Стенограма пленарного засідання

07 квітня 2000

 

                     ЗАСІДАННЯ ТРИДЦЯТЬ СЬОМЕ

 

        С е с і й н и й  з а л  В е р х о в н о ї  Р а д и

          У к р а ї н и.  7  к в і т н я  2000  р о к у.

                         10 г о д и н а.

 

     Веде засідання Голова Верховної Ради України ПЛЮЩ І.С.

 

     ГОЛОВА. Доброго  ранку,  шановні  народні   депутати,   гості Верховної Ради!  Прошу підготувати картки до реєстрації. Увімкніть табло, прошу реєструватися.

 

     У залі  зареєструвалися  335  народних  депутатів.   Пленарне засідання оголошується відкритим.

 

     Згідно з  Регламентом  у  п'ятницю  не  передбачено  часу для запитів і оголошень. Ми не можемо його порушувати. Але зважаючи на те,  що наступного тижня не буде пленарних засідань, у вівторок ми проводимо День уряду, а від депутатів надійшли пропозиції стосовно оголошення  депутатських  запитів,  то  я  розпочну  з  оголошення запитів.

 

     Були зауваження стосовно  розминки.  У  нас  по  п'ятницях  є "Різне".  І з 13 години депутатам можна висловити все те,  що вони хочуть сказати під час розминки.

 

     Дозвольте мені оголосити депутатські запити.

 

     Група депутатів (Развадовський,  Король,  Шмаров) звертається до  Президента  України  з  приводу виконання вироку Житомирського обласного суду стосовно  засудженого  Онопрієнка  А.Ю.  Зрозуміло? Прошу голосувати.

 

     Ще раз  повторюю,  група  народних  депутатів (Развадовський, Король, Шмаров) - до Президента України з приводу виконання вироку Житомирського  обласного  суду  стосовно  засудженого  Онопрієнка. Прошу проголосувати.

 

     "За" - 152.

 

     Рішення не прийнято.

 

     Народний депутат Віктор Йосипович  Развадовський  звертається до   Прем'єрміністра   України  стосовно  фінансування  завершення будівництва Центральної лікарні в Дзержинському та середньої школи в  Чуднівському  районах  Житомирської області.  Зрозуміло?  Прошу проголосувати.

 

     "За" - 93.

 

     Рішення прийнято.  (Шум  у  залі).  Ще   раз   поставити   на голосування  про  направлення  запиту  стосовно Онопрієнка?  Запит народних депутатів (Развадовського, Короля, Шмарова) до Президента України про виконання вироку Житомирського обласного суду стосовно засудженого Онопрієнка голосується про направлення Президенту.

 

     "За" - 208.

 

     Шановні народні депутати!  Головуючий  не  розказує  ні  суті справи, ні теми, головуючий зачитує. Ви слухайте і голосуйте. Тому я вас  ще  раз  прошу:  група  депутатів  (Развадовський,  Король, Шмаров)  звертається  до  Президента  України  з приводу виконання вироку   Житомирського   обласного   суду   стосовно   засудженого Онопрієнка. Прошу голосувати про направлення запиту.

 

     "За" - 234.

 

     Народний депутат Друзюк Світлана Олександрівна звертається до Прем'єрміністра    України    з    приводу    газифікації    міста Білгорода-Дністровського. Прошу проголосувати.

 

     "За" - 130.

 

     Рішення прийнято.

 

     Віталі й  Федорович  Шевченко звертається до Прем'єр-міністра України стосовно погашення бюджетної  заборгованості  Акціонерного товариства "Укртранселектромонтаж".

 

     "За" - 130.

 

     Рішення прийнято.

 

     Михайло Антонович Павловський звертається до Прем'єр-міністра України у зв'язку з невдоволенням  відповіддю  на  запит  стосовно поліпшення  фінансування  та  погашення  заборгованості  з виплати заробітної плати за 1997-1999 роки працівникам профтехучилищ міста Хмельницького. Прошу проголосувати.

 

     "За" - 144.

 

     Рішення прийнято.

 

     Станіслав Миколайович      Ніколаєнко      звертається     до Прем'єр-міністра  України  стосовно  погашення  заборгованості  із заробітної  плати  педагогічним  працівникам Новотроїцького району Херсонської області та  стосовно  вжиття  заходів  щодо  зупинення екологічного  лиха в селищі Новоолексіївка,  в місті Генічеську та Новотроїцькому    районі    Херсонської    області,    викликаного підтопленням грунтовими водами. Прошу проголосувати.

 

     "За" - 181.

 

     Рішення прийнято.

 

     Михайло Антонович Павловський звертається до Прем'єр-міністра України  у  зв'язку  з  невиконанням  договірних   зобов'язань   з Хмельницьким  заводом будівельних матеріалів за поставлену цеглу в Закарпаття.

 

     "За" - 115.

 

     Рішення прийнято.

 

     Леонід Іванович  Дайнеко  звертається   до   Прем'єр-міністра України  стосовно  переслідувань  помічника-консультанта народного депутата за  критичний  виступ  у  пресі  стосовно  протизаконного використання  бюджетних  коштів  та  комунальної  власності з боку голови Луганської облдержадміністрації.

 

     "За" - 188.

 

     Рішення прийнято.

 

     Віктор Йосипович   Развадовський   звертається   до   першого віце-прем'єрміністра України з приводу цільового виділення насіння зернових  культур  для  забезпечення  весняної  посівної  кампанії сільгосппідприємствами    Дзержинського,    Чуднівського   районів Житомирської області.

 

     "За" - 144.

 

     Рішення прийнято.

 

     Віталій Федорович Шевченко звертається до  міністра  аграрної політики  України  про  саботування  аграрної реформи керівництвом Фастівської районної державної адміністрації Київської області.

 

     "За" - 123.

 

     Рішення прийнято.

 

     Світлана Олександрівна   Друзюк   звертається   до   міністра внутрішніх   справ   України   стосовно   проведення   розрахунків міністерством за виконані для нього будівельні роботи.

 

     "За" - 91.

 

     Рішення прийнято.

 

     Віталій Федорович Шевченко звертається до міністра  освіти  і науки  з  приводу  упередженого  ставлення  начальника  Київського облуправління  освіти  до  завідуючого  Фастівським  міськвідділом освіти.

 

     "За" - 92.

 

     Ви маєте  право  висловлювати  свою  думку,  а я не маю права коментувати.

 

     Рішення прийнято.

 

     Група народних депутатів (Матвієнко,  Юхновський,  Лавриненко та  інші  -  всього  11  депутатів)  звертається  до  Генерального прокурора України з приводу розслідування справи стосовно міського голови  міста  Василькова  Валерія Поповича та правомірності Указу Президента України про усунення його з посади.

 

     "За" - 138.

 

     Рішення прийнято.

 

     Група депутатів (Кожин,  Омельченко,  Єрмак)  звертається  до Генерального   прокурора   України   у   зв'язку  з  невдоволенням відповідями на звернення стосовно незаконного звільнення з органів внутрішніх  справ  Анатолія  Шевчука та порушень при розгляді його заяв і оформленні пенсійних документів.

 

     "За" - 137.

 

     Рішення прийнято.

 

     Олександр Васильович  Кулик   звертається   до   Генерального прокурора    України   у   зв'язку   з   невідповідністю   чинному законодавству питань,  що вносяться на місцевий референдум у місті Полтаві.

 

     "За" - 91.

 

     Рішення прийнято.

 

     Віктор Григорович    Роєнко   звертається   до   Генерального прокурора  України  з  приводу  зволікання  з  прийняттям  рішення стосовно кримінальної справи по автопригоді, що сталася біля міста Гайсина Вінницької області в 1996 році.

 

     "За" - 155.

 

     Рішення прийнято.

 

     Група народних   депутатів   (Марамзін,   Єськов   та   інші) звертається  до  голови Фонду державного майна України у зв'язку з невиконанням регіональним відділенням Фонду  державного  майна  по Луганській  області  наказу  Фонду  державного майна від 16 грудня 1999 року за 2369.

 

     "За" - 166.

 

     Валентина Петрівна Семенюк звертається  до  голови  Державної комісії  з  цінних  паперів  та  фондового  ринку  стосовно вжиття заходів за результатами перевірки Акціонерного  товариства  "Веда" (місто Київ).

 

     "За" - 111.

 

     Рішення прийнято.

 

     Олександр Васильович  Тіщенко звертається до Голови Верховної Ради України стосовно використання системи "Рада" при  голосуванні на засіданнях Верховної Ради.

 

     "За" - 105.

 

     Рішення прийнято.

 

     Народний депутат   Коломойцев   звертається   до   Президента України, Прем'єр-міністра України, Генерального прокурора України, начальника  Служби  безпеки  України  стосовно  фактів зловживання службовим становищем глави  держадміністрації  Луганської  області Єфремова О.С. та фактів корумпованості в Луганській області. Прошу підтримати запит.

 

     "За" - 132.

 

     Про направлення Президенту прошу проголосувати окремо.

 

     "За" - 144.

 

     Запит надсилається всім, крім Президента.

 

     Народний депутат   Олександр    Чернічко    звертається    до Прем'єрміністра  України з приводу надання фінансової допомоги для реалізації Постанови Кабінету Міністрів України за

 184 від  20  березня  1995  року  про заходи щодо радіаційного та соціального захисту населення міста Жовті  Води  Дніпропетровської області.

 

     "За" - 132.

 

     Рішення прийнято.

 

     Дозвольте мені  зробити  оголошення.  Відповідно до протоколу засідання депутатської фракції Народного руху України  першої  від 24 березня 2000 року інформую про зміну назви депутатської фракції Народного руху України першої  на  депутатську  фракцію  Народного руху   України,  скорочена  назва  -  фракція  Руху.  Представляти депутатську фракцію  уповноважено  Удовенка  Геннадія  Йосиповича, Ключковського   Юрія   Богдановича,  Бондаренко  Олену  Федорівну, Григорович Лілію Степанівну,  Косіва Михайла  Васильовича,  Танюка Леоніда  Степановича,  Чорноволенка  Олександра  Віленовича (Шум у залі). Не зазначено, скільки в списку.

 

     Відповідно до статті 4.2.2 Регламенту Верховної Ради  України інформую  про  вихід  народного  депутата України Зубова Валентина Сергійовича зі складу депутатської фракції  Соціалістичної  партії України   та   входження   його  до  складу  депутатської  фракції "Батьківщина" (Оплески).

 

     -------------

 

     Шановні народні депутати!  Розглядається  проект  Закону  про внесення  змін  до Декрету Кабінету Міністрів України про державне мито (щодо Антимонопольного комітету).  Доповідає Завада Олександр Леонідович, голова Антимонопольного комітету.

 

     ЗАВАДА О.Л.,   голова   Антимонопольного   комітету  України. Шановний Іване  Степановичу!  Шановні  народні  депутати!  На  ваш розгляд  вноситься  проект  закону  України  про  внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів про державне мито.

 

     Потреба, причому нагальна потреба,  в прийнятті цього  закону полягає в тому,  що з 2000 року за рішенням Верховної Ради змінено порядок  фінансування.  І  всі   кошти,   які   раніше   отримував Антимонопольний   комітет,  надходять  до  державного  бюджету,  а відповідно і всі проблеми,  пов'язані з бюджетним фінансуванням, з пріоритетами також стосуються цього питання.

 

     Підставою для   внесення   цього   законопроекту   є  те,  що Антимонопольний комітет приймає рішення, які стосуються зловживань монопольним    становищем,    антиконкурентних   узгоджених   дій, дискримінації суб'єктів господарювання  органами  влади  та  інших питань, пов'язаних з реалізацією конкурентної політики держави.

 

     Як правило,    цими    рішеннями    суб'єкти   господарювання зобов'язуються не тільки сплатити штрафні санкції,  а й  припинити порушення, які мають суспільно небезпечні наслідки.

 

     Значна частина  таких  рішень оскаржується в суді.  При цьому потрібно зазначити,  що органам комітету часто  вдається  обстояти правомірність  прийнятих  рішень  лише у Вищому арбітражному суді, тобто в наглядовій інстанції.  При цьому попередні рішення  можуть бути і негативні.

 

     У тих  справах,  в  яких  комітет  виступає як відповідач при поданні заяви в разі незгоди з судовим рішенням,  на  відміну  від інших  контролюючих  органів,  а  саме  -  фінансових  органів  та державних податкових адміністрацій, органів державного контролю за цінами,  він  має  сплачувати  державне  мито  в  розмірі  двох  з половиною неоподатковуваних мінімума доходів  громадян,  тобто  42 гривні 50 копійок.

 

     Тобто формула  дуже  проста,  але нелогічна.  Комітет сплачує державні кошти, які отримано з державного бюджету, при цьому заяви подаються  в інтересах держави,  щоб забезпечити виконання рішення комітету та сплату штрафів, яка надходить знову-таки до державного бюджету.

 

     У 1999  році органами комітету сплачено державне мито в сумі, що не перевищує всього лише п'яти з половиною  тисяч  гривень.  Ця сума  не  йде ні в яке порівняння з тими коштами,  які надійшли до державного бюджету в 1999 році внаслідок вжитих органами  комітету заходів,  а саме - близько 6 мільйонів гривень.  При цьому витрати на  утримання  органів  Антимонопольного  комітету  становили  3,4 мільйона гривень.

 

     Треба мати на увазі,  що державне мито сплачується за подання конкретних заяв до суду, а тому не може бути сплачено заздалегідь. Тому  в разі браку на певний час коштів на рахунку комітету,  а це може статися з  причин,  наприклад,  незатвердження  кошторису  та інших,  унеможливлюється  оскарження неправомірних судових рішень. Наслідком цього є ненадходження до державного бюджету  коштів  від накладених штрафів, пені, незаконно отриманого прибутку.

 

     На завершення дозвольте наголосити на двох моментах. Поперше, у разі неприйняття  цього  проекту,  а  мова  йде  про  те,  що  є зауваження  профільного  комітету  Верховної Ради,  може виникнути ситуація,  подібна до тієї,  про  яку  йдеться  в  широко  відомій бувальщині  про  купця,  який  для  того,  щоб розшукати в темряві гривеник, запалює стокарбованцеву купюру.

 

     І по-друге.  Антимонопольний  комітет  однаково  влаштовує  і підхід, який передбачено у внесеному на ваш розгляд законопроекті, і  будь-який  інший  підхід,  зокрема   і   запропонований   паном Терьохіним,  аби розв'язувалась проблема.  Але вся різниця в тому, що наша пропозиція стосується вже відпрацьованого механізму,  який застосовується   щодо   інших   подібних   органів.   Механізму  ж відкладального  мита  на  сьогодні  не  створено.  І  не  завдання Антимонопольного  комітету,  я  думаю,  ви з цим погодитесь,  його створювати.  Якщо ж це буде зроблено,  ми перші  готові  піти  цим шляхом.

 

     З огляду    на    викладене    прошу    підтримати    позицію Антимонопольного комітету і схвалити поданий  Кабінетом  Міністрів України  проект  Закону  України  про  внесення  змін  до  Декрету Кабінету Міністрів України про державне мито в першому і відразу в другому читанні.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВА. Чи   будуть  у  депутатів  запитання  до  доповідача? Депутате Матвієнков, будь ласка. Увімкніть мікрофон.

 

     МАТВІЄНКОВ С.А.,  голова підкомітету Комітету Верховної  Ради України  з  питань промислової політики і підприємництва (виборчий округ  55,  Донецька   область).   Спасибо.   Мне   понятна   ваша озабоченность   по  поводу  того,  что  государственной  структуре необходимо постоянно платить из бюджета денежные средства.  Ну,  а как быть в тех случаях, когда на вас подают иски и вы выступаете в роли ответчика?  Ваш законопроект не предусматривает разграничения в  этом случае.  Ведь иногда,  когда виноваты вы и ваши работники, может  складываться  и  такая  ситуация.  Можем  ли  мы   провести разграничения  и  возложить ответственность на тех людей,  которые виновны в этих случаях? Так бы мы вас с удовольствием поддержали.

 

     Спасибо.

 

     ЗАВАДА О.Л.  Дякую за запитання.  Конкретні працівники несуть відповідальність  відповідно  до чинного законодавства.  І якщо їх неправомірними   діями   завдано   шкоди   конкретним    суб'єктам господарювання,  то на це є відповідні закони про державну службу, Кодекс   про   адміністративні   правопорушення   і    кримінальне законодавство.   Отже,   це  питання  відрегульовано,  і  суб'єкти господарювання звертаються з позовами до суду щодо  тієї  шкоди  - моральної    й   іншої,   якої   може   бути   завдано   рішеннями Антимонопольного  комітету.  Такі  прецеденти  є,  але   поки   що Антимонопольний   комітет   жодної  державної  копійки  за  такими позовами не сплатив,  тобто немає актуальності цієї  проблеми.  Ми намагаємось  рішення приймати прозоро,  демократично і в інтересах держави.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Семенюк Валентина Петрівна.

 

     СЕМЕНЮК В.П.,  член Комітету Верховної Ради України з  питань аграрної   політики   та   земельних   відносин   (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  виборчий блок  СПУ  та  СелПУ). Шановний  доповідачу!  У мене два запитання.  Відповідно до Закону про природні монополії функції державної структури  виконуватимуть комісії  при Президенті.  Яка буде ув'язка і застосування штрафних санкцій до визначених природних монополій?

 

     І друге запитання.  Скажіть мені,  будь ласка, як ув'язуються інфляційні   питання   зі   ставкою   державного   мита?  Чи  буде враховуватись ця відповідна норма в  підзаконних  актах?  Оскільки після прийняття цієї норми повинно бути відповідне положення.

 

     Дякую.

 

     ЗАВАДА О.Л. Дякую вам за запитання.

 

     Закон про природні монополії не набрав чинності,  Президентом України на нього накладено вето.  І ви будете  ще  розглядати  цей законопроект  найближчим часом.  Але відповідно до чинного порядку між  органами  регулювання   у   сфері   природних   монополій   і Антимонопольним  комітетом  існує розмежування за видами порушень. Ми  маємо  спільні  накази  про  недопущення  дублювання  функцій, недопущення   застосування   подвійної   відповідальності.   Отже, прийняття сьогодні цього законопроекту ніяким чином не вплине і не погіршить   умови  діяльності  суб'єктів  господарювання  у  сфері природних монополій.

 

     Стосовно інструкцій і положень.  Закон про  державне  мито  є законом прямої дії, і тому він буде застосовуватись безпосередньо. Практика застосування цього документа сформована,  і жодних питань (ми цікавились) не виникало ні в тих органів, які застосовують цей закон,  ні в Антимонопольного комітету в тій частині, в якій Закон про державне мито поширюється на Антимонопольний комітет України.

 

     ГОЛОВА. Є ще запитання? Немає. Дякую. Сідайте.

 

     ЗАВАДА О.Л. Дякую.

 

     ГОЛОВА. Слово  для доповіді з другого законопроекту надається члену Комітету з питань фінансів і банківської діяльності  Віктору Михайловичу Пинзенику.

 

     ПИНЗЕНИК В.М.,  член Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності (виборчий округ  117,  Львівська область).  Шановний Іване Степановичу! Шановні колеги! Вашій увазі пропонується досить короткий проект Закону про внесення  зміни  до Декрету Кабінету Міністрів про державне мито. Про що йдеться?

 

     Останнім часом   виникли   правовідносини,   які   стосуються багатьох громадян (а з часом їх буде все більше і більше), у першу чергу  йдеться  про  малозабезпечені  категорії громадян з приводу успадкування близькими родичами земельних наділів  або  з  приводу судового   захисту   прав   на  земельні  наділи.  Нинішні  ставки державного мита становлять  1  відсоток.  При  розмірах  земельних ділянок,  які отримали громадяни,  4-5 гектарів (у деяких регіонах більше) і при діючих ставках мита за середньої  оцінки  1  гектара землі  8-9 тисяч гривень,  простому селянинові за успадкування або за судовий захист п'яти  гектарів  треба  заплатити  суму  400-500 гривень. Вона у багатьох випадках дорівнює річному розміру пенсії. Я хочу наголосити, що ця проблема зачіпає дуже багато громадян. До чого призводять існуючі ставки державного мита? Вони призводять до зловживань і  скупівлі  землі  за  безцінь.  Люди,  які  не  мають можливості  сплатити  державне мито,  змушені за безцінь продавати землю.

 

     Прийняття даного законопроекту не матиме наслідком  витрат  з бюджету, тому що правовідносини, які стосуються успадкування землі і судових позовів,  виникли недавно.  До недавнього часу  вони  не існували. Прошу підтримати даний законопроект.

 

     ГОЛОВА. Чи   будуть  у  депутатів  запитання?  Немає?  Дякую, Вікторе Михайловичу.

 

     Слово для співдоповіді від комітету надається голові комітету Валерію Борисовичу Альошину. Будь ласка.

 

     АЛЬОШИН В.Б., голова Комітету Верховної Ради України з питань фінансів     і     банківської     діяльності     (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  НРУ). Шановні колеги, я коротко поінформую про позицію комітету з зазначених законопроектів.

 

     Щодо законопроекту,  який доповідав  голова  Антимонопольного комітету,  то  під  час  його  обговорення  думки  членів комітету розбіглися. Частина народних депутатів стояла на позиції підтримки внесеного   законопроекту   і   вважає   за   доцільне  звільнення Антимонопольного комітету від сплати державного мита за  позовами, які  комітет  подає  до  суду.  Інша  частина вважає,  що потрібно забезпечити  рівність  і  унеможливити  зловживання   працівниками Антимонопольного  комітету,  коли  вони  можуть штучно стимулювати звернення до суду навіть за тих ситуацій,  які не є  виправдані  з точки  зору  захисту  конкуренції.  І тому на засіданні прозвучала ідея щодо відкладального  мита,  яке  б  працювало  як  стримуючий механізм  проти  штучних  судових позовів.  Саме така позиція була підтримана комітетом,  однак я переконаний у  тому,  що  необхідно забезпечити  нормальні  умови  для  функціонування  такої важливої інституції,  як Антимонопольний комітет,  і якщо в даному  випадку існує  ця  перешкода  у  вигляді  незатверджених  коштів на сплату державного мита,  то ми повинні вирішити  цю  проблему  підтримкою законопроекту.

 

     Законопроект, який   доповідав  Віктор  Михайлович  Пинзеник, члени комітету  одностайно  підтримали  і  радять  Верховній  Раді підтримати його також у цілому.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Чи будуть запитання до співдоповідача? Немає.

 

     Дякую.

 

     Є бажаючі виступити у обговоренні?  Немає. Тоді пропонуємо на голосування ці два законопроекти.

 

     -------------

 

     Проект Закону  України  про  внесення  змін   до   статті   5 Арбітражного  процесуального кодексу України.  Доповідає заступник голови правління Національного банку Павло Миколайович Сенич. Будь ласка.

