Стенограма пленарного засідання

09 лютого 1999

 

                         ЗАСІДАННЯ СЬОМЕ

 

        С е с і й н и й  з а л  В е р х о в н о ї  Р а д и

          У к р а ї н и.  9  л ю т о г о 1999  р о к у.

                         10 г о д и н а.

 

     Веде засідання Перший заступник Голови Верховної Ради

 

     України МАРТИНЮК А.І.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Доброго   ранку,   шановні   народні    депутати, запрошені   й   гості   Верховної  Ради!  Доброго  ранку,  шановні радіослухачі України!

 

     Прошу народних депутатів підготуватися до  реєстрації.  Прошу зареєструватися.

 

     У залі зареєструвалися 302 народні депутати. Ранкове пленарне засідання Верховної Ради оголошується відкритим.

 

     Шановні колеги,   4   лютого   Центральна   виборча   комісія зареєструвала    Валентина   Олексійовича   Анастасієва   народним депутатом України,  обраним у багатомандатному  загальнодержавному виборчому  окрузі від Комуністичної партії України.  Відповідно до статті 79 Конституції України  перед  вступом  на  посаду  народні депутати складають присягу перед Верховною Радою.

 

     Для складання   присяги   на  трибуну  запрошується  народний депутат України Валентин Олексійович Анастасієв.  Прошу, Валентине Олексійовичу.

 

     АНАСТАСІЄВ В.О.,  народний  депутат  України (багатомандатний загальнодержавний  виборчий  округ,  КПУ).  Присягаю  на  вірність Україні.  Зобов'язуюсь  усіма  своїми діями боронити суверенітет і незалежність  України,  дбати  про  благо  Вітчизни   і   добробут Українського народу. Присягаю додержуватися Конституції України та законів  України,  виконувати  свої  обов'язки  в  інтересах  усіх співвітчизників (Оплески).

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні  колеги,  дозвольте від вашого імені щиро привітати Валентина Олексійовича -  учасника  Великої  Вітчизняної війни,  бойового  генерала,  голову  Ради  ветеранів війни і праці столиці нашої України  міста-героя  Києва  з  обранням  на  високу посаду народного депутата України й побажати йому разом з нами, як і всім нам разом із ним, плідної законотворчої роботи (Оплески).

 

     ----------

 

     Дозвольте оголосити  й  вирішити  питання  з  приводу  деяких депутатських запитів.

 

     Надійшли такі депутатські запити.

 

     Запит народного  депутата  Володимира Павловича Нечипорука до Президента України стосовно неправомірності закриття  кримінальної справи щодо народного депутата України Омельченка.

 

     Прошу визначитися.

 

     "За" - 135.

 

     Рішення не прийнято.

 

     Запит групи депутатів (Семенюк, Марковська та інші, всього 20 осіб) до Президента  України,  Прем'єр-міністра  України  стосовно збереження   й  удосконалення  системи  технічного  регулювання  в Україні та контролю за імпортом продукції.

 

     Прошу визначитися з підтримкою змісту запиту.

 

     "За" - 168.

 

     Рішення прийнято.

 

     Прошу визначитися  з  направленням  депутатського  запиту  на адресу Президента України.

 

     "За" - 174.

 

     Рішення не прийнято.

 

     Запит Ольги  Федорівни  Юхимець  до  Президента  України щодо невиконання  його  доручення,  даного  за   результатами   поїздки Президента до Черкаської області.

 

     Прошу визначитися щодо змісту запиту.

 

     "За" - 164.

 

     Зміст запиту підтримується.

 

     Тепер прошу визначитися щодо направлення депутатського запиту до Президента.

 

     Нагадую народним депутатам,  що  для  прийняття  рішення  про направлення потрібно мінімум 226 голосів.

 

     "За" - 154.

 

     Рішення не прийнято.

 

     Запит Михайла  Антоновича  Павловського  до  Прем'єр-міністра України  з  приводу  незадоволення   відповіддю   на   депутатські звернення   стосовно   митного  оформлення  вантажів,  адресованих хмельницькому підприємству "Укрелектроапарат".

 

     Прошу визначитися  з   підтримкою   та   направленням   цього депутатського запиту.

 

     "За" - 152.

 

     Рішення прийнято.

 

     Запит групи  депутатів  - Онопенка,  Омельченка,  Єрмака - до Генерального   прокурора    України    стосовно    обгрунтованості переслідувань  народного  депутата  Володимира  Івановича  Левцуна прокуратурою Полтавської області.

 

     Запит Михайла Васильовича Гуцола - до Генерального  прокурора України,   Голови   Верховного   Суду  України  стосовно  передачі кримінальної справи Піменова з Одеського обласного суду на розгляд в інший обласний суд.

 

     Запит (повторний)    Віталія   Федоровича   Шевченка   -   до Генерального  прокурора  України  з  приводу  перепон  будівництву житлового   комплексу   для  потерпілих  унаслідок  Чорнобильської катастрофи в місті Фастові.

 

     Прошу визначитися з направленням цих депутатських запитів.

 

     "За" - 156.

 

     Рішення прийнято.

 

     Запит Василя   Васильовича   Костицького    -    до    голови Національного банку України стосовно проблем одержання громадянами своїх вкладів  у  Промінвестбанку  України.  Прошу  визначитися  з направленням цього запиту.

 

     "За" - 136.

 

     Рішення прийнято.

 

     Запит Сергія     Олександровича     Кириченка    і    Віталія Станіславовича Журавського  до  голови  Вищого  арбітражного  суду України  стосовно  порушення  прав та законних інтересів колективу акціонерного  товариства  "Херсоннафтопереробка"   у   зв'язку   з прийняттям  арбітражним судом рішення,  що не відповідає фактичним обставинам.  Прошу визначитися з направленням цього  депутатського запиту.

 

     "За" - 73.

 

     Рішення не прийнято.

 

     Шановні колеги,  тут  ще передали депутатський запит,  я його зачитаю,  але  велике   прохання   все-таки   дотримуватися   норм Регламенту,   за  якими  депутатські  запити  потрібно  передавати заздалегідь до Секретаріату,  а не в момент  відкриття  пленарного засідання.

 

     Надійшов депутатський запит групи народних депутатів (Мовчан, Кожин, Федорин, Слободян, Філіпчук і Павличко) до Прем'єр-міністра України   про   кризову   ситуацію  в  освітянській  галузі  міста Севастополя.  Прошу  визначитись   із   направленням   запиту   до Прем'єр-міністра.

 

     "За" - 91.

 

     Рішення прийнято.

 

     ----------

 

     Шановні колеги,  дозвольте зробити оголошення.  Відповідно до статті 4.2.2 Регламенту Верховної Ради України інформую про  вихід зі   складу   депутатської  фракції  Народно-демократичної  партії народних депутатів України Олега Михайловича  Литвака  та  Віктора Йосиповича Развадовського (Оплески).

 

     ----------

 

     Шановні колеги,  ми  з  вами  прийняли  рішення  про  те,  що сьогодні проводимо День уряду (Шум у залі). У День уряду слово для заяв, оголошень і такого іншого не надається.

 

     Проводимо День уряду з питання: інформація Кабінету   Міністрів   України   про   стан   справ   в інформаційному просторі.

 

     Шановні колеги,  давайте  домовимося  про  регламент розгляду цього питання. Пропоную побудувати нашу роботу таким чином, аби ми розглянули це питання, оскільки воно одне, без перерви, десь до 13 години.  Доповідачу надати 30 хвилин,  відповіді на  запитання  до доповідача й до присутніх членів Кабінету Міністрів, членів уряду, які відповідають за ті або ті галузі  інформаційного  простору,  - одна   година,  виступ  від  профільного  комітету  -  25  хвилин, обговорення провести протягом 50 хвилин,  хвилин  10  відвести  на прийняття рішення.  Отже,  такий розрахунок,  щоб, я повторюю, без перерви до 13 години закінчити засідання  з  порядком  денним  Дня уряду.

 

     Немає заперечень? Прошу підтримати ці пропозиції.

 

     "За" - 181.

 

     Рішення прийнято.

 

     Товаришу Ніколаєнко,  я  вас щиро вітаю з сьогоднішнім днем і даю  вам  пояснення,  що  згідно  з  Положенням  про  День   уряду співдоповіді немає, є виступ від профільного комітету, і я сказав, що для виступу від  профільного  комітету,  а  профільний  комітет визначив  промовцем голову комітету - народного депутата Чижа,  ми проголосували  регламент  25  хвилин.  Так   що   ваше   побажання заздалегідь враховано.

 

     Розглядається інформація  Кабінету Міністрів України про стан справ  в  інформаційному  просторі.  Інформує   перший   заступник міністра   інформації  Олег  Сергійович  Бай.  Будь  ласка,  Олегу Сергійовичу. Регламент 30 хвилин.

 

     БАЙ О.С.,  перший  заступник  міністра  інформації   України. Шановний   Адаме   Івановичу!  Шановні  народні  депутати!  У  цій високоповажній аудиторії нікого не треба переконувати у важливості й  необхідності  забезпечення  можливості  реалізації  громадянами своїх прав і свобод, зокрема передбачених статтями 15, 34, 41, 54, 57 Конституції України.

 

     Спільна робота, взаємодія, злагодженість кроків законодавчої, виконавчої  влади  та  засобів  масової  інформації  є   запорукою неухильного дотримання конституційних положень.  У цьому контексті

- контексті нашої взаємодії - ми сприйняли те,  що  Верховна  Рада визначила  темою  Дня  уряду  стан  справ  в  інформаційній  сфері України.  Попри певний експромт і деяке порушення строків,  думаю, воно,  це  проведення,  своєчасне,  враховуючи  ще й передбачувані парламентські слухання.

 

     Тому, дякуючи вам, шановні народні депутати, за розгляд цього питання,  впевнений, що слухання сприятимуть поглибленню розуміння не тільки політичною елітою, але й суспільством у цілому, значення інформації, яка цементує всі сфери життя, та ролі єдиної державної інформаційної політики, яку маємо спільно виробляти й здійснювати.

 

     У розданих вам,  шановні народні депутати, стислих матеріалах "Інформаційний простір України в цифрах і фактах" подано необхідну статистику стосовно  електронних  та  друкованих  засобів  масової інформації, інформаційних агентств, книговидавництв, поліграфії та книжкової торгівлі,  правової бази інформаційного простору.  Тому, якщо  немає  заперечень,  дозвольте  мені  більше  уваги приділити проблемам, тенденціям та перспективам.

 

     І ще  одне.  Хотілося  б  перед  тим,  як  ми  перейдемо   до кількісної характеристики книжкової і газетної продукції,  каналів мовлення,  радіокомпаній і телекомпаній, привернути увагу до таких цифр.  На  сьогодні  Спілка  журналістів України об'єднує понад 13 тисяч   працівників   засобів   масової   інформації.   Тільки   в Національній телекомпанії України працює 2300 осіб, у Національній радіокомпанії  -  півтори  тисячі.   П'ять   з   половиною   тисяч працівників  Концерну  радіозв'язку,  радіомовлення  і телебачення забезпечують саме мовлення.

 

     Якщо плюсувати  всіх  працівників  державних  і   недержавних засобів  масової  інформації,  від  столиці  до району,  то можемо уявити, який багатотисячний загін працює в інформаційній сфері.

 

     Ви знаєте не гірше від доповідача,  що їх соціальний  захист, умови  та  оплата роботи,  пенсійне забезпечення та інші соціальні складові часто незадовільні.  Тому очевидно,  що першою  проблемою інформаційного  простору  слід  назвати людський фактор,  проблему державної підтримки  засобів  масової  інформації  та  соціального захисту журналістів.

 

     Досвід роботи над підготовкою,  прийняттям та введенням у дію Закону України про державну підтримку засобів  масової  інформації та   соціальний   захист  журналістів,  якщо  відкинути  політичні спекуляції та  нашарування,  показує:  якщо  новий  закон  містить норми,  які  суперечать  деяким  іншим  законам,  особливо базовим законам...

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Олегу Сергійовичу,  я  прошу  вибачення.  Шановні колеги,  я нагадую, ми проводимо не "круглий стіл", а День уряду в пленарному  режимі.  Тому,  будь  ласка,  давайте  відповідно   до регламенту  проведення  наших  засідань  будемо  й  діяти.  Ще раз наголошую - це не "круглий  стіл",  це  День  уряду  в  пленарному режимі. Тому прошу уваги. Будь ласка.

 

     БАЙ О.С.  Ці  суперечності  мають  усуватися  одномоментно  з прийняттям нового закону,  бо те, що залишається на потім, ризикує залишитися надовго.

 

     Крім того,  треба  чесно  визнати,  що ніякі підзаконні акти, постанови Кабінету Міністрів чи  міркування  профільного  комітету суперечностей  у  законах,  тим  більше,  коли  йдеться про базові закони (про оподаткування,  наприклад,  чи землекористування),  не усувають.  Я  думаю,  що  Віктор  Іванович  Понеділко мене в цьому підтримає.

 

     Якщо ухвалюється   закон,    він    має    бути    економічно обгрунтованим,  і це обгрунтування має бути доведене до Закону про Державний бюджет, чого, на жаль, немає.

 

     Повертаючись до Закону про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів,  коротко скажу,  що в Мінінформі була створена  міжвідомча  робоча  група  з  підготовки проектів   законодавчих   актів,   куди  ввійшли  представники  11 міністерств і відомств,  які напрацювали такі  законопроекти:  про внесення доповнень до Закону України про Єдиний митний тариф,  про внесення доповнень до деяких законодавчих актів  України;  проекти постанов  уряду:  про  оплату  праці  журналістів  у  державних  і комунальних засобах масової  інформації,  про  порядок  обчислення стажу   роботи  для  встановлення  надбавок  за  вислугу  років  і призначення пенсій журналістам  державних  і  комунальних  засобів масової інформації.

 

     Як вам відомо з недавньої інформації Кабінету Міністрів,  оці положення про оплату праці та про порядок обчислення стажу роботи, які будуть днями прийняті,  розв'яжуть ті найболючіші проблеми, що мали бути врегульовані відповідно до закону.

 

     Шановні народні депутати!  Серед  найважливіших  законодавчих актів,  що  визначають  державну  політику  у сфері інформації,  є закони:  про інформацію,  про друковані засоби масової  інформації (пресу)   в   Україні,   про   телебачення  і  радіомовлення,  про інформаційні агентства,  про державну  підтримку  засобів  масової інформації та соціальний захист журналістів, про видавничу справу, про рекламу,  про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Є відповідні підзаконні акти, постанови Кабінету Міністрів на реалізацію цих законів. Вони діють.  Але  деякі  законопроекти потребують розгляду,  бо вони не були,  на жаль, розглянуті Верховною Радою попереднього скликання. Це  насамперед  нова  редакція Закону України про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні,  яка дасть змогу усунути  ті суперечності,  які  виникли  тепер.  Це  також  законопроекти  про недопущення поширення  засобами  масової  інформації  порнографії, пропаганди жахів і насильства (це дуже важливий законопроект), про недопущення перешкоджання професійній діяльності  журналіста,  про зміни до деяких чинних законодавчих актів.

 

     Нині на розгляд Верховної Ради будуть внесені законопроекти з питань  регулювання  окремих  видів  діяльності  засобів   масової інформації. Серед них такі важливі, як про супутникове та кабельне телебачення  й  радіомовлення,  про  міжнародний   обмін   масовою інформацією,  про  інформаційну діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Деякі з них, наприклад ті, що стосуються кабельного телебачення, дадуть можливість покласти край піратству у цій сфері.

 

     На виконання  указу  Президента  України  та  для  реалізації рекомендацій  парламентських  слухань  "Свобода  слова  в Україні: стан,  проблеми, перспективи", проведених у стінах Верховної Ради, Мінінформом    розроблено    Концепцію    та   Програму   розвитку інформаційного простору  України.  До  речі,  низка  положень  цих документів    увійшла    до    програми    діяльності   уряду   на середньостроковий період та до програми "Україна в 2010 році".

 

     Робота над  концепцією  та  програмою  ще  раз  переконала  у необхідності      невідкладної     систематизації,     кодифікації законодавства України в  інформаційній  сфері,  прийняття  Кодексу законів про інформацію.

 

     Шановні товариші,  практика  засвідчує,  що наш інформаційний правовий простір повинен мати  такі  складові:  законодавство  про виробництво  й  поширення  інформації;  про  інформаційні ресурси, інформаційну  продукцію,  інформаційні  послуги;  про   право   на інформацію  і  право  на  отримання інформації;  про виробництво і застосування інформаційних технологій та засобів їх  забезпечення; про відповідальність за порушення, допущені в цій сфері.

 

     Шановні народні  депутати!  Як  свідчить  наявний  довідковий матеріал (він є  у  вас),  скажімо,  протягом  1991-1992  років  у державі  виходило  1794 газети.  Наприкінці 1998 року Мінінформом, обласними і регіональними комітетами інформації  зареєстровано  та перереєстровано  понад  8300  періодичних видань,  з них 3311 - із загальнодержавною та зарубіжною сферою розповсюдження.

 

     У вас  є  схема,  яка  показує  тенденцію  засновництва:   58 відсотків  засновників  -  комерційні  структури.  І  хоча реально виходить, за даними Книжкової палати України, значно менше видань, пропорції  їх тиражів,  дані про засновників та тенденції розвитку не можуть не викликати певного занепокоєння - ринкові відносини  в інформаційній сфері ще стихійні.

 

     Погляньмо на  цю  проблему  з точки зору забезпечення свободи слова. Не секрет, що залежність від органу, яким колись був той чи інший  засіб  масової  інформації,  або від цензури змінилася,  на жаль,  залежністю від грошового мішка,  до  того  ж  від  брудного грошового мішка.

 

     Мабуть, тільки  малі  діти  можуть  повірити в те,  що окремі громадяни чи особи без громадянства (і  це  закон  дозволяє),  які реєструють  по  декілька друкованих засобів масової інформації і є їх засновниками, мають економічну потугу їх видавати. Очевидно, що йдеться  про  підставних  осіб.  Але  санкцій,  результативних дій закони   не   передбачають.    Очевидно,    що    підставними    є фірми-одноденки, фінансового стану яких ми не маємо права вивчати. Підставними  є  різні  українсько-антигуанські   чи   подібні   їм засновники.

 

     Відвертою, щоб   не   сказати   зухвалою,   є   експансія   в інформаційний простір України видань,  яким  досить  зареєструвати одного  українського засновника та додати до назви слово "Україна" чи "в Україні",  щоб  користуватися  всіма  пільгами  національних видань.

 

     Я просто  наведу  один  факт.  Російськомовна преса в Україні становить нині приблизно дві третини загального обсягу  друкованих засобів масової інформації. На одного російськомовного громадянина України сьогодні припадає 54 примірники друкованих російськомовних видань, а на одного україномовного громадянина - 7 примірників. Це в державі з українцями як титульною нацією.

 

     Мінінформ підготував    проекти    відповідних     регулюючих документів.  Тим більше, сподіваюся, що це буде й підтримкою нашої національної преси, національного виробника.

 

     Тим більше  сподіваюся  на  це,  шановні  народні   депутати, оскільки  під  час  звіту Національної ради з питань телебачення і радіомовлення  ви  висловлювалися  стосовно  загроз  та   викликів національному інформаційному простору України.

 

     Вжиття додаткових  заходів,  насамперед у законодавчій сфері, потребують проблеми  порнографії,  пропаганди  насильства,  жахів, недобросовісної  реклами,  зокрема  чаклунів,  цілителів,  якихось медикаментів, що наповнює засоби масової інформації.

 

     Невеличка група людей у Міністерстві інформації  (5  чоловік) займається консультуванням засобів масової інформації,  споживачів аудіовізуальної продукції.  Повірте,  те,  що цим людям доводиться читати або бачити в тисячах випадків на відеокасетах,  не побажаєш ворогові.  Жахливо просто!  У нас цензура,  слава Богу, заборонена законом. Але ж суспільна мораль має бути захищена, причому не лише консультативно.

 

     Тут ми   виходимо   й   на    проблему    взаємопов'язаності, взаємозалежності  свободи  слова  і відповідальності перед особою, державою,  суспільством. Суть проблеми не в тому, що (я цитую) "є, щоправда,  люди  з  "міністерства правди" і деяких інших державних інстанцій,  які заперечують наявність  малоприхованої  репресивної сваволі  проти  будь-якого  невгодного  друкованого  або  публічно мовленого слова  на  підставі  нагадування  минулого".  Насправді, шановні народні депутати, суть проблеми в тому, що минуле, про яке йдеться в цитаті,  має реалії  і  вони  сьогодні  такі:  стаття  7 Цивільного  кодексу,  затверджена  і  прийнята  Верховною  Радою 6 травня  1993  року,  дозволяє   те   судочинство,   яке   сьогодні здійснюється   проти   засобів  масової  інформації.  Очевидно,  у демократичному суспільстві механізми врегулювання  проблеми  мають бути  демократичними.  Доповідаю  вам,  що Міністерство інформації звернулося до Спілки  журналістів,  Гільдії  головних  редакторів, Верховного    Суду,    Вищого   арбітражного   суду,   Генеральної прокуратури,  Міністерства юстиції з пропозицією  провести  робочу нараду  на  високому  рівні з проблем застосування законодавства в частині   захисту   честі   та   гідності   особи,    розголошення конфіденційної  чи поширення неправдивої інформації.  Треба знайти цивілізоване розв'язання  гострої  неоднозначної  проблеми,  а  не душити засоби масової інформації штрафами, грошовими санкціями.

 

     Говорячи про  свободу  друкованих  засобів масової інформації (це логічно випливає з викладеного),  на наш погляд,  слід підняти тему економічної свободи і,  якщо хочете, пільг та пріоритетів для національних засобів масової інформації в  частині  оподаткування, встановлення нормальних,  а не смертельних тарифів,  цін на папір, фарби,  поліграфічне устаткування, плати за землю, електроенергію, оренду приміщень. Редакції газет мають право на власність, на свою власність,  у тих  редакційних  приміщеннях,  які  створювалися  й будувалися  з  їх  участю і в них вкладені їхні кошти.  Вони мають право або на безстрокову й безоплатну  оренду  приміщень,  або  на власність.

 

     Це, до речі, одна з найболючіших проблем видавничої сфери. Як свідчать довідкові матеріали,  нині в ній функціонує близько  1000 видавництв і видавничих організацій,  з яких до державного сектора належать,  по суті,  лише 22 книжкові видавництва,  підпорядковані нашому  міністерству,  та  видавництва  Національної академії наук України, Спілки письменників, Спілки молодіжних організацій.

 

     Але кількість видавництв не рівнозначна якості видань. Є така цифра:  нині  на  кожного  жителя України в рік припадає лише одна книжка.  Правда, ті книжкові виставки, які були, скажімо, в Палаці культури   "Україна"   до  роковин  Незалежності,  до  тисячоліття літописання і книжкової справи в Україні,  книжкові  виставки  під час   днів   національної  преси  в  Автономній  Республіці  Крим, Харківській області,  показали,  що  в  нас  є  чудова  українська книжка,  чудова дитяча й мистецька книжка, словники, енциклопедії. Але вони випускаються малими накладами.  Ми  весь  час  відчуваємо нестачу коштів на їх видання.

 

     Я розумію,  нікому не потрібно,  щоб було,  як колись: полиці книжкових магазинів забиті  літературою,  а  те,  що  тобі  треба, купуєш  або  за  макулатуру,  або  вистоявши  чергу на передплатні видання.  Нам треба зробити книжку масовою і доступною. Бо якщо ми цього   не   робимо,  ринок  захоплюють  "піратські"  видання,  що випускаються  всупереч   чинному   законодавству   й   міжнародним конвенціям стосовно захисту авторських і суміжних прав.

 

     Аналіз ситуації  в  книговидавничій  сфері свідчить про певну стихійність   формування   книжкового   ринку,   розмитість   його внутрішньої структури.

 

     Звертаюся з   критичними  зауваженнями  на  адресу  й  нашого відомства,  й уряду загалом:  протягом останніх  років  зруйновано систему     книгорозповсюдження.     Без     державної     системи книгорозповсюдження ми галузь не піднімемо.  Якщо  ми  не  зможемо доносити  конкурентоспроможну  книжку до виробника,  буде простіше виробляти, купувати, завозити іноземну.

 

     Поліграфічний комплекс України - це  понад  2000  підприємств різних   форм   власності,  з  них  21  відсоток  -  державної  та комунальної.  Ви маєте дані,  що характеризують його розвиток.  До речі,  щоб  зняти  непорозуміння  стосовно так званої приватизації видавничого комплексу,  я  зазначу,  що,  справді,  6  підприємств (сьогодні надруковано глибоку, змістовну статтю народного депутата Онуфрійчука,  я просто не встиг  її  докладно  подивитися,  там  є хороша  аргументація)  видавничо-поліграфічного комплексу,  які не підлягають  приватизації,  визначено  Верховною  Радою,  а  повний перелік  -  57  підприємств  -  визначено за дорученням Президента України і підкріплено наказом Фонду  державного  майна.  Президент фактично призупинив приватизацію,  що мала розгорнутися вже кілька років тому,  і ще  раз  підтвердив  це  власним  указом,  який  ми критикуємо.

 

     Законодавство України розглядає книжку чомусь лише як предмет матеріального  виробництва,  як   суто   джерело   прибутків.   Це призводить до того,  що економічно душиться і виробництво книги, і книгорозповсюдження.  Я не розумію, як можна книгарню прирівнювати до  магазину,  який торгує,  скажімо,  електронною технікою.  Тому книгарні або продаються,  вибачте за непарламентський вислів,  або здають  частину  своїх  площ суборендарям,  або їх спіткає та сама доля,  як,  скажімо,  книгарню  "Ноти"  в  Києві.  Якщо   книжкове видавництво "Здоров'я" випускає книжки про здоров'я, то його можна просто виселити з будинку, який він орендував.

 

     Застосування в книговидавничій діяльності Закону України  про оподаткування   прибутку   підприємств  має,  на  жаль,  негативні наслідки.  Згідно з цим законом  видавництва  кошти,  отримані  як аванси  на  придбання  паперу,  матеріалів,  змушені  відносити до складу валових доходів і сплачувати з них податок, як із прибутку. Комітет з питань культури і духовності й у Верховній Раді минулого скликання,  і цього скликання,  звертав уже увагу  на  те,  що  ми відносимо видавництва до суб'єктів тільки комерційної діяльності.

 

     Тут є про що подумати.  Ми вноситимемо відповідні пропозиції, і  я  сподіваюсь,  що  нас  підтримають  у  Верховній  Раді  цього скликання.

 

     Міністерство та  уряд  у  цілому розробляли пакет пропозицій, спрямованих на підтримку книговидавничої справи,  насамперед  щодо оподаткування. Тут не можна посилатися на якийсь один із законів - про  видавництва  чи  книжкову  справу,  на  Закон  про   державну підтримку   засобів   масової  інформації.  Є  базовий  закон  про оподаткування.  Чинним  Законом  України  про  податок  на  додану вартість  передбачено  звільнення  від ПДВ операцій з продажу лише книжок вітчизняного виробництва.

 

     Указом Президента від 23 липня  1998  року  передбачено  інші важелі   державної   протекціоністської  політики,  спрямовані  на врегулювання орендних відносин,  пільгових  ставок  щодо  орендної плати, комунальних послуг. На жаль, практика підказує, що цей указ на місцях ігнорується,  бо люди все-таки вимагають від  виробників книжки  так,  як  вони  вимагали  б  від звичайного продавця,  від звичайного  виробника.  Якщо  ми  не  розв'яжемо  законодавчо   ці проблеми у комплексі, то завжди будемо з ними стикатися.

 

     Адаме Івановичу, я користаюся з нагоди й дарую вам, а отже, і Верховній Раді збірничок "Правовая защита прессы и  книгоиздания". Це досвід Російської Федерації,  яка живе,  повірте, не краще, ніж ми,  але знайшла змогу надати суб'єктам видавничої справи в  Росії такі пільги, що ці книжки заполонили й наш ринок.

 

     Ми реалізуємо    Національну   програму   випуску   суспільно необхідних видань.  Вона розроблена,  погоджена,  затверджена. Там чудові назви.

 

     Ми б'ємося  тут  навколо Державного бюджету,  ухвалюємо його. Хочу навести деякі цифри щодо фінансування  Національної  програми випуску  суспільно необхідних видань за державним замовленням.  На 1997 рік передбачалося виділення 6,4 мільйона гривень,  а фактично було  профінансовано  4  мільйони (63 відсотки).  На 1998 рік було передбачено 5,7  мільйона  гривень,  фактично  профінансовано  1,5 мільйона гривень. На цей рік на розвиток книговидавництва в цілому передбачено  5,125  мільйона  гривень,  а  на   випуск   суспільно необхідних видань - 4 мільйони гривень.  Зрозуміло, що такі обсяги фінансування не дадуть змоги забезпечити наймінімальніші потреби у виданні    суспільно    необхідної    літератури:   творів   наших письменників, енциклопедій, словників. Навіть на видання "Кобзаря" до  185-річчя  з  дня народження Шевченка ми вишукували,  рахували кожну гривню.

