Стенограма пленарного засідання

07 квітня 1999

                   ЗАСІДАННЯ ТРИДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТЕ

 

        С е с і й н и й  з а л  В е р х о в н о ї  Р а д и

          У к р а ї н и.  7  к в і т н я  1999  р о к у.

                         10 г о д и н а.

 

     Веде засідання Перший заступник Голови Верховної Ради

     України МАРТИНЮК А.І.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Доброго   ранку,   шановні   народні    депутати, запрошені   й   гості   Верховної  Ради!  Доброго  ранку,  шановні радіослухачі!  Прошу народних депутатів  зайняти  робочі  місця  й підготуватися до реєстрації.

 

     Шановні колеги!  Я  бачу,  що ви дуже жваво обговорюєте якусь проблему.  Давайте вставимо картки й будемо реєструватися. Наперед не треба загадувати. Будь ласка, прошу зареєструватися.

 

     У залі  встигли  зареєструватися  310  народних депутатів.  Я бачу,  що з початком весни присутність  у  залі  збільшується.  Це втішає.

 

     Відповідно до  статті  2.5.2  Регламенту  ми  маємо з вами 30 хвилин для оголошення  запитів,  заяв,  повідомлень  і  пропозицій народних депутатів. Хоча вчора, здається, домовилися про те, що по середах не будемо оголошувати запити. Чи не домовилися?

 

     Шановні колеги,   прошу   бути   уважними.   Надійшли    такі депутатські запити.

 

     Група народних депутатів (Онопенко та інші, всього 18 чоловік

- лідери політичних  партій,  керівники  фракцій  і  груп,  голови комітетів  Верховної  Ради)  звертається  до  Президента України у зв'язку  з  невиконанням  його  розпорядження  щодо   забезпечення діяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

 

     Шановні колеги, вчора ми визначилися з вами щодо змісту цього запиту. Я прошу вас, зокрема з огляду на те, що сьогодні в Україні перебуває   Президент   Парламентської  Асамблеї  Ради  Європи  (а Уповноважений з прав людини також має безпосереднє  відношення  до цього),  давайте  проголосуємо  за  направлення  цього  запиту  до Президента для відповідного реагування.

 

     Прошу підтримати. Голосуємо.

 

     "За" - 227.

 

     Дякую.

 

     Яковенко Олександр  Миколайович  звертається  до   Президента України у зв'язку з поданням Президента України до Конституційного Суду стосовно конституційності Постанови  Верховної  Ради  України про   результати  розслідування  обставин  передачі  пакета  акцій Національної  страхової  компанії  "Оранта"  до  статутного  фонду акціонерної  компанії "Держінвест України".  Тобто йдеться про те, що ми прийняли відповідну постанову,  а Президент  звертається  до Конституційного Суду щодо її скасування.

 

     Прошу підтримати зміст запиту. Прошу проголосувати.

 

     "За" - 199.

 

     Рішення прийнято.

 

     Шановні колеги,  прошу дружно натиснути кнопки за направлення цього запиту Президентові. Голосуємо.

 

     "За" - 196.

 

     Олександре Миколайовичу, попрацюйте з деякими фракціями.

 

     Павловський Михайло Антонович звертається до Прем'єр-міністра України   стосовно   загрози  національній  безпеці  та  зростання зовнішніх  боргів  унаслідок  створення  в  Україні  американської асоціації "Соя" і відкриття кредитної лінії, мета якої - продавати в Україні вироби з сої,  що не мають попиту в США, за цінами, що в 2 рази перевищують ціни на українські соєві боби.

 

     Депутат Павловський  також  звертається до Прем'єр-міністра з приводу  заборгованості  із  заробітної  плати  та   стипендій   у Національному  технічному  університеті  "Київський  політехнічний інститут".

 

     Друзюк Світлана Олександрівна звертається до Прем'єр-міністра України   у  зв'язку  з  надзвичайною  екологічною  ситуацією,  що склалася біля села Старосілля Саратського району Одеської області.

 

     Бабурін Олексій Васильович  звертається  до  Прем'єр-міністра України у зв'язку з невдоволенням відповіддю на звернення стосовно недопущення зупинки Запорізького електровозоремонтного заводу.

 

     Омельченко Григорій Омелянович і  Єрмак  Анатолій  Васильович звертаються   до   Прем'єр-міністра  України  та  до  Генерального прокурора   України   стосовно   перевірки   фактів    нецільового використання  коштів  Державного  бюджету  та  притягнення  винних посадових осіб до встановленої законом відповідальності.

 

     Група народних депутатів (Кирильчук,  Ващук та інші, всього 5 чоловік)  звертається  до  Прем'єрміністра  України  у  зв'язку  з незадовільним  відшкодуванням  урядом  України  збитків,  завданих народному господарству Волинської області стихією.

 

     Я як волинянин також приєднуюся до цього запиту.  До того ж я мав сьогодні розмову із представниками області.  Справді, стихійне лихо там завдало значної шкоди.

 

     Прошу проголосувати    за    направлення   цих   запитів   до Прем'єрміністра.

 

     "За" - 220.

 

     Дякую. Рішення прийнято.

 

     Шановні колеги, ще два запити до Прем'єр-міністра України.

 

     Народний депутат  Черненко  звертається  з  приводу   надання фінансової допомоги профтехучилищам міста Горлівки.

 

     Народний депутат  Кірімов  звертається  з приводу відновлення пільгового проїзду для студентів України.

 

     Прошу визначитися щодо направлення на адресу Прем'єрміністра.

 

     "За" - 198.

 

     Рішення прийнято.

 

     Омельченко Григорій Омелянович і  Єрмак  Анатолій  Васильович звертаються  до  Генерального прокурора України стосовно перевірки законності переведення Укрексімбанком за  кордон  німецькій  фірмі "ББГ Лейпціг АГ" 29 мільйонів німецьких марок.

 

     Кириченко Микола   Олексійович  звертається  до  Генерального прокурора та до голови Служби  безпеки  України  стосовно  захисту конституційного права на майно громадян Дудки та Мілової.

 

     Прошу визначитися щодо цих депутатських запитів.

 

     "За" - 191.

 

     Рішення прийнято.

 

     Марковська Ніна Степанівна звертається до міністра внутрішніх справ стосовно оплати праці на підприємстві "Форт".

 

     Прошу визначитися.

 

     "За" - 179.

 

     Рішення прийнято.

 

     Аннєнков Єгор   Іванович   звертається   до    Уповноваженого Верховної  Ради  України  з  прав  людини  у зв'язку з відсутністю відповіді на  звернення  про  надання  інформації  щодо  кількості працюючих  в  апараті  Уповноваженого  колишніх народних депутатів України.

 

     Ну, якщо  Уповноважений  Верховної  Ради  з  прав  людини  не відповідає  на  запити  депутатів,  то  я  вже  не  знаю,  як таке розуміти. Це вже виходить за будь-які рамки.

 

     Голосуємо.

 

     "За" - 167.

 

     Рішення прийнято.

 

     Оголошення. Народний   депутат   України    Михайло    Якович Онуфрійчук  (виборчий округ 198) подав заяву Голові Верховної Ради про вихід із фракції Народно-демократичної партії України.

 

     Шановні колеги! У нас залишилося 18 хвилин  для  заяв  і  оголошень.  Сьогодні  ми  слухаємо  заяви народних депутатів. Прошу здійснити запис.

 

     Будь ласка, висвітіть.

 

     Депутат Лавринович. За ним - депутат Манчуленко.

 

     ЛАВРИНОВИЧ О.В.,  секретар Комітету Верховної Ради України  з питань  правової реформи (виборчий округ 121,  Львівська область). Народний рух України.  Прошу  передати  слово  народному  депутату України Кириленку.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка. Депутат Кириленко.

 

     КИРИЛЕНКО В.А.,  секретар  Комітету  Верховної Ради України з питань   соціальної    політики    та    праці    (багатомандатний загальнодержавний  виборчий  округ,  НРУ).  Фракція Народного руху України, голова Молодого руху.

 

     Заява Молодого руху.

 

     1 березня  1999  року  міністерства   фінансів,   транспорту, освіти,  сім'ї  та  молоді  спільним  наказом  затвердили  порядок надання студентам і учням професійно-технічних навчальних закладів пільг  на проїзд у міжміському транспорті.  Цей порядок передбачав перетворення студентів на безправних прохачів і фактично позбавляв їх  можливості  їздити  до батьків та рідних за півціни.  Студенти повинні були спочатку купувати залізничний чи автобусний квиток за повну  ціну,  писати заяву з проханням відшкодувати їм витрати,  а потім уже отримувати гроші в навчальних  закладах.  Ясна  річ,  що пільги  мали  надаватися  не  всім студентам,  а за погодженням із профкомом,   керівником   навчального   закладу,   з   урахуванням віддаленості   місця   проживання  студента  чи  учня,  за  участю студентської групи тощо.

 

     Більшість студентів і більшість молодіжних  організацій  така постановка  питання  не могла задовольнити.  Під тиском молодіжних організацій,  зокрема Молодого  руху  і  Української  студентської спілки,  31  березня  було  видано  інший наказ тих самих чотирьох відомств,  який дещо пом'якшив питання  надання  пільг  на  проїзд студентам   і   учням.   Було   відновлено   пільговий  проїзд  на залізничному транспорті,  але  збережено  дуже  складний  механізм компенсації за проїзд на автотранспорті,  який передбачав градацію всередині самого студентського колективу.

 

     Знову-таки під  тиском  того,  що  Молодий  рух,   Українська студентська   спілка   та  інші  молодіжні  організації  оголосили кампанію непідтримки  й  боротьби  проти  таких  урядових  рішень, Президент   України   31   березня  видав  указ  про  заходи  щодо впорядкування  механізму  надання   пільгового   проїзду   окремим категоріям   студентів  і  учнів,  пункт  другий  якого  тимчасово розв'язав цю проблему.  Разом з тим Молодий  рух  заявляє:  ми  не згодні  з тим,  що такого типу питання повинні вирішуватися тільки на рівні Кабміну або ж указами Президента.

 

     Треба Верховною Радою внести зміни до  Закону  про  соціальне становлення  та  розвиток  молоді.  Причому такі зміни,  які раз і назавжди розв'язали б цю проблему. Такі зміни були подані (зокрема й мною як народним депутатом і головою Молодого руху).  Вчора вони були  підтримані  на  засіданні  Комітету  з   питань   молодіжної політики, фізичної культури і спорту.

 

     Я закликаю   депутатів   усіх  фракцій  (тим  більше,  що  ця законодавча   пропозиція   буде   подана   представниками   різних політичних  спрямувань)  підтримати  надання  студентам  пільг  на проїзд,  щоб раз і назавжди врегулювати це питання згідно з чинним законодавством.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.  Слово  має  народний  депутат Манчуленко. Підготуватися депутату Мухіну.

 

     МАНЧУЛЕНКО Г.М.,  член  Комітету  Верховної  Ради  України  з питань    національної    безпеки   і   оборони   (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  НРУ).  Фракція  Народного  руху України.  Шановний  головуючий!  Шановні  колеги!  Я хочу у своєму виступі порушити дві проблеми.

 

     Перша проблема.  Ще  в  липні  минулого  року  Верховна  Рада України  проголосувала  рішення  про те,  щоб доручити Генеральній прокуратурі України  здійснити  перевірку  цільового  використання центральними  органами державної виконавчої влади бюджетних коштів у зв'язку  з  тим,  що  нам  хронічно  бракує  коштів  на  виплату зарплати,  пенсій,  на  здійснення  інших соціальних виплат.  Було дорученно й Голові Верховної  Ради  України  дати  таке  доручення Генеральній   прокуратурі.  На  жаль,  до  цього  часу  Генеральна прокуратура відповідно до нашого  рішення  не  прозвітувала,  хоча Голова Верховної Ради України Олександр Миколайович Ткаченко, коли вже  було  обрано  Генерального  прокурора   України,   обіцяв   і сподівався, що буде такий звіт.

 

     Я прошу вас,  Адаме Івановичу,  проконтролювати,  щоб це наше рішення врешті-решт було  виконано,  і  щоб  Генеральний  прокурор прозвітував  тут,  у  Верховній  Раді  України,  про  використання бюджетних коштів центральними органами виконавчої влади,  і щоб ми змогли погасити борги з зарплати, пенсій, інших соціальних виплат.

 

     Друга проблема    стосується   збільшення   обсягів   дотацій Чернівецькій області на  1999  рік.  У  розрахунках  Мінфіну  щодо обсягу   дотацій   Чернівецькій   області  на  1999  рік  завищено надходження з акцизного збору на 30 мільйонів гривень,  з  податку на  прибуток  підприємств  усіх  форм  власності - на 10 мільйонів гривень    (основним    платником    зазначеного     податку     є Дністергідроенерго),  з  прибуткового  податку  з  громадян  проти фактичного виконання за минулий рік  і  за  січеньлютий  поточного року та розрахунків фонду оплати праці на 1999 рік - на 3 мільйони гривень, з гербового збору - на 1,7 мільйона гривень.

 

     Унаслідок списання     та     реструктуризації     податкової заборгованості  цукрових заводів за станом на 1 січня 1998 року та сільськогосподарських підприємств за станом на 1 січня  1999  року очікується зменшення надходжень від плати за землю на 3,8 мільйона гривень та від податку з власників транспортних засобів -  на  1,2 мільйона гривень.

 

     Отже, загальна   сума   завищених  доходів,  за  розрахунками Мінфіну,  які враховано під час визначення нормативів  відрахувань до  бюджету  області  на  1999 рік,  з урахуванням кризового стану проведення розрахунків між суб'єктами  підприємницької  діяльності складе понад 60 мільйонів гривень.

 

     З урахуванням   викладеного   дотація  області  з  Державного бюджету на 1999  рік  має  бути  на  рівні  1998  року,  тобто  85 мільйонів гривень.

 

     Зважаючи на  це  є  прохання внести на розгляд Верховної Ради України під час уточнення Державного бюджету на 1999  рік  питання про  збільшення  дотації  області в поточному році на 60 мільйонів гривень,  довівши її до рівня  минулого  року  -  85-87  мільйонів гривень.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

 

     Слово має народний депутат Мухін. За ним - депутат Зварич.

 

     МУХІН В.В.,  перший  заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і  оборони  (багатомандатний загальнодержавний  виборчий  округ,  виборчий  блок СПУ та СелПУ). Прошу слово передать Александру Александровичу Морозу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка.

 

     МОРОЗ О.О.,  голова Комітету Верховної Ради України з  питань аграрної  політики  та  земельних  відносин  (виборчий  округ  92, Київська область).  Фракція  блоку  Соціалістичної  та  Селянської партій (Лівий центр). Шановні депутати! Наприкінці минулого місяця сталася подія,  про яку вчора згадували  на  засіданні,  але  факт безпрецедентний:  уряд вдався до спроби секвеструвати бюджет. Я не кажу,  що  справа  стосується  надзвичайно  важливих   речей,   бо підтверджено,   що  всі  баталії  навколо  прийняття  так  званого реального бюджету,  малодефіцитного, були просто шоу, бо вже тепер передбачається   солідне   скорочення  -  майже  на  10  відсотків видаткової частини.  Але особливо впадає в очі  вибірковий  підхід уряду  до  скорочення  витрат.  Наприклад,  видатки  на управління справами Верховної Ради планується скоротити на  22  відсотки,  на Кабінет  Міністрів  - 0,  на Рахункову палату,  щоб не заглядала в бюджет,  - майже 40 відсотків, на Державну податкову адміністрацію

-  1  відсоток  і так далі.  Причому це непорівнянні в абсолютному виразі дані.

 

     Продемонстрована певною мірою безпорадність і  неспроможність уряду зупинити економічне падіння.  Це багато разів на нараді, яка проводилась у Кабінеті Міністрів, підтверджував Президент України. Цифри  про  що  свідчать?  За  два  місяці  цього  року  обсяг ВВП зменшився на 4,2  відсотка,  особливо  зменшилися  реальні  доходи населення  -  на 14 вісотків.  Мінфін повідомив,  що за два місяці надходження до Держбюджету,  без місцевих,  виконано  лише  на  75 відсотків.  Причому  Кабмін  вдається  до  таких важелів рятування ситуації:  скоротити витрати на енергоносії та збільшити  тиск  на суб'єктів  господарювання,  які  не  розраховуються за енергію.  З цього  приводу  звертаються   безліч   суб'єктів   господарювання, особливо  в  сільському господарстві.  Почалися масові відключення електроенергії за несвоєчасну сплату. Відключаються молочні ферми, свиноферми,  майстерні на тракторних станах, інші об'єкти, на яких вирішується питання, яким буде врожай цього року.

 

     І видається  дивним  це  чути,  особливо   після   того,   як наприкінці   року   Президент   дізнався,   що   такі  відключення відбуваються,  змінив міністра і тепер нібито все має бути гаразд. Постає запитання:  що, знову змінювати міністра чи вживати якихось інших заходів? Зустрічі в Дніпропетровській, Донецькій, Луганській областях підтверджують, що це масова практика.

 

     З огляду  на те,  що є ще й інші обставини,  котрі потребують втручання Верховної Ради,  я пропоную внести  до  порядку  денного доручення нашому профільному комітету підготувати законопроект про зміни  до  Закону  про  підприємництво  і  скасувати   дозвіл   на реалізацію кольорових і чорних металів підприємницьким структурам. Не буде чого вивозити!

 

     Адаме Івановичу, я прошу поставити це питання на голосування. Думаю, що це буде відповіддю на ті пропозиції, котрі звучать зараз із місць.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

 

     Слово має  народний  депутат  Зварич.  За   ним   -   депутат Кириленко.

 

     ЗВАРИЧ Р.М.,  член  Комітету  Верховної Ради України з питань правової  реформи  (багатомандатний   загальнодержавний   виборчий округ,  НРУ). Фракція Народного руху України. Прошу передати слово народному депутату Борису Кожину.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка.

 

     КОЖИН Б.Б.,  член Комітету Верховної Ради  України  з  питань національної безпеки і оборони (багатомандатний загально-державний виборчий округ,  НРУ).  Народний рух  України.  Шановні  депутати! Динамічні   зміни   геополітичної  ситуації  в  світі,  який  став однополюсним,  складність   і   нестійкість   військово-політичної ситуації  в  Європі,  триваюче внутрішнє кризове становище України обумовлюють потребу активізації зусиль,  спрямованих на  зміцнення її   міжнародних   позицій,   обстоювання  національних  інтересів України,  забезпечення надійної безпеки й  обороноздатності  нашої держави.

 

     Аналізуючи ситуацію,   Народний   рух   України   вважає,  що стратегічною  метою  України  є   повномасштабна   інтеграція   до європейських  і  євроатлантичних  структур та повноправна участь у системі загальноєвропейської безпеки.

 

     Реалізуючи цю мету, наша держава спрямовує свою діяльність на розвиток    конструктивного    співробітництва   з   наявними   на Європейському континенті  структурами  безпеки.  Це  насамперед  з Європейським    Союзом,    Західноєвропейським    Союзом,    Радою Євроатлантичного Партнерства,  Організацією з  питань  Безпеки  та Співробітництва   в   Європі  та  Радою  Європи,  на  основі  яких формується нова архітектура європейської безпеки ХХІ століття.

 

     На даному  етапі  Народний  рух  України  розглядає  НАТО  як найбільш ефективну структуру колективної безпеки в Європі і вагому складову систему загальноєвропейської  безпеки.  Це  обумовлюється значним  внеском  даної  організації в підтримання стабільності та загального  клімату  довіри  на   євроатлантичному   просторі,   у створенні  нової  архітектури  безпеки  в  Європі,  у  поглибленні процесів роззброєння,  контролю над озброєнням і нерозповсюдженням ядерної  зброї масового знищення тощо.  Тому Україна повинна брати активну участь у роботі та заходах  програми  "Партнерство  заради миру".

 

     Новий рівень   і  характер  відносин  між  Україною  та  НАТО визначається  Хартією   про   особливе   партнерство.   Розвиваючи співробітництво,  Народний  рух  України  має  на меті забезпечити незалежність,  демократичний розвиток і  територіальну  цілісність України,   зміцнити   зовнішні   гарантії   національної  безпеки, протидіяти виникненню нових загроз стабільності безпеки в регіонах Центральної та Східної Європи,  складовою частиною якої вона є,  а також використати досвід і  допомогу  країн  -  членів  альянсу  в розбудові  власних збройних сил та інших військових формувань.  Цю тезу підтверджує приклад  прогресивного  розвитку  Польщі,  Чехії, Угорщини, які вступили до НАТО.

 

     Пропоную розглянути  проект  Закону  про  порядок  допуску та умови  перебування  підрозділів  збройних  сил  інших  держав   на території України.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

 

     Слово має  народний депутат Кириленко.  Будь ласка.  За ним - депутат Смірнов.

 

     КИРИЛЕНКО І.Г.,  голова Комітету  Верховної  Ради  України  з питань  молодіжної політики,  фізичної культури і спорту (виборчий округ  36,  Дніпропетровська  область).   Фракція   "Батьківщина". Шановний Адаме Івановичу!  Шановні колеги і наші виборці!  Останні події дещо послабили увагу всіх гілок влади  до  вирішення  питань соціального захисту і становлення молоді. Як результат, потерпають молоді громадяни, обмежуються їхні можливості щодо набуття освіти, професійної   підготовки,   виховання,  працевлаштування,  охорони здоров'я  та  фізичного  загартування.  Таким  чином,  підростаюче покоління  витісняється  на  узбіччя  виробничого,  соціального  і духовного життя суспільства.

 

     На жаль,  майже   кожні   два   роки   змінюється   структура центрального  органу виконавчої влади у сфері молодіжної політики. А це негативно позначається на функціонуванні місцевих структурних підрозділів  у роботі з молоддю,  погіршується керованість у сфері молодіжної політики,  незадовільно виконується чинне законодавство щодо   сприяння   соціальному   розвитку   молодих   громадян,  не реалізується право  випускників  навчальних  закладів  на  надання першого  робочого місця,  не забезпечується належним чином охорона праці неповнолітніх, права підлітків.

 

     Поширилися випадки залишення дітей  без  житла  та  обмеження їхніх майнових прав.  На сьогодні 12,7 тисячі підлітків- сиріт або позбавлених батьківського піклування не мають житла.  Незадовільно здійснюється  виплата державної допомоги молодим сім'ям із дітьми. У деяких регіонах термін її невиплати досягає двох років.

 

     Не розв'язується питання виявлення та повернення до  навчання молоді  шкільного  віку,  яка залишила заклади освіти.  У минулому році не було охоплено навчанням понад  30  тисяч  школярів,  а  13 тисяч  випускників  дев'ятих  класів  не  визначилися  з подальшим навчанням і працевлаштуванням.

 

     Залишається складною  криміногенна  ситуація  в   молодіжному середовищі.   Майже   в  половині  областей  не  вдалося  зупинити поширення підліткової злочинності.  Усі ці та ряд  інших  факторів викликають  посилення соціальної напруги в молодіжному середовищі, провокують молодь на акції протесту.

 

     Особлива тривога  з  приводу  молодіжного  безробіття.  На  1 лютого   поточного  року  чисельність  зареєстрованої  безробітної молоді досягла майже 330 тисяч,  що у півтора  раза  більше  проти минулого  року,  а  це  понад  третини  всіх  безробітних громадян України.  Водночас набрав  сили  нерегульований  відтік  молоді  з галузей   народного  господарства  в  тіньовий  сектор  економіки, зростають масштаби неформальної зайнятості.