 

     СЕНИЧ П.М.,  заступник  голови  правління Національного банку України.  Шановний Голово!  Шановні народні  депутати!  До  вашого розгляду  пропонується  проект Закону України про внесення змін до статті 5 Арбітражного процесуального кодексу України.

 

     Цей закон є надзвичайно важливим для  виконання  Національним банком  України своєї основної функції - забезпечення стабільності грошової одиниці та наглядових функцій  за  діяльністю  банків  та фінансовокредитних  установ,  своєчасного  реагування на порушення установлених  Національним  банком   економічних   нормативів   та нормативно-правових  актів щодо стабілізації підвищення надійності банківської системи України.

 

     У даний час Національний банк України не має права  стягувати штрафи  з банківських та фінансово-кредитних установ у безспірному порядку.  Він стягує штрафи в загальному порядку, який встановлено законодавством України, тобто за рішенням арбітражного суду.

 

     При стягненні     штрафів    з    комерційних    банків    та фінансовокредитних установ за порушення банківського законодавства виникають певні проблеми, оскільки норма, яка міститься в статті 5 названого кодексу України щодо арбітражного  врегулювання  спорів, тобто  пред'явлення  претензій,  не  дає змоги Національному банку України  вчасно  реагувати  на  порушення   комерційними   банками нормативних актів.

 

     Виконання вимог   закону   щодо   претензійного  порядку  при стягненні штрафів відповідно до пункту  2  статті  62  Закону  про Національний  банк України створює цьому банку додаткові труднощі, оскільки додержання порядку доарбітражного врегулювання спорів має наслідком  значний розрив у часі між нарахуванням штрафних санкцій і реальним стягненням, тобто зменшує їх ефективність.

 

     Події, що відбувалися під час кризи 1998 року,  довели,  що  подолання кризових явищ досягнуто завдяки вжиттю  Національним  банком  України  термінових  та  оперативних заходів.

 

     На обгрунтування  необхідності  внесення  запропонованих нами змін до Арбітражного процесуального  кодексу  України  хотілося  б зазначити таке.

 

     Відповідно до  розділу  2 Арбітражного процесуального кодексу України  спір  між  Національним  банком  України  і  комерційними банками  та  фінансово-кредитними  установами  щодо сплати штрафів може бути  переданий  на  вирішення  арбітражному  суду  за  умови дотримання    сторонами   встановленого   порядку   доарбітражного врегулювання.     Проте,     виходячи     із     загальноприйнятих цивільно-правових  норм,  цей  порядок  передусім застосовується у разі виникнення спору між сторонами,  які потребують і перебувають у договірних, тобто цивільно-правових відносинах.

 

     Водночас застосування   відповідних   штрафних   санкцій   до комерційних  банків  і  фінансово-кредитних  установ  здійснюється Національним банком на підставі адміністративно-правових відносин, передбачених пунктом 2 частини другої статті 62  про  Національний банк   України.   Тому  Центральний  банк  на  виконання  функцій, покладених на нього Конституцією України та  Законом  України  про Національний  банк  України,  на  нашу  думку,  повинен мати право звертатися до  суду  без  попереднього  додержання  доарбітражного порядку,  встановленого  розділом  2  Арбітражного  процесуального кодексу України.

 

     Слід зазначити,  що на  сьогодні  окремим  державним  органам надано  таке право звертатися до суду без дотримання претензійного порядку.  Зокрема,  статтею 5 Арбітражного процесуального  кодексу України  встановлено,  що  справи  за  заявою  прокурора  чи  його заступника,   Антимонопольного   комітету    України    та    його територіальних  відділень  порушуються арбітражним судом незалежно від вжиття сторонами заходів доарбітражного врегулювання спорів.

 

     Аналогічна практика  має  місце   в   інших   країнах.   Так, наприклад, стаття 4 Арбітражного процесуального кодексу Російської Федерації  передбачає,  що  до  арбітражного  суду   для   захисту державних  інтересів  мають  право  звертатися державні органи без дотримання досудового, тобто претензійного порядку.

 

     Необхідно також  підкреслити,  що   Вищий   арбітражний   суд України,  розглянувши  запропонований проект закону,  не заперечує щодо  внесення  відповідних  змін   до   статті   5   Арбітражного процесуального кодексу України.

 

     Прийняття цього  закону,  на нашу думку,  сприятиме створенню ефективного  механізму  контролю  за  діяльністю  банківських   та фінансовокредитних  установ,  а  також  своєчасному  реагуванню на порушення ними банківського законодавства.

 

     Враховуючи викладене,  прошу вас,  шановні народні  депутати, підтримати законопроект.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВА. Чи  будуть  запитання в депутатів?  Народний депутате Асадчев, будь ласка.

 

     АСАДЧЕВ В.М.,  голова  підкомітету  Комітету  Верховної  Ради України   з   питань  бюджету  (багатомандатний  загальнодержавний виборчий округ,  НРУ).  Шановний доповідачу,  ви цілком  правильно сказали  про  те,  що в даному випадку банк виконує свою фіскальну функцію згідно зі статтею 62 Закону України про Національний банк. Ви  також  цілком  правильно  сказали  про те,  що є й інші органи державної влади,  такі,  як Антимонопольний комітет, прокурор, які позбавлені цього доарбітражного врегулювання.

 

     Але у  своєму  законопроекті  ви  пропонуєте  внести зміни до частини четвертої статті 5 - якраз там,  де йдеться про  спори  на рівноправній  основі.  А  зміни  треба  внести  до частини третьої статті 5 - там,  де йдеться  про  Антимонопольний  комітет,  після нього додати "Національний банк України". Тоді все буде правильно. А ви це записали  в  частину  четверту.  Подивіться,  будь  ласка, уважно.

 

     Таким чином  вирішується  те,  що ви і просите,  але треба до іншої частини.

 

     Дякую за увагу.

 

     СЕНИЧ П.М. Дякую.

 

     ГОЛОВА. Є ще запитання?  Немає.  Дякую,  сідайте.  Слово  для співдоповіді надається членові Комітету з питань правової політики Сергію Івановичу Пересуньку.

 

     ПЕРЕСУНЬКО С.І.,  член  Комітету  Верховної  Ради  України  з питань   правової   політики   (багатомандатний  загальнодержавний виборчий округ,  СДПУ(о)). Шановні депутати! Пропонується прийняти проект закону в першому читанні, суть якого така.

 

     Арбітражним процесуальним  кодексом  України встановлено,  що спір  передається  на  вирішення  арбітражного  суду,  якщо   було додержано  порядку  доарбітражного врегулювання спору,  тобто якщо надіслана претензія відповідачу.

 

     Водночас частина четверта  статті  5  цього  кодексу  містить перелік  спорів,  на  які  не поширюються вимоги щодо арбітражного врегулювання господарських спорів. Це спори про визнання договорів недійсними, спори про визнання недійсними актів державних та інших органів,  підприємств  та   організацій,   які   не   відповідають законодавству  і  порушують  права та охоронювані законом інтереси підприємств, спори про стягнення заборгованості за опротестованими векселями, про звернення стягнення на заставлене майно.

 

     У травні  1999 року нами був прийнятий Закон про Національний банк України,  яким у статті 62 Національному банку України надано право  накладати  на  банки  та  інші  фінансово-кредитні установи штрафи. Цим проектом пропонується включити до переліку спорів, які я   вже  вам  перерахував,  на  які  не  поширюються  вимоги  щодо арбітражного  врегулювання   господарських   спорів,   спори   про стягнення  штрафів  Національним  банком України з банків та інших фінансово-кредитних установ.

 

     Проект пропонує   доповнити   частину   четверту   статті   5 Арбітражного процесуального кодексу України положенням, за яким на спори про стягнення штрафів Національним банком України  з  банків та  інших  фінансово-кредитних  установ не поширюються вимоги щодо арбітражного врегулювання господарських спорів.

 

     Тобто суть цього проекту закону полягає в тому, що банк перед тим,  як  стягувати  штраф  із  відповідачів,  із  банків та інших фінансово-кредитних установ,  не звертається до них із претензією. Такий порядок уже встановлений, ним користується частина державних установ і підприємств.  І тому Комітет з питань правової  політики підтримав цю пропозицію і пропонує вам, шановні колеги, підтримати її при голосуванні. Це підвищить ефективність роботи Національного банку України і грошового обігу в нашій державі.

 

     Спасибі за увагу.

 

     ГОЛОВА. Чи  є  запитання до співдоповідача?  Увімкніть,  будь ласка, мікрофон народного депутата Асадчева.

 

     АСАДЧЕВ В.М.  Шановний доповідачу,  я вам також задам те саме запитання,  що  й  основному  доповідачу.  Мені  здається,  що  ви неправильно пропонуєте внести зміни до Арбітражного процесуального кодексу,  тому  що потрібно вносити не до частини четвертої,  а до частини третьої.  Адже в даному разі Національний банк,  як  орган державного  управління,  здійснює  свою фіскальну функцію,  і його треба звільнити, як звільнили свого часу Антимонопольний комітет і прокурора.  І звучати ця частина третя має так:  "Справи за заявою прокурора чи його заступника, Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень",  - і от тут додати: "Національного банку України",  а далі за текстом,  що  "порушуються  арбітражним судом   незалежно  від  вжиття  сторонами  заходів  доарбітражного врегулювання спорів". А ви внесли до частини четвертої, де йдеться про спори на рівноправній основі,  які теж звільняються.  У даному разі  тут  немає  рівноправного  спору,  адже  тут  банк   виконує фіскальну функцію, передбачену чинним законодавством.

 

     ПЕРЕСУНЬКО С.І.  Я  дуже  вдячний  вам за це запитання.  І ви маєте рацію - на друге читання можна  внести  таке  доповнення  до цієї статті. Прошу підтримати цей законопроект.

 

     Спасибі.

 

     ГОЛОВА. Немає більше запитань? Дякую, Сергію Івановичу.

 

     Слово надається   народному   депутату   Валерію  Михайловичу Асадчеву.

 

     АСАДЧЕВ В.М.  Іване Степановичу,  фактично через запитання  я вже сказав те, що хотів сказати. Дякую.

 

     ГОЛОВА. Дякую.  Є бажаючі взяти участь в обговоренні?  Немає. Передаємо для голосування в першому читанні.

 

     -------------

 

     Проект Закону про внесення зміни до  статті  14  Арбітражного процесуального  кодексу  України.  Доповідач  - заступник міністра юстиції Григорій Порфирович Середа.

 

     СЕРЕДА Г.П.,  заступник міністра  юстиції  України.  Шановний Іване  Степановичу!  Шановні  народні  депутати!  На  ваш  розгляд вноситься проект Закону України про внесення зміни  до  статті  14 Арбітражного процесуального кодексу України.

 

     У пункті  1  статті  14  Арбітражного  процесуального кодексу України визначається,  що Вищий арбітражний суд розглядає справи у спорах,  в  яких  "однією  із  сторін є вищий чи центральний орган виконавчої влади".  Тим самим Вищий арбітражний суд відповідно  до статті  12  Арбітражного  процесуального кодексу України розглядає справи про визнання недійсними актів Кабінету Міністрів України.

 

     Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу,  виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової  влади  здійснюють  свої  повноваження  в  установлених Конституцією  України  межах  і  відповідно  до  законів (стаття 6 Конституції України).

 

     Кабінет Міністрів України є вищим органом у  системі  органів виконавчої  влади  (частина перша статті 113 Конституції України), що у межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження,  які є обов'язковими до виконання (частина перша статті 117 Конституції України).

 

     Акти Кабінету  Міністрів  України   можуть   бути   скасовані Президентом   України   (пункт   16   частини  першої  статті  106 Конституції України),  а  також  можуть  бути  предметом  розгляду Конституційного  Суду  України  щодо  їх відповідності Конституції України (пункт 1 частини першої статті 150 Конституції України).

 

     У разі  прийняття  Кабінетом   Міністрів   України   акта   з порушенням  закону Конституційний Суд України має право розглянути питання щодо відповідності такого акта  Конституції  у  зв'язку  з порушенням наступних норм Конституції.

 

     Перше. Органи   законодавчої,  виконавчої  та  судової  влади здійснюють свої  повноваження  у  встановлених  цією  Конституцією межах і відповідно до законів України.

 

     Друге. Органи    державної    влади   та   органи   місцевого самоврядування,  їх  посадові  особи  зобов'язані  діяти  лише  на підставі,   у  межах  повноважень  та  у  спосіб,  що  передбачені Конституцією  та  законами  України.  Кабінет  Міністрів  у  своїй діяльності   керується   Конституцією,  законами  України,  актами Президента України.

 

     У частині другій статті 124 Конституції України  передбачено, що судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

 

     Вважаємо, що дана норма є загальною  стосовно  норми  частини першої   статті  150  та  пункту  16  частини  першої  статті  106 Конституції України.

 

     Тому відповідно до статті 150 Конституції  України  вирішення питань  про  відповідність  Конституції України (конституційності) актів Кабінету Міністрів України віднесено виключно до повноважень Конституційного Суду України.

 

     У зв'язку  з  цим  поширення  юрисдикції Конституційного Суду України на  акти  Кабінету  Міністрів,  на  нашу  думку,  виключає поширення юрисдикції загальних судів. Просимо підтримати.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВА. Будуть запитання?

 

     Депутат Асадчев.

 

     АСАДЧЕВ В.М.  Шановний доповідачу!  Якщо виникне,  наприклад, така ситуація:  Кабінет Міністрів прийняв нормативно-правовий акт, який  повністю  відповідає  Конституції,  тобто це підпорядкування Кабінету Міністрів, і саме він повинен був прийняти такий акт. Але цей  акт  зачепив майнові права тих суб'єктів,  які мають право на звернення до арбітражного суду.  Це,  вибачте мені, не регулюється Конституційним  Судом.  Конституційний Суд до цього не має ніякого відношення,  тому що акт прийнято тим органом,  який і повинен був його прийняти за Конституцією. Але сам акт зачепив майнові права і тоді вже виникає потреба саме в арбітражному  врегулюванні.  Тобто той  суб'єкт,  чиї  права  були  зачеплені таким актом,  має право звернутися  до  арбітражного  суду.  Саме  тому   в   Арбітражному процесуальному  кодексі  записано  -  вищий  орган  чи центральний орган. Тобто і Кабінет Міністрів. Це абсолютно однозначно.

 

     Як ви це будете тлумачити?

 

     Дякую.

 

     СЕРЕДА Г.П.  Згідно з нормами  закону  питання  відповідності Конституції  і  нормативним актам,  що видаються урядом,  належить виключно до компетенції Конституційного Суду.

 

     Що стосується  майнових  питань.  Справді,  порядок  розгляду передбачається  діючим  законодавством,  і  тепер  ми про нього не говоримо.  Мова йде про відповідність нормативних актів,  що видає уряд, Конституції.

 

     На нашу  думку,  якщо піти за аналогією,  на наступному етапі акти й інших вищих органів держави, у тому числі й Верховної Ради, можуть бути предметом розгляду в арбітражному суді.

 

     ГОЛОВА. Немає більше запитань? Немає. Дякую. Сідайте.

 

     СЕРЕДА Г.П. Дякую.

 

     ГОЛОВА. Слово  для  співдоповіді надається голові підкомітету Комітету з питань правової політики Василю Васильовичу Онопенку.

 

     ОНОПЕНКО В.В.,  голова підкомітету  Комітету  Верховної  Ради України    з    питань    правової    політики    (багатомандатний загальнодержавний  виборчий  округ,   СДПУ(о)).   Шановний   Іване Степановичу!  Шановні колеги! Ця проблема має принципове значення. Її суть зводиться  до  того,  чи  можна  оскаржити  акти  Кабінету Міністрів до арбітражного суду.  Сьогодні відповідно до Закону про арбітражний суд, відповідно до Арбітражного процесуального кодексу фізичні  особи,  підприємці,  юридичні особи мають право оскаржити неправові,  на  їх  погляд,  акти  Кабінету  Міністрів  до  Вищого арбітражного суду.

 

     Вноситься пропозиція   вивести   Кабінет   Міністрів   із-під юрисдикції арбітражного процесу. Я повинен сказати думку комітету, яка  підтримана  і  Вищим  арбітражним судом,  і науковоекспертним управлінням, - так робити не можна.

 

     Перше. За   статистичними   даними,   сьогодні    у    Вищому арбітражному суді є приблизно 70-74 таких справ. Тобто такі справи є.

 

     Друге. Я не зовсім погоджуюся  з  логікою  про  те,  що  акти Кабінету   Міністрів  можна  оскаржити  до  Конституційного  Суду. Відповідно до статті 150 Конституції  Конституційний  Суд  вирішує одне питання: відповідає рішення Кабінету Міністрів Конституції чи не відповідає.  Депутат Асадчев досить вірно ставив запитання:  "А чи  вирішує  Конституційний  Суд майнові спори,  майнове питання?" Григорій Порфирович,  заступник міністра  юстиції,  вірно  сказав: "Ні!" Іншого шляху просто немає.  Тому ми вважаємо,  що цей проект закону треба відхилити.

 

     Запитують: "А як  далі?  Чи  можна  оскаржити  дії  Верховної Ради?" Я думаю,  що на це відповідь дає сама Конституція.  Я хотів би нагадати вам положення статті 56 Конституції.

 

     "Кожен має право  на  відшкодування  за  рахунок  держави  чи органів  місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями,  діями  чи  бездіяльністю  органів державної влади,  органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень".

 

     Згідно зі  статтею  56  Конституції  громадяни  мають   право звернутися до держави,  до Міністерства фінансів, його структур на місцях,  скажімо,  про відшкодування  шкоди,  заподіяної  Декретом Кабінету Міністрів про довірчі товариства (ви,  мабуть, пам'ятаєте березень 1993 року). І загальні суди розглядають такі справи.

 

     Тобто за  законом,  якщо  він  спричиняє  шкоду   конкретному громадянину,  держава несе відповідальність.  А Кабінет Міністрів, майнова відповідальність якого сьогодні  передбачена  саме  чинним законодавством, хоче уникнути такої відповідальності.

 

     При всій  повазі до цього вищого виконавчого органу я вважаю, що так робити не можна.  Інакше не буде  рівноправності  сторін  в арбітражному процесі взагалі.

 

     Тому я від імені Комітету з питань правової політики пропоную відхилити даний законопроект.

 

     ГОЛОВА. Є запитання до співдоповідача?  Немає.  Прошу сідати. Хто бажає виступити з цього питання?

 

     Включіть мікрофон депутата Асадчева Валерія Михайловича.

 

     АСАДЧЕВ В.М. Дякую. Я хотів би тільки доповнити те, що сказав головний доповідач.  Чи може Верховна Рада відповідати?  Звичайно, може.  Уявіть собі,  що Верховна Рада прийняла якийсь закон, певна частина якого суперечить,  скажімо,  ратифікованій угоді,  за якою була  укладена  якась  майнова  угода.  І  цей новий закон зачепив майнові інтереси якогось суб'єкта.

 

     Звичайно, він  може  звернутися  до   арбітражного   суду   і відстояти  свої майнові інтереси.  У цьому випадку навіть Верховна Рада  може  нести  певну  відповідальність  саме  в   арбітражному процесі.  Тим  паче  Кабінет Міністрів як центральний орган,  який регулює майнові питання тощо.  Тому я вважаю,  що цей законопроект треба  відхилити,  тому  що  почнеться  відверте  свавілля  з боку Кабінету Міністрів.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Є ще бажаючі виступити? Григорію Порфировичу, ви чули пропозиції.  У  вас  є бажання щось сказати?  Немає.  Ми завершили розгляд. Під час голосування визначимося.

 

     -------------

 

     Оголошується до розгляду проект Закону про внесення доповнень до   Арбітражного  процесуального  кодексу  України.  Доповідач  - народний депутат України Наталія Григорівна  Донець.  Будь  ласка, Наталіє Григорівно.

 

     ДОНЕЦЬ Н.Г.,  член  Комітету  Верховної Ради України з питань Регламенту,  депутатської етики та  організації  роботи  Верховної Ради  України  (багатомандатний  загальнодержавний виборчий округ, Всеукраїнське об'єднання "Громада").  Уважаемые народные депутаты! Настоящим  проектом  Закона Украины о внесении дополнений в статьи 115   и   121   Арбитражного   процессуального   кодекса   Украины предлагается следующее.

 

     Дополнить статью 115 частью второй такого содержания:

 

     "Немедленное исполнение решений не допускается:

 

     1) когда немедленное исполнение может вызвать такие изменения в имуществе,  после которых приведение его в прежнее состояние,  в случае отмены решения, будет невозможно или крайне затруднено;

 

     2) в  делах  о  выселении юридических лиц,  государственных и других органов из нежилых  помещений,  кроме  дел  о  выселении  в результате расторжения договоров аренды".

 

     Дополнить статью 121 частью второй такого содержания:

 

     "Арбитражный суд  обязан  до окончания срока,  установленного для "пред'явлення"  приказа  к  исполнению,  отсрочить  исполнение решения  в  случаях,  предусмотренных  частью  второй  статьи  115 настоящего Кодекса".

 

     Действующая редакция статьи 115:

 

     "Решение, определение,   постановление   арбитражного    суда вступают  в  законную силу немедленно после их принятия и подлежат обязательному     исполнению     предприятиями,     организациями, должностными лицами".

 

     То есть  в  отличие от гражданского судопроизводства в законе не определяется срок  для  обжалования  решения,  чем  существенно ущемляют  права  участников  арбитражного процесса на защиту своих интересов.

 

     Безусловно, решение арбитражного суда может быть проверено  в порядке  надзора,  а значит,  изменено или отменено.  Сторона,  не согласная с решением,  может в двухмесячный срок со  дня  принятия решения подать заявление об его проверке. Но на практике возникает немало трудностей и недоразумений в  тех  случаях,  когда  решение вышестоящей   инстанции  признано  незаконным  и  отменено.  Но  в результате  его  поспешного   исполнения   произошли   необратимые последствия, например отчуждение имущества или выселение лица.

 

     Даже если   ситуация   в   принципе   поправимая,  устранение наступивших последствий связано со значительной  потерей  времени, причинением    морального   и   материального   ущерба   субектам хозяйствования.

 

     Большинство европейских государств следуют  принципу:  единая судебная  система  должна  иметь одни правила игры.  То есть между гражданским  судопроизводством,  участниками   которого   являются физические  лица,  и арбитражным,  где рассматриваются споры между юридическими лицами, существенных различий нет.

 

     Если обратиться к нормам Гражданского процессуального кодекса Украины,  то  в  части  второй статьи 348 предусмотрено:  судебные решения исполняются  по  вступлении  их  в  законную  силу,  кроме случаев немедленного исполнения.

