Стенограма пленарного засідання

24 грудня 2002

ЗАСІДАННЯ П’ЯТДЕСЯТ ПЕРШЕ

Сесійний зал Верховної Ради України

24 грудня 2002 року, 10.00 година

Веде засідання Голова Верховної Ради України ЛИТВИН В.М.

ГОЛОВА. Доброго ранку, шановні народні депутати, запрошені та гості Верховної Ради. Прошу, шановні колеги, підготуватися до реєстрації. Шановні колеги, прошу зареєструватися. Увімкніть систему "Рада".

10:04:36

Зареєструвалося -410

В залі зареєструвалося 410 народних депутатів України. Ранкове засідання Верховної Ради України оголошую відкритим. В нашій роботі бере участь Прем'єр-міністр України Віктор Федорович Янукович.

Шановні колеги, сьогодні день народження народного депутата України Петрова Віктора Борисовича, якому виповнилося 55 років. Давайте привітаємо його, побажаємо всіляких гараздів і благ. (О п л е с к и)

Шановні народні депутати, 23 листопада цього року о 19.30 за місцевим часом в районі іранського міста Ардестан в провінції Сфан зазнав аварії літак АН-140 української авіакомпанії "Аероміст" (Харків). Грудня, вибачте. Який прямував з Харкова через місто Трабзон (Туреччина) до міста Ісфахан. За повідомленням посольства України в Турецькій Республіці згідно пасажирського маніфесту, отриманого від служби аеропорту Трабзон, на борту літака перебувало 42 громадянина України та 6 громадян Російської Федерації. Усі пасажири фахівці авіабудівних підприємств України та Російської Федерації, які прямували до міста Ісфахан для участі в урочистостях з приводу випуску другого літака "Іран-140" спільного українсько-іранського виробництва та нараді підприємств, що задіяні в постачанні комплектуючих для виробництва цього літака.

Загалом на борту літака згідно пасажирського маніфесту та загальної митної декларації перебувало 42 пасажири та 6 членів екіпажу. За попередньою інформацією всі особи, які перебували на борту літака, загинули. За попередніми даними, пілоти не впоралися з керуванням за умов поганої видимості і літак врізався в гірське пасмо. Прошу вшанувати хвилиною мовчання загиблих співвітчизників. Прошу сідати.

Шановні колеги, у нас зараз відбулося вранці остання зустріч керівників фракцій і депутатських груп, на якій обговорювали ситуацію, яка склалася. І ми домовилися, відкривши сесію, ранкове засідання Верховної Ради України, зробити в ньому перерву для проведення зборів народних депутатів, аби керівники фракцій і груп, народні депутати висловили своє бачення і свої пропозиції щодо шляхів подолання парламентської кризи. Я хотів би, шановні колеги, щоб ми вели розмову не з позицій обвинувачення і звинувачення один одного, а з позиції виходу із того глухого кута, в якому ми опинилися, опираючись на власне бачення, на власні позиції, аби парламент почав виконувати своє головне призначення, щоб саме з таких позицій ми виходили під час цих зборів.

Ми домовились таким чином, що почергово будуть виступати представники або керівники фракцій і груп. Провести, якщо це потрібно, дві години, три години, тобто весь час, який відведений на ранкове засідання. Немає заперечень?

ГОЛОС З МІСЦЯ. Нема.

ГОЛОВА. Переходимо до роботи. Я Геннадія Йосиповича Удовенка прошу. Він хоче виступити з повідомленням. Це поза чергою. Я прошу з розумінням поставитися до цього. Будь ласка, ввімкніть мікрофон Удовенка Геннадія Йосиповича. Чи ви з трибуни будете, Геннадій Йосипович?

10:08:39

УДОВЕНКО Г.Й.

Шановний Володимире Михайловичу, дякую вам за надане мені слово.

Шановні народні депутати, сьогодні, 24 грудня, виповнюється 65 років з дня народження нашого колеги по депутатському корпусу Верховної Ради України, героя України, засновника і голови Народного руху України В'ячеслава Чорновола, відомого талановитого політика, громадського і державного діяча, правозахисника, публіциста і журналіста, видатного борця за державність України, утвердження демократичного устрою та розбудову громадянського суспільства.

