Стенограма пленарного засідання

16 лютого 2000

 

                        ЗАСІДАННЯ ДЕВ'ЯТЕ

 

        С е с і й н и й  з а л  В е р х о в н о ї  Р а д и

         У к р а ї н и.  16  л ю т о г о  2000  р о к у.

                         10 г о д и н а.

 

     Веде засідання Голова Верховної Ради України ПЛЮЩ І. С.

 

     ГОЛОВА. Доброго ранку,  шановні народні депутати, запрошені і гості  Верховної  Ради!  Прохання до депутатів підготувати картки. Увімкніть систему. Прошу реєструватися. У залі зареєструвалися 340 народних депутатів. Ранкове засідання оголошується відкритим.

 

     Перше оголошення.    Прошу    привітати    Гаркушу    Олексія Миколайовича з днем народження (Оплески).

 

     Відповідно до статті Регламенту оголошую депутатські запити.

 

     Хмельового Анатолія Петровича - до  Прем'єр-міністра  України стосовно невиконання державними судноплавними компаніями договорів на  технічне  обслуговування  їх  теплоходів  у   частині   оплати виконаних робіт. Прошу проголосувати направлення запиту.

 

     "За" - 190.

 

     Рішення прийнято.

 

     Лісогорського Олексія  Івановича  - до Генерального прокурора України  у  зв'язку  із  зволіканням   розслідування   Харківською обласною  прокуратурою  факту побиття працівником міліції мешканки селища Шевченкове.

 

     Прошу підтримати направлення.

 

     "За" - 189.

 

     Рішення прийнято.

 

     Групи депутатів:  Червонія,  Полюховича,  Черняка,  Федорина, Мовчана - до Генерального прокурора України щодо фактів зловживань у банківській системі Рівненської області.

 

     Прошу підтримати направлення.

 

     "За" - 117.

 

     Рішення прийнято.

 

     Оголошення. Відповідно до статті 4.2.2  Регламенту  Верховної Ради  України  інформую  про  вихід  народних  депутатів  України: Костржевського Дениса Борисовича зі  складу  депутатської  фракції Партії  зелених  України  та входження його до складу депутатської фракції Народно-демократичної партії;  Крука  Юрія  Борисовича  зі складу   депутатської   фракції  Народно-демократичної  партії  та входження його  до  складу  депутатської  фракції  Партії  зелених України;  Штепи  Валерія Дмитровича зі складу депутатської фракції Комуністичної партії України;  Філіпчука Георгія  Георгійовича  зі складу депутатської фракції Народного руху України;  про входження народного депутата України Звонаржа  Андрія  Юрійовича  до  складу депутатської групи "Трудова Україна". Відповідні заяви оформлено.

 

     Оскільки сьогодні  у  нас  запис на виступи і заяви депутатів відповідно  до  статті   2.5.2   Регламенту,   прошу   записатися. Висвітіть, будь ласка, список.

 

     Слово надається   депутату   Кухарчуку.  За  ним  виступатиме депутат Мороз.

 

     КУХАРЧУК М.А.,  заступник  голови  Комітету  Верховної   Ради України    з    питань    будівництва,    транспорту   і   зв'язку (багатомандатний загальнодержавний  виборчий  округ,  КПУ).  Прошу передати слово Олійнику Борису Іллічу.

 

     ГОЛОВА. Увімкніть,   будь  ласка,  мікрофон  Олійника  Бориса Ілліча (Шум у залі).

 

     ОЛІЙНИК Б.І.,  член  Комітету  Верховної   Ради   України   у закордонних  справах  (багатомандатний  загальнодержавний виборчий округ,  КПУ). Шановні колеги! При вступі до Ради Європи короновані особи  нашої  держави  від  імені  України  підписали зобов'язання протягом трьох років унормувати національне законодавство згідно з європейськими  стандартами.  На  жаль,  ми  успішно  порушили  всі мислимі і немислимі терміни.  Про те, що з цього приводу витримала постійна  делегація  Верховної  Ради  в  Раді  Європи,  уже  й  не говоритиму.  Добігло, пробачте, до того, що Парламентська Асамблея була   заповзялася   розпочати   процедуру  призупинення  членства України. Це мало статися у січні цього року.

 

     Завдяки погодженим діям  законодавчої,  виконавчої  влади  та постійної  делегації за останні місяці зроблено суттєві кроки щодо виконання  зобов'язань,  що  зустріло  в  Парламентській  Асамблеї вельми схвальний відгук.  Гострота була знята,  ми й надалі в Раді Європи.

 

     Щодо нашої діяльності.  Тільки за період із січня  1996  року члени  постійної делегації зробили понад 120 виступів майже з усіх питань,  обговорюваних  асамблеєю,  внесли  близько  100  суттєвих поправок  до  проектів  її рішень.  Ми послідовно привертали увагу європейських політиків до  української  проблематики  в  інтересах нашої  держави.  Ми  неодноразово  зверталися  через  асамблею  до "великої сімки" з вимогою прискорити фінансування об'єкта укриття. За  результатами  наших виступів Комітет Парламентської Асамблеї з проблем міграції біженців і демографії розпочав розгляд  становища кримських  татар.  Незабаром  асамблея  заслухає  доповідь  з цієї проблеми,  підготовлену лордом Понсомбі за підсумками свого візиту до Криму.

 

     За наполяганням   постійної  делегації  в  Україні  відбулися виїзні  засідання  Комітету  з  питань  навколишнього  середовища, регіонального  планування  та  місцевих органів влади,  Комітету з юридичних питань та прав людини, Комітету по зв'язках з країнами - не   членами   Ради   Європи,  підкомітету  з  питань  демографії, підкомітету з  прав  людини.  Усі  ці  та  інші  акції  присвячені українським проблемам. Це лише якась мала дещиця зі сподіяного.

 

     У недавньому  інтерв'ю президент Парламентської Асамблеї лорд Рассел Джонстон високо оцінив  активність  української  делегації, відзначивши  її  неухильно  зростаючий авторитет серед достойників асамблеї.

 

     Можна було б сьогодні...

 

     ГОЛОВА. Борисе Іллічу,  вам свій  регламент  передав  депутат Сизенко. Будь ласка.

 

     ОЛІЙНИК Б.І.  Спасибі йому величезне. Можна було б сьогодні і не розводити щодо цього,  оскільки після  кожної  сесії  делегація відбувала   прес-конференцію   з   детальною  інформацією.  Одначе вітчизняні мас-медіа за рідкісними винятками або ж  подають  ложну інформацію, або ж користуються, схоже, не донесеннями, а доносами. А після розколу в парламенті і  взагалі  переступили  всі  межі  у фальсифікаціях.  Дехто  із заангажованих журналістів за найгіршими зразками нацмазохізму зчинили  рейвах,  гейби  на  січневій  сесії члени  делегації  ледве  чи  не  опорочили  реноме  держави своїми виступами. Це суцільна дезінформація.

 

     По-перше, члени делегації репрезентують фракції і входять  до різних політичних груп Парламентської Асамблеї, які мають окреміше бачення на ту чи ту проблему,  отже,  і виступають суголосно своїх поглядів.

 

     А от стосовно референдуму,  то ще до нашого приїзду на адресу Парламентської Асамблеї надійшли апеляції за  підписами  депутатів різних  політичних  уподобань,  у  зв'язку  з  чим  і  перебувають доповідачі в Україні.  Їх не цікавить наш внутрішній шарварок,  їх цікавить законність референдуму.

 

     По-друге, під   час   зустрічей  делегації  і  з  президентом асамблеї,  і  з  генеральним  секретарем,  і  з  доповідачами   я, розпочинаючи розмову, жодного разу навіть не обмовився щодо нашого роздраю в парламенті.  Це можуть підтвердити члени делегації. Що ж до закидів,  мовляв, Олександр Ткаченко надавав перевагу лівим, то це лукавство,  розраховане на невтаємниченість громадськості, адже постійна  делегація формується на фракційній основі,  кількість її складників  відповідає  кількості  фракцій.  І  якщо  в  делегації більшість   складають   ліві,   то  в  цьому  вина  не  Олександра Миколайовича,  а Регламенту.  Між іншим,  саме ліві внесли  левову частку в те,  щоб нас не витурили з Ради Європи. Що ж до кількості поїздок,  скажімо,  Олійника, Мармазова чи когось іншого, то це не вояжі,  а вимога режиму роботи постійної - підкреслюю - делегації. Подивіться наші звіти.

 

     До речі,  мені,  як голові делегації і заступнику президента, належить брати участь, окрім засідань у політичному комітеті, ще й у зібраннях  бюро  в  роботі  постійного  комітету,  в  діяльності змішаного комітету.

 

     Колезі Кендзьору  не  зайве  ознайомитися  з  викликами  Ради Європи на засідання комітетів з порядком денним і нашими  звітами. Єдина різниця, що ми там працюємо... (Шум у залі).

 

     Порадив би  все  ж колезі Кендзьору дати спростування в пресі інсинуацій,  яких  він  припустився  щодо  членів   делегації.   У супротивному  разі  я буду змушений дати їм розгорнуту відповідь з виходами  в  ретроспекцію  і  перспективу.  Ваші   друзі,   колего Кендзьор,  роз'яснять,  що я маю на увазі. От буває: є чим думать, та нема об чім, а буває: є об чім, та немає чим.

 

     Дякую за увагу (Оплески).

 

     ГОЛОВА. Слово надається Олександру Морозу. За ним виступатиме депутат Тіщенко.

 

     МОРОЗ О.О.,  член  Комітету  Верховної  Ради України з питань аграрної  політики  та  земельних  відносин  (виборчий  округ  92, Київська  область).  Шановні  депутати!  Учора з Нікополя надійшло повідомлення  про  замах  на  життя  народного  депутата   України минулого  скликання  Костянтина Лященка.  Утретє мені доводиться з приводу  нікопольської  історії  виступати  з   найвищої   трибуни держави.  Вкотре змушений переконатися, що держава про захист прав людей не дбає, захищає "своїх" злочинців.

 

     Нагадаю про  суть   справи.   Костянтин   Лященко   -керівник невеликого підприємства,  в якому місцева телестудія і газета. Він керував виборчою кампанією не на  боці  нинішнього  Президента.  У Нікополі  в першому турі більше половини виборців проголосували за Мороза.  Між першим і другим туром  влада  настійно  рекомендувала Лященку виступити на підтримку нинішнього Президента.  Проти своєї совісті він не пішов.  Розпочалися перевірки з  участю  податкової служби  та  інших державних структур.  Порушень не виявлено.  Тоді міліція організовує  розгром  на  телестудії.  Приводом  для  того використана  постанова  міськради щодо,  умовно кажучи,  перевірки дахів на предмет пожежної безпеки.  Цікаво,  що перевірявся єдиний дах у місті, на якому був передавач студії.

 

     Комісія Верховної  Ради  від  Комітету з питань інформації на місці переконалася  у  порушенні  закону  щодо  телестудій  та  її власників.  Пізніше  в  Нікополі  був  я з депутатом Вінським.  Ні прокурор міста,  ні заступник голови,  як  і  ніхто  в  Управлінні внутрішніх  справ,  не  змогли  пояснити,  за  чиїм розпорядженням нищилося  майно  підприємства.  Усе  зводилося  до  того,  що  так розпорядився водій міліцейської автомашини.

 

     Судову справу   Лященко  виграв.  Потім  його  майно  знищили вдруге.  Нові судові справи з приводу  захисту  елементарних  прав людей у Нікополі,  очевидно, мали завершитись на користь позивача. Тоді викреслений останній аргумент:  два дні  бандити  стежать  за Костянтином Лященком.  У неділю ввечері 13 лютого вони металічними прутами калічать його. Випадковість рятує Лященка. Півтори години, як  повідомляє газета "Никопольские известия",  лікарі борються за життя громадянина правової держави.  У нього струс  мозку,  рубані рани на голові, поламані пальці.

 

     Я звертаюся  з  кількома  запитаннями.  Перше.  Чи  не міг би Генеральний  прокурор  України  Михайло   Потебенько   взяти   під особистий  контроль  хід  кримінальної  справи  про замах на життя колишнього народного депутата  України  і  голови  міста  Нікополя Костянтина Лященка?

 

     Друге. Чи  не  вважає  міністр  внутрішніх справ України Юрій Кравченко неприпустимим свавілля з боку органів міліції в Нікополі при розправі з Костянтином Лященком?

 

     І третє.  Чи  не  думає  Президент  України Леонід Кучма,  що свавільне порушення  Конституції,  законів  України,  прав  людини стосовно  Костянтина Лященка,  переслідування його за громадянську позицію дискредитує державу,  владу,  Президента,  творять криваву пародію на демократію в Україні?

 

     ГОЛОВА. Слово  надається  народному депутату Тищенку.  За ним виступатиме Довгань Костянтин.

 

     ТИЩЕНКО П.В.,  член Комітету Верховної Ради України з  питань промислової    політики    і    підприємництва    (багатомандатний загальнодержавний  виборчий  округ,   КПУ).   Уважаемые   народные депутаты,  товарищи!  Подобное,  заявление о котором вы только что послушали,  очевидно,  в нашем государстве  будет  продолжаться  и дальше.   Это  не  случайно.  И  мне  непонятно,  что  подавляющее большинство из нас и в  том  числе  средства  массовой  информации делают вид, что ничего в нашем государстве не происходит.

 

     Я держу  в руках вот эту брошюрку,  которая раньше называлась Конституцией Украины. У меня сегодня есть полные основания таковой ее не считать.

 

     Статья 5  гласит,  что  "ніхто  не  може  узурпувати державну владу".  За моей спиной сидят  три  человека,  которые  вследствие такой  узурпации  вселись в эти кресла.  Это не только мое мнение, это и их  мнение,  в  частности  Кравчука  и  Медведчука,  которые сказали:   "В   Україні   відбулась   оксамитова   революція".   Я подчеркиваю,  что в этой книжице,  в этой брошюрке нет ни  единого упоминания  о  революции:  ни  об  "оксамитовой",  ни о какой-либо другой.

 

     В то же  время  у  нас  есть  другие  органы  государственной власти,  такие,  как  Генеральный прокурор,  который держит паузу. Есть Конституционный Суд,  к которому обратились,  но  и  он  тоже держит  паузу  и чем дольше,  тем очевидно,  выгоднее.  У нас есть Президент,  который является гарантом соблюдения  Конституции,  но этот Президент поддержал заговорщиков,  поддержал переворот.  Я не говорю  "революция",  потому  что  революция  -  несколько  другое понятие. Это антиконституционный переворот!

 

     Подчеркиваю, что  Президент  не так давно,  несколько месяцев назад,  держа руку  на  вот  этой  книжице,  клялся  в  соблюдении Конституции,  законов  и  прав  трудящихся в Украине,  работать на благо Украины.  Он преступил свою клятву.  Кроме этого,  Президент еще второй рукой держался за Библию.

 

     Уважаемые товарищи,  перед  нами  клятвопреступник!  Я хотел, чтобы мы обратились к нашим архиепископам с вопросом,  как сегодня относятся  верующие  к нашему Президенту?  Ведь таких людей во все времена называли отступниками,  этим  людям  запрещалось  посещать церкви,  этих  людей  не  хоронили  на  кладбищах,  их отлучали от церкви.

 

     Итак, мы имеем полнейший развал  государственной  власти.  Мы имеем  Президента - отступника,  клятвопреступника и узурпаторов в президиуме.

 

     ГОЛОВА. Вимкніть  мікрофон.  Шановні  народні   депутати!   Я звертаюся  до вас дотримуватися норми статті 3.8.1 Регламенту і не вживати образливих слів на зразок тих, що висловив Тіщенко.

 

     Слово надається  Костянтину  Довганю.  За   ним   -   депутат Кузнєцов.

 

     ДОВГАНЬ С.В.,  член  Комітету Верховної Ради України з питань фінансів     і     банківської     діяльності     (багатомандатний загальнодержавний  виборчий  округ,  виборчий  блок СПУ та СелПУ). Прошу передати слово Мазур Олені.

 

     ГОЛОВА. Я  надавав  слово  Костянтину  Довганю...  Сергій  не Костянтин. Увімкніть, будь ласка, мікрофон депутата Кузнєцова.

 

     КУЗНЄЦОВ П.С.,  перший  заступник  голови  Комітету Верховної Ради України з питань бюджету  (багатомандатний  загальнодержавний виборчий округ, КПУ). Прошу передать слово депутату Яценко.

 

     ГОЛОВА. Будь ласка, увімкніть мікрофон Яценка.

 

     ЯЦЕНКО В.М.,  член  Комітету  Верховної Ради України з питань екологічної політики,  природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи (виборчий округ

 66, Житомирська область).  Дякую.  Шановні колеги! Стосовно того, хто  кого  ображає.  Ми  так і не виконуємо рішення Верховної Ради України щодо  висвітлення  роботи  Верховної  Ради  України,  і  з екранів    телебачення    систематично,   цілеспрямовано   ллється дезинформація про діяльність Верховної Ради України,  зокрема  про тих народних депутатів України,  яких не зламали,  яких не купили, які  залишилися   вірними   депутатській   присязі,   які   суворо дотримуються Конституції і законів України.

 

     Я вимагаю припинення цієї дезинформації, я вимагаю припинення образливих для мене виступів депутата Медведчука  по  телебаченню. Хочу підкреслити,  що ніхто з тих народних депутатів України,  які не  бігали  із  сесійного  залу   Верховної   Ради   України,   не підкорилися,  не  здалися.  Ми не визнавали і не визнаємо всіх тих дійств,  які відбулися в січні і лютому за межами  Верховної  Ради України.  Ми,  народні  депутати,  які  залишилися  незалежними  і вірними   Конституції,   присязі   народного   депутата   України, працювали,  працюємо і будемо працювати в сесійному залі Верховної Ради України.  А якщо у  частини  народних  депутатів  України  не витримали нерви,  вони побігли кудись і в результаті нервого зриву прийняли якісь помилкові рішення в стані істерії,  то це  проблема тих  народних  депутатів  України,  які  це  вчинили.  І юридичних підстав для цього немає і не буде ніяких.

 

     Як би не пояснював сьогодні пан Медведчук  оці  дійства,  оці істеричні випади, які відбулися, юридичних підстав для цього немає ніяких.  Я вимагаю від нього особисто  припинити  приниження  моєї депутатської гідності. Я підкреслюю: не підкорявся вам і ніколи не підкорюся.  Ми  не  визнавали  і  не  визнаємо  (яку  б  ви  вчора дезинформацію  не вносили) все те,  що відбулося тоді.  Єдине,  що може бути,  - це повернення до Регламенту і Конституції України. Є у  вас  якісь  проблеми - вносьте їх у сесійну залу Верховної Ради України,  ми  заслухаємо  звіт  Голови  Верховної  Ради   України, приймемо  з  цього  приводу  рішення  (яке  рішення  - то вже інше питання),  і  тільки  тоді  може  бути  нормальний  режим   роботи Верховної  Ради  України.  До цього,  пане Медведчук,  нормального режиму  роботи  Верховної  Ради  України   немає.   Усе   те,   що відбувається, - це антизаконні дії, як би ви не вважали.

 

     І я  ще  раз вимагаю від вас:  припиніть дезинформувати народ України.

 

     ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Кожину.  За ним  - Олександр Ткаченко.

 

     КОЖИН Б.Б.,  член  Комітету  Верховної  Ради України з питань національної безпеки і оборони (багатомандатний  загальнодержавний виборчий округ,  НРУ).  Шановний Голово!  Шановні депутати!  Заява Спілки офіцерів України.

 

     Аналізуючи ситуацію з фінансуванням Збройних Сил  України  на 2000   рік,  Спілка  офіцерів  України  констатує,  що  у  проекті Державного бюджету  на  2000  рік  на  забезпечення  Збройних  Сил України  передбачена  сума,  яка  покриває лише на 50 відсотків їх мінімальної  потреби.  Натомість,  за  підрахунками   спеціалістів Головного   управління  економіки  Міністерства  оборони  України, оборонне відомство протягом цього року має самостійно заробити  61 відсоток коштів на утримання Збройних Сил.

 

     СОУ категорично  не  погоджується  з  тим,  щоб  Збройні Сили України самі заробляли  кошти  для  свого  забезпечення.  Подібний приклад  був у КНР,  де армія заробляла всього 30 відсотків коштів на утримання,  але це призвело лише до розквіту корупції в  армії, війську.

 

     Джерела надходження коштів слід шукати не тут. Досі невідомо, коли НАК "Нафтогаз України" поверне Міністерству оборони кошти  за 11  стратегічних  бомбардувальників  "ТУ-160" та "ТУ-95",  які вже передані Росії.

 

     За умов  фінансування  Збройних  Сил  на  50  відсотків   від мінімальної   потреби   скорочувати  витрати  на  оборону  на  250 мільйонів гривень,  як запропонувало Міністерство оборони, на нашу думку, недоцільно. На відміну від інших спеціальностей військові - це люди свідомо ризикованої професії,  які протягом  своєї  служби жертвують   життям,  здоров'ям,  сімейним  благополуччям,  вільним часом,  відпочинком, працюють ненормований робочий день, практично всю  добу.  Більшість з нас перебувають в п'яти-двадцяти хвилинній готовності до виконання бойових завдань. Багато хто стає інвалідом порівняно в молодому віці.

 

     Держава, скасовуючи   пільги   та   запроваджуючи  податки  з військовослужбовців дійсної служби,  запасу та у відставці, робить знедоленою  та  фактично  непотрібною  цілу верству громадян,  яка забезпечує обороноздатність держави. Фактично держава сама посягає на власну безпеку і суверенітет.

 

     Виходячи з  цього Спілка офіцерів України вважає,  що питання скасування пільг соціально необгрунтоване,  політично  шкідливе  і економічно  сумнівне.  Оскільки  Кабінетом  Міністрів  України  не відпрацьовано  і  не  запропоновано  ніякого  механізму   усунення негативних наслідків від скасування пільг військовослужбовцям,  ми пропонуємо чинну соціальну законодавчу  базу  стосовно  цих  пільг залишити  без  змін.  Спілка  офіцерів  України  буде  відстоювати збереження рівного соціального захисту  військовослужбовців  усіма дозволеними  законами України засобами,  у тому числі і зверненням до  Конституційного  Суду.  Спілка   офіцерів   України   пропонує обговорити наше звернення на офіцерських зборах.

 

     І на останок. Розуміючи ситуацію, СОУ погоджується з тим, щоб військові  своєчасно  отримували  зарплату  щомісячно,   додатково отримували грошову компенсацію за всі ці пільги.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Слово надається депутату Олександру Ткаченку.  За ним

- депутат Вінський.

 

     ТКАЧЕНКО О.М.,  народний депутат України (виборчий округ 195, Черкаська область). Прошу передати слово Олені Мазур.

 

     ГОЛОВА. Будь ласка.

 

     МАЗУР О.А., секретар Комітету Верховної Ради України з питань промислової    політики    і    підприємництва    (багатомандатний загальнодержавний  виборчий  округ,  ПСПУ).  У  поточному  році на каналі Народного телебачення України мною,  як заступником  голови Тимчасової слідчої комісії з питань діяльності в галузі зв'язку та інформатизації,  було зроблено декілька  прямих  телепередач  щодо службових зловживань деяких посадових осіб Держкомзв'язку.

