Стенограма пленарного засідання

07 травня 1999

 

                       ЗАСІДАННЯ П'ЯТДЕСЯТЕ

 

        С е с і й н и й  з а л  В е р х о в н о ї  Р а д и

          У к р а ї н и.  7  т р а в н я  1999  р о к у.

                         10 г о д и н а.

 

     Веде засідання Голова Верховної Ради України ТКАЧЕНКО О.М.

 

     ГОЛОВА. Доброго  ранку,  шановні  народні  депутати!  Доброго ранку,  гості  й  запрошені!  Доброго  ранку,  громадяни  України! Розпочинаємо пленарне  засідання  Верховної  Ради  України.  Прошу народних депутатів зареєструватися.

 

     Зареєструвалися 343   народних  депутати.  Ранкове  засідання оголошується відкритим.

 

     Шановні колеги!  Шановні гості!  Вчора до України з офіційним візитом  прибула  делегація  Союзної  Скупщини  Союзної Республіки Югославії  на  чолі  з  Головою  Віча  республік  паном  Божовичем (Оплески. Депутати встають).

 

     Прошу сідати.   Дозвольте  мені  від  вашого  імені  сердечно привітати високоповажну  делегацію  югославського  Віча  і  надати слово  для  виступу  Голові  Віча  республік Його Високоповажності панові Божовичу (Оплески).

 

     СРДЖЕ БОЖОВИЧ, Голова Віча республік Союзної Скупщини Союзної Республіки Югославії. Шановний пане Голово Ткаченко! Високоповажні панове депутати Верховної Ради України!  Дозвольте мені від  імені делегації   Союзної  Республіки  Югославії  сердечно  привітати  і передати братньому народові  України  відчуття  болю  від  великих страждань  нашого  народу,  а також відчуття гордощів за героїзм в опорі агресії США та НАТО.

 

     Як відомо,  Сполучені  Штати  Америки  й  НАТО  розпочали  24 березня  агресію,  яка  не має аналогів у сучасній історії,  проти суверенної   незалежної    європейської    держави,    однієї    з державзасновниць  Організації  Об'єднаних  Націй,  члена  ОБСЄ  та багатьох інших міжнародних організацій.

 

     Агресією проти Югославії грубо  порушено  Хартію  Організації Об'єднаних Націй та всі принципи і норми міжнародного права.

 

     Народи Югославії не мали іншого вибору, окрім того, щоб стати на захист своєї країни,  своїх основних національних  і  державних інтересів,  своєї свободи,  незалежності та національної гідності. Ось уже майже  півтора  місяця  вони  чинять  мужній  опір  багато сильнішому ворогові.

 

     Злочинний напад  Сполучених  Штатів  Америки й НАТО на Союзну Республіку Югославію здійснено під приводом зупинення гуманітарної катастрофи в Косово і Метохії,  а наслідком стали численні людські жертви,  великі  матеріальні  збитки  і  колони  біженців,  що   є справжньою гуманітарною катастрофою.

 

     Бомбами НАТО,  скинутими  на  міста й населені пункти по всій Югославії,  до сьогодні вбито 1200 цивільних осіб і понад 5  тисяч поранено.   Зруйновано  25  мостів,  16  залізничних  вокзалів,  7 аеродромів,  23  телевізійних   передавачі,   понад   50   великих індустріальних  об'єктів,  12 заводів з переробки нафти.  Особливо постраждали наші православні храми,  духовні та культурні здобутки нашого народу, серед них деякі, як, наприклад, монастир Грачаниція

- частина світового і культурного  спадку,  котрий  перебуває  під захистом ЮНЕСКО.

 

     Перервано навчальний рік,  майже мільйон дітей і студентів не сидять за  партами.  Зруйновано  фабрики,  без  роботи  залишилися півмільйона  робітників,  2 мільйони громадян не мають засобів для життя.

 

     Про злочини проти людства свідчать масові вбивства  цивільних осіб  у  містах Алексінці,  Бєлграді,  Приштині,  Ниші,  Куршумлі, Сурдулеці,  Мурені  та  інших  населених  пунктах.  Про  це  також свідчить  масове вбивство албанських біженців,  які поверталися до своїх будинків у Косово, на дорозі між Джаковецею та Призаном. При цьому   натовські   агресори   використовували  зброю,  заборонену міжнародними конвенціями:  касетні та  графітні  бомби,  збагачені ураном, бомби-іграшки і подібне. А жертвами часто були й діти.

 

     Перед початком  агресії  у  Косово  і  Метохії не було ніякої гуманітарної катастрофи,  не було  албанських  біженців,  не  було етнічних  чисток.  Систематичними  масованими  атаками  на міста і населені пункти НАТО спричинено масовий вихід біженців не  лише  з числа албанців з території Косово та Метохії, але й з інших частин країни.  Вони через бомбардування та руйнування населених  пунктів масово покидають власні домівки.

 

     НАТО своїми  діями,  особливо  руйнуванням  хімічних  фабрик, знищенням лісів і парків,  спричинює  екологічну  катастрофу,  яка загрожує практично всьому європейському континенту. Знищення радіо й телебачення  Сербії  в  Бєлграді  та  НовіСаді,  як  і  десятків приватних телевізійних і радіостанцій, є атакою на свободу слова й думки і свідчить про  те,  що  НАТО  хоче  домогтися  монополії  в інформуванні світової громадськості.  Тільки під час атак на радіо й телебачення Сербії загинуло 20 працівників вільного слова.

 

     Спроба агресора НАТО здійснити замах  на  Президента  Союзної Республіки  Югославії  бомбардуванням його службової резиденції 22 квітня цього року є актом державного тероризму, що не має аналогів у  цивілізованому  світі.  Це  був  прямий  напад на волевиявлення європейського  народу  й  основні  демократичні  та  цивілізаційні цінності,  який заборонений міжнародними нормами,  як і внутрішнім правом усіх країн, включаючи і Сполучені Штати Америки.

 

     Югославії, крім  болю  за  втрачені  людські  життя,  завдано величезних   збитків   знищенням   матеріальних  об'єктів.  Союзна Республіка Югославія,  незважаючи  на  це,  готова  захищати  себе будь-якою ціною і водночас прагне домогтися постійного політичного розв'язання всіх питань,  пов'язаних  із  Косово  та  Метохією,  в рамках Республіки Сербії і Союзної Республіки Югославії,  виходячи з потреби  збереження  суверенітету  і  територіальної  цілісності нашої  держави та рівноправності всіх громадян,  усіх національних об'єднань у Косово.

 

     Захищаючи свою  свободу  й  право  на  незалежність,   Союзна Республіка   Югославія  захищає  міжнародне  право  і  міжнародний порядок,  сформований  після  Другої   світової   війни,   захищає цивілізовані відносини між народами.

 

     Агресією проти нашої країни Сполучені Штати Америки насправді намагаються встановити глобальну диктатуру у світі. Вони напали не лише  на Югославію.  Вони напали на будь-яку державу,  котра бажає бути вільною й  рівною  за  своєю  гідністю  з  іншими  державами. Сполучені  Штати  Америки  й  НАТО  напали  на  Хартію Організації Об'єднаних Націй,  Гельсінський заключний  акт  і  всі  міжнародні конвенції та угоди.

 

     Тому очікуємо  на рішуче засудження цієї агресії й руйнування нашої країни з боку всіх народів і країн  світу,  тому  що  захист рівноправності  в  міжнародних  відносинах становить також і їхній національний та державний інтерес.  Очікуємо також на підтримку  й допомогу,  бо  це  не  тільки  вияв  солідарності  зі справедливою боротьбою нашого народу в захисті від агресії,  але й наш спільний інтерес.  Очікуємо  від  парламентів і законодавчої влади особливо дружніх країн,  щоб вони вимагали  від  Ради  Безпеки  Організації Об'єднаних Націй рішення про зупинення бомбардувань.

 

     З огляду   на   це   висловлюю   особливу  вдячність  Союзної Республіки Югославії,  а також свою особисту  депутатам  Верховної Ради  України  за  постійну принципову підтримку і солідарність зі справедливою боротьбою слов'янських народів.

 

     Високо цінуємо  ваше  засудження  агресії  Сполучених  Штатів Америки  і  НАТО  проти Союзної Республіки Югославії від самого її початку і ваші вимоги,  спрямовані на  її  негайне  припинення,  а також вашу активність, яку ви в цьому напрямі виявляєте.

 

     Дозвольте подякувати  Президенту  України  пану Кучмі за його мирну ініціативу,  яка також стала елементом загального  світового миролюбного процесу, що нині відбувається у світі.

 

     Дозвольте запросити вашого Голову, мого шановного колегу пана Ткаченка,  підписати спільне звернення,  яке ми спрямували б потім Раді   Європи   і  в  якому  вимагали  б  енергійного  безумовного припинення бомбардувань  і  вирішення  косовсько-метохської  кризи політичними та дипломатичними засобами і мирним шляхом (Оплески).

 

     Запрошую всіх вас,  дорогі колеги,  дорогі і щирі наші друзі, щоб ви відвідали нашу державу Союзну  Республіку  Югославію  і  на місці  ознайомилися  з  ситуацією,  пов'язаною з кризою в Косово і Метохії, і переконалися в тому, яку жорстоку агресію здійснює НАТО проти  нашої  держави.  Ви  будете  нашими  дорогими  і  шановними гостями!

 

     Сьогодні, коли на  світовій  сцені  панує  новий  електронний фашизм,  я  хочу,  скориставшись цією нагодою,  привітати вас із 9 Травня,  Днем Перемоги,  днем,  коли наші народи майже півстоліття тому перемогли фашизм.

 

     Дякую за увагу (Оплески).

 

     ГОЛОВА. Шановні народні депутати! Шановні гості! Дозвольте ще раз щиро подякувати  панові  Божовичу  за  виступ  в  українському парламенті,  за те,  що пан Божович,  як кажуть,  від першої особи доніс до нас  ту  правду  і  той  біль,  який  сьогодні  переживає югославський народ.

 

     Дозвольте від  вашого  імені  напередодні  свята Перемоги над фашистською Німеччиною побажати югославському народу  миру,  добра та  процвітання.  І щоб ця братовбивча війна,  розв'язана країнами НАТО на  чолі  зі  Сполученими  Штатами,  якнайшвидше  закінчилась (Оплески).

 

     ----------

 

     Шановні колеги,  перед  тим  як оголосити запити,  я хотів би коротко поінформувати вас про порядок роботи сьогодні.

 

     Пропонується працювати до 11.30.  Об 11.30 проведемо урочисте засідання  Верховної  Ради за участю ветеранів Великої Вітчизняної війни,  присвячене   54-й   річниці   Перемоги   над   фашистською Німеччиною.

 

     Після урочистого   засідання   відбудеться  невеликий  прийом ветеранів,  а о 14.00 розпочнеться  урочисте  засідання  в  Палаці культури "Україна", куди запрошені народні депутати.

 

     Тому я  просив би після того,  як ми проголосуємо депутатські запити,  розглянути лише ті питання,  які ми обговорювали,  але не проголосували,  і на цьому завершити пленарний день.  А наступного тижня,  як і проголосовано,  будемо  працювати  теж  у  пленарному режимі.

 

     ----------

 

     Дозвольте оголосити запити.

 

     Народний депутат   Развадовський  звертається  до  Президента України  Кучми  Леоніда  Даниловича:  про  виділення  коштів   для завершення   будівництва   середньої   школи   в  селі  Краснополі Чуднівського району Житомирської області. Прошу визначитись.

 

     "За" - 164.

 

     Прийнято.

 

     Про направлення. Будь ласка, підтримайте.

 

     "За" - 171.