 

     На нашу  думку,   єдиним   перспективним   шляхом   вирішення комплексу  молодіжних  проблем  є тісна і погоджена співпраця всіх гілок влади як  у  центрі,  так  і  на  місцях.  Отже,  пропонуємо Кабінету  Міністрів  України  внести  на  розгляд  Верховної  Ради проекти  законодавчих  актів  про  соціальну  роботу  з   молоддю, запровадження  дієвих  механізмів  щодо  працевлаштування  молоді, поліпшення  її  становища  на  ринку  праці,   перегляду   системи оподаткування  закладів  та  установ,  які  працюють  із  дітьми і молоддю, та вжиття дієвих заходів щодо розвитку їх мережі.

 

     Вважаємо за  потрібне  провести  у  червні  нинішнього   року парламентські  слухання  про  становище  молоді  України,  а також внести до порядку денного Дня уряду в травні  цього  року  питання про   організацію   оздоровлення   дітей   у   літній   період  та працевлаштування випускників навчальних закладів.

 

     Просимо підтримати наші пропозиції також Національну  раду  з питань  молодіжної  політики  при  Президенті  України  на  чолі з Віктором Володимировичем Мевдведчуком. Адже брак належної уваги до молодіжних  проблем,  як  і  зволікання  з  їх  вирішенням,  - це, врешті-решт,  питання національної  безпеки  і  майбутнього  нашої держави.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

 

     Слово має народний депутат Смірнов. За ним - депутат Жежук.

 

     СМІРНОВ Є.Л.,  член  Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки  і  оборони  (виборчий  округ  16,  Вінницька область).  Шановний  Адаме  Івановичу!  Шановні  народні депутати! Сподіваюся, що принаймні народні депутати України, які за бажанням мають   доступ   до   об'єктивної  інформації,  не  стали  жертвою безпрецедентної  інформаційної  війни  НАТО  та  справжніх  хазяїв альянсу проти Югославії,  війни,  до якої,  на жаль,  долучились і вітчизняні,  українські (якщо їх можна так назвати) засоби масової інформації.  Сподіваюся, що агресію НАТО проти Югославії більшість депутатів,  як і два тижні тому, вважають саме за агресію, а події кількох  останніх  днів  цієї  неоголошеної  війни  розцінюють  як геноцид проти народів Югославії.

 

     З огляду на це прошу внести до порядку денного сьогоднішнього пленарного  засідання  розгляд  проекту  Постанови  Верховної Ради такого змісту (він вчора вам розданий):

 

     "У зв'язку із  тим,  що  агресія  блоку  НАТО  проти  Союзної Республіки Югославії не лише не припинена, але набуває все більших масштабів,   які   реально   загрожують    національній    безпеці європейських країн,  в тому числі й України, засуджуючи цю агресію й висловлюючи солідарність із братніми народами СРЮ, Верховна Рада України постановляє:

 

     1. Запропонувати  Президенту  України  прийняти  рішення  про надання  Союзній  Республіці  Югославії   військово-технічної   та гуманітарної допомоги.

 

     2. Доручити  Комітету  з  питань  законодавчого  забезпечення правоохоронної діяльності та боротьби з організованою  злочинністю і  корупцією  підготувати  до  13  квітня  1999 року проект Закону України  про  внесення  змін  до  Кримінального  кодексу  України, вилучивши  з  Особливої  частини Кримінального кодексу статтю 1877 "Участь у збройних конфліктах інших держав".

 

     Згаданий проект закону я як суб'єкт законодавчої ініціативи з дотриманням відповідної процедури подав.

 

     "3. Направити   до  Союзної  Республіки  Югославії  делегацію Верховної Ради України з метою  засвідчення  позиції  українського парламенту".  Можна  у  складі  4-5  чоловік  на  чолі  з одним із заступників   Голови   Верховної    Ради,    наприклад    Віктором Володимировичем Медведчуком.

 

     Отже, Адаме   Івановичу,   прошу   поставити  на  голосування пропозицію про  включення  розгляду  цього  проекту  постанови  до порядку  денного  сьогоднішнього  пленарного засідання.  Якщо таке рішення буде прийнято,  я  відповідно  до  Регламенту  виступлю  з обгрунтуванням запропонованого проекту і відповім на запитання.

 

     Якщо не  підтримають  даний текст проекту постанови,  я прошу поставити на  голосування  пропозицію  про  проект  постанови,  що складається з преамбули і останнього пункту, як мінімум.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Слово має народний депутат Жежук. За нею - депутат Ключковський.

 

     ЖЕЖУК Н.С.,  член Комітету Верховної Ради  України  з  питань молодіжної  політики,  фізичної культури і спорту (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ, КПУ). Дякую. Фракція комуністів, Ленінська комуністична спілка молоді України.

 

     Заявление Центрального  комитета Ленинского коммунистического союза молодежи Украины по поводу агрессии НАТО в Югославии.

 

     Сегодня над миром нависла угроза третьей мировой войны.  Блок НАТО,  последние годы трубивший о своем миролюбии, для обеспечения стратегических интересов США на Балканах развязал  акцию  агрессии против  суверенного  государства,  члена  ООН - Союзной Республики Югославии.  Все это делается под высокопарными лозунгами  спасения албанского  народа  от  геноцида  режима  Милошевича и обеспечения свободы  и  демократии,  забывая   схожие   процессы   в   Турции, Великобритании, Испании и других государствах блока.

 

     Господа из  НАТО  не  замечают,  что бомбардировки привели не только  к  гибели  тысяч  мирного  населения,  но  к  еще  большей эскалации конфликта в Косово. Трудно требовать от сербов гуманного отношения  к  бойцам  армии  освобождения  Косово  под  прикрытием самолетов НАТО, нападающих на югославские войска и терроризирующих гражданское  население,  не  поддерживающее  их,   независимо   от национальности.

 

     Дальнейшее развитие  событий  может  привести  к перерастанию военного конфликта на общеевропейский уровень.  Не менее опасно  и установление  нового мирового порядка,  когда главный жандарм дядя Сэм будет определять,  кто нарушает права человека,  кого бомбить, кого  миловать.  И  Украина,  имея  проблему с крымскими татарами, создавшими  параллельные  органы  власти,  рискует   оказаться   в положении  Югославии.  Недаром  меджлис  крымскотатарского  народа поддержал действия НАТО.

 

     Сегодня пожарище войны полыхает недалеко от Украины  и  легко может перекинуться на нашу территорию.  Поэтому Ленинский комсомол Украины заявляет решительный протест  против  преступных  действий НАТО   в   Югославии   и   преступного  бездействия  Президента  и правительства Украины.

 

     Мы призываем  молодежь  Украины,  всех  граждан  доброй  воли пикетировать    посольства   и   представительства   стран   НАТО, бойкотировать американские,  английские,  французские  и  немецкие товары.  Если  мы  сегодня не остановим агрессию НАТО в Югославии, завтра бомбы НАТО будут падать на нашу территорию.

 

     Мы требуем:

 

     прекращения участия Украины в программе НАТО "Партнерство  во имя мира";

 

     выхода Украины  из системы санкций против Югославии,  Ирака и Ливии;

 

     оказания гуманитарной  и  военнотехнической  помощи   Союзной Республике Югославии;

 

     отзыва представителя Украины из штаб-квартиры НАТО;

 

     выдворения с территории Украины представителей служб НАТО.

 

     В Харькове  8  апреля  в  15.30  выйдут  студенты с протестом против  наступления  на  их  социальные  права   и   в   поддержку югославских  студентов.  В  этот  же  день  в  Киеве в 16.30 возле посольства  США   будет   пикетирование   посольства   молодежными организациями и Славянским союзом. Призываю всех людей доброй воли принять участие в этих акциях.

 

     Спасибо за внимание.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Депутат Ключковський. Будь ласка.

 

     КЛЮЧКОВСЬКИЙ Ю*Б.,  заступник лолови Комітету Верховної  Ради України з питань державного будівництва,  місцевого самоврядування та  діяльності  рад  (багатомандатний  загальнодержавний  виборчий округ,  НРУ). Народний рух України. Прошу передати слово народному депутату Косіву.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка.

 

     КОСІВ М.В.,  голова  підкомітету  Комітету   Верховної   Ради України  з  питань  культури  і  духовності  (виборчий  округ 116, Львівська область).  Народний рух України.  Шановні колеги народні депутати! Хочу закцентувати вашу увагу на трьох проблемах, питання про які порушувалися на моїх депутатських прийомах, і звернутися з ними до Кабінету Міністрів.

 

     Перша. Те, що багато підприємств в усіх виборчих округах (і в моєму, і у ваших) не виплачують зарплату, стало вже нормою. Але на деяких із них робітникам у табелях про зарплату проставляють нулі, а  це  не  дає  їм  можливості  одержувати  субсидії   на   оплату комунальних послуг. Звертаюся до Кабінету Міністрів з категоричною вимогою позбутися такої практики, бо це є елементарне знущання над людьми.

 

     Друга. Кабінет  Міністрів  не  раз заявляв про те,  що має на меті всі  підприємства  соціальної  сфери  передати  в  комунальну власність.  Насамперед я хотів би звернути увагу,  що багато наших співгромадян  живуть  у   сімейних   гуртожитках,   які   належать підприємствам  і  військовим частинам.  Мало того,  що за це житло вони платять не як  за  комунальну  власність,  а  як  за  об'єкти підприємницької  діяльності,  то  їх  дуже  часто  ще  й виселяють звідти. Пропоную Кабінету Міністрів негайно розглянути питання про передачу  згаданого  житла у комунальну власність і видачу ордерів людям, які там проживають.

 

     І третя  проблема.   У   мене   є   звернення   залізничників Львівського   та   Луганського  управлінь  залізниці  про  те,  що знищується ціла  галузь  залізничного  поштового  зв'язку.  Чомусь Державний  комітет  зв'язку  і  Міністерство транспорту не знайшли поміж  собою  порозуміння,   і   на   вулицю   викидаються   сотні висококваліфікованих працівників, знищується галузь, яка має довгу історію,  яка  має  дуже  висококваліфікованих  працівників.  Адже поштовий   зв'язок   залізничним   транспортом   -  це  не  тільки перевезення,  а також  і  сортування,  упаковка  та  багато  інших послуг.  Отож  пропоную  цим двом відомствам та Кабінету Міністрів негайно зійтися і вирішити  дану  проблему  позитивно  на  користь робітників.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

 

     Будь ласка, одну хвилину депутат Кунєв, і будемо завершувати.

 

     КУНЄВ І.П.,  заступник голови Комітету Верховної Ради України у справах пенсіонерів,  ветеранів  та  інвалідів  (багатомандатний загальнодержавний   виборчий   округ,  ПСПУ).  Председатель  вновь организованной  Партии  пенсионеров  Украины.  Уважаемые  коллеги! Уважаемые избиратели!  Вчера было обявлено, что Президент Украины Леонид Кучма наложил вето на новый закон о  пенсиях.  49  гривень, которые были год назад,  сегодня представляют собой 15-20 гривень. Плата  за  коммунальные  услуги  повысилась  до  мировых  цен.   Я обращаюсь  к тем,  кто голосовал за неотставку правительства,  кто продолжил его агонию.  Оно не способно и не  может  быть  способно осуществлять   экономические   реформы   в   Украине.  Сегодняшнее правительство Украины - это  гибель  украинского  народа.  Я  могу показать  тысячи  писем  пенсионеров,  и  каждое нельзя читать без слез. Люди умирают от голода, не имея возможность лечиться.

 

     Обращаюсь к вам,  народные депутаты:  мы  обязаны  преодолеть вето   Президента.   Другого   просто  не  дано.  Иначе  мы  будем соучастниками этого геноцида.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

 

     КУНЄВ І.П. Второе. Одну секунду!

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Завершуйте, будь ласка.

 

     КУНЄВ І.П.  27  марта  прошел  учредительный   сезд   Партии пенсионеров  Украины.  Он  проходил  в жесткой обстановке и принял обращение к украинскому народу,  которое в ближайшее  время  будет опубликовано в печати.

 

     И наконец,  последнее.  Сегодня  в  14 часов я провожу пресс- конференцию о жизни наших пенсионеров.

 

     Спасибо.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

 

     Шановні колеги, ми сповна, навіть з надлишком, витратили час. Буквально декілька слів щодо питань, які порушувалися.

 

     Депутат Кириленко  (Молодий  рух)  справедливо  зауважив щодо пільг на проїзд студентів.  Хоча я хотів би, щоб усе було до кінця правдиво.  Адже  не  тільки Молодий рух турбувався,  аби студентам повернули пільги.  Усі без винятку народні депутати, передусім які входять до складу профільного комітету,  доклали чимало зусиль для того,  щоб з'явилися відповідні рішення,  укази.  Проте,  на жаль, вони виконуються не так, як хотілося б.

 

     Депутат Манчуленко   пропонував  дати  доручення  Генеральній прокуратурі перевірити нецільове використання бюджетних коштів. Ми дамо сьогодні відповідне доручення.  Тільки підійдіть, будь ласка, в Секретаріат ще раз,  поясніть,  про що йдеться,  оскільки  минув майже рік,  щоб ми чітко сформулювали.  І я підпишу таке доручення Генеральній прокуратурі.

 

     Стосовно Чернівецької  області,  то  ми  в  середині   квітня (орієнтовно  20-21  числа)  протягом  двох  днів будемо розглядати проблеми,  пов'язані з виконанням  Державного  бюджету  за  перший квартал  і  з  його  можливим коригуванням,  і цілу низку законів, причетних до бюджету.  Гадаю,  там буде якраз слушно порушити дані питання, тим більше, що то проблема не лише, на жаль, Чернівецької області.

 

     Олександр Олександрович  Мороз  говорив  про   секвестрування бюджету.  Це те саме.  Ми,  мабуть, 20-21 квітня будемо вести дуже серйозну розмову.  Є  пропозиції  внести  відповідні  поправки  до законів,   якими   заборонити   будькому,   крім  Верховної  Ради, секвеструвати бюджет. Ці питання розглядатимуться.

 

     Щодо металобрухту - абсолютно  слушно:  незабаром  нічого  не залишиться.  Ви  знаєте,  що найближчим часом (і на Погоджувальній раді домовилися) профільний Комітет з питань промислової  політики повинен   подати   вже   в   другому  читанні  проект  Закону  про металобрухт. У ньому ми маємо чітко записати ці положення.

 

     Народний депутат   Кожин   порушив   питання   про   програму "Партнерство  заради  миру"  і  якомога  швидшу інтеграцію в НАТО. Вважаю, шановні колеги, що в ситуації, яка склалася, мабуть, варто помовчати  про НАТО.  Бо сьогодні вони в Югославії.  А де гарантія того,  що завтра під приводом особливого партнера не з'являться  в Україні наводити порядок? (Шум у залi).

 

     Ви бачите,  як ці питання розглядаються.  Просто не варто, як кажуть,  збурювати воду, знаючи, що проблема не знайде підтримки в залі (Шум у залi). Це перше.

 

     I друге.  Шановні  депутати  з  двох  Рухів,  прошу  мені  не вказувати.  Я вас не перебивав,  коли ви  виступали  з  трибуни  й говорили  про речі,  які не відповідають тому,  що хотіло б почути суспільство.

 

     Голова комітету  Іван  Григорович  Кириленко  порушив   низку молодіжних  проблем.  Справді,  питань  дуже  багато.  Хоча заради справедливості  варто  зазначити,  що  профільний  комітет   цього скликання  досить плідно працює,  за його наполяганням ми прийняли низку законів.  Тепер завдання полягає в тому, щоб комітет спільно з Кабінетом Міністрів домігся їх реалізації.

 

     Стосовно розширення законодавчого поля,  сподіваюся,  Кабінет Міністрів із задоволенням відгукнеться  на  нашу  пропозицію  щодо підготовки таких законопроектів. Готуйте відповідні документи.

 

     Народний депутат  Смірнов  вніс проект Постанови про заходи у зв'язку із агресією блоку НАТО проти Союзної Республіки Югославії. Я  поставлю на голосування його пропозицію про внесення до порядку денного  цього  питання,  хоча  нещодавно  ми  подібну   постанову прийняли.  До речі,  ряд пунктів, які вносяться, ми голосували і в тій постанові.  Але є пропозиція народного депутата, я поставлю її на голосування.

 

     З приводу   виступу   депутата   Косіва.   Я  прошу,  Михайле Васильовичу,  стосовно проблем,  про які  ви  казали,  підготувати депутатський запит на ім'я Прем'єр-міністра,  і ми його направимо, щоб це був, так би мовити, належний документ.

 

     І щодо виступу народного депутата Кунєва з приводу  подолання вето  Президента  на чергову порцію законів.  Найближчим часом,  а саме 14 квітня,  ми проведемо парламентські  слухання,  присвячені проблемам   захисту   ветеранів,   інвалідів  і  пенсіонерів,  тож обов'язково повернемося до розгляду питань із подоланням вето.

 

     Шановні колеги,  будьте   уважні.   Ставлю   на   голосування пропозицію  народного  депутата  Смірнова  про внесення до порядку денного питання...

 

     Будь ласка,  увімкніть  мікрофон  депутата  Смірнова.  Прошу, сформулюйте питання.

 

     СМІРНОВ Є.Л.   Адаме   Івановичу,   я   прошу   поставити  на голосування питання про внесення до порядку  денного  питання  про проект  Постанови про заходи у зв'язку з агресією блоку НАТО проти Союзної  Республіки  Югославії.  Проект  розданий  і  є   у   всіх депутатів.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.  Хто за те,  щоб внести до порядку денного на сьогодні це питання, прошу визначитися.

 

     "За" - 154.

 

     Рішення не прийнято.

 

     Пропоную таке. Пропозиція народного депутата Смірнова слушна. Шкода,  Борис  Ілліч  зайнятий зараз із Президентом Парламентської Асамблеї Ради Європи.  Але,  гадаю,  найближчим  часом  у  порядку контролю варто подивитися,  як виконується прийнята нами Постанова про ситуацію, що склалася у зв'язку з агресивними діями НАТО проти Союзної   Республіки   Югославії.  І  не  виключено,  що  коли  ми розглядатимемо дане питання,  то посилимо її або,  так би  мовити, поставимо вимогу про відповідальність тих, хто не виконує.

 

     Переходимо, шановні   колеги,   до  розгляду  питань  порядку денного.

 

     Слухається питання про  обрання  народних  депутатів  членами комітетів Верховної Ради України.  Слово надається голові Комітету з питань Регламенту,  депутатської  етики  та  організації  роботи Верховної Ради України депутату Омелічу. Будь ласка.

 

     ОМЕЛІЧ В.С.,  голова Комітету Верховної Ради України з питань Регламенту,  депутатської етики та  організації  роботи  Верховної Ради  України  (багатомандатний  загальнодержавний виборчий округ, Всеукраїнське об'єднання "Громада").  Шановні колеги! Від народних депутатів надійшли такі заяви про обрання їх членами комітетів:

 

     Гадяцький Леонід   Миколайович   (фракція  "Громада")  виявив бажання  працювати  в  Комітеті  з  питань  молодіжної   політики, фізичної  культури  і  спорту.  Погоджено  з керівником фракції та головою комітету.  Він не переходить,  він щойно  обраний,  ще  не працював  у  комітетах.  Прошу  підтримати  пропозицію про обрання Гадяцького  Леоніда  Миколайовича   членом   Комітету   з   питань молодіжної політики, фізичної культури і спорту.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Ставиться  на  голосування  проект  Постанови про обрання народного депутата України Гадяцького Леоніда Миколайовича членом Комітету з питань молодіжної політики,  фізичної культури і спорту.

 

     З процедури?  Шановні  колеги!   Я   надам   слово,   Михайле Васильовичу,   але  гадаю,  процедура  зрозуміла.  З'явився  новий народний  депутат,  він  має  право  подати  заяву  про  вступ  до комітету.  Усі відповідні документи належно оформлені. Комітет дає згоду.

 

     Будь ласка, одна хвилина. Депутат Косів з процедури.

 

     КОСІВ М.В.  Народний рух України.  Адаме  Івановичу!  Шановні народні депутати!  Маємо досвід, коли про затвердження в комітетах одних депутатів голосують,  а щодо інших уперто  не  голосують.  Я абсолютно  не  маю нічого проти будь-кого.  Але пропоную,  Вікторе Семеновичу,  таке: зібрати всіх і проголосувати пакетом. Бо інакше є елементарна дискримінація, коли за одних голосують, а за інших - ні.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Михайле  Васильовичу,  дякую.  Спочатку  пройдемо так,  як визначено в Регламенті.  Не виключено, що скористаємося і вашою  пропозицією.  Прошу  підтримати  пропозицію   про   обрання Гадяцького Леоніда Миколайовича.  Це пропозиція двох комітетів - з питань Регламенту і профільного,  куди народний депутат звернувся. Голосуємо.

 

     "За" - 199.

 

     Будь ласка, наступний.

 

     ОМЕЛІЧ В.С.  Іванов  Валерій  Геннадійович (фракція КПУ) - до Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу підтримати пропозицію про направлення також нещодавно обраного народного депутата Іванова до Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин. Голосуємо.

 

     "За" - 186.

 

     Будь ласка, далі.

 

     ОМЕЛІЧ В.С.  Сергієнко Олександр Іванович (поза-фракційний) - до  Комітету  з  питань  законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності та боротьби з організованою  злочинністю  і  корупцією. Питання погоджене.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу підтримати. Голосуємо.

 

     "За" - 136.

 

     Будь ласка, наступний.

 

     ОМЕЛІЧ В.С.   Також  надійшли  звернення  народних  депутатів України про перехід до інших комітетів:

 

     Чікал Адам Васильович (фракція СелПУ), член Комітету з питань національної безпеки і оборони клопочеться про перехід до Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної  діяльності  та боротьби з організованою злочинністю і корупцією.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу підтримати, шановні колеги.

 

     "За" - 177.

 

     Будь ласка, наступний.

 

     ОМЕЛІЧ В.С.  Козак  Ярослав  Іванович (позафракційний),  член Комітету з  питань  охорони  здоров'я,  материнства  та  дитинства виявив бажання перейти працювати до Комітету з питань будівництва, транспорту і зв'язку. Питання погоджене.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу підтримати, шановні колеги.

 

     "За" - 114.

 

     Шановні колеги,  давайте таким  чином  діяти.  Сідайте,  будь ласка.

 

     Справді, в  нас  обрання народного депутата до складу того чи того комітету перетворюється на пекельні муки.  Нагадую,  що є три народних  депутати,  які  щойно  затверджені або нещодавно здобули депутатські повноваження і вперше подали заяви про зарахування  їх до складу комітетів. Тим більше (звертаю вашу увагу) до комітетів, котрі в принципі не викликають великого потягу до себе чи  бажання працювати в них.

 

     Пропоную ще  раз  проголосувати  за  те,  щоб обрати депутата Гадяцького до Комітету  з  питань  молодіжної  політики,  депутата Іванова  - з питань АПК і депутата Сергієнка - з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією.

 

     Прошу проголосувати  за   цих   трьох   народних   депутатів. Голосуємо за тих, хто вперше.

 

     "За" - 199.

 

     Тоді, шановні  колеги,  прошу проголосувати за другу пару.  Є два  народних  депутати,  які  виявили  бажання  перейти  в  інший комітет.

 

     Народний депутат  Чікал  з  Комітету  національної  безпеки і оборони переходить до Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної  діяльності та боротьби з організованою злочинністю і корупцією.  Усі  необхідні  документи  погоджені,  думаю,  немає ніяких підстав не приймати цього рішення.

 

     Народний депутат   Козак  переходить  із  Комітету  з  питань охорони здоров'я,  материнства та  дитинства,  який  ми  нещодавно (пригадуєте?)   дуже  зміцнили.  Представники  цього  комітету  не заперечують,  щоб  Козак  як  людина,  що  має  нахил  швидше   до будівництва, ніж до захисту материнства, працював у тому комітеті.

 

     Давайте підтримаємо  ці  дві кандидатури - депутатів Чікала і Козака.