 

     2 лютого  Тимчасовою  слідчою  комісією з питань діяльності в галузі зв'язку та інформатизації було направлено листи  Президенту України   Кучмі,   Прем'єр-міністру   Ющенку   та  секретарю  Ради національної   безпеки   і   оборони   Марчуку   щодо   незаконної реорганізації  Укртелекому  та  порушення  головою  Держкомзв'язку України Олегом Шевчуком чинного законодавства.

 

     Згідно з новим  статутом  Укртелекому  дозволяються  торгівля лікеро-горілчаними    виробами,    купівля    готелів,    мотелів, автозаправок,  нетрадиційна  медицина  і  таке  інше.   Враховуючи надзвичайну  важливість  Укртелекому для забезпечення національної безпеки України, було запропоновано.

 

     Перше. Скасувати державну реєстрацію  ВАТ  Укртелеком  від  5 січня поточного року.

 

     Друге. Прийняти  новий статут Укртелекому з урахуванням вимог чинного законодавства України та інтересів держави.

 

     7 лютого  поточного  року  з  Адміністрації   Президента   за підписом глави Адміністрації Литвака було направлено листа на ім'я першого віце-прем'єр-міністра України Єханурова:  розглянути та до 1  березня  доповісти  Президенту  Кучмі щодо поставлених питань з цієї проблеми.

 

     У ніч з 8 на 9 лютого в під'їзді свого  будинку  був  побитий металевим  прутом  директор Народного телебачення України Кучменко Олександр Васильович. Йому було зламано руку, викрадені документи, заробітна плата колективу, "ноутбук" та інше.

 

     У ці дні,  з 8 на 9 лютого,  були здійснені інші насильницькі дії - залякування,  звільнення,  блокування рахунків - тощо  осіб, які лише пасивно сприяли роботі Тимчасової слідчої комісії.

 

     У зв'язку  з наведеними фактами залякування громадян України, які  сприяють  охороні  державних  інтересів  України,   необхідно доручити  профільному комітету Верховної Ради,  а також звернутися до  міністра  внутрішніх  справ  Кравченка  взяти  під   особистий контроль   розслідування   факту   побиття   керівника   Народного телебачення  України  Кучменка,  а  також  звернутися  до   голови Державної   податкової  адміністрації  щодо  перевірки  діяльності деяких посадових осіб Держкомзв'язку.

 

     ГОЛОВА. Дякую. Слово надається народному депутату Вінському.

 

     ВІНСЬКИЙ Й.В.,  член Комітету Верховної Ради України з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій (багатомандатний загальнодержавний  виборчий  округ, виборчий блок СПУ та СелПУ).  Шановні народні депутати! Я хотів би привернути вашу увагу до кількох проблем,  які вимагають негайного розв'язання.

 

     Перше. Ми  не  можемо  не бачити,  що весь бюджетний процес і все,  що пов'язане з  бюджетом,  спрямовані  на  розв'язання  лише однієї   проблеми   -  проблеми  обслуговування  зовнішніх  боргів держави.  Це призведе до  того,  що  соціальний  захист  населення фактично знищується.  Розгляд проекту бюджету в другому читанні не розв'язав цю проблему,  і я переконаний,  що Верховній Раді  треба шукати неадекватних заходів.

 

     Друге. Хочу   нагадати  Івану  Степановичу  і  всім  народним депутатам,  що Конституція України  вимагає,  щоб  кожен  народний депутат України, приймаючи те чи інше рішення, голосував особисто. Вчора   ми   на   засіданні   комітету   зіткнулися   з    фактами несанкціонованої  передачі голосів для голосування.  Продовжується воно за кількох осіб у залі Верховної Ради більшістю, яка взяла на себе відповідільність за ситуацію в державі.  Це є грубе порушення Конституції і чинного Регламенту. Тому я хотів би, щоб ми сьогодні доручили  Комітету  з  питань  Регламенту  розглянути це питання і забезпечити чітке виконання конституційної норми: народний депутат має право голосувати тільки особисто.

 

     І третє.  Вчора  керівник нашої фракції звернувся з проханням до Голови Верховної Ради,  до Секретаріату Верховної  Ради  надати нашій  фракції  стенограму і список реєстрації народних депутатів, які були на засіданні 21 січня і 1  лютого.  До  цього  часу  наше прохання  не  виконано.  Ми  звертаємося до вас ще раз з проханням забезпечити виконання законного права нашої фракції.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВА. Дякую.  Шановні народні депутати! Час, відведений для заяв і виступів,  використаний.  Щодо звернень народних депутатів, які стосуються Голови  Верховної  Ради  і  Секретаріату,  ми  дамо протокольні   доручення,   у  тому  числі  й  стосовно  останнього звернення. Віктор Володимирович проконтролює це.

 

     А зараз  переходимо  до  розгляду  питань  порядку   денного. Оскільки  питань дуже багато,  дозвольте мені не зачитувати їх,  а оголосити конкретне питання, що пропонується для розгляду.

 

     ------------

 

     Розглядається проект  Закону  про  внесення  змін  до  Закону України  про  фіксований сільськогосподарський податок.  Доповідає заступник  міністра  фінансів   Регурецький   Василь   Васильович. Співдоповідач - Катерина Тимофіївна Ващук.

 

     Будь ласка, Василю Васильовичу.

 

     РЕГУРЕЦЬКИЙ В.В.,   заступник   міністра   фінансів  України. Шановний Іване Степановичу!  Шановні народні депутати! Вашій увазі пропонується  законопроект про внесення змін до Закону України про фіксований сільськогосподарський податок.  Це досить  короткий  за змістом проект.  Основна суть його полягає ось у чому.  У минулому році був введений у дію  Закон  про  фіксований  сільгосподарський податок,  яким  передбачено  для сільськогосподарських підприємств зупинення дії всіх норм законів щодо оподаткування  і  запровадити єдиний фіксований податок,  який справляється залежно від вартості земельних ділянок,  що знаходяться в  розпорядженні  чи  володінні сільгосппідприємств.

 

     Після прийняття  закону  до  нього  були  внесені доповнення, якими передбачено зупинення застосування цього закону на 1999-2000 роки в частині сплати фіксованого податку до бюджету.  Нагадаю, що фіксований податок  розподілявся  на  три  частини:  68  відсотків направлялося   до   Пенсійного   фонду,  2  відсотки  -  до  фонду соціального страхування і 30 відсотків - до бюджету. Формування за рахунок цього джерела бюджетів проводилося на рівні територіальної громади.  Джерелом формування місцевих бюджетів сільських рад  був саме фіксований податок.  Зупинення на два роки застосування цього закону призвело до того,  що сільські ради залишилися  без  коштів для   виконання   своїх   функцій.   Була   значно   звужена  база оподаткування територіальної громади,  а в  деяких  випадках  вони були повністю втрачені.

 

     Кабінет Міністрів,   розв'язуючи   проблему  з  фінансуванням видатків  у  бюджеті  2000  року,  запропонував   Верховній   Раді переглянути  мораторій  на  застосування  цього закону щодо сплати податків до бюджету і пропонує з 2000 року зупинити його.  Мається на  увазі,  що фіксований податок має застосовуватися до платників податку в 2000 році в повному обсязі.

 

     За нашими розрахунками,  частина фіксованого податку, яка має йти  до  бюджету,  тобто  ці  30  відсотків  від  загальної  суми, становить 215-220 мільйонів гривень.

 

     Шановні народні депутати!  Я хотів би декілька слів сказати з приводу  розгляду пакета законодавчих актів,  які подані Кабінетом Міністрів.  Сьогодні ми розглядаємо четвертий законопроект.  Хотів би зазначити, що розгляд цих законопроектів, зокрема законопроекту про податок на додану вартість, який учора розглядався, засвідчує, що  обговорення законопроектів часто відбувається таким чином,  що порушуються  питання,  прямо  не   пов'язані   із   запропонованим проектом.  Пакет  проектів  спрямований  на формування і вирішення питань доходів державного бюджету.

 

     Уряд у  своїх  зверненнях  підкреслював,   що   йдеться   про виконання  урядом тих конституційних обов'язків,  які покладені на уряд,  стосовно забезпечення прав і свобод тих громадян,  джерелом існування   яких   є   бюджет.   Зокрема,  вчора  також  на  цьому наголошувалося.  Саме формування бюджету,  вишукування  додаткових доходів    бюджету   за   рахунок   насамперед   розширення   бази оподаткування і було направлено на  виконання  цих  конституційних обов'язків уряду.

 

     Кошти, які   будуть  справлятися  до  державного  бюджету  за рахунок скасування пільг,  передбачених у цьому проекті,  якраз  і направлятимуться  на покриття заборгованостей,  які були за станом на 1 січня 2000 року, зокрема із соціальних виплат.

 

     З огляду на це, я хотів би звернути увагу народних депутатів, що,  подаючи  проект,  ми  ставили  за  мету  вирішувати  проблеми господарської діяльності  суб'єктів  і  прив'язувати  розгляд  цих проектів  до  цього питання.  Державним бюджетом і зокрема Законом про бюджетну систему України прямо не передбачається норма,  яка б зобов'язувала   бюджет   фінансувати  інтереси  і  дії  суб'єктів, направлені на проведення господарської діяльності.  Верховна  Рада може приймати закон про бюджет і вносити статтю, яка б передбачала деяку підтримку господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності.  Норми ж прямої дії закони не передбачають, я хотів би звернути на це вашу увагу.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Дякую.  У депутатів є  запитання?  Прошу  записатися. Висвітіть, будь ласка, список. Виставте п'ять хвилин.

 

     Депутат Буждиган. За ним - депутат Матвієнков.

 

     БУЖДИГАН П.П.,  член Комітету Верховної Ради України з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та  інвестицій  (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ, КПУ). Передайте, будь ласка, слово Круценку Василю Яковичу.

 

     ГОЛОВА. Будь ласка.

 

     КРУЦЕНКО В.Я.,  перший заступник  голови  Комітету  Верховної Ради  України  з  питань  аграрної  політики та земельних відносин (багатомандатний загальнодержавний виборчий  округ,  КПУ).  Дякую. Василю   Васильовичу,   виступаючи   вчора,   я  просив  колег  не підтримувати цей законопроект як такий,  що не сприяє  в  нинішніх умовах    ні   орендним   відносинам   на   селі,   ні   адаптації реформовано-розвалених господарств.

 

     Скажіть, будь ласка,  Василю Васильовичу,  які розробки  є  в Кабінеті    Міністрів    щодо   подолання   диспаритету   цін   на сільськогосподарську  продукцію  і  продукцію  промисловості,  яка використовується в сільському господарстві для її виробництва?

 

     Дякую.

 

     РЕГУРЕЦЬКИЙ В.В.  Дякую.  Я, на жаль, не можу відповісти, які заходи   вживаються   щодо   подолання    диспропорції    цін    у сільськогосподарському  виробництві,  оскільки це не входить у мої функції.  Я не інформований з цього питання.  Доповідаю вам тільки пропозицію  щодо інтересів бюджету,  саме в цьому руслі розроблені наші проекти.

 

     ГОЛОВА. Депутат Матвієнков. За ним - депутат Яценко.

 

     МАТВІЄНКОВ С.А.,  голова підкомітету Комітету Верховної  Ради України  з  питань промислової політики і підприємництва (виборчий округ  55,  Донецька  область).   Спасибо.   Группа   "Відродження регіонів".      Василь      Васильевич,     любой     руководитель сельскохозяйственного  подразделения,  наверное,  планировал  свою деятельность на год, особенно в период перед посевной, рассчитывал на  какие-то  дивиденды,  на   какие-то   затраты,   на   какие-то капиталовложения.

 

     Сегодня мы  его  лишаем  этого нежданнонегаданно.  Мы сказали руководителю год тому назад:  ты получишь эту льготу и  можешь  на нее  рассчитывать,  если идешь на фиксированный налог.  Сегодня мы его как обухом по голове, извините.

 

     И скажите,  пожалуйста.  Как   это   увязывается   с   указом Президента, с той линией на создание льготных условий для работы и подема сельского хозяйства?

 

     РЕГУРЕЦЬКИЙ В.В.  Дякую за запитання.  Я б відповів на  нього таким  чином.  Законом  сплата  фіксованого сільськогосподарського податку передбачена наприкінці  звітного  кварталу.  Ми  маємо  на меті,  що  прийняття  цього законопроекту дає можливість будьякому платнику податку зорієнтуватися на ті обставини,  які виникають  з його  прийняттям,  як  він  спланує  свої  фінансові  результати і використання. Це перше.

 

     Друге. Підтримка   сільськогосподарського    виробництва    і створення пільгових умов,  я думаю, не полягає тільки у скасуванні податків для суб'єктів господарювання.  Це цілий комплекс заходів, які  потрібно  здійснити  для сільськогосподарських виробників,  у тому числі й створенні умов.

 

     Податкові закони - якраз одні з тих  законів,  які  створюють умови господарської діяльності.  І ми хотіли б,  щоб ці умови були чітко виписані і,  головне,  щоб вони не приводили до частих змін, як буває сьогодні.

 

     ГОЛОВА. Депутат Яценко. За ним - депутат Роєнко.

 

     ЯЦЕНКО В.М. Прошу передати слово депутату Черенкову.

 

     ГОЛОВА. Увімкніть, будь ласка мікрофон депутата Черенкова.

 

     ЧЕРЕНКОВ О.П.,  член Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності (виборчий округ  112,  Луганська область).  Василий  Васильевич,  несколько  вопросов к вам,  как к профессионалу.

 

     Во-первых, вы   же   знаете,   что    существующая    система налогообложения дает право вводить новые налоги,  сейчас можно так трактовать, только через 6 месяцев с момента подписания.

 

     Во-вторых, вы, конечно, помните, что Верховный Совет год тому назад  преодолел  вето Президента,  за что проголосовали более 300 депутатов.  Так что вы  думаете,  что  у  Президента  и  нынешнего состава  Кабинета  Министров  имеется  достаточно  рычагов,  чтобы изнасиловать этих 300 человек и изменить  ситуацию  в  худшую  для крестьян сторону?  Тем более вы прекрасно знаете,  что цена хлеба, который продается в Киеве,  сегодня в 10 раз ниже, чем цена на том же Западе,  куда вы так стремитесь.  Так вот, именно эта цена и не дает возможности сегодня крестьянам выживать.

 

     Далее. Это указ Президента, который устанавливает минимальную арендную плату за земельные паи в размере 1 процента от стоимости. В  конечном  счете  это  тот  же  налог.  Ведь  на  любых   других предприятиях,  скажем, промышленности никто не устанавливает плату за использование основных средств.  А  здесь  это  два  налога.  В условиях  реформирования  просто  будет  разруха  АПК.  И вы этого хотите. Так вот мы, коммунисты, как раз не хотим, чтобы было хуже.

 

     РЕГУРЕЦЬКИЙ В.В.  Шановний  Олександре  Павловичу,   коли   я говорив  про  звернення  Кабінету  Міністрів  до  Верховної Ради з приводу пакета законопроектів,  я наголошував  на  тому,  що  і  в бюджеті  виникають  надзвичайні  ситуації,  які  повинні змінювати підходи, що були проголошені до виникнення того чи іншого лозунгу.

 

     Зокрема, формування бюджету  на  2000  рік  вимагає  від  нас переглянути  підходи,  які були проголошені,  щодо сплати податків сільськогосподарськими виробниками.  Я вам нагадаю, що в 1998 році сільськогосподарські підприємства сплатили 1 мільярд 200 мільйонів

-  це  фактично  внесені  кошти.  Нараховано,  щоправда,  було   3 мільярди.  У  минулому році за рахунок фіксованого сільгоспподатку станом на 1 січня 2000 року господарства сплатили  179  мільйонів. Ви  дивіться,  яка диспропорція!  Тому запровадження або,  скажемо так, відновлення цього оподаткування становитиме 215 мільйонів, за нашими   розрахунками,   які   внесуть   до   державного   бюджету сільськогосподарські підприємства.  Це та  помірна  величина,  яку будуть  спроможні  сплатити сільськогосподарські підприємства.  Ми вважаємо,  що будь-які суб'єкти господарювання  мають  бути  рівні перед законом, у тому числі сільгосппідприємства.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Депутат Роєнко.

 

     РОЄНКО В.Г.,  член  Комітету  Верховної Ради України з питань аграрної політики  та  земельних  відносин  (виборчий  округ  199, Черкаська область).  Фракція Комуністичної партії України. Шановні народні  депутати!  Мене  дивує  позиція  більшості,  яка  повинна підтримати  цей  законопроект,  але  не хоче цього робити.  Василю Васильовичу,  у мене таке запитання. Може, на заміну законопроекту про скасування фіксованого сільськогосподарського податку є дійова програма Кабінету Міністрів типу:  введення державного замовлення, товарний     кредит,     відповідно     пільговий    кредит    для сільгоспвиробників,  якого чекають  за  антиконституційним  указом Президента України?  Є така програма на заміну цього законопроекту чи немає? Дякую.

 

     РЕГУРЕЦЬКИЙ В.В.  Дякую. Я можу повідомити, що програма уряду буде внесена на розгляд Верховної Ради. У цій програмі передбачені і заходи щодо підтримки сільгоспвиробника.  Зокрема, уряд пропонує в  державному  бюджеті  прийняти  статтю,  яка  буде спрямована на сплату   процентів    за    кредити,    що    будуть    надаватися сільгоспвиробникам  уже  з  початку  цього  року.  Це саме один із кроків, що пропонується урядом для підтримки сільгоспвиробника.

 

     ГОЛОВА. Дякую, Василю Васильовичу.

 

     Слово для співдоповіді надається  голові  Комітету  з  питань аграрної політики та земельних відносин Катерині Ващук.

 

     ВАЩУК К.Т.,  голова  Комітету Верховної Ради України з питань аграрної  політики  та  земельних  відносин  (виборчий  округ  20, Волинська область).  Шановні колеги!  Закон України про фіксований сільськогосподарський податок,  прийнятий Верховною Радою  України 17 грудня 1998 року, вступив у дію з 1 січня 1999 року. Його метою було звільнення на два роки сільськогосподарських товаровиробників від  сплати  фіксованого  сільськогосподарського податку і суттєве зменшення  податкового  тиску  на   сільгоспвиробника,   а   також спрощення механізму нарахування і сплати податків.

 

     Комітет на  своєму  засіданні  розглянув  внесений  Кабінетом Міністрів  проект  закону,  який  тільки   що   доповідав   Василь Васильович.

 

     У зазначеному  проекті  пропонується  скасувати  пільги,  які надані платникам фіксованого податку.  А вони надані всього  до  1 січня  2001  року.  Що це за пільги?  Це 30 відсотків нарахованого фіксованого податку, який іде до бюджету, не сплачується сільським товаровиробником.  Сплачується  лише  68  відсотків  до Пенсійного фонду та 2 відсотки - до Фонду соціального страхування,  тобто  70 відсотків, а 30 відсотків (за минулий рік це становило близько 200 мільйонів)    залишалося    на    поповнення    обігових    коштів сільськогосподарських підприємств.

 

     Я хочу  підтримати  виступи  і  запитання тих депутатів,  які сказали,  що обігові кошти сільськогосподарських підприємств через диспаритет цін майже вимиті. На нинішній день на рахунках 15 тисяч господарюючих  суб'єктів  у  сільському  господарстві  всього   50 мільйонів гривень,  тобто декілька гривень на одне господарство. А щоб провести веснянопосівну кампанію,  треба мінімум 5-7 мільярдів гривень.

 

     І Василь   Васильович   не   відповів,   який  реальний  шлях розв'язання цієї проблеми, його на сьогодні просто немає. Ведуться розмови про надання пільгового кредиту, але конкретного рішення на сьогодні ще не прийнято.  Ті 200  мільйонів  сільськогосподарським товаровиробникам  проблему  в  цілому  не  вирішать,  а  зашкодити зашкодять,  тому що  це  знову  вимивання  коштів,  які  ще  якось заробляються сільськими товаровиробниками.

 

     Я хочу сказати,  що ситуація,  справді, складна. У цьому році 86  відсотків  від  загальної  кількості   сільських   підприємств збиткові.  І пільги, які ми знімаємо з сільських товаровиробників, було надано з єдиною  метою:  вони  мали  послужити  ніби  заміною державному  дотуванню  до  тих  несправедливих  цін,  які  є і які створюють такий диспаритет.

 

     Учора я  нагадувала,  і  сьогодні  хочу   повторити,   що   в результаті   такого   диспаритету   село  щорічно  дотує  харчову, переробну промисловість,  а також споживачів нашої продукції на не менш  як 12 мільярдів гривень.  Щорічно!  Тому розмови про те,  що все,  що в село йде,  тане,  як у піску, просто не мають під собою основи.

 

     Я звертаюся до всіх народних депутатів,  щоб ми, голосуючи за цей законопроект,  пам'ятали,  що сьогодні він іде на шкоду  селу, іде  в  розріз  із  тим  указом  Президента,  який повинен сприяти підйому сільськогосподарського виробництва.  Але  якщо  геть-чисто буде   забрана  економічна  підтримка  і  будуть  вимиті  будь-які можливості економічної допомоги селу, а все буде зведено тільки до організаційних  змін,  то проект буде просто скомпрометований і не відіграє тієї ролі, яку повинен відіграти.

 

     Хочу ще сказати,  що надзвичайну ситуацію з бюджетом нам слід вирішувати  протягом  року.  І  вона  буде  вирішена  лише  в тому випадку,  коли пріоритетом в  бюджеті  буде  відродження  власного виробництва.  Якщо  цього  не буде,  не будуть нарощуватися обсяги виробництва  валового   продукту,   в   тому   числі   сільського, створюватися нові робочі місця, то і на наступний рік ми отримаємо такий куций і злиденний бюджет.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Є запитання до Катерини Тимофіївни?  Запишіться, будь ласка. Висвітіть. П'ять хвилин.

 

     Депутат Кирильчук. Будь ласка. За ним - депутат Степанов.

 

     КИРИЛЬЧУК Є.І., член Комітету Верховної Ради України з питань бюджету   (багатомандатний   загальнодержавний   виборчий   округ, виборчий  блок  СПУ  та  СелПУ).  Шановна Катерино Тимофіївно!  Чи правда було б краще,  якби тепер тих грошей не забирати, то восени вони  повернулися  б для нашої держави врожаєм у 10 разів більшим, ніж ті 200 мільйонів?  Бо весняний день  рік  годує  -  це  здавна відомо.  І ніхто з Кабміну не обрахував,  що готова продукція, яка буде одержана,  перероблена,  реалізована,  дала б державі  прямих прибутків,  у тому числі і в бюджет,  у декілька разів більше, ніж ті кошти, які ми тепер заберемо.

 

     Яка ваша думка з цього приводу?

 

     ВАЩУК К.Т.  Дякую,  Євгене Івановичу.  Це правда. І страждати буде  виробництво  продукції,  надходження  до бюджету не лише від аграрного сектора,  а й від сектора,  який  називається  переробна промисловість,  харчова.  Тому  що  зменшення  обсягів виробництва сільгосппродукції відразу спричинить зменшення обсягів виробництва і  в цих галузях.  А це нове скорочення робочих місць,  скорочення надходжень до бюджету і додаткове навантаження на соціальні  графи в бюджеті.

 

     Тому сьогодні  захист сільськогосподарського виробництва - це захист бюджету і цього року, і майбутнього року.

 

     ГОЛОВА. Депутат Степанов.