 

     Група депутатів - 40 осіб - звертається до Президента України щодо  проведення адміністративної реформи та статусу Держстандарту України.  Будь ласка,  визначіться.  Прошу підтримати  цей  запит, ідеться про Держстандарт України.

 

     "За" - 185.

 

     Про направлення, будь ласка.

 

     "За" - 195.

 

     Грачев Олег  Олексійович  звертається  до  Президента України стосовно порушень під час приватизації фірми "Київпідзембуд".

 

     "За" - 186.

 

     Про направлення,  будь ласка,  голосуємо.  Я не розумію, чому депутати  не  голосують.  Сьогодні  навіть  Бортник  прийшов перед святом.

 

     "За" - 190.

 

     Група народних депутатів (Тищенко,  Александровська, Стрижко, Тіщенко,  Лісогорський) звертається до Президента України стосовно порушень  законодавства  головою  Харківської  районної  державної адміністрації Харківської області. Прошу визначитися.

 

     "За" - 182.

 

     Про направлення голосуємо. Будь ласка.

 

     "За" - 178.

 

     Шановні колеги, про направлення всіх чотирьох запитів на ім'я Президента.  Прошу підтримати.  Катерино  Семенівно,  будь  ласка, відпустіть людей.

 

     "За" - 208.

 

     Проголосуйте, будь  ласка.  Так  же не можна - один одного не підтримуєте. Голосуємо всі чотири запити.

 

     "За" - 216.

 

     Корнійчук Ігор Володимирович звертається до  Прем'єр-міністра України стосовно виконання постанови Верховної Ради України від 18 березня 1999 року в частині,  що оплата житлово-комунальних послуг населення  не  повинна  перевищувати 15 відсотків сукупного доходу сім'ї.

 

     Косаківський Леонід      Григорович      звертається       до Прем'єр-міністра  України  у зв'язку з невдоволенням відповіддю на звернення  стосовно  фактів  порушення   законодавства   під   час приватизації Київського ВАТ "Електроприлад".

 

     Круценко Василь   Якович   звертається   до  Прем'єр-міністра України щодо  реструктуризації  заборгованості  сільгоспвиробників перед  Держкомрезервом  і  Державною  акціонерною  компанією "Хліб України".

 

     Гуцол Михайло  Васильович  звертається  до   Прем'єр-міністра України  стосовно  організації  підвезення  дітей  до школи в селі Шишківцях Новоселицького району Чернівецької області.

 

     Прошу підтримати.  Гадаю,  треба,  щоб вирішував це на  місці голова адміністрації, а не Прем'єр-міністр.

 

     "За" - 179.

 

     Прийнято.

 

     Вітренко Наталія  Михайлівна  звертається до голови Київської міської  державної  адміністрації  щодо  виконання  висновку  Ради Європи про повернення релігійним організаціям церковного майна.

 

     Голосуємо.

 

     "За" - 146.

 

     Прийнято.

 

     Чиж Іван  Сергійович  звертається  до  Генерального прокурора України щодо правомірності діяльності Всеукраїнського благодійного фонду "Соціальний захист".

 

     Я думаю,  що пора з цим фондом розібратись.  Півтора мільярда коштів у даному фонді. Що це за кошти і на які цілі?

 

     Прошу підтримати.

 

     "За" - 218.

 

     Рішення прийнято.

 

     ----------

 

     Шановні колеги,  останнім часом  до  Верховної  Ради  України надходять повідомлення керівників органів місцевого самоврядування щодо неправомірних дій працівників міліції.

 

     Йдеться про  те,  що  керівники  та  працівники   райвідділів міліції,   зокрема   Новопсковського  району  Луганської  області, Ізмаїльського  й  Татарбунарського   районів   Одеської   області, Полтавського району Полтавської області, ряду районів Хмельницької області  та  деяких  інших  регіонів,  вимагають  від   сільських, селищних,  міських та районних рад списки виборців,  відповідно до яких  проводилось  голосування  по  виборах   народних   депутатів України,  сільських,  селищних, міських голів і депутатів місцевих рад у березні минулого року.  Свої дії  вони  пояснюють  вказівкою згори.  Я думаю,  що це списки готують,  мабуть,  для того, щоб їх потім використати для голосування, число голосів зібрати.

 

     Ми дамо доручення  міністру  внутрішніх  справ,  Генеральному прокурору розібратися з цим і наступного тижня доповісти Верховній Раді.

 

     Прошу підтримати. Будь ласка, голосуйте.

 

     "За" - 241.

 

     Рішення прийнято.

 

     ----------

 

     Шановні колеги,  нам потрібно проголосувати проект  Постанови про  припинення  трансляції  в  прямому  ефірі  по  першому каналу Національної радіокомпанії України засідань Верховної Ради.

 

     Надаю слово  Івану  Сергійовичу  Чижу,  голові  комітету.  До вашого відома, зараз трансляція не здійснюється. Доповідаю, що всі кошти,  навіть  не  перевіряючи,  за  виставленими  рахунками   ми сплатили.   У   мене   сьогодні  відбулася  розмова  з  керівником радіокомпанії на цю тему. Я не знаю, чию вказівку він виконує, але гадаю,  що  ми  до  цього  питання  повернемося  відразу  ж  після святкових днів.

 

     Будь ласка, Іване Сергійовичу.

 

     ЧИЖ І.С.,  голова Комітету Верховної Ради  України  з  питань свободи  слова  та  інформації  (виборчий  округ 190,  Хмельницька область).  Дякую,  Олександре Миколайовичу.  Фракція соціалістів і селян.  Шановні  колеги,  ви  вчора  отримали внесений мною проект Постанови Верховної Ради про припинення трансляції в прямому ефірі по  першому  каналу  Національної  радіокомпанії  України засідань Верховної  Ради.  Можливо,  не   всі   ознайомилися   з   названим документом, то я зачитаю, а потім внесу деякі пропозиції депутатів до даного проекту.

 

     "Заслухавши повідомлення голови  Комітету  з  питань  свободи слова  та  інформації  щодо припинення трансляції засідань третьої сесії, Верховна Рада України постановляє:

 

     1. Інформацію голови  Комітету  з  питань  свободи  слова  та інформації взяти до відома.

 

     2. Зобов'язати   голову  Державного  комітету  телебачення  і радіомовлення   України   Савенка   та   президента   Національної радіокомпанії  України  Рєзнікова  відновити  трансляцію в прямому ефірі  по  першому  каналу  Національної   радіокомпанії   України пленарних засідань третьої сесії Верховної Ради України відповідно до статті  29  Закону  України  про  телебачення  і  радіомовлення України,   статті   9   Закону  України  про  порядок  висвітлення діяльності  органів   державної   влади   та   органів   місцевого самоврядування  в Україні засобами масової інформації та Постанови Верховної  Ради  України  про  висвітлення  роботи  третьої  сесії Верховної  Ради  України чотирнадцятого скликання засобами масової інформації.

 

     3. Звернутися  до  Кабінету  Міністрів  України   з   вимогою забезпечити  фінансування  заходів щодо висвітлення роботи третьої сесії Верховної Ради України  відповідно  до  Закону  України  про Державний бюджет України на 1999 рік.

 

     4. Звернутися    до   Генеральної   прокуратури   України   з пропозицією перевірити факти і дати правову оцінку діям  посадових осіб  щодо  незаконного  припинення  трансляції  в  прямому  ефірі пленарних  засідань  Верховної  Ради  України  по  першому  каналу Національної радіокомпанії України.

 

     5. Контроль  за виконанням цієї постанови покласти на Комітет з питань свободи слова та інформації".

 

     Ось такий  проект.   Народний   депутат   України   Станіслав Миколайович  Ніколаєнко пропонував зробити його жорсткішим.  Тобто не просто звернутися до Кабінету Міністрів,  а зобов'язати Кабінет Міністрів;  не  просто  звернутися  до Генеральної прокуратури,  а зобов'язати або вимагати від  Генеральної  прокуратури.  Тобто  на предмет посилення можна розглядати проект постанови.

 

     Крім того,   є   пропозиція   народного   депутата  Алексєєва Володимира  Геннадійовича,  мого  заступника  по  комітету,  і   я підтримую  його  пропозицію  про  те  (але то вже поза межами цієї постанови),  щоб внести до порядку денного третьої сесії Верховної Ради  і  невідкладно  розглянути (це можна зробити після того,  як Верховна Рада дасть доручення комітету,  і комітет вивчить питання і  внесе  на розгляд парламенту) проект Закону України про статути Національної радіокомпанії та Національної  телекомпанії  з  метою приведення їх до вимог частини другої статті 13 Закону України про телебачення  і  радіомовлення  України.  Щоб  Верховна  Рада  дала доручення  Комітету з питань свободи слова та інформації терміново підготувати зазначений законопроект.

 

     Ще раз кажу,  я підтримую цю пропозицію,  оскільки за законом Національну  телекомпанію  та  Національну  радіокомпанію  повинні паритетно засновувати Президент і Верховна Рада. На жаль, Верховна Рада  фактично  не  бере  участі  в  установчих діях щодо названих компаній. Через статут це можна зробити.

 

     Така моя інформація.  Щодо сьогоднішнього висвітлення,  то  я вранці був у Олександра Миколайовича.  Він мав телефонну розмову з президентом  Національної  радіокомпанії   України.   Як   бачите, трансляції поки що немає,  хоча я думаю,  що і комітет, і Верховна Рада зроблять усе, щоб трансляція була відновлена. Хотілося б, щоб це сталося якнайшвидше.

 

     ГОЛОВА. Шановні колеги,  я просив би прийняти за основу даний проект. Голосуємо. Будь ласка.

 

     ЧИЖ І.С. Прошу проголосувати.

 

     "За" - 223.

 

     ГОЛОВА. Голосуємо за основу.

 

     ЧИЖ І.С.  Прошу проголосувати і прошу  врахувати  мій  голос, оскільки я на трибуні, картки з собою не взяв.

 

     ГОЛОВА. Іване Олександровичу, голосуйте, будь ласка.

 

     "За" - 232.

 

     Прийнято.

 

     Ставлю на голосування проект постанови в цілому з поправками, які внесли депутати Ніколаєнко, Алексєєв (Шум у залі).

 

     Депутат Гмиря. Будь ласка.

 

     ГМИРЯ С.П.,  голова  підкомітету  Комітету   Верховної   Ради України  з питань свободи слова та інформації (виборчий округ 105, Луганська область).  Иван Сергеевич,  мне кажется,  нужно немножко изменить название постановления.  Не "про припинення",  а или "про незаконне припинення",  или "про відновлення", потому что текст не соответствует...

 

     ЧИЖ І.С. Дякую. Цілком згоден - "про незаконне припинення".

 

     ГОЛОВА. Ставлю  на  голосування  проект  постанови в цілому з поправками. Голосуємо.

 

     ЧИЖ І.С.  Тобто ми ще вводимо пункт,  який я прокоментував, з пропозицією Алексєєва і з дещо жорсткішими поправками Ніколаєнка.

 

     ГОЛОВА. Голосуємо.

 

     "За" - 234.

 

     Рішення прийнято. Спасибі.

 

     ЧИЖ І.С. Спасибі і вам.

 

     ----------

 

     ГОЛОВА. Депутат Косаківський. Будь ласка.

 

     КОСАКІВСЬКИЙ Л.Г.,  член  Комітету  Верховної  Ради України з питань  бюджету  (виборчий  округ  223,  м.Київ).  Дякую.  Шановні колеги!  У  нас об 11.30 розпочнеться урочисте засідання Верховної Ради,  присвячене 54-й річниці Великої Перемоги.  З огляду на це є ще одна пропозиція: прийняти спеціальну постанову про те, щоб дане урочисте засідання було сьогодні  в  повному  обсязі  показане  по державному телебаченню і відтворене по радіоканалах.

