Стенограма пленарного засідання

13 травня 1998

 

 

ЗАСІДАННЯ ТРЕТЄ

 

С е с і й н и й  з а л  В е р х о в н о ї  Р а д и

У к р а ї н и .  13  т р а в н я  1998  р о к у .

10 г о д и н а .

 

     Веде засідання член Президії першої сесії Верховної Ради

 

     України КОСТЕНКО Ю.І.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Доброго   ранку,   шановні   народні    депутати, радіослухачі, гості, запрошені! Прохання займати свої місця.

 

     Шановні народні  депутати,  я хотів би нагадати вам усім,  що реєстрація  відбувається  біля  столів  реєстрації   й   одночасно відбувається  фіксація  ваших  карток.  Прошу  тих,  хто  цього не зробив, повернутися до столів реєстрації.

 

     Зареєстровано 372  народних   депутати.   Ранкове   засідання оголошується відкритим.

 

     Шановні народні  депутати!  Учора ми закінчили засідання тим, що перенесли на сьогодні розгляд  питання  про  внесення  змін  до Регламенту Верховної Ради України. Але перед тим як почати розгляд цього питання,  я просив би вас  заслухати  інформацію  тимчасової Лічильної  комісії Верховної Ради України.  Якщо немає заперечень, то я надаю слово Мішурі Валерію Дмитровичу для цієї інформації.

 

     Будь ласка.

 

     МІШУРА В.Д.,  народний   депутат   України   (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  КПУ). Шановна Президіє! Шановні народні депутати!  Дозвольте поінформувати вас про перше засідання тимчасової Лічильної комісії.

 

     Учора відбулося перше засідання тимчасової Лічильної комісії. Були присутні члени тимчасової Лічильної комісії Левченко Анатолій Іванович,  Мішура Валерій Дмитрович,  Хмельовий Анатолій Петрович, Стрижко  Леонід  Петрович,  Чичканов  Сергій  Владленович,   Штепа Наталія  Петрівна,  Альошин  Валерій Борисович,  Дроботов Анатолій Іванович,  Ніколаєнко  Станіслав  Миколайович,   Павленко   Сергій Григорович,   Петров   Олег   Володимирович,  Гриневецький  Сергій Рафаїлович,  Шевчук Сергій Володимирович, Альохін Володимир Ілліч, Трофименко  Лариса  Сергіївна,  Задорожна Тетяна Андріївна,  Заєць Володимир  Володимирович,  Шуфрич  Нестор  Іванович,   Семиноженко Володимир Петрович.

 

     Відсутні на   засіданні   комісії   були  Манчуленко  Георгій Манолійович і Кононенко Юрій Савич.

 

     На першому    засіданні    головував    голова    Підготовчої депутатської  групи  по  виробленню  пропозицій  до  першої  сесії Верховної Ради України Бандурка Олександр Маркович.

 

     Тимчасова Лічильна   комісія   за   результатами   відкритого голосування  обрала головою тимчасової Лічильної комісії Верховної Ради  України  народного  депутата  Мішуру   Валерія   Дмитровича. Заступником голови Лічильної комісії обрано Семиноженка Володимира Петровича,  секретарем  Лічильної  комісії  обрано  Петрова  Олега Володимировича.

 

     Лічильна комісія готова до роботи.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

 

     Шановні народні депутати,  це була інформація, і ми її беремо до відома.

 

     -----------------

 

     Приступаємо до  розгляду  питання  про   внесення   змін   до Регламенту Верховної Ради України. Це питання розглядається згідно з статтею 3.2.3 Регламенту,  у частині  третій  якої  йдеться  про прийняття  рішень  з  процедурних  та організаційних питань роботи Верховної  Ради  України.  Для  того  щоб  перейти  до  формування депутатських  груп  і фракцій,  як це передбачено порядком денним, нам  необхідно  відповідно  до  цієї  статті  прийняти  зміну   до Регламенту.

 

     Підготовча депутатська група підготувала пропозиції,  з якими виступить  член  цієї  групи  народний  депутат   України   Карпов Олександр  Миколайович.  Перш  ніж надати йому слово,  я просив би проголосувати,  скільки  часу  ми  відведемо  для  розгляду  цього питання.

 

     Пропонується -  до 30 хвилин,  на запитання та відповіді - до 10 хвилин.

 

     Якщо не буде заперечень,  то я  просив  би  проголосувати  цю пропозицію  тимчасової  робочої  Президії.  Будь ласка,  увімкніть систему "Рада".

 

     "За" - 298.

 

     Рішення прийнято. Будь ласка.

 

     КАРПОВ О.М.,  народний   депутат   України   (багатомандатний загальнодержавний      виборчий      округ,      НДП).     Фракція Народнодемократичної партії,  член Підготовчої депутатської групи. Давайте  з  двох  боків:  я  трішки голосніше,  а ви - тихіше,  і, рухаючись назустріч один одному, знайдемо консенсус.

 

     Шановні колеги!    Документи,    напрацьовані     Підготовчою депутатською   групою,   є   у   вас  на  руках.  Я  хочу  коротко прокоментувати  їх   і   навести   ту   аргументацію   Підготовчої депутатської  групи,  яка  мала  місце  під  час обговорення цього питання на її засіданні.

 

     Пропонується з  метою  організації  депутатських  фракцій   у Верховній  Раді  України  чотирнадцятого  скликання  на  партійній основі внести ad hoc,  тобто одноразово,  таку зміну до Регламенту Верховної Ради України.

 

     Частину першу  статті  4.2.1  глави  4.2 розділу 4 Регламенту викласти в редакції:  "1.  Депутатські фракції  у  Верховній  Раді України  створюються  виключно  політичними  партіями  та  блоками політичних партій,  що подолали 4-відсотковий бар'єр на виборах до Верховної  Ради  України  29  березня 1998 року,  за умови,  що до складу кожної з них входить не менш як 14 народних депутатів".

 

     Відповідно до цієї пропозиції  той  текст,  що  є  у  частині першій  статті  4.2.1  Регламенту,  вилучається  і  замість  нього вводиться той текст,  який я зачитав.  Це означає,  що у Верховній Раді    як   регламентні   структури   з   відповідними   правами, повноваженнями  та  відповідальністю  діють   тільки   депутатські фракції  і  що  право  на  створення  депутатських  фракцій  мають виключно політичні партії та блоки політичних партій,  що подолали

4-відсотковий бар'єр,  за умови, що до складу кожної з них входить не менш як 14 народних депутатів.

 

     Я хотів би звернути вашу увагу на три обставини.

 

     Обставина перша.  Неоднозначність сприйняття такого підходу і в  ході дискусії на засіданні Підготовчої групи,  і тут,  у нашому залі.  Зокрема,  цю проблему було порушено у запитаннях до  голови Підготовчої групи.  Більше того,  вам роздано проект постанови про неприйнятність цього документа у зв'язку  з  його  невідповідністю статті 36 Конституції.

 

     Я хочу  вам  доповісти,  що  аргументи  і  за дану пропозицію Підготовчої групи,  і аргументи проти,  які, до речі, наводяться в пропозиції  про  неприйнятність,  були  висловлені  свого  часу на засіданні Підготовчої групи.  І тоді із сорока семи  сорок  чотири проголосували за прийняття якраз такої редакції.  Ті,  хто наводив аргументи проти,  стояли на тому,  що стаття 36 Конституції фіксує право громадян на об'єднання в політичні партії.  У даному випадку мова йде  не  про  громадян,  а  про  конкретну  структуру  і  про структурні  підрозділи  Верховної  Ради.  Тобто та стаття широка і стосується в широкому  плані  прав  громадян,  а  наша  пропозиція стосується структуризації Верховної Ради.

 

     Обставина друга.  Ми  пропонуємо  прийняти це рішення ad hoc, тобто одноразово.

 

     На засіданні  Підготовчої  групи   з   цього   приводу   були висловлені  надзвичайно  серйозні  й  обгрунтовані  зауваження  до Регламенту,  прийнятого попередньою  Верховною  Радою.  Підготовча депутатська група дійшла висновку,  що в цьому Регламенті (і ви на це можете звернути увагу самостійно,  ознайомившись із ним уважно) є  дуже  багато  суперечностей  внутрішніх  і суперечностей з нині чинною  Конституцією.  Але  щоб  не  піднімати  цілий  пласт,  усю проблему  як  таку,  ми  пропонуємо  (оскільки без вирішення цього питання рух щодо організації роботи Верховної  Ради  припиняється) одноразово змінити якраз цю статтю,  маючи на увазі,  що на цій же сесії ми обов'язково повинні або в другому читанні,  або  в  новій редакції   прийняти   новий  Регламент  Верховної  Ради,  який  не суперечитиме Конституції і не буде внутрішньо суперечливим.

 

     І третя обставина.  Члени Підготовчої  групи  при  прийнятті, майже   одноголосно,   такого   рішення  виходили  з  необхідності продовження   процесу   структуризації   парламенту,   який    був започаткований  у  ході  виборів.  Він має продовжитися прийняттям запропонованого  Підготовчою   депутатською   групою   рішення   і завершитися  прийняттям  на  цій  чи  принаймні на наступній сесії нового  закону  про   вибори   народних   депутатів   України   на пропорційній основі.

 

     Я доповів  пропозицію робочої групи і не більше того.  У мене все.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.  Якщо є  запитання,  прохання  записатися. Будь ласка, увімкніть систему.

 

     Слово надається депутату Коліушку.

 

     КОЛІУШКО І.Б.,   народний  депутат  України  (багатомандатний загальнодержавний  виборчий  округ,  НДП).   Шановний   Олександре Миколайовичу,   у   мене   ось  яке  запитання.  Чи  обговорювався Підготовчою  групою  варіант  цієї  поправки  до  Регламенту   без обмеження, без слів "партії, які подолали 4-відсотковий бар'єр"?

 

     Я виходжу  з  того,  що депутати рівні - чи то обрані вони по округу чи від партій.  Може скластися ситуація,  що  якась  партія взагалі  не  балотувалася  за  списком,  але  провела  в парламент достатню для утворення фракції кількість депутатів від округів,  і фактично  згідно  з  такою  поправкою вона виявляється позбавленою права утворити фракцію.

 

     КАРПОВ О.М. Перше. Питання обговорювалося.

 

     Друге. Реальної  ситуації,  коли   якась   партія,   яка   не балотувалася  за  списком,  але має відповідну кількість депутатів для того, щоб претендувати на створення фракції, немає.

 

     Виходячи з першої обставини,  про яку я вів мову (маються  на увазі  результати  обговорення),  ми  знайшли фактично компромісне рішення, яке і запропоновано Підготовчою депутатською групою.

 

     Члени Підготовчої  депутатської   групи,   які   підтримували пропозицію про те,  щоб фракції створювалися тільки партіями,  які подолали 4-відсотковий  бар'єр,  виходили  з  того,  що  якраз  ті партії, які подолали бар'єр, встановлений законом, і отримали таку довіру, в першу чергу і головним чином мають на це право.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Слово надається народному депутату Гудимі.

 

     ГУДИМА О.М.,  народний депутат України (виборчий  округ  123, Львівська область). Я прошу передати слово пану Чорноволу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка.

 

     ЧОРНОВІЛ В.М.,   народний  депутат  України  (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ, НРУ). Шановний доповідачу, чи не вважаєте   ви,  що  нам,  враховуючи  аналіз  учорашніх  поіменних голосувань,  який  ще  раз  підтвердив  -  нестійка  рівновага   в парламенті   і   можливі  складнощі  при  виборах  Голови  і  його заступників,  треба було б ще прийняти ad hoc зміну до Регламенту, якою дозволялося б пакетним способом обирати керівництво Верховної Ради?  Конституція цього  не  заперечує.  Це  ніби  не  стосується обговорюваного питання,  але все-таки нам треба це зараз вирішити. Ми готуємо такі пропозиції, їх зараз буде роздано.

 

     І друге запитання. У противників структурування парламенту за партійними  фракціями  є  такий  ніби  доказ,  що в деяких країнах

-мажоритарна система,  а в нас - змішана.  Скажіть,  будь ласка, в Англії,  Канаді  в  умовах  мажоритарної  системи  чи відбувається структуризація парламенту,  чи мають там фракції  або  опозиція  і більшість якісь колективні права? І які права надано в такому разі незалежним депутатам?  Я знаю, що в канадському парламенті їх було троє. Чи має ця група незалежних такі самі права, як усі інші?

 

     КАРПОВ О.М. Відповідь на перше запитання. Оскільки Підготовча група запропонувала прийняти цей варіант, причому одноразово, то я вважаю,  що ми маємо вирішити це питання.  Якщо ті пропозиції, про які ви кажете,  будуть розповсюджені,  то,  по-перше,  вони мають, звичайно, право на життя, по-друге, вони мають бути обговорені і з цього приводу має бути прийнято колективне рішення.

 

     Те, що стосується прецедентів у інших країнах.  Знаєте,  ні у Сполучених  Штатах,  ні  в Канаді я не був.  Але я вивчав досвід і знаю,  що те,  про що ви кажете,  там  має  місце.  Взагалі  ж  це запитання риторичне, яке підтверджує, що так, це є.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.   Слово   надається   народному   депутату Попеску.

 

     ПОПЕСКУ І.В.,  народний депутат України (виборчий округ  204, Чернівецька   область).   Дякую.   Я  хотів  би  спочатку  зробити зауваження  головуючому,  оскільки  він   порушив   Регламент.   Я записаний другим,  і він повинен був надати слово мені, а не члену своєї фракції. Це по-перше.

 

     По-друге, шановний доповідачу,  те, що ви пропонуєте, створює передумови  для того,  щоб перейти на пропорційну виборчу систему. Ми ж, депутати даного скликання, були обрані за змішаною системою. Скажіть,  будь  ласка,  чи  не  вважаєте ви,  що тут є порушення і принципу обрання народних депутатів, і Конституції?

 

     Оскільки в  Регламенті  написано,  що  депутати  мають  право виступати державною мовою або будь-якою іншою мовою,  останнє своє запитання  я  поставлю  румунською  мовою.  Domnule  raportor!  In conformitate  cu  discutiile  care au avut loc.  Dumeavoastra a-ti facut toate propunerile ca sa trecem la alt sistem electoral.  Cum priviti la aceasta problema?

 

     Va multumesc!

 

     Дякую за увагу.

 

     КАРПОВ О.М.   Відповідь  на  друге  запитання.  "Ich  spreche deutsch, aber sehr wenig und sehr schlecht" (Оплески).

 

     Відповідь на перше  запитання,  те,  що  стосується  змішаної системи  і  рівності  прав депутатів.  Ви знаєте,  при обговоренні цього питання один з  депутатів  на  засіданні  Підготовчої  групи сказав  так:  "Якщо ми всі рівні,  а це дійсно так,  то тоді треба зафіксувати право на створення  депутатських  груп  і  фракцій  за кожним народним депутатом".  Чомусь у голову ця думка не приходить нікому.  А число 14 тут випливає із закону,  зрозуміло,  чому воно з'явилося,  тоді  як  20,  25 та інші числа - абсолютно відносні і практично не аргументовані, вони безпідставні.

 

     А з приводу того,  чи не вважаю я, що порушується право, то з самого початку, доповідаючи не свою позицію, а позицію Підготовчої групи,  яку  я  поділяю,  я  сказав,  що   такого   порушення   не відбувається.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.  Я  прошу  вибачення  у народного депутата Попеску, але це не моя вина, а вина системи.

 

     Слово надається народному депутату Семенюк.

 

     СЕМЕНЮК В.П.,  народний  депутат   України   (багатомандатний загальнодержавний  виборчий  округ,  виборчий  блок СПУ та СелПУ). Блок Соціалістичної і Селянської партій. Прошу передати слово Чижу Івану Сергійовичу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка.

 

     ЧИЖ І.С.,  народний  депутат  України  (виборчий  округ  190, Хмельницька область). Дякую, Валентино Петрівно. Об'єднана фракція Соціалістичної і Селянської партій - "Лівий центр".  Я, Олександре Миколайовичу, зачарований вашим знанням, здається, німецької мови.

 

     Але хотів би запитати  ось  про  що.  Звичайно,  я  підтримую запропонований  проект  як член Підготовчої групи і вважаю,  що це просто вимога часу - структуризація парламенту.  І все ж фактом  є те,  що частина народних депутатів, незначна вже тепер частина, не заявила себе в жодній політичній фракції.  Як ви дивитеся на те (а ми  обговорювали це в принципі в Підготовчій групі),  щоб Верховна Рада надала можливість таким незаявленим  у  фракціях  людям  мати право голосу, тобто щоб вони ніби структуризувалися у фракцію, яка мала б право голосу на засіданнях Верховної Ради?  Це було б, мені здається,  логічно.  Це  як пропозиція на доповнення нашого з вами проекту.

 

     Дякую.

 

     КАРПОВ О.М.  Я щиро дякую вам,  що ви  вражені  моїм  знанням німецької. У мене такого подиву немає. Але не про те мова.

 

     Знаєте, якщо  ми  якийсь  принцип  беремо  за основу,  то або керуємося ним до кінця,  або не керуємося до кінця.  Сьогодні мова йде  про  структурні,  скажемо  так,  нормативні  об'єднання,  які відповідно до Регламенту мають права,  обов'язки  і  сформульовану відповідальність.  Те, про що кажете ви, у Регламенті зафіксовано. Адже  Регламент  не  виключає  можливості  для  кожного  народного депутата мати право голосу, виступу, аргументації своєї позиції, у ньому це досить чітко і жорстко, з моєї точки зору, сформульовано. Так що я не бачу тут великої проблеми.

 

     І вони мають право на об'єднання. Але не в депутатські групи, не в депутатські фракції.  Це чітко визначене поняття.  А на  такі об'єднання,  як,  скажімо,  "Реформи  -  Центр",  яке  в  нас  уже з'явилося, вони мають право. Ніхто в них цього права не забирає.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.   Слово   надається   народному   депутату Шишкіну. Останнє запитання.

 

     ШИШКІН В.І.,  народний  депутат  України (виборчий округ 133, Одеська область).  Спасибі,  пане головуючий. Прошу передати слово депутату Кармазіну, округ 134.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка.

 

     КАРМАЗІН Ю.А.,  народний депутат України (виборчий округ 134, Одеська область).  "Громада".  Шановний доповідачу, я звертаюся до вас і звертаюся до Президії.  Прошу вас відкрити статтю 2.2.6, яка зобов'язує до обрання органів Верховної Ради не розглядати взагалі жодних  питань.  Отже,  до  статті  3.2.3  ми  взагалі  не  можемо підступатися. Це перше.

 

     Друге. Я прошу вас подивитися,  крім статті 36 Конституції, в якій записано,  що ніхто не може бути примушений до вступу,  також статтю 15 Закону про статус народного депутата України, де йдеться про право депутатів об'єднуватись у депутатські групи і, в дужках, фракції.

 

     Чи не вважаєте ви, що просто не треба гаяти часу і починати з порушень?  До речі,  у жодному законі не записано,  що якщо партія набрала 4 відсотки, то вона має право на свою фракцію. Будь ласка, але відповідно до Регламенту.  Нехай до цих 14 підтягнуть ще 11, і все, будь ласка, немає питань.

 

     Тому я закликаю від імені фракції "Громада" всіх  і  Президію також усе-таки суворо дотримуватися Регламенту і чинних законів.

 

     Учора ми   почали  сесію  і  показали  всій  Україні,  як  ми знехтували саме  цим  Регламентом  після  заслуховування  доповіді Президента.

 

     Дякую за відповідь.

 

     КАРПОВ О.М.  Щиро вдячний за ваш виступ. Як я зрозумів, це не запитання,  а констатація обговорення  проблеми.  Я  погоджуюся  з вами,  що, може, і не слід гаяти часу, як ви сказали, а прийняти з цього приводу відповідне рішення. Це перше.

 

     Друге. Ніякого  порушення  Регламенту  не  відбувається.   Ви читаєте ті статті, які вам подобаються і які можна використати для аргументації.  А ви почитайте статтю про рішення ad hoc. Там чітко і ясно все написано. Вона не заперечує можливості прийняття такого рішення,  бо мова йде,  повторюю,  про рішення ad hoc,  і  ніякого іншого рішення ми не пропонуємо.

 

     Більше того,  ще  раз від імені Підготовчої групи підкреслюю, що мова йде  про  прийняття  сьогодні  пропозиції  про  зміни  для організації подальшої роботи. Коли буде прийматися Регламент, тоді всі пропозиції,  без сумніву,  будуть і подані,  і  обговорені,  і враховані, і проголосовані.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую,  Олександре Миколайовичу.  Час, відведений для відповідей і запитань,  закінчився.  Зараз ми  приступаємо  до процедури обговорення цього питання.

 

     Я хотів  би звернути увагу всіх народних депутатів на те,  що Президія  чітко  керується  Регламентом,   у   якому   передбачено спеціальну  процедуру  розгляду питань щодо неприйнятності того чи іншого положення законопроекту чи проекту постанови.  I  згідно  з Регламентом слово надається народному депутату Осташу. Сироті?..

 

     Депутат Сирота  доповідає  проект  Постанови  Верховної  Ради України про проект Постанови про  внесення  змін  і  доповнень  до Регламенту. Будь ласка.

 

     СИРОТА М.Д.,  народний  депутат  України (виборчий округ 200, Черкаська  область).  Шановні  колеги!  Хто  не  знає,   дозвольте представитися:  Михайло Сирота,  депутатське об'єднання "Реформи - Центр", місто Черкаси.

 

     Шановні колеги!   Шановні    члени    Президії!    Підготовча депутатська група запропонувала внести зміни до Регламенту, і якщо ці  зміни  будуть  прийняті,  це  означатиме   тільки   однеєдине: кількість  депутатів,  які  можуть сформувати депутатську фракцію, може знизитися з 25 до 14 чоловік.