 

     СТЕПАНОВ М.В.,  заступник  голови  Комітету  Верховної   Ради України  з  питань  соціальної  політики та праці (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  виборчий блок  СПУ  та  СелПУ). Уважаемая Екатерина Тимофеевна!  Я с вами полностью согласен,  что за эти два года положение на селе ничуть не улучшилось.  И  лишать его этой тридцатипроцентной льготы абсолютно нет никакого смысла.

 

     Первый вопрос.   Не   кажется   ли   вам,   что  это  попытка правительства вообще снять единый сельскохозяйственный налог?  Вот такая подпольная, так сказать, торпеда выпущена по этому закону.

 

     И второй.  Скажите  мне  как один из лидеров "більшості":  вы призываете голосовать все-таки за законопроект  правительства  или против? Я так все-таки и не понял.

 

     ВАЩУК К.Т. Було рішення комітету, і у виступі я закликала (не знаю,  чому ви не зрозуміли) голосувати проти - залишити цю пільгу селянам. Це справедливо, і це треба зробити.

 

     І далі.  Я  вважаю,  що  єдиним добрим законом,  який суттєво полегшив   ситуацію   на   селі,   був   Закон   про    фіксований сільськогосподарський  податок.  Є  три моменти в ньому:  спрощено систему  оподаткування,  зробили  її  доступною  для   всіх   форм господарювання на селі; зменшено податковий тиск, а це значить, що податок якоюсь мірою став стимулюючим.  І,  звичайно,  тими  30-ма відсотками було надано якусь віддушину.

 

     Можу підтримати   вашу   думку,   що  в  майбутньому  Кабінет Міністрів спробує взагалі скасувати цей податок.  І  це  зашкодить селу.  Але  я думаю,  що це залежатиме від вас.  Від комітету така ідея не надійде.

 

     ГОЛОВА. Депутат Кірімов. За ним - депутат Яценко.

 

     КІРІМОВ І.З.,  голова  підкомітету  Комітету  Верховної  Ради України  з  питань  охорони  здоров'я,  материнства  та  дитинства (виборчий округ 95,  Київська область).  Дякую, Іване Степановичу! Шановна   Катерино  Тимофіївно!  Після  вашої  відповіді  депутату Степанову мені вже немає потреби  ставити  запитання,  тому  що  я чітко  знаю  вашу  точку зору.  Але я хотів би підтвердити ось що. Справа в тому,  що такої розрухи нашого села,  до якої воно дійшло зараз,  не  було.  На  мою думку,  замість такого законопроекту ми маємо   прийняти    такі    законопроекти,    які    б    захищали сільськогосподарського   товаровиробника,  які  б  відновили  наше сільськогосподарське виробництво,  адже Україна генетично від Бога

- сільськогосподарська країна.  І ми маємо годувати всю Європу,  а не купувати продукцію за кордоном.

 

     Дякую.

 

     ВАЩУК К.Т.  Дякую.  Дійсно,  в порядку денному в  комітеті  є такий   законопроект   про   фінансову  або  економічну  підтримку сільськогосподарського виробництва в Україні.  Зараз  ми  працюємо над ним у комітеті.  Його подав авторський колектив наших народних депутатів:  Терьохін, Цушко і багато інших. Я думаю, що цей проект нормально спрацює на вирішення цих проблем.

 

     ГОЛОВА. Депутат Яценко. За ним - депутат Роєнко.

 

     ЯЦЕНКО В.М.   Дякую.   Оце   мені  нагадали  недавній  виступ Жириновського по телебаченню,  в якому він  вимагав  за  борги  по нафті і газу розрахуватися вже територіями.

 

     Катерино Тимофіївно!   Якщо   зважити  на  політику  уряду  і Президента,  яку вони проводять останнім часом  по  відношенню  до села, то їхня позиція абсолютно нічим не відрізняється від позиції Жириновського:

 

     а) довести  українського   аграрного   виробника   до   стану банкрутства,  а  він  сьогодні  вже  банкрут,  бо  створено штучне банкрутство, я підкреслюю;

 

     б) пустити землю на продаж.

 

     І завтра саме така ситуація і з'явиться зза кордону,  так  би мовити,  нашим  позичальникам,  позички  яких розікрали українські олігархи.  Ми за ці розкрадені  позички  розрахуємося  українською землею. Так і буде.

 

     Тому принципово  ця позиція абсолютно нічим не відрізняється. Так само за те,  що взяли позички і розікрали їх, будемо віддавати українську  землю.  І  те є суттю аграрної політики,  яка сьогодні проводиться.

 

     ВАЩУК К.Т.  Якщо ви, шановний народний депутате, вважаєте, що те,  що  землю  віддали селянам - це її розграбували,  то я так не вважаю.  І думаю, що більшість селян так не вважає. І не думаю, що вони  такі немудрі,  що почнуть з того,  аби свою землю продавати. Кожен справжній селянин буде її берегти.

 

     А ми з вами будемо приймати новий Земельний кодекс,  в  якому маємо закласти такі правила роботи з українською землею,  аби вона не стала чужою, а залишалася нашою.

 

     ГОЛОВА. Депутат Роєнко.

 

     РОЄНКО В.Г. Фракція "Комуністи України". Катерино Тимофіївно, в   мене  два  запитання.  Як  ви  вважаєте,  представники  уряду, скасовуючи  даний  Закон  про   фіксований   сільськогосподарський податок, думають, що тим самим вони поліпшать ситуацію на селі? Це перше запитання.

 

     І друге.  Як  ви  ставитеся  до  того,  щоб   завтра   навіть депутатська   так   звана  більшість  проголосувала  проти  даного законопроекту,  внесеного урядом, і ми вийшли з пропозицією ввести державне  замовлення,  хоча  б  частково,  на сільськогосподарську продукцію,  товарний кредит і відповідно пільговий  кредит,  якого чекають сільгоспвиробники?

 

     Дякую.

 

     ВАЩУК К.Т.  Я  думаю,  що  більшість  у  залі мудра і вона не підтримає цей законопроект.  Тим більше що на засіданні  комітету, на  якому  я інформувала,  що мала зустріч з Президентом України з цього приводу,  ви були присутні.  І Президент погодився з  думкою комітету, що не треба скасовувати цю пільгу.

 

     Друге запитання  відносно державного замовлення.  На сьогодні нам,  мабуть,  найважливіші інші підходи в  аграрному  секторі,  а саме:  створення  такого внутрішнього ринку і таких можливостей на внутрішньому  ринку  (ми  з   групою   депутатів   таку   програму напрацьовуємо),  які  б  убезпечили  селянина від диктату на ціни: тільки 40 копійок за  молоко,  тільки  півтори  гривні  за  м'ясо, тільки  270  гривень  за  зерно,  і  дали б можливість йому самому визначати ціну так само,  як сьогодні її визначають абсолютно  всі товаровиробники  в  Україні.  Сьогодні це не поширюється тільки на село.

 

     А відносно кредитування,  я  цілком  солідарна.  Кредитування мусить бути,  але не товарне.  Якщо воно буде товарним, то в кінці року ми  знову  будемо  говорити  про  те,  що  на  ньому  виграли комерсанти,   коли   нафту  поставляли,  коли  зерно  забирали,  і коефіцієнт установили такий, який вони вважають за потрібне.

 

     Програма кредитування,  яку ми пропонуємо, зводиться до того, що  кредит має бути грошовим,  під пільговий відсоток і надаватися безпосередньо селянину - сільському товаровиробнику. А йому самому вирішувати:  за якою ціною і у кого купляти нафту,  товари хімії і все те, що треба для села, а не через структури, які половину того товарного кредиту залишають у своєму розпорядженні.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Дякую, Катерино Тимофіївно. Переходимо до обговорення питань порядку денного.

 

     Слово надається  народному  депутату  Черняку.  За  ним  буде виступати депутат Юхновський.

 

     ЧЕРНЯК В.К.,  перший заступник голови Комітету Верховної Ради України  з  питань  економічної  політики,   управління   народним господарством,   власності  та  інвестицій  (виборчий  округ  153, Рівненська область).  Шановні народні  депутати!  Я  з  розумінням ставлюся  до проблем уряду,  до його намагань і до спроб збільшити надходження  до  бюджету,  мобілізувати  кошти  до  бюджету.  Але, мабуть,  не  всяку мобілізацію коштів до бюджету можна підтримати. Тут знову ж таки  треба  зважити  всі  "за"  і  "проти",  "про"  і "контра", плюси і мінуси. І якраз останнім часом уряд нам підкинув законопроекти, які вимагають саме такого розсудливого і виваженого підходу.

 

     Що стосується  конкретно цього законопроекту.  На мій погляд, його підтримувати не можна.  Я сказав  би,  на  жаль.  Уряд  зараз здійснює  курс  на  скасування пільг.  Знову ж таки я погоджуюсь з урядом,  що проблему пільг нам треба вирішувати. Не можна залишати в  такому  обсязі пільги,  в якому вони є.  Є багато невиправданих пільг.  Але знову ж таки уряд зараз здійснює курс перш за  все  на ліквідацію   соціальних   пільг.  Але  в  наших  умовах,  коли  не виплачуються заробітна плата,  пенсії,  коли вони мізерні,  багато людей просто елементарно виживають за рахунок цих пільг.

 

     І уряд  намагається  скасувати  всі пільги,  які пов'язані із податками.  Цей курс загалом теж правильний,  але все-таки повинні бути  винятки.  Я  думаю,  що  якраз  таким  винятком і є сільське господарство, яке знаходиться в такому важкому становищі.

 

     Тобто я  зараз  не  хочу  виступати  проти  курсу  уряду   на скасування  пільг.  Я  навіть  сказав  би  так,  що  курс уряду на скасування пільг я розумом підтримую,  а серцем  -  ні.  Ось  така суперечність  між  розумом  і  серцем,  роздвоєння особистості.  Я сказав би така шизофренія,  яку  я  змушений  фіксувати  в  нашому становищі.

 

     Ми знаємо,  що  є  багато  збиткових підприємств в сільському господарстві.  Фактично воно  -  збиткова  галузь.  Якщо  збиткове підприємство,  то винен керівник.  Якщо збиткова галузь,  то винен уряд і  парламент.  І  тому  нам  треба  шукати  шляхи  виходу  із ситуації.

 

     Я підтримав  би  цей  законопроект,  якби  він  йшов у пакеті ліквідації диспаритету цін,  щоб був паритет цін,  якби він йшов у пакеті із заснуванням земельного банку, його філій на місцях, якби він йшов із вирішенням проблем кредиту,  якби він йшов у пакеті  з аграрною реформою і земельною реформою.  То тоді його можна було б підтримати.  А якщо його вирвати з цього контексту, то я думаю, що його підтримувати не можна.

 

     ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Ігорю Юхновському. За ним буде виступати Олександр Мороз (Шум у залі).

 

     Будь ласка, Ігоре Рафаїловичу.

 

     ЮХНОВСЬКИЙ І.Р.,  голова підкомітету Комітету Верховної  Ради України   з   питань   промислової   політики   і   підприємництва (багатомандатний   загальнодержавний   виборчий    округ,    НРУ). Вельмишановний Іване Степановичу!  Шановні депутати! Кожен податок повинен мати певні властивості,  якими є об'єктивність і сталість. Податок на землю є найбільш об'єктивним податком,  який ми могли б ввести в нашій державі.  Його  встановлюють  на  основі  природної урожайності землі, яка визначається балом бонітету.

 

     Усі землі  України  мають  свою оцінку,  і в кожному районі є земельне управління,  яке  знає  вартість  землі.  Розмір  податку дорівнює  0,5  відсотка  від  вартості  землі,  а  вартість  землі визначається  балом  бонітету.  Таким   чином,   цей   податок   є об'єктивним,  його розмір на кожну ділянку землі можна оприлюднити і вивісити в кожній  сільській  раді,  щоб  і  селянин,  і  голова колгоспу  знали,  скільки  треба  заплатити  і  скільки треба буде платити протягом п'яти років.

 

     Відсутність такого    податку    призводить     до     повної безвідповідальності в господарюванні на землі. Земля є всенародним добром. Земля повинна давати прибуток. Земля повинна зобов'язувати того,  хто  працює на ній,  отримувати прибуток і платити податок. Тому  я  повністю  підтримую  пропозицію  Кабінету  Міністрів  про відміну  мораторію  на  несплату фіксованого податку на землю.  Ми маємо ввести на землі дисципліну.  Ми бачимо,  що з  кожним  роком урожайність землі падає і цього року вона вже нижче критичної.

 

     Безумовно, встановлювати  податок  у розмірі 0,5 відсотка від вартості землі - не зовсім грамотно,  тому що вартість землі  була визначена з урахуванням банківського процента - 3 відсотки. Такого банківського процента в нас немає.

 

     Податок на землю має дорівнювати 30 відсоткам  від  прибутку, який дає дана ділянка землі. У середньому по Україні визначено, що прибуток з 1 гектара становить 6 центнерів.  Отже, в середньому по Україні податок має дорівнювати 2 центнерам пшениці з гектара, а з кожної ділянки  -  це  вже  відношення  бонітетів:  середнього  по Україні і середнього по даній ділянці.

 

     Тому я повністю підтримую те,  що пропонує Кабінет Міністрів. Я не цілком згоден, можливо, з процентами розподілу цього податку, але що податок треба ввести, без сумніву.

 

     І останнє.  Якщо  ми  вводимо  податок  на  землю,  то було б справедливим реструктуризувати всі борги сільського  господаря  до бюджету і таке інше. Ці борги сільський господар не сплатить.

 

     Тому фактично  одночасно було внесено два законопроекти:  від уряду про те,  що податок має платитися, і від нашої групи про те, щоб списати борги сільського господарства і почати господарювати з чистого листа.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Олександру Морозу. За   ним   -  депутат  Бортник.  Будь  ласка.  Увімкніть  мікрофон Олександра Мороза.

 

     МОРОЗ О.О.  Шановні  депутати!  У  мене  кілька  міркувань  і пропозицій.

 

     Перше. Ігоре  Рафаїловичу,  це не звичайний податок на землю, це приведений до земельної площі інтегральний податок, тому що він має  певні  особливості.  Не можна відразу говорити,  що це просто податок на землю.

 

     Друге. Приймаючи закон і вводячи мораторій, ми мали на увазі, що  за  три роки уряд,  місцеві органи влади,  самі господарства і комітет Верховної Ради узагальнять досвід  застосування  закону  і зможуть  усунути  наявні  в  ньому  недоліки.  Якщо ми підтримаємо Кабінет Міністрів,  то всі недоліки закону  вилізуть  назовні  вже тепер. Треба закон не вводити, а вдосконалювати. На це ще є час.

 

     Третє. Мораторій  не  пільга,  бо  стосується  всіх суб'єктів господарювання на землі.  Він запроваджений з  огляду  на  реальні умови господарювання всіх суб'єктів.

 

     Четверте. Господарства  все одно нічого не платитимуть,  якщо навіть ми введемо  цей  закон  в  повному  обсязі:  немає  з  чого платити.

 

     Реформи на  селі  завершуються.  Президент  у своєму посланні Верховній Раді згадує про 85 процентів збиткових господарств. Він, схоже,  помиляється щодо кількості, але не це важливо. Важливо, що Президент,  дізнавшись,  що парламент розглядає в другому  читанні законопроект,  вводить  мораторій  Пригадайте,  він видав указ про мораторій на сплату селянами фіксованого  податку  протягом  трьох років.

 

     Що ж тепер уряд робить?  Підставляє Президента?  Ви виконуйте його укази, він же сам мораторій оголошував.

 

     Тому я ще раз  прошу  голосувати  проти  пропозиції  Кабінету Міністрів.  І нам усім: і комітету, і мені, і Катерині Тимофіївні, і всім іншим - треба вдосконалювати сам закон.

 

     Спасибі.

 

     ГОЛОВА. Дякую.

 

     Слово надається народному  депутату  Володимиру  Бортнику.  І будемо завершувати.

 

     БОРТНИК В.Ф.,  член  Комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики  та  земельних  відносин  (виборчий  округ  189, Хмельницька   область).   Шановні   колеги!   Підтримуючи  рішення бюджетного комітету в  цілому,  я  все-таки  хочу  висловити  свою окрему думку з цих питань.

 

     Безумовно, я  підтримав би рішення уряду про вилучення абзацу із закону,  бо глибоко впевнений у тому,  що нічого суттєвого селу це  не  дає,  як  не  давали  і  допомога з боку уряду,  і товарне кредитування,  і  все  інше.  Це  призводило  лише  до  того,   що виробництво на селі падало.

 

     Вдумайтеся в такі цифри.  Сьогодні валовий продукт сільського господарства становить трохи більше 30 мільярдів гривень (це на 42 мільйони гектарів землі, це 150 гривень на один гектар), у той час як наші найкращі господарства отримують від 3 до 5 тисяч  гривень. Отже,  справа  не в податку.  І якби вони отримували такий валовий збір урожаю,  думаю,  вони платили б цей податок,  який  становить тільки 20-100 гривень.

 

     Вважаю, що  уряду треба було б запропонувати більш радикальні заходи з поліпшення ситуації на селі. Ми обговорювали ці питання в комітеті.   І  якби  уряд  вніс  такі  пропозиції,  можна  було  б підтримати скасування цих пільг для сільського господарства,  одна з  яких  становить  тільки  200  мільйонів  гривень  і друга - 200 мільйонів гривень. Але таких пропозицій не надійшло.

 

     На наш погляд,  для того щоб змінити ситуацію на селі,  треба поліпшити насамперед паритет цін,  про що тут уже багато говорили. Для цього треба створити конкуренцію на селі,  щоб їхню  продукцію купували.  Ці заходи має здійснити уряд. Для цього треба розробити механізми кредитування села. І уряд може це зробити.

 

     Із законопроектом,  який подав уряд, можна було б погодитися, якби  уряд у Прикінцеві положення Закону про державний бюджет вніс пункти, які підтримували б село в цілому.

 

     По-перше (це одна з моїх пропозицій),  установити, що, в разі коли  сільськогосподарські  товаровиробники  реалізують  вироблену продукцію нерезидентам за конвертовану валюту на складі за  цінами світового  ринку  без  перетину  цією  продукцією  митного кордону України,  такі  операції  оподатковуються   за   умовами   діючого законодавства  щодо  оподаткування  експорту  товарів.  Це суттєво покращило  б  ринкову  ситуацію  на  селі,  підняло  б   ціни   на сільськогосподарську  продукцію,  розширило  б  ринок  її продажу, тобто валові доходи сільського господарства.

 

     Друга. Кабінету Міністрів України підготувати  нормативні  та законодавчі  акти  щодо встановлення нульової ставки ввізного мита та податку на додану вартість на  товари  критичного  імпорту  для села,  які закуповуються для сільськогосподарського виробництва та переробних галузей агропромислового комплексу.  Затвердити перелік товарів  критичного  імпорту,  в  якому  передбачити  перш  за все продукцію,  яка не виробляється  в  Україні:  запасні  частини  до техніки, закуплені під гарантії уряду, та комплектуючі вироби.

 

     Кабінету Міністрів  внести  на розгляд Верховної Ради перелік змін  до  законодавства  щодо  оподаткування  операцій  з  продажу товарів  та  виконання  робіт  і  послуг для сільськогосподарських товаровиробників.  Передбачити,  що податкові зобов'язання з таких операцій     виникають    з    моменту    проведення    розрахунку сільгосптоваровиробників за них.

 

     І останнє.  Кабінету Міністрів розробити  пільговий  ринковий механізм кредитування сільськогосподарських товаровиробників, яким передбачити можливість застави землі  орендарем  й  інше.  У  разі потреби підготувати відповідні зміни до чинного законодавства.

 

     На наш   погляд,   прийняття  таких  заходів  призвело  б  до зростання обсягів сільськогосподарського виробництва.  І  тоді  не виникало  б  питань  щодо  таких  мізерних (400 мільйонів гривень) пільг для сільського господарства.

 

     ГОЛОВА. Шановні народні депутати!  Ми  вже  використали  час. Надали можливість депутатам обговорити питання. Ще є можливість до завтра,  до голосування,  подумати над ним. Усі, і кожний зокрема, вносили  цінні  пропозиції,  але  є і пропозиція уряду.  Тому ще є можливість  переговорити  з  урядом.  Якщо  залишити  норми  цього законопроекту,  то ще треба подумати, де знайти джерела поповнення бюджету.

 

     ----------

 

     Розглядається проект    Закону    про    Державну    програму приватизації.  Доповідач - голова Фонду державного майна Олександр Миколайович Бондар.

 

     БОНДАР О.М.,  голова Фонду державного майна України. Шановний Іване  Степановичу!  Шановні  народні  депутати!  На  ваш  розгляд вноситься проект Державної програми приватизації на 2000 рік.

 

     Фонд державного  майна  України  щорічно   розробляє   проект Державної   програми   приватизації  на  наступний  рік,  в  якому встановлюються  завдання  з  приватизації,   надходження   коштів, способи, процедури приватизації та інше.

 

     1 травня   1999  року  закінчився  обіг  сертифікатів.  Отже, закінчилася масова  сертифікатна  приватизація,  основними  вадами якої були відсутність інвестицій під час приватизації підприємств, незначне  надходження   коштів   від   приватизації,   відсутність концентрації  власності,  що  є причиною недостатньої ефективності роботи приватизованих підприємств.

 

     Виходячи з цього,  чинне законодавство з питань приватизації, яке  фактично  було  прийнято в 1992 році,  сьогодні не відповідає вимогам часу при приватизації  стратегічно  важливих  підприємств, оскільки  воно  пристосовано  для  швидкої конвеєрної приватизації підприємств без урахування їхніх  індивідуальних  особливостей,  а саме   головне:   не  створює  умов  для  інвестування  в  процесі приватизації.

 

     Тому фондом починаючи  з  липня  1999  року  велася  розробка проекту Державної програми приватизації на 2000 рік. У жовтні 1999 року проект було  надіслано  Кабінету  Міністрів  України.  Проект відповідає вимогам часу, визначає умови для залучення промислового капіталу, інвесторів.

 

     У проекті   програми   передбачено   створення    умов    для забезпечення надходження коштів до державного бюджету в розмірі не менш як 2,5 мільярда гривень від приватизації державного майна  та інших    надходжень,    безпосередньо    пов'язаних   з   процесом приватизації.

 

     Особливо звертаю увагу депутатів на цей пункт.  У бюджеті вже затверджено  розмір  суми надходжень,  отриманих від приватизації: 2,5 мільярда.  І програма приватизації - це той  інструмент,  який дає можливість залучити ці кошти до бюджету.

 

     У проекті   зазначено   як  нові  пріоритети  приватизації  у наступні роки, так і засади проведення індивідуальної приватизації стратегічно важливих об'єктів та підприємств-монополістів.

 

     На відміну  від  чинного законодавства визначено такі основні пріоритети приватизації на 2000 рік та наступні роки: приватизація підприємств  виключно  за  кошти  з  урахуванням їх індивідуальних особливостей;  максимальне збалансування інтересів підприємств, що приватизуються;   забезпечення  надходжень  коштів  до  державного бюджету залучення коштів для реформування економіки;  забезпечення інформаційної  відкритості  щодо  підприємств,  що приватизуються; формування попиту на акції підприємств як з боку вітчизняних,  так і   зарубіжних  інвесторів;  максимальне  використання  інститутів інфраструктури ринку цінних паперів.