 

     ГОЛОВА. Підтримаймо  цю  пропозицію.  Ставлю  на  голосування пропозицію,  внесену депутатом  Косаківським.  Голосуємо.  Михайле Антоновичу, голосуйте.

 

     "За" - 208.

 

     Шановні колеги,   прошу  проголосувати.  Михайле  Антоновичу, голосуйте, будь ласка. Ставлю на голосування.

 

     "За" - 207.

 

     Шановні колеги,   рішення   про    трансляцію    коротенького урочистого  засідання,  присвяченого  такому  святому  дню  -  Дню Перемоги, будь ласка, проголосуйте.

 

     "За" - 213.

 

     Хто за те, щоб голосувати поіменно, будь ласка, проголосуйте.

 

     "За" - 205.

 

     Голосуємо в поіменному режимі.

 

     "За" - 236.

 

     Рішення прийнято. Спасибі.

 

     ----------

 

     Шановні колеги,  у вас є проект  постанови,  внесений  групою народних депутатів:  Кіяшком, Лавриненком, Мазур, Бондарчуком, про надання  гуманітарної  допомоги   населенню   Союзної   Республіки Югославія,  що  постраждало  від  ракетно-бомбових  нападів з боку НАТО.

 

     Є потреба зачитувати? Я зачитаю.

 

     "У зв'язку з тим,  що населення Союзної Республіки  Югославія зазнає   великих   фізичних   та   матеріальних   втрат  внаслідок неодноразових ракетнобомбових нападів з боку НАТО  і  таким  чином має потребу в допомозі, Верховна Рада України постановляє:

 

     1. Кабінету  Міністрів України розглянути питання про надання гуманітарної допомоги,  в тому числі медикаментів та  продовольчих товарів,  населенню  Союзної Республіки Югославія,  що постраждало внаслідок військових дій НАТО.

 

     2. Управлінню справами Верховної  Ради  України  перерахувати гроші  з  одноденного  заробітку  народних  депутатів  України для надання допомоги постраждалому населенню Югославії".

 

     Прошу підтримати,  тим паче що деяка допомога вже  надходить. Голосуємо за основу.

 

     "За" - 233.

 

     Прошу проголосувати в цілому.

 

     "За" - 230.

 

     Прийнято. Спасибі.

 

     ----------

 

     Шановні колеги,  сьогодні в цьому залі був виступ Голови Віча

- Верхньої палати парламенту Югославії. Я думаю, що ми домовимось, щоб  теж зробили трансляцію в запису його виступу в повному обсязі на  пленарному  засіданні.  І  я   прошу   підтримати   пропозицію надрукувати цей виступ у газеті "Голос України".

 

     "За" - 227.

 

     Спасибі. Прийнято.

 

     ----------

 

     Розглядається проект  Закону  про  внесення  змін  до  Закону України про загальний військовий обов'язок і військову службу.

 

     Слово надається  Доманському  Анатолію   Івановичу.   Георгій Корнійович?   Будь   ласка,  Крючков  Георгій  Корнійович,  голова комітету.

 

     КРЮЧКОВ Г.К., голова Комітету Верховної Ради України з питань національної  безпеки і оборони (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  КПУ). Шановні колеги, ми це питання розглядали, і нам  залишається тільки визначити голосуванням ставлення до даного законопроекту.  Він доопрацьований,  внесений у повторному першому читанні, повністю погоджений з Міністерством оборони України.

 

     ГОЛОВА. Прошу підтримати. Голосуємо.

 

     "За" - 221.

 

     Голосуємо. Депутат  Богословська  не  встигла  проголосувати. Фракція зелених, голосуйте, будь ласка.

 

     "За" - 228.

 

     Спасибі. Прийнято.

 

     ----------

 

     Розглядається проект    Постанови    про    направлення    на доопрацювання  проекту  Закону України про правовий режим воєнного стану. Будь ласка, Георгію Корнійовичу.

 

     КРЮЧКОВ Г.К.  Шановні колеги, це питання ми теж розглядали, і нам залишилося прийняти постанову.  Хочу вам повідомити, що ми цей законопроект доопрацювали,  він готовий для внесення. Але оскільки суб'єкт  законодавчої ініціативи - Кабінет Міністрів - свій проект не відкликає,  просимо прийняти  постанову,  яку  оголосив  Голова Верховної Ради.

 

     ГОЛОВА. Голосуємо.

 

     "За" - 245.

 

     Прийнято, спасибі.

 

     ----------

 

     Розглядається проект    Постанови    про    направлення    на доопрацювання проектів законів України про правовий режим майна та про господарську діяльність Збройних Сил України,  про особливості корпоратизації та приватизації  підприємств  Міністерства  оборони України,  про  внесення  доповнень  до  Закону  України про оренду державного майна.

 

     Будь ласка, Георгію Корнійовичу.

 

     КРЮЧКОВ Г.К.  Шановні колеги, ситуація з цими законопроектами така   ж,   як  із  попередніми.  Вони  розглядалися,  потребували радикального доопрацювання і вже доопрацьовані. Але треба прийняти постанову  про  направлення  їх у комітет для внесення на повторне перше читання. Прохання прийняти цю постанову.

 

     ГОЛОВА. Голосуємо про направлення на повторне перше читання.

 

     "За" - 229.

 

     Рішення прийнято. Спасибі.

 

     ----------

 

     Розглядається проект Закону про символіку Червоного Хреста  і Червоного Півмісяця в Україні.  Доповідає голова Комітету з питань охорони  здоров'я,  материнства   та   дитинства   Шевчук   Сергій Володимирович.

 

     ШЕВЧУК С.В.,  голова Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров'я,  материнства та дитинства  (виборчий  округ  23, Волинська  область).  Шановний  Олександре  Миколайовичу!  Шановні народні депутати!  Про Червоний Хрест ми згадуємо лише в  скрутний час:  у час воєнних конфліктів, надзвичайних ситуацій і стихійного лиха, епідемії або голоду.

 

     Немає зараз  потреби  розповідати  про  роль,   яку   виконує Міжнародна   федерація  товариств  Червоного  Хреста  і  Червоного Півмісяця та наш національний комітет.

 

     Зауважу лише, що за останні роки в Україну, де не було жодних збройних  конфліктів,  надійшло від цієї організації медикаментів, вакцин,  обладнання, харчування на суму понад 35 мільйонів доларів Сполучених Штатів Америки.

 

     Але, отримуючи із вдячністю цю допомогу,  безумовно, потрібну громадянам  України,  наша  держава  повинна  виконувати  і  певні юридичні   зобов'язання,   що   випливають  зі  змісту  Женевських конвенцій від 12 серпня  1949  року  про  захист  жертв  війни  та Додаткових  протоколів  до  них  від 8 червня 1977 року про захист жертв збройних конфліктів.  Вони полягають у тому,  що  держави  - учасники  конвенції повинні вводити у своє внутрішнє законодавство всі необхідні положення.

 

     Даний законопроект розглядався раніше,  і під час розгляду (я хочу це підкреслити) не було жодного зауваження,  жоден депутат не проголосував проти, ніхто не утримався. Просто не було кворуму.

 

     Визначено не  лише  власне  символіку  Червоного   Хреста   і Червоного  Півмісяця.  У  цьому  проекті подано понятійний апарат, який  раніше  не  був   уведений   в   українське   законодавство. Визначаються  захисна  і  розпізнавальна  функції емблем Червоного Хреста  і  Червоного  Півмісяця,  як  повинні  використовувати  ці емблеми  в  мирний та воєнний час різні формування,  як військові, так і  цивільні.  І,  нарешті,  визначається  відповідальність  за незаконне використання,  яке часто трапляється, особливо в останні роки,  коли такими емблемами  незаконно  користуються  парамедичні організації різних форм власності, не маючи на це жодного права.

 

     А тому,  шановні колеги народні депутати,  враховуючи,  що ми дане питання докладно  обговорили,  я  просив  би  вас  від  імені Комітету з питань охорони здоров'я,  материнства та дитинства, від імені   нашого   Національного   комітету   Червоного   Хреста   й Міністерства  охорони  здоров'я  проголосувати  в  першому читанні даний законопроект.

 

     Спасибі.

 

     ГОЛОВА. Запитання  до   Сергія   Володимировича   є?   Немає. Голосуємо. Прошу підтримати в першому читанні.

 

     "За" - 261.

 

     Рішення прийнято.

 

     Може, відразу  і  в другому читанні?  Ні.  Є пропозиція,  щоб комітет доопрацював проект закону з урахуванням зауважень.

 

     Спасибі.

 

     ----------

 

     Шановні колеги,  розглядається проект Закону про  ратифікацію Європейської  хартії  регіональних  мов або мов меншин,  1992 рік. Слово  надається  Трощинському   Володимиру   Павловичу,   першому заступнику   голови   Державного   комітету   України   у  справах національностей та міграції.  Депутат Попов?  Будь ласка,  Георгію Дмитровичу.

 

     ПОПОВ Г.Д.,  перший  заступник голови Комітету Верховної Ради України   з   питань   прав   людини,   національних   меншин    і міжнаціональних    відносин   (багатомандатний   загальнодержавний виборчий округ,  КПУ).  Шановні колеги,  це питання 23 квітня було всебічно  обговорене  у  Верховній  Раді,  і всі одностайно дійшли висновку,  що треба прийняти постанову Верховної Ради в  редакції, запропонованій Комітетом з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин і Комітетом  у  закордонних  справах  і зв'язках з СНД. Проект постанови вам роздано 20 квітня. Зачитаю.

 

     "Верховна Рада України постановляє:

 

     1. Проект  Закону України про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин 1992  року,  внесений  Президентом України, відхилити з поверненням на повторне перше читання.

 

     2. Комітету  з  питань  прав  людини,  національних  меншин і міжнаціональних  відносин   разом   із   суб'єктами   законодавчої ініціативи  доопрацювати  зазначений  законопроект  з  урахуванням висловлених зауважень та пропозицій народних депутатів України  та протягом двох тижнів внести на розгляд Верховної Ради України".

 

     Прошу проголосувати.

 

     ГОЛОВА. Я прошу підтримати цей проект закону. Голосуємо.

 

     "За" - 243.

 

     Прийнято. Спасибі.

 

     ----------

 

     Слово надається Суслову Віктору Івановичу. Будь ласка.

 

     СУСЛОВ В.І.,  член  Комітету  Верховної Ради України з питань фінансів     і     банківської     діяльності     (багатомандатний загальнодержавний  виборчий  округ,  виборчий  блок СПУ та СелПУ). Уважаемые  народные  депутаты!  Временная  следственная   комиссия Верховной  Рады  Украины  по  проверке  деятельности Национального банка  Украины  доработала  проект  Постановления  Верховной  Рады Украины  "про  звіт  Тимчасової  слідчої  комісії  Верховної  Ради України по перевірці діяльності Національного банку України".

 

     І, крім того,  ми просимо включити до порядку денного  проект Закону  України про внесення змін до Закону України про боротьбу з корупцією. Мова йде про доповнення статті 2 єдиним пунктом "в" про те,  що  за корупційні діяння та інші правопорушення,  пов'язані з корупцією,  за  цим   законом   несуть   відповідальність   голова Національного  банку  України,  члени  правління  та інші посадові особи Національного банку України.

 

     Этот проект  предельно  понятен.  И,  я  думаю,  может   быть проголосован  сразу  окончательно.  До  настоящего времени Закон о борьбе   с   коррупцией   на   Национальный   банк   Украины    не распространялся.

 

     ГОЛОВА. Ставлю   на  голосування  пропозицію  прийняти  даний проект щодо Національного банку за основу. Голосуємо.

