Стенограма пленарного засідання

23 липня 1998

 

                   ЗАСІДАННЯ СІМДЕСЯТ ЧЕТВЕРТЕ

 

        С е с і й н и й  з а л  В е р х о в н о ї  Р а д и

            У к р а ї н и. 23 л и п н я 1998 р о к у.

                         10 г о д и н а.

 

     Веде засідання Голова Верховної Ради України

     ТКАЧЕНКО О.М.

 

     ГОЛОВА. Доброго  ранку,  шановні  народні  депутати!  Ранкове засідання оголошується відкритим.

 

     Дозвольте оголосити депутатські запити:

 

     Ніколаєнка Станіслава   Миколайовича  -  до  Прем'єр-міністра України у зв'язку з відсутністю  реагування  Пенсійного  фонду  на звернення   депутата   стосовно  несвоєчасності  виплат  пенсій  у Верхньорогачицькому,    Іванівському,    Нижньосірогозькому     та Новотроїцькому   районах   Херсонської   області  і  у  зв'язку  з невдоволенням реагуванням  міністерств  і  відомств  на  звернення стосовно  ліквідації наслідків та причин підтоплення в Херсонській області;

 

     Марченка Олексія Андрійовича,  Онуфрійчука Михайла Яковича  - до  Прем'єр-міністра  України у зв'язку з невдоволенням відповіддю Міністерства фінансів на звернення щодо виділення коштів  у  межах належної дотації Черкаській області.

 

     Я прошу    підтримати    ці    запити,   щоб   направити   їх Прем'єр-міністру для реагування. Будь ласка.

 

     "За" - 134.

 

     Рішення прийнято.

 

     Але, шановні депутати,  я просив би вас  не  такою  кількістю голосі*в  підтримувати запити своїх колег.  Не можна так ставитися до проблем, які вони порушують у своїх запитах.

 

     На засіданні Погоджувальної ради ми уточнили перелік  питань, які  нам  необхідно  розглянути  сьогодні  і  завтра  на пленарних засіданнях,   тому   я   просив   би    попрацювати    інтенсивно. Розглядатимемо  питання  за скороченою процедурою,  тому що за два дні нам потрібно прийняти 22 закони.

 

     Учора ми працювали в більш-менш нормальному режимі і прийняли шість законодавчих актів.  Тепер,  як бачите,  коефіцієнт корисної дії має бути значно вищий. Тому я просив би на оголошення й запити відвести не 30, а 10 хвилин. Будь ласка, лише невідкладні питання.

 

     Погоджуєтеся? Будь ласка, виставте 10 хвилин. Запишіться, хто хоче внести пропозицію.

 

     Депутат Вінський. За ним - депутат Косів.

 

     ВІНСЬКИЙ Й.В.,  член Комітету Верховної Ради України з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій (багатомандатний загальнодержавний  виборчий  округ, виборчий  блок СПУ та СелПУ).  Фракція Соціалістичної і Селянської партій України.  Шановний Олександре Миколайовичу!  Шановні колеги народні  депутати!  Я хотів би повернути нашу розмову до проблеми, яка має досить  великий  резонанс  у  суспільстві.  Маю  на  увазі незаконні,  антиконституційні  укази  Президента  України  Леоніда Даниловича Кучми.

 

     Ці укази поступово вступають у дію,  частина їх може  набрати чинності  найближчим часом.  Іде повторення тієї декретотворчості, яка призвела до того,  що  Верховна  Рада  попереднього  скликання змушена  була майже чотири роки виправляти правове поле.  До речі, ми так і не встигли його виправити.

 

     На жаль,  сьогодні Леонід Данилович знову  втягує  економіку, соціальну   сферу   України   в  експеримент,  наслідки  якого  не прогнозовані. Я думаю, більшість депутатів розуміють, якими будуть ці наслідки: дальше поглиблення кризи, дальше посилення соціальної напруги, знищення соціальної сфери й таке інше.

 

     Тому я переконаний,  що перед тим  як  перейти  до  прийняття рішень  щодо  цих  законопроектів,  Верховна  Рада  і ви як Голова Верховної  Ради  зобов'язані  дати  політичну  оцінку   тому,   що відбулося  в нашій державі.  А відбулося фактично введення явочним порядком диктатури,  оскільки Президент грубо попирає  Конституцію України.  Верховна  Рада  не  має  права мовчати,  тому ми повинні звернутися до народу України з відповідною відозвою,  в якій  дати принципову  політичну  оцінку  тому,  що робиться в Україні руками Президента,  і тільки  після  цього  вирішувати  питання  по  суті кожного законопроекту. Це перше.

 

     Друге. Я  переконаний,  що ми не маємо права йти у відпустку. Ми повинні затриматися тут до того часу,  поки  по  кожному  з  39 указів Президента не буде прийнято відповідного рішення.  Я цілком підтримую вашу  пропозицію,  Олександре  Миколайовичу,  розглядати документи за скороченою процедурою.  Можливо, ми повинні працювати щодня трохи довше, але просто зобов'язані виконати нашу місію, наш обов'язок  перед  народом  України,  перед  державою.  Ми  повинні зупинити введення диктатури  в  державі,  зупинити  свавілля,  яке чиниться сьогодні з боку Президента.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Депутат Косів. За ним - депутат Білорус.

 

     КОСІВ М.В.,  член  Комітету  Верховної  Ради України з питань культури і духовності (виборчий округ

  116, Львівська    область).    Олександре    Миколайовичу!   Для обгрунтування питання про приватизацію нафтогазових  трубопроводів прошу  ще  раз передати слово Василеві Червонію від Народного руху України.

 

     ГОЛОВА. Будь ласка.

 

     ЧЕРВОНІЙ В.М.,  член Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності та боротьби з організованою   злочинністю    і    корупцією    (багато-мандатний загальнодержавний  виборчий округ,  НРУ).  Фракція Народного руху. Шановний Олександре Миколайовичу!  Шановні колеги!  Учора Верховна Рада України своїм рішенням (237 голосів "за") включила до порядку денного сесії на 23-24 липня  питання  про  проект  Постанови  про усунення порушень законодавства України при створенні Національної акціонерної компанії  "Нафтогаз  України".  До  речі,  цей  проект внесено  групою народних депутатів України ще 11 червня цього року (реєстраційний номер 6-НД), і народним депутатам України 12 червня вручено повний пакет документів:  пояснювальна записка на чотирьох аркушах, порівняльна таблиця, постанова Кабінету Міністрів, статус цієї компанії та інші матеріали. Але до проекту порядку денного на 23-24 липня,  який учора  ввечері  роздали  народним  депутатам  у сесійному залі, це питання не увійшло.

 

     Фракція Народного  руху  України  вимагає включення вказаного питання як невідкладного на розгляд на  сьогодні,  23  липня  1998 року.

 

     До речі,   вчора   відбулося   засідання  Комітету  з  питань паливноенергетичного  комплексу,  на   якому   в   принципі   було підтримано  проект постанови.  Доповідач - співавтор цього проекту народний  депутат  Олег  Іщенко  готовий  виступити  на  засіданні Верховної   Ради   України.   Комітет   з   питань   законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності та боротьби з організованою злочинністю  і  корупцією,  до  якого  я входжу,  також одностайно підтримав проект цієї постанови.

 

     Я хотів би звернути увагу народних депутатів України  на  те, що   найнебезпечнішим   у   цій  проблемі  є  статут  Національної акціонерної  компанії  "Нафтогаз   України",   який   затверджений рішенням  Кабінету  Міністрів.  Якщо  ви  звернете  увагу  саме на статут,  то побачите,  що в багатьох його пунктах закладене  право відчуження державного майна України,  яке не підлягає приватизації і яким розпоряджається новостворене керівництво цієї компанії.

 

     Таким чином,  створено  черговий  антизаконний  коридор   для приватизації  державної  власності  - саме тієї,  яка сьогодні дає надзвичайно великі прибутки державі.  І оскільки є  спроба  обійти незаконним  шляхом заборону,  яку наклала Верховна Рада України на магістральні  трубопроводи,  газові  сховища   та   інші   об'єкти державної  власності  України,  які  не  підлягають  приватизації, фракція Народного руху України  вимагає  включити  це  питання  до порядку денного на сьогодні.

 

     Крім того,  вже зібрано десятки підписів, і я думаю, сьогодні буде  необхідних  150  підписів,  щоб  підтвердити  вчорашню  волю депутатів про включення цього питання до порядку денного сесії.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Депутат Білорус. За ним - депутат Глухівський.

 

     БІЛОРУС О.Г.,   член   Комітету   Верховної  Ради  України  у закордонних   справах   і   зв'язках   з   СНД    (багатомандатний загальнодержавний   виборчий   округ,   Всеукраїнське   об'єднання "Громада"). Прошу передати слово народному депутату Єльяшкевичу.

 

     ГОЛОВА. Депутат Єльяшкевич.

 

     ЄЛЬЯШКЕВИЧ О.С.,  заступник голови  Комітету  Верховної  Ради України з питань фінансів і банківської діяльності (виборчий округ 182,  Херсонська область).  Партия "Громада".  Уважаемые  коллеги! Уважаемый  Председатель!  Вчера  в  программе  УТН  представителем Президента в Верховном Совете Украины народным  депутатом  Романом Петровичем Бессмертным была дана информация, что народные депутаты якобы нарушили договоренность с  Президентом  Украины  и  начинают рассматривать  указы Президента,  которые он издал,  превысив свои полномочия, определенные Конституцией Украины.

 

     Я хочу опровергнуть такую информацию. Никаких договоренностей с  Президентом  по  этому  поводу  у народных депутатов Украины не было. Если такая договоренность есть у руководства Верховной Рады, то тогда руководство должно об этом прямо и открыто заявить.

 

     Сейчас у  нас  находится  с  визитом вице-президент США,  и я понимаю,  что Президент Украины хочет показать,  что  он  является реформатором.   Но   он  демонстрирует  это  уже  долгие  годы,  а результат,  как мы видим, совершенно обратный. Точно так же, как и с его указами,  издание которых в основном повторяет порочный путь декретотворчества Премьер-министра Леонида Даниловича  Кучмы.  Эти указы   издаются   с   нарушением   Конституции   Украины   -   по урегулированным  вопросам,  и   с   экономической   точки   зрения определенная  часть  этих  указов  не только не выводит Украину из надвигающегося финансового кризиса, но и усугубляет его.

 

     Поэтому Верховная Рада  Украины  обязана  в  соответствии  со своими  конституционными  полномочиями  рассмотреть  эти  указы  и законопроекты,  одновременно поданные Президентом.  Это требование Конституции Украины и мы обязаны, Александр Николаевич и уважаемые коллеги, рассматривать их в первоочередном порядке.

 

     Что касается  моего  мнения,  то  некоторые  указы  настолько ущербны, что их необходимо как можно скорее отклонить.

 

     Поэтому я  обращаюсь  к  коллегам  с  предложением  выполнить решения,  принятые на сессии Верховной Рады и сегодня  рассмотреть указы       и       законопроекты      Президента,      касающиеся промышленно-финансовых групп и ускоренной процедуры банкротства.

 

     Спасибо.

 

     ГОЛОВА. Депутат Глухівський. Будь ласка.

 

     ГЛУХІВСЬКИЙ Л.Й.,  член Комітету  Верховної  Ради  України  з питань  науки і освіти (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ, НРУ). Прошу передати слово Дмитру Чоботу. Фракція Народного руху України.

 

     ГОЛОВА. Депутат Чобіт.

 

     ЧОБІТ Д.В.,  член  Комітету  Верховної  Ради України з питань Регламенту,  депутатської етики та  організації  роботи  Верховної Ради  України  (багатомандатний  загальнодержавний виборчий округ, НРУ).  Фракція  Народного  руху   України.   Шановний   Олександре Миколайовичу!  Шановні  народні депутати!  Я вніс проект постанови Верховної Ради про створення Тимчасової слідчої комісії  Верховної Ради  України  щодо  перевірки дотримання органами державної влади Конституції України,  Закону України про місцеве самоврядування та інших   законодавчих   актів,   що   регулюють  питання  місцевого самоврядування в місті  Одесі.  Викликано  це  тим,  що  Президент України  видав указ про призначення виконуючого обов'язки міського голови,  що стало причиною кепкувань у нашому  залі  саме  з  боку депутатів з міста Одеси.

 

     Створення такої комісії необхідне для того, щоб ми з'ясували, чи дотримуються в місті Одесі Конституції  та  інших  законодавчих актів.  В  Одесі було скоєно ряд тяжких злочинів.  Усе це потребує дослідження.  І  парламент  як   вищий   над   виконавчою   владою контролюючий орган повинен це здійснити,  тому й потрібно створити таку комісію.  Це не забере багато часу,  тому я прошу, Олександре Миколайовичу,  поставити  на  голосування пропозицію про створення слідчої комісії для такої перевірки в Одесі.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВА. Депутат Цибенко.

 

     ЦИБЕНКО П.С.,  член Комітету Верховної Ради України з  питань науки і освіти (виборчий округ 110,  Луганська область).  Спасибі, Олександре Миколайовичу.  Фракція комуністів.  Шановний Олександре Миколайовичу!  Шановні  колеги!  Учора  ми  прийняли  рішення  про включення до порядку денного низки питань,  пов'язаних  з  указами Президента.  Я  дуже  просив  би  перенести  питання,  яке  стоїть останнім у п'ятницю,  або  на  сьогодні,  або  на  першу  половину п'ятниці,   оскільки   друга  половина  досить  непродуктивна  для прийняття важливих документів.

 

     Питання повністю підготовлене.  Є два проекти постанови,  які розглянуто  двома  профільними комітетами,  і є позитивні висновки юридичного  і  науково-експертного   управлінь.   Врештірешт,   до Верховної  Ради,  в  Комітет  у  справах  ветеранів,  надійшло вже десятки тисяч звернень від пенсіонерів  і  інвалідів  з  проханням вирішити це питання.

 

     Я дуже  прошу  підтримати таку пропозицію і перенести розгляд цього питання на сьогодні, на кінець дня, або на ранок у п'ятницю.

 

     Спасибі.

 

     ГОЛОВА. Спасибі.

 

     Шановні колеги!  Враховуючи пропозиції,  які були внесені,  я пропоную  відразу  поставити на голосування пропозицію включити до порядку денного питання про цементний завод у Львівській  області. Це   питання  невелике.  Воно  підготовлене,  ми  його  розглянемо сьогодні,  в  другій  половині  дня  буквально  за  п'ять  хвилин. Підтримайте.

 

     "За" - 221.

 

     На вимогу  депутатів  я  ставлю  ще раз на голосування.  Будь ласка.

 

     "За" - 258.

 

     Рішення прийнято.

 

     Шановні колеги,  народний депутат  Вінський  порушив  питання щодо указів.  Проблема є,  але ми її обговорювали і визначили,  що саме слід робити,  щоб іншим разом не  порушувати  ні  закони,  ні передусім Конституції.  Ми домовилися,  що до указів,  які з нашої вини вже набрали чинності, бо від дня їх підписання минуло 30 днів (це  21  указ),  ми повертатися не будемо.  Залишаються 18 указів, 30-денний термін щодо яких іще  не  минув.  Три  з  них  ми  маємо розглянути  до  23  числа включно.  Ми про них домовилися,  і вони внесені до порядку денного.  Решту 15 указів  розглянемо  протягом першої  половини вересня,  оскільки канікулярний період не впливає на цих 30 днів, визначених у "Перехідних положеннях".

 

     Може, хтось цього не чув,  та я це втретє  повторюю  в  цьому залі.  Це  була  домовленість  усього керівництва Верховної Ради - керівників  фракцій,  голів  комітетів  і,  безперечно,  Голови  і заступників. Це перше.

 

     Друге питання  -  стосовно  того,  іти чи не йти у відпустку. Давайте не накидати свої погляди всьому депутатському корпусу.  Ми з  вами  пропрацювали серйозно і під час передвиборної,  і під час виборчої кампаній,  і протягом тих місяців,  що працюємо  в  цьому залі.  Попереду  в  нас складна робота в другому півріччі,  і,  як кожний громадянин України,  народні депутати за Конституцією мають право  на  відпустку.  Гадаю,  переважна  більшість  депутатів  не погодиться з тим,  щоб не йти у відпустку,  тим більше що не такою вона буде тривалою,  ця відпустка - з 1 серпня максимум до 20 - 22 серпня - якихось два - три тижні.

 

     Що стосується пропозиції  народного  депутата  Червонія,  щоб сьогодні   поставити   на   голосування  питання  про  доцільність створення  компанії  "Нафтогаз  України",  то  це  питання   вчора порушувалося.   Сьогодні   на  засіданні  Погоджувальної  ради  ми включили його до переліку питань на завтра.  Із  цим  погодився  і голова комітету Михайло Петрович Ковалко.

 

     Із цього   питання   в   нас   відбулася   вчора   розмова  з представниками Кабінету Міністрів.  Гадаю,  перш ніж розглядати це питання,  нам  треба  з'ясувати  всі  позитивні  й  негативні його сторони.  Маю  на  увазі  економічну  доцільність  створення  цієї компанії,  а також ту проблему, яка нам сьогодні найбільше болить,

- наповнення бюджету.  Тому з голосу, не обгрунтувавши економічно, мабуть,  розглядати його недоцільно.  Але ми сьогодні на засіданні Погоджувальної ради  домовилися  внести  його  на  розгляд  завтра зранку,  і  я  думаю,  що це задовольнило всіх керівників фракцій, голів комітетів.

 

     Якщо народний  депутат  Червоній  наполягає  на   тому,   щоб розглянути  це  питання  сьогодні,  я  його пропозицію поставлю на голосування,  будь ласка.  Так, фракція наполягає, я розумію. Будь ласка.

 

     Хто за те, щоб сьогодні розглянути це питання? Але я ще раз кажу: воно не підготовлене (Шум у залі).  Ну, я думаю, у п'ятьох чоловік це питання викликає інтерес.

 

     "За" - 118.

 

     Розглянемо завтра, як і домовлялися.

 

     Питання, яке  вніс  депутат  Єльяшкевич,  -  про інформацію в телеефірі.  Я ще раз повторюю,  не узагальнюйте,  будь ласка, свої особисті погляди і бачення з поглядами й баченнями всіх депутатів, чи керівництва Верховної Ради, чи голів комітетів, чи представника Президента.

 

     Ми всі дивимось, якщо є час, телепередачі, робимо оцінки. Але домовилися,  що  рейтинг  Верховної  Ради  будемо   піднімати   не протистоянням,  а  злагодженою роботою.  Це наша мета,  і я певен, цього чекають від нас і громадяни України.

 

     Депутат Чобіт вніс пропозицію про створення  слідчої  комісії для  з'ясування  ситуації  в Одесі.  Я просив би підготувати такий проект, і ми включимо це питання на завтра.

 

     Прошу підтримати пропозицію про створення слідчої комісії.

 

     Матеріали, будь ласка,  передайте в Секретаріат,  щоб роздали депутатам.

 

     Підтримайте, будь ласка.

 

     "За" - 227.

 

     Рішення прийнято. Спасибі.

 

     Я попрошу  навіть  депутата  Чобота і Секретаріат простежити, щоб цей проект роздали депутатам, ми його сьогодні розглянемо.

 

     Депутат Цибенко вніс пропозицію щодо  двох  законопроектів  - розглянути їх завтра,  у першій половині дня. А якщо сьогодні буде час,  то,  можливо, і сьогодні розглянемо в кінці дня, якщо будемо оперативно працювати.

 

     Я прошу підтримати цю пропозицію. Голосуймо.

 

     "За" - 198.

 

     Шановні колеги!    Ніхто   нікого   не   зобов'язує,   просто прискорюємо розгляд питань.  Вони  включені  до  порядку  денного, тільки  просять  перенести розгляд на кінець сьогоднішнього дня за наявності часу.  Підтримайте, будь ласка. Для їх розгляду потрібно буде буквально 10 хвилин. Будь ласка.

 

     "За" - 209.

 

     Спасибі за це.

 

     ----------------

 

     Слухається питання  про  Закон  про  оренду землі.  Слово має Валентина Петрівна Семенюк. Будь ласка, на трибуну.

 

     Якщо будемо оперативно працювати,  ми його й так розглянемо в кінці дня.

 

     СЕМЕНЮК В.П.,  член  Комітету Верховної Ради України з питань аграрної   політики   та   земельних   відносин   (багатомандатний загальнодержавний  виборчий  округ,  виборчий  блок СПУ та СелПУ). Шановні колеги  народні  депутати!  Після  вчорашнього  виступу  я зустрічалася  з  кількома  представниками фракцій з приводу Закону про оренду землі. Хочу сказати, що більшість із них погоджуються з тим,  що нам сьогодні потрібно,  дотримуючись міжнародних норм, не втручаючись  у  правове  поле  органів  місцевого  самоврядування, прийняти цей закон.

 

     Передусім хотіла б ще раз пояснити,  що згідно із Законом про місцеве  самоврядування  та  Європейською  хартією   про   місцеве самоврядування  рішення  приймаються  безпосередньо  на  пленарних засіданнях сесій районних,  обласних і сільських рад.  Оформленням документації  про оренду займаються адміністрації.  Тобто сьогодні це треба лише проголосувати як юридичну норму.

 

     І ще  я  хотіла  б  звернутися   до   представників   фракції Народнодемократичної   партії.  Указ  Президента  щодо  приведення законів   України   в   єдине   правове   поле   із   європейським законодавством  (ми взяли на себе таке зобов'язання,  вступаючи до Ради Європи) вимагає від нас приведення  нашого  законодавства  до відповідних стандартів.  Я хочу вас запитати:  ви що,  проти указу Президента?  Гадаю,  що ні. Тож давайте все-таки приймемо сьогодні цей закон. Це буде перший наш закон, який сконсолідує цей зал.

 

     Є таке  прислів'я:  "і  хочеться,  і  колеться,  і  мамка  не велить".  Пам'ятаючи цю  народну  мудрість,  я  прошу,  Олександре Миколайовичу, поставити цей проект не на поіменне голосування. Про це просили мене деякі члени фракцій.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Мудрість хороша.  Не будемо її  повторювати,  її  всі знають.

 

     Шановні колеги!  Сьогодні на засіданні Погоджувальної ради ми дійшли висновку,  що слід підтримати цей закон.  Але до  пункту  3 статті   5   закону   члени  Народно-демократичної  партії  внесли доповнення,  і тепер цей  пункт  пропонується  в  такій  редакції: "Орендодавцями  земельних  ділянок,  що  перебувають  у  державній власності,  є відповідні ради,  а у випадках,  визначених законами України,  -  районні,  обласні,  Київська і Севастопольська міські державні  адміністрації,  Рада  міністрів  Автономної   Республіки Крим...  Рішення  про надання в оренду земельних ділянок зазначені органи державної  влади  приймають  за  попереднім  погодженням  з відповідними радами".

 

     Це доповнення не дає можливості адміністраціям без погодження з відповідними радами давати землю в оренду на рік,  на два чи  на 99  років.  Ми  проконсультувалися  з нашим юридичним управлінням. Вони  вважають,  що  таке  формулювання  дасть  змогу   встановити справжній  контроль за використанням землі й наданням її в оренду. Якщо погодимося з такою редакцією, у нас є можливість прийняти цей закон у цілому.

 

     СЕМЕНЮК В.П.    Олександре    Миколайовичу!   Відповідно   до Регламенту  такі  пропозиції  можуть  бути  розглянуті,   якщо   є порівняльна таблиця, а не з голосу. Це перше.

 

     Друге. Немає висновку юридичного управління. Комітет з питань аграрної політики цю пропозицію відхилив  і  не  розглядав  навіть після того, як Погоджувальна рада погодила її.

 

     Пункт 3 статті 5 звучить так: "Орендодавцями земельних  ділянок,  що  перебувають  у   державній власності,  є відповідні ради,  а у випадках,  визначених законами України,  - районні,  обласні,  Київська і Севастопольська  міські державні   адміністрації,  Рада  міністрів  Автономної  Республіки Крим".

 

     Процедуру погодження не можна виписувати в цьому законі,  тим більше що вона не є виключною, як цього вимагає Європейська хартія про місцеве самоврядування.

 

     Далі. У Законі про  місцеве  самоврядування  сказано,  що  це питання  вирішується  виключно  на  пленарних засіданнях рад.  Тож давайте дотримуватися міжнародних норм і норм чинного  Закону  про місцеве  самоврядування.  Шановні  колеги,  будьмо  толерантними і давайте виконувати указ Президента  про  приведення  законодавства України до єдиних стандартів європейського законодавства.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Спасибі  за  ваше пояснення - монолог.  Та я ще раз кажу: керівники фракцій і комітетів погодили це для того, щоб ми набрали 300 голосів.

 

     Тому я   надаю   слово   голові  вашого  комітету  Олександру Олександровичу Морозу. Будь ласка.