 

     У проекті вирішуються завдання щодо досягнення  максимального економічного  ефекту  від  продажу  об'єктів  приватизації  шляхом застосування способу приватизації підприємства,  виходячи  з  його фінансовомайнового  стану  та аналізу попиту потенційних покупців. Раніше такого підходу  не  було,  і  це  призводило  до  того,  що стратегічні об'єкти акціонувалися та продавалися за схемою масової приватизації,    а    потенційні    підприємства-банкрути    після перетворення  їх  у  ВАТ  не  мали  шансу бути проданими навіть за приватизаційні папери.

 

     Принципами та  процедурами  проекту  програми   є   створення організаційноекономічних умов концентрації власності,  результатом якої буде концентрація управління  та  юридичної  відповідальності нових власників за наслідки своєї діяльності.

 

     Індивідуальна приватизація стратегічних об'єктів базується на таких основних засадах. Якщо інвестор у результаті вивчення попиту виявив  бажання  придбати цілісний майновий комплекс підприємства, то продаж цього комплексу здійснюється на відкритому аукціоні  без створення  ВАТ.  Для  всіх  інших  стратегічних  об'єктів  продажу підлягає   контрольний   пакет   акцій   відкритого   акціонерного товариства,   що   є   величезним   стимулом   зацікавленості  для міжнародних  інвесторів,  сприятиме  їх  залученню  і   підвищенню інвестиційного рейтингу підприємств.

 

     Продаж контрольного  пакета  акцій ВАТ пропонуємо здійснювати без інвестиційних зобов'язань.  На думку спеціалістів  фонду,  які розробляли програму, це є надзвичайно важливим принципом, оскільки з досвіду фонду відомо,  що встановлені інвестиційні  зобов'язання часто  приводили до появи вимог до України від нечесних власників, які   визначалися   переможцями   конкурсів   за    інвестиційними зобов'язаннями  та  за  результатами своїх обіцянок,  які потім не виконували.

 

     Крім того,  ціна продажу складається з ціни  пакета  та  ціни інвестиційних зобов'язань. Із цього простого співвідношення видно, що при встановленні  великих  інвестиційних  зобов'язань  (а  ціна угоди  -  величина  фіксована)  відбувалося  падіння  ціни продажу акцій,  державний бюджет недоотримував кошти або конкурс узагалі в більшості    випадків   не   відбувався,   оскільки   умови   були неприйнятними для інвесторів.

 

     У зв'язку з тим що  ми  встановлюємо  обов'язковість  продажу контрольного   пакета   та   систему   стимулів,  норми  юридичної відповідальності   інвестора   за   наслідки   своєї   діяльності, інвестиційні  зобов'язання  взагалі  є  недоцільними для власника, який контролює вже своє підприємство.  У поданому  Верховній  Раді України  проекті  програми передбачено продаж контрольного пакета, як правило, без інвестиційних зобов'язань.

 

     Для учасників конкурсів будуть встановлюватись кваліфікаційні вимоги,  а  в  разі продажу пакетів акцій підприємств інвестиційно привабливих галузей,  наприклад,  підприємств паливноенергетичного комплексу,  металургійної  промисловості,  до  участі  в  конкурсі пропонується   допускати   лише   вітчизняного   або   зарубіжного промислового   інвестора,   а   також  об'єднання  зарубіжного  та вітчизняного  інвесторів,  тобто  інвесторів,  які  мають   досвід приватизації  підприємств певних галузей або виробляють продукцію, виконують роботи або надають послуги,  аналогічні  тим,  що  й  на підприємствах,  які приватизуються.  Це створює умови для припливу найбільшого капіталу незалежно від бажань бюрократії  і  залучення більш широких прошарків до участі в приватизації.

 

     Наступний принцип  -  надання  інвестору  права  на придбання пакета акцій,  закріпленого за державою, у разі, якщо цей інвестор виконував зобов'язання,  встановлене договором купівлі-продажу. Це стимулюючий момент, інвестор отримує певні гарантії.

 

     Водночас встановлюються  заходи  юридичної   відповідальності інвестора   в   разі   погіршення  фінансово-господарського  стану товариства,  зниження рівня рентабельності  активів  підприємства, появи   або   зростання   простроченої   заборгованості,  зниження експортного потенціалу,  якщо фонд доведе в суді, що це погіршення є наслідком дій чи бездіяльності інвестора.

 

     Крім того,  встановлюються заходи відповідальності держави за наслідки  управління   відкритим   акціонерним   товариством   при закріпленні   контрольного   пакета  акцій  за  державою.  У  разі погіршення фінансового  стану  підприємств  такий  пакет  підлягає обов'язковому розкріпленню та продажу з метою пошуку ефективнішого власника.

 

     Я зупинився детальніше  на  найбільш  принципових  положеннях програми. Є в ній багато інших новацій, встановлено інші нормативи розподілу коштів,  які  використовуються  на  процес  приватизації (насамперед  збільшується  норматив  відрахувань  на оплату послуг радників,  що  буде  практикуватись  більш  широко  для  залучення іноземних інвесторів до процесу приватизації).

 

     Прийняття цієї  програми  створить  можливості  для виконання фондом завдань,  встановлених Законом про Державний бюджет на 2000 рік.

 

     Проект програми  обговорювався на рівні спеціалістів у галузі приватизації і міжнародних спеціалістів,  у тому числі  за  участю депутатів.   Проект  високо  оцінений  рядом  народних  депутатів, зокрема Рябченком, Єхануровим, Костицьким, Чукмасовим, Гавришем, а також  німецькою  консультативною  групою,  яка  працює  при уряді України.

 

     Є зауваження  науково-експертного   управління   Секретаріату Верховної Ради.  Ми їх уважно розглянемо при доопрацюванні проекту програми.  Більшість  цих   зауважень   можна   буде   текстуально врахувати. Але узагальнюючий висновок керівника науковоекспертного управління  такий:  "Вважаємо,  що  проект  Закону  про   Державну програму  приватизації  може  бути  прийнятий  у першому читанні з наступним врахуванням висловлених зауважень і пропозицій".

 

     Ми готові до подальшої співпраці з депутатами, і, якщо проект програми  буде  підтриманий у першому читанні,  думаю,  у нас буде можливість доопрацювати його й удосконалити.

 

     Я дякую за увагу і готовий відповісти на ваші запитання.

 

     ГОЛОВА. Є  запитання  в  депутатів?   Враховуючи   важливість питання, поставимо 10 хвилин. Прошу записатися. Прошу висвітити.

 

     Слово надається  народному депутату Роєнку.  За ним - депутат Манчуленко.

 

     РОЄНКО В.Г.  Фракція Комуністичної партії України. Певно, щоб приймати  Державну  програму  приватизації,  треба  знати підсумок реалізації програми,  яку було прийнято в 1999 році.  У зв'язку  з цим  у  мене  запитання:  чи  можете  ви  сказати,  скільки коштів планувалося отримати від приватизації в 1999 році і відповідно  як ці кошти були розподілені, якщо вони були отримані?

 

     І зауваження. Якщо ви приходите з проектом Державної програми приватизації на 2000 рік, то треба було б усе-таки зробити аналіз, щоб  ми  отримали від Фонду державного майна письмовий звіт,  що ж зроблено за роки  приватизації.  Щоб  тоді  можна  було  планувати якось. А так це в нас безперспективна робота.

 

     Дякую.

 

     БОНДАР О.М.  Дякую  за  запитання.  Минулого  року бюджетом і Державною програмою приватизації були передбачені надходження  від приватизації в обсязі 800 мільйонів гривень. Фонд державного майна перерахував до Державного бюджету  України  чітко  за  нормативом, визначеним Державною програмою і Законом про Державний бюджет, 700 мільйонів гривень.  Ми  недовиконали  на  10  відсотків  завдання, поставлені законом,  звітували про це й подавали інформацію,  чому так сталося.

 

     Щодо другого запитання.  Є процедура звіту голови  фонду  про виконання  Державної  програми приватизації.  Попередньо перед цим звітом подається письмовий звіт  до  Верховної  Ради,  він  у  нас готовий.  Але за процедурою ми подаємо звіт одночасно з Рахунковою палатою.  Коли  відповідні  документи  Рахункової  палати   будуть готові, їх офіційно розгляне Верховна Рада, і я буду звітувати про результати приватизації в 1999 році.

 

     ГОЛОВА. Увімкніть мікрофон  депутату  Манчуленку.  За  ним  - депутат Матвієнков.

 

     МАНЧУЛЕНКО Г.М.,  член  Комітету  Верховної  Ради  України  з питань   національної   безпеки   і    оборони    (багатомандатний загальнодержавний   виборчий  округ,  НРУ).  Чернівецька  область, фракція Народного руху України.  Шановний  доповідачу!  Висловіть, будь  ласка,  свою  позицію  як  керівник Фонду держмайна з такого питання.  Чому ви особисто віддаєте перевагу:  отриманню  реальних коштів,  які  підуть  у  бюджет  від  продажу певного об'єкта,  чи отриманню реальних інвестицій у рік приватизації і в наступні роки роботи цього підприємства?  Бо часто-густо складається так: купили підприємство,  перепродують,  воно  неефективно  працює,  і  потім кажуть, що це через приватизацію.

 

     Друге запитання.  Є  така  Дністровська  ДРЕС  у Чернівецькій області.  Є інформація,  що ця електростанція  може  бути  продана фірмі   "ЕЙС",  начебто  американській,  але  яка  знаходиться  на Багамських островах.  Я просив би вас  також  і  щодо  цього  дати відповідь.

 

     Дякую.

 

     БОНДАР О.М.  Щодо першого запитання. Ми намагаємося в процесі приватизації,  і це моя,  як керівника  Фонду  держмайна  позиція, вирішувати дві проблеми: надходження коштів до бюджету і залучення інвестицій.  На жаль, нам це не завжди вдається. Я можу дуже довго наводити об'єктивні причини, які цьому заважають, але скажу тільки одне:  покупець згоден платити фіксовану ціну.  Куди вона йде - як інвестиції  на підприємство чи в державний бюджет,  - для нього не має значення.  Якщо ми вкладаємо великі інвестиції,  то однозначно отримуємо  менше  коштів  у  бюджет,  і навпаки.  Тому ця програма приватизації в першу чергу спрямована на те, щоб отримати в бюджет 2,5 мільярда гривень,  але за фіксованих умов,  які передбачають і певні дії для поліпшення фінансового стану підприємств.

 

     Щодо другого запитання.  Ми дуже довго проводили конкурс не з продажу  Дністровської  ДРЕС,  бо її приватизація заборонена,  а з передачі  державного  пакета  в  управління  уповноваженій  особі. Документи    вилучались    Службою   безпеки,   повертались.   Усі правоохоронні органи,  як кажуть,  брали  в  цьому  участь.  Тепер рішення  прийнято,  воно  підтримане  на  рівні Кабінету Міністрів (насамперед це позиція Міненерго)  і  місцевої  влади.  Переможцем визнана канадська фірма,  про яку ви сказали. Їй передається право на управління пакетом державних  акцій  на  дуже  жорстких  умовах подальшої добудови Дністровської ДРЕС і інвестування.

 

     ГОЛОВА. Депутат Матвієнков. За ним - депутат Терещук.

 

     МАТВІЄНКОВ С.А.   Прошу   передати   слово   Козаку  Ярославу Івановичу, 150-й округ.

 

     ГОЛОВА. Увімкніть мікрофон депутата Козака.

 

     КОЗАК Я.І.,  член Комітету Верховної Ради  України  з  питань будівництва,  транспорту і зв'язку (виборчий округ 150, Полтавська область).  Група  "Відродження  регіонів".   Шановний   Олександре Миколайовичу!  Як  відомо,  Фонд  державного майна продав майже 12 відсотків акцій ВАТ  "Укрнафта"  за  60  мільйонів  гривень  групі працівників "Приватбанку".  Скажіть,  будь ласка, за якою вартістю однієї акції їх продано і яка ціна однієї акції ВАТ "Укрнафта"  на сьогоднішній день? І як ви вважаєте, чи доцільно було їх продавати за таку  суму,  адже  втрати  становлять  сьогодні  близько  20-25 мільйонів гривень?

 

     Дякую.

 

     БОНДАР О.М.  Оскільки до цього вже були запити,  я готував із цього питання офіційну інформацію. Я вам не буду зараз зачитувати, щоб  не  шукати її,  а просто хочу сказати,  що ми вважаємо продаж "Укрнафти" в кінці минулого року найвдалішим продажем на  біржових торгах  за все існування приватизації.  Акції були продані вище їх ринкової вартості на вторинному ринку.  Ми  продали  11  відсотків акцій  "Укрнафти" (це абсолютно неконтрольний і неблокуючий пакет) за 60 мільйонів гривень,  завдяки чому  у  нас  і  такі  показники вийшли за рік.  У нас є всі документи,  які підтверджують, що ціна продажу вища від тієї, яка є на вторинному ринку.

 

     Якщо виходити з прибутковості  "Укрнафти"  за  рік,  то  ціна цього продажу збігається з загально прийнятою у світовій практиці: становить приблизно 10 відсотків прибутку "Укрнафти" за рік.

 

     Щодо доцільності цього продажу,  то це питання  не  до  мене, тому  що цей пакет був передбачений до продажу Державною програмою приватизації,  і яка ціна склалась на ринку,  за такою ми  його  і реалізували,  тим  більше що це були відкриті торги на Українській міжбанківській валютній біржі,  які відбувались  більше  місяця  в умовах конкуренції. Тому я не бачу підстав для якихось...

 

     ГОЛОВА. Депутат Терещук. За ним - депутат Слободян.

 

     ТЕРЕЩУК В.В.,  голова  підкомітету  Комітету  Верховної  Ради України у закордонних справах  (багатомандатний  загальнодержавний виборчий округ, КПУ). Прошу передати слово Дорогунцову.

 

     ГОЛОВА. Увімкніть мікрофон депутату Дорогунцову.

 

     ДОРОГУНЦОВ С.І.,  заступник  голови  Комітету  Верховної Ради України з питань науки і освіти (багатомандатний загальнодержавний виборчий   округ,   КПУ).  Спасибі,  Василю  Васильовичу.  Фракція Компартії   України.   Олександре    Миколайовичу!    Приватизація призводить  до  того,  що  об'єкти,  які  належали всьому народові України, тобто державі, тепер стають власністю окремої групи осіб, і вже,  мабуть, 70 процентів цих об'єктів незаконно передані новим власникам. Або напівзаконно - як хочете.

 

     Скажіть, будь ласка,  яку ви вбачаєте межу  приватизації:  ми повинні все приватизувати до останнього кілка чи щось залишиться в нашого народу? Це перше запитання.

 

     І друге.  Серед різних гілок влади,  за вашими  розрахунками, скільки  набереться осіб або членів їх сімей,  які беруть участь у вашій масштабній приватизації?

 

     БОНДАР О.М.  Дякую за запитання і хочу  відразу  сказати,  що Фонд  державного  майна  і  я,  як  керівник  цієї  структури,  не визначаємо державну політику в галузі приватизації. Ми є виконавча структура, яка її реалізує.

 

     Тому казати, що всі ці роки йшла незаконна приватизація, - це перебільшення.  Ми діяли чітко  за  законом,  який  затверджувався Верховною  Радою.  Якщо  були  порушення,  то  їх  суди викривали, об'єкти повертали в державну  власність,  і  відповідні  службовці були за це покарані.

 

     Щодо межі, то вона теж визначається законами, які приймаються Верховною Радою,  і межа - це перелік об'єктів,  які заборонені до приватизації.  Те,  що  не  є  в  цьому  переліку,  відповідно  до законодавства повинне бути приватизоване, і ми, як орган державної влади, виконуємо це рішення законодавчих органів.

 

     Тепер стосовно  тих,  хто має брати участь у приватизації.  У тій приватизації,  яка  проводиться  тепер,  акцент  зроблений  на структури,   які   мають   кошти.   Але  соціальна  справедливість досягається через бюджет:  ці кошти надходять до бюджету і  будуть використовуватися на вирішення соціальних проблем.

 

     Сума цих коштів, я вже казав, у 1999 році була досить значна: 700 мільйонів гривень.

 

     Дякую за запитання.

 

     ГОЛОВА. Дякую. Слово надається народному депутату Слободяну.

 

     СЛОБОДЯН О.В.,  член Комітету Верховної Ради України з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій (виборчий округ

 220, м.Київ).   Народний   рух   України.   Шановний   Олександре Миколайовичу!  Безперечно,  проект Закону  про  Державну  програму приватизації  в  першому  читанні потрібно приймати.  Я дотримуюся такої думки.

 

     У мене є практичний досвід роботи в процесі  приватизації  як виробничника.  Свого часу наше акціонерне товариство пройшло через оренду з  викупом,  а  також  ми  купували  об'єкти  незавершеного будівництва, які сьогодні успішно працюють.

 

     От у  мене  в  цьому  плані два запитання до вас.  Уже минуло п'ять років,  як скасовано приватизацію через оренду з викупом. Як ви  думаєте,  чи не було помилкою в умовах перехідного періоду від командноадміністративної    системи    до    ринкової    економіки відмовлятись від такого,  на мій погляд,  найбільш справедливого з точки зору трудових  колективів  способу  приватизації?  Це  перше запитання.

 

     І друге   -   стосовно  об'єктів  незавершеного  будівництва: скільки  їх  є  в  державі  і  скільки  їх  згідно   з   програмою передбачається приватизувати цього року?

 

     БОНДАР О.М.  Підприємство,  яке ви очолювали, ми відносимо до тих, які свідчать про успіхи приватизації. Досвід позитивний, і ми завжди  про  це  нагадуємо.  Воно  справді  в  такий  спосіб  було приватизоване.

 

     У нас були декілька етапів приватизації,  коли ми  радикально змінювали  курс,  на  180  градусів.  Щось  подібне відбувається і тепер,  коли ми переходимо до продажу єдиними пакетами промисловим інвесторам.  Вважаю,  що  при  таких  різких кроках завжди можливі певні  прорахунки.  Я  не  відкидав  би  повністю  право  трудових колективів приватизувати свої об'єкти через оренду з викупом,  але за умови,  що буде дуже чітко встановлено,  що вони зробили з  цим об'єктом до цього.

 

     Ми маємо  приклади дуже успішної роботи трудового колективу й керівництва підприємства,  але,  на жаль,  у нас  немає  механізму прямого продажу залишків пакета акцій цьому трудовому колективу.

 

     Я з  вами цілком згоден,  що не можна огульно визнавати такий шлях приватизації, як оренда з викупом, неправильним.

 

     А щодо  незавершеного  будівництва,  то  кількість   об'єктів визначена  проектом  програми.  Ми  ще будемо її уточнювати.  Можу сказати, що по Україні це десятки тисяч об'єктів, які, на жаль, не користуються  попитом,  і  їх приватизація є великою проблемою для нас.

 

     ГОЛОВА. Дякую,  Олександре Миколайовичу.  Ваш час завершився. Прошу сідати.

 

     Слово для   співдоповіді   надається   Олексію   Олексійовичу Костусєву,  голові  Комітету  з   питань   економічної   політики, управління народним господарством, власності та інвестицій.

 

     КОСТУСЄВ О.О.,  голова  Комітету  Верховної  Ради  України  з питань економічної політики,  управління  народним  господарством, власності   та   інвестицій   (багатомандатний   загальнодержавний виборчий  округ,  виборчий  блок  СПУ  та  СелПУ).  Добрый   день, уважаемый  Иван  Степанович,  уважаемые коллеги!  Вчера Комитет по вопросам экономической политики,  управления народным  хозяйством, собственности  и  инвестиций  на  своем заседании подробно обсудил проект  Государственной  программы  приватизации  на   2000   год. Высказывались  самые разные точки зрения,  что нашло отражение и в предлагаемых проектах (их три) постановлений Верховной Рады, о чем подробнее скажу позже.

 

     Что касается  самого  содержания  проекта программы,  то,  по моему   мнению,   заслуживают   поддержки   такие   концептуальные положения:   проведение   приватизации   с  учетом  индивидуальных особенностей  предприятий,  большая   гласность   и   прозрачность процесса  приватизации,  значительное  сокращение  закрепленных  в государственной собственности пакетов акций, ориентация на продажу контрольных пакетов акций стратегическим инвесторам.

 

     Необходимо, правда, отметить, что курс на привлечение частных собственников,   имеющих   долгосрочные   интересы   в    развитии приватизированного    обекта,    провозглашался    в   программах приватизации  и  раньше,  однако  на  деле  получалось  подругому. Хочется   верить,   что  в  этом  году  практическая  деятельность работников   Фонда   госимущества   не   будет    расходиться    с провозглашенными в программе приоритетами.

 

     Большинство присутствовавших  на заседании комитета депутатов проголосовали за отклонение данного проекта программы, так как, по их мнению, он имеет существенные недостатки.

 

     Иван Степанович,  я прошу прощения,  я готовил содоклад на 10 минут.

 

     ГОЛОВА. Ми попросимо  в  депутатів  дозволу  продовжити.  Там сказано, не менше п'яти у тих змінах.

 

     КОСТУСЄВ О.О. Не меньше пяти.

 

     ГОЛОВА. Так, будь ласка.

 

     КОСТУСЄВ О.О. Действительно, с некоторыми положениями проекта программы  согласиться   нельзя.   Так,   в   пункте   2   проекта провозглашено,  что  важнейшая  цель  приватизации  в  2000 году - создание  условий  для  привлечения   иностранных   инвестиций   в приватизируемые  предприятия  и обеспечение поступления средств от приватизации в бюджет в размере 2,5 миллиарда гривень.

 

     Необходимость привлечения инвестиций  сомнений  не  вызывает. Однако  выдвижение  на  первый  план задачи пополнения бюджета при всей ее важности является ошибочным.  И не случайно на это обратил внимание  сейчас,  задавая  вопросы,  депутат  Манчуленко.  В ходе приватизации собственность должна перейти в руки  тех,  кто  может этой собственностью эффективно распоряжаться.

 

     К сожалению,  деятельность  фонда пока что оценивается прежде всего по тому,  как  он  выполняет  план  поступления  средств  от продажи   обектов,   и   это   негативно   отражается   на   ходе реформирования  собственности.  Вспомним  хотя   бы   приватизацию энергокомпаний.  Демонстрируя стремление выручить как можно больше средств,  фонд продавал пакеты  акций  облэнерго  на  коммерческих конкурсах,  что  противоречило  стратегии  реформирования отрасли, открывало возможности для их приобретения компаниями,  не имеющими опыта работы в энергетике.  Известно, и об этом говорилось не раз, как при приватизации Одессаоблэнерго офшорная компания с  уставным фондом 50 тысяч долларов победила всемирно известные фирмы.

 

     Опыт многих  стран  показал,  что  увеличение доходов бюджета достигается  прежде  всего  за  счет  более   эффективной   работы предприятий после приватизации.

 

     Можно согласиться   с   точкой  зрения  авторов  программы  о необходимости   более   тщательной   подготовки   предприятий    к приватизации.  Заслуживает поддержки, в частности, такая мера, как обнародование финансовой отчетности с  целью  изучения  спроса  на обект   (пункт   22).   Однако   нецелесообразно,   чтобы  данные исследования  давали  возможность  Фонду  госимущества   принимать решение  о выкупе предприятия.  Это противоречит приватизационному законодательству, о чем говорится и в заключении научноэкспертного управления.

 

     Необходимо максимально   широкое  использование  конкурентных способов приватизации. Выкуп должен быть исключением и применяться в  тех  случаях,  если  на  аукционе,  конкурсе  обект продать не удалось.  Тогда,  к слову,  и  поступления  в  бюджет  существенно увеличатся.

