погляньте:  до  1994 року включно різниці практично немає.  Потім починаються  такі  ножиці, які досягли сьогодні шестикратного розміру. Оце і є характеристика злочинної для села політики.

 

     Саме тому в альтернативному проекті постанови ми -  Валентина Семенюк,  Микола Пасєка і я пропонуємо дати оцінку не уряду (ну що з піврічного уряду взяти),  а політиці,  але в той  же  час  добре продивитися,   куди  веде  уряд  з  проектом  Земельного  кодексу, розпорошенням господарств,  розгортанням  всеукраїнської  трагедії навколо недолугого паювання землі та перетворення її на товар.

 

     Авторам прожектів  щодо  перетворення  нинішнього  сільського господарства  на  конкурентне  ринкове  середовище  при  відкритій економіці  варто було б прислухатися до того,  що в кінці говорила Катерина Тимофіївна,  бо треба знати,  що для такого  перетворення потрібно  інвестувати  тільки  в  галузь  виробництва  більше  200 мільярдів гривень.

 

     Порівняйте: 200 мільярдів і 0,6 мільярда в 1998 році,  а в минулому році - нуль.  Це дані статистичного звіту Держкомстату.

 

     Звертаюся до  реформаторів:  якщо  маєте  хоч  трохи  глузду, зупиніться,  ви  ведете  село  до погибелі,  а державу - до кінця. Вірніше,  село  якось   виживатиме   як   елемент   колонії,   але запам'ятайте,  найефективніший  власник землі (а їх буде з десяток на всю Україну) ніколи не вкладатиме інвестиції в землю, йому буде це  невигідно.  Він  братиме  орендну  плату  за  землю  від своїх наймитів,  які до вчорашнього дня були ще власниками  цієї  землі. Згідно  з  відомими  неконституційними  указами  ця  земля по суті бесплатно перейде в руки нових власників так само,  як це  було  з ваучерами...

 

     ГОЛОВА. Завершуйте.

 

     МОРОЗ О.О. У мене ще три хвилини.

 

     Хіба не так робиться сьогодні з лізингом,  який став способом викачування коштів із селян,  способом  подорожчання  техніки?  Це специфічна оренда майна власника або посередника.  Інші держави, у тому числі Росія,  продаючи  техніку  селянину,  компенсують  йому половину вартості, це подержавному. Треба, щоб наш уряд придивився до цього досвіду. А поки що є лізинг. Такий самий механізм взаємин збережеться  й тоді,  коли земля стане не власністю селянина.  Він розраховуватиметься за використання землі, яка ще вчора була його, як  мінімум  третиною  врожаю,  як це робиться у світі.  Це чистий дохід нового ефективного власника. Навіщо йому вкладати інвестиції в землю?  Це очевидні речі!  Ми тільки-но пережили бум ОВДП.  Куди пішли капітали?  На кредити виробництву? Ні. Туди, де надійніший і легший дохід.  Те саме буде і з землею.  Ще раз повторюю: ніхто із власників не буде інвестувати землю.

 

     Скільки можна просити урядовців,  науковців- реформаторів: не закликайте  до  перетворення  землі на товар,  ви ж не шамани,  ви спеціалісти.  Доведіть розрахунками, що це треба робити, покажіть, що  це вигідно селянину,  державі,  суспільству тощо.  А потім уже пхайте Земельний кодекс.  Земля не фабрика,  її  вже  не  повернеш ніколи.

 

     Я звертаюся  до більшості,  зокрема до таких її корифеїв,  як Довганчин,  Сас,  Зубов та інших:  ви що,  вважаєте, що угодовство пройде безслідно? Не читаючи проекту Земельного кодексу...

 

     ГОЛОВА. Дякую. Оголошується перерва на 30 хвилин.

 

     МОРОЗ О.О. Іване Степановичу! Тоді я після перерви...

 

     ( П і с л я п е р е р в и )

 

     ГОЛОВА. Я  з  повагою  ставлюся до Олександра Олександровича, але не можу порушувати підписане  ним  Положення  про  День  уряду України у Верховній Раді.  У цьому положенні,  шановний Олександре Олександровичу,  не передбачено виступів від фракцій і від авторів проектів постанов.  У ньому записано, що є виступи від уряду і від профільного комітету - до п'яти хвилин,  а з дебатами - до  20-ти. Так   ви  ж  не  від  профільного  комітету.  Катерина  Ващук  від профільного комітету.  Я вам доведу,  і думаю,  що буде не на вашу користь.  Ви грамотна людина,  почитаєте положення і потім скажете (Шум у залі).

 

     Депутате Красняков, я знаю, що ви гарний опонент...

 

     Я дотримуюся,  але на Дні уряду діє Положення про День уряду, а не Регламент (Шум у залі).

 

     Шановні народні депутати! Ми заслухали доповідь, співдоповідь і аргументацію офіційно запропонованих в установленому  положенням порядку проектів постанов.  Я вам казав,  що є ще і третій проект. Стосовно нього тільки-но підходив народний депутат Коновалюк. Вони ще  його доопрацьовують і не готові доповісти.  Тому відповідно до положення ми переходимо до обговорення актуальної проблеми, яку ми сьогодні розглядаємо на Дні уряду.

 

     Слово надається народному депутату Миколі Сергійовичу Пасєці. За ним буде виступати народний депутат Масенко (Шум у залі).

 

     ПАСЄКА М.С.,  голова  підкомітету  Комітету  Верховної   Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин (виборчий округ 15,  Вінницька  область).  Шановні  члени  уряду,  колеги  й запрошені!  Аналіз  показує,  що  протягом останніх дев'яти років, особливо з 1996 року,  намітилася  стійка  тенденція  до  занепаду села.  Так звані реформи призвели до того, що останні чотири роки, як  уже  згадувалося,  село  залишається  збитковим,   позбавленим доступу  до  кредитів.  Його  як  сидорову  козу  з  різних  боків обдирають борги і бартери.  На злиднях  селян  наживають  мільярди посередники й нові українці.  Обсяг передбачених законом бюджетних коштів на соціальний розвиток щорічно йде  на  спад.  Кульмінацією став  цьогорічний  бюджет,  у якому не передбачено жодної копійки. Все це призвело до того,  що спорудження об'єктів соціальної сфери на селі скоротилося по різних об'єктах у 10-20 разів.  У більшості населених пунктів  закриваються  медичні,  навчальні  й  культурні заклади, не мають змоги проводити газ, телефонізацію, ремонт доріг тощо.  Зменшується кількість  маршрутів  автобусів,  немає  подачі електроенергії.  Село як ніхто інший у державі штучно посаджено на наркотичну голку безгрошів'я,  адже саме  тут  роками  не  платять заробітної плати,  заборгованість по пенсіях і соціальних виплатах становить чотири-шість місяців.  Украй низька платоспроможність по державі   в  цілому  призвела  до  різкого  скорочення  споживання основних продуктів:  м'яса і риби - наполовину, молока і яєць - на третину.  В  окремих сім'ях сьогодні немає коштів навіть на хліб і олію.  Украй  загострилася  демографічна  ситуація.  У   сільській місцевості найвищий рівень захворювань і смертності. Катастрофічно знижується народжуваність. Подивіться: за статистичними даними, за 1998 рік у 12, 5 тисячі сіл (це 45 відсотків) не народилося жодної дитини.

 

     Усе це ставить під загрозу і  продовольчу  безпеку,  адже  по виробництву  зерна  й основних продуктів тваринництва ми скотилися на рівень 60-х років,  а по виробництву цукру - на  дореволюційний рівень.  Не видно,  на жаль,  змін на краще і в цьому році. Як і в минулому,  значні площі земель залишилися незасіяними.  Ті мізерні кредити  - 15 гривень на гектар (при потребі як мінімум 100) знову поділені на місцях не на всіх виробників.

 

     Протягом останніх десяти років не  було  поповнення  і  вкрай зносилася  техніка.  Дехто  насаджує злочинну теорію:  "Не вносіть добрив,  гербіцидів, органіки, бо дорого!" У більшості господарств забули  про  сівозміни,  індустріальні  та  інтенсивні технології, розвалили комплекси,  знищили громадське тваринництво та,  власне, бурякопереробну галузь.

 

     Зовсім самоусунулися   від   тих   проблем   (особливо   щодо фінансування  і  кредитування  села)  міністерства   фінансів   та економіки і Національний банк.  Проте не забувають, на жаль, знову виклянчувати іноземні кредити.  На догоду  Міжнародному  валютному фонду  лобіюють ввезення в Україну пшениці,  кукурудзи,  картоплі, цукру-сирцю,  хмелю, пивоварного солоду та вимагають від Верховної Ради   скасування  мита  на  експорт  насіння  соняшнику,  олійних культур.