 

     Особливо я хотів би наголосити на важливості  випуску  видань (і  подякувати  Геннадію  Йосиповичу  Удовенку  за  увагу  до  цих видань),  що  випускаються  для  забезпечення   культурно-освітніх потреб  національних  і  етнічних  спільнот.  Ми  маємо  унікальну Головну   спеціалізовану   редакцію   видань   літератури   мовами національних меншин України.

 

     Я з   вашого  дозволу  випущу  деякі  питання,  скажімо,  які стосуються проблеми діяльності інформаційних  агентств.  У  вас  є досить  докладний  інформаційний  матеріал з цього приводу.  Маємо тільки проблему стосовно того,  що через деякі прогалини в  нашому демократичному законодавстві може працювати, давати свою продукцію на   комерційні   телерадіоканали   "піратське",   незареєстроване інформаційне агентство. І це неможливо відстежити.

 

     Зважаючи також  на  грунтовне  обговорення звіту Національної ради з питань телебачення  і  радіомовлення,  яке  тут  відбулося, тезово   позначу   позиції   щодо   електронних   засобів  масової інформації.   Вони   сьогодні   займають   домінуючу   позицію   в інформаційному   просторі  держави,  хоча  за  кількістю  об'єктів телебачення і радіомовлення становлять усього менше  12  відсотків від загальної чисельності об'єктів поширення інформації.

 

     Забезпеченням свободи  слова  і  масової інформації,  правами телеглядачів  та  радіослухачів,   використанням   радіочастотного ресурсу,   ліцензуванням   телерадіомовлення,   як   вам   відомо, опікується Національна рада з питань телебачення і  радіомовлення. Тому   питання,   чому   канали   приватного  телебачення  України нашпиговують  корінне   населення   чужою   мовою,   чому   вільно почуваються в нашому телепросторі російські, американські та деякі інші телевиробники,  чому вони діють без ліцензій (я саме на цьому хочу наголосити,  мені абсолютно не важливо, який то телевиробник, він має діяти в законодавчому полі,  з ліцензією, платити податки, дотримуватися  законів у такий спосіб),  - це ті питання,  які має розглядати,  вирішувати і контролювати єдиний позавідомчий орган - Національна  рада  з питань телебачення і радіомовлення,  половину складу якої формує Верховна Рада України.

 

     Шановні народні депутати!  Я не  буду  говорити  про  систему державного телебачення і радіомовлення,  Національну телекомпанію, Національну  радіокомпанію,  державну  телерадіокомпанію   "Крим", обласні  державні  телерадіокомпанії,  Київську та Севастопольську державні  регіональні  телерадіокомпанії.  Є  багато   проблем   у Концерні радіомовлення,  радіозв'язку і телебачення.  Ну, скажімо, всі знають вимоги,  що навколо вежі має бути санітарна зона. Одним із  законів  передбачено  пільгове оподаткування,  а базовий закон цього не забезпечує.  Отож плата за землю тримає за горло  Концерн радіомовлення, радіозв'язку і телебачення.

 

     З метою   підвищення  ефективності  і  управління  в  системі електронних  засобів  масової  інформації   на   виконання   указу Президента  України  була  утворена  Державна  акціонерна компанія "Українське телебачення і радіомовлення".

 

     Шановні народні депутати!  В Україні діє низка  законів,  які визначають  основні  норми  інформаційної взаємодії в суспільстві, але не створюють єдиної цілісної  законодавчої  системи  у  сферах інформації,  інформатизації та формування телерадіоінфор-маційного простору.

 

     Пріоритети, які  випливають  з  вищеозначеного:   розроблення законів  про  захист  національного  суверенітету  у сфері засобів масової інформації,  про супутникове  та  кабельне  телебачення  і радіомовлення,   про   державне   й  комунальне  телебачення,  про інформаційну   діяльність   органів   влади,    про    міжнародний інформаційний  обмін  і  захист  суспільної  моралі у творах кіно, телебачення,  театру,  живопису,  я адресую, звичайно, центральним органам  виконавчої влади,  насамперед Міністерству інформації.  У контексті   адміністративної   реформи   Міністерство   інформації трансформується з галузевого у функціональне і тим самим поступово перетворюється на той центральний  орган  виконавчої  влади,  який опікується  й  опікуватиметься  питаннями  державної інформаційної політики.  І тільки  в  такому  разі  можна  ставити  питання  про відповідальність  міністерства  за  стан  і розвиток національного інформаційного простору.

 

     Шановні народні депутати!  Очевидно, розв'язання проблем, які я  побіжно  спробував окреслити,  неможливе без тісної взаємодії з вами,  народними депутатами,  комітетами Верховної Ради.  Сучасним станом взаємодії задовольнитися неможливо,  і я насамперед адресую цю критику, звичайно, знову-таки на адресу міністерства.

 

     Коли буде   призначено   міністра,   запрацює   колегія,   ми обов'язково  проведемо  її  спільне  засідання  з комітетом,  який очолює Іван Сергійович  Чиж  (нагромадилося  багато  проблем,  які треба   розв'язати);  з  комітетом  Леся  Степановича  Танюка,  бо проблеми  книжкової  справи  неможливо  розв'язувати   без   цього комітету;   з  комітетом  Юлії  Володимирівни  Тимошенко,  бо  все зводиться до бюджету,  до грошей; Георгія Корнійовича Крючкова, бо це   питання   інформаційної   безпеки.  Також  окреслені  питання неможливо вирішувати без Віталія Івановича Луценка,  бо це питання й соціальні.  Я думаю, що саме на таку широку співпрацю з багатьма комітетами Верховної Ради ми маємо налаштовуватися.

 

     Шановні народні  депутати!  Під  час   надзвичайно   короткої (тиждень)  підготовки  до Дня уряду я зустрівся з багатьма із вас. Дозвольте щиро подякувати за те, що всі без винятку співрозмовники розглядали  це  обговорення  не як політичне шоу з наперед заданою програмою  і  відомим  результатом,  не  як  можливість  створення інструменту  політичного  розшуку,  слідства  чи  розправи,  а  як надзвичайно  важливу  віху  на  шляху  формування  й   утвердження інформаційної  політики нашої держави.  І за це,  і за сьогоднішнє слухання, і за увагу дозвольте вам подякувати!

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую,  Олегу Сергійовичу.  Шановні колеги!  Перш ніж ми перейдемо до запитань, послухайте декілька оголошень.

 

     Ну, напевно,  зважаючи  на  надзвичайну актуальність питання, яке  ми  сьогодні  розглядаємо,  як  мені  повідомили,  іде  пряма телетрансляція нашого Дня уряду по УТ-2. Це перше.

 

     І друге. Я хотів би, щоб ви мали можливість поспілкуватися не тільки з доповідачем.  Згідно з Положенням про День уряду ми маємо право  ставити  запитання  будь-кому  з  представників центральних органів виконавчої влади,  які беруть участь у  Дні  уряду.  То  я зачитаю   список   запрошених   і   присутніх  тут  осіб,  аби  ви орієнтувалися. Очолює, якщо можна так висловитись, делегацію уряду на  Дні  уряду віце-прем'єрміністр Валерій Андрійович Смолій.  Тут також присутні,  крім доповідача Олега  Сергійовича  Бая,  першого заступника  міністра інформації (я буду читати за списком так,  як мені подали,  нехай не ображаються шановні представники виконавчої влади),   Германчук   Петро  Кузьмич,  перший  заступник  міністра фінансів;  Чміль Ганна Павлівна,  заступник  міністра  культури  і мистецтв; Томашенко Віталій Вікторович, заступник міністра освіти; Соловков Юрій Петрович,  голова Державної митної служби;  Єфіменко Леонід Васильович,  заступник міністра юстиції; Клименко Володимир Михайлович,  голова  правління  ДАК  "Укрвидавполіграфія";   Кулик Зіновій   Володимирович,   президент   Національної  телекомпанії; Мащенко Іван  Гаврилович,  заступник  голови  Державного  комітету телебачення  і  радіомовлення;  Межинський  Валерій Володимирович, виконуючий обов'язки  голови  Державного  комітету  телебачення  і радіомовлення;   Оркуша   Віктор   Петрович,   заступник  міністра інформації;  Рєзніков   Володимир   Петрович,   заступник   голови Держкомітету  телебачення і радіомовлення - президент Національної радіокомпанії;  Росоловський  Володимир   Миколайович,   заступник голови   Державної  податкової  адміністрації;  Савенко  Олександр Миколайович,  заступник міністра інформації - генеральний директор Державного  інформаційного  агентства;  Хоружий Григорій Фокович і Баранов Олександр Андрійович, заступники міністра інформації.

 

     Ну, звичайно,  найбільше,  напевно,  запитань будуть брати на себе,    щоб   дати   відповіді,   віце-прем'єр-міністр,   Зіновій Володимирович  Кулик  і  виконуючий  обов'язки  голови  Державного комітету телебачення і радіомовлення Межинський.

 

     Шановні колеги!  Оскільки  в нас немає письмових запитань,  є така пропозиція.  Як ми з вами проголосували,  ми  відведемо  одну годину  на  усні запитання до доповідача і до представників уряду, яких я назвав.

 

     Прошу записатися на запитання...  Рука -  це  ще  не  кнопка, Валерію Дмитровичу...

 

     Записалися 89  народних  депутатів.  Висвітіть,  будь  ласка, список. Одна година на запитання.

 

     Ще раз наголошую, ми можемо ставити запитання і доповідачу, і присутнім тут членам уряду.

 

     Народний депутат  Білик.  За ним - депутат Драголюнцев.  Будь ласка.

 

     БІЛИК А.Г.,  голова  підкомітету  Комітету   Верховної   Ради України  з питань молодіжної політики,  фізичної культури і спорту (виборчий округ  38,  Дніпропетровська  область).  Прошу  передати слово депутату Єльяшкевичу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка.

 

     ЄЛЬЯШКЕВИЧ О.С.,  заступник  голови  Комітету  Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності (виборчий округ 182,    Херсонська    область).   Уважаемые   коллеги!   Уважаемый председательствующий! Сегодня в очередной раз идет надругательство над    парламентаризмом    как    таковым.   День   правительства: правительства  нет,  докладчик  не  член  правительства,  в   ложе правительства   присутствует  только  один  член  правительства  - вице-премьер. Я понимаю, что Премьер сейчас на отдыхе в Трускавце. Очень  тяжелая работа,  и негативные результаты своей деятельности надо как-то запить водичкой. Это понятно.

 

     Но давайте все-таки четко соблюдать Регламент. Я прошу, чтобы на  трибуну  вышел член правительства (он сейчас только один здесь присутствует)  вице-премьер   и   отвечал   на   вопросы,   а   не представитель Министерства дезинфор... извините, информации.

 

     Я, уважаемые коллеги, хочу задать одинединственный вопрос: до каких пор контролируемые  телевизионные  средства  будут  подавать информацию  о  Верховной Раде в искаженном виде и кто за это будет нести ответственность?

 

     Я прошу вице-премьера ответить на этот вопрос.

 

     Спасибо.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні колеги!  Давайте ми зробимо таким  чином. Якщо  запитання адресоване конкретно особам,  які знаходяться тут, вони їх собі занотують,  і після того як відповість доповідач,  ми залишимо  час  (зорієнтуємося,  скільки),  і Валерій Андрійович та інші товариші, до яких будуть запитання, будуть відповідати. Немає заперечень?

 

     Депутат Драголюнцев. За ним - депутат Журавський. Будь ласка.

 

     ДРАГОЛЮНЦЕВ А.Д.,  член  Комітету  Верховної  Ради  України з питань  будівництва,   транспорту   і   зв'язку   (багатомандатний загальнодержавний  виборчий  округ,  КПУ).  Прошу  передати  слово депутату Мішурі (Шум у залі).

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Товаришу    Єльяшкевич!    Валерій     Андрійович обов'язково відповість на ваше запитання.

 

     БАЙ О.С.  Адаме  Івановичу,  я перепрошую.  Шановний народний депутате  Єльяшкевич!  Я  просто  хочу,  щоб  ми  всі   керувалися однаковими для нас усіх постановами Верховної Ради, в тому числі й про День уряду.  Там сказано,  що на Дні уряду звітує чи  виступає або  керівник  уряду,  або  член уряду,  або керівник центрального органу виконавчої влади,  уповноважений це робити.  Мені  доручено тут відповідати. Це відповідає постанові Верховної Ради.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні  колеги!  Давайте  не  будемо  вступати в дискусію, ми з'ясуємо це питання.

 

     Будь ласка. Депутат Мішура.

 

     МІШУРА В.Д.,  перший заступник голови Комітету Верховної Ради України  з  питань  свободи  слова  та інформації (багатомандатний загальнодержавний виборчий  округ,  КПУ).  Фракція  комуністів.  Я звертаюся до Валерія Андрійовича.  Я не знаю, чи читаєте ви газету "Комуніст".  Якщо не читаєте,  то мали б читати, бо вона займає за числом передплатників третій рядок у нашій державі. Так оця газета недавно розповіла про політичну  розправу  над  професійно  зрілим письменникомпубліцистом, народним депутатом України, безпартійним, підкреслюю,  Павлом  Бауліним.  Це  зробила  Спілка   письменників України. За що? Йому приписали антиконституційну діяльність за те, що він закликає до єдності  слов'янських  народів,  до  того,  щоб російська мова була другою державною і таке інше.

 

     У мене   три  запитання.  Перше.  Чи  може  така  організація виносити такий юридичний вердикт "антиконституційна діяльність"?

 

     Друге. Скажіть,  чи має творча організація взагалі  займатися політикою в такому сенсі?

 

     І третє. За таке порушення конституційних прав і свобод чи не має Мінюст відібрати реєстраційне свідоцтво у Спілки письменників, яка займається зовсім не тим, чим потрібно?

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні  колеги!  Ще  раз наголошую:  я занотовую запитання,  які надходять не до  доповідача,  а  до  інших  членів уряду,  і ми обов'язково залишимо їм час для відповідей.  А зараз, якщо будуть запитання, спочатку відповість доповідач. Відповіді ви всі обов'язково одержите.

 

     Депутат Журавський. Будь ласка.

 

     ЖУРАВСЬКИЙ В.С.,  перший  заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності (виборчий округ

 68, Житомирська    область).    Християнськодемократична   партія України.  Шановний доповідачу!  Ви фактично засвідчили,  що колись преса була залежною,  а сьогодні є продажною.  Як,  на вашу думку, запобігти цьому? Це перше запитання.

 

     Друге запитання.  Рекламуючи чаклунів та цілителів  сумнівної репутації,  засоби  масової  інформації  підривають довіру до себе серед інтелігенції,  духовенства, працівників культури і науки. Як поставити заслін цьому?

 

     І третє,   останнє   запитання.   Як  усе-таки  не  допустити поширення засобами масової інформації порнографії,  культу жахів і насильства?

 

     Дякую.

 

     БАЙ О.С.  Я дякую вам за низку запитань, які належать до моєї компетенції,  а не до компетенції  Спілки  письменників  чи  інших органів і організацій.

 

     Насамперед про те,  що ЗМІ були невільні, а тепер продажні. Я сказав тільки те, що я сказав. Справа в тім, що сучасні економічні умови  часто-густо ставлять засоби масової інформації в залежність від того,  хто їх фінансує.  Це суперечить законодавству. Але ж ми не діти і розуміємо, що музику замовляє той, хто платить.

 

     Тому ми виступаємо за незалежні засоби масової інформації.  А вони можуть бути незалежними тільки тоді,  коли  будуть  спроможні заробити  на  себе,  заробити  на  свою діяльність.  Це можна буде контролювати за тих умов,  якщо,  скажімо,  при заснуванні  засобу масової  інформації  ми  чи якийсь інший уповноважений на це орган буде  вимагати  декларацію  про  статутний  фонд:  скільки  грошей вкладається  в  той  засіб  масової  інформації.  Тоді  можна буде відстежити походження цих грошей.

 

     Бо одна справа -  трудові,  зароблені  чи  звідкись  залучені гроші  якогось  інвестора.  Інша  справа  - коли одна людина,  яка проживає в сільській місцевості,  реєструє на себе 15-17,  а то  й більше  друкованих  засобів  масової інформації.  Цілком очевидно, яким би він  трудівником  села,  банкіром,  "новим  українцем"  чи будь-ким  ще  не  був,  один  він  фінансувати  все  це  не  може. Встановити прозорість  фінансування  засобів  масової  інформації, чесні  правила  гри,  і  тоді  вдасться  якщо не повністю уникнути залежності (з моєї точки зору це неможливо), то знизити її ступінь і все це показати.  Тоді ніхто не буде писати,  що він незалежний, якщо він отримає ці  гроші,  або  навпаки,  буде  писати,  що  він незалежний,  бо він ледь-ледь зводить кінці з кінцями,  заробляючи своєю працею.

 

     Стосовно чаклунів, цілителів та інших. У законі України (і не в  одному)  записано,  що ніхто не має права втручатися у творчу і господарську діяльність засобів масової інформації. Але ми недавно разом  із  Міністерством охорони здоров'я прийняли і оприлюднили в усіх засобах масової інформації спільну заяву,  в якій  попередили про  те,  що  може  наставати відповідальність відповідно до інших законів за недостовірну інформацію та несумлінну рекламу. На жаль, поставити  заслін  виступам  цих  цілителів (так само як поставити заслін порнографії,  фільмам про жахи і  насильство)  можна,  лише ухваливши систему законодавчих актів і чітко визначивши понятійний апарат.  Я вам скажу,  що коли реєструються деякі  засоби  масової інформації,   іде   відверте   знущання  -  порнографічні  видання реєструються як видання про "эстетику тела".  Тому треба  виробити механізм і понятійний апарат.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Олегу  Сергійовичу!  Вибачте,  все  одно гонорару ніхто не заплатить ні вам,  ні нам. Ви коротко... Народний депутат Журавський   практично   всі  відповіді  знає.  Він  поставив  вам запитання,  щоб переконатися, правий він чи ні. Ви підтвердіть, що він правий, і перейдемо до наступного...

 

     БАЙ О.С. Він поставив чотири запитання.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Так  ви  скажіть,  що з усіх чотирьох він правий. Депутат   Журавський    одержав    відповіді?    Дякую,    Віталію Станіславовичу.

 

     Депутат Марамзін. Будь ласка. За ним - депутат Олійник.

 

     МАРАМЗІН Ф.А.,  член Комітету Верховної Ради України з питань Регламенту,  депутатської етики та  організації  роботи  Верховної Ради України (виборчий округ

 104, Луганська

 

 область). Прошу передать слово товарищу Цибенко Петру Степановичу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка.

 

     ЦИБЕНКО П.С.,  член  Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти (виборчий округ 110,  Луганська область).  Спасибо, Федор  Андреевич.  Фракция  коммунистов.  Уважаемый  докладчик!  Я считаю,  что во многих из тех недостатков,  которые есть сегодня в нашем    теле-   и   радиопространстве,   повинен   высший   орган исполнительной власти, отвечающий за этот участок деятельности.

 

     В одном  из   своих   выступлений   я   назвал   Министерство информации,  которое  существовало  на  тот момент,  министерством дезинформации или лжеинформации.  Вот сегодня в  вашей  информации прозвучало  несколько  тезисов  в  отношении  того,  что  теле-  и радиокомпании очень неуважительно относятся к законодательной базе Украины.   А   как  им  относиться,  если  пример  в  этом  подает Министерство информации?

 

     Что я  имею  в  виду?  За  последние  пять  лет  Министерство информации  или  госкомитет  ни  разу  не  выполнили постановления Верховного Совета  о  порядке  освещения  деятельности  Верховного Совета. Это пример, которому следуют теле- и радиокомпании.

 

     БАЙ О.С.  Це запитання?  Дякую.  Я хочу вам сказати,  що мета сьогоднішнього обговорення (принаймні моєї доповіді) -  не  шукати винних, а назвати проблеми і шляхи їх розв'язання.

 

     Що стосується  того,  що  відбувалося  за  ці п'ять років.  Я просив би,  щоб ви першим за все завжди  диференціювали,  кому,  в межах  чиєї  компетенції  ви  ставите ці запитання.  Що стосується законодавства, то я казав, що ці питання - до Національної ради.

 

     Щодо тих або  інших  трансляцій,  порядку  висвітлення  -  це стосується Держтелерадіо, Національної телекомпанії і Національної радіокомпанії. Але я не хотів би нести перед вами відповідальність за 5, 7 чи 50 років і запропоную нормальний та спокійний механізм. Давайте перед прийняттям постанови  про  порядок  висвітлення  (бо навіть  у  сесійному  залі  будуть  різні  варіанти:  компромісні, некомпромісні,  максимальні,  мінімальні) радитися,  в  чому  вона реальна,  в  чому  вона може бути економічно обгрунтована,  в тому числі за що буде заплачено. Я не хочу забирати хліб у Національної радіокомпанії.  Якщо я скажу, що все у вашому запитанні правильно, мене запитають:  а де 600 тисяч гривень за минулий рік? Ну давайте ж ураховувати інтереси всіх. Має бути збалансованість інтересів.

 

     І нарешті,  треба,  щоб  постанови  не  суперечили  законам у жодній частині. Я з вами згоден: постанови треба виконувати. Але я б дуже просив,  щоб ці постанови були реальними. Ми разом із тими, хто за це відповідає,  обговорювали механізм їх реалізації.  Можна прийняти  найкращу  постанову,  але  вона  загине,  якщо  не  буде механізму її реалізації.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний депутат Олійник.  Будь ласка.  За ним  - депутат Філіпчук.

 

     ОЛІЙНИК Б.І.,   голова  Комітету  Верховної  Ради  України  у закордонних   справах   і   зв'язках   з   СНД    (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ, КПУ). Дякую. У мене запитання до доповідача і до Валерія Андрійовича.  Розщеплення морально-етичної тканини почалося,  як вам відомо,  із сумнозвісного "дозволено те, що не заборонено законом". Це небезпечна теза. Скажімо, законом не забороняється  співати на поминках чи вирощувати на продаж капусту на могилах протопредків.  Отже, за цією схемою згадані блюзнірства можна чинити, і вони чиняться.

 

     Під виглядом захисту прав людини нам нав'язується модель,  по суті,  безконтрольності  і  вседозволеності   аж   до   пропаганди насильства, отруєння молодих душ порнографією і збоченництвом.

 

     У той  же  час  ті  ж  таки  порадники  в  себе вдома жорстко контролюють цю сферу.  Чи є в нас ті законодавчі  моральні  якорі, які  хоч  якось  би  утримували наш морально-етичний кодекс.  Якщо немає,  то який би,  на вашу  думку,  треба  прийняти  закон,  аби зупинити цей сатанинський розгул?

 

     Дякую.

 

     БАЙ О.С.  Дякую  вам,  Борисе  Іллічу.  У  своїй  доповіді  я намагався тричі привернути до цього увагу,  бо це болюче  питання. Це  видно  хоча  б  з тієї пошти,  яка надходить і до Міністерства інформації,  і  до  державних  засобів  масової   інформації.   Ви абсолютно  праві,  якщо  пристати на принцип "дозволено те,  що не заборонено",  то значить,  що в умовах  нерозвинутої  законодавчої системи  дозволено  майже  все.  Тому ми і кажемо про необхідність вироблення кодексу про інформацію, в якому це було б узгоджено. Це перше.

 

     Друге. Я  думаю,  що  треба  обмежити  оті надзвичайно широкі дозволи,  тобто ми повинні до певної міри... Зараз почнуть казати, що  це утиски свободи слова чи свободи ще чогось,  але свобода має бути в нормальних морально-етичних рамках,  і  ці  морально-етичні рамки  має  встановити  законодавчий  акт,  який би чітко визначав заборону  пропаганди  жахів  та  насильства.  Якщо  на  державному каналі,  де  нас  звинувачують  у  тому,  що  є цензура,  це якось зменшується,  то на комерційних каналах відбувається розгул. І пан Петренко,  який тут звітував, говорив про цю страшну проблему, але в нього немає  апарату,  щоб  це  контролювати.  Тобто,  по-перше, потрібен досить жорсткий законодавчий акт.

 

     По-друге, цей   законодавчий   акт   повинен  мати  механізми реалізації і застосування санкцій.  У нас багато законів,  а  руки зв'язані. Можна пальчиком посваритись: "не роби цього!"

 

     І по-третє,  користуючись, Борисе Іллічу, тим, що ви порушили це питання,  хочу сказати:  нам треба,  щоб на екрані, в ефірі, на шпальтах   газет   з'являлося   більше  виступів  таких  моральних авторитетів, як ви, які били б у дзвін з приводу цієї проблеми.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний депутат Філіпчук.  Будь ласка.  За ним - депутат Малолітко.

 

     ФІЛІПЧУК Г.Г.,  член Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти (виборчий округ 203, Чернівецька область). Народний рух України. В суспільстві, у виконавчих і законодавчих структурах побутує   думка,   що   інформаційний   простір   законодавчо   не забезпечений.

 

     Але я   хотів   би   знати   вашу  точку  зору,  чи  повністю використовуються чинні закони для того,  щоб ми справді  позбавили себе, як уже тут казали, демонстрації і насильства, і порнографії, і засилля нетрадиційних релігійних сект,  які практично заполонили наш ефір?

 

     І друге.  Що конкретно буде робитися для того,  щоб захистити наш інформаційний простір від наших сусідів,  які виходять  далеко не з національним продуктом?  Мова йде про Туреччину і Росію,  про Угорщину і Румунію,  про Польщу,  які ведуть найбільш  активну  та цілеспрямовану роботу в інформаційному просторі України.

 

     Я хотів би, щоб ви дали відповідь на ці запитання.

 

     БАЙ О.С.  Що  стосується  законодавства.  Закони є,  говорити можна лише про те, чи достатньо їх, чи ні. Скажімо, є необхідність у прийнятті спеціального закону,  щоб покінчити з піратством,  яке процвітає на кабельному телебаченні в усіх спальних районах Києва. Це  треба  врегулювати,  тому  що кабельне телебачення може давати все,  що хочете,  і немає на те закону,  немає тому ради. Вірніше, закони є, але потрібна взаємопов'язана система законодавства.

 

     І ще я хотів би повторити те, що говорив, відповідаючи Борису Іллічу:  треба,  щоб законодавство передбачало санкції.  Бо  закон може щось і забороняти, але не надає виконавчій владі ніяких прав, щоб вона могла зупинити ті чи інші дії.

 

     Скажімо, в Національної ради є  права  -  немає  апарату.  Чи взяти б питання реєстрації.  Можна не реєструвати,  але дайте такі права.

 

     Тепер стосовно експансії в  інформаційному  просторі.  Я  вам хочу сказати,  що,  очевидно, необхідно прийняти закон (зараз його умовно можна  назвати  "про  інформаційний  суверенітет"),  тільки треба  зробити  так,  щоб  ми  не виглядали тими,  що з усіх боків замкнулись і вежі поставили по кордонах інформаційного простору.

 

     Є нормальна цивілізована робота,  яку проводять  Міністерство інформації,  Держтелерадіо, теле- та радіокомпанії, - це укладання угод про співробітництво в інформаційній  сфері.  Тільки  останнім часом  такі угоди укладені з Російською Федерацією,  з Білорусією, ми плануємо найближчим часом укласти таку угоду зі Словаччиною.  З кимось  із  сусідів  цей  процес  іде  гірше,  ми  не  маємо такої готовності до укладання договорів.

 

     Але я хотів би,  колеги,  щоб ми просто позбулися ілюзій щодо інформаційного  простору.  Наприклад,  коли  ми укладали договір з Російською Федерацією, то там була теза про спільний інформаційний простір  Співдружності Незалежних Держав.  Разом з тим,  Російська Федерація  має  досить  серйозну  й   сильну   концепцію   захисту національного інформаційного простору.  Нам у росіян є багато чому повчитися.  Не десь треба шукати вихід,  а вчитися у сусідів,  які дуже жорстко захищають свій інформаційний простір.

 

     Я знаю,  що  ми  ставимо питання про задоволення національних потреб нашої  української  діаспори,  яка  проживає  в  Російській Федерації.  Дуже  важке  питання!  Дуже  важке!  Тому  стосунки із сусідами мають  регулюватися  не  тільки  законом,  а  й  системою двосторонніх угод. Ця робота ведеться.

 

     Я дякую вам за запитання.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка.  Народний депутат Малолітко. За ним - депутат Гуцол.