В'ячеслав Чорновіл належав до когорти шестидесятників, молодого покоління української інтелігенції, яка від любові до рідного народу прийшла до ідеї опору, здавалося б, всесильній машині тоталітарної держави, перейнявши естафету боротьби за волю України від покоління сорокових-п'ятидесятих років. За цю невмирущу любов В'ячеслав Чорновіл, як його побратими, заплатив 15-тю роками тюрми і заслання, втраченим здоров'ям і, здавалося б, відсутності будь-якої можливості реалізувати себе у дійсному служінню нації. Проте, саме незламна стійкість жеківського генерала Чорновола та його мужніх товаришів стала прапором національного піднесення вісімдесятих років, яке зламало хребет тоталітарній імперії і здійснила віковічну мрію про державну самостійність України. Чорновіл дев'яностих років став зразком державного діяча нового демократичного стилю.

Очолюючи Львівську обласну раду, В'ячеслав Чорновіл започаткував економічну, земельну, соціальну реформи. Як державний діяч він відігравав видатну роль під час серпневого заколоту 1991 року, подій, які привели до проголошення Акту про державну незалежність України.

Як незмінний депутат Верховної Ради, В'ячеслав Чорновіл безпосередньо причетний до закладання правових основ молодої держави, незаперечна його роль у прийнятті Конституції України в 1996 року. Як політичний провідник нації В'ячеслав Чорновіл, очоливши Народний Рух України, перетворив його у згуртовану і цілеспрямовану політичну силу стійкого носія ідеї державності, національної демократії, ринкового реформування економіки, української національної ідеї.

Але В'ячеслав Чорновіл трагічно загинув за обставин, які досі не з'ясовані. Ми віримо, правда про це вбивство стане відомою.

Центральний провід Народного Руху України вважає, я цитую, що "ми відзначаємо ювілейну дату людини, яка все своє життя присвятила справі захисту українського народу, а для нас, рухівців, він назавжди залишається взірцем політичного лідерства та безкомпромісного відстоювання національно-демократичних ідей навіть ціною власного життя", кінець цитати.

В усіх випадках В'ячеслав Чорновіл реально заважував ту ситуацію, яка складалася в Україні .реально оцінював ті процеси, які відбувалися в державі. Саме з такої точки зору ми розглядаємо парламентську кризу як частину загальнонаціональної кризи з усіма наслідками, які з цього випливають. Відбувається певний відхід від того, чого Україна досягла в середині 90-тих років. Я проілюструю це одним, але дуже промовистим фактом. Прокуратура Бучацького району Тернопільської області 20 листопада цього року винесла протест на рішення п'ятої сесії Бучацької міської ради четвертого скликання від 24 жовтня цього року про перейменування однієї з вулиць Бучача, в місті Бучача на вулицю В’ячеслава Чорновола. І районний прокурор протестує проти цього.

Вбили Чорновола, до цього часу прокуратура не провела слідство, не завершила його. А тепер хочуть вбити пам'ять про Чорновола. Ні Генеральна прокуратура, ні районна прокуратура не доб'ються цього, не допустимо цього!

Я дуже вдячний депутатам Верховної Ради за ту постанову, яку ви майже одноголосно прийняли, про те, щоб відзначити на державному рівні національного героя. Дякую вам. І дякую вам за підтримку, яку ви надали у відкритті монументального пам'ятника Чорноволу в місті Золочиві Львівської області, де він провів останні тижні в тюрмі. Бо у Львові його боялися в тюрмі тримати, так його перевели в Золочів. Дякую вам за цю підтримку. А вам за те, що дали слово.

Але, Володимире Михайловичу, дуже мені багато треба було просити, щоб мені це слово. Не забувайте, що ви тут знаходитеся завдяки Народного руху України, об'єднаному Народному руху України, який привів Україну до незалежності! Не забувайте про це, добродії! (О п л е с к и)

ГОЛОВА. Дякую.

Шановні народні депутати, я оголошую перерву в ранковому засіданні для проведення зборів народних депутатів.