 

     Особое значение  имеет приватизация обектов группы Г.  К ней относят предприятия,  занимающие монопольное положение на рынке, а также имеющие стратегическое значение для экономики и безопасности государства.

 

     В прошлом  при  приватизации  таких  обектов  было  допущено немало   ошибок.   В   целях   устранения   имеющихся  недостатков планируется  продавать  контрольные  пакеты  акций  на   конкурсах промышленным   инвесторам,   установив   для  участников  конкурса соответствующие квалификационные требования.

 

     Однако часть депутатов  -  членов  нашего  комитета  -считают недостаточными    намеченные   в   проекте   программы   меры   по совершенствованию  процедуры  приватизации  стратегически   важных предприятий  и  настаивают  на  том,  что  перечень таких обектов должен утверждаться не чиновниками, а Верховной Радой.

 

     Вызывает беспокойство приватизация обектов социальной  сферы (группа  Ж).  Приватизация клубов,  домов культуры,  детских садов обычно происходит потому,  что предприятия,  местные органы власти не  могут содержать данные обекты и передача в частные руки часто единственный способ их сохранения.  Но  следует  учитывать  и  то, насколько  велик  соблазн  для  некоторых  бизнесменов  приобрести хорошее помещение по низкой цене.  Учитывая социальную  значимость данных  обектов,  к  ним должен быть особый подход.  Приватизацию большинства их них целесообразно  осуществлять  на  некоммерческом конкурсе либо путем выкупа трудовым коллективом.  Аукцион оправдан главным образом при продаже обектов,  сохранение профиля  которых является необязательным.

 

     Однако на   деле   все  иначе.  Из  173  обектов  группы  Ж, приватизированных в прошлом году,  две трети проданы на аукционах, 48 обектов выкуплены и лишь 1 продан на некоммерческом конкурсе.

 

     Необходимо изменить  подход  приватизации обектов социальной сферы с тем,  чтобы их приобретали те покупатели,  которые реально смогут обеспечить функционирование данных обектов.

 

     На заседании  комитета  обсуждались  и  финансовые результаты выполнения программы (раздел ХІІ). В проекте программы планируется изменить  распределение  средств,  получаемых от приватизации,  по сравнению с тем,  что  было  в  прошлом  и  позапрошлом  годах,  а отчисления  на развитие предпринимательства намечено уменьшить с 5 до  2  процентов.  Это  можно  было  бы  еще   понять,   если   бы соответственно  увеличилась доля средств,  перечисляемых в бюджет. Однако она не изменилась.

 

     С 5  до  8  процентов  планируется  повысить  долю   средств, используемых  для  выполнения  программы  приватизации.  При этом, учитывая многократное увеличение  поступлений  от  приватизации  в текущем году, расходы на выполнение программы намечено увеличить в пять с лишним раз -  до  200  миллионов  гривень.  Даже  с  учетом усложнения задач фонда данный рост представляется необоснованным.

 

     Я хочу   сказать,   что   не   вызывает   никакого   сомнения необходимость  выделения   больших   средств   на   оплату   услуг советников.  Эти  затраты  окупятся.  Однако  вряд  ли оправданным является,  к примеру,  увеличение почти  в  пять  раз  средств  на хозяйственные   расходы   органов   приватизации.   На  эти  нужды предлагается выделить 28 миллионов гривень.  Лишь немногим  меньше суммы,  которая  в  прошлом  году была израсходована на выполнение программы приватизации в целом.

 

     На материальные поощрения работников органов приватизации, их социально-бытовое  обеспечение  намечено израсходовать 34 миллиона гривень.  В три с лишним раза больше,  чем в прошлом году. В три с лишним раза намечено увеличить затраты на издание государственного информационного бюллетеня о приватизации и так далее.

 

     Учитывая это,  предлагаю в программе приватизации на 2000 год зафиксировать  следующее  распределение  средств:  на  3  процента повысить отчисления в бюджет,  то есть довести их до 93 процентов; 2  -  на развитие предпринимательства и на осуществление программы приватизации оставить 5 процентов, как и в прошлом году.

 

     Ряд положений проекта программы противоречит базовым  законам о приватизации,  на что справедливо обращено внимание в заключении научно-экспертного управления. Но выход из этой ситуации есть. При втором чтении,  если до него дойдет дело, проект программы следует рассматривать одновременно с изменениями к этим законам.  С  этим, кстати,   согласился  и  присутствовавший  на  заседании  комитета заместитель председателя Фонда госимущества.

 

     Есть и  немало  других  замечаний.  Неясно,  к  примеру,  как эксперты смогут определить "справедливую стоимость активов" (пункт 27,  второй  абзац).   В   экономической   науке   такое   понятие отсутствует.

 

     При обсуждении законопроекта в комитете мнения депутатов, как я уже сказал, разделились, и в результате решение принято не было. Наибольшее   число   голосов  -  семь  -  набрало  предложение  об отклонении представленного проекта программы.  Некоторые  депутаты (и   таких   тоже   семь)  считают  необходимым  принять  Закон  о Государственной программе приватизации за основу и поручить нашему комитету совместно с Кабмином и Фондом госимущества доработать его с  учетом  высказанных  замечаний.   Народный   депутат   Чукмасов высказался  за  то,  чтобы  направить  указанный  законопроект  на доработку.  Поэтому сегодня вам розданы три проекта  постановления Верховной Рады.

 

     Чтобы не  было  недоговоренностей,  считаю  нужным  высказать собственное мнение.  Уверен,  что проект программы приватизации на 2000  год надо принимать за основу.  При этом исхожу из того,  что данный проект программы существенно отличается в лучшую сторону от программ прошлых лет. В нем устранен ряд недостатков, за которые в прошлом году Фонд госимущества подвергался резкой критике.

 

     Так, в  программе  появился   раздел   II   "Общие   принципы индивидуальной приватизации".  Речь здесь идет о том,  что обекты приватизации,  а  именно   целые   имущественные   комплексы   или контрольные   пакеты   акций,   будут   продаваться  промышленному инвестору.  Под последним понимается отечественный или  зарубежный инвестор,  который  производит  продукцию,  выполняет  работы  или предоставляет  услуги  аналогичные  тем,  что  и   приватизируемые предприятия, имея долгосрочные интересы в их развитии.

 

     Если бы  Фонд  госимущества  и  раньше  руководствовался этим принципом,  то пакеты акций,  например,  энергокомпаний не были бы проданы никому не известным офшорным компаниям.

 

     Что же касается недостатков программы,  то над их устранением необходимо поработать  при  подготовке  законопроекта  ко  второму чтению. Как говорится, дорогу осилит идущий.

 

     Благодарю за внимание.

 

     ГОЛОВА. Дякую,    Олексію    Олексійовичу,    за    змістовну співдоповідь.

 

     Надається 5 хвилин  для  запитань.  Прошу  записатися.  Прошу висвітити.

 

     Депутат Абрамов. За ним - депутат Заклунна. Будь ласка.

 

     АБРАМОВ Ф.М.,  член Комітету Верховної Ради України у справах пенсіонерів,  ветеранів та інвалідів (виборчий округ 59,  Донецька область).  Коммунистическая партия.  Алексей Алексеевич,  у меня к вам три вопроса.  Первый:  что дала приватизация  для  Украины  на сегодня?  Второй:  не  кажется  ли  вам,  что приватизация крупных стратегических предприятий приведет  к  окончательному  разрушению экономики?  Третий  -  о так называемых конкурсах по приватизации: чем они помогут миллионам трудящихся,  если у них  нет  денег  для участия в этих конкурсах?

 

     Спасибо.

 

     КОСТУСЄВ О.О.  Спасибо  за вопросы.  Я уже говорил в докладе, что основная задача приватизации как раз и состоит в том, чтобы те отрасли  экономики,  которые  функционируют  сегодня неэффективно, получили нового хозяина,  который сможет обеспечить их  нормальное функционирование,   обеспечит  создание  рабочих  мест,  обеспечит поступление денег в бюджет.  Вот в  этом  состоит  основной  смысл приватизации,   потому   что   собственность,   находясь  в  руках государства,  это   мы   прекрасно   знаем,   далеко   не   всегда функционировала    эффективно,    а   если   прямо   сказать,   то функционировала неэффективно.

 

     Если же  брать,  допустим,  по  Ленину,  что  лучший   способ производства тот, при котором выше производительность труда, то мы прекрасно    знаем,    насколько    мы    всегда    отставали    в производительности  труда,  особенно  в  сельском хозяйстве да и в промышленности. Мы не могли достичь того уровня производительности труда,  чтобы  конкурировать  с  другими  странами.  И вот как раз основной смысл приватизации в этом и состоит.

 

     Что же касается конкурсов,  то  вы  понимаете,  конечно,  что далеко не каждый простой человек может в них участвовать.  И вы не можете, и я тоже не могу.

 

     Но если сегодня в  указе  Президента  определено,  что  будет продано 4 тысячи обектов незавершенного строительства,  к примеру сказать,  то  что  произойдет?  Произойдет  то,  что  разморозятся миллиардные средства,  которые сегодня омертвлены.  Они стоят, вот эти здания,  остовы.  Они в любом городе стоят, в любом населенном пункте  стоят,  и это все пропадает.  Разве плохо,  если их купят, вложат деньги, достроят и это даст сотни тысяч рабочих мест?

 

     ГОЛОВА. Дякую. Валерія Заклунна. За нею - депутат Моісеєнко.

 

     ЗАКЛУННА В.Г.,  голова підкомітету  Комітету  Верховної  Ради України   з   питань   культури   і   духовності  (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  КПУ).  Я прошу  передать  слово Дорогунцову Сергею Ивановичу.

 

     ГОЛОВА. Увімкніть мікрофон депутата Дорогунцова.

 

     ДОРОГУНЦОВ С.І.   Спасибо,   Валерия   Гаврииловна.   Фракция Компартии Украины.  Мне понравилось то, что вы обективно осветили расстановку сил в комитете,  разные точки зрения,  разные проекты, не побоялись и свою точку зрения высказать,  - это тоже хорошо.  Я лишь могу догадываться, господин Костусев, кто вас приватизировал.

 

     А теперь  вопрос.  Вопрос  такой:  есть  ли  в комитете вашем видение процессов приватизации не только  в  этом  году,  но  и  в стратегическом будущем,  скажем,  на 3,  4,  5, 10 лет вперед? Как пойдет этот процесс? Останется ли у нас что-нибудь из обектов для приватизации?

 

     КОСТУСЄВ О.О.  Спасибо  за  вопрос.  Я  оставляю  за скобками замечание на  счет  того,  приватизировали  ли  меня  или  кого-то другого. Думаю, что это не предмет данного обсуждения.

 

     А что  касается  стратегического  видения,  то такое видение, безусловно,  есть.  И в  государственной  собственности  останется только   то,   на   что   не   найдется  покупателя,  не  найдется собственника,  который не захочет это приобретать так же,  как и в других  странах.  Подписанный  Президентом  в конце декабря указ о дальнейшей приватизации как раз и показывает то,  что  государство Украина  отказывается от функций,  которые для него не характерны. Экономика должна действовать сама.  И только в тех отраслях,  куда сегодня  не  приходит  инвестор,  а они жизненно важны,  останется государственное управление.

 

     ГОЛОВА. Депутат Моісеєнко. За ним - депутат Насалик.

 

     МОІСЕЄНКО В.М.,  голова підкомітету Комітету  Верховної  Ради України    з    питань   державного   будівництва   та   місцевого самоврядування (виборчий  округ  53,  Донецька  область).  Фракция Коммунистической партии Украины.  Алексей Алексеевич, у меня к вам вопрос  следующего   содержания.   Вы   знаете,   что   крупнейшим содержателем  или  владельцем государственной собственности не так давно стала администрация Донецкой  области  в  связи  с  принятым указом   Президента   и   в   ходе   реализации   договора   между Днепропетровской и Донецкой областями.

 

     Вы знаете, такая ситуация вызывает вопрос, не пущено ли будет на  бесконтрольную распродажу государственное имущество в Донецкой области  в  связи  с  тем,  что  у  руководства  области  оказался достаточно криминальный окрас.

 

     Вы, наверное,  знаете,  что на днях руководитель госимущества был  привлечен  к  уголовной  ответственности.  Вы   знаете,   где находятся  корни  руководства  нашей  области,  и  криминалитет  в общем-то контролирует значительную часть имущества.

 

     Вот в такой связи меня этот вопрос очень интересует.

 

     И второй вопрос.  Не так давно  подписан  указ  Президента  о государственной  службе.  И  там сказано,  что будут применены все необходимые меры для того, чтобы управление государственной частью в  соответствующих  организациях  и на предприятиях в конце концов было восполнено кадрами.  На сегодняшний момент сроки этих проблем не определены. Я хотел бы получить ответ.

 

     Спасибо.

 

     КОСТУСЄВ О.О.  Спасибо.  Я думаю, что у вас не столько вопрос получился,  сколько выступление.  Потому  что  с  тем,  о  чем  вы говорите,   не  согласиться  трудно.  И  более  того,  была  такая практика,  когда администрации, городские советы всячески пытались получить  в  свою  собственность какие-то привлекательные обекты. Тем  самым  они  уводились  от  приватизации.  Это   приводило   к негативным  последствиям.  Сейчас  как  раз  и  предусмотрено  эту практику  сломать.  И  если  где-то  на  местах   какие-то   такие привлекательные  обекты хотят забрать,  должны знать,  что за них придется,  во-первых,  платить,  или  что-то  они  недополучат   в бюджетном процессе.

 

     А что касается того, что у нас, особенно в такой отрасли, как приватизация,  которая  как   бы   создает   хорошую   почву   для злоупотреблений,   не   все  чиновники  честны  на  руку,  то  это совершенно  очевидно.  Думаю,  что  с  этим  мы  должны  бороться, создавая  такие законы,  которые не позволят чиновнику очень много брать на себя при решении вопросов.  Они должны  работать  подобно алгоритму:  просто  вот  есть  закон  - сложили один закон,  есть, допустим,  еще правила - и получили.  А когда  им  дается  слишком много  в  руки,  то это и позволяет им злоупотреблять.  Но это,  я думаю,  дело правоохранительных органов:  следить за этой сферой и держать ее под контролем.

 

     ГОЛОВА. Дякую. Я депутата Насалика в залі не бачу.

 

     Оголошується перерва на 30 хвилин.

 

      (П і с л я п е р е р в и)

 

     ГОЛОВА. Оголосіть,  будь  ласка,  по  кулуарах,  щоб депутати заходили до сесійної зали.  Це така нова форма організації  праці. Ми весь час наголошували,  що робота народного депутата полягає не тільки в тому,  що він перебуває в сесійній залі. Народний депутат працює  і в кулуарах,  і за межами зали,  перебуваючи в комітеті і так далі,  і так далі.  Я не бачу місця в Україні,  де б  народний депутат  не працював.  Навіть на вулиці його хапають за поли і він працює.  Це він працює (Шум у  залі).  Приватизація  потрібна,  це правильно (Шум у залі). Вони є, вони є.

 

     Так, шановні   народні  депутати,  ми  заслухали  доповідь  і співдоповідь з оголошеного питання,  розгляд  якого  розпочали  до перерви. Є народні депутати, які бажають виступити в обговоренні з цього питання.

 

     Надаю слово  народному  депутату  Круценку.   За   ним   буде виступати депутат Чукмасов.

 

     КРУЦЕНКО В.Я.  Фракція комуністів України! Шановні колеги! Ми розуміємо, що нинішній владі, яка не займається розвитком власного виробництва,   його   відродженням   і   модернізацією,  розвитком науково-технічного прогресу,  нічого не залишається,  як продавати останнє, що створено поколіннями радянських людей.

 

     Ставлення до цього нашої фракції комуністів вам відоме. Ми за те,  щоб у всіх об'єктів був ефективний власник в  особі  держави. Адже  нинішня  влада  цим показує свої безпомічність і нездатність управляти  виробництвом,  впливати  на  життєзабезпечуючі  процеси свого  народу.  Та й зверніть увагу на новий механізм класифікації об'єктів,  в основу якого покладено чисельність  працюючих.  Кожен розуміє,  що  це  далеко  не  ідентичне вартості об'єкта,  коли на більшості виробництв відбувається постійне, не без зацікавленості, скорочення,  а  частина  зовсім  не  має працюючих,  бо вже стоять підприємства.

 

     Пільгових акцій  для  своїх  виробників  проект  програми  не передбачає.  То  ж  уже  й  на папері заводи не можуть потрапити у власність робітникам,  дійсним власникам,  а  лише  тим,  хто  вже збагатився  на  маніпуляціях  із власністю та відмиває нову порцію капіталів для закордонних банків.

 

     Скажете, що дещо потрапить і до бюджету,  оскільки  закладено 2,5 мільярда гривень.  Для цього більшість,  звичайно, й підтримає програму. Так, дещо перепаде як бюджету, так і іноземним радникам, які займаються цим процесом в Україні.

 

     Але ж   давайте  проаналізуємо,  яка  віддача  приватизованих підприємств. Адже Президент 14 грудня на засіданні Координаційного комітету  по  боротьбі з корупцією і організованою злочинністю про це вже говорив,  і начебто ясно,  що це джерело відмивання брудних коштів, з яких десятки мільярдів доларів вивезено за кордон.

 

     Або чому  б не передбачити в цьому законі механізм повернення в комунальну власність за борги до державного і місцевих  бюджетів за  згодою трудових колективів - акціонерів переробних підприємств агропромислового комплексу  -  тих  самих  цукрових  заводів,  які власник контрольного пакету закриває і здає в металобрухт, бо йому так вигідніше, а робітників викидає на вулицю, позбавляючи також і сільгосптоваровиробників  можливості  займатися колись прибутковою культурою. Це хіба не злочин? Він приватизував і зобов'язувався не змінювати профіль діяльності. Немає справи до цього чомусь і нашій Генеральній    прокуратурі.    Ідеться    конкретно    про     ВАТ "Новоукраїнський   цукровий  завод"  Кіровоградської  області.  До прокуратури були  звернення,  але  безрезультатно.  Триває  процес знищення   виробничих   потужностей.   Для   ухилення  від  сплати амортизації,  від оподаткування  транспортні  засоби,  обладнання, якщо  не  продаються  за  безцінь,  то  здаються в металобрухт,  а приміщення списуються під розбирання.  То ж після такого  розгрому відновити  власне виробництво вже не вдасться нікому.  Колоніальна залежність України забезпечена.

 

     І останнє.  Я б хотів почути:  а що думає Кабінет  Міністрів, Фонд   державного   майна   стосовно   незавершеного   будівництва Криворізького гірничо-збагачувального  комбінату,  який  будували, крім  України,  і  чехи,  і  румуни.  Його  хіба  теж  пустять під розбирання?

 

     ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Чукмасову.  За ним буде виступати депутат Горбачов.

 

     ЧУКМАСОВ С.О.,   заступник  голови  Комітету  Верховної  Ради України  з  питань  економічної  політики,   управління   народним господарством,   власності   та  інвестицій  (виборчий  округ  24, Дніпропетровська область).  Іване Степановичу,  оскільки  я  автор альтернативної постанови, прошу трохи додати мені часу.

 

     Шановні народні   депутати!   Шановний   головуючий!  Усі  ми розуміємо,  що питання прийняття чи неприйняття цієї програми  має дві  основні складові:  економічну,  тобто процедурне забезпечення реалізації  стратегічних  завдань  та   цілей   приватизації,   та політичну,  тобто  врахування поглядів і позицій різних політичних векторів.

 

     Приватизація в Україні підійшла  до  одного  з  найскладніших етапів:  грошового  продажу  найбільших  підприємств та монополій, який    відповідно     потребує     розроблення     індивідуальних приватизаційних процедур.

 

     Головними чинниками,   які   впливатимуть   на  хід  грошової приватизації,  приватизаційних процесів в  Україні,  виступатимуть закони  з  питань приватизації,  Державна програма приватизації та конкретні дії державних органів приватизації щодо її виконання.

 

     Запропонований варіант законопроекту,  на мою думку,  має  як негативні,  так і позитивні елементи.  До недоліків програми треба віднести наявність великої кількості положень,  що не відповідають нормам чинного законодавства.  До теперішнього часу окремі новації у підходах та деталізації процесу  приватизації  відтворювалися  в державних   програмах  приватизації  на  відповідний  період.  Усі конструктивні напрацювання  програм  у  подальшому  не  мали  того відображення   в   законодавчих   ініціативах  Кабінету  Міністрів стосовно змін до зазначеного закону.

 

     Слід зауважити,  що  всі   нові   підходи   до   приватизації з'являлися   у  програмах  приватизації  без  відповідних  змін  у законах.  Учора заступник голови  Фонду  держмайна  повідомив,  що найближчим   часом   фонд  запропонує  новий  варіант  Закону  про приватизацію державного майна,  який нібито планується  подати  на розгляд після прийняття програми на 2000 рік.  Але,  на мою думку, законодавчий процес повинен іти від загального до  конкретного,  а не   навпаки.   Так  от,  тому  попередньо  треба  визначитися  із положеннями  базового  законодавства  з  питань  приватизації   та діяльності  Фонду  держмайна,  а  потім  лише приймати програму на поточний період,  яка розкриватиме  основні  пріоритети  та  плани приватизації.

 

     Аналіз державних програм приватизації за 1995-1999 роки свідчить,  що програми,  які  подавалися  Кабінетом Міністрів України, розроблялися на неіснуючій законодавчій базі, а отже,  не відповідали вимогам законодавства з питань приватизації, внаслідок  чого  Верховна  Рада України своєчасно не затверджувала їх,  а це в свою чергу призводило до видання указів  Президента  з цього  питання.  Сьогодні  у  Президента  України такого права вже немає.  І тому проходження у  парламенті  проекту  нової  програми приватизації   на   2000   рік,   яка  суттєво  відрізняється  від попередніх, не обіцяє бути легким.

 

     Найважливішим питанням в програмі на 2000 рік є особливості приватизації об'єктів групи Г - стратегічно важливих та монопольних підприємств.  У тексті законопроекту немає чітких   визначень,   положень   та   обмежень   щодо   механізмів приватизації таких об'єктів.  На мою думку, треба чіткіше виписати процедуру продажу таких об'єктів: визначення переможців, прийняття рішення про проведення реструктуризації (це особлива проблема  для цілісних  майнових  комплексів групи Г,  на базі яких реалізується новий виробничий цикл), підготовки об'єктів для продажу тощо.

 

     Законопроект містить  понад  20   відсилочних   норм,   тобто регулювання  таких  питань  буде  здійснюватися  тільки в порядку, встановленому  підзаконними  нормативноправовими  актами  Кабінету Міністрів України,  положеннями Фонду держмайна, інших міністерств та відомств.

 

     Отже, механізми реалізації положень програми  мають  бути  ще розроблені зазначеними органами поза стінами парламенту.

 

     Те саме стосується порядку прийняття рішень про закріплення у державній власності пакетів акцій та  їх  відчуження  з  державної власності.

 

     Викликає заперечення  позиція  стосовно  залучення  радників. Відповідно  до  положення  законопроекту   радником   визначається юридична особа (або об'єднання юридичних осіб), яка за договором з Фондом державного майна України бере на себе зобов'язання надавати за  відповідну плату послуги з підготовки об'єкта до приватизації, пошуку потенційних покупців та організації продажу  пакета  акцій. Тобто радник надає послуги,  консультує Фонд держмайна,  одночасно не приймаючи на себе  зобов'язань  щодо  розміщення  пакета  акцій підприємств.