 

     МАЛОЛІТКО І.Ф., член Комітету Верховної Ради України з питань науки  і освіти (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ, ПСПУ).  Прогресивна соціалістична  партія  України,  соціалістична опозиція.  Шановний доповідачу!  У мене до вас кілька запитань.  У нас надто обмежена кількість  телепередач  із  шкільної  програми, натомість  збільшується  кількість  фільмів  жахів та фільмів,  що пропагують   насильство,   наркоманію,    порнографію.    Ви    із занепокоєнням говорили про це у своїй доповіді,  але ж чи не винне в цьому перш за все саме Міністерство інформації.  Врештірешт, які ж  тоді  його  функції?  Складається  думка,  що  редактори різних видавництв кожного року проходять стажування за кордоном. Чому так сталося,     що     держава    втратила    саме    контроль    над книгорозповсюдженням?  Коли все-таки діти отримають підручники, за якими  вони  змогли  б  навчатися?  Ми втрачаємо молодь саме через незадовільну роботу засобів масової інформації.  Я вважаю,  що  це злочин  перед  українським  народом!  Дайте  відповідь:  хто  буде відповідати за це?

 

     Відсутність паперу спричиняє закриття районок. Це має місце в Онуфріївці    Кіровоградської    області,    в   селищі   Широкому Дніпропетровської області й так далі.  У той же  час  видавництва, які друкують низькопробні видання, завалені якісним папером. Дайте мені  відповідь:  коли  конкретно  закінчиться  таке  безладдя   в державі?

 

     Дякую вам.

 

     БАЙ О.С.  Дякую за запитання. Я спробую позначити у відповіді принаймні якийсь вектор вирішення цих питань.

 

     Ви знаєте, я хочу з вами погодитися. Інколи ми стаємо на шлях докорінних змін і робимо їх так швидко,  що забуваємо, що вчора не все було погано.  Ми з вами пам'ятаємо шкільні навчальні програми, які йшли на українському телебаченні.

 

     Але справа в тім, що коли йшли ті програми, то ми з вами тоді не так пильно рахували державні гроші,  як сьогодні.  Гадаю, що не тільки я, а й ті, хто відповідає за ефір, можуть розповісти вам, у яких  страшних  умовах   працює,   скажімо,   та   ж   Національна телекомпанія,  яка  отримує з бюджету гроші,  якщо я не помиляюся, принаймні  отримувала,  тільки  на  заробітну  плату,  а   не   на виробництво   власного   інформаційного  продукту.  Це  не  знімає відповідальності  й  з  нас,  але  я  прошу  зрозуміти,  що  це  є проблемою, над пошуками якої ми працюємо.

 

     Що стосується  підручників,  то  я  абсолютно  згоден з вами. Просто я не хотів сьогодні торкатися цієї теми,  бо вона не зовсім моя,  але  видавництво  -  то  наша  справа.  Ось журнал "Наталі". Прекрасне поліграфічне виконання,  журнал екстракласу.  Друкується він  у Києві,  коштує 4 гривні.  Але це журнал:  хочеш - бери,  не хочеш - не бери.

 

     І є шкільні підручники, з вихідних даних яких не добереш, хто їх  друкував.  Коштують  вони 6 гривень,  7,5 гривні.  Це робиться тому, що чинне законодавство дозволяє використовувати лазівки, щоб друкувати підручники за кордоном, отримувати прибутки, приховувати їх від держави,  не сплачувати податки й  нав'язувати  нам  дорогу книжку.  Абсолютно згоден з такою постановкою питання. Ця проблема не така проста, вона болісна й гостра і зачіпає інтереси багатьох. Але вона є.

 

     Це ж  стосується  і  книгорозповсюдження.  Я про це спробував сказати  у  доповіді,  але  я  дуже  поспішав,  щоб  вкластися   у регламент,  і  зараз намагаюся говорити стисло,  щоб мене знову не звинуватили у лекційності.  Річ у тім,  що в  нашій  державі  дуже багато  податків і ці податки роблять папір таким дорогим,  оренду приміщення такою дорогою,  що книгарні вмирають.  Наша вина,  вина держави,  вина  виконавчих  органів у тому,  що зруйнована система книгорозповсюдження.  Залишилося всього п'ять книжкових баз на всю Україну.  Такого ще ніколи не було! Треба відроджувати цю систему. Цим ми займаємося,  стягуючись по копійці,  по гривні,  бо  інакше ніхто про нас доброго слова не скаже.

 

     Що стосується районок.  Чесно кажучи, я сподівався, що будуть такі запитання:  в такому-то районі,  така-то газета ледь животіє, бо не має засобів до існування,  як бути? Ви знаєте, від загальної інформаційної   політики   ми    повертаємося    до    конкретної, регіональної,  тому  що  тут  наймасовіша  інформація.  Ось сидить генеральний директор ДІНАУ.  Його передплатники  -  це  області  й райони,  це  дуже розгалужена мережа,  від якої він залежить.  Але тарифи на телефонні послуги роблять його інформацію дорожчою. Ціни на папір і податки роблять районні газети неконкурентоспроможними. Давайте подивимось,  що робиться на місцевому рівні.  Хіба поруч з районкою,  яка не сьогодні-завтра може сконати, не виходить газета на прекрасному папері?  Звідки вона бере гроші,  куди закликає? От недавно  Президент  Леонід  Данилович Кучма говорив про діяльність податкової адміністрації.  Ну,  куди  дивиться,  в  тому  числі  й податкова адміністрація?  Ну,  жирують люди!  На чому? На тому, що хтось поруч гине.

 

     Я підтримую вас. Це я просто занотував собі не для відповіді, а для роботи.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь  ласка.  Народний  депутат  Гуцол.  За ним - депутат Матвієнков.

 

     ГУЦОЛ М.В., секретар Комітету Верховної Ради України з питань прав   людини,  національних  меншин  і  міжнаціональних  відносин (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  ПЗУ).  Фракція зелених.  Секретар  Комітету  з  питань прав людини,  національних меншин і міжнаціональних відносин. Шановний доповідачу! Друкованих засобів  масової  інформації  мовами  національних  меншин  усього шість.  І тому хочу повідомити  вам,  що  скорочується  друкування румунської газети "Конкордія".  Будь ласка, дайте відповідь, що ви можете сказати з цього приводу?

 

     Дякую за увагу.

 

     БАЙ О.С.  Дякую вам за запитання.  Що  стосується  друкованих засобів  масової  інформації,  які  виходять  мовами  національних меншин,  у тому числі "Конкордії".  Проблема полягає ось  у  чому. Скажімо, спеціалізоване видавництво раніше щороку друкувало до ста назв видань мовами національних  меншин,  а  минулого  року  через фінансову скруту було видано тільки сорок назв видань.

 

     Але я  вам  скажу,  що  навіть маленькі книжечки тут зроблені настільки  високопрофесійно,  що  ми  одразу  отримуємо  схвальний відгук і від національної меншини,  і від країни, яка певною мірою опікується цією національною меншиною.

 

     Так, це  зараз  дуже  болюче  питання.   Геннадій   Йосипович порушував  його ще до цього слухання.  Я зараз,  на жаль,  не бачу Геннадія Йосиповича Удовенка...  У  цього  видавництва  (воно  має назву  Головна  спеціалізована  редакція)  є  проблеми,  але  його будь-що треба зберегти.  Так  само  як  видання  для  національних меншин.

 

     Стосовно газети   "Конкордія".  Ми  займалися  цим  питанням, робили  економічний  аналіз,  з'ясували   хто   її   фінансує.   З румуномовними виданнями не так усе просто,  і ви це знаєте. Знаєте ви і джерела надходження  коштів,  і  хто  куди  який  канал  хоче спрямувати.  Я просто хочу вам сказати,  щоб це не виносити в ефір на всю Україну,  що питання "Конкордії" - це те питання, яке в нас на контролі.  Газета зараз ледве живе.  Я це знаю. Але приблизно в такому стані  є  ще  кілька  видань.  Якщо  ви  дозволите,  я  вам розповім,  що  вже  зроблено  і  чому  ми  зіткнулися  з  тим,  що переступити не можемо. А проблему "Конкордії" я знаю особисто.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка. Народний депутат Матвієнков. За ним - депутат Луценко.

 

     МАТВІЄНКОВ С.А.,  голова  підкомітету Комітету Верховної Ради України з питань промислової політики (виборчий округ 55, Донецька область). Уважаемый докладчик! Я внимательно прослушал ваш доклад. Все мы прекрасно знаем,  что  телевидение  -  это  одно  из  самых эффективных   средств   воспитания  молодежи.  Но  кого  мы  можем воспитать  при  просмотре  таких  телепрограмм:  кровь,   разврат, убийства,  насилие  -  все  это  густо перемешано с низкого пошиба рекламой,  которая на  сегодняшний  день  уже  влияет  на  психику людей?!

 

     Но я  хотел  бы вам задать вопрос.  Вот вы говорите,  что для того чтобы со всем этим бороться,  нужно законодательство.  Вы мне скажите,  пожалуйста, какое нужно законодательство, чтобы избежать вот этих вещей?  Впервые украинский общественный канал  предлагает зрителям  один из самых качественных западных эротических сериалов телерадиокомпании "Эра" - на УТ-1 с 12  февраля  начинается  показ сериала   "Дневник   красной  туфельки".  Это  первый  канал!  Это государственный канал!

 

     Если вы  таким  способом  зарабатываете  деньги,  то   тогда, пожалуйста,  ответьте мне на вопрос:  чем эти деньги отличаются от денег,  заработанных на  наркомании,  на  продаже  порнофильмов  и прочем?

 

     Спасибо.

 

     БАЙ О.С.   Дякую   вам   за   запитання.  Якщо  дозволите,  я переадресую його тому,  в чиїй воно компетенції,  а  поки  що  дам загальну   відповідь,   скажу   те,   що  я  можу  відповісти  від Міністерства інформації.

 

     Дійсно, ми повинні диференціювати,  на якому каналі що йде. І дійсно,  погодьтеся,  державні засоби масової інформації, державні загальнонаціональні  канали  не  виправдовують  надій   тих,   хто сподівався   заполонити   і   їхній   ефір  жахами,  порнографією, насильством.

 

     Є, правда, певні тенденції, від яких нікуди не дітися: комусь може  подобатися  чи не подобатися та чи інша тема.  Ну,  скажімо, проблема сексуальної орієнтації сексменшин тощо.  Але вона  існує! Просто  якщо ми не будемо про це зовсім нічого говорити,  то ніхто не буде дивитися ці канали.  Річ у тім, як це зробити, щоб це було інтелігентно, делікатно й не на шкоду. "Не навреди!" - ця заповідь повинна бути на першому місці.

 

     А що стосується запитання про конкретний серіал,  то з вашого дозволу відповідь буде не за мною.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь  ласка.  Народний депутат Луценко.  За ним - депутат Гінзбург.

 

     ЛУЦЕНКО В.І.,  голова  Комітету  Верховної  Ради  України   у справах   пенсіонерів,  ветеранів  та  інвалідів  (багатомандатний загальнодержавний  виборчий  округ,  КПУ).   Фракція   комуністів. Шановний доповідачу!  В мене до вас і до ваших колег, які сидять у президії, три запитання.

 

     Перше запитання стосується знищення духовності  наших  людей. Як  ви  бачите,  це  запитання  ставиться  майже  кожним.  Ви мені відверто й  прямо  скажіть:  хто  винен  у  тому,  що  на  екранах телевізорів  ми  не  бачимо  ветеранів  Великої Вітчизняної війни, героївбудівничих,    червоних     партизан     і     підпільників, селян-хлібодарів?    Натомість   ми   бачимо   рекетира,   валютну проститутку,  суперменавбивцю, нового українця - фактично злодія в законі. Це перше запитання.

 

     Друге. Скажіть,  будь  ласка,  за  чиєю  вказівкою  і  як  це сталося,  що в  Україні,  нібито  демократичній  державі,  введена жорстка  цензура,  яка  проявляється в багатьох аспектах?  Я назву лише  один  приклад:  заборона  державному  мовленню   транслювати інформацію  про  діяльність опозиційних фракцій і партій,  перш за все Комуністичної,  Соціалістичної, Селянської, "Громада" й інших. Комітет  у  справах  пенсіонерів,  ветеранів  та  інвалідів,  який опікується 17,5 мільйонами  громадян,  отримує  в  місяць  півтори тисячі  листів.  Крім того,  ми щомісячно зустрічаємося з тисячами людей,  отже,  знаємо життя не таким,  яким  воно  зображується  в газетах  і  по телебаченню,  а яким воно є насправді.  Але жодну з наших телекомпаній не цікавить, яким є життя людей насправді, вони їх не запрошують, щоб поговорити.

 

     І третє запитання - щодо дезінформації.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую,    Віталію    Івановичу.    Будь    ласка, відповідайте.

 

     БАЙ О.С. Останнє запитання не закінчене.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Часу не вистачило.

 

     БАЙ О.С.  Я  дякую  вам  за   запитання,   шановний   Віталію Івановичу, і хочу сказати, що не можна вимагати від когось одного, щоб він був зовсім не таким,  як усі.  Я що  маю  на  увазі?  Наше ставлення  до  цінностей тимчасових і цінностей вічних.  Очевидно, кожного дня проходить певний іспит,  і,  очевидно, є маятник, який хитається.  Це просто кореспондується із запитанням Бориса Ілліча. Якщо людина не  має  сталих  моральних  цінностей,  то  вона  буде хитатися чи гойдатися, як той маятник.

 

     На жаль, можу вам сказати, і гадаю, що колеги-журналісти мені вибачать:  багато хто з нас,  журналістів (а я  теж  журналіст  за фахом),  хитнувся  з  тим  маятником  у  бік  тієї продукції,  яка продається краще.

 

     Але я абсолютно не можу погодитися з тим,  що,  як ви кажете, хтось  щось  заборонив.  Адже  ми  з  вами  дивимося  телевізор (я останнім часом дивився вже не для душі,  а за обов'язком служби) і бачимо,  що ці люди виступають у телепрограмах,  хоча й менше, ніж хотілось би. Правда, й не так "у лоба", як раніше.

 

     Але я згоден із вами:  ми не можемо відкинути власну історію, бо  то  є люди...  люди,  які живуть серед нас.  Зрештою,  це наші батьки. У цьому сенсі я абсолютно розумію ваше запитання.

 

     Що стосується цензури,  то я не  можу  з  вами  погодитись  і просто  хочу,  щоб ми,  повертаючись до доповіді,  зробили ось що. Оскільки проблема,  якою опікується  ваш  комітет,  є  надзвичайно важливою,  я  вам  обіцяю,  що  хто  б не був міністром інформації завтра чи післязавтра,  я переконаю його в  необхідності  провести спільно з вашим комітетом колегію і домовитися, що ми висвітлюємо, які питання ми...  Тобто давайте налаштовуватися на співпрацю  для того,  щоб  це йшло і в газету,  і на екран.  Є багато громадських об'єднань,  професійних об'єднань журналістів.  Наше завдання не в тому,  щоб з'ясовувати (не ображайтеся на мене,  ви старша людина, але ми знаємо один одного давно,  я можу так  сказати),  хто  щось заборонив,  тим  більше  що  ніхто не забороняв.  Головне,  щоб це зрушити з місця, щоб це було зроблено.

 

     Я можу (це йде в стенограму,  тобто  я  відповідатиму  за  ці слова)  обіцяти,  що  ми  це  зробимо  (бо  ми не можемо відкидати моральні цінності),  знявши з  цих  моральних  цінностей  (тут  ви можете  зі  мною  погоджуватиси або ні) зайву політизацію та певну агресивність. Але люди - це наша історія, це наша доля.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний депутат Гінзбург.  Будь ласка.  За нею - депутат Василенко.

 

     ГІНЗБУРГ О.П.,  член Комітету Верховної Ради України з питань промислової політики (багатомандатний загально-державний  виборчий округ,  КПУ).  Місто Конотоп,  фракція комуністів.  Уважаемый Олег Сергеевич!  У меня к вам такой вопрос.  Я вспоминаю свое  детство: тогда  было почетно мечтать стать токарем,  мотористом,  учителем, врачем,  и можно продолжать этот  ряд,  называя  более  популярные профессии.  Все это прививалось через средства массовой информации

- любовь к профессии,  а значит, и любовь к своему народу, к своей Отчизне.  Мы все любили свою Родину.  Наверное, сегодня в зале нет ни одного депутата, который бы не хотел добра нашей Украине.

 

     Если государство   утратило   сегодня    рычаги    управления промышленностью,  сельским хозяйством, энергетикой и так далее, то над средствами массовой информации оно  не  утратило  контроль.  У меня  вопрос  и  пожелание.  Есть  ли  у вас возможность сегодня в средствах массовой информации освещать жизнь замечательных  людей: рабочих,  колхозников,  станочников  и  так далее - патриотов,  на которых держится наша страна?  И если есть,  то, пожалуйста, я вас приглашаю  в  свой  город  Конотоп,  я  вам  покажу  замечательных рабочих,  о которых можно писать,  район,  где  можно  написать  о сельских работниках и так далее.

 

     Спасибо за ответ.

 

     БАЙ О.С.  Дякую.  Запитання  надзвичайно важливе і правильне. Вибачте,  я  не  оцінюю,  я  не  маю  права  оцінювати.  Але  воно правильне,  хоча я додав би ще одне: любов до професії, до народу, до Батьківщини прищеплювали не лише засоби масової інформації,  не лише школи, це починалося все ж таки з мами і тата.

 

     Але ви абсолютно правильно порушуєте проблему.  Я просто хочу скористатися тим,  що  балкони  заповнені  представниками  засобів масової  інформації,  і,  не відкладаючи до наступної колегії,  до прес-конференції чи брифінгу, звернутися зараз до них: шановні мої колеги,  ви чули запитання пані Гінзбург із Конотопа?  Я думаю, що воно  надзвичайно  слушне,  надзвичайно!  Підтримка  вам  у  цьому забезпечена.

 

     Дякую за запитання.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Народний депутат Василенко. Будь ласка. За ним - депутат Крючков.

 

     ВАСИЛЕНКО А.С., член Комітету Верховної Ради України з питань будівництва,     транспорту     і     зв'язку     (багатомандатний загальнодержавний  виборчий  округ,  КПУ).  Прошу  передать  слово депутату Баулину Павлу Борисовичу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Увімкніть мікрофон депутата Бауліна.

 

     БАУЛІН П.Б.,  член  Комітету  Верховної Ради України з питань свободи  слова  та  інформації  (виборчий  округ  76,   Запорізька область). Спасибо. Уважаемый докладчик! У меня к вам такой вопрос. Вы правильно сказали о бедственном положении,  в котором находится сегодня украинская книга.  А все происходит из-за того,  что кроме разгрома экономики, разгрома сельского хозяйства у нас произошел и разгром государственной системы книгоиздания.

 

     Ведь как было?  Автор приносил рукопись в издательство, книга включалась в план выпуска, далее через облкниготорги об этой книге узнавали   все   книжные  магазины.  И  книжка,  изданная  даже  в периферийном издательстве, становилась культурным достоянием всего государства.  Сейчас эта система разгромлена.  Сейчас надо достать деньги и издать книгу,  а  потом  издатель  тебе  пренебрежительно скажет: забирай свою книжку и делай с ней что хочешь.

 

     Не кажется    ли    вам,    что    необходимо    восстановить государственную систему книгоиздания,  которая частично сохранена, скажем,  в  нашей  братской Белоруссии под руководством Лукашенко? Надо возвращаться  к  этой  системе.  Может  быть,  восстанавливая советскую   власть,   надо   прежде   всего  восстановить  систему книгоиздания.

 

     БАЙ О.С.  Дякую за  запитання.  Якщо  дозволите,  я  не  буду торкатися  питання встановлення влади.  Я відповім на те,  що мені здається і гострим, і правильним.

 

     Я цілком  відверто  говорив  у  доповіді,  що,   скажімо,   з 1991-1992     року     активно     йшло     руйнування     системи книгорозповсюдження.  Це відбувалося тому,  що не було  нормальної правової  бази.  Я  не буду вам розповідати (ви це знаєте краще за мене),  що ласий шматок завжди  викликає  апетит  і  бажання  його проковтнути. А те, що не проковтнули, залишилося нам.

 

     Що стосується єдиної державної системи книгорозповсюдження. Є національна програма видання суспільно значущої  літератури.  Вона не  може замінити те,  про що ви говорите,  але це її складова.  Є програма розвитку книговидавничої  галузі  -  поліграфії  до  2000 року.  Вона теж не може замінити те,  про що ви говорите, але вона є.  Я думаю (може, я не чітко це сформулював, бо дуже поспішав під час доповіді), що проблема відновлення системи книгорозповсюдження та книжкової торгівлі на часі.

 

     Я вам хочу  сказати  (знаєте,  не  про  всі  ж  болі  приємно розповідати,  бо  ви  тоді  в  праві  будете  сказати,  де  ти був позавчора  чи  вчора),  що  навіть  така  проблема,  як   проблема контрольного примірника,  нині стала дуже гострою.  Ну, ви знаєте, як  раніше  комплектувалися  фонди   бібліотек,   і   знаєте,   як комплектувався, скажімо, фонд контрольного примірника. Ми сьогодні багато книжок не отримуємо,  в тому числі й тих, на які треба було б  негайно реагувати з однієї простої причини:  вони мають надійти до нас поштою. Нам кажуть: нам дешевше випустити книжку та продати її,  ніж  послати  до вас,  бо за це встановлено великий тариф.  Я згоден з вами в тому,  що відсутність системи книгорозповсюдження, системи  замовлень на книжки,  яка діяла раніше,  обліку попиту на книжки - це проблема.  Це ще треба  подивитися,  чиїм  досвідом  - білоруським,  російським,  польським  чи я не знаю ще чиїмсь - нам слід скористатися, але, безумовно, цю проблему треба вирішувати, я з вами абсолютно згоден. Я намагався сказати про це і в доповіді.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. На жаль,  ми в черговий раз змушені згадувати тут одне відомство.  Я маю на увазі "Укрпошту",  яка має  безпосереднє відношення  до  проблеми,  яку ми слухаємо,  і яка докладає чимало зусиль до того, щоб цю проблему загострити. Шкода, що тут немає її керівників,  але,  я  думаю,  вони чують і виступи наших колег,  і запитання, і відповіді й розуміють, який негативний внесок роблять вони в забезпечення інформаційного простору.

 

     Будь ласка. Народний депутат Крючков. За ним - депутат Кулик.

 

     КРЮЧКОВ Г.К., голова Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони (багатомандатний  загальнодержавний виборчий  округ,  КПУ).  Шановний  Олегу  Сергійовичу!  Я повністю поділяю вашу думку про зв'язок становища в інформаційному просторі з інформаційною безпекою держави і хотів би сказати ось про що.  Я подивився  програму  телепередач.  Щодня  в   ефір   виходить   25 зарубіжних  телесеріалів.  Переважна  більшість з них несуть культ насильства,  розбою,  розпусти,  користолюбства, і я вважаю, що це прямо загрожує безпеці держави.

 

     На одному з дуже хороших телеканалів останнім часом щодня йде пропагандистська реклама такої передачі - інтерв'ю  з  відщепенцем Резуном  -  зрадником,  який  виступає  під  літературною  личиною Суворов.  Він  закликає  з  телеекрану  стріляти   в   комуністів, виголошує:  "комуняку  -  на  гілляку!".  Я вважаю,  що це теж має відношення до національної інформаційної безпеки.

 

     Ви скажіть,  будь ласка,  у вас це викликає тривогу?  Якщо не викликає  тривоги,  то  в  мене  до  вас  запитань  немає.  Якщо ж викликає,  то скажіть, будь ласка, які ви бачите шляхи викоренення цих ненормальних, на мій погляд, явищ? І яка тут потрібна допомога нашого комітету? Ми надамо цю допомогу з великою охотою.

 

     Дякую за відповідь.

 

     БАЙ О.С.  Шановний Георгію Корнійовичу!  Я дякую вам за  ваші запитання,  хоча одразу ж,  вибачте,  частину віддам вам.  Саме ту частину,  де ви запитуєте,  чи бачу я необхідність,  чи не бачу... Якби ви мене не знали, я б це вислухав і подумав, що це просто...

 

     Георгію Корнійовичу!  Що  я  хотів би вам сказати?  Почнемо з серіалів. Ви знаєте, не хочу образити нікого, в тому числі й своїх колег,  але  наведу  ось такий приклад.  Скажімо,  іде якась група тварин.  Попереду вожак.  Кажуть, якщо перед ним поставити палицю, він  її  перестрибне.  Але  якщо  потім  палицю забрати,  всі інші тварини все одно  будуть  її  "перестрибувати".  Ви  знаєте,  коли почалося  оце  захоплення серіалами,  то всі почали перестрибувати через  ту,  вже  неіснуючу,  палицю.  Люди  вже  наситилися   тими серіалами, їх герої вже переплуталися, а те, що було закуплено, на що витрачено було гроші, ще йде і йде в ефір.

 

     Тут виступав   Зіновій   Володимирович   Кулик,   коли   його призначили  на  посаду  президента Національної телекомпанії.  Він сказав тоді, що ми будемо дуже критично ставитися до цих серіалів, бо то вже і економічно невигідно, і це не наше, не національне, це те,  що непритаманне нам. Хто хоче дивитися "мильну оперу" - нехай купує  її  на  касетах  і  дивиться  собі.  Тут я з вами абсолютно згоден.

 

     Але ці  серіали  -  не  такі  вже  й  безневинні  штуки.   Ви пам'ятаєте,  як за не дуже давніх часів (не тільки радянських, але в  тому  числі  й  радянських),  скажімо,  здійснювалася  поставка комп'ютерів  із  Сполучених  Штатів  Америки  до  країн Латинської Америки.   Зараз   у   нас   комп'ютери    адаптовані,    скажімо, російськомовні  чи  українськомовні.  Там  ішли тільки англомовні. Тобто Сполучені Штати в  Латинську  Америку  експортували  і  свій спосіб  життя.  Це  однозначно.  А  те  є  елементом інформаційної безпеки.  І оці серіали,  як би вони не виглядали  смішно,  несуть пропаганду певних цінностей, які вступають у суперечність з нашими національними  цінностями.   Воно   все   не   притаманне   нашому менталітету. Я сподіваюся, що і Лесь Степанович підтримає мене.

 

     Але є питання,  які просто так обійти не можна.  Ви знаєте, я як людина можу абсолютно погодитися з вами стосовно того,  що буде говорити Резун,  як видно з цієї анонсованої програми. Як людина я з вами абсолютно можу погодитися,  що кого  б  він  не  хотів  "на гілляку" - кого б він не хотів!  - як на мій особистий погляд,  то не є те, що заслуговує на екран. Але нав'язувати свою думку якійсь приватній  телекомпанії  я  не маю права,  бо власник її прийде до мене з законом і скаже: дорогий мій, подивися!

 

     Проте є,  скажімо,  речі,  які можна і  треба  обговорити  як складову  проблеми  інформаційної  безпеки.  Ми  не повинні просто казати:  закон не дозволяє  -  і  все.  Ми  повинні  певною  мірою коригувати й чинне законодавство...  Я вам наведу приклад. Давайте вже не говорити про Резуна,  бо з морального боку  тут,  по-моєму, все зрозуміло. Є речі (скажімо, на французському телебаченні, якщо я не помиляюсь),  які репортерам заборонено показувати, наприклад, людину,  яка  потрапила в автокатастрофу чи перестрілку і помирає. Це категорично заборонено, бо це неетично, за це карають. У нас (я не   хочу   називати   програму,   щоб   мене   не   притягли   до відповідальності) інколи таке йде  в  ефір.  Я  не  можу  побачити грань,  яка нас відділяє від смакування цього... Так само і тут. Я розумію,  що людина хоче похизуватися:  там було утаємничено  все, тепер він би стріляв...  Ну, чого ти не робив цього, коли мав таку можливість,  коли бачив противника в проріз прицілу?  Тут я з вами згоден.  Георгію Корнійовичу, я просто розцінюю ваше запитання, як підтримку  пропозиції  співпрацювати.  Це  серйозніше,  ніж  можна подумати,  бо  тут  у  нас є виклики і загрози;  у нас є стихійний інформаційний  ринок  і  розмиті  кордони  нашого   інформаційного простору. Розмиті! Тут я з вами абсолютно згоден.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь  ласка.  Слово  для  запитання  має народний депутат Кулик. За ним - депутат Пустовойтов.

 

     КУЛИК О.В.,  член Комітету Верховної Ради  України  з  питань свободи  слова  та  інформації  (виборчий  округ  145,  Полтавська область).  Народний рух  України.  Шановний  доповідачу!  У  своїй доповіді ви змалювали непривабливу картину, по суті, антидержавної діяльності злочинних кланів в інформаційній сфері України, назвали деякі шляхи можливої співпраці для поліпшення ситуації. У мене два запитання до вас і одне запитання - до віцепрем'єра Смолія.  Отже, запитання до вас.

 

     У вашому  міністерстві  і  у  вас  як  у  заступника міністра достатньо повноважень,  щоб впливати на  інформаційну  сферу.  Які спроби були з боку вашого міністерства, і які дії конкретні вашого міністерства можуть уже завтра  дати  позитивний  результат?  Коли закінчиться час ваших сподівань і почнуться конкретні дії?