 

     А те, про що ви розповіли, - ми знаємо.

 

     МОРОЗ О.О.,  голова Комітету Верховної Ради України з  питань аграрної  політики  та  земельних  відносин  (виборчий  округ  92, Київська область).  Шановний  Олександре  Миколайовичу  і  шановні депутати!  На  засіданні  Погоджувальної  ради  розглядалися різні варіанти,  у тому числі й той,  про який  ви  говорили.  Валентина Петрівна щойно підтвердила, що формулювання, яке пропонує комітет, по суті,  не заперечує змісту того,  про  що  ви  говорили.  Можна проголосувати, і це буде точно.

 

     Справа в тому,  що за процедурою коли ми вносимо зміну, то це буде трохи  інший  закон,  і  принцип  300  голосів  на  нього  не поширюється.  Таким чином, непідписання цього закону Президентом з будь-яких інших мотивів змусить нас знову повертатися до нього.

 

     Тому вихід один:  треба  набрати  300  голосів  за  редакцію, запропоновану комітетом, тоді все стане на свої місця.

 

     ГОЛОВА. Спасибі.  Ставлю  на  голосування  закон  у  редакції комітету.

 

     СЕМЕНЮК В.П. Шановні колеги! Я прошу підтримати цей закон.

 

     ГОЛОВА. Голосуємо. Підтримайте, будь ласка.

 

     "За" - 234.

 

     Шановні колеги! Внесено пропозицію проголосувати в поіменному режимі. Ставлю її на голосування.

 

     "За" - 219.

 

     Рішення прийнято.

 

     Закон у  редакції  комітету  голосуємо  в  поіменному режимі. Підтримайте, будь ласка.

 

     "За" - 223.

 

     Спасибі й за це. Висвітіть по фракціях.

 

     Комуністи - 109 із 110; НДП - 6 із 39; Рух - 0 із 22; "Громада" - 30 із 34;  Соціалістична і Селянська партії - 25 із 26;  "Незалежні" - 13 із 18;  СДПУ (об'єднана) -  10  із  20;  зелені  -  11  із  13; прогресивні соціалісти - 10 із 11; позафракційні - 9 із 11.

 

     Шановні колеги!  Я  просив  би  проголосувати  поправку,  яку внесла фракція НДП до пункту 3  статті  5.  Вона  роздана,  але  я нагадаю: " за попереднім погодженням з відповідними радами".

 

     Ставлю цю поправку на голосування.

 

     СЕМЕНЮК В.П. Комітет не підтримує цієї пропозиції.

 

     "За" - 109.

 

     ГОЛОВА. Рішення не прийнято.

 

     Фракція наполягає   на   поіменному  голосуванні.  Ставлю  на голосування пропозицію про поіменне голосування цієї поправки.

 

     Мене дивує інше:  на засіданні Погоджувальної ради домовилися про  одне,  приходимо  в  зал  - друге.  Стопроцентно на засіданні Погоджувальної ради погодилися з цією поправкою,  щоб набрати  300 голосів.

 

     "За" - 81.

 

     Рішення прийнято.  Поправка  голосується в поіменному режимі. Будь ласка.

 

     "За" - 112.

 

     СЕМЕНЮК В.П.  Ця  поправка  суперечить  Закону  про   місцеве самоврядування.

 

     ГОЛОВА. Рішення   не   прийнято.   Висвітіть,   будь   ласка, результати голосування, поправку підтримали: комуністи - 2 із 100; НДП - 41 із 47; НРУ - 29 із 30; "Громада" - 0 із 32; СПУ і СелПУ - 0 із 24; "Незалежні" - 3 із 14; СДПУ(о) - 18 із 20; зелені - 15 із 15; ПСПУ - 0 з 11.

 

     Таким чином,  закон знімається з розгляду. Розглянемо його на наступній сесії.

 

     СЕМЕНЮК В.П.  Шановні колеги народні  депутати,  представники НДП!  Запрошую  на засідання комітету,  щоб розібратися щодо цього питання.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. І вам спасибі.

 

     ----------------

 

     Переходимо до наступного питання - про проект Закону  України про    тимчасову    заборону   підвищення   цін   і   тарифів   на житлово-комунальні послуги та послуги громадського транспорту,  що надаються громадянам України.

 

     Стоян Олександр Миколайович. Будь ласка.

 

     СТОЯН О.М.,  член  Комітету  Верховної  Ради України з питань соціальної  політики  та  праці  (виборчий  округ  18,   Вінницька область).    Голова    Федерації   профспілок   України,   фракція Соціал-демократичної партії (об'єднаної).  Шановні колеги  народні депутати!  Ми  вчора проголосували в першому читанні проект закону (він складався з  однієї  статті).  Після  цього  група  депутатів внесла  другу  статтю,  суть  якої в тому,  щоб заборонити органам місцевої   влади,   житловокомунальним   службам   різних   рівнів відключати газ населенню та позбавляти інших комунальних послуг за затримку з їх оплатою. Проаналізувавши цю статтю, хочу сказати, що її  можна виключити з цього проекту.  Які підстави?  Головна з них полягає ось у чому.

 

     Питання про недопущення відключення  житлових  приміщень  від енерго-,  тепло-  і  газопостачання  в  разі  невнесення  плати за житловокомунальні послуги у зв'язку з невиплатою  квартиронаймачам заробітної  плати або пенсій вже врегульоване.  23 січня 1996 року Верховна Рада України у пункті 2 постанови  про  інформацію  уряду про заходи щодо компенсації громадянам України втрат, пов'язаних з підвищенням плати за  житловокомунальні  послуги  та  енергоносії, записала  таке:  "Кабінету  Міністрів,  місцевим органам державної виконавчої влади та органам місцевого самоврядування не  допускати дій  відповідних підприємств і організацій по відключенню житлових приміщень від енерго-, тепло- і газопостачання, невиплаті субсидій та спроб виселення із житла мешканців у разі невнесення ними плати за   житлово-комунальні   послуги   у   зв'язку    з    невиплатою квартиронаймачам заробітної плати або пенсій".

 

     Тобто, як бачите,  таке рішення прийнято ще в 1996 році,  тож немає сенсу повторювати його ще  раз,  а  треба  зобов'язати  уряд виконувати цю постанову.

 

     Внесено також   пропозицію   не   відключати   світло  й  газ пільговикам,  тобто вчителям,  лікарям, які проживають у сільській місцевості. Хочу сказати, що державні пільги для окремих категорій населення щодо оплати житлово-комунальних послуг  не  є  предметом цього закону.  Це питання може бути вирішене в законі про внесення змін до деяких законодавчих актів  України  щодо  пільг  з  оплати окремих видів послуг для населення.  Проект цих змін підготовлено, вони зараз погоджуються з профспілками.

 

     Та головне в тому (учора,  ви пригадуєте,  заступник міністра економіки  Віктор Мартинович Кальник сказав про це),  що прийняття цього закону потребує значних коштів і ці кошти треба  віднайти  в бюджеті.  У  зв'язку  з цим,  шановні народні депутати,  хочу дати пояснення.  У консолідованому бюджеті України на 1998 рік державні дотації   на   житловокомунальні   послуги   передбачені,  і  вони розраховувалися,  виходячи з  прогнозованого  рівня  інфляції,  12 відсотків  на  рік.  Фактично  інфляція за шість місяців поточного року становить лише 3 відсотки.  Отже, ми маємо економію бюджетних коштів,   які   передбачені,  підкреслюю,  на  дотування  (до  100 відсотків вартості) житловокомунальних послуг.

 

     Цілком закономірно  сказати,  що  треба  зберегти  тарифи  на житловокомунальні  послуги  на  рівні  тих,  що  були на 1 червня. Кошти, підкреслюю, у бюджеті передбачені. А ось підвищення тарифів до   100  відсотків  вартості  послуг  не  передбачалося,  це  вже ініціатива Кабінету Міністрів.

 

     Крім того, хочу привернути вашу увагу ще до одного показника, який  свідчить  про  те,  що  сьогодні  справді треба приймати цей закон.

 

     За п'ять місяців 1998  року  житлові  субсидії  отримали  2,6 мільйона  сімей  на  загальну  суму  754 мільйони гривень.  У разі підвищення   тарифів    до    повного    відшкодування    вартості житловокомунальних  послуг  кількість  отримувачів  субсидій  може збільшитися до 5,5 мільйона сімей. Це викличе потребу в додаткових коштах до кінця року на суму 1 мільярд гривень.

 

     Ці розрахунки   спеціалістів   Федерації  профспілок  України практично  збігаються  з  розрахунками   Міністерства   праці   та соціальної політики.

 

     Таким чином,  сума,  яку уряд очікує отримати,  теоретична. А чому  теоретична?   Якщо   люди   оплачуватимуть   100   відсотків житловокомунальних  послуг,  то  теоретично  уряд  додатково  може отримати  800  мільйонів  гривень.  Але  на  дотації  треба   буде обов'язково  виділити 1 мільярд гривень.  Виникає запитання:  який сенс підвищувати ці тарифи? Хіба що на догоду МВФ.

 

     Тому пропоную проект  закону,  який  учора  був  прийнятий  у першому читанні,  прийняти в другому читанні без змін. Я хочу його ще раз зачитати, він коротенький:

 

     "Стаття 1.  До погашення заборгованості із заробітної  плати, пенсій,  стипендій,  інших  соціальних  виплат населенню тимчасово забороняється підвищувати  ціни  і  тарифи  на  житлово-комунальні послуги   та   послуги   громадського   транспорту,  що  надаються громадянам України.

 

     Житлово-комунальні послуги та послуги громадського транспорту оплачуються   населенням   за  цінами  і  тарифами,  встановленими Кабінетом Міністрів України,  центральними  і  місцевими  органами виконавчої  влади,  Національною  комісією  з  питань  регулювання електроенергетики відповідно до їх повноважень,  за  станом  на  1 червня 1998 року.

 

     Стаття 2.   Цей   Закон   набирає   чинності   з   дня   його опублікування".

 

     Прошу підтримати, шановні колеги народні депутати.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВА. Це процедура другого читання.  По-перше,  треба  було роздати матеріали народним депутатам.  Олександре Миколайовичу, ви досвідчений депутат,  досвідчений керівник.  До другого читання  в кожного  депутата має бути відредагований з урахуванням зауважень, пропозицій, висловлених під час першого читання, документ. І ви це добре  знаєте.  На  руках  у депутатів такого документа немає.  Це перше.

 

     Друге. Я  хотів  би   звернути   вашу   увагу   на   висновок науково-експертного  управління Верховної Ради:  Кабінет Міністрів не подав обгрунтування економічної  доцільності  цих  поправок.  Я просив би Кабінет Міністрів готувати документи так, як належить за Регламентом.

 

     Це не  нове  питання,  то,  можливо,   шановні   колеги,   ми погодимося на перший раз.  Як доповів Олександр Миколайович Стоян, змін тут практично немає.  А взагалі так вносити  законопроект  на розгляд у другому читанні ми не маємо права.

 

     З процедури - депутат Марченко. Будь ласка.

 

     МАРЧЕНКО В.Р.,  член Комітету Верховної Ради України з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та  інвестицій  (виборчий  округ  161,  Сумська область).  Фракция Прогрессивной социалистической  партии  Украины,  социалистическая оппозиция.  Уважаемый  Александр  Николаевич!  Уважаемые депутаты! Александр  Николаевич  Стоян,  я  обращаюсь  к  вам   с   глубоким возмущением.   Вчера   группа   депутатов,   в   которую   входили представители  Прогрессивной  социалистической  партии  Малолитко, Марченко и другие,  вместе с вами согласовала поправку к статье 2. И вы обязались эту статью 2 без изменений внести в Верховный Совет для   голосования.  Вы  этого  не  сделали  и  лишили  нас  нашего депутатского права повлиять на принятие закона.

 

     А теперь по существу.  Решение,  которое  вы  зачитали,  было принято Верховным Советом до принятия Конституции.  После принятия Конституции  изменилась  структура  власти.  Следовательно,  такое решение нужно принимать сегодня. Это первое.

 

     И второе.   Вы  говорили  о  том,  что  законом  можно  будет отрегулировать льготы по оплате коммунальных услуг для учителей  и врачей, проживающих в сельской местности. Но реалии таковы, что их льготы финансируются  из  местного  бюджета.  А  местные  бюджеты, сельские, пусты.

 

     Александр Николаевич,   я   прошу  дать  право  депутатам  от Прогрессивной партии внести поправку,  которую мы  вчера  поручили зачитать Стояну, и только после этого голосовать.

 

     ГОЛОВА. Будь ласка, Олександре Миколайовичу.

 

     СТОЯН О.М.   Володимире  Романовичу,  я  пояснюю.  Безумовно, внесена вами пропозиція слушна, і ми її обговорили з вами. Та коли я почав вивчати це питання,  з'ясувалося, що є постанова Верховної Ради України від 23 січня 1996 року 9/96,  яка точно повторює  те, що ми записали і я зачитав.  То скажіть,  будь ласка, чи є сенс із документа в документ переписувати  те,  що  Кабінет  Міністрів  не виконує. Немає сенсу. Треба зобов'язати Кабінет Міністрів виконати постанову,  прийняту 23 січня 1996 року,  яку ніхто не скасовував. Ось із цих міркувань я не включив сюди вашу поправку.

 

     ГОЛОВА. Депутат Алексєєв. З процедури.

 

     Ми не обговорюємо в другому читанні,  ще раз кажу.  Виступи з процедури.

 

     АЛЕКСЄЄВ В.Г.,  член Комітету Верховної Ради України з питань свободи  слова  та  інформації  (виборчий  округ  172,  Харківська область).  Уважаемые  коллеги!  Повышение  тарифов  на   жилье   и коммунальные  услуги  вызывает  у  людей  вполне  законный вопрос: "Зачем это делать,  если по нынешним  ценам  граждане  платить  не могут?"

 

     Но я   выступаю  по  процедурному  вопросу.  В  статье  6.5.5 Регламента записано:  "Якщо в ході першого читання  Верховна  Рада визнає  поданий законопроект таким,  що не потребує доопрацювання, вона може прийняти рішення про перехід  відразу  до  його  другого читання".  И поэтому все эти попытки якобы улучшить закон приведут к тому, что он вообще не будет принят, и людей этими коммунальными платежами  и квартплатой выпотрошат так,  что они будут вспоминать нас "незлим тихим словом".  Поэтому предлагаю сразу голосовать  за законопроект во втором чтении.

 

     СТОЯН О.М. Я дякую колезі Алексєєву за підтримку, тому що те, що було подано вчора,  не потребує змін.  Учора  ми  проголосували одну статтю.  Сьогодні я її вношу без змін.  Тому прошу підтримати її в другому читанні.

 

     ГОЛОВА. Шановні колеги!  Я нагадаю,  що  вчора  було  внесено поправку (вона в мене є) і проголосовано,  що проект приймається в першому читанні з цією поправкою.  Ви  повинні  були  доопрацювати проект.  Тепер  цієї  поправки  немає,  її відхилили.  Сьогодні ми повинні розглядати  проект  за  процедурою  другого  читання,  але документи не готові для того. Я прошу, не шуміть.

 

     Депутат Цибенко з процедури.

 

     Потім слово від Кабміну я надам заступнику міністра економіки Кальнику, і на цьому будемо завершувати.

 

     ЦИБЕНКО П.С.  Шановний Олександре Миколайовичу,  я вважаю, що закон  треба  обов'язково  прийняти.  Але я хотів би уточнити одне питання.

 

     Олександре Миколайовичу, ви сказали, що базою для тарифів і цін є 1 червня.  Але ж ціни на електроенергію було підвищено з 1 травня, тобто попередні тарифи вже не охоплюються цим  документом.  Гадаю, це  буде  не  зовсім  справедливо.  Може,  за  базу  взяти тарифи, скажімо, на 1 травня?

 

     Спасибі.

 

     СТОЯН О.М.  Дякую.  Ми беремо 1 червня тому, що відповідно до розпорядження    Кабінету    Міністрів   нові   тарифи   з   метою стовідсоткового відшкодування вартості послуг населенням вводяться з 1 липня.  Тому,  щоб далі з цим не розбиратися,  хай буде те, що зафіксовано на 1 червня.  А  ми  забороняємо  підвищувати  ціни  й тарифи  з  1  липня,  бо  саме з 1 липня за розпорядженням Кабміну вводяться оці нові тарифи. От у зв'язку з чим ця дата 1 червня.

 

     ГОЛОВА. Кальник від Кабінету Міністрів. Беркута? Будь ласка.

 

     БЕРКУТА А.В.,  перший заступник  голови  Державного  комітету будівництва, архітектури та житлової політики. Учора на сесії було прийнято рішення розглянути  це  питання  з  економічного  боку  в комітеті  Станіслава  Івановича  Гуренка.  Але  такого розгляду не відбулося.  Разом  із  Міністерством  економіки   ми   підготували економічне обгрунтування, маючи на увазі, Олександре Миколайовичу, ще один бік цього питання, про який ми не говоримо. Ми не говоримо про те,  як підприємства житлово-комунального господарства, в яких зайнято понад мільйон працівників,  виживатимуть  в  умовах,  коли немає   стовідсоткового   відшкодування,   дотації  в  бюджеті  не передбачені,  субсидії виплачуються лише на 36-38 відсотків. Тобто джерел покриття витрат житлово-комунальних господарств немає.

 

     Тому ми вважаємо,  що це питання треба розглянути не тільки в комітеті Станіслава Івановича Гуренка,  а й у бюджетному комітеті. Це перше.

 

     Друге. Олександре  Миколайовичу  (я  звертаюсь  до  народного депутата Стояна),  я не можу погодитися з вами стосовно  того,  що норм   витрат   газу,   гарячої,  холодної  води  і  так  далі  не встановлено.  Я не можу погодитися і  з  тезою,  що  уряд  прийняв неправильне   рішення   про   делегування   на  місця  повноважень встановлювати тарифи.  У нас тариф 19 копійок за квадратний метр у Києві  і  в  Понінці  Хмельницької області і 6 гривень - за гарячу воду від ТЕЦ чи кришної котельні. Це зовсім ненормальна ситуація в ринкових умовах.

 

     Мер, чи міськвиконком, чи обласна адміністрація до цих питань ближче,  вони можуть детальніше  розібратися  з  кожним  населеним пунктом.  Тому  таке рішення уряду,  на мій погляд,  є виваженим і ринковим.

 

     З огляду на висловлене і на ті економічні розрахунки,  які ми підготували,   ми   просимо,   Олександре   Миколайовичу,  ще  раз повернутися до розгляду цього питання в комітетах.  До нього треба підійти  зважено,  виходячи  не  тільки  з  того,  щоб запровадити мораторій,  а й з того,  що ми будемо  робити,  щоб  нечистоти  не піднялися на вулиці.

 

     СТОЯН О.М. Дякую. Відповідаю на ваше запитання. Проект закону був поданий 20 травня.  Хто заважав урядові до цього часу  зробити розрахунки?  Ви  були  на  засіданні  Комітету з питань соціальної політики та праці.  Чому ви  чекали,  поки  ми  внесемо  проект  у сесійний зал?

 

     Наступне. Як  голова  Федерації  профспілок  я  поділяю  вашу стурбованість.  Люди,  які працюють у системі  житлово-комунальних послуг, мають отримувати заробітну плату своєчасно. Та мене турбує також і те, як шахтарі, вчителі, будівельники, науковці - усі, хто по  півроку,  по  року  не  отримують  заробітної  плати,  зможуть оплатити комунальні послуги,  якщо ви введете підвищені тарифи? Ви думаєте про одних,  але робите це за рахунок інших.  Ви що, хочете зіткнути тих і тих? Я цього не розумію.

 

     Щодо того,  чи  погоджували  ми  своє  рішення  з   комітетом Станіслава Івановича Гуренка.  Часу було обмаль, але я ще раз хочу підкреслити,  що спеціалісти, які працювали, - фахівці з Федерації профспілок України,  подали розрахунки (я вам їх показав), скільки коштів треба буде на виплату субсидій.  Зважаючи на те, скільки за вашими  даними  від  того заходу надійде в бюджет,  прибутку ми не матимемо, і треба буде ще вишукувати кошти з державного бюджету на виплату субсидій.

 

     Тому я  розцінюю  це  підвищення  тарифів  як  політичні дії, спрямовані на те,  щоб догодити  Міжнародному  валютному  фонду  і водночас погіршити соціальні умови значної частини населення.

 

     ГОЛОВА. Спасибі.   Шановні   колеги!   Я   зачитаю   висновок профільного комітету (може,  він не у всіх під  руками),  а  потім проголосуємо.

 

     "У Комітеті  з питань соціальної політики та праці розглянуто внесений народним депутатом Стояном проект  Закону  про  тимчасову заборону  підвищення цін і тарифів на житловокомунальні послуги та послуги громадського транспорту,  що надаються громадянам України. Комітет   підтримує   вказаний  законопроект  і,  враховуючи  його соціальну значимість,  просить Верховну  Раду  розглянути  його  в невідкладному порядку,  вилучивши з тексту абзацу першого статті 1 законопроекту такі слова:  "Державного бюджету  України,  місцевих бюджетів".

 

     Це зроблено,  і  я  просив  би  підтримати цей законопроект у другому читанні в такій редакції. Ставлю на голосування.

 

     "За" - 205.

 

     Іване Олександровичу, ви відвертаєте увагу керівника фракції, і він не встиг проголосувати.

 

     Шановні колеги! Внесена пропозиція проголосувати в поіменному режимі.  Депутате  Донченко,   я   вашу   пропозицію   ставлю   на голосування. Будь ласка.

 

     Запросіть людей до залу.

 

     "За" - 190.

 

     Прийнято. Голосуємо   в   поіменному  режимі  законопроект  у другому читанні  в  редакції,  запропонованій  народним  депутатом Стояном, і з відповідною поправкою профільного комітету.

 

     "За" - 251.

 

     Закон прийнятий (Оплески).

 

     СТОЯН О.М.   Дякую,  Олександре  Миколайовичу,  вам  і  дякую шановним колегам народним депутатам.  Це буде сприйнято  позитивно всім населенням України. Дякую вам за розуміння!

 

     -------------

 

     ГОЛОВА. Шановні  колеги!  Проект  бюджетної резолюції на 1999 рік підготовлений і погоджений на засіданні  Погоджувальної  ради, але  матеріали  зараз  друкуються  і потрібен якийсь час,  поки їх роздадуть депутатам.  У  зв'язку  з  цим  є  прохання  перейти  до розгляду  проекту  Закону  про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих  актів  з  питань  оподаткування.  Доповідає  міністр фінансів Мітюков Ігор Олександрович. Скільки часу вам потрібно?

 

     МІТЮКОВ І.О., міністр фінансів України. До десяти хвилин.

 

     ГОЛОВА. Будь ласка, Ігоре Олександровичу.

 

     МІТЮКОВ І.О.  Шановні народні депутати, я думаю, багато хто з вас  пам'ятає,  що  це  питання  розглядається  вже  вдруге.  Його розглядала  Верховна  Рада  попереднього  тринадцятого  скликання. Рішення не було прийняте,  тому що  в  проекті  цього  закону,  як справедливо зазначили народні депутати, бракувало одного - дати, з якої певні операції звільняються від оподаткування.

 

     Якщо говорити по суті рішення,  яке пропонується вам, то воно полягає  в  тому,  щоб  зменшити  видатки  держави на фінансування дефіциту  бюджету.  Дефіцит  бюджету  ми  фінансуємо  за   рахунок зовнішніх   і  внутрішніх  запозичень.  За  чинним  законодавством зовнішні   запозичення   звільнені   від   оподаткування,    тобто нерезиденти, іноземці, які позичають гроші уряду України, податків не платять.

 

     ГОЛОВА. Я перепрошую.  Шановні депутати!  Наталіє Михайлівно, говоріть упівголосу, будь ласка, не чути ж міністра на трибуні.

 

     Ігоре Олександровичу, будь ласка.

 

     МІТЮКОВ І.О.  У  той  же  час резиденти України відповідно до Закону про оподаткування прибутку підприємств мають сплачувати  30 відсотків від прибутку, одержаного від позичання грошей уряду.

 

     Проблема полягає  в тому,  що переважна більшість країн світу звільняє від оподаткування доходи,  отримані в  разі  кредитування свого  уряду.  Це  робить  Росія,  це роблять усі без винятку наші сусіди.

 

     Тому кожен,  хто  позичає  гроші  нашому  уряду,   каже:   ви оподатковуєте  ці доходи,  через те я даватиму вам гроші під вищий процент, скажімо, на 30 відсотків.

 

     Якщо розглядати це за якийсь період часу,  то можна  сказати, що  ми  тут нічого не втрачаємо,  оскільки податки збираються.  Та коли  цей  податок  сплачується?  Тоді,  коли   закінчується   дія кредитної угоди.  Лише тоді я маю шанс отримати від того кредитора податок.  Але ж я йому вже  зараз  плачу  ціну,  на  30  відсотків більшу.