 

     Що стосується існування депутатських груп з такими ж правами, як  і  депутатські  фракції,  то  на  нього це рішення не впливає, оскільки ми маємо Закон  України  про  статус  народного  депутата України, де є стаття 15, яка називається "Право народних депутатів України  об'єднуватися  в  депутатські  групи  (фракції)",  і  нею передбачено рівність прав груп і фракцій.  Таким чином,  відмінити існування депутатських груп можна, лише внісши зміни до Закону про статус  народного  депутата  України.  У  той  же час Конституцією України  передбачено,  що  внести  зміни  до  Закону  про   статус народного депутата України можна тільки законом про внесення змін.

 

     Але якщо  ми  говоримо про прийняття закону,  то його проект, по-перше, повинен пройти процедуру трьох читань; по-друге, повинен бути  висновок  профільного  комітету  і доповідь комітету з цього питання; по-третє, прийнятий закон повинен бути підписаний Головою Верховної  Ради  України  і  лише  після  цього  поданий на підпис Президенту,  який у 15-денний  строк  повинен  підписати  його  чи відхилити. Після офіційного оприлюднення закон набирає чинності. I лише після цього ми зможемо  сказати,  що,  на  жаль,  депутатські групи  вже  не  будуть  існувати у Верховній Раді,  а існуватимуть тільки фракції.  До цього в  правовому  полі  України  існують  як депутатські групи, так і депутатські фракції.

 

     Зрозуміло, що  при  нинішньому політичному розкладі,  якщо ми скасуємо чинну норму Регламенту  і  встановимо,  що  не  менше  14 чоловік необхідно для утворення фракції, то це справді означатиме, як сказав  Олександр  Карпов,  що  два  народних  депутати  можуть організувати групу,  яка матиме рівні права з фракціями,  оскільки квота для депутатської групи передбачена тільки  в  Регламенті.  У такому разі відповідно до Закону про статус народного депутата два народних депутати справді можуть створити депутатську групу.

 

     Щоб не було такого абсурду, треба просто залишити діючу норму Регламенту - 25 чоловік для групи і для фракції.  Якщо ж, скажімо, протягом місяця буде прийнято закон про внесення  змін  до  Закону про  статус  народного  депутата  і  депутатські групи перестануть існувати,  то,  поза всяким сумнівом,  це буде  грубим  порушенням Конституції   України.  Такою  є  думка  депутатського  об'єднання "Реформи - Центр".

 

     Я хотів би зачитати частину четверту  статті  36:  "Ніхто  не може  бути  примушений до вступу в будь-яке об'єднання громадян чи обмежений у правах за належність  чи  неналежність  до  політичних партій або громадських організацій".

 

     I хотів би зацитувати частину третю статті 22 Конституції:  "При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних  законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод".

 

     Право народних депутатів об'єднуватись  у  депутатські  групи зафіксовано  чинним  законодавством,  і  скасування такого права є обмеженням існуючих прав.

 

     Правда, мені кажуть,  що,  ви знаєте,  депутат - це  посадова особа і його розділ II Конституції не стосується. Але ж цей розділ називається "Права,  свободи та обов'язки людини і громадянина". Я хочу  свідчити,  що  депутат  попри  все залишається і людиною,  і громадянином,  і  на  нього  теж   поширюється   дія   статті   22 Конституції.

 

     Саме через     це     членами     депутатського    об'єднання "Реформи-Центр"  Iгорем  Осташем,  Віктором  Пинзеником,  Михайлом Сиротою  і  Петром  Устенком  вноситься проект постанови Верховної Ради України про неприйнятність  даної  зміни  до  Регламенту.  Ми вважаємо, що Верховна Рада повинна прийняти таку постанову:

 

     "1. Підтримати  пропозицію  групи  народних депутатів України про неприйнятність цього проекту у зв'язку з його  невідповідністю частині  третій  статті  22 і частинам другій,  четвертій і п'ятій статті 36 Конституції України.

 

     2. Доручити  відповідним  комітетам  Верховної  Ради  України після  їх  сформування  проаналізувати  пропоновані  норми проекту Постанови про внесення змін і доповнень  до  Регламенту  Верховної Ради  України  на  відповідність іншим законодавчим актам і внести його на розгляд Верховної Ради України" (Шум у залі).

 

     Шановні колеги!  Я розумію...  Якщо ви знавці Регламенту,  то врахуйте,  що до 10 хвилин дається на альтернативну пропозицію. Ну що зробиш? Що зробиш, шановні колеги? Я завершую.

 

     Шановні колеги!  Якщо не можна, але дуже хочеться, то кажуть, що  можна.  Але це не для парламенту.  Не можна порушувати закони, прийняті нами.

 

     I ще одне.  Ви знаєте, позафракційних депутатів залишилось не більше  50  чоловік.  Невже це так страшно для потужних політичних фракцій?

 

     Дякую за увагу (Оплески).

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.   Шановні   народні   депутати!   Оскільки висловлено   претензії  до  Президії,  що  Президія  не  керується Регламентом,  я  хотів  би  зацитувати  статті   Регламенту,   які дозволяють нам розгляд цього питання.

 

     У частині третій статті 3.2.3 записано: "Прийняття рішень з процедурних та  організаційних  питань  роботи Верховної Ради,  спрямованих на одноразове (ad hoc) відхилення від закріплених  у  Регламенті  положень,  можливість  прийняття  яких зазначена  в Регламенті,  здійснюється без обговорення,  більшістю голосів депутатів від їх фактичної кількості;  такі рішення можуть прийматися без попередньої підготовки в комісіях Верховної Ради".

 

     Без сформування  депутатських  фракцій  фактично  зупиняється робота Верховної Ради.  I саме виходячи з цього було запропоновано розглянути це питання.

 

     Далі. У  статті 3.5.4 визначено,  що в будьякий час може бути внесено  пропозицію  про  відхилення  документа,  вилучення   його структурної  частини або пропозиції,  щодо яких поставлено питання про  неприйнятність  чи  відкладальне   питання.   Ця   пропозиція вноситься  на  засідання  Верховної Ради позачергово,  одночасно з обговоренням зазначених питань. Пропозиція про вилучення ставиться на голосування першою.

 

     Так що Президія не порушувала положень діючого Регламенту.

 

     Слово надається народному депутату Чорноволу.

 

     ЧОРНОВІЛ В.М.  Шановні народні депутати!  Може, мене хтось не знає:  мене звати  Вячеслав  Чорновіл,  я  голова  Народного  руху України. Ну, дозвольте ж і мені пококетувати!

 

     Я вже  говорив  у  своєму запитанні про досвід структурування парламентів у всіх цивілізованих країнах. Якщо ми справді йдемо до демократії  і  до  відповідальності  парламенту перед народом,  то повинні піти тільки цим шляхом  незалежно  від  того,  яка  в  нас система - мажоритарна, пропорційна чи змішана.

 

     До речі,  досвід  наших  виборів  (ви  прекрасно  знаєте,  що робилося в мажоритарних округах)  свідчить  і  про  недосконалість прийнятого  нами  закону  (його  треба вдосконалювати або приймати новий),  і про те,  що мали рацію ті посткомуністичні держави, які пішли  шляхом  запровадження  суто  пропорційної системи.  А таких посткомуністичних держав більшість.  У частині держав - змішана, і тільки в Білорусії - мажоритарна система.  Думаю, що в питанні про права людини, шановний пане Сирота, Білорусія нам, мабуть, не може бути прикладом.

 

     Я хочу  зупинитися  на аргументах попереднього промовця.  Він посилався на Закон про  статус  народного  депутата,  яким  нібито передбачено  рівність  депутатських  груп  і  фракцій.  Такого там немає.  Там  написано:  "  депутатська  група  (фракція)",   тобто прирівнюється.   Якщо  ми  уточнимо  назву,  назвемо  "депутатська фракція",  то закон абсолютно діє.  І ніяких складних процедур для його  зміни  не  потрібно.  І  вже зовсім недоцільне покликання на статтю 36 Конституції,  де записано, що ніхто не може бути в своїх правах обмежений.

 

     Вибачте, знову  ж  таки  в  усіх  цивілізованих країнах світу існують  інструкції  і  розпорядження,  регламенти  і  таке   інше діяльності тих чи інших урядових,  виборних і так далі органів.  І вони діють.  Що,  у нас такого немає?  Хіба ми не приймали? Навіть прийняли   закон   про  державного  службовця!  А  що,  внутрішніх розпоряджень немає?  Це  наша  внутрішня  справа.  Цим  зовсім  не порушуються  права  депутата.  Ви  хочете  вступати  у  фракцію  - вступайте. Хочете не вступати - не вступайте.

 

     Я був знайомий з незалежним  депутатом  Тіндієм  в  одному  з попередніх складів канадського парламенту, він вийшов з якоїсь там партії.  І він не належав до жодної фракції, там було кілька таких депутатів.  Ніяких фракцій вони не створювали,  ні на які комітети не претендували, не знайшли собі пристанища. Ну і що? На наступних виборах ніхто з них не став депутатом.  Бо в умовах структурування суспільства,  коли політичні  партії  набирають  сили,  це  просто неможливо.

 

     Тут було  порушено  паном  Сиротою  таке  питання:  чого ж ви боїтеся,  нас же тільки 50?  Чи страшно, що таких буде 50 чоловік? Страшно!  Бо тоді в нас не буде ні опозиції, ні більшості. Це дуже важливо.

 

     Нам досить минулого парламенту,  у якому ми мали  керівництво ліве,  яке було в опозиції. До чого в опозиції? Законодавчий орган влади,  може,  навіть більше важить,  ніж  виконавчий  (хоча  його зовсім не виправдовує те, що в нас робиться), тому що ми приймаємо закони.

 

     Але ж ми  не  прийняли  нового  Податкового  кодексу,  ми  не прийняли  нормальних  інвестиційних  законів.  Ми  прийняли  деякі необдумані пільгові закони,  соціальні тощо,  які  нічим  сьогодні забезпечити.  Ми прийняли такий бюджет,  а не хтось інший! Ось тут треба шукати опозицію і більшість!

 

     І якщо  будуть  плутатися  під  ногами  50   депутатів...   Я перевірив учорашню "поіменку".  Як ви голосували, незалежні? Хто в тин,  хто в ворота!  Хто має відповідати за те,  що  відбулося  чи відбудеться  тепер,  при  голосуванні  будь-якого проекту закону?! Структурувати суспільство - так структурувати!  І треба чітко  йти цим  шляхом.  І  немає  чого  тут говорити про права людини і таке інше.  Я думаю,  що ми,  врахувавши досвід  цих  виборів,  мабуть, вийдемо  на  прийняття  закону про суто пропорційну систему вже на цій сесії. А можливо, якщо не встигнемо, на наступній сесії.

 

     Можливо, нам треба буде подумати про варіанти  цього  закону. Можливо,  треба  буде  прийняти закон з пропорційністю в регіонах, може,  такий варіант опрацювати  тощо.  Це  вже  інше  питання.  А сьогодні...  Поки  ми  не  створимо в суспільстві класичної схеми: хтось бере на себе  відповідальність  за  те,  що  відбувається  в державі,  більшість нормально формує коаліційний уряд,  а меншість стоїть в опозиції, до того часу порядку в нашій державі не буде. І якщо ми хочемо, щоб робота Верховної Ради йшла більш-менш успішно, нам треба сьогодні не шукати  ніяких  казуїстичних  викрутасів,  а внести цю поправку до Регламенту.

 

     І я  ще  раз  хочу  нагадати  про  інше.  Давайте вже на всяк випадок (зараз буде розповсюджено наші пропозиції) приймемо ad hoc ще одну поправку - щодо обрання керівництва Верховної Ради.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні народні депутати! Оскільки ми розглядаємо це питання за скороченою процедурою,  то має бути два  виступи  на підтримку пропозиції і два проти (Шум у залі).

 

     Це передбачено Регламентом,  шановні народні депутати.  Прошу уваги!  Будь ласка,  висвітіть список на табло.  Хто із  записаних виступатиме на підтримку даної пропозиції? (Шум у залі).

 

     Слово надається  депутату Медведчуку для внесення процедурних пропозицій.

 

     МЕДВЕДЧУК В.В.,  народний депутат України (виборчий округ 73, Закарпатська  область).  Шановні  народні депутати!  Шановні члени Президії!   Я   хотів   би    виступити    від    імені    фракції Соціал-демократичної партії (об'єднаної).

 

     Я виступаю на підтримку проекту постанови, який опрацьовано і внесено на ваш  розгляд  Підготовчою  депутатською  групою,  і  за відхилення  запропонованого  проекту  постанови про неприйнятність проекту Підготовчої групи.

 

     Шановні колеги,  слід сказати,  що і на засіданні Підготовчої депутатської групи це питання обговорювалося бурхливо.  Наводилися аргументи,  які ви сьогодні почули,  а  також  інші.  Я  хотів  би акцентувати  вашу  увагу  ось  на  чому.  На  мій  погляд,  з суто юридичних  позицій,  тому  що  тут  можна  підходити   по-різному, політичні   мотиви  є  в  будь-якому  питанні,  яке  розглядається Верховною Радою,  бо є політичні погляди і  позиції.  Я  хотів  би зупинитися тільки на нормативних актах - Конституції і законах,  а також Регламенті Верховної Ради.  Вони,  на мій погляд, дозволяють сьогодні проголосувати за проект постанови,  який вам роздано, про одноразове (ad hoc) внесення зміни до статті 4.2.1 Регламенту.

 

     По-перше, шановні колеги,  я хотів би спростувати  аргументи, які  наводилися  тут  з  посиланням  на Закон про статус народного депутата.  Якщо говорити,  зокрема, про статтю 15 цього закону, то треба зважати не тільки на частину першу, а й на інші частини цієї статті.  Так от,  у частині другій статті 15 сказано,  що  порядок утворення  та особливості діяльності депутатських груп (фракцій) у Верховній Раді визначаються Регламентом Верховної Ради України  та іншими законодавчими актами.

 

     Тому я  вважаю  необ'єктивним  і недоречним зроблене сьогодні посилання на статтю 15 Закону про статус народного депутата.

 

     Далі. У проекті постанови щодо неприйнятності  цього  проекту недоречним,  на  мій погляд,  є і посилання на статті Конституції. По-перше,  у статті  22  Конституції  мова  йде  про  те,  що  при прийнятті  нових  законів  або  внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу  існуючих  прав  і  свобод. Однак  Регламент Верховної Ради тільки має силу закону,  і ця сила закону проголошена.  Він є постановою  Верховної  Ради,  і,  отже, Підготовчою  депутатською  групою запропоновано внести зміну не до закону, а до постанови Верховної Ради. Це передбачено відповідними статтями  Регламенту,  і  головуючий  сьогодні  процитував  їх.  І взагалі жодним пунктом нашого Регламенту  не  забороняється  цього робити.

 

     Посилання на  статтю  36 Конституції України,  на мій погляд, шановні колеги, є недоречним тому, що в ній мова йде безпосередньо про об'єднання громадян і про те, що не може допускатись обмеження прав залежно від того,  чи є той чи  інший  громадянин,  у  даному випадку  народний депутат,  представником тієї чи іншої політичної сили. Ця стаття зовсім не зачіпає і не регламентує питання, яке ми сьогодні обговорюємо. Воно ніякою мірою не обмежує жодного з прав, якими сьогодні наділені народні депутати,  і повноважень,  які  ми здійснюємо постійно.

 

     Шановні колеги,   хоч  наші  фракції  створюються  на  основі партій,  членство у фракції не означає членства в партії, членство у  фракції  і членство у партії - це різні речі.  Більше того,  як представник фракції  Соціал-демократичної  партії  (об'єднаної)  я хочу  сказати,  що  у  Верховній  Раді  є  приклади,  коли  навіть керівники фракцій не є  членами  партій,  на  базі  яких  створено фракції.  І  це  ще  один доказ на користь того,  що права жодного народного депутата не обмежуються і не будуть обмежені,  якщо  він увійде  до  тієї  чи іншої фракції.  Тому що вступати в ту чи іншу партію не є його обов'язком.

 

     Саме тому,  що посилання на статті 22  і  36  Конституції,  а також на статтю 15 Закону про статус народного депутата є в даному випадку   юридично    недоречними,    я    від    імені    фракції Соціал-демократичної  партії  (об'єднаної)  хотів  би підтримати і запросити вас усіх проголосувати за проект Постанови про  внесення зміни   до   Регламенту   та   відхилити   проект   постанови  про неприйнятність даного проекту.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

 

     Шановні народні депутати!  Я хотів би ще  раз  звернутися  до статті нашого Регламенту,  яка визначає порядок розгляду питань ad hoc.  Зокрема,  там записано,  що  після  скороченого  обговорення рішення  приймається  більшістю  голосів.  Отже,  нам  не потрібно приймати спеціального рішення щодо скороченого обговорення.

 

     Тому я звертаюся до народних депутатів: хто буде  виступати  на підтримку проекту,  який внесло об'єднання "Реформи-Центр" (депутати Осташ, Пинзеник, Сирота і Устенко)? Будь ласка. Із тих, хто записався, звичайно.

 

     Депутат Єльяшкевич. Будь ласка.

 

     ЄЛЬЯШКЕВИЧ О.С. народний депутат України (виборчий округ 182, Херсонська область).  Партия  "Громада".  Я  хочу  всем  пояснить, уважаемые коллеги, в связи с тем, что у нас появились новые люди в Президиуме,  не всегда владеющие тонкостями Регламента,  что мы не принимали  решения  о  сокращенной  процедуре обсуждения.  Читайте внимательно Регламент. Это первое.

 

     Второе. Я,  например,  не собираюсь поддерживать ни  один  из проектов.  Об ясню  почему.  Сейчас,  если  мы  внесем изменение в Регламент,  это изменение,  каковым бы оно ни было,  не может быть введено   в  действие,  так  как  в  соответствии  со  статьей  88 Конституции Украины такие акты подписывает Председатель  Верховной Рады и они вводятся в действие после опубликования.

 

     Таким образом,   принятие  сейчас  любого  решения  по  этому вопросу просто создаст возможность  для  соответствующего  решения Конституционного   Суда,   который  потом  может  вообще  признать нелегитимность  всех  остальных  решений,  принятых  после   этого Верховной  Радой,  так  как наличие тех или иных депутатских групп или фракций дает определенные преимущества в процессе обсуждения и принятия  решения.  А в соответствии с Конституцией акты,  которые приняты в нарушение процедуры, являются недействительными.

 

     Поэтому я  прошу  всех   коллег   внимательно   отнестись   к требованиям  Конституции  и  рассмотреть данный вопрос после того, как нами будет избран Председатель Верховной Рады Украины. Я очень прошу  со  всей  серьезностью  подойти  к этой проблеме.  В начале сессии  Верховной  Рады   непонятно   почему   председательствовал руководитель  Подготовительной группы и еще до избрания Президиума сессии было предоставлено слово Президенту  Украины,  хотя  мы  не проголосовали   за   заслушивание  ежегодного  доклада  Президента Украины. Это говорит о том, что, к сожалению, у нас есть серьезные нарушения в процедурных вопросах.

 

     Я хочу,  чтобы  Верховная  Рада  нового  созыва с первых дней своей работы четко руководствовалась  Конституцией  Украины  и  не применяла   ту   практику,   которую,   к   сожалению,   применяют Администрация  Президента,  Кабинет  Министров  и  непосредственно Президент Украины.

 

     Поэтому я  еще  раз  обращаюсь ко всем коллегам.  Я прекрасно понимаю важность принимаемых решений.  Прекрасно понимаю и то, что насильственным  путем структуризации в парламенте не достичь,  как бы кто этого ни хотел. Эта структуризация идет естественным путем, она идет и сейчас, причем без внесения соответствующих изменений в Регламент.  Она позволяет нам нормально работать. И если мы сейчас в  угоду некоторым политическим силам или политическим лидерам,  в угоду их амбициям пойдем на принятие решений,  которые  изначально спорны  и  по  процедуре,  и  по  своей сути,  то сразу же обречем сессионный зал на конфликт,  на  обращение  целого  ряда  народных депутатов  в  Конституционный  Суд  Украины.  А  вы знаете,  какие решения  может  принимать  Конституционный  Суд  Украины  и  какие действия за этим последуют.

 

     Еще раз  обращаюсь  к  вам,  моим коллегам,  с тем,  чтобы мы сейчас  приняли  решение  перенести  рассмотрение  этого  вопроса, рассмотреть  его  после избрания Председателя Верховной Рады,  как того требуют,  кстати,  Регламент  Верховной  Рады  и  Конституция Украины.

 

     Спасибо.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.     Останній     виступ    на    підтримку альтернативного  проекту.  Слово  надається   народному   депутату Біласу.

 

     БІЛАС І.Г.,  народний  депутат  України  (виборчий округ 120, Львівська область). Дякую. Шановні народні депутати! Шановні члени Президії! Питання надзвичайно великої ваги, і безперечно, сумнівів у тому немає,  що Підготовча група досить ретельно,  я б сказав як юрист, пропрацювала це питання. Але будь-які питання можна довести до абсурду.  І в даній ситуації ми,  юристи,  вважаємо, що в першу чергу  до  абсурду  доводиться  тлумачення  Основного Закону нашої держави.

 

     Ми зараз у запалі негайного структурування парламенту  (а  це необхідно  зробити  для  ефективної роботи) забуваємо про Основний Закон.  Але давайте поставимо  собі  запитання:  чи  сприятиме  це структурування ефективності і результативності роботи?

 

     Чомусь зараз мої колеги так запально запевняють усіх нас, тут присутніх,  що  абсолютно  не  порушено  Конституції,   при   тому забуваючи,  що  один  з основних розділів Конституції - це "Права, свободи та обов'язки людини і громадянина".  Ми повинні показувати приклад у дотриманні положень цього розділу.