 

     "За" - 186.

 

     Будь ласка, ще раз ставлю на голосування.

 

     "За" - 206.

 

     СУСЛОВ В.І.  Уважаемые народные депутаты, может быть, не всем понятно о чем идет речь?  Действует Закон о борьбе с коррупцией. В соответствии с этим законом к ответственности  могут  привлекаться народные депутаты, государственные служащие. Предлагается внести в него дополнение,  что должностные лица Национального  банка,  если относительно них обнаруживаются факты коррупции, тоже должны нести ответственность за коррупционные деяния (Шум у залі).

 

     Непонятно, почему они не должны нести ответственность?

 

     ГОЛОВА. Вікторе Івановичу,  одну хвилинку. Ми повели зал дещо не  в  той  бік.  Річ у тім,  що на голосування ставився за основу проект постанови з питання,  яке ми вчора розглядали, - про роботу Тимчасової  слідчої  комісії  Верховної  Ради України по перевірці діяльності Національного банку України. Питання не розглянуто.

 

     Я ставлю на голосування пропозицію про включення  до  порядку денного  і розгляд питання про внесення змін до Закону України про боротьбу з корупцією.  Віктор Іванович навів усю аргументацію щодо внесення до закону відповідної зміни.

 

     Ставлю на голосування цю пропозицію.

 

     "За" - 221.

 

     Проголосуйте, будь  ласка.  Про  включення питання до порядку денного.

 

     "За" - 200.

 

     Вікторе Івановичу, сідайте, будь ласка.

 

     СУСЛОВ В.І.  Александр  Николаевич,  я   считаю,   что   надо поставить вопрос на поименное голосование.

 

     ГОЛОВА. Хто за те,  щоб голосувати в поіменному режимі, прошу визначитися.  Шановні колеги,  я ще раз кажу:  це  не  про  проект постанови, який ми вчора розглядали, йде мова.

 

     "За" - 221.

 

     Голосуємо ще раз у поіменному режимі.

 

     "За" - 223.

 

     Голосуємо. Депутат Гуцол не встиг проголосувати.  Ну,  підняв руку чоловік. Голосуємо в поіменному режимі.

 

     "За" - 222.

 

     Висвітіть, будь ласка.  НРУ, НДП не голосують; "Відродження", зелені не голосують;  "Трудова Україна",  Рух і "Реформи-центр" не голосують.

 

     Вікторе Івановичу, сідайте, будь ласка.

 

     СУСЛОВ В.І.  Уважаемые народные депутаты!  В заключение  хочу сказать, что этот закон не имеет отношения к вчерашнему отчету. Он вступит в действие с момента опубликования,  и  при  осуществлении коррупционных   действий   в  дальнейшем  за  них  придется  нести ответственность.  Я не понимаю,  почему  проект  этого  закона  не поддерживается отдельными фракциями...

 

     ГОЛОВА. Шановні  колеги,  я хочу надати слово голові комітету Кармазіну, щоб він пояснив щодо цієї поправки. Юрію Анатолійовичу, прошу.

 

     КАРМАЗІН Ю.А.,  голова  Комітету  Верховної  Ради  України  з питань законодавчого  забезпечення  правоохоронної  діяльності  та боротьби  з  організованою злочинністю і корупцією (виборчий округ 134,  Одеська область).  Дякую. Місто-герой Одеса. Шановні народні депутати!  Я  не  розумію,  чому  таке збурення викликає включення цього питання до порядку денного - про доповнення чинної  редакції Закону України про боротьбу з корупцією кількома словами:  "голови Національного   банку,   членів   правління   і   посадових   осіб Національного банку".

 

     На кожного  з нас,  депутатів,  на Голову Верховної Ради,  на його  заступників  поширюється  цей  закон.  А  на  цих   найвищих посадових  осіб,  які  мають  бути  на службі в держави,  закон не поширюється.

 

     Мова поки що  йде  тільки  про  включення  цього  питання  до порядку  денного.  Це  абсолютно  нормально,  в усіх цивілізованих країнах  так  робиться.  Це  ж  Національний  банк  України  -  не комерційний.  Тому пропозиція слідчої комісії цілком слушна,  вона випливає з життя.  Ну,  помилилися колись,  не  записали  цього  в законі.  Я  прошу  не політизувати це питання,  а проголосувати за його включення.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Я  прошу,  підтримайте.  Про  включення  до   порядку денного.

 

     Голосуємо. І депутат Осташ просить.

 

     "За" - 210.

 

     ----------

 

     Депутат Марковська.  Будь  ласка.  З місця.  За нею - депутат Мовчан.

 

     МАРКОВСЬКА Н.С.,  голова підкомітету Комітету Верховної  Ради України  з  питань  охорони  здоров'я,  материнства  та  дитинства (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  виборчий  блок СПУ та СелПУ).  Фракція соціалістів і селян (Лівий центр). Шановні народні депутати!  Сьогодні  переддень  54-ї  річниці  Перемоги  у Великій  Вітчизняній  війні.  Наші батьки та діди воювали,  матері також воювали під червоним прапором.  Це - прапор  перемоги,  який був  пронесений  через  усі  держави світу і який уособлює честь і славу нашого народу.

 

     Тому я пропоную включити до  порядку  денного  сьогоднішнього засідання проект Постанови про відзначення 54-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні,  де пропонується 9 травня 1999 року  на приміщеннях    органів   державної   виконавчої   влади,   органів самоврядування,  підприємств, установ і організацій вивісити поряд із Державним Прапором України червоний прапор перемоги як визнання його історичного значення в розгромі фашизму.

 

     Прошу цей  проект  постанови  поставити  на   голосування   в поіменному режимі.

 

     ГОЛОВА. Шановні колеги!  Ви пам'ятаєте, з приводу святкування 54-ї річниці  Перемоги  у  Великій  Вітчизняній  війні  був   указ Президента.  Я просив би включити цю пропозицію до порядку денного і проголосувати.  Підтримайте, будь ласка. Голосуємо про включення до порядку денного.

 

     "За" - 201.

 

     Я прошу,  проголосуйте  про  включення  до  порядку  денного. Голосуємо. Шепа Василь Васильович просить.

 

     "За" - 214.

 

     У кого є якісь інші думки,  висловите  їх,  будь  ласка.  Але проголосуйте за включення до порядку денного.  Проголосуйте,  будь ласка. Депутат Осташ просить, інші депутати просять.

 

     "За" - 205.

 

     Депутат Мовчан. Будь ласка.

 

     МОВЧАН П.М.,  член  Комітету   Верховної   Ради   України   у закордонних   справах  і  зв'язках  з  СНД  (виборчий  округ  152, Рівненська область).  Шановний пане Голово!  Шановні  колеги!  Від імені  сотень  пікетуючих,  які  зібралися біля Верховної Ради,  я хотів би звернутися до вас із таким зверненням.

 

     Шановні друзі! На території України історично складалося так, що  формувалися  різні  конфесії,  і  жодного  разу  в  історії не фіксувалося такого найсумнішого стану,  який  маємо  сьогодні.  Ви знаєте, що на майданах великих міст були і синагоги, і православні і католицькі храми. Віруючі могли вдовільняти свої потреби.

 

     Те, що сталося 30 квітня,  -  кричуща  несправедливість,  яка лягає тінню на тих, хто сьогодні при владі.

 

     Саме тому  пікетуючі,  як  і  всі віруючі православної церкви Київського патріархату, вимагають:

 

     притягнути до     кримінальної     відповідальності      всіх організаторів  і виконавців злочинного нападу в Маріуполі - замаху на життя Патріарха Української православної церкви;

 

     переглянути законність реєстрації в  Україні  територіального відділення  російської православної церкви,  яка є під юрисдикцією Москви;

 

     повернути Українській    православній    церкві    Київського патріархату українські святині - Києво-Печерську лавру, Почаївську лавру, Собор Святої Софії;

 

     за потурання в організації побиття звільнити з  посад  голову Донецької  обласної  держадміністрації,  начальника  УВС Донецької області та начальника УСБУ по Донецькій області;

 

     принести офіційні вибачення перед  священниками  і  віруючими Української православної церкви Київського патріархату за злочинну бездіяльність влади  і  правоохоронних  органів  держави  під  час погрому в Маріуполі;

 

     заборонити так  званий  хресний  хід через Україну Російської православної церкви.

 

     Від Верховної Ради України ми вимагаємо:

 

     заслухати звіт міністра внутрішніх  справ  Кравченка,  голови СБУ Деркача, а також голови Ради національної безпеки Горбуліна;

 

     створити спеціальну     депутатську    слідчу    комісію    з розслідування злочину в місті Маріуполі;

 

     провести парламентські  слухання  з  проблем  антиукраїнської діяльності  Російської православної церкви в Україні,  яка цинічно маскується під назвою Українська православна церква.

 

     Я просив би,  щоб ви з  належною  увагою  і  відповідальністю поставилися  до  цього.  Тому  що  те,  що  відбулося,  є початком можливих неймовірних  розколів  в  Україні,  які  спричиняться  до великих конфліктів.

 

     І якщо  ми  сьогодні  не покладемо цьому край і не вдамося до рішучих заходів, то матимемо розкол в Україні.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВА. Шановні  колеги,  я  прошу,  заспокойтеся.   Народний депутат  висловив  свою  думку,  своє бачення,  і не треба з цього робити трагедії.

 

     Слово депутату  Алексєєву.  І  на  цьому  пропоную  завершити розгляд даного питання.

 

     АЛЕКСЄЄВ В.Г.,   заступник  голови  Комітету  Верховної  Ради України з питань свободи слова та інформації (виборчий округ  172, Харківська   область).   Город   Харьков,  фракция  "Батьківщина", обединение "В поддержку традиционных и  канонических  конфессий". Уважаемые   коллеги!   Мне   стыдно  и  больно,  что  эта  трибуна используется  для  таких  низких  провокаций.  О  каком   Киевском патриархате  идет  речь?  У  нас  на  Украине есть одна Украинская каноническая  православная  церковь,  возглавляемая   митрополитом Владимиром Сабоданом. С 1990 года она имеет право самостоятельного управления,  в  отличие,  кстати,  от  греко-католической  церкви, которой полностью руководят из Рима.

 

     Я думаю,   что   то   псевдоцерковное   образование,  которое почему-то носит название Киевский патриархат и не признано никем в мире,  должно умерить свой пыл.  Думайте, пожалуйста, о духовном и не  политизируйте  церковную  жизнь.  Нам  нужно  согласие,  а  не "збурення" общества,  которое вы провоцируете. И ежели вы верите в Бога,  то "схаменіться,  будьте люде, бо лихо вам буде" - будете в аду жариться на углях.

 

     ГОЛОВА. Шановні  колеги!  Питання,  які вносилися сьогодні на пленарне засідання, ми розглянули. Спасибі вам.

 

     Оголошується перерва до 11 години 30 хвилин. Об 11 годині 30 хвилин відбудеться урочисте засідання.

 

 

 

 УРОЧИСТЕ ЗАСІДАННЯ

 

     Верховної Ради України, присвячене 54-й річниці

 

     Перемоги у Великій Вітчизняній війні

 

     С е  с  і й н и й з а л В е р х о в н о ї Р а д и У к р а ї н и. 7 т р а в н я 1999 р о к у. 11 г о д и н а 30 х в и л и н.

 

     Веде засідання Голова Верховної Ради України

 

     ТКАЧЕНКО О.М.

 

     ГОЛОВА. Шановні народні  депутати!  Дорогі  ветерани  Великої Вітчизняної війни! Шановні співвітчизники!