 

     Крім того,   це,   я   б  так  сказав,  дискримінація  нашого національного інвестора: нерезиденти-іноземці - не платять, наші - платять.

 

     Стосовно балансу  бюджету за три - чотири роки різниці немає. З урахуванням нашої нинішньої ситуації ми вимушені запозичати  під 30 відсотків більше, бо вкладаємо туди відповідно ціну кредиту.

 

     На жаль,  фінансовий  комітет,  який учора засідав,  цього не зрозумів і не підтримав  нашу  пропозицію.  Це  помилка,  якої  ми припустилися  ще разом із депутатами тринадцятого скликання,  коли приймали  Закон  про  оподаткування  прибутку.  І  тепер   ми   її повторюємо.  Цю помилку треба виправляти.  Це дасть нам можливість зменшити видатки державного бюджету  на  обслуговування  боргу,  а отже, більше грошей направляти на інші потреби.

 

     Якщо говорити  конкретно  про текст цього законопроекту,  то, оскільки  він  розглядається  пізніше,  ніж  ми  планували,   коли подавали його у Верховну Раду,  треба буде в пункті 1 змінити дату (наприклад,  записати "з 1 серпня",  а не "з 1  червня").  Це  для того,  щоб  той,  хто  вже  позичив  гроші  урядові і має сплатити податок, таки сплатив його, а не був звільнений від цього.

 

     Я хочу тільки нагадати,  що до  введення  в  дію  Закону  про оподаткування  прибутку  підприємств,  тобто  до 1 липня 1997 року такі операції в Україні не оподатковувалися.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВА. Є запитання до Ігоря Олександровича?  Запишіться будь ласка.

 

     Поки записуються,  я  просив би,  щоб ми визначилися в першій половині дня, що будемо працювати, поки не розглянемо всі питанння сьогоднішнього порядку денного.  Встигнемо до 18 години - добре, а якщо треба,  то будемо працювати і до 20 години,  але всі питання, включені до порядку денного на сьогодні,  ми повинні розглянути. Я прошу підтримати цю пропозицію. Будь ласка.

 

     "За" - 158.

 

     Шановні колеги,  це не процедурне питання,  але тоді я  прошу вас  активніше  працювати.  Не влаштовуйте лікнепу з приводу й без приводу. Треба працювати в комітетах.

 

     Десять хвилин на запитання й відповіді.

 

     Депутат Турчинов. За ним - депутат Єльяшкевич.

 

     ТУРЧИНОВ О.В.,  член Комітету Верховної Ради України з питань бюджету   (багатомандатний   загальнодержавний   виборчий   округ, Всеукраїнське об'єднання "Громада").  Шановний пане  міністре!  Ви захищаєте  принцип,  який  суперечить  насамперед Конституції.  Ви розумієте?  Можна говорити про  доцільність,  недоцільність  цього питання, але ж ми не можемо будувати нашу економіку на указах, які фактично дискредитують Конституцію і повністю дестабілізують  наше законодавство.

 

     Ви, мабуть, знаєте, що питання оподаткування - це прерогатива виключно  Верховної   Ради.   І   створювати   прецеденти   повної дестабілізації   оподаткування  в  Україні  -  це  фактично  повна дестабілізація економічної ситуації.  Тому група депутатів  подала проект закону,  який відхиляє цей указ Президента і запропонований Президентом законопроект про пільги в оподаткуванні прибутків  від облігацій.

 

     Дякую.

 

     МІТЮКОВ І.О. Дякую за запитання. Хочу підкреслити, що я зараз виступаю перед вами з доповіддю  про  проект  Закону  України  про внесення  змін  і  доповнень до деяких законодавчих актів з питань оподаткування.  І  прошу  вас  підтримати   цей   проект   закону. Доцільність  його  прийняття очевидна.  Варто лише сказати,  що ми витратимо 3 мільярди гривень на обслуговування нашого внутрішнього і зовнішнього боргу.  А якщо приймемо таке рішення,  то зекономимо приблизно понад 1 мільярд 600 мільйонів гривень у річному  вимірі. Це ми зараз переплачуємо нашим кредиторам, оскільки вони завищують на 30 відсотків ціну позичання з огляду на той податок, який мають нам сплачувати. А це може бути через рік чи через два.

 

     Тож рішення  треба  підтримати.  Воно  не  виходить  за  межі правового поля.

 

     ГОЛОВА. Депутат Єльяшкевич. За ним - депутат Попеску.

 

     ЄЛЬЯШКЕВИЧ О.С.  Партия "Громада".  Игорь Александрович,  то, что  очевидно  для  вас,  совершенно  не  очевидно для нас.  Когда строилась финансовая пирамида в виде ОВГЗ,  мы предупреждали,  чем это  закончится.  И  вот  теперь стало очевидно,  что,  видите ли, наступает финансовый кризис.  Мы  предупреждали  об  этом  гораздо раньше.

 

     Относительно юридической  стороны проблемы.  Дело в том,  что этот законопроект напрямую связан с соответствующим указом. И если мы не отклоним указ Президента, он вступит в силу. Кстати, в указе Президента от налога освобождаются операции по продаже  ОВГЗ  с  1 июня  1998  года,  то есть задним числом.  Я считаю,  что те,  кто визировал этот проект указа,  совершили должностное  преступление. Как  вы  считаете,  имели  ли  они  юридическое  право подписывать документы, которые нарушают Конституцию Украины?

 

     МІТЮКОВ І.О.  Я ще раз підкреслюю,  що доцільність  прийняття такого рішення ні в кого не викликає сумнівів.  Мова йде про форму

- чи підтримати указ Президента,  чи прийняти це рішення  законом. Так,  ви давно попереджали про проблему з формуванням внутрішнього боргу.  Але чому ж тоді Верховна Рада  тринадцятого  скликання  не підтримала   цього   рішення?   Давайте   говорити   про   спільну відповідальність. А зараз у нас є можливість це виправити.

 

     Чому ми звертаємо увагу на дату 1 червня?  У своїй доповіді я сказав,  що  нам  треба  змінити  її,  щоб не звільняти від сплати податків доходи від облігацій, придбаних до моменту введення в дію цього закону.

 

     Ці законопроекти готувалися ще в травні.  Ми сподівалися,  що ви їх розглянете швидше, тому там і записано цю дату - 1 червня. У жодному  разі  ніхто  не  мав  права  візувати  документ,  яким це вводиться  заднім  числом.  Як  міністр   фінансів   я   не   можу погоджуватися  з рішеннями,  які мають амністію по сплаті податків заднім числом.

 

     ГОЛОВА. Депутат Попеску. За ним - депутат Гуцол.

 

     ПОПЕСКУ І.В.,  член Комітету Верховної Ради України з  питань прав   людини,  національних  меншин  і  міжнаціональних  відносин (виборчий  округ  204,  Чернівецька   область).   Шановний   Ігоре Олександровичу!  Я поставлю більш прагматичне запитання. Ви завжди просите нас підтримувати ваші пропозиції.  Але ж ви і нас, і наших виборців  постійно "кидаєте",  якщо можна так сказати,  - обіцяєте зробити одне, але не робите.

 

     Сьогодні навіть "Голос України" не фінансується.  А  якщо  не фінансується  "Голос України",  не фінансуються і додатки до нього національними мовами.

 

     Ви пропонуєте  зміни   до   законодавства,   які   погіршують становище простих платників податків. Чому ви це робите? Якщо це є пропозиція   Міжнародного   валютного   фонду    чи    міжнародних організацій,  тоді зрозуміло. Якщо це є позиція уряду, тоді я хочу отримати якісь роз'яснення.

 

     Дякую.

 

     МІТЮКОВ І.О. Дякую за запитання. Даю роз'яснення.

 

     Ці пропозиції поліпшують ситуацію,  поліпшують можливості для фінансування соціальних виплат. Адже замість того, щоб зараз брати запозичення під високі відсотки й кредитувати свого кредитора,  що пов'язано з додатковими витратами,  завдяки цьому рішенню я матиму можливість запозичити кошти для  фінансування  загальних  видатків бюджету за більш дешеву ціну.

 

     Нинішня ситуація  така.  Сьогодні  взяв гроші в кредитора,  а податок візьму тільки тоді,  коли закінчиться дія нашої  кредитної угоди.  Тобто  додаткові  доходи  до  бюджету виникають через рік, через два,  через три,  залежно від того,  на який термін укладено угоду.  А отже, і віддати ці гроші на фінансування, у тому числі й соціальних виплат,  можна тоді,  коли закінчиться термін угоди.  А якщо  піти  на  те,  що ми пропонуємо,  то вигода буде буквально з наступного дня після введення в дію цього закону.

 

     І ще про 1 червня.  Якщо буде підтриманий указ Президента, ми тоді терміново внесемо зміну: звільнення від від оподаткування - з моменту введення в дію цього законодавчого рішення. І тільки так.

 

     ГОЛОВА. Депутат Гуцол. За ним - депутат Сафронов.

 

     ГУЦОЛ М.В.,  член Комітету Верховної Ради  України  з  питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності та боротьби з організованою    злочинністю    і    корупцією    (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  ПЗУ).  Партія зелених. Шановний пане міністре!  Можливо,  я і підтримаю ваш  законопроект,  але  я хотів   би   знати,  чи  буде  погашена  фінансова  заборгованість Чернівецькій області і коли? Тут заборгованість чи не найбільша.

 

     Дякую за увагу.

 

     МІТЮКОВ І.О.  Для того щоб погасити фінансову  заборгованість перед   Чернівецькою,  Житомирською,  Закарпатською,  Херсонською, Кіровоградською і ще перед п'ятьмашістьма областями,  де  склалася дуже складна ситуація з соціальними виплатами,  де доходи разом із дотацією суттєво відстають від наших річних планів,  нам треба або збільшити доходи,  або зменшити видатки.  Рішення, яке ми сьогодні пропонуємо,  безпосередньо  спрямоване   на   зменшення   видатків бюджету.

 

     Ось наша  ідея.  Коли вона почне працювати,  в бюджеті будуть вивільнятися  додаткові  кошти,  які  підуть  на  погашення   цієї заборгованості. Така логіка цього рішення.

 

     ГОЛОВА. Депутат Сафронов. За ним

- депутат Марковська.

 

     САФРОНОВ С.О.,  член Комітету Верховної Ради України з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та  інвестицій  (виборчий  округ  30,  Дніпропетровська  область). Фракція "Громада".  Шановний Ігоре Олександровичу! Якщо ми введемо пільги для внутрішніх позик, де гарантія, що через деякий час наше суспільство житиме краще?  Мабуть, почнуть ще краще жити внутрішні та зовнішні інвестори - це може статися.

 

     У вас є конкретна програма,  згідно з якою ці пільгові  гроші мають піти на відродження нашої економіки?

 

     МІТЮКОВ І.О.  У  мене є абсолютна впевненість,  що ці пільги, які,  до речі,  отримує не інвестор,  а уряд України  (Україна  як держава, яка позичає гроші, має можливість запозичати їх дешевше), дадуть нам можливість ефективніше використати ці кошти. Це перше.

 

     Друге. Я зараз  не  маю  права  говорити  про  деталі,  скажу тільки,  що  уряд  готує  серйозне рішення щодо реформування ринку внутрішніх запозичень, яке дасть можливість розв'язати цю проблему в поточному році.

 

     ГОЛОВА. Депутат Марковська.

 

     МАРКОВСЬКА Н.С.,  член  Комітету  Верховної  Ради  України  з питань    охорони    здоров'я,    материнства     та     дитинства (багато-мандатний загальнодержавний виборчий округ,  виборчий блок СПУ та СелПУ). Прошу передати слово депутату Ніколаєнку.

 

     ГОЛОВА. Будь ласка.

 

     НІКОЛАЄНКО С.М.,  член  Комітету  Верховної  Ради  України  з питань  науки  і освіти (виборчий округ 185,  Херсонська область). Об'єднана фракція Соціалістичної та  Селянської  партій  -  "Лівий центр".  Шановний Ігоре Олександровичу! Те, що ми почали працювати з облігаціями внутрішньої державної позики, зробило нашу економіку практично заручницею. Ми не можемо проплатити мінімальні соціальні виплати, і це буде лихоманити нас ще не один місяць.

 

     Ви пропонуєте скасувати норму про оподаткування  доходів  від придбаних  цінних паперів і так далі.  Але чому тоді ми збільшуємо акцизний збір на  бензин,  у  тому  числі  й  низькооктановий,  що вдарить  по  колгоспу,  по фермеру,  по селянину,  по заводу і так далі.  Чи  не  за  рахунок  виробництва  ми  хочемо   компенсувати дохідність  тим,  хто  займається  на  ринку  цінних паперів оцими махінаціями й спекуляціями?

 

     Дякую.

 

     МІТЮКОВ І.О.  Дякую за  запитання,  воно  дуже  слушне.  Хочу сказати,  що частково ви маєте рацію. Але ОВДП ми почали випускати через  надмірний  дефіцит  бюджету,  який  ми  планували  протягом останніх трьох років, паралельно прийнявши рішення про відмову від прямого кредитування, емісійного кредитування Національним банком.

 

     Для того щоб застосовувати такі механізми,  як ОВДП, зовнішні позики   на  ринках  капіталу,  треба  мати  реальний,  мінімально обмежений дефіцит бюджету, щоб борг зростав керовано. На жаль, нам і всім попереднім урядам проконтролювати його не вдалося, і тільки тепер ми намагаємося взяти ситуацію під контроль.  Але вона набула таких  серйозних,  загрозливих масштабів,  що без екстраординарних заходів ми з цієї ситуації вийти  не  зможемо.  Ми  будемо  готові запропонувати ці заходи буквально найближчими днями.

 

     Що стосується акцизних зборів.  Ще раз нагадаю ті цифри,  які називаю кожного вівторка,  виступаючи перед вами.  У середньому до казначейства кожного місяця надходить живими грошима 800 мільйонів гривень.  754  мільйони  -  це  наші  зобов'язання  по  соціальних виплатах,  пенсіях,  стипендіях, не враховуючи обов'язкових виплат шахтарям.  Обов'язкові виплати  шахтарям  тільки  за  законом  про бюджет - це 150 мільйонів на місяць плюс виплати згідно з тим,  що ми записали до протоколу.

 

     Таким чином,  мінімальна потреба в живих коштах,  які повинні надходити   в   розпорядження   казначейства,   -  1  мільярд  100 мільйо-нів.  Я вас запитую:  звідки їх узяти?  Ми неминуче повинні використовувати   можливості   підвищення   податків   там,  де  є об'єктивна можливість.

 

     ГОЛОВА. Катерина Тимофіївна  Ващук,  і  на  цьому  завершуємо запитання.

 

     ВАЩУК К.Т.,  член  Комітету  Верховної  Ради України з питань аграрної  політики  та  земельних  відносин  (виборчий  округ  20, Волинська   область).   Аграрна  партія  України.  Шановний  Ігоре Олександровичу!  Я розумію, що в такій складній тупиковій ситуації із  внутрішніми  запозиченнями  треба,  напевно,  вживати набагато радикальніших заходів,  порівняно з тими, які ви пропонуєте. Але в мене таке запитання.

 

     У зв'язку із введенням цього внутрішнього запозичення уряд і, зокрема,  Міністерство  фінансів  зробили  дуже  недобру   послугу виробничникам.  Банкам сьогодні невигідно кредитувати виробництво. Вони вкладають свої  кошти  в  цінні  папери,  працюють  тільки  з державою, і сьогодні наші підприємства не мають обігових коштів. Я вже не кажу про те,  що банки  навіть  не  думають  над  програмою довготермінового  кредитування.  Замість  того,  щоб  підтримувати виробництво, кредитувати його, банки працюють тільки з внутрішньою позикою.

 

     Якщо ми ще й скасуємо цей податок,  то вони взагалі забудуть, як оформляти кредити для виробничників. І ми опинимося в ситуації, з  якої  вже  справді  не  виберемось,  бо  тоді буде стабілізація навпаки. Мертві бджоли не гудітимуть.

 

     Дякую.

 

     МІТЮКОВ І.О. Дякую за запитання. Шановна Катерино Тимофіївно, усе  якраз  навпаки:  банки  цей  податок перекладають на уряд,  і вводити його немає сенсу,  адже наявність цього  податку  зумовлює саме те,  про що ви кажете: завищення ціни кредиту уряду, від якої вже танцюють усі інші позичальники.

 

     Але є ще й облікова ставка Національного банку,  яка визначає рівень  дохідності.  Нам  треба  поряд  із  цим  законом терміново приймати законодавчий акт щодо ринку ОВДП у цілому.  Суть його має зводитися  до  припинення  їх  випуску і заміни більш ефективним і більш справедливим інструментом запозичення.

 

     І обов'язково погодити цю позицію з Національним банком, який повинен  прийняти адекватне рішення щодо відсоткової ставки.  А це вже пов'язано з дефіцитом бюджету і збалансованістю  видаткової  і дохідної частин як державного, так і місцевих бюджетів.

 

     Це можна  зробити  буквально до вересня.  Ми готові,  просимо підтримати.

 

     ГОЛОВА. Спасибі. Сідайте, будь ласка.

 

     Депутат Терьохін - співдоповідач від комітету.

 

     ТЕРЬОХІН С.А.,  член Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності (виборчий округ 214,  м.  Київ). Дякую,  Олександре Миколайовичу. Шановні народні депутати! Комітет з питань фінансів і банківської діяльності розглянув законопроект, поданий Президентом України.  Комітет  вважає,  що  надання  пільг платникам  податків  по  сплаті  податку  з  прибутку підприємств, отриманого від  купівлі  облігацій  внутрішньої  державної  позики призведе  до  втрат  з  бюджету  від  надання  зазначених пільг та зменшення   обсягів   кредитування    суб'єктів    підприємницької діяльності  у зв'язку з відволіканням кредитних ресурсів банків на придбання таких ОВДП та казначейських зобов'язань.

 

     Має рацію наша колега,  яка щойно сказала про те, що сьогодні різниця  між  ризиками,  які  є  в  так званих кредитах на прямого позичальника  (тобто  кредитах  підприємства)  і   ризиками,   які пов'язані з вкладеннями до державного бюджету,  плюс незахищеність форм власності змушує банки вкладати все більше й більше грошей не в живу економіку, не в промисловість і сільське господарство, а до Міністерства фінансів на невиробниче споживання.

 

     Якщо ми ще знімемо  оподаткування  з  доходів  від  ОВДП,  то можемо  сказати,  що жива економіка може розпрощатися з будь-якими кредитами навіть за такою  ціною,  як  сьогодні.  З  іншого  боку, надання  пільг  з  оподаткування окремим суб'єктам підприємницької діяльності є фактично кредитуванням цих суб'єктів з  боку  держави без  відповідного  контролю за використанням цих коштів,  що прямо суперечить основним положенням податкової політики в Україні,  яка була прийнята Верховною Радою 4 грудня 1996 року.

 

     Окремі норми  законопроекту  не узгоджені з чинним податковим законодавством.  Зокрема,  проектом передбачено,  що закон набирає чинності  з  дня його опублікування.  Проте відповідно до статті 1 Закону України про систему оподаткування такі  зміни  можуть  бути внесені  в  закони про оподаткування не пізніш як за шість місяців до початку нового  бюджетного  року  і  починають  діяти  також  з початку нового бюджетного року.

 

     Наданий розрахунок   очікуваних   витрат   і   надходжень  до державного бюджету від операції  з  ОВДП  не  дає  повної  картини макроекономічних   наслідків,  змін  макроекономічних  показників, зокрема сум втрат від зменшення надходжень від податку на прибуток та прибуткового податку з громадян, від зниження ставок державного мита,  збільшення  обсягів  залучення  коштів   до   бюджету   від розміщення  ОВДП  і  так далі.  Крім того,  має місце відволікання коштів з місцевих бюджетів.

 

     Шановні народні депутати!  Я хотів би звернути вашу увагу  на те,  що  податок  на  прибуток  підприємств  згідно  з Законом про бюджетну систему повністю зараховується до  місцевих  бюджетів.  У разі  звільнення  цих доходів від податку,  як пропонує Президент, більш як 700 мільйонів гривень буде вилучено з місцевих бюджетів і витрачено  на  кредитування  дефіциту  державного  бюджету.  Я  не впевнений,  що Міністерство фінансів вирахує  ці  втрати  місцевих бюджетів  у  розрахунках  бюджетних  трансфертів,  які  мають бути відображені в бюджеті 1998 року.

 

     Виходячи з  викладеного,  комітет  пропонує  Верховній   Раді України  відхилити  внесений Президентом України проект Закону про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих  актів  з  питань оподаткування,   але   одночасно   запропонувати   Верховній  Раді розглянути проект закону України щодо внесення  змін  до  декретів Кабінету  Міністрів  про державне мито і про прибутковий податок з громадян   стосовно   звільнення   від   податку   операцій,   які здійснюються з цінними паперами на вторинних ринках. Президент мав рацію,  коли пропонував як одну з норм указу не справляти державне мито  за операції з цінними паперами,  а також звільнити від нього доходи фізичних осіб,  отримані  від  розміщення  своїх  коштів  в облігаціях державних позик.

 

     Саме тому  ще  раз резюме.  Ми маємо відхилити проект закону, поданий Президентом.  Але,  Олександре Миколайовичу,  наш  комітет сьогодні розгляне проект закону, який є частиною цього указу, і ми будемо просити включити його на завтра,  щоб швиденько розглянути. Він має сенс і поліпшить обороти з цінними державними паперами.

 

     Дякую за увагу.

 

     Запитань немає?

 

     ГОЛОВА. Я думаю, що немає. Спасибі.

 

     Шановні колеги!  Я  хотів  зачитати  вам висновок,  який усіх поставив би в однакові  умови  щодо  розуміння  підходу  до  цього законопроекту. Цей висновок підписано керівником нашого юридичного управління:  "Звертаємо увагу,  що положення про набрання чинності цим  актом  з  дня його опублікування не узгоджується з частиною 5 статті 1 Закону України від  18  лютого  1997  року  77/97-ВР  про систему оподаткування,  якою встановлено, що зміни і доповнення до законів про оподаткування  набирають  чинності  з  початку  нового бюджетного року".

 

     Я думаю,   цим   чітко  визначено  наші  права,  обов'язки  і можливості.  Тому  я  ставлю  на  голосування  проект   постанови, внесений Комітетом з питань фінансів і банківської діяльності,  де зазначено: "Проект Закону України про внесення змін і доповнень до деяких   законодавчих   актів  з  питань  оподаткування,  внесений Президентом,  відхилити".  Такий  самий  проект  подала  й   група депутатів.  Про  це було сказано й співдоповідачем від профільного комітету  депутатом  Терьохіним.  Я  просив  би   підтримати   цей документ. Будь ласка.

 

     "За" - 201.

 

     Запросіть людей до залу.

 

     Ващук Катерина  Тимофіївна.  Будь  ласка.  За  нею  - депутат Єльяшкевич.

 

     ВАЩУК К.Т.  Аграрна партія України. Шановні колеги, я вважаю, що цей проект, який ми зараз голосуємо, треба доповнити пунктом, в якому  доручити  уряду  не  пізніше  кінця  вересня  зробити   нам спеціальну  інформацію  про  систему внутрішньої позики в Україні. Внутрішні позики  в  усіх  державах  розраховані  в  основному  на громадян.  У нас громадян від цього усунуто, оскільки немає в кого запозичати.

 

     Та знову  ж  таки  виключити   всю   банківську   систему   з фінансування  виробництва  через  внутрішні  запозичення - більшої шкоди нашому виробництву й економіці придумати не  можна.  Тому  я наполягаю, щоб ми добре розібрались, який вигляд повинні мати наші внутрішні й зовнішні запозичення,  щоб це було окремим пунктом  як зобов'язання.  Нехай  Кабінет  Міністрів  зробить таку інформацію, висловить своє бачення.  Бо,  схоже,  цей борг нас заведе  в  дуже складну, неможливу, тупикову ситуацію.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Спасибі.  Я  думаю,  що  профільний  комітет підготує пропозицію,  і ми її проголосуємо.  Хоча  ми  можемо  й  так  дати доручення Кабінету Міністрів на вересень.

 

     Депутат Єльяшкевич. Будь ласка.

 

     ЄЛЬЯШКЕВИЧ О.С. Партия "Громада". Уважаемые коллеги! Вместе с Юлией  Тимошенко  и  Александром  Турчиновым  я  внес   такой   же законопроект,  что  и  Комитет  по  вопросам финансов и банковской деятельности.  Сделано это  специально  для  того,  чтобы,  приняв постановление   в   соответствии   с   "Переходными   положениями" Конституции и отклонив соответствующий законопроект Президента, не вводить в действие президентский указ.