 

     А коли  основний  доповідач каже,  що ми - це структура,  ну, тоді... Шановні колеги, хто ми є? Ми що, перестаємо бути фізичними особами і перетворюємося на юридичних осіб?  Очевидно,  ні.  Ми як народні депутати є фізичними особами, а отже, громадянами України, які   мають   рівні   права   і  свободи.  У  даній  ситуації  ми, позафракційні у першу чергу, не кажу про тих колег, які пройшли по мажоритарних округах.  Я не хотів би нагадувати вам,  що ці вибори пройшли за змішаною системою,  але ж ми зараз  про  це  забуваємо. Забуваємо,  що  передостання  частина  статті 36 Конституції чітко говорить,  що  не  можна  допускати  обмежень  прав  і  свобод  за приналежність  або  неприналежність  до  тієї  чи іншої політичної партії.

 

     Ви можете не погодитися. Тому, якщо ви так наполягаєте, я маю на   увазі   Підготовчу   групу,  всі  висновки  якої  мають  суто рекомендаційний  характер,  ми  порадились  і   пропонуємо   інший варіант.  Ми  щиро  вдячні  вам,  шановні  колеги,  що  ви  багато попрацювали  і  ми  вчора  змогли   розпочати   ефективну   роботу парламенту. Зараз ми її трішки затягуємо. Але не забувайте про те, що  ваші  пропозиції  -  це  рекомендації.   Давайте   не   будемо нав'язувати  свою  односторонню  точку зору і казати,  що це єдино правильно.  Чого коштує те чи інше "єдине правильне" рішення, ми з вами  вже  знаємо.  І  я  як юрист смію вам нагадати,  що дії цієї Підготовчої  групи  є  просто  протиправними,  тому   що   жодного нормативного акта, який би регламентував роботу Підготовчої групи, ніхто з присутніх тут у залі не назве.

 

     Тож, шановні колеги з Підготовчої групи,  ми прислуховуємось, я  маю  на увазі сесійний зал,  а це всі народні депутати,  до тих рішень,  які ви рекомендуєте.  Але я ще раз закликаю вас підходити до них зважено.

 

     У даній    ситуації   близько   50   народних   депутатів   є позафракційними.  Вячеслав Максимович,  очевидно, у запалі сказав, щоб  вони  не  плуталися під ногами.  Я прошу не ображати народних депутатів.  Ми всі тут рівні.  Ми рекомендуємо таке. Наголошую, що це має, знову ж таки, рекомендаційний характер.

 

     Ми можемо  увійти  до  будь-якої  фракції.  Але  входження до фракцій має відбуватися на підставі Конституції,  а не на підставі приналежності  до  тієї  чи  іншої  партії.  І  не керівник якоїсь фракції буде визначати,  чи увійти мені до  цієї  фракції,  чи  не увійти.  Але якщо ми,  близько 50 народних депутатів,  увійдемо до якоїсь фракції і утворимо там більшість,  як тоді це  виглядатиме? Давайте задумаємося над цим.

 

     І я  дуже  прошу  при  прийнятті  цього надзвичайно важливого рішення виходити суто із  Конституції.  І  не  починати  засідання вищого законодавчого органу нашої держави з порушення елементарних прав людини і громадянина.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.   Обговорення    закінчено.    Згідно    з Регламентом  надається  слово  для  заключного  виступу  народному депутату Карпову.

 

     КАРПОВ О.М.  Шановні колеги!  Обговорення ще раз підтвердило, що  єдиної  позиції  в  цьому  питанні  у  нас немає.  Це поперше. По-друге,   ми   стали   свідками,   скажемо   так,   протистояння індивідуальнополітичного  підходу  організовано-політичному на тлі юридичних аргументів.

 

     У виступі депутата Медведчука було юридично обгрунтовано  всі дії Підготовчої депутатської групи.  І його виступ, його аргументи якраз свідчать про те,  що ніяких суперечностей ні з Конституцією, ні  із  Законом про статус народного депутата,  ні з Регламентом у тій пропозиції, яка сформульована Підготовчою депутатською групою, немає.

 

     Дискутуючи з  останнім  промовцем,  який  сказав,  що взагалі незрозуміло,  що таке  Підготовча  група,  бо  це  є  ненормативна структура,   я   хочу  підкреслити,  що  Підготовча  група  тільки пропонує,  вона не приймає ніяких рішень. А право на об'єднання, у цьому  випадку  -  для підготовки,  організації засідань Верховної Ради,  ці депутати мали відповідно до Конституції і до  Регламенту Верховної Ради України.

 

     І щодо  посилання  на  те,  що  зміни  до  закону приймаються відповідно і підписуються Головою Верховної Ради.  Я хочу нагадати всім,  включаючи  молодого Єльяшкевича,  який пропонує всім читати Регламент і якому його теж треба читати,  що там чітко і зрозуміло сказано,  що  Регламент не є законом,  це документ для внутрішньої організації роботи Верховної Ради.

 

     Ну, і на закінчення, вибачте, як колишній завідуючий кафедрою історії КПРС я хочу послатися на класика марксизму-ленінізму, який колись сказав так:  "Лучше маленькая рыбка,  чем большой  таракан; лучше два-три работающих,  чем десяток болтающих".  Так вот, лучше для нас  маленькие  (или  большие),  но  работающие  фракции,  чем большой  бесхребетный,  неструктурированный  таракан  в  Верховном Совете! (Оплески).

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.  Обговорення  закінчено.  Приступаємо   до процедури   голосування.   Згідно   з   Регламентом   першим  буде голосуватися проект,  внесений об'єднанням "Реформи  -  Центр".  Я хотів би нагадати народним депутатам,  що для того, щоб це рішення було прийнято,  необхідно  набрати  не  менш  як  третину  голосів депутатів  від  фактичної  кількості  обраних  депутатів.  Тому  з урахуванням вимог Регламенту я звертаюся до народних депутатів  із запитанням:  у  який  спосіб  ми  будемо  голосувати - відкрито чи закрито?

 

     Слово надається депутату Стецьківу. Будь ласка.

 

     СТЕЦЬКІВ Т.С.,  народний  депутат  України   (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  НДП). Шановні народні депутати, оскільки  першою  голосується  пропозиція  про  неприйнятність,  я пропоную проголосувати її в поіменному режимі.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Для  того  щоб  ця пропозиція пройшла,  необхідно проголосувати її.  Я ставлю на голосування пропозицію про поіменне голосування  проекту,  внесеного об'єднанням "РеформиЦентр".  Будь ласка, увімкніть систему "Рада".

 

     "За" - 144.

 

     Рішення прийнято.  Ставиться на поіменне  голосування  проект Постанови Верховної Ради України про проект Постанови про внесення змін і доповнень до  Регламенту  Верховної  Ради  України  (Шум  у залі).

 

     Шановні народні   депутати,   я  прошу  тиші!  Я  ж  не  можу перекричати всіх.  Зараз ми будемо голосувати проект,  який внесло об'єднання  "Реформи-Центр".  Згідно  з  цим проектом пропонується внесений Підготовчою групою проект змін і доповнень до  Регламенту відхилити.  Це  голосування відбувається в поіменному режимі,  і я прошу увімкнути систему "Рада".

 

     "За" - 55.

 

     Рішення не  прийнято.   Шановні   народні   депутати!   Тепер голосується   проект,   запропонований   Підготовчою  депутатською групою,  про внесення зміни до Регламенту Верховної Ради  України. Перш ніж поставити цей проект на голосування, я знову звертаюся до вас:  у якій спосіб ми будемо голосувати -  відкрито  чи  закрито? Відкрито?  Будь  ласка,  просять  голосувати  відкрито.  Більшість пропозицій - проголосувати звичайним  способом,  не  в  поіменному режимі (Шум у залі).

 

     Оскільки є різні думки, я ставлю це питання на голосування.

 

     Першою надійшла пропозиція проголосувати у звичайному режимі, не поіменному. Увімкніть, будь ласка, систему "Рада".

 

     "За" - 288.

 

     Рішення прийнято.  Проект постанови Верховної  Ради  України, внесений Підготовчою депутатською групою, ставиться на голосування за основу.

 

     "За" - 319.

 

     Є доповнення?  Немає.  Ставлю  цей   проект   у   цілому   на голосування. Увімкніть, будь ласка, систему "Рада".

 

     "За" - 314.

 

     Рішення прийнято. Дякую (Оплески).

 

     ----------------

 

     На розгляд  Верховної  Ради  вноситься  питання  про доповідь Голови Верховної Ради України попереднього скликання про політичне становище   та  стан  законодавчої  бази  в  Україні.  Це  питання вноситься відповідно до  Регламенту.  Регламент  передбачає  також запитання   Голові   Верховної   Ради  попереднього  скликання  та обговорення  його  доповіді.  Проте  тимчасова  робоча   Президія, обговоривши  це  питання,  рекомендує  депутатам  обмежитися  лише доповіддю і при необхідності - відповідями на запитання.

 

     Якщо не  буде  заперечень,  я  поставлю  цю   пропозицію   на голосування,  рішення потрібно прийняти більшістю голосів народних депутатів України.

 

     Будь ласка, увімкніть систему Рада.

 

     "За" - 270.

 

     Рішення прийнято.  Олександре Олександровичу, будь ласка, вам надається слово.

 

     МОРОЗ О.О.,   Голова   Верховної  Ради  України  тринадцятого скликання,  народний депутат України (виборчий округ 92,  Київська область).   Шановні   народні   депутати!   Шановні  гості  нашого засідання!  Відповідно до Регламенту  Верховної  Ради  України  та затвердженого  порядку денного пленарних засідань Голова Верховної Ради України попереднього скликання зобов'язаний зробити  доповідь про  політичне  становище  та  стан  законодавчої  бази в Україні, подати новообраній Верховній Раді перелік питань,  розгляд яких не було завершено.

 

     Інформація про  виконання кошторису вам роздана,  перелік тих питань також розданий.  Таким чином, мова йде про перший в історії України  акт  офіційної  передачі справ попереднього депутатського корпусу новообраним народним депутатам, який засвідчує послідовний розвиток  парламентаризму  в  Україні,  утвердження  в політичному житті демократичних традицій.

 

     Користуючись нагодою,  хочу як Голова Верховної Ради минулого скликання,  якому  впродовж чотирьох років довелося організовувати цю  роботу,  висловити  щиру  вдячність  усім  народним  депутатам тринадцятого скликання, у тому числі тим 150, які прийшли тепер до сесійного залу,  співробітникам  апарату  Верховної  Ради  за  той серйозний  внесок,  який  вони зробили у становлення нашої держави впродовж  нелегкого,   неоднозначного,   напруженого   історичного періоду 1994-1998 років.

 

     Щоб переконатись  у  тому,  досить згадати лише основні події цих  років,  звернутися  до  загальних  статистичних  даних,   які характеризують  діяльність  Верховної  Ради  України  тринадцятого скликання.

 

     1994 рік - дострокові вибори до  Верховної  Ради  України  та дострокові вибори Президента; затвердження Верховною Радою України Основних засад і напрямів становлення економіки України в кризовий період,    формування    нового    складу    уряду;    відновлення конституційного процесу і водночас ініціювання Президентом України так  званого  малого  конституційного процесу (мова йшла про Закон про  владу),  який  до  краю  загострив   політичну   боротьбу   в суспільстві, особливо всередині Верховної Ради; напружена боротьба навколо бюджетного процесу і ускладнення ситуації в Криму.

 

     1995 рік - продовження боротьби навколо Закону про владу, яка врешті-решт   завершилася   тимчасовим  політичним  компромісом  у вигляді Конституційного  договору.  У  червні  1995  року  Україна уникла  сумнівного  референдуму,  який  неодмінно розколов би наше суспільство на непримиренні табори,  штовхнувши  державу  на  шлях антидемократичного  розвитку.  У цей період знову змінювався склад керівництва уряду, надзвичайно напружено розвивався конституційний процес,  доповнюючись  труднощами  чергового  бюджетного  процесу. Політична  боротьба  всередині  Верховної  Ради  України   досягла критичної межі.

 

     1996 рік   ознаменувався   певним   історичним   переломом  у діяльності Верховної Ради та в політичному житті країни.  У першій половині року політична боротьба навколо проекту нової Конституції досягає  апогею.  Проте  переважна  більшість  народних  депутатів знаходить у собі достатньо політичної мудрості й волі, щоб вийти з честю з цієї критичної ситуації.

 

     Багато з вас ще не забули історичного ранку  28  червня  1996 року,   який   відтоді  став  святковою  датою  календаря  -  Днем Конституції  України.  І  знову  країна   уникла   всеукраїнського референдуму,  негативні  наслідки  якого  для  майбутнього України важко переоцінити, особливо з відстані років, що минули.

 

     Після прийняття нової Конституції парламент  України  одержав не  лише додаткову морально-політичну,  а й політикоправову основу своєї діяльності,  став більш стабільним, передбачуваним і стійким у своїх рішеннях. Проте, з іншого боку, перед законодавчим органом постало якісно нове завдання:  у якомога коротший  строк  привести численні   законодавчі   акти   у  відповідність  до  Конституції, розробити й прийняти  десятки  нових  законів,  які  випливають  з Основного  Закону,  у  тому  числі  запровадити  в  життя низку не відомих   Україні   раніше   державних   інститутів,   таких    як Конституційний Суд, Рахункова палата, Уповноважений з прав людини, Вища рада юстиції тощо.

 

     Якщо врахувати,  що все  це  слід  було  здійснити  в  умовах системної    соціальноекономічної    кризи,    яка    продовжувала поглиблюватися,  в умовах численних  неузгодженостей  між  різними гілками влади,  чергової зміни складу уряду, так званої податкової революції  та  пов'язаних  із  нею  нових  ускладнень   бюджетного процесу,  то стане зрозумілим,  наскільки непросто було вирішувати згадане завдання.

 

     1997 рік.  Не встигли  вщухнути  бюджетноподаткові  політичні баталії,  як  Верховна  Рада  опинилася  в  епіцентрі  нового поля політичної напруги,  пов'язаної з майбутніми виборами до Верховної Ради України та місцевих рад усіх рівнів. Розгорнулася боротьба за нове виборче законодавство,  за реформування виборчої системи.  Ця боротьба  була на межі можливого,  я це підкреслюю.  Але тепер усі розуміють  потребу  тієї  боротьби  і  потребу  прийняття   нового виборчого закону. Думаю, ви всі відчули на собі напругу боротьби в ході виборчої кампанії 1997-1998 років.

 

     Нарешті, 1998   рік   характерний   цілковитою    об'єктивною підпорядкованістю  діяльності  Верховної  Ради  України  умовам та закономірностям виборчої  кампанії,  що  розгорнулася  в  січні  - березні цього року, учасниками і свідками якої були ми всі.

 

     На такому  загальному  соціальнополітичному  фоні  діяльності Верховної Ради України тринадцятого скликання  впродовж  1994-1998 років  не  вдалося  здійснити багато чого з того,  що можна було б зробити для формування законодавчої бази за нормальних умов. Надто часто    політичні    пристрасті   та   інтереси   призводили   до непродуктивних  втрат  часу  і  недостатньо  обгрунтованих  рішень Верховної Ради.

 

     Це лише   констатація  деяких  політичних  подій  за  звітний період.  Не даю їм оцінок, не торкаюся причин, не роблю висновків. Кожен здатен робити їх сам. Хочу лише сказати, що і в цих складних умовах домінувала тенденція до  зростання  кількісних  та  якісних показників роботи парламенту.

 

     Верховною Радою  тринадцятого  скликання  всього прийнято 753 закони,  дванадцятого скликання - 402 закони,  відповідно ухвалено 1625  постанов  проти  1134.  При  цьому необхідно відзначити,  що одночасно з показниками законотворчої  діяльності  Верховної  Ради зросли також показники контрольної діяльності парламенту порівняно з попереднім періодом.  Якщо в 1990-1994 роках відбулося лише одне парламентське  слухання  і  взагалі  не  проводилися  Дні  уряду у Верховній Раді, то за час роботи Верховної Ради минулого скликання проведено  вісім  парламентських слухань і 20 Днів уряду,  на яких розглядалися найбільш актуальні питання суспільного життя.

 

     За період діяльності Верховної  Ради  тринадцятого  скликання більш  як  половину  законів ухвалено після прийняття Конституції. Майже 60 відсотків законів прийнято в новій редакції,  що свідчить про інтенсифікацію та підвищення якості законотворчої діяльності в умовах дії нового Основного Закону держави.

 

     Безумовно, зазначене   зростання   кількісних    і    якісних показників   у  роботі  Верховної  Ради  за  останні  чотири  роки пояснюється насамперед переходом до організації  роботи  депутатів на  постійній  основі  та пов'язаною з цим істотною реорганізацією апарату Верховної Ради України.  По суті,  мова йде  про  фактичне здійснення  в  цей період парламентської реформи,  яка диктувалася змінами Конституції України, а потім - новою Конституцією України.

 

     Вирішення проблеми управління законодавчим процесом на  рівні сучасних  вимог,  на  наукових  засадах з використанням найновіших інформаційних  технологій  стало  пріоритетним  у   діяльності   і Верховної Ради, і керівництва Верховної Ради.

 

     Оцінюючи сьогодні   зроблене   в   цьому  напрямі,  можу  без перебільшення  сказати,  що  народним  депутатам  Верховної   Ради попереднього  скликання,  керівництву  апарату Верховної Ради є що передати  новообраному  складу  Верховної  Ради,  хоча,  звичайно, залишається  чимало  нерозв'язаних питань,  що зумовлено переважно об'єктивними причинами.  По-перше,  як я вже  сказав,  у  згаданий період відбувався перехід усього депутатського корпусу на постійну роботу до парламенту,  що об'єктивно вимагало посилення апаратного забезпечення  діяльності депутатів.  По-друге,  порівняно незначне збільшення чисельності апарату супроводжувалося  значно  вагомішим зростанням    обсягів    роботи   законодавчого   органу   та   її результативності порівняно з попереднім періодом,  про  що  я  вже згадував.  Тому говорити тут про збільшення апарату...  Це взагалі річ дуже відносна,  тим паче що збільшення апарату відбулося в 1,1 раза.

 

     Головні напрями,  по яких здійснювалося удосконалення апарату Верховної Ради в зазначений період, - різке підвищення юридичного, наукового,     інформаційноаналітичного     та     організаційного забезпечення законодавчого процесу.  Нам вдалося також реалізувати рішення  Верховної  Ради  дванадцятого  скликання  щодо  утворення Інституту   законодавства    як    прикладної    науково-дослідної парламентської   установи.   Час  підтвердив  правильність  такого рішення.  Сьогодні це відома наукова структура не лише в  Україні, хоч працює в цьому інституті всього 50 співробітників.

 

     Найближчим часом ви,  народні депутати, матимете змогу ближче знайомитися з технічними можливостями,  які  надає  парламентський Центр  комп'ютеризованих  інформаційних  систем  у  законотворчому процесі.  Скажу лише,  що мова йде про  найсучасніші  інформаційні технології   з  використанням  бази  персональних  комп'ютерів  та міжнародної системи INTERNET.

 

     Не так давно розпочала свою діяльність ще  одна  структура  в апараті  Верховної  Ради  -  Парламентське видавництво.  Вже перші результати його роботи дають підстави вважати,  що  й  тут  ми  не помилилися у своєму рішенні.

 

     Окремо слід   сказати   про   організацію  робочих  місць  та забезпечення  діяльності  народних  депутатів.  У  звітний  період істотно   поліпшено   автотранспортне  обслуговування  парламенту, соціально-побутове забезпечення діяльності депутатів. Разом із тим не  можу  не  сказати  про  те,  що починаючи з 1994 року постійно зменшувався обсяг фінансування діяльності Верховної Ради  України. Аналогічна  ситуація  з  фінансуванням  Верховної Ради складається також у поточному році.

 

     Особливо негативно   позначається   на   роботі    парламенту відсутність коштів на капітальні видатки,  пов'язані з обладнанням залу пленарних засідань,  створенням належних  робочих  місць  для народних депутатів. Досить сказати, що ми не змогли навіть систему радіофікування забезпечити в сесійному залі так, як передбачалося, тому  що  на  це  банально  не  виділено  коштів.  Ми  забезпечені наполовину,  наш кошторис покривається на 52  відсотки  з  початку року. Жодна бюджетна структура в Україні так не працює! Я хочу про це сказати,  тому що сьогодні ведеться багато спекуляцій із  цього приводу.  А  ви  самі  вже відчуваєте недосконалість цієї системи, тому що не маєте змоги чути те,  що говорить ваш колега.  По суті, ця система вже виходить із ладу.

 

     Не вистачає коштів,  як я вже сказав,  для створення належних робочих місць для народних депутатів,  для  розвитку  комп'ютерної мережі, удосконалення системи "Рада" тощо.

 

     Додаткову інформацію  з усіх проблем фінансово-господарського забезпечення роботи парламенту ви знайдете в письмовому звіті  про фактичні  видатки  з  кошторису Верховної Ради України в поточному році.

 

     Шановні народні депутати! Після прийняття Конституції бачення проблеми здійснення парламентської реформи набуло нових аспектів.

 

     По-перше, стало зрозумілим,  що парламентська реформа повинна бути органічною складовою державно-правової реформи  взагалі,  яка включає   не   лише   реформування   законодавчої   функції,  а  й реорганізацію системи виконавчої влади (адміністративна  реформа), правоохоронної   функції   (судово-правова   реформа),   а   також формування   системи   місцевого    самоврядування    в    Україні (муніципальна  реформа).  По-друге,  державно-правова  реформа має здійснюватися  пріоритетно  щодо  реформування   інших   сфер   та інститутів суспільства, а парламентська реформа - пріоритетно щодо реформування   інших   інститутів   державної   влади.    Нарешті, реформування  публічної  влади повинно виходити не лише з положень Конституції,  а  й  із  практики  застосування  цих   положень   - позитивної  і  негативної,  у  тому числі зважаючи на необхідність зміни окремих положень Конституції,  які  себе  не  виправдали  на практиці впродовж двох років.