 

     Сьогодні на  засіданні  Верховної  Ради присутні представники ветеранських організацій - учасники війни, які кували Перемогу, та учасники  бойових  дій.  Прошу  їх  привітати  (Оплески.  Депутати встають).

 

     Прошу сідати.

 

     Дозвольте урочисте   засідання   Верховної   Ради    України, присвячене  54-  й  річниці  Перемоги у Великій Вітчизняній війні, оголосити відкритим (Оплески. Звучить Державний Гімн України).

 

     Дорогі витязі війни! Доблесні наші воїни-переможці! Від імені Верховної  Ради України щиро й сердечно вітаю вас із 54-ю річницею Перемоги у Великій  Вітчизняній  війні!  (Оплески).  Перемоги,  що врятувала  світ  від небуття,  перемоги,  що примусила серця людей забитися  від  радості:  вони  вільні  від   ненависної   примари, нестерпного горя, голоду, каліцтва і смерті.

 

     Дорогі наші   батьки!   Чим   далі   час  відносить  нас  від переможного салюту,  тим більше ми  цінуємо  вас,  ветеранів,  тим болючіше  нашій  совісті  за  ті  біди  і  злидні,  в які потрапив сьогодні український народ.  Ви заслуговуєте на зовсім іншу  долю, спокійну і забезпечену старість, адже своєю хоробрістю і мужністю, жертвою життя декількох мільйонів ваших ровесників ви зберегли нас від  смертельної  небезпеки,  кров'ю  вписали  героїчні сторінки в історію нашої Батьківщини.

 

     Гострий біль  за  знівечену  Вітчизну  і  люта  ненависть  до ворога, небачені мужність і героїзм привели вас вогняною дорогою в безсмертя!  Ваш шлях до перемоги - мірило правди і добра, бо немає в  житті  нічого  дорожчого  за  мир,  нічого святішого,  ніж його захист.

 

     Вам, героям,  наш низький,  доземний уклін і вічна подяка  за те,  що  врятували  нашу  квітучу  землю і повернули людям сонячні кольори (Оплески).

 

     Ми збережемо пам'ять про ваш подвиг,  донесемо  до  правнуків героїчні  дні вашої юності і непереборне бажання бачити свою землю вільною,  квітучою і щасливою.  Ми передамо нащадкам  силу  вашого духу і віру у власні сили.

 

     Ви створили і вберегли від наруги велику державу, яку поважав увесь світ. Її ім'я - Радянський Союз (Оплески). Ми, діти воєнного покоління,  обіцяємо вам,  що виправимо помилки наших сучасників і разом зі своїми  дітьми  і  внуками  повторимо  ваш  громадянський подвиг.

 

     Найперше, чого   ми  прагнемо,  -  зробити  все  можливе  для полегшення вашого життя.  У Верховній  Раді  завершено  підготовку Національної  програми "Відродження України",  головна мета якої - створити  такі  умови  життя,  щоб  населення  України  приростало щорічно  чисельно;  щоб  діти наполегливо опановували знаннями,  а люди похилого віку мали спокійну й забезпечену старість.

 

     Для цього необхідно  об'єднати  народ  спільною  національною ідеєю,  відновити  робочі  місця,  захистити  свого  виробника від експансії іноземних конкурентів. Ми маємо робити все, що потрібно, і  знаємо,  як  це  робити.  Для  цього  в  нас  є природні умови, матеріальна база, досвідчені кадри, спеціалісти всіх рівнів.

 

     Наші люди викували перемогу над  фашизмом,  і  вони  мають  і зможуть забезпечити собі відчутне покращення життя.  Це дасть усім упевненість у  майбутньому,  підніме  на  нову  висоту  духовність нашого народу.  Стане можливим зростання рівня забезпечення потреб громадян і як наслідок - приріст чисельності населення.  Для цього у   першу  чергу  потрібно  забезпечити  роботою  все  працездатне населення України,  бо безробіття  за  наявністю  підприємств,  що простоюють,   при   незасіяних   землях  і  незадоволеному  попиті співвітчизників на продовольство і промислові  вироби  є  страшною ганьбою нашого покоління.

 

     Усім нам  треба повірити у власні можливості.  Саме таку віру має повернути людям Національна  програма  "Відродження  України", яка  буде розглядатися вже в цьому місяці.  Ми мусимо втілити її в життя, бо прагнемо бути гідними вашого подвигу.

 

     Обіцяю, ми доведемо,  що ваші втрати  і  страждання  не  були марними.  Ми  зробимо  нашу  країну багатою і красивою,  вільною і квітучою - такою,  про яку мріяли ви,  коли  захищали  місто-герой Київ,  місто-герой Севастополь, Крим, Донбас, коли визволяли Прагу і Відень, коли брали штурмом Берлін.

 

     Зі всією серйозністю  запевняю,  що  Верховна  Рада  про  вас піклується   щоденно.   Нашим  Комітетом  у  справах  пенсіонерів, ветеранів та інвалідів підготовлено проекти двох важливих законів, які прийняті Верховною Радою.  Перший - про зміни та доповнення до Закону України про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту,  згідно  з яким ветеранам залежно від категорії надається одноразова  щорічна  допомога  в  розмірі  від  трьох  до   десяти мінімальних пенсій. Незважаючи на відмову Президента підтримати цю пропозицію,  народні депутати виявили політичну волю і  відповідно до Конституції подолали вето.

 

     Другий закон  - не менш важливий - про зміни та доповнення до Закону про пенсійне забезпечення, згідно з яким мінімальна трудова пенсія  збільшується  від 16 до 55 гривень,  максимальна - з 49 до 165 гривень.  Хоча депутати не зуміли подолати вето Президента  на цей закон, ними прийнята постанова про повернення вказаного закону Президенту для повторного розгляду і підписання.

 

     Ми маємо надію,  що Президент знайде можливість  вирішити  це питання  на  користь  14,5  мільйона  найменш  захищених  громадян України (Оплески).

 

     У даний час закінчується підготовка  проекту  Закону  України про  увіковічення  подвигу  у  Великій Вітчизняній війні і проекту постанови Верховної Ради  по  підготовці  і  відзначенню  55-річчя Великої  Перемоги,  виконання  яких  допоможе  відновити історичну правду про цю криваву війну.

 

     Низький уклін і вічна пам'ять героям,  які не дожили  до  цих урочистостей. Біль від того, що їх немає поряд із нами, назавжди в наших серцях.  Давайте похристиянськи, хвилиною мовчання, вшануємо їхній безсмертний подвиг і світлу пам'ять (Хвилина мовчання).

 

     Прошу сідати.

 

     Шановні товариші!   Ми   вдячні   долі,  що  сьогодні  можемо вклонитися до землі живим героям тих вогняних років - двічі Героям Радянського   Союзу   Анатолію   Костянтиновичу  Недбайлу,  Василю Степановичу Петрову,  Героям Радянського Союзу Михайлу Корнійовичу Пилипенку,  Івану  Івановичу  Яновському  і всім присутнім у цьому залі ветеранам (Оплески).

 

     Ми безмежно щасливі,  що ви залишаєтеся в строю,  що  донесли нам  правду  про  запеклі  бої,  коли  саме  повітря було насичене смертю. Вдячні, що розповідаєте про ту страшну війну нашим дітям і онукам,  бо  саме  зараз ми прагнемо відновити моральні цінності й повернути духовні надбання нашому народові, і надзвичайно важливо, щоб міцнів зв'язок між поколіннями, щоб ви передавали свій великий досвід і мудрість нащадкам,  вчили їх  любити  свою  Вітчизну  так полум'яно  і  самовіддано,  як  ви,  а  вони оточували вас теплом, увагою і турботою.  Тоді затишним і багатим буде наш спільний  дім

-Україна.

 

     Дорогі наші  лицарі  свободи і творчої праці!  Велике спасибі вам за ваш солдатський труд,  за лани з духмяним хлібом,  за мирні світанки,  за чисті зорі над головами,  за все світле,  що маємо в нашому житті.

 

     Бажаємо вам міцного здоров'я,  довгих  років  життя,  осяяних любов'ю і повагою близьких,  достатку і тепла у ваших оселях.  Хай небо над вашими головами буде завжди мирним і сонячним.

 

     Дякую вам, що ви з нами, що ви тримаєтеся в ці нелегкі часи в нашій  державі.  Ви  так потрібні нам усім!  Нас завжди надихатиме ваша любов до рідної землі і відданість Вітчизні.

 

     Із святом вас,  дорогі батьки й матері!  Щастя й добра вам  у кожний дім! (Бурхливі оплески. Депутати встають).

 

     Прошу сідати.

 

     Слово для  виступу  надається  Іщенку Федору Калістратовичу - першому  заступнику  голови  ради  Організації  ветеранів  України (Оплески).

 

     ІЩЕНКО Ф.К.,   перший   заступник   голови  ради  Організації ветеранів України.  Шановні друзі!  Я сам українець з Житомирської області, буду виступати українською (Оплески).

 

     Вельмишановний Олександре Миколайовичу! Високоповажні народні депутати!  Кожна зустріч ветеранів в українському парламенті -  це важлива  подія,  яка  відкриває перед нами нові постановки питань, надихає нас на працю в межах наших  можливостей,  активний  захист соціальних прав та інтересів людей похилого віку.

 

     Сьогоднішня зустріч   особлива,   бо   відбувається   в   дні всенародного  свята  -  Перемоги  радянського  народу  у   Великій Вітчизняній війні.

 

     Ось чому  дозвольте  мені  від  імені  Організації  ветеранів України,  усіх  майже  14  мільйонів  ветеранів  війни,  праці   і військової   служби   сердечно   подякувати   Верховній  Раді,  її керівництву,  усім  народним  депутатам  за  те,  що  ви   знайшли можливість  і  час  поспілкуватися  з  людьми,  котрі  пізнали всі страхіття битви  з  лютим  ворогом  у  дні  фашистського  нашестя, захистили  Вітчизну,  нашу свободу і незалежність,  підняли з руїн нашу державу.

 

     Ми з  хвилюванням  вислухали  як  завжди  цікаву  й   глибоко змістовну,  справді  синівську промову Олександра Миколайовича,  в якій Голова парламенту віддав  належне  подвигові  наших  народів, вкладові України в розгром агресора,  окреслив своє бачення виходу нашої держави з  економічної  кризи,  а  також  шляхи  розв'язання пекучих проблем життєзабезпечення ветеранів.

 

     Я не погрішу проти істини,  якщо скажу,  що Верховна Рада, як би її не намагалися принизити  деякі  діячі,  останнім  часом  все більше  уваги  приділяє  страждальній  долі літніх людей,  найменш забезпечених.

 

     Ініціатором підвищення турботи про ветеранів виступає Комітет у  справах пенсіонерів,  ветеранів та інвалідів на чолі з Віталієм Івановичем Луценком,  який,  я вам прямо скажу,  віддає  всю  душу турботі   про   ветеранів  (Оплески).  Президія  ради  Організації ветеранів спілкується з ним.  Варто згадати  хоча  б  дві  останні акції:  виїзне  засідання  комітету  у  Донецьку  і  парламентські слухання в цій залі.  Схвальний резонанс від цих подій рознісся по всій   Україні.  Я  вже  не  кажу  про  відчайдушні  баталії,  які розгортаються тут,  коли вносяться слушні пропозиції подолати вето на  Закон  про  внесення змін до Закону про пенсійне забезпечення. Лише неймовірними зусиллями, прямо скажу, прогресивних депутатів і завдяки   наполегливості   Олександра   Миколайовича  вам  удалося подолати вето на Закон про внесення  змін  до  Закону  про  статус ветеранів війни. Правда, зроблено не все, але спасибі вам і за це.