 

     На нашу  думку,  треба  використовувати  досвід  та  практику розвинутих країн,  де існують спеціалізовані фінансові  інститути, котрі  беруть  на  себе зобов'язання щодо розміщення пакетів акцій серед інвесторів.  Гадаю, що Україна не настільки заможна держава, щоб  платити  за  пораду  стільки,  скільки  весь  світ платить за роботу.

 

     Неприпустимим, на  нашу  думку,   положенням   є   відчуження контрольних  пакетів  акцій  стратегічно  важливих  та монопольних підприємств  без   внесення   до   умов   конкурсу   інвестиційних зобов'язань,  що мають забезпечити контроль і державне регулювання діяльності  таких  об'єктів,   планів   соціального   забезпечення працівників підприємств.

 

     Я прошу трохи додати часу.

 

     ГОЛОВА. Ми вам дали часу як для співдоповіді - 5 хвилин.

 

     ЧУКМАСОВ С.О. Треба мені аргументувати...

 

     ГОЛОВА. Ми вам дали 5 хвилин. Будь ласка, завершуйте.

 

     ЧУКМАСОВ С.О. Я завершую.

 

     Має бути  також  передбачена реалізація об'єктів приватизації за рахунок зовнішніх боргів,  зобов'язань,  депозитарних розписок, процедури ціноутворення тощо.

 

     Незважаючи на наявність великої кількості недоліків, програма містить  багато  позитивних   концепцій   і   рішень,   покликаних забезпечити  здійснення  нового  етапу  приватизації та відповідно реформування власності.

 

     Отже, пропонується  доопрацювати  неврегульовані   в   тексті законопроекту складові, закріпити на законодавчому рівні вимоги до учасників конкурсів,  особливо це стосується об'єктів  групи  Г  з метою  недопущення  до  участі  в  конкурсі представників офшорних регіонів.

 

     Я запропонував  проект  постанови,  прошу  вас  його   уважно розглянути та проголосувати за.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Проект  постанови  є,  його роздано депутатам.  Слово надається народному депутату  Горбачову.  За  ним  буде  виступати депутат Черняк.

 

     ГОРБАЧОВ В.С.,  член Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності та боротьби з організованою   злочинністю   і  корупцією  (виборчий  округ  127, Миколаївська    область).     Группа     "Независимые".     Проект Государственной   программы  приватизации  на  2000  год  вызывает несколько серьезных замечаний. Так, в статье 30 предусматривается, что  закрепление  пакета  акций  в  государственной  собственности осуществляется    по    инициативе    заинтересованных     органов исполнительной  власти.  Согласно  статье 34 Фонд государственного имущества  представляет  Кабинету  Министров   Украины   вывод   о целесообразности     закрепления    пакета    в    государственной собственности  и  о  его  размере  или  нецелесообразности  такого закрепления.

 

     В Конституции Украины (статья 85, пункт 36) установлено,  что  к  полномочиям   Верховной   Рады   Украины относится   утверждение  перечня  обектов  права  государственной собственности,  которые  не  подлежат  приватизации.  А   как   же практически    Верховная   Рада   будет   контролировать   процесс приватизации?  Здесь имеем очень спорный вопрос,  именно  по  этим статьям.

 

     Ведь согласно  статьям  35  и  36  Кабинет  Министров Украины принимает решение о закреплении  пакета  акций  в  государственной собственности  на  срок  до трех лет или повторно на срок не более трех лет.  А что же тогда делать,  если речь идет о  необходимости закрепления   пакета   акций   в   государственной   собственности стратегически важного, прибыльного предприятия Украины?

 

     В подразделе "Особенности приватизации обектов группы Г" (на что,  кстати,  обращал сегодня внимание председатель комитета, и я обращаю  ваше  внимание,   что   это   предприятия-монополисты   и предприятия, которые имеют стратегическое значение для экономики и безопасности  государства)  четко  указывается,  что   покупателем контрольного   пакета  акций  предприятия  топливноэнергетического комплекса,  металлургической   промышленности   может   быть   как отечественный, так и зарубежный промышленный инвестор. А это сразу же влечет за собой угрозу национальной безопасности страны.

 

     Решение о  закреплении   пакета   акций   в   государственной собственности,   его   размере   или   нецелесообразности   такого закрепления принимает исключительно Кабинет Министров.

 

     Кабинет Министров  Украины  принимает  решение  о   досрочной продаже    пакета    акций,    закрепленного   в   государственной собственности.  Так как же тогда будут осуществляться на  практике гарантированные  законодательством функции контроля Верховной Рады за приватизацией?

 

     По сути Кабинет Министров решает все вопросы сам, и мы как бы контролируем   эти   вопросы.   Но  как  осуществлять  контроль  в законодательном поле,  совсем непонятно.  Разве что,  я думаю,  мы должны  вот  именно  этой  программой  приватизации  и  определить контроль Верховной Рады.  Я считаю,  что такой  законопроект  надо отправить  на  доработку,  не  принимать  даже  в  первом чтении и выписать статьи,  где бы контрольные функции Верховной  Рады  были четко отражены.

 

     Спасибо.

 

     ГОЛОВА. Слово  надається  народному депутату Черняку.  За ним буде виступати депутат Рябченко,  голова  Спеціальної  контрольної комісії з питань приватизації.

 

     ЧЕРНЯК В.К.  Шановні  народні  депутати!  Нам  треба уникнути однобічних підходів до оцінки проекту  програми  приватизації.  Як кажуть, треба проплисти між Сціллою і Харібдою.

 

     Усі ми   не   в  захваті  від  приватизації,  яка  в  Україні здійснюється.  Усі ми не в захваті від програми приватизації.  Але якби державна власність була ефективною,  я передусім звертаюся до лівих фракцій, то приватизація була б непотрібною.

 

     А з  іншого  боку,  якби   в   нас   здійснювалася   справжня приватизація,  а не номенклатурна,  кримінальна,  то не було б тих наслідків,  які у нас є.  Отже,  я ще раз  закликаю  до  зваженого підходу.

 

     Треба визнати,  що запропонована програма приватизації краща, ніж попередня.  Це поза сумнівом,  є всі підстави так сказати. Про це  говорив  і  голова  Фонду  державного  майна,  і голова нашого комітету. І думаю, що це справді так. Вона краща.

 

     Але водночас вона має певні вади, про які також говорилося. І я приєднуюся до тієї оцінки, яка прозвучала у виступі представника Комітету з питань  економічної  політики.  Ми  вчора  докладно  це питання обговорювали.

 

     Від себе хотів би поставити декілька акцентів. На мій погляд, потрібно чітко виділити  в  програмі  приватизації  стратегічні  й нестратегічні  об'єкти.  Це  головне  питання,  бо  має  бути інше ставлення  до  стратегічних  об'єктів,  ніж   до   нестратегічних. Приватизація стратегічних об'єктів повинна бути поштучною, повинна триматися в полі зору, повинен здійснюватися відповідний контроль, і  ми  повинні  дати чітку відповідь на питання про те,  кому вони дістануться.  Ми повинні дивитися на  цю  проблему  з  точки  зору національних інтересів України і національної безпеки України. Ось головне,  що ми повинні зараз  забезпечити:  національні  інтереси України  і національну безпеку України,  а для цього під контролем тримати  приватизацію  стратегічних   об'єктів.   І   список   цих стратегічних   об'єктів  повинен  затверджувати  парламент,  а  не чиновник у Кабінеті Міністрів чи у Фонді державного майна.

 

     У даному проекті програми перевага надається такому критерію, як  зростання  надходжень до бюджету.  Я думаю,  що цього не можна заперечувати,  але до цього не можна  зводити  суть  питання.  Нам потрібно  поєднати  декілька  критеріїв,  принаймні  три критерії: критерій пошуку ефективного власника,  критерій пошуку ефективного стратегічного  інвестора  і  критерій  пошуку джерел надходжень до бюджету. Ось коли ми так зробимо, то вчинимо правильно.

 

     На мою  думку,  є  суттєвий  недолік  у   тому,   що   продаж контрольного    пакета   акцій   запропоновано   здійснювати   без інвестиційних зобов'язань.  Це неправильно.  Я думаю, що переважну більшість   об'єктів   потрібно   приватизувати  під  інвестиційні проекти.

 

     Завершую, Іване    Степановичу.    Можливо,    ця    програма приватизації не найкраща, але вона краща з можливих. Вдосконаленню немає меж, але час на те дуже обмежений. У нас уже лютий місяць, а ми тільки приймаємо програму на цей рік.  Давайте зважимо, шановні депутати, на ці обставини.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Слово надається народному депутату  Рябченку,  голові Спеціальної контрольної комісії з питань приватизації. За ним буде виступати депутат Губський.

 

     РЯБЧЕНКО О.В.,   голова   Спеціальної   контрольної   комісії Верховної  Ради  України з питань приватизації (виборчий округ 25, Дніпропетровська область).  Шановний Голово!  Шановні депутати!  У моєму розумінні даний проект програми приватизації - це принципово інший документ.  Ми працюємо з цим проектом уже місяців  п'ять.  Я дякую  заступникові  голови  Фонду держмайна панові Гришану,  який п'ять місяців працює з цим  проектом.  Мені  здається,  що  проект удався непоганий.

 

     Якщо порівняти  з ідеалом,  то він має численні вади.  Якщо ж порівняти з Державною програмою приватизації  1999  року,  то  він непоганий.  А якщо порівняти з тим, що тепер відбувається в галузі приватизації,  то я думаю,  що не знайдеться  жодного  депутата  в сесійному  залі,  який  скаже,  що  та програма приватизації,  яка здійснюється  тепер,  гірша,   ніж   проект   Державної   програми приватизації на 2000 рік.

 

     Одначе я  не  можу  погодитися  з тим,  що головним завданням виставляється не підвищення  виробничих  можливостей  підприємств, які надаються до приватизації, а поповнення бюджету. Цього не може бути, бо це похідне, а не головне завдання. Якщо ми ставитимемо за головне  завдання  продати  якнайбільше державного майна,  то буде головне гасло:  продавай все і скоріше,  не дивись.  І ми матимемо таку саму ситуацію, яка є тепер на багатьох підприємствах.

 

     Держава попродавала   маленькі   пакети.   Вже   є   володарі контрольних пакетів акцій на підприємствах,  а держава  не  має  з ними угод. Ну і що ж робитиме володар контрольного пакету акцій, з ким держава  не  має  угоди,  який  не  відповідає  за  діяльність підприємства   перед   державою?  Він  робитиме  що  захоче:  може звільняти людей, не розвивати виробничі потужності. Набагато краще було б,  якби держава уклала з ним угоду, продала йому контрольний пакет  акцій.  Цей  інвестор  відповідав  би  безпосередньо  перед державою за те,  що відбувається на підприємстві:  чи збільшуються обігові  кошти,  чи  зростають   виробничі   можливості,   чи   не зменшується  кількість  робочих  місць.  Я хотів би побачити бодай одне підприємство в Україні,  влаштоване таким  чином.  І  власник буде відповідати безпосередньо перед державою.

 

     У моєму розумінні внесений проект, який ми розглядаємо, треба приймати в першому читанні.  Одне дивує: якщо комітет не підтримує цей  проект,  то  навіщо  його  ставлять  у порядок денний?  Треба доопрацьовувати в робочому порядку і вносити  тоді,  коли  комітет погодив  із  урядом  та  Фондом  держмайна всі позиції і підтримує такий важливий документ. А якщо уряд однієї думки, комітет - іншої думки,  то навіщо вносити його на розгляд? Треба краще працювати і готувати проекти до розгляду.

 

     Повторюю: я пропоную приймати поданий законопроект у  першому читанні, а на друге врахувати численні зауваження.

 

     Спасибі.

 

     ГОЛОВА. Дякую.  Слово надається народному депутату Губському. За ним буде виступати депутат Білоус.

 

     ГУБСЬКИЙ Б.В.,  заступник  голови  Комітету  Верховної   Ради України    з    питань    фінансів    і   банківської   діяльності (багатомандатний  загальнодержавний  виборчий   округ,   СДПУ(о)). Шановний Іване Степановичу!  Шановні колеги!  Немає сенсу говорити про важливість приватизації для економіки нашої країни.  По-перше, це  продуктивне джерело надходжень до бюджету,  використання якого практично не потребує суттєвих витрат.

 

     По-друге, це своєрідний індикатор ходу економічних  реформ  в Україні для міжнародних фінансових установ, потенційних інвесторів і  ділових  партнерів.  Від  їх  оцінок  ходу  економічних  реформ залежить  вирішення  питань  реструктуризації  зовнішніх державних боргів,  надання відповідних  кредитів,  ставлення  до  України  в цілому на зовнішньому ринку.

 

     І, по-третє,   що  особливо  важливо,  на  мою  думку,  -  це генеральний  напрям  створення   в   Україні   інституцій   нового ефективного власника і середнього прошарку в суспільстві,  на який покладається   багато   надій,    пов'язаних    із    становленням громадянського суспільства в державі.

 

     Детальний аналіз  Державної програми приватизації на 2000 рік дає  підстави  зробити  певні  висновки  щодо  її  конструктивного характеру, спрямованості на максимальну ефективність для економіки країні.   Зокрема,   вона   передбачає   запобігання   помилок   і прорахунків,   припущених   на   попередніх  етапах.  Йдеться  про забезпечення  винятково  грошової  приватизації,   прозорості   та інформаційної відкритості приватизації.

 

     Особливо необхідно   відзначити   спрямованість  програми  на вирішення завдань структурної перебудови господарського комплексу, створення  передумов для формування і подальшого розвитку ринкових інституцій в Україні.

 

     Опосередкований ефект   успішної   приватизації   полягає   в запобіганні  подальшої  втечі  капіталів  із  Україні  і створення можливості для повернення українського капіталу з-за кордону.

 

     Проте програмі притаманні певні суперечності.  Так,  викликає подив,  що  ми маємо затвердити програму,  а конкретне законодавче забезпечення  не  передбачено.  Водночас   в   окремих   розділах, наприклад,  у  ХІІІ,  регламентуються дозволені або заборонені дії учасників процесу приватизації. Такі статті доцільніше об'єднати у відповідному законі.

 

     Не повинен  регламентуватися  програмою і розподіл коштів від приватизації (статті  84-  88  і  129).  Для  цього  є  Закон  про Державний бюджет.

 

     Програма повинна    спиратися    на    відповідні   конкретні законодавчі та нормативні акти від першого  і  до  останнього  дня своєї реалізації.

 

     Потребує також   доопрацювання   розділ   програми   стосовно контролю  за  її  виконанням.  На  нашу  думку,  контроль  повинен здійснюватися  винятково  Кабінетом Міністрів України,  а всі інші повинні  стежити  за  дотриманням  законодавства  у  сферах  своєї компетенції.  Інакше  буде  як  завжди:  у  семи  няньок  дитя без догляду.

 

     В цілому,  незважаючи на окремі недоліки,  Державна  програма приватизації  безумовно  є кроком уперед у подальшому реформуванні української економіки в напрямі її  реструктуризації  та  розвитку ринкових інституцій секторів.  Тому вважаємо, що проект Закону про Державну програму  приватизації  може  бути  прийнятий  у  першому читанні з подальшим урахуванням висловлених зауважень.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВА. Дякую. Слово надається народному депутату Білоусу. За ним буде виступати депутат Костицький.

 

     БІЛОУС А.О.,  член Комітету Верховної Ради України  з  питань свободи  слова  та  інформації  (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  НДП). Шановний Іване Степановичу! Шановні колеги! Державна  програма  приватизації  на  2000  рік,  подана урядом на розгляд парламентаріїв, на мій погляд, є безумовним кроком уперед. Звичайно,    враховано   певні   вимоги   міжнародних   фінансових організацій,  зокрема Міжнародного валютного  фонду,  у  ній.  Але кроком уперед є те,  що вперше за фактично вісім років української приватизації акцент зроблено на  грошовій  приватизації,  оскільки попередня  сертифікатна  приватизація  певною  мірою  хоч  і  була необхідною на тому етапі, показала свою неефективність. Є, правда, деякі  суперечливі  моменти  в  депутатському корпусі,  на які теж треба давати відповідь.

 

     У проекті державного бюджету,  як ми знаємо,  заплановано 2,5 мільярда  гривень  надходжень від приватизації.  Загалом,  скажемо чесно,  метою приватизації є не тільки  і  не  стільки  наповнення бюджету   для   вирішення   соціальних   програм   і   навіть   не постприватизаційна підтримка  підприємств  (це  вже  залежить  від власника,  який буде контролювати підприємство). Мета приватизації полягає в тому,  щоб скинути з держави  ярмо,  яке  вона  не  може нести,  і підприємства,  котрі вона просто не може утримувати.  Ми мусимо виходити з такого, як би це комусь подобалося чи ні.

 

     Питання полягає в тому,  яка вартість об'єктів,  чи можна  їх оцінювати,  скажімо,  за балансовою вартістю. Адже, з одного боку, бачимо, понад 1000 підприємств, які підлягають приватизації, з них 239  підприємств  так званої групи Г,  балансова вартість основних фондів яких перевищує 170  мільйонів  гривень.  Якщо  ми  поділимо бюджетні  показники,  закладені  в  дохідну частину,  на кількість підприємств,  виходить,  що  на  одне  підприємство  випадає   2,3 мільйона гривень. Тобто, на перший погляд, ціна явно занижена.

 

     З іншого боку, потрібно враховувати, що балансова вартість не є єдиним показником,  оскільки фонди застарілі  і  не  так  багато реальних  інвесторів,  які  зможуть  здійснити приватизацію шляхом прозорих аукціонів,  прозорих конкурсів,  а не  певних  закулісних домовленостей.  Тому  всі  ці фактори треба буде врахувати під час доопрацювання програми і за критики,  яка інколи  лунає  з  нашого боку на адресу Фонду держмайна,  адже, на жаль, сьогодні ще не так багато реальних інвесторів,  які за реальні  кошти  хочуть  купити нашу власність.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВА. Слово  надається  народному депутату Костицькому.  За ним буде виступати депутат Моісеєнко.

 

     КОСТИЦЬКИЙ В.В.,  член  Комітету  Верховної  Ради  України  у закордонних справах (виборчий округ 84, ІваноФранківська область). Дякую.  Шановний  Іване  Степановичу!  Шановні  народні  депутати! Поданий Кабінетом Міністрів проект Державної програми приватизації на 2000 рік знаменує собою,  на мою думку, досить визначну подію в житті  нашого  суспільства,  бо  для  мене  це якоюсь мірою кінець романтизму в приватизації і перехід до реалізму.  Знайомлячись  із цією  програмою,  можемо  виділяти  і  певну  ідеологічну  правову політику,  і соціальний бік  приватизації.  Одначе  для  мене,  як юриста,  передусім треба відповідати на запитання про місце і роль держави в громадянському суспільстві і про їх взаємодію.

 

     Враховуючи, що в сучасних умовах жодна держава не може  взяти на   себе   забезпечення  всього  виробництва,  а  повинна  тільки створювати сприятливі умови для  його  розвитку,  то  навіть  дуже добре,  якщо  в таких умовах застарілі виробництва,  зношені фонди будуть приватизовані.

 

     А багата держава,  звичайно,  може  дозволити  собі  і  викуп приватизованих  об'єктів,  як  це  не  раз  бувало  у світі,  коли викуповувалися раніше приватизовані залізниці або приватні дороги.

 

     Зрозуміло, що нам із вами приймати рішення  з  приводу  цього важливого  законопроекту.  Особисто  кожен  із  нас наряд чи стане суб'єктом процесів,  які відбуватимуться внаслідок приватизації  і тим більше стратегічних об'єктів. Але ми можемо створити умови для того, щоб запрацював соціальний механізм приватизації.

 

     І оскільки безоплатна  приватизація  таким  чином  може  бути закінчена,  мені видається,  що наше завдання полягає в тому,  аби забезпечити справедливість приватизації.  А якщо буде  забезпечена справедливість приватизації,  то зростатиме довір'я суспільства до держави,  а з надходженням коштів бюджет отримає  якісь  додаткові можливості фінансувати соціальні програми.

 

     Тому в   цілому   підтримуючи  абсолютну  більшість  положень поданої   Державної   програми   приватизації,    яка    докорінно відрізняється  від  попередніх таких документів,  котрі ставили за мету визначити тільки перелік об'єктів,  нинішня програма визначає ще   й   правила   гри.   Хочу  лише  побажати,  щоб  таким  самим кодифікаторським способом Фонд  державного  майна  підійшов  і  до наступного  питання:  законодавчого  забезпечення  приватизаційних процесів,  щоб велика кількість законодавчих актів,  які регулюють приватизаційні   процеси,   була  зведена  до  одного  закону  про приватизацію, можливо, двох.

 

     Пропоную прийняти   законопроект   про   Державну    програму приватизації в першому читанні.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Дякую.  Слово надається народному депутату Моісеєнку. За ним буде виступати депутат Павловський.

 

     МОІСЕЄНКО В.М.  Фракция  Коммунистической   партии   Украины. Уважаемые  коллеги!  Я хотел бы обратить ваше внимание на то,  что программа приватизации,  на мой взгляд,  должна носить комплексный характер,   а  следовательно,  должна  предусматривать  не  только приватизацию конкретных обектов и контроль за ее прохождением, но и реприватизацию обектов, которые показали неэффективность работы в период приватизационного цикла.

 

     Такой законопроект о реприватизации подготовлен в  нескольких вариантах и был направлен в профильные комитеты,  но так почему-то и не попал на окончательное принятие  Верховным  Советом  Украины. Считаю,  что этот момент необходимо учесть при подготовке варианта программы   приватизации.   Большинство    депутатов,    избранных трудящимися,  к сожалению,  преследуют интересы преимущественно не трудящихся,  а частного капитала.  Они должны все-таки учитывать и интересы трудящихся.

 

     18 марта   состоится  акция  протеста,  одним  из  требований которой  будет  выплата  заработной  платы,   в   том   числе   на приватизированных предприятиях, возможность зарабатывать достойную заработную плату, и в связи с этим требование реприватизации таких предприятий.

 

     Данная акция найдет свое развитие, и 25 марта будет ее второй этап в городе Киеве с приездом из регионов представителей трудовых коллективов.

 

     Следующий момент,   о  котором  я  уже  задавал  вопрос,  это приватизация  и  управление   процессом   приватизации   в   таком крупнейшем  промышленном  регионе,  базовым для экономики Украины, как Донецкая область.

 

     В Указе Президента Украины "про заходи щодо розвитку  базових галузей   економіки  в  Дніпропетровській  та  Донецькій  областях сказано:  вирішити питання щодо передачі повноважень з  управління корпоративними правами, що належать державі, відкритих акціонерних товариств    "Донбасенерго",    "Донецькобленерго"    та     інших господарських  товариств  (то  есть  всех  остальных хозяйственных товариществ),  розташованих  на   території   Донецької   області, Донецької обласної державної адміністрації".

 

     Под эту   формулировку   попадают  все  стратегически  важные обекты,  которые касаются не только Донецкой области,  но и  всей Украины  (подчеркиваю,  24 процента промышленной продукции Украины создается в Донецкой области).

 

     Я хотел бы подчеркнуть то,  что уже говорилось в  выступлении Круценко, других товарищей: о необходимости ужесточить контроль за проведением приватизации, в первую очередь за стоимостью обектов, которые идут на приватизацию.  И в большинстве случаев провести не столько приватизацию, сколько реприватизацию.