 

     Хочу звернути  вашу увагу на той факт,  що загальна концепція державно-правової реформи за  дорученням  Верховної  Ради  була  в короткий   строк  розроблена  Інститутом  законодавства,  одержала схвалення  республіканської   науково-практичної   конференції   в листопаді   минулого  року,  і  після  того  передана  на  розгляд комітетів Верховної Ради.  На сьогодні  завершено  також  розробку концепції  парламентської  реформи,  яка  стане предметом розгляду Верховної Ради нашого скликання.

 

     Однак усі  ми,  очевидно,  добре   розуміємо,   що   проблему невідкладного  здійснення  державно-правової  реформи в Україні не можна звести лише до розробки її науково обгрунтованої  концепції. Якраз  тут  у  нас особливих питань не виникає,  бо маємо солідний науковий потенціал  високопрофесійних  фахівців,  на  мій  погляд, кращих в Україні юристів,  маємо відповідні теоретичні дослідження в  цій  галузі.  Але  ключова  проблема  будь-яких  реформ  -   це насамперед проблема політична.

 

     Досвід останнього    десятиліття,    упродовж   якого   влада намагалася здійснити  економічні,  соціальні,  політичні  реформи, переконує:   без   ефективної  організації  державного  управління суспільством,  без реформування самої влади як  суб'єкта  згаданих реформ     даремно     сподіватися     на    успішне    проведення соціально-економічних та інших перетворень у суспільстві.

 

     Вирішення цього  завдання  диктується   і   тією   політичною ситуацією, яка склалася останнім часом в Україні.

 

     Характеризувати сучасну    політичну   ситуацію   з   позиції Верховної   Ради   можна   лише   в   контексті   реалізованих   і нереалізованих  можливостей  парламенту,  тому що окремо парламент цього питання не розглядав і моя оцінка  певною  мірою  може  мати якийсь суб'єктивний відтінок. Я хотів би, щоб ви на те зважали.

 

     Незаперечним однак  є  висновок,  що політична ситуація,  яка відображає стан речей в економіці, соціальній і духовній сферах, - складна,   суперечлива   і,   відверто  кажучи,  небезпечна  своєю нестабільністю  й  фактично   некерованістю   з   боку   державних інститутів.   Визначальним   фактором   щодо  неї  стало  хаотичне руйнування попередньої системи суспільних відносин,  усього укладу життя без заміни іншою системою.  Кращою чи гіршою - але системою. Досвід підтверджує: державу не можна будувати навмання, без плану, без   прогнозування   наслідків   перемін,   без  визначення  міри відповідальності ініціаторів і втілювачів реформ.

 

     Процес руйнування розпочався  ще  на  початку  90-х  років  і навіть  раніше.  Відчуваючи  відповідальність  за  розвиток  цього процесу,  депутати Верховної  Ради  минулого  скликання  одним  із перших  документів  розглянули  Основні  засади і напрями розвитку України в кризовий період. Аналізуючи зміст цього документа, можна зробити висновок, що орієнтири парламентом були вибрані правильно. До них  усе  одно  доведеться  повертатися,  вносячи,  безперечно, корективи.  Уточнення потрібні,  бо за останні чотири роки вихідні умови для розвитку погіршилися, в окремих випадках - багатократно.

 

     У засадах ішлося про побудову сучасної  держави,  фундаментом якої була б ринкова багатоукладна економіка з потужними державними регуляторами,  з  опорою  на  можливості   власного   виробництва, орієнтованого на соціальні потреби населення.

 

     Певним підтвердженням  правильності вибраних орієнтирів був і зміст доповіді Президента "Шляхом радикальних  реформ",  зробленої ним  у  жовтні  1994  року.  Доповідь  повторила  Основні засади в багатьох концептуальних і принципових положеннях.

 

     Здавалося б,  те,  що  важливі  моменти  збігаються  у   двох документах,   гарантує  узгодженість  дій  усіх  ланок  влади.  Це підтвердила  і  спільна  заява  Президента,  Голови  парламенту  і Прем'єр-міністра. До речі, заява зроблена за нашою пропозицією.

 

     У цій  доповіді  недоречно  аналізувати,  чому  практичні дії влади  йшли  всупереч  логіці  доповіді  Президента.  Нашу   увагу привертає   ключовий   політичний  фактор,  що  веде  до  багатьох негараздів у державі.  Таким фактором є  відсутність  єдності  дій влади.  Цей фактор потребує глибшого аналізу,  бо,  приступаючи до здійснення законодавчих повноважень,  мусимо  розібратися  з  його причинами,  щоб  вилікувати  суспільство  й  державу  від тривалої хвороби.

 

     Особливість цієї хвороби українського суспільства  полягає  в тому,  що вона проникла не тільки в стосунки між гілками і ланками влади, а й усередину складових владного механізму. Очевидно, що ця особливість є першопричиною негараздів і незлагоди, неефективності дій влади.

 

     Громадяни сприймають владу без поділу,  а  державу  передусім через дії виконавчої влади, в окремих випадках - через суд. Тому й важливо,  щоб представники виконавчої влади в кожній її  ланці  на місцях і в центрі діяли законно,  послідовно,  однаково скрізь. Чи вдавалося це останніми роками? На жаль, ні.

 

     Про яку законність чи послідовність  у  діях  основної  ланки виконавчої  влади  на місцях - держадміністрацій - можна говорити, коли вони фактично нелегітимні?  Адже Закон про  місцеві  державні адміністрації,    прийнятий    парламентом   у   відповідності   з Конституцією  (стосовно   нього   кілька   разів   подолано   вето Президента), так і не введений у дію з вини останнього.

 

     То вже окреме для нинішнього парламенту питання - як зробити, щоб  суб'єктивне  право  представника  влади  було  менше   права, визначеного  законом.  Проекти  документів  з  цього приводу давно підготовлені.  Ідеться про закони про нормативно-правові акти, про закони  і  законодавчу  діяльність.  Вони  повинні бути прийняті в першу чергу, на нинішній сесії.

 

     Недостатній вплив на місцеві  виконавчі  органи  мав  Кабінет Міністрів  як  центральний  орган  цієї  гілки влади.  Кількарічна дискусія про  сумнозвісну  "вертикаль  влади"  тепер  бачиться  як дискусія  про  те,  чия вертикаль - і не більше.  Державі від того немає ніякої користі.

 

     Така практика здійснення виконавчої влади  невідворотно  веде до суб'єктивізму і всебічної бюрократизації,  стимулює угодовство, підлабузництво, корупцію. Інтереси суспільства й держави при такій організації влади поступаються приватному інтересу чиновника.  Він боротиметься лише за своє привілейоване місце,  яке залежить,  так би мовити, від настрою "начальника", або й разом зі своєю системою боротиметься за збереження такого становища. Таким чином, боротьба за  державу вироджується в боротьбу за владу.  Доказів того маємо, на жаль, із запасом.

 

     За таких умов виключна роль відводиться Президенту.  Він  має все  більше  тяжіти  до  статусу,  визначеного Конституцією,  - до статусу  глави   держави   і   гаранта   дотримання   Конституції. Підкреслюю,  дотримання,  бо  в нас часто вживаються слова "гарант Конституції".  Гарант  Конституції  -  народ.  Президент  гарантує дотримання Конституції всіма. Так передбачено Основним Законом.

 

     На практиці  ж  спостерігається  протилежний процес:  бажання розширити трактування Перехідних положень Конституції,  виконувати фактично  функції  керівника  виконавчої  влади і водночас арбітра нації.  Не хотів би, щоб цю ситуацію ми сприймали персоніфіковано, стосовно, скажімо, до Леоніда Даниловича. Мова не про те. Але якщо Президент одноосібно формуватиме Кабінет  Міністрів  і  всі  ланки влади аж до районного рівня та,  опосередковано,  до підприємств і організацій,  якщо через  суб'єктивний  вплив  на  призначення  на посади  визначатиме  роль  і  місце  прокуратури  і  значною мірою судових органів,  втручатиметься через Фонд  державного  майна  та іншими  способами  в  майнові,  тим  паче  в  земельні  відносини, банківську й фінансову сферу,  якщо виключно  на  себе  замикатиме митну  службу,  службу безпеки й систему інформації,  то як усе це буде співвідноситися з  принципами  розподілу  влади,  демократії, правової держави тощо?

 

     Я кажу  про  це,  ще  раз  підкреслюю,  не  відсилаючи  це до конкретної особи нинішнього  Президента.  Мова  йде  про  принципи організації державної влади в Україні.

 

     Що проявилося  за  звітний  період  найбільше - це недостатня роль Кабінету Міністрів у здійсненні державної влади.  Ідеться про своєрідність  стосунків  між  урядом  (в  усіх  його  складових) і Адміністрацією Президента,  її службами й окремими представниками. У   сукупності   це  складало  нестійкість,  непевність,  а  отже, неефективність дій вищого виконавчого органу.  Та й сама кількість урядових  криз  свідчить  не  тільки про те,  що в нашому,  так би мовити,  царстві не все гаразд,  а й про те,  що  така  чехарда  з урядами є теж причиною негараздів.

 

     Одне не  викликає  сумніву:  статус  уряду  треба посилювати, зміцнюючи  тенденцію   до   функціональних   (замість   галузевих) принципів  управління.  Сильний  уряд,  сильний  стійкий Прем'єр - запорука стабільності. Нагадаю, що Верховна Рада Закон про Кабінет Міністрів прийняла. Його можна або вдосконалювати, або долати вето Президента.  У будь-якому разі здійснювати владу в державі  не  на основі  закону  (інколи і всупереч йому) далі не можна.  Ми раз по раз зустрічаємось із тезою про те,  що процеси  в  суспільстві  (в економіці  найперше)  випереджають  їх  законодавче  забезпечення. Треба менше зловживати цією тезою, бо те, що не відповідає закону, частіше всього відноситься до криміналу.

 

     Дефіцит єдності  дій  торкнувся  й судової гілки влади.  Вона забезпечується поки що відносною стабільністю кадрів,  традиціями, але  того  мало.  Говорити  зараз  про  незалежність судової влади передчасно.  А без посилення ролі судової влади нічого сподіватися на утвердження демократії. Підтвердження тому знаходимо в багатьох випадках, у тому числі при завершенні виборчої кампанії.

 

     З іншого боку,  відстоюючи незалежність  суду,  треба  знайти застереження проти свавілля при судочинстві. Ідеться про масштабну реформу судової системи,  підготовка якої в  правовому  відношенні завершується,   у  тому  числі  зусиллями  парламенту  у  звітному періоді.

 

     Важче говорити  про  єдність  дій  парламенту,  адже  він  не ізольований від суспільства і всіх владних інститутів. Тому наявні там суперечності посилено,  концентровано відбиваються в сесійному залі.  І  кожна  суперечність  в  інших гілках влади знаходить тут своїх виразників,  своєрідну  "п'яту  колону  парламентаризму",  а сумарно посилює дефіцит єдності дій влади. Прикро, що суперечності часом виливаються в  протистояння.  З  цього  уроку  треба  робити висновки  новому  складу  парламенту.  Ми зобов'язані зробити його справді  державницьким  і  послідовним  у  відстоюванні  інтересів суспільства, кожної чесної людини.

 

     У законодавчого  органу  є  найвище  покликання - забезпечити правову основу побудови  сильної  демократичної  держави,  в  якій кожна  чесна  людина житиме достойно.  Держави для тих людей,  які прийдуть після нас,  але ще важливіше  -  для  нинішніх,  особливо обікрадених ветеранів,  обділеної увагою і можливостями молоді.  У тому й полягає, на мій погляд, головний сенс національної ідеї.

 

     Чи ми працювали на таку мету?  Не завжди.  Одні,  борючись за відновлення радянської влади,  забували, що змінилося багато умов. Другі,  демонструючи боротьбу за державу, насправді боролися проти прибічників  соціалізму  (це відбувається,  на жаль,  і з початком роботи нової Верховної  Ради).  Яскраво  це  проявлялося  під  час підготовки  нової  Конституції,  коли  намагання  відсторонити від участі  в  конституційному   процесі   найбільшу   фракцію   могло завершитися   прийняттям  авторитарного  Основного  Закону  шляхом референдуму.  Така  загроза  вимагала  надзвичайної   концентрації зусиль,   щоб   утримати  ситуацію,  не  звалитися  до  вульгарної диктатури.

 

     Ця загроза  ще   не   минула.   Доказом   того   є   приклади переслідування за погляди, цензура, використання правоохоронних та державних контролюючих органів для зведення рахунків,  втручання в роботу  представницьких  органів і судів,  у виборчий процес і так далі. Сподіваюся, що це не новина для тих, хто мене чує.

 

     У цілому можна сказати,  що основна характеристика політичної ситуації  в  Україні зводиться до наявності нестійкого балансу між тенденціями до  демократії  та  до  диктатури.  Від  позиції  усіх представників  влади,  зокрема (і найперше) парламенту,  залежить, яка тенденція набере сили.

 

     Швидкість і напрям розвитку тенденції, звичайно, залежать від перемін соціальноекономічного характеру.  Вони найбільше впливають на стан суспільних настроїв, тим самим і на політичну ситуацію.

 

     Не згадуватиму про загальновідомі речі: борги по  зарплатах,  пенсіях,  стипендіях,  соціальних  виплатах. Найнебезпечніша ситуація у фінансовій сфері.  Вона  загострювалася впродовж останніх років бюджетної кризи. Кілька аргументів з цього приводу наведу.

 

     Заборгованість уряду  за  державні  цінні  папери   становить сьогодні  близько  9,2  мільярда гривень.  Крім того,  у 1998 році потрібно сплатити ще майже 3 мільярди гривень  зовнішнього  боргу, включаючи відсотки. Таким чином, на обслуговування боргів припадає половина доходів Державного бюджету України.

 

     У цих умовах уряд,  прикро казати, робить єдине, що вдається: створює нові борги. Побудова фінансової піраміди продовжується під зростаючі відсотки.

 

     І ось коли бюджетних грошей  не  вистачає  на  обслуговування боргів,  Верховній  Раді  пропонується  підтримати пропозицію щодо скорочення фінансування соціальних програм.  Тому,  що  грошей  не вистачає на плати іноземним кредиторам.

 

     Усе більше  простежується  тенденція  до  нарощування обсягів обслуговування операцій з ОВДП за рахунок  бюджету,  що  популярно означає:  не  платити зарплати,  бо немає з чого,  нехай люди самі платять за лікування,  за операції, медикаменти, за освіту тощо. А кошти бюджету давайте будемо віддавати за борги по ОВДП. Але ж при розгляді питання  погашення  дефіциту  бюджету  ми  визначили  два джерела:  внутрішні  і  зовнішні  запозичення.  Не  було  мови про запозичення з боку бюджету за рахунок  видатків,  передбачених  на соціальні та інші потреби.  Я думаю, це принципове питання, яке ми повинні розглянути.

 

     Вважаю, що Верховна  Рада  України  повинна  взяти  участь  у виведенні країни з кризи.  А для цього,  по-перше, ми повинні мати повну і правдиву інформацію про реальний стан речей  в  економіці. Об'єктивної  оцінки  з цього приводу не прозвучало,  на жаль,  і в посланні Президента.  По-друге,  ми повинні знати авторів  згубної для   України  фінансової  політики,  яка  проводилася  без  згоди Верховної  Ради.  По-третє,  уряд  повинен  запропонувати  реальну програму оволодіння ситуацією,  у тому числі пов'язану з введенням Закону про мінімальні зарплати і пенсії,  або робити висновок  для себе.

 

     Якщо взяти  в  динаміці  зростання внутрішнього боргу,  чисті інтервенції  Національного  банку  України  на  позиції  "продаж", від'ємне  сальдо  з  розміщення  та  погашення ОВДП,  стан справ з обслуговуванням зовнішнього боргу,  реальний  курс  грошей,  темпи скорочення  банківських резервів тощо,  то є підстави говорити про початок фінансового обвалу.

 

     Заради того  щоб  не  допустити  катастрофи,  справді   треба консолідувати зусилля парламенту,  уряду,  шукати шляхи скорочення дефіциту бюджету за рахунок приросту надходжень,  а не за  рахунок зменшення   витрат   на  соціальні  потреби.  Хай  не  ображаються урядовці,  але вони занадто багато часу витрачають  на  формування фракцій  парламенту,  замість  того  щоб  займатися  своєю справою (Оплески).  Сьогодні ще не все втрачено,  але  зволікати  далі  не можна.

 

     Названі особливості  політичного становища в Україні диктують єдино прийнятну,  об'єктивно необхідну  лінію  поведінки  для  тих політичних  сил  і тих політичних діячів,  які сьогодні фактично є відповідальними за здійснення державної влади,  за  стан  справ  у державі,  у  тому  числі  для  політичних партій,  представлених у парламенті,  для  всіх  народних  депутатів  України.   Це   пошук політичного компромісу в інтересах переважної більшості населення, в інтересах майбутнього України.

 

     Ситуація знову складається так,  що на перший план об'єктивно виходить  потреба  консолідації  політичних сил,  проблема єдності влади задля  здійснення  змін  на  краще  в  інтересах  народу.  І основним питанням знову стає визначення тієї основи компромісу, на якій можлива така консолідація сил, така єдність влади.

 

     Представляючи вищий  законодавчий  орган  країни,  не   можна орієнтуватися на щось інше, аніж об'єднання парламентаріїв навколо демократично визначених більшістю Верховної Ради засад внутрішньої і  зовнішньої  політики,  обов'язок  визначення  яких Конституцією покладено на Верховну Раду України.  Цей основоположний акт і  має зняти  собою  всю  суперечливість  вихідних політичних позицій,  з якими прийшли до парламенту різні політичні партії.  Так  само  як прийняття Конституції стало актом,  яким,  хоча б і частково,  але все ж таки було  знято  гостроту  конфронтації  політичних  сил  у парламенті та за його межами. Насамперед тому, що Конституція - це Закон,  отже, має загальнообов'язкове значення для всіх, незалежно від партійності та місця в державній ієрархії. І тому, що державна влада в особі Верховної Ради конституювала  специфічний  юридичний механізм розв'язання суперечностей на найвищому рівні влади,  яким став Конституційний Суд.  І  хоч  хто  і  як  би  не  ставився  до діяльності цього органу, слід рахуватися з фактом його існування в політико-юридичному  механізмі  держави  та  сприяти   утвердженню даного  факту  в  правовій  свідомості  вищих органів та посадових осіб,  усіх громадян України,  якщо ми йдемо до побудови  правової держави.

 

     Як видно  з досвіду роботи Верховної Ради минулого скликання, рівень організації законодавчого процесу  значною  мірою  залежить від  взаємодії  з Верховною Радою України глави держави і особливо Кабінету Міністрів України.

 

     У посланні Президента України до  Верховної  Ради  висловлено сподівання  на конструктивну співпрацю Президента та уряду з новим складом  законодавчого  органу.  Не  маю  сумніву,  що  й  народні депутати  прийшли  до  парламенту  через напружену й часом жорстку виборчу боротьбу не для того, щоб відбути чотири роки, не зробивши того,  що обіцяли виборцям,  що вважають потрібним для блага нашої держави.  А якщо справді є прагнення працювати на людей, на власну країну   і   є  об'єктивні  передумови  для  консолідації  сил  та компромісів,  про які було сказано,  то необхідна  лише  політична воля всіх учасників політичного процесу,  усіх представників влади для  того,  щоб  об'єднати  зусилля  навколо   однієї   визначеної конституційним    шляхом    узгодженої    основи   -   політичної, соціально-економічної,  якої завгодно. Враховуючи, що над державою висить  загроза  фінансової  катастрофи,  ми  всі  в  цій ситуації повинні згуртуватися,  щоб уникнути  обвалу,  бо  інакше  то  буде розвал  держави  з  усіма  катастрофічними  наслідками  для всього суспільства, для кожної чесної людини.

 

     Лише на таких морально-політичних засадах можливе  здійснення необхідних нашому суспільству економічних,  соціальних, політичних реформ,  нагальних перетворень у гуманітарній сфері тощо. За умови досягнення  такої  консолідації  політичних  сил  навколо спільної основи набуває вирішального значення формування влади  як  єдиного суб'єкта реалізації узгодженої політики,  консолідованого суб'єкта реалізації узгодженої політики,  консолідованого суб'єкта  реформ. Очевидно,   що  без  відповідної  реорганізації  існуючої  системи державної влади,  без наведення елементарного порядку в державному апараті,  в усіх його складових, без утвердження системи місцевого самоврядування не може  йти  мови  про  якогось  єдиного  суб'єкта реформ.

 

     Відтак здійснення   державно-правової  реформи  в  Україні  є невідкладним суспільнополітичним завданням,  вирішенню  якого  має бути підпорядкована діяльність усіх державних органів та посадових осіб, у тому числі Верховної Ради України, усіх політичних партій, відповідних   наукових   установ,   засобів   інформації,   всього суспільства.

 

     Пріоритетним напрямом у здійсненні державно-правової реформи, як я вже зазначав, має стати парламентська реформа. Це означає, що вся реформаційна діяльність держави  повинна  бути  поставлена  на законну основу.  Отже,  на Верховній Раді України лежить обов'язок законодавчого забезпечення як державно-правової,  так і всіх інших реформ,   створення   необхідної  законодавчої  бази,  виходячи  з існуючої системи законодавства,  напрацьованої  за  останні  вісім років.

 

     Стан законодавчої   бази   в   Україні   визначається  такими основними параметрами.  За вісім років прийнято загалом понад 1200 законодавчих актів,  включаючи декрети Кабінету Міністрів та укази Президента  з  економічних  питань,  не  врегульованих   законами. Абсолютну більшість, звичайно, становлять закони України, прийняті після проголошення державного суверенітету  України.  Різні  сфери суспільного  життя врегульовані на сьогодні майже 420 самостійними законами.  За ці роки прийнято близько 500  законів  про  внесення змін  до чинного законодавства,  понад 200 законів про ратифікацію міжнародних договорів та конвенцій.  Як уже зазначалося, майже дві третини  від  загальної  кількості  законодавчих  актів прийнято в період 1994-1998 років.