 

     В статье   же   115   АПК   Украины  в  действующей  редакции предусматривается вступление решения,  определения,  постановления арбитражного  суда  в законную силу немедленно после их принятия и обязательность   их   выполнения   предприятиями,   организациями, должностными лицами.

 

     Таким образом,   при   отсутствии   в   арбитражном  процессе возможности сторонам обжаловать решение,  оно вступает в  законную силу немедленно после принятия и сразу же может быть исполнено.

 

     Поэтому с  целью  защиты  имущественных  интересов участников хозяйственных споров  и  стирания  различий  между  гражданским  и арбитражным  судопроизводством  предлагается  дополнить статью 115 АПК частью второй,  определяющей случаи  недопущения  немедленного исполнения  решений,  а  также  дополнить  статью  121  АПК частью второй,   предусматривающей    обязанность    арбитражного    суда предоставить отсрочку исполнения решения в таких случаях.

 

     При подготовке законопроекта максимально учитывались интересы сторон при рассмотрении арбитражными  судами  различных  категорий хозяйственных споров.

 

     Достаточно очевидно,  что  предлагаемые  дополнения к статьям 115 и 121 никак не изменяют,  положения сторон в делах,  где  речь идет о взыскании задолженности.

 

     Данный законопроект   не   требует  дополнительных  бюджетных средств,   а   наоборот   -   предотвратит   нецелесообразное   их перечисление.

 

     Что касается замечаний Комитета по вопросам правовой политики о нецелесообразности принятия  данного  законопроекта,  то  нельзя согласиться  с  утверждениями,  что  порядок  и  сроки  исполнения решений   установлены   Законом    Украины    об    исполнительном производстве,  и  поэтому  нет  необходимости вносить предлагаемые дополнения в статьи 115 и 121 АПК Украины.

 

     В предлагаемых   дополнениях    говорится    об    основаниях недопущения  немедленного  исполнения,  а  не  о  порядке и сроках исполнения,   которые    предусмотрены    Законом    Украины    об исполнительном    производстве.    Более   того,   в   Законе   об исполнительном производстве идет речь о действиях  государственной исполнительной   службы,   а  в  предлагаемом  законопроекте  -  о действиях арбитражного суда.

 

     Уважаемые коллеги!  Вчера мы  принимали  решение,  касающееся избрания судей,  и еще раз убедились,  что, к сожалению, не у всех судей  при  принятии  решений  на  глазах  есть  повязка   Фемиды. Благодаря  принятию  этого закона,  последствия от судебной ошибки снизятся до минимума.

 

     Учитывая все вышесказанное и в целях ускорения общей судебной реформы,   прошу   вас,   уважаемые   коллеги,   проголосовать  за предлагаемый проект закона.

 

     ГОЛОВА. Є запитання в депутатів до Наталії Григорівни?

 

     Депутат Асадчев. Будь ласка.

 

     АСАДЧЕВ В.М.  Дякую.  Шановна Наталіє Григорівно, я все- таки думаю,  що те,  що написало експертне управління - цілком розумне, тому  що  в  Арбітражному   процесуальному   кодесі   взагалі   не встановлюються терміни виконання,  тільки обов'язковість виконання рішень,  які прийняв суд.  Це зрозуміло,  тому це і  повинно  бути написано.  А  терміни  виконання  виписані  в Законі про виконавче провадження:  поняття "негайне виконання" там  немає.  Там  є  сім днів,   якщо   добровільне,  є  15  днів,  якщо  примусове.  Тобто встановлено всі терміни для того,  щоб можна було оскаржити, і цих термінів абсолютно досить.

 

     Якщо ми   запишемо   так,   як   ви  пропонуєте,  буде  повна конкуренція  норм  у  двох  законах  і  невідомо  чим  треба  буде керуватися.  І  потім ми внесемо норму в Арбітражний процесуальний кодекс,  який взагалі не регулює питання терміну виконання, тільки питання обов'язковості виконання.

 

     Дякую.

 

     ДОНЕЦЬ Н.Г.  Думаю,  що це не запитання,  просто ви висловили свою думку. Я з нею незгодна.

 

     ГОЛОВА. Є ще запитання? Немає. Дякую, Наталіє Григорівно.

 

     Слово для співдоповіді надається голові підкомітету  Комітету з питань правової політики Василю Васильовичу Онопенку.

 

     ОНОПЕНКО В.В.  Шановний Іване Степановичу!  Шановні депутати! Ця проблема зводиться ось до  чого.  У  цивільному  процесуальному законодавстві,  яким керуються суди загальної юрисдикції,  рішення суду вступає в законну силу лише через 10 днів.  Скажімо, прийняте рішення і є скарга. Протягом 10 днів можна оскаржити це рішення, і після рішення вищої судової колегії,  скажімо обласного суду, воно вступає в законну силу.

 

     На відміну від Цивільного процесуального кодексу в статті 115 Арбітражного процесуального кодексу є інше  положення.  І  Наталія Григорівна  досить  вдало  підмітила  цю  різницю.  І я розумію її стурбованість про те,  що є різниця між Арбітражним  процесуальним кодексом  і  Цивільним процесуальним кодексом.  Але так складалося наше законодавство,  що саме ця  різниця,  може,  якось  історично виникла.

 

     Але, мені здається, і така ж думка Комітету з питань правової політики,  що сьогодні вносити такі зміни до статті 115 не  треба. Очевидно,  це треба вирішувати комплексно при прийнятті Цивільного процесуального кодексу,  робота над  яким  завершується.  Працюємо також і над Арбітражним процесуальним кодексом.

 

     Якщо мову  вести  про  статтю 115 Арбітражного процесуального кодексу,  то  там  не  йдеться  про  негайне   виконання   рішення арбітражного  суду,  а  йдеться  про негайний вступ в законну силу рішення. Ось у чому різниця.

 

     Але, справді,  як депутат Асадчев і ставив запитання - це  не означає,  що рішення негайно виконується після його прийняття. Ні. Ми минулого року прийняли Закон про виконавче провадження.  І там, справді,  у  статті  24  записано,  що  протягом  трьох днів з дня надходження документа державний виконавець встановлює  термін  для добровільного  виконання  рішення,  який не може перевищувати семи днів  (якщо  не  йдеться  про  виселення  юридичних  осіб,  там  - п'ятнадцять  днів).  Тобто  дається  певний  період.  І  тут можна сказати, що судова помилка не буде допущена.

 

     З іншого  боку,  ми  не  виключаємо  і  таке.  Справді,  суди допускають помилку і потім доводиться її виправляти. Але для цього є інститут повороту виконання.  Поворот виконання рішення  є  і  в цивільному   процесі,   і   в   арбітражному  процесі.  Так,  дещо ускладнюється, але такий інститут гарантії.

 

     Далі. Якщо  є  рішення  арбітражного   суду,   то   воно   не обов'язково відразу виконується,  про що я вже казав.  Арбітражний процесуальний  кодекс  допускає  призупинення  ухвал,   рішень   і постанов  арбітражного  суду.  Таким  чином,  можна призупинити на кілька місяців виконання  рішення.  Це  право  арбітражного  суду. Тобто тут є певні гарантії.  Але питання,  я ще раз кажу,  підняте вірно і заслуговує на увагу.  І думаю,  що воно буде вирішене  під час   доопрацювання   і  Арбітражного  процесуального  кодексу,  і Цивільного процесуального кодексу.

 

     ГОЛОВА. Є запитання?

 

     Депутат Матвієнков. Будь ласка.

 

     МАТВІЄНКОВ С.А.  Спасибо.  Василий Васильевич, действительно, предложение,  як  то кажуть,  слушне,  і можна було б погодитися с предложениями,  которые были.  Как вы смотрите на  такой  вариант: принять  в  первом  чтении,  а потом,  для того чтобы развести эти юридические   коллизии,   внести   соответствующие   изменения   в соответствующие  законодательные  акты?  Не  то,  что предлагается автором,  а для того чтобы не было (еще раз подчеркиваю) коллизий, внести  соответствующие  законодательные  акты.  Тогда,  наверное, можно было бы и выписать более,  так сказать, цивилизованно, чтобы получить нормальный закон, который бы защищал нашего

 

     ОНОПЕНКО В.В.  Ми розглядали зі всіх боків цю проблему.  Мова йде не тільки про захист інтересів однієї сторони.  Ми ж  говоримо тільки  про одну сторону - заявника.  А є ще боржник,  відповідач, скажімо. Тому треба враховувати і його інтереси. Це одна позиція.

 

     Друга. Чому ми беремо, скажімо, дві категорії: виселення і ще іншу?  Суди розглядають безліч справ різних категорій.  І виривати із загального контексту тільки  ці  дві  категорії  недоцільно.  Я думаю,   що   вже   потім   можна   вирішити  комплексно  під  час доопрацювання цих кодексів. Тим більше, що за моїми даними, робота над ними завершується.

 

     ГОЛОВА. Дякую.

 

     Депутат Тищенко. Будь ласка.

 

     ТИЩЕНКО П.В.,  член  Комітету Верховної Ради України з питань промислової    політики    і    підприємництва    (багатомандатний загальнодержавний   виборчий   округ,   КПУ).   Спасибо.   Василий Васильевич,  я хотел бы задать вам вопрос как  известному  юристу. Безусловно,    задача   Верховного   Совета   -   совершенствовать законодательство.  Но у меня вызывает большое  сомнение,  что  все законы,  которые  принимаются  и  которые  будут приняты,  в нашем государстве будут исполняться.  Я почему так  говорю?  Потому  что существует двойная мораль,  двойные стандарты. Вот Конституционный Суд  принял  решение  о  том,  что  референдум  в  соответствии  с Конституцией законен. Все кричат: "Ура!"

 

     Но в  то  же  время  здесь,  в  зале,  вы  видите,  как грубо нарушается статья 84 Конституции,  касающаяся голосования депутата самого  за  себя.  Есть  решение Конституционного Суда.  Вчера и в прошлый четверг массово нарушалась данная статья Конституции. И на это  никто не обращает внимания,  и председательствующий ничего не делает, чтобы были наказаны

 

     ГОЛОВА. Я  буду   це   робити.   Відключіть   мікрофон.   Час завершився. Будь ласка.

 

     ОНОПЕНКО В.В.  Ви піднімаєте питання,  але воно дещо виходить за рамки проблеми,  що обговорюється.  Мова  йде  про  те,  що  на підставі  рішень  арбітражного  суду,  загальних  судів  видається виконавчий  документ,  і  він  повинен   виконуватися   державними виконавцями.  Ось про що мова йде  (Шум у залі).  Буде, тому що ми прийняли минулого року закон і судових виконавців вивели з системи судів.  Раніше вони підпорядковувалися судам.  Сьогодні це окремий інститут,  він не залежить від суду і сам відповідає за виконання. Тому це є гарантією того, що рішення будуть виконуватися.

 

     Я розумію   цю  проблему  навіть,  можливо,  глибше,  ніж  ви ставите, тому в рамках судової правової реформи, про яку ми довгий час ведемо розмову, треба вдосконалювати ці інститути.

 

     Стосовно Конституційного  Суду.  Тут узагалі виникає проблема виконання рішень.  У  нас  ні  в  Конституції,  ні  в  Законі  про Конституційний Суд чітко не виписано цей механізм.

 

     ГОЛОВА. Є ще запитання? Немає. Дякую, Василю Васильовичу.

 

     Хто бажає виступити? Увімкніть мікрофон депутата Асадчева.

 

     АСАДЧЕВ В.М.   Дякую,   Іване   Степановичу.  Шановні  друзі! Усе-таки я думаю,  що якщо ми приймемо  цей  проект,  то  набагато погіршимо те,  що є. Тому що в Арбітражному процесуальному кодексі написано,  що рішення є обов'язковим,  і  тут  же  буде  написано: негайне виконання не допускається.  Ну,  повірте, дві норми поруч. Абсолютно незрозуміло, як вони будуть тлумачитися.

 

     Сьогодні ці питання врегульовані.  Можна сперечатися, що вони врегульовані   у   двох  законодавчих  документах  -  Арбітражному процесуальному кодексі і в Законі про виконавче впровадження. Якщо ми внесемо такі зміни,  то тільки внесемо,  скажемо так, колізію в законодавство і нічого  не  покращимо,  тільки  погіршимо  цим  ту ситуацію, яка сьогодні є.

 

     Щодо виконання.  Чітко  ж  записано  - немає поняття "негайне виконання".  Є достатньо довгострокові терміни для того, щоб можна було і оскаржити, і звернутися з заявою про скасування, відміну чи призупинення рішення.  І навіщо ми будемо робити  гірше  того,  що сьогодні є?

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Дякую.   Хто   бажає  ще  виступити?  Немає.  Питання розглянуте,  буде  внесене  на  розгляд  на  сесійному  пленарному засіданні.

 

     -------------

 

     Оголошується до  розгляду  проект Закону про внесення змін до Закону України про застосування амністії в Україні.

 

     Доповідач -   голова   Комітету   з   питань    законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Іван Григорович Білас.

 

     БІЛАС І.Г.,  голова  Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого  забезпечення  правоохоронної  діяльності  (виборчий округ   120,   Львівська  область).  Дякую.  Вельмишановний  Іване Степановичу!  Шановні народні депутати!  Вашій увазі  пропонується проект  Закону  України  про  внесення  змін до Закону України про застосування амністії в Україні.

 

     Він внесений народними депутатами України Василем  Костицьким та Лілією Григорович.

 

     Зважаючи на  те  що  у  вас є вказаний законопроект,  в якому детально  вказана  аргументація  необхідності  його  розгляду   та прийняття, з вашого дозволу, я не буду зупинятися на повторі самої пояснювальної  записки,  тільки  вкажу  ту  аргументацію,  на  яку посилаються ініціатори і автори зазначеного закопроекту.

 

     Проект Закону України про внесення змін до Закону України про застосування амністії в Україні підготовлено відповідно до  статті 93  Конституції України.  Зазначеним законопроектом передбачається привести у  відповідність  з  чинним  кримінальним  законодавством Закон  України  про  застосування  амністії  в  Україні у частині: внесення доповнення до  переліку  осіб,  на  яких  не  поширюється амністія;   зняття   обмежень   щодо   застосування   амністії  до неповнолітніх та осіб, яким на час вчинення злочину не виповнилося 18 років і які відбули не менше половини призначеного вироком суду основного покарання.

 

     Водночас необхідно  зазначити,  що  на  сьогодні  в   Україні втратили  чинність  окремі  положення  Кримінального  кодексу щодо застосування смертної кари як виду покарання та  замінено  смертну кару  на довічне позбавлення волі.  У зв'язку з зазначеним виникла необхідність привести у відповідність  чинне  законодавство,  яким передбачити  включення  до  переліку осіб,  на яких не поширюється амністія,  а саме:  засуджених до довічного позбавлення волі, адже ця   категорія   осіб,  яким  смертна  кара  замінена  на  довічне позбавлення волі,  логічно не відображена  у  чинному  Законі  про застосування амністії в Україні.

 

     До того  ж,  на  що  необхідно  звернути  увагу,  обмеження у застосуванні амністії стосовно осіб,  які на час вчинення  злочину були  неповнолітніми,  суперечить  вимогам статті 53 Кримінального кодексу України,  яка передбачає умовно-дострокове звільнення  від покарання неповнолітніх,  засуджених навіть за тяжкі злочини,  при умові відбуття ними  не  менше  половини  призначеного  покарання, також  не  відповідає  принципам гуманізму та правосвідомості і не сприяє розвантаженню  державного  бюджету  за  рахунок  скорочення кількості засуджених.

 

     Отже, шановні  народні  депутати,  вашій  увазі  пропонується справді досить логічний,  виважений і аргументований  законопроект про  внесення  змін до базового Закону про застосування амністії в Україні. Цей закон вбирає в себе основні принципи, які поширюються при проведенні амністії в Україні.  Ми з вами розглянули в першому читанні проект Закону України про амністію.  Він доопрацьований  в комітеті і на сьогодні готовий до другого читання.

 

     Закінчуючи доповідь   з   цього   законопроекту,  зазначу  як співдоповідач,  що Комітет  з  питань  законодавчого  забезпечення правоохоронної   діяльності   уважно   розглянув  його  на  своєму засіданні і пропонує поданий  народними  депутатами  Костицьким  і Григорович  проект  Закону  України  про  внесення зміни до Закону України про застосування амністії в Україні прийняти за основу.

 

     Але, шановні народні депутати,  я доводжу  до  вашого  відома думку  членів  комітету,  які,  підтримуючи  в  цілому  зазначений законопроект, не погоджуються із запропонованими змінами до пункту "г"  статті  3  Закону України про застосування амністії в Україні щодо не поширення положень цього пункту на  осіб,  які  вчинили  у віці  до  18  років  особливо  небезпечні  злочини  проти держави, бандитизм або вбивство при обтяжуючих обставинах.

 

     Отже, комітет вважає за можливе запропонувати Верховній  Раді прийняти зазначений законопроект за основу.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Я  так  зрозумів,  ви  пропонуєте за основу в першому читанні?

 

     БІЛАС І.Г.  Так,  Іване Степановичу,  в  першому  читанні  за основу.

 

     ГОЛОВА. Чи є запитання до доповідача? Є.

 

     Увімкніть, будь ласка, мікрофон Супрун Людмили Павлівни.

 

     СУПРУН Л.П.,   голова  підкомітету  Комітету  Верховної  Ради України з  питань  бюджету  (виборчий  округ  100,  Кіровоградська область).  Шановний  Іване  Григоровичу,  у  мене  таке запитання. Скажіть,  будь ласка,  чи не вважаєте ви, що сучасна пенітенціарна система  із  системи  виправної та виховної перетворилася в зовсім протилежну?  Тому що сьогодні,  утримуючи тих,  хто засуджений  до позбавлення волі за 17 копійок за добу, ми виховуємо тільки людей, які мають злобу,  які не перевиховуються,  а,  навпаки,  стають ще більш жорстокими і,  виходячи з цих закладів,  тільки посилюють ту кримінальну обстановку, яка на сьогодні, на жаль, ще є в Україні.

 

     БІЛАС І.Г.  Дякую,  пані Людмило, за це запитання. Я повністю погоджуюся   з  вашою  аргументацією.  І  підтвердженням  цього  є функціонування в Україні окремої інституції у  вигляді  Державного департаменту України з питань виконання покарань, який намагається оці недоліки,  що справді  є  в  пенітенціарній  системі,  якомога скоріше виправляти.

 

     Законопроект, внесений     народними    депутатами    України Костицьким та Лілією Григорович,  якраз і має на меті,  виходячи з принципів гуманізму, якомога скоріше звільняти з місць позбавлення волі,  де не  виконується,  на  жаль,  оцей  виховний  момент,  а, навпаки,  з особи,  яка направлена з метою відбування покарання та перевиховання, формують зовсім інше.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Є ще запитання?

 

     Ткаленко Іван Іванович. Будь ласка.

 

     ТКАЛЕНКО І.І.,  перший заступник  голови  Комітету  Верховної Ради  України з питань соціальної політики та праці (виборий округ 90,   Київська   область).   Дякую,   Іване   Степановичу.   Іване Григоровичу!  Ми зараз маємо два базових комітети, і, я думаю, нам уже потрібно розглянути питання,  щоб створити кінець кінцем  таке законодавство, щоб люди не потрапляли туди, а ми потім не приймали закони про амністію.

 

     Ви ж прекрасно розумієте,  що людина, яка навіть рік побула в колонії,  виходить  звідти  на  все  життя  зламаною.  Ми сьогодні стільки часу витрачаємо на інші питання,  а  може  поставити  собі мету: відкинути все наносне і завершити цю справу?

 

     Дякую.

 

     БІЛАС І.Г.  Щиро  дякую.  Цілком  підтримую вас як ваш колега народний депутат України.  З цією  позицією  повністю  згодні  всі депутати,  які  входять до складу двох базових комітетів Верховної Ради.  Їхня спільна діяльність якраз  і  спрямована  на  доведення чинного  законодавства  України  разом  із зацікавленими в державі органами  до  повної  оптимізації  і  до   вимог,   скажемо   так, загальнолюдських цінностей.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Є ще запитання?

 

     Увімкніть мікрофон депутата Тропіна. Будь ласка.

 

     ТРОПІН В.І.,   член   Комітету   Верховної   Ради  України  у закордонних справах (виборчий округ 157,  Сумська область).  Іване Григоровичу,  як  ви  вважаєте,  треба амністувати тих людей,  які перебувають під судом і слідством, чи треба, щоб спочатку відбувся суд? Це перше запитання.

 

     І друге.  Як ви вважаєте, якщо така ситуація є: чи під судом, чи під слідством,- то залежно від скоєного злочину?

 

     БІЛАС І.Г.  Дякую за це запитання,  хоча воно  стосується  не цього законопроекту,  а безпосередньо Закону про амністію,  проект якого ми будемо розглядати в другому читанні.

 

     Ще раз нагадую,  що під час попереднього розгляду я  повністю погодився  з  аргументацією колег,  які ставили це запитання,  щоб питання про застосування амністії вирішували  тільки  суди,  а  не особи,  які ведуть попереднє розслідування,  тому що це призводить до  суб'єктивного  застосування  закону   і   суб'єктивного   його тлумачення не завжди в інтересах суспільства.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Є ще запитання? Немає (Шум у залі).

 

     Увімкніть мікрофон депутата Синенка. Будь ласка.

 

     СИНЕНКО С.І.,  секретар  Комітету  Верховної  Ради  України з питань охорони здоров'я, материнства та дитинства (багатомандатний загальнодержавний    виборчий   округ,   КПУ).   Дякую.   Шановний доповідачу!  Ви,  мабуть,  знаєте про те,  що у місцях позбавлення волі  люди  позбавлені  збалансованого  харчування  та  й  взагалі харчування як такого.  Тому ні  для  кого  не  секрет,  що  значна кількість засуджених хворі на туберкульоз.

 

     Виникає дуже  велике  і  складне  питання  щодо  забезпечення санітарноепідеміологічного благополуччя  в  нашому  суспільстві  у зв'язку  із масовою амністією.  Чи готові сьогодні система охорони здоров'я,  санітарно-гігієнічна служба,  санепідеміологічна служба витримати те навантаження,  яке на них буде покладено у зв'язку із поширенням на території такої небезпечної хвороби, як туберкульоз? Ви  знаєте  про  те,  що  ситуація  з  цією  хворобою  і  так  має епідемічний характер.

 

     Дякую.

 

     БІЛАС І.Г.  Щиро дякую за це запитання.  І ще раз  наголошую, шановні колеги народні депутати,  що у запропонованому вашій увазі проекті про внесення змін  до  базового  Закону  про  застосування амністії  в  Україні  передбачено  не поширювати амністію на осіб, яким смертна кара замінена довічним ув'язненням,  тобто на них  не буде   поширюватися   амністія.   Водночас   автори  законопроекту пропонують застосувати амністію щодо осіб,  які на момент  скоєння злочину   були   неповнолітніми.  Серед  них,  очевидно,  є  певна кількість осіб, які хворіють на ці тяжкі хвороби.