 

     Если мы  сегодня  не  примем  этого решения и указ Президента будет введен в действие через два дня, то согласно этому указу с 1 июня   от   налогообложения  будут  освобождены  все  операции  по облигациям внутреннего  государственного  займа.  Это  приведет  к потерям  бюджета  1998  года,  к  искусственному  продлению  жизни финансовой  пирамиды,  которая  потом  разрушится  с  еще  большим треском, а финансовый кризис, еще более глубокий, просто оттянется на месяц-два.

 

     Поэтому я  прошу  коллег   проголосовать   за   этот   проект постановления   в   поименном  режиме  и  отклонить  законопроект, внесенный Президентом.  Иначе все последствия,  которые наступят в результате непринятия нами...

 

     ГОЛОВА. Спасибі. Не вибивайте сльозу, усі все зрозуміли.

 

     Ставлю на голосування проект,  внесений профільним комітетом. Текст його я зачитав. Будь ласка, підтримайте.

 

     "За" - 241.

 

     Постанова прийнята (Оплески).

 

     -------------

 

     Слухається питання про проект  Закону  про  загальну  середню освіту.  Доповідає  міністр  освіти Згуровський Михайло Захарович. Будь ласка.

 

     ЗГУРОВСЬКИЙ М.З., міністр освіти України. Шановний Олександре Миколайовичу!  Шановні народні депутати! Загальна середня освіта є основною ланкою в системі освіти України.  Конституцією України та Законом  України  про  освіту  гарантовано  здобуття  обов'язкової повної загальної середньої освіти.

 

     Відповідно до цього в Україні для потреб населення функціонує досить розгалужена мережа закладів загальної середньої освіти, яку становить 21 тисяча загальноосвітніх  навчальних  закладів  різних ступенів з контингентом 6,9 мільйона учнів,  256 вечірніх, заочних загальноосвітніх навчальних  закладів,  де  навчається  107  тисяч учнів.   Для  розвитку  здібностей  і  обдарувань  дітей  діє  195 гімназій,  192  ліцеї,  947  навчально-виховних  комплексів,   147 приватних загальноосвітніх навчальних закладів.

 

     Для дітей, які потребують соціальної допомоги й реабілітації, працює 688 інтернатних установ,  у яких  навчаються  та  отримують комплекс корекційнореабілітаційних заходів 144 тисячі учнів.

 

     Законодавча база освіти продовжує реформуватися, адаптуватися відповідно до сучасних вимог суспільства.  Так,  у 1995 році  було прийнято нову редакцію Закону України про освіту, який є загальним для всієї системи освіти.  Окремі ж ланки освіти у  зв'язку  з  їх значною  специфікою  мають  бути врегульовані законами прямої дії. Уже напрацьовано законопроекти про дошкільну освіту та  виховання, про  загальну середню освіту,  про державну підтримку позашкільної освіти,  про професійно-технічну освіту (він, до речі, прийнятий у минулому році), про вищу освіту.

 

     Специфіка багатьох  проблем  загальної  середньої  освіти  не могла повною мірою бути відображена в Законі України  про  освіту. Широка     розгалуженість    системи,    велика    різноманітність загальноосвітніх навчальних закладів за своїми функціями  зумовили створення  проекту  Закону України про загальну середню освіту,  в якому відображено:  структуру середньої  освіти,  специфіку  типів загальноосвітніх       навчальних       закладів,      організацію навчально-виховного  процесу,   права   та   обов'язки   учасників навчально-виховного   процесу,   кадрове   забезпечення,   функцію державного стандарту освіти,  участь  громадськості  в  управлінні загальною середньою освітою,  повноваження центральних та місцевих органів виконавчої влади.

 

     Важливо зазначити,  що цей законопроект за своїм спрямуванням та глибиною реформування цієї ланки,  по суті,  формує нову модель загальної середньої  освіти  за  змістом,  стандартами,  функціями управління,  організацією навчально-виховного процесу,  які раніше визначалися лише підзаконними актами.

 

     Проект закону готувала велика група фахівців,  а  після  його публікації  з  областей,  міст  і сіл України надійшло близько 2,5 тисячі пропозицій, які були враховані в цій редакції.

 

     Законопроект містить 46  статей  (11  розділів),  зміст  яких охоплює всі напрями діяльності навчальних закладів та установ,  що забезпечують повну загальну середню освіту.

 

     У розділі  "Загальні  положення"  детальніше,  ніж  у  Законі України про освіту, виписано статті щодо законодавства України про загальну  середню  освіту,  його  завдань,  розкриваються  поняття загальної  середньої  освіти  та  її система,  підкреслюється,  що загальна середня освіта є обов'язковою основною складовою  освіти, наголошено на єдності навчання й виховання.

 

     В усіх  загальноосвітніх  навчальних  закладах  незалежно від мови навчання,  типу і форм власності здобуття знань поєднується з формуванням національних цінностей українського народу.

 

     Відповідно до  статті 10 Конституції України мовою навчання в системі загальної середньої освіти є українська мова. Разом із тим громадянам  інших  національностей  гарантується право на вивчення рідної мови або навчання цією мовою.

 

     Українська мова як державна є  обов'язковою  для  вивчення  в усіх загальноосвітніх навчальних закладах. До речі, з 6,9 мільйона учнів 4,3 мільйона навчаються українською,  понад 2,5  мільйона  - російською,  решта  -  мовами  інших національностей:  румунською, угорською, кримськотатарською, польською, словацькою тощо.

 

     Звертаю вашу увагу,  що з метою  забезпечення  умов  здобуття всією   молоддю   повної   загальної   середньої   освіти   вперше пропонується включити до її системи  професійно-технічні  та  вищі навчальні   заклади   першого,  другого  рівнів  акредитації,  які поєднують  професійну  та  загальноосвітню  підготовку  юнаків   і дівчат.

 

     У розділі  ІІ "Загальноосвітні навчальні заклади" (статті 8 - 11) суттєво розвивається положення статті 36  Закону  України  про освіту,   законодавчо   закріплюється   не   лише  різноманітність загальноосвітніх навчальних закладів, а й специфіка їх діяльності. Уточнено правові засади функціонування загальноосвітніх навчальних закладів різних типів і форм власності та  порядок  їх  створення, реорганізації та ліквідації.

 

     У розділі   ІІІ  "Організація  навчальновиховного  процесу  в загальноосвітніх навчальних закладах" (статті 12-16)  пропонуються нові   підходи,   зумовлені   необхідністю  збільшення  тривалості здобуття  повної  загальної  середньої  освіти,  яка  в  Росії  та більшості   європейських   країн   становить   12-13  років.  Тому обов'язковий термін навчання - 11 років є мінімально необхідним.

 

     Такий підхід,   на   нашу   думку,   не   тільки    сприятиме удосконаленню  здобуття  повної  загальної  середньої освіти,  а й збереженню робочих місць  педагогічних  працівників,  що  особливо актуально в умовах скорочення учнівських контингентів.

 

     Визначено нові  терміни  здобуття  повної загальної середньої освіти за формулою "4 роки + 4 роки + 3 роки".  Відповідно  кожний ступінь   школи   -  початкова,  основна,  старша  -  має  основне функціональне  спрямування,  зокрема,  старша   школа   має   бути переважно  профільною.  Це  забезпечує  перехід  до  нової  моделі загальної і середньої освіти, орієнтованої на задоволення освітніх потреб особистості і суспільства.

 

     Слід зазначити,  що  в  країнах Європейського союзу кількість днів у навчальному році коливається від 175 до 221 у початковій та від 175 до 216 у середній школі. Враховуючи міжнародний досвід, ми визначились  із  тривалістю  навчального  року  для  шкіл  першого ступеня  -  175  навчальних  днів  та  для шкіл другого і третього ступенів - по 190.  Це дає змогу забезпечити обов'язкову кількість навчальних  годин  відповідно  до  стандартів  загальної середньої освіти у школах, які працюють з 5- і 6-денним навчальним тижнем.

 

     Зміна термінів навчання,  запровадження ступеневої структури, унормування тривалості навчального року, особливо в старшій школі, покликані забезпечити еквівалентність загальної середньої освіти в Україні і світі.

 

     У розділі  ІV  "Учасники навчальновиховного процесу в системі загальної  середньої  освіти"  (стаття  17)   підкреслюється,   що учасниками   навчально-виховного   процесу   є   не  лише  учні  і педагогічні працівники, спеціалісти та представники різних установ освіти,  а  й  батьки  та  представники  підприємств,  установ  та організацій, які беруть участь у навчально-виховній роботі.

 

     Цим самим підкреслюється,  що школа і освіта - це  всенародна справа,  а  не монополія органів управління освітою.  У розділі VI "Управління  та   громадське   самоврядування   загальноосвітнього навчального   закладу"   (стаття   36)  законодавчо  закріплюється діяльність органів громадського самоврядування, піклувальної ради, учнівського і батьківського комітетів, самоврядних об'єднань тощо. У цьому законопроекті вперше визначено,  що саме батьки або особи, які    їх   заміняють,   несуть   відповідальність   за   здобуття неповнолітньою дитиною загальної середньої освіти.

 

     Інше важливе положення розділу IV - педагогічне  навантаження та  трудові  відносини  в  системі загальної середньої освіти,  що викладено в статтях  23-24.  Вперше  визначено  поняття  "загальне педагогічне  навантаження"  -  як  час,  використаний педагогічним працівником  для  організації  та  проведення   навчальновиховного процесу.  Це  дає  змогу  вважати  класне  керівництво,  перевірку зошитів, завідування кабінетами, майстернями, навчально-дослідними ділянками  складовою  загального  педагогічного  навантаження,  що виражено в академічних годинах.

 

     Слід звернути увагу, що у пункті 2 статті 24 визначається, що працедавцем  для  педагогічних працівників державних і комунальних загальноосвітніх навчальних закладів є місцевий  орган  управління освітою, що забезпечує його вплив на рівномірний та кваліфікований підбір педагогічних кадрів у регіоні.

 

     В пункті  2  статті  22  сформульовані  вимоги  до  керівника загальноосвітнього навчального закладу:  він має бути громадянином України, мати вищу педагогічну освіту, стаж педагогічної роботи не менше  трьох  років  і підготовку в галузі управління освітою,  що істотно вплине на якісний підбір керівних кадрів.

 

     У розділі V "Державний стандарт загальної  середньої  освіти" (статті  28-  32) визначаються зміст державного стандарту шкільної освіти,  порядок його розроблення та перегляду  (статті  28-  29). Введення  стандарту  загальної  середньої освіти - це нове явище в національній  системі  освіти,  і  воно  потребує  широкої  участі науковців,  представників  різних відомств,  організацій у процесі його   розроблення.   Цим   ми   маємо    поставити    перестороги некомпетентному  втручанню  у зміст шкільної освіти,  нав'язуванню різних предметів та збільшенню  кількості  навчальних  годин,  які часто    суперечать   психофізичним   можливостям   школярів   (це зафіксовано у положеннях статей 29-31 законопроекту).

 

     Структуру державного стандарту складають:  базовий навчальний план,  характеристика інваріантної та варіативної складових змісту загальної середньої освіти,  державні вимоги до  рівня  підготовки учнів.  Це  сприятиме  забезпеченню  якісних  показників загальної середньої освіти.

 

     У розділі VI "Управління системою загальної середньої освіти" (статті  33-  37)  визначено  основні  завдання органів управління системою  загальної   середньої   освіти,   повноваження   органів виконавчої  влади  та  органів  місцевого  самоврядування в галузі загальної середньої  освіти  і,  зокрема,  у  створенні  умов  для одержання громадянами загальної середньої освіти,  прогнозовані та наявні дані про мережі навчальних  закладів,  їх  ліцензування,  в здійсненні міжнародного співробітництва тощо.

 

     Вперше законодавчо   закріплюються  (це  розділ  VII,  статті 38-39)    завдання     науково-методичного     забезпечення     та науково-методичні установи, що його здійснюють.

 

     Питання фінансово-господарської                   діяльності, матеріально-технічної бази та міжнародного співробітництва знайшли відображення у розділах VIII та IX (статті 40-44).

 

     Конкретизується відповідальність  за  порушення законодавства про загальну середню освіту (стаття 45).

 

     У "Прикінцевих положеннях" передбачено поступовий перехід  на нові  терміни навчання (стаття 12).  Для цього пропонується ввести їх у дію з 1 вересня 2001 року,  що зумовлено потребою в належному науковометодичному та організаційному забезпеченні.

 

     Підготовлений законопроект  враховує більшість зауважень,  що надійшли з різних регіонів України під час обговорення з Комітетом Верховної Ради з питань науки та народної освіти. На жаль, складне економічне становище в країні сьогодні не  дає  змоги  законодавчо вирішити  ряд  інших  питань,  що  потребують  значних  фінансових витрат.

 

     У кінцевому підсумку прийняття Закону  України  про  загальну середню  освіту  забезпечить:  створення  нової  моделі  загальної середньої освіти;  введення в дію  механізму  реалізації  здобуття обов'язкової  повної  загальної середньої освіти;  еквівалентність загальної  середньої  освіти  в  Україні  та  в   інших   країнах; досягнення  чіткішого  розподілу  повноважень  між центральними та регіональними   органами    виконавчої    влади    та    місцевого самоврядування;   формування  державного  громадського  управління галуззю;     поліпшення     соціального     захисту      учасників навчально-виховного процесу.

 

     Подальший розгляд   цього   законопроекту  у  Верховній  Раді сприятиме вдосконаленню його змісту.  Просимо  проект  Закону  про загальну  середню  освіту  прийняти  у  першому читанні і відкрити можливість  для  його  подальшого  удосконалення   і   остаточного схвалення Верховною Радою.  Ми переконані,  що його прийняття саме напередодні  нового  навчального  року  стане  важливим   фактором підтримки освітян України.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВА. Спасибі.

 

     Шановні колеги,   прохання   висловлюватися   за   скороченою процедурою,  як ми домовилися:  5 хвилин на  запитання,  5  хвилин співдоповідачу і 2 - "за",  2 - "проти". Потім поставимо проект на голосування в першому читанні.

 

     Будь ласка,  запишіться на запитання (Шум у залі). А я просив проголосувати  пропозицію,  щоб  працювати  до  20  години.  У нас сьогодні - 14 законопроектів.

 

     Виставте на моніторі 5 хвилин.

 

     Хто ще захоче поставити запитання,  то зробить це персонально при  зустрічі  з  міністром.  І до другого читання ви внесете свої пропозиції.

 

     Будь ласка, депутате Гурвіц.

 

     ГУРВІЦ Е.Й.,  народний депутат України (виборчий  округ  136, Одеська область). Прошу передать слово депутату Кармазину.

 

     ГОЛОВА. Депутат Кармазін.

 

     КАРМАЗІН Ю.А.,  голова  Комітету  Верховної  Ради  України  з питань законодавчого  забезпечення  правоохоронної  діяльності  та боротьби  з  організованою злочинністю і корупцією (виборчий округ 134, Одеська область). Фракція "Громада", поки що окупована Одеса.

 

     Пане міністре,  я цілком підтримую думку про те,  що потрібно прийняти  сьогодні  проект закону.  Але до мене звернулися виборці стосовно  того,  що   скорочується   професійно-технічна   освіта, зокрема,  хочуть закрити СПТУ28 в місті Одесі.  У ньому навчається 600 дітей. Сьогодні делегація ця у вас, і я її прошу прийняти.

 

     Скажіть, будь ласка,  чи цей  закон  у  разі  його  прийняття зупинить таке свавілля? У моєму окрузі одне училище вже закрито, а це вже друге закривається. Сьогодні дітям нікуди йти, і ви знаєте, що вони тільки поповнюють ряди злочинних елементів.

 

     Отже, яке   законодавче  поле  має  обмежити  знищення  таких закладів? Дякую за відповідь.

 

     ЗГУРОВСЬКИЙ М.З. Дякую.

 

     Міністерство освіти     в     принципі     проти     закриття професійно-технічних, як і інших, навчальних закладів.

 

     Щодо даного проекту Закону про загальну середню освіту, то до нього вперше включено професійно-технічні  училища  як  такі,  які надають  повну загальну середню освіту.  Професійнотехнічна освіта буде більшою мірою захищена, ніж досі.

 

     ГОЛОВА. Депутат Морозов, потім - депутат Зінченко.

 

     МОРОЗОВ А.П.,  член Комітету Верховної Ради України з  питань бюджету  (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  КПУ). Фракция  коммунистов.   Прошу   передать   слово   Баулину   Павлу Борисовичу.

 

     БАУЛІН П.Б.,  член  Комітету  Верховної Ради України з питань свободи  слова  та  інформації  (виборчий  округ  76,   Запорізька область). Фракция коммунистов.

 

     Господин министр,  не кажется ли вам, что этот проект закона, особенно статья 7, носит дискриминационный характер по отношению к 52  процентам  населения  Украины,  которое  считает  своим родным языком  русский  язык.  В  частности,  в  пункте  1  этой   статьи говорится,  что  "мовою  навчання  в  системі  загальної середньої освіти є українська мова".  А в пункте 3 -  что  "громадянам,  які належать  до  національних меншин,  гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і  комунальних навчальних  закладах  або через національні культурні товариства". Из-за этого "або" они превратятся именно в ту  категорию,  которая должна  будет  изучать  свой родной язык в национальных культурных обществах.  Эта статья дискриминационна по отношению к  этническим украинцам,  для  которых  родным  языком является русский.  Как вы считаете,  можно ли пункт 1  изложить  в  такой  редакции:  "Мовою навчання  в  системі загальної середньої освіти є українська мова, російська мова, мови національних меншин".

 

     ЗГУРОВСЬКИЙ М.З.  Дякую.  Ця стаття формувалася,  виходячи  з чинного законодавства,  зокрема,  Закону про мови,  Конституції та Закону про освіту.  Але обговорення  законопроекту  в  Комітеті  з питань  науки  та народної освіти показало,  що ця стаття має бути уточнена в деяких моментах.  Тому,  на наш  погляд,  це  уточнення найбільш точно може зробити Верховна Рада перед другим читанням.

 

     Я просив би не загострювати зараз цього питання (Шум у залі), просив  би  не  відхиляти  проекту  на  тій  підставі,  що   певні формулювання  цієї  статті  потребують  уточнення,  і  дати  змогу доопрацювати ці моменти.

 

     ГОЛОВА. Шановні  колеги!  Зачекайте  Михайле  Захаровичу,  не хвилюйтеся,   будь   ласка,   для  цього  буде  друге  читання.  І пропозицію,  яку  вніс  депутат,  у  профільному  комітеті   буде, безперечно,  розглянуто  і  вивчено  на  предмет  її  врахування в проекті. Депутат має право вносити і вимагати в другому читанні її врахувати у тій редакції, в якій він вносить сьогодні.

 

     Будь ласка,  слово  надається  депутату  Зінченку,  за  ним - депутат Гошовська.

 

     ЗІНЧЕНКО О.О.,  член Комітету Верховної Ради України з питань свободи  слова  та  інформації  (багатомандатний загальнодержавний виборчий  округ,  СДПУ(о)).  Фракція  соціал-демократичної  партії України (об'єднаної). Прошу передати слово Попеску.

 

     ГОЛОВА. Будь ласка, депутате Попеску.

 

     ПОПЕСКУ І.В.  Дякую.  Вельмишановний Михайле Захаровичу, ваше міністерство розробляє концепцію щодо освіти національних  меншин, якою  передбачається,  що  освіта рідною мовою триватиме лише до 4 класу,  потім перейде на українську мову і  залишиться  тільки  як рідна мова та література.

 

     Що стосується статті 7, я б у пункті 2 запропонував дещо іншу редакцію: обов'язковим є  вивчення  не  лише  української  мови,  а в місцях компактного проживання - і мов меншин.  Для того щоб і українці, і представники   інших   національностей,  які  мешкатимуть  на  цій території,   наприклад,   де   90    відсотків    російськомовних, угорськомовних  чи  румуномовних  -  також  знали мову меншини,  у компактному середовищі якої вони проживають.  Якщо цих моментів не буде  поставлено  на голосування,  то у нас виникнуть проблеми при ратифікації Європейської хартії про  регіональні  мови  меншин,  у статті  8  якої  щодо цього передбачаються чотири варіанти.  Як ви ставитеся до цього?

 

     Дякую.

 

     ЗГУРОВСЬКИЙ М.З.   По-перше,   законопроект   щодо   навчання національних  меншин - у роботі,  ним не передбачається закінчення вивчення рідної мови представниками національних  меншин  після  4 класу.

 

     По-друге, стосовно  статті  7,  то  її можна уточнити під час постатейного розгляду законопроекту і при  відповідній  попередній роботі над цією статтею.

 

     Тому я  просив  би  цієї  статті зараз не обговорювати.  Якщо принципово  потрібно,  щоб  вона   була   знята   для   подальшого доопрацювання  -  це ваше рішення.  Але я просив би не затримувати через цю статтю схвалення законопроекту в першому читанні.

 

     ГОЛОВА. Шановні колеги, оце ми понавигадували різні назви - і гімназії,  і колегіуми.  Школа залишається школою.  Що ми все щось шукаємо, аби тільки щоб з чужого плеча на себе натягти?

 

     Будь ласка, депутате Гошовська.

 

     ГОШОВСЬКА В.А.,  член  Комітету  Верховної  Ради  України   у закордонних   справах  і  зв'язках  з  СНД  (виборчий  округ  178, Харківська  область).  Дякую,  Олександре  Миколайовичу.  Шановний Михайле  Захаровичу,  гадаю,  не  потребує додаткової аргументації необхідність закону про базову середню освіту,  адже він сприятиме створенню  юридичних  гарантій  функціонування та розвитку системи освіти.

 

     Однак, як ви особисто ставитеся до того,  що в проекті,  в статті 15 жорстко  регламентується початок навчального року - 1 вересня і закінчення - 1 липня.  Адже реальне  життя  свідчить,  що  так  не вийде, а вже сьогодні криза вносить свої корективи.

 

     Далі, стаття   22,   в   якій  говориться,  що  "педагогічний працівник - особа,  яка має відповідну освіту". Чи не вважаєте ви, що  за цим невизначеним "відповідну" ми втратимо мінімальний поріг освіти педпрацівника? І під цим ми прогледимо тенденцію до падіння освітнього рівня вчителів і викладачів.

 

     Дякую.

 

     ЗГУРОВСЬКИЙ М.З. Дякую. У статті 15 початок навчання - 1 вересня  обумовлений  термінами  навчання: 175  робочих днів - для шкіл першого ступеня;  190 - для другого і третього ступенів.  Ця тривалість  навчання  відповідає  стандарту загальної середньої освіти. Звичайно, життя вносить корективи, але не затверджувати певних стандартів не можна,  тому  що  відхилення від них може бути ще більшим.

 

     Щодо статті  22,  то  я  з  вами  згоден,  що  тут  можна  її доопрацювати саме в напрямі підвищення  кваліфікації  педагогічних працівників шкіл.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Спасибі,   Михайле  Захаровичу,  сідайте.  Слово  для співдоповіді надається депутату Пасечній - від Комітету  з  питань науки і освіти.

 

     Гадаю, тут   треба  все-таки  подивитися.  У  нас  тепер  усі університети,  всі  академії  -   військові,   цивільні.   Держава університетів  і  академій!  А профтехучилища скорочуємо,  щоб був "висококваліфікований робітничий клас".

 

     Будь ласка.

 

     ПАСЕЧНА Л.Я.,  член Комітету Верховної Ради України з  питань науки  і освіти (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ, КПУ).  Дякую.  Шановний Олександре Миколайовичу!  Шановні  народні депутати!  Я  хочу  продовжити  думку міністра освіти Згуровського Михайла Захаровича.  Щоправда,  він говорив про позитив  у  нашому навчально-виховному   процесі.  Я  ж  хочу  сказати,  що  сучасний критичний  стан  освіти  потребує  негайного  захисту  з  боку  як законодавчої  влади  (прийняття  низки законів прямої дії),  так і виконавчої влади.

 

     На наших очах,  шановні колеги, відбувається руйнація системи освіти в нашій країні. Під виглядом так званих реформ, оптимізації мережі   навчальних   закладів   урядом   приймаються   постанови, вживаються заходи,  спрямовані не на розбудову галузі освіти, а на її знищення.

 

     Наведу кілька цифр:  в Україні закрито 140 загальноосвітніх шкіл, 18 шкіл-інтернатів,    151    професійнотехнічне    училище,    59 позашкільних  закладів,  скорочено  майже  70  тисяч  педагогічних ставок,  збільшено наповнюваність класів, значно знижено кількість груп   продовженого   дня,   що   суттєво   вплинуло   на   рівень навчальновиховного процесу в навчальних закладах.

 

     Тільки в  1997  році  в Україні припинили своє існування 1700 дошкільних установ, а 2000 працювали з перервами.