 

     Ветерани вірять, що депутати, які більш за все переживають за своїх батьків,  бабусь,  дідів,  і надалі захищатимуть переможців. Старше покоління заслуговує того,  щоб держава дбала про нього. Ми пережили і голод,  і холод,  і мотання  по  госпіталях.  Правильно сказав один із полководців, що війну виграли інваліди - ті, хто по три,  чотири і п'ять разів був поранений і знову йшов у бій.  Ледь рана зажила, з госпіталя просився до свого полку, до своєї дивізії

- і в бій з фашистами.

 

     Я міг би навести багато прикладів.  Ну  хоч  згадайте  нашого знаменитого генерала Петрова,  який без обох рук командував полком до кінця війни, наводив жах на фашистів.

 

     А хіба такий він один?  Я можу навести ще такий приклад. Коли війна вже закінчилася, 9 травня в районі Свинемюнде група фашистів іще чинила опір.  Нас,  дев'ятку літаків,  посилають урезонити їх. Дев'ятку  повів  майор  Корнєєв,  заступник  командира полку.  При підльоті до цілі снаряд розірвався в його кабіні,  йому  відірвало кисть лівої руки, трьома осколками поранено в груди. Він нікому не сказав,  довів дев'ятку  до  цілі.  Скинули  бомби,  розвернулися. Тільки  після  цього  він  дав  команду штурману,  стрілку-радисту покинути літак на парашутах,  встиг вимкнути двигуни,  і  "бостон" приземлився з мертвим героєм. Він ще сказав: "Передайте товаришам, що я виконав свій обов'язок перед  Батьківщиною".  Йому  посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

 

     Можна багато прикладів навести.

 

     Особливо я    схиляюся    перед   фронтовичками-жінками.   Ви розумієте,  якщо війна почалася,  то ми, чоловіки, - ми ж лицарями називаємося   -  повинні  взяти  в  руки  зброю  і  захищати  свою Батьківщину. Але в цій війні молоденькі дівчата, 17, 18, 19 років, славненькі,  воювали  за  штурвалом  літака,  за  важелями  танка, зенітниками, артилеристами і так далі. Не було такої спеціальності в  армії,  де  б не служили наші жінки й дівчата.  800 тисяч жінок Радянського Союзу були на  фронті.  Я  схиляю  голову  перед  ними (Бурхливі оплески).

 

     Спасибі нашим  бабусям,  матерям і всім вам,  жінкам,  за ваш труд -  і  фронтовий,  і  післяфронтовий  на  відбудові  народного господарства.

 

     Нас, Олександре Миколайовичу,  як і вас,  дуже турбує агресія НАТО,  американців проти Югославії.  Ну скажіть,  де це можна таке побачити! У мирний час, нікого не питаючи, знищувати жінок, дітей. Фашисти так робили проти Югославії, а тепер - американці. Я думаю, що треба і Верховній Раді,  і всім нам нагадати, і Клінтону, цьому "Бліну",  і іншим...  (Оплески).  Хай не забуває про  Нюрнберзький процес над фашистськими проводирями. Дійде черга і до нього!

 

     Спасибі вам ще раз сердечне, душевне. Я трошки хвилююся, хоча пройшов усю війну.  Мав 200 з лишнім вильотів,  бомбив,  дійшов до Берліна. Їй-богу, так не хвилювався, хоча на цій трибуні не вперше (я був депутатом Верховної Ради дев'ятого  і  десятого  скликань). Але сьогодні в мене особливе хвилювання.

 

     Дякую вам! (Оплески).

 

     ГОЛОВА. Слово надається Пилипенку Михайлу Корнійовичу,  Герою Радянського Союзу, учаснику Великої Вітчизняної війни (Оплески).

 

     ПИЛИПЕНКО М.К.,  Герой  Радянського  Союзу,  учасник  Великої Вітчизняної   війни.  Уважаемый  Александр  Николаевич!  Уважаемые депутаты! Позвольте и мне от имени Героев Советского Союза, полных кавалеров  ордена  Славы  сердечно,  тепло  приветствовать  вас  и поздравить с 54-й  годовщиной  Победы  над  фашистской  Германией! (Оплески). Спасибо.

 

     Этой категории граждан,  конечно же,  давно за 75 лет,  но мы принимаем  активное  участие  в  развитии  Украины,  мы  принимаем активное  участие  в  воспитательной работе нашей молодежи.  И эта категория героев и кавалеров просили передать вам большое спасибо. Спасибо, что вы сегодня и вообще в последнее время все чаще и чаще преклоняетесь  перед  героями  и  вообще  прикасаетесь  к   нашему подвигу! Спасибо вам! (Оплески).

 

     Спасибо вам и за то,  что вы, особенно в последнее время, все чаще и чаще проявляете заботу о  ветеранах  Великой  Отечественной войны, что свято храните и приумножаете их боевые традиции!

 

     С освобождением  Украины  очень  тесно связана вся моя боевая жизнь.  И я горжусь,  что,  будучи солдатом,  внес  свой  вклад  в освобождение Украины.

 

     Я хотел бы рассказать вам, как после победоносного завершения Курской битвы мы, солдаты, первый раз ступили на украинскую землю. Тогда,  осенью,  все  торопились  со  словами  "Давай Киев!  Давай Днепр!" В том числе и солдаты моей  163  стрелковой  дивизии  1318 стрелкового  полка.  Я  был  в  передовом  отряде,  мы  освободили Гайворон,  вышли в поле - обычное  поле,  правда,  не  вспаханное. Подходим  к  широкой  меже.  И вдруг лейтенант Николаев командует: "Рота,  стой!" Мы остановились, подтянулись. Думаем, может, привал будет.  А командир подходит к меже (мы его не узнаем,  даже в лице изменился),  снимает каску,  становится на колени и  приветствует: "Здрастуй,  рідна  Україно!  Твій  син Павло Ніколаєв повернувся!" (Оплески).

 

     Мы сразу поняли,  что перед нами  "рідна  Україна".  Мы  тоже опустились  на  колени,  и  без  команды - без всякой команды тоже громко приветствовали:  "Здравствуй,  Украина!"  Он  подымается  и говорит:  "Впереди  у нас село Великая Писаревка,  это уже Сумская область.  А там, - и слезы на глазах, - мой родной дом, моя семья. Так  не  пожалеем  же  своего  живота,  чтобы  быстрее  освободить украинский  народ  от  фашистского  ига!".  И  мы  тоже,   многие, заплакали, а он сказал: "Вперед!".

 

     Мы получили  такой  моральный  заряд,  у  нас сразу появилась сила,  чтобы идти  вперед.  А  еще  мой  старшина  Кучеров  запел: "Украина золотая,  Белоруссия родная", и мы подхватили эту песню и

- вперед! А дальше были Сумы, Ромны. Наша дивизия стала Роменской. Потом  -  Прилуки,  малые  и  большие  села  Левобережья.  С  боем освободили Бровары,  сходу форсировали Матвеевский залив  (вы  все его знаете),  освободили Труханов остров, он был полностью заселен тогда,  не заросший.  И,  конечно,  увидели холмы нашей украинской столицы  -  Киева,  они  тоже были не заросшие.  А дальше - Лютеж, освобождение Киева, дальше - Фастов, Белая Церковь, Сквира.

 

     Александр Николаевич,  вы присутствовали, когда отмечали 55-ю годовщину Корсунь-Шевченковской битвы. Это последняя крупная битва на Украине, дальше - граница.

 

     Я хотел   бы,   пользуясь   случаем,   поблагодарить    селян Христиновки,   Тыновки   и   других   сел,   расположенных   возле Корсунь-Шевченковского,  которые нам помогали,  подвозили  оружие, боеприпасы  на  волах,  потому что ни одна машина не могла пройти. Только мы  на  своих  плечах  доставляли  боеприпасы  и  подвозили селяне.

 

     Но я  не  об  этом.  Я  хотел  бы  рассказать о подвиге моего командира Величко  из  Полтавщины.  Фашистские  танки  начали  нас теснить.  Он вдруг вырывается вперед,  не командуя,  становится на колени,  целует землю и говорит: "Бойцы, это же наша родная земля, кто же ее, кроме нас, защитит?!" И, конечно же, мы остановились и, откуда силы сразу взялись,  начали бить врага - ночь,  снег  такой шел - и добились победы.

 

     С годами  начинаешь  удивляться,  откуда  сила бралась у этих героев,  как они могли пропахать пол-Европы и победить?  А где они черпали  мужество?  Что  придавало  им его?  Конечно же,  с именем Родины мы в свое время горы сдвигали,  в ней мы черпали силу свою. И коль приходилось сражаться с врагами, мы насмерть стояли в бою.

 

     Поэтому я хотел бы сказать: старая сила, старая слава молодую любит.  Мы воевали и счастье ваше будущее защищали,  передали  вам свободную,  независимую Украину.  Я прошу вас - мы все просим вас: берегите ее,  развивайте ее, делайте ее красивой, живите красиво и свято храните, приумножайте наши боевые традиции.

 

     Спасибо вам за все, за это внимание. Спасибо.

 

     Александр Николаевич,  уважаемые  депутаты,  я вам говорил от солдат.  Мы,  солдаты, написали книгу "Віч-на-віч з війною" о том, как солдат видел войну на фронте.

 

     Меня спрашивают:  "А  кто же спонсор?" Спонсора мы не знали и спонсора  мы  не  заказывали.  Когда  мы  передали  эту   рукопись издательству "Молодь",  там ее посмотрели и говорят:  "Такой книги мы еще не читали.  Здесь нет ничего о генералах, о маршалах, здесь все о том,  какой солдаты видели войну, как они побеждали, как они любили свою Родину".

 

     Позвольте, Александр Николаевич,  вручить вам на память книгу от нас, от солдат. Спасибо (Оплески).

 

     ГОЛОВА. Спасибі.   Слово   надається   Артамонову  Володимиру Олександровичу,  Герою Соціалістичної Праці,  учаснику бойових дій (Оплески).

 

     АРТАМОНОВ В.О.,  Герой Соціалістичної Праці,  учасник бойових дій.  Уважаемый Александр Николаевич! Уважаемые народные депутаты! От  имени  ветеранов труда в эти майские праздничные дни позвольте сказать от чистого сердца добрые и теплые слова в ваш  адрес  и  в адрес  депутатского корпуса,  который добросовестно и созидательно трудится на нелегкой ниве законотворчества.  От души пожелать всем вам доброго здоровья и дальнейших творческих удач! (Оплески).

 

     Я выступаю    от    имени   почти   полутора   тысяч   Героев Социалистического Труда Украины и города-героя Киева,  половина из которых   являются   участниками   Великой   Отечественной  войны, большинство из них - участники боевых действий и инвалиды войны.

 

     Это скромные и трудолюбивые люди,  которые прославили в  свое время  нашу страну ратным подвигом и добросовестным трудом.  Среди них  известные  вам  и  всей  стране,  а  также  за  ее   рубежами прославленные ученые,  академики:  Борис Евгеньевич Патон, Николай Михайлович   Амосов,   Александр   Алексеевич   Шалимов;   знатные хлеборобы:  Галина Евгеньевна Буркацкая, Иван Емельянович Парубок, Владимир  Антонович  Плютинский,   бывший   директор   знаменитого "Южмаша"  Александр  Максимович  Макаров и много других выдающихся людей, которыми гордится наша страна.

 

     И очень жаль,  что сегодня начали забывать об  их  богатейшем производственном   и   мудром   житейском   опыте,   который   еще недостаточно передается молодому поколению.

 

     Теперь, после этих хороших слов,  вроде бы  и  негоже  в  эти праздничные дни да еще с такой высокой трибуны говорить о том, что нас,  ветеранов,  сегодня тревожит.  А нас тревожит  многое,  и  я надеюсь, что вы меня поймете правильно.