 

     "За" - 168.

 

     Шановні колеги!  Тоді,  я думаю,  ми з  вами  приймемо  мудре рішення,  якщо  проголосуємо  за  всіх п'ятьох народних депутатів. Прошу  підтримати  цю  пропозицію:   про   затвердження   народних депутатів Гадяцького,  Іванова, Сергієнка, Чікала і Козака членами комітетів. Давайте дружно наберемо 226 голосів.

 

     "За" - 185.

 

     Шановні колеги!  Якщо якась фракція проти якогось депутата... Відчувається,  що  одна  з  фракцій,  не  всі.  У  всякому разі не голосують 136 народних депутатів. Поіменно? Не варто було б.

 

     Давайте я надам по хвилині депутатам з різних частин залу.

 

     Депутат Полюхович. Будь ласка. За ним - депутат Черненко.

 

     ПОЛЮХОВИЧ І.П.,  голова підкомітету Комітету  Верховної  Ради України  з  питань  екологічної  політики,  природокористування та ліквідації наслідків  Чорнобильської  катастрофи  (виборчий  округ 155,  Рівненська область).  Дякую. Фракція Народного руху України. Адаме  Івановичу,  щойно  прозвучала  пропозиція  Михайла   Косіва проголосувати за всі кандидатури разом.  На жаль, вона не пройшла. Ви кажете про поіменне голосування по фракціях.  Боюся, що й це не дасть результату.

 

     Давайте зробимо  так,  як ми запропонували:  нехай від кожної фракції,  яка не голосує за якусь кандидатуру, візьмуть по хвилині і  пояснять,  чому  не  голосують,  адже  кожний депутат має право працювати в будь-якому комітеті.

 

     Фракція Народного руху України голосувала й  голосуватиме  за всіх  депутатів.  Регламентом  передбачено,  що  депутат має право працювати в тому комітеті,  в якому він вважає  за  потрібне  і  в якому він може як фахівець принести найбільше користі.

 

     Але я  дивуюся,  чому  в  цьому  списку  немає Кірімова Івана Захаровича.  Він - фахівець,  у Верховній Раді минулого  скликання працював  у  чорнобильському комітеті.  Він написав заяву,  але за нього не проголосували.  Як голова підкомітету  я  прошу  включити його до цього списку, якщо можна.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Депутат Черненко. Будь ласка.

 

     ЧЕРНЕНКО В.Г.,  перший  заступник  голови  Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров'я,  материнства та  дитинства (виборчий   округ   48,  Донецька  область).  Группа  "Незалежні". Уважаемые товарищи  депутаты!  Я  убедительно  вас  прошу  подойти взвешенно и продуманно к заявлениям,  которые подали наши коллеги. Хочу сказать в отношении депутата Козака.  Хороший депутат, у него есть все данные работать в том комитете, в который он хочет пойти. У  него,  действительно,  нет  склонности   заниматься   вопросами здравоохранения, материнства и детства. Это первое.

 

     Второе. Когда  в начале нашей пленарной работы мы формировали комитеты,  то  практически  каждый,  за  исключением  единиц,   по собственному желанию выбирал комитет.  Сегодня некоторых депутатов доизбрано, а некоторые по году уже не имеют возможности работать в комитетах.  Я вас очень прошу,  если по одному человеку добавится, то кворум в комитете не  изменится  и  решения  будут  приниматься нормально. Я убедительно прошу вас проголосовать.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

 

     Депутат Марченко, Суми.

 

     МАРЧЕНКО В.Р.,  член Комітету Верховної Ради України з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та  інвестицій  (виборчий  округ  161,  Сумська область).  Фракция Прогрессивной социалистической  партии  Украины,  социалистическая оппозиция.  Уважаемые народные депутаты Украины! Адам Иванович! Не такой простой вопрос,  как кажется,  - перейти депутату из  одного комитета  в  другой.  Мне  представляется,  что если мы не наведем порядок с фракциями,  как того требует и  избирательный  закон,  и Регламент, то многократно будем тратить время Верховного Совета на решение каких-то частных вопросов.

 

     Вы прекрасно знаете,  что вследствие решения Конституционного Суда  Верховный  Совет  лишился  прежней  структуризации.  Поэтому Комитет  по  вопросам  Регламента,   депутатской   этики   готовит предложения  (и  фракция  прогрессивных  социалистов также готовит предложения)  для  наведения  порядка  в  зале,  для  политической структуризации   в   парламенте.  И  на  этой  основе,  балансируя политические интересы,  можно  решить  все  вопросы  одномоментно, проголосовав  за  переход  депутатов  с  учетом  регламентных прав фракции  быть  представленной   в   комитете   в   соответствующих пропорциях.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

 

     Депутат Габер. Будь ласка.

 

     ГАБЕР М.О.,  член  Комітету  Верховної  Ради України з питань паливно-енергетичного  комплексу,  ядерної  політики  та   ядерної безпеки (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  ПСПУ). Патріотична  партія  України,  фракція  "Батьківщина".  Згідно   з Регламентом  кожний  депутат  має право працювати в тому чи іншому комітеті і в  разі  необхідності  перейти  з  одного  комітету  до іншого.

 

     У мене дуже гарна,  як на мій погляд,  пропозиція.  Крім оцих п'яти  депутатів,  щодо   яких   сьогодні   в   залі   проводилося голосування,  є,  мабуть,  іще  десятьп'ятнадцять,  які  хотіли  б перейти з комітету в комітет,  але не набирають  іноді  десяти  чи більше  голосів.  Пропоную  Комітету  з  питань Регламенту зібрати всіх,  у кого є таке бажання, і, скажімо, на завтра підготувати це питання,  щоб  ми проголосували всіх зразу.  Я думаю,  таким чином можна вирішити ці  питання.  А  крім  того,  це  дасть  можливість фракціям не виступати проти якогось одного депутата,  бо це було б некоректно, а вирішити питання відразу і щонайменше на всю сесію.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Довгань Сергій Васильович. Будь ласка.

 

     ДОВГАНЬ С.В.,  член Комітету Верховної Ради України з  питань фінансів     і     банківської     діяльності     (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  виборчий блок  СПУ  та  СелПУ). Фракція  Селянської  партії  України.  Шановні колеги!  Ми вже рік пропрацювали в комітетах,  ви бачите,  яка робота  рядового  члена комітету  і як нам не вистачає людей - у будь-якому комітеті - для різних напрямів роботи.

 

     Якщо народні депутати виявляють бажання працювати  в  якомусь комітеті,  це означає, що в них є якісь мотиви для цього. Я думаю, ці мотиви пов'язані з їхніми  професіями.  Наприклад,  представник нашої  фракції  Адам Васильович Чікал за квотою фракції Селянської партії хоче перейти працювати в  Комітет  з  питань  законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності та боротьби з організованою злочинністю  і  корупцією.   Ну,   звучить   гучно:   боротьба   з організованою   злочинністю.  Комітет  існує  вже  п'ятий  рік,  а злочинність зростає.  Мабуть, тому, що люди йдуть туди, не знаючи, що  будуть  робити.  А  це  все-таки  бойовий  генерал,  людина  з досвідом.  Незрозуміло, з яких причин ми не можемо підтримати його намір.  І  всі  інші  товариші  з  того  списку  мають  право  там працювати.

 

     Давайте знімемо цю проблему й проголосуємо.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

 

     Депутат Кармазін. Будь ласка. І будемо визначатися.

 

     КАРМАЗІН Ю.А.,  голова  Комітету  Верховної  Ради  України  з питань  законодавчого  забезпечення  правоохоронної  діяльності та боротьби з організованою злочинністю і корупцією  (виборчий  округ 134, Одеська область). Дякую, Адаме Івановичу. Я голова якраз того комітету, за обрання до якого двох депутатів не проголосували.

 

     Шановні народні депутати!  Я звертаюся до вас із тим,  щоб ви згадали,  що  на  початку  нашої  діяльності  ми визначили квотний порядок.  І саме цей порядок,  коли представники всіх фракцій є  в тому  чи  іншому  комітеті,  забезпечує  голосування  в  залі  при прийнятті тих чи інших законів.  Коли  в  комітеті  є  депутати  з різних фракцій,  це полегшує роботу над законопроектами,  полегшує прийняття  законів  і  сприяє  тому,  щоб  тут  менше  витрачалося дорогоцінного часу.

 

     Проти цих кандидатур, які пропонуються до нашого комітету - і Чікала,  і Сергієнка,  - ніхто не висловлював суттєвих заперечень. За квотою вони підходять.

 

     Я просив би проголосувати за всіх п'ятьох депутатів, оскільки суттєвих зауважень  не  було.  Але  ще  раз  кажу:  з  урахуванням квотного підходу. І саме це потім забезпечить нормальну законність і оперативність при прийнятті законодавчих актів.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово  голові   профільного   комітету   депутату Омелічу. Будь ласка. І визначимося.

 

     ОМЕЛІЧ В.С. Шановний Адаме Івановичу! Шановні колеги! Питання це непросте,  звичайно.  Та хочу вам сказати,  що  на  сьогодні  є депутати,  які протягом року не працюють у комітетах.  Ми не даємо їм   можливості   повноцінно   виконувати   свої   обов'язки.   Це ненормально.

 

     Для того  щоб  вирішити  це  питання,  у нас є,  гадаю,  одна можливість - на Погоджувальній раді голів комітетів  і  керівників фракцій та депутатських груп визначитися щодо переходу депутатів з одного комітету до іншого.  Щоб  ми  там  проголосували  і  потім, попрацювавши  над  цим  питанням  у  своїх  фракціях,  змогли  тут підтримати таке рішення.  Не треба робити з цього  такої  комедії, яку вся Україна бачить.  Уже скільки разів ставиться це питання, і депутати ніяк не можуть увійти до  складу  комітетів  і  нормально працювати.

 

     Тому єдина пропозиція: на наступному засіданні Погоджувальної ради чітко визначитися і внести на  обговорення  в  зал  погоджену пропозицію.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Вікторе Семеновичу.

 

     Шановні колеги!   Будемо  зараз  визначатися.  Буквально  два слова.  Шановні колеги!  (Шум у залі).  Серед цих депутатів  немає людини, про яку депутат Кириченко хоче запитати. Навіщо збуджувати зал?  Це  інше  питання.  Будемо  його  розглядати,  ви  поставите запитання.

 

     Щодо Кірімова та інших депутатів,  яких немає в списку, то це запитання до комітету.  Голова  комітету  сказав,  що  справді,  є депутати,  щодо  яких декілька разів уже було голосування.  До тих питань  повернемося  після  того,  як  комітет  внесе   відповідні доповнення.

 

     Щодо зауваження  депутата  Габера,  що  за  Регламентом кожен депутат має  право  працювати  в  комітеті.  Має.  Але  в  тому  ж Регламенті  записано,  що  кожного  депутата до комітету направляє Верховна Рада. Сам він зробити цього не може.

 

     Шановні колеги!  Ви бачите,  який у  нас  порядок  денний,  і знаєте,  розгляд скількох питань ми не завершили вчора, а хотілося б, щоб ці питання були розглянуті. Тому я просив би не спотикатися на  рівному  місці.  Давайте  за  всіх  п'ятьох народних депутатів (проти ніхто не висловився) дружно проголосуємо і підемо далі. Тим більше що в нас іще є цікаві кадрові питання на сьогодні.

 

     Голосуємо за    народних   депутатів   Гадяцького,   Іванова, Сергієнка, Чікала і Козака.

 

     "За" - 205.

 

     Шановні колеги! Я бачу, частина народних депутатів не встигли проголосувати.   Будь  ласка,  зосередьтеся.  Кількох  голосів  не вистачило.

 

     Прошу, шановні колеги, голосуйте.

 

     "За" - 223.

 

     Востаннє голосуємо.  За всіх п'ятьох народних  депутатів.  Не вистачило трьох голосів.

 

     "За" - 237.

 

     Рішення прийнято.  Але бажано,  щоб воно приймалося з першого разу.

 

     ----------

 

     Слухається питання   про   призначення   виборів   Президента України.   Доповідає   голова   Комітету   з   питань   державного будівництва,  місцевого самоврядування та діяльності рад Олександр Дмитрович Кушнір. Будь ласка, три хвилини.

 

     КУШНІР О.Д.,  голова Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва, місцевого самоврядування та діяльності рад (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  КПУ). Шановний Адаме Івановичу!  Шановні народні депутати!  Конституцією  України (стаття   103)   визначено   термін  проведення  чергових  виборів Президента України,  а Закон України про вибори Президента України (стаття  9)  надає  Верховній Раді України повноваження призначати зазначені вибори.

 

     Виходячи з  викладеного  Комітет  Верховної  Ради  України  з питань   державного   будівництва,   місцевого  самоврядування  та діяльності рад пропонує підтримати пропозицію  народних  депутатів України  -  членів  комітету і прийняти проект Постанови Верховної Ради України про призначення  виборів  Президента  України  на  31 жовтня 1999 року.

 

     Проект постанови у вас є. Прошу підтримати.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.  Шановні колеги!  Простішого питання,  ніж це...  Депутате Єльяшкевич, це ж у Конституції записано. Навіщо на рівному  місці?..  Шановні колеги!  Справді,  цікава ситуація:  ми постановою підтверджуємо статтю Конституції.  Але так  записано  в Законі  про  вибори Президента,  який ми прийняли і який вступив у дію:  вибори Президента призначає Верховна Рада.  Тому я  пропоную проголосувати  проект  постанови:  "Призначити  вибори  Президента України на неділю 31 жовтня 1999 року".

 

     Голосуємо.

 

     "За" - 247.

 

     Рішення прийнято,  хоча хотілося б,  щоб було  більш  як  300 голосів.

 

     ----------

 

     Розглядається проект  Постанови  Верховної  Ради  України про призначення  на  посаду  членів  Центральної   виборчої   комісії. Доповідає  постійний  представник  Президента  України у Верховній Раді України Безсмертний Роман Петрович. Будь ласка.

 

     БЕЗСМЕРТНИЙ Р.П.,  постійний представник Президента України у Верховній Раді України (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  НДП).  Шановний Адаме Івановичу! Шановні народні депутати! 11  березня  цього  року Президент України відповідно до пункту 21 статті 85 Конституції  України  вніс  на  розгляд  Верховної  Ради України  кандидатури  для призначення членами Центральної виборчої комісії разом із відповідним  проектом  постанови  та  необхідними документами.  Таким чином, пропонується остаточно сформувати склад Центральної виборчої комісії.

 

     На розгляд Верховної Ради  України  пропонуються  кандидатури Данилевського  Юрія  Миколайовича,  Рибачука Миколи Филимоновича і Ставнійчук Марини Іванівни.  Усі претенденти відповідають  вимогам статті  7  Закону  України  про  Центральну виборчу комісію,  якою визначено,  що членом комісії може бути громадянин,  який на  день призначення досяг 25 років,  має право голосу,  проживає в Україні не менше п'яти останніх років та володіє державною мовою.

 

     Дозвольте дати коротку характеристику кандидатам.

 

     Данилевський Юрій Миколайович, 1955 року народження,  закінчив у 1978 році Московський військовий інститут,  спеціальність за  освітою  -  правознавець,  військовий юрист.  Одружений,  має  двох синів.  Про його трудовий і життєвий шлях ви можете дізнатися з анкети, яка є в добірці документів.

 

     У характеристиці,  поданій його керівником  з  місця  роботи, відмічено,   що   за   весь   період   служби   Юрій   Миколайович зарекомендував себе сумлінним,  вдумливим,  винятково працездатним працівником.  До виконання службових обов'язків завжди ставиться з почуттям високої відповідальності. Акуратний, зібраний, енергійний офіцер.  Грамотний  військовий  юрист,  здібний  організатор,  має схильність до аналітичної роботи.

 

     Має великий  практичний  досвід  роботи  на   всіх   напрямах прокурорськослідчої діяльності,  належним чином організовує роботу підлеглих.  Наполегливо  домагається  суворого  дотримання   вимог закону  при  порушенні  і  розслідуванні  кримінальних  справ,  на виявлені порушення закону реагує принципово.

 

     Рибачук Микола Филимонович, 1942 року народження, у 1960 році закінчив  Український поліграфічний інститут,  доктор філософських наук,  професор.  Одружений, має доньку. Із трудовим шляхом Миколи Филимоновича так само можна ознайомитися з добірки документів, яка вам роздана.

 

     Микола Филимонович є спеціалістом  у  галузі  національної  і духовної  культури,  сучасних  духовних  процесів,  етнорелігійної політики  і  релігієзнавства.  Він  активно   досліджує   проблеми етнонаціональних відносин, релігії і церкви в системі національних відносин,  взаємозв'язку релігії  і  політики,  власне  релігійної політики, відносин держави і церкви.

 

     Микола Филимонович - керівник науково-дослідних тем,  активно друкується в наукових, науковопопулярних виданнях, енциклопедіях і словниках.  Систематично  виступає  по телебаченню та на радіо,  є автором понад 100 наукових праць.

 

     Він здійснює експертизу рішень  з  питань  релігії  державних органів,  органів  місцевого  самоврядування,  політичних партій і громадських рухів,  виступів у засобах масової інформації з питань релігії і церкви.  Є членом спеціалізованої вченої ради по захисту дисертацій в Інституті політичних та  етнонаціональних  досліджень Національної   академії   наук   України  та  Інституті  філософії Національної академії наук України.

 

     Ставнійчук Марина Іванівна, 1965 року народження, у 1987 році закінчила  Київський  державний університет імені Тараса Шевченка, за  освітою  -  правознавець.  Одружена,  має  доньку.  Ви   могли ознайомитися  з  її трудовим і життєвим шляхом із документів,  які вам роздані.

 

     У характеристиці,  що  додається,  зазначено,  що   під   час навчання  в  аспірантурі  та  роботи  в  Інституті держави і права формування її  як  молодого  науковця  здійснювалось  під  впливом визнаних  учених-правознавців  України.  Наукова діяльність Марини Іванівни  пов'язана  з  дослідженням  проблем  теорії  і  практики здійснення  прямого  народовладдя в Україні,  зокрема пріоритетних його форм - виборів і референдумів.  Вона  вивчає  також  проблеми реалізації   прямої   і   представницької   демократії   в   плані порівняльного правознавства.

 

     Багато зусиль   Марина   Іванівна   приділяє   організаційній діяльності.  З  початку 1998 року вона працює виконуючим обов'язки вченого секретаря вченої ради інституту,  а також  на  громадських засадах  - відповідального секретаря редколегії щорічника наукових праць молодих учених "Держава і  право".  Бере  активну  участь  у роботі Ради молодих учених інституту.

 

     Наукову діяльність поєднує з викладацькою.  Працює на кафедрі конституційного права Вищої школи права,  що  діє  при  інституті, викладає на курсах конституційного та виборчого права України.

 

     Творчий доробок    Марини   Іванівни   становить   понад   20 опублікованих праць з питань конституційного права  в  Україні.  У першому   підручнику   з  конституційного  права  України  вміщено підготовлений нею розділ  "Форми  безпосередньої  демократії".  На основі   нової   Конституції   вона   підготувала  два  розділи  в інформаційно-аналітичному виданні парламенту України "Вибори  1998 року".  Опубліковані  також  її  науково-популярна праця "Вибори в Україні",  серія статей з виборчого права у першому томі Юридичної енциклопедії.

 

     У даний   час   нею  підготовлена  і  подана  на  обговорення кандидатська дисертація на тему: "Законодавство України про вибори народних   депутатів   України.   Питання   теорії   і  практики". Підготовлені до друку й інші роботи.

 

     Ставнійчук Марина Іванівна  активно  займається  нормотворчою діяльністю. Була керівником робочої групи, створеної при Інституті законодавства  Верховної  Ради,  при  підготовці  проекту   Закону України про Центральну виборчу комісію, працювала у складі робочої групи з підготовки інших проектів законів та законодавчих актів  у галузі виборчого права.

 

     Усі кандидати  для  призначення  членами Центральної виборчої комісії в установленому порядку подали декларації  про  доходи  за минулий рік.

 

     Кандидатури було    розглянуто   на   засіданні   профільного комітету.  Прошу вас, шановні народні депутати, підтримати подання Президента  на  призначення  членами Центрвиборчкому Данилевського Юрія Миколайовича,  Рибачука  Миколи  Филимоновича  та  Ставнійчук Марини Іванівни.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу  записатися на запитання.  Прошу висвітити. Будь ласка, п'ять хвилин.

 

     Депутат Попеску. За ним - депутат Косів.

 

     ПОПЕСКУ І.В.,  голова  підкомітету  Комітету  Верховної  Ради України    з   питань   прав   людини,   національних   меншин   і міжнаціональних  відносин   (виборчий   округ   204,   Чернівецька область).   Дякую.  Фракція  СДПУ(о).  Вельмишановний  доповідачу! Скажіть, будь ласка, хто з трьох кандидатів має більший практичний досвід із цих питань?

 

     БЕЗСМЕРТНИЙ Р.П.  Дякую,  Іване Васильовичу.  Я думаю, що всі претенденти мають достатній і теоретичний  доробок,  і  практичний досвід у цій роботі.  Але найбільший - у наймолодшого претендента, Марини Іванівни,  яка брала  участь  і  як  консультант  у  роботі Центральної виборчої комісії, і безпосередньо в окремих процедурах при судових процесах,  на яких розглядалися конфліктні ситуації  з питань виборчого права вже в новітній Україні.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Думаю,  якби  ми  їх  перезатверджували  на новий термін членами Центральної виборчої комісії,  тоді  можна  було  б питати. А вони тільки почнуть працювати там.

 

     Депутат Косів. Будь ласка. За ним - депутат Кириченко.

 

     КОСІВ М.В.  Народний  рух України.  Щоб краще зорієнтуватися, скажіть,  будьте  ласкаві:  ці  три  кандидатури  ми  маємо  зараз затвердити на місце тих,  хто вибув, чи це нове поповнення? А щодо кандидатур,  то в мене особисто немає ніяких зауважень. Це справді високопрофесійні працівники.

 

     БЕЗСМЕРТНИЙ Р.П.   Дякую,   Михайле   Васильовичу.   Ці   три кандидатури подані відповідно до пункту 21 статті 85 у  зв'язку  з тим, що дві посади були вакантними, а одного члена Центрвиборчкому

-  Кравченка  Василя  Івановича  -  виведено  з  його  складу  вже парламентом нинішнього скликання.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. За власним бажанням.

 

     БЕЗСМЕРТНИЙ Р.П. Так, за власним бажанням.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Депутат Кириченко.  Будь ласка.  За ним - депутат Кулик.

 

     КИРИЧЕНКО С.О.,  голова підкомітету Комітету  Верховної  Ради України    з   питань   прав   людини,   національних   меншин   і міжнаціональних відносин (виборчий округ 183, Херсонська область). Християнськодемократична  партія  України.  Прошу  передати  слово Віталію Журавському.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка.

 

     ЖУРАВСЬКИЙ В.С.,  перший заступник голови Комітету  Верховної Ради  України  з  питань культури і духовності (виборчий округ 68, Житомирська область).  Християнськодемократична партія України.  Я щиро  радий,  що  серед претендентів є Рибачук Микола Филимонович, доктор філософських наук,  професор. Це не лише відомий і знаний в Україні  спеціаліст  із питань релігієзнавства,  вивчення процесів між релігією і політикою,  але також чесна й відповідальна людина. А у Центральній виборчій комісії і повинні бути саме такі люди. Ми

- напередодні президентських виборів,  а потім будуть і вибори  до Верховної  Ради  України.  Я  щиро радий,  що він увійшов до цього списку.

 

     Дякую.

 

     БЕЗСМЕРТНИЙ Р.П. Дякую за підтримку.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні  колеги!  Ми  поки   що   кандидатур   не обговорюємо, а ставимо запитання доповідачу.