 

     Ви всі знаєте,  що вступає в дію Указ Президента  580/98  від другого   червня   цього   року,   яким  передбачається  з  нового навчального року вільний продаж підручників, але забезпечення ними проводитиметься не державою, а батьками. І ви розумієте, що за цим стоїть.

 

     У результаті  запровадження  так  званого   диференційованого підходу  в  організації  харчування  90 відсотків школярів нині не мають  фінансової  можливості  користуватися  послугами   шкільних їдалень,   а  звідси  -  діти  непритомніють  від  голоду,  у  них розвивається дистрофія, високий показник захворюваності.

 

     Протягом останніх років урядом припинено фінансування  витрат для матеріально-технічного забезпечення навчальних закладів, удвоє зменшено фінансування галузі освіти в державі.

 

     Якщо цей процес не спинити,  то скорочувати буде  просто  вже нічого.

 

     У результаті такої політики більшість шкіл та шкіл-інтернатів перебувають в аварійному стані і  потребують  негайного  втручання виконавчих органів влади.

 

     Що вже  говорити,  якщо  впродовж  останніх  7  років держава практично не будує шкіл,  дитячих садків і  позашкільних  установ, хоча  третина сільських шкіл і половина дитячих садків знаходиться в пристосованих приміщеннях.

 

     Унаслідок несвоєчасної  виплати  заробітної  плати  школа   з кожним  роком втрачає педагогічні кадри.  В ряді регіонів з'явився їх дефіцит,  а по Україні він становить понад три тисячі. Водночас зростає   кількість   безробітних  педагогів.  Місцевими  службами зайнятості їх зареєстровано близько  10  тисяч  чоловік.  Уряд  не виконує статті 57 Закону України про освіту,  яким надано гарантії держави   педагогічним   та   науково-педагогічним    працівникам, передбачається  доплата  за  стаж  роботи та ряд інших норм.  І цю сумну статистику можна було б продовжувати.

 

     Тому на сьогодні,  шановні колеги, наш обов'язок силою закону створити передумови для повноцінного процесу навчання, всебічного, гармонійного розвитку дітей у середніх закладах освіти.

 

     Виходячи з  вимог  Конституції  та  відповідних  законодавчих актів  Комітет  Верховної  Ради  з питань науки та освіти сьогодні також,  розглянувши цей законопроект, вносить його на обговорення. Я хочу сказати, що проект Закону про загальну середню освіту, який сьогодні розглядається,  доповнює і конкретизує,  як  уже  говорив міністр,    положення   Закону   України   про   освіту   стосовно функціонування системи загальної  середньої  освіти  і  є  законом прямої дії.

 

     Спинюся на  пропозиціях,  які  вносить  наш  комітет до цього законопроекту. Ми вважаємо, що, по-перше, доцільно дати визначення середньої  освіти,  додати статті,  в яких визначити взаємозв'язок загальної середньої школи  з  дошкільною,  позашкільною  та  вищою освітою   та   вказати   на   обов'язковість   додержання  статуту загальноосвітнього   навчального    закладу    всіма    учасниками навчально-виховного процесу. Вважаємо також, що потрібно визначити граничну межу одержання середньої освіти з денною формою навчання. А  також  передбачити,  що  керівництво  системою загальної освіти можуть  здійснювати  лише  особи,  які  мають  відповідну   фахову підготовку,  певний  стаж педагогічної роботи та пройшли атестацію педагогічних  працівників.  У  моєму  виборчому  окрузі  є   такий навчальний  заклад  -  гімназія,  яку очолює фахівець - інженер за фахом,  а не педагог.  Ось до чого призводить те,  що в нас  немає такого законодавчого поля.

 

     Доцільно також  конкретизувати  порядок  добору і призначення керівних працівників середніх  навчальних  закладів  державної  та комунальної  власності,  зокрема,  визначити проблеми погодження з педагогічними колективами призначення їх керівників.

 

     У статті 19 в питанні соціального захисту учнів не  визначено порядок  проїзду  учнів  у міському та приміському транспорті.  Ви знаєте, скільки через це виникає питань на місцях. У законопроекті не  визначено  питання  організації харчування в системі загальної середньої освіти,  а також відповідальність за його організацію  і проведення. Слід передбачити окрему статтю щодо цього.

 

     У четвертому  розділі  доцільно  чіткіше  визначити  права  і обов'язки учнів.  А в статті 21,  в якій  йдеться  про  заохочення учнів,  ми  вважаємо,  доцільно законодавчо передбачити можливість заохочення учнів  за  відмінну  успішність  і  зразкову  поведінку Золотою   і   Срібною   медалями  і  переваги,  якими  вони  мають користуватися,  вступаючи до вищих навчальних  закладів.  Тому  що діти  протягом  11  років  навчаються  тільки на відмінно,  стають медалістами,  але Золота медаль сьогодні не  впливає  на  те,  щоб дитина  могла  скористатися  цим  при вступі до вищого навчального закладу - все  залежить  від  нього,  як  подивиться  на  це  його керівництво.

 

     У статті 23,  в якій йдеться про педагогічне навантаження, ми пропонуємо,  оскільки  це  закон  прямої  дії,   чітко   визначити навантаження вчителів молодших і старших класів, а також інші види додаткових  робіт  педагогічних  працівників   середніх   закладів освіти.  Чимало  тут було сказано про те,  що потрібно передбачити вищу оплату за класне керівництво,  перевірку зошитів, організацію роботи гуртків та позакласної роботи.

 

     Також у нас є пропозиції до статті 26, в якій  йдеться  про  атестацію  педагогічних  працівників.  У зв'язку  з  тим,  що навчальні заклади всіх форм власності повинні забезпечувати  державний  стандарт  загальної  середньої   освіти, доцільно  проводити  атестацію  педагогічних працівників не тільки загальноосвітніх державних і комунальних закладів,  а й навчальних закладів усіх форм власності.

 

     І останнє.  Особливу  увагу члени нашого комітету звернули на статтю 7 цього проекту закону,  де говориться про мову навчання  в системі загальноосвітньої школи, про що сьогодні запитували нашого міністра. Ця стаття проекту суперечить статті 7 Закону України про освіту та статті 10 Конституції України. Тому її потрібно привести у відповідність до Конституції.

 

     А щоб   зняти   цю    суперечність,    шановний    Олександре Миколайовичу,  я  пропоную  проголосувати за те,  щоб статтю 7 тут записати так, як записано у статті 7 Закону про освіту або взагалі вилучити, тому що вона чітко сформульована в попередньому законі.

 

     Такий висновок нашого Комітету з питань науки та освіти.  Він вважає,  що проект Закону про загальну середню  освіту  може  бути прийнятий  у  першому  читанні з подальшим урахуванням висловлених вами,  шановні народні депутати,  зауважень і побажань,  а також з серйозним доопрацюванням.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Спасибі, сідайте будь ласка.

 

     Шановні колеги!   Після   перерви  проведемо  обговорення  за скороченою процедурою, 10 хвилин і приймемо відповідне рішення.

 

     Оголошується перерва на 30 хвилин.

 

     (П і с л я п е р е р в и)

 

     Веде засідання Перший заступник Голови Верховної Ради України МАРТИНЮК А.І.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні   колеги,  продовжуємо  засідання.  Прошу запросити людей  до  залу.  Продовжуємо  обговорення  питання  про проект Закону про загальну середню освіту.

 

     Є дві  пропозиції  щодо порядку обговорення проекту.  Перша - провести обговорення за скороченою процедурою:  два - "за",  два - "проти", і приймати рішення. І друга. Під час перерви представники різних фракцій підходили і пропонували надати слово  представникам фракцій та профільних комітетів, які мають безпосереднє відношення до  цього  законопроекту,  враховуючи  надзвичайну   актуальність, надзвичайну важливість даного закону для розвитку нашої держави.

 

     Більшість схиляється   саме   до   другої   пропозиції   щодо обговорення.  Немає заперечень стосовно  того,  щоб  надати  слово представникам  фракцій  та  профільних  комітетів  і  після  цього приймати рішення?

 

     Тоді прошу  представників  фракцій  записатися  на   виступи. Переходимо до обговорення проекту закону.

 

     Слово від   фракції   Селянської   і   Соціалістичної  партій надається товаришу Ніколаєнку. Підготуватися депутату Філіпчуку.

 

     НІКОЛАЄНКО С.М.  Шановний Адаме Івановичу!  Шановні громадяни України!    Шановні    народні   депутати!   Шановне   керівництво Міністерства освіти!  Гадаю,  це  дуже  добре,  що  Адам  Іванович розпочав  своє головування з розгляду даного законопроекту і ми не допустили,  як кажуть,  короткого обговорення,  бо для нашої школи життя  і  так  є  на  сьогодні  коротким  і недобрим.  А ми мусимо з'ясувати всі  витоки  цього  закону  з  тим,  щоб  розібратися  і прийняти оптимальне, розумне рішення.

 

     Дозвольте поділитися  від фракції соціалістів і селян деякими думками з приводу цього проекту закону.

 

     Перше. Чи відповідає  зміст  даного  проекту  закону  вимогам сьогодення,  сподіванням наших учителів і батьків?  Без сумніву, в проекті закону є позитивні моменти.  Про  них  і  говорив  міністр освіти Михайло Захарович Згуровський, я їх підтримую. Тому, на мій погляд, було б доцільно (а у Верховній Раді попереднього скликання була  практика,  коли  законопроекти,  які  не  зовсім відповідали вимогам  сьогодення,  доопрацьовувалися  в  комітетах)  підтримати сьогодні  законопроект  у першому читанні,  але врахувавши суттєві зауваження, про які я скажу.

 

     Мене і фракцію соціалістів і селян турбує те,  що конкретних, адекватних  відповідей  на  гострі  питання,  які ставить сьогодні життя,  в  проекті  закону,  на  жаль,  немає.  Ми  не   знаходимо відповідей   на  питання:  як  рятуватимемо  школу,  як  діятимуть сільські школи,  малокомплектні школи, коли вчителі, техпрацівники отримують  мізерні  зарплату та дотацію за стаж роботи?  Що буде з підручниками,  чи зможе дитина з бідної сім'ї,  а  таких  сьогодні більшість,  отримати ці підручники?  Чи не призведе введення нових стандартів  освіти  до  зниження  обсягів  та  якості  знань?   Чи заснування  ліцеїв,  гімназій  і  так  далі  не  перекриє  дітям з трудових сімей шлях до вузів, до вищої освіти?

 

     Турбує і те, що чітко не відображені питання виховної роботи. З  цього приводу на засіданні комітету висловлювалися різні думки. Мене турбує насамперед питання:  де  в  проекті  закону  визначено функції,  права  та  економічне  стимулювання  класного керівника, заступника директора по виховній роботі?  А це ж центральна фігура в   школі!  "Знання  без  виховання,  -  говорив  Дмитро  Іванович Менделєєв,  - це меч у руках божевільного".  Ми нині боїмося вийти на вулицю,  позагратовували підприємства, свої будинки перетворили на фортеці,  телебачення "а-ля  Кулик"  заполонили  жорстокість  і секс.  Це  результат реалізації педагогіки жорсткого капіталізму і так званої ринкової педагогіки.  Ми мусимо все  це  передбачити  в проекті закону, чітко виписати систему виховної роботи в школі.

 

     Не досить грунтовно висвітлено і принцип світського характеру освіти,  до речі,  закладений у Конституції та чинному Законі  про освіту. Скільки антилюдські секти, нетрадиційні закордонні релігії шматуватимуть духовне тіло нашої держави? (Шум у залі). Вибачте, я від фракції виступаю - 5 хвилин.

 

     Щодо мови   навчання.  Стаття  7,  в  якій  про  це  йдеться, суперечить формулюванням статті 10  Конституції  України.  Тому  я пропоную  підтримати те,  що звучало у виступі Людмили Яківни та з чим погодився міністр,  - винести статтю 7 за межі  законопроекту, тобто  проголосувати  законопроект  у першому читанні,  а статтю 7 окремо доопрацювати.

 

     Турбує і те, що не виписано до кінця соціальний блок. Немає в проекті відповіді, яке буде навантаження, яка буде оплата. Доки за перевірку зошитів і таке  інше  платитимуть  мізерні  копійки?  Ми мусимо   записати,   що  всі  додаткові  навантаження  оплачуються відповідними відсотками оплати основної роботи.

 

     І ще одне.  У законопроекті є 15 посилань на те,  що  Кабінет Міністрів  окремими  положеннями  врегулює  ті  чи  інші  моменти. Потрібно відійти від цього.

 

     Далі. Ми повинні прийняти рішення,  що в 1998 році та під час цього   періоду   кризи   заробітна   плата   працівникам   освіти забезпечуватиметься  через  державний  бюджет.  Інакше  як   можна реалізувати  статтю 53 Конституції про доступність і безоплатність освіти,  зокрема,  в Криму,  Херсоні та Тернополі,  де люди  по  7 місяців не отримують зарплати.  А в Києві маємо доплати,  Хрещатик ремонтуємо за 100 мільйонів і таке інше.

 

     На всі  ці  питання  мають  бути  дані  відповіді  в   даному законопроекті.  Пропоную  його  підтримати,  але  досить  серйозно доопрацювати,  щоб він став таким,  який потрібен  і  вчителям,  і громадськості, і батькам та дітям.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні   колеги!   Давайте  все-таки  домовимося обговорювати за скороченою процедурою,  тобто по 3-4 хвилини, тому що   в   нас   20  законопроектів,  які  ми  повинні,  зобов'язані розглянути.  Усі вони важливі,  усі надто доленосні  для  розвитку нашої держави, тому я дуже прошу представників фракцій і комітетів не зловживати часом.

 

     Слово для  виступу  від  фракції   Народного   руху   України надається депутату Філіпчуку. Підготуватися депутату Краснякову.

 

     ФІЛІПЧУК Г.Г.,  член Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти (виборчий округ 203,  Чернівецька область). Шановні колеги!  Гадаю,  що не діятиме жоден закон із соціальних питань, у тому числі освіти,  якщо ми  не  матимемо  нормальних  підходів  у фінансовій,  податковій,  бюджетній, економічній політиці, якщо не буде практично впроваджено в життя жорсткий механізм національного протекціонізму.

 

     Сьогодні ми    говоримо    про   освіту,   оскільки   в   цій найважливішій,  стратегічній сфері  вже  дійшли  до  межі.  Є  дві проблеми,  які  мають  бути  зафіксовані  на  рівні  законодавчого захисту. По-перше, це відповідно до указу Президента від 2 вересня не дозволити надалі скорочувати мережу загальноосвітніх навчальних закладів.  І  друге  -  це  захист  суб'єктів   навчальновиховного процесу, зокрема педагога і учня.

 

     Хотів би сказати ще одну річ, яка мене особливо тривожить. Це питання пов'язане з бюджетною  резолюцією  на  1999  рік,  з  тими змінами і доповненнями, які ми повинні проголосувати в цій залі.

 

     Те, що  на  фінансування  освіти  в другій половині 1998 року виділяється лише 87 відсотків передбачених раніше коштів, означає, що закон, який ми, може, приймемо восени, не діятиме.

 

     Третє. Позиція фракції Народного руху,  особисто моя як члена комітету -  підтримати  даний  закон,  але  в  тій  редакції,  яка запропонована  Кабінетом  Міністрів  і з доповіддю про що виступив сьогодні пан Згуровський.

 

     Разом з тим я зовсім не хотів би,  щоб каменем спотикання при прийнятті  в  першому читанні цього важливого документа стали саме стаття 7 і Закон про мови.

 

     Передусім не  треба  вести  боротьбу  проти  мови  будь-якої: української,  російської,  румунської  чи молдавської.  Узагалі це справа невдячна і неперспективна.  Ми повинні відслідковувати  те, щоб  у  цьому  законі  було закріплено конституційну позицію,  і в статті 7 зокрема.

 

     А з  точки  зору  статистики  ми  повинні  оперувати   іншими цифрами,  шановні  колеги.  Сьогодні  в Україні в загальноосвітніх закладах лише 62 відсотки дітей навчаються українською мовою.

 

     Якщо взяти Донбас, який представлений шанованими депутатами в нашому базовому підкомітеті,  то ми також знаємо цю цифру - це 8,5 відсотка навчання українською мовою.

 

     У Харкові,  який представляє наш опонент Алексєєв,  - лише 43 відсотки  дітей  навчаються  українською  мовою в загальноосвітніх закладах.

 

     А якщо  додати  до  цього  інформаційний  простір,   особливо телевізійний,  і  особливо  те,  що лише 4 відсотки непедагогічної продукції друкується  українською  мовою,  то  ми  повинні  задати відповідно  до  Конституції  один одному запитання:  то яка ж мова дискримінується?

 

     Тому я  пропонував би ці деталі,  які надто деталізовані у статті 7, опустити,  але виписати чітко відповідно до Конституції, яку ми прийняли в цій залі.

 

     І, насамкінець.  Я не хотів би  читати  таких  статей,  як  у "Киевских  ведомостях" від 21 числа.  Йдеться про статтю Тихонова, голови комітету російської Державної думи,  де сказано,  що  після 20-х  років  нібито  починається  другий  етап  погрому російської культури в  Україні.  Я  вважаю,  що  некоректно  такому  великому дипломату  і  політику говорити так по відношенню до України.  А з іншого боку,  вважаю,  що нам треба вибудовувати закон про  освіту лише  на  основі прийнятої української Конституції.  І таким чином зняти ті суперечності,  які,  власне,  починають вибудовуватися на суто ідеологічних купюрах у цій залі.

 

     Дякую (Оплески).

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово   для   виступу   надається  представникові фракції  Комуністичної   партії   України   депутату   Краснякову, підготуватися депутату Малолітку.

 

     КРАСНЯКОВ Є.В., член Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти (багатомандатний загальнодержавний виборчий  округ, КПУ).   Уважаемый  Адам  Иванович,  уважаемые  народные  депутаты, уважаемые  избиратели!  Фракция  Коммунистической  партии  Украины поддерживает  поданный законопроект,  но с большими оговорками,  о которых я скажу ниже.

 

     По тому,  что происходит сегодня  в  системе  образования,  в общем   можно   уже  подводить  итоги  семилетней  так  называемой независимости.  Что  мы   видим?   Разрушены   экономика   страны, промышленность как военная, так и гражданская, сельское хозяйство, армия,  флот.  Влачат жалкое существование  культура  и  медицина, наука,  система социального обеспечения в целом. Почти все крупные заводы и фабрики остановлены, заработная плата не выплачивается на подавляющем  большинстве предприятий,  в сельской местности она не выплачивается даже годами.  На забастовки  рабочих,  служащих  уже никто  не  обращает  внимания,  в том числе правительство и гарант Конституции Президент.

 

     С переворотом в экономике покатилась под  откос  и  лучшая  в мире,  повторяю  еще  раз,  лучшая в мире система образования.  Ее посадили на голодный паек,  позакрывались многие школы.  Только  в 1997  году  при увеличении контингента учащихся сокращено 16 тысяч классов,  закрыто восемьдесят одну  школу  в  сельской  местности, опять  же  при  увеличении ученического контингента на 13,4 тысячи учащихся.  Наполняемость классов  доведена  до  23  человек,  а  в отдельных   школах   Донецкой,   Луганской,  Херсонской,  Киевской областей,  в городе Киеве она составляет 35-40 и  более  учащихся. Государство   успешно  расправляется  с  дошкольным  образованием, разрушает  систему  внеклассной,  внешкольной  работы.  Достаточно сказать, что за три года (1993-1996) количество дошкольных учебных заведений  сократилось  на  1513.  Из  них  используется   не   по назначению  264.  А  большинство  из  них  нагло  захвачены  новой предприимчивой элитой.

 

     Вследствие неудовлетворительного       финансирования       в образовательной  отрасли  сложилась тяжелейшая ситуация с выплатой заработной платы, приобретением оборудования, учебной литературы и тому подобное.

 

     Парадоксально, но факт: с 1994 года в стране не было учебного дня,  когда бы школы работали в стопроцентном составе. Обязательно кто-то  где-то  бастовал.  В  такой  ситуации правительство подает законопроект  о  сокращении  бюджета,  в  том   числе   сокращении ассигнований  на образовательную отрасль на 200 миллионов гривень. Но реформаторыразрушители не дают ответа на  вопросы:  сколько  же будет закрыто учебных заведений, сколько педагогов будет выброшено на улицу?  Уже сегодня службы занятости зарегистрировали  более  8 тысяч   безработных   педагогов.   Словом,   сегодня   ситуацию  в общеобразовательной  отрасли   можно   охарактеризовать   крылатой фразой: "Бывали хуже времена (добавим - в образовании), но не было подлей".

 

     Коммунистическая партия     Украины,      депутаты-коммунисты постоянно предупреждали, что эксперименты над системой образования обязательно приведут к разрушению стабильной  системы.  И  бросать сегодня школы в рыночные отношения - это просто преступление,  это значит  обречь  их  на  гибель.  Наша  система  образования   лишь некоторое время способна существовать на энтузиазме, но выжить она не способна.  К нашим  предостережениям  не  прислушались,  теперь пожинаем плоды великих радикальных рыночных разрушительных реформ, в том числе в образовании.

 

     В Конституции определенно сформулировано положение о том, что государство   обязано   заботиться   о   своих  несовершеннолетних гражданах.  Оно,  как говорится,  не  дремлет.  За  минувшие  годы килограммы  высококачественной  бумаги  исписано под всякие указы, постановления,  законы,  распоряжения. Как бы хотелось, чтобы этот закон  не  стал такой же бумагой.  Все дети,  кажется,  под взором государства, все они квалифицированы: дети Чернобыля, дети-сироты, дети-инвалиды,  детибеженцы.  Но  как  бы  гладко ни излагалась на бумаге проблема современного образования, современного детства, ее невозможно  разрешить  при  нынешнем режиме,  который установлен в стране.

 

     Теперь о проекте рассматриваемого закона.  Прежде  всего  нам надо  ответить  на вопрос:  нужен ли нам этот закон?  Наша фракция однозначно  заявляет,  что  такой  закон  нужен,  даже  необходим. Принятие  Закона  об  общем  среднем  образовании даст возможность расширить  законодательство   в   сфере   народного   образования, конкретизировать   его   основные   положения,   даст  возможность регулировать общественные отношения в этой отрасли.  Вместе с тем, мы  отмечаем,  что  представленный проект несколько декларативный. Коль принимается конкретный закон,  как  мы  его  называем,  закон прямого   действия,   то  необходимо,  чтобы  его  положения  были конкретными,  чтобы  каждый  учитель,  открыв  закон,   мог,   как говорится, найти там себя. Считаем, что в нем нужно четко выписать учебную нагрузку учителя, определить взаимосвязь общего и среднего образования с дошкольным и внешкольным образованием.

 

     Проведение аттестации   педработников  следует  проводить  не только в государственных и коммунальных учебных заведениях, но и в заведениях всех форм собственности.

 

     Наша фракция  получила  около  сотни  предложений от трудовых коллективов,  педагогов,  и мы внесем их,  если законопроект будет принят в первом чтении.

 

     И еще  об одном очень кратко.  Статья 7.  Фракция коммунистов проголосует за этот закон только в том случае, если статья 7 будет исключена  из него.  Ее положения урегулированы законодательством: статьей 10 Конституции и статьями 26, 27 Закона о языках.

 

     Адам Иванович,  статьи 3.5.5,  3.5.1 Регламента позволяют нам вычленить эту статью и проголосовать законопроект в первом чтении.

 

     Спасибо.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Від  фракції  Прогресивної  соціалістичної партії слово має депутат Малолітко. Підготуватися депутату Алексєєву.

 

     МАЛОЛІТКО І.Ф., член Комітету Верховної Ради України з питань науки  і освіти (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ, ПСПУ).  Фракція  Прогресивної   соціалістичної   партії   України, соціалістична   опозиція.   Шановні  депутати!  Шановні  громадяни України!  "Все найкраще - дітям!",  "Діти - наше майбутнє!"  -  ці лозунги  в минулому.  Уряд,  щоб залатати дірки у бюджеті,  грабує дітей:  забрав у  них  школи,  закриває  класи,  забрав  безплатне харчування,  закрив  групи  продовженого дня.  Оце політика нашого уряду щодо дітей.

 

     І пан Стоян,  так званий захисник трудящих,  свідомо не  вніс наші  пропозиції  не  відрізати  газ,  телефон працівникам освіти, культури,  медицини.  Вся ця  система  спрямована  проти  народної освіти. Вважаю, що ми зобов'язані рятувати нашу освіту.

 

     Мене особисто як учителя з 30- річним стажем турбує становише сільської школи.  Ця  школа  знищена,  причому  свідомо.  Знищена, оскільки  Міжнародному  валютному фонду,  зарубіжним господарям не потрібні освічені раби,  не потрібні люди,  які б свідомо мислили. Сільські  діти  позбавлені  того,  чим можуть користуватися діти в містах.  Село не має будь-якої  правової  основи  створити  навіть спеціалізовані  класи.  А  якщо  вони  є,  то  не  дають  змоги їх заснувати.  Це все призводить до того, що ми втрачаємо обдарованих дітей у селі.