 

     Особлива ставка робиться тут, про це вже говорилося, на зміну існуючого   земельного  законодавства.  Іване  Степановичу,  деякі засоби масової інформації  сьогодні  вже  заявляють,  що  в  липні Верховною Радою буде прийнято в цілому новий Земельний кодекс.  Це той,  хто  його  не  бачив.   Олександр   Олександрович   сьогодні говорив... Секунду!

 

     ГОЛОВА. Дякую. Ви вже говорите не секунду, а півтори хвилини.

 

     Слово надається народному депутату Олександру Масенку. За ним буде виступати депутат Семенюк.

 

     МАСЕНКО О.М. Шановні депутати! Іване Степановичу, я звертаюся до вас. Можна було б дати трошки більше часу для виступу, оскільки в залі залишилися тільки ті, кого доля села і землі дійсно хвилює.

 

     А тих,  хто тільки кричить  за  довкілля  та  за  ефективного приватного  господаря,  вже  немає  - подивіться у зал.  Один лише Гуцол, знаю, непокоїться за довкілля.

 

     Питання соціального  розвитку  села  і  продовольчої  безпеки тісно взаємопов'язані. І якщо соціальний розвиток села знаходиться на належному рівні, то і продовольча безпека України також.

 

     Не заважайте, бо це важливо для Івана Степановича.

 

     Думаю, що  ми  вже  всі  відчули  на  практиці,  що  якщо  ми занедбали соціальний розвиток села, то і продовольча безпека в нас під загрозою.  Ми вже бачимо, що півтори гривні коштує хлібина, то якої більшої загрози треба?

 

     Зрозуміло, що  соціальний розвиток села повною мірою залежить від організації сільськогосподарського виробництва і від того,  як село підтримує державу. А в нас ні того, ні того немає. Держава за минулі роки повністю обібрала  село,  коли  забирала  продукцію  і роками не платила грошей,  а коли дійшло до того,  що село повинно повертати,  - так у цю ж хвилину  віддай,  тут  ніякої  відстрочки немає.

 

     Замість того   щоб  дієво  підтримати  сільськогосподарського виробника,  у  нас  проводиться  так  зване  реформування,  а   на практиці, як на мене, то це просто суцільне руйнування.

 

     В інформації уряду говориться, що спад сільськогосподарського виробництва відбувся  тільки  в  колективних  підприємствах,  а  в приватних виробництво зростає.  Ну,  як не було нічого,  то навіть якщо відро молока надоїти, то це вже якийсь приріст буде.

 

     Я ще одне повинен сказати.  Якщо не буде,  де красти,  то  не буде  приросту  в приватному секторі.  Якщо колгоспів не буде,  то подивимося, який приріст буде.

 

     Я, Іване Григоровичу,  великому сумніву піддаю ті цифри,  які ви  наводили:  скільки  засіяно,  скільки буде зібрано.  Якщо буде зібрано на рівні минулого року, то це теж мало, бо ми вже побачили на практиці. А щодо засіяного, то я на Полтавщині бачу, скільки ще необроблених минулорічних посівів соняшнику.  Я можу повести вас і показати. Як воно може бути більше засіяно?

 

     У мене  є  лист-звернення  із Чорнухи Полтавської області.  В одному господарстві з 2 тисяч 734 гектарів весною  засіяно  тільки 203. Про що ми ведемо мову? Який буде врожай?

 

     Я категоричний    противник    усіх   цих   реформ...   Іване Степановичу,  додайте  часу,  хоч   півхвилинки.   Якщо   вже   ви переконані, що це правильно, так підтримайте селянина, реформовані господарства.  І податок,  і таке інше просто неможливо витримати. Ще  й за переоформлення телефону по 24 гривні плати.  Можна ж було врегулювати  ці  питання,  щоб  не  здирати  останньої  копійки  з селянина.

 

     І на завершення хотів внести таку пропозицію. Коли більшовики проводили колективізацію,  то направили  до  нерозумних  селян  25 тисяч  активістів.  От  на  селі не знають,  як зараз у цих умовах налагодити сільськогосподарське виробництво.  То направте 25 тисяч рухівців,  соціалдемократів, зелених, НДПістів, нехай покажуть, як в цих умовах можна господарювати (Оплески).

 

     ГОЛОВА. Дякую.  Слово надається народному депутату  Валентині Семенюк. За нею буде виступати депутат Гуцол.

 

     Увімкніть мікрофон Валентини Семенюк.

 

     СЕМЕНЮК В.П.,  член  Комітету Верховної Ради України з питань аграрної   політики   та   земельних   відносин   (багатомандатний загальнодержавний  виборчий  округ,  виборчий  блок СПУ та СелПУ). Прошу передати слово Олександру  Олександровичу  Морозу,  щоб  він закінчив свій виступ.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Прошу.

 

     МОРОЗ О.О.  Шановні  депутати,  інші  учасники  засідання!  Я скористаюся,  звичайно, порадою Івана Степановича, прочитаю ще раз Положення про День уряду України у Верховній Раді України,  яке не просто я підписав,  а яке проголосувала Верховна Рада. Але я також сподіваюся,  що  й  ви його дочитаєте до кінця і побачите,  що там написано,  що Дні  уряду  транслюються  повністю  на  радіо  і  по телебаченню,  і  будете  виконувати  цю  постанову  Верховної Ради (Оплески).

 

     І, нарешті,  я ніякої образи на Івана Степановича не  маю.  Я знаю, що він поважно ставиться до релігії, а у Євангелії написано: "Кто возвысит себя,  тот унижен будет".  Причому  прокоментую,  не тими,  кого принижують сьогодні,  а тими,  хто сьогодні неправедно возвишає.

 

     А тепер  закінчу  свій  виступ.  Зраджувати  землю   -   гріх неокупний.  Я згоден разом з однодумцями вести відкриту дискусію з цього  приводу  з   будь-якими   реформаторами.   Пропозицій   для нормального  розв'язання  проблем  села  у нас достатньо.  Давайте вийдемо у відкритий ефір, хоч, прадва, відкритий ефір - це ще одна утопія   в   демократичній  Україні.  Ми  не  можемо  робити  такі кардинальні  повороти   по-злодійськи,   крадькома   від   народу, заганяючи його у безвихідь реформаторською блокадою.

 

     Це я вже до більшості звертаюся,  якої є тут залишки сьогодні в залі,  щоб ви потім не говорили, що вас не попереджали про це. А щоб тривога переймала і вас, я назву тільки одну цифру. У минулому році з 29 тисяч сіл в Україні  в  половині  не  народилося  жодної дитини.  Оце  підсумок  реформаторського  курсу,  оцінка виконання закону про пріоритетність розвитку села,  оцінка усім нам, шановні керманичі держави.

 

     Пропоную підтримати   проект   постанови,   внесений   групою депутатів - Семенюк, Пасєкою і мною, або хоч поєднати його із тим, який пропонує комітет.  Щоб не пропала та копійка, яка передбачена у проекті,  внесеному комітетом,  звичайно, якщо ця постанова буде виконуватися так, як і Положення про День уряду.

 

     Спасибі (Оплески).

 

     ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Михайлу Гуцолу. За ним буде виступати Олександр Пухкал.

 

     ГУЦОЛ М.В.  Фракція "Батьківщина". Шановні депутати. Сьогодні звучало  дуже  багато  яскравих  промов з цієї трибуни.  Нещодавно партією "Батьківщина" було проведено мітинг  на  підтримку  реформ уряду  Ющенка.  Сьогодні  великий політик народний депутат України Довгань Сергій Васильович сказав мені,  що мій виступ  на  мітингу прирівнюється  до  виступів Мао.  Я дуже дякую за таке порівняння, але все,  що робить уряд Ющенка,  шановні колеги,  це  на  користь Українській  державі.  Ющенко і його команда захищають національні інтереси нашої країни.  І  сьогоднішній  виступ  міністра  з  цієї трибуни   свідчить   про   те,   що   уряд   володіє  ситуацією  в агропромисловому комплексі, зокрема на селі.

 

     Попри всі недоліки,  які  є  в  нашій  державі  -  соціальні, економічні,  фінансові, уряд впевнено крокує до реформ. І реформи, які проводяться урядом,  - це те,  що потрібно  нашій  Українській державі.

 

     Фракція "Батьківщина"  цілком  і повністю підтримує Ющенка як Прем'єра,  котрий веде Україну до того, щоб вона жила краще і була в майбутньому багатою державою.

 

     Я за   те,   щоб  усі  реформи,  зокрема  в  агропромисловому комплексі,  розпочалися набагато раніше,  оскільки дуже  пізно  ми взялися за реформи. Уже все розікрали, розтягли. Хто розтягнув? Ті люди,  котрі були при владі,  котрі керували партією  (ви  знаєте, якою).  І якщо подивитися,  хто залишився зараз,  то залишилися ті самі кадри.  Я не  випадково  сьогодні  порушив  питання  стосовно кадрів,  кадрова політика на селі має бути чіткою і жорсткою, тому що кадри вирішують все, і під час реформ теж.