 

     Депутат Кулик. Будь ласка. За ним - депутат Донець.

 

     КУЛИК О.В.,  член  Комітету  Верховної  Ради України з питань свободи  слова  та  інформації  (виборчий  округ  145,  Полтавська область). Народний рух України. Шановний доповідачу! Ми пропонуємо до складу Центрвиборчкому таких гарних людей, з такими титулами. А я  ставлю  собі  запитання:  чому  стільки  порушень  було під час виборів до парламенту?  У тому ж  221-му  окрузі  тричі  проводили вибори, стільки грошей викинули, а порушників так і не покарали.

 

     Як ви дивитеся на те,  щоб люди, яких пропонують на ці високі посади  в  Центрвиборчком,  присягали  тут,   у   парламенті,   на Конституції?

 

     Дякую.

 

     БЕЗСМЕРТНИЙ Р.П.  Дякую  вам  за  запитання.  Ваша пропозиція потребує нормативного врегулювання у  відповідному  законодавстві, якщо  необхідно,  навіть  у  Конституції.  Це наше право,  шановні колеги,  - внести до  Конституції  зміни  щодо  складання  присяги членами Центрвиборчкому на Конституції в залі Верховної Ради. Я не заперечую проти такого.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Маленька репліка,  шановні колеги: а де гарантія, що коли будуть присягати, не буде порушень?

 

     Депутат Донець. Будь ласка.

 

     ДОНЕЦЬ Н.Г.,  член  Комітету  Верховної Ради України з питань бюджету   (багатомандатний   загальнодержавний   виборчий   округ, Всеукраїнське   об'єднання   "Громада").   Прошу   передать  слово Ельяшкевичу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, давно не чули.

 

     ЄЛЬЯШКЕВИЧ О.С.,  заступник голови  Комітету  Верховної  Ради України з питань фінансів і банківської діяльності (виборчий округ 182,  Херсонська  область).  Фракция  "Громада".  Уважаемый  Роман Петрович!  Скажите,  пожалуйста,  чем  руководствовался  Президент Украины,  внося кандидатуру Ставнийчук,  если ее  производственный стаж всего два года, а работа в Центральной избирательной комиссии предполагает наличие не только больших  знаний  (это  так),  но  и определенного опыта,  психологической устойчивости. Ведь за работу в Центральной избирательной комиссии  надо  серьезно  отвечать.  А когда идет давление и со стороны Президента, и со стороны народных депутатов,  когда  решается  судьба  страны  -  кто  будет  избран Президентом,  кто будет избран народными депутатами... Безусловно, там должны работать очень авторитетные,  опытные люди, которые эту судьбу и могут решать.

 

     Чем руководствуется Президент? Может быть, Президентом страны тоже можно стать, имея производственный стаж два года?

 

     БЕЗСМЕРТНИЙ Р.П. Дякую. Шановний Олександре Сергійовичу! Коли я  дивлюся на вас і аналізую свій трудовий стаж,  я ставлю собі те саме запитання:  чим керуються виборці,  які обирають людей нашого віку до такого відповідального законодавчого органу? У даному разі вік - не завада для того,  щоб ця досвідчена  людина  працювала  в Центральній виборчій комісії.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. І,  мабуть, пригадуєте відомий афоризм: "Молодо - не всегда зелено".

 

     Сідайте, будь ласка, Романе Петровичу.

 

     Шановні колеги!  Ми організуємо цю процедуру таким  чином.  Я називатиму прізвище претендента (вони,  як я зрозумів,  усі там, у ложі),  якщо будуть запитання  -  він  дасть  відповідь,  і  потім приймемо рішення.

 

     Данилевський Юрій Миколайович. Будь ласка, Юрію Миколайовичу, підійдіть до мікрофона. Немає запитань, шановні колеги? Є.

 

     Олександр Олександрович Мороз. Будь ласка.

 

     МОРОЗ О.О.  Я хочу звернутися до  шановного  претендента  (за якого,  як і за інших, буду голосувати) з пропозицією. Чи не варто було б  створити  в  Центральній  виборчій  комісії  відділ,  який відстежуватиме  інсинуації,  які з'являються вже тепер,  з питань, пов'язаних із виборами?  Яскравий приклад цього -  останній  номер газети  "Факты",  де,  взявши  за основу вигадку,  точніше брехню, автор робить  висновки,  які  стосуються  зокрема  мене,  в  таких виразах, як "негарний крок", "політичний цинізм", а потім усі інші дурні висновки, що з цього випливають.

 

     Те, що  потрібно  забезпечувати  дотримання  закону  під  час виборів,  -  незаперечний  факт.  Чи не варто сьогодні Центральній виборчій  комісії  уважно  проаналізувати  й  визначити  механізми переслідування за такі порушення закону?

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.   Будь   ласка,  Юрію  Миколайовичу,  ваше ставлення до цієї проблеми.

 

     ДАНИЛЕВСЬКИЙ Ю.М.,  начальник слідчого  управління  Головного управління  військових прокуратур Генеральної прокуратури України. Я  вважаю,  що  такі  питання  повинні  вирішуватися  законодавчим шляхом, тобто якщо є така пропозиція, це має прийматися законом.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.   Взагалі-то   в   законі   є   відповідні доручення,  тобто треба, щоб була ще й ініціатива ЦВК. Я думаю, ви почнете працювати...

 

     Будь ласка. Депутат Моісеєнко, і будемо визначатися.

 

     МОІСЕЄНКО В.М.,  голова  підкомітету  Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва,  місцевого самоврядування та   діяльності   рад   (виборчий  округ  53,  Донецька  область). Председатель Всеукраинского союза  за  возрождение  СССР,  фракция Коммунистической   партии   Украины.   Уважаемый  претендент  Юрий Николаевич!  У меня к вам вопрос чисто профессиональный.  В городе Белая  Церковь  3  апреля  состоялся сход жителей этого города,  в котором приняли участие 600 граждан и на котором принято следующее решение:

 

     "1. Відкликати  з  поста  депутата  Верховної Ради України по Білоцерківському виборчому округу

 90 Ткаленка  І.І.  як  такого,  який  проводить  у Верховній Раді антинародну політику і не захищає інтересів громадян Білої Церкви.

 

     2. Доручити народному депутату Моісеєнку оголосити це".

 

     Я хотел у вас спросить:  какие на  сегодня  есть  юридические основания  для того,  чтобы удовлетворить желание трудящихся Белой Церкви отозвать народного депутата Ткаленко?

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, Юрію Миколайовичу.

 

     ДАНИЛЕВСЬКИЙ Ю.М.  Згідно з законом,  народні депутати можуть бути відкликані. Це питання вирішується суто на підставі закону.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Якого ще немає. Дякую.

 

     Депутат Кармазін.   І   будемо  голосувати,  шановні  колеги. Профільний  комітет,  напевно,  стикався  з  роботою   Генеральної прокуратури,  а  претендент там займав досить високу посаду.  Будь ласка.

 

     КАРМАЗІН Ю.А.  Дякую,  Адаме  Івановичу.  Фракція  "Громада". Шановний претенденте Юрію Миколайовичу! На жаль, я зараз зрозумів, що  голосуватиму  проти  вашої  кандидатури  через  ваше  незнання Конституції. Депутат поки що не відкликається. І демонструвати тут у залі незнання Конституції - це вже найвище...

 

     Але в мене запитання із сфери  вашої  попередньої  роботи  як начальника  слідчого  управління  Головного  управління військових прокуратур Генеральної прокуратури  України.  Ви,  мабуть,  знаєте (принаймні   я   оприлюднював   цей   факт  на  засіданні  колегії Генеральної прокуратури України) про те,  що працівники військової прокуратури  Південного  регіону,  яка  знаходиться в Одесі,  мали причетність  до  підприємницької  діяльності,  вчиняли  корупційні діяння.  Чому  до  цього  часу  не  дано принципової оцінки з боку вашого управління  таким  діям?  Дійшло  до  того,  що  полковники займалися    комерційною   діяльністю,   працюючи   у   військовій прокуратурі.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Юрію  Анатолійовичу,  будь   ласка,   завершуйте. Прошу, Юрію Миколайовичу, відповідайте.

 

     ДАНИЛЕВСЬКИЙ Ю.М.  Зараз  я  вже  не  є  начальником слідчого управління,  але знаю і пам'ятаю питання,  які порушувалися  вами. Порушено  кримінальну справу щодо Корноухова.  Вона розслідується, так що я вважаю, що заходів вживають.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Я так зрозумів,  що Юрій Анатолійович задоволений відповіддю Юрія Миколайовича.

 

     Шановні колеги!  Прошу  зосередитися.  Ставлю  на голосування пропозицію Президента України і  профільного  комітету  призначити відповідно  до  пункту  21 статті 85 Конституції України на посаду члена   Центральної   виборчої    комісії    Данилевського    Юрія Миколайовича. Прошу визначитися.

 

     "За" - 184.

 

     Система не працює тому,  що ви раніше натискуєте...  Усе буде гаразд, картка спрацює.

 

     Розглядається кандидатура Рибачука Миколи Филимоновича.  Є  в когось запитання?

 

     На трибуну?  Ну,  давайте,  будь  ласка,  до  трибуни.  Прошу депутатів  записатися  на  запитання.  Три  хвилини.  Будь  ласка, висвітіть.

 

     Депутат Лавриненко. Будь ласка. За ним - депутат Кармазін.

 

     ЛАВРИНЕНКО М.Ф.,  голова  підкомітету Комітету Верховної Ради України    з    питань    правової    реформи     (багатомандатний загальнодержавний  виборчий  округ,  виборчий  блок СПУ та СелПУ). Шановний претенденте!  Я підтримую думку,  яку висловив  Олександр Олександрович Мороз, а до вас таке запитання. Скажіть, будь ласка, як, на ваш погляд, треба діяти в Центрвиборчкомі, коли з'являється достатньо документів для того,  щоб приймати рішення. Маю на увазі народну  ініціативу  щодо  імпічменту  Президента.  Центрвиборчком реагує  на  таку волю народу своїми зауваженнями і рішеннями,  які розходяться і з Конституцією, і з чинним законодавством.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, відповідайте.

 

     РИБАЧУК М.Ф.,  завідувач  сектору  Інституту  політичних   та етнонаціональних   досліджень   НАН   України.   Є  Положення  про Центральну  виборчу  комісію,   і   є   Конституція   України.   І Центрвиборчком,  і зокрема кожен член Центральної виборчої комісії повинні діяти відповідно до цього Положення,  Конституції і  свого сумління.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Депутат  Кармазін.  Будь ласка.  За ним - депутат Яценко.

 

     КАРМАЗІН Ю.А.    Фракція    "Громада".    Шановний     Миколо Филимоновичу!  Я,  безумовно,  буду підтримувати вашу кандидатуру, тим більше що в Одесі вас іще пам'ятають по роботі і в газеті  "За наукові кадри", і в інших місцях. Але в мене таке запитання. Ось у Києві,  у  221-му  окрузі,  тричі  проводилися  вибори   і   тричі допускалися  фальсифікації.  Відомо,  що впливала виконавча влада. Яким ви бачите подальший розвиток ситуації?  Як ви дивитеся на те, що  держава  щоразу викидала фактично по мільйону гривень?  А їх у нас і без того не вистачає.  І чи не впливатиме на  вас,  на  вашу об'єктивність  те,  що  вас рекомендує сторона Президента?  У мене особисто сумнівів немає,  але я хотів би, щоб ви сказали це всьому народу.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка.

 

     РИБАЧУК М.Ф.  Я вважаю,  що органи виконавчої влади України і Центральна виборча комісія  є  абсолютно  незалежними  органами  і повинні  діяти  незалежно один від одного в тих чи інших питаннях, пов'язаних з виборами і Президента України,  і народних  депутатів України.

 

     А що  стосується  колізій у виборчому окрузі Мінського району міста Києва,  то я вважаю,  що тут є концептуальне недопрацювання. Під  час  виборчої  кампанії  має  бути  посилений контроль з боку політичних партій,  і тоді можна буде уникнути тих колізій  (я  не можу апріорі назвати це фальсифікаціями), які відбулися на виборах у Мінському районі.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Я  допоможу  Миколі  Филимоновичу  відповісти  на найважче  запитання  -  чи  не компрометує те,  що його рекомендує Президент.  Ви  ж  повинні  знати,  Юрію  Анатолійовичу,   що   за Конституцією   рекомендувати   має  Президент.  Кому-кому,  а  вам непростимо допускати  подібні  речі.  За  статтею  85  Конституції (пункт   21)   до  повноважень  Верховної  Ради  України  належить "призначення  на   посаду   та   припинення   повноважень   членів Центральної виборчої комісії за поданням Президента України".

 

     Депутат Яценко. Будь ласка. І будемо визначатися.

 

     ЯЦЕНКО В.М.,  член  Комітету  Верховної Ради України з питань екологічної політики,  природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської   катастрофи   (виборчий   округ   66,  Житомирська область).  Дякую.  Фракція  Компартії  України,  "Союз   Чорнобиль України".  Миколо  Филимоновичу!  Запитання я хотів би поставити в такому плані.  Справді, громадські організації повинні забезпечити абсолютно надійний контроль,  я не проти цього.  Але всетаки певні обов'язки мають і члени виборчих комісій,  починаючи з Центральної і  закінчуючи дільничними.  Під час виборів у березні 1998 року ми спостерігали таке типове  явище:  місцеві  державні  адміністрації створювали  так  звані  штаби,  і  до  цих штабів,  якими керували місцеві  державні  адміністрації,  з  дільничних   комісій   везли бюлетені  не  в окружну комісію,  а саме в державні адміністрації. Там ці бюлетені тасувалися, переглядалися. Що далі з ними робили - невідомо, бо це відбувалося за зачиненими на ключ дверима.

 

     Як ви  вважаєте,  які  механізми  ще  потрібні,  аби все-таки подібного нахабного порушення закону не було?

 

     РИБАЧУК М.Ф.  Дякую. Я вважаю, що частково вже відповів на це

-  стосовно  незалежності  державних  органів  влади і Центральної виборчої комісії.  Це одне.  А друге  -  повинен  бути  абсолютний контроль   як,   так   би  мовити,  супроводжувальний  процес  від дільничної до  окружної  виборчої  комісії  і  аж  до  Центральної виборчої   комісії.   І   цей   супроводжувальний   контроль   має забезпечуватися,  я ще раз наголошую,  політичними  партіями,  які будуть суб'єктами і об'єктами, можна сказати, виборчого процесу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.   Сідайте,  Миколо  Филимоновичу.  Шановні народні депутати!  Ви переконалися,  що претендент ознайомився  із Законом про вибори і знає його основні положення. Устами народного депутата   Кармазіна   місто-герой   Одеса    готове    підтримати претендента,  тому  прошу  визначитися  щодо  кандидатури Рибачука Миколи Филимоновича.

 

     "За" - 219.

 

     Наступна кандидатура Ставнійчук Марини Іванівни.

 

     Є запитання?  Прошу записатися. Прошу висвітити, три хвилини. Марино Іванівно, будь ласка, на трибуну.

 

     Депутат Моісеєнко. За ним - депутат Кухарчук.

 

     МОІСЕЄНКО В.М.  Фракция коммунистов Украины. У меня к вам тот же вопрос,  что и к первому претенденту.  Состоялся  сход  граждан города  Белая Церковь - более 600 человек,  свободно избранных.  У меня в руках протокол этого собрания,  в котором сказано,  что они "вирішили   відкликати   депутата   Верховної   Ради   України  по Білоцерківському виборчому округу 90".

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Володимире Миколайовичу,  запитання звучало.  Усе зрозуміло. Будь ласка, дайте відповідь.

 

     СТАВНІЙЧУК М.І.,   виконуюча   обов'язки   вченого  секретаря Інституту держави і права НАН України. Я зрозуміла...

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Відповідайте, будь ласка. Володимира Миколайовича ви не переспорите, так що не переживайте.

 

     Будь ласка, увімкніть мікрофон депутата Моісеєнка. Уточнюйте, але ж не повторюючись.

 

     МОІСЕЄНКО В.М.  Адам Иванович,  вы абсолютно не правы,  когда нарушаете Регламент. Поэтому прошу в будущем этого не делать.

 

     Граждане Белой  Церкви  потребовали  отзыва  своего народного депутата.  Я хотел бы получить  от  вас  квалифицированную  оценку этого  действия.  Можно  ли  сегодня  решить  эту  проблему  через Центризбирком или нельзя?  Если можно,  то каким образом?  Я знаю, что  Конституция  Украины на сегодняшний момент не позволяет этого сделать.  Но я знаю и то, что Конституция принята незаконно. Прошу вас ответить.

 

     СТАВНІЙЧУК М.І.  Згідно  з  Конституцією України депутати,  у тому числі й народні депутати України,  мають вільний депутатський мандат.  Це означає,  що ні практично, ні теоретично відкликати їх сьогодні не можна.

 

     За часів  Радянського   Союзу,   справді,   був   закон   про відкликання  депутатів.  Але  реально  цей  закон ні за радянських часів,  ні за часів уже незалежної  України,  хоч  він  і  не  був скасований,  не діяв. Тож сьогодні механізму відкликання депутатів згідно з Конституцією фактично немає. Я так вважаю.

 

     Приймайте закон, будь ласка, змінюйте Конституцію і тоді буде така можливість. Це ж не від мене залежить.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

 

     Депутат Кухарчук. Будь ласка. За ним - депутат Яценко.

 

     КУХАРЧУК М.А.,   заступник  голови  Комітету  Верховної  Ради України   з   питань    будівництва,    транспорту    і    зв'язку (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  КПУ).  Фракція комуністів.  Шановна Марино Іванівно!  Як ви ставитеся до того, що ще до підписання Президентом Закону про вибори Президента державні адміністрації,  зокрема  в  Рівненській  області,  вже  почали   і агітацію   за  нинішнього  Президента  України,  і  підготовку  до виборів?  Зокрема,  працівники  управлінь,   адміністрацій,   усіх структур, підпорядкованих адміністраціям, закріплені за населеними пунктами.

 

     І друге питання.  Майже  в  кожній  області  створено  служби соціального захисту під патронатом Президента. При тому відповідні державні служби є в кожній області,  але вони  бідні,  а  ця  нова служба забезпечена найновішою технікою і досить великим штатом.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, відповідайте.

 

     СТАВНІЙЧУК М.І.   Згідно   з  законом  передвиборна  агітація починається з моменту реєстрації кандидата в  Президенти  України. Але реальне життя є реальне життя,  і від цього нікуди не дінешся, бо кожен претендент хоче перемогти.  Якщо ці факти  справді  мають місце,  то йдеться про порушення закону.  Але я не можу сьогодні з трибуни реально це оцінювати, не маючи фактів, не знаючи реального стану речей.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Депутат Яценко. Будь ласка. І завершуємо.

 

     ЯЦЕНКО В.М.   Дякую.   Фракція   Компартії,  "Союз  Чорнобиль України". Марино Іванівно! Ви, звичайно, мали рацію, коли сказали, що  життя є життя,  але справа в тому,  що життя в Україні повинне бути підпорядковане Конституції і законам нашої держави. Інакше то буде не життя, а анархія, - назвіть як захочете.

 

     Що відбувається  зараз?  А  відбувається,  підкреслюю,  грубе порушення Конституції і законів України.  Як ви  вважаєте,  чи  не варто  нам  внести  до Кримінального кодексу України статті прямої дії,  які передбачатимуть найжорсткіше покарання  посадових  осіб, які допускають порушення Конституції і законів України? У нас ще є час до виборів Президента,  і ми зможемо прийняти такі закони. Яка ваша думка?

 

     СТАВНІЙЧУК М.І.  Я вважаю, що варто. І крім того, є ще багато інших правопорушень,  відповідальність за які передбачена виборчим законодавством,  але  в  Кримінальному кодексі України відповідних норм немає.  Тому я  вважаю,  що  Верховній  Раді  України  просто необхідно  повернутися  до  цього  питання  ще раз і вирішити його кардинально,  якщо  ви  хочете  справедливих  результатів  виборів Президента  України,  народних  депутатів  України  і на місцевому рівні.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо, Марино Іванівно. Сідайте.

 

     Володимире Михайловичу,  ви добре  розумієте,  що  ми  можемо написати  статей  більш  як  треба.  "Хто  їх виконуватиме?" - оце запитання.

 

     Шановні колеги! Прошу визначитися щодо кандидатури Ставнійчук Марини Іванівни.

 

     "За" - 248.

 

     Рішення прийнято.

 

     Вітаємо вас.

 

     Шановні колеги!  Спочатку  репліка депутата Ткаленка (я перед голосуванням не хотів надавати йому слово,  щоб це не вплинуло  на результати голосування).

 

     Депутате Ткаленко, будь ласка.

 

     ТКАЛЕНКО І.І.,  голова  підкомітету  Комітету  Верховної Ради України з питань будівництва, транспорту і зв'язку (виборчий округ 90,  Київська область).  Шановний добродію Моісеєнко! Я порадив би вам поїхати до себе в округ і там навести порядок і розібратися  у своїх проблемах.  А взагалі я вам дякую,  що ви високо оцінили мою роботу у Верховній Раді.  Я завжди відстоюю інтереси  України,  і, можливо,  якось "наступив на хвіст" комуністам,  тому вони підняли такий репет. Це, може, так і є.

 

     І останнє  хочу  вам  сказати.  Я  хотів  би  бачити  реакцію Бундестагу, якби там піднявся хтось і сказав: "Я очолюю комітет по відновленню фашистської Німеччини".  Яка була б реакція депутатів? На жаль, проти вас я цієї реакції не відчуваю (Оплески).

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Називається: "приїхали". Слово для репліки народному депутату  Моісеєнку.  Будь ласка.

 

     МОІСЕЄНКО В.М.    Председатель    Всеукраинского   союза   за возрождение СССР.  Я обясняю Ткаленко,  что на сегодняшний момент индивидуальных  членов  и коллективных членов,  изявивших желание поддерживать возрождение Советского Союза, около миллиона человек. Это не какой-то комитет. На его месте я просто подумал бы об этом. Это первое.

 

     Второе. Я прибыл  в  Белую  Церковь  по  приглашению  жителей города  (я  удивляюсь,  что  они  своего  депутата  никак не могут дождаться),  чтобы встретиться с ними на этом  сходе  граждан.  Об этом было оповещено заранее.

 

     Что касается  моих  избирателей,  то у них я регулярно бываю. Они прекрасно знают,  как я стараюсь поддержать  их  требования  и помочь им в их нуждах,  и поддерживают меня в моих начинаниях, так же,  как и всех коммунистов, и Коммунистическую партию, и будущего претендента  на пост Президента Украины от Коммунистической партии Симоненко Петра Николаевича.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.  Шановні колеги! Оскільки народний депутат Моісеєнко  уже  побував  в  окрузі  у  депутата Ткаленка,  давайте запропонуємо депутату Ткаленку відвідати округ депутата Моісеєнка. Нехай вони там порозуміються.

 

     Шановні колеги!  Були скарги на те, що під час голосування не спрацювали картки.  Ще раз нагадую,  шановні  колеги:  натискуйте, будь ласка, на одну кнопку з трьох лише тоді, коли почуєте сигнал. Якщо кнопка буде натиснута раніше,  то система не  спрацює.  Тобто система не винна, це через нашу неуважність.

 

     На вимогу депутатів я ще раз ставлю на голосування пропозицію про призначення  на  посаду  члена  Центральної  виборчої  комісії Данилевського Юрія Миколайовича. Прошу визначитися.

 

     "За" - 216.

 

     Не приймається.

 

     На підставі   тих   же   аргументів   ставлю  на  голосування пропозицію про призначення  членом  Центральної  виборчої  комісії Миколи Филимоновича Рибачука. Прошу визначитися.