 

     Нам до слез,  иногда до боли,  обидно слушать по радио, как в сессионном зале трудно проходит принятие самых необходимых законов по  социальной  защите.  Но  бывает еще обиднее,  когда в их числе оказываются законы,  направленные  на  защиту  самых  обездоленных слоев населения,  хотя они подготовлены, казалось бы, вашим родным комитетом,  который возглавляет уважаемый Виталий Иванович Луценко (сегодня уже называлась его фамилия).

 

     Герои Социалистического Труда,  как и все ветераны,  -пожилые люди,  и живут они сегодня в очень трудной,  я бы  сказал,  тяжкой обстановке. Но еще хуже живут наши инвалиды, пенсионеры - граждане пожилого  возраста,  которые  получают,  прямо  скажем,  нищенскую пенсию  и  обречены  на  полуголодное  существование.  Они  теряют уверенность в завтрашний день,  у них появляется  безысходность  и тревога  за  судьбу  своих  детей.  Наша  молодежь начинает терять ориентиры,  у   нее   постепенно   угасает   огонек   патриотизма, притупляется   любовь  к  Родине,  исчезает  уважение  к  старшему поколению.

 

     Я хотел бы сослаться на  ситуацию  в  моем  родном  городе  - городе  горняков  и металлургов,  где мне посчастливилось,  как вы знаете,  жить и работать четверть века.  Вам всем,  сидящим в этом зале,  известно,  какая это была современная индустриальная мощь и какие прекрасные жилищные и социально-бытовые условия для работы и жизни  людей  труда  там  были созданы.  А как выглядит этот город сегодня, вы тоже знаете не понаслышке. Шахты и горнообогатительные комбинаты  работают  вполсилы,  доменные  и  мартеновские  печи  и коксовые батареи еле-еле теплятся,  стройки  тоже  почти  замерли. Город   наводнен   иностранными   полугнилыми  продуктами  питания сомнительного качества.

 

     Но самое страшное,  дорогие депутаты,  что  по  улицам  этого города сегодня ходят безработные, бездомные и полуголодные люди. И вместо  прежних  почетных   специальностей,   которыми   гордились криворожане - подземный бурильщик, подземный крепильщик, горновой, сталевар,  прокатчик,  - появились  новые  специальности:  киллер, дилер,  сутенер, рэкетир и другие. И такое положение, к сожалению, не только в нашем славном Приднепровье.

 

     Но мы, ветераны, не сеем паники, это нам не к лицу. Мы с этой высокой  трибуны  заявляем,  что  ветераны  не  теряют  надежды на достойную  жизнь.  Мы  хотим  увидеть  сегодня  ясную  перспективу подема  экономики нашего государства.  Мы хотим увидеть реальную, глубоко продуманную программу действий Верховного Совета.

 

     Такой программой,  на наш взгляд,  должна стать  Национальная программа "Возрождение Украины", разработанная Верховной Радой под руководством   Председателя    Верховной    Рады,    всеми    нами глубокоуважаемого Александра Николаевича Ткаченко (Оплески).

 

     Товарищи! Мне  тоже  волнительно,  как и моим коллегам,  и мы просим весь депутатский корпус и  его  руководство  и  вас  лично, Александр Николаевич,  не сомневаться в том, что все ветераны, и в первую очередь Герои Социалистического  Труда  и  полные  кавалеры ордена    Трудовой   Славы,   поддержат   Национальную   программу "Возрождение Украины" и встанут в первые ряды ваших помощников  по ее реализации (Оплески).

 

     В заключение,   уважаемые   депутаты  и  уважаемый  Александр Николаевич,  позвольте поздравить всех вас с  наступающим  светлым праздником  -  Днем  Победы,  пожелать всем вам доброго здоровья и дальнейших успехов в вашем нелегком депутатском труде.

 

     Дякую за увагу (Оплески).

 

     ГОЛОВА. Слово надається  Луценку  Віталію  Івановичу,  голові комітету (Оплески).

 

     ЛУЦЕНКО В.І.,   голова  Комітету  Верховної  Ради  України  у справах  пенсіонерів,  ветеранів  та  інвалідів   (багатомандатний загальнодержавний    виборчий    округ,    КПУ).    Дорогі    наші ветерани-переможці!  Шановні учасники урочистого  засідання!  Мені випала  велика  честь  від імені Комітету Верховної Ради у справах пенсіонерів,  ветеранів та інвалідів,  від імені колег  депутатів, від   фракції   комуністів   привітати   вас  усіх,  а  насамперед ветеранів-фронтовиків і трудівників тилу, з 54-ю річницею Перемоги радянського  народу  над  фашизмом  у  Великій  Вітчизняній війні! (Оплески).

 

     Із святом вас,  дорогі друзі! Шастя і доброго здоров'я вам на довгі й довгі роки!

 

     У ці святкові дні ми повертаємося до тих трагічних і величних 1418 днів і  ночей,  в  які  кувалася  перемога,  і  ставимо  собі запитання:  "Хто ж він такий, наш сивочолий ветеран? Як і чому він зумів перемогти оскаженілого загарбника,  який підкорив  собі  всю Європу?"

 

     Не знаю як кому,  а як на мене,  ветеран - це той,  хто через смерть,  руїни,  контузії,  під дощем і в спеку,  у вітри і  мороз пройшов  від  Сталінграда до Берліна,  знищуючи ворога,  захищаючи рідну  землю,  рідні  міста  й  села,  могили  своїх  предків.  І, звичайно, усе те зливалось для солдата у велике об'єднуюче поняття "Радянська Батьківщина".

 

     Ось чому ми,  комуністи,  звертаючись сьогодні до  ветеранів, говоримо: "Ви - совість нашого народу! Ви - слава нашої Вітчизни!" (Оплески).

 

     Незважаючи на масовану атаку на історичну правду тих  грізних років,  незважаючи  на  белькотіння  сучасних розумників із табору неоакадеміків,  незалежних від правди  політологів,  експертів  та коментаторів,  як  то  було  в  сьогоднішньому  "Сніданку з "1+1", ветерани і простий люд України розуміють, що ця перемога виявилася можливою    тільки    тому,    що    об'єднався   в   єдину   силу багатонаціональний    народ    могутнього     Союзу     Радянських Соціалістичних Республік, що була непорушна єдність фронту і тилу, тому що народ відстоював незалежність країни,  яка стала  на  шлях саме  соціалістичного  будівництва.  Бо  була  радянська  влада  - політична основа великої держави,  була могутня партія комуністів, для  яких шляховказом була марксистсько-ленінська ідея будівництва держави для трудящих, а не держави для панства поганого.

 

     Переконаний, що нікому не вдасться вкрасти  історичну  правду про  перемогу.  Нікому,  ніяким  воякам-визволителям  не  вдасться примазатися до справжніх героїв-визволителів (Оплески).

 

     Дорогі наші  лицарі-ветерани!  Дорогі   співвітчизники!   Час робить   своє   діло.   На   жаль,   все   менше   й   менше  стає солдатів-фронтовиків,  солдатівветеранів,  але не відходить  жива, пекуча пам'ять про війну як грізне застереження тим,  хто хотів би переглянути    уроки    Сталінграда,     Севастополя,     Курська, КорсуньШевченківського,  Лютежу і,  нарешті,  Нюрнбергу,  хто хоче погріти руки на новій світовій бойні, хто під виглядом боротьби за встановлення  так  званих  нового  порядку і нової демократії хоче знову поневолити свободолюбиві народи за допомогою "томагавків"  і "першингів". У ці дні, коли ми відзначаємо наше свято, в Югославії ллється кров наших одновірців-слов'ян.  "Найдемократичніші" країни світу  перетворюють  квітучу  землю  в руїни і попіл,  роздмухують загрозу миру і спокою на всьому європейському континенті.

 

     Шановні товариші! На жаль, у ці святкові дні не можна мовчати про  наш  неоплачений  борг перед прекрасним поколінням ветеранів. Вибачте,  дорогі визволителі,  нас,  ваших синів,  які  не  зуміли зберегти  того,  за  що  ви  воювали  і  що ви побудували на нашій квітучій українській землі.  Я  прошу  вибачення,  тому  що  знаю: багато  тих,  хто  сьогодні всівся в панські крісла,  говоритимуть добрі слова,  а слів вибачення перед вами (а ви перш за все  цього заслуговуєте) не скажуть.

 

     Хіба можна  спокійно  закривати  очі на те,  що пенсія нашого переможця в 3-15 разів нижча за пенсію ветерана війни в державах - учасницях  СНД та інших країнах - учасницях Другої світової війни. І цієї пенсії не вистачає, щоб оплатити навіть половину квартирної плати   і   комунальних  послуг,  не  вміщається  вона  ні  в  які продовольчі норми.  І ніхто - ні вчений,  ні Президент - не можуть мені  пояснити,  як може харчуватися наш ветеран на пенсію в 49-58 гривень,  яка інколи з мовчазної згоди не  платиться  роками,  або видається так званою натурою, далекою від споживчого кошика?

 

     Високі ціни на ліки та лікування не дозволяють ветерану війни поправити своє здоров'я.  Не  можна  поставити  навіть  зубні,  не говорячи  вже  про інші,  протези.  Нерідко ветерани війни десятки років стоять у чергах на поліпшення житлових умов та  встановлення телефону.  З  великими  труднощами  дістають  паливо.  Через вкрай незадовільне транспортне обслуговування  не  можуть  без  перешкод доїхати до лікарні.

 

     Майже не  виділяються  кошти на санаторно-курортне лікування. Проблематичною стає поїздка ветеранів на могили  своїх  рідних  чи друзіводнополчан.  Сім'ям  доводиться роками очікувати допомогу на поховання ветерана війни.

 

     Дорогі учасники урочистого засідання!  Незважаючи на цей явно не  святковий  перелік  і сумні надбання останніх семи років,  наш комітет,  наша комуністична фракція не збирається сидіти й склавши руки чекати, поки доб'ють нашого сивочолого ветерана.

 

     Не маючи  на  меті звітувати перед вами,  хочу лише запевнити вас,  дорогі батьки й діди,  що ми будемо  робити  все  можливе  і неможливе,  щоб довше зберегти вас - совість нашого народу,  живих носіїв нашої величної історії.

 

     Але треба зрозуміти,  що всі,  хто воював на фронті, працював на заводах і фабриках, вирощував хліб, оберігав і виховував дітей, хто пройшов горнило суворих випробувань війни з  фашизмом,  будуть оточені справжньою, а не словесною увагою нашої держави лише тоді, коли буде встановлена  радянська  влада  -  влада  трудящих,  коли Україна  стане  на  шлях  соціалістичного будівництва.  І добитися цього треба в жовтні 1999 року на президентських виборах. Добитися нашої  нової,  другої  перемоги  над  тими,  хто  усівся  на горбу трудового народу й зухвало заявляє,  що не  допустить  змін,  яких вимагає сьогодні народ. Це буде перемога трудящих над кланами, над корупцією, над казнокрадством, над мафією.

 

     Дорогі ветерани!  Не  пропав  марно  ваш  ратний  і  трудовий подвиг,  не  втратили  свої  достоїнства  ваші нагороди.  Їх треба носити,  ними треба пишатися. Нехай сором пече тих лихварів, котрі торгують  чужими  відзнаками доблесті й геройства,  зневажаючи тим самим героїчну історію свого народу.

 

     Звертаюсь до народних  депутатів  із  пропозицією  розглянути питання  про запровадження до 55-ї річниці Великої Перемоги медалі "Переможець у Великій Вітчизняній війні" (Оплески).