 

     Друге запитання - до віце-прем'єра Смолія. Сьогодні в Полтаві мало не кожен  третій  журналіст  обласних  видань  і  електронних засобів  масової  інформації  має  звання  заслуженого  журналіста України.  Але жоден із них,  підкреслюю, жоден із них жодного разу не виступив проти корумпованих полтавських чиновників, які на свій розсуд  використовують  бюджетні  й  народні  кошти,   а   заразом підгодовують солодкими пряниками кишенькових журналістів. Скажіть, будь ласка, шановний пане віце-прем'єр, за які заслуги славословці одержують високі звання?

 

     І ще одне запитання до міністерства. У Німеччині...

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.   Вимкніть  мікрофон.  Відповідайте,  будь ласка.

 

     БАЙ О.С.  Чесно  кажучи,  я  не  зовсім  зрозумів  запитання. Конкретні дії в якому напрямі?..  Дякую.  Це виходить, півгодини я говорив не про те в доповіді.

 

     По-перше, ми  підготували  (зокрема,  завтра  й   післязавтра будемо вносити) і готуємо проекти законодавчих і підзаконних актів щодо регулювання інформаційного простору, бо починається з того.

 

     Далі. Я говорив сьогодні,  принаймні мав намір сказати, що ми намагаємося   відстежити  тенденції  розвитку  книговидавництва  й підтримувати (ми не можемо  чогось  забороняти)  те,  що  належить підтримувати в рамках національної програми. Я казав, що попри всю скруту з фінансуванням,  книжки виходять,  і цим  ми  займалися  і будемо  займатися  кожного  дня.  Тут  єдине - будуть якісь спроби регулювати стихійність книжкового  ринку.  Стосовно  цього  багато говорилося,  і  я можу сказати,  що вже й над цим іде робота,  але сьогодні я не можу дати документ, він буде завтра-післязавтра.

 

     Що стосується ще якихось аспектів інформаційної сфери,  то  є питання технологічні, я б сказав, але надзвичайно важливі. У цьому році   закінчується   чинність   багатьох   стандартів.   І   якщо науково-дослідні  інститути,  які підпорядковані міністерству,  не проведуть цю роботу,  ми післязавтра будемо викинуті зі  світового інформаційного простору,  бо якщо ми не матимемо своїх стандартів, у нас не буде  можливості  відповідним  чином  сертифікувати  нашу інформаційну продукцію - книжкову, поліграфічну тощо.

 

     В інформаційному просторі робиться багато конкретного (просто я не хотів забирати ваш час) на підтримку національного виробника. Причому ми маємо на увазі не тільки книжку. Скажімо, менше ніж два роки тому я прийшов у міністерство і під  час  першої  поїздки  до Львова   побував   у  Науково-дослідному  інституті  поліграфічної промисловості. Ми вже маємо свої вітчизняні фарби для друкування - і  чорні,  і  тріадні.  Ми  будемо більше займатися і спеціальними видами друку,  тобто забезпечувати певну нашу незалежність у цьому і певне формування цих складових інформаційного простору.

 

     Я хотів  би,  щоб  стало зрозумілим:  у нашому міністерстві - любить хто його,  не любить - трохи більше ста душ.  А сфера,  яку воно увібрало в себе...  Раніше, скажімо, за радянських часів були Держкомвидав,  Держтелерадіо,  Держкомітет  по  охороні  державних таємниць.  Усе  це  пронизувалося  керівництвом партійних органів, зрозуміло:  був відділ у Центральному Комітеті  партії.  Тепер  ми маємо  в  цій  сфері,  яка  значною  мірою  як  управлінська сфера порушена,  Міністерство інформації, Держтелерадіо із структурами в областях,  Національну раду,  яка відстежує проблеми, більшість із яких сьогодні було піднято.  Усе,  чим раніше опікувався, скажімо, той  же  Держкомвидав,  коли  було  таке  окреме велике відомство, увійшло тепер до компетенції головного управління. Тут є проблеми.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Олегу Сергійовичу,  ви справді більше години,  по суті,  відповідаєте на це запитання. Усе, що ви казали, стосується його, бо воно стосується Міністерства інформації.

 

     Будь ласка,  запитання  народного  депутата  Пустовойтова  до доповідача, і на цьому закінчимо.

 

     ПУСТОВОЙТОВ В.С.,  член  Комітету  Верховної  Ради  України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин (виборчий округ

 33, Дніпропетровська  область).   Місто   Кривий   Ріг,   фракція комуністів. Скажіть мені, будь ласка...

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Вибачте.  Шановний народний депутате Малолітко! Я просив би не кричати.  Якщо ви не чули,  я повторю. Ми домовилися, що  протягом години ставимо запитання до доповідача і до тих,  хто має до цього відношення.

 

     Уже є близько десяти запитань до віцепрем'єра  і  одне  -  до президента Національної телекомпанії. Зараз буде останнє запитання до доповідача, і ми дамо можливість протягом чотирьох-п'яти хвилин відповісти на запитання, які вже прозвучали... Не за записом. Вони вже поставлені, пролунало 11 запитань.

 

     Будь ласка, депутате Пустовойтов.

 

     ПУСТОВОЙТОВ В.С.  Скажіть, будь ласка, ви знаєте про те, що в Україні   єдині  культурологічні  україномовні  видання  -  газета "Культура  і  життя",  журнали  "Український  театр",  "Музика"  і "Театрально-концертний Київ" - з початку 1999 року не виходять?  Є в державі якісь  органи,  які  повинні  контролювати  видання  цих надзвичайно  важливих  хоча  б  для  професійної  підготовки нашої театральної і, так би мовити, духовної молоді? Це - перше.

 

     І друге. Ви знаєте, що є Закон України про державну підтримку засобів  масової  інформації  та  соціальний  захист  журналістів. Скажіть,  чому він не  виконується?  Він  же  прийнятий  Верховною Радою.

 

     І хотілося  б,  щоб і Валерій Андрійович чітко й неоднозначно відповів,  коли  ж   буде   фінансова   державна   підтримка   цих культурологічних видань?

 

     І останнє.  На  спільній сесії Інгулецької районної і міської ради міста Кривого Рогу висунуто вимогу розглянути  на  державному рівні  питання  про обмеження показу фільмів жахів,  розпусти,  що негативно впливають на нерозвинуту психіку дітей і підлітків.

 

     Дякую.

 

     БАЙ О.С.  Дякую вам, хоча запитання стосовно культурологічних видань треба було б, я так думаю, адресувати Міністерству культури і засновникам  цих  видань.  І  це  буде  правильно,  тому  що  їх фінансування передбачене окремим рядком у бюджеті.

 

     Я поділяю  ваше  занепокоєння.  Викликає тривогу і ситуація з такими не менш  важливими  виданнями,  як  "Літературна  Україна", тиражі якої зменшилися через фінансову скруту,  журнал "Дніпро" та інші.

 

     Але я хотів би  сказати  таке.  Ніхто  мене  не  зрозуміє,  і насамперед  ви,  якщо  на  запитання:  "Коли  буде підтримка?  - я відповім:  "Коли будуть гроші".  Бо ви відразу ж мене спитаєте: "У кого забрати: у шахтарів, у чорнобильців?"

 

     А закон  про  підтримку передбачає,  до речі,  що кошти,  які виділені  на  підтримку  друкованих  засобів  масової  інформації, спрямовуються  насамперед  на  покриття  різниці між тарифами,  за якими  видання  передплачується,   і   тарифами,   за   якими   їх розповсюджує "Укрпошта".

 

     У парламенті  минулого скликання мене дуже критикували з цієї трибуни, коли я сказав, що ми монополісту додатково даємо гроші на розповсюдження засобів масової інформації.  Я був неправий,  але й таке рішення...

 

     І стосовно фільмів жахів. На цю тему вже багато говорилося, я не хочу повторювати одне й те саме.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Від  фракції  ПСПУ Стоженко - і завершуємо.  Будь ласка (Шум у залі). Ніно Степанівно, ви виступите, ви записані.

 

     СТОЖЕНКО В.Я.,  член Комітету Верховної Ради України з питань Регламенту,  депутатської  етики  та  організації роботи Верховної Ради України (багатомандатний  загальнодержавний  виборчий  округ, ПСПУ).  Фракция ПСПУ,  социалистическая оппозиция,  город Харьков. Уважаемый Олег Сергеевич!  Прокомментируйте, пожалуйста, поспешные шаги  министерства  по  реорганизации государственных издательских полиграфических предприятий:  приказ 79 от 2 декабря (уже избран и президент  ДАКа)  и  приказ  3  от  19  января 1999 года,  которым обязывают      провести       корпоратизацию       государственных издательско-полиграфических предприятий.  Такие короткие сроки - и очень большие структурные изменения. Для чего это делается?

 

     И второе.  В связи с тем,  что в настоящее время Министерство информации  практически не помогает полиграфическим предприятиям в приобретении бумаги,  краски, гидрофото, оборудования, не проще ли передать   их   в  коммунальную  собственность  или  переподчинить облгосадминистрациям?

 

     Спасибо.

 

     БАЙ О.С. Дякую вам за запитання, вони надзвичайно серйозні. Я хотів   би   почати   з   другого,   тому  що  перепідпорядкування видавничо-поліграфічних комплексів - справа,  до  якої  треба  сім разів  придивитися  і  один  раз  вирішити.  Якщо ви читали статтю Михайла   Яковича   Онуфрійчука,   народного   депутата,    голови підкомітету в сьогоднішній газеті "Голос України", там є посилання на те,  що голови деяких адміністрацій  виступили  з  пропозиціями щодо конкретних видавничих чи поліграфічних комплексів.

 

     Я думаю, якби я вам зараз дав з трибуни однозначну відповідь, ви сказали б,  що це несерйозна людина. Кожне з цих звернень треба вивчити  з  усіх  точок  зору,  і  насамперед  з  економічної - чи спроможні вони будуть вижити. Це перше.

 

     Друге. Надійшли  звернення  від  керівників   міністерств   і відомств,   щоб   певні   видавництва   та  видавничо-поліграфічні комплекси були  надані  міністерствам  і  відомствам.  Я  не  хочу відкидати  з  порога  цю  ідею,  але  вона,  як на мене,  викликає стурбованість і треба її дуже уважно аналізувати.  Досвід останніх років показує:  роздати легко, зібрати докупи й дати раду - значно важче.

 

     Тепер щодо наказів міністерства,  про які ви сказали.  Накази міністерства  видані  на  виконання  відповідних постанов Кабінету Міністрів України.  Не видати цей наказ я як державний  службовець не маю права,  це - очевидно. Але я маю свою позицію, яку викладав тут,  у Верховній Раді,  під час обговорення  звернення  Верховної Ради.

 

     Я вважаю,  що  указ  Президента  України  щодо  вдосконалення системи управління  засобами  масової  інформації,  розвитку  цієї сфери містить логіку таку, яка дала б можливість розвиватися.

 

     Крім того,  я спробував сьогодні довести, що саме Президент є гарантом неприватизації цих об'єктів - не шести,  як  у  переліку, затвердженому   Верховною  Радою,  а  57  об'єктів.  Не  можна  їх приватизувати зараз,  принаймні у наш з  вами  час  не  можна.  Що робитимуть  онуки  -  то  їх  справа.  А  сьогодні  ми  повинні це зберегти. Логіка? Візьміть статтю Михайла Яковича, там є логіка.

 

     Що стосується постанов  Кабінету  Міністрів,  то  це  не  моя компетенція, але я думаю, їх можна коригувати.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Олегу Сергійовичу. Сідайте, будь ласка.

 

     Зіновію Володимировичу,  до  вас одне запитання.  Будь ласка, дайте відповідь від мікрофона. А потім - Валерій Андрійович.

 

     КУЛИК З.В.,  президент  Національної  телекомпанії   України. Шановний Адаме Івановичу! Шановні народні депутати! Запитання було одне - стосовно виконання Постанови  Верховної  Ради  України  про висвітлення роботи третьої сесії і попередніх. Інші запитання були дотичного характеру.  Якщо  є  необхідність,  я  на  них  теж  дам відповідь.

 

     Не знаю,  чи  у  всіх  депутатів  є ця постанова,  через те я дозволю  собі  зацитувати  її  перший  пункт:  "Національній  раді України   з   питань   телебачення   і  радіомовлення  забезпечити розміщення державного замовлення та контроль за його виконанням по висвітленню  роботи  Верховної  Ради  України  на  першому  каналі Національної телекомпанії України...  в обсягах"  -  і  так  далі. Тобто  ключові  слова  в  даному  разі  -  "розміщення  державного замовлення" і "контроль за його виконанням".

 

     Національна рада поки що не зробила  жодного  кроку  в  цьому напрямі.  У нас немає ні угоди з Національною радою,  ні програми, ні методів фінансування.  Оскільки Національна рада  -  це  орган, підконтрольний  Верховній Раді,  то,  я сподіваюсь,  Верховна Рада спитає з Національної ради, чому досі не укладено відповідних угод і не почалася відповідна робота.

 

     Прямого доручення   Національній   телекомпанії  у  постанові немає,  лише через Національну раду. В інші роки було поіншому: ми укладали  угоду з управлінням справами Верховної Ради і відповідно до  обсягів  фінансування  виконували  її.   Та   хоча   угоди   з Національною  радою ще не укладено,  ми щодня ведемо інформаційний щоденник  і  висвітлюємо  пленарні   засідання   Верховної   Ради, прес-конференції, засідання комітетів не менше двох-трьох разів на добу  у  випусках  УТН  і  УТН  "Панорама",  а   також   в   інших публіцистичних    передачах    творчого   виробничого   об'єднання "Громада", яке є в Національній телекомпанії.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую,    Зіновію     Володимировичу.     Валерію Андрійовичу, будь ласка.

 

     СМОЛІЙ В.А.,  віце-прем'єр-міністр  України.  Шановний  Адаме Івановичу! Шановні друзі, колеги!

 

     Проблема, яка сьогодні обговорюється в цьому сесійному  залі, справді  надзвичайно актуальна.  Актуальна тому,  що інформаційний простір - це,  по суті,  те  повітря,  яким  ми  дихаємо,  живемо, споживаємо щоденно,  щохвилини,  щосекунди. Цим викликаний інтерес залу, суспільності нашої до цієї проблеми, і це цілком зрозуміло.

 

     Я не  буду  докладно  говорити  про  цю  надзвичайно  важливу проблему  в теоретичному і практичному сенсі,  хочу сказати тільки одне: процеси, які сьогодні мають місце в інформаційному просторі, виникли не сьогодні. Вони закорінені ще в попередні часи, і це нам слід однозначно визнати.  Давайте визнаємо,  що  ми  з  вами  жили абсолютно ізольовано, не споживали зовнішньої інформації, дозовано передавали її у світ.  І після відкриття світу (а це почалося десь у кінці 80-х років) на нас хлинуло... (Шум у залі).

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні   народні   депутати!  Народний  депутате Гмиря!  Майте терпіння.  Ми проводимо День  уряду.  На  трибуні  - віцепрем'єр,  який відповідає за комплекс питань,  які ми сьогодні розглядаємо згідно з порядком денним Дня уряду.  Маєте  можливість його   послухати.   Не   так   часто  в  нас  бувають  на  трибуні віце-прем'єри.

 

     Будь ласка.

 

     СМОЛІЙ В.А.  Шановні  друзі!  Я  не  прагну  політизувати  цю проблему,  повірте  мені.  Дайте  мені висловитися.  Якщо я не так скажу...

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Потім  у  ході  обговорення  ми  висловимо   свої зауваження.

 

     СМОЛІЙ В.А.  Я  хочу  сказати одне:  рушив на нас і позитив і негатив.  Я не хочу однотонно змальовувати і казати лише,  що  все погано  в  нашому  домі.  Є  позитивне  сьогодні  в інформаційному просторі:  плюралізм  думок;  масове   видання   газет,   журналів якнайрізноманітніших   партій,   груп,  течій;  можливість  обміну інформацією - це також позитивне.

 

     Та водночас відкритість породила й ряд негативів  морального, духовного  плану,  зокрема  й  те,  про що ми з вами тут говорили: пропаганда насилля,  наркоманії і так далі.  Суспільство виявилося не до кінця готовим до цього,  незахищеним від цього.  Ця проблема також є.

 

     Якщо говорити дещо конкретніше в цьому  плані,  то  є  кілька речей,  які ми повинні також уяснити.  Є засоби масової інформації державні,  за  які  ми  з  вами  відповідаємо,  і  засоби  масової інформації недержавні. Цифри тут уже наводилися.

 

     Що потрібно зробити?  Давайте працювати разом,  передусім над протекціоністськими заходами і протекціоністською  політикою  щодо нашого книговидання,  преси,  періодичних видань,  телеефіру.  Нам сьогодні як ніколи потрібний законодавчий супровід цього процесу у вигляді  указів,  розпоряджень,  відповідних  постанов уряду.  І я просто закликаю вас усіх і  себе  також  працювати  над  цим.  Але сказати,  що  це  не робиться,  було б нечесно і неправильно.  Тут наводилася величезна кількість законів,  які  появилися.  Протягом останнього  року  вийшли  ряд указів Президента,  постанови уряду, спрямовані на те, щоб ці процеси ввести в нормальне русло.

 

     Інша справа - змусити ці закони,  постанови,  укази нормально працювати,  працювати в ім'я держави, в ім'я народу, в ім'я того ж духовного нашого здоров'я. Оце сьогодні - проблема номер один.

 

     Тепер щодо конкретних запитань. На частину з них уже відповів Зіновій  Володимирович  -  про забезпечення висвітлення діяльності Верховної Ради. Я не можу тут щось додати чи відняти.

 

     Що стосується Спілки письменників і публікації на цю  тему  в газеті "Комуніст", то хочу вас запевнити, що я читаю всі газети, у тому числі газети "Комуніст",  "Товариш",  з повагою  ставлюся  до будь-яких вимог і ідей,  які є в суспільстві.  На жаль, це питання прямо не стосується  мене,  це  -  проблема  Спілки  письменників. Давайте  вирішувати  її  в  контексті  Спілки  письменників.  Якщо потрібна якась моя допомога, я готовий прилучитися.

 

     Депутат Пустовойтов просив чітко і ясно відповісти, коли буде забезпечено  фінансову  підтримку культурологічних видань - газети "Культура і життя",  журналів  "Музика",  "Український  театр"  та інших. Проблема фінансування - загальна проблема. Буде відповідний бюджет - буде і відповідне фінансування.

 

     Я постарався відповісти на декілька  запитань,  але  хочу  ще закликати  шановних  моїх  колег,  багатьох  із яких я знаю добре: давайте працювати разом,  працювати спільно,  в ім'я того, щоб наш інформаційний простір був чистий, життєздатний, працював на людину і в ім'я людини.  Тільки спільно  ми  зможемо  подолати  негативні тенденції,  які мають місце,  і перервати їх.  Повторюю: спільно і лише спільно.

 

     Дякую вам за увагу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Валерію Андрійовичу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні колеги,  слово від  профільного  комітету надається  голові  Комітету  з  питань свободи слова та інформації Івану Сергійовичу Чижу.  Будь ласка.  Регламент - 25 хвилин, як ми проголосували.

 

     ЧИЖ І.С.,  голова  Комітету  Верховної  Ради України з питань свободи слова  та  інформації  (виборчий  округ  190,  Хмельницька область).   Дякую,   Адаме   Івановичу.  Шановні  колеги!  Питання сьогодні, справді, дуже непросте. І хоча, здавалося б, чимало часу відведено на його висвітлення,  але його недостатньо для того, щоб підняти ці проблеми у всій сукупності.

 

     Я сказав  би,  що  сьогодні  найголовнішою   і   найгострішою проблемою  в  інформаційній сфері України стала проблема захисту й утвердження саме свободи слова,  плюралізму і демократичних  засад інформаційної діяльності.

 

     Практично все суспільство,  окрім, мабуть, Мінінформу, судячи з інформації пана  Бая,  команди  Президента,  уряду,  Генеральної прокуратури, окремих судів і частини, до того ж невеликої частини, засобів інформації,  відкрито визнає,  що свободи слова і преси  в сьогоднішній Україні просто не існує.

 

     Цей факт   надто   стурбовано   відзначає   вже   й   світова громадськість,  міжнародні організації.  Нагадаю хоча  б  слухання наприкінці  січня  на  сесії  Парламентської  Асамблеї Ради Європи питання про  виконання  Україною  зобов'язань.  І  одним  із  дуже принципових зауважень до України було саме те,  що в нашій державі немає належної свободи слова.

 

     На початку  березня  має  відбутися  візит  в  Україну  глави новоствореного  у  Відні  в  штабквартирі  ОБСЄ  Представництва  у справах свободи слова та засобів масової інформації пана  Фраймута Дуве.   І   хоч   цей   візит   відбудеться   в  рамках  загальної ознайомлювальної поїздки керівника нового  міжнародного  органу  в ряд  країн  Європи,  вибір  України,  як  нам  уже відомо про те з офіційного повідомлення, не випадковий.

 

     Знаємо, що останнім часом інтенсифікувалася увага Організації з  безпеки  та  співробітництва  в  Європі,  її місії в Україні до проблем  свободи  слова  у  нас.  Проведено,  зокрема,   попереднє ознайомлення  з  ситуацією,  в  якій  опинилися  опозиційні засоби масової інформації,  із змістом і характером відомих  акцій  проти газет "Правда Украины", "Політика", "Киевские ведомости", "Зеркало недели".

 

     Європейську організацію   непокоїть   наростання    кількості небезпідставних  скарг  з приводу порушення свободи слова і преси, особливо застосування  надмірних  судових  стягнень  (штрафів)  із журналістів та засобів масової інформації.

 

     Тут відразу   доцільно   зауважити,   що  практика  стягнення надзвичайних  за  сумами  штрафів  настільки  поширилась  і  стала настільки  серйозною  загрозою для інформаційної сфери і проблемою для суспільства,  що наш комітет не раз  звертався  до  Верховного Суду, до Голови Верховного Суду, і ось нещодавно Віталій Федорович Бойко на спільному  засіданні  Президії  Верховного  Суду  і  Ради суддів відзначив,  що є "тенденція: шляхом стягнення відшкодування за завдану моральну шкоду добитися  банкрутства  видання,  закрити його".  І  закликав:  "Суди  не  повинні дозволити втягнути себе в протистояння, яке, на жаль, існує в нашому суспільстві".

 

     Треба віддати належне,  і ми це  робимо  сьогодні  з  трибуни Верховної  Ради,  що  сам  Верховний  Суд України (це відчувається останнім часом) справді повернувся  обличчям  до  проблем  свободи преси   й  діє  принципово.  Про  це,  зокрема,  свідчить  останнє повідомлення:  заступник Голови  Верховного  Суду  Петро  Іванович Шевчук  зупинив  виконання  рішення Печерського районного суду про припинення випуску газети "Політика". Протест про скасування цього рішення  направлено  до Київського міського суду.  Я думаю,  що це стане позицією, і, сподіваюсь, неодмінною, Верховного Суду.

 

     Але поки що продовжу,  так би мовити,  констатацію: тенденція утиску  засобів  масової інформації - явна лінія виконавчої влади. Тепер  саме  в   такому   контексті   давайте   поспитаємо:   якщо забезпечення  свободи  слова  та інформації разом із забезпеченням інформаційних  інтересів  держави  становить   двоєдину   сутність інформаційної  політики  держави,  а  насправді  свободи  слова не існує,  то  чи  є  в  такій  країні  справжня,  цілісна   державна інформаційна політика? Безперечно, відповідь негативна.

 

     І якщо змалювати,  так би мовити, не казенною мовою ситуацію, що склалася  сьогодні  в  нас  у  журналістиці,  в  інформаційному просторі,  то  я  згадав  би тут Володимира Самойленка.  Понад сто років тому він змалював образ "ідеального публіциста"  такими  ось рядками:

 

     "Він пише сміливо, не боячись нікого -

 

     Слабкого,

 

     Усе, що вказує йому його натура

 

     Й цензура.

 

     Він може написать філіпіку завзяту -

 

     За плату.

 

     Він пише, як зробить, щоб став багатшим кожний -

 

     Вельможний.

 

     Він хоче, щоб народ ізмалку міг навчатись

-

 

     Вклонятись.

 

     Не вміє він брехать і дурно гроші дерти -

 

     По смерті".

 

     Ну, хай Бог боронить від такого розвою свободи слова.  А,  на жаль, це якраз картинка з нинішнього нашого життя.

 

     Хочу сказати,  що  все  це  зумовлене тим,  що не виконуються основоположні принципи Конституції  і  відповідного  законодавства України.  І  ту  найперше я згадаю статтю 85 Конституції,  за якою визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики (складовою якої є,      звичайно,     політика     інформаційна),     затвердження загальнодержавних  програм  національно-культурного  розвитку   (а система  інформації - це складова національнокультурного розвитку) належать до повноважень Верховної Ради України.  І всі ці  процеси регулюються виключно законами України.

 

     А як у нас?  Нагадаю, що ми навіть отут, у Верховній Раді, не маємо права поставити запитання Президенту стосовно його  щорічних або позачергових послань.

 

     На цьому можна було б закінчити ілюстрацію того,  що в нас є, оскільки я змушений опускати чимало аналітичних  матеріалів,  вони вже якоюсь мірою повторювалися тут.

 

     Гадаю, ми   маємо   сьогодні  не  національний  інформаційний простір,   а   насправді   космополітичний   чи   американізований інформаційний  простір  України.  Це  -  факт,  який можна довести елементарно  (я  спробую  це  трохи  далі  зробити),  глянувши   в телепрограми.  І  ми  маємо  вплив  зарубіжної "масхалтурної",  за визначенням  письменника   Володимира   Дрозда,   продукції,   вал пропаганди жорстокості, насильства й так далі.

 

     До мене підходив Василь Григорович Кремень,  запитував,  куди зникли освітянські програми,  чому їх нема на нашому національному телеканалі?  Я пізніше проілюструю,  що ж у нас є на національному телеканалі.

 

     Протягом майже трьох років, якщо аналізувати, як реалізується законодавство,  не  виконано  конституційної норми щодо погодження кандидатури  голови  Держтелерадіо  України  з   Верховною   Радою України.   Як   бачите,  ми  й  досі  його  не  погодили,  хоч  це конституційна посада.

 

     Упродовж двох з  половиною  років  не  виконано  законодавчої норми  щодо  заснування  Національної телекомпанії та Національної радіокомпанії  України  Президентом  спільно  з  Верховною   Радою України.  І  хоча  є прямі посилання у відповідному законодавстві, немає цього.

 

     Два роки  триває  ігнорування  висловленої  Верховною   Радою України  недовіри  пану Кулику,  який за цей час послідовно займав всі керівні посади  в  системі  інформаційної  структури  держави: голова    Держтелерадіо,   міністр   інформації,   президент   ДАК "Укртелерадіо" і  тепер  -  президент  Національної  телекомпанії. Може,  я  помиляюсь,  але  мені здається,  що він зараз займає три посади державного службовця, а за законом має займати тільки одну. Може,  я помиляюсь, то наперед вибачитися мушу, але мені здається, що це факт, який, так би мовити, має місце.

 

     Не виконано також постанови Верховної Ради від 13 травня, яка стосувалася  статусу  концерну  РРТ  та  ліцензування 26 державних регіональних телерадіокомпаній  на  право  мовлення  з  18  до  20 години.   Місцеві  телекомпанії  відсунуто,  обмежено  їх  час  18 годиною,  і мовлення сьогодні ведуть інші комерційні телекомпанії. Внаслідок  таких дій 5,5 тисячі працівників регіональних державних телерадіокомпаній відлучені  від  ефіру,  а  органи  місцевого  та регіонального  самоврядування та відповідні державні адміністрації залишилися в інформаційній ізоляції.

 

     Хотів би зауважити,  що ці  регіональні  телерадіоорганізації внаслідок політики,  яку проводить уряд,  а разом із ним Мінінформ та  Держтелерадіо,  втратили   можливість   розповсюджувати   свої програми  і  на каналі УТ-1,  де ще три роки тому вони мали до 220 годин власного телевізійного мовлення щомісячно.  От вам  ще  одна ілюстрація, який напрям інформаційної політики в нашій державі.

 

     Також варто   нагадати,   що  за  останні  три  роки  система державного телерадіомовлення витримала три,  а тепер  підійшла  до четвертої,  повної,  реорганізації своєї структури.  Внаслідок цих реорганізацій обсяг мовлення державних телерадіокомпаній зменшився де-юре  втричі,  а де-факто звівся до виробництва та трансляції чи не єдиної програми Національної телекомпанії - УТН.