 

     Президент Украины уже утратил свое право регулировать указами экономические вопросы, которые не урегулированы законодательством. Поэтому просил бы экономические  комитеты  сделать  анализ  указов Президента   Украины   типа   того,   который  я  зачитал,  на  их соответствие Конституции и законам.

 

     Думаю, что при таком жестком контроле мы  сможем  хотя  бы  в каком-то законном русле провести дальнейший процесс.

 

     Я не могу поддержать документ в редакции, которая предложена, поэтому предлагаю отправить его на повторное первое чтение.

 

     Спасибо.

 

     ГОЛОВА. Слово надається народному  депутату  Павловському.  І будемо завершувати.

 

     ПАВЛОВСЬКИЙ М.А.,  голова підкомітету Комітету Верховної Ради України з питань Регламенту,  депутатської  етики  та  організації роботи  Верховної  Ради  України (виборчий округ 188,  Хмельницька область).  Дякую,  Іване Степановичу. Шановний головуючий! Шановні члени  уряду!  Шановні  колеги!  Я хочу привернути увагу тільки до одного:  приватизація має не тільки  позитивні,  але  й  негативні наслідки.  Більше  того,  навіть  стратегічні інвестори приховують небезпеку.  Ми повинні  враховувати,  що  живемо  в  конкурентному світі,  і конкуренція відбувається не тільки між фірмами,  а й між державами.  І тому одна з цілей,  яку інколи ставлять інвестори (а такі приклади є), - просто знищити конкурента.

 

     І тому  для  уникнення даної небезпеки повинні бути закладені функції контролю,  аби врешті-решт приватизація призвела не тільки до  разового  надходження  коштів,  а  й  до розвитку виробництва, зростання  ефективності  праці.  На  сьогодні,  хочемо  чи  ні,  а ефективність  праці  в  приватному  секторі на 18 відсотків (це із попереднього послання  Президента)  нижча,  ніж  у  державному.  А загалом  за  темпами падіння ефективності праці Україна є світовим лідером.

 

     Згадане питання  дуже  важливе.  Нам  треба  наближатися   до приватизації,   як  це  робиться  в  цивілізованих  країнах.  Можу нагадати,  що  в  Англії  за  Тетчер  протягом   10   років   було приватизовано  20  стратегічно  важливих  об'єктів,  і бізнес-план кожного  розглядався  їхнім  парламентом.  Ставилося  завдання  не отримати  гроші,  а  збільшити кількість робочих місць і підвищити ефективність праці. Таке завдання в нас не ставиться.

 

     Можу навести безліч прикладів,  особливо в Росії і в Україні, коли великі авторитетні фірми приватизують стратегічні інвестори і ставлять завдання знищити наше підприємство як конкурента.

 

     Мене дуже  хвилює,  що  наш  уряд  не  розробив   економічної політики   і  приватизація  не  вкладається  в  рамки  економічної політики.  Ми  приватизуємо  і  не  знаємо  навіщо,  тобто  просто втрачається керованість у даному процесі.  Тому пропоную врахувати всі попередні зауваження (адже я виступаю останнім), оскільки вони дуже  слушні.  Але  у  нас  є  один-єдиний механізм не втратити ці слушні пропозиції.  Пропоную взяти за основу пропозицію Чукмасова, тільки  доповнити  її  фразою  "на доопрацювання на повторне перше читання",  щоб програма залишилася у Верховній Раді  і  щоб  можна було все врахувати.  Бо коли ми даємо на друге читання, то якщо не пройшла пропозиція,  залишається перша редакція.  А оскільки  вони концептуальні,  то треба відправити на повторне перше читання.  Ми зможемо  дуже  швидко  (тому  що  прозорі,  ясні  пропозиції)  все врахувати і внести на розгляд.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВА. Всі  народні  депутати,  котрі  хотіли взяти участь в обговоренні  цього  законопроекту,   таку   можливість   отримали. Переважна більшість, у тому числі й голова Спеціальної контрольної комісії з питань приватизації,  вносила пропозицію прийняти його в першому читанні. Але були й такі, що пропонували на повторне перше читання.  Було б краще,  якби за цей час документ підготували, щоб ми проголосували його в першому читанні.

 

     ---------

 

     Розглядається проект  Закону  про  скасування дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької  діяльності,  створених  з використанням майна та коштів вітчизняного походження. Доповідач - голова  підкомітету  Комітету  з  питань  фінансів  і  банківської діяльності Сергій Анатолійович Терьохін. Будь ласка.

 

     ТЕРЬОХІН С.А.,  голова  підкомітету  Комітету  Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності (виборчий округ 214,  м.Київ).  Дякую. Шановні народні депутати! Комітет Верховної Ради з питань фінансів і банківської діяльності  на  засіданні  15 лютого нинішнього року розглянув поданий низкою народних депутатів України законопроект про скасування дискримінації в  оподаткуванні суб'єктів  підприємницької  діяльності,  створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження,  і доручив мені  пояснити Верховній Раді, про що йдеться.

 

     Спочатку трохи   історії   цього   питання.  Упродовж  першої половини 90-х років законодавча та виконавча гілки  влади  України намагалися залучити іноземні інвестиції, надаючи їм регулятивні та податкові  привілеї  щодо  підприємств,  створених  без  залучення іноземних  інвестицій.  Досвід  дії такого законодавства засвідчив факт виникнення неправильних економічних мотивацій підприємницьких структур,  які  намагалися вивезти капітал за кордон,  аби вкласти його  зворотно  в  Україні  у  вигляді  іноземних  інвестицій  для отримання податкових пільг.

 

     На фоні декількох значних інвестицій, здійснених, як правило, транснаціональними   корпораціями   чи    світовими    виробниками підакцизної  продукції,  решта  СП  були  засновані  на  незначних інвестиціях.  Так,  дія Закону України  про  іноземні  інвестиції, прийнятого в 1992 році, надала можливість створювати СП, вкладаючи декілька доларів США.  У 1993 році був прийнятий  декрет  Кабінету Міністрів,  який  ввів  поняття "кваліфікаційної інвестиції",  чим підвищив статутні вимоги до  капіталу,  хоча  сьогодні  ці  вимоги виглядають  доволі  смішно:  для  того,  щоб  отримати  пільгу при здійсненні торговопосередницької діяльності, необхідно було внести грошами  50 тисяч доларів США,  а стати фінансовою організацією чи банком - 100 тисяч доларів США.

 

     Нарешті, у 1996 році було прийнято Закон про режим іноземного інвестування,  який ввів фактично національний режим оподаткування СП.

 

     У 1997 році введені уніфіковані правила справляння податку на прибуток підприємств,  ПДВ,  мита та акцизів, з яких були вилучені норми про пільгове оподаткування СП. Але, як з'ясувалося, всі наші зусилля  були  марними,  було  вже  пізно.  Використовуючи  слабку нормативно-фінансову  підготовку  суддів,  а  деколи  їх  невеликі зарплати, СП стали масово вигравати судові позови проти держави за мотивами, про які я скажу далі.

 

     Треба зазначити,  що законопроект,  котрий я доповідаю,  було вперше розроблено ще в квітні 1999 року - саме тоді,  коли Комітет з питань фінансів і банківської діяльності отримав перші  тривожні сигнали   про  фактичне  зруйнування  податкового  поля  спільними підприємствами.  Нагадую,  що реакція виконавчої влади  того  року була   неадекватною.  До  парламенту  надійшли  законопроекти  про підвищення рівня оподаткування легального сектора для  компенсації втрат бюджету від пільговиків.  Нагадую також, що Верховна Рада не погодилася з жодною із таких пропозицій про підвищення податків.

 

     На жаль,  прийняття  Закону  про  унормування   оподаткування підприємств  з  іноземними  інвестиціями було загальмовано указним законопроектом,  який пропонував ввести додаткові пільги для СП  з податку  на  прибуток  (це  сталося  в  червні 1999 року).  Одначе Верховна  Рада  і  тоді  відхилила  зазначену  пропозицію.   Маємо визнати, що пільговики мали час і ресурси створити в парламенті та уряді досить потужне лобі,  робота  якого  завершилася  прийняттям постанови  від  6  липня 1999 року,  що поширила державні гарантії захисту іноземних інвестицій на податкові та митні питання. Саме з цього  моменту  виконавча  влада  втратила  будь-який контроль над ринком   підакцизних   товарів,   а    також    імпорту    товарів агропромислової групи (першої та двадцять четвертої груп).

 

     Декілька слів   про   юридичний   аспект  проблеми.  Під  час відстоювання своїх інтересів захисники СП посилалися на норми  вже не  чинних  законів,  які гарантували їм звільнення протягом п'яти років від податку на прибуток,  а також від  змін  у  спеціальному законодавстві, що регулює питання іноземних інвестицій протягом 10 років.  Усупереч економічному змісту закону 1992  року,  рішеннями поодиноких  судів,  що  згодом перейшли в розряд судової практики, термін "спеціальне законодавство" був невиправдано  розширений.  В оригіналі  він  стосувався  лише гарантій від примусових вилучень, націоналізації, реквізиції, гарантії компенсації шкоди, гарантії в разі  припинення  інвестиційної  діяльності,  переказу доходів від іноземних інвестицій.

 

     Але за   довільним   тлумаченням   судів   до    спеціального законодавства  були  віднесені  також  податкові та митні питання. Цікаво, що вже в 1993 році декрет однозначно відповів на запитання "що  таке  спеціальне  законодавство?" Таке ж саме тлумачення було повторено в законі 1996 року.  На жаль,  для наших  судів  позиція парламенту, як законодавчого джерела, не стала визначальною. Треба зазначити, що останнім часом звичайні та арбітражні суди присвоїли собі право тлумачення законів,  що є грубим порушенням Конституції України,   яка   відносить   це    до    виняткової    компетенції Конституційного Суду України.

 

     Найбільш свіжим та одіозним є роз'яснення Одеського обласного суду про те,  що прийнятий нами Закон про  податкових  агентів  не стосується пільгових СП.  Цікаве виникає запитання:  а кого ж тоді він стосується? Для кого ми приймали даний закон?

 

     З цього треба зробити висновок: необхідно підвищувати   статус   Ради   юстиції,  котра  є  єдиним наглядовим органом у цій гілці влади,  задля того щоб отакі  судді швидко облишили свою роботу, якщо, не дай Боже, не виявиться ознак корупційних діянь.

 

     Запропонований проект закону,  який я доповідаю,  однозначно, перепрошую за вираз,  у лоб урегульовує так звані правові колізії, встановлюючи  обов'язок  СП,  незалежно  від  часу  їх  створення, сплачувати всі податки,  що сплачують підприємства, котрі не мають в статутному фонді іноземних коштів.

 

     Декілька слів про економічний аспект.  Від  невизначеності  в податковому  законодавстві  найбільше  потерпають  надходження  до державного бюджету від акцизного збору,  ПДВ та  імпортного  мита. Так,  тільки за підакцизними товарами в 1999 році бюджет втратив 1 мільярд 627 мільйонів гривень  надходжень  прямим  рахунком.  Якщо взяти  всі  товари  (і  непідакцизні),  то минулого року бюджет не доотримав близько 3 мільярдів гривень.

 

     Місцеві бюджети також потерпають від недоотримання податку на прибуток   підприємств,  що  сформований  приблизно  на  подвійних рентабельностях цих компанійпосередників.  Можна зрозуміти позицію уряду,  який  уперто  відстоює  збереження  податку в Іннофонд або заперечує зменшення ставки  ПДВ.  "Де  бюджетний  компенсатор?"  - запитує уряд.  Та ось він - близько 3 мільярдів, які ми втратили в минулому році.  Давайте  скорегуємо  на  економічну  еластичність, поділіть хоч тричі цей показник,  і отримаємо свій мільярд,  якого так  не  вистачає  для  фінансування  видатків,  в  тому  числі  в компенсацію Іннофонду.

 

     Одначе, на   нашу   думку,   найбільш   руйнівним   наслідком застосування інвестиційних привілеїв є несправедлива конкуренція з підприємствами,  що  не  мають  іноземних  грошей.  Давайте будемо чесними:  законодавче або судове продовження пільг  СП  призводить лише  до  одного:  зі  сфери  перерозподілу  зникають  національні компанії та заміщуються іноземними.  Найбільш  негативним  ефектом цього процесу є збільшення коштів, які репатріюються за кордон, та зменшення кількості  робочих  місць  усередині  України  внаслідок швидкого банкрутства компаній, що не мають таких пільг.

 

     А якщо  поєднати  цей процес з поширенням податкових пільг на природних монополістів,  створених у формі  СП,  котрі  не  тільки користуються  пільгами,  але  й  отримують  надприбутки  від своєї монопольної діяльності,  то можемо визначити,  до яких  негативних наслідків це призводить для України.

 

     Як ви  думаєте,  чи стояв би сьогодні уряд на порозі паливної кризи,   якби   постачання   нафтопродуктів    здійснювалося    не пароютрійкою  штучних  монополістів  - СП,  що контролювали в 1999 році 68 процентів усього ринку,  а масою конкуруючих  компаній  чи нашими  МПЗ,  які,  власне,  і  були  вигнані  з  ринку такими СП? Запитання риторичне.

 

     Стосовно пропозицій щодо залишення пільг для  виробничих  СП. По-перше,  найпростіший  вихід  для пільговиківпосередників швидко перетворитися на пільговиків-виробників - це,  припустимо, укласти формальні договори з резидентом про спільну діяльність, взяти собі на баланс результати та й далі не сплачувати податків.

 

     По-друге, а  про  які  податки,  власне,   йдеться?   Непрямі платяться  споживачами,  і  немає  підстав  заохочувати споживання продукції СП та не заохочувати споживання  продукції  вітчизняного підприємства, яке не є СП.

 

     Якщо йдеться  про оподаткування прибутку,  то прошу врахувати таке.   Усі   країни   світу   оподатковують   доходи,    отримані компанією-резидентом за кордоном, у тому числі від її інвестицій у складі сукупного доходу,  дозволяючи зменшувати на  суму  податку, сплаченого в Україні.  Таке правило не поширюється лише на офшорні компанії, де рівень корпоративного оподаткування є незначним.

 

     При звільненні СП від сплати прибуткового  податку  вони  все одно будуть сплачені, але за кордоном, у бюджет іншої країни. Тому сумнівність такої пільги більш ніж очевидна.

 

     Єдина проблема,  шановні народні  депутати,  яку  ми  повинні вирішити  під  час прийняття цього закону,  - це збереження чинної системи для підприємств, котрі отримали кредити під гарантії уряду (і вчасно їх сплачують,  не боржники, а ті, які платять), на строк до погашення таких заборгованостей.  Інакше  ми  можемо  поставити бюджет під загрозу набуття чинності гарантій.

 

     Висновок. Шановні    народні   депутати,   комітет   пропонує Верховній Раді України прийняти даний  законопроект  у  цілому  як частину    компромісу   з   урядом   щодо   негайного   скасування Інноваційного фонду  та  збору  і  збільшення  фінансування  інших соціально  значущих  статей бюджету.  І саме в такому контексті ми пропонуємо завтра проголосувати за цей документ.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Чи будуть запитання? Запишіться, будь ласка. Виставте п'ять хвилин.

 

     Увімкніть мікрофон депутату Матвієнкову. Будь ласка.

 

     МАТВІЄНКОВ С.А. Сергей Анатольевич! Предметно все понятно, мы неоднократно говорили с вами на  эту  тему,  и  хорошо,  что  этот законопроект   появился.   Но  меня  всетаки  интересует,  как  вы оцениваете,  сколько бы получил наш бюджет, если бы этот закон был принят еще год тому назад?

 

     ТЕРЬОХІН С.А.  Я  вас можу поінформувати про прямі збитки від того,  що податки,  які  були  нараховані,  не  були  сплачені  до бюджету.

 

     Є повний  перелік  втрачених доходів бюджету щодо підакцизної групи.  Ви знаєте,  минулого року в ній було 17 позицій.  Загальні збитки  бюджету  -  1 мільярд 329 мільйонів 540 тисяч гривень.  Це тільки щодо підакцизної групи.

 

     Стосовно податку на додану вартість і податку на прибуток  не з  підакцизної  групи,  то  це  становить  приблизно 1 мільярд 480 мільйонів гривень втрачених прямих доходів бюджету.

 

     Зрозуміло, ми не можемо розраховувати на них,  якщо ми  зараз це скасуємо,  як на те,що ми отримаємо.  Тому що буде перерозподіл ринку,  тому що деякі СПпільговики зникнуть з цього ринку, бо вони не  зможуть на рівних конкурувати з нормальними компаніями.  Але є правило еластичності економіки,  яке говорить про те, що приблизно третина від таких недоотриманих доходів буде отримана.

 

     Хочу проілюструвати,  чому  я  впевнений,  що  це  станеться. Шановні народні депутати!  Хотів би звернути вашу увагу на те, що, наприклад,   у   1999   році  СП-пільговиками  контролювалося  100 процентів ввезення  м'яса  і  харчових  субпродуктів  з  домашньої птиці,  93  проценти готових консервованих продуктів з риби цінних сортів,  97 процентів екстрактів,  есенцій,  концентратів кави, 65 процентів   пива,   63   проценти   шин,   64   відсотки  нафти  і нафтопродуктів,  95 процентів домашнього обладнання,  63  проценти магнітофонів,   96   відсотків   відеомагнітофонів,  98  відсотків телевізорів.

 

     Ми з вами приймали рішення про те,  щоб  податково  заохотити виробництво телевізорів в Україні.  Про що може йти мова,  коли 98 процентів  імпорту  надходило  на  споживчий  ринок   без   сплати будь-яких податків. Який захист нашого виробника може бути?

 

     Тому я впевнений,  що якнайменше 1 мільярд коштів надійде від цього до нашого бюджету.

 

     ГОЛОВА. Слово надається депутату Абрамову.  За ним -  депутат Моісеєнко.

 

     АБРАМОВ Ф.М.  Коммунистическая партия.  Сергей Анатольевич! У меня к вам три вопроса.

 

     Первый. Какой механизм контроля за реализацией  предлагаемого законопроекта вами предусмотрен?

 

     Второй. Как    отразится    принятие    этого    закона    на финансово-экономических отношениях со странами СНГ?

 

     Третий. Что даст бюджету принятие этого закона?

 

     Спасибо.

 

     ТЕРЬОХІН С.А.  Дякую.  Я вже відповів на третє запитання  про можливі доходи бюджету від прийняття цього закону.  А названа мною цифра є песимістичною цифрою в разі,  якщо  буде  різке  зменшення оборотів  у  цих  СП,  у  що  я  не  вірю,  бо вони вже вибудували достатньо широку мережу збуту, тобто вони залишаться на ринку.

 

     Стосовно першого запитання щодо механізму контролю.  Це гарне запитання.  Ми  виписали  закон  прямої  дії  для  того,  щоб  він застосовувався як виконавчою владою,  так і судами,  тобто  юристи виписали таким чином, щоб не було можливості оскарження цих норм у судах.  І саме тому, щоб у СП не було можливості оскаржити рішення фіскальних  органів,  таких  як  митна  або податкова служба.  Але знову-таки  все  залежить  від  точності  виконання   цих   рішень виконавчою владою.

 

     І, нарешті,   щодо   СНД.  Я  думаю,  що  будьякі  міжнародні торговельні  відносини  тільки  виграють  від  того,   що   будуть встановлені  чіткі  національні  правила  оподаткування  для  всіх компаній без винятку,  тобто прямої кореляції для  збільшення  або зменшення товарообігу тут немає. Юридично це добре.

 

     ГОЛОВА. Депутат Моісеєнко. За ним - депутат Зарубінський.

 

     МОІСЕЄНКО В.М.   Фракция   Коммунистической  партии  Украины. Сергей Анатольевич!  У меня три вопроса. Первый. Вы сейчас сказали о  негативной  роли  судов  в  этом процессе.  Не изучалась ли эта проблема в комитете вместе с представителями Министерства юстиции? Может быть,  Хандурин, который здесь присутствует, дал бы какое-то обяснение?  А то вот насчет  "більшості"  он  дал  обяснение  по телевидению,  а  насчет  потерянных 3 миллиардов и негативной роли судов, наверное, ему как-то было не с руки давать обяснения.

 

     Второй вопрос.  Не  кажется  ли  вам,  что  сегодня  в   зале Верховного  Совета  сложилась  какая-то  странная  ситуация?  Ведь рассматриваются два важнейших документа:  программа приватизации и законопроект  об  устранении дискриминации в налогообложении наших предприятий,  а представителей "більшості"  я  тут  насчитал  лишь около 50 человек. Им что, неинтересно это?

 

     Иван Степанович,  я и к вам заодно обращаюсь: в конце концов, надо же как-то решить этот вопрос заинтересованности!

 

     И последний вопрос.  Как смотрятся в этом  плане  предприятия металлургического   комплекса,   учитывая  то,  что  они  являются производителями одних из основных валютных товаров?

 

     Спасибо.

 

     ТЕРЬОХІН С.А.  Дякую.  Дійсно,  Комітет  з  питань   фінансів намагався    проводити    засідання   і   з'ясувати   стосунки   з представниками Вищого арбітражного суду,  Верховного Суду, а також Мінюсту.   Можу   вам  сказати,  що  Міністерство  юстиції  завжди підтримувало нашу позицію.  Але позиції Вищого арбітражного суду і Верховного Суду докорінно відрізнялися від нашої позиції. Будь-які економічні аргументи того,  що їх юридичні рішення  розходяться  з економічною логікою того, що було записано в законі, не брались до уваги.  Вони формально (я вже говорив про це) забрали  собі  право трактувати  закони,  не  запитуючи  тих,  хто  їх  прийняв.  Я вже говорив,  що це порушення і Конституції України,  і взагалі логіки законотворчості.

 

     Саме тому довелося виписувати такий закон прямої дії.  Якщо б суди,  як зазначено в Конституції,  працювали виключно  на  основі закону  на  користь  народу,  то  тоді  б ми не мали сьогоднішньої колізії. Але цього не сталося.

 

     Від себе особисто можу додати  таке.  Мені  здається,  що  ми занадто   швидко   відчули  себе  демократичною  країною,  почавши пожиттєво обирати  суддів.  Зараз  при  дуже  слабкій  Вищій  раді юстиції  ця  гілка  влади взагалі є некерованою.  І тому нам треба хоча б змінити функції Вищої ради юстиції,  про що говориться  вже два роки,  але нічого не робиться,  бо ви знаєте,  звідки чиниться опір.

 

     Стосовно порядку обговорення. Іване Степановичу! Відверто вам скажу, що я не є великим прихильником прийнятих регламентних норм. Я погано розумію,  як ми  в  четвер  будемо  приймати,  наприклад, податковий закон,  що складається із 30 статей, у другому читанні? Я не розумію, як це буде! Тому я думаю, що нам треба буде провести деяку корекцію нашого Регламенту.

 

     Стосовно металургії.   Ви  знаєте,  від  того,  що  ми  зараз зробимо,  виникне дуже цікавий ефект.  Деякі  металургійні  заводи спеціально  користуються  послугами  таких  СПпільговиків,  які не платять податку і  тим  самим  зменшують  видатки  з  обороту  при експорті або імпорті продукції.  Це призводить до того, що збутова ланка переміщується із заводу до такого посередника, а виробнича - залишається тут.  Тому ми маємо сьогодні таку картину по недоїмках і заборгованості із сплати податків,  коли картотека  "висить"  на виробничому господарстві,  а право на відшкодування ПДВ із бюджету вимагає посередник.