 

     І на завершення хочу побажати уряду успіхів і йти,  крокувати далі  до  реформ,  для  того щоб наш український народ жив краще і розбудова була впевнена.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Слово   надається   народному   депутату   Олександру Пухкалу. За ним буде виступати депутат Абрамов.

 

     ПУХКАЛ О.Г.,  перший заступник голови Комітету Верховної Ради України у закордонних справах (виборчий  округ  209,  Чернігівська область).  Шановний  Іване  Степановичу!  Шановні  колеги  народні депутати  України!  Підтримуючи  зусилля  уряду  щодо  соціального розвитку  села  відповідно  до обговорюваного нами сьогодні закону України,  хотів би привернути вашу увагу до декількох важливих,  з моєї   точки   зору,   моментів,  які  випливають  з  особливостей історичного сьогодення, кардинальної зміни форм власності на селі.

 

     З одного боку,  ми відмічаємо як позитивне явище  активізацію процесу реформування власності.  З початку процесу роздержавлення, скажімо,  в моїй Чернігівській області за станом на 1 квітня  2000 року  змінили  форму  власності  1 тисяча 141 сільськогосподарське підприємство  чи  його  структурні  підрозділи.   Фактично   після проведення  прискореного реформування аграрного сектора в останній період значно виросла доля приватної власності  на  селі.  Але,  з іншого боку, давайте поставимо питання, чи відпрацьовуються такими ж   високими   темпами   нові   організаційні    схеми    стосовно безперебійного      забезпечення     функціонування     соціальної інфраструктури  на  селі.  Немає  гармонійного  поєднання  процесу реформування  власності  і процесу віднадходження нових механізмів функціонування  соціальної  сфери.  Чи  ведеться  урядом  кропітка робота  з  кожним  новим  власником,  спрямована на поєднання його приватного  інтересу  з  перспективами   розвитку   території,   з необхідністю  забезпечення  кожній  людині,  що проживає в районі, селищі,  селі можливостей  доступу  до  послуг  освіти,  культури, охорони здоров'я, зв'язку? На жаль, відповідь у більшості випадків буде негативною.

 

     Стереотипна відповідь - бракує коштів - не може бути для  нас сьогодні   прийнятною.   Адже   доречніше   говорити  про  дефіцит кваліфікованого  управління,  професіоналізму,  щирої,  а  не   на словах,  турботи про інтереси держави і кожного громадянина,  який проживає на селі.

 

     Ми сьогодні маємо подбати  про  те,  щоб,  поєднавши  зусилля законодавчої  та  виконавчої  гілок  влади  всіх рівнів,  вишукати можливість створення гідних  умов  життя  для  людей  у  сільській місцевості.

 

     Особливо хочу  наголосити  на дуже скрутній ситуації,  в якій сьогодні опинилася  сільська  школа  і  сільська  система  охорони здоров'я,  а  також  на  тому,  як  багато  об'єктів незавершеного будівництва на селі. Згідно з діючим законом, який ми обговорюємо, 1  відсоток ВВП має виділятися на капітальне будівництво - це десь 1,5 мільярда гривень.  У цьому році закладено лише 20 мільйонів на завершення газифікації сільських населених пунктів. Але це обмаль. Потрібно,  щоб уряд розробив реальну програму,  щонайменше на  три роки,  щодо завершення будівництва об'єктів соціально-культурної і побутової сфери на селі.

 

     На наш  погляд,  було  б  доцільно  в  режимі  парламентських слухань    у    комітетах   раз   на   рік   відслідковувати   хід соціально-економічних,  культурних  процесів  на  селі  за  участю широкої  громадськості і засобів масової інформації.  Це сприяло б мобілізації   інтелектуальних,    організаційно-управлінських    і фінансових ресурсів на шляху виконання зазначеного закону.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВА. Дякую.

 

     Слово надається   Федору  Абрамову.  За  ним  буде  виступати депутат Борзих.

 

     Увімкніть мікрофон Федора Абрамова.

 

     АБРАМОВ Ф.М.,  член Комітету Верховної Ради України у справах пенсіонерів,  ветеранів та інвалідів (виборчий округ 59,  Донецька область).  Коммунистическая  партия.  Уважаемые  коллеги!  В  моем избирательном округе есть шахтерский сельскохозяйственный район, в котором  проживает  18  тысяч  человек.   Положение   там,   скажу откровенно,  ужасное. Техники практически нет, а если осталась, то до предела  изношенная.  Горюче-смазочных  материалов  нет.  Чтобы получить  их  в  кредит,  надо  заплатить  в пять раз больше.  Это грабеж,  как говорят мои избиратели,  а не  приоритетное  развитие села.

 

     Животноводство практически   ликвидировано.   Фермеров  здесь считанные единицы и те не в состоянии обеспечить  и  15  процентов продовольственного  зерна.  Рабочей силы фактически нет.  Остались старики и старухи.  Зарплату  селяне  забыли,  когда  получали.  С пенсиями  тоже  такое  же положение.  Школы еле-еле дышат.  Дворцы культуры заброшены.  Детские садики  и  ясли  закрыты.  Автобусное сообщение  (а  это  50  километров) отвратительное.  Электричество постоянно отключают.  Люди работают "при каганцях і  свічках",  як казав Іван Степанович у Німеччині.

 

     Неужели все это приоритетность? Повсюду процветает коррупция, мафия.  Людей запугивают,  шантажируют,  всячески преследуют через наемных лиц. Есть случаи и физического террора.

 

     В селе  Мариновка  убита  43-летняя  активистка,  которая  не испугалась  угроз  головы  КСП  и  вступила  с  ним  в  борьбу.  К сожалению,  следствие  по  этому  убийству  всячески затягивается. Заинтересованные в этом чиновники всемерно тормозят это дело.  Мои неоднократные обращения в правоохранительные органы, в том числе и в  форме  депутатского  запроса,  пока  необходимых  действий   не возымели.

 

     Как народный  депутат  по  этому  округу,  я  шел на выборы с программой  "За  нашу  советскую  власть!"  Именно   в   этом,   в восстановлении  украденной  у трудящихся советской власти,  я вижу сегодня главное условие приоритетного развития села и спасения  на основе этого Украины. Другого не дано.

 

     Спасибо (Оплески).

 

     ГОЛОВА. Дякую.  Слово надається народному депутату Олександру Борзих. За ним буде виступати Анатолій Мороз.

 

     БОРЗИХ О.І.,  секретар  Комітету  Верховної  Ради  України  з питань  аграрної  політики  та  земельних відносин (виборчий округ 103,  Луганська  область).  Шановний  Іване  Степановичу!  Шановні депутати, представники уряду, гості! Сьогодні немає потреби вкотре повторювати  про  пріоритетність  розвитку  села,   про   значення аграрного  сектора  економіки  для  народного господарства.  Немає потреби про це  говорити,  бо  все  вже  було  колись  обговорено, розглянуто   та   навіть  затверджено  відповідними  законодавчими актами.  Аграрний сектор економіки  став  усім,  чим  завгодно,  - тягарем  для  Державного  бюджету,  головним  болем для урядовців, Президента,  для самих селян,  але тільки  не  міцною  опорою  для економіки нашої держави. І тільки зараз з'явилася надія на істотні зміни в цьому важливому секторі економіки держави, про що свідчить доповідь Івана Григоровича Кириленка.

 

     Принагідно вважаю  за  потрібне  нагадати,  що  на  території України розташовано 40 відсотків європейських  чорноземів  або  25 відсотків   світових   запасів   чорнозему.  Отже,  із  земельними ресурсами,  на відміну  від  інших  країн  світу,  Україні  просто пощастило.   На   нестачу   трудових   ресурсів  також  не  можемо скаржитися.  Ряд необхідних законів було  прийнято,  зокрема  той, виконання якого ми сьогодні обговорюємо.  Отже,  ключове слово, на яке ми  повинні  з  вами  завжди  звертати  увагу,  це  виконання, виконання   законів,   прийнятих   народними  депутатами  України, виконання постанов самого Кабінету Міністрів.

 

     Нагадаємо про важливість  спорудження  на  селі  транспортних доріг, газових мереж, об'єктів соціальної сфери. Брак коштів на ці об'єкти в Державному бюджеті в останні  роки  призвів  до  різкого збільшення об'єктів незавершеного будівництва.

 

     Народні депутати   фракції   НДП   пропонують   у   постанові запропонувати Мінфіну,  Мінекономіки уточнити перелік цих об'єктів і  протягом  трьох років завершити їх будівництво.  Ми підтримаємо пропозицію  профільного  комітету,   проекти   постанов   стосовно завершення  до  кінця  року  передачі  об'єктів соціальної сфери в комунальну власність місцевих рад.  Сьогодні  соціальна  сфера  на селі кинута напризволяще.