 

     Масив законодавства,  що сформувався в Україні,  звичайно, не забезпечує  потреб  держави та суспільства в правовому регулюванні суспільних  відносин,  чимало  з  яких  продовжують   регулюватися нормативними  актами колишнього Союзу РСР,  а деякі відносини,  що виникли в останні роки,  взагалі  не  врегульовані  законами.  Але навіть  учорашні репліки депутатів Чорновола й Мовчана про те,  що ми в цілому головні закони вже прийняли,  - ще одне підтвердження, що  ми  продуктивно  працювали  у  звітному періоді.  Одначе треба прийняти  ще  не  менш  як  півтори  тисячі  самостійних  законів. Звичайно,   нинішня   каденція  парламенту  не  справиться  з  цим завданням  і  наступна,  очевидно,  теж.  Тож  хочу  сказати,   що професійний  характер  роботи  парламенту  - це вимога часу,  і її треба дотримуватися й надалі, як у кожній демократичній державі.

 

     Якщо говорити про плановість у законотворчій  діяльності,  то вона   має   забезпечуватися   найперше  розробкою  та  прийняттям відповідних державних програм розвитку законодавства, на їх основі

-   щорічних   планів   законодавчих   робіт,  котрі  мають  стати орієнтирами для формування порядку денного  сесій  Верховної  Ради України.  Та,  з іншого боку,  щомісячного оперативно-календарного планування  роботи  парламентських  комітетів.  Така  система  вже запроваджена парламентом минулого скликання.

 

     Зрозуміло, що науково обгрунтований план законотворчої роботи повинен відштовхуватись  від  глибокого  аналізу  існуючого  стану законодавчої  бази  по всіх напрямах правового регулювання.  Такий аналіз  проведено  науковцями  Інституту  законодавства   в   ході підготовки  проекту  державної  програми по таких основних сферах: економічні  відносини;   соціальна   сфера;   гуманітарна   сфера; забезпечення  прав  людини,  політична  організація суспільства та державне  будівництво;  сфера  міжнародно-правових  відносин.  Цим аналізом  ви  можете скористатися.  Це грунтовна науково-практична робота,  такого документа в інших державах,  принаймні в  тих,  що створились недавно, не існує.

 

     Я хотів би, щоб ви глибоко вивчили цей документ, оскільки він формує напрями роботи для комітетів,  які  будуть  створені  новим парламентом.

 

     Коротко зупинюся  на  стані  законодавчого регулювання деяких сфер (підкреслюю: тільки фрагментами).

 

     Економічна сфера.  Незважаючи на  важливість  і  необхідність повного  врегулювання  економічних  відносин,  створена  в Україні законодавча  база  для  цього  є  недостатньою.  Насамперед   слід відзначити,  що головними недоліками правового регулювання у сфері економіки   є   відсутність    єдиної    концепції    реформування господарського   механізму,   який   сформувався   за   попередніх соціально-політичних умов,  а також невизначеність ролі держави  в управлінні  економічними  процесами  і,  як наслідок,  відсутність чіткого розмежування приватно- і публічно-правової сфер  правового регулювання.

 

     Із прийняттям  нової  Конституції  ми  маємо визначити засади внутрішньої і зовнішньої політики,  про що я вже  згадував,  отже, також засади економічної політики держави. Безумовно, законодавчий орган повинен  виконувати  це  положення  Конституції,  насамперед ухваливши  закон про визначення таких засад та відповідний акт про названі засади  на  період  діяльності  Верховної  Ради  поточного скликання.   Цей   проект  підготовлений  і  внесений  на  розгляд Верховної Ради. Думаю, ми до нього повернемося найближчим часом.

 

     Аналіз законодавства  про  власність,   підприємництво,   про підприємства  і  господарські товариства свідчить про необхідність як істотних змін окремих положень чинних законів,  так і прийняття нових  законів  чи  законів  у  новій  редакції,  у тому числі для приведення   економічного   законодавства   у   відповідність   із Конституцією України.  Зокрема,  є потреба в новій редакції Закону про  власність,  у  прийнятті  самостійних  законів  про  державні підприємства  та про підприємства недержавних форм власності,  про державний   контроль   у   сфері   приватизації,   підприємницької діяльності   та   інших.  Адже  очевидно:  існуючий  порядок  цієї діяльності  досить  ускладнений  і   потребує   спрощення.   Треба законодавчо   визначити  порядок  втручання  державних  органів  і посадових  осіб  у  господарську  діяльність,  уникаючи  загальних формулювань,  які  надають  можливість  довільного  їх  тлумачення чиновниками.

 

     Уже нові депутати,  які представляють відповідні організації, установи, колективи, можуть навести приклади, як у тому разі, коли кандидат у депутати представляв не ту  партію,  яку  слід  було  б ніби-то  офіційно  підтримувати,  було  по  сотні перевірок за час виборчої кампанії.  Тоді виникає питання,  що це за нормативи,  на підставі  яких  законів  це  робилося?  Це  ж  можна  паралізувати будь-яку діяльність,  якщо використовувати такі засоби  як  важелі впливу.

 

     Необхідно відзначити,   що   у   сфері  малого  й  середнього підприємництва також немає потрібної законодавчої бази. Є нагальна потреба  в  прийнятті закону про державне регулювання та підтримку розвитку малого  й  середнього  підприємництва.  Я  сподіваюся,  у нашому  парламенті,  враховуючи  його  структуру,  буде  кому  цим займатися.

 

     Незначною залишається  роль  законів  у   регулюванні   сфери грошових   відносин  в  Україні.  Принципове  значення  тут  мають положення   Конституції,   якими   надано   Національному    банку повноваження  щодо  забезпечення  стабільності грошової одиниці та передбачено  встановлення  виключно  законами  засад  створення  й функціонування грошового ринку,  статусу національної та іноземних валют на території України. Сьогодні на рівні законів не визначено режим виконання гривнею функцій грошової одиниці України,  систему грошових знаків, не встановлено вимог щодо організації готівкового та   безготівкового   грошового   обігу.   Більшість   цих  питань регулюються сьогодні підзаконними актами.

 

     Назважаючи на велику кількість  часу,  витраченого  Верховною Радою минулого скликання на податкове законодавство,  та прийняття в  грудні  1996  року  окремої  Постанови  про  основні  положення податкової політики в Україні,  проблема вдосконалення податкового законодавства залишається вкрай актуальною.  Не всі види податків, зазначених  у  Законі  про  систему  оподаткування,  мають належне законодавче  забезпечення.  Це  стосується  податків  на  нерухоме майно,  рентних платежів, збору до Державного інноваційного фонду, щодо яких не прийнято спеціальних законів.

 

     Основним у бюджетній  сфері  є  Закон  про  бюджетну  систему України,  який  має  вирішувати  всі вихідні,  принципові питання, пов'язані з бюджетним процесом. Проте названі завдання цим законом вирішуються   недостатньо.   Не   усунуто  певних  неузгодженостей бюджетного законодавства,  у тому числі з Конституцією  і  Законом про місцеве самоврядування.  Так,  у згаданому законі повноваження щодо виконання бюджету  надаються  неіснуючому  бюджетному  банку. Касове  виконання бюджетів здійснює Державне казначейство,  статус якого законом не визначено.  Закон не узгоджений  з  Конституцією, Законом   про   місцеве   самоврядування   в  Україні  в  питаннях регулювання механізму формування й  виконання  бюджетів,  особливо місцевих.   На   сьогодні   це   найгостріша   проблема  місцевого самоврядування.   Потребують   удосконалення   відповідна    норма Конституції та Закон про Рахункову палату.

 

     На особливу  увагу заслуговують закони про економічну безпеку України.  Потребує  єдиного  вирішення  питання  про   законодавче закріплення   відповідальності  за  невиконання  законів  у  сфері економіки,  насамперед треба визначити  весь  перелік  економічних злочинів,    бо    чинне    законодавство   містить   неоднозначні формулювання.  Це сьогодні надзвичайно важлива проблема в практиці судочинства, і без цього ми не можемо ніяк обходитись, зважаючи на те, що змінилася, так би мовити, суб'єктивна база господарювання.

 

     Хочу ще раз наголосити: досвід роботи Верховної Ради минулого скликання   свідчить,   що   розвиток  економічного  законодавства потребує випереджуючого визначення засад  внутрішньої  політики  у сфері економіки.

 

     Вирішення пріоритетного завдання щодо зупинення кризи повинне орієнтуватись на перспективу реформування  економічної  системи  в Україні,  бути  органічною  передумовою і складовою економічних та соціальних реформ.

 

     Зовсім коротко про інші сфери.

 

     Соціальна сфера.  Законодавче регулювання у сфері  соціальних відносин  охоплює  такі  життєво  важливі  відносини,  як трудові, соціальний  захист  громадян  та  соціальні  гарантії;   відносини сімейні,  житлові; відносини, пов'язані з особистим споживанням та захистом прав споживачів, охороною здоров'я населення.

 

     Найменш урегульованим є питання соціально-трудових  відносин, соціального партнерства.  Частина норм (щодо робочого часу та його оплати тощо)  існують  формально  і  не  виконуються.  Недостатньо врегульовані питання трудового договору, особливо контрактної його форми.

 

     Трудове законодавство містить чимало суперечливих положень. У сфері  зайнятості  не  вирішено  питання законодавчого регулювання часткового безробіття,  нерегламентованої зайнятості,  недостатньо спрацьовує  механізм забезпечення зайнятості соціально незахищених верств населення, особливо молоді, у тому числі випускників.

 

     Соціальний захист  громадян  законодавчо  забезпечується   15 основними  законами.  Понад  50 законів містять окремі положення з цих питань.  Однак недостатня визначеність механізмів дії згаданих законів  та  неузгодженість  їх  між собою,  відсутність юридичної відповідальності за порушення законів  про  соціальний  захист  не дозволяють робити висновок про ефективність чинних законів.

 

     З точки   зору   узгодженості  з  міжнародноправовими  актами національне законодавство в цілому відповідає Загальній декларації прав  людини,  Міжнародному  пакту  про  економічні,  соціальні  і культурні права та іншим.

 

     Разом із тим на сьогодні немає цілісного законодавчого  акта, який  би визначав основні засади правового регулювання соціального захисту громадян.  Це  може  бути,  наприклад,  Закон  про  основи соціального  захисту  громадян,  проект  якого  внесено на розгляд Верховної Ради.

 

     Великої роботи потребує законодавство про державне  соціальне страхування, пенсійне законодавство, про підтримку сім'ї, житлове, про захист прав споживачів,  охорону здоров'я. Кожне з перелічених питань  пов'язане  з  цілими напрямами правового забезпечення,  до чого приступила Верховна Рада минулого скликання,  але роботи  там ще  дуже  й дуже багато.  Я вас у даному разі відсилаю до аналізу, зробленого апаратом  і  Інститутом  законодавства,  щоб  ви  могли побачити,  який це масив.  Я навмисне пропустив з десяток сторінок доповіді, щоб не витрачати часу.

 

     Гуманітарні питання.  Предметом правового регулювання  в  цій сфері є освіта,  наука;  культура,  мови; фізична культура, спорт, туризм; релігія; інформаційні відносини.

 

     У сфері  освіти  діють  Закон  про  освіту   та   Закон   про професійно-технічну  освіту.  Законодавство  в  цілому  регулює ці відносини недостатньо, найменш врегульовані питання щодо юридичної відповідальності  в цій сфері.  Зокрема,  не встановлено юридичної відповідальності  освітніх  закладів  за  невідповідність   якості освіти  державним  освітнім  стандартам і так далі.  Взагалі треба сказати, що проблема полягає в іншому: у відповідальності влади за реалізацію Закону про освіту.  Учора мені приємно було почути,  як Президент у своєму виступі сказав,  що буде ганьбою для нації, для народу, держави, якщо ми будемо й далі скорочувати освітню мережу. Але ж це є на практиці,  причому не  без  згоди  вищих  керівників влади. Тому я хотів би, щоб ми врегулювали це законом про юридичну відповідальність за порушення законів у галузі освіти.

 

     Треба розробити науково обгрунтовану  методику  раціонального формування   системи   освіти   з  огляду  на  потреби  держави  у спеціалістах  та  обсягів  державного  замовлення  на   підготовку фахівців  у  вищих  навчальних  та  професійних  навчальновиховних закладах.

 

     Велике занепокоєння викликає стан законодавчого регулювання у сфері  науки.  Закон про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності, прийнятий ще в 1991 році, у сучасних умовах  не  працює.  Необхідно  прийняти новий закон про науку,  а також державну програму розвитку науки.

 

     Залишаються недостатньо  врегульованими  питання  збереження, відтворення  та  охорони  культурно-історичних цінностей,  а також питання юридичної відповідальності за правопорушення в цій  сфері. Питання  збереження  культурної спадщини України на сьогодні вкрай актуальне.  Правового  забезпечення  потребують  сфери  релігійних відносин, інформаційних відносин та інші, згадані на початку.

 

     Стосовно забезпечення  прав  людини,  політичної  організації суспільства  та  державного  будівництва.  Із   прийняттям   нової Конституції законодавство України встановило досить високий рівень особистих та політичних прав і свобод громадян.  Разом із  тим  їх належна   реалізація   потребує  прийняття  додатково  спеціальних законів, які повинні встановити чіткий порядок здійснення цих прав і   свобод.   У   чинному   законодавстві  немає  чи  розпливчасто сформульовані  юридичні  гарантії  відповідальності   держави   за порушення її посадовими особами прав людини.

 

     Потребує приведення  у  відповідність  до  Конституції чинний Закон про всеукраїнський та  місцеві  референдуми,  істотних  змін потребує  у  зв'язку з рішеннями Конституційного Суду та практикою застосування виборче законодавство,  включаючи  Закон  про  вибори Президента  України.  Я вважаю,  що цими двома законами ми повинні теж зайнятися найближчим часом.

 

     Законодавче забезпечення зовнішньополітичних відносин України теж регламентується законодавством,  але воно недостатнє. Інститут законодавства   працює   нині    над    проблемами    гармонізації законодавства  України  із  законодавством  країн  СНД  та Європи. Восени має відбутися міжнародна  науково-практична  конференція  з цих проблем. Одночасно ведеться підготовка до опублікування вперше в Україні законодавчих актів  міжнародно-правового  характеру  для загального користування ними.

 

     Шановні колеги!  Минулого  року Верховна Рада вперше схвалила загальний План законотворчої роботи на  1997  рік,  започаткувавши тим   практику  щорічного  планування  законодавчої  діяльності  в Україні.  У цьому плані було  передбачено  прийняття  близько  ста законів,  які випливають безпосередньо з Конституції.  В основному це закони,  що стосуються сфери державного будівництва. Прийнято з передбачених   планом  17  законів,  на  розгляді  Верховної  Ради знаходяться ще 37 проектів,  що пройшли перше або друге читання  і які вам доведеться приймати. Майже 50 законопроектів, передбачених планом, ще мають бути розроблені й подані до Верховної Ради.

 

     Нова Верховна Рада України має розпочати надзвичайно  складну й масштабну роботу із систематизації законодавства.  Особливо слід підкреслити необхідність прийняття ряду кодексів,  які  становлять фундамент  законодавчої  системи.  Деякі  з  них  уже розроблені й подані на розгляд парламенту.  У зв'язку з цим теж хочу  нагадати, що Верховна Рада минулого скликання прийняла постанову про видання починаючи з 2000 року Зводу законів України.

 

     Систематизація законодавства  -   новий   етап   у   розвитку законодавчої бази в Україні.  Вона не уявляється без планомірного, системного й  комплексного  підходу  до  формування  законодавчого масиву.  Аналіз стану законодавчої бази,  який я вам навів, є лише узагальненим,  малим фрагментом більш  конкретного  й  грунтовного аналізу,  здійсненого  вже  у  Верховній  Раді фахівцями Інституту законодавства,   Секретаріату   Верховної   Ради   й   депутатами. Сподіваюсь,  ви  зможете максимально використати їх напрацювання й прийняти таку державну  програму,  яка  забезпечить  планомірну  й плідну   роботу   Верховної   Ради   впродовж  усього  терміну  її діяльності.  Її  проект  практично  підготовлено,  я  це  ще   раз підкреслюю, бо це предмет нашої роботи.

 

     Завершуючи свій   виступ,   маю  достатньо  підстав  сказати: Верховна Рада України  тринадцятого  скликання  зробила  достойний внесок  у  розвиток  парламентаризму в Україні,  утвердження її як демократичної правової держави.  Вона увійде в історію не лише  як парламент,  котрий  прийняв  Конституцію  України,  а  й як перший професійний парламент України.

 

     Передаючи цю естафету новообраній Верховній Раді,  бажаю  вам увійти  в двадцять перше століття з успіхами й вагомими здобутками на благородній ниві служіння своєму народові!

 

     Дякую за увагу (Оплески).

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

 

     Олександре Олександровичу,  у  принципі  ми  домовилися,   що обговорення не буде.

 

     МОРОЗ О.О. Будь ласка, воля парламенту, якщо він проголосував не обговорювати,  бо це справді  некоректно.  Але  запитання,  які стосуються напрямів роботи, можете поставити.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. До  перерви залишилося п'ять хвилин.  Як депутати пропонують: розпочати зараз чи після перерви?

 

     ГОЛОСИ ІЗ ЗАЛУ. Після перерви!

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Олександре Олександровичу.

 

     Шановні народні   депутати,   будь   ласка,   запишіться   на запитання.

 

     Перш ніж оголосити перерву, я хотів би звернутися до народних депутатів з організаційними питаннями.

 

     Перше. Щойно стало відомо,  що на порушення рішення Верховної Ради  немає  трансляції  роботи сесії по радіо.  З цього приводу є пропозиція дати протокольне  доручення  Секретаріату  розібратися, чому немає трансляції, і потім доповісти Верховній Раді.

 

     Друге. Є  депутатське звернення до тимчасової Президії першої сесії Верховної Ради Слави Стецько,  яка констатує,  що вчора,  12 травня,  Секретаріатом  Верховної  Ради  було  розповсюджено заяву фракції комуністів про прийняття присяги депутатами Верховної Ради України  чотирнадцятого  скликання.  "У  цій  заяві в образливій і брутальній формі звинувачено мене як народного депутата України  у фактах,  що  не  відповідають дійсності.  Зокрема,  авторами заяви стверджується те,  що є очевидною брехнею  і  не  сумісне  з  моїм життєвим шляхом, політичною боротьбою і позицією".

 

     Народний депутат Слава Стецько також звертає увагу на те,  що "заява була розповсюджена Секретаріатом Верховної Ради, який чітко усвідомлював,  що  її  зміст  є  образливим  і  потребував  певних доказів.  На жаль, працівники Секретаріату не звернули на це уваги й   фактично   стали   пособниками   в  розповсюдженні  брехливого матеріалу" (Шум у залі).

 

     Виходячи з  цього  народний  депутат  України  Слава  Стецько звертається  до  тимчасової Президії з проханням доручити Комітету Верховної Ради з  питань  Регламенту  розглянути  цей  інцидент  і притягнути   до  відповідальності  винних,  про  що  оголосити  на засіданні Верховної Ради України.

 

     Президія дає протокольне доручення  Підготовчій  депутатській групі  провести  аналіз,  розібратися  з  цим.  А  також  ми даємо доручення розповсюдити це депутатське звернення серед депутатів.

 

     Дякую за увагу.

 

     Оголошується перерва до 12 години 30 хвилин.

 

     (П і с л я п е р е р в и)

 

     Веде засідання член Президії першої сесії Верховної Ради

 

     України ЛАЗАРЕНКО П.І.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні   колеги,   прошу   уваги!    Продовжуємо засідання.  Під  час перерви до нас звернулися донецькі депутати з проханням вшанувати пам'ять  шахтарів,  загиблих  на  шахті  імені Петровського, хвилиною мовчання (Хвилина мовчання).

 

     Дякую. Сідайте.

 

     Шановні колеги! Перед тим як надати Олександру Олександровичу слово  для  відповідей,  нам  треба  погодити  таке  питання.   Ми домовилися,   що  обговорення  доповіді  не  буде,  будуть  тільки відповіді на запитання.  Президія пропонує відвести на  це  до  30 хвилин. Немає заперечень? (Шум у залі).

 

     Надійшла ще одна пропозиція - відвести 10 хвилин. Визначимося голосуванням.

 

     Прошу підготувати систему "Рада" до голосування.

 

     Ставиться на голосування пропозиція відвести на  запитання  і відповіді 30 хвилин. Прошу голосувати.

 

     "За" - 124.

 

     Рішення прийнято (Шум у залі).

 

     Я не заперечую. Я поставлю на голосування і другу пропозицію, побачимо, який рейтинг, яка з них набере більшу кількість голосів.

 

     Голосуємо пропозицію відвести 10 хвилин.

 

     "За" - 138.

 

     Рішення прийнято.  Для відповідей на запитання відводиться 10 хвилин.

 

     Будь ласка, Олександре Олександровичу.

 

     МОРОЗ О.О.  Я  хотів  би,  щоб усі зрозуміли,  що турбуватися особливо нічого,  бо все одно трансляції немає  і  зменшувати  час немає потреби.

 

     А чому трансляції немає?  Відповіді немає. Але я вважаю тому, що у нас грубо порушується  закон,  і  тому,  що  в  нас  чиниться сваволя, робиться що кому заманеться. Ось тому й немає трансляції.

 

     Коли Верховна  Рада доручила мені виступити на телебаченні із закликом до людей прийти на вибори, я підготував документ, в якому не  було  навіть  натяку  на  політичну заяву,  але мені не надали можливості виступити на телебаченні,  хоча  в  законі  передбачено таке право Голови Верховної Ради.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.  Пояснення  зроблено.  Прошу записатись на запитання.