 

     Якщо я й перебільшую,  то не набагато.  От  у  мене  в  руках аналіз завтрашньої,  на 10 лютого,  програми УТ-1.  Так от, щоб не забирати у вас багато часу,  якщо подивитися,  то тут,  крім УТН і ще,   мабуть,   однієї-двох   передач,   нічого   немає   власного виробництва.  Зранку,  до 9 години - "Доброго ранку, Україно!", що виробляється  телерадіокомпанією  "Ера",  яка використовує техніку Національної телекомпанії (телевізійні камери оперативної  зйомки, апаратні  відеомонтажу,  апаратно-студійні комплекси,  оснащені за останнім словом техніки). Далі йдуть проміжки: 9.45, 10.30, 16.00, 23.10   -   "Національний  хіт-парад"  (виробляється  поза  межами Національної телекомпанії,  розміщений  на  першому  національному каналі).

 

     З 11.15    йдуть    правові    програми,    що    створюються телерадіокомпанією  "Альтернатива",  -  теж,  так  би  мовити,  не власний   продукт.   Далі   на   УТ-1   розміщує   свою   програму телерадіокомпанія "Золоті ворота".

 

     Далі йде "Православний календар", виготовлений за спонсорські гроші.  Потім - "Діловий канал" (виробляє студія "Плюс"). Увечері, о  18.30,  -  "Саме  той"  (виробляє  "Гравіс").  Постійно  пишуть програму  в одній із студій.  Днями оформлення передачі перенесено на АСБ-4.

 

     І знову ввечері - телерадіокомпанія "Ера".

 

     Коли я це називаю,  я не ставлю під сумнів,  що деякі  з  тих програм,  а  може й багато,  виготовлені достатньо кваліфіковано й серйозно.  Але в мене виникає питання:  невже  треба,  маючи  такі потужності, віддавати ці бюджетні копійки в приватні руки, замість того щоб задіяти творчий колектив журналістів і технічний персонал Національної телекомпанії? Що це взагалі за політика?

 

     Якщо згадати,   що   компанії   "Ай-Пі-Київ"   віддали  право монопольного   розміщення   реклами   на    каналі    Національної телекомпанії,  причому тепер безстроково,  тоді постає дуже багато запитань,  відповідей на які я,  на жаль,  не можу зараз дати, але підтекст цих запитань я розумію.

 

     Тому мені здається,  що це і є інформація до роздумів про те, що ж насправді діється в нашому телепросторі.

 

     Хочу сказати,  що скорочення творчих  об'єднань  Національної телекомпанії (а останнє - на 35-40 відсотків, і зараз люди, так би мовити,  в  підвішеному  становищі,  не  знають,  чи  сьогодні  їх звільнять,   чи  завтра)  буде  продовжуватися,  якщо  Національна телекомпанія заповнюватиме свій ефір продуктом, виробленим іншими.

 

     Не все просто і в  радіокомпанії,  але  об'єктивності  заради скажу:  попри всі складнощі, творча обстановка там стабільніша. От коли є про що сказати приємне,  то й хочеться про це говорити.  Я, мабуть,  більше  десятка  років  є постійним слухачем радіожурналу "Слово".  То це - казка,  а не радіожурнал.  Просто диво,  як вони його  роблять  -  з  любов'ю,  без нав'язування якоїсь апологетики політичної,  на відміну від,  скажімо, фальшивого "Фактора часу" з ведучою,   яка   претендує   на  роль,  так  би  мовити,  метра  в радіожурналістиці.

 

     Так от, радіожурнал "Слово", я переконаний, заслуговує на те, щоб  бути  відзначеним,  можливо,  навіть  Державною премією імені Тараса Шевченка.  Такий є результат, коли стабільно працює творчий колектив.  І  я думаю,  що і в інших наших державних і недержавних телерадіомовних,  інших творчих колективах можна досягати такого ж результату.

 

     Тепер, повертаючись  до  проблем  Національної  телекомпанії, зауважу, що таке одноособове, протиправне (без участі в заснуванні і  затвердженні кадрів Верховної Ради) керівництво зробило систему державного   мовлення   кишеньковою,   а   її   основні    зусилля використовувалися  для встановлення одноосібних переваг на користь певних політичних течій та  як  інструмент  боротьби  з  Верховною Радою.

 

     Я не хочу називати одіозних відомих передач, яких в ефірі вже немає,  чи одіозного ведучого,  якого Президент забрав до  себе  в радники.  Хай  Президент його собі забирає,  тільки шкода,  що він пішов з ефіру,  інакше це була  б  достатньо  серйозна  пропаганда проти Президента, - те, як він вів свої передачі.

 

     Але я  хочу  сказати,  що  не  можна  допускати  надалі такої одноособової і односторонньої  заданості,  тому  що  йде  заборона державному   мовленню  на  трансляцію  інформації  про  діяльність опозиційних  рухів,  фракцій  у  Верховній  Раді;  адміністративне втручання в авторську діяльність окремих телекомпаній та журналів, особливо регіональних  (Одесу  хоч  би  згадати);  відлучення  під різними приводами від загальнонаціонального ефіру інформаційних та аналітичних  програм  незалежних  телекомпаній   і   продюсерських центрів  (назву  хоча  б  "Експрес-інформ",  "СІТ",  "ТV-Табачук", "Вікна",  "Післямова",  "П'ятий кут"),  які на договірних  засадах здійснюють   інформаційне   забезпечення   мовлення   Національної телекомпанії  на  державних  каналах,  або  розправа  з   окремими недержавними  телерадіокомпаніями (міг би назвати десятки,  просто всіх навряд  чи  зможу  згадати,  тому  й  не  буду  починати  цей перелік).

 

     Або, скажімо,  оці  нерозумні,  на мій погляд,  реорганізації Концерну РРТ, його послідовні перепідпорядкування - від Мінзв'язку до  Держтелерадіо від Держтелерадіо до Мінінформу,  від Мінінформу до ДАКу "Держтелерадіо".  Але цікаво, що це завжди чітко слідом за посадовими  переміщеннями пана Кулика - от він любить "РРТ".  Якби ще забезпечувалося фінансування його таке, як потрібно.

 

     До речі,  про борги цього концерну.  Якщо не повернути борги, то в нашому телерадіопросторі,  так би мовити,  екрани вимкнуться, ефір замовкне. І це треба розуміти.

 

     До речі,  борги недержавних  телерадіокомпаній  і  місцевого, регіонального мовлення становлять приблизно 700 тисяч гривень. Теж велика сума,  але якщо  порівняти  з  боргом  загальнонаціональних мовників  Концерну  РРТ,  який  на  сьогодні  становить близько 70 мільйонів гривень,  то це,  як ви розумієте,  не порівнянні  речі. Тому  проблемою проблем є погашення боргів перед Концерном РРТ.  І на це Верховна Рада повинна відгукнутися.

 

     У мене тут є дані,  хто ще що винен,  але,  по суті,  основну цифру я назвав.

 

     На жаль,  в  Украні  немає  єдиного органу,  який би проводив державну  політику  розвитку  електронних  засобів  інформації,  і відповідно  немає  єдиної  програми  і  єдиної концепції.  Є низка державних органів,  які,  на перший погляд, повинні займатися цими проблемами:  Національна  рада  України  з  питань  телебачення  і радіомовлення,  Міністерство  інформації,  Держтелерадіо  України, Держкомзв'язку  України,  ГУРЧ.  Але кожний із цих органів вирішує свої відомчі проблеми,  і ця нескоординована діяльність не  сприяє вирішенню загальнодержавних проблем.

 

     Так, Національна   рада   України   з  питань  телебачення  і радіомовлення (назву тільки один факт, тому що нещодавно цей орган звітував)  -  позавідомчий  орган,  який  представляє  виконавчу і законодавчу владу,  але діяльність його звелася практично лише  до видачі   ліцензій   і   перерозподілу  існуючих  каналів  радіо  і телебачення.

 

     У створенні концепції розвитку  телерадіомовлення,  прийнятті нових стандартів в Україні Нацрада участі практично не брала, якщо не зважати на останній етап,  коли ми попросили і фахівці  спільно подали  перший наближений варіант такої концепції.  Але щодо нових стандартів і того,  як  вони  повинні  впроваджуватися,  на  жаль, позиції  у  Національної ради серйозної не було.  Гроші,  які були отримані за видачу ліцензій,  спрямовувалися не на нові розробки і нові технології,  а в основному на фінансування сумнівних проектів типу МІТРІС,  подарунки комерційним компаніям  у  вигляді  студій, радіотелевізійного  обладнання,  автомобілів.  Практично гроші від ліцензування не йшли на вирішення  проблем  в  інтересах  держави. Національна   рада   не   стала   провідником  новітніх  напрямів, технологій розвитку телебачення і радіомовлення.  Тож зараз  треба зробити так, щоб вона ним стала.

 

     Держкомзв'язку України   має   достатньо   проблем  у  галузі зв'язку,  але оскільки до його складу входить Укрчастотнагляд,  то Держкомзв'язку  разом із Головним управлінням з питань радіочастот при Кабінеті Міністрів намагаються регулювати розподіл  частотного ресурсу.  На  жаль,  це  часто  суперечить  тому,  що  покладено в обов'язки Національної  ради.  Цей  розподіл  часто  ведеться  без урахування перспектив розвитку телебачення і радіомовлення,  тобто тільки для вирішення сьогочасних проблем.

 

     Наприклад, свого часу Концерном РРТ був розроблений частотний план   створення  четвертого  загальнонаціонального  телевізійного каналу  та  одного  загальнонаціонального  радіомовного  каналу  в діапазоні  100-108 мегагерц.  Усі ці частоти були вроздріб роздані окремим комерційним компаніям,  причому  розраховані  частоти  для передавачів  великої  потужності,  які  могли  б  охопити  теле- і радіомовленням велику кількість населення.  Але видавалися частоти для передавачів малої потужності, у чому були зацікавлені невеликі телерадіокомпанії.     Таким     чином,      Україна      втратила загальнонаціональні   телерадіоканали.   А   взагалі   планувалося створити шість загальнонаціональних телевізійних  каналів,  як  це зроблено,   наприклад,   у   Франції,   аналогічній  приблизно  за територією і кількістю населення Україні.

 

     Держкомзв'язку України  свого  часу  розробив   і   затвердив Національну  програму  розвитку  зв'язку,  в  якій був розділ щодо розвитку  телебачення  і   радіомовлення,   але   знову-таки   без урахування реально існуючих технічних можливостей і перспектив.  І ця програма фактично не виконується.

 

     Держтелерадіо України   в   основному   підтримує    інтереси державного  радіомовлення  і  телебачення.  Позиція  Держтелерадіо спрямована на  збереження  обсягів  і  завантажень,  які  склалися протягом  десятиріч.  Причому  Нацрада  вилучає  канали державного телебачення в інтересах недержавних компаній.

 

     У радіомовленні за останні 10 років теж змін,  на жаль, мало. Точніше,  зміни  відбуваються  теж  у гірший бік,  якщо зважати на критичну ситуацію в проводовому мовленні.

 

     Міністерство інформації за своїм  призначенням  повинно  було виконувати   організуючу   і   спрямовуючу   роль   щодо  розвитку інформаційного простору України,  як державними  засобами,  так  і недержавними. На жаль, Мінінформації також звузило свої обов'язки, зосередилося в певні моменти взагалі,  так би мовити,  на функціях заштатного  органу пропаганди.  Достатньої уваги державним засобам масової інформації і  недержавним,  створенню  дійсно  комплексної інформаційної   системи,   на  жаль,  не  було  приділено  з  боку Міністерства  інформації.  Тому  виконавча   влада   і   Президент дивляться на це міністерство, як на непотрібний додаток уже зараз. Хоча я особисто маю іншу позицію.  Якби  воно  справді  виконувало свої функції, то тут роботи дуже багато.

 

     Внаслідок такого  неконкретного  керівництва  Україна втрачає свій інформаційний простір.  Промовиста ілюстрація цього -  втрата частот  через неприйняття Україною світових стандартів.  Продовжує використовуватися ультракороткохвильовий діапазон на частоті 66-73 мегагерц,  ефективність  якого дуже мала.  Використовується тільки половина частот,  адже досі не  вирішена  проблема  четвертого  та п'ятого телевізійних каналів.

 

     Необхідно також   врахувати,   що   велика  кількість  частот закріплена за силовими структурами.  Але прикордонні  держави  вже зараз  подають  заявки  на  ці  частоти,  і  у  випадку  конверсії радіочастотного спектру ці частоти автоматично будуть  вилучені  з нашого   інформаційного   простору.  Це  дуже  неприємна  для  нас тенденція.

 

     Слід наголосити,  що колишні країни Варшавського договору вже давно    мають    плани    інтегрування   у   загальноєвропейський інформаційний простір,  і поступово впроваджують  їх  у  життя.  В Україні ж багато років не вирішується ця проблема, і немає органу, який міг би вирішувати ці проблеми комплексно.

 

     Аналогічна ситуація в супутниковому телерадіомовленні.  Єдина існуюча   мережа   супутникового   мовлення  -  СТБ.  Але  вона  є комерційною структурою,  хоча технічні можливості для  організації державного  супутникового  теле- і радіомовлення існують в Україні вже більше п'яти років.  Невирішення ряду організаційних питань не дало цій дуже важливій справі піти далі.

 

     Хочу сказати,  що  на іномовлення використовуються надпотужні короткохвильові передавачі,  а це великі витрати  грошей,  замість того, щоб перейти, скажімо, як це є в усьому світі, на супутникове розповсюдження радіопрограм. Наша перспектива якраз у цьому.

 

     Експансія Інтернету (я вже зовсім скорочую, телеграфно кажу). Нам  потрібно  створити  свою,  національну,  подібну інформаційну систему. Цим треба займатися.

 

     Говорив я вже і  про  МІТРІС.  Чому  непридатна  для  нас  ця технологія?  Тому що використовуються частоти,  які в усьому світі призначені для супутникового мовлення і цифрового телемовлення. Це ж  наша  перспектива,  сюди  треба дивитися,  а не використовувати застарілі двадцятирічної давності технології.

 

     Шановні колеги!  На жаль,  навіть якби я хотів окреслити  всі проблеми,  не вистачає просто часу.  Я,  можливо,  ще на запитання відповім.  Хочу тільки сказати,  що сьогодні в  Україні  практично втрачається національний інформаційний простір. Хочу зазначити, що десятки телерадіокомпаній засновані або  інвестуються  за  рахунок іноземного  капіталу,  причому  з  порушенням 30-процентної квоти. Більшість недержавних телекомпаній  мають  у  статутному  капіталі більше,   ніж   30  процентів  іноземного  капіталу,  передбачених законом.

 

     От дивіться,  хто в  нас  працює.  "Нова  мова"  -  засновник Швейцарія,  "Гравіс"  -  Голландія,  "Новий  канал"  -  Голландія, "Галарадіо" - США,  "Супер-Нова" -  Ліван,  "Інновафільм"  -  ФРН, радіо  "Ностальжи"  -  Франція,  радіо  "Європа-плюс" - Швеція.  І багато інших.

 

     Я не хочу згадувати про роботу  нашої  слідчої  комісії,  яка доповідала  про  результати  своєї  роботи  у  парламенті минулого скликання,  але й до цих питань треба повертатися,  якщо ми хочемо зберегти український вплив над нашою ж інформаційною сферою.

 

     На закінчення.  Тут  присутні  керівники  Спілки  журналістів України.  Я хочу сказати,  що  в  нас  склалися  достатньо  творчі стосунки  і  багато  проблем  ми вирішуємо спільно.  Я дякую за це Ігорю Федоровичу і в його особі всім колегам-журналістам.  У нього є  пропозиції,  і  наш  комітет  їх підтримує.  У серпні 1998 року Спілка журналістів звернулася до Кабінету  Міністрів,  до  Валерія Андрійовича  Смолія  з  проханням  надати  їй статус національної. Вісім творчих спілок постановою Кабміну  отримали  цей  статус,  а Спілка  журналістів чогось у чорному тілі.  Може тому,  що час від часу все-таки заявляє свою позицію,  стає на захист свободи слова. Я офіційно з цієї трибуни звертаюся і прошу підтримати.

 

     Дуже серйозні  проблеми в місцевій пресі.  Треба все зробити, щоб при  розгляді  бюджету  на  місцях  обов'язково  підтримати  і передбачити фінансування місцевої преси.

 

     Надзвичайно повільно  поштовики повертають кошти,  отримані в результаті передплати - це теж треба вирішити невідкладно.  І дуже важливо,   звичайно,   спільно   попрацювати  з  урядом.  Я  вношу законопроект, в якому пропоную зняти податок на додану вартість на папір,  поліграфічні  матеріали,  фарби й так далі.  Це якраз буде конкретна державна підтримка.

 

     І зовсім на завершення.  Я не хочу полемізувати з паном Баєм, тому  що  я  багато вже виступав з цього приводу в пресі.  Але він лукавить і сьогодні,  тут,  з цієї  трибуни.  Закон  про  державну підтримку   засобів   масової   інформації  та  соціальний  захист журналістів не вводиться тому,  що немає  підзаконних  актів,  які Кабінет Міністрів повинен прийняти.  А ті підзаконні акти, які ним пропонувалися,  не витримують ніякої критики.  Я відправив Валерію Андрійовичу  зі  своїм підписом 11 сторінок зауважень.  Наприклад, передбачається,  що тільки ставка буде закладатися при розрахунках пенсії. Таким чином вони зводять її до рівня гіршого, аніж був би, якби журналіст отримував пенсію  на  загальних  підставах.  Що  це взагалі  за  така  підтримка  колег?  Я  такого  не  розумію  щодо Міністерства інформації.  Тому,  звичайно, нам спільно робити дуже багато.  Комітет наш готовий до цієї співпраці.  Я сподіваюсь,  що сьогоднішній День уряду буде в цьому плані певним поштовхом.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую,  Іване  Сергійовичу.  Є  запитання?  Прошу записатися. Будь ласка. Десять хвилин.

 

     Депутат Лісогорський. За ним - депутат Потімков.

 

     ЛІСОГОРСЬКИЙ О.І.,  член  Комітету  Верховної  Ради України з питань законодавчого  забезпечення  правоохоронної  діяльності  та боротьби з організованою злочинністю і корупцією (виборчий округ

 177, Харківська область).  Фракция  коммунистов.  Уважаемый  Иван Сергеевич!  Я  хотел  бы  задать  вам такой вопрос.  В 1975 году я закончил Благовещенское высшее  танковое  командное  училище.  Нас учили жить по принципу:  если Родина потребует отдать жизнь, то мы ее отдадим беспрекословно.

 

     Смотря нынешние фильмы,  читая нынешние  газеты,  литературу, хотел  бы задать вопрос:  на каких принципах сегодня воспитывается наша молодежь?  Мечта сегодня молодого человека -  стать  хозяином киоска, или другие мечты появляются у него?

 

     Я как  член  комитета,  который занимается вопросами борьбы с организованной преступностью и коррупцией,  убежден,  что нам надо принять   закон   о   привлечении  к  ответственности  (вплоть  до уголовной) за  пропаганду  насилия,  жестокости,  бесчеловечности, бандитизма,  убийств,  продажи  Родины  и  за  все  эти  призывы к терроризму. Как вы на это смотрите?

 

     Спасибо.

 

     ЧИЖ І.С.  Дякую.  Я згоден із вами,  що  у  нас  ліквідовано, знищено    основоположні   чесноти,   цінності,   вони   ніде   не пропагуються. Сьогодні в цій залі звучали запитання, як так можна. Олег Сергійович звернувся до журналістів, які є просто виконавцями замовлення видання,  а видання ж орієнтується  на  певний  смак  і певними  ж колами фінансується.  Не так це робиться.  Якщо держава дає підстави для того, щоб її не поважали, то на якому б папері ти не написав якийсь принцип, її все одно не поважатимуть.

 

     Як колись Булат Окуджава казав: "Вселенский опыт говорит,  что погибают царства не  от  того,  что тягот  быт  или  страшны  мытарства,  а  погибают  от того,  и тем больней,  чем дольше,  что люди царства своего не уважают больше". Патріотизм, самопожертва - вона є в душі, якщо відчувається оце. А у нас держава будується на засадах чистогану,  наживи, бруду, це ж і  пропагується  за гроші на всіх телеканалах і так далі.  Держава повинна сама себе захищати.  Буде  розроблений  закон  про  захист суспільної  моралі,  де певні запобіжники будуть передбачені,  але держава повинна ставати іншою.

 

     Це було загальне питання, тож я мусив так відповісти.

 

     Спасибі.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний  депутат  Потімков.  За  ним  -  депутат Білорус.

 

     ПОТІМКОВ С.Ю.,  член Комітету Верховної Ради України з питань свободи  слова  та  інформації  (виборчий  округ  170,  Харківська область).  Фракция  "Левый центр",  город Харьков.  Уважаемый Иван Сергеевич!  Первый вопрос по  поводу  голосования  предложений  об оценке  работы  Нацсовета  по вопросам телевидения и радиовещания. Как же она была оценена в этом зале  -  как  неудовлетворительная? Потому  что  разные  давались  оценки.  Мы  даже  написали  письмо Александру Николаевичу Ткаченко.  Все-таки  какие  же  были  итоги голосования?

 

     И второй  вопрос.  Не  считаете ли вы необходимым,  чтобы был своеобразный реестр,  чтобы народ Украины знал, кто, какие фигуры, силы  стоят  за  тем  или  иным каналом,  за той или иной газетой? Скажем,  на Западе это вполне открытая информация.  Это тем  более важно, что в преддверии выборов народ должен знать своих героев.

 

     ЧИЖ І.С.  Сергію Юрійовичу, обидва питання дуже цікаві. Почну з першого.  Тут Анатолій Матвійович Новик присутній,  який  вносив пропозиції,  я  йому  це  вже  пояснював.  Відбулося голосування в пакеті трьох його пропозицій,  однією з яких була - визнати роботу Національної   ради   незадовільною,   після  того,  як  уже  було проголосовано за те, щоб звіт Національної ради взяти до відома. В такому контексті було проголосовано. А потім Голова Верховної Ради поставив на переголосування з вилученням "роботу  Нацради  визнати незадовільною".  Переголосування відбулося, ми вилучили пропозицію про незадовільну оцінку.  І щодо  пропозиції  про  надання  нашому комітету  статусу  слідчої  комісії,  то  це передбачено в проекті постанови, яка буде прийматися сьогодні.

 

     Тобто Національна  рада  не  отримала  незадовільної   оцінки Верховної  Ради,  це я вже кажу за результатами голосування,  звіт взято до відома.  Усі інші  пропозиції  враховані,  у  тому  числі пропозиція     депутата     Моісеєнка     щодо     захисту     від психобіоенергетичного впливу і так далі.

 

     Щодо другого запитання, то я абсолютно за. Я навіть у комітет коли прийшов,  то намагався розібратися, хто ж за ким стоїть. І це потребувало багато часу.  Якщо чесна справа,  позитивна, то чого ж її   приховувати.   Очевидно,   комітет   запропонує   відповідним структурам зробити  такий  реєстр.  Але  я  впевнений,  що  навіть Мінінформ не до кінця знає, хто за ким і що. Але реєструючі органи є,  є  Національна  рада,  яка  видає  ліцензії.  Ми  це   повинні зафіксувати.

 

     Але, повірте,  в  комітеті  у  нас є повна схема,  хто за ким стоїть і навіть переміщення цих,  так би мовити,  квадратиків, хто приходить,  кого  відсовують,  хто  з'являється.  Усе  це  відомо. Інформаційна сфера,  як ніяка інша,  - дуже ласий шматок. Навіть з точки   зору   політики.   Я  згоден,  що  треба  таку  інформацію оприлюднювати.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Я думаю,  Іване Сергійовичу, що і вам буде важко, і Міністерству інформації дати точну відповідь на це запитання. Бо одна справа - хто зареєстрував видання, а зовсім інша справа - хто фінансує  це  видання.  І  ні за якими документами,  на превеликий жаль,  згідно з нашими законами ви цього не встановите.  Хоча тема надзвичайно цікава,  і це варто було б оприлюднити, тим більше, що це стосується засобів масової інформації.

 

     Депутат Білорус. Будь ласка. За ним - депутат Толочко.

 

     БІЛОРУС О.Г.,  член  Комітету  Верховної   Ради   України   у закордонних    справах   і   зв'язках   з   СНД   (багатомандатний загальнодержавний   виборчий   округ,   Всеукраїнське   об'єднання "Громада"). Прошу передати слово народному депутату Косаківському.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу.

 

     КОСАКІВСЬКИЙ Л.Г.,  член  Комітету  Верховної  Ради України з питань бюджету (виборчий округ  223,  м.Київ).  Місто-герой  Київ, фракція  "Громада".  Іване  Сергійовичу,  як ви оцінюєте як голова профільного  комітету  виконання  статті  30  Закону  про   статус народного депутата, де йдеться про використання депутатами засобів масової  інформації,  з  боку  виконавчої   влади?   Я   процитую. "Народному депутату України забезпечується переважне право виступу з питань його депутатської діяльності у друкованих засобах масової інформації,  засновником яких виступають державні органи та органи місцевого самоврядування, по державному радіо та телебаченню".

 

     Але практика така,  що,  я,  наприклад,  не маю можливості  в Києві  виступити  ні  по  радіо,  ні  по телебаченню,  ні в газеті надрукуватися,  яка випускається за кошти Державного  бюджету.  Чи нормально це?  Я хотів би, щоб на це питання відповів також і член уряду,  віце-прем'єр,  який присутній у залі,  одразу після  Івана Сергійовича.  Чи  готові  вони  гарантувати  таке  право  народним депутатам і дати відповідну вказівку,  щоб ми могли  мати  ефірний час?

 

     І друге.  Я  вважаю  за  позитивне,  що  в  програмі "7 днів" змінився ведучий - Ігор Сторожук, безумовно, це не Вадим Долганов, але  все-таки...  Після  дебатів  про  вибори  Київського міського голови  було  записане  моє  інтерв'ю  з  моєю  оцінкою   і   моїм коментарем.  На жаль,  в програмі це інтерв'ю не показали. І це не перший  випадок  цензури,  коли   викидається   з   ефіру   виступ опозиційного до нинішньої влади депутата. Як ви вважаєте, що треба зробити для того, щоб такі факти в нас не мали місце в подальшому?

 

     ЧИЖ І.С.  Дякую Леоніде Григоровичу. Як ви розумієте, у Києві це цілком випадково вас не випустили в ефір, це ж зрозуміло.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. З технічних причин.

 

     ЧИЖ І.С.   Так,   з   технічних  причин,  щось  там,  мабуть, зламалося.  А взагалі тут і коментувати нічого.  Стаття  30  чітко вказує,  що  народний депутат має на це право.  Хоча об'єктивності заради скажу,  що не мають поки що змоги виступати  на  державному каналі  представники опозиції.  Але інші канали все-таки показують такі  виступи,  і  в  цьому  є  позитив,  що  з'явилася   все-таки конкурентність.   До  речі,  ті  канали,  які  не  дають  виступів депутатів,  вони  якраз  і  втрачають,  тому  що   заданість   іде однополюсна.

 

     Я ж  і  говорив,  що свободи слова не існує як такої.  Чому і Рада Європи до нас звертається. Ви, мабуть, офіційно зверніться до комітету,  а ми звернемося до структур київської влади,  і в цьому випадку ви повинні отримати ефір, безумовно.

 

     Що стосується програми "7 днів", то я, ви розумієте, не хотів би  втручатися  в  творчу,  так  би  мовити,  кухню цієї програми. Зновутаки могло так трапитися,  що  часу  не  вистачило,  щоб  вас показати. Але ви свою точку зору висловили на інших каналах, я вас бачив.  Думаю,  що  колись  і  в  програмі  "7  днів"  буде  змога виступити.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь  ласка.  Народний депутат Толочко.  За ним - депутат Наливайко.

 

     ТОЛОЧКО П.П., перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти (багатомандатний загальнодержавний виборчий  округ,  Всеукраїнське  об'єднання  "Громада").  Я  прошу передати слово депутату Павловському.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу.

 

     ПАВЛОВСЬКИЙ М.А.,  голова підкомітету Комітету Верховної Ради України з питань Регламенту,  депутатської  етики  та  організації роботи  Верховної  Ради  України (виборчий округ 188,  Хмельницька область).  Дякую.  Фракція "Громада". Іване Сергійовичу, я хочу до свого   запитання  підвести  таку  думку.  От  тут  сидять  зверху журналісти.  Вони патріоти,  але нічого не можуть зробити, бо вони наймані  працівники  і виконують волю хазяїна,  і виступають проти України.  Справа сидить уряд.  Вони теж нещасні,  вони залежні від Міжнародного валютного фонду,  вони не можуть відстоювати інтереси України.  А от комітет Верховної  Ради  -  незалежний.  І  тому  я пропоную  вам  взяти  ініціативу у свої руки,  розробити концепцію незалежності інформаційного простору,  внести відповідні зміни  до законів, і ми вирішимо всі проблеми в інтересах України. Можете ви приступити до такої роботи чи ні?

 

     ЧИЖ І.С.  Михайле  Антоновичу,  як  казали  колись   піонери: "Всегда  готов!"  Ми завжди готові,  і комітет у цій сфері працює. Зараз ми готуємо відповідні зміни,  але хоч би  нам  не  заважали, зокрема Міністерство інформації.