 

     І останнє.  Весною цього року 94-річна жінка села Добропілля, що на Дніпропетровщині,  Віра Романівна  Подільна,  яка  все  своє життя  прожила  в  цьому  селі і пам'ятає село і дореволюційне,  і колективізацію,  і трудодні,  і  голод,  сказала:  "Я  бачила,  як забирали  землю і як після цього село ледве не вмерло.  Дав би Бог пожити мені ще рік-два,  щоб  побачити,  як-то  воно  тепер  буде, повернули ж бо землю".

 

     І саме  від  нас  із  вами,  народних депутатів,  від уряду і Президента залежить,  чи побачить ця старенька і ще сотні і тисячі людей,  у  яких  колись  забрали  землю,  відродження господаря на землі,  саме  від  наших  рішень,  від  нашого  професіоналізму  і скоординованості,  від  нашого  бажання  зробити все якомога краще справді залежить, чи відродиться українське село.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВА. Слово   надається   народному    депутату    Анатолію Миколайовичу Морозу. За ним буде виступати Юхновський Олег.

 

     МОРОЗ А.М.,  член  Комітету  Верховної  Ради України з питань промислової  політики  і  підприємництва   (виборчий   округ   82, Запорізька   область).   Шановні  колеги!  Питання,  яке  сьогодні розглядається  в  стінах  Верховної  Ради,  дуже  актуальне.  Коли аналізуєш  Закон  про  пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового  комплексу  в  народному   господарстві,   одразу закрадається  думка,  що  сьогоднішній захід проводиться лише,  як кажуть, для галочки, або лише для того, щоб випустити пару.

 

     Жодного пункту  цього  закону   не   виконано.   Ситуація   в агропромисловому комплексі України,  що склалася протягом останніх десяти  років,  катастрофічна.   Зруйновано   систему   технологій вирощування   сільськогосподарських  культур,  матеріальнотехнічне забезпечення, знищено ферми, не кажучи вже про соціально-культурну сферу    села,    порушено    паритет    цін   на   промислову   і сільськогосподарську  продукцію,  бартеризація  та   обезгрошення, драконівська   кредитна  та  банківська  політика  стосовно  села, посередник на посереднику в питаннях  постачання  та  забезпечення енергоносіями,   пально-мастильними  матеріалами  -  ось  складові частини того,  що довело село до надзвичайного стану.  І  сьогодні якраз у цьому напрямі треба було розглядати це питання.

 

     Чисельність сільських жителів почала різко скорочуватись.  На селі дуже високий рівень дитячої смертності.  За  останні  роки  з карти України зникло більше 300 сіл,  загроза повного обезлюднення тяжіє над кожним четвертим селом, а це близько 8 тисяч сіл.

 

     Однією з головних причин тяжкого становища на селі є в  першу чергу відсутність у ньому інженерно-побутового зебезпечення, яке у 12-15  разів  нижче  міського.  Тільки  5   відсотків   сільського житлового фонду має централізоване опалення,  12 - водопостачання, 0,9 відсотка - гаряче водопостачання, 23 відсотки - газ.

 

     Внаслідок відсутності  елементарних   побутових   умов   наша сільська   жінка  вкрай  виснажена,  їй  уже,  як  кажуть,  не  до народжування дітей. Слід відзначити, що в селах, які газифіковані, розпочинається їх відродження.

 

     Закон України про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в  народному  господарстві  України  та прийняті  на  його  виконання  постанови  Кабінету Міністрів - про газифікацію  сільських  населених  пунктів,  про   виробництво   і використання  поліетиленових  труб  у  будівництві газових мереж з року в рік не виконуються. На виконання згаданих урядових постанов при  Міністерстві  агропромислового  комплексу України в 1991 році було  створено   асоціацію   "Укрсільгаз",   обов'язком   якої   є впровадження   при   газифікації   сіл   нових   енергозберігаючих технологій.

 

     Ви тільки вдумайтесь,  як ми господарюємо в нашій державі.  З 1993   року   в   Україні   впроваджується   одноступенева   схема газопостачання і застосування поліетиленових труб. Вона дозволяє в

2-3 рази скоротити строки будівництва, в 3-4 рази збільшити термін експлуатації газопроводів при зменшенні трудовитрат у 3-  4  рази, транспортних  витрат  -  у  8-10  разів  і  заощадити від 30 до 50 відсотків коштів.  А при обсязі будівництва  газових  мереж  в  11 тисяч кілометрів, як це передбачено в постанові Кабінету Міністрів 72,  заміна сталевих труб на поліетиленові  зекономить  130  тисяч сталевих труб.

 

     Тому досвід роботи асоціації "Укрсільгаз" свідчить про те, що резерви для збільшення обсягів газифікації на селі при  одночасній економії державних коштів не вичерпані.

 

     Я звертаюся до уряду з тим, щоб він зосередив свої зусилля на об'єктах  незавершеного  будівництва,  зокрема  газопостачання   в сільських районах.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Олегу Юхновському. За ним буде виступати депутат Павленко.

 

     ЮХНОВСЬКИЙ О.І.   Фракція   "Батьківщина".   Шановний   Іване Степановичу! Шановні колеги! Шановні члени уряду! Ще зовсім свіжий у пам'яті той час,  коли,  проголошуючи незалежну Україну, ми були впевнені   в   головному   -   продовольча  безпека  України  буде гарантована  найкращими  у  світі  чорноземами   та   працелюбними селянами. Але, на жаль, жодний уряд не забезпечив того процвітання села, про яке так багато говорилося з найвищих урядових трибун.

 

     Сьогодні ми вимушені констатувати  не  лише  стрімке  падіння валового   виробництва   сільськогосподарської  продукції,  але  й серйозно говорити про нестачу вітчизняного зерна та  сировини  для забезпечення  населення  хлібом та цукром.  Мабуть,  в українській економіці немає іншої галузі,  яка б такою малою мірою  виправдала сподівання,  які пов'язувалися з нею при проголошенні незалежності України,  як сільське господарство.  У минулому гордість  нації  - сьогодні найбільший головний біль.

 

     Сільське господарство   -  єдина  збиткова  галузь  народного господарства   протягом   останніх   чотирьох   років    практично унеможливлює   розширене   відтворення.   Капітальні  вкладення  в агропромисловий комплекс порівняно з 1990 роком скоротилися більше ніж  у  дев'ять  разів,  а  в  безпосередньо  сільськогосподарське виробництво - майже у  20  разів.  Передбачений  законом  норматив бюджетних  коштів на соціальний розвиток села в розмірі не менше 1 відсотка обсягу валового внутрішнього продукту,  останніми  роками забезпечується менше ніж на третину.

 

     Село протягом  останніх років практично позбавлене доступу до кредитів, можливостей придбання та відновлення необхідних основних та  обігових  засобів виробництва.  Сьогодні можна багато говорити стосовно помилок,  допущених в аграрному секторі, але продовжувати дискутувати   без   прийняття   конкретних  рішень  виконавчої  та законодавчої влади означало б ще на роки залишити нашого  селянина один  на  один  з  невирішеними проблемами.  Альтернативи ринковій економіці в системі агропромислового комплексу немає,  що  ще  раз підтвердив  Президент указом про реформування аграрного сектора на засадах приватної власності на землю і майно.  Він не вирішує всіх накопичених   роками  проблем,  але  є  основою,  фундаментом  для будівництва високоефективного сільськогосподарського виробництва в Україні.

 

     Зараз комітет  готує  до  розгляду  в  другому читанні проект Закону про основи  державної  фінансової  та  бюджетної  підтримки агропромислової галузі України. Але навіть за умови, що цей проект буде  прийнятий  уже  на  цій  сесії,  він   залишиться   черговою декларацією,   якщо   до   збирання   нинішнього  врожаю  уряд  не забезпечить  ефективну  роботу  аграрних  бірж,  інших   складових інфраструктури організованого аграрного ринку.

 

     Вважаю, що    Кабінетові    Міністрів   необхідно   терміново визначитися щодо необхідності створення  передбаченого  у  проекті закону   аграрного  фонду  України,  який  підтримував  би  рівень мінімальних закупівельних цін  на  сільськогосподарську  продукцію шляхом здійснення фінансових інтервенцій,  а також платоспроможний попит   вітчизняних   споживачів   шляхом   здійснення    товарних інтервенцій на організованому аграрному ринку України.  Думаю,  що до прийняття вищеназваного закону цю  функцію  міг  би  виконувати державний резерв, який має відповідну необхідну інфраструктуру.

 

     Поряд з  цим необхідно вжити цілу низку найжорсткіших заходів щодо  переходу  від  бартерно-давальницьких  схем  розрахунків  до грошової   з   метою   виведення  сільськогосподарського  ринку  з тіньового сектора.

 

     Особливої актуальності набуло вирішення питання  врегулювання земельних  відносин  на  селі  у  зв'язку  з  проведенням аграрної реформи.