 

     "За" - 226.

 

     Рішення прийнято.

 

     Шановні колеги!  Звертаюся до народних депутатів, які підняли руки.  Ви пропонуєте ще раз проголосувати? Давайте не будемо гаяти часу.

 

     Ставлю на   голосування  пропозицію  про  призначення  членом Центральної  виборчої  комісії  Данилевського  Юрія  Миколайовича. Місто-герой Одеса готове голосувати. Підтримуємо!

 

     "За" - 227.

 

     Рішення прийнято.

 

     Таким чином,  шановні колеги народні депутати,  дозвольте від вашого імені щиро привітати і Центральну виборчу комісію з тим, що вона  буде  працювати  в повному складі,  і новопризначених членів Центральної виборчої комісії  і  побажати,  аби  після  жовтня  чи листопада  цього  року  у нас до Центральної виборчої комісії було якомога менше зауважень.

 

     Дякуємо їм і бажаємо успіху.

 

     ----------

 

     Шановні колеги!  Я просив би залишатися на робочих місцях, бо в  нас  є ще одне досить серйозне питання призначень.  Оскільки ми будемо вирішувати  його  в  режимі  таємного  голосування  подачею бюлетенів,  я  хотів  би,  щоб  до  перерви  ми визначилися і дали можливість  попрацювати  Лічильній  комісії  Верховної  Ради,  яку очолює народний депутат Мішура.

 

     Розглядається питання (Шум у залі).  Шановні колеги!  Михайле Васильовичу Косів,  я знаю,  що ви на Президента  не  балотуєтеся, чому ж так вітаєте членів ЦВК?  Відпустіть їх,  будь ласка,  нехай ідуть і освоюють робочі місця.

 

     Слухається питання про призначення членів Вищої ради юстиції. Доповідає  голова  підкомітету  Комітету з питань правової реформи Райковський Броніслав Станіславович.

 

     РАЙКОВСЬКИЙ Б.С.,  голова підкомітету Комітету Верховної Ради України     з    питань    правової    реформи    (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  КПУ). Шановний Адаме Івановичу! Шановні  народні  депутати!  У  Комітет  Верховної  Ради України з питань правової реформи відповідно до статті 8 Закону України  про Вищу  раду  юстиції  надійшли  матеріали  на  трьох кандидатів для призначення їх на посади членів Вищої ради юстиції.

 

     Кандидатура Селіванова Анатолія Олександровича  запропонована депутатською  фракцією  Селянської  партії  України Верховної Ради України (виписка з протоколу від 17 березня 1999 року).

 

     Кандидатура Пінчука    Андрія    Михайловича    запропонована депутатською  фракцією  Партії  зелених (виписка з протоколу від 6 квітня 1999 року).

 

     Кандидатура Кочерги   Віктора   Герасимовича    запропонована депутатською  фракцією  Комуністичної  партії  України  (виписка з протоколу від 24 березня 1999 року).

 

     Комітет розглянув ці кандидатури і дійшов висновку, що згідно з  поданими  документами  вони відповідають вимогам Закону України про Вищу раду юстиції до членів  Вищої  ради  юстиції.  Комітет  з питань  правової реформи вважає,  що Селіванов,  Пінчук та Кочерга можуть бути призначені на посаду членів Вищої ради юстиції.

 

     Шановні народні  депутати!  Вам  роздано  документи  з  цього питання,  проекти постанов Верховної Ради України.  Прошу включити ці кандидатури у пакеті до бюлетеня для голосування.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.  Чи є запитання?  Є одне,  я зрозумів. Уже три...  Уточнення є.  Тоді,  шановні колеги,  я назву,  хто підняв руку, і прошу більше не наполягати. Депутати Костицький, Полюхович і Кірімов.

 

     Депутат Костицький. Будь ласка.

 

     КОСТИЦЬКИЙ В.В.,  член  Комітету  Верховної  Ради  України  у закордонних  справах  і  зв'язках  з  СНД  (виборчий   округ   84, Івано-Франківська область).  Шановний Броніславе Станіславовичу! Я хотів би вас попросити прокоментувати таку загадкову ситуацію, яка пов'язана  із  розглядом  моїх  документів  у  Комітеті  з  питань правової реформи.

 

     Річ у тому,  що моя кандидатура теж була висунута  на  вибори для призначення у члени Вищої ради юстиції.  Після того як я подав свої документи,  уже двічі в сесійний зал  вносилось  питання  про розгляд цих кандидатур, і жодного разу моє прізвище не фігурувало. Я розумію,  що ніхто наперед не має якихось  гарантованих  шансів, але мене як одного з авторів Закону про Вищу раду юстиції і одного з авторів статті 131 Конституції про Вищу раду юстиції в  принципі це обурює,  тому що я вважаю,  що теж маю моральне право нарівні з іншими претендувати на цю високу посаду.

 

     Дякую.

 

     РАЙКОВСЬКИЙ Б.С.  Как вам известно,  на предыдущей сессии  мы рассматривали  вопрос  о выборах кандидатов в члены Высшего совета юстиции,  это было 10  ноября  1998  года.  Тогда  у  нас  было  9 кандидатов,  по  которым мы провели голосование,  в том числе была подана и ваша кандидатура.  Но тогда вы не успели  пройти  комитет Верховной Рады,  однако комитет все-таки подал документы на сессию Верховной Рады.  Но почему ваша кандидатура не была включена, я не знаю.

 

     Относительно кандидатур,  которые рассматриваются сегодня. Вы знаете,  что этот вопрос решался на Согласительном совете фракций, где  было  принято решение подать эти три кандидатуры.  Если будет ваша кандидатура внесена для назначения на эту должность, мы будем рассматривать  ее  и направлять на рассмотрение Верховной Рады.  А документы на упомянутых кандидатов были рассмотрены на  предыдущей сессии Верховной Рады Украины.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, депутате Полюхович.

 

     ПОЛЮХОВИЧ І.П.  Народний рух України. Адаме Івановичу, я взяв слово для одного уточнення.  Хочу  звернутися  до  колег  народних депутатів.  Питання,  яке  ми розглядаємо вже вкотре,  обговорене, кандидатури, які мають увійти до Вищої ради юстиції, всім знайомі. Тому   сам   процес   таємного   голосування   повинен  бути  дуже відповідальний,  адже  всі  фракції,  підкреслюю,   всі   фракції, подавали  свої  пропозиції  стосовно кандидатур.  І ці претенденти зустрічалися з народними депутатами, висловили своє бачення.

 

     Тому я попрошу,  Броніславе Станіславовичу,  щоб  ви  зробили акцент на тому, що голосування по цих кандидатурах провадитиметься в  пакеті,  і  попросили,  щоб  проголосували  за  цим  разом   за кандидатів  на  посади  до  Вищої  ради  юстиції  сьогодні,  а  не відкладали ще на якийсь час.

 

     Дякую.

 

     РАЙКОВСЬКИЙ Б.С. Ці кандидатури 10 листопада  дістали найбільший рейтинг,  і тому їх пропонують до обрання членами Вищої ради юстиції.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, депутате Кірімов. І завершуємо.

 

     КІРІМОВ І.З.,  голова  підкомітету  Комітету  Верховної  Ради України  з  питань  охорони  здоров'я,  материнства  та  дитинства (виборчий округ 95,  Київська область).  Дякую,  Адаме  Івановичу. Шановний Броніславе Станіславовичу! Безперечно, призначення членів Вищої ради юстиції - питання надзвичайно важливе і для парламенту, і  в  цілому для України.  Але я хотів би вас запитати ось про що. Хоча це питання обговорено у фракціях,  комітетах і в  парламенті, чи дійсно потрібно обирати лише трьох членів Вищої ради юстиції?

 

     Якщо Василь  Васильович  Костицький невчасно подав документи, то чи не можна було б його також ввести в ці списки?

 

     Дякую.

 

     РАЙКОВСЬКИЙ Б.С.  Від Верховної  Ради  обирається  три  члени Вищої ради юстиції, що ми й робимо.

 

     Можна було б не тільки депутата Костицького, а й інших. Проте протягом цієї сесії документи на цю кандидатуру до нашого комітету не надходили. Ви знаєте, що документи надходили, але то була друга сесія,  ще до Нового року.  Ми тоді розглянули це питання,  нині - третя сесія.  І крім як на цих трьох кандидатур, на інших ніхто не подав нам матеріали.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, сідайте.

 

     Шановні колеги,  прошу хвилину уваги. Я вам зачитаю, оскільки давно вже закон приймали й, мабуть, під рукою зараз його не маєте. Прошу звернути увагу на другий розділ:  "Порядок  утворення  Вищої ради  юстиції",  а  саме на статтю 8:  "Порядок призначення членів Вищої ради юстиції Верховною Радою України".  Будьте уважні, щоб у нас  не виникало додаткових запитань і щоб зрозуміли,  як ми маємо повестися в цьому питанні.

 

     "Члени Вищої  ради  юстиції  призначаються  Верховною   Радою України  таємним  голосуванням  шляхом подання бюлетенів".  Ще раз наголошую:  законом визначено  саме  таємним  голосуванням  шляхом подання бюлетенів.

 

     "Пропозиції щодо  кандидатур  на  посади  членів  Вищої  ради юстиції вносяться депутатськими групами  і  фракціями".  Що  ми  і виконали.

 

     І ще  один  суттєвий  пункт  цієї статті - про призначення на посаду.

 

     "Призначеним на посаду члена Вищої  ради  юстиції  вважається кандидат,   який  за  результатами  таємного  голосування  одержав більшість  голосів  від  конституційного  складу  Верховної   Ради України".

 

     Тому з  вашого дозволу я запрошую на трибуну голову Лічильної комісії Верховної Ради народного депутата Мішуру. Будь ласка.

 

     МІШУРА В.Д.,  голова Лічильної комісії Верховної Ради України (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  КПУ).  Шановні колеги, у мене буде оголошення.

 

     Перше. Для членів Лічильної комісії.  Через  5  хвилин  після оголошення  перерви  я запрошую членів Лічильної комісії зібратися на третьому поверсі біля залу засідань Президії.

 

     Я хотів би нагадати,  хто в нас є членами Лічильної  комісії, тому  що  кожен  депутат  має  дуже  багато обов'язків і дехто міг підзабути.  Заступник  голови  -  Кафарський  Володимир  Іванович, секретар комісії - Заєць Володимир Володимирович,  члени комісії - Хмельовий Анатолій Петрович,  Левченко Анатолій Іванович,  Стрижко Леонід   Петрович,  Чичканов  Сергій  Владленович,  Штепа  Наталія Петрівна,  Кириленко В'ячеслав  Анатолійович,  Манчуленко  Георгій Манолійович,  Дроботов  Анатолій  Іванович,  Ніколаєнко  Станіслав Миколайович,  Павленко   Сергій   Григорович,   Подгорний   Сергій Петрович,  Чаговець  Василь  Миколайович,  Кононенко  Юрій  Савич, Фурдичко  Орест  Іванович,  Альохін  Володимир  Ілліч,  Трофименко Лариса   Сергіївна,   Малолітко   Іван  Федорович,  Шуфрич  Нестор Іванович.

 

     Після того як підготуємо бюлетені,  ми зможемо вам  доповісти про порядок голосування, форму бюлетенів тощо.

 

     Я дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.     Шановні    колеги,    ми    прослухали повідомлення.  Після засідання  Лічильної  комісії  ми  заслухаємо наступну її інформацію про порядок голосування.

 

     Оголошується перерва на 30 хвилин.

 

     (П і с л я п е р е р в и).

 

     Веде засідання Перший заступник Голови Верховної Ради

 

     України МАРТИНЮК А.І.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні колеги, продовжуємо роботу.

 

     Слово має  голова  Лічильної комісії народний депутат Мішура. Будь ласка, Валерію Дмитровичу.

 

     МІШУРА В.Д.  Шановні  колеги!  Лічильна  комісія  готова   до проведення  голосування.  Але є пропозиція провести голосування не сьогодні,  а завтра о 9 годині 30 хвилин,  якщо немає заперечень у залу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні  колеги,  я  думаю,  давайте проголосуємо протокольне доручення про те, щоб завтра під час реєстрації, тобто з 9 години 30 хвилин,  провести голосування. Комісія справиться за 25 хвилин,  тому що о 10 годині вже  потрібно  розпочати  пленарне засідання.

 

     Прошу підтримати таке протокольне доручення.

 

     "За" - 148.

 

     Прийнято. Будь  ласка,  тепер  інформація  щодо бюлетеня,  бо завтра не буде на це можливості.

 

     МІШУРА В.  Д.  Щодо порядку голосування, то він такий. Завтра біля  столів  реєстрації  ви  отримаєте бюлетень.  Він матиме таку форму:  прізвища кандидатів на посади  до  Вищої  ради  юстиції  в алфавітному порядку,  напроти кожного прізвища - порожній квадрат, у якому треба показати ваше волевиявлення.  Оскільки  всі  фракції домовились про те,  що саме ці кандидатури мають пройти,  тому тут напроти кожного можна поставити позначку.  Як правило,  ми ставимо хрестик   або  галочку.  Внизу  є  рядок:  "не  підтримую  жодного кандидата". Треба теж визначитися з цього приводу. Якщо в бюлетені виявиться   чотири  позначки  або  більше,  то  він  вважатиметься недійсним.

 

     Я прошу  членів  Лічильної  комісії,  які   вже   готові   до проведення  голосування,  зараз  знову зайти до залу Президії.  Ми здамо всі документи  і  опечатаємо  їх.  А  завтра  члени  комісії збираються  о 9 годині 15 хвилин.  Отримаємо документи і проведемо голосування.  Ще раз наголошую, голосування відбудеться завтра о 9 годині 30 хвилин. Дякую вам.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.  Шановні  колеги!  Наголошую,  бо тут були пропозиції з приводу так званого пакетного голосування.  Згідно зі статтею   3.7.5   Регламенту   голосування  і  підрахунок  голосів здійснюється стосовно кожної кандидатури окремо,  бо іншого ad hoc ми  по  цих  кандидатурах  не приймали.  Тому прохання бути завтра досить уважними,  для того щоб ми визначилися  нарешті  з  членами Вищої ради юстиції, яких має делегувати Верховна Рада.

 

     ____________

 

     Розглядається проект  Закону  про судоустрій (нова редакція). Тут є у нас чимало доповідачів,  бо чимало і  проектів.  У  такому порядку ми їм надамо слово, поставимо запитання, якщо виникнуть, а потім обговоримо і приймемо рішення.

 

     Слово має голова Комітету з питань  правової  реформи  Василь Федорович Сіренко. Будь ласка.

 

     Прохання, шановні  колеги,  вкладатися  в  15 хвилин,  щоб ми сьогодні з цим проектом впоралися.

 

     СІРЕНКО В.Ф., голова Комітету Верховної Ради України з питань правової   реформи   (багатомандатний  загальнодержавний  виборчий округ, КПУ). Шановний Адаме Івановичу! Шановні народні депутати! Я думаю,  що  є  три  головні  конкретні  причини,  які  обумовлюють термінове прийняття Закону про судоустрій.

 

     По-перше, це необхідність забезпечити  захист  конституційних прав  і  свобод  громадян з боку судової влади.  Суд - це останній бастіон демократії.  Після суду, як кажуть, іти далі немає куди. І тільки справедливий суд може забезпечити права і свободи громадян.

 

     По-друге, це   необхідність   розробки   ряду   процесуальних кодексів,  які  затримуються  тому,  що  не  прийнято  Закон   про судоустрій.

 

     І по-третє,   це   становище  судової  влади,  в  якому  вона опинилася за час так званих реформ.

 

     Суди України знаходяться в розореному,  по  суті,  злиденному становищі.  У  судах нині не вистачає всього:  кадрів,  приміщень, меблів,  канцелярського приладдя,  паперу тощо.  Судді,  з  одного боку,  завалені  справами,  з другого - до них повна байдужість як місцевої,  так і центральної влади.  Однак виконавча влада про них жваво  згадує,  коли  йдеться  про  потребу  вплинути на конкретну справу,  одержати конкретне рішення або закрити справу, не вигідну можновладцям. Тоді є місце всьому: корупції, погрозам, обструкції, сваволі,  моральному й фізичному впливу і  навіть  убивству.  Таке гнітюче   становище   третьої   влади   зумовлене  головним  чином постійним,  хронічним,  на мій погляд,  умисним і  цілеспрямованим фінансуванням урядом судів лише на 40 відсотків від потреби.

 

     Для нормального  фінансування  загальних  і арбітражних судів потрібно 254 мільйони гривень на рік,  уряд з року в  рік  виділяє 110-115  мільйонів гривень.  У результаті суди доведені до крайніх злиднів і тримаються здебільшого  на  ентузіазмі  професіоналів  і відданості професійному обов'язку. Немає необхідності доводити, що для впливу на поведінку судів і суддів  з  урахуванням  викладених обставин виконавчій владі не треба докладати великих зусиль.

 

     Убогий суд  -  кишеньковий  суд.  Такий  суд  стає жертвою як виконавчої  влади,  так  і  кримінального  капіталу.  Гляньмо   на статистику!  В  Україні  діють 829 судів загальної юрисдикції і 28 арбітражних судів.  У судах за штатом - 5тисяч 411 суддів, з них у загальних  - 4 тисячі 964,  в арбітражних - 447 суддів.  Нині суди укомплектовані на 86,  9 відсотка. Вакантних посад суддів - 680, в арбітражних  судах укомплектованість становить 74,7 відсотка,  113 вакансій.  325  приміщень  судів  не  придатні  для   відправлення правосуддя, 85 приміщень - в аварійному стані.

 

     У 1998 році реальне фінансування судів становило 80 відсотків від тих 40 відсотків, що фінансуються з бюджету. Суди мають великі заборгованості   перед   установами  і  підприємствами  за  надані послуги:  охорона,  телефон,  опалення,   електроенергія,   пошта, водопостачання,    каналізація,    обслуговування    ксероксів   і друкарських машинок, комп'ютерів тощо.

 

     Подивимося дані по зарплаті.  Середня зарплата судді району - 243  гривні.  Вона складається з окладу в 110 гривень,  доплати за кваліфікаційний клас - 49 гривень 70 копійок, щомісячної надбавки, яка  сплачується  суддям із стажем роботи понад три роки в розмірі 10 відсотків і так далі в процентному відношенні.

 

     Картину злиденного становища судді можна доповнити ще і  тим, що в загальних судах 706 суддів стоять у черзі на одержання житла, в тому числі 374 судді не мають  житла  взагалі,  а  30  відсотків черговиків чекають квартири вже понад три роки.

 

     Не краща картина і в арбітражних судах.  За станом на 1 липня 1998 року кредиторська заборгованість арбітражних судів  становить понад 1,4 мільйона гривень.  Згідно з указом Президента цього року планується збільшення кількості арбітражних судів на 264  одиниці, але Мінфін не передбачив на це фінансування.

 

     Протягом останніх   п'яти   років   постійно   70-75   суддів арбітражних судів потребують  поліпшення  житлових  умов.  Частина суддів  проживає  в  гуртожитках,  квартири  чекають  чотири-п'ять років,  хоча згідно з Законом про  статус  суддів  їх  зобов'язані забезпечити житлом впродовж шести місяців.

 

     Гнітюча статистика,  вона  викриває  тривалий  занепад  нашої державності,  і  це  не  випадкове  явище,  це  прямий   результат нігілістичного  ставлення  виконавчої влади до права взагалі та до виконання закону зокрема.  Ось що виходить,  якщо  з  року  в  рік протягом правління реформаторів-президентів Кравчука,  Кучми та їх реформаторських   урядів-команд    судова    влада    систематично фінансується лише на 40 відсотків.  Таким чином, практично судової влади немає,  а є керовані виконавчою владою суди,  які тільки для зовнішнього   світу   представлені  як  судова  влада.  Інакше  як розуміти,  що  з  року  в  рік  порушується  найважливіша   вимога Конституції   України  -  "вплив  на  суддів  у  будь-який  спосіб забороняється" (стаття  126),  "судді  при  здійсненні  правосуддя незалежні і підкоряються лише закону" (стаття 129).

 

     Шановні колеги! Відповідно до статті 124 Конституції  України  "юрисдикція  судів  поширюється  на  всі правовідносини,  що виникають у державі". У зв'язку з цим постійно зростає навантаження на суди України всіх рівнів. Якщо в 1997 році судами було розглянуто 1 мільйон 398 тисяч справ, то в 1998 році - 1 мільйон 700 тисяч справ.  Аналіз роботи судів за перший  квартал 1999  року  показав,  що  має місце тенденція до збільшення обсягу роботи судів.

 

     Значна кількість справ розглядається судами понад встановлені законом  строки.  Це  пов'язано  передусім  з  відсутністю у судів коштів на поштові витрати, оплату судових експертиз, відшкодування витрат  свідкам  та  іншим  особам,  які  беруть участь у розгляді судових справ.

 

     Украй незадовільним  є  фінансування   судових   органів   на капітальні     видатки.    Надзвичайно    гострою    є    проблема матеріально-технічного  забезпечення  судів  України,  зокрема   в більшості  судів  немає  комп'ютерної  та розмножувальної техніки, друкарських машинок тощо.

 

     Всупереч статті  130  Конституції  України,  згідно  з   якою держава бере на себе всі витрати,  пов'язані з належною діяльністю судової системи,  Закон України про Державний  бюджет  України  на 1999 рік забезпечує функціонування судів лише на 57,7 відсотка від потреби.  На утримання судової влади передбачено видатки в розмірі 129,1  мільйона  гривень,  у  тому  числі  Верховного  суду - 69,7 відсотка,  Конституційного Суду - 55,3,  арбітражних судів - 74,8, судів загальної юрисдикції - 54 відсотки і так далі.

 

     Незважаючи на недостатнє фінансування,  передбачене Державним бюджетом, Кабінет Міністрів України Постановою від 22 березня 1999 року  за  432 про обмеження видатків Державного бюджету України на 1999  рік  зменшив  розмір  фінансування  судів  більш  як  на  20 мільйонів  гривень,  зокрема  Верховного  суду  -  на 42 відсотки, Конституційного Суду - на 39,8,  Вищого  арбітражного  суду  -  на 26,4, арбітражних - на 19,4, обласних - на 7,5, районних - на 6,8, військових судів - на 15,5 відсотка.  Це  фактично  призводить  до блокування  діяльності  судів та неможливості належного здійснення правосуддя.

 

     Шановні народні  депутати!  Робота  над  створенням   проекту Закону  України  про  судовий  устрій  в  Україні здійснюється вже протягом останніх декількох років. Вона ведеться в руслі Концепції судово-правової   реформи,   в   контексті   Концепції   загальної державноправової   реформи.   Ця   необхідність   обумовлена    як зовнішньополітичними,  так  і  внутрішніми чинниками.  У резолюції 1179 від 27 січня 1999 року  Парламентська  Асамблея  Ради  Європи висловлює  жаль з приводу того,  що в Україні не досягнуто чіткого розподілу між судовою,  законодавчою і виконавчою гілками влади та існує  постійний  контроль  з  боку  виконавчої  влади і рішучість добиватися та утримувати політичну владу іноді незаконно.

 

     Нова Конституція   України   визначила   судову   владу    як самостійну,  незалежну  від законодавчої,  виконавчої,  встановила правові засади її організації та діяльності;  принципово по-новому вирішила  питання  щодо будови системи судів загальної юрисдикції, організації прав і свобод людини і громадянина,  прав  і  законних інтересів фізичних і юридичних осіб, інтересів держави. Виходячи з такої ролі правосуддя в суспільстві,  можна констатувати, що діюча судова   система   виявляється   все  більш  нездатною  вирішувати функціональні завдання цієї гілки державної влади.  Вона не тільки не  відповідає конституційним засадам правосуддя та завданням щодо регулювання  правовідносин  у  демократичному  суспільстві,  а   й обмежує  права людини,  громадянина,  юридичних осіб на оскарження судових рішень.