 

     Аттестація загальноосвітніх   шкіл  повинна  виражатись  і  в матеріальній   зацікавленості   педпрацівників   цих    навчальних закладів.  Отже,  оплата  повинна  здійснюватися  за встановленими категоріями шкіл.  Педагогічна наука значною  мірою  залежить  від практичного доробку багатьох педагогічних колективів. Але є школи, які  роблять  особливо  значний  внесок   у   педагогічну   науку, наприклад,  Павлиська  загальноосвітня школа імені Сухомлинського, школа імені Шевченка та інші.

 

     Пропоную, щоб  для  них  був  окремий  статус.  Школа   імені Сухомлинського   приймає  делегації  з  Китаю,  Сполучених  Штатів Америки,  Австралії, інших зарубіжних країн і водночас протягом 10 років  не отримала жодної копійки з бюджету для своєї матеріальної бази,  а  вчителі  упродовж  12  місяців,  як  і  вчителі   всього Онуфріївського району, не отримують заробітної плати.

 

     Пропоную термін навчання в початковій школі поряд із 4-річним доповнити 3-річним. Це пункт 1 статті 12.

 

     Пункт 5    статті    19    гарантує    державну     підтримку школам-інтернатам (це було і раніше). А Катюжинецька школаінтернат на  Вінничині,  яка  вижила  із  130   дітьми-сиротами   під   час фашистської окупації,  нині не отримує жодної копійки і виживає за рахунок ініціативи вчителів та місцевого населення.

 

     Пропоную закриття шкіл  здійснювати  не  тільки  за  рішенням відповідних   державних   установ,   а   й   за   погодженням   із громадськістю.  А що твориться тепер?! Хто хоче - своїми рішеннями закриває школи, особливо в сільській місцевості.

 

     Мушу сказати,   що   цей   закон   не  сприйметься  селянами, вчителями.  Чому?  Тому що в ньому  немає  соціальної  захищеності вчителів.  Скажіть, чи вони думатимуть про навчальний процес, якщо вдома голодні діти, якщо не можуть одягти своїх дітей?

 

     Повинен сказати ще про підручники та багато іншого,  але  час вичерпується.  Наша  фракція  підтримає цей закон за однієї умови: якщо буде вилучена стаття 7.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

 

     Слово надається    народному    депутату    Алексєєву     від позафракційних. Підготуватися депутату Кафарському.

 

     АЛЕКСЄЄВ В.Г.  Уважаемые  коллеги!  Предложенный законопроект как нельзя лучше иллюстрирует прием,  который  на  протяжении  уже многих лет используется в Украине.

 

     Нам говорят: "Не займайтеся мовою

- займайтеся  економікою!",  и  в  то  же  время  тот,   кто   это провозглашает,   в  любой  закон,  какой  только  можно,  пытается вставить языковые вопросы.

 

     Почему так  происходит?  Дело  в  том,  что  сейчас  массовые беззакония   творят   чиновники,  попирая  законы  и  Конституцию, выполняя чуждые нам  идеологические  установки.  Напримиер,  часть пятая   статьи   27  Закона  о  языках  прямо  говорит:  "Изучение украинского  и  русского  языков  обязательно  во   всех   учебных заведениях"!  Действие  этой  статьи  прекращено,  что  совершенно незаконно.

 

     Далее. Часть  первая  статьи  25  Закона  о  языках  говорит: "Вільний  вибір  мови  навчання  є  невід'ємним  правом громадян". Слышите?! Невід'ємним!

 

     Я уже не говорю,  что явочным порядком чиновники отнимают это право. Конституция гарантирует - чиновники отнимают!

 

     Топчется сама   Конституция,   а  именно  -  части  третья  и четвертая  статьи  10,  где  сказано:  "...  гарантується  вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин". Конституцией гарантируется - чиновниками отнимается! Язык не  должен быть методом управления или угнетения.  Мать,  родившая ребенка, должна решать, на каком языке ему учиться, а не чиновник, выполняя какието циркуляры.

 

     Почему так   происходит?   Это   тема   отдельного   большого разговора,  который выходит за рамки данного вопроса.  Скажу лишь, что  наше  чиновничество от образования,  как организующее,  так и непосредственно   воплощающее   в    жизнь    противозаконные    и антиконституционные  установки  по  попранию прав граждан на выбор языка  обучения  их  детей,  не  может  не  понимать,  что  творит уголовные   преступления!   И  именно  для  того,  чтобы  избежать наказания  в  будущем,  организаторы  беззаконий  пытаются  сейчас подтащить под свои беззакония юридическую базу. Во вполне нужный и безобидный проект "Закону про загальну середню освіту"  вживляется ядовитый  зуб  -  статья  7  - в надежде,  что среди действительно нужных статей пройдет и эта. Нам говорят: примите в первом чтении, а  потом  доработаете.  Я как депутат второго созыва скажу словами известного персонажа:  "Плавали -  знаем!"  Этот  прием  мы  давно раскусили, когда нас убеждают: сначала примите в первом чтении, мы доработаем,  а потом не дорабатывают,  вносят на второе  чтение  и проталкивают. В результате - "маєте те, що маєте..."

 

     Тут некоторые  вносят  радикальные  предложения  -  отправить законопроект  на  доработку.  Я  думаю,  что  надо  поступить   по принципу: мухи - отдельно, котлеты - отдельно. А потому, учитывая, что  статья  7  данного   законопроекта   предусматривает   полное уничтожение образования на негосударственном языке и таким образом противоречит частям третьей  и  четвертой  статьи  10  Конституции Украины,  статье  25 и частям второй и пятой статьи 27 "Закону про мови",  на основании части 2 статьи  3.5.1  Регламента  Верховного Совета ставлю вопрос "про неприйнятність" не всего проекта закона, тут я согласен с депутатами Николаенко,  Красняковым и Филипчуком, а только его статьи 7.

 

     И напоминаю председательствующему на собрании Адаму Ивановичу Мартынюку,  что на  основании  части  1  статьи  3.5.3  Регламента рассмотрение  вопроса  "про  неприйнятність" должно осуществляться сразу после его внесения.  А  тем  из  вас,  кто  желает  защитить Конституцию и законы Украины от воинствующих русофобов,  предлагаю поддержать мое предложение.

 

     Кроме того,  прошу  провести  голосование  о   неприемлемости статьи 7 в поименном режиме.

 

     Спасибо.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово  надається  народному депутату Кафарському, представнику  Народно-демократичної  партії.  За  ним  виступатиме депутат Кремень.

 

     КАФАРСЬКИЙ В.І.,  член  Комітету  Верховної  Ради  України  з питань науки і освіти (багатомандатний загальнодержавний  виборчий округ, НДП). Шановні депутати! Шановні виборці! Закон про загальну середню освіту є принципово новим і відповідає моделі,  яка діє на сьогодні у світовій практиці.  Він надасть можливість нашим дітям, закінчивши  середню  школу,  інтегруватися   у   світову   систему навчання, яка виховує і готує спеціалістів на вищому рівні.

 

     У попередньому   проекті   цього   закону  були  статті,  які забезпечували    захист    і    розвиток    сільської,    особливо малокомплектної  школи.  У  поданому  нам варіанті вони зникли.  Я розумію,  що до цього призвела нинішня економічна ситуація, але ми не  маємо  права  забувати  про  сільські  школи.  Тому вношу такі пропозиції.

 

     Перше. До  статті  11  ввести  додатковий пункт у такій редакції: "Ліквідація або    реорганізація    загальноосвітніх    навчальних закладів, розташованих у сільській місцевості, може бути здійснена виключно за згодою територіальної громади села або селища".

 

     Друге. Ввести  до  розділу  "Організація  навчально-виховного процесу  в  загальноосвітніх  навчальних  закладах"   статтю   про наповнюваність  класів  у цих закладах,  зазначивши,  що кількість учнів у класах не повинна перевищувати 30  осіб.  Кількість  учнів сільських  шкіл повинна визначатися не тільки висновками Міносвіти або Мінфіну, а й демографічною ситуацією.

 

     Третє. До  статті  13  "Форми  навчання"  додати  пункт:   "У сільських   малокомплектних   школах  крім  класноурочної  системи допускається застосування інших систем і форм навчання".

 

     Четверте. Ввести до розділу "Організація  навчально-виховного процесу" статтю,  яка дозволяла б за мінімальної кількості учнів у класах  сільських   шкіл   І   і   ІІ   ступенів   використовувати індивідуальну форму навчання дітей,  зараховуючи ці години вчителю як основні години його тижневого педагогічного навантаження.

 

     Стосовно статті 7 хотів би сказати таке.  Безумовно, проектом Закону  про  загальну  середню освіту передбачається захист мови і національних цінностей.  Ми чомусь сьогодні  говоримо  тільки  про статтю 7, але давайте подивимося, що ті самі питання порушуються і в статтях 5,  6, 11 та 33 проекту закону. На сьогодні ми керуємося нормами Закону про мови в Українській РСР від 28 жовтня 1989 року, тож повинні розглядати статтю 7 у контексті саме цього закону.

 

     Більше того,  Конституція України містить  важливе  положення про   те,   що   розвиток   і   функціонування   української  мови забезпечується не лише в усіх сферах суспільного життя,  але й  на всій території.  Тут називалися проценти, тож я хочу їх доповнити. В Автономній Республіці  Крим  російською  мовою  навчається  98,7 відсотка дітей,  у Донецькій області - 62,5 відсотка, у Луганській

- 48,5 відсотка,  в місті Севастополі - 100 відсотків.  Так хто  ж захистить українську державну мову, якщо не народні депутати?!

 

     Тому я  вважаю,  що  ми  повинні залишити статтю 7 у редакції першого читання і прийняти проект закону в першому читанні.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Слово надається народному депутату України Кременю,   представникові   фракції   Соціал-демократичної  партії (об'єднаної). За ним виступатиме депутат Самойленко.

 

     КРЕМЕНЬ В.Г.,  член Комітету Верховної Ради України з  питань науки та освіти (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ, СДПУ(о)).  Шановні колеги!  Вважаю,  що  розгляд  Верховною  Радою проекту  Закону  про  загальну  середню  освіту  в числі найперших законодавчих актів є свідченням уваги і розуміння нинішнім складом Верховної  Ради  проблем  гуманітарної  сфери,  проблем  людського розвитку.  Це дуже важливо з огляду хоча б на дві  причини.  Перша полягає в тому,  що саме ступінь розвитку людини є, з одного боку, показником людського прогресу,  а з  другого  -  основним  важелем людського прогресу.

 

     До того   ж   хотів   би   зазначити,   що,  на  мій  погляд, заборгованість держави,  заборгованість суспільства в гуманітарній сфері,  і  насамперед  у  сфері  освіти,  далеко  не  зводиться до заборгованості із заробітної плати.  Вона полягає в багатьох таких показниках,  які не можна виміряти,  а саме в тому, що не створено достойних Української держави умов розвитку особистості в Україні. Я  далекий  від того,  щоб ідеалізувати представлений проект.  Він справді має ряд недоліків. Це стосується і статті 7, і, між іншим, того,  що не виписані спеціально особливості і не створене правове поле, достатньо розвинуте і адекватне для функціонування сільської школи, яка часто має дуже багато особливостей, які слід було б тут відобразити.

 

     Хочу зазначити,  що конкретні пропозиції наша фракція внесе і ми  постараємося  реалізувати  їх  у підготовці проекту до другого читання.  Але прийняття  цього  закону,  безумовно,  стане  кроком уперед  у  вирішенні  основних проблем трансформації освітянського простору в Україні. А це як мінімум кілька завдань.

 

     Перше. Ми повинні на основі тої спадщини, яку отримала освіта від минулої держави,  - а це досить пристойна спадщина позитивного характеру,  - побудувати  цілісну  органічну  національну  систему освіти.  І  закон дозволяє наблизитися до вирішення цієї проблеми, хоча тут є цілий ряд складнощів, які потрібно подолати.

 

     Друге. Якщо ми хочемо,  щоб система освіти діяла  максимально ефективно,  ми  повинні органічно,  з урахуванням специфіки освіти вписати освіту в нові соціально-економічні умови, що утверджуються в Україні. Причому вписати таким чином, щоб не тільки не позбавити чи звузити можливості для отримання повноцінної освіти громадянами України, а, навпаки, намагатися збільшити ці можливості.

 

     Третє. Зберігаючи  національну  специфіку системи освіти,  ми повинні сприяти розумній інтеграції освітянського простору України в  європейський і світовий освітянський простір.  Бо саме це дасть нам  змогу   сприяти   тісній   взаємодії   Української   держави, українського  суспільства  з  іншими  державами,  що  є необхідною умовою розвитку і прогресу в сучасних умовах.

 

     Я сказав би так,  що,  приймаючи цей законопроект  у  першому читанні,   і   не   тільки  його,  а  приймаючи  всі  інші  закони економічного,  соціального характеру,  ми повинні піклуватися  про освітян,  про  гуманітарну  сферу.  Ми  повинні  всією  сукупністю законодавчих актів добитися того,  щоб створити  в  Україні  культ знань,  культ  освіти,  щоб  поповнення знаннями стало способом чи однією з основних рис способу життя українського громадянина.

 

     Я вважаю,  що цей закон дасть змогу також  сприяти  поширенню педагогічних   знань   за  межами  освітянського  комплексу.  Адже педагогізація суспільства означає демократизацію  суспільства.  Бо створює  механізм толерантних взаємовідносин між громадянами,  між політичними силами,  в тому  числі  різних  напрямів,  і  це  дуже важливо для становлення демократичної України.

 

     Завершуючи свій  виступ,  я хотів би закликати шановних колег підтримати цей законопроект,  який  представив  у  своїй  доповіді міністр  освіти Михайло Захарович Згуровський.  Якщо ж у крайньому разі не вдасться цього  зробити,  то  сьогодні  ж  повернутися  до нього,  проголосувати,  вилучивши, можливо, дійсно, поки що статтю 7.

 

     Дуже важливо саме сьогодні прийняти цей законодавчий акт,  бо в  серпні нас очікують педагогічні наради,  і ми могли б,  довівши проект до спеціалістів,  учителів,  дати їм змогу осмислити те, що ми пропонуємо, з тим, щоб урахувати потім їх побажання.

 

     Я дякую   і   ще   раз   закликаю   підтримати  проект  цього законодавчого акта.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Василю Григоровичу.

 

     Від фракції  зелених  слово  надається   народному   депутату Кононову. За ним буде виступати депутат Толочко.

 

     КОНОНОВ В.М.,  член  Комітету Верховної Ради України з питань молодіжної політики,  фізичної культури і спорту  (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  ПЗУ). Шановний пане головуючий! Шановні колеги!  Ну, ви чули, закон є закон, і проект його гарний. Він подобається майже всім.  Але у вас є претензії до статті 7. То давайте подумаємо про те,  що треба  Україні  сьогодні,  що  треба нашим дітям, що ми хочемо мати у двадцять першому столітті.

 

     От сидять  представники Міністерства освіти,  вони чекають на цей закон, тому що його треба вже запускати. Ви знаєте, я хотів би за своєю специфікою звернути увагу ось на що.  У нас 668 закладів, де навчаються 144 тисячі хворих дітей.  Мабуть,  це страшна цифра. Ми  повинні  про це подумати,  ми повинні продумати моменти,  коли міняється парадигма:  ставлення до природи міняється.  А ми в  цей час першими звільняємо вчителів біології, екології.

 

     Я знаю,  що в Україні дуже мало екологічних шкіл, я побував в одній із них.  Я спеціально був готовий,  тому що вів передвиборну кампанію.  І,  побувавши  перед цим в одній шанованій академії,  я запитував,  коли було прийнято перший екологічний закон у світі. І ви знаєте, що мене вразило? Мені студенти-академісти не відповіли. А сказав  хлопчик  шостого  класу,  що  цей  закон  був  прийнятий Едуардом IV.

 

     Дуже болить  душа  за  тих  дітей,  які  сьогодні  більше ніж дорослі турбуються про те,  що їх чекає завтра.  Але це ж  наше  з вами завдання. Я шкодую, що Партії зелених не було в депутатському корпусі минулого скликання і що ми не могли працювати саме над цим законопроектом.  Я  би хотів,  щоб наші побажання були враховані в проекті.  У цілому ж законопроект цивілізований, європейський, і я не вважаю,  що та стаття,  про яку ви так зараз говорите,  заважає нам рухатись уперед.  Ми повинні  будувати  свою  державу,  у  нас повинні бути освічені діти,  і тільки так ми можемо збудувати щось пристойне не тільки для себе, а й для всього світу.

 

     Я закликаю  всіх  нас  сьогодні  проголосувати  за  майбутній закон, щоб наші виконавчі органи могли працювати.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово  від  фракції "Громада" надається народному депутату Толочку. За ним буде виступати депутат Попов.

 

     ТОЛОЧКО П.П.,  член Комітету Верховної Ради України з  питань науки  і освіти (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ, виборче  об'єднання  "Громада").   Шановні   колеги!   Ми   уважно розглянули проект цього закону і у фракції "Громада", і в Комітеті з питань науки і освіти і вважаємо,  що для  першого  читання  цей законопроект достатньо підготовлений.

 

     Я не думаю,  що в ньому немає недоліків,  і взагалі, що в нас немає недоліків у загальноосвітній  середній  школі,  коли  країна переживає   системну,   соціальну,  економічну  і  духовну  кризу. Очевидно,  що загальна середня школа не могла уникнути цієї кризи, але   мені   здається,  що  цей  законопроект,  який  сьогодні  ми обговорюємо,  якраз і розрахований  до  певної  межі  на  те,  щоб поліпшити  ситуацію  із  загальноосвітньою  середньою школою,  яка склалася в Україні.

 

     Є в законопроекті цілий ряд новацій, які заслуговують на нашу увагу  і  на увагу загальноосвітньої середньої школи.  Зокрема,  я виділив би тут стандарт освіти.  Ми справді мусимо  мати  стандарт освіти для загальної середньої школи, але я, може, трошки розширив би цей стандарт освіти і звернув більшу увагу (про це  говорили  і мої колеги) на середню школу.

 

     Недавно я  побував  у  медінституті,  і ми з ректором зробили аналіз,  хто вступає до вузу,  і виявляється,  що із села  вступає дуже мало дітей.  Коли я запитав про причину, кажуть, що знання не ті,  неконкурентоспроможні (Шум у залі).  Про гроші вже  не  кажу. Гроші  також,  але  неконкурентоспроможні...  Вважаю,  що потрібно звернути особливу увагу на сільську середню школу і  що  не  варто драматизувати ситуацію зі статтею 7.

 

     Усе, про  що  ми говоримо - і ви,  і права частина залу,  яка дуже ріденько представлена, - там є: і навчання українською мовою, і мовами національних меншин.

 

     Але треба  об'єднати те,  що в пунктах першому і третьому,  і подати в одній статті - навчання українською  мовою,  а  також  на місцях - російською і мовами національних меншин.  Я думаю, що тут великої проблеми і трагедії немає.

 

     Очевидно, є проблеми  з  більшою  конкретизацією  соціального захисту:  є соціальний захист учнів, але менше соціального захисту вчителів.

 

     Є цілий ряд інших проблем.  Проте,  шановні колеги,  поставмо себе  на  місце  Міністерства  освіти і розробників цього проекту. Здаймо собі справу,  що цілий ряд пунктів,  які ми хочемо бачити в цьому законі,  вони просто не можуть вирішити - це можемо вирішити тільки ми.  І  якщо  сьогодні  дамо  хід  даному  законопроекту  і приймемо  його  в  першому  читанні,  то  я впевнений,  що під час підготовки до другого читання в  нашому  профільному  комітеті  і, відповідно,  в  інших  комітетах  ми  доопрацюємо  його  і зробимо пристойний  закон,  який  чекає  наша  загальна   середня   школа. Повторюю, що в такому варіанті він цілком прийнятний. Запрошую вас підтримати його.

 

     Спасибі.

 

     Веде засідання Голова Верховної Ради України

 

     ТКАЧЕНКО О.М.

 

     ГОЛОВА. Спасибі.

 

     Депутате Попов, будь ласка. За ним

- депутат Журавський.

 

     Шановні колеги, прошу скорочуватися. Вважаю, що ми його так і так приймемо в першому читанні.

 

     ПОПОВ Г.Д.,  заступник голови Комітету Верховної Ради України з  питань  прав  людини,  національних  меншин  і  міжнаціональних відносин (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  КПУ). Фракція   Комуністичної  партії.  Вельмишановний  Голово!  Шановне товариство!  Розглядаючи дане питання з позиції Комітету з  питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин, треба звернути увагу ось на що:  по-перше, що положення законопроекту не відповідають  вимогам  статей  10,  22,  24  Конституції  України, Декларації прав національностей,  деяким положенням Закону України про  національні меншини,  а також статті 7 Закону про освіту 1991 року і суперечать статтям 5 та 6 цього законопроекту, бо статтею 5 поданого   законопроекту  "Завдання  загальної  середньої  освіти" передбачено  виховання  шанобливого  ставлення  до  рідної   мови, національних цінностей Українського народу, а також інших народів. А в нас це історично склалося.  Кажуть,  на Донеччині,  за  даними останнього перепису, 67,7 відсотка населення вважають рідною мовою російську.  Там змішані шлюби,  іншої мови не знають вони  і  їхні батьки, бо ця територія була колонізована, бо ще Грушевський ділив терен України на етнічні українські  землі  і  колонізовані.  Схід колонізувався українським народом поряд із російським, і ці обидва народи там корінні.

 

     Пункт 3  статті  7   зазначеного   законопроекту   не   додає громадянам чітких прав на отримання освіти рідною мовою. Стаття 11 про порядок  створення  загальноосвітніх  навчальних  закладів  не надає   громадянам   права   на   вільний   вибір  мови  навчання, передбачених чинним законодавством.  А якщо це  вирішуватимуть  не органи виконавчої влади, а ради депутатів, то вони врахують згідно зі статтею 132 Конституції України історичні, етнічні та культурні традиції.

 

     Вважаємо принциповим   закласти   в  проекті  закону  поняття національна школа, за яким стояло б не тільки вивчення рідної мови або  викладання  рідною мовою,  а також вивчення представниками як корінних народів,  так і національних меншин поряд з українською - національної     історії,    літератури,    культури,    традицій, народознавства.

 

     Вважаємо за доцільне передбачити в  законі  для  національних шкіл   положення   про   малокомплектність  цих  шкіл  та  класів, підготовку та видання  відповідних  підручників,  що  дасть  змогу забезпечити   навчальний   процес   у   тих  випадках,  коли  його фінансування  перевищує  середні  розрахунки   по   Україні.   Без урахування  зазначених  принципових  моментів  цей законопроект не може бути прийнятий.

 

     Тому я підтримую вилучення статті 7.

 

     ГОЛОВА. Спасибі.

 

     Депутате Журавський,  прошу.  За ним - депутат Семиноженко, і на цьому завершуємо.

 

     ЖУРАВСЬКИЙ В.С.,  перший заступник голови Комітету  Верховної Ради  України  з  питань культури і духовності (виборчий округ 68, Житомирська  область).  Християнськодемократична  партія  України. Шановні  колеги!  Даний  законопроект  -  плід  колективної думки, розроблений Міносвіти разом із Мінюстом,  Мінфіном,  Мінекономіки, Мінпраці та Академією педагогічних наук.

 

     У ньому є ряд новацій,  про що вже йшлось у виступах шановних депутатів Кременя, Толочка, Кафарського та інших.

 

     Не повторюватимуся,  скажу лише,  що прийняття Закону України про загальну середню освіту забезпечить утворення принципово нової моделі середньої освіти.

 

     Потребує підтримки  закладена  в  законопроекті   норма   про введення в дію механізму реалізації,  здобуття обов'язкової повної загальної середньої освіти.

 

     Україна таки з часом стане європейською державою,  і це  вона повинна засвідчити і відповідним рівнем освіти (Шум у залі).  Вона не азіатська, шановні пани комуністи.

 

     Важливим у законопроекті є  також  еквівалентність  загальної середньої  освіти  в  Україні і в інших цивілізованих країнах.  Це сприятиме інтеграційним процесам із країнами Європейського  Союзу. Врешті-решт,  Україна інтегрується як у політичні, економічні, так і в освітянські структури  Європи.  Прийняття  закону  забезпечить досягнення  чіткішого  розподілу  повноважень  між  центральними і регіональними   органами    виконавчої    влади    та    місцевого самоврядування,    формування   державно-громадського   управління галуззю.