 

     Для реалізації  завдання,  поставленого  Земельним  кодексом, фракція  "Батьківщина" прийняла рішення сьогодні внести на розгляд Верховної Ради проект  Земельного  кодексу,  оскільки  вважає,  що внесений    урядом   проект   носить   значною   мірою   відомчий, корпоративний характер, багато його статей суперечать Конституції, і  він не повністю відображає ті проблеми,  які виникли сьогодні в сільському господарстві.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВА. Слово надається народному депутату  Сергію  Павленку. За ним - депутат Довгань.

 

     ПАВЛЕНКО С.Г.,  член Комітету Верховної Ради України з питань аграрної   політики   та   земельних   відносин   (багатомандатний загальнодержавний    виборчий    округ,   ПЗУ).   Шановний   Іване Степановичу!  Шановні народні депутати,  члени уряду та запрошені! Реформування сільського господарства стало,  так би мовити, модною темою в часи незалежності України.  І такий підхід лише  висвітлив проблему.  Її експлуатують,  не вирішуючи по суті.  Сьогодні, коли занепад сільського господарства набуває вражаючих  обсягів,  треба переходити  до рішучих дій,  для яких тепер немає обмежень.  Майже всі нормативно-правові акти для цього є. Але проголосивши ринковий вибір  в економіці,  держава не відмовилася від своїх розподільчих функцій.  Більшість  суб'єктів  господарювання,  отримавши   певну свободу  дій,  чекають  допомоги  від держави.  І вона надходить у вигляді енергоносіїв, дотацій та списання заборгованостей.

 

     Але хіба це вихід?  Поглянемо уважніше.  Якщо енергоносії, то виключно  на  бартерній  основі  під  майбутній  урожай.  І все це замість  грошових  взаєморозрахунків  і  пільгового   кредитування сільгоспвиробників.  А списання заборгованості перед державою? Цей адміністративний  захід  узагалі  перекреслює  ринковий  підхід  і продовжує  стагнацію  сільськогосподарського виробництва,  зокрема таких  підприємств,  які  не  спроможні  господарювати   в   нових економічних    умовах.   До   таких   господарств   треба   рішуче застосовувати механізми банкрутства,  що надасть можливість прийти в галузь ефективним власникам.

 

     Про систему  дотацій  взагалі  не  доводиться говорити як про систему.  Вона носить періодичний і, на жаль, вибірковий характер. Тут  потрібні  докорінні  зміни,  в основу яких має бути покладена рентабельність господарств,  за схемою:  більша  рентабельність  - більша дотація. Це поліпшить умови розвитку успішних підприємств і дасть змогу підтримати їх як платників податків у бюджет.

 

     А схема  кредитування  аграрної  галузі   потребує   окремого розгляду.  Постанова  уряду 398 від 25 лютого 2000 року передбачає кредитування сільгоспвиробників,  по суті,  під  урядову  гарантію перед  комерційними  банками,  що  виводить  позичальників із зони ризиків і  створює  умови  для  майже  гарантованого  неповернення коштів,  а  також лягає додатковим тягарем на регіональні бюджети, які   цією   постановою   зобов'язані   передбачити   кошти    для гарантованого повернення кредитів.

 

     У цьому контексті постає питання про заставу, предметом якої, і це цілком природно,  повинна стати земля. Ми визнали, що земля є засобом виробництва,  а її застава - це звичайна економічна норма, і не треба цього боятися. Власники землі через можливість втратити її  через  заставу  будуть змушені підбирати собі таких керівників господарства, з якими цей ризик буде мінімальним. Лише таким чином можна   привернути   увагу   значного   капіталу   до   сільського господарства.  Іншого шляху немає.  На жаль, проект Закону України про  іпотеку  не  пройшов  через  голосування у сесійній залі саме через земельні питання з огляду на те, що вони будуть врегульовані в   новому  Земельному  кодексі.  Тут  ми,  шановні,  припустилися тактичної помилки, тому що Земельний кодекс - це великий документ, а   значить,  потребує  тривалого  часу  для  його  опрацювання  і прийняття.  А застава землі могла б уже найближчим часом працювати і  при  цьому  розблокувати величезний масив боргових зобов'язань. Будемо сподіватися, що прийняття нового Земельного кодексу зрушить справу   з   мертвої   точки.   Але  не  треба  приймати  урочисті зобов'язання щодо термінів прийняття Земельного кодексу.

 

     Фракція зелених запрошує депутатів і представників виконавчої влади до співпраці.  Давайте відкинемо всі ідеологічні і політичні розбіжності.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Сергію Довганю. За ним буде виступати Людмила Супрун.

 

     ДОВГАНЬ С.В.   Селянська   партія  України.  Шановні  колеги! Розгляд  питання  про  інформацію  Кабінету  Міністрів  про   стан виконання  Закону  про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу і так далі - це,  на мою думку,  дешева імітація  роботи  по  підняттю,  виведенню  з кризи такої важливої галузі, як агропромисловий комплекс.

 

     Мені на перший погляд  здалося,  що  люди  не  розуміють,  що відбувається в агропромисловому комплексі.  Але слухаючи виступи і пояснення міністра,  деяких  товаришів,  які  його  підтримали,  я зрозумів,  що ніхто не хоче зробити так,  щоб у цій державі знали, що  найважливіша  галузь  для   нашої   держави   Україна   -   це агропромисловий комплекс і нею треба займатися посерйозному.

 

     У 10  разів  зменшили обсяг капіталовкладень після 1990 року. 10 разів - це не 10 пальців. Якщо тоді обсяг валового врутнішнього продукту   становив   150  мільярдів  радянських  карбованців,  то порахуйте,  скільки  грошей  ми  вкладали  в  сільськогосподарське виробництво.

 

     І оці цифри,  які тут пишуть,  - для того, щоб знати, скільки можна вкрасти аграрним чиновникам.  Я це по-іншому не розцінюю. Ці копійки,  які  тут  записані,  нічого  не дадуть для вирішення тих колосальних проблем, які сьогодні є в агропромисловому комплексі.

 

     Тому проекти постанов і  той,  який  внесли  депутати  Мороз, Семенюк, і 10 хвилин Олександр Олександрович розказував про нього, і той, який вніс комітет, і мільйон інших, які будуть пропонувати, не  вирішать  цих  проблем.  Бо для того,  щоб їх вирішити,  треба розуміти, що ми хочемо.

 

     Віце-прем'єр-міністр з  аграрних  питань  Михайло  Васильович Гладій   після   проведення  з'їзду  Аграрної  партії  сказав,  що Селянська партія веде нас назад,  а Аграрна партія  вперед,  і  ми зараз якраз на самому марші, ми знаємо, куди йдемо.

 

     Я хочу сказати, що Селянська партія, правильно, веде назад до 1990 року,  коли Україна займала перше місце у світі  з  виробітку основних видів сільськогосподарської продукції. Вона займала перше місце по споживанню найважливіших продуктів харчування.  До  цього ми повинні йти. Якщо це назад, значить, треба йти назад. А куди ви ведете?  Ви вже  привели  до  розвалу  України!  Ви  знищили  село повністю!  Ті  цифри,  які  тут  називали навіть ваші прихильники, показують, що вже нема куди йти далі. Вам треба вже кудись іти!

 

     Далі. Тут порушувалося питання про  кадри.  Про  яку  кадрову політику  можна  вести  мову,  якщо  ніхто  не знає,  під що кадри підбирати? Он я дивлюся, наверху сидить один з міністрів, якщо вже не  втік,  -  Карасик.  Он  він  сидить.  Де повинні сидіти всі ті міністри, які за 10 років знищили Україну?

 

     Я повторюю,  не село знищили, а Україну! І якщо ви будете йти по  цьому шляху,  народ не простить вам розвалу держави ні за яких обставин.

 

     ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Людмилі Супрун. За нею буде виступати Ігор Юхновський.

 

     СУПРУН Л.П.,   голова  підкомітету  Комітету  Верховної  Ради України з  питань  бюджету  (виборчий  округ  100,  Кіровоградська область). Шановні народні депутати! Я виступаю як народний депутат від виборчого  округу,  де  практично  80  відсотків  податків  до місцевих бюджетів надходить залежно від того,  як працює АПК.  Мій Голованівський виборчий округ 100 -  аграрний.  І  сьогодні,  коли говоримо  про розвиток агропромислового комплексу і про дії уряду, ми повинні не тільки висловлювати критичні зауваження,  а перш  за все   говорити  про  те,  що  потрібно  зробити.  Адже  і  Кабінет Міністрів,  і Верховна Рада представляють систему  влади.  Не  має значення,   законодавча   влада   чи  виконавча.  Поділ  влади  на законодавчу,  судову  і  виконавчу  умовний  для  громадян,   вони сприймають  нас  як представників влади.  Тому сьогодні ми повинні говорити про те,  що потрібно зробити,  щоб дійсно  змінити  життя наших громадян, принаймні в сільській місцевості.