 

     Особисто моя думка така,  що буде легше,  якщо  стосовно  них буде застосована амністія (їх не така вже велика кількість) надати їм медичну допомогу в умовах уже вільного  буття,  аніж  в  умовах злиденного існування пенітенціарної системи.  Я вважаю, що система охорони здоров'я  стосовно  тієї  невеликої  кількості  осіб  буде зобов'язана надавати їм допомогу.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Дякую,  Іване Григоровичу. У зв'язку з тим що ви один доповідали, ви використали подвійний регламент.

 

     Дякую.

 

     БІЛАС І.Г. Дякую. Прошу підтримати законопроект.

 

     ГОЛОВА. Шановні народні депутати, є бажаючі виступити.

 

     Слово надається народному депутату Олені Мазур.  За нею  буде виступати Людмила Супрун.

 

     МАЗУР О.А., секретар Комітету Верховної Ради України з питань промислової    політики    і    підприємництва    (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  ПСПУ). Спасибо. Фракция ПСПУ. У базовому Законі про застосування  амністії  в  Україні,  який  був прийнятий у 1996 році,  у пункті "д" статті 3 чітко визначено,  що амністія може застосовуватися до осіб,  яких засуджено за вчинення тяжкого  злочину.  У чинному законі визначено загальне обов'язкове положення для категорії засуджених за вчинення тяжких злочинів при застосуванні  до  них  амністії:  які  відбули  не  менше половини призначеного  вироком  суду  основного   покарання.   Тому   немає необхідності  вносити  інші зміни щодо зазначеного строку відбуття основного покарання, а саме - не менше половини терміну.

 

     Наприклад, за   скоєння   численних   злочинів   у    статтях Кримінального  кодексу України щодо дорослих передбачено покарання з визначенням строку, у тому числі від 10 до 15 років. І щодо цієї категорії  осіб  амністія може застосовуватися,  якщо вони відбули половину цього строку.  Тому достатньо загальних засад, визначених у  Законі  про  застосування  амністії  в  Україні:  амністія може застосовуватися до  засудженого  у  разі  відбуття  ним  не  менше половини призначеного вироком суду основного покарання.

 

     Стосовно неповнолітніх  у  Кримінальному  кодексі  України за вчинення тяжких злочинів визначена  міра  покарання  -  10  років. Тобто  щодо  них  не  може  застосовуватися  інший критерій,  який погіршує ставлення до цієї категорії неповнолітніх. Отже, критерій щодо  визначення  терміну  має  бути  єдиним:  відбуття  не  менше половини призначеного строку покарання.  Більше  того,  зазначений термін  про  можливість  застосування  амністії  до  засудженого є прерогативою іншого закону України - Закону  про  амністію.  Більш конкретно   цей  термін  щорічно  корегується  самим  Законом  про амністію.  Тому я пропоную підтримати законопроект і прийняти його в цілому.

 

     Спасибо.

 

     ГОЛОВА. Дякую.  Слово  надається  народному  депутату Людмилі Супрун. За нею буде виступати депутат Литвак.

 

     СУПРУН Л.П.  Як правило,  прийняття  будь-яких  поправок  або доповнень  до  законів  дає  можливість  проаналізувати  і стан їх виконання.

 

     Внесення запропонованих  змін  до  Закону  про   застосування амністії  в Україні,  особливо в частині застосування амністії для осіб,  які скоїли тяжкі злочини у віці до 18 років, дає можливість зробити  ставку  на гуманне ставлення суспільства до своєї молоді. На жаль, шалене безробіття, яке охопило Україну, може призвести до суцільної  криміналізації суспільства.  І саме тому ми вважаємо не просто необхідним прийняття відповідних змін і доповнень до закону (  ми  будемо  підтримувати  цей законодавчий акт у залі від імені фракції НДП),  але  пропонуємо  поставити  на  додатковий  розгляд питання  про  прийняття змін і доповнень до Кримінального кодексу, які скасують репресивні заходи щодо  громадян  України  і  змінять напрям  кримінального законодавства з ізоляційного до виправного і виховного.  Саме  в  цьому  і  полягає  суть   нашої   пропозиції. Пропонуємо в залі підтримати цей законопроект.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВА. Дякую, Людмило Павлівно.

 

     Слово надається народному депутату Олегу Литваку. За ним буде виступати Павло Тищенко.

 

     ЛИТВАК О.М., заступник голови Комітету Верховної Ради України з  питань  національної  безпеки  і  оборони  (виборчий  округ 87, ІваноФранківська область).  Фракція "Батьківщина".  Шановний Іване Степановичу!   Шановні   колеги!   Законопроект,  внесений  нашими колегами Григорович і Костицьким,  на  сьогодні  надто  актуальний тому,  що  проект  Закону  про амністію,  який буде розглядатися в другому читанні,  недосконалий. І недосконалий саме через те, що в нас  досі  не  прийнятий  новий  Кримінальний кодекс України.  Йде колізія між  актом  амністії  і  Кримінальним  кодексом,  а  також рішенням  Конституційного  Суду  щодо  заміни вищої міри покарання довічним ув'язненням.  В акті амністії про це зовсім  не  йдеться, тому варто звернути увагу на законопроект Костицького і Григорович щодо доповнення акта амністії в другому читанні таким чином: після слів "позбавлення волі" додати слова:  "і до осіб,  яких засуджено до довічного позбавлення волі".

 

     А зараз кілька слів стосовно громадян, яким ще не виповнилося 18  років,  неповнолітніх,  які  перебувають  в місцях позбавлення волі.  Я хотів би звернути вашу увагу,  що на  сьогодні  в  місцях позбавлення волі перебуває вдвічі більше засуджених,  ніж два роки тому,  зокрема,  близько 230 тисяч чоловік,  із них 3,3  тисячі  - неповнолітні.   Так,  злочини,  які  вони  скоїли,  відносяться  в основному до тяжких  злочинів:  бандитизм,  грабіж,  згвалтування, вбивство. Але звертає на себе увагу той факт, що на сьогодні місця позбавлення  волі,  які  передані  із  системи  МВС   Міністерству юстиції,   абсолютно   не   готові   до   того,   що   називається "перевиховання наших молодих громадян", які б вийшли на волю після відбуття покарання з нормальною психікою та здоровими.

 

     Я хочу  звернути  увагу  й  на  те,  що  на сьогодні в місцях позбавлення волі серед неповнолітніх,  які  відбувають  покарання, 6,3 відсотка хворі на туберкульоз.

 

     А за  бюджетом  2000  року  харчування для одного засудженого зменшено у 7 разів. Звертаю увагу - у 7 разів!

 

     Далі. У нас є місця позбавлення волі, зокрема привертає увагу Херсонська область,  де знаходяться дитячий садочок, неповнолітні, дорослі, а також люди похилого віку. І обслуговування в цих місцях позбавлення  волі здійснюється однією медчастиною,  що ставить під загрозу неповнолітніх,  немовлят, а також людей, які можуть завтра захворіти на СНІД або на туберкульоз.

 

     Тому я закликаю вас, шановні колеги, з усією відповідальністю поставитися до цього законопроекту і підтримати його, оскільки він надто  актуальний і підтримує гуманну політику,  яка проводиться у Верховній Раді нашими депутатами.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Павлу Тищенку.  За ним буде виступати депутат Гуцол.

 

     ТИЩЕНКО П.В.  Уважаемые товарищи!  Вы все,  наверное,  имеете возможность наблюдать,  как сегодня молодеет преступник.  И это не случайно.  В обществе,  которое у нас сегодня создано и которое не может обеспечить  молодого  человека  перспективой  будущего,  где очень  широко  распространена  тенденция  уехать  с  Украины после окончания  учебы  или  получения  специальности,  естественно,  не является  первоочередной заботой государства молодой человек.  И в том,  что  происходит,  вина  не  столько  его,   сколько   нашего государства.

 

     Почему? Посмотрите,  на  каких примерах воспитывается молодой человек с детства?  Он видит,  как с  экранов  телевизоров  реками льется кровь.  При этом тот,  кто это творит, совершенно за это не отвечает. Создается впечатление безнаказанности.

 

     В то же время сегодня в Украине широко распространилось такое явление, ранее неизвестное, как наркомания. Это, безусловно, также толкает людей к преступлениям.

 

     Государство не обеспечивает молодых людей возможностью занять свое   свободное  время,  а  именно  тем,  что  было  раньше:  это бесплатные  спортивные   секции,   всевозможные   кружки,   дворцы пионеров,  комсомол,  где  воспитывался  молодой человек.  Сегодня всего  этого  молодой  человек  лишен.  Он  предоставлен  улице  и тлетворному  влиянию  нашего  телевидения,  на котором очень редко показывают правду,  а скорее всего отявленную ложь или же  просто умалчивание.  Об  этом  мы  можем  судить хотя бы по тем последним явлениям,  которые  произошли  в  Украине.  Я  имею  в  виду  акты протеста.  Ведь  наше  телевидение полностью умолчало об этом.  То есть  существует  политическая  цензура  и  в  то  же  время  идет полнейшее  оболванивание  типа  "Обери  майбутнє".  Да после этого "майбутнє"  кажется  зловещим  и  черным.  Поэтому,   естественно, правильно, что в данной ситуации государство берет ответственность на себя  за  воспитание  этих  молодых  людей  и  пытается  как-то изменить ситуацию.

 

     Почему это   нужно?  Потому  что  молодой  человек  (об  этом свидетельствует практика), побывав единожды в таком исправительном учреждении,   в   конце  концов  снова  совершает  преступление  и оказывается в тюрьме,  потому  что  там  калечится  его  сознание, калечится его душа.  Молодые люди,  не имеющие жизненного опыта, в первую очередь подвержены всевозможным тлетворным влияниям, и это, безусловно,  накладывает  отпечаток  на всю жизнь.  Поэтому я буду поддерживать  предложение  о  включении  лиц,  которые   совершили преступление  до исполнения им 18 лет,  и призываю также остальных поддержать этот законопроект.

 

     Спасибо.

 

     ГОЛОВА. Дякую, Павле Васильовичу.

 

     Слово надається народному депутату  Віталію  Журавському.  За ним буде виступати депутат Довганчин.

 

     ЖУРАВСЬКИЙ В.С.,  перший  заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності  (виборчий  округ  68, Житомирська область).  Християнськодемократична партія України.  Я агітую вас  проголосувати  за  цей  законопроект.  Його  прийняття дозволить,  по-перше,  посилити гуманну спрямованість вітчизняного кримінального законодавства шляхом  збільшення  контингенту  осіб, які підпадають під амністію,  за рахунок тих, які вчинили злочин у віці до 18 років;  збільшення  чисельності  амністованих  осіб  за рахунок  зняття  обмежень щодо кількості прийнятих Верховною Радою України  амністій  протягом  календарного  року;  поліпшення  умов утримання  засуджених  осіб,  що залишаються відбувати покарання у місцях позбавлення волі,  за рахунок економії виділених  внаслідок амністій коштів,  що з часом дозволить привести умови їх утримання до рівня,  що відповідає вимогам Міжнародних  тюремних  правил  та стандартів.

 

     Прийняття цього   проекту,   по-друге,   сприятиме  зменшенню бюджетного навантаження за рахунок скорочення витрат на  утримання звільнених засуджених.

 

     У кінцевому  підсумку прийняття цього законопроекту дозволить не тільки  підвищити  рівень  харчування,  медичного  забезпечення осіб,  що  утримуються  в  місцях  позбавлення волі,  але створить додатковий резерв для подальшого збільшення фінансування соціально важливих статей бюджету.

 

     Достатньо зазначити,  що  скорочення передбачених на 2000 рік бюджетних коштів на утримання виправно-трудових колоній та слідчих ізоляторів  у  сумі  228  мільйонів  гривень  лише на 10 відсотків дозволить  збільшити  фінансування  особливо  важливих  соціальних витрат  у  таких  пропорціях:  фінансування  санаторіїв для хворих туберкульозом - майже вдвічі,  фінансування заходів по боротьбі  з епідеміями - майже у п'ять разів тощо.

 

     До того ж слід врахувати, що більшість підприємств та окремих виробництв,  які раніше функціонували при пенітенціарних закладах, на сьогодні фактично припинили свою діяльність. Це унеможливлює як безпосереднє здійснення виправнотрудових  робіт,  так  і  потребує подальшої   додаткової   фінансової   підтримки  цих  закладів  на утримання засуджених осіб.

 

     Проведений аналіз засвідчує на користь прийняття  зазначеного законопроекту,   введення  якого  в  дію  не  потребує  додаткових бюджетних витрат.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Дякую.

 

     Слово надається  народному  депутату  Довганчину.  І   будемо завершувати.

 

     ДОВГАНЧИН Г.В.,   секретар  Спеціальної  контрольної  комісії Верховної Ради  України  з  питань  приватизації  (багатомандатний загальнодержавний  виборчий  округ,  виборчий  блок СПУ та СелПУ). Дякую.  Селянська партія України,  група  "Солідарність".  Шановні колеги!  Ми прийняли в першому читанні проект Закону про амністію. Проте під час його обговорення  народними  депутатами  Костицьким, Григорович  та  іншими  були внесені пропозиції щодо поширення дії амністії на осіб, які скоїли тяжкі злочини будучи неповнолітніми.

 

     Прийняття зазначеного    законопроекту    фактично    надасть можливість  відповідно  до  Закону  про амністію,  проект якого ми прийняли в першому читанні,  застосувати  амністію  до  осіб,  які скоїли злочини у віці до 18 років,  за такими статтями.  Стаття 8, де передбачено:  "звільнити від покарання  у  вигляді  позбавлення волі  осіб,  у  яких  невідбута  частина  строку покарання на день набрання цим законом чинності становить  менше  шести  місяців..." Більш конкретно: засуджений фактично відбував строк, він розкаявся

- і подальше перебування його протягом шести місяців уже нічого не змінює,  крім того, що на кожного з них додатково буде витрачатися ще не менш як 1 тисячу гривень з  державного  бюджету  і  завдасть збитків державі.  Або,  наприклад,  стаття 6:  "Замінити невідбуту частину основної міри покарання  у  вигляді  позбавлення  волі  на умовну   з   іспитовим  строком  до  трьох  років  особам,  вперше засудженим до позбавлення волі, невідбута частина покарання в яких на  день  набрання  цим  законом  чинності  становить  менше трьох років".

 

     Також стаття  9:  "Скоротити  наполовину  невідбуту   частину покарання   особам,   засудженим   до  позбавлення  волі,  які  не підлягають звільненню від покарання або заміні невідбутої  частини основної  міри  покарання  у  вигляді позбавлення волі на умовну з іспитовим строком на підставі статей 4-7 цього  закону".  І  далі: "засудженим  за  тяжкі  злочини  на строк до десяти років включно, якщо вони на день набрання цим законом чинності відбули  не  менше половини призначеного строку покарання.

 

     Є цілком  доцільно застосувати ці статті до осіб,  які скоїли злочини, в тому числі й тяжкі, у неповнолітньому віці.

 

     Якщо засуджена  особа   підлягала   перевихованню,   то,   за висновками фахівців,  за половину терміну вона вже перевиховалася, подальше її перебування не має сенсу.

 

     Тому я   пропоную   запропоновані   зміни   до   Закону   про застосування  амністії  в Україні прийняти.  Цей важливий акт буде слугувати і засобом виховання неповнолітніх,  і  не  потребуватиме додаткових фінансових витрат з бюджету, а навпаки, дасть економію.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Шановні  народні  депутати!  Усі  виступаючі  вносили пропозицію прийняти законопроект у першому читанні і  внести  його на розгляд Верховної Ради в другому читанні.

 

     -------------

 

     А зараз  оголошується проект Закону про внесення доповнень до статей 54,  57 та 63 Арбітражного процесуального кодексу  України. Доповідає  перший  заступник  голови  Комітету  з  питань правової політики Ігор Коліушко. Будь ласка.

 

     КОЛІУШКО І.Б.,  перший заступник  голови  Комітету  Верховної Ради   України   з   питань   правової  політики  (багатомандатний загальнодержавний виборчий  округ,  НДП).  Шановний  пане  Голово! Шановні   народні  депутати!  Цей  законопроект  підготовлений  за ініціативою керівництва Вищого арбітражного суду і спрямований  на забезпечення  безперебійної  роботи  в  межах чинної Конституції і процесуального законодавства, системи арбітражних судів в Україні.

 

     Справа в  тому,   що   за   умов   недостатнього   бюджетного фінансування (незважаючи на всі зусилля нашого комітету і багатьох інших народних депутатів, із року в рік повторюється те саме: суди фінансуються з державного бюджету приблизно на 40-50 процентів від потреби), а також зменшення з 1 січня цього року державного мита з 5  відсотків до 1 відсотка суми позову,  більшість членів комітету дійшла висновку підтримати цю ініціативу,  яка вже працює згідно з Постановою  Кабінету  Міністрів  про  сплату  позивачами витрат на інформаційнотехнічне  забезпечення  арбітражного  процесу.  І   ці витрати  доповнюються  в  статті  44  Арбітражного  процесуального кодексу України як складова частина арбітражних витрат  у  цілому. Відповідно подальшими статтями закріплюється їх обов'язкова сплата як умова позовної заяви, без чого позов не підлягає розгляду.

 

     Питання досить   дискусійне,   тому   висловлювалося   багато заперечень.  Одна частина заперечень стосувалася того,  що йдеться про арбітражні суди,  куди звертаються не  громадяни,  а  юридичні особи (Шум у залі). Почитайте Арбітражний процесуальний кодекс.

 

     Друга полягає в тому,  що суди повинні фінансуватися виключно з державного бюджету.

 

     Абсолютно правильно.  І я,  і 100 процентів членів Комітету з правової політики з цим згідні.  Але що робити, коли вони з року в рік не фінансуються? Доходило до того в минулому році, що відверто порушувалися  процесуальні  строки  розгляду справ,  не видавалися рішення на руки сторонам і на всі  наші  апеляції  до  керівництва Вищого арбітражного суду голова відповідав: "Вибачте, але я не маю грошей на виконання цього. Я знаю, що ми порушуємо судочинство. Та що я маю робити?" Це перше зауваження.

 

     Друге, яке також стосується того, що це, мовляв, обов'язковий збір і він мусить бути закріплений як новий вид  податку  чи  тому подібне.  Це  абсолютно  не  відповідає  дійсності.  Так  як  і за більшість  управлінських   послуг,   які   надаються   громадянам, юридичним   особам   в   інших   органах   влади,   починаючи  від різноманітних реєстрацій,  видачі паспорта і так далі, - за все це збираються гроші,  як правило,  на рівні собівартості.  Так само й це.  Є плата за інформаційне  обслуговування  самого  арбітражного процесу,   який   здійснюється  за  позовом  сторони.  І  ще  одне доповнення,  яке вноситься цим законопроектом, стосується того, що уже  після прийняття Арбітражного процесуального кодексу в Україні були запроваджені коди  єдиного  державного  реєстру  підприємств, організацій   і   установ   як  обов'язковий  атрибут  банківських документів.  І без цих кодів сьогодні банки не приймають платіжних документів  до  виконання.  Тому доповнення стосується того,  щоб, окрім найменування сторін,  їх поштових адрес,  в  позовній  заяві вказувались   коди   єдиного   державного   реєстру   підприємств, організацій і установ, банківські реквізити основного рахунку. Без цього  доповнення  дуже  складно  виконувати  судові  рішення  уже сьогодні, в тому числі й на користь державного бюджету.

 

     Таким чином,  цей законопроект сприятиме (принаймні на даному етапі  до широкомасштабної судової реформи) виконанню арбітражними судами процесуального законодавства,  що в  свою  чергу  покращить можливості  для  юридичних  осіб,  які  звертаються до арбітражних судів.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВА. Чи будуть  у  депутатів  запитання?  Будуть.  Депутат Марченко Олексій. Будь ласка. За ним - депутат Асадчев.

 

     МАРЧЕНКО О.А.,  член Комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики  та  земельних  відносин  (виборчий  округ  201, Черкаська    область).    Дякую.    Шановний   Ігоре   Борисовичу! Законопроект,  який розглядається,  доопрацьований і  внесений  на заміну   раніше   розглянутого.   Але  на  нього  немає  висновків науково-експертного управління.  Нам же не зовсім чітко й до кінця зрозуміло рішення вашого комітету з цього приводу.  Поясніть, будь ласка, цю диспозицію.

 

     Дякую.

 

     КОЛІУШКО І.Б.  Дякую за запитання. І вибачаюсь, бо мав про це сказати  в  доповіді.  Дійсно,  рішення  комітету було прийняте по внесеному початковому проекту.  Комітет той проект не підтримав  і вказав  кілька  напрямів  його  доопрацювання.  З часом проект був перероблений і внесений в новій редакції.  Оскільки його поставили до порядку денного сесії на цьому тижні,  я,  порадившись з першим заступником  Голови  Верховної  Ради,  провів  опитування   членів комітету  прямо  в  сесійному залі за два дні - і результати цього опитування роздані вам на руки.  Ті,  хто  підписався,  підтримали внесення цього законопроекту в такій редакції. Я згідний, що це не зовсім нормальна практика,  але як виняток: щоб не знімати питання з порядку денного, ми застосували такий варіант.

 

     ГОЛОВА. Дякую.  Депутат  Асадчев.  За  ним  виступить депутат Ромовська.

 

     АСАДЧЕВ В.М.  Дякую,  Іване Степановичу. Шановний доповідачу! Щодо фізичних осіб,  то,  по-перше,  можуть звертатися підприємці, які діють без права створення юридичної особи.  За захистом  своїх майнових  прав можуть звертатись навіть акціонерні підприємства як фізичні особи внаслідок банкрутства підприємств. Так що, вибачайте мені, не тільки юридичні особи. Це перше.

 

     Друге, може,  я  скажу в доповіді,  тому що тут дуже багато в мене  запитань.  Я  тільки  хочу,  щоб  ви   розмежували   поняття державного мита,  яке іде в державний бюджет (воно чітко визначене законодавством),  і  поняття   витрат   на   інформаційно-технічне забезпечення,  яке нічим не визначено, а визначається лише реально по факту,  скільки там треба на  це.  І  в  отому  ж  Арбітражному процесуальному кодексі в статтях,  які ви,  до речі,  не змінюєте, чітко записано,  що йде тільки після того, як суд виносить рішення і в своїй постановчій частині чітко визначає, скільки цих витрат і хто повинен їх сплатити.

 

     Тобто при  позивній  заяві  просто  неможливо  встановити  ні вартість цих витрат, ні хто повинен їх сплачувати.

 

     Дякую.