 

     Слово для запитання надається депутату Тропіну.

 

     ТРОПІН В.І.,  народний депутат України (виборчий  округ  157, Сумська область).  Уважаемый Александр Александрович!  Как следует из  вашего  доклада,  в  нашем  обществе  множество  проблем,   и, естественно,   оно  требует  серьезного  лечения.  А  возможно,  в некоторых случаях необходимо даже менять систему.  Здесь  проблем, наверное,  гораздо больше,  чем кажется.  Ответьте, пожалуйста, на такой вопрос.

 

     Прошло два года с момента принятия новой Конституции. Это уже достаточный  срок  для того,  чтобы определить,  как она работает, насколько  еффективна  и  так  далее.  Как,  на  ваш  взгляд,  эта Конституция оправдала надежды людей?

 

     И следующий   вопрос.   На   сегодняшний  день  практика  уже показала, как реализуется Конституция, каковы ее слабые места. Как вы считаете,  какие коррективы следовало бы внести в Конституцию и нужны ли они?

 

     Спасибо.

 

     МОРОЗ О.О.  Спасибі,  Володимире Iллічу.  Відповідаю на  ваше запитання таким чином. Претензії до Конституції можна висловити, і підстави для цього справді є.  Зауваження,  які є і в  мене,  щодо змісту  Конституції були реалізовані у проекті Закону про зміни до Конституції,  внесеному на розгляд парламенту  у  серпні  минулого року.

 

     Iдеться насамперед  про  посилення статусу і функцій Кабінету Міністрів,  про ліквідацію на певний період безстрокового  статусу суддів,  про  поліпшення  організації взаємин між гілками влади та про деякі інші зміни.

 

     Тому я можу сказати,  що з цієї точки  зору  Конституція  має певні недосконалості,  які, гадаю, можуть бути враховані Верховною Радою найближчим часом. Тобто Верховна Рада має право втрутитися і внести такі зміни.

 

     Проте у  мене,  в усякому разі,  немає сумніву щодо того,  що прийняття Конституції було справді необхідним і  позитивним  актом Верховної  Ради  минулого скликання.  Iнакше ми мали б авторитарну Конституцію з усіма наслідками, які з того випливають.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

 

     Слово надається депутату Шишкіну.

 

     ШИШКIН В.I. Прошу передати слово депутату Омелічу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Депутат Омеліч.

 

     ОМЕЛIЧ В.С.,  народний   депутат   України   (багатомандатний загальнодержавний   виборчий   округ,   Всеукраїнське   об'єднання "Громада").  Шановний  Олександре  Олександровичу!  Ви   у   своїй доповіді  зазначили,  що  для  поліпшення економічного становища в державі нам потрібно мати достовірну інформацію про це становище і що  це  є,  на  ваш  погляд,  однією з основних проблем.  Я з вами згоден,  тому що інформація,  яку надає  Міністерство  статистики, судячи   з   учорашньої   доповіді,  мабуть,  припудрюється  і  не відображає реальної ситуації в державі.

 

     Тому моє запитання таке:  як ви вважаєте, хто міг би надавати таку інформацію?  I чи не слід би було підпорядкувати Міністерство статистики не Кабінету Міністрів,  який може впливати на нього,  а Верховній Раді України?

 

     МОРОЗ О.О. У нас є Закон про статистику, яким ми керуємося ще з радянських часів.  Думаю, ми маємо зробити відповідні уточнення. Не викликає ні в кого сумніву те,  що і цей закон порушується і ми не маємо на сьогодні достовірної інформації  з  багатьох  проблем, важливих для суспільства.

 

     Більше того,  на  мій  погляд  (і  для парламенту це особливо важливо),  до підготовки важливих економічних рішень,  ратифікації договорів тощо треба залучати депутатів ще на початковій стадії. А у нас парламент розглядає  питання  вже  тоді,  коли  все  сталося нібито само по собі.

 

     Наведу такий   приклад.   Президент  Португалії  приїздив  до України,  і у складі його  делегації  під  час  бесіди  з  Головою Верховної  Ради  були  присутні  представники  чотирьох  провідних фракцій  парламенту.  Бо  президент  розуміє,  що  парламент   має працювати  паралельно  з  виконавчою  владою.  Так  само  (Михайло Антонович  Павловський  може  підтвердити)  депутати   китайського парламенту приїздили разом із президентом.

 

     А у   нас   виходить   так...   Скажімо,  хто  може  сьогодні проаналізувати зміст  економічного  договору  на  десятиріччя  між Україною і Росією?.. А це ж питання стратегічної ваги для держави! Тому от у цьому сенсі я вважаю, що інформація повинна бути повна і достовірна.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Слово надається депутату Наливайку.

 

     НАЛИВАЙКО А.М.,  народний  депутат  України  (багатомандатний загальнодержавний  виборчий  округ,  КПУ).   Уважаемый   Александр Александрович,  я представляю угольный регион - Донбасс,  шахтер с двадцатилетним стажем подземных работ. Вы достаточно хорошо знаете ситуацию в экономике,  и в частности в угольной отрасли, состояние трудовых ресурсов. Ситуация, как вы знаете, критическая.

 

     Вопрос: есть   ли   в   Верховном    Совете    законопроекты, направленные  на  спасение  угольной  отрасли  как базовой отрасли топливно-энергетического   комплекса,   и   в    частности    шахт Центрального Донбасса?

 

     И второй вопрос: как молодым шахтерам выжить на производстве?

 

     Спасибо.

 

     МОРОЗ О.О. Щодо другого вашого запитання, то я торкнувся цієї проблеми у доповіді.

 

     А стосовно першого запитання хочу сказати,  що Верховна  Рада минулого скликання декілька разів поверталася до проблем вугільної галузі,  і треба відзначити,  що програма,  прийнята  парламентом, пройшла  апробацію  у  шахтарських  регіонах,  зокрема  тими,  хто працював у цій сфері.  До того ж у минулому складі парламенту було представлено  чимало шахтарів:  Янко,  Сургай,  Татаринов та інші, вони працювали над цією проблемою, тому зміст програми задовольняв шахтарів і претензій до парламенту вони не висували.

 

     Водночас хочу  сказати,  що  навіть  прийняття кількох рішень стосовно  реструктуризації  боргів,  підтримка  галузі   під   час розгляду  бюджету  тощо  не  задовольняють  загальних  потреб цієї галузі. Очевидно, це питання потребує вже не стільки законодавчого врегулювання, скільки рішень на вищих щаблях виконавчої влади. Тут перед урядом  стоїть  дуже  багато  проблем,  бо,  на  мою  думку, реструктуризація галузі відбувається дуже однобічно.  Уряд вважає: нехай вже помирають ті, хто не може сам вижити, а підтримати треба тих,  хто  ще  трохи  ворушиться...  Я  думаю,  що  це  комплексна проблема,   вона   впливає    на    соціальну    сферу,    зокрема працевлаштування шахтарів і таке інше.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Олександре Олександровичу.

 

     Слово надається депутату Яценку.

 

     ЯЦЕНКО В.М.,  народний  депутат  України  (виборчий округ 66, Житомирська область).  Дякую.  Олександре  Олександровичу,  я  так думаю,  ви  як  і  більшість  політиків-реалістів,  розумієте,  що уникнути  протиріч  і  суперечок  між  виконавчою  і  законодавчою гілками  влади  найближчим  часом не вдасться.  Цей процес буде ще більше загострюватися,  оскільки наближаються президентські вибори і  надто  зручно  і  спокусливо скинути провину за всі негаразди в державі повністю на законодавчий орган.

 

     З огляду на  це  постає  нагальне  завдання  посилити  захист законодавчого  органу.  Як  би ви поставилися,  скажімо,  до такої ідеї:  внести, можливо, як проект закону, а можливо, - в Закон про порядок  висвітлення  діяльності органів державної влади в Україні положення про те,  що державні чиновники  будь-якого  рівня  мають право на висловлення оцінки діяльності Верховної Ради України лише за рахунок власних коштів,  а не за рахунок держави,  як це робив, скажімо,  наш  нинішній  колега Дмитро Табачник і продовжує робити сьогоднішній його,  так би мовити,  правонаступник.  Це  не  можна вважати  законним,  і  ми  повинні це врегулювати законодавчо.  За власні кошти - будь ласка, а за рахунок держави - ні в якому разі, не маєш права. Це - перше.

 

     Друге. Запровадити,    скажімо,    інститут    представництва Верховної Ради в  Адміністрації  Президента  і  в  уряді  України, оскільки  вони мають сьогодні такі представництва у Верховній Раді України.  Можливо, слід запровадити практику, щоб після закінчення пленарного  місяця Голова Верховної Ради виступав на телебаченні і по радіо з  офіційною  десятихвилинною  доповіддю  і  протягом  20 хвилин   відповідав   на   запитання.   Таким  чином  до  громадян доводитиметься  офіційне  тлумачення  всього  того,  що   прийняла Верховна  Рада України,  над чим вона працювала.  Це буде надійний механізм захисту найвищого законодавчого органу.  Як ви  до  цього ставитеся?

 

     МОРОЗ О.О. Спасибі. Пропозиції цікаві, їх можна обговорювати. У цілому я ваші пропозиції підтримую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово надається депутату Гудимі.

 

     ГУДИМА О.М.  Народний рух України. Як на вашу думку, чи можна сподіватися після сьогоднішнього історичного рішення про політичну структурованість парламенту, що ми зекономимо значну частину часу, коли  не  будемо ставити на голосування законопроекти по десять чи більше разів? Це - перше.

 

     І друге.  Чи можна також надіятися,  що після  сьогоднішнього історичного   рішення   штат   Секретаріату  Верховної  Ради  буде формуватися  не  виключно  з  представників   однієї   партії,   а пропорційно?

 

     МОРОЗ О.О. Спасибі. Будь ласка, відповідаю на ваші запитання. Кількість  переголосувань  Регламентом  не  обмежується,  в  ньому передбачені  процедури  підготовки  питань і прийняття рішення.  Я вважаю,  що рішення,  яке ми сьогодні прийняли щодо структуризації парламенту,  справді  важливе  і  може  сприяти узгодженню позицій депутатів у цьому відношенні.

 

     Крім того,  я хотів  би,  щоб  ми  все-таки  перенесли  центр тяжіння  законотворчої  роботи  в комітети,  де будуть пропорційно представлені всі фракції.  Це зніме гостроту дискусій у  сесійному залі   і  менше  витрачатиметься  часу  на  прийняття  остаточного рішення.

 

     З цього приводу Олексій Дмитрович Шеховцов вніс  дуже  цікаве уточнення до процедури розгляду питань у парламенті.  Я думаю,  що це можна зробити.

 

     На друге запитання відповім таким чином.  Як голова Верховної Ради я прийняв апарат Верховної Ради після Голів Івашка, Кравчука, Плюща.  Я  не  звільнив  без  поважних  причин  або   за   якимись політичними мотивами жодного працівника апарату.

 

     Тому я  хотів би,  щоб ви все це враховували.  Бо Юлій Якович Іоффе на телебаченні (щоб усі почули) говорив про те, що в нас 600 чи  900  чоловік працює на першу особу,  тобто на Голову Верховної Ради.  То я б хотів,  щоб він став Головою,  і на нього  всі  вони попрацювали. Тоді він скаже, що це таке (Оплески).

 

     Функціонально в  нас  апарат сформований так,  як це потрібно для законодавчого органу,  незалежно, чи це комуністи, чи рухівці, чи хтось інший.

 

     Я вважаю,  що  такий  принцип  треба зберегти,  це професійна ознака роботи парламенту. Майте на увазі: професійність парламенту залежить від рівня професійності апарату - це теж аксіома,  на яку треба зважати.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Олександре Олександровичу. Час вичерпано.

 

     Згідно з Регламентом доповідь Олександра  Олександровича  нам треба взяти до відома.

 

     Голосувати немає  потреби,  бо  згідно  з Регламентом (стаття 2.2.6, частина третя) рішення в даному разі не приймається.

 

     Немає заперечень, щоб доповідь взяти до відома?

 

     Приймається.

 

     Розгляд попереднього питання ми  завершили.  Майте  терпіння, всім буде надано слово.

 

     Під час  перерви  до  Президії звернулися десятки депутатів з таких двох питань.

 

     Перше. Багато  незручностей  виникає  під  час   ранкової   і вечірньої  реєстрації  депутатів,  у  черзі біля столів доводиться стояти до 15 хвилин. Депутати наполягають на тому, щоб повернутися до колишнього механізму реєстрації. Просив би доручити Підготовчій групі вивчити це питання,  і тільки після цього ми в змозі  будемо приймати рішення. Домовилися? Даємо таке доручення.

 

     Друге. До  Президії  першої  сесії  Верховної Ради звернулися народні депутати Чиж,  Кармазін,  Шишкін і Єльяшкевич з письмовими заявами щодо трансляції.

 

     Як ви знаєте, учора Верховна Рада визначилася щодо трансляції пленарних засідань Верховної Ради в повному обсязі під час  роботи Верховної  Ради  в  пленарному  режимі.  За  це  рішення за основу проголосувало 228, у цілому - 227 народних депутатів. Сьогодні, як з'ясувалося,  ранкове  засідання  не  транслювалося,  що  є грубим порушенням постанови Верховної Ради і закону,  тому  нам  треба  з цього питання визначитися.

 

     Можна вести дискусію,  можна вислухати заяви тих або тих, але є суттєві пропозиції депутатів.  Якщо  немає  заперечень,  давайте надамо слово авторам заяв, а потім приймемо рішення. Щодо цього не буде заперечень?

 

     Отже, голосується пропозиція: надати тим трьом депутатам, хто записався, для виступу до трьох хвилин кожному. Прошу голосувати.

 

     "За" - 205.

 

     Рішення прийнято. Це - процедурне рішення.

 

     Слово надається депутату Чижу. До трьох хвилин! Підготуватися депутату Кармазіну.

 

     ЧИЖ І.С.  Шановні колеги народні депутати України! Ідеться не про якісь вузькопартійні чи вузькополітичні інтереси,  пане Заєць, а про авторитет вищого законодавчого органу - Верховної Ради,  яка працює  в  новому  складі  другий  день  і  вже  сьогодні  відчула дискримінацію,  тиск та, якщо хочете, грубе потоптання свого права й конституційного обов'язку працювати гласно для того, щоб виборці бачили її роботу.

 

     Є про це  спеціальний  закон,  є  постанова,  прийнята  вчора Верховною   Радою   України.   Оскільки   мені  стало  відомо,  що висвітлення роботи нинішньої сесії не  здійснюється,  я  повідомив усно  про  це  в Президії пана Костенка і підготував за дорученням фракції (ми збиралися о 12 годині) таке  звернення  до  тимчасової Президії.

 

     Я оголошую його, воно дуже коротке:

 

     "13 травня  1998 року знову продемонстровано кричущу неповагу до вищого законодавчого органу держави. Всупереч діючому закону та прийнятій  12  травня  1998 року Верховною Радою України постанові про висвітлення роботи першої сесії зупинено  трансляцію  засідань парламенту.  Фракція  Соціалістичної і Селянської партій України - "Лівий центр" вимагає:

 

     1. Створити парламентську групу для  вивчення  факту  грубого порушення закону та постанови Верховної Ради України.

 

     2. Негайно  зажадати  від  Мінінформу  та  відповідних  служб відновлення  трансляції  засідань  Верховної   Ради   в   обсягах, передбачених постановою Верховної Ради України.

 

     3. Прийняти Постанову Верховної Ради України про трансляцію в запису каналами радіо і телебачення  сьогодні  ввечері  нинішнього ранкового засідання сесії Верховної Ради України".

 

     Три цілком    конкретні    пропозиції.   Я   просив   би   їх проголосувати.  І ще один факт,  оскільки в мене ще час є і я можу ще 40 секунд говорити.

 

     Якщо ми,  вищий законодавчий орган,  допустимо, щоб з першого дня нехтувалося  право  Верховної  Ради,  а  відтак  право  народу України,   оскільки   ми  його  вищий  представницький  орган,  на інформацію,  тоді нам  треба  негайно  закрити  засідання,  "взяти шинелі"  й  розійтися  незалежно  від  того,  які  б  на  лацканах політичні  значки  в  нас  не  були.  А  оскільки   ви   вигукуєте "ні-ні-ні",  то треба голосувати за закон,  щоб він діяв.  Я прошу Верховну Раду підтримати позицію фракції "Лівий центр".

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово надається депутату Кармазіну.

 

     КАРМАЗІН Ю.А.  Шановні народні депутати!  Те,  що сталося  на початку роботи сесії, є брутальним порушенням Конституції України, зокрема її статті 15,  де записано,  що цензура заборонена.  А  це якраз  введення  цензури  в  державі в широкомасштабному варіанті. Може,  виконавчій гілці влади не подобаються ті,  хто  головує  на наших засіданнях, але така воля парламенту.

 

     Ми стали  свідками  брутального  порушення також і Регламенту Верховної Ради,  в якому прямо записано, що він має силу закону. І ви  бачите,  що нам треба якомога швидше прийняти все-таки й Закон про  регламент,  проект   якого   попередня   Верховна   Рада   не доопрацювала.  В  мене  є конкретні пропозиції,  що нам слід зараз зробити.

 

     Перша. Припинити засідання й оголосити  перерву.  Адже  люди, обираючи нас, наказували, щоб робота Верховної Ради була прозорою. Отож, починати з неповаги не до нас, а до наших виборців, тобто до всього   народу  України,  не  можна.  Уже  вчора  ми  бачили,  що представники  виконавчої  влади  не  хотіли  відповідати  нам   на запитання.

 

     Друга. Доручити   тимчасовій   Президії   сьогодні  терміново викликати до  нашого  залу  засідань  Прем'єр-міністра  України  й виконуючого обов'язки Генерального прокурора України.

 

     До речі,  звертаю  вашу  увагу  й  на те,  що зараз брутально порушується і Закон про тимчасове виконання обов'язків осіб,  яких призначає за згодою Верховної Ради України Президент України,  або Верховна Рада України за поданням Президента України.

 

     Нарешті, слід  звернутися  до  глав  дипломатичних  місій   і поінформувати їх про дану ситуацію,  бо,  мабуть,  сьогодні у всіх виникне запитання: чому було припинено трансляцію?

 

     Дякую за увагу (Оплески).

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово надається депутату Єльяшкевичу.

 

     ЄЛЬЯШКЕВИЧ О.С.  Уважаемые коллеги!  Обращаюсь прежде всего к тем,  кто  впервые  избран  народным депутатом Украины,  кто вчера впервые принял на  себя  полномочия  народного  депутата  Украины, потому  что  те,  кто  уже работал в этом сессионном зале,  знают, почему они  работали  по  ночам,  почему  прерывали  свой  отпуск, приезжая сюда.  Они знают,  на что способна исполнительная власть. Знают и те,  кто постоянно чувствовал  на  себе  преследования  со стороны тех или иных представителей этой исполнительной власти.

 

     Уважаемые коллеги  народные  депутаты!  Если  мы  сегодня  не отреагируем на эти события,  Верховная  Рада  как  законодательный орган  не  состоится никогда.  Нам надо четко помнить:  плохое ли, хорошее ли решение принято  Верховной  Радой  -  это  то  решение, которое   должно   исполняться   всеми  и  прежде  всего  гарантом Конституции  -  Президентом  Украины,  а  также   назначенным   им министром  информации  и  Премьер-министром  Украины,  кандидатуру которого он предложил.

 

     Поэтому я внес письменное предложение: немедленно вызвать сюда Премьер-министра Украины,  чтобы заслушать его  информацию  по  этому  поводу,  и  если  не   будут   приняты соответствующие  решения  для  выполнения  постановлений Верховной Рады Украины, поставить вопрос о недоверии правительству.

 

     Ведь это не первый случай,  подобные  действия  правительства носят  систематический  характер,  они  могут  быть восприняты как нарушение  законов  -  злоупотребление  служебным  положением,  за которое наступает уголовная ответственность.

 

     Сюда необходимо пригласить также, к сожалению, нелегитимного, но  все-таки  пока  еще  исполняющего   обязанности   Генерального прокурора,   чтобы   прокуратура  в  соответствии  с  Конституцией вмешалась  в   события,   которые   происходят,   и   восстановила законность.

 

     Сюда необходимо  пригласить  представителей посольств,  чтобы они знали,  как ведет себя гарант Конституции Украины,  как  ведет себя  в нашем государстве исполнительная власть.  Пусть все знают, какие речи произносятся с трибуны Верховной Рады и как  они  потом воплощаются  в  жизнь.  Надо,  чтобы  всем было понятно,  на каком историческом этапе сегодня находится Украина.

 

     Я прошу   всех   народных    депутатов    Украины    осознать ответственность,  прекратить  заседание,  об явить перерыв и после перерыва  принять  соответствующее  решение.  Если  мы  этого   не сделаем,   то  это  сделают  за  нас  те,  кто,  к  сожалению,  на сегодняшний день облечен  властью,  но  эту  власть  использует  в совершенно иных целях.

 

     Спасибо (Оплески).

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

 

     Я внесу  на ваш розгляд пропозицію,  а потім визначимося щодо цього питання.  Думаю, всі розуміють, що продовжувати роботу, коли з  першого  дня  порушується  постанова,  прийнята вчора Верховною Радою,  не можна.  Тому пропонується доручити депутатам, які щойно вносили   пропозиції   (Чижу,   Кармазіну,   Єльяшкевичу),   іншим зацікавленим депутатам,  а також Підготовчій групі  до  16  години підготувати  проект  постанови,  погодити  його й роздати народним депутатам як пропозицію, і о 16 годині розпочати роботу з розгляду цього   питання.   Приймається   така  пропозиція?  Немає  потреби голосувати? Є?..

 

     Від робочої Президії  висловлено  пропозицію,  щоб  зараз  не робити перерви, не втягуватися в дебати, а перенести розгляд цього питання.  Названим мною депутатам даємо доручення все з'ясувати до 16  години  і  о  16  годині поінформувати Верховну Раду.  Не буде заперечень? (Шум у залі).