 

     Як представник  бюджетного комітету я хотіла б звернути увагу на таке.  Якщо ми говоримо про аграрну політику,  то  одним  з  її головних  принципів має бути послідовність.  Саме послідовності ми сьогодні і не спостерігаємо. В чому це відображається? Ми прийняли гарні     рішення.    Ми    скасували    всі    податкові    борги сільськогосподарських підприємств перед  державою  і  таким  чином зняли  податковий тягар.  Ми уніфікували всі податки і запровадили єдиний  земельний  податок.  Ми  встановили  мораторій  на  сплату певного  податку.  Але  що ми робимо зараз?  Діє Закон про систему оподаткування,  яким  заборонено  після   прийняття   Закону   про Державний бюджет змінювати або вводити нові податки. Якщо ми зараз введемо новий податок або скасуємо мораторій на сплату податку  на додану вартість,  то таким чином порушимо закон.  Треба врахувати, що після  розпаювання  у  новостворених  господарств  не  вистачає коштів,  які вони отримують у вигляді кредитів для того, щоб стати на ноги і при  цьому  ще  сплатити  податки.  Тому  потрібно  дуже виважено  поставитися  до того,  може чи не може бути введений цей податок.

 

     Що стосується виконання закону про пріоритетність соціального розвитку  села.  У  статті  5 записано,  що 1 відсоток ВВП повинен направлятися на капіталовкладення.  Ну ми ж  знущаємося  самі  над собою,   коли   20  мільйонів  гривень  виділяємо  на  газифікацію сільської місцевості. Це підхід не комплексний і не науковий.

 

     Є прохання до  уряду  зробити  інвентаризацію  всіх  об'єктів соціальної  інфраструктури  на селі,  в які потрібно вкласти кошти (це школи,  дитячі садки,  лікарні), визначити на місцевому рівні, чи  потрібно  їх  на  сьогодні  будувати,  чи  законсервувати,  чи продати.  І за три роки записати  це  в  Державному  бюджеті  і  в Бюджетній резолюції,  щоб незалежно від того, залишиться цей склад уряду,  цей  парламент  чи  ні,  ми  завершили  будівництво   всіх об'єктів,  які  сьогодні  на селі недобудовані.  Тому що соціальна сфера села і виробнича діяльність - це не зовсім одне й те саме. У нас  у  селі проживає 32 відсотки населення,  тому треба про нього турбуватися.

 

     Я пропоную дати доручення уряду (і в цій постанові  записати) розробити  комплексну  програму  завершення  будівництва  об'єктів соціальної сфери на селі.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Ігорю Юхновському. За ним буде виступати депутат Павловський.

 

     ЮХНОВСЬКИЙ І.Р.,  голова  Комітету  Верховної  Ради України з питань науки і освіти (багатомандатний загальнодержавний  виборчий округ,  НРУ).  Шановний  Іване Степановичу!  Шановні депутати!  Що стосується соціальних заходів на селі,  то я як голова Комітету  з питань науки і освіти хочу вам сказати, що комітет буде, по-перше, добиватися  в  наступному  бюджеті  подвоєння   заробітної   плати вчителям, особливих привілеїв для вчителів середніх шкіл. Подруге, ми намагаємося реформувати освіту на селі з тим, щоб були створені певні  базові  школи-дванадцятирічки,  з одного боку,  і початкові школи,  з другого боку,  з відповідним довозом учнів. Таку реформу ми  починаємо  здійснювати  у вигляді експерименту в Козятинському районі Вінницької області.

 

     Тепер дозвольте  торкнутися  питання  про  перетворення,  які здійснюються  на  селі.  Україна  зараз переживає найбільш глибоке перетворення у своїй історії - це зміна форми власності  на  землю на  селі.  Я  хочу  сказати,  що  у всіх країнах світу ринок землі жорстко контрольований з боку держави.  В усіх країнах  світу  (ми переклали  французький  закон)  створюються  так  звані товариства земельного  облаштування,  які  ведуть  ринок  землі   на   певній території.  Кожне  товариство  складається  з представників селян, місцевої виборної влади та представників адміністрації,  наприклад Держкомзему. Це товариство має пріоритетне право на купівлю землі, тобто завдяки цьому товариству земля не може потрапити в руки тих, хто не може її обробляти.

 

     Дуже важливою є проблема ціни на землю. Якщо земля переходить від одного сільського господаря до іншого сільського  господаря  - земля    має    одну    ціну.    Якщо    земля    вилучається   із сільськогосподарського облаштування - вона дорожча в  чотири-п'ять разів, тому що відповідний урожай зникається всередині держави.

 

     Тут мені  роблять зауваження комуністи,  і дуже часто депутат Довгань Сергій Васильович  виступає  проти  того,  що  я  -  фізик виступаю з проблем сільського господарства.  Шановні друзі!  Я вже майже 10 років вивчаю сільське господарство  України  і  мушу  вам сказати,  шановні  голови колгоспів,  що я знаю його основи краще, ніж ви.  Бо дуже часто ви використовуєте  трибуну  Верховної  Ради тільки  для  того,  щоб  одержати  такі  привілеї,  які дадуть вам можливість   максимально   збагатитися   на    кризі    сільського господарства.

 

     Я можу вам навести відповідні приклади 1997 року чи другої половини 1996 року,  коли в  державний  резерв було  закуплено  850  тисяч  тонн  зерна  по 150 доларів за тонну. Безумовно,  ви всі скористалися цією покупкою,  але держава на ній втратила 32 мільйони доларів.

 

     Таким чином,  я просив би,  шановні голови колгоспів, не лити крокодилячі  сльози  над  проблемами  сільського  господарства,  а впорядкувати  ці питання,  пам'ятаючи,  що нормативізація роботи в сільському господарстві є завданням номер один.

 

     ГОЛОВА. Ігоре Рафаїловичу! У нас голів колгоспів немає, у нас народні депутати.

 

     Слово надається Михайлу Павловському.

 

     ПАВЛОВСЬКИЙ М.А.,  голова підкомітету Комітету Верховної Ради України з питань Регламенту,  депутатської  етики  та  організації роботи  Верховної  Ради  України (виборчий округ 188,  Хмельницька область).   Дякую.   Фракція   "Батьківщина".    Шановний    Іване Степановичу!   Шановні  члени  уряду,  народні  депутати!  Шановні журналісти!  Я  хотів  би  звернути  увагу  на  те,  що   проблема сільського господарства України являє інтерес не тільки для нас, а для всього світу.  Тому я хотів би проаналізувати  цю  проблему  з точки зору геоекономіки.

 

     Мене дуже  хвилює,  що,  мабуть,  якийсь  вплив  на  уряд має німецька консультативна група,  яка  розробила  і  розіслала  всім депутатам   свої   доробки.  То  лібералізація  чи  протекціонізм, підтримка галузі?

 

     У мене   немає    часу    аналізувати    помилки    німецької консультативної групи. Але позиції їх хибні. Вони виходять з того, що тільки лібералізація і відкритість.  А потім самі приходять  до того,   що   ми   таким   чином   прийдемо   до  повного  знищення агропромислового комплексу України. І в той же час вони пишуть: не беріть  приклад з Європейського Союзу і Сполучених Штатів Америки. Ми ж хочемо в Європейський Союз,  чому ж не брати приклад? А тому, що  Європейський  Союз  жорстко  дотує сільське господарство по 12 напрямах і захищає свій ринок від нас та  інших  країн.  Сполучені Штати Америки теж дотують.

 

     І для  журналістів  скажу,  щоб  ви  розуміли подвійну мораль Заходу.  Щодо літака "АН70" угоди  підписували  і  таке  інше.  Ми думали,  що  мільярдні  замовлення  отримаємо.  Остаточне  рішення прийнято:  не  візьмуть  український  літак  "АН-70",   а   будуть розробляти  німецький,  який  за  параметрами  гірший,  навіть  ще проекту його немає. Отак буде і з сільським господарством.

 

     Ми повинні спочатку створити і захистити свій ринок.  І  коли проводимо  виставки,  то  в  першу  чергу повинні дивитися на нашу сільськогосподарську техніку. І сільське господарство повинно бути першим замовником для нашої промисловості. Як у Сполучених Штатах: 30  відсотків  промисловості  працює  на   сільське   господарство Сполучених Штатів Америки.

 

     У цілому     самодостатність    агропромислового    комплексу Сполучених  Штатів  Америки  90  відсотків.  Тільки  10  відсотків становить  імпорт  техніки  і таке інше.  У цьому ми з них повинні брати приклад.

 

     Крім того, нам доведеться змінювати банківську систему. Іване Степановичу,  я хочу звернути увагу, що мною написаний спеціальний проект закону про засади вдосконалення грошово-кредитної  політики і  банківської  системи  України з метою забезпечення економічного зростання, який націлений на те, щоб виконати завдання, поставлені в   посланні   Президента,  щоб  Україна  могла  рухатися  в  коло розвинутих  держав.  Поки  ми  не  змінимо  нашу   грошовокредитну систему, не примусимо наші банки працювати на реальне виробництво, на наше сільське господарство,  не може бути мови  про  економічне зростання. Це ілюзія.