 

     Вам роздано  шість  законопроектів,   і   кожен   з   авторів законодавчої  ініціативи  з цієї трибуни більш докладно зупиниться на характеристиках власних законопроектів.

 

     Я хочу зазначити лише те,  що авторами пяти  проектів  Закону про  судовий  устрій  є члени Комітету з питань правової реформи - народні депутати Шишкін,  Пересунько, Коліушко, Онопенко. Дискусії в  нашому  комітеті  точилися  гострі,  глибокі  й  аргументовані, оскільки були різні погляди, інколи з суттєвими розбіжностями щодо концептуальних шляхів реформування судової системи в Україні.

 

     Переважна більшість  членів  комітету зазначала,  що потрібно визначитися з якимось  одним  з  альтернативних  законопроектів  і рекомендувати його Верховній Раді взяти за основу.  Тому Комітет з питань  правової  реформи  прийняв   таке   компромісне   рішення: рекомендувати  Верховній  Раді  розглянути  в  першому читанні всі законопроекти і прийняти за основу проект, розроблений в Інституті законодавства  Верховної  Ради  України  за участю Верховного Суду України,  арбітражного суду України,  Інституту  держави  і  права Національної академії наук України, Міністерства юстиції України.

 

     Мені від комітету було доручено доопрацювати цей законопроект з   урахуванням   положень   альтернативних   законопроектів    та пропозицій,  висунутих  у  комітеті,  і підготувати та внести нову редакцію проекту.  За це рішення проголосували 10 членів комітету, 4 утрималися, голосів проти не було.

 

     Тепер по  суті  запропонованого законопроекту.  Проект Закону України   про   судовий   устрій,   підготовлений   в    Інституті законодавства, враховує вимоги Концепції судово- правової реформи, схваленої Верховною Радою України в 1992 році,  міжнародноправовий досвід,  міжнародні  акти  з питань незалежності суду і суддів,  а також  практику  організації   діяльності   національної   судової системи.

 

     У ньому  знайшли  правове  закріплення  конституційні  засади організації   діяльності   судової   влади,   одержали    розвиток конституційні  положення  щодо  прав  фізичних і юридичних осіб на захист   своїх   законних   інтересів    відкритим,    незалежним, неупередженим судом.

 

     Проект є  максимально  економічним,  побудова судової системи відповідно до нього потребує найменших витрат порівняно  з  іншими законопроектами. Максимально зберігається кадровий потенціал судів держави.

 

     Законопроект складається з шести розділів,  деякі з них мають глави, з 93 статей. У розділі 1 відповідно до статті 6 Конституції України регламентується статус суду,  згідно з яким він є  органом судової  влади,  визначаються  його  правовідносини  з виконавчою, законодавчою  гілками  влади,  завдання  суду.  У  цьому   розділі закріплюється конституційне положення про те,  що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини.

 

     Конституція визначила,  що судочинство в Україні здійснюється через  Конституційний  Суд  та суди загальної юрисдикції.  У судах загальної   юрисдикції    діють    місцеві,    апеляційні,    вищі спеціалізовані і Верховний Суд України.

 

     Виходячи з  конституційних  вимог  пропонується створити таку систему  судів  загальної  юрисдикції:  місцеві  суди  -   районні (міські)  суди,  військові  суди  гарнізонів;  апеляційні  суди  - апеляційні суди Автономної Республіки Крим,  областей,  міст Києва та    Севастополя,   військові   апеляційні   суди   регіонів   та Військово-Морських Сил,  Апеляційний суд  України;  спеціалізовані суди   -   господарські   та   адміністративні  і  в  них  місцеві адміністративні і господарські,  Вищий господарський суд України і Вищий адміністративний суд України; Верховний Суд України.

 

     Така побудова судової системи зможе забезпечити процесуальний порядок  розгляду  справ  через  суди  першої  інстанції,  розгляд апеляційних  і  касаційних скарг на вироки,  рішення й інші судові постанови.

 

     Проект закону спрямований на максимальне збереження  існуючих судових ланок,  які не суперечать Конституції, їх функціонування в адміністративних  центрах,  де  вони  є   на   сьогодні   найбільш доступними для населення.

 

     З огляду на зазначене,  місцеві суди пропонується створити на базі діючих районних міських судів,  військових судів  гарнізонів, що дасть змогу не реорганізовувати основну ланку діючої системи, в якій сьогодні розглядається понад 90 відсотків усіх судових справ.

 

     Доцільно, щоб місцеві суди в межах територіальної підсудності розглядали  кримінальні  і  цивільні  справи,  за винятком окремих категорій   справ,   які   розглядатимуться    судом    присяжних, кримінальними  і  судовими  колегіями,  створеними при апеляційних судах Автономної Республіки Крим, областей і так далі.

 

     Такими справами можуть бути,  наприклад,  справи про особливо тяжкі  злочини,  що  не  можуть  розглядатися  судом  присяжних  з небажання підсудного.  Категорії справ,  підсудних судам присяжних та  судовим  колегіям  при апеляційних судах Автономної Республіки Крим  і  так   далі,   мають   визначити   процесуальні   кодекси. Законопроект  пропонує  положення про безпосередню участь народу в здійсненні правосуддя судом присяжних через народних засідателів і присяжних.

 

     Про апеляційні   суди.  Пропонується  їх  створити  в  кожній області,  в містах Києві  та  Севастополі,  Автономній  Республіці Крим.   У   них,   крім   військових   судів,  потрібна  внутрішня спеціалізація в колегіях  щодо  цивільних  і  кримінальних  справ. Створюються вони на базі обласних судів.

 

     Скажу також   про   те,   що   згідно   з  цим  проектом  усі адміністративні посади в судах формуються Верховною Радою  України безпосередньо  за  поданням  голови  Верховного суду України та за згодою кваліфікаційних комісій і Вищого арбітражного суду України.

 

     Окрему групу утворюють адміністративні суди,  які також мають триланкову  систему  -  від  районних  до  вищого,  що  дає  змогу виконувати правосуддя в межах  концепції,  при  якій  суди  першої апеляційної  інстанції і першої касаційної інстанції безпосередньо виконують правосуддя за ініціативою сторін.

 

     Я вважаю,  що   є   велика   необхідність   прийняття   цього законопроекту.   Він   дасть  можливість  приступити  до  розробки законопроектів     у     галузі     кримінального,     цивільного, адміністративного,  арбітражного права, а також головних кодексів, таких як Цивільний кодекс України і Господарський кодекс України.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

 

     Шановні колеги,  у нас шість законопроектів. Запишіться, будь ласка. Висвітіть на моніторі п'ять хвилин.

 

     Депутат Тіщенко. За ним - депутат Журавський.

 

     ТІЩЕНКО О.В.,  член  Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони  (виборчий  округ  174,  Харківська область).  Уважаемый Василий Федорович!  Мы уже поработали в своих округах более года.  Среди всех обращений граждан в течение  этого времени  40 процентов - по вопросам,  касающимся судебной системы. Не  всегда  судьи  добросовестно  относятся  к   своим   служебным обязанностям.

 

     Скажите, пожалуйста,  как  вы  относитесь  к  тому,  чтобы  в перспективе возвратиться к прежней системе  выборов  судей,  чтобы это были действительно народные судьи,  а не так,  как они сегодня назначаются, пожизненно?

 

     Спасибо.

 

     СІРЕНКО В.Ф.  Дякую.  Є  різні  способи  формування   корпусу суддів.  Такий механізм, як ви пропонуєте, діє в різних країнах, і в нас до контрреволюційного перевороту він теж діяв. Ви знаєте, що судді обиралися населенням.

 

     Проте є формування суддівського корпусу і через парламент.  У даному  разі  у   цьому   проекті   передбачено,   що   формування суддівського  корпусу  відбувається  через парламент.  І не тільки суддів,  а й усього адміністративного персоналу,  я маю  на  увазі голів судів, заступників - від районного суду до вищого.

 

     Ви знаєте,  що  згідно  з Конституцією Голова Верховного суду обирається на посаду пленумом  Верховного  суду  України.  Тому  я згідний,  що можна розглянути питання,  яке ви порушили. Звичайно, воно  дискусійне,  бо  є  різні  способи  формування  суддівського корпусу.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Депутат Журавський. За ним - депутат Пустовойтов.

 

     ЖУРАВСЬКИЙ В.С.   Християнськодемократична   партія  України. Шановний доповідачу!  У мене запитання до вас  і  як  до  фахового юриста,  який  працював  в  Інституті  держави  і права до обрання народним депутатом,  і як до голови профільного комітету. Ми маємо шість законопроектів, авторами яких є авторитетні народні обранці. Невже ви не могли вийти на один законопроект і представити його  в сесійному залі? Але оскільки є альтернативних шість законопроектів і є ваш,  де обстоюється концепція Верховного суду України, то чим ваш  законопроект  ліпший  від  інших,  у  чому його концептуальна новизна? Ми добре знаємо, що суди сьогодні страждають від свавілля деяких представників виконавчої влади.  І за великим рахунком суди ще не є третьою владою.  Як  забезпечується  принцип  незалежності суддів у вашому законопроекті?

 

     Дякую.

 

     СІРЕНКО В.Ф.  Дякую.  Шановні народні депутати!  По-перше, це законопроект не Верховного суду,  цей  законопроект  підготовлений робочою  групою,  до  складу  якої  увійшли представники Інституту законодавства Верховної Ради  України,  Верховного  суду  України, Вищого арбітражного суду,  Інституту держави і права, Міністерства юстиції.  Вони кожну статтю  обговорювали,  як  кажуть,  шліфували таким чином, щоб внести на розгляд Верховної Ради.

 

     По-друге, незалежність суддів забезпечується саме триланковою системою  розгляду:  перша  інстанція,  апеляційна   інстанція   і касаційна інстанція. Перша інстанція розглядає по суті; апеляційна інстанція перевіряє розгляд  по  суті,  вдаючись  і  до  фактичних обставин  справи,  і  до застосування закону;  касаційна інстанція контролює з точки зору застосування закону.  Ініціатором подання в першу,   другу   і  третю  інстанції  є  тільки  сторона.  За  цим законопроектом уже немає  протестів  прокурорів,  немає  протестів голів  судів  і  таке  інше.  Це  і  є  демократичний,  класичний, хрестоматійний суд.  Ще  можна  додати,  що  справи  розглядаються трьома професійними суддями в апеляційному і касаційному порядках. Крім того, застосовуються й технічні засоби згідно з Конституцією. Тобто  все  це  спрямоване  на  те,  щоб  забезпечити незалежність суддів.

 

     Однак, шановні колеги,  суд буде незалежним тільки тоді, коли ми  поставимо стіну між виконавчою владою,  яка,  тримаючи в своїх руках бюджет, то платить суддям, то не платить. Ви, мабуть, знаєте про  те,  як  одного разу Прем'єр-міністр заявив:  якщо арбітражні суди будуть так судити,  то ми їм зарплати  не  дамо.  Оце  і  вся незалежність  суддів!  І  ви  пам'ятаєте,  як  публічно виховували Голову Верховного суду.  Хіба це сьогодні незалежний суд?! Тому ми і  пропонуємо  у  своєму  законопроекті таку систему,  яка справді забезпечила б незалежність суддів.

 

     Щодо інших законопроектів.  Кожен  з  авторів  законопроектів повинен  розуміти  сьогоднішні  реалії,  повинен  розуміти,  що  в бюджеті - одні дірки,  тому  треба  взяти  все  краще  від  діючої системи  і  створити нову судову систему,  максимально економічну, побудова якої потребуватиме найменших витрат з Державного бюджету. Цей законопроект найбільш економічний з цієї точки зору. Звичайно, можна придумати схему...

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Вибачте.  Я  звертаюся  до   народного   депутата Журавського,  до  інших  депутатів  і  до  доповідача.  Давайте не ставити такі глобальні запитання. Я розумію доповідача, йому треба відповісти, але він весь регламент витратить, відповідаючи на одне запитання.  Принципи Василь  Федорович  виклав,  я  думаю,  що  ми голосуванням визначимося (Шум у залі).

 

     Я оголосив   депутатів  Пустовойтова  і  Марченка.  І  будемо завершувати. Будь ласка.

 

     ПУСТОВОЙТОВ В.С.,  член Комітету  Верховної  Ради  України  з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин (виборчий округ 33, Дніпропетровська область). Фракція комуністів. Василю   Федоровичу,  скажіть,  будь  ласка,  коли  все-таки  буде виконуватися запропонована вами стаття про обов'язковість  судових рішень?  Люди  звертаються  до  судів стосовно того,  щоб отримати заробітну плату.  Суди приймають рішення до виконання, а керівники підприємств  їх  не  виконують.  У  людей  вже  зневіра до судових рішень. Це перше.

 

     І друге.  Як  ви  дивитеся  на   пропозицію   про   створення спеціальних  судів для дітей?  Бо один суддя судить і закоренілого злочинця, і дитину, яка тільки-но стала на злочинний шлях?

 

     СІРЕНКО В.Ф.  Дякую.  У статті 124 Конституції прямо сказано: "Судові   рішення   ухвалюються   судами   іменем   України   і  є обов'язковими до виконання на всій території  України".  Проте  на сьогодні виходить так,  що про виконавчу службу ми прийняли закон, а про виконавче провадження сьогодні  розглядаємо.  Немає  процесу виконання.  У нас завжди робиться так: нові черевики ще не купили, а старі вже викинули - тепер босі ходимо...  От і зараз  виходить, що  стару  систему  зруйнували,  а нову не побудували - тепер руки підняли і кажуть:  не виконуються  судові  рішення!  Це  неправда! Закони  в Україні діють,  Конституція діє - отже,  рішення повинні виконуватися,  і Міністерство юстиції повинно відповідати за кожне невиконане рішення сьогодні.

 

     Щодо другого  запитання.  У  проекті  передбачається,  що всі справи,  пов'язані з дітьми,  розглядаються обов'язково за  участю народних   засідателів.  А  народні  засідателі  -  це  насамперед вчителі,  лікарі тощо,  і саме з їхньою участю розглядаються  такі справи.  Звичайно, окремий судовий корпус для таких справ є, тобто в  суді  є  внутрішня  спеціалізація.   Завдяки   цій   внутрішній спеціалізації  забезпечується  професійний  розгляд  і цих питань. Звичайно, коли треба, то цей суддя бере участь і в іншому процесі. Це нормально.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Ще раз звертаюся до народних депутатів: задавайте по одному запитанню, ми ж ні в який регламент не вкладаємося.

 

     Депутат Марченко. Будь ласка.

 

     МАРЧЕНКО В.Р.  Фракция Прогрессивной социалистической  партии Украины.   Я  хочу  задать  вам  политико-правовой  вопрос  и  как специалисту,   и   как   коммунисту.   Провозглашенный   тезис   о независимости судей,  к сожалению,  иногда реализуется так,  что в своих решениях судья часто не зависит от  закона,  не  зависит  от общества,  но  зависит  от  корысти.  К  сожалению,  это  породила Конституция,  где  определено,  что  на  первые  пять  лет   судью назначает Президент своим указом, а потом Верховный Совет избирает судей   на   пожизненный   срок.   Не   считаете   ли   вы,    что депутаты-коммунисты  (41  человек),  проголосовавшие  за  принятие Конституции и таких норм  по  судочинству  и  формированию  судей, ошиблись? Не считаете ли вы, что нужно изменить...

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Вимкніть мікрофон.

 

     Шановні колеги! Я вас просив: говоріть по  суті.  Чому  ви  говорите  про  те,   що   зараз   не розглядається?  Володимире Романовичу, ви напрошуєтесь на репліку. Інші зараз теж братимуть  слово  для  репліки  замість  того,  щоб розглядати питання по суті.

 

     Будь ласка,   Василю   Федоровичу.  Щодо  Конституції  та  її положень про судоустрій.

 

     СІРЕНКО В.Ф.  Я зрозумів так запитання,  що судді  обираються безстроково,  тому до тих є претензії (Шум у залi).  Ми ж обираємо суддів у цьому залі... Вже було таке запитання.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні колеги! Василь Федорович відповідав на це запитання.

 

     Депутат Ніколаєнко. I будемо завершувати.

 

     НІКОЛАЄНКО С.М.,  член  Комітету  Верховної  Ради  України  з питань науки і освіти (виборчий округ  185,  Херсонська  область). Прошу передати слово депутату Марковській (Шум у залi).

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу    вимкнути   мікрофон.   Сідайте,   Василю Федоровичу. Дякую.

 

     Слово для представлення законопроекту від Кабінету  Міністрів надається   заступнику  міністра  юстиції  Олександру  Михайловичу Пасенюку. Будь ласка.

 

     ПАСЕНЮК О.М.,  заступник міністра юстиції  України.  Шановний головуючий!  Шановні  народні  депутати  України!  На  ваш розгляд вноситься  проект  Закону  України  про  судоустрій,   розроблений Міністерством  юстиції  України.  Необхідність  підготовки проекту Закону  України  про  судоустрій  викликана  насамперед   значними змінами  в  державній,  політичній,  економічній  та  ідеологічній сферах життя українського суспільства.

 

     Обравши шлях  незалежного  розвитку   і   закріпивши   це   в Конституції,   Україна  підтвердила  своє  прагнення  розвивати  і зміцнювати  демократичну,  соціальну,  правову  державу,  основним принципом якої є верховенство права.

 

     У розбудові   такої   держави   найважливішу  роль  покликана відігравати  судова  влада,  адже  саме  судова  влада  має   бути найміцнішим   гарантом   додержання   прав   і   свобод  людини  і громадянина, забезпечення злагоди у суспільстві. І це можливо лише за умови здійснення судовоправової реформи в Україні. Зволікання з її проведенням поглиблює наявне  відставання  в  розвитку  судової влади  порівняно  із  законодавчою  і виконавчою гілками державної влади.  Таке утвердження судової влади неможливе без вдосконалення існуючих  та  запровадження нових механізмів забезпечення права на судовий захист.

 

     Слід усвідомлювати,  що під  час  проведення  судово-правової реформи  необхідно  відмовитися від стереотипів,  які склалися,  і бути готовими до сприйняття і втілення в  життя  нових  ідей,  які грунтуються на світовому досвіді. Слід також зазначити, що під час проведення судової реформи повинні бути враховані  традиції  нашої держави,  існуючі духовні та національні фактори, реформа має бути системною і послідовною.

 

     Нова Конституція   визначила   основні   напрями   подальшого розвитку  нашої  держави  та суспільства,  зокрема зміст і напрями судово-правової реформи в  Україні.  Основним  нормативним  актом, відповідно  до  якого  будуватиметься нова судова система держави, законодавчим фундаментом взаємодії та функціонування всіх її ланок повинен стати Закон про судоустрій.

 

     Виходячи з  цього  відповідно до положень Конституції України Міністерством юстиції України розроблений і внесений  сьогодні  на ваш   розгляд,   шановні   народні  депутати,  проект  Закону  про судоустрій.  Хотів би зупинитися на найголовніших  фундаментальних положеннях цього проекту.

 

     Проект складається  з  семи  розділів.  У розділі 1 "Загальні положення"  визначено   правові   відносини   судової   влади   із законодавчою та виконавчою гілками влади, завдання суду.

 

     Відповідно до  статті  6 Конституції України державна влада в Україні  здійснюється  на  засадах  її  поділу   на   законодавчу, виконавчу та судову.  Концепція судової незалежності, яка випливає з принципу розподілу влади,  на мою  думку,  полягає  в  тому,  що судді,  приймаючи  рішення  при здійсненні правосуддя,  вільні від будь-якого контролю з боку виконавчих  та  законодавчих  державних органів,  а також від впливу громадської думки на момент прийняття такого рішення і підкоряються лише закону.

 

     Реалізується судова  влада  шляхом  здійснення  правосуддя  у формі    конституційного,    цивільного,    адміністративного    і кримінального  судочинства.  Судочинство  в  Україні   провадиться виключно    судами.    Юрисдикція   судів   поширюється   на   всі правовідносини, що виникають на території держави.

 

     Зазначений розділ    закріплює     конституційні     гарантії самостійності і незалежності суддів, право особи на захист її прав і  свобод  відкритим,  справедливим,  незалежним  і  неупередженим судом,  створеним  відповідно  до Конституції України,  передбачає колегіальний і одноособовий розгляд суддями справ.

 

     Розділ 2 "Система судів в  Україні"  складається  з  чотирьох глав, у яких визначено систему судів України, порядок їх створення і ліквідації, структуру, склад та компетенцію судів.

 

     В Україні діють Конституційний Суд України та суди  загальної юрисдикції.   Система  судів  загальної  юрисдикції  будується  за принципами територіальності  і  спеціалізації.  До  системи  судів загальної   юрисдикції   входять:   місцеві  суди  -  суди  першої інстанції;  апеляційні суди - суди другої інстанції; Верховний суд України  як  касаційна  інстанція.  Така  побудова судової системи забезпечує розгляд  справ  судами  першої  інстанції,  а  також  у порядку  апеляційного,  касаційного  провадження,  як  передбачено Конституцією.

 

     Першу ланку судів  загальної  юрисдикції  становлять  місцеві суди:    районні    (міські)    суди,    обласні,   Київський   та Севастопольський міські  суди,  Суд  Автономної  Республіки  Крим, спеціалізовані адміністративні та арбітражні суди. Місцеві суди за визначеними принципами їх побудови можуть бути  територіальними  і спеціалізованими.

 

     Відповідно до визначеного Конституцією поділу судів у судовій системі за їх рівнем місцеві суди є судами першої інстанції, тобто вхідними  судами.  Узагальнена  назва  місцевих  судів разом з тим говорить про те,  що вони  створюються  на  місцях  з  урахуванням принципу  територіальності,  щодо спеціалізованих судів - принципу спеціалізації.  Місцеві суди розпочинають провадження у  справі  і вирішують питання про захист порушеного права,  а також здійснюють перегляд справ за нововиявленими обставинами.

 

     Районні (міські)  суди  створюються  відповідно  до   системи адміністративнотериторіального   устрою  України  в  межах  району (міста),  району в місті.  Вони розглядають цивільні,  кримінальні справи  та  справи про адміністративні правопорушення (проступки), крім  тих,  які  віднесені  законом  до  відання  інших  судів.  У зазначених  судах  створюються колегії з цивільних та кримінальних справ  або  запроваджується  спеціалізація  суддів.   Справи   про адміністративні    правопорушення   (проступки)   розглядатимуться колегією з кримінальних справ або суддями за спеціалізацією.

 

     З метою  спрощення  звернення  до  обласних,  Київського   та Севастопольського міських судів, Суду Автономної Республіки Крим з цивільних  справ  та  до  спеціалізованих  адміністративних  судів пропонується передбачити в процесуальному законодавстві можливість такого звернення через районні (міські) суди.

 

     Створення судів першої інстанції -  обласних,  Київського  та Севастопольського  міських судів,  Суду Автономної Республіки Крим викликано необхідністю забезпечення здійснення правосуддя на більш високому  професійному  рівні  з  урахуванням особливостей завдань кожного виду судочинства.  До відання цих судів законом  віднесено розгляд  найбільш складних категорій цивільних справ,  а також тих категорій  справ,  з  яких  цивільно-процесуальним  законодавством встановлено  скрочений  термін  розгляду,  та  кримінальних справ, розгляд яких  за  діючим  кримінальнопроцесуальним  законодавством віднесено  до  компетенції  обласних і прирівнених до них судів та Верховного суду України.

 

     Обласні, Київський  та  Севастопольський  міські  суди,   Суд Автономної  Республіки  Крим  створюються  відповідно  до  системи адміністративно-територіального устрою України по  одному  суду  в межах  області,  міст  Києва та Севастополя,  а також в Автономній Республіці Крим (місто Сімферополь).  Ці суди мають діяти у складі президії судової колегії з цивільних та кримінальних справ.