 

     Проект закону   про   загальну   середню   освіту   потребує, безумовно,   і  серйозного  доопрацювання  в  частині  соціального захисту      вчителя,      фінансово-господарської      діяльності загальноосвітніх  навчальних  закладів.  Це можна виправити,  і ми виправимо під  час  підготовки  даного  законопроекту  до  другого читання.

 

     Пропонуємо. Перше.   Внесений   Кабінетом  Міністрів  України проект Закону України  про  загальну  середню  освіту  прийняти  у першому читанні.

 

     Друге. Комітету  Верховної  Ради  України  з  питань науки та освіти підготувати зазначений законопроект до  другого  читання  з урахуванням пропозицій і зауважень народних депутатів України.  Це був  би  гідний  подарунок  народних  обранців   нашим   освітянам напередодні  нового навчального року.  А нам,  народним депутатам, слід відмовитися від того,  щоб бити себе в груди, засвідчуючи цим свою  любов  до народної освіти.  Давайте краще приймати конкретні закони і відмовлятися від політичної тріскотні.  Як  сказав  свого часу великий Гюго: "Завжди любіть один одного всією душею. У світі немає нічого, окрім любові".

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВА. Депутат Семиноженко - голова комітету. Будь ласка.

 

     СЕМИНОЖЕНКО В.П.,  голова Комітету Верховної Ради  України  з питань науки і освіти (виборчий округ

  168, Харківська  область).  Шановний  Олександре   Миколайовичу! Шановні   колеги!   Я   думаю,  що  чим  швидше  ми  приймемо  цей законопроект у першому читанні,  тим більше в нас  буде  часу  для того, щоб добре над ним попрацювати.

 

     Хотів би  звернути  вашу увагу на те,  що це перший закон про середню освіту,  який буде прийнято не тільки в Україні,  а  й  на теренах колишнього СРСР.  Ті поняття,  які вводяться в проекті,  з першого погляду начебто проста стандартизація,  але якщо  йдеться, наприклад,  про  профілі  старших  класів,  то  це  дуже  важливо, насамперед для сільських шкіл.  Петро Петрович  Толочко  згадував, скільки  випускників  сільських  шкіл  вступає до вищих навчальних закладів України, немає змоги створювати профільні школи, щоб діти отримували грунтовну освіту виходячи зі своїх здібностей.

 

     Ще одне.   Вважаю,  що  серед  законів,  які  ми  розглядаємо останніми днями,  перед так званими  канікулами,  саме  цей  закон матиме  найбільший  резонанс у суспільстві,  бо за ним 7 мільйонів учнів,  мільйон  педагогічних  працівників,  просто  доля   кожної родини,  де вчаться діти.  Тому обов'язково треба забезпечити саме правовий захист середньої освіти.

 

     На засіданні комітету,  скажу  вам  відверто,  висловлювалося дуже багато критичних зауважень. І половина дискусії точилася саме навколо статті 7.  Ми розуміємо ці зауваження,  розуміємо  позицію фракції  комуністів,  тому  пропоную вчинити так,  щоб стаття 7 не зашкодила подальшій роботі над цим документом.

 

     Усі ви будете учасниками педагогічних нарад 26 -  27  серпня. Це якраз той шанс,  коли можна отримати додаткові зауваження,  щоб уже у вересні провести друге читання,  після якого Україна отримає високої якості Закон про загальну середню освіту.

 

     Дякую вам за увагу. Прошу підтримати.

 

     ГОЛОВА. Спасибі.

 

     Шановні колеги!   Справді,  цей  закон  дуже  потрібен,  його чекають,  над його проектом довго працювали. І думаю, достатньо ми його  сьогодні  обговорили.  Гадаю,  ми повинні до серпневих нарад зробити вчителям,  якщо не подарунки, то щось приємне - розв'язати проблему невиплати заробітної плати та прийняти у першому, а потім і в другому читанні Закон про загальну середню освіту.

 

     Змушений також нагадати,  що депутат Мазур внесла  пропозицію про неприйнятність,  яку я повинен згідно із Регламентом поставити на голосування. Уточнити? Будь ласка, депутате Мазур.

 

     МАЗУР О.А.,  член Комітету Верховної Ради  України  з  питань промислової  політики  (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  ПСПУ).  Фракция  Прогрессивной  социалистической   партии, социалистическая оппозиция.  Я поддерживаю предложение,  внесенное фракцией Социалистической и Селянской партий,  а  также  депутатом Алексеевым  "про неприйнятність" статьи 7 данного проекта закона и предлагаю поставить его на поименное голосование.  А  законопроект необходимо поддержать в первом чтении.

 

     Я хочу  сказать  товарищам с правого блока,  что статья 7,  в случае  ее  принятия,  спровоцирует,  и  умышленно   спровоцирует, сепаратистские  настроения  в  русскоязычных регионах.  И я первая буду  инициировать  вопрос   о   создании   культурно-национальной автономии в Донбасе.  Не надо с этим играть,  хватит уже давить на наш регион.

 

     ГОЛОВА. Шановні колеги!  Зачитаю вам статтю  10  Конституції, тому що не в усіх вона є під руками і не всі її пам'ятають. Стаття 10 Конституції:  "Державною мовою в Україні  є  українська  мова". Чітко  і  зрозуміло сказано.  Далі.  "Держава забезпечує всебічний розвиток  і  функціонування  української  мови   в   усіх   сферах суспільного життя на всій території України.

 

     В Україні   гарантується  вільний  розвиток,  використання  і захист російської, інших мов національних меншин України.

 

     Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування.

 

     Застосування мов в Україні гарантується Конституцією  України та визначається законом".

 

     Я думаю,  що  все  чітко  і  зрозуміло  сказано.  Давайте  не поділяти Україну на якісь регіони.  Вона географічно  поділена  на області,  а за біокліматичними умовами - на чотири зони:  степову, лісостепову,  гірську та пригірську.  Інших зон у  нас  немає.  От Костянтин  Меркурійович  мене  підтримує.  Він  академік  і  в цих питаннях фахівець вищого гатунку. Спасибі вам.

 

     Тому прошу прийняти законопроект у першому  читанні.  А  коли прийматимемо   в   другому  читанні,  то  тоді...  Я  поставлю  на голосування,  не шуміть! Ну от ви більше переживаєте за цей закон, ніж усі інші!..

 

     Ставлю на голосування пропозицію про неприйнятність статті 7. Голосуємо.

 

     "За" - 172.

 

     Рішення прийнято (Оплески).

 

     Ставлю на голосування проект закону в першому читанні без  статті 7. Будь ласка.

 

     "За" - 236.

 

     Спасибі Михайлу   Захаровичу   і   всім,   хто   готував  цей законопроект (Оплески).

 

     Депутат Ключковський з мотивів. Будь ласка.

 

     КЛЮЧКОВСЬКИЙ Ю.Б.,  член Комітету Верховної  Ради  України  з питань   державного   будівництва,   місцевого  самоврядування  та діяльності рад (багатомандатний загальнодержавний виборчий  округ, НРУ). Шановні колеги, я хочу, щоб ви всі зрозуміли, неприйнятність чого тільки що було  проголосовано  з  подання  колег  комуністів. Частина  третя статті 7 проекту Закону про загальну середню освіту буквально дослівно повторює частину четверту статті 53 Конституції України.   Протестуючи  проти  цього  формулювання,  ми  звичайною більшістю проголосували про неприйнятність  конституційної  чинної статті.

 

     Тому це  голосування не може бути дійсним і рішення насправді не прийнято.  Я прошу,  щоб головуючий це взяв  до  уваги  (Шум  у залі).

 

     ГОЛОВА. Спасибі.

 

     -----------------

 

     Слухається питання  про проект Закону про внесення змін до статті 4 Закону України про формування Фонду для здійснення заходів  щодо ліквідації  наслідків  Чорнобильської  катастрофи  та  соціального захисту населення.  Слово надається заступнику  міністра  фінансів Матвійчуку Володимиру Макаровичу.

 

     Прошу уваги!

 

     МАТВІЙЧУК В.М., заступник міністра фінансів України. Шановний Олександре Миколайовичу!  Шановні  народні  депутати!  Президентом України  видано  Указ  від  18  червня цього року про встановлення ставки збору до  Фонду  для  здійснення  заходів  щодо  ліквідації наслідків   Чорнобильської   катастрофи   та  соціального  захисту населення,  згідно з яким з 1  липня  1998  року  зменшено  розмір ставки збору до цього фонду на п'ять відсоткових пунктів.  Тобто з 10  до  5  відсотків  від  об'єкта  оподаткування  з   віднесенням сплачених сум на витрати виробництва та обігу платників збору.

 

     Відповідно до  пункту  4  розділу  XV  "Перехідні  положення" Конституції України в порядку  законодавчої  ініціативи  Президент України подав на розгляд Верховної Ради проект Закону про внесення змін до статті  4  Закону  про  формування  Фонду  для  здійснення заходів  щодо  ліквідації  наслідків  Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення.

 

     Чим викликана така позиція  Президента  України  та  Кабінету Міністрів  України?  Думаю,  що  для  всіх  є зрозумілим те,  що в умовах,  які склалися сьогодні з  обіговими  коштами  підприємств, дуже важливо... (Шум у залі).

 

     ГОЛОВА. Одну хвилинку, Володимире Макаровичу!

 

     Шановні колеги,  давайте ж,  мабуть,  слухати!  Розглядається питання, яке стосується всіх без винятку. Будь ласка.

 

     МАТВІЙЧУК В.М.  Ще  раз  повторюю.  Думаю,  що  для  всіх   є зрозумілим  те,  що  в  умовах,  які склалися сьогодні з обіговими коштами  підприємств,  дуже  важливе  значення  має   необхідність зниження податкового тиску на платників податків та зборів.  Якраз зазначений указ Президента  України  і  спрямований  на  зменшення податкового   тиску   на   виробника,   що   сприятиме  поліпшенню фінансового стану підприємств та організацій і позитивно вплине на поліпшення розрахунків між суб'єктами господарювання.

 

     Крім цього,  думаю,  є  зрозумілим  також  те,  що  зменшення нарахувань  на  фонд  заробітної   плати   позитивно   вплине   на легалізацію фонду заробітної плати,  який у даний час приховується різними шляхами.  За експертними оцінками, зменшення нарахувань на фонд оплати праці на п'ять відсоткових пунктів,  як це передбачено указом Президента України,  вплине на легалізацію Фонду заробітної плати  до  0,5 відсотка його загального обсягу у виробничій сфері, або в  сумі  це  становитиме  в  межах  125  мільйонів  гривень  у розрахунку  на  рік.  Таким  чином  із зазначеної суми до місцевих бюджетів надійде додатково прибуткового податку з громадян у  сумі близько  12  мільйонів  гривень;  додаткових  доходів  до  цього з Чорнобильського фонду - близько 6 мільйонів гривень  і  пенсійного фонду  - близько 40 мільйонів гривень,  а в загальній сумі надійде близько 60 мільйонів гривень.

 

     І останнє,  на  що  дуже  позитивно  вплине  указ  Президента України  про зменшення на п'ять відсоткових пунктів нарахування на фонд заробітної плати.  Підприємствам і організаціям буде залишено 1  мільярд 250 мільйонів гривень,  які вони можуть спрямовувати на погашення  заборгованості  із  заробітної   плати   працюючим   на виробництві.  Це  буде  реальний  захід,  вжитий  Верховною  Радою України  щодо  зменшення  заборгованості  у  виробничій  сфері  із заробітної плати в межах близько 25 відсотків.

 

     Який фінансовий  стан  буде  в  Чорнобильському  фонді  після зменшення розміру нарахувань до нього?  Шановні народні  депутати, прошу замислитися над такими цифрами.

 

     У 1997 році до фонду надійшло 1 мільярд 698 мільйонів гривень при плані 2 мільярди 513 мільйонів гривень;  фактичні  надходження до  Чорнобильського  фонду  в  1997 році становили 6,7 відсотка до фонду заробітної плати у виробничій сфері.

 

     У першому півріччі поточного року до цього фонду надійшло 757 мільйонів   гривень,  що  становило  вже  6,2  відсотка  до  фонду заробітної плати у виробничій сфері,  або на 0,5 пункта менше, ніж у  1997 році.  Лише ці дані за відсотками свідчать про те,  що так можна дійти до нуля. Це перше.

 

     І друге.  По суті,  указ Президента України встановлює розмір відрахувань на рівні того, що сьогодні вже надходить до фонду.

 

     Крім цього  зазначені  дані  свідчать про те,  що значні суми зборів до Чорнобильського фонду є  в  недоїмці,  яка  збільшується кожного місяця. Лише у 1997 році в першому півріччі поточного року до Чорнобильського фонду не надійшло понад 1 мільярд гривень, що є недоїмкою  на  сьогоднішній  день.  При  зменшенні  відрахувань до Чорнобильського фонду з 10 до 5 відсотків його доходи у 1998  році становитимуть  1  мільярд  480 мільйонів гривень,  а з урахуванням погашення недоїмки, яка є на сьогодні, доходи повинні становити на рівні не менше 1997 року.

 

     Безумовно, в  такій  ситуації  виникає запитання.  На 1 січня 1998 року було допущено заборгованість із чорнобильських виплат  у сумі  300  мільйонів  гривень.  Так  що,  зменшуючи нарахування до фонду, ми не збираємося погашати цей борг і далі не виконуватимемо закони повною мірою?  Таке питання,  справді складне,  є, але його можна вирішити таким шляхом.

 

     Перше. Удосконалити порядок надання  пільг  і  компенсацій  з Чорнобильського  фонду,  особливо звернувши увагу на припинення їх надання тим особам,  які,  якщо можна так сказати,  примазалися до цього Чорнобильського фонду.

 

     Друге. Навести  порядок у використанні коштів Чорнобильського фонду,  бо,  як показують результати  перевірки,  ще  допускаються непоодинокі  факти  незаконного  використання коштів,  особливо на капітальні вкладення та інші програми несоціального характеру, які фінансуються з цього фонду.

 

     Іншими словами,  враховуючи  те  що  розмір  збору  до  фонду зменшиться до 5 відсотків,  все одно це  дасть  змогу  забезпечити надходження   до   фонду   в   1998  році  на  такому  рівні,  щоб профінансувати всі соціальні пільги і компенсації  на  рівні  1997 року.  Ще  раз  нагадую,  що  в  1997  році  на соціальні пільги і компенсації спрямовано до 1,7 мільярда  гривень,  а  доходи  цього року становитимуть близько 1,5 мільярда гривень, без недоїмки.

 

     Шановні народні    депутати!    Завершуючи   доповідь,   хочу наголосити  на  тому,  що  можна   витиснути   останні   кошти   з підприємств,    спрямувати    їх   на   фінансування   захисту   з Чорнобильського фонду і дійти  до  непередбачуваних  наслідків.  А можна  підтримати  виробника  і за рахунок збільшення ефективності його   роботи   отримати   додаткові   кошти   і   спрямувати   до Чорнобильського фонду.

 

     На розв'язання  цього  спрямований  указ  Президента України, відповідний проект  закону.  Є  прохання  до  вас  підтримати  дії Президента України та Кабінету Міністрів.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВА. Запитання   будуть?   П'ять   хвилин   на  запитання. Запишіться, будь ласка.

 

     Шановні колеги, питання просте й доступне. Йдеться про чинний закон  і втручання в його статтю 4.  Нам потрібно визначитися щодо зменшення з десяти до п'яти відсотків...

 

     Депутате Драголюнцев, прошу. За ним - депутат Тищенко.

 

     ДРАГОЛЮНЦЕВ А.Д.,  член Комітету  Верховної  Ради  України  з питань   будівництва,   транспорту   і   зв'язку  (багатомандатний загальнодержавний  виборчий  округ,  КПУ).  Прошу  передати  слово народному депутатові України Черенкову.

 

     ГОЛОВА. Будь ласка.

 

     ЧЕРЕНКОВ О.П.,  член Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності (виборчий округ  112,  Луганська область).  Город Луганск. Будьте добры, подскажите мне величину не в процентах,  а в абсолютных цифрах.  После введения  указа  какая будет  сумма  поступления  в бюджет пенсионного фонда и какова она была  в  абсолютных  цифрах  в  прошлом  году?  Цифровые   данные, пожалуйста.

 

     МАТВІЙЧУК В.М.   Ще   раз   нагадую,   що   в  1997  році  до Чорнобильського фонду надійшло 1 мільярд 690 мільйонів гривень. За експертними  оцінками,  зменшення  нарахувань  до  Чорнобильського фонду на 5 пунктів спричинить легалізацію фонду  заробітної  плати приблизно в межах 0,5 відсотка його загального обсягу у виробничій сфері,  який становить в Україні у 1998 році  понад  25  мільярдів гривень.  Тобто близько 125 мільйонів гривень вийде з тіні.  Таким чином,  із 125 мільйонів надійде додатково  до  місцевих  бюджетів прибуткового  податку  з  громадян у сумі до 12 мільйонів гривень, додаткових доходів до Чорнобильського фонду  в  сумі  6  мільйонів гривень, пенсійного фонду - 40 мільйонів і загальні нарахування до всіх соціальних фондів і бюджету - близько 60 мільйонів гривень. У 1998 році з огляду на зниження розміру нарахування надійде доходів 1 мільярд 480 мільйонів гривень (нагадую, що в 1997 році було 1698 мільйонів), але ще 200 мільйонів гривень ми мобілізуємо за рахунок недоїмки до цього фонду, яка на сьогодні становить понад 1 мільярд гривень.

 

     ГОЛОВА. Депутат Тищенко. За ним - депутат Буждиган.

 

     ТИЩЕНКО П.В.,  член  Комітету Верховної Ради України з питань промислової політики (багатомандатний  загальнодержавний  виборчий округ, КПУ). Фракция коммунистов, город Харьков. Уважаемый товарищ Матвийчук!  С  тем,   что   вы   высказали,   можно   согласиться: действительно,  необходимо уменьшать пресс на производство.  Но, с другой стороны,  не могу разделить вашей уверенности и оптимизма в том,  что если это произойдет,  то увеличатся или на том же уровне останутся поступления в Фонд  Чернобыля.  Потому  что  предприятия сегодня   в  таком  состоянии,  что  не  скоро,  наверное,  начнут поступать средства.  И вы  знаете,  наверное,  что  очень  большая часть,   если   не  большая,  -  это  бартерные  расходы.  Поэтому сомневаюсь в реальности ваших выкладок.

 

     И второе.  Вы сказали, что есть целый ряд грубых нарушений по использованию  Чернобыльского фонда.  Хотелось бы услышать,  какие меры принимались к нарушителям,  кого отстранили и вообще наказаны ли  эти люди?  Потому что пока существует безнаказанность,  до тех пор будет разворовываться не только Чернобыльский фонд,  но и  вся Украина.

 

     Спасибо.

 

     МАТВІЙЧУК В.М.  Стосовно  першого  вашого  запитання.  Як  ви знаєте,  до 1 липня було нарахування на фонд заробітної плати 47,5 відсотка.  Це  найбільший показник у світі нарахувань на заробітну плату.  Гадаю,  ви не заперечуватимете проти того,  що це заводить заробітну  плату  в тінь.  Можливо,  тіньова економіка починається якраз із  заробітної  плати.  Оскільки  люди  не  можуть  показати заробітної плати,  значить, не можуть показати реалізації, податку на додану вартість, на прибуток тощо.

 

     Я не казав,  що доходи збережуться на тому  самому  рівні.  Я назвав  цифри,  що  в  1997  році  до фонду надійшло 1 мільярд 698 мільйонів,  а в нинішньому році надійде 1 мільярд  480  мільйонів. Але сказав,  що ми збираємся компенсувати цю різницю, щоб зберегти стан фінансування фондів на рівні 1997 року за рахунок  ліквідації недоїмки,  наведення  порядку  у  використанні коштів та в наданні пільг  і  компенсацій.  Ви  знаєте,  що  нині   при   Міністерстві надзвичайних  ситуацій  працює відповідна комісія,  яка переглядає правильність надання пільг.  І вже  відмовлено  більш  ніж  десяти тисячам громадян, які незаконно мали пільги.

 

     Щодо другого  запитання,  то  я  вже  в один із вівторків тут доповідав,  що недавно на засіданні Кабінету Міністрів  розглянуто питання   про  ефективність  використання  коштів  Чорнобильського фонду.  Була  часткова  перевірка.  Виявлено  понад  10  мільйонів гривень,  використаних неефективно.  Сума незначна, але за рахунок 10 мільйонів можна було багатьом виплатити пільги  і  компенсації. Тому   на   засіданні  Кабінету  Міністрів  прийнято  рішення,  що стосується як  притягнення  до  відповідальності  осіб,  котрі  це допустили, так і відшкодування коштів.

 

     ГОЛОВА. Сідайте, будь ласка, спасибі.

 

     Депутат Кірімов,  з  місця,  3  хвилини.  Будь  ласка.  Потім виступить голова комітету.

 

     КІРІМОВ І.З.,  член Комітету Верховної Ради України з  питань охорони  здоров'я,  материнства  та  дитинства (виборчий округ 95, Київська  область).  Ідеться  про  указ  Президента  України   про встановлення  ставки  збору  до  Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації   наслідків   Чорнобильської   катастрофи.    Як    уже зазначалося,  призначення  даного  указу  полягає,  з  точки  зору Президента,  в  оздоровленні  державних  фінансів   та   зменшенні податкового навантаження на вітчизняного товаровиробника.

 

     У пункті   4   "Перехідних   положень"   Конституції  України зазначено, що Президент України протягом трьох років після набуття чинності Конституцією України має право видавати подібні укази.

 

     Хотів би зазначити,  що Президент,  напевно,  був далекий від думки завдати даним указом шкоди чорнобильцям. Однак цей указ не є панацеєю від бід або навіть довгостроковим позитивним маневром,  а швидше  короткочасним  та  деструктивним  актом.  Указ,  про  який ідеться,  - нелегітимний і спрямований проти чорнобильців.  Він їх не просто обкрадає,  а знищує.  Було їм важко, а з введенням у дію цього  указу  стане  дуже важко.  Кажуть,  що в річці з алігатором навчитися плавати неможливо.  Так  само  гоїти  рани  чорнобильцям даним указом - марна справа.

 

     Президент передбачає   наполовину  скоротити  надходження  до фонду   для   здійснення   заходів   щодо   ліквідації   наслідків Чорнобильської  катастрофи.  Тож потрібні будуть десятиліття,  щоб лише  погасити  борги  за  житло,  споруджене  для  відселених  із забруднених   територій   громадян.   Лише   в  Київській  області Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у  справах  захисту населення  від  наслідків  Чорнобильської  катастрофи  заборгувало понад  34  мільйони  гривень.   У   Чернігівській,   Житомирській, Київській  та  багатьох  інших  областях,  території  яких зазнали радіоаційного впливу, пробуксовує здійснення будівельних програм.

 

     Ось приклади.  Стали  довгобудами  спорудження   лікарні   та 18-квартирного  будинку в райцентрі села Красятичі та школи в селі Володарка Поліського  району,  шкіл  у  селі  Шпилі  Іванківського району,  в  селах  Хотянівка,  Любимівка  та  Лютіж Вишгородського району, приміщення медучилища в селищі Макарів.

 

     Варто додати, що до цього часу в 30-кілометровій зоні  ЧАЕС  мешкає понад 300 сімей,  які необхідно відселити. Ще сотні сімей чекають на вузлах для відселення із зони безумовного,  обов'язкового відселення.  Не можна не враховувати і тих переселенців,  які понад 12 років  тому  розмістилися  по  2-3 сім'ї  в  один  будиночок,  і  яким держава обіцяла з часом надати пристойне житло.  Але цього не сталося,  а указ Президента  чорним розчерком перекреслює надію на отримання житла.

 

     І що  не  кажіть,  але  як  на  долонях  -  не  конструктивна випадковість,  а деструктивна навмисність.  Це з одного боку.  А з іншого,  даний  указ Президента цілком неадекватний ситуації,  яка склалася  в  українському  суспільстві,  адже  програма-мінімум  з ліквідації   наслідків  аварії  на  ЧАЕС  не  виконана.  Достатньо зазначити, що прогресує смертність серед потерпілих.

 

     Я вже закінчую, Олександре Миколайовичу.

 

     Шановні колеги!  Я впевнений у вашій  державницькій  позиції, гуманності,   глибокому   розумінні   політичного,   економічного, демографічного значення проекту Закону України про  внесення  змін до  статті  4  Закону  України про формування Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації  наслідків  Чорнобильської  катастрофи  та соціального  захисту  населення,  внесеного Президентом України 18 червня цього року на розгляд Верховної Ради  України,  тому  прошу його відхилити.

 

     Прошу вашої  підтримки  і  молю  Бога від усіх тих,  хто брав участь  у  ліквідації  наслідків  аварії  на  ЧАЕС  і,  на  щастя, залишився  живим,  дослухатися  до цих слів,  простягнути їм вашою рукою не подаяння, а державний захист.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Шановні колеги!  Зараз 14 година,  давайте ми  ще  10 хвилин  попрацюємо,  щоб  завершити розгляд цього питання,  а о 16 годині розпочнемо з бюджетної резолюції.