 

     КОЛІУШКО І.Б. Дякую за запитання. Отож стосовно витрат це ви, очевидно, говорите ще по першій редакції закону, а не по тій , яка роздана сьогодні.

 

     Ми доповнили цей проект змінами статті 44 і включаємо їх саме в арбітражні витрати, чого помилково не зробили в першій редакції.

 

     Це означає,  що  на  сьогодні  ця  практика  діє  на   основі постанови Кабінету Міністрів та рішення Вищого арбітражного суду і зводиться до того,  що ці витрати усереднено коштують  близько  69 гривень.

 

     Для підприємств,  організацій,  які діють без юридичної особи чи навіть підприємців,  при тому,  що зменшили в цьому році мито з п'яти  процентів  до  одного,  я  думаю,  що  це  все-таки суттєве полегшення ситуації.  І з боку якраз  користувачів  судів  є  дуже багато  позитивних  відгуків на це нововведення,  тому що сьогодні вони вчасно отримують інформацію та рішення.  До того ж  отримують їх у будь-якій формі - в паперовій,  в електронній (і це все зараз уже працює), - що, звичайно, набагато зручніше.

 

     Стосовно державного мита,  без сумніву,  ви правильно ставите питання:  повинно бути так,  що воно сплачується - і суди в повній мірі на всі потреби фінансуються з державного бюджету.

 

     Чому ж так не робиться?  От коли вони будуть фінансуватися  з державного  бюджету,  я  першим  виступлю  за  те,  щоб  скасувати будь-які додаткові платежі.

 

     Але оскільки за багато попередніх  років,  відколи  я  вже  є депутатом,  мені і моїм багатьом колегам не вдалося добитись того, щоб суди фінансувалися в повному обсязі,  то я вважаю на  сьогодні варто погодитись з таким проектом.

 

     ГОЛОВА. Увімкніть мікрофон депутата Зоряни Ромовської. За нею

- депутат Пухкал.

 

     РОМОВСЬКА З.В., член Комітету Верховної Ради України з питань правової політики (виборчий округ

 122, Львівська область).  Ігоре Борисовичу!  Скажіть, будь ласка, кому повинні надходити ті гроші,  які сторона має внести одночасно з поданням позовної заяви?

 

     КОЛІУШКО І.Б.   Для    інформаційнотехнічного    забезпечення арбітражних  судів  створено  державне  підприємство  "Арбітражний інформаційний центр". Воно здійснює пересилку всієї пошти, утримує глобально  комп'ютерну  мережу  по  всій  Україні,  у  тому  числі локальну в кожному обласному арбітражному суді.  Отримуючи  ці  60 гривень,  за  ці  кошти  виконує весь обсяг робіт по кожній справі незалежно від того, чи справа мала, чи справа велика.

 

     ГОЛОВА. Увімкніть  мікрофон  депутата   Олександра   Пухкала. Останнє запитання.

 

     ПУХКАЛ О.Г.,  перший заступник голови Комітету Верховної Ради України у закордонних справах (виборчий округ

 209, Чернігівська    область).    Дякую.    Депутатська   фракція "Батьківщина". Шановний Ігоре Борисовичу! В цілому ваші пропозиції заслуговують на підтримку, але в мене виникає одне таке запитання. От у статті 57 ви передбачаєте,  що  хтось  встановлює  порядок  і розміри  витрат на інформаційно-технічне забезпечення арбітражного процесу.  То  хто,  на  вашу  думку,  має  встановлювати   порядок застосування цієї статті й розмір цих внесків чи мита,  як ви його називаєте,  тобто витрати на інформаційно-технічне забезпечення, - чи сам арбітражний суд, чи хтось інший?

 

     Дякую.

 

     КОЛІУШКО І.Б.  Я  вважаю,  що  це  може встановлювати Кабінет Міністрів за поданням, очевидно, арбітражного суду. Якщо міняється щось  чи  трапляється якась ситуація,  то Кабінет Міністрів мав би встановлювати цю суму.  Неправильно,  на мою думку,  якщо це  буде встановлювати сам арбітражний суд, бо там можуть бути зловживання.

 

     ГОЛОВА. Дякую,  Ігоре  Борисовичу.  Визначений  для  вас  час завершився.

 

     КОЛІУШКО І.Б. Дякую.

 

     ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Валерію  Асадчеву. За ним буде виступати депутат Ромовська.

 

     АСАДЧЕВ В.М.  Дякую,  Іване Степановичу. Український Народний рух.

 

     Я хочу сказати,  що підставою,  я  так  зрозумів,  для  цього законопроекту було те, що арбітражні суди недостатньо фінансуються за рахунок держави.  Таким чином,  ми зібралися  вирішити  питання головного  болю  за  допомогою гільйотини,  тобто просто відрубати голову.

 

     А тепер давайте розглянемо це з морального боку.  Держава  не сплатила  гроші судовому органу,  тобто теж державному.  Винна там держава,  а платить людина.  Ну,  де ж тут мораль,  вибачте  мені? Держава винна там,  а ти плати, людино. Це ж так з моральної точки зору.

 

     Тепер давайте поглянемо з юридичної.  Якщо ви вже  вносите  в проект  витрати  на  інформаційнотехнічне  забезпечення,  то  тоді міняйте статтю  Арбітражного  процесуального  кодексу,  де  стоїть поняття  "рішення  суду",  бо  в  цій  статті вказано чітко,  що в рішенні суду визначаються всі арбітражні витрати,  у тому числі  й на матеріально-технічне забезпечення.

 

     У даному  випадку  ви  вносите  статтю,  яка  буде суперечити чинній, бо тепер треба платити при позові. Це поперше.

 

     По-друге, тоді  міняйте  статтю  49   того   ж   Арбітражного процесуального  кодексу,  де  розподіл  арбітражних  витрат  чітко визначений,  і він же визначений теж уже в рішенні суду.  Ви ж цих статей   не   міняєте,   чим   вносите   тільки   суперечність   у законодавство.

 

     Тепер далі.  Хто повинен визначати  це  інформаційно-технічне забезпечення?  Сьогодні поки що я не знаю,  чи є постанова з цього приводу, чи немає. Я ще раз пояснюю: держмита визначаються законом про держмита.

 

     Тепер давайте поговоримо про єдиний реєстр. Перший момент: де позивач повинен брати ці ж коди ЕДРПОУ відповідача? Я подаю позов, то  де  я  повинен  усі  ці  його реквізити брати?  Ви не плутайте банківські документи.  Тому що в банківських  документах  там  дві сторони  зацікавлені в перерахуванні.  А це я подаю позов.  Ну,  я свої коди ще напишу, а коди відповідача де я візьму? А де ці коди, вибачайте,  фізичних осіб?  Їх узагалі не існує.  А ви записали їх ось сюди,  що потрібні поштові адреси й коди.  То це взагалі жодна фізична  особа  і підприємець без права створення юридичної особи, який діє,  просто не зможуть ніколи  подати  позови  в  арбітражні суди. Тому я вважаю, що це все надумане.

 

     Я пропоную інше. Ви знаєте, ми вже два роки, справді, б'ємось у бюджетному комітеті над проблемою фінансування не тільки судової влади,  а  взагалі всіх органів,  які не підпорядковані виконавчій владі. Це і Верховна Рада, це і вся судова влада, це і омбудсмен і так  далі.  І ми якраз намагаємося знайти таку модель,  то давайте спільно пошукаємо.

 

     Ми пропонували б, скажімо, такий варіант зробити, щоб для тих органів,   які   підпорядковані   виконавчій   владі,  -  Кабінету Міністрів, в розподілі фінансових ресурсів була прерогатива уряду, а в тих, які не підпорядковані, повинна бути прерогатива Верховної Ради.

 

     У нас є певні моделі напрацювання, ми готові сьогодні сісти з вашим  комітетом  і їх опрацювати.  Але позбавлятися від головного білю за допомогою гільйотини  та  ще  й  за  рахунок  людей,  коли держава винна, мені здається, що це і недоцільно, і неправильно.

 

     Тому я пропоную цей закон просто відхилити.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Дякую.  Слово  надається  народному  депутату  Зоряні Ромовській.

 

     РОМОВСЬКА З.В.  Шановна президіє!  Шановні народні  депутати! Тут  з'явилася  деяка  дезінформація.  Вся  справа в тому,  що при слуханні цього законопроекту в комітеті він  не  був  підтриманий. Але  кожний народний депутат має право законодавчої ініціативи,  і кожний законопроект,  у тому числі  й  той,  який  не  підтриманий комітетом, має право стати предметом розгляду.

 

     Те, що  окремі  члени комітету підписалися на підтримку цього законопроекту,  я думаю,  що це щось нове  у  практиці  діяльності нашого комітету.

 

     А тепер  про те,  що стосується самої суті.  Ви знаєте,  мені дивно,  що Ігор Борисович лобіює інтереси арбітражного суду,  які, на мою думку,  не заслуговують на увагу.  Подивіться,  будь ласка: сьогодні   у   Вищому   арбітражному   суді   створено    державне підприємство,  яке  з  кожного позивача збирає десь до 80 гривень. Справа не в тому,  що наші підприємства не  можуть  це  внести,  а справа в тому,  що функції Вищого арбітражного суду перекладені на плечі якоїсь нової державної структури, яка бере ці гроші невідомо для   чого.   До   речі,  ніхто  не  перевіряв,  на  що  ці  гроші витрачаються.

 

     У проекті зазначено, що, коли особа, крім державного мита, не внесла ще одноразово й тієї суми, що йде на організаційні витрати, арбітражний суд не приймає позовної заяви до розгляду.

 

     Шановні панове!  Абсолютно  так  не  може  бути.  Я  повністю підтримую  виступ  колеги  Асадчева  й  стосовно  другого аспекту. Погляньте,  позивач має зазначити не тільки свій код,  бо він свій код  знає,  якщо він юридична особа,  але він має ще зазначити код відповідача.  Яким чином він може його дізнатися? А якщо позивачем виступає  підприємець,  який  не  має статусу юридичної особи,  то арбітражний суд як довго його буде водити, відмовляючи у прийнятті позивної заяви?

 

     Тому я  хочу  висловити  свою думку з цього приводу.  Оці дві позиції я вважаю такими,  що  не  можуть  бути  прийнятими.  Можна погодитися лише стосовно одного:  позивач у позовній заяві повинен сказати свій  код.  Так,  звичайно,  таку  умову  можна  в  законі поставити, але не код відповідача, який йому невідомий і, можливо, взагалі засекречений для нього.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Зоряно Василівно! А це як, посередник буде вже чи при арбітражному суді, чи товариства з обмеженою відповідальністю?

 

     РОМОВСЬКА З.В.  Іване  Степановичу!  Я  не дивилася документи цього підприємства. Кажуть, що воно державне. Можливо. Можливо, це й  недержавне  підприємство,  а якесь господарське товариство,  що треба було б з'ясувати.  Цікаві й інші питання,  зокрема, механізм взаємодії між цим державним підприємством і арбітражним судом.

 

     ГОЛОВА. Дякую.  Шановні  народні  депутати!  Ми обговорили це питання,  але думки розійшлися. Два промовці внесли пропозицію, за якою його треба доопрацьовувати. Ми вашу пропозицію врахуємо.

 

     Шановні народні  депутати!  Може  ми  попрацюємо  без перерви півгодини,  а потім?..  Немає заперечень?  Немає. Депутат Кузнєцов підтримує.

 

     -------------

 

     Пропонуються на  розгляд у новій редакції проекти законів про внесення змін до законів України про Збройні Сили України  та  про оборону України.

 

     Доповідає міністр оборони України Олександр Іванович Кузьмук. Будь ласка.

 

     КУЗЬМУК О.І.,  міністр  оборони   України.   Шановний   Іване Степановичу!  Шановні  народні  депутати!  Маю честь запропонувати вашій увазі проекти законів України про внесення  змін  до  Закону України про оборону України та про внесення змін до Закону України про Збройні Сили України.

 

     Чинні закони про оборону України та про Збройні Сили України, які  були  прийняті  (прошу звернути на це увагу) ще 6 грудня 1991 року, відіграли важливу роль у нашому військовому будівництві.

 

     Однак за  1992-1999  роки  в  зовнішніх,  внутрішніх   умовах існування незалежної України відбулися значні зміни. Це насамперед створення  Збройних  Сил  України,  прийняття  нової  Конституції, затвердження  Концепції  основ  державної політики та національної безпеки  України,  зміни   у   геополітичній   і   геостратегічній обстановці  навколо  України,  ратифікація  Верховною  Радою низки міжнародних угод,  необхідність розширення функцій Збройних Сил  в напрямі покладення на них певних внутрішніх завдань,  перетворення участі Збройних Сил в операціях з підтримання миру та інших  видах миротворчої діяльності на функцію, значення якої зростає.

 

     Крім того,  за останні роки у державі прийнято низку нових та уточнено декілька чинних нормативнозаконодавчих актів з  оборонних питань.  Тому  виникла  потреба  щодо  систематизації і подальшого розвитку їх положень у базових законах.

 

     Дозвольте привернути вашу увагу до найбільш важливих, на нашу думку, норм цих законів у запропонованій нами редакції.

 

     Проект Закону про внесення змін до Закону України про оборону України  в   порівнянні   з   чинним   законом   більш   повно   і систематизовано   встановлює  правові  основи  оборони,  заходи  з підготовки  оборони,   повноваження   органів   державної   влади, військового    управління,   місцевого   самоврядування,   функції підприємств,  установ і організацій усіх форм власності, обов'язки громадян щодо забезпечення оборони.

 

     Головними особливостями  цього  проекту  є:  вперше визначено термін "збройна агресія" та наведений  в  редакції,  погодженій  з Міністерством закордонних справ, перелік можливих дій з боку інших держав,  які Україна буде вважати за агресію.  Це,  на нашу думку, має   відігравати   роль   додаткового  стабілізуючого  фактора  в міжнародних стосунках.

 

     Визначено порядок  дій  державних   органів   і   військового командування  в  разі  агресії  проти України,  який зобов'язує їх вживати негайних заходів до збройного захисту держави.

 

     Повноваження державних  органів   у   сфері   оборони.   Вони становлять  основну  частину  закону,  їх  визначено відповідно до Конституції України,  з урахуванням змін,  які відбулися в чинному законодавстві  в 1992-1999 роках,  та набутого досвіду.  При цьому значно розширено й конкретизовано повноваження Кабінету Міністрів, центральних   органів   виконавчої   влади,   місцевих   державних адміністрацій,  а повноваження  військових  формувань  та  органів місцевого самоврядування викладені вперше.

 

     Повноваження Міністерства  оборони  приведені у відповідність до затверджених Президентом України; вперше визначено повноваження Генерального  штабу Збройних Сил як головного військового органу з планування  оборони  держави.   Передбачено   створення   в   разі необхідності  ставки Верховного Головнокомандувача Збройних Сил як вищого колегіального  органу  стратегічного  керівництва  обороною держави.

 

     Таким чином,   запропонований   законопроект  визначає  чітку систему оборони держави,  яка охоплює всіх - від глави держави  до пересічного громадянина.

 

     Проект Закону про внесення змін до Закону України про Збройні Сили України передбачає уточнення функцій Збройних Сил, їх складу, порядку керівництва ними та деяких інших норм, що регламентують їх організацію  і  діяльність.  Прийняття  закону  у   запропонованій редакції надасть правові підстави застосування Збройних Сил,  крім відсічі збройної агресії,  для вирішення  таких  завдань:  охорони повітряного  та підводного простору,  посилення охорони Державного кордону та виключно економічної зони,  надання у разі необхідності військової  допомоги  іншим державам,  здійснення заходів воєнного або надзвичайного стану, проведення миротворчих операцій. На жаль, на  якомусь  етапі  роботи  над законом з цього переліку виключена наша пропозиція щодо покладання  на  Збройні  Сили  також  завдань участі  частин  і  підрозділів  у  ліквідації наслідків стихійного лиха, природних та техногенних катастроф. Це нагальна потреба, яку можна ілюструвати численними прикладами як з вітчизняного, так і з зарубіжного  досвіду.  На  жаль,  зараз  уряд  вимушений  залучати Збройні  Сили  до  виконання  цього  завдання  в порушення чинного законодавства, наприклад, для розмінування.

 

     Щоб не забирати  зайвого  часу  на  аргументацію  доцільності розширення кола завдань Збройних Сил, скажу тільки, що для держави є надмірним тягарем утримання силових структур,  аналоги яких є  в Збройних  Силах.  Більше  того,  світовий досвід показує,  що коли виникає загроза суверенітету й територіальній цілісності  держави, її  конституційному  ладу,  Збройні Сили завжди виконують завдання щодо стабілізації обстановки.

 

     Але якщо таке не передбачено законом, то вони не готуються до виконання   цих   завдань,  не  навчені  належним  чином,  при  їх застосуванні  зазнають  невиправданих   втрат,   стають   об'єктом інформаційної    війни.    Ми   розуміємо   складність   жорсткого законодавчого врегулювання такого застосування Збройних Сил, однак вважаємо це необхідним для держави.

 

     Водночас законодавче   встановлення  внутрішніх  завдань  для Збройних Сил дало змогу,  по-перше,  уникнути дублювання  багатьох силових  структур  та  заощадити чималі державні кошти;  по-друге, підвищити  за  рахунок  частини  цих  коштів  рівень   професійної підготовки Збройних Сил, а головне - уникнути існуючої на сьогодні законодавчої невизначеності порядку застосування  Збройних  Сил  у певних ситуаціях,  коли фактично йдеться про захист територіальної цілісності та суверенітету держави.

 

     Шановні народні депутати,  новий  зміст  має  стаття  3,  яка закріплює  структуру  Збройних  Сил,  створену  за  чотири роки їх будівництва і розвитку та підтверджену практикою.

 

     Важливим є уточнення структури керівництва Збройними  Силами, яка передбачає єдину схему на мирний і воєнний час,  незалежно від того,  військовим чи цивільним є міністр  оборони,  оскільки  така можливість  передбачена  Законом  України про загальний військовий обов'язок і військову службу.  Безпосереднє керівництво  Збройними Силами  повинен  здійснювати  військовослужбовець.  Так є у всьому світі.

 

     Прошу також звернути увагу на те,  що в  інтересах  уникнення політизації Збройних Сил, зміцнення в них дисципліни, правопорядку на  підставі  статей  36  і  41   Конституції   дещо   обмежуються громадянські  права  військовослужбовців  та  працівників Збройних Сил. Прошу підтримати цю пропозицію.

 

     Шановні народні депутати, прийняття законів про внесення змін до  Закону  України  про  оборону  України та про внесення змін до Закону України про  Збройні  Сили  України  додаткових  витрат  із державного  бюджету  не потребуватиме.  Над їх підготовкою довго і плідно  працювали  фахівці  профільного  комітету,   Адміністрації Президента  України,  Кабінету Міністрів,  міністерств і відомств, особливо Міністерства  юстиції,  Міністерства  закордонних  справ, управлінь  і  наукових  установ Міністерства оборони,  яким я хочу висловити щиру подяку.

 

     Звертаюся ще  з  одним  питанням.   Ви   добре   знаєте,   що призупинені   деякі  пільги  для  військовослужбовців,  наприклад, видача  продовольчих  пайків.  Я  щоденно  працюю  у  військах   і відчуваю,    який    це    і   моральний,   і   економічний   удар військовослужбовцям.  Але що за цим стоїть?  Ще з  часів  Римської імперії,  в  російській армії,  в Радянській армії,  в Українській армії і у всьому світі  є  три  види  матеріального  забезпечення: грошове, речове та продовольче.

 

     Сама термінологія   (я   перший  проти  терміну  "продовольчі пайки") для військових принизлива.  Хочу довести до вашого відома, що  міністр оборони України,  генерал армії України забезпечується продовольством як рядовий піхотний солдат,  ні на копійку  більше. Коштує  це  на  день  менше  ніж  2  гривні,  54 гривні на місяць. Напевно,  багато в залі знають,  що я ніколи  не  зраджував  свого принципу  і під час роботи у військах обідаю разом із солдатами за одним столом  із  одного  казана.  Якщо  офіцер  не  харчується  в солдатській їдальні, він несе додому. Чому? Ви добре знаєте.

 

     Профільний комітет вийшов із законопроектом:  чітко визначити три  види  матеріального  забезпечення  -   грошове,   речове   та продовольче.  Я розумію, що це складно і потребує часу. Сьогодні є унікальна можливість у статті 19 Закону про Збройні Сили  України, де йдеться про питання соціального захисту і визначено, що держава гарантує матеріальне  забезпечення,  конкретизувати,  розшифрувати речове, продовольче (а не пайок) і фінансове забезпечення.

 

     Прошу розглянути дане питання. Доповідь закінчив.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВА. Дякую.   Чи  є  запитання?  Давайте  відведемо  п'ять хвилин, все одно більше не встигнемо.

 

     Депутат Черненко. За ним - депутат Ніколаєнко (Шум у залі).

 

     Та ми не встигнемо. Не тримайте рук, я запам'ятав.

 

     ЧЕРНЕНКО В.Г.,  голова  Комітету  Верховної  Ради  України  з питань охорони здоров'я,  материнства та дитинства (виборчий округ 48,  Донецька  область).  Дякую,   Іване   Степановичу.   Шановний Олександре  Івановичу!  Я  цілком  підтримую  вашу пропозицію щодо фінансового,  матеріального  та  продовольчого  забезпечення.   Це справді не викликає жодного сумніву.  Але гляньте,  будь ласка, що визначено  в  статті  85  Конституції   України:   Верховна   Рада затверджує   загальну  структуру,  чисельність,  визначає  функції Збройних Сил України, Служби Безпеки і так далі.

 

     У пункті 23  цієї  статті  чітко  записано  про  повноваження Верховної Ради: "схвалення рішення про надання військової допомоги іншим державам..."

 

     Отже, якщо ми приймаємо цей закон,  дана  функція  переходить вам. Скажіть, що я не правий.

 

     Дякую за відповідь.

 

     КУЗЬМУК О.І.   До   речі,  все  це  включено.  Верховна  Рада затвердила чисельність - 310 тисяч військовослужбовців,  90  тисяч службовців у минулому році. І ми цим користуємося.

 

     Стосовно направлення ми нещодавно прийняли спеціальний закон. Ці питання...

 

     ГОЛОВА. Олександре Івановичу,  депутат має на увазі, що даним законопроектом   міністерство   перебирає  на  себе  функції,  які належать винятково Верховній Раді.  Він говорив не про сьогоднішню чисельність, а про принцип затвердження чисельності. Тобто вважає, що даний законопроект дає змогу  Міністерству  оборони  перебирати функції, виписані в Конституції за Верховною Радою.

 

     КУЗЬМУК О.І.  Я  не  можу  знайти  таких  пропозицій,  щоб ми перебирали згадані функції.  Такого немає  в  проекті.  Я  ще  раз готовий повернутися до цього.