 

     Щодо створення  передбачених  статтею 125 Конституції України спеціалізованих судів хочу зазначити,  що такими судами відповідно до  проекту  закону визнаються адміністративні та арбітражні суди. Спеціалізований  суд  має  відрізнятися  від  інших  судів   своєю юрисдикцією, тобто особливістю характеру справ, які підвідомчі цим судам.

 

     Нині в  Україні  вже  є  спеціалізовані  суди  -  це  система арбітражних  судів.  Але,  як  показало  життя,  замкнута  система арбітражних    судів    відокремлена    від    багатого    досвіду правозастосовної діяльності системи загальних судів, що призводить до  виникнення  багатьох  проблем.  Одна  з  таких  проблем  -  це виконання  арбітражних  рішень.  Віднесення  арбітражних  судів за Конституцією до системи судів загальної  юрисдикції,  врегулювання їх  діяльності за загальними демократичними принципами судочинства зніме цю проблему.

 

     Щодо запровадження  адміністративних  спеціалізованих   судів слід  зазначити,  що  воно  обумовлене  сучасним  станом правового регулювання суспільних відносин  стосовно  судового  захисту  прав людини, громадянина у сфері виконавчої влади.

 

     Наявність спеціалізованих    судів   забезпечить   здійснення правосуддя  з  урахуванням  особливостей  завдань   кожного   виду судочинства  на більш високому професійному рівні.  Очолюють ланку спеціалізованих   судів   Вищий   арбітражний   суд    та    Вищий адміністративний суд України.

 

     Другу ланку  судів загальної юрисдикції становлять апеляційні суди.  Це суди другої інстанції,  до них віднесені апеляційні суди областей,  міст Києва та Севастополя,  Автономної Республіки Крим, Верховний суд Автономної  Республіки  Крим,  які  діють  у  складі судової  палати з цивільних справ та судової палати з кримінальних справ, Вищий адміністративний суд та Вищий арбітражний суд.

 

     До компетенції апеляційних  судів  належить  перегляд  рішень місцевих   судів,   що  не  набрали  законної  сили  (крім  справ, розглянутих судом присяжних) з приводу  правильності  встановлення фактичних   обставин   та   застосування   норм   матеріального  і процесуального права (з питань факту і права).

 

     Апеляційні суди  областей,   міст   Києва   та   Севастополя, Автономної  Республіки  Крим діятимуть у складі президії,  судової палати з цивільних справ та судової палати з  кримінальних  справ. Апеляційній стадії притаманні основні риси касаційного провадження за чинним процесуальним законодавством.  Насамперед обов'язок суду

-  перевірити  справу  в  повному  обсязі з точки зору як правових підстав,  так і практичних обставин.  У той  же  час  повноваження апеляційної  інстанції  значно  ширші.  Вона  може  переперевірити докази, які досліджував суд першої інстанції, дати їм іншу оцінку, розширити  доказову  базу,  дослідити  нові  докази,  а  головне - прийняти інші,  ніж суд першої  інстанції,  рішення  про  перевагу одних  доказів  перед іншими без повернення справи на дослідування або  на  новий  судовий  розгляд.  Тобто  апеляційне   провадження практично  усуне  зайву  тяганину  судових справ,  істотно змінить строки їх розгляду.

 

     Однією з основних засад судочинства,  визначених статтею  129 Конституції України, є забезпечення касаційного оскарження рішень. Оскільки Конституцією України не встановлено,  що в Україні  діють спеціальні  касаційні  суди,  правосуддя  в касаційному порядку за проектом має здійснювати Верховний суд України - найвищий  судовий орган  у  системі  судів  загальної  юрисдикції.  Він діє у складі пленуму  Верховного  суду  України,  президії  Верховного  суду  і судових  палат  з  цивільних,  кримінальних,  адміністративних  та арбітражних справ.

 

     У проекті не передбачено повноважень Верховного суду  України щодо  розгляду  справ у якості суду першої інстанції і як наслідок цього - повноважень щодо розгляду справ у зв'язку з нововиявленими обставинами.

 

     У розділі  3  "Професійні  судді"  визначено  порядок  добору кандидатів на посади суддів,  наділення  судовими  повноваженнями, призначення та обрання професійних суддів, переведення професійних суддів з одного суду в інший. Добір кандидатів на посаду суддів та їх  фахову  підготовку  за  проектом  закону здійснює Міністерство юстиції України,  але  призначення  на  посаду  судді  вперше  або обрання  судді безстроково за проектом не можливе:  по-перше,  без позитивного   висновку   кваліфікаційної   комісії   суддів,   яка рекомендує  кандидата;  по-друге,  без  Вищої  ради  юстиції,  яка вносить подання Президенту України на перше призначення, по-третє, без згоди Верховного суду України.

 

     Усе це,  безумовно, свідчить про те, що Міністерство юстиції, здійснюючи  добір  кандидатів  на  посади  суддів  та  їх   фахову підготовку,  не  відіграє  вирішальної  ролі при прийнятті рішення щодо  призначення  на  посаду  судді  вперше  чи   обрання   судді безстроково.  Остаточне  рішення  з  цих  питань приймає Вища рада юстиції України  та  Президент  України  стосовно  призначення  на посаду  судді вперше і комітети Верховної Ради України та Верховна Рада України щодо обрання судді на посаду безстроково.

 

     Без перебільшення можу сказати,  посилаючись на досвід  таких країн,  як Австрія,  Німеччина,  Італія,  Франція, Бельгія, Данія, Норвегія,  Литва,  Латвія, Естонія, Узбекистан, Білорусь, Вірменія та  інших,  що  Міністерство  юстиції  в  цих країнах бере активну участь у процесі добору суддів,  а  саме:  висуває  кандидатів  на судові  посади,  готує  подання  щодо призначення на посаду судді, подає пропозиції щодо звільнення суддів та переведення їх на  інші посади, організовує підвищення кваліфікації суддів.

 

     Особливо хочу   привернути   вашу   увагу,   шановні  народні депутати,  до  таких  країн,   як   Латвія,   Естонія,   Білорусь, Узбекистан,  які  є  членами  Міжпарламентської  Асамблеї  країн - учасниць Співдружності Незалежних  Держав,  оскільки  в  них  роль Міністерства юстиції при вирішенні питань кадрового підбору суддів останнім часом дуже зросла,  і це позитивно вплинуло на  створення високопрофесійного  суддівського  корпусу,  здатного кваліфіковано розглядати судові справи.

 

     За проектом відповідно до статті 128 Конституції  України  перше призначення на посаду професійного судді строком на 5 років  здійснюється  Президентом  України.  Усі інші судді,  крім суддів Конституційного Суду України,  обираються Верховною Радою України безстроково.

 

     У розділі  4  "Народні  засідателі  та  присяжні"   визначено порядок  участі  у  здійсненні  правосуддя  народних засідателів і присяжних,  саме вимоги  до  кандидатів  у  народні  засідателі  і присяжні,   порядок  складання  і  затвердження  списків  народних засідателів і  списків  присяжних,  підстави  для  звільнення  від виконання  обов'язків народних засідателів та присяжних,  строк їх залучення до виконання обов'язків у суді тощо.

 

     У розділі  5  "Суддівське  самоврядування"  передбачено,   що суддівське  самоврядування  здійснюється  через конференції суддів судів областей,  міст Києва та Севастополя,  Автономної Республіки Крим, конференцію суддів Верховного суду України, з'їзд суддів.

 

     У розділі  6  "Забезпечення  функціонування  судових органів" визначаються   статус    Вищої    ради    юстиції,    повноваження кваліфікаційних    комісій    суддів,    засади    організаційного забезпечення діяльності судів,  компетенція  Міністерства  юстиції України щодо організаційного і матеріально-технічного забезпечення діяльності судів.

 

     Я хочу   звернути   увагу   на   деякі   переваги    проекту, підготовленого    Міністерством    юстиції,    щодо   забезпечення функціонування  судових  органів,  оскільки  прийняття  за  основу іншого,   альтернативного,   законопроекту   може   призвести   до непоправних  помилок  в  організації  діяльності  судової  системи України, а саме в фінансовому та кадровому забезпеченні діяльності судів.

 

     Саме ці  функції   деякі   автори   альтернативних   проектів пропонують  перекласти  на  суди  та  новостворені  судові органи. Відповідно   до   проекту   Міністерства   юстиції   організаційне забезпечення діяльності судів (крім Верховного суду України), як і в багатьох демократичних державах світу, запропоновано покласти на Міністерство  юстиції  України  і управління юстиції на місцях при суворому дотриманні принципу незалежності суддів та підкорення  їх лише законові.

 

     Уявлення про   те,  що  забезпечення  незалежності  суддів  і звільнення їх від  впливу  можливе  за  умови  формування  судової системи  як замкнутої,  є помилковим,  оскільки покладення на суди функцій організаційного забезпечення  їх  діяльності  призведе  до підпорядкування нижчестоящих судів вищестоящим і в сукупності з їх процесуальним підпорядкуванням потягне за собою порушення принципу їх  незалежності,  оскільки  суди  при здійсненні правосуддя мають бути незалежними від будь-якого впливу чи тиску,  в тому  числі  і судів вищого рівня.

 

     Функцією суду є здійснення правосуддя відповідно до закону, і саме в здійсненні правосуддя судді за Конституцією є  незалежними. Виконанню  судами цієї функції має сприяти законодавча і виконавча влада.  Питання  адміністрування  функції   виконавчої   влади   і перебирання   на  себе  цих  функцій  судовим  органом  суперечить закріпленому у статті 6  Конституції  України  принципу  розподілу державної влади в Україні.

 

     Судова гілка  влади  як одна з трьох гілок влади не може бути повністю незалежною як від держави,  так і від громадянина.  Таким чином,  покладення  на  суди  невластивих  їм  функцій,  зокрема в частині  їх  організаційного  забезпечення,  призведе   до   такої ситуації,  коли  судова  влада  не зможе належним чином виконувати відведену їй роль  у  системі  розподілу  влади.  Це  призведе  до погіршення   вже  налагодженої  системи  матеріальнотехнічного  та кадрового забезпечення судів і в свою  чергу  послабить,  на  нашу думку,  судову владу, утворить певний дисбаланс у системі стримань і противаг.

 

     Крім того,  це призведе,  на мій погляд,  до  порушення  прав громадян  при  розгляді їх скарг на неправомірну діяльність судів, пов'язану з судовою тяганиною, порушення судової етики тощо, бо ці скарги будуть розглядатися такими самими судовими органами,  тобто зацікавленими.  У  даний  час  ці  скарги  розглядаються  органами юстиції.  Тільки  за  1998 рік до Міністерства юстиції їх надійшло більше тисячі, і значна кількість скарг визнана обгрунтованими.

 

     Чіткий розподіл   основних   гілок    влади    (законодавчої, виконавчої  і  судової) є одним із шляхів забезпечення нормального функціонування всього державного механізму.

 

     Крім того,  досвід багатьох країн світу,  в тому числі  країн СНД   та   Європи  -  Німеччини,  Великобританії,  Італії,  Чехії, Словаччини, Угорщини, Білорусі, Латвії, Естонії - свідчить про те, що  в  цих  країнах  організаційне  забезпечення  судових  органів покладається на міністерство юстиції.  Але,  як не дивно, наріжним каменем  проектів  законів  про  судоустрій виявилося саме питання організаційного і кадрового забезпечення судів.

 

     На сьогодні в Міністерстві юстиції питаннями  організаційного забезпечення   судів   займаються  близько  17  чоловік,  і  цього достатньо для вирішення згаданих питань. У зв'язку з цим створення для   організаційного   забезпечення   судів   державної   судової адміністрації  у  складі  до   100   осіб,   як   пропонується   в альтернативних проектах,  є недоцільним, оскільки призведе лише до створення ще одного виконавчого органу з підрозділами на місцях та зайвого  витрачання  бюджетних  коштів,  які  краще  спрямувати на фінансове забезпечення судів загальної юрисдикції.

 

     Наприклад, було створено судовий департамент  при  Верховному суді  Російської  Федерації.  Чи  покращилося  від цього фінансове забезпечення судів?  На думку наших російських колег,  ні і ще раз ні.  І що може зробити керівник цього департаменту,  якщо він не є членом уряду?

 

     Ще кілька слів щодо кадрового підбору суддів. Я вже казав, що кваліфікаційні   комісії   суддів   беруть   участь  у  формуванні суддівського    корпусу,     визначають     рівень     професійної підготовленості  суддів  і  кандидатів у судді.  І без їх висновку жодна особа не може бути призначена на посаду судді. Це стосується і  призначення суддів на адміністративні посади,  що неможливо без погодження з головою вищого суду.  Тобто  всі  кадрові  питання  у судах  вирішуються,  за  проектом  Міністерства юстиції,  у повній взаємодії судових органів  і  органів  юстиції  без  посягання  на судову  незалежність.  І  тому  посилання  на те,  що здійснюваний Міністерством юстиції кадровий підбір суддів якоюсь мірою  посягає на незалежність суддів та судової влади,  безпідставне, оскільки в даний час,  і в проекті закону це зазначено,  органи  суддівського самоврядування   та   кваліфікаційні   комісії  здійснюють  повний контроль за цим напрямом роботи.

 

     Не виникає  сумніву,  що   зі   створенням   адміністративної юстиції,  яка  передбачає  судовий  контроль  за  законністю актів законодавчої і виконавчої влади,  судова влада  буде  посягати  на незалежність  двох  інших  гілок  влади.  Але  ж  це цивілізований підхід.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Олександре  Михайловичу,   завершуйте.   Закличте проголосувати  за  ваш  проект,  і  це  буде найкращим завершенням доповіді.

 

     ПАСЕНЮК О.М.  Я  хотів  сказати  ще  декілька  слів  стосовно пропозиції   в   деяких  альтернативних  проектах  передати  право призначення  на  адмінпосади  Верховній  Раді.  Я  вважаю,  що  ця пропозиція   антиконституційна,   оскільки  суперечить  статті  85 Конституції  України.  На  сьогодні  в  Україні  діє  налагоджений механізм організаційного забезпечення судів і кадрового підбору.

 

     Тому прошу  вас,  шановні  депутати,  підтримати  наш проект, прийняти його за основу,  оскільки система судів,  запропонована в нашому  проекті,  найбільше  відповідає існуючій судовій системі в Україні і  в  той  же  час  втілює  основні  принципи  побудови  і діяльності  судів загальної юрисдикції,  передбачені в Конституції України.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Я думаю, запитань немає (Шум у залі). Тоді давайте  так  побудуємо роботу:  надаватимемо можливість поставити запитання представникам тих фракцій,  які присутні на засіданні. А то всі підходять,  кажуть, щоб не поспішали, бо це досить серйозне питання, а в залі присутні буквально одиниці.

 

     Шановні колеги!  Запишіться,  будь   ласка.   П'ять   хвилин. Висвітіть.

 

     Депутат Зубов. За ним - депутат Квят.

 

     ЗУБОВ В.С.,  член  Комітету  Верховної  Ради України з питань національної безпеки і оборони (багатомандатний загально-державний виборчий  округ,  виборчий  блок СПУ та СелПУ).  Спасибо.  Фракция Социалистической и Селянской партий (Левый центр).  Прошу передать слово депутату Марковской.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка.

 

     МАРКОВСЬКА Н.С.,  голова  підкомітету Комітету Верховної Ради України  з  питань  охорони  здоров'я,  материнства  та  дитинства (багатомандатний  загальнодержавний виборчий округ,  виборчий блок СПУ та СелПУ).  Дякую,  Валентине Сергійовичу.  І думаю,  що цього разу  мені Адам Іванович мікрофон не вимкне.  Шановний доповідачу! На сьогодні  в  арбітражних  судах  вимагають  установлену  плату. Скажіть, будь ласка, це закріплено юридично чи ні?

 

     Далі. У всіх законопроектах,  які пропонуються, зазначається, що  народні  засідателі  не  повинні  брати  участі  у  засіданнях арбітражних судів. Як ви особисто до цього ставитеся?

 

     І в  мене  ще є таке запитання.  Відбувається вже п'ята зміна судоустрою. А коли ж ті суди, які сьогодні розташовані у сільських хатах  виселених  колись  куркулів,  матимуть  справжні приміщення судів, де можна було б розглядати судові справи?

 

     Дякую за відповідь.

 

     ПАСЕНЮК О.М.  Дякую за запитання.  Щодо першого запитання, то справді  є  проблеми  стосовно арбітражних судів,  але я не зовсім зрозумів,  що ви маєте на  увазі  (Шум  у  залі).  Державне  мито? Державне  мито стягується відповідно до закону.  Це не є предметом даного закону.  Що стосується нашого проекту закону, то арбітражні суди віднесені в даний час до судів загальної юрисдикції.

 

     Стосовно другого  запитання щодо участі народних засідателів, то я підтримую  цю  проблему.  Але  за  всіма  законами  справи  у спеціалізованих судах розглядаються професійними суддями. Тільки в засіданнях районних судів першої ланки беруть участь  присяжні  та народні  засідателі.  І  я  вважаю,  що  саме  суди  першої  ланки найближчі до народу і саме вони покликані захищати права і свободи громадянина. І свої функції вони виконують.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний  депутат Квят.  За ним - депутат Стрижко (Шум у залі). Я депутата Квята не бачу в залі.

 

     Будь ласка, депутате Стрижко. За ним - депутат Корнійчук.

 

     СТРИЖКО Л.П.,  голова  підкомітету  Комітету  Верховної  Ради України  з  питань  свободи  слова  та інформації (багатомандатний загальнодержавний  виборчий  округ,  КПУ).  Фракция   коммунистов. Александр  Михайлович,  в  годы советской власти народ сам избирал своих судей. Таким образом, судьи были ответственны перед народом. Как  вы относитесь к тому,  чтобы судей избирал народ?  Это первый вопрос.

 

     И второй  вопрос.  Судоустройство   должно   быть   целостной системой.   С   моей  точки  зрения,  на  сегодня  суды  присяжных заседателей располагаются как-то обиняком в этой  системе.  Какой, скажите,   пожалуйста,   смысл   в   самом   институте   присяжных заседателей,  если даже в  тех  странах,  где  институт  присяжных заседателей имеет большую историю,  они тем не менее рассматривают лишь небольшое количество дел, в среднем не более 10 процентов?

 

     Спасибо.

 

     ПАСЕНЮК О.М. Дякую за запитання. Что касается первого вопроса (отвечу  вам  на  русском  языке,  поскольку  вопрос  был задан на русском языке),  то я поддерживаю вашу позицию, что избрание судей всенародно  было  бы  более  приемлемым.  Я  сам  бывший судья и я избирался  народом.  Но  в  данное  время  действует   Конституция Украины,  которая  предусматривает существующий порядок назначения судей.

 

     Что касается второго вопроса, то суд присяжных входит у нас в общую систему судов, он не отдельная судебная инстанция.

 

     Стосовно впровадження системи судів присяжних,  то тут будуть великі проблеми.  Така практика вже є в Російській Федерації  щодо механізму впровадження суду присяжних. І там виникли проблеми, які ми  матимемо  і  в  Україні,  але   суд   присяжних   передбачений Конституцією,  тому ми повинні запровадити це в життя.  Це якраз і буде залучення народу до участі у правосудді - народні  засідателі і присяжні.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Депутат Корнійчук. Будь ласка.

 

     КОРНІЙЧУК І.В.,  голова  підкомітету  Комітету Верховної Ради України   у   справах   пенсіонерів,   ветеранів   та    інвалідів (багатомандатний  загальнодержавний виборчий округ,  КПУ).  Дякую, Адаме   Івановичу.   Прошу   передати   слово   Кравченку   Миколі Васильовичу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Увімкніть мікрофон депутата Кравченка.

 

     КРАВЧЕНКО М.В.,  заступник  голови  Комітету  Верховної  Ради України з питань промислової політики (виборчий округ 57, Донецька область).  Спасибо. Фракция коммунистов. Ответьте мне, пожалуйста, на два вопроса.  Первый.  Каково ваше  отношение  как  заместителя министра юстиции к остаточному принципу финансирования судов?

 

     И второй вопрос.  Как вы считаете,  есть ли логика в том, что судьи всех уровней утверждаются Верховной  Радой,  а  председатели областных  судов,  в  руках  которых  сконцентрирована  на сегодня громадная власть,  начиная с  финансирования,  распределения  дел, квалификационных заключений и так далее, назначаются вами? И каким образом это отображено в вашем проекте закона?

 

     ПАСЕНЮК О.М.  Ставлення  Міністерства  юстиції  до   принципу фінансування  судів  відображено  в  проекті  закону.  Нині,  і це прозвучало в доповіді депутата Сіренка,  суди  фінансуються  вкрай погано.  Але  це  залежить не від Міністерства юстиції і навіть не від Кабінету Міністрів.  Це залежить від економічного стану  нашої держави.

 

     У 1998  році  в  судах  була  профінансована тільки заробітна плата,  але і це було великим досягненням Міністерства юстиції, бо в  нас  не  одержують  зарплату  шахтарі,  лікарі  та інші верстви населення.  Я  думаю,  що  коли  економічний  стан  нашої  держави поліпшиться,  то  поліпшиться  і  фінансово-економічний стан наших судів.  І це залежить  не  тільки  від  Міністерства  юстиції.  Це залежить  і від Кабінету Міністрів,  і від вас,  шановні депутати, від держави в цілому.

 

     Що стосується призначення суддів на посади,  то я  не  зовсім зрозумів запитання.  Справа в тому, що перше призначення суддів на п'ять років здійснює Президент,  а добір кадрів здійснює  в  даний час   Міністерство  юстиції,  і  в  проекті  це  залишено  в  його компетенції.  Стосовно суддів другої ланки,  тобто суддів обласних судів,  то  практично  всі  вони  обираються безстроково Верховною Радою (Шум у залі).  Ви  мали  на  увазі  адміністративні  посади? Відповідно  до  нашого  проекту  суддів  на  адмінпосади призначає Президент,  як і  в  багатьох  демократичних  державах  світу,  за поданням   міністра   юстиції.   А  пропозиція  про  передачу  цих повноважень Верховній Раді суперечить Конституції України,  на мій погляд.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Сідайте, будь ласка. Можливо, нам треба цю категорію людей перевести на самофінансування? (Шум у залі).

 

     Ну добре,  сідайте,  будь ласка. Ситуація складна не тільки з суддями,  мабуть,  ще складніша з педагогами, лікарями, іншими - з усіма, хто фінансується з бюджету.

 

     Слово для представлення  свого  проекту  надається  народному депутату Шишкіну Віктору Івановичу.

 

     ШИШКІН В.І., заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань правової реформи (виборчий округ 133,  Одеська  область). Шановні  депутати!  Діюча  в  Україні  судова система не тільки не відповідає основним принципам і концепції правосуддя в Україні, що визначені   Конституцією   України,  а  і  є  морально  застарілою конструкцією  порівняно  з  аналогами  світового  рівня  у  справі організації  таких  систем  правосуддя,  що відповідали б сучасним потребам  суспільства.  Виходячи  саме  з  такої  соціальної  ролі правосуддя  у  суспільстві,  судова  система України виявилася вже нездатною вирішувати завдання щодо регулювання правовідносин,  які є    притаманними   громадянському   суспільству,   що   поступово розвивається.