 

     Що це  за 6-7 відсотків?  Це несерйозно.  Ми повинні говорити про зростання на 30,  40,  50 відсотків на рік. Це буде економічно обгрунтовано, і для цього є всі підстави.

 

     Прошу уряд  звернути увагу на оцю подвійну мораль Заходу і ще просив би дуже ввічливо німецьку групу  відправити  додому.  Нехай працюють у Німеччині,  а ми самі розберемося, як нам реформувати і сільське господарство, і промисловість в Україні.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВА. Депутати,  які записалися  на  виступ  в  обговоренні цього    надзвичайно    важливого    питання,   такою   можливістю скористалися.

 

     Заключне слово надається  міністру  аграрної  політики  Івану Григоровичу Кириленку.

 

     КИРИЛЕНКО І.Г.   Шановні  народні  депутати!  Шановний  Іване Степановичу!  Декілька тез по  гарячих  слідах  обговорення  такої злободенної   проблеми,   як  соціальний  розвиток  села  та  його пріоритетність в економіці нашої держави.

 

     Перше. Я жалкую,  що не  зміг  відповісти  на  всі  запитання народних  депутатів,  які  були  подані  в  Міністерство  аграрної політики.  Ці  запитання,  зокрема  депутатів  Валентини  Семенюк, Валерія Борзова,  Олександра Карпова та інших, змістовні. Я з цієї трибуни  запевняю,  що  ми  дамо  письмові  відповіді  кожному   з депутатів, які подали запитання.

 

     Друге. Ми зафіксували (я,  наприклад,  списав 6 сторінок) всі пропозиції  депутатів,  які  звучали  з  цієї  трибуни.  Прекрасні пропозиції,  вони мають право на життя. У тому числі і пропозиція, яку висловлювали депутати Борзих,  Пухкал,  Супрун  та  інші,  про трьохрічну програму радикальних соціальних заходів.  Це і добудова незавершених об'єктів,  це і трудонедостатні села, це і ті 8 тисяч сіл, в яких не народилося жодної дитини. Щось треба робити. Дійсно треба.  Ми готові внести таку пропозицію у профільний комітет, щоб розглянути  і  вже  в  бюджеті  2001  року  передбачити відповідні показники.

 

     Щодо емоційного політичного виступу Олександра Олександровича Мороза  можу  сказати  те,  що  сказав  з  цієї трибуни.  Справді, радикальна реформа, яка відбувається на селі, не дасть чудес ні за день,  ні  за  місяць,  ні за тиждень,  ні за рік.  Але реформу ми будемо  здійснювати  і  далі,  бо  обманути  6,5  мільйона   селян неможливо.  Вони стали власниками землі,  і вони будуть власниками землі.

 

     Ще багато  нам  разом,  шановні  колеги  і  шановні   народні депутати,  доведеться зробити, щоб вийти на цивілізовані параметри розвитку агропромислового  комплексу  і  сільського  господарства, який  є  в розвинутих країнах.  Я назву тільки одну цифру.  Рівень державної підтримки сільського господарства  в  країнах  Європи  в кінцевому продукті становить 35-55 відсотків.  У нас він становить 9  відсотків.  Це  рівень  державної  підтримки  через   соціальні програми, через виробничі, через пільгове кредитування і так далі. У нас поки що такий показник.  Нам з вами,  виконуючи закон,  який сьогодні  розглядався,  доведеться в бюджеті 2001 року передбачити все-таки те,  що й пропонували  депутати,-  набагато  більшу  суму коштів,  ніж  та,  що була в попередні роки,  для того щоб справді забезпечити  підтримку   аграрної   реформи   в   агропромисловому комплексі.

 

     Я вдячний   за  зауваження,  за  пропозиції,  за  критичне  і небайдуже ставлення до проблем села.  Я просив би  вас  підтримати проект   постанови,  запропонований  профільним  комітетом,  окрім одного абзацу, де дається незадовільна оцінка двом міністерствам - економіки  і  фінансів,  бо  сьогодні  розглядаються  все-таки дії уряду.  Я б хотів,  щоб ми підтримали цю постанову,  вилучивши цей абзац.  Вона  дуже потрібна аграрникам.  Вона буде взята урядом до виконання.  Там є конкретні показники, які можуть уже в цьому році посприяти  нам вийти на кращі параметри і соціального розвитку,  і продовольчої безпеки.

 

     Дякую за увагу і за розгляд цього питання.

 

     ГОЛОВА. Дякую.

 

     Шановні народні  депутати!  Михайле  Васильовичу  Гладій,  ви передали  слово  Івану  Григоровичу?  Вони разом готували заключне слово  і  тому  озвучив  його  міністр  аграрної   політики   Іван Григорович.

 

     Я обіцяв  наприкінці надати слово для репліки депутату Сергію Довганю і з процедури - депутату Пустовойтову.

 

     ДОВГАНЬ С.В. Дякую, Іване Степановичу.

 

     Те, що Юхновський Ігор Рафаїлович сказав,  що він на старості після фізики вже десять років як займається селом, то він займався погано. Тому що вже десять років, як немає голів колгоспів, а вони йому й досі ввижаються.

 

     Ще я хотів би сказати таке. Якщо він такий талановитий, що за десять  років  ніяк  не  розбереться  в  цьому,  рекомендую   йому зайнятись іншим питанням. У нас зараз народжуваність зменшилась, є ще така наука, як гінекологія. Нехай тепер займається цим.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Депутат Пустовойтов, будь ласка.

 

     ПУСТОВОЙТОВ В.С.,  член Комітету  Верховної  Ради  України  з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин (виборчий округ

 33, Дніпропетровська  область).  Іване  Степановичу!  Може,  Іван Григорович і відповість на запитання, поставлені депутатами на цих парламентських слуханнях. Але практика, яка склалася в уряді, коли відповіді не надаються,  як це сталося і  щодо  моїх  запитань  на парламентських слуханнях з боку Міністерства з питань надзвичайних ситуацій - Дурдинець і Міністерства праці та соціальної політики - Сахань, не дають мені підстав повірити в це. Тому давайте все-таки якось вирішимо щодо контролю,  щоб  усетаки  відповіді  надавалися народним депутатам, як цього вимагають парламентські слухання.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Дякую.   Шановні   народні  депутати!  Ми  завершили. Відповідно до положення, про яке ми сьогодні згадували, головуючий має право підбити підсумки.  Я думаю,  що підбивати якісь особливі підсумки немає потреби,  тому що і в доповіді Іван Григорович, і в співдоповіді  Катерина  Тимофіївна,  і  депутати  суттєво розкрили проблему,  яку можна визначити як  загальну  проблему  становлення економіки України і тим більше національної безпеки України.  Тому що  стан  справ  у  сільськогосподарському  виробництві,   або   в аграрному   секторі   нашої   економіки,   надзвичайно   складний, напружений і такий, що потребує, звичайно, більш дійових заходів з боку уряду, а відповідно - й парламенту.

 

     Згадували, що  протягом  десяти  років після прийняття закону мало що зроблено.  Я думаю,  що це  не  є  підставою  для  критики закону,   який  передбачав  справді  пріоритетний  розвиток  цього сектора економіки, а ще більше - законодавчо гарантував якийсь іще соціальний  захист  людям,  які проживають на селі,- переважно вже такі,  які не можуть себе в повній мірі  захистити.  Тому  якщо  в когось  є  зміни  чи  доповнення,  щоб  покращити такий закон,  ми звертаємося і до депутатів,  і до  профільного  комітету,  готуйте такі  зміни.  А  до  уряду  одне  прохання  -  налагодити  систему контролю,  про  який  тут  говорив  тільки  що  народний   депутат Пустовойтов,  щоб  не  тільки  давати відповідь,  а щоб була якась дивна  динаміка  і  бажано  стійка   тенденція   щодо   збільшення асигнувань на цей надзвичайно важливий сектор економіки.

 

     Тепер я  хочу  задати  декілька конкретних запитань і Михайлу Васильовичу,  і Івану Григоровичу,  на які б  ми,  може,  отримали відповідь. Мова йшла про кредитування села. Іван Григорович цілком правильно говорив про ті форми кредитування,  які є.  Одна з таких форм    -    це    лізинг,    який   допомагає   в   якійсь   мірі сільськогосподарському виробнику придбати техніку з  наступною  її оплатою.  Але,  Іване  Григоровичу,  ви  говорили  про "дони",  ви говорили  про  іномарки.  У  нас  сьогодні  є  декілька   десятків комбайнів, вироблених власним товаровиробником, на заводі. І невже уряд не знайде форми, щоб забрати ці десятки комбайнів і дати їх у такі господарства,  де є кваліфіковані комбайнери і де б, справді, за ними був належний догляд, щоб показати, що ми все-таки якось не тільки для когось,  а перш за все самі для себе можемо рекламувати цю продукцію.