 

     ГОЛОВА. Вважаємо, що з'ясуєте пізніше. Депутат Ніколаєнко. За ним - депутат Баулін.

 

     НІКОЛАЄНКО С.М.,  секретар Комітету Верховної Ради України  з питань науки і освіти (виборчий округ

 185, Херсонська область). Фракція Соціалістичної партії. Шановний Олександре  Івановичу!  Наша  фракція  обговорювала  в принципі це питання,  і  ми  будемо  підтримувати,  оскільки   розуміємо,   що обороноздатність держави - це надзвичайно важлива її функція.  Але скажіть,  будь ласка, як ви ставитеся до того, щоб у законопроекті дещо підсилити роль цивільного,  депутатського контролю, Верховної Ради за станом у Збройних Силах?

 

     І друге  запитання.  Я  погоджуюся  з   оцінкою   позбавлення речового та продуктивного забезпечення наших військових.  Як це на сьогодні віддзеркалилося на наших Збройних Силах? Скільки надійшло заяв? Чи є вже негативні наслідки чи ще не встигли проявитися?

 

     Дякую.

 

     КУЗЬМУК О.І.  Дякую.  Щодо першого запитання. Я сам перший за те,  щоб була надійна система цивільного  контролю  над  Збройними Силами України.  До речі,  вона створена і діє. Згідно із законами контроль  над  Збройними  Силами  України  здійснюється  Верховною Радою,   Радою   національної   безпеки   і  оборони,  Генеральною прокуратурою та Кабінетом Міністрів України.

 

     І друге.  Вплив на  моральний  стан  від  призупинення  пільг військовослужбовцям   уже   ефективно   проявляється:   є  випадки звільнення з лав Збройних Сил.  Але абсолютна більшість  офіцерів, прапорщиків,   військовослужбовців  за  контрактом  перебувають  у стійкому стані очікування, що їхні інтереси будуть захищені.

 

     ГОЛОВА. Депутат Баулін. За ним - депутат Тищенко.

 

     БАУЛІН П.Б.,  член Комітету Верховної Ради України  з  питань свободи   слова  та  інформації  (виборчий  округ  76,  Запорізька область).  Старший лейтенант Советской Армии в  запасе.  Уважаемый Александр Иванович,  у меня два вопроса по Закону про Збройні Сили України.

 

     Стаття 10.  Тут сказано,  що Головнокомандувачем Збройних Сил України  є  за  посадою  міністр оборони.  Але згідно з пунктом 17 статті  106  Конституції   України   у   нас   є   вже   Верховний Головнокомандувач,  яким є Президент України.  Я розумію, може, ви трохи не довіряєте Леоніду Даниловичу,  що він  зможе  командувати військами, але все ж таки два головнокомандувачі - чи це не зайве, чи є десь таке в якійсь армії світу?

 

     КУЗЬМУК О.І. За таке запитання можна сміливо присвоїти звання капітана,  але  не складено залік з історії воєнного мистецтва.  А тепер пояснюю.  Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України є  Президент  держави,  його  влада  як  Верховного поширюється на Збройні Сили,  прикордонні війська, СБУ, міліцію та інші військові формування.  За  всіх  часів (і тільки в незалежній Україні чомусь випало,  ну,  в 1991  році  писалося)  міністр  оборони,  як  і  в Радянській армії, є Головнокомандуючим Збройними Силами.

 

     Міжнародний приклад.    У    всьому    світі    є   Верховний Головнокомандуючий Збройними Силами. Головнокомандувачем може бути міністр  оборони,  якщо  він  військовослужбовець.  А якщо міністр оборони цивільний,  то Головнокомандувачем призначається начальник Генерального    штабу.    У    скандинавів    є    окрема   посада Головнокомандуючого Збройними Силами (гадаю,  що це недоречно).  У нас  це  випало,  ми  виправили:  у  разі,  коли міністр оборони є цивільна  особа,  функції  Головнокомандувача  виконує   начальник Генерального штабу. Ми просто впорядкували.

 

     ГОЛОВА. Дякую,   Олександре   Івановичу.   Олексій  Марченко. Вибачте, я оголосив депутата Тищенка. Будь ласка.

 

     ТИЩЕНКО П.В.  Фракция  коммунистов.  Александр  Иванович,   я наблюдал за вами.  Складывается впечатление, что вы твердо знаете, что делаете и поступаете правильно.

 

     Я хотел бы задать следующий вопрос.  Тесное сотрудничество  с Международным  валютным фондом привело к тому,  что они 16 декабря направили Украине памятную записку, в которой указывают, сколько у нас  должно  быть  министерств,  сколько нужно уволить директоров, сколько мы должны  брать  за  энергоносители  и  прочее.  То  есть откровенный диктат и потеря, можно сказать, независимости Украины.

 

     Поделитесь, как    секретными    данными,   учитывая   тесное сотрудничество с НАТО, которое все более расширяется, нет ли такой тенденции уже и в Вооруженных Силах, что НАТО нам диктует кадровые вопросы?

 

     Хотелось бы услышать и вот о чем.  Вот вы часто  говорили  об отражении  агрессии  и так далее.  Хотелось бы понять:  со стороны кого эта агрессия на сегодня усматривается? Доктрина, так сказать, нашего  министерства.  Против кого мы собираемся воевать и от кого защищаться?

 

     Спасибо.

 

     КУЗЬМУК О.І.  Дякую. Справді знаю, що роблю, тому, напевно, і працюю в третьому уряді. Це перше.

 

     І друге.  З Міжнародним валютним фондом не листуюся. Ні НАТО, ні інших до внутрішніх проблем Збройних Сил не допускаю.

 

     ГОЛОВА. Олексій Марченко. За ним...

 

     КУЗЬМУК О.І. Вибачаюсь. Що стосується агресії, то для мене як військового  керівника  немає різниці,  з якого боку проти України буде агресія. Я повинен бути готовий до будь-якої (Оплески).

 

     ГОЛОВА. Олексій Марченко. За ним

- депутат Кулик.

 

     МАРЧЕНКО О.А.    Дякую.    Депутатська   група   "Відродження регіонів".  Шановний Олександре Івановичу!  Якщо моє запитання теж буде тягнути на звання капітана, то мене треба буде розжалувати на одну позицію.

 

     А запитання  таке.  Перший  законопроект,  який  ви  подаєте, передбачає,  що забезпечення окремих видів діяльності Збройних Сил може проводитися  державними  підприємствами,  котрі  можуть  бути створені   Міністерством  оборони.  Тобто  пропонується  створення тільки  державних  підприємств,  які  буде  формувати,  створювати Міністерство оборони.

 

     Але на    сьогодні    Збройні   Сили   через   держзамовлення користуються послугами підприємств,  що виробляють продукцію і  не завжди є державними.

 

     Яка доля   підприємств,   котрі   нині  виконують  замовлення Міністерства оборони,  якщо міністерство  буде  само  задовольняти свої потреби?

 

     Дякую.

 

     КУЗЬМУК О.І.  Я  хочу  пояснити,  що в структурі Збройних Сил України сьогодні  налічується  57  військових  заводів.  Усі  вони рентабельні.  Приріст виробництва порівняно з 1998 роком на кінець 1999 року становив 46 відсотків.  Є 33 військових радгоспи,  котрі два місяці на рік годують армію. Поставив їм завдання в цьому році зробити  три  місяці.  Всі  рентабельні,   всі   зібрали   врожай, переробили,  заклали новий, дали Збройним Силам. На повну силу йде посівна.

 

     Далі. Маємо 154 державних військових підприємств (підкреслюю, тільки державних),  зокрема, військторгів та інших, які працюють і так залишаються. Це нова модель, яку ми започаткували за підтримки Верховної Ради і яка вже третій рік діє.

 

     ГОЛОВА. Депутат Кулик. За ним - депутат Гуцол.

 

     КУЛИК О.В.,  член  Комітету  Верховної  Ради України з питань свободи  слова  та  інформації  (виборчий  округ  145,  Полтавська область). Український народний рух. Шановний Олександре Івановичу, розвантажувальні дні,  які запроваджують генерали  час  від  часу, коли їдять із одного казана,  - це корисно для здоров'я,  стимулює думку.  Більше енергії іде на думку.  Гадаю,  що проект,  який  ви сьогодні подали, є результатом такої армійської енергії.

 

     У мене  запитання.  Перехід  української  армії на професійну основу не тільки зміцнить Збройні Сили  України,  а  й  зекономить бюджетні  кошти.  Наскільки  цей новий законопроект узгоджується з перспективою переходу Збройних  Сил  України  саме  на  професійну основу?

 

     КУЗЬМУК О.І. Дякую. 28 березня проведено колегію Міністерства оборони,  яка  підсумувала  роботу  міжвідомчої   робочої   групи, призначеної   розпорядженням   Президента   України   з  уточнення Державної програми будівництва і розвитку Збройних Сил України.  В роботі  цієї групи взяли участь керівники міністерств,  відомств і Верховної  Ради.  Вона  запропонувала   внести   уточнення.   Які? Відбулися зміни, про що я доповідав у проекті про внесення змін до Закону про оборону України.

 

     Ми переходимо на іншу структуру,  в тому числі заклали основу для  переходу  на  професійну  армію.  Тепер згадана програма буде називатися "Державна  програма  розвитку  Збройних  Сил  України", оскільки вважаємо, що Збройні Сили України в основному збудовані.

 

     Стосовно наших  планів  переходу на професійну армію.  Важка, дуже важка справа,  але замахнутися на неї потрібно.  Вона  дорого коштує і не скоро дасть результат.

 

     Що передбачається? Ми визначили 15 років.  Це дуже стислі терміни.  Франція тридцять  восьмий  рік переходить, а Польща, як нещодавно повідомив мій польський колега, відмовилася від переходу. Ми вважаємо, що це потрібно. Сьогодні 28 тисяч   солдатів  і  сержантів  уже  служать  як  професіонали  за контрактом.  Це дає результат.  Ми  беремо  за  контрактом  не  на продовольчий  склад і не на склад ПММ,  а командирами відділень та екіпажів.  Після армії три місяці підготовки -  і  вони  йдуть  на командні   посади.  Плануємо  до  2005  року  довести  чисельність основних бойових посад до 50 відсотків,  до  2010  року  -  до  75 відсотків  з  тим,  щоб були створені умови в 2015 році перейти на професійну армію.  Але це можливо за умов економічного зростання в державі і відповідної обстановки за її межами.

 

     Наступним є змішаний принцип комплектування.  В минулому році ми зробили експеримент  у  військах  протиповітряної  оборони,  де служба  - на точках,  на ракетних комплексах поблизу села,  де він живе,  і все життя знатиме своє місце  в  строю  і,  якщо  на  нас полетять, буде підготовлений. Впроваджуємо це і в нинішньому році.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Олександре  Івановичу,  ми  на запитання та відповіді витратили 13 хвилин.

 

     Чотири депутати  хочуть   виступити.   Може,   надамо   слово Андресюку  від комітету і Георгію Корнійовичу,  а більше поставимо запитань?  Згода?  Адже такі змістовні  відповіді.  Ми  продовжимо запитання і скоротимо виступи.

 

     Депутат Гуцол. Будь ласка. За ним - депутат Ткаленко.

 

     ГУЦОЛ М.В., секретар Комітету Верховної Ради України з питань прав  людини,  національних  меншин  і  міжнаціональних   відносин (багатомандатний  загальнодержавний виборчий округ,  ПЗУ).  Дякую, Іване Степановичу.  Шановний пане міністре, дякую вам за змістовну доповідь.  У  мене кілька запитань.  Частково ви на одне з них уже відповіли,  а от на інше я хотів би  почути  конкретну  відповідь. Мене   цікавить   механізм   і   контроль   за  виконанням  даного законопроекту.  Адже  в  нашому  парламенті   приймається   багато законів,  і всі вони чудові.  Проте іноді,  а буває дуже часто, на місцях вони не спрацьовують з однієї  причини:  немає  контролю  і відповідальності. Це перше.

 

     І друге.  Ви  частково  вже відповіли,  але я хотів би ще раз почути,  чи  справді  українська  армія   готова   сьогодні   бути професійною?

 

     Дякую.

 

     КУЗЬМУК О.І.   Дякую.  З  першого  питання  я  вже  доповідав Верховній Раді,  що в  нас  діє  система  цивільного  контролю  за Збройними Силами.

 

     Хочу зазначити,  що впроваджена і діє система контролю з боку Верховної Ради.  У нас проводяться  спільні  засідання  колегії  і профільного  комітету;  профільний  комітет заслуховує питання про виконання тих чи інших законів у Збройних Силах України. Поточного тижня   у   профільному   комітеті   було   заслухано   начальника Генерального  штабу  щодо  виконання  вимог   Верховної   Ради   з дотримання чинного законодавства.

 

     Стосовно готовності  Збройних  Сил  України  до  переходу  на професійну армію. Я не можу твердо доповісти, що ми готові.

 

     ГОЛОВА. Ви щойно відповідали.

 

     КУЗЬМУК О.І.  Ні,  ми не готові до цього,  а тільки розпочали перехід.  Щоб  бути готовим,  треба насамперед виховати свідомість озброєного захисника, що він не тече в армію, а добровільно йде на 15 років свідомо служити солдатом. От як це зробимо разом, то буде гаразд. Плюс економічні можливості.

 

     ГОЛОВА. Олександре Івановичу, 45 хвилин не вистачить.

 

     Депутат Ткаленко.

 

     ТКАЛЕНКО І.І. Дякую, Іване Степановичу. Олександре Івановичу, давайте  реально  подивимося  на  речі,  трошки  на  історію.  Так склалося,  що Україні дісталася величезна  частина,  але  все-таки частина,  Збройних Сил колишнього Радянського Союзу.  І ви знаєте, що на Україні була зосереджена саме та група військ, ті аеродроми, ті  частини,  які повинні були забезпечити проходження до Ла-Маншу всім іншим збройним силам.  На жаль,  ми залишили  всі  ті  окремі частини,  які повинні були забезпечити той прохід до Ла-Маншу.  Чи в'яжеться це з нашою оборонною доктриною? І доки ми будемо тримати оті  окремі  частини,  знекровлюючи  основні наші бойові одиниці - дивізії?  Вже пора, мабуть, закінчити утримування посад, скоротити окремі частини, а все-таки не знекровлювати основні дивізії.

 

     Дякую.

 

     КУЗЬМУК О.І. Дякую, але ви запізнились із запитанням років на три,  не менше.  Справді,  те, що було під час розвалу Радянського Союзу,  то уламок могутньої армії,  але тільки уламок.  Це не були збройні сили.  Вони були  різного  підпорядкування,  не  об'єднані заради виконання єдиних завдань. Цих частин, які утримувались, уже немає.  Але,  на жаль,  ми сьогодні утримуємо бойові частини не  в тому місці, де бажано. Я не можу з Лиманського зняти винищувальний полк,  який стоїть  на  кордоні  з  Молдовою,  і  перевести  його, наприклад,  у Кривий Ріг.  Я це зроблю через два роки. У нас немає грошей, щоб побудувати житло, пристосувати аеродром під винищувачі і  перевести  полк.  Але  ми  це  робимо.  Жодної  кинутої частини сьогодні в Збройних Силах немає.

 

     ГОЛОВА. Олександре Івановичу, дякую.

 

     Слово для співдоповіді надається  від  комітету  його  голові Борису Павловичу Андресюку. За ним буде виступати депутат Крючков.

 

     АНДРЕСЮК Б.П.,  голова  Комітету  Верховної  Ради  України  з питань   національної   безпеки   і    оборони    (багатомандатний загальнодержавний   виборчий   округ,   СДПУ(о)).  Шановний  Іване Степановичу!  Шановні  колеги  народні  депутати!   Я   постараюся виступати коротше,  оскільки тут були вже дані грунтовні відповіді міністром оборони.

 

     Стосовно проекту Закону  про  внесення  змін  до  Закону  про оборону  України.  Порівняно  з  чинним  законом ним більш повно і систематизовано   встановлюється   зміст    підготовки    оборони, повноваження  з  цих  питань центральних органів виконавчої влади, Ради  міністрів  Автономної  Республіки  Крим,  органів  місцевого самоврядування.

 

     Проектом запропоновано суттєві зміни в організації управління військовими формуваннями держави в  особливий  період,  для  чого, зокрема,   передбачено   створення   в  разі  необхідності  Ставки Верховного  Головнокомандувача  Збройних  Сил  України  як  вищого колегіального органу керівництва обороною.

 

     Цілком погоджуюючись   із   основними   положеннями  доповіді міністра  оборони  генерала  армії  України  Олександра  Івановича Кузьмука  щодо  проекту Закону про внесення змін до Закону України про оборону України, вважаю також за необхідне звернути вашу увагу на деякі питання, над вирішенням яких нам ще слід попрацювати.

 

     Так, на   думку   нашого  комітету,  необхідно  більш  уважно розглянути питання про повноваження Верховної Ради України у сфері оборони   (стаття   5).  Зокрема,  пунктами  22  і  23  статті  85 Конституції  України  до  повноважень   Верховної   Ради   України віднесені визначення функцій Збройних Сил України, затвердження їх загальної  структури  та  чисельності,   вирішення   питань   щодо схвалення  рішення  про  використання  Збройних  Сил  України  для надання  військової  допомоги  іншим  державам,  про   направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав тощо.

 

     Можливо, у  базовому законі України з питань оборони доцільно більш детально окреслити повноваження парламенту,  і ми це зробимо до другого читання, опрацьовуючи даний законопроект.

 

     Шановні народні  депутати,  перелік можливих змін і доповнень до проекту Закону України про внесення змін до Закону України  про оборону можна було б продовжити.  Я певен,  що багато пропозицій і зауважень ми отримаємо і від вас,  народних  депутатів.  Всі  вони будуть  уважно  вивчені  і враховані під час підготовки до другого читання.

 

     Проте перший крок ми маємо зробити сьогодні. Комітет з питань національної  безпеки  і  оборони  дійшов  висновку про готовність зазначеного законопроекту до прийняття в  першому  читанні.  І  ми звертаємося до вас із проханням підтримати таке рішення.

 

     Стосовно законопроекту  про  Збройні  Сили  України.  Основні положення  доповіді  міністра  оборони  генерала  армії   Кузьмука переконують   у  тому,  що  зусилля  щодо  розробки  і  узгодження законопроекту забезпечили досить високу його якість.

 

     Однак деякі  положення  нового  документа  можуть,  на  думку членів комітету, бути предметом додаткового обговорення до другого читання.  Так,  наприклад,  Верховна  Рада   України   має   певні контрольні   функції   щодо   діяльності  Збройних  Сил  та  інших військових формувань України,  контроль з боку Рахункової  палати, постійних комітетів, спеціальних та слідчих комісій Верховної Ради України, контроль у формі депутатських запитів.

 

     Водночас роль і значення демократичного цивільного контролю у сфері  безпеки й оборони держави за сучасних умов,  на нашу думку, значно  зростають.  Це  пов'язано  передусім   із   запропонованим покладенням  на  Збройні  Сили України,  крім так званих зовнішніх функцій,  вирішення певних внутрішніх завдань,  в тому числі  і  в мирний час.

 

     Україна, яка   підписала   Кодекс  поведінки,  що  стосується військовополітичних аспектів безпеки,  прийнятий на будапештському саміті  ОБСЄ  в 1994 році,  має забезпечити у своєму законодавстві відповідні гарантії дотримання норм  права  під  час  застосування сили в разі внутрішніх конфліктів.

 

     Тому в даному законопроекті питання демократичного цивільного контролю за Збройними Силами доцільно, на наш погляд, посилити. Не всі  члени  комітету  переконані  в  необхідності  введення посади Головнокомандувача Збройних Сил України (стаття 10),  оскільки  це може,  на  їх  думку,  призвести  до ускладнень під час управління Збройними  Силами  в  разі,  коли  на  посаду   міністра   оборони призначена цивільна особа.

 

     Однак, оскільки  Закон  про  загальний військовий обов'язок і військову службу таку ситуацію передбачає, то в інших законах вона має бути врахована.

 

     Є пропозиція щодо уточнення запропонованої редакції статей 20 і 21 законопроекту,  в яких ідеться  про  обмеження  громадянських прав військовослужбовців і працівників Збройних Сил.  Можливо, тут слід  застосувати  більш  гнучку  норму,  наприклад,  призупинення членства   військовослужбовців   і   працівників  Збройних  Сил  у політичних  партіях,   військовослужбовців,   крім   того,   і   в профспілках на період їх служби або дії контракту.

 

     Комітет з   питань  національної  безпеки  і  оборони  дійшов висновку про готовність до прийняття Закону України  про  внесення змін  до Закону України про Збройні Сили України в першому читанні і звертається до вас,  народних депутатів, із проханням підтримати це рішення.

 

     І на  останок.  Я хотів би ще раз,  шановні народні депутати, наголосити і просити,  щоб ми  підтримали  пропозицію  профільного комітету і міністра оборони Кузьмука стосовно внесення відповідних доповнень до статті 19 закону про Збройні Сили України  в  частині речового,  продовольчого  і  грошового  забезпечення.  Наш комітет підготує  дані  питання  до  розгляду  в  другому  читанні   цього законопроекту. Просимо підтримати внесені пропозиції. У мене все.

 

     ГОЛОВА. Коротенько,   по  хвилині  три  запитання  до  Бориса Павловича. 3ліва - депутат Мироненко, справа - депутат Кириленко і по центру - депутат Мусієнко. Будь ласка.

 

     МИРОНЕНКО В.А.,   член  Комітету  Верховної  Ради  України  у закордонних справах (виборчий округ 5, Автономна Республіка Крим). Спасибо,  Иван Степанович.  Борис Павлович,  я хотел задать вопрос министру обороны, но приходится задавать вам. У нас есть программа "Партнерство  ради  мира".  Предполагается  ли  развитие  какой-то программы партнерства с Россией?  Ведь это необходимо, у нас могут быть разные противники, такой вариант надо предполагать.

 

     Спасибо.

 

     АНДРЕСЮК Б.П.  Дякую за запитання. Олександр Іванович Кузьмук частково відповів, що Збройні Сили повинні бути готові дати відсіч агресору   з   будь-якого  боку.  Враховуючи  наші  добросусідські відносини з Росією,  ми готові до такої співпраці. Наприклад, ми з вами    вчора    розглядали    питання   ратифікації   угоди   про українськопольський батальйон.  Якщо такі пропозиції будуть з боку Росії,  то  ми  готові  до  співпраці  з нею і створення подібного батальйону.

 

     ГОЛОВА. Депутат Кириленко. За ним - депутат Мусієнко.