 

     Крім того,  існуюча ієрархія в  організації  судової  системи України  дозволяє  зберігати нераціональний порядок розгляду скарг на рішення судів першої інстанції,  зберігає поділ між  суддями  в судах  одного рівня щодо суто суддівських функцій на начальників і підлеглих.  Особливо це проявляється в системі арбітражних  судів. Мова йде про наглядовий порядок опротестування і можливість голови суду одноособово відмінити судове рішення,  що суперечить,  на мою думку,  положенням  Конституції  України про рівний статус суддів. Таке становище є одночасно підгрунтям для домислів, а не виключено

-  і  підставою для звинувачення в корумпованості тих суддів,  які відповідно до законодавства уповноважені на наглядовий протест.

 

     Пропонований мною законопроект, який був внесений ще в жовтні 1997 року під час роботи парламенту минулого скликання, а потім ще раз влітку минулого року,  складається з 11 розділів, поділених на глави,  містить  252  статті  й  передбачає  реформування існуючої системи судів та механізму її функціонування в  такий  спосіб,  що забезпечить  здійснення  правосуддя  відповідно  до багатоманітних потреб суспільства,  включаючи значні можливості якісного розгляду справ судами,  створеними за спеціалізацією, і вищу гарантованість уникнення судових помилок завдяки проходженню судових справ  через ієрархічно  вибудувану  структуру  судових  установ  щодо  ревізії судових рішень (ідеться про апеляційне і касаційне оскарження).

 

     Концепція законопроекту   забезпечує   створення   умов   для припинення  практики  неодноразового  повернення  судових справ на новий розгляд.  Остання новація значно зменшує випадки так  званої судової  тяганини  і дозволяє зекономити такі ресурси суспільства, для підрахунку яких ще не знайдено методики.

 

     Загальний методологічний  підхід  підготовки  цього   проекту передбачав  створення  єдиного  кодифікованого правового акта щодо всіх статутних аспектів утворення  та  існування  судової  системи України,  що  було  досягнуто шляхом акумулювання предметної сфери окремо  діючих  на  сьогодні   законів   у   єдиний   уніфікований законодавчий акт.  При цьому було частково використано структуру і змістовні  положення  діючих  законів   та   проектів,   що   були напрацьовані  свого  часу  у  Верховному  суді впродовж 1996- 1997 років,  і раніше  діючої  спільної  групи  представників  Комітету Верховної    Ради   України   з   питань   правової   політики   і судово-правової реформи та  Міністерства  юстиції  України  (перша половина 1997 року).

 

     Назва проекту закону - "Про державний судовий устрій" виражає його  зміст:  організація  і  механізм  утворення   системи   саме державних  судів,  основи  якої  закладено  в Конституції України. Таким  чином,  залишається  можливість  для  регулювання  окремими законами  створення  недержавних  органів,  які можуть здійснювати функції правосуддя.  Наприклад,  суди третіх осіб за домовленістю, тобто  третейські  суди,  існування  і діяльність яких передбачена чинним Цивільним кодексом  України  в  редакції  1963  року,  інші громадські суди за прикладом раніше існуючих товариських судів або мирових судів.

 

     Запропонована схема   організації   всієї   судової   системи дозволяє  реалізувати  поєднання  трьох принципів,  що передбачено Конституцією  України,   -   територіальності,   спеціалізації   і непоєднання  в  одному  і  тому ж суді декількох різноінстанційних функцій, як це має місце в існуючій судовій системі України.

 

     Наприклад, обласний суд на  сьогодні  в  Україні  водночас  є судом   першої   інстанції,   касаційної  інстанції  і  наглядової інстанції, такий собі "триликий Янус".

 

     Організаційний ієрархічний  устрій  має  в загальному вигляді чотири рівні:  суди першої інстанції,  суди апеляційної інстанції, суди   касаційної   інстанції,  тобто  вищі  спеціалізовані  суди, Верховний суд України.  Це є конституційна градація,  визначена  у статті 125 Конституції України.

 

     Передбачається створення двох підрівнів в ієрархії судів,  що розглядають справи в першій інстанції,  тобто  розгляд  справи  за суттю,  з  дослідженням  і  оцінкою  всієї сукупності доказів,  що пред'являються  суду.  Ці  суди   мають   узагальнену   назву   за ієрархічною  класифікацією  -  місцеві суди (термінологія також із Конституції).

 

     Перший підрівень судів першої інстанції - це районні (районні у  містах  і в сільських районах з містечками) та міські (в містах без    районного    поділу)     суди,     які     наближені     до адміністративнотериторіального  поділу  України  і які розглядають кримінальні і  цивільні  справи  в  обмеженій  компетенції,  тобто фактично - існуюча структура.

 

     Другий підрівень судів першої інстанції - це окружні суди, що можуть охоплювати область,  частину великих за територією областей або  частки  територій  декількох  областей.  Вони  створюються  у населених пунктах,  що являються  найбільш  вдалими  транспортними вузлами  для  пересування  громадян  з  метою  реалізації принципу наближення органів правосуддя до населення. Ці суди розглядатимуть кримінальні  справи за скоєння найбільш тяжких злочинів,  цивільні справи  зі  складними  правовідносинами,  справи  з   трудових   і соціальних   питань,   адміністративні   справи   (оскарження  дій посадових  осіб),  справи  неповнолітніх,  справи  про   військові злочини.   В  окружних  судах  утворюються  колегії  за  вказаними спеціалізаціями. Бажано, щоб судові округи цих судів не співпадали з  адміністративно-територіальним устроєм,  для того щоб послабити вплив місцевої влади на вирішення в  судах  справ,  особливо  коли йдеться про оскарження дій посадових осіб влади.

 

     При окружних   судах  утворюються  суди  присяжних  у  складі дев'яти присяжних  і  трьох  професійних  суддів  -  одного  судді апеляційного  суду  і  двох  суддів  окружного суду.  Це так звана французька модель.  Але ця пропозиція не є остаточною.  Я як автор залишаю  за собою право змінити погляд на цю модель суду присяжних і на використання так званої американської моделі суду  присяжних. При  цьому враховується те,  що подібні суди присяжних (мається на увазі американський аналог) уже існували раніше в  Україні,  в  ті часи,    коли    Україна   входила   до   складу   Російської   та Австро-Угорської імперій. Рішення суду присяжних оскаржується лише в касаційному порядку.

 

     Вважається за  необхідне в Київському окружному суді створити патентно-конкурентну колегію як єдиний для всієї України  суд,  до юрисдикції   якого  було  б  віднесено  розгляд  спорів  з  питань конкуренції  та  інтелектуальної  власності.  На  створенні  такої судової установи наполягає і Антимонопольний комітет України.

 

     В окружних  судах  діє також слідчий суддя,  до функцій якого належатиме санкціонування арешту підозрюваних  у  скоєнні  злочину осіб  і  санкціонування  заходів оперативно-розшукової діяльності, він призначається для здійснення цих  функцій  лише  на  один  рік Міністерством юстиції України.

 

     Паралельно з окружними судами самостійно існують господарські або так звані комерційні суди,  які беруть  на  себе  повноваження діючих  арбітражних  судів  областей  щодо розгляду справ у першій інстанції.  Їх територіальна юрисдикція поширюється  на  територію області,  але  при  необхідності  можуть  бути  створені  інші  за територією округи.  Проект закону не виключає перетворення з часом адміністративних  колегій  окружних  судів  у  самостійні  місцеві адміністративні суди за аналогією з господарчими або комерційними.

 

     Для розгляду  скарг  на  рішення   судів   першої   інстанції утворюються   апеляційні  суди.  Організаційно  це  передбачається зробити шляхом перетворення існуючих обласних судів  в  апеляційні суди,  в  яких створюються палати за спеціалізацією:  кримінальна, цивільна, з трудових і соціальних питань. Також не виключається, а краще  розглядати  це  як  необхідне,  створення  двох  або  трьох апеляційних судів на території великих областей.

 

     На цьому  рівні  передбачається   також   створення   окремих апеляційних  регіональних судів (наприклад,  п'ять на всю Україну) господарчої компетенції,  що будуть розглядати скарги  на  рішення господарських  судів  першої  інстанції.  А також створення окремо апеляційних регіональних судів для адміністративної спеціалізації, що  будуть розглядати скарги на рішення колегій в адміністративних справах  окружних  судів,  які,  як  уже  зазначалося,   з   часом передбачається перетворити на відокремлені адміністративні суди.

 

     Наступним рівнем    судової    ієрархії    є    вищі    суди: адміністративний,  господарчий,  кримінальний,  цивільний і суд із трудових  і  соціальних  питань.  Ці суди є лише судами касаційної інстанції.  Створення  цих  окремих  судових   установ   остаточно відображає  реалізацію  конституційного  принципу спеціалізації та наявність у судовій системі України  вищих  судів,  які  увінчують ієрархічні піраміди спеціалізованих судів.

 

     Усю судову  систему  держави  увінчує Верховний суд України з невеликою кількістю суддів (20-25), які за фахом репрезентують усі п'ять  указаних  юрисдикцій.  Він  є  судом  повторної  касації  у визначених  законом  випадках,  а  також  розглядає  безпосередньо питання, передбачені Конституцією.

 

     Проектом закону   передбачається   новий   механізм  зайняття суддями адміністративних посад виходячи  з  принципу  суддівського самоврядування,    що   передбачений   Конституцією   України,   і користуючись  при  цьому  аналогом  щодо  порядку  обрання   голів Конституційного  Суду  і  Верховного  суду  України,  що  також (я наполягаю на цьому) передбачено Конституцією.  Тобто запропоновано обирати  голів  усіх  судів та їх заступників на п'ятирічний строк самими суддями,  а в місцевих судах,  де  кількість  суддів  менше шести,  обирати  голів  судів  на  конференції  суддів апеляційних округів. Такий підхід не суперечить положенням Конституції.

 

     Водночас хочу застерегти  від  помилкової  практики,  що  має місце  в  діяльності  Адміністрації  Президента  і  відображена  в проекті Кабінету Міністрів,  коли указами Президента призначаються голови судів,  і від помилкових думок і бажань передати цю функцію у  повноваження  Верховній  Ра|і   України.   Необхідно   ретельно ознайомитися  зі  статтями  85 і 106 Конституції України,  і стане зрозумілим,  що ні Президент України,  ні Верховна Рада України не вправі  вирішувати  ці  питання,  бо  Конституцією  дано вичерпний перелік повноважень цих двох державних органів,  і розширити їх  - значить  порушити  Конституцію.  Тому запропонований мною механізм призначення суддів на адміністративні посади в судах  не  виходить за межі Конституції України.

 

     У проекті   максимально   відпрацьовані  всі  положення,  які стосуються статусу  професійних  суддів,  народних  засідателів  і присяжних.  Головна  теза:  "Усі  судді в судах одного рівня мають однакові права щодо здійснення функцій судочинства".

 

     Додаткову увагу приділено освіті суддів як головному  чиннику їх  професійної  придатності  (стаття  63).  Це  особливо  важливо зважаючи на ситуацію,  яка складається у справі підготовки осіб  з юридичною  освітою,  коли  будь-який  учбовий  заклад  намагається готувати нібито обізнаних у праві спеціалістів,  перетворивши  цей процес у нашій країні на профанацію.

 

     У проекті  виписано процедуру ініціювання процесу призначення судді на посаду і добору  кандидатів  на  посаду  судді,  а  також процедуру  зняття  з  посади.  Особливу  увагу приділено підставам звільнення судді з посади, припинення його повноважень. Нормативна деталізація цих положень переслідує дві стратегічні цілі.

 

     Перша -   забезпечення   принципу  недоторканності  судді  та створення умов для його  незалежності  від  впливу  інших  органів державної влади.

 

     Друга -  можливість позбавити безчесну,  недолугу,  аморальну особу посади судді,  якщо її дії виявилися несумісними з  вимогами Конституції  і  закону  щодо  статусу  носія судової влади (статті 86-92).

 

     Диференційовані вимоги до кандидатів на посади суддів у судах різного  рівня  і  різної юрисдикції.  Визначено поняття "народний засідатель" і  "присяжний",  відображено  їх  відмінності  (статті 93-108).

 

     Виписано механізм    проведення   атестації   (розділ   VII). Атестація  класифікується  залежно  від   цільового   призначення: первинна,   чергова,  дострокова,  позачергова  і  надзвичайна.  У проекті сформульовані мета атестації  суддів  і  підстави  для  її призначення,  викладено умови щодо строків проведення атестації, а також унормовано підготовчу процедуру щодо  проведення  атестації. Виписано  технологію  здійснення кваліфікаційної атестації суддів, включаючи такі форми  її  проведення,  як  кваліфікаційний  іспит, кваліфікаційна  співбесіда,  реабілітаційний  іспит  (стаття 169). Диференційовані особи, які складають кваліфікаційний іспит (стаття 171),  кваліфікаційну  співбесіду  (стаття  173),  реабілітаційний іспит  (стаття  175).  Визначено  порядок  прийняття  рішень  щодо кваліфікаційної  атестації,  а  також  порядок  оскарження  рішень (статті 176-181).  Викладено види  і  порядок  заохочення  суддів. Нормативно  врегульовано  порядок  звільнення суддів відповідно до норм статті 126 Конституції України.

 

     Унормовано положення  щодо  дисциплінарної   відповідальності суддів   (розділ   VIII),   відображено   стадії   дисциплінарного провадження і проходження дисциплінарної справи щодо судді (стаття 190), розроблено механізм дострокового звільнення суддів, особливо в   порядку   дисциплінарної   відповідальності    за    порушення конституційних  вимог  і службових обов'язків судді,  передбачених законом.

 

     Нормативно визначено  підстави  для  висновку  про  порушення суддею присяги (стаття 183), чого немає в чинному законодавстві, а саме:  недотримання суддею конституційних принципів  правосуддя  і пріоритетності  прав  людини  перед  інтересами держави та органів влади;  несумлінне виконання суддею обов'язків щодо  всебічного  і об'єктивного розгляду справ; незабезпечення принципу рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, незалежно від їх суспільного,   посадового,  майнового  положення  і  національного походження;  ігнорування принципу доведеності вини,  що є головним критерієм  законного і справедливого суду;  неуважне відношення до забезпечення судом чи органами обвинувачення  під  час  проведення судового  розслідування права обвинуваченого на захист;  порушення принципу відкритого і гласного суду, залишення поза увагою проявів нехтування честю і гідністю людини чи неповаги до правосуддя.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Вікторе Івановичу, завершуйте.

 

     ШИШКІН В.І.  Я нагадую всім,  що я, на відміну від попередніх промовців,  представляю універсальний законопроект,  який  охоплює чотири законопроекти, тому...

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Вікторе Івановичу,  вам ще півтори хвилини.  Будь ласка.

 

     ШИШКІН В.І. У чинному законодавстві тут є прогалина, як я вже казав.

 

     У проекті  (розділ  VI)  запропоновано  значно перероблений і вдосконалений порядок формування кваліфікаційних комісій суддів.

 

     У проекті  вдосконалено  норми,  що   забезпечують   механізм всебічної  реалізації інституту суддівського самоврядування,  який здійснюється  через  збори,  конференції,  з'їзди,  ради   суддів. Визначено  функції  різних  органів  суддівського  самоврядування, порядок їх  скликання,  у  тому  числі  порядок  оформлення  вимог суддів, які ініціюють проведення вказаних заходів.

 

     Для виконання   функцій   матеріальнотехнічного  забезпечення діяльності судів запроваджується Державна судова адміністрація  (в цьому інші проекти з моїм не розходяться).  Питання,  пов'язані із забезпеченням процесу нормального функціонування судової  системи, та обов'язки держави унормовані в розділі ХІ проекту.

 

     Кожний суд  (це особливо важливо) розглядається як самостійна юридична  особа,  яка   має   свій   поточний   рахунок,   отримує фінансування  безпосередньо з Державного бюджету (статті 240-241), що одночасно викликає необхідність  зміни  методології  формування Державного бюджету,  виводячи на перше місце адресну диференціацію споживачів видаткової частини бюджету.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую,  Вікторе Івановичу. Він сказав, що в нього найсолідніший  документ,  тому ми дозволили йому трошки довше його представляти.

 

     Шановні колеги!  Я пропоную,  якщо є запитання,  поставити їх зараз,  щоб уже після перерви не повертатися до цього. Будь ласка, запишіться. П'ять хвилин. Висвітіть.

 

     Депутат Тищенко. Будь ласка.

 

     ТИЩЕНКО П.В.,  член Комітету Верховної Ради України з  питань промислової  політики (багатомандатний загально-державний виборчий округ,  КПУ).  Фракция коммунистов.  Уважаемый докладчик!  Я хотел задать этот вопрос,  конечно,  и другим докладчикам.  Вопрос вот в чем.  Мы сегодня  сталкиваемся  с  такими  случаями,  когда  судьи вышестоящих  инстанций  просто дублируют решения низших,  не очень разбираясь в сути вопроса,  защищая, очевидно, таким образом честь мундира.   На  сегодня  у  людей  есть  возможность  обратиться  в прокуратуру,  вы  знаете,  какой  механизм   существует.   В   тех законопроектах,    которые    сегодня    предлагаются,    это   не предусмотрено.  Не приведет ли это к  еще  большей  незащищенности наших  граждан  в  вопросе  защиты  их  прав  в суде?  Пожалуйста, ответьте.

 

     ШИШКІН В.І.   Дякую.   Навпаки,    Конституцією    і    всіма законопроектами  (вони  ж  не можуть відійти від норм Конституції) запроваджується апеляційний і касаційний порядок.  Яким чином  він відрізняється від діючого? Ви кажете, що суддя вищої інстанції дає відписку.  А справа в тому,  що відповідно до чинної процедури діє так званий наглядовий порядок.  Конституція ліквідувала наглядовий порядок, тому якщо надходить скарга, то в апеляційних і касаційних інстанціях  це  повинно бути обов'язково розглянуто.  А так званий наглядовий розгляд  -  це  необов'язковий  розгляд,  це  якраз  те свавілля,  про  яке ви кажете.  А коли ліквідовується це наглядове провадження,  то є обов'язковий розгляд касаційною та  апеляційною інстанціями, розгляд кількома судами, а не одним судом.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Депутат Журавський.  Будь ласка. За ним - депутат Морозов.

 

     ЖУРАВСЬКИЙ В.С.  Християнськодемократична   партія   України. Шановний доповідачу! У мене три коротеньких до вас запитання.

 

     Перше. Як  ви думаєте,  як позначиться на системі судочинства система  виборчих   кампаній,   яку   ви   пропонуєте   у   вашому законопроекті?

 

     Друге. У  вашому  законопроекті  немає фінансово-економічного обгрунтування.  Як без цього внести серйозні корективи до існуючої судової системи, якщо ваш законопроект буде прийнятий за основу?

 

     І третє   запитання.   У  вашому  проекті  не  передбачається існування     спеціалізованих     адміністративних,     цивільних, кримінальних  та  трудових  судів.  Спеціалізованим судом згідно п вашим проектом є лише комерційні. Чим ви керувалися в даному разі?

 

     ШИШКІН В.І.  Я,  мабуть,  почну з останнього. У моєму проекті передбачено  введення  п'ятьох  вищих  спеціалізованих  судів,  що свідчить   про   те,   що   мною   якраз   запропонована   система спеціалізованих  судів.  У  проекті  йдеться  про  спеціалізований комерційний суд,  інші спеціалізації - внутрішні,  але з часом (це закон  сьогодення)  ми можемо відокремити це.  І те,  що на вищому рівні одразу  пропонується  окремих  п'ять  вищих  спеціалізованих судів,  вже є підгрунтям для того, щоб цей процес просувався далі. У мене найбільше відображено реалізацію принципу спеціалізації.

 

     Стосовно виборів керівників у судах,  то я  ще  раз  зазначу: якщо  ми  довірили судді судити,  творити судочинство,  то чому ми дивуємося пропозиції, що суддя сам собі повинен обрати начальника? Це якраз нормально. І крім того, нагадаю вам положення Конституції (стаття 130),  що "для вирішення питань внутрішньої діяльності діє суддівське  самоврядування",  а  також  положення  Конституції про обрання Голови Верховного суду і Голови Конституційного Суду -  це якраз   і   є   реалізація   на   конституційному  рівні  принципу самоврядування. Діючи за аналогією, ми повинні рухатися далі, якщо справді займаємося реформами.

 

     Щодо фінансового обгрунтування, то я зазначав, що на сьогодні важко навіть знайти методику.  Що я маю на  увазі.  Методика,  яку запропонував   свого   часу   Верховний  суд,  є,  на  мою  думку, провокаційною і зробленою для того,  щоб  поховати  інші  проекти. Тому   що   на   сьогодні   важко  передбачити,  які  суди  будуть ліквідовані, а які з'являться на їх місці.

 

     От дивіться:  маленьке містечко (районний центр) на  сьогодні має одночасно міський і районний суди.  Відповідно до мого проекту це повинен бути один суд, який охоплює і місто, і район. Ось вам і економія.  Ліквідація  так  званої  військової  юрисдикції,  тобто військових  судів  -  це  також  економія.  Але  разом  з  тим   - розширення, наприклад, окружних судів. І далі - неповернення справ на повторний  розгляд.  Це  економія  чи  не  економія?  Звичайно, економія.  Але  хто  сьогодні запропонує методику?  Такої методики поки що не може бути.

 

     І ще  одне.  Не  може  бути  сьогодні  реформ   без   якихось фінансових  витрат.  Тоді  це вже не реформи,  а профанація.  Тоді треба залишити те, що є, і нічого не реформувати.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Депутат Морозов. Будь ласка. І завершуємо.

 

     МОРОЗОВ А.П.,  член Комітету Верховної Ради України з  питань бюджету  (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  КПУ). Прошу передать слово Баулину Павлу Борисовичу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Депутат Баулін.

 

     БАУЛІН П.Б.,  член Комітету Верховної Ради України  з  питань свободи   слова  та  інформації  (виборчий  округ  76,  Запорізька область). Спасибо, Анатолий Петрович. Уважаемый Виктор Иванович! У меня два небольших вопроса.

 

     Первый. Кроме   того,  что  необходимо  обеспечить  вынесение судами справедливых решений,  приговоров и так далее, мне кажется, нужно продумать и эффективный механизм исполнения этих решений. Ко мне обращаются сотни избирателей,  которые подали иски  в  суд  по поводу   несвоевременной   выплаты  заработной  платы  или  вообще невыплаты заработной платы. Суды, естественно, принимают решения в пользу  заявителей таких исков,  однако решения суда по этим искам не исполняются. Как решить данную проблему?

 

     И второй короткий  вопрос.  Нынешний  режим  довел  людей  до страшной  нищеты.  Может  ли  суд оказывать хоть какую-то правовую помощь нашим избирателям в составлении исков и так  далее?  Потому что  люди  не  знают,  как это делать,  а за подобные услуги нужно платить большие деньги.

 

     ШИШКІН В.І.  Начну с последнего. Суд никогда не оказывал и не может оказывать такую помощь,  иначе другая сторона скажет, что он заинтересован.  Мы можем говорить о бесплатной  помощи  тому,  кто подает   иск,  со  стороны  юридических  консультаций,  адвокатур. Кстати,  раньше существовала такая форма,  но для этого мы  должны создать  какойто  общественный  или государственный фонд,  который обеспечивал бы оплату. Но этим не должен заниматься суд.

 

     По поводу  первой  части   вопроса,   касающейся   исполнения судебных  решений,  то это не предмет данного закона.  Сьогодні ми повинні  розглядати  постатейно  в  другому   повторному   читанні законопроект про виконавче провадження у варіанті, доопрацьованому нашим комітетом.  От якраз там і треба шукати механізми ефективної реалізації.  А  область  экономики вне даже и этого законопроекта, это мы должны решать в гораздо большем масштабе.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую,  Вікторе   Івановичу.   Відчувається,   що говорить фахівець, який працював у суді, і не тільки в суді.

 

     ШИШКІН В.І. Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Бажаю   підкріпитись   і   дружно   о  16  годині повернутися до залу для продовження розгляду питання.

 

     Оголошується перерва.