 

     Шановні друзі!  Хочеться бути оптимістом, хочеться вірити, що найстрашніші, найчорніші дні суворої, трагічної долі нашого народу вже позаду,  що вируюча кіпень  травневих  садів  не  буде  ніколи спотворена  війною,  що  визріють плоди для наших дітей,  внуків і правнуків.

 

     Колись наші  садівники  на  честь  наших  переможців   вивели чудовий сорт яблук і влучно назвали його "Слава переможцям". Нехай же вічно цвіте наша Перемога!  Слава вам,  переможці,  слава  вам, непереможені!  Давайте робити все,  щоб вічною пам'яттю цвіли сади на нашій прекрасній землі,  ім'я якої -  Україна.  І  вони  будуть цвісти, якщо в жовтні ми викорчуємо ті гнилі дерева, які ніколи не дадуть і не можуть дати доброго плоду.

 

     У жовтні ми посадимо свої здорові дерева, і вони пустять свої паростки по всій нашій прекрасній землі і дадуть урожай для всього трудового  народу  і  в  першу  чергу  тим,  кого  ми,  комуністи, називаємо   гордими  й  співучими  словами:  "радянський  солдат", "червоноармієць" і "червоний партизан".

 

     Хай живе у віках подвиг радянського солдата-визволителя!

 

     Дякую (Оплески).

 

     ГОЛОВА. Шановні   друзі!   Слово  для  виголошення  звернення Верховної Ради України з нагоди 54-ї річниці  Перемоги  у  Великій Вітчизняній  війні надається Крючкову Георгію Корнійовичу,  голові Комітету з питань національної безпеки і оборони.

 

     КРЮЧКОВ Г.К.  "Звернення  до  ветеранів  Великої  Вітчизняної війни,   до   народу   України  з  нагоди  54-ї  річниці  Перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років.

 

     Дорогі ветерани Великої Вітчизняної!  Шановні співвітчизники! 54  роки тому нищівним розгромом фашистської Німеччини завершилась найжорстокіша в історії людства війна,  пам'ять про яку і сьогодні ятрить  наші  серця,  нагадує  про  себе ранами ветеранів війни та вдовиними сльозами.

 

     Історія світової  цивілізації  не   знала   таких   прикладів масового  героїзму,  який  явили  радянські  люди  в роки воєнного лихоліття. І чим далі відходять від нас ті грізні літа, тим глибше усвідомлюємо ми значення і велич всенародного подвигу.

 

     Ворогу не  вдалося зламати дух нашого народу,  похитнути його волю до боротьби за  свободу  й  незалежність  своєї  Батьківщини. Згуртувавшись  перед спільною бідою на захист Вітчизни,  на захист величезних соціальних завоювань радянської  влади,  піднялися  всі братні народи Союзу Радянських Соціалістичних Республік. Саме тому і називають ту війну Великою Вітчизняною.

 

     Довгим і  тяжким  був  шлях  до   перемоги.   Крізь   полум'я нескінченних битв,  через кров і смерть, гіркоту поразок і радість перемог ішов і прийшов наш народ до світлого дня.

 

     Лише при визволенні України було проведено більше 20  великих військових  операцій,  в  яких  взяли  участь  понад  7,5 мільйона воїнів. Не було такої ділянки на радянсько-німецькому фронті, де б не  воювали  сини й доньки України.  Війна двічі вогненним смерчем прокотилася по нашій землі і завдала їй більше руйнувань і  втрат, ніж  будь-якій іншій державі Європи.  Народ України послав у діючу армію більше 6 мільйонів чоловік.  Половина з них не повернулася з кривавих   полів  війни.  А  половина  з  тих,  хто  вижив,  стали інвалідами.

 

     Усього Україна втратила на фронтах  і  в  тилу,  а  також  на примусових  роботах  у фашистській Німеччині більше семи мільйонів своїх громадян,  або кожного сьомого жителя.  Тому-то  відзначення цієї  знаменної  події  не  залишає  байдужою жодну родину в нашій країні,  бо війна так  чи  інакше  зачепила  своїм  чорним  крилом прадіда чи діда, батька чи матір, брата чи сестру, сина чи доньку.

 

     Ми схиляємо  голови  перед  світлою  пам'яттю  героїв Великої Вітчизняної війни,  всіх,  хто загинув  у  боротьбі  з  ненависним ворогом, захищаючи рідну землю. Віддаємо глибоку шану кожному, хто брав участь у двобої з фашизмом,  до якої б національності він  не належав.  Україна,  її народ ніколи не забудуть безсмертний подвиг солдата-визволителя.  Він вистояв, він зберіг світову цивілізацію, дав можливість жити й творити нинішнім поколінням.

 

     Ми пам'ятаємо  і  глибоко  шануємо  захисників і визволителів Вітчизни,  воїнів і командирів,  уславлених  полководців,  шануємо народних  месників,  які  відважно  діяли  на тимчасово окупованій ворогом території.  Віддаємо данину  вдячності  трудівникам  тилу, чоловікам  і  жінкам,  старикам  і  підліткам.  З глибокою повагою називаємо талановитих організаторів військової економіки,  творців бойової техніки, які кували зброю перемоги в тилу. Ми пам'ятаємо і славимо всіх, для кого змістом життя тоді було: "Все - для фронту, все - для перемоги!".

 

     Неоціненний вклад у перемогу жінок - матерів, дружин, сестер. Вони не тільки воювали,  вони ростили дітей, працювали за кількох: за  себе,  за  фронтовиків  - чоловіка,  брата,  батька,  рятували солдатів на передовій і в госпіталях. Честь їм і слава, вічна наша пам'ять,  глибока шана і людська вдячність!  Вона,  ця пам'ять, не підвладна часу, вона вічна.

 

     У наших душах і серцях сьогодні гордість і радість наполовину зі святою скорботою, бо дуже велика ціна перемоги. До того ж, вона є і воістину історичною подією світового значення,  бо відвела від цивілізації загрозу деградації і винищення.

 

     У літопис  Великої  Перемоги  навічно  вписані  імена тисяч і тисяч славних синів і  дочок  різних  національностей  Радянського Союзу.  Серед  нагороджених  за  подвиги  в  роки війни орденами і медалями Союзу  РСР  близько  483  тисяч  громадян  України,  2069 чоловік стали Героями Радянського Союзу.

 

     Саме дружба  і  братерська  допомога  згуртували нас в годину тяжких випробувань.  Ветеранів не поділяють нові кордони. Вони, як і  раніше,  усвідомлюють  себе  солдатамипереможцями,  що стояли в одній ратній шерензі.  В яких би країнах Співдружності  Незалежних Держав сьогодні вони не проживали,  це - їхня загальна перемога. І ніщо  не  повинно  роз'єднати  братні   народи   України,   Росії, Білорусії,   усіх  колишніх  союзних  республік.  Дружба  і  тісне співробітництво  народів-братів  мають  бути  сьогодні  опорою   і запорукою: Перемога неподільна і належить усім.

 

     День Перемоги  -  це  й  час  нового осмислення уроків нашого минулого й сьогодення. Один з найважливіших із них полягає в тому, що  коли  народ об'єднується заради справедливої справи,  він стає непереможним,  здатним  долати  будьякі   труднощі.   І   навпаки, роз'єднаний внутрішніми чварами,  не маючи чіткої мети й шляхів її здійснення, він не може стати творцем свого щасливого майбутнього.

 

     54-ту річницю Перемоги ми відзначаємо  в  дуже  скрутний  для України час.  Її економіка в глибокій кризі.  Практично зруйновано систему соціального захисту населення, передусім найменш захищених його  верств  -  ветеранів  війни  і праці,  інвалідів.  А нерідко турбота про них згасає після святкування всіляких річниць. До того ж  мають  місце  непоодинокі  спроби  принизити безсмертний подвиг воїнівпереможців,  замовчати  чи   навіть   перекрутити   героїчні сторінки   Великої   Вітчизняної.  Цьому  немає  і  не  може  бути виправдання.

 

     Держава і  всі  її  органи  зобов'язані  зробити   все,   аби полегшити життя ветеранів,  сімей загиблих воїнів,  захистити їхню честь і славу. У цьому ми, народні депутати, вбачаємо свій високий громадянський обов'язок,  розуміючи, що нині, як ніколи, ветеранам потрібні повсякденна  турбота  і  конкретна  допомога.  Не  будуть обійдені  увагою  і  сім'ї  тих,  хто віддав своє життя за свободу Вітчизни - не забудемо їх!

 

     Шановні ветерани,  співвітчизники! Як і у важкі роки воєнного лихоліття ваші самовідданість і оптимізм, патріотизм і віра у свої сили допоможуть здолати всі труднощі. Зробити це ми зможемо тільки спільними  зусиллями.  У  цьому запорука відродження,  процвітання Вітчизни, що стане гідним пам'ятником солдату-переможцю.

 

     Сьогодні над  Європою,  над  усією  нашою  планетою   нависла смертельна   небезпека.   Злочинна   агресія  НАТО  проти  Союзної Республіки    Югославії,    яка    супроводжується    варварськими бомбардуваннями  міст  і сіл,  знищенням систем життєзабезпечення, комунікацій,  пам'яток історії і культури,  випробуванням новітніх засобів  масового  знищення і вже забрала життя багатьох ні в чому не винних  людей,  а  мільйони  позбавила  домівок  і  засобів  до існування,   спричинилася  до  найтяжчої  в  історії  гуманітарної катастрофи,  показала всьому людству, що таке однополюсний світ, в якому  прагне  панувати одна наддержава - Сполучені Штати Америки, чим загрожує нова  стратегія  Північноатлантичного  альянсу,  який перебрав на себе право чинити суд і розправу над будьякою країною, застосовувати на  свій  розсуд  збройну  силу  де  завгодно,  коли завгодно і проти кого завгодно.

 

     Це зобов'язує  нас неухильно дбати про забезпечення надійного захисту своєї Вітчизни,  наполегливо  підвищувати  боєздатність  і боєготовність  Збройних Сил,  постійно вдосконалювати майстерність воїнів  і  командирів,  збагачувати  їх  досвідом  героїв  Великої Вітчизняної війни.

 

     Відзначаючи 54-ту річницю Великої Перемоги,  трудящі України, учасники й сучасники війни,  молоде покоління,  яке виросло вже  в мирний  час,  знову  й  знову  звертаються  до  героїчних сторінок минулого, черпаючи в них зразки полум'яного патріотизму і гордості за свою Вітчизну,  за її народ.  Наші нащадки завжди пам'ятатимуть безсмертний подвиг ветеранів Великої Вітчизняної війни, здійснений в   ім'я   свободи   і   щасливого   майбутнього.  Власним  життям воїнивизволителі  довели  вірність  Вітчизні,  з  честю   виконали священний  обов'язок  її захисників.  У цей святий для нас день ми схиляємо  голови  в  скорботному  мовчанні  перед  їхнім   високим подвигом в ім'я Перемоги.

 

     Із святом  вас,  шановні ветерани!  Із Днем Перемоги,  дорогі співвітчизники!  Доброго вам  здоров'я,  добра  і  щастя  у  ваших домівках.

 

     Учасники урочистого   засідання   Верховної   Ради   України, присвяченого 54-й річниці Перемоги радянського  народу  у  Великій Вітчизняній війні" (Оплески).

 

     ГОЛОВА. Шановні   колеги!   Дозвольте  ваші  оплески  вважати одностайним  схваленням  тексту  звернення  до  учасників  Великої Вітчизняної війни на честь 54-ї річниці Перемоги (Оплески).

 

     На цьому   урочисте   засідання   Верховної   Ради   України, присвячене 54-й річниці  Перемоги  у  Великій  Вітчизняній  війні, оголошується закритим (З в у ч и т ь  Д е р ж а в н и й  Г і м н У к р а ї н и).