 

     КИРИЛЕНКО В.А.,  секретар Комітету Верховної Ради  України  з питань    соціальної    політики    та    праці   (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  НРУ). Український народний рух. Борисе Павловичу,  ми, звичайно, будемо підтримувати нову редакцію цих двох запропонованих законопроектів.  Проте  є  щонайменше  два концептуальних документи,  які стосуються військової сфери:  Закон про загальний військовий обов'язок і військову  службу  та  Воєнна доктрина. До них обох безпосередньо причетна Верховна Рада.

 

     Коли більшість  була в меншості,  Верховною Радою розглядався перший документ,  про який я сказав. Він проходив через профільний комітет.  У  його  нормах  не  відбито  прагнення  нашої країни до професійної армії.

 

     Другий документ - Воєнна доктрина,  ухвалена 1993 року.  Там, зокрема, є норма про позаблоковість. Коли комітет очолював Георгій Корнійович Крючков,  питання про внесення змін до Воєнної доктрини також розглядалося в комітеті (в сенсі вилучити позаблоковість).

 

     Як у  сенсі  зміни  керівництва і концептуального спрямування Верховної Ради ви ставитеся до того,  що треба розглянути  ще  два названі документи після цих?

 

     АНДРЕСЮК Б.П.  Я  вважаю,  що  це  питання не тільки стосовно зміни керівництва комітету тощо.  Ми всі з вами, народні депутати, професіонали  і  маємо  рівні  права щодо цих питань.  Наш комітет готовий розглянути зміни до згаданих документів.

 

     Воєнна доктрина,  затверджена Верховною Радою  в  1993  році, справді потребує суттєвих змін.  Але оскільки це повноваження Ради національної безпеки і оборони та Президента,  то ми звернулися до цих  шановних  інституцій  і  чекаємо від них пропозицій.  Комітет готовий до їх розгляду саме в тому річищі, про що ви сказали.

 

     ГОЛОВА. Депутат Мусієнко.

 

     МУСІЄНКО І.М.,  заступник  голови  Комітету  Верховної   Ради України  у  закордонних справах (багатомандатний загальнодержавний виборчий  округ,  виборчий  блок  СПУ   та   СелПУ).   Дякую,Іване Степановичу.  Шановний Борисе Павловичу!  Наша фракція, безумовно, буде підтримувати  прийняття  в  першому  читанні  запропонованого законопроекту,  але в мене до вас як до демократа і людини,  котра представляє більшість,  що сформована на турботі про демократичний розвиток України, така пропозиція (Шум у залі). Як ви, представник більшості,  голова  профільного  комітету,  дивитеся  на  те,  щоб погодитися  вносити  на  друге  читання  цей  законопроект лише за умови,  якщо в ньому буде окремий розділ "Демократичний  цивільний контроль  за  Збройними Силами України"?  Окремий розділ,  в якому чітко,  послідовно будуть виписані напрями,  форми  участі  в  цій роботі всіх інститутів громадянського суспільства.

 

     Дякую.

 

     АНДРЕСЮК Б.П.  Дякую,  Іване  Михайловичу.  Це  дуже серйозне питання.

 

     Я не заперечую і,  гадаю,  комітет  повністю  підтримає  вашу пропозицію.  Єдине  тільки - давайте визначимося.  Нині в комітеті опрацьовується окремий проект Закону  про  цивільний  контроль  за Збройними  Силами.  Я  вважаю,  що  це можна забити в ньому,  а не просто розширювати даний закон.  Але  якщо  буде  ваша  ласка,  ми можемо це,  справді,  зробити. Я вам доповідав, що в такому річищі тепер опрацьовується окремий законопроект.

 

     ГОЛОВА. Депутат Сахно. Останнє запитання.

 

     САХНО Ю.П.,  член   Комітету   Верховної   Ради   України   у закордонних  справах  (багатомандатний  загальнодержавний виборчий округ,  НДП).  Дуже дякую, Іване Степановичу. Колега Кириленко вже ставив  запитання,  яке  я  збирався  поставити.  Я  просто  хотів сказати,  щоб ви все-таки звертали увагу на питання,  які ставлять депутати з усіх боків.  А то виходить, що ви у запитаннях віддаєте пріоритет комуністам, тобто якраз тим, хто взагалі не зацікавлений у прийнятті ні закону, ні нової Воєнної доктрини України.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Дякую, Борисе Павловичу. Зауваження приймається. Було три руки. Я сподівався скоротити час.

 

     Слово надається Георгію Корнійовичу  Крючкову.  За  ним  буде виступати депутат Супрун.

 

     КРЮЧКОВ Г.К.,  член  Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони (багатомандатний  загальнодержавний виборчий  округ,  КПУ).  Я  хотів  би  висловити кілька думок щодо законопроектів, внесених на розгляд Верховної Ради.

 

     Прийняття цих  законів  стане  ще  одним  важливим  кроком  у вирішенні  важливого завдання - приведення поточного законодавства в  галузі  оборони  і  національної  безпеки  у  відповідність  із Конституцією  України.  Правда,  логіка законотворчого процесу тут дещо порушена, і депутат Кириленко має рацію, хоча він чітко цього не сказав.  Логіка,  мабуть,  мала б бути така:  спочатку прийняти нову концепцію національної  безпеки,  затвердити  нову  військову (оборонну)  доктрину,  а  потім приймати Закон про оборону і Закон про Збройні Сили. Але вийшло так, як у нас часто буває.

 

     Я підтримую  пропозицію  прийняти  законопроекти  в   першому читанні   за   умови,   що   будуть   враховані   зауваження,  які висловлювалися тут,  висловлювалися в профільних  комітетах  і  ще будуть висловлені.

 

     Які в  мене  є думки?  Я вважаю,  що в проектах законів треба повніше врахувати вимоги Конституції і раніше  прийнятих  законів. Про  повноваження  Верховної Ради тут уже говорилося.  У статті 17 Конституції є окреме положення  про  неприпустимість  використання Збройних  Сил  України  для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу,  усунення органів  влади  чи перешкоджання  їх  діяльності.  Це обов'язково треба відобразити в Законі про Збройні Сили України.

 

     Чіткіше треба виписати положення  про  департизацію  Збройних Сил,   обов'язково   записати,  що  в  Збройних  Силах  не  можуть створюватися осередки політичних партій.

 

     Нечітко сказано про партійну приналежність у Збройних  Силах. У  Законі  про політичні партії,  який ми прийняли,  записано,  що військовослужбовці не можуть бути членами політичних  партій,  але там  нічого  не  сказано  про працівників Збройних Сил.  Треба або привести  у  відповідність  із  тим,  що  пропонується   в   цьому законопроекті,  Закон  про політичні партії,  або цей законопроект писати з урахуванням положень Закону про політичні партії.

 

     Далі. Мені здається,  що в Законі про  Збройні  Сили  України треба  все-таки  зафіксувати принципи комплектування Збройних Сил. Це дуже  непросте  питання.  Олександр  Іванович  говорив,  що  ми розраховуємо  здійснити  перехід  до  повністю  професійної  армії приблизно за 15 років.

 

     Я хотів би з вашого дозволу,  шановні  колеги,  навести  щодо цього   думку  фахівців,  зокрема  міністра  оборони  Федеративної Республіки Німеччини.  Зараз у Німеччині йде дуже гостра  полеміка навколо питання про перехід до професійної армії. Офіційна позиція уряду - 50 на 50,  тобто  повинно  бути  50  відсотків  "профі"  і стільки ж військових, які служать в армії за призовом.

 

     Так ось  що  каже  міністр Шарпінг - пробачте,  я читаю мовою джерела:  "Армия,  состоящая  только  из  профессионалов,  -   это идеальный  отстойник  для  криминального элемента,  людей с низким уровнем интеллекта,  морали и нравственности. Наподобие пиратского воинства или наемного сброда в колониальные времена".

 

     Шарпінг заявив далі,  що "что не завидует тому,  кто вынужден будет  командовать   "армией   дебилов",   какими   бы   отборными головорезами они ни были, и сам заранее отказывается это делать".

 

     Я не  солідаризуюсь із тим,  що сказав пан Шарпінг,  я просто хотів  сказати,  наскільки  це  не  просте  питання   навіть   для Німеччини,  яка  має  військовий  бюджет 23 мільярди доларів (45,3 мільярда німецьких марок),  і при цьому міністр каже,  що труднощі переходу  до  професійної  армії  пов'язані передусім з проблемами фінансового плану.  При зменшенні військового  бюджету  через  три роки   до   43,7   мільярда   німецьких   марок,   каже   міністр, "дорогостоящую профессиональную армию содержать будет просто не на что".

 

     У нас  же оборонний бюджет,  якщо вичленити те,  що армія має заробляти для себе сама,  становить усього 300 мільйонів  доларів. Порівняйте: 300 мільйонів і 23 мільярди доларів.

 

     КУЗЬМУК О.І.  Яскравий  приклад  відмінності  між цивільним і військовим міністрами.  Військовий про своїх підлеглих так  ніколи не скаже.

 

     КРЮЧКОВ Г.К.  Я  розумію,  але  це  слова міністра.  Я просто зацитував, щоб показати, які є думки і проблеми. Пославшись на те, що  в  Європі  лише  дві  країни - Іспанія та Англія - мають чисто професійні армії, німецький міністр додав: "И как показывает опыт, проблем  с  комплектованием  кадров и поддержанием морально-боевых качеств там больше, чем у других".

 

     Питання досить непросте,  але  на  сьогодні  треба,  можливо, зафіксувати  в  законі  змішаний  принцип  комплектування армії із переходом у перспективі на професійну армію,  що було б доцільним. Це норма саме такого закону.

 

     І останнє.   Я   вважаю,   що   треба  підтримати  пропозицію Олександра Івановича Кузьмука, про яку говорив і Борис Павлович, - стосовно  статті 19:  обов'язково записати,  що військовослужбовці одержують  за  рахунок  держави  грошове,  речове  та  продовольче забезпечення  в  порядку  і  за  нормами,  встановленими Кабінетом Міністрів. Водночас слід передбачити в законі порядок забезпечення військовослужбовців  санаторнокурортним  лікуванням і користування громадським транспортом.  Тоді в нас відпаде необхідність приймати ще один закон.

 

     А в  цілому  я  підтримую  пропозицію  прийняти запропоновані законопроекти в першому читанні.

 

     ГОЛОВА. Дякую,  Георгію Корнійовичу.  Слово надається Людмилі Супрун.

 

     Ми працюємо  без  перерви.  Будемо  завершувати.  О 13 годині "Різне".

 

     СУПРУН Л.П. Відверто кажучи, мені прикро за Верховну Раду, що сьогодні на її засіданні,  коли ми слухаємо такі важливі питання - про  Збройні  Сили  й  оборону,  -  тут  присутня  така  кількість депутатів. І мимоволі виникає пропозиція в питанні щодо скорочення чисельності депутатів,  яке виноситься на референдум,  вказати  ту кількість,  скільки  присутньо  на  цьому  засіданні  при розгляді такого важливого питання,  адже на сьогоднішній день  тільки  одна зброя  є  в  руках парламентаріїв:  ця зброя - вона демократична - закони,  тому що тільки через закони можна  досягти  демократії  і порядку в суспільстві.

 

     Я б хотіла дуже коротко сказати про зауваження,  які в мене є до запропонованих  законопроектів,  не  зупинятися  на  конкретних статтях, а зробити тільки узагальнення.

 

     Перше. Певна  невідповідність нормам міжнародного права.  Я б хотіла звернути вашу увагу на те, що на Будапештському саміті ОБСЄ в  1994  році  було  прийнято  кодекс  поведінки,  який стосується військово-політичних аспектів безпеки в кожній  державі.  У  цьому кодексі  було записано,  що збройні сили не можуть застосовуватися при врегулюванні  внутрішніх  питань.  Тому  статтю,  яка  регулює використання  збройних сил при врегулюванні внутрішніх конфліктів, треба узгодити з оцим міжнародноправовим актом.

 

     Друге. Мені здається,  що недоцільно  повторювати  визначення термінів,  які  вже  визначено  в інших законах України.  Зокрема, поняття "цивільна оборона України" визначено в Законі про цивільну оборону   України,  те  саме  стосується  терміну  "мобілізація  в Україні" і багатьох інших.

 

     Крім того,  треба звернути увагу й на  те,  що  запропоновані законопроекти суперечать і деяким чинним законам України,  зокрема Закону про  державне  оборонне  замовлення.  До  речі,  цей  закон визначає  не  тільки замовника Міністерство оборони (частина перша статті  1),  а  й  виконавців,  якими  можуть  бути  як   державні підприємства,  так і інші суб'єкти підприємницької діяльності.  До них належать підприємства і комунальної власності,  і  інших  форм власності.  Я  зараз  не буду далі деталізувати.  Хотіла б зробити тільки такі узагальнення.  Цей законопроект  потрібно  прийняти  в першому  читанні,  але  до  другого  читання детально обговорити й детально доопрацювати.

 

     І останнє.  Мені дуже жаль,  що  в  програмі  уряду,  яку  ми затверджували  вчора,  практично жодної пропозиції про національну безпеку  і  оборону  не  було  враховано.   Міністерство   оборони обов'язково  повинне  попрацювати з Кабінетом Міністрів,  щоб були внесені відповідні зміни й доповнення,  а не  тільки  узагальнення щодо  збільшення частки видатків на утримання Збройних Сил України в межах Державного бюджету наступного року.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВА. Слово  для  пропозиції  надається  Ярославу   Козаку. Увімкніть мікрофон.

 

     КОЗАК Я.І.,  член  Комітету  Верховної  Ради України з питань будівництва, транспорту і зв'язку (виборчий округ

 150, Полтавська  область).  Дякую.  Шановний  Іване  Степановичу! Шановні  народні  депутати!  Необхідність  прийняття  Закону   про оборону  України в новій редакції є довільно очевидною.  Пов'язане це насамперед із тим,  що деякі положення чинного  Закону  України про  оборону  України в редакції 1991 року застаріли та суперечать Конституції і деяким нормативним актам.

 

     Прийняття нової  редакції  закону  дасть  змогу   законодавчо врегулювати  питання оборони держави і привести у відповідність із Конституцією чимало положень чинного закону.

 

     Серед позитивних сторін  проекту  закону,  що  розглядається, необхідно  виділити  чітке  викладення  його  положень,  зменшення кількості  декларативних  норм  порівняно  з  чинним  Законом  про оборону  України.  У  проекті  конкретизовано повноваження органів державної влади, органів військового управління, органів місцевого самоврядування, права і обов'язки громадян України у сфері оборони України та інше.

 

     Але, незважаючи  на  велику   кількість   позитивних   сторін законопроекту,  варто  зауважити,  що деякі його норми з огляду на значні   суперечності   з   чинним    законодавством    потребують доопрацювання.

 

     Так, у статті 5 проекту закону зазначено,  що Верховна Рада в межах  повноважень,  визначених  Конституцією  України,   здійснює законодавче  регулювання питань у сфері оборони.  З правової точки зору це виглядає таким чином,  що до повноважень Верховної Ради  у сфері оборони належить лише законодавче регулювання питань, хоча в Конституції України за парламентом закріплено чимало повноважень у цій сфері, зокрема схвалення рішень про використання Збройних Сил, їх чисельність та інші.  До повноважень  Верховної  Ради  належать також функції контролю за здійсненням оборони України.

 

     Безперечно, ці    питання   мають   бути   врегульовані   при доопрацюванні проекту перед другим читанням.  Отже,  проект Закону про  внесення  змін  до  Закону  України про оборону України група "Відродження регіонів" пропонує прийняти в першому читанні.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Шановні  народні   депутати!   Ми   використали   всі можливості,   обговорили  проекти.  Усі,  хто  виступав  і  ставив запитання,  зійшлися на тому,  що законопроект  треба  прийняти  в першому  читанні,  але ще плідно попрацювати при доведенні його до другого читання.

 

     -------------

 

     Ми працювали без перерви,  а  о  13  годині  в  нас  "Різне". Записалися вісім депутатів.

 

     Слово надається  народному  депутату  Михайлу Гуцолу.  За ним буде виступати Павло Кузнєцов.

 

     ГУЦОЛ М.В.  Дякую,  Іване Степановичу.  Шановні  колеги!  Мій сьогоднішній  виступ  буде  торкатися  реформи  в агропромисловому комплексі.  Я  хочу  сказати,  що  надходить  сила-силенна  скарг, пропозицій  стосовно  захисту  прав  людини.  Ми стоїмо на позиції захисту їх конституційних прав,  але не завжди виходить так, як ми хочемо.  Наведу  для  прикладу  село Бережанка Лановецького району Тернопільської області.  Майже тисяча людей отримали свої паї, але проблема в тому,  що все,  що було в колгоспі, розкрадено. У селян залишилися тільки земля і трошки техніки.  І тепер та реформа,  до якої ми хочемо перейти, звичайно, результатів не дає.

 

     Друга проблема.    Село   Білоусівка   Сокирянського   району Чернівецької області.  Там взагалі парадокс.  Я не розумію, як там може йти земельна реформа, адже в цьому селі паї просто не видають людям.  Там скандал:  із  вилами  кидаються  на  адміністрацію.  У сокирянській адміністрації стоять тисячі людей,  вимагають, хочуть отримати свій пай.

 

     В інших  наших  районах  і  областях,   на   Харківщині,   на Донеччині,  - там взагалі проблема. Якщо людина хоче взяти пай, то їй кажуть: "Твої діти будуть платити за навчання в школі". Якщо це пенсіонер,  то:  "Ви  не  будете  отримувати  пенсії".  Тобто  йде завідомо неправдива інформація, і я би хотів, щоб наш уряд звернув на це увагу.

 

     Іще хочу  сказати  про  наші  депутатські  запити.  Не  раз з найвищої  трибуни  нашої  держави  я  говорив  про  те,  що   наші депутатські  запити  залишаються  або  без  відповіді,  або на них відповідають не ті,  хто повинен  відповідати.  Я  хочу  показати, шановні друзі,  оці запити,  котрі були проголосовані і підтримані тут, у залі, на ім'я нашого Прем'єра. А відповідає хто? Відповідає Бідний,    заступник    голови    Київської    міської   державної адміністрації.  На адміністрацію скаржаться, і адміністрація надає відповідь.   Тобто   немає  контролю  за  виконанням  депутатських запитів, котрий повинен бути згідно з Регламентом. Я хотів би, щоб ми  всетаки  повернулися  до Регламенту,  щоб регламентний комітет розглянув проблеми депутатських запитів.  Адже кожний депутатський запит  має  за  собою  історію,  має за собою живих людей.  І коли звертаються  люди,  то  їм  потрібно  допомагати  у  вирішенні  їх проблем.

 

     Дякую за увагу.

 

     Веде засідання заступник Голови Верховної Ради України ГАВРИШ С.Б.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.   Слово   надається   народному   депутату Кузнєцову. За ним підготуватися народному депутату Матвєєву.

 

     КУЗНЄЦОВ П.С.,  член Комітету Верховної Ради України з питань бюджету (багатомандатний загальнодержавний виборчий  округ,  КПУ). Фракция коммунистов Украины.  Уважаемые депутаты!  Конечно, с этой трибуны и в этом зале  странно  слышать  от  "більшості"  плач  по аграрной реформе. Я вам хочу напомнить, господа, чем заканчиваются реформы на селе в  Украине.  Вы  знаете,  что,  когда  проводилась столыпинская реформа, Столыпина в Киеве "кончили" эсеры и "маєтки" полыхали огнем до 17-го года. В результате столыпинской реформы. И сейчас то же самое начинается: за вилы берутся и начинают бить тех реформаторов, которые начинают делить землю.

 

     А теперь я хочу сказать следующее.  Вот  удивительно,  у  нас есть  даже  фракция зеленых,  у нас есть министр экологии из Руха, который должен заботиться о состоянии здоровья нации и  об  охране природной  среды.  В  газете "Свобода" (вот эта газета от 3 апреля 2000  года)  опубликована   статья:   "Мирний   атом   вибухне   в Артемівську".  В этом журналистском материале речь идет о создании могильника ядерных отходов в отработанных  солевых  шахтах  города Артемовска.  И  утверждается,  что  работы  по  созданию  ядерного могильника были начаты еще  в  1993  году  под  эгидой  тогдашнего Министерства  экологии  и  Госатома.  Были  истрачены  средства из Государственного бюджета.

 

     В прошлом  году  в  газете  "Голос  України"  и   в   журнале "Надзвичайна  ситуація"  появились  статьи,  в  которых речь шла о возможности и целесообразности размещения радиоактивных отходов  в отработанных  солевых  шахтах города Артемовска.  Это происходит в условиях,  когда затопляются угольные  шахты  Донбасса.  Никто  не может  дать  никаких  гарантий  по дальнейшей судьбе соляных копий Артемовска.

 

     Само по   себе   наличие   грандиознейших    запасов    соли, расположенных вокруг Артемовска, - национальное богатство Украины. К тому же проект захоронения привязывается к  региону,  который  и так несет на себе 25 процентов всех промышленных выбросов Украины. Донбасс в действительности является зоной экологического бедствия, на которую правительство Украины смотрит, как мачеха на Золушку.

 

     Мы -   депутаты-коммунисты   от   Донбасса   -   выступаем  с категорическим  протестом  против  использования  нашей  земли   в качестве ядерной свалки бездарными руководителями страны,  которые вместо того, чтобы договориться с Россией о бесплатном захоронении ядерных  отходов  под  Красноярском в обмен на оружейный плутоний, хотят  сделать  заложниками  ядерных  отходов  5  миллионов  своих граждан.

 

     Мы требуем   незамедлительного   прекращения  соответствующих работ и расследования в отношении лиц, которые их инициировали. Мы просим проинформировать нас о результатах данного расследования.

 

     Мы оформили это заявление как депутатский запрос, и я передаю его господину Гавришу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.   Слово   надається   народному   депутату Матвєєву. Підготуватися народному депутату Журавському.

 

     МАТВЄЄВ В.Й.,  голова  підкомітету  Комітету  Верховної  Ради України  з  питань  економічної  політики,   управління   народним господарством,    власності    та    інвестицій   (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  КПУ).  Я прекрасно понимаю, что народных  депутатов в зале практически нет,  поэтому нужно,  чтобы это заявление фракции коммунистов попало в протокол.

 

     Вчера, 6  апреля  2000  года,   в   Верховном   Совете   было сфальсифицировано  принятие  двух законов Украины,  представляющих угрозу безопасности Украины и жизни ее граждан.

 

     Закон Украины  о  ратификации  Соглашения  между  Украиной  и Республикой   Польша,   принятый   237   голосами,   хотя  в  зале присутствовало около 100 депутатов "більшості", освящает созданный де-факто   совместный   польско-украинский  батальон,  который  до настоящего времени функционировал под ответственность  военных.  С момента  подписания этого закона на депутатов,  проголосовавших за этот закон,  на председательствовавшего на сессии пана Плюща и  на Президента   ложится  ответственность  за  превращение  украинских солдат  и  офицеров  в  пушечное  мясо,   используемое   НАТОвским командованием,  в  карателей типа солдат батальона "Нахтигаль",  в убийц безоружных граждан других стран,  женщин и детей  по  указке заокеанских вояк.