 

     Катерино Тимофіївно,  якщо  це  треба,  давайте  включимо   в постанову  про  те,  що  в  першочерговому  порядку  уряд  повинен передбачити механізм передачі,  я б так сказав (може, це не зовсім правильно),   цих   комбайнів,   та   це  так  само  стосується  й цукрозбиральних комбайнів на  Тернопільському  заводі,  де  стоїть більше 120 готових комплексів, і інших, які б можна було на умовах власного лізингу,  чи на умовах якогось контракту,  чи  на  умовах якогось  іншого  механізму  передати,  щоб  вони  дійшли до нашого аграрника, щоб можна було всетаки їх використати в цьому році.

 

     Далі. Де взяти мільярди для кредитування?  Про це говорили  й депутати     і     ви    говорили,    Іване    Григоровичу.    Але сільськогосподарське  виробництво   має   свою   специфіку.   Вона передбачає  контрактні  умови заготівлі продукції,  найголовніша - авансування   під   виробництво    цієї    продукції.    Специфіка сільськогосподарського   виробництва  полягає  в  тому,  що  треба дев'ять,  десять чи одинадцять місяців працювати,  а тільки  потім отримати  результат  цієї  праці і розрахуватися з усіма.  Якщо ми візьмемо  терещенківську  систему   контрактації,   терещенківську систему  виробництва  цукру і роботи цієї галузі в Україні,  то ви знаєте,  що  70  процентів  сільськогосподарський   товаровиробник незалежно від форми власності отримував авансу для того, щоб ці 70 процентів   використовувати   протягом   року,   а    потім    уже розраховуватись раз на рік продукцією.

 

     Але це стосується не тільки цукрового буряку, це повною мірою стосується й хліба, про який сьогодні говорили.

 

     І я не вірю,  що в нас не було  ще  такого  року  за  останні десять років.  Ми критикували форму держзамовлення.  То продумайте нову форму - контрактну,  щоб  ви  проавансували  цей  хліб.  Якщо державі  потрібно  8  чи  9  мільйонів  тонн  хліба,  то  укладіть договори,  профінансуйте, прокредитуйте цей хліб, і потім він буде ваш хліб.

 

     Наступне питання  -  це  щодо  пропозицій  народного депутата Олександра Масенка,  коли він  сказав,  що  альтернативи  реформам немає.  Я  це  підтримую  повністю.  Але  якщо  вже  ми визнали ці реформи,  то давайте ми всі візьмемось і  допоможемо  провести  ці реформи.  Це стосується не тільки 20-30- тисячників,  а й тих, хто працює сьогодні в умовах реформи,  бо  вони  не  кредитування,  не системи  заготівлі,  не розвитку науковотехнічного прогресу,  який ніколи нікому не по силі був, сьогодні ще не відчувають.

 

     Відносно виступів,  які лунали,  зокрема  народного  депутата Федора  Абрамова,  який  сказав про вбивство.  Я прошу Секретаріат видрукувати  звернення,  і  ми  направимо  його   в   Міністерство внутрішніх  справ  і  тим,  хто з цим зв'язаний,  щоб нам усе-таки надали довідку відносно цього, тому що це негативний факт.

 

     Були радикальні  пропозиції,   зокрема   пропозиція   Михайла Антоновича   Павловського,   що   потрібні  нові  засади  відносин банківської  системи.  Я  б  хотів  тільки  нагадати   і   Михайлу Антоновичу,  і  був  у  нас Михайло Швайко,  який досі пише засади організації банківської системи:  ви,  будь ласка, подайте ці свої засади до Національного банку України,  до уряду України і бажано, щоб вони надійшли нам уже  апробовані  з  урахуванням  пропозицій. Тому  що  ми  не  можемо  запропонувати  ні уряду,  ні банку якісь засади, які б або не сприймались, або не підтримувались ними. Тому що вони оволодівають цими правилами гри і проводять цю гру.

 

     У цілому  я  хочу  сказати,  що переважна більшість депутатів акцентували цілком правильно  увагу  на  тому,  що  коли  уряд  не покращить   стану   справ   у   агропромисловому   комплексі,   то розраховувати на покращання життєвого рівня і соціального  захисту не тільки селян, а й усіх громадян України, розраховувати зайво.

 

     Тому я  вношу таку пропозицію.  Надійшло три варіанти проекту постанови.  Два з них аргументували  Катерина  Ващук  і  Олександр Мороз.  Третій  варіант  внесено  від "Трудової України".  Валерій Коновалюк  нам  щось  говорив,  але  ми  домовились,  що  вони  ще доопрацюють  разом  депутатською  групою і подадуть до профільного комітету.

 

     Тому ми  просимо  на  основі  цих  трьох  проектів   постанов підготувати  один  з урахуванням пропозицій,  внесених депутатами, які зафіксовано в стенограмі,  і подати його на розгляд  Верховної Ради в наступний (не в цей) четвер для голосування.

 

     Чи будуть у депутатів інші пропозиції?

 

     Увімкніть мікрофон депутата Масенка, будь ласка.

 

     МАСЕНКО О.М.  Іване Степановичу! Я насамперед хотів уточнити, що,  на мій погляд,  такі реформи,  які в нас  проводяться,  -  це смерть для села або безальтернативність, а не альтернатива.

 

     А що  стосується постанови,  то я не розумію одного:  це не я писав і не я аргументував.  Ось  я  читаю  в  тому  проекті,  який запропонував   комітет:   "втрата  традиційних  зовнішніх  ринків, незабезпеченість цінового паритету обміну сільськогосподарської та промислової  продукції  зумовило негативну тенденцію (і так далі), різкого зниження споживання основних видів продовольства  на  душу населення,  занепаду  соціальної  сфери села,  що в цілому знизило рівень продовольчої безпеки країни".

 

     Якщо наводяться отакі  аргументи,  яку  можна  давати  оцінку діяльності?  Тут  не  вказано  персонально,  що  когось  знімати з роботи,  когось судити,  розстрілювати чи ще щось.  Ну,  оцінка то повинна бути незадовільна.  Ви ж навели такий приклад, що, кажете, як  двадцятип'ятитисячники.  Ми  ж  усі  за  комуністичну  систему отримували догани.  Знімали їх тоді, коли справлялися. Визнаємо їх діяльність незадовільною.  А вони справляться, зроблять усе те, що потрібно відповідно до закону,  і тоді визнаємо задовільною.  Це ж було б розумно.

 

     ГОЛОВА. Шановні народні депутати!  Положенням передбачено, що коли  є потреба,  Верховна Рада може звернутися до Президента і до уряду стосовно кадрових висновків там або,  як ви кажете,  якихось доган, чи інших заходів. Положенням це передбачено.

 

     А я  хочу  сказати,  що  коли  міністр  звітував  і  коли він відповідав на  запитання,  то  я  не  відчув  у  депутатів  такого настрою,  щоб  вони  вимагали від міністра щось таке...  Я навпаки почув доброзичливість.  Депутати згадували ті промахи і  недоліки, які  допускають уряд і,  зокрема,  міністерство у виконанні даного закону, який ми сьогодні обговорювали.

 

     Тому комітет запропонує оцінку,  виходячи з трьох проектів  і вашого  зауваження,  а вже депутати тоді будуть шляхом голосування приймати рішення.

 

     Чи є ще зауваження в депутатів? Немає. Олексій Марченко, будь ласка.

 

     МАРЧЕНКО О.А.,  голова  підкомітету  Комітету  Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин (виборчий округ  201,  Черкаська  область).  Дякую.  "Відродження регіонів". Шановний Іване Степановичу! Шановні колеги! У преамбулі постанови, яку  пропонує  комітет,  у  другому  абзаці  пункту 1 пропонується відношення  Міністерства  фінансів  і  Міністерства  економіки  до проблем розвитку аграрного сектора країни - визнати недопустимим.

 

     Ну, скажемо так, можна було б і погодитися, але для багатьох, хто читатиме цю постанову,  буде абсолютно незрозумілим те, що тут записано. Саме слово недопустимим не зовсім розкриває суть, тому я й деякі мої  колеги  пропонуємо  замінити  це  слово  і  записати, скажімо, потребує більшої уваги, більшої відповідальності.

 

     ГОЛОВА. Олексію   Андрійовичу!   У  вас  така  можливість  є, працюйте і в четвер нам запропонуєте редакцію цього абзацу.

 

     Є ще зауваження?

 

     Немає.

 

     Я дякую всім за роботу,  дякую уряду за те, що він звітував і вислухав. Запрошуємо до спільної роботи.

 

     Завтра, нагадую,  депутати  працюють  не в пленарному режимі. Завтра парламентські слухання з питань молодіжної  політики,  а  в четвер   парламентські  слухання  з  питань  паливно-енергетичного комплексу.

 

     Тому я  запрошую  депутатів  взяти  активну  участь   у   цих слуханнях.

 

     До побачення.