 

     Корпоратизація -  це  вже  перший етап до приватизації.  І не треба руйнувати систему,  яка так  чи  інакше,  але  працювала.  І сьогодні  посилався  пан  Бай  кілька разів на Михайла Яковича.  А перед тим моя була публікація.  Там же однозначно  ми  підтримуємо одну  й ту саму позицію.  Міністерство інформації каже,  що це так добре,  що вони корпоратизують і приватизують, що далі немає куди. Правда  підкреслюють,  що  приватизовуватися  не  буде.  Але  ж ми знаємо, що і як.

 

     Є відкриті  листи.  Я  звертався  від   комітету   тричі   до Президента України. А всього 17 звернень. 74 журналісти, редактори і керівники поліграфічних підприємств звернулися з  проханням,  що не робіть цього,  Президенте.  До уряду зверталися, в Міністерство інформації.  Чому так?  Бо якби міністр, який призначається, стояв отут, на цій трибуні, і був залежний від Верховної Ради, то він би так в рот не заглядав таткові,  який його завтра ж може звільнити. От і все.

 

     Наш комітет   буде  здійснювати  ту  функцію,  яка  на  нього покладена законом, обов'язково.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановний Михайле Антоновичу! Я розумію, що ви, як земляк,   хотіли   б   зробити  Івана  Сергійовича,  його  комітет незалежним.  Але він дуже залежний від Верховної Ради.  Так що  не треба його робити незалежним.

 

     Будь ласка. Депутат Наливайко.

 

     НАЛИВАЙКО А.М., член Комітету Верховної Ради України з питань паливноенергетичного  комплексу,  ядерної  політики   та   ядерної безпеки  (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  КПУ). Прошу передать слово Краснякову Евгению Васильевичу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу.

 

     КРАСНЯКОВ Є.В., член Комітету Верховної Ради України з питань науки  і освіти (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ, КПУ).  Фракция Коммунистической партии Украины,  Донецкая область. Уважаемый  Иван Сергеевич!  Вы в своем выступлении сказали,  что у нас  продолжается  наступление  на  печатные   средства   массовой информации, происходит закрытие республиканских и столичных газет. Но мы должны  констатировать,  что  начинается  наступление  и  на региональные печатные средства массовой информации.

 

     Иван Сергеевич!   Вам   известны   последние  события  вокруг региональной газеты города Дружковки "Дружковский рабочий",  когда Министерство  юстиции,  Генеральная  прокуратура дали заключение о том,  что нарушено как минимум шесть законов, и рекомендуют, чтобы на  месте  все-таки привели в соответствие с законами неправильное решение городского совета, но это просто игнорируется.

 

     Просто складывается  такая  ситуация,   что   у   нас   везде демократия - жалуйся куда хочешь, у нас везде царят справедливость и демократия.

 

     Поэтому, Иван Сергеевич,  скажите,  как вы  расцениваете  вот такую  ситуацию  по  насильственному  (другого слова не употреблю) закрытию газеты?  И  что  делается  вашим  комитетом,  выполняющим контрольные  функции  по  защите  тех средств массовой информации, которые действуют на основе закона, хотя они и оппозиционные?

 

     ЧИЖ І.С.  Спасибі,  Євгене Васильовичу. Так, перш за все саме опозиційні   засоби  масової  інформації  повинні  захищатися.  Це найголовніша функція держави, яка називає себе правовою.

 

     Ви зараз  розказали  про  ситуацію  в   газеті   "Дружковский рабочий".  Ми  багато  робимо  в  цьому  плані,  і  у нас є багато подібних  прикладів.  Я  міг  би  згадати  "Днепровскую   правду", "Черноморскую  зарю"  (це  газета  в Криму) і багато інших.  Жоден такий факт не проходить повз  нас.  Ми  звертаємося  у  відповідні правоохоронні   органи,   а   якщо  це  вже  судові  розгляди,  то намагаємося допомогти консультаціями і так  далі.  Комітет  завжди буде    стояти   на   сторожі   свободи   слова,   законності   та конституційності. Це для нас просто святая святих.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. За наполяганням фракції ПСПУ  слово  має  депутат Марченко. Будь ласка.

 

     МАРЧЕНКО В.Р.,  член Комітету Верховної Ради України з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій (виборчий округ

 161, Сумська   область).   Социалистическая    оппозиция.    Иван Сергеевич,   вы   доложили   о   положении  дел  в  информационном пространстве Украины.  Мы действительно считаем недопустимым такое положение  дел  в дальнейшем,  когда показывают и такие фильмы,  и такие программы,  и когда по сути уводят  от  основных  проблем  в государстве, не выпускают в эфир оппозиционные партии, в том числе и те,  которые прошли  четырехпроцентный  барьер.  И,  безусловно, необходимо  менять  правовое поле - это основа изменений,  которые необходимо провести в государстве.

 

     Я все-таки  хочу  задать  вам  вопрос  и  получить  на   него конкретный    ответ.    Назовите,    пожалуйста,    законопроекты, разработанные комитетом под вашим руководством,  которые мы должны принять  для  того,  чтобы изменить положение дел в информационной сфере?

 

     Спасибо.

 

     ЧИЖ І.С.  Будь  ласка.  Усі  вони  або  значна   їх   частина перераховані в затвердженому порядку денному третьої сесії.  Але я назву вам і ті доручення,  які дала нам Верховна Рада, і те, що ми відпрацювали.

 

     Насамперед треба  прийняти  проект  Закону  про інформаційний суверенітет та інформаційну безпеку України.  Проект підготовлений ще   депутатом   попереднього   скликання   Лук'яненком,  ми  його підтримали. З цього треба і виходити.

 

     Треба дуже серйозні зміни внести (і  проект  підготовлено)  у Закон  про  Національну раду з питань телебачення і радіомовлення, щоб вона мала право відбирати  ліцензію.  Якщо  дає,  то  нехай  і відбирає,  якщо щось порушується або виходить на екрани те,  що ми бачимо.

 

     Треба обов'язково  резервувати  і   рятувати   радіочастотний ресурс,  тому внесено проект Закону про радіочастотний ресурс (про таблицю радіочастот).

 

     Треба зробити все для  того,  щоб  не  нищили  видання  через закриття.  Для цього також внесено законопроект про внесення зміни до  статті  18  Закону  про  державну  підтримку  засобів  масової інформації  та  соціальний  захист  журналістів,  де  ми обмежуємо апетити щодо нищення і так далі.

 

     У нас 15 законопроектів внесено в порядок денний тільки на цю сесію.  Тож  ми  достатньо  активно  в цьому плані працюємо,  Чому проводиться такий День уряду,  а  в  травні  будуть  парламентські слухання щодо інформаційної політики?  Тому що бачимо, що ситуацію треба змінювати.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Іване Сергійовичу.

 

     Шановні колеги!  У нас на обговорення  питання  записався  21 народний депутат.

 

     Давайте зробимо   так.   У   першу   чергу   я   надам  слово представникам фракцій, які записані, а після того надаватиму слово в порядку запису. Це перше.

 

     Друге. Я   звертаю   увагу   і  працівників  Секретаріату,  і працівників фракції Руху на те,  що від фракції Руху  записано  на виступи  два  народних  депутати  - Шевченко і Мовчан.  Тому прошу визначитися хто ж все-таки  від  фракції  буде  виступати  (Шум  у залi). Процедура чого? Будь ласка. Депутат Моісеєнко.

 

     МОІСЕЄНКО В.М.,  голова  підкомітету  Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва,  місцевого самоврядування та   діяльності   ряд   (виборчий  округ  53,  Донецька  область). Председатель  Всеукраинского  союза  за  возрождение  СССР.   Адам Иванович,  я  вношу  предложение  вести  обсуждение  этого вопроса следующим образом:  выступает  человек  от  фракции,  затем  -  по списку, от фракции - по списку.

 

     Почему такое  предложение?  Потому что при такой процедуре не ущемляются интересы депутатов, представляющих мажоритарные округа. Я думаю, это будет правильно.

 

     Спасибо.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Я   не  думаю,  Володимире  Миколайовичу,  що  за процедури,  запропонованої мною, ущемляються права мажоритарників, адже вони входять до складу фракцій. Це перше.

 

     Друге. Ви  записані третім,  так що в будьякому разі одержите слово.

 

     Давайте все-таки   використаємо   право   фракцій,   яке   їм гарантовано  Регламентом.  Ми  відвели  50  хвилин на обговорення. Записалися дев'ять представників фракцій - це 30 хвилин. 20 хвилин надамо депутатам за списком,  щоб ніхто не ображався,  чому так, а не так.

 

     Хто виступатиме  від  Народного  руху?  Визначилися?  Депутат Шевченко? Будь ласка. За ним - депутат Мазур від ПСПУ.

 

     Немає Шевченка Віталія Федоровича? Депутат Вітренко від ПСПУ. Будь ласка. За нею - депутат Покотило від Соцпартії.

 

     Шановні колеги! Враховуючи те, що хочуть виступити більше ніж 20  осіб,  є пропозиція надати по 3 хвилини.  Будь ласка,  Наталіє Михайлівно.

 

     ВІТРЕНКО Н.М.,  член Комітету Верховної Ради України з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій (виборчий округ

 160, Сумська  область).  Фракция  Прогрессивной  социалистической партии Украины, социалистическая оппозиция. Наша фракция регулярно проводит встречи с избирателями,  отчитывается о своей работе.  Вы знаете,  кроме больных вопросов в экономике, в социальной политике государства,    всеобщее    возмущение    вызывает   положение   в информационном пространстве.  Мы понимаем, что под влиянием реформ Международного  валютного  фонда  всю  Украину  уже  превратили  в прокладку  с  крылышками  и  без  крылышек.  Сколько   можно   это демонстрировать по телевидению? Сколько можно выравнивать извилины нашей молодежи,  постоянно насаждая  секс,  насилие,  порнографию, забивая информационное пространство недопустимыми материалами?!

 

     Зиновий Владимирович делает вид, что он не министр информации и от него  не  зависит.  Выступает  здесь  представитель  Кабинета Министров  и рассказывает нам,  что от них тоже ничего не зависит. Они,  оказывается,  жертвы,  пострадавшие. Наш Комитет по вопросам свободы  слова.  То  его возглавлял Понедилко.  Вся Украина ждала, когда коммунисты наведут  порядок.  Чиж  возглавил  этот  комитет. Оказывается,  10  месяцев  нужно  только  для подготовки какихлибо законопроектов.

 

     И вот сейчас мы тратим драгоценное время не  на  рассмотрение причин невыплаты пенсий, из-за чего умирают сегодня пенсионеры (по семь,  восемь месяцев задолженность), а на то, чтобы разобраться с ситуацией в информационном пространстве.

 

     Давайте посмотрим,  что  нам  сегодня  предложил комитет.  Он предложил  нам  вообще  пофилософствовать   в   лучших   традициях номенклатуры:  шире,  глубже,  выше, дальше, ни о чем конкретно не говоря.  Что это за проект постановления? О чем сегодня идет речь? Вы   только   вчитайтесь:   "Вважати   за   необхідне   прискорити розробку..." Когда будет разработано  -  через  месяц,  два,  три, десять    лет?   Дальше:   "Приступити   до   вироблення   проекту Інформаційного  кодексу".   Тільки   приступити   до   вироблення! Пожелания   Кабинету   Министров:  "всебічно  вивчити",  "критично проаналізувати".  Я  не  знаю:  вони  взагалі  спроможні  критично проаналізувати?  А  тут їм рекомендується.  Далі:  "Звернути увагу Генеральної  прокуратури..."  Надо  сажать  в  тюрьму   тех,   кто развращает  нашу  молодежь!  Их  надо  сажать  в  тюрьму!  А тут - "звернути увагу".  А Генеральная прокуратура  ничего  не  сделает, скажет:  а  законов  нет,  что они нарушают,  пропагандируя секс и насилие?

 

     Следовательно, извините,  уважаемые товарищи,  виноваты мы  с вами.  Мы  должны  принять  закон.  И  здесь в постановлении нужно записать конкретные  сроки  -  в  течение  месяца,  максимум  двух месяцев    принять    конкретные    законы.   Потом   привлечь   к ответственности  тех,  кто  должен  их  выполнять.   И   временную следственную  комиссию  должен  возглавлять не Иван Сергеевич Чиж. Пусть он  почитает  статью  4.6.3  Регламента,  которая  запрещает председателю комитета возглавлять следственную комиссию.

 

     Я предлагаю    сейчас    не   голосовать   за   этот   проект постановления.  Поручить комитету переработать его, а завтра утром внести на рассмотрение нормальный документ и проголосовать.  Иначе мы продолжим этот  разврат  и  беспредел  в  нашем  информационном пространстве.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Наталіє  Михайлівно,  можна завтра вранці подати, але завтра засідання не буде.

 

     ВІТРЕНКО Н.  М. А, раз мы опять продолжаем гулять, значит, на следующий вторник.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Не гуляти, а працювати в комітетах. Сідайте, будь ласка.

 

     Від фракції Соціалістичної партії  слово  надається  депутату Покотило. За нею - депутат Шевченко від Народного руху.

 

     ПОКОТИЛО Н.О.,  член Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності (багатомандатний загальнодержавний  виборчий округ,  виборчий  блок  СПУ  та  СелПУ).  Фракція  виборчого блоку соціалістів  і  селян  (Лівий  центр),  Союз  жінок-трудівниць  за майбутнє   дітей  України.  Шановні  товариші  депутати!  Більшого зухвальства,  ніж ми почули в доповіді пана Бая,  важко придумати. Так вболіваючи за галузь, чому ви допустили такі неподобства? Вас, Олегу Сергійовичу,  кинули в зал на розтерзання,  а самі сидять  і спостерігають,  що  ж  воно буде,  - і пан Смолій,  і пан Кулик та інші.  Що керівництво,  що підлеглі - яблуко від яблуні далеко  не котиться.

 

     Газета "День"   і   теленовини  "7  днів"  подали  неправдиву інформацію про  перебування  керівника  нашої  фракції  Олександра Олександровича  Мороза у Львові.  Що б ви не казали,  шановні,  та точку зору про те,  що бандерівці і вояки ОУН-УПА мають отримувати пенсії  з  Бундесверу,  соціаліст  Мороз  не  міняв  ніколи - ні в радянські часи,  ні в 1991 році,  ні сьогодні. Уже з усього видно, що закінчилася гра в об'єктивну інформацію.  І видно,  яке видання кого захищає.

 

     У доповіді  пана  Бая  констатувалася   втрачена,   загублена система книгодрукування.  Ви вболіваєте,  що погане законодавство. Так,  ми маємо висловити докір і на свою адресу.  Верховна Рада не впорядкувала    законодавство   щодо   системи   засобів   масової інформації, особливо телебачення і радіомовлення. Сьогодні тут уже говорили   про   Держтелерадіо.   Раптом  створилося  Міністерство інформації під пана Кулика.  Тепер цього пана  пересадили  в  інше крісло.  Можна  і  міністерство  ліквідувати  або  ж  тримати  без міністра вічно.

 

     Та абсурдне дійство в державі цим не закінчується.  Видається указ про створення якогось акціонерного товариства засобів масової інформації,  якому підпорядковується і  радіо,  і  телебачення,  і передавальні    комунікації.   Україна   має   унікальну   систему радіорелейних зв'язків.  Такі системи  є  тільки  у  Франції  й  в Україні. У світі немає нічого подібного.

 

     Скажіть, будь  ласка,  подібні  укази  - це не насильство над державою?  Клінтон з якоюсь Монікою не так повівся - його  судять, погрожують  імпічментом.  А  в нас благовірний гвалтує Україну,  а братія мовчить собі,  витріщивши очі!  Воістину правий був Великий Тарас.

 

     У тому,   що  мораль  наших  дітей  і  молоді  день  від  дня погіршується,   величезна   провина   Кабінету    Міністрів.    Не забезпечуєте   ви   організаторські   функції.  Потрібно  серйозно зайнятися  глибоким  аналізом  і  зміною  програмного   наповнення телебачення і радіо.

 

     1999 рік   -   рік   55   річниці   звільнення   України  від німецько-фашистських загарбників.  Чому про цю дату  немає  ніяких передач:  ні  "Щоденника перемоги",  ні інших?  Чому такий чудовий фільм, як "Майор Вихор", демонструється о першій годині ночі, коли діти  вже  сплять?  Тут  у  залі  не  раз порушувалося питання про підручники.  У мене питання - де навчальні  програми  на  радіо  і телебаченні?   Було  дві  години,  і  їх  зняли.  Думайте,  панове урядовці.  На теле- і радіоканалах, у першу чергу на державних, не менше ніж дві години має бути віддано навчальним програмам.

 

     Закінчуючи, хочу відповісти на запитання,  яке тут ставилося: які проблеми і шляхи їх розв'язання?  Бачу,  що проблема в  нас  - проведення  фізичного  і  духовного  геноциду українського народу, розпродаж майна.  А  розв'язання  цієї  проблеми  бачу:  відставка Кабінету  Міністрів і Президента і встановлення Радянської влади в Україні (Оплески).

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні колеги!  Я прошу дотримуватися регламенту і повторю тезу, яку вже висловлював: нам ніхто гонорару платити не буде. Давайте дотримуватися регламенту.

 

     Народний депутат  Шевченко  від  Народного  руху.  За  ним  - депутат Лазаренко.

 

     ШЕВЧЕНКО В.Ф.,  секретар  Комітету  Верховної  Ради України з питань    свободи    слова    та    інформації    (багатомандатний загальнодержавний  виборчий  округ,  НРУ).  Народний  рух України. Шановний головуючий! Шановні колеги! Я помітив таку цікаву деталь. У  проекті  постанови,  який сьогодні розглядається,  пропонується визнати діяльність Кабінету Міністрів у цій  сфері  незадовільною. Водночас    немає   критичної   оцінки   діяльності   Міністерства інформації,  яке,  власне,  і має займатися регулюванням усіх  цих питань.

 

     Зауважу, що  ми  вже  кілька  років перебуваємо в полоні всіх оцих суперечностей щодо  облаштування  інформаційного  простору  і розбудови  нашої  інформаційної  політики  і  забуваємо  поставити відповідну оцінку і самим собі.  Верховна Рада  так  само  повинна оцінити свою діяльність незадовільно, оскільки сфера інформаційних відносин  згідно  з   Конституцією,   українським   законодавством регулюється  виключно  в  законодавчому  порядку.  І якщо ми маємо сьогодні таку  ситуацію,  отже,  Верховна  Рада  кількох  скликань недопрацювала і не створила умови для того,  щоб у нас у цій сфері був порядок.

 

     Відведений час не дає можливості розкрити  всі  аспекти  цієї проблеми. На кілька фракція Народного руху хотіла б вказати.

 

     Перше. Ми   не   матимемо   порядку  в  інформаційній  сфері, інформаційних відносинах доти,  доки не вдамося до  роздержавлення засобів  масової  інформації,  до  роздержавлення  і осуспільнення різних їх форм,  доки не  створимо  в  Україні  нормальну  систему суспільного телерадіомовлення на зразок тих, які існують у країнах розвиненої демократії.  Інакше ми весь  час  будемо  говорити  про цензуру,  про  маніпулювання  з  боку  влади (зокрема однієї гілки влади) громадською думкою. Доти ми ці проблеми ні в який спосіб не розв'яжемо.

 

     Друге. Правовий   хаос   у   сферу   інформаційних  відносин, книговидавничої справи,  поліграфічної промисловості  і  так  далі безперечно   внесли   відомий  сумнозвісний  указ  Президента  про облаштування інформаційних  відносин  і  кілька  подальших  рішень Кабінету Міністрів на виконання цього указу. Йдеться про створення оцих ДАКів. Я вже не кажу, що сама думка щодо ДАКів дуже сумнівна, оскільки   вони   ведуть  до  створення  неприродних  монополій  в інформаційній  сфері.  Ми  тут  іще  пробуємо  звести  до  купи  і поліграфію  як  суто  видавничий  сектор,  і видавництва як центри духовного, творчого і наукового життя, що є несумісним. Переговори з  видавництвами,  зокрема,  днями  я  говорив  із  представниками видавництва  "Мистецтво",  свідчать  про  те,  що  творчі  люди  у видавництвах   просто  нажахані  цими  указами  і  турбуються  про завтрашній день,  як-то воно буде,  оскільки книговидавнича справа знаходиться на грані розвалу.

 

     Третє. Повинні  визначитися,  чи  потрібне  нам  Міністерство інформації.

 

     Четверте. Маємо  визначитися  щодо   захисту   інформаційного простору.  Бо ми забули що був відповідний указ Президента України про облаштування захисту інформаційних  систем  від  хакерів,  від поширення   через   інформаційні   системи  порнопродукції,  зламу інформаційних даних.  На жаль,  оператори цих  систем  працюють  у системі державних установ.

 

     Відповідні пропозиції  фракції Народного руху з цього приводу роздані. Прохання їх підтримати. А оцінка діяльності в цій сфері і уряду, і Верховної Ради незадовільна.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Тільки  тому,  що  ви  досить часто є ініціатором проектів постанов з цієї проблеми,  я вам дав трошки більше  часу. Інших прошу не порушувати.

 

     Від "Громади"  слово  має Павло Іванович Лазаренко.  За ним - депутат Кононов.

 

     ЛАЗАРЕНКО П.І., член Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва, місцевого самоврядування та діяльності рад (виборчий округ 40,  Дніпропетровська область). Фракція "Громада". Питання,  яке розглядається сьогодні у Верховній Раді,  серед усіх важливих питань,  напевно,  потрібно  поставити  на  перше  місце, особливо  напередодні  історичної  події  для  нашої  держави.  Я, напевно,  як ніхто інший переконався на власному прикрому  досвіді стосовно  дій засобів масової інформації.  Практично немає жодного дня, щоб електронні засоби інформації не звинувачували мене в усіх гріхах,  які  тільки  є в країні,  тенденційно,  односторонньо.  В усьому винен Лазаренко.  Державна телекомпанія "УТ-1" за 1998  рік 217  разів  передавала  інформацію  про  злодійства  Лазаренка.  А програму Долганова "7 днів" не "долганівською" потрібно  називати, а,  напевно,  "громадівською".  Вона і створювалася для того,  щоб саме давати інформацію.

 

     Не краща ситуація і в друкованих засобах масової  інформації. Хочу  навести  тільки один приклад із власного досвіду.  Нещодавно красномовно виступала народний депутат і звинуватила  Лазаренка  в тому, що на його рахунку знаходяться міфічні мільярди. Ось до чого він дожився.  "УТ-1",  "Інтер",  "ICTV"  -  всі  канали  наперебій висвітлюють  цю  подію.  Після  цього  виступали  Симоненко,  Чиж, Єльяшкевич - їх практично немає на екранах.

 

     Нещодавно відбулося перше засідання,  на  якому  розглядалася справа  про  притягнення мене до кримінальної відповідальності.  У чому Лазаренко звинувачується? Лазаренко звинувачується в тому, що було  придбано  шість  будинків і прочищено річку.  Загальна сума, зазначена в  поданні  Генерального  прокурора,  -  2  мільйони.  Я заявляю,  що  не  мав  і  не  маю до цього ніякого відношення.  Це політична розправа, про щось інше навіть не може бути мови.

 

     Але прокуратура пішла далі.  Якщо  сьогодні  Лазаренко  зможе довести  в  парламенті свою непричетність - заступник Генерального прокурора  пан  Обиход   вдасться   до   випробуваних   дій:   щоб заарештувати  Лазаренка  у  Швейцарії,  пан Обиход готує листа,  в якому  звинувачує  Лазаренка  в  тому,  що  він  має   фабрику   з виробництва зброї в Україні,  що він торгує зброєю,  наркотиками в Україні і  Росії.  Достеменність  такого  листа  (він  у  мене  є) повністю підтверджується.

 

     Чому я  сьогодні веду про це розмову?  Генеральна прокуратура внесла пропозицію розглядати справу Лазаренка в закритому  режимі. Я  звертаюся  до  вас  із  категоричним  проханням розглядати її у відкритому режимі, так, як є на сьогодні, щоб була можливість дати пояснення народові,  і не тільки стосовно Лазаренка,  а й стосовно всього оточення,  - про те,  про що потрібно говорити, про те, про що ви знаєте.

 

     Щодо питання,  яке розглядається сьогодні у Верховній Раді. Я вважаю,  що  проект  постанови  потрібно  докорінно  доопрацювати. Більшої цензури,  ніж цензура пана Кулика,  в державі немає. Такої цензури немає в жодній із країн колишнього Радянського Союзу.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Від фракції  зелених  слово  надається  народному депутату Кононову. За ним - депутат Кірімов.

 

     КОНОНОВ В.М.,  член  Комітету Верховної Ради України з питань молодіжної політики,  фізичної культури і спорту  (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ, ПЗУ). Партія зелених. Вітаю вас, шановні радіослухачі, шановні журналісти, пани міністри і товариші депутати!  Сьогодні День уряду, і, як завжди, ми, народні обранці, раді привітати своїх колег із виконавчої гілки влади.  Але, на мою думку, набагато логічніше було б зустрітися з вами не тут, у залі, а якнайдалі від мікрофонів та прямого радіоефіру.  Сидячи десь  за столиком, за пляшкою кави, нам не довелося б грати в "клуб веселих і винахідливих", як ми граємо зараз.

 

     Дорогі наші міністри!  Ви правильно зробили,  що  пішли  собі спокійно додому.  Нехай тут ваші заступники паряться.  Ми всі свої люди, знаємо, що ніякого поліпшення в житті народу не відбулося. І доки  кредити  МВФ  не дійдуть,  нічого уряд не зробить,  оскільки немає навіть плану своєї роботи, погодженого з Верховною Радою.

 

     Ви зараз засипаєте нас горами статистики.  А ми,  між  іншим, навіть не слухаючи вас, заготували для вас провокаційні запитання. Результат завчасно відомий радіослухачам та пресі.  Обидві сторони розмовляють,  як глухий із сліпим.  Тому що, ясна справа, зараз не уряд звітує  -  ні,  це  депутати  його  лають.  Навіщо  півтисячі серйозних  людей  граються в демократію прямо на очах у довірливих виборців? Буду радий, якщо це не так.

 

     Я хочу отримати від урядовців відповідь: яку конкретно користь принесли Україні Дні уряду? Деяким політикам поговорити  хочеться.  Їм  подобається  дурити  пустими  балачками народ. Бо в них самих, крім рейтингів, уже нічого не піднімається.

 

     Давайте вдосконалимо   процедуру.   Нехай  депутати  завчасно підготують  смішні   запитання,   міністри   завчасно   підготують анекдотичні відповіді.  Усе це письменникигумористи відредагують - Петросян чи Задорнов, - а потім щоб на телебаченні ці твори читали файні  дівчата  з гарними фігурами.  У такому разі люди хоч будуть сміятися не з нас, а з нашої видумки.

 

     Досить уже робити дурниці!  Партія  зелених  вкотре  пропонує Кабінету  Міністрів  співпрацю у створенні багатопартійного уряду. Бо подолати економічну катастрофу нам  не  допоможуть  ні  товариш Камдесю,  ні пані Олбрайт,  а уряд,  сформований певними партіями. Лише тоді Кабінет Міністрів  перестане  нагадувати  кегельбан,  де міністри злітають,  як іграшки. Лише тоді країна висуне хоч носа з того місця, де ми всі по вуха сьогодні сидимо.

 

     Партія зелених не  кричить,  що  нібито  знайшла  спосіб,  як зробити всіх людей щасливими.  У нас і мети такої немає.  Зелені - люди прості,  ми знаємо, як розв'язати проблеми простої людини. Не треба  нам  крісла Прем'єра.  Ми кажемо,  що можемо відповідати за стан  охорони  здоров'я,   природного   середовища,   материнства, дитинства, за запобігання надзвичайним ситуаціям. Інтереси зелених

- це інтереси півтора мільйона виборців.

 

     Зараз у далекому Трускавці нас уважно слухає Прем'єр. Дорогий Валерію  Павловичу!  Нехай  уже  не  якесь  страховисько  на  ім'я парламент допитує  раз  на  місяць  чудовисько  на  ім'я  уряд,  а конкретний  міністр,  який належить до конкретної партії,  кожного дня звітує політичному керівництву.

 

     Валерію Павловичу,  я, перефразовуючи вислів "отца всех стран и  народов"  товариша  Сталіна,  хочу нагадати:  "вожди приходят и уходят", а прем'єр-міністри коаліційного уряду залишаються.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово   має   народний   депутат   Кірімов    від незалежних. За ним - депутат Білоус.