 

     Тому мені здається,  що це приведе  до  нормальної  ситуації, коли сам завод буде безпосередньо займатися збутовими функціями, а не доручати це якомусь пільговику.

 

     ГОЛОВА. Дякую. Депутат Зарубінський. Будь ласка.

 

     ЗАРУБІНСЬКИЙ О.О., голова підкомітету Комітету Верховної Ради України  у  закордонних справах (багатомандатний загальнодержавний виборчий   округ,   НДП).   Дякую,   Іване   Степановичу.   Сергію Анатолійовичу! У мене до вас два абсолютно конкретних запитання. У законопроекті робиться посилання на підприємства,  що створені без участі  іноземних  інвестицій.  Чи  не  вважаєте  ви,  що в даному випадку необхідно було б згідно з  нормами  чинного  законодавства України  чітко  визначити,  що це за підприємства?  Адже від цього залежить   порядок   оподаткування   підприємств   з    іноземними інвестиціями.

 

     І друге  запитання.  Стаття  4  проекту передбачає скасування вищезазначених законодавчих актів.  Чи  не  може  це  означати  їх скасування з моменту прийняття?  Якщо так, то це може призвести до необхідності  сплати  всіх  податків,  від  яких  було   звільнено підприємства   з  іноземними  інвестиціями  протягом  терміну  дії зазначених законодавчих актів. Чи не вважаєте ви, що доцільно було б записати так: "вважати такими, що втратили чинність"?

 

     Дякую.

 

     ТЕРЬОХІН С.А.  Щодо першого запитання.  Це питання формальної логіки.  Підприємства,  які  не   мають   у   капіталі   іноземних інвестицій, - це ті, що відрізняються від підприємств, які мають у капіталі іноземні інвестиції.

 

     У нашому законодавстві чітко виписано, що таке підприємство з іноземними  інвестиціями і що таке підприємство взагалі.  Для того щоб  поширити  правило  національного   режиму   оподаткування   і валютного  контролю на СП,  нам довелося застосувати такий термін. Можу  сказати,  що  у  юридичного  управління  парламенту  це   не викликало ніяких сумнівів.

 

     Стосовно статті  4  про скасування дії.  Ми навмисне написали "скасовується дія",  тому що іншими законами ми зупиняли  дію  або писали "вважати таким,  що втратив чинність",  скажімо, закон 1992 року або декрет 1993 року.  Цим ми виводимо із  системи  права  ці закони,   але   відповідно   до   статті  58  Конституції  України законодавчі акти не мають зворотної дії,  крім випадків, коли вони скасовують   або  пом'якшують  відповідальність  осіб.  Тобто  тут абсолютно однозначно зрозуміло,  що сьогодні перейдено рубікон: що було до того, то було.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВА. Дякую.  Переходимо  до  обговорення  питання  порядку денного. Слово для виступу надається народному депутату Порошенку. За ним буде виступати депутат Сокерчак.

 

     ПОРОШЕНКО П.О.,  голова  підкомітету  Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності (виборчий округ 12,  Вінницька область).  Фракция СДПУ(о).  Уважаемые коллеги! Как сказал предыдущий  выступающий,  мы  уже  несколько  раз  пытались прекратить   действие  законов,  которые  предоставляют  абсолютно необоснованные льготы совместным предприятиям, и эти попытки у нас завершались провалом.

 

     Я не хотел бы,  чтобы сейчас у нас сложилось впечатление, как будто бы у нас только сейчас открылись глаза и  мы  только  сейчас поняли,  какой  непоправимый  ущерб  наносит действие этих законов экономике Украины.

 

     Здесь задавались вопросы относительно того, как оценить сумму ущерба.  Помимо прямого ущерба,  который,  безусловно,  не будет в полной мере компенсирован налоговыми поступлениями в виде акцизных сборов  и  пошлин,  наши  украинские  производители несут огромные косвенные убытки в виде того,  что они становятся  неконкурентными на  нашем  собственном рынке,  а это огромный обем поступлений от налога на добавленную стоимость и налога на прибыль.

 

     В качестве  примера  уже  приводилась   нефтеперерабатывающая отрасль,   когда   все  наши  нефтеперерабатывающие  заводы  стали неконкурентными и вынуждены были идти на поклон к этим пресловутым СП.  Сегодня  нельзя говорить,  что эти СП монополизировали рынок, ведь мы прекрасно понимаем,  что  СП  просто  "снимают  сливки"  с компаний,  которые  традиционно  поставляли  на  наш рынок нефть и нефтепродукты и исправно платили налоги в  бюджет.  Просто  вместо того,  чтобы  получать  эти  деньги  в бюджет,  их перенаправили в карманы  дельцов.  Безусловно,  мы  отдаем  себе  отчет,  о  каких огромных суммах идет речь.

 

     Можно привести в пример более мелкие секторы рынка, например, кондитерскую промышленность.  За 1998-1999 годы легально  не  было растаможено  ни  тонны шоколада.  В бюджет не поступило ни копейки акцизного сбора. Слава Богу, мы приняли закон, которым существенно сократили  перечень  подакцизных товаров,  и есть надежда,  что та позитивная тенденция,  которая  существует  сегодня  в  пищевой  и перерабатывающей промышленностях, сохранится.

 

     Поэтому в   части   налоговых   поступлений   здесь   у   нас присутствует эффект мультипликатора.  И мы можем  смело  говорить, что, невзирая на то, что правительством называются цифры налоговых поступлений в размере 1 миллиона,  по  оценкам  наших  независимых экспертов,   мы   можем   сегодня   прогнозировать  дополнительные поступления в сумме более 2 миллиардов гривень,  которые с  лихвой компенсируют   отсутствие   поступлений  от  налога  с  оборота  и неэкономических налогов, например сбора в инновационный фонд.

 

     Я глубоко убежден в том,  что это не может не сказаться и  на продукции машиностроения, в частности на автомобилях, 95 процентов которых завозились на наш  рынок  без  уплаты  акцизного  сбора  и пошлин.

 

     И еще мне хотелось бы сегодня сказать несколько слов в защиту Высшего  арбитражного  суда,  поскольку  распространена   неточная информация:  все арбитражные суды принимали решение о незаконности этих льгот,  и только народный суд города Харькова,  если  мне  не изменяет  память,  принял  решение о предоставлении этих абсолютно необоснованных льгот совместным предприятиям,  и эти решения  были подтверждены Верховным Судом.

 

     Поэтому я  абсолютно  убежден  в необходимости принятия этого проекта закона.  И вы знаете, на протяжении достаточно длительного времени  я не слышал ни одного выступления в их поддержку.  Просто при голосовании иногда  обнаруживается,  что  кто-то  своевременно уходит  из  зала  или  не голосует.  Я думаю,  что эту позицию нам нельзя поддерживать.

 

     Спасибо за внимание.

 

     ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Сокерчаку.  За ним буде виступати депутат Ткаленко.

 

     СОКЕРЧАК В.М.,  перший  заступник  голови  Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності  (виборчий округ 142,  Одеська область).  Шановні народні депутати! Ми вже не один раз порушуємо питання про роботу  спільних  підприємств,  про те, як на рівні Верховної Ради, уряду чи Президента створити рівні умови для господарювання всіх суб'єктів підприємницької діяльності

- і тих,  хто сплачує податки, і тих, хто намагається ухилитися, - усіх в одне русло направити.

 

     На жаль,  сьогодні  наші  наміри  "ламаються"  через  рішення судів, про що вже говорив і доповідач, і попередній виступаючий. І нам - співавторам  цього  законопроекту  -  здається,  що  нарешті знайдено  таке  юридичне  рішення,  яке  всетаки  дасть можливість зобов'язати спільні підприємства сплачувати податки до  державного бюджету.

 

     Я вам  скажу,  що  після  прийняття  в  1996 році цілої низки законів, що стосувалися підакцизних товарів, у нашій державі різко покращилася  ситуація  з  випуском  товарів  підакцизної групи.  І правий  Петро  Порошенко,  що  коли  у  1997  році  СП  намагалися звільнитися через арбітражні суди від оподаткування, то арбітражні суди не пішли на це,  виходячи з  того,  що  це  сильно  зашкодить економіці держави. Проте ви знаєте, яке рішення винесли інші суди, у тому числі Київський суд міста Харкова.

 

     Шановні колеги!  Мене дивує те,  що ось недавно засідала Рада національної  безпеки  і  оборони,  а  після  цього засоби масової інформації вперше порушують цю проблему,  нібито раніше  ніхто  не знав,  що з 1995 року в Україну повним ходом завозяться товари.  І це подається як дуже складна ситуація,  яка ускладнює та  погіршує становище і життя наших громадян.

 

     Я знаю,  що виконавча влада користувалася і користується цими грішми, які завозяться через спільні підприємства.

 

     Скажу вам чесно,  що законопроекти,  які вносяться сьогодні у Верховну Раду,  щодо підняття ставки акцизного збору "натикаються" на одне:  ми піднімемо ставки,  але вони будуть діяти  тільки  для наших підприємств,  які сьогодні працюють у податковому полі.  Усі інші платити не будуть.

 

     Через те та мораль,  яку прочитав Президент на засіданні Ради національної безпеки і оборони,  мені здається, не зовсім по ділу. Тому що, пам'ятаєте, 18 листопада ми прийняли закон про податкових агентів,   а   Президент   запропонував  зміни:  щоб  записати  не "податкові агенти",  а "суб'єкти  господарювання"  і  щоб  відразу звільнити їх за рішенням судів від сплати акцизного збору.

 

     Через те,  мені здається,  що тут йде дуже серйозна гра, тому що гроші дуже великі. Показую вам найсвіжішу таблицю. У 1997 році, коли  арбітражні  суди  тримали оборону,  до державного бюджету не було сплачено всього-на-всього 3 тисячі гривень акцизного збору, у той час як товарів було завезено на суму 1,6 мільярда гривень.

 

     У минулому році завезено товарів на суму 1,3 мільярда гривень, і тільки акцизного збору не сплачено на суму 316  мільйонів,  а  щодо  ПДВ,  ввізного  мита і так далі,  то там набігає ще більша сума, про що вже говорив Сергій Терьохін.

 

     Отже, шановні  колеги,  ми   у   фракції   комуністів   давно визначилися із цим питанням.

 

     Іване Степановичу!  Я хотів би, щоб усетаки відсутня сьогодні парламентська більшість завтра знову ж таки не підвела Президента, який   дуже  сильно  обурюється.  Треба  врешті-решт  прийняти  це рішення, яке вноситься нашим комітетом.

 

     ГОЛОВА. Дякую вам за  зауваження,  але  подивіться  звідси  і побачите,   що   представників   більшості  та  меншості  однакова кількість (Шум у залі).

 

     Слово надається народному  депутату  Ткаленку.  За  ним  буде виступати депутат Черняк.

 

     ТКАЛЕНКО І.І.,  голова  підкомітету  Комітету  Верховної Ради України з питань будівництва, транспорту і зв'язку (виборчий округ 90,   Київська   область).   Шановні   колеги!  Я  думаю,  що  цей законопроект завтра нас об'єднає.  Тому що праві і ліві, більшість і  меншість сьогодні не підтримують ці пільги.  Хай буде так звана більшість,  але я  думаю,  що  ми  сьогодні  з  вами  зібралися  і обговорюємо проблеми, щоб усе-таки покінчити з усім цим.

 

     Ви розумієте,  що  в  державі вже давно склалася така порочна практика, коли йде боротьба або за кредити, або за бюджетні гроші, або за пільги. Сьогодні потрібно вирішити одну проблему, щоб у нас у державі пільг як таких не було.

 

     Депутатська група    "Відродження     регіонів"     підтримує запропонований   законопроект.   Пільги,  надані  підприємствам  з іноземними інвестиціями, дискримінують національні інвестиції.

 

     Крім того,  управління економікою,  у якій відсутні пільги, є більш  дешевшим і ефективнішим.  Значно скорочується число шляхів, за   допомогою   яких   підприємства   можуть   піти    у    тінь. Загальноекономічний ефект від подібного закону є значним.

 

     Аргументом може  бути  лише  втрата іміджу України.  Але щодо цього сьогодні непокоїтися немає чого. Ми вже давно його втратили.

 

     То чи не легше було б відсікти нашарування конфліктів навколо пільг  раз і назавжди.  Цим самим ми звільнимо себе та підприємців від виснажливої,  абсолютно неефективної боротьби за  пільги.  Тим більше  що  після  скасування  пільг  щодо  акцизного збору іміджу України вже нічого не зашкодить.

 

     Єдине, що не передбачено проектом закону, яким чином залучити нові   підприємства   на   ринок,  який  сьогодні  монополізований підприємствами з іноземними інвестиціями.

 

     Ми самі законодавчим шляхом створили монополію на цілому ряді ринків.  Тепер монополісти мають переваги над підприємствами,  які заново входять на ринок.  Простіше кажучи,  підприємства,  які вже мають  монополію  на  ринку,  можуть  самі  по  собі  демпінгувати стосовно нових підприємств.

 

     Депутатська група  підтримує  поданий  законопроект.  Але  ми вважаємо,  що  одним таким законопроектом усі питання не вирішити. Державі потрібно взяти у свої руки ринок нафтопродуктів  і  раз  і назавжди  покінчити  із  такою  практикою,  яку  ми мали з СП.  Це стосується  не  тільки   ринку   нафтопродуктів,   а   й   другого високоліквідного  ринку  -  газового.  Державі  потрібно повернути монополію на цих двох ринках.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Черняку,  і будемо завершувати.

 

     ЧЕРНЯК В.К.   Шановний  Іване  Степановичу!  Шановні  народні депутати!  Вважаю, що запропонований законопроект можна прийняти у першому читанні, але потрібно відділити зерна від полови.

 

     З чим можна погодитися в законопроекті, який доповідав Сергій Терьохін?  Давайте  позбавимо  пільг  спільні   підприємства,   що фактично  не  мають  іноземних інвестицій.  Це нормально.  Давайте позбавимо пільг підприємства,  які торгують підакцизними товарами. Це    також   правильно.   Давайте   позбавимо   пільг   природних монополістів.  Це справедливо.  Усі пропозиції,  на мій погляд,  є слушними.

 

     Але давайте   збережемо   діючу   систему  для  внутрішніх  і зовнішніх інвестицій, при цьому в нас буде рівність. Я за рівність для   внутрішніх   і   зовнішніх   інвестицій.  Але  я  думаю,  що інвестиційні пільги в Україні всетаки потрібні.

 

     Звичайно, краще  за  все  було  б  створити  в  усій  Україні сприятливий інвестиційний клімат. Але це нам не вдається. Я належу до палких прихильників  інвестиційних  пільг,  і,  думаю,  вони  є виправданими  зараз  для  нашої  економіки,  тому  що  можуть дати поштовх економічному зростанню.

 

     Як правило,  ми  кажемо:  пільги  -  це  погано.  Але  інколи відсутність пільг - ще гірше. Пошлюся на світовий досвід. У Японії давно є податкові і страхові пільги  на  інновації,  інвестиції  і фахову освіту.  І це,  між іншим,  одна з причин того, чому Японія досягла такого економічного злету.

 

     Ми не вміємо регулювати ці питання.  Ми  дали  можливість  СП використовувати  ситуацію  проти  нашої  держави.  Але  сама  ідея збереження пільг на інвестиції є правильною.

 

     Я пропоную подумати над цим у даному законопроекті,  в  інших законопроектах. Переконаний, що таке рішення буде правильним. Якщо внутрішні та зовнішні інвестиції,  насамперед внутрішні, не підуть в економіку, то немає звідки взятись виходу з кризи.

 

     Думаю, що  з  урахуванням  моєї пропозиції законопроект можна прийняти.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Дякую.  У виступах згадувалося Міністерство  юстиції, тому я надаю хвилину для репліки Миколі Івановичу Хандуріну.  Будь ласка.

 

     ХАНДУРІН М.І.,  заступник міністра юстиції України.  Шановний Іване Степановичу!  Шановні народні депутати! Міністерство юстиції повністю  підтримує   цей   законопроект   з   точки   зору   його конституційності.

 

     Стосовно звинувачень Міністерства юстиції в тому,  що воно не вжило  заходів,  то  відповідно  до  Закону  про   судоустрій   та Цивільного  процесуального  кодексу контроль за законністю судових рішень здійснює не Міністерство юстиції,  а Верховний Суд України. На  жаль,  Верховний  Суд  України щодо конкретних рішень районних судів зайняв ту позицію,  про яку говорили,  тобто  він  підтримав рішення районних судів.

 

     Ми зі свого боку вважаємо, що це рішення Верховного Суду було незаконним.  Але,  на жаль,  Міністерство  юстиції  не  має  права втручатися  у  судову  діяльність відповідно до його повноважень і Конституції.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВА. Ми завершили обговорення цього питання.  Представники меншості   і   більшості   говорили,  що  вони  завтра  одностайно проголосують за прийняття цього проекту закону.

 

     -------------

 

     Розглядається проект  Закону  про  внесення  змін  до  деяких законів України з питань оподаткування. Доповідає заступник голови Фонду державного майна Юрій Петрович Гришан. Будь ласка.

 

     ГРИШАН Ю.П., заступник голови Фонду державного майна України. Шановний Іване Степановичу!  Шановні народні депутати!  Я хочу вам нагадати,  що ви в  липні  прийняли  в  першому  читанні  внесений Президентом    відповідно   до   розділу   "Перехідні   положення" Конституції закон,  який врегулював питання приватизації  об'єктів незавершеного  будівництва,  підтримавши  таким  чином однойменний указ.

 

     Але указ передбачає внесення відповідних змін до законів  про оподаткування.  Я хотів би дуже коротко розповісти про історію цих подій для того,  щоб ви зрозуміли,  чому так важливо прийняти такі зміни до законодавства.

 

     Хочу вам    нагадати,   що   процес   реформування   об'єктів незавершеного  будівництва  розпочався  в  1993  році,  коли  було прийнято  відповідний  Указ  Президента  про приватизацію об'єктів незавершеного будівництва,  який регулював механізми  приватизації цих об'єктів.

 

     Треба сказати,  що  однією із причин достатньо низького рівня приватизації об'єктів незавершеного будівництва в  1993,  1994  та 1995 роках було те,  що якраз тоді ми думали,  що,  встановивши на такі об'єкти досить високі  початкові  ціни,  ми  знайдемо  багато покупців,  які  захочуть добудувати ці об'єкти.  Насправді було не так.  Вартість об'єктів незавершеного будівництва з 1993  по  1996 роки  визначалася,  виходячи  з відновної вартості і з урахуванням індексу інфляції.

 

     Наведу статистичні дані.  У  1992-1993  роках  відповідно  до цього   указу   було   приватизовано   40  об'єктів  незавершеного будівництва.  У 1994 - всього 33 об'єкти,  з них тільки одинадцять об'єктів державної власності. У 1995 - всього лише 50 об'єктів.

 

     А за   різними   оцінками   міжнародна  фінансова  корпорація нарахувала  їх  разом  з  тими,   які   знаходяться   на   балансі підприємств, близько 60 тисяч.

 

     Відповідно до  цих  розрахунків кожного року вартість об'єкта незавершеного будівництва зменшується на 10 відсотків. На сьогодні значна  кількість таких об'єктів уже взагалі не придатна для того, щоб їх можна  було  добудувати.  Ці  об'єкти  можуть  бути  тільки зруйновані і взагалі виведені з ладу.

 

     Для того щоб виправити ситуацію,  у 1996 році була розроблена нова  модель,  затверджена  відповідним  указом  Президента.  Були введені  спрощені  механізми  приватизації  об'єктів незавершеного будівництва,  і оцінка  цих  об'єктів  розпочалася  здійснюватися, виходячи з даних балансу без урахування індексу інфляції.  Це дало можливість відразу  ж  починаючи  з  1996  року  значно  підвищити кількість   об'єктів,   які  продавалися,  знаходили  своїх  нових власників і щодо яких ішло інвестування і добудова. У 1996 році це становило   уже  308  об'єктів,  із  них  200  об'єктів  державної власності. У 1997 - уже 401 об'єкт. У 1998 - 391 об'єкт.

 

     Але виходячи  з  недостатньої  кількості  проданих   об'єктів незавершеного  будівництва (а це є заморожений капітал держави,  і фактично держава втрачає  кошти),  виникла  необхідність  створити єдину    законодавчу   базу,   концентрувати   законодавство   про приватизацію  об'єктів   незавершеного   будівництва   в   єдиному законодавчому  акті,  щоб ці норми не були розпорошено по багатьох законодавчих актах. Це перше.

 

     І друге.  Треба встановити такі умови для  наших  вітчизняних покупців,   щоб  вони  були  зацікавлені  купувати  ці  об'єкти  і витрачати кошти на їх добудову.

 

     Треба сказати, що введення в дію цього указу і прийняття вами у першому читанні такого законопроекту викликало певне пожвавлення на  внутрішньому  ринку  і  зацікавленість   щодо   тих   об'єктів незавершеного будівництва, стосовно яких ще можлива така добудова. Перед  вами  пропозиції  до  законів  щодо   оподаткування,   вони мінімальні.    Чого    вони   торкаються?   Того,   що   суб'єктам підприємницької  діяльності   надається   можливість   з   моменту придбання  у державних органів приватизації об'єктів незавершеного будівництва  протягом   терміну   будівництва,   який   визначений договором купівлі-продажу, включати витрати, пов'язані з добудовою об'єктів незавершеного будівництва  та  введенням  їх  у  дію,  до валових витрат при розрахунку податку на прибуток. Ви вже побачили дію цих норм,  вона дає  можливість  зацікавити  наших  внутрішніх інвесторів - тих,  хто готовий добудувати ці об'єкти, - і розширює коло цих потенційних інвесторів.

 

     Крім того,  цим указом і відповідним  проектом  закону,  який внесений  вам на розгляд сьогодні,  передбачено звільнення покупця від   сплати   земельного   податку,   тобто   покупець    об'єкта незавершеного  будівництва  звільняється  від  плати  за  землю до завершення будівництва цього об'єкта,  що є  нормальним,  тому  що об'єкт  ще не введений у дію.  А з моменту введення в дію він стає платником такого податку.

 

     Таким чином,  все  це  дасть   можливість   врятувати   якусь кількість  об'єктів,  які  становлять заморожений капітал держави, шляхом інвестування нашими внутрішніми  інвесторами.  Тому  що  за даними,   які   ми  отримали  від  голів  обласних  адміністрацій, більшість об'єктів уже не знайдуть своїх покупців тільки тому,  що на даний час вони вже частково зруйновані,  нікому не потрібні, не відповідають   фактичному   рівню   готовності,   зазначеному    в документації,   не   відповідають   фактичним   сучасним   вимогам технічного проектування,  а в деяких випадках  щодо  цих  об'єктів узагалі немає проектно-кошторисної документації.

 

     Ще раз  хочу  наголосити,  тому  що  я чув таку думку,  що ми надаємо пільги й таке інше...  Чи ми  їх  надамо,  чи  такої  бази оподаткування взагалі не буде...І ніхто не буде купувати, і нікому буде надавати взагалі такі пільги для добудови об'єктів.

 

     Тому я  прошу  підтримати  (як  ви  це  зробили  влітку)  цей законопроект  про  внесення  змін  до  деяких  законодавчих  актів України.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВА. Шановні народні депутати!  Оголошується  перерва.  Ми продовжимо розгляд цього питання о 16 годині.