 

     Будь ласка,  голова Комітету з питань екології Юрій  Іванович Самойленко.

 

     Одну хвилиночку,  Юрію  Івановичу.  Я думаю,  що питання всім зрозуміле.  Ми переконуємо один одного в тому, що всі підтримують. Але  йдеться  про  те,  щоб в одного взяти із зарплати,  а другому віддати.  Кармалюк так робив - в одних забирав,  а іншим віддавав. Чомусь вважається правильним у когось із зарплати забрати і комусь віддати. Нам потрібно визначитися.

 

     Будь ласка, депутате Самойленко.

 

     САМОЙЛЕНКО Ю.І.,  голова Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чор- нобильської  катастрофи  (багатомандатний  загально-державний виборчий округ,  ПЗУ).  Шановний Голово!  Шановні народні депутати!  Комітет на своєму  засіданні  розглянув поданий Президентом проект Закону України про внесення змін до статті 4 Закону України про формування Фонду  для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення.

 

     Поданий Президентом України до Верховної  Ради  проект  вказаного закону суперечить Конституції України. Так, статтею 16 Конституції пе- редбачено, що подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є обов'яз- ком держави.  Прийняття цього законопроекту призведе до істотного зни- ження рівня відповідальності держави  за  подолання  наслідків  Чорно- бильської катастрофи.  Я кажу не про фінансування,  а про відповідаль- ність держави!

 

     Права громадян України на відшкодування шкоди,  заподіяної Чорно- бильською катастрофою, визначені Законом України про статус і соціаль- ний захист громадян,  які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастро- фи.  Державний  цільовий  фонд  для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи в розмірі 10 відсотків фонду заро- бітної плати забезпечує не повне,  але відносно стабільне фінансування цього закону. Якби ми могли профінансувати його в повному обсязі за ті кошти,  що збираємо,  то говорили б про зменшення відрахувань.  Але на сьогодні ми маємо більше 400 мільйонів заборгованості і при цьому  го- воримо про зменшення!..

 

     Статтею 22 Конституції України передбачено, що "при прийнятті но- вих законів або внесенні змін до чинних законів не  допускається  зву- ження змісту та обсягу існуючих прав і свобод". Скорочення відрахувань до 5 відсотків, яке пропонує Президент України, призведе до скорочення рівня  соціального та медичного захисту людей,  тобто фактично зруйнує діючу систему захисту інвалідів,  ліквідаторів, потерпілого населення, у тому числі дітей.  Якщо йдеться про тих,  хто незаконно користується цими пільгами,  то,  будь ласка, є відповідна комісія, треба, щоб вона активно працювала,  і через жорстке сито відсіювала тих, хто незаконно доступився до Чорнобильського фонду! Але ні в якому разі не обмежувати права тих, хто їх має, і не зменшувати фінансування.

 

     У "Перехідних  положеннях"  Конституції  України передбачено,  що Президент України протягом трьох років після набуття чинності  Консти- туцією  має  право  видавати  схвалені  Кабінетом  Міністрів України і скріплені підписом Прем'єр-міністра України укази  з  економічних  пи- тань.  Зазначене ж питання врегульовано Законом України про формування Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків  Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення. Це врегульовано законом і має працювати.

 

     Статтею 92 Конституції визначається, що виключно законами України встановлюються:  державний  бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування,  податки і збори; засади створення і функціону- вання  фінансового,  грошового,  кредитного  та інвестиційного ринків; статус національної валюти,  а також статус іноземних валют на терито- рії України.

 

     Отже, указ  Президента про встановлення ставки збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи втручається в дію Закону України про Державний бюджет України.

 

     Враховуючи наведене, ми, народні депутати України, члени Комітету з питань екологічної політики,  природокористування та ліквідації нас- лідків  Чорнобильської катастрофи,  вважаємо за доцільне запропонувати Верховній Раді відхилити цей указ. Ми внесли відповідний проект поста- нови: "Верховна Рада постановляє: відхилити внесений Президентом Укра- їни проект Закону України про внесення змін до статті 4 Закону України про  формування Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення  як  такий, що суперечить Конституції України".  Проект розповсюджений серед депу- татів.

 

     У мене залишилося ще 30 секунд і я їх використаю для  того,  щоб, оскільки мене просили люди, зачитати невеличку заяву. "Ми, жителі села Нове Засілля Бородянського району,  евакуйовані із зони відчуження, та села  Засілля  Чорнобильського району,  що знаходиться в 80 кілометрах від епіцентру вибуху (люди,  що втратили здоров'я, діти-інваліди, вдо- ви,  які  втратили годувальників і виховують одні своїх дітей),  зараз перебуваємо в дуже скрутному становищі.  Ми не знаємо, що нам робити і до кого звертатися по допомогу.  Якщо в цей тяжкий час ви нас не підт- римаєте,  скоротите видатки,  то що ж тоді нам лишається..."  Я  прошу підтримати  внесений комітетом проект постанови і відхилити проект за- кону, внесений Президентом України.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВА. Одну хвилиночку,  шановні,  зачекайте.  Якщо указ  набрав чинності,  ми не маємо права відхиляти його,  минуло тридцять днів.  А для того щоб його відхилити, потрібно, щоб ваш комітет вніс новий про- ект закону.  Розумієте? Ми потрапляємо в колізію. Тут підставили пере- дусім Президента,  тому що ця позиція врегульована чинним  законом,  а тепер ми ще й себе підставимо. Пропозиція, яку ви внесли від комітету, неконституційна, незаконна.

 

     Я вам зачитаю частину другу пункту 4 "Перехідних положень":

 

     "Такий указ Президента вступає в дію,  якщо протягом тридцяти ка- лендарних днів з дня подання законопроекту (за винятком днів міжсесій- ного періоду) Верховна Рада України не прийме закон або  не  відхилить поданий законопроект більшістю від її конституційного складу, і діє до набрання чинності законом, прийнятим Верховною Радою з цих питань".

 

     Скажіть, будь ласка, як це розуміти?

 

     САМОЙЛЕНКО Ю.І. Шановний Олександре Миколайовичу, шановні депута- ти!  Я недаремно вам зачитав запропонований нами проект постанови сто- совно внесеного Президентом України проекту закону...

 

     ГОЛОВА. Тридцять днів минуло, я ще раз повторюю.

 

     САМОЙЛЕНКО Ю.І.  Нам доповідали не указ,  а проект закону.  І  ми відхиляємо проект закону...

 

     ГОЛОВА. Де ваш альтернативний законопроект?

 

     САМОЙЛЕНКО Ю.І. Відхилити...

 

     ГОЛОВА. То  проект постанови,  а проект постанови повинен бути до проекту закону. А до чого ж ви внесли проект постанови?

 

     Я не хочу,  Юрію Івановичу , вас образити. Я хочу сказати, що вас підставили як голову комітету. Ось про що йдеться.

 

     САМОЙЛЕНКО Ю.І. Шановний Олександре Миколайовичу, ми не указ від- хиляємо, ми не маємо на це права, але відхилити проект закону...

 

     ГОЛОВА. Де ваш проект закону,  альтернативного тому? Де він, ска- жіть,  будь  ласка?  От  ви внесли проект постанови.  Стосовно чого ви внесли цей проект постанови? Ви внесли його стосовно указу.

 

     САМОЙЛЕНКО Ю.І. Стосовно проекту закону...

 

     ГОЛОВА. Ну, Юрію Івановичу, не переконуйте мене, вас у це втягли. Питання  правильне,  ніхто його під сумнів не ставить.  Ми з депутатом Яценком і з вами зустрічалися з чорнобильцями.  Ми людей  підняли,  як кажуть,  на диби цим указом.  А цим указом Президента підставили.  Але наша біда в тому,  що минув тридцятиденний строк. Депутате Кірімов, ви не  заднім числом вносьте,  а тим числом,  яким ми повинні вкластися в місячний термін.  Скажіть, будь ласка, як мені чинити стосовно розділу ХV "Перехідні положення"?

 

     САМОЙЛЕНКО Ю.І. Олександре Миколайовичу, це питання готував голо- ва підкомітету Полюхович, нехай він і відповість.

 

     ГОЛОВА. Я надам слово депутату Яценку,  він досвідчений  депутат, досвідчений голова комітету. Володимире Михайловичу, будь ласка.

 

     ЯЦЕНКО В.М., член Комітету Верховної Ради України з питань еколо- гічної політики,  природокористування та ліквідації  наслідків  Чорно- бильської катастрофи (виборчий округ 66,  Житомирська область). Шанов- ний Олександре Миколайовичу,  шановні народні  депутати!  Я  хотів  би звернути вашу увагу на три аспекти цієї проблеми. Перший аспект - еко- номіко-соціальний.  Вам Володимир Макарович доповідав про те, що, мов- ляв, не обмежуватиметься фінансування. Як ви знаєте, після виходу від- повідного указу Президента були обіцянки,  що це не торкатиметься без- посередньо чорнобильців. Якщо ви уважно читали, в проекті змін до бюд- жету пропонується фінансування вже не 2,6 мільярда гривень,  як раніше було,  а  1,4  мільярда  гривень.  Скорочується на один мільярд двісті мільйонів гривень! Що ж залишається? Розрахунки показують, що фактично ми  вийдемо  до  кінця  року на реальний рівень у розмірі 1,1 мільярда гривень.  На території, забрудненій унаслідок Чорнобильської катастро- фи,  в місті Києві і в інших областях близько одного мільйона потерпі- лих дітей.  Помножте, будь ласка, на одну путівку, вартість якої приб- лизно  500  гривень.  Ми  повинні витратити лише на оздоровлення дітей півмільярда.  Будь ласка,  підрахуйте:  360 тисяч ліквідаторів (я можу назвати з усіх областей без винятку їх кількість); зважте на те, що 27 тисяч інвалідів стоять у черзі на житло,  а середня вартість  квартири 50 тисяч гривень.  Отже, для виконання чорнобильського закону потрібно 3,7 мільярда.

 

     Щодо пропозиції Володимира Макаровича стосовно до  того,  як  він висловився,  що "пільг не треба надавати особам,  які примазалися". Це справді так. Я п'ять разів звертався до Прем'єрміністра Пустовойтенка, до віце-прем'єрміністра Сергія Тігіпка,  що в органах виконавчої влади працює 1,5 мільйона високооплачуваних інвалідів-чорнобильців за втрати 85 відсотків працездатності. П'ять відповідей одержав від Кабінету Мі- ністрів:  цих людей звільняти не думають,  хай, кажуть, працюють, вони ще працездатні,  хоча 85 відсотків втрата працездатності, 300-500 гри- вень пенсії одержують,  а то й 900 і тисячу. Водночас подають пропози- ції про скорочення на 90 відсотків зони радіаційного забруднення.

 

     Шановні друзі, от що мав на увазі Володимир Макарович, коли напо- лягав відсікти тих, хто "примазався". 90 відсотків забруднених терито- рій  автоматично (уряд чомусь наполягає,  щоб він визначав зони радіа- ційного забруднення) переводяться в чисту зону без  відповідних  захо- дів. Просто так - єдиним рішенням. Ось прихована формула, з якою вихо- дить Володимир Макарович на трибуну.

 

     Щодо витрачання коштів не за призначенням. Так, справді, 10 міль- йонів за 1997 рік - це 0,7 відсотка загального розміру фонду.  Ми ска- зали:  аморально витрачати кошти не за призначенням. Але ж у висновках КРУ... Які, ви гадаєте, висновки? Витрачання коштів не за призначенням допущено в усіх без винятку перевірених органах  виконавчої  влади.  І яке  ж  "страшне  покарання",  винесено  Кабінетом  Міністрів України? "Звернути увагу".  Зате подається проект Закону про внесення  змін  до Закону  про соціальний захист громадян,  яким позбавляються захисту 75 відсотків громадян.  Чиновники розікрали підпорядковане їм же,  але  в людей забирають, а чиновникам тільки "звернути увагу". Ось такий абсо- лютно чіткий зміст усього того,  що пропонує Володимир  Макарович  від імені уряду.

 

     І щодо  юридичного боку проблеми.  Олександре Миколайовичу,  ви в чомусь маєте слушність,  безумовно. Адже коли ми з вами зустрічалися з чорнобильцями,  то обіцяли, що в п'ятницю розглянемо це питання на се- сії Верховної Ради України,  оскільки час підходить. Відповідно до ць- ого три народних депутати - Яценко, Долженко й Кірімов абсолютно своє- часно подали законопроект про відхилення пропозицій Президента.  Своє- часно  були  зроблені  висновки  нашого екологічного комітету,  науко- во-експертного та юридичного управлінь.  Ви ж припинили  сесію,  і  ми опинились у такій ситуації, що указ Президента з п'ятниці набирає чин- ності.

 

     Одначе ми все ж таки внесли це питання на розгляд Верховної  Ради України і пропонуємо відхилити законопроект (не указ, Олександре Мико- лайовичу),  який подав до Верховної Ради Президент України.  Ми  маємо всі юридичні,  моральні,  будь-які підстави сьогодні розглянути це пи- тання і відхилити поданий Президентом законопроект.

 

     Щодо указу Президента,  то ми вже зверталися одного разу до Конс- титуційного Суду з поданням, але він його відхилив, оскільки тоді указ не набрав чинності. Зараз уже набрав чинності. Тому завтра будуть зіб- рані  підписи  50  народних депутатів і подано до Конституційного Суду необхідні документи, щоб він розібрався з указами Президента. Адже на- віть найнедосвідченішому депутату зрозуміло,  що Президент грубо пору- шив принаймні дві статті Конституції України. І цей указ антиконститу- ційний. От і всі обставини юридичного і економіко-соціального боку да- ної справи.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Тільки дозвольте уточнити, Володимире Михайловичу. Проект постанови ви подали 25 липня, а не 17-го. Його зареєстровано 25-го. Ви подали просто пропозиції,  а проект постанови зареєстрований 25-го. Це перше.

 

     Друге. Ми справді,  шановні колеги, можемо відхилити проект зако- ну, але указ набрав чинності.

 

     Я поставлю на голосування проект постанови, підготовлений коміте- том і трьома народними депутатами - Кірімовим, Яценком і Долженком.

 

     Прошу підтримати  проект  постанови про відхилення законопроекту. Але указ залишається чинним. Голосуємо.

 

     "За" - 166.

 

     Була пропозиція голосувати поіменно.  Хто за  те,  щоб  поіменно? (Шум у залі).  Прошу не шуміти.  Дуже переживають і не витримують, щоб ще 10-15 хвилин попрацювати.

 

     "За" - 166.

 

     Прийнято. Голосуємо в поіменному режимі, будь ласка.

 

     "За" - 177.

 

     Рішення не прийнято.

 

     Висвітіть, будь ласка за фракціями. Комуністи - 108 із 110; НДП - 8 із 29; Рух - 1 із 7; "Громада" - 11 із 18; селяни та соціалісти - 23 із 26; "Незалежні" - 2 з 11; СДПУ (об'єднана) - 1 із 8; зелені - 11 із 15 і прогресивні соціалісти - 9 із 9.

 

     Оголошується перерва до 16 години.

 

     ТЕКСТ НЕВИГОЛОШЕНОГО ВИСТУПУ

 

     КЛЮЧКОВСЬКИЙ Ю.Б. Проект Закону про загальну середню освіту, вне- сений сьогодні на розгляд у першому читанні, має своїм завданням конк- ретизацію основних положень рамкового Закону про освіту в редакції від 23 березня 1996 року стосовно функціонування найважливішої ланки осві- ти  в  нашій державі - загальної середньої освіти,  тобто тієї освіти, без якою неможливо уявити собі повноцінного громадянина сучасного сус- пільства.

 

     За статистикою, лише у денних загальноосвітніх закладах навчаєть- ся близько 7 мільйонів учнів.  Якщо сюди додати батьків цих дітей, пе- дагогічних  працівників та допоміжний персонал загальноосвітніх закла- дів освіти,  то отримаємо висновок про те,  що законопроект,  який  ми розглядаємо,  безпосередньо  стосується майже половини населення нашої держави.  Звідси випливає важлива роль  цього  документа,  покликаного визначати загальні правові,  економічні, соціальні, організаційні, уп- равлінські засади функціонування системи загальної середньої освіти  в Україні.

 

     Одразу зазначу, що запропонований законопроект в основному відпо- відає поставленим перед ним завданням.  Водночас цілий ряд його  поло- жень потребує вдосконалення.

 

     Проблеми галузі  загальної середньої освіти можна умовно розподі- лити на три великі групи:  економіка освіти, управління освітою, зміст освітньо-виховного процесу.

 

     Громадська думка  сьогодні сприймає фінансово-економічні проблеми освіти насамперед через призму  широкомасштабних  невиплат  заробітної плати  учителям.  Проте заборгованість із заробітної плати педагогам є лише аспектом,  хоча й дуже важливим,  значно ширшої проблеми - недос- татнього фінансування галузі освіти в цілому. При нормальному перебігу подій заробітна плата має становити 40-50 відсотків від усіх  видатків на освіту. Сьогодні місцеві органи влади змушені до 90 відсотків наяв- них коштів спрямовувати на заробітну плату.  У результаті  нагромаджу- ється непогашена заборгованість по енергоносіях, і як наслідок - холод у шкільних класах. Через брак коштів на харчування ускладнюється функ- ціонування мережі шкіл-інтернатів,  де перебувають здебільшого хворі і соціально незахищені діти.  Різко скорочується будівництво нових шкіл, зменшуються  можливості для проведення капітальних ремонтів приміщень, оновлення навчального обладнання,  у тому числі придбання комп'ютерів. Доводиться відмовлятися від проведення ряду масових заходів для дітей, спортивних та інших змагань та конкурсів,  які потребують значних  ви- датків.  Одне слово, фінансова скрута ставить під загрозу розвиток за- гальної освіти.

 

     Однак насправді ніхто не може відповісти  на  запитання:  скільки коштує обов'язкова загальна освіта в масштабі всієї держави?  Законоп- роект лише передбачає доручення розробити нормативне фінансування  за- гальної освіти.  Однак засади такого нормування витрат мають бути зак- ріплені законодавчо.  Ці нормативи мають  стати  безумовними  засадами формування проекту бюджету освіти.

 

     Потребує чіткішого упорядкування розподіл повноважень між органа- ми управління освітою різних рівнів.  Слід чітко закріпити  функції  і повноваження  Міністерства  освіти (яке чомусь у законопроекті сховане під довгим і незрозумілим терміном - "спеціально  уповноважений  цент- ральний орган виконавчої влади в галузі освіти"),  обласних управлінь, районних (міських) відділів освіти, причому має бути усунуте дублюван- ня  функцій і перетин компетенцій.  Слід уточнити у законопроекті такі важливі для правового забезпечення функціонування закладів освіти  по- няття,  як  засновник (засновники) і власник закладу,  а також "орган, якому підпорядкований заклад освіти".  На нашу думку, недоцільно пере- давати  місцевому  самоврядуванню  повне управління загальною освітою: компетенція самоврядування - вирішувати,  мати чи не мати  загальноос- вітню школу,  як її утримати.  Однак питання,  як і чого вчити в школі (контроль за дотриманням державних стандартів освіти,  навчальні плани та програми, підготовка і підвищення кваліфікації учительських кадрів, ліцензування та атестація навчально-виховних закладів) - без  сумніву, компетенція  державної  влади (центральної чи місцевої адміністрації). Частина цих повноважень може бути  делегована  самоврядуванню  великих міст,  які мають достатній економічний і кадровий потенціал для здійс- нення таких функцій.  Без цього нереальне проведення єдиної  державної політики в галузі освіти,  особливо необхідної сьогодні, в період ста- новлення Української держави.

 

     Конституція України,  Закон про освіту в редакції 1996 року став- лять вимогу обов'язкової середньої освіти.  Однак було б хибно розгля- дати цю вимогу як зобов'язання держави надати середню  освіту  кожному громадянинові, незважаючи навіть на його небажання вчитися. Такий під- хід у сучасних суспільно-економічних умовах є популістським.  На  нашу думку,  це конституційне положення слід тлумачити як вимогу держави до громадянина,  як той обов'язковий мінімальний рівень,  який необхідний для  повноцінної  соціалізації молодої людини,  без якого вона ризикує опинитися на маргінесі суспільного життя.  Держава ж зі свого боку га- рантує  можливість  кожному здобути середню освіту,  однак не всупереч бажанню громадянина. Саме таку філософію має відображати законопроект.

 

     Суттєві запитання виникають щодо змісту навчання,  вони пов'язані з формулюванням мети середньої освіти. Власне, до чого повинна готува- ти молоде покоління середня школа?  До продовження  навчання  у  вищій школі  чи до входження у самостійне суспільне життя?  Адже ці два зав- дання суттєво різняться.  У першому випадку необхідне, як і в сучасній школі,  зосередження на отриманні знань з основ наук, бажано поглибле- них, з того профілю, який потрібний для обраного подальшого навчання у вищій  школі.  У  другому - поряд із мінімально необхідним оволодінням основами наук молодій людині потрібно дати знання та вміння,  які вона зможе застосувати на практиці. Як правило, це професія, яка має корис- туватися попитом на ринку праці чи бути пов'язаною з можливістю  відк- рити власну справу (дрібне виробництво, сфера обслуговування, сільське господарство). При цьому потрібні також певні знання мікроекономіки та правового регулювання господарської діяльності. Усі ці міркування при- водять до ідеї профільної спеціалізації  старшої  школи,  необхідності розвитку шкіл різного типу і профілю навчання, тіснішого зближення за- гальноосвітньої та професійної (фахової) школи.  Такі положення  необ- хідно відобразити в законопроекті.

 

     Однією з  найскладніших  та  найважливіших  залишається  в освіті проблема виховання молодої людини.  Здійснюючись  у  тісній  взаємодії школи, сім'ї та суспільства, виховання молодих громадян має бути наці- ональним як у культурно-естетичному (без відродження української куль- тури не може повноцінно існувати українська нація, без захисту культу- ри національних меншин не може йти мова про демократію і  захист  прав громадян),  так і в патріотичному сенсі (без виховання громадянпатріо- тів,  сповнених почуття причетності до своєї держави, неможливе форму- вання  української  політичної нації та збереження стабільності нашого суспільства).  Це означає необхідність послідовної політики, спрямова- ної на розширення мережі шкіл з українською мовою навчання, приведення її у відповідність із національним складом та  суспільним  запитом  на розвиток і поширення державної мови.  Це означає, що освіта для націо- нальних меншин (російської,  польської, угорської, румунської, кримсь- котатарської  та  ін.),  здійснюючись  у школах із відповідними мовами навчання,  що гарантує Конституція України, неодмінно має бути освітою українською за своїм патріотичним,  державницьким спрямуванням. Освіта має забезпечувати молоді громадянське виховання,  яке дає  елементарне розуміння суті суспільних процесів, знання засад демократії та функці- онування її основних інститутів,  виховання ідеологічної терпимості та навиків життя у громадянському суспільстві, вміння протистояти рециди- вам тоталітарнобільшовицької ідеології.

 

     Безпідставними є закиди щодо статті 7 законопроекту.  Сьогодні  в Україні не існує загрози російськомовній освіті,  про що свідчить ста- тистика про мови навчання в загальноосвітніх школах східних і  півден- них областей України та Криму.  Скоріше нехтується право українців, що проживають у цих регіонах і були насильно  русифіковані  командноадмі- ністративними  методами,  реалізувати наявне бажання дати освіту своїм дітям українською мовою.

 

     Пропозиція про неприйнятність статті  7,  внесена  представниками лівих фракцій, безпідставна і з правової точки зору. Просте порівняння показує,  що пункт 3 статті 7, який гарантує право на отримання освіти рідною мовою,  є буквальним повторенням конституційної норми, викладе- ної у частині четвертій статті 53 Конституції. Нагадаю, що норми інших законів, які були прийняті до набуття чинності Конституцією, чинні ли- ше тією мірою,  якою не суперечать Конституції.  Тому  пропозиція  про неприйнятність  статті 7 не може ставитися на голосування як необгрун- тована.

 

     Законопроект, який ми сьогодні розглядаємо,  має стати базою  ре- формування загальної освіти в Україні,  що має здійснюватися цілеспря- мовано, але не революційним шляхом. Освіта не любить різких рухів; па- ростки нового слід вирощувати з увагою та терпінням.  Дуже важливо при цьому зберегти усі сильні сторони сучасної освіти і  водночас  зробити її більш адекватною до тих запитів, які висуває перед нею молода Укра- їнська демократична держава,  що будує вільне  суспільство  і  ринкову економіку.

 

     Пропоную підтримати рекомендацію Комітету з питань освіти і науки і прийняти цей законопроект у першому читанні.