 

     Депутат Ємець. Будь ласка, пропозиція перед голосуванням.

 

     ЄМЕЦЬ О.І.,   народний   депутат   України   (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ, НДП). Я хотів би, щоб ми дали ще доручення юридичному управлінню зробити відповідний аналіз  до  16 години. Відразу кажу: вважаю абсолютно неприпустимим із політичної точки зору те,  що засідання Верховної Ради не транслюється і наша постанова не реалізується. Але ми не повинні привчати до того, про що щойно сказав Єльяшкевич, що будь-яке рішення Верховної Ради має виконуватися. Виконуватися має тільки те рішення, яке віднесене до компетенції Верховної Ради.  Тому є пропозиція підготувати  до  16 години також і юридичний аналіз нашої постанови.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Слово надається депутату Безсмертному.

 

     БЕЗСМЕРТНИЙ Р.П.,  народний  депутат України (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  НДП). Шановний Павле Івановичу! Шановні  колеги!  Справа не в політичних пристрастях.  Я просив би зараз знайти керуючого справами і відправити його  для  підписання договору    з    Національною    телекомпанією   та   Національною радіокомпанією.  Як тільки цей документ буде підписано, трансляція розпочнеться.  Не  можна  працювати,  не  враховуючи  господарське законодавство.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Усі  пропозиції  зводяться  до  одного:  доручити депутатам,   які   щойно   виступали,   все  з'ясувати  і  в  разі необхідності подати о 16 годині на розгляд Верховної  Ради  проект постанови щодо цього питання. Не буде заперечень? Депутат Кармазін просить слова. Прошу.

 

     КАРМАЗІН Ю.А.  Дякую,  Павле   Івановичу.   Шановні   народні депутати!  Погляньмо:  горить світло, апарат працює. Ми не рахуємо державних грошей. Вважаю, що Президія має право викликати Прем'єра без прийняття спеціального рішення. Але якщо треба, то я наполягаю на тому,  щоб ми проголосували за терміновий виклик сюди Прем'єра, бо  всі  ці  пояснення,  що  Верховна  Рада  не  уклала договір... Вибачте,  нехай мені покажуть договір Адміністрації  Президента  з цими  компаніями!  Його  немає,  але  ж  діяльність  Адміністрації висвітлюється. То як це зрозуміти?

 

     І вчора не було договору, але вчора трансляція була.

 

     Отже, це просто відмовки.  Я  наполягаю  (якщо  ви  цього  не хочете    зробити,    нехай    зал    вирішить)   викликати   сюди Прем'єр-міністра і виконуючого обов'язки Генерального прокурора.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Наша домовленість не виключає можливості  зробити це  о  16  годині.  Можливо,  не  підписано і договір.  І тому нам потрібно прийняти  рішення  про  доручення  депутатам,  які  щойно виступали,  і  Підготовчій  групі  підготувати  проект  постанови, з'ясувавши це питання, і о 16 годині розпочати нашу роботу.

 

     Хто за таку пропозицію, прошу голосувати.

 

     Прошу підтримати.

 

     "За" - 224.

 

     Рішення прийнято (Шум у залі).

 

     Наполягаєте, щоб надати можливість висловитися з процедури ще трьом депутатам? Ні? Треба переголосувати?

 

     Більшість депутатів   наполягає   на   тому,   щоб   провести переголосування.

 

     Прошу ще раз проголосувати. Прошу підтримати розумне рішення.

 

     "За" - 220.

 

     Є доручення Секретаріату,  який займається безпосередньо  цим питанням, з'ясувати технічні можливості, а ініціаторам підготувати проект постанови,  і повернемося до цього питання о 16 годині (Шум у залі).

 

     Хвилинку уваги!  Доручення дане, але в порядку інформації для роз'яснення по  суті  надається  слово  Олександру  Олександровичу Морозу. Прошу.

 

     МОРОЗ О.О.  Для довідки.  Сьогодні,  13 травня, відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12  травня  мала  розпочатися пряма  трансляція пленарного засідання по першій програмі радіо та проводовій  трансляційній  мережі.  Однак   трансляцію   не   було розпочато.   Із   двох   розмов  з  міністром  інформації  Куликом з'ясувалося,  що  для  того,  щоб  здійснювалася   трансляція   по телерадіоканалах, потрібні:

 

     1. Фінансовий   договір   з   Національною  телекомпанією  на телетрансляцію, підписаний Управлінням справами Верховної Ради, на загальну річну суму 3,4 мільйона гривень.  (Очевидно,  Безсмертний був у курсі справи про неможливість трансляції).

 

     2. Фінансовий  договір  з  Національною   радіокомпанією   на радіотрансляцію,  підписаний  Управлінням  справами,  на  загальну річну суму 2,7 мільйона гривень.

 

     3. Погашення боргів за трансляцію пленарних засідань дев'ятої сесії протягом січня-березня 1998 року.

 

     Роблю уточнення з цього приводу. Поперше, є закон, який вищий договору,  - Закон про Державний бюджет України  на  1998  рік,  у якому передбачені кошти на трансляцію засідань Верховної Ради.

 

     Тому це  можна  оформляти  у  будь-який  спосіб,  проте  хочу зауважити,  що за вісім років Управління справами,  діючи в  межах чинного  законодавства,  жодного  разу  не підписувало таких угод. Чому це раптом для Кулика стало необхідно зараз і чому він не може транслювати  ці  засідання,  а  інше транслює,  і на якій підставі вчорашнє  засідання  транслювалося?   Хто   платив   за   вчорашнє засідання? От про що йдеться в цьому документі (Оплески).

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Ви наполягаєте на поіменному голосуванні?

 

     Ставиться на голосування пропозиція, щоб голосування стосовно доручення про підготовку проекту постанови провести поіменно.

 

     "За" - 216. Прийнято.

 

     Ставиться на   поіменне   голосування   пропозиція   Президії доручити Підготовчій групі та ініціаторам підготувати на 16 годину проект постанови і роздати його депутатам. Прошу підтримати.

 

     "За" - 245.

 

     Рішення прийнято.  Я   прошу   депутатів   Чижа,   Кармазіна, Єльяшкевича  зараз  зібратися  і  підготувати  проект  відповідної постанови.  О 16 годині розпочинаємо роботу безпосередньо з  цього питання.

 

     ----------------

 

     Переходимо до  розгляду  наступного  питання - про перелік та предмети  відання  комітетів  Верховної  Ради.  Доповідає  депутат Череп.

 

     Шановні колеги!  Перед тим як надати слово Валерію Івановичу, нам потрібно вирішити кілька процедурних питань.

 

     Валерію Івановичу, скільки часу вам потрібно?

 

     ЧЕРЕП В.І.,  народний депутат України  (виборчий  округ  158, Сумська область). Думаю, що для інформації вистачить до 20 хвилин.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Приймається? Є потреба голосувати? Приймається.

 

     Далі. Нам   треба   з'ясувати,   скільки  часу  відвести  для відповідей на запитання.  Десять хвилин?  Я прошу проголосувати цю пропозицію.

 

     "За" - 270.

 

     Рішення прийнято.  Потім  ми  заслухаємо  інформацію народних депутатів щодо альтернативних проектів. Є пропозиція надати їм для виступу до п'яти хвилин. Немає заперечень?

 

     ЧЕРЕП В.І. Я буду доповідати від усієї Підготовчої групи, так що про альтернативні проекти я також поінформую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні колеги!  Ми з'ясували:  до  20  хвилин  - доповідь,   десять  хвилин  -  відповіді  на  запитання,  а  потім заслухаємо  альтернативні  проекти,  надавши  на   доповіді   щодо альтернативних проектів до п'яти хвилин.  Немає заперечень?  Прошу голосувати.

 

     "За" - 267.

 

     Рішення прийнято.  Для  відповідей   на   запитання   скільки відведемо часу? Так само - всім до десяти хвилин? Приймається.

 

     І останнє,  що потрібно з'ясувати,  це скільки відведемо часу на обговорення цього питання.  Президія пропонує  відвести  до  30 хвилин.

 

     Немає заперечень? Голосуємо. Прошу підтримати.

 

     "За" - 224.

 

     Рішення прийнято.

 

     Усі процедурні  питання  з'ясовані.  Валерію  Івановичу,  вам слово.

 

     ЧЕРЕП В.І. Дякую. Шановні народні депутати! Шановна Президіє! Як  вам  відомо,  для  підготовки  першої  сесії  нового скликання парламенту України була створена Підготовча група  з  відповідними підгрупами,   завданням   яких   була   підготовка  пропозицій  за напрямами.

 

     Наша підгрупа,  координатором якої обрали  мене,  напрацювала пропозиції  щодо  переліку  комітетів  Верховної Ради,  їх назв та предмета відання кожного з них.  В  основу  була  покладена  схема ознайомлення й аналізу структури комітетів Верховної Ради минулого скликання,  пропозиції науковоекспертного управління  Секретаріату Верховної  Ради  України,  а  також  напрацювання партій,  блоків, окремих народних депутатів.

 

     Як видно,  базою  для  підготовки  пропозицій  щодо   кожного комітету    стало   чимало   аналітичних   матеріалів   і   раніше напрацьованих документів.

 

     Питання формування комітетів  не  один  раз  розглядалося  на засіданнях   як  нашої  підгрупи,  так  і  Підготовчої  групи.  Не виключалися й обговорення на зустрічах членів групи з  конкретними депутатами,  які  висловлювали  свою особисту думку щодо характеру того чи іншого комітету,  відбувалися гарячі дебати стосовно назви й предмета відання буквально кожного комітету.

 

     І навіть сьогодні,  я думаю,  і це нормально, у багатьох, хто зараз присутній у залі,  є інші пропозиції як щодо назви та  сфери діяльності   кожному   комітету,  так  і  щодо  запропонованої  їх структури. І це природно.

 

     Хочу підкреслити,  що   пропозиції,   які   ми   напрацювали, приймалися методом голосування спочатку на засіданнях підгрупи,  а остаточно  -  на  загальному  засіданні  Підготовчої  групи.   Усі пропозиції ми фіксували в протоколах цих засідань. Разом із тим ми розуміємо,  що внесені пропозиції не можуть бути догмою, це тільки загальна  спрямованість,  а остаточне рішення приймаєте ви,  тобто Верховна Рада.

 

     Працюючи над цим питанням,  Підготовча група  ще  раз  уважно розглянула  внесені  пропозиції.  Ми  намагалися уявити як предмет відання кожного комітету, так і його структурну будову.

 

     Тепер коротко по суті.  В результаті  опрацювання  попередніх пропозицій та їх обговорення було вирішено запропонувати Верховній Раді утворити 23 комітети,  що є конституційною  нормою.  Предмети відання  комітетів  охоплюють,  на нашу думку,  напрями діяльності всього народногосподарського комплексу з урахуванням  перебудовчих процесів   в  Україні.  В  основу  структури  комітетів  покладено галузево-функціональний принцип.

 

     З урахуванням цього  принципу  в  структурі  комітетів  можна умовно  виділити  чотири групи або блоки.  Перший блок - правовий, куди відносяться комітети юридичноправового напряму; другий блок - економічний; третій - соціальний з комітетами відповідного напряму діяльності;  четвертий - галузеві комітети,  які,  на нашу  думку, мають право на життя у перехідний період економіки України.

 

     Тепер доведу  до  вашого  відома  конкретно  предмет  відання кожного комітету, орієнтовну структуру його побудови й діяльності.

 

     Перший - Комітет з питань правової реформи. Зразу скажу: щодо цього  комітету  було найбільше дебатів.  Назву - Комітет з питань правової реформи - прийнято за підсумками  голосування,  але  щодо назви комітету були й інші пропозиції, наприклад, Комітет з питань правосуддя і судової  реформи.  Такий  комітет  мав  би  займатись конкретно  питаннями судоустрою,  процесуального права (мається на увазі   кримінальний,   цивільний,   можливо,   господарський   та адміністративний  процес),  підготовкою  питань про призначення на посаду  суддів,  питаннями  адвокатури,  нотаріату.  Найзначнішими актами,  які  мав  би  готувати такий комітет,  були б:  Закон про судоустрій (або про  судову  систему);  Кримінально-процесуальний, Цивільний    процесуальний    кодекси,    можливо,   Господарський процесуальний  та  Адміністративно-процесуальний  кодекси  і  таке інше.

 

     Я зараз не берусь називати всі підкомітети, оскільки сьогодні вранці  ми  у  Підготовчій   групі   домовилися,   що   формування підкомітетів у кожному комітеті - це справа кожного комітету, тому ми вам роздали приблизний перелік підкомітетів.  Але це, повторюю, ми за основу не беремо!  І перелік підкомітетів ми з вами сьогодні голосувати не будемо.

 

     Другий - Комітет з питань державного  будівництва,  місцевого самоврядування  та діяльності рад.  Ну,  ясна річ,  сферою відання цього  комітету  мають   бути   питання   конституційного   права; парламентське    законодавство    (окрім    питань    Регламенту); законодавство про органи виконавчої влади  (окрім  правоохоронних, митних  органів  та  Збройних  Сил);  адміністративний  устрій  та адміністративна реформа;  законодавство про  політичні  партії  та громадські організації;  виборче законодавство;  законодавство про місцеве самоврядування. Комітет дає висновки щодо відповідності чи невідповідності   Конституції  законопроектів,  які  розглядаються Верховною Радою.

 

     А нижче дається (це я  повторюю)  перелік  підкомітетів,  які пропонуються як можливий варіант.

 

     Тут у нашої комісії не було заперечень і щодо назви комітету, і щодо того, чи він потрібен.

 

     Третій - Комітет  з  питань  соціальної  політики  та  праці. Сферою  відання  цього  комітету  є  засади соціальної політики та соціального  захисту  (зокрема,  питання  прожиткового   мінімуму, мінімальної зарплати та пенсії);  пенсійне законодавство;  житлове законодавство;  трудове  законодавство;   питання   захисту   прав споживачів і таке інше.  Цей комітет у нас теж не викликав жодного заперечення.

 

     Четвертий - Комітет з питань охорони здоров'я, материнства та дитинства.   Я  наберусь  сміливості  не  коментувати  сферу  його відання,  бо, гадаю, що тут коментарі зайві. Не може бути сумнівів і щодо доцільності створення такого комітету.

 

     П'ятий -  Комітет  з  питань  молодіжної  політики,  фізичної культури  і  спорту.  Сферою  відання  цього  комітету  є  питання соціального захисту молоді,  охорони її трудових прав, розвитку та функціонування молодіжних організацій,  розвитку фізичної культури та  спорту,  економічного  стимулювання фінансових та матеріальних витрат на ці цілі. Перелік назв підкомітетів додається.

 

     Далі - Комітет з питань науки і освіти.  Сферою відання цього комітету  є  питання фундаментальної та прикладної науки;  зв'язок науки з виробництвом та застосування її досягнень у  господарській діяльності;  регулювання  діяльності  у  сфері  базової  та  вищої освіти;  статус та правові основи діяльності наукових  і  освітніх установ та організацій, питання правової охорони наукових розробок та винаходів.  Була  пропозиція  депутата  Семиноженка  Володимира Петровича щодо відання цього комітету:  створити в його складі,  а не в складі Комітету з питань промислової політики,  підкомітет  з питань розвитку наукомістких технологій та інформатики.

 

     Повторю ще   раз:   я   доповідаю   вам  те,  що  прийнято  і проголосовано на засіданнях  Погоджувальної  групи.  А  пропозиція щодо перенесення підкомітету з його функціями до іншого комітету - це просто пропозиція депутата Семиноженка.

 

     Наступний Комітет з  питань  культури  і  духовності.  Сферою відання  цього  комітету  є  питання  розвитку  культури (зокрема, літератури  та  мистецтва  в  усіх   його   видах),   забезпечення пріоритетних   умов  розвитку  в  Україні  національної  культури, питання  книговидавництва,  мовні  проблеми,  питання   релігійної діяльності та міжконфесійні відносини.

 

     Щодо доцільності  створення  цього комітету в нас теж не було заперечень.

 

     Восьмий комітет -  Комітет  з  питань  економічної  політики, управління  народним  господарством,  власності та інвестицій.  Як бачите,  назва його дещо відрізняється від колишньої -  Комітет  з питань  економічної політики та управління народним господарством. Ми  додали  слова  "власності  та  інвестицій",  щоб   підкреслити все-таки  важливість  цього комітету і тих процесів,  регулюванням яких він має займатися.

 

     Дев'ятий - Комітет з питань бюджету.  Гадаю, коментарі тут не потрібні.

 

     Сфера відання цього комітету дуже важлива. Це - законодавство про бюджетну систему,  підготовка до розгляду проектів законів про державний  бюджет,  контроль  за  виконанням  показників  бюджету, аналіз видатків із  бюджету,  потрібних  для  реалізації  законів, проекти  яких  знаходяться  на  розгляді  в парламенті,  в разі їх прийняття.

 

     Структура цього  комітету  складна,  але  теж   не   викликає заперечень.

 

     Десятий -  Комітет  з питань фінансовокредитної політики.  Як бачите,  сфера відання цього комітету - питання  грошово-кредитної політики,  валютне  регулювання,  розробка законодавства про цінні папери,   банківського   законодавства,   регулювання   діяльності небанківських  фінансових  установ  (маються на увазі інвестиційні фонди та компанії, довірчі товариства, страхові компанії тощо).

 

     Одинадцятий - Комітет  з  питань  податкового  законодавства. Прошу  звернути увагу,  цього комітету у Верховній Раді попередніх скликань взагалі не було.

 

     Сферою відання цього комітету є підготовка законодавства  про оподаткування   та   забезпечення   контролю  за  його  правильним застосуванням.  У  разі  внесення  на   розгляд   Верховної   Ради Податкового  кодексу  його підготовку до розгляду має провести цей комітет, працюючи в контакті з іншими комітетами.

 

     Це новий комітет. Життя показало, що наша податкова система і наше  податкове  законодавство  недосконалі,  і  це гальмує процес створення ефективної бюджетної системи.

 

     Дванадцятий - Комітет з питань промислової  політики.  Сферою відання  цього  комітету  є  загальні питання промислової політики (мається  на  увазі  виробництво),  правове  регулювання   окремих галузей промисловості. Ви добре знаєте, що в нас в окремих галузях частка державного майна поки що велика.  На транспорті,  наприклад на залізниці, вона становить 96 відсотків.

 

     До відання  комітету  відносяться  також  питання  конверсії, розвитку  та  впровадження  у  виробництво  передових  технологій, інформатизації народного господарства тощо.

 

     Ми повинні  з вами все-таки визначитися,  до сфери діяльності якого   комітету   слід   віднести   питання   інформатизації   та впровадження нових технологій.  Це повинно бути віднесено до сфери відання Комітету з питань науки і  освіти  чи  Комітету  з  питань промислової політики.

 

     Тринадцятий -    Комітет    з   питань   паливноенергетичного комплексу,  ядерної політики та ядерної  безпеки.  Сферою  відання цього комітету є правове регулювання діяльності галузі енергетики, галузей   промисловості,   що   добувають   енергоносії,   питання транспортування та реалізації енергоносіїв і таке інше.

 

     Як бачите,  це  також  новий комітет.  Цими проблемами раніше відав інший комітет.  Зверніть також  увагу  на  те,  що  спочатку пропонувалося  питання ядерної політики та ядерної безпеки віддати у   відання    Комітету    з    питань    екологічної    політики, природокористування   та   ліквідації   наслідків   Чорнобильської катастрофи.  З приводу цього теж  була  полеміка,  але  ми  дійшли висновку,    що   відокремлювати   проблеми   паливноенергетичного комплексу,  енергетики взагалі і ядерної  енергетики  зокрема  від питань   ядерної  політики  і  ядерної  безпеки  недоцільно.  Тому пропонуємо утворити цей новий комітет.

 

     Чотирнадцятий - Комітет з питань  будівництва,  транспорту  і зв'язку.  Сферою  відання цього комітету є питання промислового та житлового будівництва,  містобудування,  архітектурної діяльності, законодавства про земельні відносини в населених пунктах, міського господарства,  комунальної власності, правове регулювання розвитку та  діяльності  транспорту  та  зв'язку,  заохочення  впровадження передових технологій у цих галузях.

 

     Як на мене,  то питання будівництва можна було б віднести  до відання комітету,  який займається базовими галузями,  промисловою політикою,  але депутати наполягли,  щоб ці питання були  у  сфері відання  саме  цього  комітету.  З цим також можна погодитись,  бо будівництво  пов'язане  практично  з  усіма   галузями   народного господарства.

 

     П'ятнадцятий -   Комітет   з   питань  аграрної  політики  та земельних відносин.  Я думаю, що тут коментарі не потрібні ні щодо необхідності створення комітету, ні щодо питань, якими він повинен займатись.  Про це і  сьогодні  говорилось,  і  вчора  в  доповіді Президента.

 

     Шістнадцятий -  Комітет  у  закордонних  справах і зв'язках з СНД.  Сферою відання цього комітету є питання зовнішньої політики, відносин   з   іншими   країнами  та  міжнародними  організаціями, міжпарламентські зв'язки,  аналіз  та  підготовка  до  ратифікації міжнародних угод і договорів України. Окремі фракції пропонували в назві комітету опустити слова "і зв'язках з СНД". Але повторюю, що це  були  тільки пропозиції,  а проголосовано назву,  як я вже вам сказав:  "Комітет у закордонних справах і зв'язках з  СНД".  Тобто тут може знову виникнути полеміка.

 

     Сімнадцятий -   Комітет   з   питань   екологічної  політики, природокористування   та   ліквідації   наслідків   Чорнобильської катастрофи.  У  нас  була пропозиція (зокрема,  народного депутата Яценка Володимира Михайловича  та  ще  групи  депутатів)  створити окремий  комітет  з  питань  ліквідації  наслідків  Чорнобильської катастрофи і взагалі чорнобильських питань.