 

     О том,  что  именно украинская часть батальона будет пушечным мясом,  карателями  и  убийцами,   свидетельствует   распределение вооружения  и  обеспечения,  приведенное  в  приложенной к проекту закона  справке  "Украинско-польский   миротворческий   батальон". Практически  все  стрелковое  вооружение  и  боевая  техника  (250 автоматов  Калашникова,  77  пистолетов   Макарова,   гранатометы, спейперские   винтовки,   боевые  машины  пехоты  -  вся  техника) приходятся на долю украинской части.  Польская же часть  батальона лишь частично обеспечена вооружением и военной техникой.

 

     Я вам   цитирую  дословно  из  справки:  "Однако  заслуживает внимания то, что польская часть батальона комплектуется средствами связи, продовольственным и медицинским оборудованием по стандартам НАТО".  Таким образом,  уже при формировании батальона  грязную  и кровавую работу возложили на украинскую часть, оставив чистые руки и спокойную совесть у польской части.  И Верховный  Совет  Украины вчера  благословил  преступление  украинской  военщины перед своим народом.

 

     Одновременно с  этим  "більшість"  Верховной   Рады   Украины ратифицирует  закон  о  границе  между  Украиной и Молдавией,  что создало возможный район  применения  пушечного  мяса  в  ближайшее время,  так  как  под видом урегулирования экономических интересов Украины и Молдавии де-юре  признается  граница  между  Украиной  и Молдавией  при  фактически  существующей  границе между Украиной и Приднестровской Республикой.  Такое решение,  безусловно,  вызовет напряженность  в  этом  районе  и  может  привести к необходимости вмешательства,  то есть реализации так  называемых  миротворческих функций упомянутого батальона.

 

     Оба закона  были приняты в нарушение Регламента и Конституции Украины,  так как поименное голосование показало,  что  голосовали депутаты, отсутствовавшие в зале.

 

     Фракция Коммунистической  партии  Украины предлагает народным депутатам Украины,  не принимавшим лично участия в голосовании  по этим  вопросам,  дезавуировать  действия своих коллег по фракциям, проголосовавших вместо отсутствующих депутатов,  и тем самым снять с   себя   ответственность   за   готовящееся  преступление  перед украинским народом.

 

     Фракция заявляет,  что в случае подписания указанных  законов она  будет требовать от Генеральной прокуратуры возбуждения дела и расследования по факту подлога в Верховной Раде Украины.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.  Виступає народний депутат Журавський.  За ним буде виступати народний депутат Кириченко.

 

     ЖУРАВСЬКИЙ В.С.   Християнськодемократична   партія  України. Шановні  колеги!  Мене  турбує,  що  Кабінет   Міністрів   України зневажливо   ставиться   до  депутатських  звернень,  депутатських запитів  і  до  експертизи  законопроектів,  які  подають  народні депутати  України.  Законопроекти від народних обранців припадають пилом три - чотири місяці, а то й до півроку в Кабінеті Міністрів, а  від  нас  вимагають  негайного  прийняття  поданих від Кабінету Міністрів законопроектів.

 

     Доручення Президента  в  Кабінеті  Міністрів  виконуються   з космічною швидкістю. Я не проти, це добре. Було б добре, якби й до доручень  керівників   парламенту   Кабінет   Міністрів   ставився аналогічно. Але Кабінет Міністрів сповідує в цьому плані, і це вже очевидно, політику подвійного стандарту.

 

     Якщо ми себе поважаємо, треба змусити уряд рахуватися з вищим законодавчим органом нашої країни.  За підписом Першого заступника Голови   Верховної   Ради   України    Віктора    Медведчука    до Прем'єр-міністра України Віктора Ющенка було направлено лист

 11-9/28. Відповідь  відсутня.  Тому   я   повторю   текст   цього звернення:

 

     "Шановний Вікторе Андрійовичу!

 

     Просимо розглянути   звернення   народного  депутата  України Журавського  Віталія  Станіславовича,  проголошене  на  пленарному засіданні  Верховної  Ради  України  в  березні  2000  року,  щодо виконання Кабінетом Міністрів розпорядження Президента України про заходи щодо впорядкування оподаткування товарів, робіт, послуг, що імпортуються  підприємствами  з  іноземними  інвестиціями,  і  про прийняті рішення поінформувати Верховну Раду України".

 

     Свій витяг  із  стенограми  пленарного  засідання  в  березні передаю головуючому.  Прошу повторно звернутися до Віктора Ющенка. Може, хоч цього разу він відповість.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.   Слово   надається   народному   депутату Кириченку. За ним буде виступати народний депутат Яценко.

 

     КИРИЧЕНКО С.О.,  голова підкомітету Комітету  Верховної  Ради України    з   питань   прав   людини,   національних   меншин   і міжнаціональних відносин (виборчий округ 183, Херсонська область). Християнськодемократична  партія  України.  Шановні колеги народні депутати!  Те,  що сказав Віталій Журавський,  є класика  світової цивілізації.  Кожна жива істота тягнеться до того соска, від якого вона залежить.  На жаль,  так уже сталося,  що парламент не формує Кабінет Міністрів і через те таке до нас ставлення.  Було б добре, аби ми змінили правила гри,  щоб усе ж таки в нашій  державі  уряд формувався парламентом.  Я вірю, що мине не так багато часу, і так буде в Україні.

 

     А тепер  по  суті  пробеми,  яка  стосується  мого  виборчого округу.  Ліміти  відпуску  електроенергії Голопристанському району Херсонської області становлять до 8 мегават на  місяць.  За  такої ситуації  вимикання електроструму відбувається на дві години через кожні дві години (по п'ять-шість разів на добу),  тобто  більш  як півдоби електроенергії немає.

 

     Територія Голопристанського  району (за площею його територія найбільша в Україні) у багатьох місцях нижче рівня моря,  а  також нижче  Каховського водосховища,  що спричиняє тиск підземних вод і постійне  цілодобове  підтоплення  земель  району.  Для  уникнення ситуації,   за   якої  вода  покрила  б  поверхню  земель  району, цілодобово близько 300 електронасосів відкачують воду  і  скидають її в дренажні системи.  Але через постійні вимикання електроструму згадані насоси не працюють,  а в  моменти  перепадів  напруги  при вимиканнях  і  включеннях згорають.  Внаслідок цього катастрофічно підвищується рівень грунтових вод, засолюються землі та виходять з обороту    сільськогосподарські    угіддя    тощо.    Це    завдає багатомільйонних збитків економіці держави.

 

     Відключення електроенергії   в    Голопристанському    районі Херсонської  області  є  безглуздим  ще  й  тому,  що  платежі  за електроенергію становлять близько 100 відсотків, а в окремі місяці і   більше   того.   При   цьому   в  місті  Гола  Пристань  та  в Голопристанському районі немає великих  підприємств,  які  мали  б значну заборгованість з оплати електроенергії.  Населення району в основному не має заборгованості з оплати електроенергії.

 

     Звертаю на  це  увагу  керівництва  уряду   і   на   підставі зазначеного  прошу  міністра  палива  та  енергетики Тулуба Сергія Борисовича  видати  розпорядження   про   припинення   відключення електроенергії  в  Голопристанському  районі Херсонської області і збільшення відпуску електроенергії в цьому районі до 15 мегават на місяць.  Це  поліпшить ситуацію і відверне екологічну катастрофу в цьому районі, яка насувається з кожним днем.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.  Слово  надається  народному  депутату Яценку. За ним буде виступати народний депутат Чаговець.

 

     ЯЦЕНКО В.М.,  член  Комітету  Верховної Ради України з питань екологічної політики,  природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської   катастрофи   (виборчий   округ   66,  Житомирська область). Шановні колеги! Позавчора відбулося обговорення Програми діяльності  Кабінету  Міністрів,  і предметом обговорення в нашому екологічному комітеті був мій виступ  із  цього  приводу.  Причому мене звинуватили в тому,  що я, по-перше, самочинно взяв слово від екологічного  комітету  і   подав   народним   депутатам   України неправильні   відомості   про   стан  фінансування  чорнобильської проблеми.

 

     З цього  приводу  я  змушений  заявити  таке.   По-перше,   я записувався  виступати  не  від  комітету,  а  як народний депутат України.  І про це свідчить моя заява на  виступ.  Тому  я  рішуче відкидаю звинувачення в тому,  що я начебто самочинно просив слово від комітету.

 

     По-друге, у своєму виступі (можна  подивитися  стенограму)  я посилався виключно на сторінку 17 програми,  де йдеться тільки про вдосконалення   законодавчої    нормативної    бази    з    питань Чорнобильської   катастрофи,   і  виключно  на  концепцію  захисту населення від наслідків Чорнобильської  катастрофи,  яку  одержали члени нашого комітету за день до обговорення програми уряду саме в розвиток згаданого розділу програми.

 

     Я вважав  і  вважаю   цю   концепцію   античорнобильською   і антилюдською.  До  речі,  Верховна Рада України минулого скликання двічі її відхиляла. Ні про які інші чорнобильські проблеми, у тому числі про фінансування, я не говорив.

 

     Чому Прем'єр-міністр України в заключному слові так загострив цю  проблему  фінансування  -  невідомо.  Можливо,  тому  що  йому неправильно  допомогли  його  помічники.  Так  то  є проблема його помічників,  а не народного депутата України Яценка. Тому я рішуче відкидаю   звинувачення  на  мою  адресу,  начебто  я  неправильно інформував  народних  депутатів  України  про  стан   фінансування чорнобильських проблем у цьому році.

 

     І, по-третє,  з  фахівцями  МНС  України  ми  справді спільно відпрацювали  чорнобильський  розділ  програми,  тільки  от  зміст нормативних актів, про які йдеться в програмі, повинен посилювати, поліпшувати,  а не руйнувати,  не погіршувати захист  постраждалих людей.  Це моя принципова позиція, так вимагає і Конституція нашої держави.

 

     У розвиток  саме   цього   положення   програми,   буквально, підкреслюю,  за  день  до  її  розгляду у Верховній Раді,  комітет одержав документ під назвою:  "Нова концепція захисту населення  у зв'язку  з  Чорнобильською  катастрофою".  Ця  концепція  фактично руйнує  систему  захисту  чорнобильців  і  суттєво   погіршує   їх соціальний захист.

 

     Комітет ухвалив  рішення,  що  голова комітету Самойленко має виступити з повідомленням і  зачитати  мою  заяву.  На  превеликий жаль,  він  виконав першу частину того,  що ухвалив комітет,  і не виконав другу.  Я змушений заявити останнє.  Якщо хтось з  якихось причин:   через  страх,  за  гроші,  за  тепле  місце,  на  вимогу закордонних господарів  або  з  якихось  інших  причин  -  готовий сьогодні  здати  чорнобильців,  то  я,  Яценко,  народний  депутат України трьох останніх скликань,  віце-президент "Союзу  Чорнобиль України",  заявляю, що завжди рішуче відстоював і буду відстоювати права й соціальні гарантії для людей,  які  постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую  вам.  Слово  надається  народному депутату Чаговцю. За ним буде виступати народний депутат Степанов.

 

     ЧАГОВЕЦЬ В.М.,  член Комітету Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного   комплексу,  ядерної  політики  та  ядерної безпеки (виборчий округ 180,  Харківська область). Шановні колеги! Дозвольте   звернутися   до   вас  із  заявою  депутатської  групи "Відродження регіонів" щодо підвищення заробітної  плати  народних депутатів України.

 

     "Депутатська група   "Відродження  регіонів"  звертається  до народних депутатів з приводу  нещодавнього  підвищення  заробітної плати народних депутатів. Вважаємо, що статус народних обранців не дає нам морального права отримувати підвищену зарплату в той  час, як зростає заборгованість по пенсіях, інших соціальних виплатах, а середня заробітна плата залишається  на  рівні,  трохи  вищому  за прожитковий мінімум.

 

     Усі народні депутати постійно зустрічаються з виборцями,  нам добре відомі їхні проблеми.  Корінь більшості таких проблем  один: тотальна  бідність.  Ми  зустрічаємося  з  нею  на  кожному кроці. Економія на сірниках стала стилем  життя  пересічного  громадянина України.  Найгірше  те,  що  бідність  все  більше ототожнюється з ринковими реформами, хоча насправді вона є наслідком нерішучості з їх проведенням.

 

     Відповідальність за  стан економіки значною мірою лежить і на законодавцях,  і це  слід  визнати.  Сьогодні  Верховна  Рада  має невисокий  рівень  довіри  з  боку  народу.  Відновлення довіри до вищого  законодавчого  органу  лежить   як   через   конструктивну законотворчу роботу, так і через критичне ставлення до себе.

 

     Особливість статусу народного депутата полягає в тому,  що ми представляємо інтереси наших виборців,  є виразниками їх турбот  і настроїв.  Ми  не є чиновниками,  які отримують заробітну плату за виконання покладених на них обов'язків і сприймають її  підвищення як належне.  Ми маємо змогу і повинні самі критично оцінювати свою роботу і робити відповідні висновки.

 

     Головний критерій  оцінки  -  це   рівень   добробуту   наших громадян.  Цим похвалитися,  на жаль, сьогодні не можна. Навіть ті мізерні зарплати й пенсії,  які має переважна більшість українців, не  виплачуються,  і заборгованість держави з їх виплати з початку року зросла.  Із запропонованих урядом 12  проектів  законів,  які мали  забезпечити  надходження  коштів  на ці цілі,  прийнято лише один,  до  того  ж  у  суттєво  урізаному  вигляді.  Деякі  з  них відхилені, але відповідної заміни ми не запропонували.

 

     Отже, незважаючи    на    помітні    позитивні   зрушення   в законотворенні,  наша робота ще не заслуговує на високу оцінку.  У цих  умовах  погодитись на підвищення нам заробітної плати було б, на нашу думку,  аморальним вчинком. Ще більше обурення це викликає на тлі значного скорочення пільг військовослужбовцям,  працівникам органів внутрішніх справ,  держслужбовцям  тощо.  Тобто  на  інших економимо,  а  себе  не ображаємо.  Упевнений,  політика подвійних стандартів не личить вищому законодавчому органу.

 

     Зважаючи на  це,  депутатська  група  "Відродження  регіонів" пропонує   залишити   заробітну   плату   народним   депутатам  на попередньому рівні. Повернутися до питання про її підвищення можна після  суттєвого  поліпшення  ситуації  із  соціальними виплатами, зокрема,  зменшення  заборгованості  держави  по  них  удвічі.  Ми просимо  народних  депутатів підтримати пропозицію щодо повернення до попереднього  рівня  заробітної  плати,  запропонувавши  Голові Верховної Ради внести зміни у відповідне розпорядження".

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.   Слово   надається   народному   депутату Степанову з місця. Прошу увімкнути мікрофон депутата Степанова.

 

     СТЕПАНОВ М.В.,  заступник  голови  Комітету  Верховної   Ради України  з  питань  соціальної  політики та праці (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  виборчий блок  СПУ  та  СелПУ). Уважаемый  председательствующий!  Уважаемые  коллеги!  Мне  просто фатально  не  везет,  потому  что,  когда  я  хочу  задать  вопрос персонально  Ивану  Степановичу Плющу,  он куда-то исчезает.  Но я надеюсь, Степан Богданович, что вы передадите ему мой вопрос.

 

     А вопрос такой:  когда Иван Степанович будет выполнять статью 12 Закона о статусе народного депутата? В этой статье пишется, что "орган або посадова особа,  до якого звернуто запит,  повинна дати письмову відповідь не пізніш як у семиденний термін".

 

     Я обратился  20 марта к Ивану Степановичу Плющу с депутатским запросом,  Верховная  Рада  проголосовала.  Суть  в  том,  что   в Секретариате мне отказали в приеме депутатского запроса на русском языке.  От Ивана Степановича просил минимум.  Вот что я ему писал: "Виходячи  з  наведеного  я  вимагаю скасування антиконституційної практики відмов у прийнятті депутатських запитів,  інших  звернень народних   депутатів  російською  мовою,  у  зв'язку  з  грубим  і безглуздим порушенням моїх конституційних прав притягти  керівника Апарату   Верховної   Ради   України  В.Коваля  до  дисциплінарної відповідальності".

 

     И, обращаясь к Плющу, я писал: "Щоб ви,  високошановний  Іване  Степановичу,  з  притаманним  вам тактом і делікатністю,  по-батьківськи пояснили  В.Ковалю  різницю між апаратом Верховної Ради України і проводом Руху".

 

     Ничего этого  Иван  Степанович  не сделал,  ответа до сих пор нет. По слухам, мой запрос направлен в комиссию к Омеличу. Но, как раньше говорили партократы, которые сейчас в банках сидят: "Хочешь завалить дело - поручи комсомолу".  Я  бы  перефразировал:  хочешь замотать вопрос - поручи его Омеличу.

 

     Поэтому я  категорически  настаиваю  на немедленном ответе со стороны Ивана Степановича на мой депутатский запрос. И пусть он не заставляет  меня  обращаться  в суд,  потому что мне придется не в какой-то суд обращаться,  а Печерский районный.  А вы знаете,  что натворил   Печерский   районный   суд,  когда  узаконил  вот  этот референдум.  Думаю,  там умеют считать до трех и посчитают,  когда Иван  Степанович  должен был дать мне ответ на депутатский запрос. Поэтому я хотел бы,  чтобы он чисто  почеловечески  дал  поручение Ковалю.  Пусть  Коваль  принесет  мне  ответ  на мое рабочее место (комната 709,  Садовая, 3), если, как говорится, его не устраивает обычный  путь ответа на депутатские запросы народных депутатов,  и инцидент будет исчерпан.

 

     Степан Богданович!  Я надеюсь,  что вы лично  передадите  мою просьбу Ивану Степановичу Плющу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Я обов'язково передам ваше прохання. Слово надається народному депутату Коломойцеву. З місця. На цьому список бажаючих виступити з трибуни вичерпаний.

 

     КОЛОМОЙЦЕВ В.Е.,  заступник  голови  Комітету  Верховної Ради України з питань бюджету (виборчий округ 106,  Луганська область). Дякую,   шановний  головуючий.  Шановні  колеги  народні  депутати України!  Передусім дозвольте висловити вам вдячність за те, що ви підтримали депутатський запит.  Але враховуючи важливість питання, хочу його коротко зачитати.

 

     Президенту України   Леоніду   Даниловичу   Кучмі,   Прем'єр- міністру   України   Віктору   Андрійовичу   Ющенку,  Генеральному прокурору  України  Михайлу  Олексійовичу  Потебеньку,  начальнику Служби безпеки України Леоніду Васильовичу Деркачу.

 

     Депутатський запит    щодо   фактів   зловживання   службовим становищем головою Держадміністрації Луганської області  Єфремовим та фактів корупції в Луганській області.

 

     В умовах  економічної  фінансової  кризи в Україні,  зниження життєвого рівня значних верств населення країни для виходу з кризи необхідно  підняти  авторитет  державної  влади  і  відповідно  до Конституції  України,  законодавства  України,  указів  Президента України  покласти  край  діям  посадових осіб,  що порушують чинне законодавство України і сприяють розвалу  економіки  в  Луганській області та зубожінню її населення.

 

     Існує багато  свідчень  того,  що  такими  діями  є дії глави Луганської облдержадміністрації Єфремова.  Незважаючи  на  глибоку фінансову   кризу,   що  склалася  в  Луганській  області,  значну заборгованість перед державним бюджетом та соціальну напруженість, Луганська  обласна рада (голова Тихонов) замість скорочення витрат на фінансування утримання апарату  облдержадміністрації  збільшила фінансування  цих  витрат  у  1999  році з 1 мільйона 315,9 тисячі гривень до 3 мільйонів 570,8 тисячі гривень,  скоротивши при цьому фінансування соціального захисту населення області за цей період з 14 мільйонів 973,4 тисячі гривень  до  9  мільйонів  633,5  тисячі гривень.   Наслідком   таких   фінансових  операцій  стало  значне зростання  заборгованості  міського  бюджету  та   бюджетів   міст Луганської    області    по   фінансуванню   передбачених   чинним законодавством витрат.

 

     Наприклад, заборгованість  міського   бюджету   Луганська   з виплати  за комунальні послуги,  надані в 1999 році,  зросла до 16 мільйонів 210,5 тисячі гривень,  а  заборгованість  із  заробітної плати вчителям та медичним працівникам внаслідок зменшення дотацій з обласного бюджету збільшилася і становить більш  як  2  мільйони гривень.

 

     Цим самим  порушено  статтю  35  Закону  України про бюджетну систему  та  пункт  17  статті  43  Закону  України  про   місцеве самоврядування     в    Україні.    В    цьому    випадку    глава облдержадміністрації Єфремов  самостійно  вніс  зміни  до  бюджету Луганської області.  Лише згодом це його рішення було підтверджено Луганською  обласною  радою.  Щодо  незаконності  дій  Єфремова  є висновок науковоекспертного управління Секретаріату Верховної Ради України 131/16 від 8 лютого 2000 року.

 

     Далі в цьому депутатському запиті наводяться конкретні факти, підтверджені,  наприклад,  відповіддю голови ДПА Азаровим стосовно порушень чинного законодавства.

 

     І на  завершення  я  хочу  сказати:  на  зустрічі  Президента України  в Донецьку 4 квітня голова незалежної профспілки гірників Волинець поставив питання про порушення  чинного  законодавства  в Луганській  області.  Президент  дав  доручення  розібратися з цим питанням.  Крім того,  Президент підтвердив,  що він буде  сприяти збільшенню фінансування вугільної галузі з державного бюджету.

 

     Я буду  підтримувати  таке збільшення,  бо це дасть нам змогу попередити в цьому році шахтарські страйки.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

 

     Шановні колеги, всі бажаючі виступити виступили.

 

     Як головуючий  від  імені  Верховної   Ради   даю   доручення Секретаріату  Верховної  Ради  опрацювати  всі  звернення до вищих посадових осіб держави,  організацій,  установ і поінформувати про це народних депутатів.

 

     Шановні колеги,   наступний   тиждень   згідно   з  графіком, затвердженим постановою Верховної Ради,  ми працюємо в  комітетах. Але   11  квітня  о  10  годині  відбудеться  пленарне  засідання, присвячене Дню уряду.  На порядку денному  -  інформація  Кабінету Міністрів  України  про  стан  виконання  законодавства  з  питань охорони праці.

 

     Є прохання до керівників депутатських груп і  фракцій,  голів комітетів  забезпечити  явку  народних  депутатів  на  це  важливе засідання.

 

     Як головуючий  повідомляю,   що   питання   порядку   денного вичерпані. На цьому пленарний день 7 квітня оголошую закритим.

 

     Дякую. Усього найкращого. До побачення.