 

     КІРІМОВ І.З.,  голова  підкомітету  Комітету  Верховної  Ради України  з  питань  охорони  здоров'я,  материнства  та  дитинства (виборчий округ 95,  Київська область).  Шановний Адаме Івановичу! Шановні колеги депутати!  Шановні колеги журналісти!  В Україні  є багато  актуальних  проблем.  Сьогодні на Дні уряду ми розглядаємо надзвичайно    актуальну    проблему,     адже     в     мас-медіа сконцентровується,  сфокусовується  все,  що  діється в країні.  У нашій державі є сильний журналістський корпус,  який міг  би  дуже добре розв'язувати проблеми,  що стоять перед ЗМІ.  Але,  на жаль, нині (і про це потрібно говорити) журналісти позбавлені нормальних умов для того, щоб виконувати свої функціональні обов'язки. Тому я вважаю,  що істеблішмент мас-медіа потребує надзвичайної уваги і з боку  Верховної  Ради як законотворчого органу,  і з боку Кабінету Міністрів.

 

     Я хотів би сьогодні сказати ось про що.  Справа  в  тому,  що мас-медіа  працюють  у  першу  чергу  не  для  парламенту,  не для Президента,  не для Кабінету Міністрів,  а для народу України, для всіх сущих в Україні.  Ми говоримо про книговидання. На превеликий жаль,  у нас у державі до цього часу не вистачає  підручників  для учнів   загальноосвітніх   шкіл.  Не  в  усіх  населених  пунктах, віддалених від Києва,  люди можуть слухати радіо. Це теж проблема. Для кого ж тоді потрібно створювати радіопередачі.

 

     Що стосується   телебачення,  то  тут  узагалі,  про  це  вже сьогодні говорили,  багато  проблем.  Зокрема  та,  що  по  нашому телебаченню  транслюється  неукраїнська  продукція,  яка  не  може позитивно впливати на виховання молодого покоління.  У цій залі ми не раз порушували ці питання. Я думаю, що і парламенту, і Кабінету Міністрів,  і Президенту потрібно прислухатися  до  думки,  що  на українських  каналах  повинні  транслюватися  переважно українські передачі, які близькі менталітету наших людей.

 

     Щодо газет і журналів у нашій державі. 10-15 років тому у нас постійно відбувалися наради журналістів, де йшла мова про газети, про їх якість. Нині ж, на превеликий жаль, і по   радіо,   і   на  телебаченні,  і  в  газетах,  і  в  журналах спостерігається  мовна  неохайність.  Диктори   ведуть   передачі, допускаючи  мовні  помилки.  Яку газету не візьмеш у руки - безліч помилок:  перекручення,  кальки і так далі  (я  вже  не  кажу  про синтаксичні помилки).

 

     Тому я хотів би,  щоб і цьому питанню була приділена особлива увага.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую за дотримання регламенту.

 

     Від фракції Народно-демократичної партії

- народний депутат Білоус. За ним - депутат Степура.

 

     БІЛОУС А.О.,  член  Комітету  Верховної Ради України з питань свободи слова  та  інформації  (багатомандатний  загальнодержавний виборчий округ,  НДП).  Шановні колеги,  як то кажуть:  "Нечего на зеркало пенять"...  Ми сьогодні обговорюємо проблеми інформаційної політики.  Висловлюємо здивування,  обурення тим, що транслюють по телебаченню,  радіо.  Не можемо чи не хочемо зрозуміти просту річ. Якщо  є  споживач  на продукцію,  в тому числі на ту,  яку шановні колеги називають "низкопробной", то ця продукція транслюватиметься по телебаченню, радіо навіть всупереч законодавчим актам.

 

     Скажу чесно:   я   із   задоволенням,   незважаючи  на  певне опонування  комуністичній  ідеології,  дивлюся  фільм  "Неуловимые мстители"  і  співчуваю  його героям.  Я співчуваю і Рембо - герою фільму,  який може вважатися антикомуністичним.  Я із задоволенням дивлюся фільм "Титанік", який теж демонструвався студією "1+1".

 

     Я пропоную   не  займатися  зараз  політичною  демагогією,  а підтримати  нашого  виробника   -   студію   "Укртелефільм",   чия "Роксолана"  попри  всю  критику була куплена навіть ОРТ у Москві, студію імені Довженка. Треба зрозуміти просту річ. Доки і влада, і опозиція  будуть  користуватися принципом:  "Скільки буде двічі по два?  - А скільки вам потрібно?",  доти ми не матимемо об'єктивних мас-медіа.

 

     Я глибоко переконаний, що навряд чи Леонід Данилович Кучма чи Валерій Павлович Пустовойтенко дають завдання  конкретному  теле-, радіожурналісту    чи    керівнику    Національної    телекомпанії висвітлювати  в  інформаційному  випуску  спочатку   сюжет,   коли розрізають  стрічку  при відкритті якогось закладу,  а на восьмому місці - подію світового значення.

 

     Навряд чи Віктор Володимирович  Медведчук  давав  коментатору завдання  в  небезпечний момент у штрафному майданчику розповідати про справи у виборчому окрузі в Закарпатті.  Тобто питання в тому, що   внутрішній  цензор  сидить  у  самому  журналісті,  у  самому керівникові.  І тут опозиція  зовсім  недалека  від  влади.  Павло Іванович Лазаренко сказав (мабуть,  трохи обмовився) блискуче:  не тільки Лазаренко,  а й оточення.  Опозиція, на жаль, діє за тими ж принципами, що і влада.

 

     Згадаймо недалекі  часи  екс-прем'єрства,  коли  з будинку на Грушевського  організовувалися  (це  всім   відомо)   гоніння   на журналістів,  які висловилися проти Прем'єрміністра. А сьогодні ці екс-керівники пресслужб фігурують як захисники свободи слова і  їх кандидатури  висуваються  до  складу  Національної  ради  з питань телебачення і радіомовлення.  То можна зрозуміти: людина, вихована в  умовах  адміністративно-командної  системи,  не  з ринковим,  а псевдоринковим, не з європейським, а колумбійським типом мислення, не   може   претендувати  на  об'єктивність  у  висвітленні  своєї діяльності.

 

     Фракція НДП в основному підтримує проект комітету.  Проте  ми вважаємо,  що  постріл  тільки  по Кабінету Міністрів - це постріл холостими  патронами.  Міністерство   інформації   фактично   було виведено з-під підпорядкування Кабінету Міністрів.

 

     З другого   боку,   ми   не   підтримуємо  вимоги  скасування Міністерства інформації як інституту і вважаємо,  що Верховна Рада має   прийняти   зважене  рішення  і  перед  тим,  як  критикувати журналістів, подивитися на себе. Ми - лише втілення суспільства.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Від  фракції  комуністів   -   народний   депутат Степура. За ним - депутат Понеділко.

 

     СТЕПУРА В.С.,  член  Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова  та  інформації  (багатомандатний  загальнодержавний виборчий  округ,  КПУ).  Шановні народні депутати!  Я вийшов на цю трибуну,  щоб захистити уряд від критики справа.  Так, уряд сповна повинен  нести  свою  частку  відповідальності за той стан справ в інформаційному просторі,  який ми зараз  усі  критикуємо.  Але  на порядок  вищу  відповідальність за те,  що сталося в нашій державі загалом і в  інформаційній  сфері  зокрема,  повинні  нести  праві політичні  сили  нашого суспільства,  зокрема і Рух.  Бо саме вони ініціювали і були найактивнішими провідниками тієї  політики,  тих перетворень  у  нашій  країні,  які  призвели до цих сумних реалій нашого життя.  Може, вони не відали, що творили? Але ж у будь-яких відповідних  підручниках  для  старших  класів середніх шкіл,  тим більше  для  вузів,  вони  могли  прочитати   про   оці   численні невиліковні   виразки   буржуазного   суспільства,   які  сьогодні з'явилися і на тілі нашої України.

 

     Паперова (яка існує здебільшого лише на  папері)  демократія, паперова  гласність  і свобода слова,  паперова державна підтримка засобів  масової  інформації,  дезінформація  нашого  суспільства, зокрема  щодо  так званих народних ініціатив стосовно тих чи інших указів Президента чи,  скажімо, питань про імпічмент, чи, скажімо, питань про скасування недоторканності депутатів. Усе це об'єктивні реалії, породжені нашою новою політичноекономічною системою.

 

     І цей уряд також продукт цієї системи.  Тож було б наївно нам сподіватися,  яку б ми постанову сьогодні не прийняли, що цей уряд злізе з паперового коня і докорінно зможе змінити ситуацію загалом у нашій країні, в тому числі в інформаційній сфері.

 

     "А який же вихід?" - запитував депутат Віталій Журавський.  А вихід є.  Цей рік дає нам реальний шанс скористатися ним.  У нас є можливість   у   рік   президентських   виборів   зробити   чи  не найблагодійнішу акцію  для  нашого  українського  народу  -  усіма силами,   шановні   народні   депутати,   сприяти   тому,  щоб  на президентських виборах  до  влади  прийшли  ліві  політичні  сили, основу    яких    складає   найбільш   дисциплінований,   найбільш організований,  найбільш послідовний загін -  Комуністична  партія України, ті політичні сили, програми яких спроможні повернути нашу країну на шлях соціалістичного розвитку,  на шлях соціалізму, який хоч і мав у практичній реалізації певні вади,  які партія відверто визнала і засудила,  проте порівняно з тим,  що ми зараз бачимо  в реальному житті, відрізняється, як кажуть, як небо від землі.

 

     Отже, шановні  депутати,  я  вас  закликаю до тих дій,  які б могли привести до докорінної зміни ситуації в нашій країні.

 

     Спасибі за увагу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Владиславе Сергійовичу.

 

     Слово надається  народному  депутату  Понеділку.  За  ним   - депутат Марковська (Шум у залi). Фракції завершили виступи.

 

     ПОНЕДІЛКО В.І., член Комітету Верховної Ради України з питань свободи  слова  та  інформації  (виборчий  округ  77,   Запорізька область).   Шановні  колеги!  Приблизно  рік  тому  мені  довелось обнародувати висновок про здійснений виконавчою владою в  Україні, точніше президентсько-урядовою гілкою влади, за активного сприяння Генпрокуратури та деяких суддів  інформаційно-правовий  переворот. Відтоді  цієї  тези  ні словом,  ні півсловом ніхто не спростував. Навпаки,  реальна  дійсність  дала  чимало   нових   свідчень   на підтвердження зробленого висновку.

 

     Проілюструю цю   думку  двома-трьома  прикладами.  Постановою Кабінету Міністрів

 6 від цього року зроблено ще один крок якраз у тому напрямі,  про який я говорив. Під благим наміром про порядок ліцензування деяких видів підприємницької діяльності з інформаційної політики фактично виштовхується конституційний орган,  який називається "Національна рада".

 

     Цією постановою   Кабінету  Міністрів  передбачається  кожній телерадіокомпанії,  телерадіоорганізації отримувати нову  ліцензію на  право  використання  радіочастот,  а  Національна  рада  видає ліцензію на право мовлення, і ніхто не може це право здійснити, не користуючись радіочастотами.

 

     Тоді виходить,  що Держкомзв'язку буде видавати ліцензію,  не звертаючи уваги на існування Національної ради, не звертаючи уваги на  її  рішення,  такого самого змісту чи такої спрямованості,  як видає Національна рада.  Я вже не кажу  про  економічне  підгрунтя цієї   проблеми.  Ті  тарифи,  які  запропоновані,  перевищують  в декілька разів ціни рекламного ринку України.  Там десь  ховається те,  що ми вже звикли називати тіньовим капіталом, і мова буде йти про  "відмивання  брудних  грошей"  або  про   скуповування   всіх телерадіокомпаній.

 

     Я прошу  Верховну  Раду,  прошу головуючого додати до проекту постанови пропозицію про внесення змін і доповнень до  Закону  про підприємницьку діяльність. I підтримую Наталію Михайлівну Вітренко в цьому плані,  щоб не колись, а наступного вівторка проголосувати тут, у залі, аби припинити це свавілля.

 

     І кілька  слів про долю Закону про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів.  Він  повинен бути  введений  в  дію 1 січня 1998 року.  Закон сприймався цілком нормально. I Олег Сергійович з цієї трибуни ( кудись він уже зник) казав:  "Люди добрі,  нарешті,  приклад консенсусу".  Минув деякий час,  і  він  каже,  що  закон  нікудишній,  ніякого   консенсусу, залишився один нонсенс.

 

     Багато чи  небагато  коштів  потребується?  За  даними Спілки журналістів цього року на пенсію вийдуть аж  400  журналістів,  на них поширюються ці вимоги.  Якщо я не помиляюсь,  це приблизно 700 тисяч  гривень  на  цілий  рік.  Де  їх  узяти?  Серед  інвесторів розбудови  чи  перебудови Хрещатику є такий розповсюджувач засобів масової   інформації,   як   "Київпошта".   Мабуть,    небідненька організація, можна і там узяти.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово  має народний депутат Марковська.  За нею - депутат Моісеєнко.

 

     МАРКОВСЬКА Н.С.,  голова підкомітету Комітету Верховної  Ради України  з  питань  охорони  здоров'я,  материнства  та  дитинства (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  виборчий  блок СПУ  та  СелПУ).  Фракція  Соціалістичної  та  Селянської  партій. Шановний Адаме Iвановичу!  Шановний уряд! Шановні колеги! Сьогодні розглядається дуже важливе і складне питання - звіт уряду про стан справ в інформаційній сфері нашої держави.

 

     Я хочу   зупинитися   на    декількох    моментах.    Перший. Морально-етичний бік цього питання. Чи відповідає наше суспільство тим нормам моралі,  на яких ми виховувалися протягом  1010  років? Україна    завжди    була   православною   державою,   мала   своє морально-етичне обличчя.  Але  на  сьогодні  відбувається  духовне знищення нашого народу, йому загрожує суспільна олігофренія.

 

     Я маю  на  увазі  передачі,  які  транслюються нашими теле- і радіокомпаніями, особливо телекомпаніями. Це фільми жахів, фільми, які показують насилля,  еротичні фільми.  Вони призводять до того, що проводиться біологічне стимулювання  поведінки  нашого  народу. Тобто інстинкти людей виходять на перший план.  І ми бачимо велике зростання в суспільстві агресії,  алкоголізації і  наркоманії.  Ми бачимо,  що  20 тисяч абортів щорічно припадає на дівчат віком від 11 до 15 років.  Це наслідки тієї виховної роботи,  яку  проводять телерадіокомпанії.  Тут  говорили,  що це залежить від виховання в школі. Так, це і виховання в школі також.

 

     Але щодня о 9 годині 15 хвилин в радіоефірі  йдуть  передачі, де паплюжиться наша історія,  де навіть такі святині, як Шевченко, переглядаються.  Я хочу сказати тим,  хто  формує  таку  суспільну думку:  невже ви спокійно спите,  так обдурюючи людей?  Хіба ви не боїтеся гріха? Я думаю, що це страшний гріх, і ви ще відповісте за свої дії.

 

     Шановні колеги,   я   хочу   сказати   і  про  програму  "Шоу довгоносиків".  Ви подивіться,  як паплюжаться  наша  армія,  наші військові,  це ж жах!  (Шум у залi).  Не підказуйте мені,  шановні колеги, які сидять у цьому залі праворуч, тобто руховці, не треба. Ті люди, які сьогодні паплюжать армію, вони паплюжать нашу виховну систему, майбутнє нашого народу. Це також треба враховувати.

 

     У цю неділю на телебаченні в програмі "Ток-ринг"  показували, як людина вбивала людину, на муляжі показували протягом 15 хвилин. Це вчать наших людей, як потрібно діяти в тих чи інших ситуаціях.

 

     Тому я  прошу  сьогодні  прийняти  постанову,   проект   якої внесений комітетом,  а саме: роботу уряду визнати незадовільною, і нехай вони відповідають за те, що твориться в телерадіопросторі.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Ніно Степанівно. Слово надається народному депутату Моісеєнку. За ним - депутат Журавський.

 

     МОІСЕЄНКО В.М.    Председатель    Всеукраинского   союза   за возрождение  СССР,  фракция   Коммунистической   партии   Украины. Уважаемые   коллеги!  Я  благодарен  вам,  что  мы  наконец-то  во всеуслышание заговорили о таком страшном явлении,  как 25-й  кадр, то  есть  психическое,  психотропное  оболванивание  всего  нашего населения, через воздействие на психику.

 

     Я понимаю, что о страшных вещах говорить всегда неприятно, но я  удивляюсь  пассивности  нашего  Министерства  информации в этом вопросе,  удивляюсь  преступной  пассивности  Совета  национальной безопасности при Президенте Украины во главе с Горбулиным.

 

     И мне совершенно непонятно,  почему наше правительство прячет голову,  ни слова не говоря об этом.  Ведь мы фактически  являемся полигоном  отработки  психического обрабатывания нашего населения. Вы знаете о том,  что есть целый ряд факторов,  влияющих  на  это. Сегодня  Георгий Корнеевич Крючков говорил о 25 сериалах,  которые ежедневно просматривает наше население.

 

     Я хочу привести вам еще  и  такие  примеры.  В  Японии  после просмотра    мультфильма   600   детей   одновременно   попали   в психиатрическую больницу.  А  в  Украине,  во  Львовской  области, несколько   детей   погибли  в  результате  перевозбуждения  после просмотра фильма "Армагеддон". И так далее.

 

     Преступление, которое называется "25-й кадр", еще найдет свое отражение  в  истории  и за него ответит и Кулик,  и вся компания, сегодня управляющая Украиной.

 

     Уважаемые товарищи,  здесь уже много говорилось о цензуре, об избирательности   подходов,   особенно   в   оценке   деятельности коммунистов,  в средствах массовой информации.  Я вам приведу  еще один   пример.   Вы   знаете,  что  недавно  состоялось  заседание Политсовета НДП.  Его показывали по телевидению,  и при  этом  как только не изощрялись.  Но практически никто не получил информацию, скажем,  о  пленуме   коммунистов-большевиков   Украины,   который состоялся 6 февраля.  Почему? Да потому, что на пленуме большевики приняли  решение  на   выборах   Президента   Украины   поддержать кандидатуру  коммуниста.  И,  наверняка,  потому,  что  в одном из решений было сказано:  совместно с братскими партиями повседневную работу  направлять на бескомпромиссную борьбу против существующего ненавистного    антинародного     режима     за     восстановление рабочекрестьянской    советской    власти,    социализма,   единой коммунистической партии и нашей советской Родины - Союза Советских Социалистических  Республик.  Понятно,  что господину Президенту и нынешним средствам массовой информации это совершенно не нужно.

 

     Завершая свое выступление,  я хочу подсказать нашим средствам массовой информации,  а здесь уже говорилось,  что их тематические передачи,  скажем так,  не интересны,  очень интересную  тему.  Мы разговаривали сегодня с Абрамовым Федором Михайловичем,  депутатом из Тореза.  Он говорит, что там жены шахтеров заблокировали вход в шахту,  чтобы не допустить их гибели. Неужели эта передача была бы не интересна нашему народу? Уверен, что была бы интересна.

 

     Сегодня и Гинзбург говорила о том,  что необходимо  расширить представительство  рабочих и крестьян на нашем телеэкране и радио. Я думаю,  что проект постановления о  неудовлетворительной  работе правительства в этом вопросе нам нужно поддержать.

 

     Спасибо вам за внимание.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово надається народному депутату Журавському.

 

     ЖУРАВСЬКИЙ В.С.   Християнськодемократична   партія  України. Шановні колеги!  Для того щоб реалізувати свої  права  і  свободи, закріплені  в Конституції,  треба ще дуже багато зробити.  Над усе варто подумати про правовий захист засобів  масової  інформації  і книговидання.  Ну  хто  нам,  народним депутатам України,  заважає прийняти, скажімо, закон про засоби масової інформації?

 

     У цьому плані наші сусіди-росіяни пішли  далеко  вперед.  Там уже   діє   такий   закон,   який   скасував   цензуру,  встановив реєстраційний,  а  не  дозвільний  порядок  для  відкриття   нових друкованих видань, телерадіостанцій і таке інше. Не буду оцінювати всі засоби масової  інформації,  але  щодо  книговидання  -  можна доволі швидко вийти з глухого кута.

 

     Слід відмінити  той  податковий  тиск,  який  сьогодні просто душить книговидавця.  Вивчення  податкового  досвіду  показує,  що майже  в  усіх  країнах  світу видавці платять податок з прибутку. Держави,  які входять в Європейське Економічне Співтовариство, з 1 січня  1993  року платять податок на додану вартість усього лише в межах 5 відсотків. Досвід гідний наслідування.

 

     Росія вже взяла  це  на  озброєння,  створені  просто  чудові економічні  можливості:  відкривай видавництво,  газету,  журнал - будь ласка.  Особисто я часто буваю на книжкових  базарах.  Тут  в основному   продукція   Росії,  яка,  по  суті,  витіснила  нашого українського видавця.  В Україні,  де  жахливі  тарифи  на  папір, фарби,   поліграфічне   устаткування,  фактично  немає  пільг  для видавництв,  які спеціалізуються на вітчизняному книговиданні,  як кажуть,  далеко не заїдеш.  Нам,  законодавцям,  треба зробити все можливе, щоб у розпорядженні видавців були значні грошові ресурси, які  б  дали  їм  можливість  купувати  сучасні  комп'ютери,  іншу техніку,  яка  б  полегшувала  роботу  видавців,  а  найголовніше, підвищувала оперативність і якість продукції. Тільки за таких умов видавці  зможуть  по-справжньому  зайнятися   творчими   справами, повернутися    обличчям   до   українських   вчених,   художників, письменників,  до їх таланту,  до їх рукописів і тих, які писались "у  стіл" з причин ідеологічного характеру в минулому,  а нині - з причин економічного характеру.

 

     Навряд чи повною мірою можна говорити про свободу  слова  при відсутності  економічної  свободи.  Відомо,  що  культурна  людина завжди  прагне  свободи,   яка   регулюється   правом   і   правом забезпечується, а ще й християнською мораллю.

 

     Пропоную інформацію Кабінету Міністрів взяти до відома.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні колеги,  з того часу,  який ми визначили, залишилося 3 хвилини.  Наполегливо  просить  слово  голова  Спілки журналістів  України  Лубченко  Ігор Федорович.  Я пропоную надати йому слово,  оскільки питання, яке ми обговорюємо... (Шум у залі). Я пояснюю Павлу Михайловичу й іншим:  ми з вами домовилися про те, що в першу чергу одержать слово представники фракцій,  а далі - за списком.  Я надавав слово тим,  хто був записаний. Перевірте, будь ласка, на моніторі (Шум у залі).

 

     Не звинувачуйте мене,  я надавав  слово  за  списком,  жодної перестановки не було (Шум у залі).

 

     Наступні за  списком - Кириченко,  Чубаров,  Мовчан,  Черняк, Єльяшкевич, Кулик, Правденко, Пухкал. Це ті, які записалися, але ж час вичерпано.

 

     Надаю слово   голові   Спілки  журналістів  Ігорю  Федоровичу Лубченку. Будь ласка.

 

     ЛУБЧЕНКО І.Ф.,  голова Спілки  журналістів  України.  Шановні депутати!  Я хочу торкнутися кількох проблем. Перша - гине районна і міськрайонна преса. Це та преса, яка найближче стоїть до читача. Районки  виходять  раз  на  тиждень.  Ви  мені  скажіть,  що це за інформаційний простір,  якщо  в  газеті  з  4  сторінок  на  одній сторінці  - програма телебачення,  на другій сторінці - оголошення про співчуття тощо, всього дві сторінки - всяка інформація? Тільки деякі видання виходять двічі на тиждень.

 

     Районні структури влади,  які виступають співзасновниками цих видань,  роками не дають  жодної  копійки  на  ці  видання,  проте диктують,  що писати,  а що не писати,  про кого друкувати,  а про кого не друкувати. Цензура існує, неугодних редакторів звільняють, виганяють, ні з чим не рахуючись. Закони приймаються у цьому залі, а на місцях не діють.  Один районний начальник  казав:  "Президент Кучма  - це в Києві,  а тут президент - я".  І оце на такому рівні все і вирішується.

 

     Україномовна преса перебуває на задвірках тих  структур,  які займаються розповсюдженням преси.  У кіосках Харківської області з усіх видань лише півтора відсотка - україномовні  видання.  Навіть "Голос  України" беруть для розповсюдження лише у російськомовному варіанті.

 

     У кіосках    Києва    не    беруть     для     розповсюдження літературно-художній журнал "Київ",  інші україномовні видання,  я вже  не  кажу  про  опозиційну  пресу,  скажімо,  ті  ж  "Киевские ведомости".

 

     Пресу душать  судовими  позовами,  величезними  штрафами.  До речі, від цього страждають і деякі з тих, хто сидить у цьому залі. Тут  правильно говорили про те,  що Голова Верховного Суду Віталій Федорович Бойко починає порушувати цю проблему. Але треба прийняти закон чи внести до закону поправки,  які б встановили планку, вище за яку не можна вимагати якихось штрафів.

 

     Тут Наталія Михайлівна  говорила:  ми  повинні  перш  за  все приймати   закони.  Наталіє  Михайлівно!  І  ви,  і  ваші  колеги, поважайте самі себе і ті закони, які ви прийняли.

 

     Тут ішлося про Закон про державну підтримку  засобів  масової інформації та соціальний захист журналістів.  Спілка журналістів у березні минулого року звернулася до Прем'єра стосовно того, що цей закон  не працює.  У червні і вересні я особисто віддав Президенту лист з цього приводу.  Президент дав доручення  уряду.  Ну  і  що? Більше  року  минуло,  так  нічого  і  не  підписано,  досі  немає підзаконних актів, які дали б можливість журналістам одержувати ті пенсії.  Як  мене  поінформували,  у  травні  планується  провести парламентські слухання. Спілка журналістів підготувала свій проект національної  концепції розвитку засобів масової інформації,  свої пропозиції щодо змін і доповнень до законів,  які стосуються нашої сфери.  Ми  їх  передаємо  у  Верховну Раду.  Я прошу з розумінням поставитися і підтримати пропозиції журналістів.

 

     Спасибі за увагу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.  Шановні  колеги,  на   початку   розгляду питання  Дня  уряду  ми  затвердили  його регламент.  Нагадую,  ми проголосували,  що  на  обговорення  цього  питання  відводимо  50 хвилин.  Ми вже витратили 51 хвилину (Шум у залі). Шановні колеги, повторюю,  я жодного прізвища не переставив,  а діяв відповідно до прийнятого рішення. Виступили представники від кожної фракції і по порядку за списком, можете перевірити. Тобто звинувачення декого з представників фракції, у тому числі Руху, безпідставне.

 

     Є деякі  народні депутати,  які наполягають на виступі.  Вони кажуть,  що це їхнє право.  Наполягає Кириченко, наполягає Мовчан, наполягає Черняк.

 

     Тому я ставлю це питання на визначення залу.  Хто за те,  щоб продовжити обговорення цього питання, прошу визначитися.

 

     "За" - 41.

 

     Рішення не прийнято.

 

     Шановні колеги,  ми розглядаємо найдемократичніше питання, то давайте і керуватися нормами демократії. Не підтримали вас колеги, тому обговорення завершено, будемо приймати рішення.

 

     Валерію Андрійовичу, є потреба надати вам слово? Ні.

 

     Тоді дозвольте декілька зауваг, шановні колеги. Так уже у нас повелося з давніх-давен (мабуть,  кожен із цим погодиться),  що на будь-якому  зібранні,  коли   обговорюються   питання   сільського господарства  та  преси,  кожен  виступає  великим  знавцем  з цих питань.  Ці питання  завжди  у  всіх  залах  під  час  обговорення виявляють  чи  не  найбільшу  кількість  бажаючих  взяти  участь і висловити пропозиції.  Мабуть,  і не дивно,  бо саме ці проблеми є життєво  необхідні.  Як  без харчів не може існувати людина,  так, напевно,  і без духовного громадянин не може бути повноцінним (Шум у залі).

 

     Я нагадаю Павлу Михайловичу, що я керуюся Положенням про День уряду України у Верховній Раді України.  І там  одним  із  пунктів записано, що головуючий на засіданні підбиває підсумки обговорення питання,  включеного до порядку денного Дня уряду,  так  що  майте мужність потерпіти трошки.

 

     Тут уже   мовилося  про  те,  що  справді  відсутня  державна політика  в  інформаційній  сфері.  Адже  не  лише  продуктовий  і промисловий  непотріб  заполонив  нашу  "базарну"  економіку,  а й інформаційновізуальний - ринкові  засоби  масової  інформації.  І, звичайно,  не  можна  говорити  про  те,  що  тут захищаються наші інтереси,  або стверджувати, що ми маємо інформаційну безпеку, нам ще  дуже далеко до цього.  І у доповідях,  і у виступах наводилися досить яскраві факти.

 

     Досить серйозні зауваження  висловлювалися  щодо  відсутності державної підтримки засобів масової інформації. Ми маємо Закон про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів.  Ті,  хто розробляв цей закон,  і ті, хто приймав цей закон,  і ті,  кого в першу  чергу  стосується  цей  закон,  тобто журналісти,  в  один  голос  говорять,  що  він  суттєвий і міг би сприяти державній підтримці засобів масової  інформації.  Але,  на превеликий жаль, закон не вводиться в дію.