 

     Ми довго на засіданні підгрупи вели полеміку.  Я особисто теж підтримав  би  таку ідею з урахуванням сьогоднішньої політики щодо ліквідації  наслідків  Чорнобильської  катастрофи.  Проте  ми   це вносимо на ваш розгляд і на ваше вирішення.

 

     Вісімнадцятий -  Комітет з питань парламентського контролю та законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності,  боротьби  з організованою   злочинністю  і  корупцією.  У  цьому  комітеті  ми об'єднали і той комітет, який у нас був раніше, - Комітет з питань боротьби  з  організованою злочинністю і корупцією,  хоч,  і я вам повинен доповісти  про  це,  наявність  останнього  передбачається двома законами України. Тому сьогодні багато депутатів наполягають на тому,  щоб це був окремий комітет. Так що, як вирішить Верховна Рада.

 

     Комітет з  питань національної безпеки і оборони.  Пропозиція про утворення цього комітету не викликала ніяких заперечень.  Щодо назви полеміка була, але проголосували саме таку назву.

 

     Комітет з    питань   Регламенту,   депутатської   етики   та організації роботи Верховної  Ради  України.  Гадаю,  назва  цього комітету не потребує моїх коментарів.

 

     Комітет з  питань  свободи  слова  та  інформації.  Комітет з трошки іншою назвою був у парламенті. І вже сьогодні ми бачимо, що такий  комітет  потрібен.  Сферою відання цього комітету є правове регулювання  інформаційної   діяльності,   преси,   радіомовлення, телебачення,  засобів комп'ютерної інформації, статусу відповідних державних органів,  підприємств, установ та організацій цієї сфери незалежно  від  форм  власності.  Підкреслюю:  незалежно  від форм власності.

 

     Комітет з  питань  прав   людини,   національних   меншин   і міжнаціональних відносин.  Думаю, назва цього комітету не потребує коментарів, а доцільність його створення не викликає сумнівів.

 

     І останній - Комітет  у  справах  пенсіонерів,  ветеранів  та інвалідів.  Сферою  відання  цього  комітету  є питання статусу та соціального захисту  всіх  пенсіонерів,  ветеранів  та  інвалідів, питання  статусу  організацій,  які  провадять  діяльність у сфері пенсійного  забезпечення,  соціального  страхування,   благодійної допомоги цим категоріям населення. Такого комітету раніше не було, цими питаннями займався Комітет з питань соціальної політики.  Але з  пропозицією  ряду  фракцій  усі погодилися,  визнали,  що такий комітет  сьогодні  потрібен.  Депутати,  які  раніше  працювали  в парламенті,  знають,  що  саме  ці  питання потребують дуже багато уваги і часу для опрацювання і вирішення.

 

     Шановні колеги,  я доповів назви комітетів,  які пропонуються Підготовчою  групою,  і зробив спробу прокоментувати сферу відання кожного комітету.  Сьогодні  о  9  годині  ми  збиралися  і  після обговорення  деяких  питань  дійшли  висновку запропонувати на ваш розгляд даний перелік та предмети відання цих  23  комітетів.  Цей перелік практично погоджений з усіма фракціями,  і ми вважаємо, що після обговорення його можна проголосувати пакетом.

 

     Якщо щодо окремих комітетів надійдуть  пропозиції  депутатів, ці  пропозиції  теж  можна буде обговорити окремо і проголосувати. Повторюю: були пропозиції утворити від 17 до 26 комітетів.

 

     Для інформації.  Ми  вивчали  досвід  організації  роботи   в комітетах парламентів багатьох країн. Наприклад, у російській Думі 450 депутатів працюють у  30  комітетах,  у  парламентах  багатьох країн кількість комітетів - від 17 до 24.  Зважаючи на все це,  ми пропонуємо  проголосувати  перелік  у  пакеті  і  розглянути   всі пропозиції, які будуть висловлені депутатами.

 

     Дякую за увагу. Готовий відповісти на запитання.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую,  Валерію  Івановичу.  Прошу  записатися на запитання.  Висвітіть,  будь ласка,  список.  50 депутатів виявили бажання  поставити  запитання.  Ми  визначили  регламент  - десять хвилин.  До перерви залишається 19 хвилин. Є пропозиція до перерви відвести  час  на  запитання  та відповіді,  а зразу після перерви надати слово авторам альтернативних проектів. Таких альтернативних проектів  п'ять,  вони  офіційно  передані  Президії  першої сесії Верховної Ради.

 

     Немає заперечень?

 

     Слово надається депутату Ратушному.

 

     РАТУШНИЙ М.Я.,  народний депутат України (виборчий округ 164, Тернопільська   область).   Конгрес   українських   націоналістів. Шановний доповідачу!  У  Верховній  Раді  минулого  скликання  був Комітет з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією. До того ж досить часто ми створювали тимчасові  спеціальні  слідчі комісії   для   вивчення   якихось  актуальних  справ  не  лише  в парламенті,  а  і  в  суспільстві.  Висновки  цих   комісій   мали величезний   резонанс,  чи  це  стосувалося  реконструкції  Палацу культури "Україна", чи компанії "Бласко", чи ще чогось.

 

     Чи не  вважала  б  Підготовча  група  за  необхідне  створити спеціальний (щоб не під ситуацію,  а спеціальний) комітет, який би займався такими справами. Тим більше що, як свідчить досвід, такий парламентський комітет потрібен. Він є в парламентах інших держав, та,  власне,  і  українська  історія  засвідчує   актуальність   і необхідність його роботи.

 

     Якщо вже   Комітет   з   питань   боротьби   з  організованою злочинністю і корупцією Погоджувальна група вирішила  ліквідувати, то,  гадаю,  не тому,  що корупція ліквідована в Україні, напевно, вона з'явилася вже десь в іншому місці!

 

     ЧЕРЕП В.І. Зрозуміле запитання. Ми пропонуємо не ліквідувати, а трансформувати такий комітет.  Я доповідав,  що велася дискусія, було багато пропозицій,  і дійшли висновку: віднести ці питання до відання одного комітету.  Але я висловив сьогодні і свою думку,  і думку багатьох депутатів. Так що з урахуванням того, що діяльність цього  комітету  регламентується  двома  законами  України,  можна повернутися до цього питання і визначимося голосуванням.  Це -  як вирішить Верховна Рада.

 

     Ми розглядали  і ваше письмове зауваження.  Повторюю:  шляхом голосування ми дійшли висновку,  що  комітет,  який  запропонувала Підготовча група, займатиметься і цими питаннями. Якщо ми сьогодні вирішимо відновити  Комітет  з  питань  боротьби  з  організованою злочинністю і корупцією... (Шум у залі). Я про це говорив - у двох законах передбачено!  Повторюю ще раз - депутати це самі  вирішать голосуванням!

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово надається депутату Смірнову.

 

     СМІРНОВ Є.Л.,  народний  депутат  України (виборчий округ 16, Вінницька область).  Я зараз  не  говоритиму  про  недоречності  у структурах інших комітетів,  сподіваюся,  що скажу про це у своєму виступі. Але чи не здається вам особисто, що приєднання Комітету з питань   боротьби  з  організованою  злочинністю  і  корупцією  до Комітету з питань законності і правопорядку на правах  підкомітету є,   власне,  його  не  трансформацією,  а  ліквідацією,  вигідною корумпованим структурам,  передовсім у вищих ешелонах влади  та  в самих  правоохоронних  органах?  Тобто  ви  особисто за збереження Комітету з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією чи проти?

 

     Дякую.

 

     ЧЕРЕП В.І. Якщо ви запитуєте мене як народного депутата, а не як керівника підгрупи,  то я мушу  сказати,  що  доповідаю  тільки рішення  підгрупи  і виступаю не просто як депутат,  а як керівник цієї підгрупи за  її  дорученням!  Я  вже  доповів.  Але  якщо  ви цікавитеся моєю думкою, то особисто я не заперечую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово надається депутату Гаврилову.

 

     ГАВРИЛОВ І.О.,   народний  депутат  України  (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  ПЗУ). Прошу передати слово Юрію Самойленку.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка.

 

     САМОЙЛЕНКО Ю.І.,  народний  депутат України (багато-мандатний загальнодержавний  виборчий  округ,   ПЗУ).   Голова   української екологічної   асоціації   "Зелений  світ".  У  мене  до  вас  таке запитання.  Якщо ми створимо Комітет з питань екологічної політики та  природокористування,  але  віддамо  у  відання іншого комітету питання ядерної безпеки,  чорнобильські проблеми,  то,  мабуть, це буде  комітет  лише з питань природокористування,  бо розривати ці проблеми не можна?

 

     ЧЕРЕП В.І.  Я висловлював позицію нашої підгрупи.  Саме  щодо цього  комітету  в  нас виникла чи не найбільша полеміка,  тому що питання природокористування,  екології,  Чорнобиля вбирають у себе широкий    спектр    проблем.   Скажімо,   як   обмежити   питання природокористування?  Але наша підгрупа прийняла таке рішення і  я його доповів.  Я особисто, наприклад, виступав за те, щоб утворити чорнобильський  комітет  окремо.  А  як  комітет   називатиметься: природокористування  і екології чи екології і природокористування,

- не головне, головне - як він працюватиме.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово надається депутату Марковській.

 

     МАРКОВСЬКА Н.С.,  народний депутат України  (багато-мандатний загальнодержавний  виборчий  округ,  виборчий  блок СПУ та СелПУ). Дякую.  Шановний Валерію Івановичу!  У мене до вас таке запитання. За сучасних умов,  коли в нашій країні відбувається "демографічний Чорнобиль",  коли наша держава по суті справді вимирає,  то чи  не розглядала  Підготовча  група  питання  про  доцільність утворення окремого  комітету  з  питань  планування  сім'ї  і  демографічної ситуації?  Основою будь-якого суспільства є сім'я, і за умов, коли жінки,  які мають багато дітей, малозабезпечені сім'ї практично не мають  засобів  для  існування,  чи  не  вважаєте  ви  за доцільне створити такий комітет? Він міг би займатися і індустрією дитячого харчування, яка практично повністю ліквідована.

 

     Прошу дати відповідь на це запитання.

 

     ЧЕРЕП В.І.  Дякую.  Ваше  запитання  слушне.  Ми  цю проблему розглядали. Члени нашої підгрупи і Підготовчої групи визначили, що Комітет  з питань охорони здоров'я,  материнства та дитинства буде мати у своїй структурі підкомітети, про які ви кажете.

 

     Можна було б створити і такий комітет, він, як ви пам'ятаєте, раніше був. Тут, як кажуть, заперечень ніяких не було, але під час розгляду питання ми прийшли до висновку,  що у складі  Комітету  з питань   охорони   здоров'я,  материнства  та  дитинства  доцільно утворити такий підкомітет.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово надається депутату Єрмаку.

 

     ЄРМАК А.В.,  народний депутат  України  (виборчий  округ  83, Запорізька  область).  Дякую.  Спілка  офіцерів України.  Шановний Валерію  Івановичу!  Я   розумію,   що   Підготовча   група,   яка запропонувала   цей   перелік  комітетів,  мала  високопрофесійних фахівців і саме тому запропонувала Комітет  з  питань  боротьби  з організованою злочинністю і корупцією об'єднати з іншим комітетом, мабуть, керуючись метою, щоб він ефективніше діяв.

 

     Виходячи з того,  я хочу ще спростити завдання для всіх нас і вношу  таку  пропозицію:  оскільки  питання  національної  безпеки включають в себе і  проблеми  екології,  і  проблеми  боротьби  із злочинністю,   то   давайте   створимо   один   комітет  з  питань національної  безпеки  і  оборони,  парламентського  контролю   та законодавчого  забезпечення правоохоронної діяльності,  боротьби з організованою  злочинністю,  а  також  долучимо  туди  ще  питання екологічної  політики  і  природокористування.  Це  буде зменшення кількості комітетів,  і,  мабуть,  сприятиме ефективнішій  роботі. Тоді  ми  точно  і корупцію подолаємо,  і злочинність,  і проблеми екології розв'яжемо.

 

     Як ви ставитеся до цього?

 

     Дякую за увагу.

 

     ЧЕРЕП В.І.  Дякую  за  запитання,  я  зрозумів  його  суть  і відповідь  таку  саму  дам.  Поперше,  я  вже доповідав,  які були пропозиції  щодо  Комітету  з  питань  боротьби  з   організованою злочинністю і корупцією.

 

     По-друге, у  Підготовчій  групі  працювали  представники всіх фракцій,  всіх областей і політичних угруповань.  І я б ніколи  не ставив під сумнів їхній професіоналізм, як і не звинувачував би їх у поверховому підході до  цієї  теми.  Тому,  ясна  річ,  ні  наша підгрупа,  ні  взагалі  Підготовча  група,  мабуть,  ніколи  б  не додумалася створити такий комітет.

 

     А щодо   Комітету   з   питань   боротьби   з   організованою злочинністю, повторюю, я нашу думку висловив тричі, в тому числі і мою особисту.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово надається депутату Романчуку. Прошу.

 

     РОМАНЧУК П.М.,  народний  депутат  України   (багатомандатний загальнодержавний  виборчий  округ,  ПСПУ).  Прошу  передати слово Володимиру Алексєєву.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу увімкнути мікрофон депутата Алексєєва.

 

     АЛЕКСЄЄВ В.Г.,  народний депутат України (виборчий округ 172, Харківська   область).  Уважаемый  Валерий  Иванович!  Мы  с  вами представители технической сферы и знаем,  насколько важен  Комитет по вопросам науки и образования.  Ибо то,  что закладывают наука и образование, будет фундаментом дальнейшего развития общества.

 

     В Верховном Совете предыдущего созыва предметом ведения этого комитета  являлись  и "мовні питання".  Сейчас почему-то их решили отнести к ведению Комитета  по  вопросам  культуры  и  духовности, хотя,  на мой взгляд,  важно,  чтобы этими вопросами занимались не поэты, а технари.

 

     Поэтому я хотел бы  поставить  вопрос  об  отнесении  "мовних питань" к ведению Комитета по вопросам науки и образования,  как и было раньше.  А якщо це  не  буде  прийнято,  я  прошу  розглянути питання про злиття цих двох комітетів в один.

 

     ЧЕРЕП В.І.  Дякую  за запитання.  Як я називав вам,  шостий - Комітет з питань  науки  і  освіти,  сьомий  -  Комітет  з  питань культури  і  духовності.  Ви  бачите,  що  в  тому запропонованому проекті,  який вам роздали,  у Комітеті з питань  науки  і  освіти пропонується  утворити  підкомітет  з  питань базової освіти,  а в Комітеті з питань культури і духовності - підкомітет,  про який ви кажете:   з   питань  творчої  діяльності,  мистецтва,  мовної  та культурно-просвітницької політики.

 

     Я думаю,  що коли ці два комітети будуть утворені,  керівники комітетів,  яких  оберуть,  працюючи над ідеологією цих комітетів, домовляться між собою,  до  відання  якого  комітету  можуть  бути віднесені ці питання.  А в цілому ви правильно сказали, що це поки що тільки перелік сфер відання,  який пропонується як варіант,  не більше. Мабуть, буде доручення нашій підгрупі доопрацювати це все.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Слово надається депутату Зваричу.

 

     ЗВАРИЧ Р.М.,   народний   депутат   України  (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  НРУ).  Фракція  Народного  руху України.  Шановний  пане  Валерію!  Я  маю  декілька запитань щодо переліку і назв  комітетів,  зокрема  щодо  другого  комітету.  Ви пропонуєте  відділити  питання місцевого самоврядування від питань діяльності рад.  Чи ми,  таким чином,  маємо розуміти, що Верховна Рада  всупереч  Конституції  тепер  має вважати,  що ради вже не є органами місцевого самоврядування?

 

     І щодо шістнадцятого комітету.  Ви пропонуєте також відділити питання  закордонних  справ  (підкреслюю  - закордонних справ) від питань,  пов'язаних з СНД.  Чи члени Підготовчої групи  керувалися тезами деяких крайньо правих організацій в Україні,  які вважають, що Росія  та  інші  держави-учасниці  СНД  повинні  бути  в  межах кордонів України?

 

     І третє  запитання.  Воно  стосується  Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин. Чомусь тут не передбачено підкомітету, який існував, наскільки мені відомо, у Верховній Раді попередніх скликань,  тобто  підкомітету  з  питань депортованих і репресованих осіб.  Чи ви б не могли сказати,  чому такого підкомітету тепер немає?

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу дотримуватися регламенту.

 

     ЧЕРЕП В.І.  Дякую. Я просив би ставити одне-два запитання, не більше.  Подивіться,  на  сторінці  12  запропоновано в Комітеті з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин утворити   підкомітет   у   справах  депортованих  і  репресованих громадян.  Ви цього,  мабуть, не помітили. Це була пропозиція пана Чорновола. Можливо, у вас не той варіант документа.

 

     Далі. Ви  згадали ще Комітет у закордонних справах і зв'язках з СНД.  Повторюю:  вносилась пропозиція (вона викликала  дискусію) назвати  цей  комітет просто - Комітет у закордонних справах.  Але більшістю голосів було прийнято назву зі  словами  "і  зв'язках  з СНД".  Я доповідав, повторюю ще раз, від Підготовчої групи про те, які  назви  запропонували  і  які  проголосували,  а  ви   вносьте пропозиції, і будемо голосувати вже остаточні назви.

 

     Тепер щодо  назви  Комітету  з питань державного будівництва, місцевого самоврядування та діяльності рад. Є різні ради: Верховна Рада   -  є  Верховна  Рада,  місцеві  ради  -  це  місцеві  ради. Самоврядування на якомусь рівні теж рада.  І з цього приводу в нас була полеміка.  Дійшли висновку,  що ця назва відображає якраз те, що закріплено в законодавчих  актах  України.  Тому  запропонована така  назва.  А  вам  пропонувати  й змінювати її,  якщо потрібно, шляхом голосування.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово надається депутату Яковенку.

 

     ЯКОВЕНКО О.М.,  народний депутат України (виборчий округ  50, Донецька   область).   Фракция   коммунистов.   Уважаемый  Валерий Иванович!  У меня два вопроса и  предложения.  Почему  в  названии молодежного  комитета  не  упоминается  туризм?  Куда девалась эта сфера,  которая в некоторых странах дает 20-80  процентов  доходов бюджета?  Сразу  же  предлагаю  вопросы  туризма отнести к ведению Комитета по вопросам молодежной политики,  физической  культуры  и спорта, как ранее было. Это - первое.

 

     И второе. Хочу предложить в названии Комитета "з питань науки і освіти" добавить слово "народної", потому что в законодательстве об  образовании  ключевым остается понятие "народна освіта".  Ведь всетаки   сегодня   большинство   учебных    заведений    являются государственными.

 

     А туристы, мы сами прекрасно понимаем...

 

     ЧЕРЕП В.І.  Зрозумів.  Спочатку  відповім на друге запитання. Під час обговорення ми дійшли висновку, що можна обмежитись словом "освіта". Але можна записати й "народної освіти", нічого страшного тут немає.

 

     Щодо вашої пропозиції стосовно предмета  відання  Комітету  з питань  молодіжної  політики,  фізичної  культури  і спорту,  то в доопрацьованому проекті  ми  записали,  що  в  складі  зазначеного комітету може функціонувати підкомітет з питань туризму. Це те, що ви пропонуєте.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні   колеги,   давайте   подякуємо   Валерію Івановичу  за  змістовну  інформацію  і  доповідь.  Час  засідання вичерпано.

 

     Дякую, Валерію Івановичу.

 

     Оголошується перерва до 16 години.

 

 

 

     ТЕКСТ НЕВИГОЛОШЕНОГО ВИСТУПУ

 

     РАХАНСЬКИЙ А.В.,  народний депутат України (виборчий округ 4, Автономна Республіка Крим).  На виборах до нової Верховної Ради за мажоритарною,  а не пропорційною системою за  Законом  про  вибори народних  депутатів  багато  кандидатів  у депутати балотувалися й виступали перед своїми виборцями як позапартійні.  І  були  обрані завдяки  волі  виборців  саме  як  позапартійні кандидати,  хоча в округах балотувалися представники багатьох провідних партій.

 

     Тому згідно із статтями 15,  24,  36, 38 Конституції, Законом України про статус народного депутата України,  діючим Регламентом Верховної Ради України народні депутати  мають  право  добровільно об'єднуватися  в  депутатські  групи  -  як  на  партійній,  так і позапартійній основі.

 

     Тому незрозуміло,  чому Підготовча депутатська група  вносить це  питання,  знаючи,  що  будуть порушуватися статті Конституції, зокрема стаття 15,  яка  говорить,  що  жодна  ідеологія  не  може визнаватися  державою  як  обов'язкова,  стаття  36  - про свободу об'єднання в політичні партії та громадські організації, стаття 38

- про право вільно обирати і бути обраним.

 

     Мої виборці запитують: як можна вам довіряти? Не встигло ж ще чорнило висохнути на підписах депутатів під Присягою  на  вірність України...   Присягнувши   додержуватися  Конституції  України  та законів  України,  Підготовча  група   внесла   проект   постанови Верховної   Ради   України,  який  примушує  депутатів  ігнорувати інтереси співвітчизників - своїх виборців.  Це є  порушенням  прав людини.

 

     Запрошую шановних  депутатів,  незалежно від партійності,  не робити помилки,  не голосувати за ліквідацію  права  позапартійних депутатів  об'єднатися в групу,  яка дотримувалася б центристських поглядів.

 

     Утримуючись від політичних  протистоянь,  позапартійна  група сприяла б конструктивній роботі Верховної Ради України.

 

     Вношу пропозиції:  зняти це питання з розгляду на сесії; дати можливість  позапартійним  депутатам  об'єднатися  в  позапартійну групу згідно з діючим Регламентом Верховної Ради України.