 

     Я думаю,  що  під  час  парламентських  слухань,  а можливо і раніше,  треба  розібратися,  чому  прийнятий  закон,   підписаний Президентом,   не   виконується,   і  на  які  статті  Конституції посилаються,  аби не виконувати цей досить, я повторюю, необхідний і суттєвий закон для наших журналістів.

 

     Я вже  казав,  що  дуже  шкода,  що  тут  немає представників Державного комітету зв'язку.  Його політика, по суті, унеможливлює конституційне  право на одержання інформації,  бо встановлені такі високі ціни на доставку друкованої продукції,  що вона в  сільські райони  практично  не  доходить.  А  якщо  ще врахувати,  що майже повсюдно в Україні  (і  ви  це  можете  підтвердити)  в  сільській місцевості  не  працює  радіо,  то  можна зрозуміти,  яка,  так би мовити,  інформаційна  блокада  здійснюється  у  зв'язку  з   тією політикою, яка проводиться, у тому числі Держкомзв'язку.

 

     Користуючись нагодою, що тут присутні чимало журналістів, які мають безпосереднє відношення до інформаційної політики,  я  хотів би  ще  раз  звернутися  до  них  із  проханням бути об'єктивними, зокрема у висвітленні роботи Верховної Ради.  Я вже  звертався  до них із цією пропозицією під час пресконференції. Коли дивишся наші телепрограми, слухаєш радіопередачі або читаєш переважну більшість газет,  складається  однозначне  враження,  що  ворогом  номер 1 у нашому суспільстві є Верховна  Рада.  Я  хотів  би  звернутися  до журналістів,   думаю,   колеги   підтримають   мене.   Ми  тут  не інопланетяни,  ми не козачки заслані,  а повноправні  представники народу,  який делегував нас сюди. Мільйони виборців делегували нас сюди,  і ми обстоюємо їхні інтереси і  хотіли  б,  щоб  об'єктивно висвітлювалися ці питання (Шум у залі).

 

     Я роблю  зауваження  народному депутату Мовчану за некоректну поведінку в залі.  Це не дивно,  що  письменники  так  буйно  себе поводять.

 

     І останнє.  Я хотів би звернутися до тих,  хто пише і друкує, до тих,  хто знімає і демонструє, з пропозицією взяти на озброєння диктатуру  совісті.  Ось  тоді,  коли ви будете писати по совісті, коли будете  демонструвати  й  інформувати  не  так,  як  від  вас вимагають ваші господарі нові,  а так,  як вимагає совість, тоді в нас, напевно, проблем, про які ми сьогодні говоримо, буде набагато менше.

 

     Шановні колеги!   За  підсумками  обговорення  нам  необхідно прийняти...  (Шум у  залі).  Народний  рух!  Я  просив  би  читати документи,  Регламент  і  положення,  тоді  у  вас  не буде ніяких звинувачень, ознайомтесь із тим, що там написано.

 

     У вас є,  шановні  колеги,  запропонований  проект  Постанови Верховної Ради про діяльність Кабінету Міністрів щодо забезпечення свободи слова,  задоволення інформаційних  потреб  суспільства  та розвитку інформаційної сфери в Україні,  внесений членами Комітету з питань свободи слова та інформації.

 

     Я пропоную прийняти його  за  основу,  а  після  того  будемо вносити  ті чи інші поправки.  Ставиться на голосування пропозиція прийняти цей проект за основу. Будь ласка.

 

     "За" - 158.

 

     Слово має депутат Марченко. Будь ласка.

 

     МАРЧЕНКО В.Р. Социалистическая оппозиция. Я хотел бы обратить внимание,  что  нельзя  за  основу  принимать документ,  в котором заложено нарушение Регламента.

 

     Наталия Витренко, выступая, обратила внимание на пункт 2, где в  части  второй написано:  "Головою Тимчасової слідчої комісії по вивченню ситуації в інформаційній сфері України затвердити  голову комітету Чижа І.С".

 

     Я еще раз хочу зачитать норму статьи 4.6.3 Регламента,  где   записано:   "Голова   постійної   комісії Верховної Ради не може бути обраний головою тимчасової спеціальної комісії".  Поэтому я прошу это исключить,  тогда  проект  будет  в русле законодательства. Это первая проблема.

 

     Вторая проблема.  Я  предлагаю  по  вопросам,  где не указаны конкретные сроки,  установить сроки,  и  после  этого,  доработав, проголосовать.

 

     И третье   предложение   в  связи  с  выступлением  Владимира Моисеенко,  который обратил внимание на такое  явление,  как  25-й кадр.  Я  просил бы Владимира Моисеенко дать доказательства и свои выводы депутатам  Верховного  Совета.  И  просил  бы  следственную комиссию  рассмотреть  этот  вопрос.  Если  это подтвердится - это политический скандал.  Тогда нужно будет  выгонять,  и  не  только выгонять,  а  и  привлекать  к  международной  ответственности и к уголовной ответственности всех, кто это проводит.

 

     Мы проголосуем за этот проект постановления,  если в  нем  не будет в пункте 2 написано, что председатель комитета возглавит эту комиссию, и будет дано поручение...

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую,  Володимире  Романовичу,  зрозуміла   ваша пропозиція.

 

     Будь ласка, Іване Сергійовичу.

 

     ЧИЖ І.  С.  Дякую.  Ця проблема виникла,  оскільки я у своєму співзвіті  не  давав  такої  інформації,   бо   постанова   окремо приймається.  Тому я мушу зараз пояснити. Я зовсім не претендую на роль голови слідчої комісії.  Я - голова парламентського комітету, який   цими   проблемами  займається,  у  мене  тут  немає  ніяких претензій,  тим більше,  якщо це суперечить нормам Регламенту. Але ми  виконали  доручення Верховної Ради.  Коли розглядалося питання про  звіт  Національної  ради,  було  конкретне  доручення:  нехай комітет у повному складі буде слідчою комісією.  Ми це виконали. Я прошу  Верховну  Раду  вилучити  прізвище  конкретного   керівника слідчої комісії. Це комітет сам визначить. Мабуть, це логічно, щоб був інший керівник.

 

     Щодо радикальності  або  нерадикальності.  Ще   радикальнішою постанова  вже  бути не може,  якщо в ній дається негативна оцінка діяльності уряду  щодо  забезпечення  свободи  слова,  задоволення інформаційних потреб суспільства і розвитку інформаційної сфери.

 

     Наталія Михайлівна у своєму виступі вносила пропозицію - там, де ми пишемо,  що Генеральну прокуратуру просимо  звернути  увагу, вона  каже  -  "розстріляти".  Нехай  вона  зараз  підготує проект рішення,   кого   розстріляти,   внесе   його,    може    він    і голосуватиметься. Але я думаю, що це неправове рішення.

 

     Тому я  пропоную взяти проект постанови за основу,  вилучивши конкретне посилання,  хто буде головою слідчої комісії,  а комітет сам вирішить.

 

     Щодо конкретних  строків.  Якщо ми пишемо "Кабінету Міністрів України",  то ми не  можемо  йому  зазначати  конкретні  дати.  Це зрозуміло.

 

     Але якщо  йдеться про державну підтримку,  ми даємо тільки 30 днів для того, щоб закон почав діяти.

 

     Якщо йдеться про укази Президента, то ми конкретно зазначаємо ці моменти.  Будь ласка,  я просив би,  Адаме Івановичу, поставити проект на голосування  за  основу  з  вилученням  прізвища  голови слідчої комісії.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Іване Сергійовичу і всі присутні!  Ви знаєте,  що від нас Рада Європи вимагає встановити мораторій на смертну  кару. Не лякайте людей, кого стріляти...

 

     ЧИЖ І.С.  Тут Наталія Михайлівна казала - "розстріляти", тому я й говорю...

 

     ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ.  Я прошу слово для реплики. Он все перекрутил. Витренко не говорила такого!

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка. Депутат Кириченко.

 

     КИРИЧЕНКО С.О.,  голова  підкомітету  Комітету Верховної Ради України   з   питань   прав   людини,   національних   меншин    і міжнаціональних відносин (виборчий округ

 183, Херсонська   область).    Християнськодемократична    партія України.  Дуже прикро, що мені не було надано можливості приділити цьому питанню більше уваги.

 

     Шановні колеги  народні   депутати,   запропонований   проект постанови переобтяжений політичними питаннями, а про головне - про більшість наших громадян - тут забуто.

 

     Що мається на увазі?  Християнськодемократична партія України приділяє багато уваги проблемі забезпечення прав і свобод людини в нашій державі,  яке  прямо  залежить  від  своєчасності  доведення нормативних  актів до кожного громадянина.  Я пропоную включити до проекту постанови два пункти.  Перший - про заходи  для  скорішого розгортання  на  території  України  комп'ютерної  мережі з базами даних  правової  інформації.  Другий  -  розробка   заходів   щодо здешевлення  сьогодні  дуже  дорогих  видань  нормативних  актів і збільшення їх тиражу.  Це дуже важливо  для  наших  громадян.  Від цього буде практична користь.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, Іване Сергійовичу, відповідайте.

 

     ЧИЖ І.С.  Я  хочу  вам сказати,  Сергію Олександровичу,  що в проекті якраз  політики  мало.  Якщо  ми  говоримо  про  існування політичної цензури,  то це факт,  і у виступах народні депутати це підтвердили. Якщо ми говоримо про те, що уряд не виконує своїх...

 

     ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ.  Иван Сергеевич,  я прошу вас извиниться перед Натальей Витренко!

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Марченко,   будь  ласка,  не  заважайте!  Я  хочу повідомити...  Шановні колеги!  (Шум у залі). Вимкніть мікрофон на трибуні.

 

     Шановні колеги,  депутат  Вітренко одержить слово для репліки після того,  як ми закінчимо  обговорення  щодо  процедури.  Перед голосуванням  я  надам  слово для репліки депутатові Вітренко.  Не диктуйте умов, будь ласка.

 

     Депутат Полюхович.

 

     ПОЛЮХОВИЧ І.П.,  голова підкомітету Комітету  Верховної  Ради України  з  питань  екологічної  політики,  природокористування та ліквідації наслідків  Чорнобильської  катастрофи  (виборчий  округ 155,  Рівненська область). Фракція Народного руху України. Бачите, Адаме   Івановичу,   до   чого   призводять,   перепрошую,    ваші непередбачувані коментарі? До збурення пристрастей у залі.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Вимкніть мікрофон, будь ласка. Це не зауваження з процедури. Хто ще хоче висловитися з процедури прийняття рішення?

 

     Депутат Шевченко. Будь ласка.

 

     ШЕВЧЕНКО В.Ф.   Шановний   головуючий!   Перше    голосування показало,   що,   очевидно,   нам   потрібно  піти  таким  шляхом: визначитися,  як ми оцінюємо діяльність у цій сфері уряду - чи  ми беремо   до   відома,   чи  оцінюємо  незадовільно.  Власне,  було висловлено дві оцінки.  Якщо ми розкусимо цей горіх,  то далі  все піде дуже нормально.  Є багато пунктів,  які не викликають ніякого сумніву і  щодо  них  буде  консенсус  усіх  депутатських  груп  і фракцій.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Віталію Федоровичу.

 

     Депутат Єльяшкевич. Будь ласка.

 

     ЄЛЬЯШКЕВИЧ О.С. Уважаемые коллеги! Уважаемый Адам Иванович! Я просил бы  поставить  на  голосование  предложение  о  перенесении принятия  решения  в  связи  с  тем,  что в зале отсутствует много депутатов.

 

     Я, кстати,  поддерживаю их позицию,  потому что правительство проигнорировало  парламент.  На  День правительства практически ни один  министр  не  явился,  кроме  одного  вице-премьера.  И   сам докладчик  не  представляет  правительство,  он  не  член Кабинета Министров.

 

     В связи с тем,  что мы,  к  сожалению,  согласились  с  такой процедурой,  очень  многие  депутаты начали заниматься выполнением своих обязанностей по другим направлениям.

 

     Поэтому я прошу проголосовать мое предложение  о  перенесении принятия  решения  на  следующее  пленарное  заседание.  И  тогда, кстати,  к этому  решению  необходимо  добавить  оценку  поведения правительства,  которое  грубо  игнорирует требование Конституции, грубо игнорирует Верховную Раду Украины.

 

     Спасибо.

 

     ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ.  Адам Иванович!  Слово для реплики! Чиж наврал на  всю  Украину!  Адам  Иванович!  По процедуре мы имеем право на слово для реплики сразу...

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні колеги,  заспокойтеся, одержите слово для репліки. Я сказав, що одержите.

 

     Депутат Чиж. Будь ласка.

 

     ЧИЖ І.С.  Шановний Адаме Івановичу!  Поперше,  я вимагаю, щоб принесли ту  частину  стенограми,  де  Вітренко  висловилася  щодо Генеральної прокуратури, критикуючи позицію комітету, висловлену в проекті постанови, і тоді все стане на свої місця.

 

     А те,  що треба "засвітитися",  оскільки йде пряма  радіо-  і телетрансляція, це зрозуміло. Мене це не хвилює. Мене хвилює інше. Наша постанова  сьогодні  мусить  бути  такою,  щоб  від  неї  був результат  в інформаційній сфері щодо забезпечення свободи слова і дійсно розвитку цієї сфери.

 

     Тому від імені комітету,  а проект постанови  розглядався  на засіданні комітету,  я пропоную все-таки в першому пункті записати так,  як він там сформульований  -  визнати  незадовільною  роботу уряду в цій сфері.  А далі йти по пунктах і вилучити слова про те, що голова комітету має бути і головою слідчої комісії. Будь ласка.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую,  Iване  Сергійовичу.  Будемо   голосувати. Перед   голосуванням   слово   для  репліки  надається  депутатові Вітренко. Будь ласка.

 

     ВIТРЕНКО Н.М.  Социалистическая  оппозиция.  Итак,   я   хочу пояснить слушателям нашего заседания, что в очередной раз, понимая агонию собственной  партии,  Иван  Чиж  перекрутил  мои  слова.  Я повторяю,  что за грубейшее нарушение законов люди должны сидеть в тюрьме, а не ходить по улицам и разговаривать о чем бы то ни было. И  если  бы  Иван  Чиж  работал,  как ему надлежит,  руководителем комитета,  мы бы имели законы,  на основании которых можно было бы рассматривать  безобразия  в  информационном пространстве и давать тогда   поручения    Генеральной    прокуратуре    привлекать    к ответственности.

 

     Но, увы,  сегодня  пар  выпущен  в  свисток  в очередной раз. Проект  постановления,  который  предложен  комитетом,  никуда  не годится,  его  принимать нельзя,  его нужно откладывать на наделю, дорабатывать и конкретные меры,  тогда голосовать.  И  расстрел  - никогда  в жизни!  У меня в терминологии этого нет.  Потому что мы знаем - победит мерная поступь железных батальонов пролетариата, а буржуазия...

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Вимкніть    мікрофон.   Шановні   колеги,   перед голосуванням я нагадаю,  які були пропозиції для того,  аби ми  їх врахували.

 

     Перше. Я думаю, потрібно врахувати пропозицію, висловлену від прогресивних соціалістів з приводу  того,  що  є  певне  порушення Регламенту.  I  доповідач  погодився,  що ми не називаємо прізвище голови цієї слідчої комісії,  оскільки згідно з Регламентом голова комітету  не може обіймати цю посаду.  Тому із цією пропозицією ми погоджуємося.

 

     I друга  пропозиція,  її  вніс  депутат  Шевченко:  перш  ніж голосувати  проект  постанови  за основу,  потрібно визначитися із найголовнішим пунктом - щодо оцінки діяльності уряду.

 

     Було дві пропозиції: одна - визнати діяльність незадовільною, друга - інформацію уряду взяти до відома.

 

     Тому давайте  вчинимо  так.  Спершу проголосуємо перший пункт проекту постанови,  потім проголосуємо проект за основу і  йтимемо далі  по  пунктах  і  зауваженнях,  які звучали у виступах.  Немає заперечень?

 

     Ставлю на  голосування  пункт  перший  проекту  постанови   в редакції   профільного   комітету:  "Визнати  діяльність  Кабінету Міністрів України щодо  забезпечення  свободи  слова,  задоволення інформаційних  потреб  суспільства та розвитку інформаційної сфери незадовільною".

 

     Прошу визначитися щодо цього пункту.

 

     "За" - 190.

 

     Рішення не прийнято.

 

     Була друга  пропозиція:  звіт  Кабінету  Міністрів  взяти  до відома. Прошу визначитися щодо цієї пропозиції.

 

     "За" - 55.

 

     Рішення не прийнято.

 

     Шановні колеги,  була пропозиція провести голосування з цього пункту в поіменному  режимі.  Прошу  визначитися  щодо  проведення поіменного голосування по першому пункту.

 

     "За" - 172.

 

     Рішення прийнято.

 

     Голосування першого пункту буде в поіменному режимі. Я ставлю на голосування перший пункт проекту постанови в редакції комітету: "Визнати  діяльність  Кабінету Міністрів України щодо забезпечення свободи слова,  задоволення інформаційних  потреб  суспільства  та розвитку інформаційної сфери незадовільною".

 

     Прошу визначитися  з  цим  пунктом.  Нагадую,  голосування  в поіменному режимі.

 

     "За" - 200.

 

     Рішення не прийнято.

 

     Висвітіть, будь ласка, результати голосування по фракціях.

 

     За: фракція комуністів - 100 із 101; НДП - 1 із 22;  НРУ - 25 із 34; "Громада" - 23 з 24; фракція зелених - 4 з  10;  соціал-демократи  -  3  з  11;  соціалісти  -  19  із  23; "Незалежні" - 5 із 5; селяни - 1 із 2.

 

     Для радіослухачів   і   для   залу  поясню,  чому  така  явка селянської  фракції.  Сьогодні  Всеукраїнські  збори  селян,  тому значна частина депутатів, зрозуміло, перебуває там.

 

     Прогресивні соціалісти - всі 10 за; "Реформи-центр" - 6 із 8; позафракційні - 3 з 8.

 

     Ставиться на поіменне голосування друга  пропозиція  -  взяти інформацію  Кабінету  Міністрів  до  відома.  Прошу  визначитись у поіменному режимі.

 

     "За" - 37.

 

     Прошу висвітити по фракціях результати.

 

     За: комуністи - 4 із 101;  НДП - 10 із 28;  НРУ - 10  із  35; "Громада"  -  2  із  25;  "зелені"  -  3 із 9;  СДПУ(о) - 2 із 11; соціалісти - 0 із 23;  "Незалежні" - 1 із 5; селяни - 1 із 3; ПСПУ

- жоден із 10; "Реформи-центр" - 1 із 8; позафракційні - 3 із 9.

 

     Шановні колеги!  Є  пропозиція,  з  урахуванням  того,  що ми вилучаємо на пропозицію прогресивних соціалістів  прізвище  голови комітету  Чижа  як керівника слідчої комісії,  прийняти цей проект постанови за основу в редакції комітету. Прошу підтримати.

 

     "За" - 210.

 

     Депутат Моісеєнко. Будь ласка.

 

     МОІСЕЄНКО В.М.   Председатель   Всеукраинского    союза    за возрождение  СССР.  Уважаемый  Адам  Иванович,  у  меня есть такое предложение.  Пункт,  в котором говорится о создании  следственной комиссии  со всеми ее полномочиями,  мы сейчас можем принять.  Для этого  нужно  150  голосов.  А  относительно  оценки  деятельности правительства  и  всех  остальных  предложений,  следует перенести голосование  на  следующее  заседание,   во   вторник,   так   как практически вся фракция Селянской партии отсутствует, а она должна высказаться по этому поводу. Я думаю, это будет правильно.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Депутат Чиж. Будь ласка.

 

     ЧИЖ І.С.  Шановний  Адаме  Івановичу,  я  пропоную  перенести результативне   голосування  на  вівторок,  поставити  питання  як незавершене,  щоб  проголосувати.  Комітет  завтра  має   провести засідання,  післязавтра  ми  уточнимо  дати,  можливо,  зробимо їх конкретнішими. І результат буде у вівторок.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Депутат Єльяшкевич. Будь ласка.

 

     ЄЛЬЯШКЕВИЧ О.С.  Я еще раз повторяю свое предложение, которое сейчас  высказал  и  депутат  Чиж:  перенести  принятие решения на следующее пленарное заседание Верховной  Рады.  Но  обязательно  к этому  добавить:  во-первых,  доработать  проект  решения  в части усиления ответственности за неудовлетворительную  работу  Кабинета Министров,  во-вторых,  предусмотреть  пункт - отношение Верховной Рады к несоблюдению своих конституционных  обязанностей  Кабинетом Министров Украины, конкретными должностными лицами.

 

     Я напоминаю:  сегодня День правительства в Верховной Раде.  И то,  что от правительства присутствует всего один человек,  просто лишний  раз  свидетельствует о том,  что наше правительство - это, наверное,  не правительство нашей страны,  к сожалению. Непонятно, что  оно будет решать,  что будет делать в дальнейшем.  Я понимаю, что Премьер сейчас на отдыхе,  он пьет  водичку  в  Трускавце,  но Кабинет Министров должен присутствовать в Верховной Раде.

 

     Спасибо.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

 

     Шановні колеги,  давайте  все-таки будемо об'єктивніші.  Я ще раз наголошую, що сьогодні Кабінет Міністрів, на жаль, розділений. Поруч з нами на Інститутській, 1 проходять Всеукраїнські селянські збори, і значна частина членів Кабінету там.

 

     Будь ласка. Депутат Марченко.

 

     МАРЧЕНКО В.Р. Адам Иванович, я прошу поставить на голосование предложение  депутата  Моисеенко.  Наша  фракция его поддерживает. Надо разделить  голосование.  Сегодня  проголосовать  за  создание специальной  следственной  комиссии.  Этим  мы ускорим сам факт ее создания.

 

     И я   прошу,   кроме   тех   вопросов,   которые   поручаются следственной   комиссии,   сразу   дать   протокольное   поручение рассмотреть  вопрос  о  25-м  кадре.  То  есть   следовать   такой процедуре:  голосуем за следственную комиссию,  затем на следующем пленарном заседании голосуем за проект постановления в целом.

 

     И еще,  Адам Иванович,  согласно Регламенту у вас есть  право поручить   Комитету  по  вопросам  Регламента,  депутатской  этики рассмотреть   вопрос,   в   частности,   о   недопустимо   хамском перекручивании высказываний Наталии Витренко Иваном Чижом.

 

     Я прошу    поручить   расследовать   этот   вопрос,   изучить стенограммы и чтобы этот человек извинился на всю Украину  за  то, что он в очередной раз исказил выступление Наталии Витренко.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка. Депутат Шевченко.

 

     ШЕВЧЕНКО В.Ф.   Шановні  колеги,  оскільки  зайшла  мова  про можливе перенесення голосування ще на один  тиждень  і  говориться про  те,  щоб  доопрацювати проект,  я запропонував би головуючому провести голосування проекту по  пунктах.  Тоді  б  ми  вийшли  на чистий новий варіант і без нових дискусій проголосували б проект у вівторок.

 

     Це в тому випадку, якщо сьогодні результативне голосування не відбудеться.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

 

     Будь ласка. Депутат Філіпчук.

 

     ФІЛІПЧУК Г.Г.  Народний рух України.  Адаме Івановичу,  я маю свою точку зору на те,  чому результативне голосування  в  нас  не відбулося.  Однією  з  причин  цього  є  те,  що таке питання,  як інформаційна безпека Української держави, має розглядатися спільно з  урядом  і  Національною радою.  За цієї умови ми могли б знайти більш правильний підхід у цій справі.

 

     Виходячи з обставин,  що склалися, я запропонував би такі два пункти. Перший про те, що уряду, Національній раді (як констатація факту) не вдалося забезпечити інформаційну безпеку України. Чому - причини відомі. Другий. Протягом місяця разом вивчити всі критичні зауваження,  які звучали в цій залі минулого разу  і  сьогодні,  і прийняти   постанову  Верховної  Ради  з  питання,  пов'язаного  з інформаційною безпекою України.  Це буде конструктивно,  і  дійсно буде  послідовність  у  тому,  про що ми говорили минулого й цього тижня.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка. Депутат Журавський.

 

     ЖУРАВСЬКИЙ В.С.  Християнськодемократична   партія   України. Шановний  Адаме Івановичу!  Шановні колеги!  Я думаю,  була слушна пропозиція депутатів перенести вирішення  цього  питання  саме  на вівторок.  А  для  цього  потрібно бюджетному комітету,  комітетам Танюка та Чижа  зустрітися  разом  з  представниками  Міністерства інформації і вийти на якісь спільні позиції,  якщо їм це вдасться. А якщо ні,  то відповідно  поставити  на  голосування  пропозиції: першу - взяти до відома,  другу - висловити недовіру. І це є вихід із даної ситуації.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь   ласка.   Депутат   Полюхович.   І   будемо голосувати.

 

     ПОЛЮХОВИЧ І.П.  Фракція Народного руху України. Особисто одне речення тільки  скажу  для  наших  радіослухачів,  а  потім  внесу пропозицію.

 

     Шановні радіослухачі!  Шановні  мої  виборці!  Ви зрозуміли з радіотрансляції сьогоднішнього засідання Верховної  Ради,  що  йде війна  за інформаційний простір в Україні і непроста війна.  Кожна політична  сила,   представлена   фракцією   у   Верховній   Раді, намагається  щось своє увірвати в цій війні,  мало цікавлячись тим глобальним питанням, яке порушив щойно депутат Філіпчук, - взагалі про національну безпеку, яка пов'язана з безпекою в інформаційному просторі.

 

     А тепер щодо  проекту  постанови.  Проект  складено  з  таких пунктів,   шановний  головуючий,  що  ми  навряд  чи  приймемо  їх результативним  голосуванням.  Тому  кілька  слушних   пропозицій. Голосування через тиждень, можливо, і не дасть результатів, але це знову буде забалакування і втрата часу.

 

     Я пропоную інше. Зараз поставити на результативне голосування одну  єдину  пропозицію  -  взяти  до  відома,  яка  ні до чого не зобов'язує, і доручити профільному комітету доопрацювати проект. А там буде видно,  на що ми вийдемо і який проект постанови внесе ще раз профільний комітет Верховної Ради.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Шановні колеги, я нагадую тим, хто вносить пропозиції  щодо  оцінки - незадовільна чи взяти до відома.  Ми це голосували, в тому числі в поіменному режимі.

 

     Я вам нагадаю,  що за пропозицію дати незадовільну  оцінку  в поіменному   режимі   проголосували  200  народних  депутатів,  за пропозицію  взяти  інформацію  Кабінету  Міністрів  до  відома   в поіменному  режимі  проголосували 37 народних депутатів.  Так що з цими пропозиціями ми визначилися.

 

     Були інші  пропозиції.  Зокрема  була   пропозиція   створити сьогодні слідчу комісію, а сам розгляд проекту постанови перенести на наступне пленарне засідання.

 

     Ще одна пропозиція  -  взагалі  перенести  питання  прийняття проекту постанови на більш сприятливий час, коли в залі буде краща явка.  Тому що, звичайно, результати голосування залежать від явки тієї чи іншої фракції.

 

     Пропозиція депутата    Шевченка   -   аби   зекономити   час, проголосувати зараз кожен пункт проекту, а потім провести повторне голосування щодо прийняття постанови.

 

     Давайте зробимо   так.  Я  ще  раз  поставлю  на  голосування пропозицію прийняти проект постанови  за  основу.  А  після  цього будемо далі визначатися.

 

     Ставлю на голосування пропозицію прийняти проект постанови за основу  з  вилученням  того,  про  що  ми  тут  вели  мову.  Прошу підтримати,  аби ми потім часу не втрачали.  Шановні колеги,  ви ж розумієте,  що наступного вівторка  знову  гаятимемо  час  на  цей проект.

 

     "За" - 185.

 

     Рішення не прийнято.

 

     Тоді я  ставлю  на  голосування пропозицію,  яку висловлювала більшість тих,  хто взяв участь  в  обговоренні,  за  результатами голосування:   перенести   голосування  проекту  постанови,  давши відповідне   доручення   профільному   комітету   врахувати    усі пропозиції,  які тут звучали, на наступний вівторок, на 16 лютого, якщо я не помиляюся.

 

     Прошу визначитися  щодо  цієї  пропозиції.  Звичайно,   Павле Михайловичу,   потім   зміни   будемо   голосувати,  ми  ще  ж  не проголосували.

 

     "За" - 200.

 

     Рішення прийнято.

 

     Таким чином,  голосування питання  перенесено.  Я  просив  би Комітет з питань Регламенту взяти стенограму сьогоднішніх виступів і проаналізувати,  хто що говорив і чиї звинувачення правильні,  а чиї неправильні.

 

     На цьому,  шановні  колеги,  пленарне  засідання оголошується закритим.  Нагадую,  що  цей  тиждень  ми  працюємо  в  комітетах. Наступне пленарне засідання - 16 лютого.

 

     На все добре.